Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЄДНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ЛІСНА ІРИНА ФЕДОРІВНА

УДК 658.011.4

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

Харків - 2003

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Григорян Григор Маргарович

Харківський державний економічний університет,

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Горєлов Дмитро Олександрович

Харківський державний автомобільно-дорожній технічний університет, завідуючий кафедрою економіки підприємства

кандидат економічних наук, професор

Довгаль Георгій Володимирович

Харківський гуманітарний університет “Народна українська академія”, завідуючий кафедрою економіки підприємства

Провідна установа - Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, кафедра економіки підприємства і маркетингу, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться “13” лютого 2003р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “30” грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

економічний соціальний підприємство

У ринковій економіці конкурентна боротьба ставить в основу ефективність роботи підприємства. Успіх чи поразка підприємницької діяльності цілком залежать від її ефективності, яка виражає вирішальний господарський інтерес власника, підприємця. Тому ефективність виробництва одна з центральних проблем економіки.

Актуальність теми. У науковому дослідженні ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства можна виділити два основі етапи, на яких послідовно поглиблюється уява про цю економічну категорію. На першому етапі предметом вивчення виступає співвідношення економічних результатів і витрат. Таке дослідження вкрай необхідне для розкриття сутності, змісту і показників ефективності. Ці та інші питання відносно проблеми, що розглядається, досліджені у працях вітчизняних і зарубіжних учених: С. Брю, Е. Вайцзеккера, А. Золотарьова, Л. Контаровича, Е. Ловінса, Л. Ловінса, К. Маконнелла, В. Новожилова, П. Орлова, П. Самуельсона, М. Федоренка, Т. Хачатурова, М. Хохлова, В. Чибісова, А. Яковлєва та ін. У роботах цих авторів прями чи непрямо перевага віддається економічній ефективності, наукова розробка якої стає методологічною і теоретичною основою для подальшого поглиблення процесу пізнання проблем результативності, раціональності, доцільності роботи підприємства й економіки в цілому.

Самим господарським життям, загостренням його протиріч висувається необхідність другого етапу дослідження, предметом якого є новий аспект ефективності - соціальний. Різні аспекти соціальної ефективності розглянуто в роботах С. Валентей, Дж. Гелбрейта, Б. Генкіна, Г. Григоряна, А. Гусєва, В. Магун, Г. Мінчева, С. Мочерного, Л. Нестерова, Г. Черевка, В. Черковця та ін. Слід зазначити, що дослідження соціальної ефективності в основному проводилися на макрорівні.

Економічна і соціальна ефективність - це здебільшого протилежні характеристики підприємства: економічна ефективність виражає передусім приватні інтереси нечисельних власників засобів виробництва, а соціальна - суспільні інтереси, інтереси колективів підприємств. Незважаючи на різницю між ними, вони взаємопов'язані між собою і складають єдине ціле - загальну ефективність функціонування підприємства. Але це тільки один бік єдності економічної і соціальної ефективності. Другий полягає в тому, що економічна ефективність може бути основою зростання соціальної ефективності, і навпаки. В умовах ринкових відносин взаємозв'язок між економічною та соціальною ефективністю має в основному однобічний характер: підвищення економічної ефективності здійснюється здебільшого за рахунок зниження соціальної. Це призводить до того, що єдність економічної і соціальної ефективності набуває все більш суперечливого характеру, спричиняє поглиблення та розширення різних негативних явищ (загострення соціальної нерівності, зростання безробіття, злиденності, погіршення екології і т.ін.).

Деякі теоретичні та практичні рекомендації щодо досягнення єдності економічної і соціальної ефективності шляхом пом'якшення протиріччя між ними в умовах сучасних ринкових відносин подано у роботах В. Геєця, Д. Горєлова, З. Ковачева, Ден. Мідоуз, Дон. Мідоуз, Н. Піскулової, Й. Рандерса, Дж. Стіглиця, Ч. Хенді та ін. Але проблеми механізму досягнення єдності економічної і соціальної ефективності, зокрема на рівні підприємства надто слабко досліджені як вітчизняними, так і зарубіжними економістами. Таким чином, об'єктивна необхідність наукової розробки проблеми єдності економічної і соціальної ефективності на підприємстві, особливо в умовах переходу України до ринкової економіки, є надзвичайно актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є складовою частиною розробок держбюджетних досліджень з теми “Проблеми державного регулювання економічного розвитку підприємств та організацій” (номер державної реєстрації 0102U005565), яка виконувалася у Харківському державному економічному університеті у 2001 2002 роках.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз сутності та змісту протиріччя між економічною і соціальною ефективністю, теоретичне обгрунтування необхідності та можливості досягнення єдності економічної і соціальної ефективності функціонування підприємств, розробка науково-практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі задачі:

