Стратегія товарної інновації у забезпеченні конкурентоспроможності промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

МИХАЛЬЧУК ІРИНА РОМАНІВНА

УДК 330.341.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

СТРАТЕГІЯ ТОВАРНОЇ ІННОВАЦІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Тернопіль - 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільській академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Башнянин Григорій Іванович, Львівська комерційна академія Укоопспілки, завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бойко Євген Іванович, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу економічних проблем розвитку промисловості регіону;

кандидат економічних наук, доцент Князьков Олександр Петрович, Луцький технічний університет МОН України, завідувач кафедри теорії економіки та менеджменту.

Провідна установа:Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки підприємства, м. Одеса.

Захист відбудеться “11 ” вересня 2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 58.082.01 при Тернопільській академії народного господарства за адресою 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, ауд. 1219.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська,11.

Автореферат розісланий “ 9 ” серпня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор Д. А. Штефанич.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідною умовою розвитку економіки України в умовах інтенсифікації процесу формування інформаційного постіндустріального суспільства й іманентної йому “нової економіки” стає розробка науково обґрунтованої, високоефективної стратегії товарної інновації. Фактори, що забезпечували економічне зростання національної економіки у 2000-2002 рр. себе вичерпали, тому нагальною потребою сьогодення повинна бути орієнтація на чинники інноваційного характеру. Особливістю сучасного економічного середовища в Україні є те, що воно в недостатній мірі сприяє інноваційному розвитку промислових підприємств, характеризується браком джерел фінансування, відсутністю механізму стимулювання творчої праці та захисту прав інтелектуальної власності.

Формування стратегічної лінії господарської поведінки промислових підприємств з метою підвищення їх конкурентоспроможності передбачає активізацію товаро-інноваційної діяльності. Європейський напрям розвитку економіки України вимагає чіткого визначення тих конкурентоспроможних вітчизняних товарів та підприємств, які здатні вивести країну на світові ринки. Тому дослідження проблем стратегії товарної інновації у забезпеченні конкурентоспроможності промислового підприємства набуває виняткової актуальності на сучасній стадії розвитку нашого суспільства.

Досліджуючи методологічні, методичні та організаційні засади стратегії товарної інновації у контексті забезпечення конкурентоспроможності підприємства, автор спирався на думку таких авторитетних вчених як В. Александрова, О. Амоша, Г. Башнянин, Є. Бойко, А. Васильєв, А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Губський, С. Ільєнкова, П. Завлін, В. Кардаш, Г. Ковальов, О. Князьков, О. Лапко, В. Мединський, Г. Менш, С. Покропивний, Є. Савельєв, Д. Черваньов, Л. Шаршукова, Й. Шумпетер та ін., які у своїх працях розглядали окремі аспекти теорії інновації та шляхи активізації інноваційного процесу. Незважаючи на чисельність досліджень та концепцій щодо вказаних проблем, багато аспектів залишаються дискусійними.

Необхідність комплексного наукового підходу до проблем стратегії товарної інновації у контексті забезпечення конкурентоспроможності промислового підприємства з врахуванням специфіки сучасної стадії формування ринкових відносин в Україні визначило актуальність і практичну значимість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою держбюджетної тематики, затвердженою Тернопільською академією народного господарства “Обґрунтування шляхів підвищення ефективності функціонування підприємства в умовах трансформації економіки України” (державний реєстраційний номер 0102U002562). Особисто автором розроблено програму активізації товаро-інноваційної діяльності промислового підприємства.

Мета й завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційної роботи - визначення особливостей стратегії товарної інновації промислових підприємств як одного з механізмів забезпечення їх конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх ринках. Для її досягнення були поставлені наступні завдання, що мають наукове й практичне значення:

конкретизувати економічний зміст категорії “товарна інновація” та визначити її роль у забезпеченні конкурентоспроможності промислових підприємств;

запропонувати класифікацію форм товарної інновації за критеріями її формоутворення;

обґрунтувати ринково-комунікаційну модель товарної інновації як процесу;

розробити класифікацію суб'єктів товаро-інноваційної діяльності;

удосконалити методику аналізу результатів товаро-інноваційної діяльності підприємства;

розробити принципи вибору варіантів стратегії товарної інновації за умов різних типів ринкової структури;

визначити способи та методи активізації товаро-інноваційної діяльності як засобу підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства;

з'ясувати характер дії зовнішньоекономічного чинника стратегії товарної інновації підприємства у контексті забезпечення конкурентоспроможності національного виробника на світових ринках.

Об'єктом дослідження є процеси товарної інновації на промислових підприємствах скляної та фарфоро-фаянсової промисловості.

Предметом дисертаційного дослідження є формування стратегії товарної інновації як механізму забезпечення конкурентоспроможності промислового підприємства адекватної сучасній стадії трансформації вітчизняної економіки. Дослідження проводилось на матеріалах підприємств скляної та фарфоро-фаянсової промисловості (ТОВ “Тернопільфарфор”, ВАТ “Бережанський склозавод”, КП “Баранівський фарфоровий завод”, ВАТ “Полонський фарфоровий завод”, ВАТ “Полонський завод художньої кераміки”).

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи є положення й висновки сучасної теорії інновацій, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та практиків з питань розвитку інновацій, інноваційних процесів та проблем їх інвестування. У процесі дослідження використано методи, прийняті в дослідженнях економічного спрямування: системний - для розгляду й аналізу явищ та процесів у взаємозв'язку й взаємозалежності їх розвитку; графічний - для наочної ілюстрації досліджуваних явищ, процесів і закономірностей; логістичний - для виявлення властивостей ізоморфності матеріальних і супутніх потоків інноваційного процесу та асинхронності руху ресурсів інновацій; статистико-економічний - для опрацювання масиву статистичних та емпіричних даних; економіко-математичний - при обґрунтуванні вибору варіанту стратегії господарської поведінки фірми за умов різних типів ринкової структури; аналізу і синтезу, порівнянь, метод єдності історичного і логічного в економічних дослідженнях - для вивчення наявного досвіду щодо способів і методів активізації інноваційного процесу.