проведено теоретичний аналіз сутності, структури і системи показників ефективності виробництва на мікрорівні та її різних аспектів: технічного, економічного, соціального;

виявлено протиріччя, притаманне категорії економічної ефективності діяльності підприємства;

обгрунтовано систему показників соціальної ефективності виробництва на мікрорівні;

узагальнено зарубіжний досвід вирішення проблем підвищення економічної і соціальної ефективності діяльності підприємства;

визначено форми прояву протиріччя між економічною та соціальною ефективністю функціонування підприємств в умовах ринкових відносин і виявлено його причини, в тому числі на Україні;

розроблено практичні рекомендації щодо досягнення єдності економічної і соціальної ефективності підприємства в умовах ринкової системи господарювання.

Об'єктом дослідження є процес підвищення економічної і соціальної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.

Предмет дослідження - суперечлива єдність економічної і соціальної ефективності діяльності підприємства.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження є положення економічної теорії, результати наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених з проблем ефективності функціонування виробництва.

В процесі дисертаційного дослідження використано методи матеріалістичної діалектики і системного аналізу, індукції та дедукції, аналізу і синтезу, статистичного й графічного аналізу з метою дослідження динаміки і протиріччя економічної та соціальної ефективності в умовах трансформації економіки; математичного аналізу - для визначення і кількісної оцінки зони єдності економічної та соціальної ефективності підприємств України різних галузей промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

проведено системне дослідження та обґрунтовано, що ефективність роботи підприємства як система складається з трьох підпорядкованих елементів: критеріїв, які розкривають сутність того чи іншого різновиду ефективності виробництва, чинників, що визначають її зміст, показників, за допомогою яких здійснюється оцінка її рівня; визначено, що розкриття об'єктивної взаємообумовленості критеріїв, чинників та показників ефективності формує цілісне і в той же час конкретне (внутрішньо розчленоване) теоретичне уявлення про найважливіший напрямок діяльності підприємства;

розкрито внутрішній зв'язок і діалектику взаємопереходу техніко-економічної, соціально-економічної та соціальної ефективності підприємства. Ця діалектика обумовлена тим, що виробництво водночас являє собою і організацію взаємодії техніки та робочої сили, і стосунки між людьми, з одного боку, по раціональному, продуктивному господарюванню, а з другого - по присвоєнню умов та результатів виробництва;

запропоновано модель розрахунку зони єдності економічної і соціальної ефективності підприємства. Основною умовою зони єдності є його беззбиткова діяльність;

удосконалено:

категорію економічної ефективності підприємства, що враховує техніко-економічні та соціально-економічні аспекти відносин виробництва;

дістали подальший розвиток:

структура категорії соціальної ефективності, зміст і система показників соціальної ефективності на мікрорівні;

обґрунтування соціально-економічних причин протиріччя між економічною і соціальною ефективністю підприємства, що обумовлено сутністю сучасної ринкової системи;

узагальнення засобів і форм досягнення єдності економічної та соціальної ефективності, пом'якшення протиріччя між ними за допомогою державного регулювання економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх реалізація дозволить підприємствам різних галузей промисловості підвищити соціально-економічну і соціальну ефективність виробництва, використати соціальні резерви підвищення економічної ефективності, оптимізувати діяльність підприємства шляхом забезпечення єдності економічної та соціальної ефективності виробництва

Одержані результати дослідження були розглянуті та частково прийняті до впровадження у ВАТ “Турбоатом”, що підтверджено відповідною довідкою.

Особистий внесок здобувача у роботі, яка виконана у співавторстві (№ 3 за списком опублікованих праць на стор. 16 автореферату) полягає в такому: виявлено і обгрунтовано соціально-економічні причини існуючого протиріччя між економічною і соціальною ефективністю.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення і результати дисертації оприлюднено на Четвертій науково-практичній конференції молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва” (Харків, 2000р.) та Третій міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів: “Оптимум - 2001”” (Харків, 2001р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 6 наукових статей (чотири у виданнях, що визнані ВАК України фаховими з економічних наук). Загальний обсяг - 1,65 ум.-друк. арк., особисто автору належить 1,34 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатка. Робота викладена на 170 сторінках машинописного тексту, в тому числі 14 таблиць - на 7 сторінках, 8 рисунків - на 5 сторінках, 1 додаток - на 5 сторінках, список використаних джерел з 151 найменування - на 11 сторінках, обсяг основного тексту дисертації 143 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Економічна ефективність підприємства” - розглянуто сутність ефективності виробництва, досліджено економічну ефективність як систему підпорядкованих елементів, що виражають внутрішній зв'язок між техніко-економічною і соціально-економічною ефективністю підприємства.

Найважливішим методологічним питанням дослідження ефективності виробництва як економічної категорії є застосування до нього науково обгрунтованого підходу. Оскільки ефективність підпрємства у кінцевому підсумку виражає сутність відносин виробництва, яка інтегрує різні суперечливі аспекти самого виробництва (технічний, економічний і соціальний), а кожний аспект, в свою чергу, “зітканий” з безлічі суперечностей, зв'язків, то для аналізу більш доцільним є метод матеріалістичної діалектики. Він дозволяє розкрити причини суперечностей виробництва, форми взаємозв'язків, руху і вирішення суперечностей у самій ефективності.

У той же час категорія ефективності, як показало дослідження, це складне ціле, що є системою взаємозв'язаних частин, яка відображує сукупність відносин виробництва. Тому системний підхід до дослідження ефективності стає ключовим методом. Системний підхід до розкриття сутності та змісту ефективності виробництва необхідний і для дослідження кожного її різновиду (технічного, економічного і соціального). У цьому випадку системний підхід полягає в необхідності встановлення внутрішньої взаємозалежності трьох основних елементів ефективності: критеріїв, які виражають сутність того чи іншого її різновиду, чинників, що формують її зміст, і показників, за допомогою яких визначається її рівень. Тому в дисертації в основі дослідження ефективності підприємства лежить зазначений підхід. Системний підхід дозволяє комплексно і в повній мірі зрозуміти зміст кожного різновиду ефективності, встановити механізм їх взаємодії.

Застосування діалектичного методу і системного підходу сприяє глибокому розкриттю причинно-наслідкових зв'язків у виробництві, а також має велике значення для кваліфікованого застосування наукових знань господарській практиці, особливо в умовах суперечливого формування ринкової економіки в Україні.

Аналіз показав, що наукове розуміння ефективності передбачає усвідомлення її як відображення сутності виробництва. Отже, вихідним у розумінні ефективності виступає саме виробництво.

Виробництво існує і безпосередньо розвивається для забезпечення життєдіяльності людей, їх відтворення. Поза життям людей, задоволенням їх потреб виробництво благ втрачає будь-який сенс. Життєдіяльність людей обіймає дві сторони: по-перше, виробництво предметів споживання та необхідних для цього засобів і предметів праці; по-друге, виробництво самої людини, продовження роду.

Однак відтворення життя людей виступає як загальна сутність, загальне призначення виробництва. У той же час виробництву внутрішньо притаманна специфічна сутність, що визначається сформованими відносинами власності, які на основі розвитку продуктивних сил час від часу підлягають історичній зміні. На сучасному етапі специфічне призначення виробництва - одержання прибутку. Тому виробництво об'єктивно двоїсте, суперечливе. Воно безпосередньо підпорядковано інтересам власника засобів виробництва. У той же час воно не перестає бути виробництвом для забезпечення життєдіяльності людей, а отже, кінцевою його метою залишається розвиток здібностей і потреб людини. Таким чином, з позиції, наприклад, приватного підприємця, власника, уся ефективність виробництва зводиться тільки до однієї мети - збагачення, максимізація прибутку. З позиції ж усіх людей - членів суспільства і самого суспільства виробництво передусім повинно бути підпорядковано іншій меті - створення нормальних умов для розвитку кожної людини та підвищення її добробуту. Таким чином, існує протиріччя між метою підприємця і метою усіх членів суспільства.

В умовах панування великої приватної власності і ринкової економіки об'єктивна суперечність між однією і другою метою виробництва стає основою того, що ефективність виробництва виступає як економічна ефективність. В державах, де панує неокласична економічна теорія (економікс), що абстрагується від соціальних відносин і зосереджує всю свою увагу на ринкових відносинах, виробництво аналізується тільки з позиції економічної ефективності.