У процесі дослідження використані законодавчі акти України та нормативні документи з питань інноваційної діяльності.

Наукова новизна результатів дослідження. До найбільш вагомих наукових результатів, отриманих особисто автором, належать наступні:

конкретизовано економічний зміст категорії “товарна інновація”, яка подана з позиції єдності її матерально-субстанціальної та сутнісної характеристик. Перша репрезентується самим новим товаром, незалежно від форми його існування, а друга зводиться до властивості інновативності з приводу розробки, піонерного впровадження, дифузії й споживання якої виникає складна система відносин. (Нині товарні інновації трактуються лише з точки зору матеріально-субстанціональної характеристики);

запропонована класифікація форм товарної інновації, яка на відміну від існуючих, дозволила виявити конкурентоспроможність промислового підприємства через систему індикаторів: зміни середнього значення валових витрат на фізичну одиницю приросту кількості продукту, величину граничних витрат, граничну норму заміщення, надлишок доходу над нормальним прибутком, обсяг товаро-інноваційної ренти;

обґрунтовано ринково-комунікаційну модель товарної інновації як процесу, яка на відміну від лінійно-послідовної моделі, виявляється через систему інноваційних комунікацій різних суб'єктів товаро-інноваційної діяльності. До неї застосовано метод логістики, внаслідок чого виявлені властивості ізоморфності матеріальних і супутніх потоків інноваційного процесу та асинхронності руху ресурсів інновацій, грошових засобів й інформації;

розроблено класифікацію суб'єктів товаро-інноваційної діяльності, яка на відміну від загальновідомої, розглядає інноваційні комунікації через призму відносин креейтера - того, хто здійснює товаро-інноваційну розробку; провайдера - того, хто забезпечує піонерне впровадження й передачу товарної новинки; імітатора - того, хто наслідує провайдера і тиражує ідею креейтера завдяки масовому виробництву та споживача новітніх товарних розробок;

удосконалено методику аналізу результатів товаро-інноваційної діяльності підприємства, яка відображає специфіку ефекту й ефективності саме інноваційної складової інвестиційного проекту. (Існуючі методики розрахунку ефекту й ефективності інновацій не враховують проблему розподілу економічного ефекту між суб'єктами інноваційного процесу);

уперше розроблені принципи (критерії) вибору варіантів стратегії товарної інновації за різних типів ринкової структури. За умов монополістичної конкуренції критерієм відбору є максимізація приросту фізичного обсягу виробництва інноваційного продукту за найменших значень приросту середніх валових і граничних витрат. За умов чистої монополії стратегія товарної інновації спрямовується на максимізацію “ефект масштабу”, збереження досягнутого рівня попиту на товар і уникнення зниження показника граничної норми заміщення. За олігополії перевага віддається тому варіантові товаро-інноваційного проекту, в якому фірма, користуючись важелем ціни, знижує прибуток від інновацій у короткостроковому ринковому періоді для його максимізації у довгостроковому;

дістали подальшого розвитку способи й методи активізації товаро-інноваційної діяльності, які на відміну від існуючих, передбачають заходи законодавчого й інформаційного забезпечення товаро-інноваційної діяльності, її фінансування, оподаткування, модернізації організаційної структури управління та служби маркетингу і спрямовані на підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства на внутрішніх і зовнішніх ринках;

з'ясовано характер дії зовнішньоекономічного чинника стратегії товарної інновації промислового підприємства у контексті забезпечення конкурентоспроможності національного виробника на світових ринках. Визначено критерії диференційованого підходу до характеристики всіх промислових підприємств і товарних потоків України на базі показників граничної схильності до експорту й імпорту, коефіцієнта загальної й галузевої комутативності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виробничій спрямованості теоретико-методологічних розробок, можливості підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств шляхом формування відповідної стратегії товарної інновації, яка передбачає активізацію товаро-інноваційної діяльності.

Методичні рекомендації здобувача стосовно активізації товаро-інноваційної діяльності підприємства й пропозиції щодо удосконалення методики аналізу результатів товаро-інноваційної діяльності підприємства втілені в господарській діяльності ТОВ “Тернопільфарфор” (довідка № 139 від 10.02.2003 р.), ВАТ “Бережанський склозавод” (довідка № 01/582 від 12.02.2003 р.), ВАТ “Полонський фарфоровий завод” (довідка № 134/14 від 12.03.2003 р.), ВАТ “Полонський завод художньої кераміки” (довідка № 01-06/24 від 13.03.2003 р.).

Основні теоретичні висновки і практичні рекомендації дисертанта впроваджені і використовуються у навчальному процесі Тернопільської академії народного господарства при викладанні дисциплін “Економіка й організація інноваційної діяльності”, “Економіка підприємств”, “Мікроекономіка (довідка № 154-13/145 від 11.03.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї й положення, що є результатом особистої праці здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний у переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися та отримали схвалення на Х Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, 1999 р.), ІІ Міжнародній економетричній конференції “Економетричні моделі в економіці: теорія й практика” (Львів, 2001 р.), IV, V, VI і VII Міжнародних наукових конференціях “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз” (Ялта - Форос, 1999 р.; Ялта - Лівадія - Форос, 2000 р.; Ялта - Форос, 2001 р.; Ялта - Форос, 2002 р.).