Ефективність виробництва та її різновиди об'єктивно обумовлені самим виробництвом, його відносинами. Виробництво неможливе як без засобів виробництва, так і без робочої сили. Вони є його необхідними факторами. Неможливо здійснити виробництво і без економічних відносин, об'єктивно спрямованих на раціональне господарювання. Нарешті, виробництво передбачає стосунки між власниками і робітниками з приводу присвоєння засобів виробництва і продукту праці. Ці відносини, в свою чергу, визначають соціально-економічну форму праці, тобто соціальне становище і умови життя трудящіх. Таким чином, виробництву притаманні три аспекти: технічний, економічний і соціальний.

Ці ж аспекти притаманні виробництву на рівні підприємства. Тому кожний з них стає предметом дослідження і може виражатися у поняттях технічної, економічної і соціальної ефективності.

Зазначені аспекти виробництва не є автономними, незалежними одна від одної, а являють собою діалектично взаємозв'язану систему. З урахуванням цього ефективність роботи підприємства можна подати у вигляді такої схеми (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Загальна схема ефективності функціонування підприємства

В умовах панування великої приватної власності, коли метою підприємства є прибуток і його максимізація, економічний аспект виробництва домінує та підпорядковує собі технічний і соціальний. Техніка розвивається тільки в інтересах збільшення прибутку. В такому ж становищі опинився і соціальний аспект виробництва. Йому приділяється увага тільки як засобу збільшення прибутку. В результаті такої взаємодії виникають техніко-економічна і соціально-економічна ефективності, що складають зміст економічної ефективності виробництва на рівні підприємства.

У багатошаровому суперечливому поєднанні різновиди ефективності підприємства виконують різні взаємодоповнюючі функції.

Технічна ефективність функціонування підприємства є вихідною, початковою характеристикою елементів продуктивних сил. Системний підхід дозволяє уявити технічну ефективність підприємства як систему критеріїв, чинників і показників (табл. 1).

Таблиця 1

Зміст системи технічної ефективності підприємства

Результатом взаємодії технічного та економічного аспектів виробництва є техніко-економічна ефективність. Призначення, сутність техніко-економічної ефективності полягає у підвищенні темпів зростання продуктивності праці, в досягненні сукупної економії уречевленої та живої праці з метою одержання максимального прибутку. Техніко-економічна ефективність підприємства може бути подана у вигляді такої системи (табл. 2).

Таблиця 2

Зміст системи техніко-економічної ефективності підприємства

Техніко-економічна ефективність, що є виявом взаємодії технічного та економічного аспектів виробництва, не відображує взаємозв'язок його економічного і соціального аспектів. Цей взаємозв'язок характеризується соціально-економічною ефективністю.

Соціально-економічна ефективність відображує ступінь задоволення інтересів робітників в міру того, наскільки ці інтереси співпадають з поточною метою діяльності підприємства (максимізація прибутку). Тобто соціально-економічна ефективність підприємства на відміну від техніко-економічної ефективності відображає не тільки інтереси власника, підприємця, а й частково інтереси колективу. Соціально-економічну ефективність підприємства також можна уявити як систему (табл. 3).

В Україні теоретичним критерієм соціально-економічної ефективності функціонування підприємства (для колективу робітників) можуть бути високі темпи зростання реальної заробітної плати при відповідному зростанні продуктивності праці, сукупній економії уречевленої і живої праці. Але на практиці як критерій для даної категорії доцільно використовувати співвідношення заробітної плати і прожиткового мінімуму. Також необхідно враховувати, що в основному на забезпеченні того, хто працює, у середньому знаходиться одна непрацююча людина. Тому заробітна плата повинна бути принаймні у два рази більше, щоб зрівнятися з прожитковим мінімумом у розрахунку на одну людину.

Таблиця 3

Зміст системи соціально-економічної ефективності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

У таблиці 3 виділено додаткові показники, що характеризують соціально-економічну ефективність роботи підприємства в сучасних умовах України.

Соціально-економічна ефективність підприємства не однакова для різних категорій його робітників. Основною причиною цього є кон'юнктура ринку праці, відносини з приводу власності на засоби виробництва та ін.

Аналіз статистичних даних показує, що соціально-економічна ефективність підприємств України знаходиться на невисокому рівні. Це проявляється в низькому рівні заробітної плати і великій заборгованості по ній, у незадовільному стані техніки безпеки, відсутності необхідних ергономічних та естетичних умов праці і тощо.

Техніко-економічна і соціально-економічна ефективність складають економічну ефективність підприємства (табл. 4).

Таблиця 4

Зміст системи економічної ефективності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

При розгляді системи оцінки економічної ефективності підприємства були виявлені переваги і недоліки прибутковості, що характеризує оптимальність співвідношення ефекту і витрат виробництва, як головного критерію економічної ефективності на рівні підприємства. Доведено, що даний критерій не в повній мірі характеризує економічну ефективність. Досвід розвинутих країн свідчить, що в умовах сучасної ринкової економіки підвищення прибутку не завжди супроводжується відповідним зростанням реальної заробітної плати робітників підприємства. Отже, підвищення продуктивності праці, сукупна економія уречевленої і живої праці недостатньо пов'язані з тенденцією підвищення доходів робітників. Такі розбіжності призводять до загострення протиріччя між техніко-економічною і соціально-економічною ефективністю діяльності підприємства. Особливо гостро це протиріччя проявляється в Україні.

У другому розділі - “Соціальна ефективність підприємства” - проаналізовано сутність соціальної ефективності як економічної категорії; розкрито зміст соціальної ефективності на мікрорівні; розроблено систему оцінки, що визначає дану характеристику функціонування підприємства, обґрунтовано доцільність її застосування в умовах України.

З посиленням соціалізації економічних відносин, яка на даному етапі набуває закономірного характеру, все більшого значення здобуває соціальний аспект виробництва й особливо інтереси колективу робітників підприємства. Реальним відображенням соціального аспекту діяльності підприємства є її соціальна ефективність (табл. 5).

Реалізація соціальної ефективності стикається з глибокими протиріччями виробництва і в першу чергу з протидією сучасних відносин власності, для яких пріоритетом є виробництво прибутку. Однак досягнутий рівень сучасних виробничих сил і тенденція соціалізації виробництва створюють умови для певного руху і в області соціальної ефективності.

Таблиця 5

Зміст системи соціальної ефективності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна ефективність є відображенням передусім інтересів робітників підприємства. ЇЇ специфічною рисою є те, що до неї неможливо застосувати принцип “максимум результату при мінімумі витрат”, тобто принцип економічної ефективності. Але сама по собі соціальна ефективність не реалізується, а вимагає витрат. Засобом досягнення соціального ефекту є економічні результати виробничої діяльності (на макро- і мікрорівні), система виробничих відносин і в першу чергу характер власності на засоби виробництва, а також державна політика. Чим більше коштів виділяється на соціальні потреби і чим раціональніше вони використовуються, тим вище соціальна ефективність підприємства, а також всебічний його розвиток у даний час і в майбутньому.

У дисертації доведено, що соціальна ефективність на мікрорівні має першорядне значення відносно соціальної ефективності на макрорівні. Отже, у першу чергу необхідно підвищувати соціальну ефективність на рівні підприємства. Особливо важливе значення такий висновок має для України, оскільки у більшості підприємств низький рівень економічної ефективності, а соціальної ще нижче. Невисока економічна ефективність багатьох підприємств не дозволяє державі суттєво впливати на соціальний розвиток суспільства.

У третьому розділі - “Єдність і протиріччя економічної та соціальної ефективності на підприємстві” - виявлено причини протиріччя між економічною і соціальною ефективністю; теоретично обґрунтовано необхідність і можливість досягнення суперечливої єдності економічної та соціальної ефективності функціонування підприємства в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки; запропоновано математичну модель визначення зони єдності цих двох різновидів ефективності.

Розвиток багатьох країн показав, що помилково робити ставку лише на економічну ефективність, відокремлюючи її від соціальної. Недооцінка зростання соціальної ефективності багатьма власниками і керівниками підприємств не дозволяє більш повно використовувати потенціал трудового колективу для його економічного розвитку.

Проведене в дисертації дослідження доводить, що взаємозв'язок між економічною і соціальною ефективністю існував на різних етапах історичного розвитку суспільства, але на кожному з них мав свої особливості. На ранніх етапах, коли закладалися основи матеріально-технічної бази, пріоритетними були економічні цілі. На сучасному етапі соціалізації процесу виробництва і необхідності побудови в Україні соціально орієнтованої економіки зростає роль соціальних цілей.