Публікації результатів дослідження. Результати проведених дисертаційних досліджень опубліковані у 12 наукових працях, із яких 10 - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 6,6 д. а. (із них особисто належать автору - 5,8 д. а.), в т.ч. у фахових виданнях 6,1 д. а., із них особисто автора 5,3 д. а.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків і становить 195 сторінок комп'ютерного тексту, із них: 161 - основний текст, в тому числі 13 таблиць, 9 рисунків; 15 с. - список використаних джерел, що містить 214 позицій; 17 с. - додатки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Методологічні основи дослідження товарної інновації та її роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства” розглянуто економічну сутність та форми товарної інновації, представлено її як процес і застосовано суб'єктний підхід, який дав змогу розкрити систему міжсуб'єктних товаро-інноваційних стосунків.

Автор виходить з того, що новий продукт (річ або послуга) сам по собі є лише матеріальним носієм, субстанцією товарної інновації. Глибинної суті їй надає властивість інновативності, навколо якої формується складний комплекс економічних, правових, організаційних та соціальних відносин, сфокусованих у категорії “товарна інновація”. Економічний зміст категорії “товарна інновація” розглядається на основі з'ясування єдності матеріальної субстанції та сутнісного виразу через властивість інновативності. Товарна інновація - це система відносин між розробником, піонерним впроваджувачем, імітатором та кінцевим споживачем товаро-інноваційної розробки. В роботі показано, що формами вияву економічних відносин суб'єктів товарної інновації є трансакції патентного, ліцензійного, інжинірингового, трансфертного, лізингового, цінового, бюджетно-фінансового, грошово-кредитного й державно-протекціоністського характеру.

На думку дисертанта, роль товарної інновації у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства полягає у тому, що вона є матеріалізованою, предметною, продуктовою формою новітніх знань, які реалізуючись у продукті, дозволяють зменшити граничні витрати фірми-інноватора. За умов успішності товаро-інноваційної діяльності фірми створюється ринок нового товару або поліпшується на користь інноватора структура традиційного ринку. Оскільки гранична норма заміщення різко знижується, то підприємство-інноватор тимчасово набуває властивостей монополіста у ціноутворенні і може претендувати на надлишок доходу над нормальним прибутком.

Подальше сходження від абстрактного до конкретного щодо з'ясування економічного змісту категорії “товарна інновація” забезпечило поступове розгортання змісту категорії і дало змогу провести аналіз складного комплексу конкретних форм товарної інновації - з одного боку, і механізму їх реалізації у процесі товарної інновації - з іншого. Розгляд форм товарної інновації та критеріїв її формоутворення допоміг побудувати класифікатор товарної інновації.

Три десятки конкретних форм репрезентують явище товарної інновації з багатьох сторін: із точки зору рівня радикальності інноваційної розробки, масштабу ринку, причин виникнення, новітності технологічних параметрів, спрямованості впливу на виробничий процес, відношення до прототипу товару, варіанта виробничої стратегії фірми, рівня інноваційного розвитку та глибини внесених в інноваційний продукт змін.

Деталізація форм товарної інновації дозволила виявити, що конкурентоспроможність промислового підприємства, якщо її розглядати через призму товаро-інноваційної діяльності, визначається комплексом таких показників як: зміна середнього значення валових витрат на фізичну одиницю приросту кількості продукту; величина граничних витрат; гранична норма заміщення; надлишок доходу над нормальним прибутком; обсяг товаро-інноваційної ренти.

Розгляд товарної інновації як процесу дав змогу зробити критичні висновки щодо лінійно-послідовної моделі інноваційного процесу, яка дедалі менше гарантує успіх реалізації інноваційної діяльності у нових умовах. У результаті формування в Україні ринку товаро-інноваційних розробок поступово створюються умови переходу до ринково-комунікаційної моделі товарної інновації.

Ринково-комунікаційна модель товарної інновації повинна базуватися на єдності генерування та комерціалізації інноваційних розробок і передбачати утворення своєрідної мережі інноваційних комунікацій, що піддається “суб'єктному” програмуванню, точному адресуванню новинок і застосуванню сучасних маркетингових методів управління. Доведено, що для забезпечення конкурентоспроможності промислового підприємства потрібна така система інноваційних комунікацій, яка є цілісною сукупністю економічних відносин суб'єктів інновації, між якими існують зв'язки, що визначають її інтегративні якості. Зміст поняття інноваційна комунікація включає: сферу діяльності, що спрямована на матеріалізацію новинок; штучну предметність (технологічний аспект); культуру суб'єктних відносин.

Інноваційні комунікації подані в роботі через призму відносин креейтера, провайдера, імітатора та споживача товарної новинки. Реалізація суб'єктного підходу дала змогу авторові застосувати метод логістики до системи товаро-інноваційних комунікацій. З цих позицій товаро-інноваційні зв'язки суб'єктів запропоновано подати у вигляді ресурсних потоків, у тому числі нематеріальних, траєкторія руху яких формує просторову мережу утворених інноваційних комунікацій. Дослідження логістичних ланцюгів за інформаційними та фінансовими потоками допомогло виявити властивості ізоморфності матеріальних і супутніх потоків інноваційного процесу та асинхронності руху ресурсів інновацій, грошових засобів й інформації.

Аналіз комунікаційних зв'язків суб'єктів товарної інновації дозволив зробити висновки щодо повноти та тривалості їх відносин. Найповніша комунікація виникає там, де суб'єкти товарної інновації вступають у ринкові відносини та обмінюються інформацією щодо предмета й об'єкта нововведення, а також поділяють майбутній результат й зазнають ризиків, пов'язаних з ним. З'ясовано, що найтривалішими комунікаціями у процесі товарної інновації є відносини між інвестором і провайдером. Створення умов для підтримки партнерства між цими суб'єктами товарної інновації підвищить ефективність міжсуб'єктних комунікацій і забезпечить конкурентоспроможність промислових підприємств на вітчизняних і світових ринках. товарний інновація конкурентоспроможність

У другому розділі “Процес товарної інновації на промисловому підприємстві: аналіз і вибір стратегії” здійснено аналіз процесу товарної інновації на промислових підприємствах, удосконалено методику аналізу результатів товаро-інноваційної діяльності, проаналізовано варіанти вибору стратегії товарної інновації в контексті різних типів ринкової структури: монополістичної конкуренції, чистої монополії та олігополії.