Процес інтеграції економічної і соціальної ефективності створює умови для всебічного розвитку індивідуума і суспільства в цілому. В умовах сучасного ринкового господарства визначальну роль відіграють економічні відносини великої приватної власності. Це виступило головною причиною того, що основною метою стало збагачення окремих великих власників засобів виробництва. Потяг тільки до збагачення призвів до зміни характеру ринкової конкуренції між суб'єктами господарювання, до неподільного підпорядкування підприємств виключно меті економічної ефективності за рахунок зниження рівня життя працюючих.

Існуючі економічні відносини сприяють посиленню різнонаправленості інтересів власників засобів виробництва і робітників підприємства, що призводить до протиставлення економічної і соціальної ефективності функціонування підприємства, яке, як свідчить проведене дослідження, є згубним.

Результати аналізу сучасного протиріччя між економічною і соціальною ефективністю і форм його прояву виявили, що вони різні, але всі мають негативні наслідки.

Узагальнення досвіду розвинутих країн свідчить, що у подоланні соціально-економічного протиріччя головну роль відіграє держава. Вона намагається гармонізувати економічний і соціальний розвиток підприємства, але реалії показують, що державне регулювання не вирішує цієї проблеми у повній мірі. Негативні соціальні тенденції, притаманні сучасному суспільству, все більше виявляються.

У дисертаційній роботі зроблено висновок про можливість зближення економічної і соціальної ефективності безпосередньо на самих підприємствах та за їх ініціативою. Досліджено кількісний взаємозв'язок між показниками економічної і соціальної ефективності. Проведено аналіз структури витрат підприємства і ціни товару. Виявлено взаємозв'язок між основним показником, що характеризує економічну ефективність на мікрорівні, - величиною прибутку і соціальними витратами підприємства. Доведено, що соціальні заходи можуть привести до зростання ефективності виробництва, тобто існує зона єдності економічної і соціальної ефективності. Розроблено і запропоновано модель розрахунку зони єдності економічної та соціальної ефективності для беззбиткових підприємств.

K - Du Ч [ 1 - Ycv Ч ( 1 - K ) - Yv Ч ( 1 - R ) ]

Yp = ----------------------------------------------

1 - Du

де Yp - відносне збільшення прибутку підприємства;

К - відносне збільшення обсягу виробленої продукції як наслідок підвищення соціальної ефективності підприємства;

Du - співвідношення між витратами і ціною виробництва продукції у базовому періоді;

Ycv - частка у собівартості умовно-змінних витрат на засоби виробництва;

Yv - частка у собівартості витрат на робітників;

R - відносне підвищення витрат виробництва на соціальні потреби робітників (підвищення соціальної ефективності підприємства).

Особливістю запропонованої моделі є положення про те, що не тільки заробітна плата, але й інші соціальні доходи можуть бути стимулом для підвищення продуктивності праці. Доведено, що збільшення соціальних витрат підприємства не у всіх випадках знижує його прибуток. Соціальні витрати можуть бути чинником підвищення економічної ефективності підприємства. Економічний ефект від збільшення соціальних витрат може перевищити ці витрати, тобто зробити їх економічно обґрунтованими. Таким чином, забезпечується єдність економічної і соціальної ефективності підприємства (Yp > 1) (рис. 2).

Визначено чинники, від яких залежить зона єдності економічної і соціальної ефективності підприємства: структура собівартості виробленої продукції, зокрема частка витрат на соціальні потреби робітників, органічна будова капіталу, рівень рентабельності, ступінь використання виробничої потужності підприємства.

Розрахунки довели, що підприємства різних галузей промисловості України мають можливість одночасно підвищувати соціальну та економічну ефективність виробництва. Тобто у кожній галузі промисловості існує зона єдності економічної і соціальної ефективності підприємства. Розмір цієї зони у різних галузях не однаковий.

Найбільша зона єдності на підприємствах електроенергетичного комплексу, чорної металургії, хімічної і нафтохімічної промисловості, промисловості будматеріалів, а найменша на підприємствах легкої промисловості. Висновок про величину зони єдності у легкій промисловості не означає, що у цій галузі найнижча ефективність виробництва, тому що швидкість обороту виробничих фондів у цій галузі відносно велика, а час обороту капіталу відносно малий, що забезпечує високу ефективність роботи. Функціонування підприємства у зоні єдності, тобто коли економічна ефективність є основою соціальної і навпаки, сприяє оптимізації та гармонізації його діяльності.

Запропонована модель розрахунку зони єдності економічної і соціальної ефективності дозволяє підприємству визначити напрямки підвищення ефективності його функціонування. При цьому підвищується роль підприємства у вирішенні соціальних проблем суспільства, що особливо актуально для створення в Україні соціально орієнтованої економіки.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки і пропозиції:

1. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки, коли посилюється соціалізація виробничих відносин, особливо актуальною стає проблема досягнення єдності економічної і соціальної ефективності функціонування підприємства як необхідної умови для його цілісного і продуктивного розвитку.

2. Економічна ефективність підприємства в умовах ринкової економіки являє собою суперечливу взаємодію техніко-економічної і соціально-економічної ефективності, що не завжди враховує інтереси трудового колективу.

3. Додатковими показниками, які характеризують соціально-економічну та економічну ефективність на рівні підприємства в умовах трансформації економіки України можуть бути співвідношення заробітної плати і споживчого мінімуму; рівень заборгованості по заробітній платі; справедливість розподілу доходів між різними категоріями робітників у рамках однієї галузі і різних галузей.

4. Діалектика взаємозв'язку між техніко-економічною, соціально-економічною і соціальною ефективністю полягає в оптимальному відтворенні виробничих фондів (на основі сучасних досягнень науки й техніки) і робочої сили, що забезпечують одночасне зростання, як прибутку підприємства, так і заробітної плати і добробуту трудового колективу.

5. Рівень соціального розвитку суспільства перш за все залежить від вирішення соціальних проблем на підприємстві. Соціальна ефективність на мікрорівні має пріоритетне значення і для вирішення задач соціальної ефективності на макрорівні. Конкретизація системи оцінки соціальної ефективності підприємства, що представлена такими показниками, як частка робітників, зайнятих творчою працею; темпи зростання доходів; частка акцій, придбана робітниками, що дає право голосу; рівень конфліктності; норма вільного часу; темпи зростання соціальних витрат підприємства; рівень забруднення виробництва, дозволить визначити напрямки її підвищення.

6. Незважаючи на відмінності, економічна і соціальна ефективність є одним цілим, що складає ефективність функціонування підприємства. Вони є одна для другої основою підвищення та розвитку. На даному етапі неправомірно ігнорується позитивний вплив соціальної ефективності на економічну ефективність підприємства. Соціальна ефективність є істотним чинником підвищення економічної ефективності. Недооцінка власниками і керівниками підприємств підвищення соціальної ефективності не дозволяє використовувати в повній мірі здібності трудового колективу. Таким чином, єдність економічної і соціальної ефективності має суперечливий характер.

7. На сучасному етапі між економічною і соціальною ефективністю функціонування підприємства загострюється протиріччя, головною причиною якого є соціально-економічні відносини, що властиві нинішній ринковій економіці. Як правило, підвищення економічної ефективності підприємства здійснюється за рахунок ігнорування або зниження його соціальної ефективності. Ця суперечність вирішується за допомогою державного регулювання економіки, передусім шляхом реалізації програм, що спрямовані на посилення соціального захисту і боротьбу з безробіттям.

8. Математична модель впливу соціальної ефективності на прибутковість підприємства доводить, що у різних галузях промисловості можливе зростання економічної ефективності підприємства за рахунок підвищення соціальної ефективності його діяльності. Умовами, при яких можливе одночасне підвищення економічної і соціальної ефективності, тобто наявність зони єдності цих двох аспектів ефективності, є: оптимальна структура собівартості виробленої продукції, висока органічна будова капіталу, високий рівень рентабельності, повна завантаженість виробничих потужностей підприємства.

9. В умовах України найбільша зона єдності економічної і соціальної ефективності на підприємствах електроенергетичного комплексу, чорної металургії, хімічної і нафтохімічної промисловості, промисловості будматеріалів, а найменша на підприємствах легкої промисловості. Останнє пояснюється тим, що у легкій промисловості відносно велика частка витрат на робітників у собівартості продукції.

10. Запропоновано розширювати зони єдності економічної і соціальної ефективності. Для цього слід використовувати рекомендації, розроблені у дисертації, що розкривають шляхи одночасного підвищення і економічної, і соціальної ефективності.