В результаті проведеного аналізу товаро-інноваційної діяльності досліджуваних підприємств скляної та фарфоро-фаянсової промисловості виявлено, що для забезпечення належного рівня конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх ринках вони проводили однобічну політику товарної інновації, спираючись лише на метод поглиблення ступеня диференціації продукту (табл. 1).

Таблиця 1 Показники товаро-інноваційної діяльності промислових підприємств,% (2002 р.)

№ п/п	Показники	ТОВ “Тернопіль фарфор”	ВАТ “Бережанський склозавод”	КП “Баранівський фарфоровий завод”	ВАТ “Полонський фарфоровий завод”	ВАТ “Полонський завод художньої кераміки”
1	2	3	4	5	6	7
1	Частка нової продукції у загальному обсязі випуску	1,80	42,10	11,15	39,50	6,34
2	Частка експорту нової продукції у загальному обсязі експорту	5,40	23,97	10,24	57,48	-
3	Частка реалізованої нової продукції у загальному обсязі реалізації	0,70	40,00	5,66	30,64	9,82
4.	Питома вага витрат на здійснення товарних інновацій у загальній величині витрат	2,40	15,12	5,17	10,37	1,30
5.	Питома вага доходу від реалізації нових товарів у загальній величині доходу підприємства	5,80	49,00	35,56	35,80	2,40

Гіпертрофія методу диференціації продукту у реалізації політики товаро-інноваційної діяльності на цих підприємствах дозволила її віднести до модифікаційного типу. Даний тип товарних інновацій в умовах обмеженості фінансування, низького платоспроможного попиту є оптимальним для забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств.

Виявлено, що головними перешкодами підвищення рівня товаро-інноваційної активності підприємств є: дефіцит власних фінансових засобів, низька спроможність залучення довгострокових кредитних ресурсів, несприятливий інвестиційний клімат щодо можливого залучення інвестицій, слабкий науково-технічний, технологічний потенціал підприємств, відсутність сучасного інформаційного забезпечення, недосконалість роботи маркетингових служб, висока вартість товаро-інноваційних розробок, недієвість матеріальних стимулів, соціальних гарантій та економічної мотивації персоналу, відсутність зв'язку оплати праці з кінцевими фінансовими результатами товаро-інноваційної діяльності.

Підкреслено, що аналіз стану і динаміки товаро-інноваційної діяльності вітчизняних підприємств може претендувати на достовірність тільки тоді, коли базуватиметься на науково обґрунтованій системі абсолютних і відносних показників оцінки результатів цієї діяльності. Однак такої системи індикаторів ефекту й ефективності реалізації товаро-інноваційної діяльності поки що в Україні не існує. Гальмом їх розробки й впровадження є відсутність належного аналітичного інструментарію та фінансового менеджменту вітчизняних промислових підприємств.

Застосування запропонованої методики дає можливість розрахувати обсяг дисконтованого чистого доходу від реалізації товаро-інноваційного проекту, який відображатиме приведену теперішню вартість ефекту реалізації товаро-інноваційного інвестиційного проекту. Термін окупності інвестицій у товаро-інноваційний проект за наведеною методикою дорівнюватиме проміжкові часу з моменту початку інвестування до моменту, коли чистий дохід від реалізації проекту, розрахований за принципом наростаючої суми, повністю компенсує сукупні витрати. Розглянуто економічний зміст показника індексу рентабельності у товаро-інноваційний проект. Він характеризує частку дисконтованого доходу, яка припадає на одиницю приведених сукупних витрат. Чим більше значення даного показника, тим прибутковіше буде інвестування у товаро-інноваційний проект. Індекс рентабельності може служити базою кількісного визначення товаро-інноваційної ренти. Вона представляє собою надлишок дисконтованого чистого доходу над нормальним прибутком. Він утворюється внаслідок того, що фірма-інноватор, оферуючи ринку товар, набуває на певний період часу властивостей монополіста. Таким чином, інноватор отримує змогу, протягом обмеженого терміну, продавати свій інноваційний продукт за завищеною ціною, привласнюючи надлишковий чистий дохід.

Якщо показник норми нормального прибутку, розрахований за принципом середньої арифметичної зваженої за товарними аналогами самого підприємства або взятий щодо галузі, узгодити з індексом рентабельності (дисконтуючи витрати й доходи за результативним нормативом дисконтування), то на основі їх різниці можна обрати коефіцієнт розрахунку обсягу товаро-інноваційної ренти. Добуток обраного коефіцієнта та дисконтованої величини сукупних витрат дасть можливість отримати величину товаро-інноваційної ренти. Управління інноваційним процесом на підприємстві доцільно реформувати так, щоб потяг до отримання надлишкового рентного доходу став одним із мотивів інноваційної спрямованості у господарській діяльності фірми, гарантуючи їй вищий рівень конкурентоспроможності.

Наголошується, що трансформаційні процеси в українській економіці вже на сучасній їх стадії розвитку зумовили достатньо рельєфну диференціацію типів ринкової структури та відповідних їм моделей ринку: монополістичну конкуренцію, чисту монополію та олігополію. Це винятково важливо для вибору найбільш ефективного варіанта товаро-інноваційної стратегії промислового підприємства тому, що господарська поведінка провайдера або імітатора товарної новинки не може бути однаковою на ринках, де панують різні типи зв'язку. З'ясовано, що підприємства скляної і фарфоро-фаянсової галузі функціонують у системі монополістичної конкуренції. Тут задіяно 36 підприємств. За рівнем концентрації усі вони є середніми або малими. Коефіцієнт концентрації, розрахований відносно 4-х найбільших фірм галузі, не перевищує 27% загального товарообороту. Відносно рівномірний розподіл ринкових квот свідчить про безпроблемне входження в галузь і вихід із неї. Продукт галузі є диференційованим, а показники субститутності - дуже високі. Так, показник граничної норми заміщення на ВАТ “Бережанський склозавод” за 1999-2002 рр. по різних товарних групах коливався в діапазоні 0,61-0,73, а на ВАТ “Полонський фарфоровий завод” - 0,48-0,54.

Для формування відповідної лінії бізнесової поведінки досліджуваних підприємств, які належать до ринку монополістичної конкуренції, у роботі запропоновано економіко-математичне обґрунтування найефективнішого варіанта інвестицій у товарну інновацію. Згідно з ним перевага повинна віддаватися такому варіантові товаро-інноваційної стратегії, який дозволить знизити показник граничної норми заміщення і на цій підставі мінімізувати приріст валових витрат товаро-інноваційного проекту на одиницю приросту фізичного обсягу інноваційного продукту, забезпечуючи позитивну динаміку обсягу товаро-інноваційної ренти. У зв'язку з тим, що ситуація на ринку є мінливою, пропонується також економіко-математичне обґрунтування вибору найефективнішого варіанта інвестування товарної інновації у ринковому осередку з високим рівнем монополізації та в олігополістичному середовищі. Доведено, що для ринкової структури, наближеної до чистої монополії преференційним повинен стати той варіант товаро-інноваційної стратегії, який гарантуватиме максимізацію “ефекту масштабу”, уникнення зниження попиту на товарну новинку та зменшення показника граничної норми заміщення. В олігополістичному ринковому середовищі найважливіше уникнути стану “дилеми ув'язнених”. Фірма-інноватор товарної новинки повинна, завойовуючи схильність потенційного покупця, йти на зниження ціни й зменшення чистого доходу у короткостроковому ринковому періоді для того, щоб компенсувати ці витрати у довгостроковому.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Активізація товаро-інноваційної діяльності як засіб підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств” розглянуто стратегічну програму активізації товаро-інноваційної діяльності промислового підприємства, загальнодержавні й регіональні аспекти політики стимулювання товаро-інноваційної діяльності, зовнішньоекономічний аспект стратегії товарної інновації.

Способи й методи активізації товаро-інноваційної діяльності подано у вигляді конкретних пропозицій відповідно до певних напрямів (удосконалення законодавчого й інформаційного забезпечення товаро-інноваційної діяльності, її фінансування, оподаткування, бізнес-планування, модернізації організаційної структури управління та служби маркетингу), диференційованих залежно від структурних рівнів - підприємства, регіону і всієї макроекономічної системи.

В роботі доказано, що активізація товаро-інноваційної діяльності на промисловому підприємстві є інтегральним процесом, який потребує взаємопов'язаної й скоординованої роботи усіх його підрозділів на кожному етапі реалізації товаро-інноваційного проекту. Ключовими способами та методами активізації товаро-інноваційної діяльності на промисловому підприємстві є такі:

удосконалення системи фінансування товаро-інноваційних інвестиційних проектів шляхом оптимізації показників потрібної кредитної лінії;

поліпшення інформаційної та маркетингової роботи за рахунок створення інформаційно-аналітичного відділу у складі служби маркетингу з чітко визначеною структурою й функціями спеціалістів;

впровадження товароорієнтовної організаційної структури управління на підприємствах, продукція яких характеризується незначним рівнем наукомісткості та нешироким номенклатурним діапазоном;

удосконалення системи стимулювання інноваційної праці шляхом упровадження стимулюючих заходів, що передбачають оптимізацію структури колективного та персонального стимулювання. В якості додаткового джерела матеріального стимулювання використати товаро-інноваційну ренту;

посилення інноваційної спрямованості стратегії бізнесової поведінки фірми та її адаптації до мережевої інформаційної системи за рахунок включення у бізнес-план підприємства розділів, які б конкретизували інформаційну систему підприємства й систему мотиваційних чинників товаро-інноваційної діяльності.

Загалом, для підвищення ефективності інноваційної діяльності пропонується реформувати систему управління інноваційним процесом так, щоб потяг до отримання надлишкового рентного доходу став одним із мотивів інноваційної спрямованості у господарській діяльності промислового підприємства.

Комплексна стратегічна програма активізації товаро-інноваційної діяльності підприємства має обов'язково враховувати і ті заходи, які можна буде реалізувати на загальнодержавному й регіональному рівнях. Визначено, що для активізації товаро-інноваційної діяльності підприємств на загальнодержавному рівні повинні бути передбачені такі заходи законодавчого, організаційного та інформаційного характеру, які б дозволили: розробити систему державного страхування інноваційних ризиків; створити некомерційну венчурну структуру, здатну фінансувати прогнозний маркетинг; зменшити ризики кредитно-банківських установ при фінансуванні підприємств-інноваторів; захистити права інтелектуальної власності креейтерів товаро-інноваційних розробок; ввести систему ступінчатого оподаткування доходів провайдерів товарної інновації; звільнити від оподаткування ту частину прибутку фірми-провайдера чи імітатора, яка дорівнює обсягові інноваційної ренти; реорганізувати технопаркову інноваційну структуру, забезпечивши обов'язкове залучення до їх осередку бізнес-інкубаторів.

На регіональному рівні активізація товаро-інноваційної діяльності промислових підприємств повинна передбачати розширення й стимулювання розвитку кластерних моделей інноваційного розвитку. В роботі обґрунтовано виняткову важливість створення регіональних інноваційних центрів (РІЦ), здатних не лише виконувати функції координатора, головного експерта й організатора регіональних програм інноваційного розвитку, а й функцію інформаційного забезпечення підприємницьких структур регіону. РІЦ здатен здійснювати: селекцію інноваційних проектів; формування регіональних інноваційних програм; залучення інвестиції до інноваційної сфери шляхом створення й функціонування інноваційної інфраструктури; стимулювання розвитку малих наукомістких підприємств; поширення товаро-інноваційних розробок, зокрема через здійснення ярмарково-виставкової діяльності.

З'ясування характеру дії зовнішньоекономічного чинника стратегії товарної інновації промислового підприємства у контексті забезпечення конкурентоспроможності національного виробника на світових ринках доцільно здійснювати на базі застосування диференційованого підходу до характеристики всіх промислових підприємств і товарних груп України. Зіставляючи класифікацію підприємств і товарних груп, визначену на основі врахування національних інтересів, із класифікацією за критеріями інтересів країн ЄС та, з'ясовуючи суперечності між ними, обґрунтовано політику товарної інновації, яка забезпечила б одночасно радикальну структурну перебудову та органічне, безконфліктне входження України до ЄС. Застосування диференційованого підходу до розробки стратегії товарної інновації вимагає протекціоністської інноваційної політики щодо окремих промислових підприємств і товарних груп, яка зможе дати очікуваний результат лише тоді, коли відповідатиме міжнародним зобов'язанням країни, буде обмежена у часі й гарантуватиме успішний розвиток протегованого суб'єкта в аспекті його міжнародної конкурентоспроможності.

Доведено, що кількісними критеріями відбору товарних груп, здатних конкурувати на світових ринках, є показники мультиплікації імпорту й експорту, коефіцієнти загальної й галузевої комутативності. Преференційного розвитку повинні набути ті вітчизняні виробники інноваційного продукту, які забезпечують максимальний комутативний ефект, характеризуються якомога вищими значеннями мультиплікації експорту, гарантують максимально високий показник граничної схильності до споживання, передбачають якомога нижчі значення граничної схильності до заощадження та мають максимально високий коефіцієнт мультиплікації інвестицій. Інтегруючи дію внутрішньоекономічних та зовнішньоекономічних чинників активізації товаро-інноваційної діяльності підприємств, стає можливим забезпечення належного рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на зовнішніх ринках.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й обґрунтовано нові погляди на вирішення наукових проблем та практичних завдань формування стратегії товарної інновації промислового підприємства з метою забезпечення його конкурентоспроможності. Результати дослідження дають підстави для наступних висновків.

1.Подальший розвиток економіки України неможливий без науково обґрунтованої, високоефективної стратегії товарної інновації, здатної забезпечити конкурентоспроможність промислових підприємств на вітчизняних та світових ринках. З огляду на це виникає необхідність у визначені економічного змісту категорії “товарна інновація”, яка репрезентується як складна, комплексна система відносин розробника, піонерного впроваджувача, імітатора та споживача товарної новинки. Товарна інновація є формою практичного, матеріалізованого втілення новітніх знань, здатних стати об'єктом купівлі-продажу на спеціальному ринку товаро-інноваційних розробок.

2.Класифікація форм товарної інновації, здійснена за ознаками рівня радикальності інноваційної розробки, масштабу ринку, причин виникнення, новітності технологічних параметрів, спрямованості впливу на виробничий процес, відношення до прототипу товару, типу виробничої стратегії фірми, рівня ризику, глибини внесених до продукту змін, дала змогу виділити 30 конкретних форм вияву товарної інновації.

3.Товарна інновація за ринково-комунікаційною моделлю є формою руху інноваційного продукту від розробника через піонерного впроваджувача й імітатора до кінцевого споживача, визначальною рисою якої є комерціалізація інноваційної розробки. Суб'єктний підхід до характеристики товарної інновації обґрунтував необхідність розмежування креейтерів, провайдерів, імітаторів, інвесторів і споживачів товаро-інноваційних розробок, що дало змогу представити товаро-інноваційний процес як органічну систему інноваційних комунікацій.

4.Конкретизація характеристики системи інноваційних комунікацій здійснена на основі застосування методу логістики. Наведені комбінації ресурсних потоків, траєкторії та часові параметри їх руху дозволили змоделювати адекватну процесові товарної інновації просторову мережу ринково-комунікаційних відносин. Дослідження логістичних ланцюжків дало змогу виявити властивості ізоморфності матеріальних і супутніх потоків та асинхронності руху ресурсів інновацій і відповідних йому потоків грошових засобів та інформації.

5.Основними перешкодами створення нових видів продукції на підприємствах є: дефіцит власних фінансових засобів, низька спроможність залучення довгострокових кредитних ресурсів, несприятливий інвестиційний клімат щодо залучення зарубіжних інвестицій, відсутність сучасного інформаційного забезпечення, недосконалість роботи маркетингових служб, відсутність позитивних мотиваційних чинників стимулювання інноваційної праці тощо.

6.Удосконалена система оціночних індикаторів результатів товаро-інноваційної діяльності містить приведені та дисконтовані значення сукупних витрат, валовий і чистий дохід, термін окупності та рентабельність інвестицій у товаро-інноваційний проект. Запропонована методика відображає специфіку ефекту й ефективності саме інноваційної складової інвестиційного проекту і враховує проблему розподілу економічного ефекту між суб'єктами товаро-інноваційного процесу.

7.Економіко-математичне обґрунтування вибору найефективнішого варіанта інвестицій у товарну інновацію за умов монополістичної конкуренції показало, що критерієм відбору має стати максимізація приросту фізичного обсягу виробництва інноваційного продукту за найменших значень приросту середніх валових і граничних витрат. За умов чистої монополії лінія бізнесової поведінки має бути спрямована на максимізацію “ефекту масштабу”, збереження досягнутого рівня попиту на товар і уникнення зниження показника граничної норми заміщення. При олігополії перевагу слід віддавати тому варіантові товаро-інноваційного проекту, в якому фірма, користуючись важелем ціни, знижує прибуток від інновацій у короткостроковому ринковому періоді для того, щоб гарантувати його максимізацію у довгостроковому.

8.Активізація товаро-інноваційної діяльності як засіб підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства передбачає: удосконалення системи фінансування товаро-інноваційних інвестиційних проектів шляхом оптимізації показників потрібної кредитної лінії; поліпшення інформаційної та маркетингової роботи за рахунок створення інформаційно-аналітичного відділу у складі служби маркетингу з чітко визначеною структурою й функціями спеціалістів; впровадження товароорієнтовної організаційної структури управління на підприємствах, продукція яких характеризується незначним рівнем наукомісткості та нешироким номенклатурним діапазоном; удосконалення системи стимулювання інноваційної праці шляхом у стимулюючих заходів, що передбачають оптимізацію структури колективного та персонального стимулювання; посилення інноваційної спрямованості стратегії бізнесової поведінки фірми та її адаптації до мережевої інформаційної системи за рахунок включення у бізнес-план підприємства розділів, які б конкретизували інформаційну систему підприємства й систему мотиваційних чинників товаро-інноваційної діяльності.

9.На загальнодержавному й регіональному рівнях для активізації товаро-інноваційної діяльності доцільно впровадити висунуті в роботі пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань фінансування, оподаткування, інформаційного забезпечення та вдосконалення інноваційної інфраструктури. На регіональному рівні слід активізувати товаро-інноваційну діяльність шляхом розвитку кластерних моделей інноваційного бізнесу, бізнес-інкубаторів та регіональних інноваційних центрів.

10.З метою врахування дії зовнішньоекономічного чинника на стратегію товарної інновації промислового підприємства застосовано диференційований підхід, який дасть можливість обґрунтувати систему преференцій і рестрикцій та механізм її використання щодо підприємств та товарних позицій, із якими Україна здатна отримати сталу ринкову нішу на європейських та світових ринках. В якості конкретних критеріїв селекції товарних груп повинні бути показники мультиплікації імпорту й експорту, коефіцієнти загальної й галузевої комутативності.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях

1.Михальчук І. Р. Проблеми моделювання ризиків товарної інновації // Вісник ТАНГ. - 1998. - № 3. - С. 48-49 (0,2 д. а.).

2.Михальчук І. Р. Економічна інтеграція й проблеми товарної інновації в Україні: соціально-економічний аспект // Вісник ТАНГ. - 1998. - № 6. - С. 20-21 (0,2 д. а.).

3.Михальчук І. Р. Проблема оптимізації маркетингової моделі виробництва нових товарів // Вісник ТАНГ. - 1999. - № 5. - С. 49-52 (0,3 д. а.).

4.Михальчук І. Р. Економічна інтеграція та проблеми товарної інновації в Україні: інвестиційний аспект // Вісник ТАНГ.- 1999. - № 10. - С. 80-82 (0,2 д. а.).

5.Михальчук І. Р. Умови виходу українських товарів на ринки ЄС // Вісник ТАНГ. - 2000. - № 15-3. - С. 96-102 (1,1 д. а.).

6.Михальчук І. Р. Стратегія господарської поведінки фірми-провайдера товарної інновації за умов різних типів ринкових структур // Вісник комерційної академії. Економічна серія. - Вип. 11. - Львів, 2001. - С. 110-116 (0,6 д. а.).

7.Михальчук І. Р., Березюк Р. М. Стратегія інноваційного розвитку України: суперечності внутрішньоекономічних та зовнішньоекономічних інтересів // Вісник ТАНГ. - 2001. - № 18-1 - С. 48-54 (0,9 д. а.). Особистий внесок: обґрунтовано необхідність застосування методу диференційованого підходу для формування стратегії товарної інновації.

8.Михальчук І. Р. Олігополістична модель інноваційної стратегії підприємства: порівняльна характеристика // Вісник ТАНГ. - 2001.- №18-2. - С. 69-75 (0,8 д. а.).

9.Михальчук І. Р. Інноваційні комунікації у контексті становлення “нової економіки” // Вісник ТАНГ. - 2002. - № 8-2. - С. 136-141 (0,7 д. а.).

10.Михальчук І. Р., Березюк Р. М. Зовнішньоекономічний імператив моделювання стратегії товарної інновації // Журнал європейської економіки. - 2002. -Т. 1 (№ 2). - С. 212-226 (1,1 д. а.). Особистий внесок: обґрунтовано методику розрахунку коефіцієнтів загальної й галузевої комутативності.

Публікації в інших наукових виданнях

11.Михальчук І. Р. Проблеми товарної інновації у контексті інтеграції / Збірник доповідей Х Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура”. - Чернівці, 1999. - С. 220-224 (0,3 д. а.).

12.Михальчук И. Р. Оценка влияния фактора времени на эффективность товарной инновации / Сборник научных исследований “Экономика в условиях перехода”. - Свиштов (Болгария), 2000. - С. 178-180 (0,2 д. а.).



АНОТАЦІЯ

Михальчук І.Р. Стратегія товарної інновації у забезпеченні конкурентоспроможності промислового підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. - Тернопільська академія народного господарства, Тернопіль, 2003.

У дисертації конкретизовано економічний зміст категорії “товарна інновація”. Розкрито роль товарної інновації у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства. Подано класифікацію форм товарної інновації. Обґрунтовано ринково-комунікаційну модель товаро-інноваційного процесу. Запропоновано класифікацію суб'єктів інноваційної діяльності. Проаналізовано товаро-інноваційну діяльність на промислових підприємствах скляної та фарфоро-фаянсової промисловості. Удосконалено методику аналізу результатів товаро-інноваційної діяльності на підприємстві. Проаналізовано варіанти вибору стратегії товарної інновації у контексті забезпечення конкурентоспроможності фірми у різних типах ринкової структури. Дістали подальший розвиток способи й методи активізації товаро-інноваційної діяльності промислового підприємства. Запропоновані пропозиції щодо її стимулювання. З'ясовано характер дії зовнішньоекономічного чинника стратегії товарної інновації у контексті забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Ключові слова: товарна інновація, інноваційні комунікації, ринково-комунікаційна модель товарної інновації, товаро-інноваційний проект, програма активізації товаро-інноваційної діяльності.

АННОТАЦИЯ

Михальчук И. Р. Стратегия товарной инновации в обеспечении конкурентоспособности промышленного предприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. - Экономика, организация и управление предприятиями. - Тернопольская академия народного хозяйства, Тернополь, 2003.

Диссертация посвящена комплексному и всестороннему исследованию вопросов формирования стратегии товарной инновации промышленного предприятия как одного из механизмов обеспечения его конкурентоспособности. Конкретизировано экономический смысл категории “товарная инновация”, который подан с позиций единства ее субстанциональной и глубинной, сущностной характеристик. Материально-субстанциональная характеристика представлена самим новым товаром, независимо от формы его существования, а сущностная сводится к свойству инновативности, в результате разработки, пионерного внедрения, диффузии и потребления которого возникает сложная система отношений. Товарная инновация принимает форму трансакций патентного, лицензионного, инжинирингового, трансфертного, лизингового, ценового, бюджетно-финансового, денежно-кредитного и государственно-протекционистского характера.

Разработана классификация форм товарной инновации и определены критерии ее формообразования. Классификация, осуществленная по уровню радикальности, инновационной направленности разработки, масштабу рынка, причинам возникновения, отношению к прототипу товара, типу производственной стратегии, уровню риска, глубины внесенных в продукт изменений, дала возможность выделить 30 конкретных форм проявления товарной инновации.

Обосновано рыночно-коммуникационную модель товаро-инновационного процесса. Ее основой является единство генерации и коммерциализации инновационных разработок, предполагающее создание своеобразной сети инновационных коммуникаций, способной повысить конкурентоспособность предприятия.

Предложена классификация субъектов инновационной деятельности. Определено, что субъектами системы товаро-инновационных коммуникаций являются креейтер, провайдер, имитатор и потребитель товарной новинки.

Использование субъектного подхода дало возможность представить товаро-инновационный процесс как органичную систему инновационных коммуникаций, в результате чего для ее характеристики был применен метод логистики. Исследование логистических цепей дало возможность определить свойства изоморфности материальных и сопровождающих потоков и асинхронности движения ресурсов инноваций и соответствующих ему потоков денежных средств и информации.

Проведен анализ товаро-инновационной деятельности промышленных предприятий стеклянной и фарфоро-фаянсовой промышленности, в результате которого определено, что для обеспечения соответствующего уровня конкурентоспособности они проводили однобокую политику товарной инновации, опираясь только на метод углубления уровня дифференциации продукта. Основными препятствиями, тормозящими активизацию товаро-инновационной деятельности предприятия, являются: дефицит собственных финансовых средств, низкая способность привлечения долгосрочных кредитов, неблагоприятный инвестиционный климат, отсутствие современного информационного обеспечения, несовершенство работы маркетинговых служб, отсутствие позитивных мотивационных факторов стимулирования инновационного труда.

Усовершенствовано методику анализа результатов товаро-инновационной деятельности предприятия, включающую показатели текущих и разовых компонент совокупных издержек на товаро-инновационный проект, дисконтированные величины валового и чистого доходов от поэтапной реализации результатов товаро-инновационной деятельности, срок окупаемости и рентабельность инвестиций в товаро-инновационный проект.

Обоснован выбор вариантов стратегии товарной инновации в контексте разных моделей рынка товаро-инновационных разработок. Проведено экономико-математическое обоснование отбора наиболее эффективного варианта инвестиций в товаро-инновационный проект в рыночной среде в условиях монополистической конкуренции, с высоким уровнем монополизации и олигополии.

Подчеркнуто, что активизировать товаро-инновационную деятельность на уровне предприятия можно за счет: оптимизации соотношения собственных и привлеченных источников финансирования; усовершенствования организационной структуры управления службы маркетинга путем создания в его составе информационно-аналитического отдела; применения товароориентированной структуры управления; усовершенствования системы стимулирования инновационной деятельности и бизнес-планирования. Предложены общегосударственные и региональные аспекты политики стимулирования товаро-инновационной деятельности.

Определен характер влияния внешнеэкономического фактора стратегии товарной инновации в контексте обеспечения конкурентоспособности национального производителя на мировых рынках. Предложены критерии дифференцированного подхода к характеристике всех промышленных предприятий и товарных групп Украины на основе показателей мультипликации импорта и экспорта, коэффициентов общей и отраслевой коммутативности.

Ключевые слова: товарная инновация, инновационные коммуникации, рыночно-коммуникационная модель товарной инновации, товаро-инновационный проект, программа активизации товаро-инновационной деятельности.

ANNOTATION

Mykhalchuk I.R. Strategy of Commodity Innovation at Manufacturing Enterprise. - Manuscript.

Dissertation thesis for searching of Candidate of Economic Sciences degree with major 08.06.01 - economics, business organization and management. - Ternopil Academy of National Economy, Ternopil, 2003.

The approaches are covered with respect to concretize an economic matter of the notion `commodity innovation', and its essence is revealed. The author suggests her own classification of commodity innovation forms, and determines the criteria for the form creation. A market and communicative model of innovative development commercialization is substantiated. The proper classification of the innovative activity entities is proposed. The system of absolute and relative estimate indices of a commodity and innovative activity of an enterprise is elaborated. The selection of the most effective variants for investing into commodity innovation in the conditions of monopoly, monopolistic competition, and oligopoly is substantiated from economic and mathematical viewpoint. The ways for activating the commodity innovative activity at a manufacturing enterprise taken as an independent entity, or within a certain region, or within the countrywide, and concrete propositions are made concerning stimulation of commodity innovative activity on the above mentioned levels. A strategy of managerial behavior at a manufacturing company is substantiated within the context of various market patterns of commodity and innovative developments. The strategy model of innovative development on the basis of allowing for the effect of foreign economic factor is desidned.

...