11. Забезпечення єдності економічної і соціальної ефективності підприємства дозволить всебічно розвиватися окремим підприємствам, більш повно використовувати технічні, економічні та соціальні резерви підвищення ефективності виробництва на мікро- і макрорівні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лесная И.Ф. Противоречия экономической эффективности предприятия // Вісник ХДЕУ. - 1999. -- №4 (12). -- С. 81-82.

2. Лесная И.Ф. Факторы микроэкономической эффективности производства в Украине // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Сер. “Технический прогесс и эффективность производства.” -- 2000. -- № 94'2000. - С. 53-56.

3. Григорян Г.М., Лесная И.Ф. Противоречия экономической и социальной эффективности рыночной экономики // Вісник ХДЕУ. - 2001. -- № 3 (19). -- С. 9-14.

4. Лесная И.Ф. Управление социальной эффективностью предприятия // Четверта науково-практична конференція молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва”. - Харків: ТОВ “Модель Всесвіту”, 2000. - С. 38-40.

5. Лесная И.Ф. Оптимальная зона экономической и социальной эффективности предприятия // Труды III-й международной научно-практической конференции “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум - 2001””, 14-16 ноября 2001 г. - Харьков: Б.и., 2001. - С. 52-53.

6. Лесная И.Ф. Социально-экономическая эффективность предприятий Украины в условиях трансформации экономики // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 166. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 12-15

АНОТАЦІЇ

Лісна І.Ф. Єдність економічної і соціальної ефективності на підприємстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами. - Харківський державний економічний університет, Харків, 2003.

У дисертації досліджено теоретичні та методологічні проблеми досягнення єдності економічної і соціальної ефективності підприємства. Обгрунтовано використання системного аналізу для дослідження різновидів ефективності функціонування підприємства для поглибленого розуміння їх сутності. Удосконалено систему економічної ефективності підприємства, яка об'єднує техніко-економічну і соціально-економічну сторони виробництва, що дозволяє розширити шляхи її підвищення. Розкрито внутрішній зв'язок і діалектику взаємопереходу техніко-економічної, соціально-економічної і соціальної ефективності підприємства. На основі аналізу різних точок зору розкрито основний зміст і систему показників соціальної ефективності на мікрорівні. Запропоновано модель досягнення зони єдності економічної і соціальної ефективності, визначено фактори її розширення. Ця модель може бути використана з метою пом'якшення протиріччя між економічною і соціальною ефективністю підприємства і вдосконалення соціально-економічних відносин.

Ключові слова: технічна ефективність, економічна ефективність, техніко-економічна ефективність, соціально-економічна ефективність, соціальна ефективність, зона єдності економічної і соціальної ефективності.

Лесная И.Ф. Единство экономической и социальной эффективности на предприятии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. - Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена научному обоснованию необходимости и возможности достижения единства экономической и социальной эффективности и разработке теоретических и практических рекомендаций по его достижению в условиях современной рыночной экономики.

Проведено системное исследование, которое позволяет представить эффективность производственно-хозяйственной деятельности предприятия, с одной стороны, как систему, состоящую из технической, экономической и социальной эффективности, а, с другой, как систему соподчиненных элементов: критерии - факторы - показатели. Применение системного подхода способствует расширению научного представления о данной категории и выявлению взаимосвязи между ее составляющими. На основе данного подхода исследована категория экономической эффективности на микроуровне, которая объединяет технико-экономический и социально-экономический аспекты производства. Выделены показатели, отражающие особенности социально-экономической эффективности деятельности предприятий в условиях современной экономики Украины.

Раскрыта диалектическая взаимосвязь технико-экономической, социально-экономической и социальной эффективности предприятия. Эта диалектика заключается в оптимальном воспроизводстве производственных фондов и рабочей силы, обеспечивающих не только рост прибыльности предприятия, но и улучшение благосостояния его работников.

В диссертации на основе анализа различных точек зрения и подходов получила дальнейшее развитие категория социальной эффективности на микроуровне, что послужило основой для более глубокого познания сущности данной характеристики предприятия, значение которой в условиях прогрессирующей социализации производства возрастает.

Результаты исследования свидетельствуют о том, что взаимосвязь между экономической и социальной эффективностью содержала существенное противоречие на различных этапах развития. На современном этапе, поскольку решающую роль играют отношения крупной частной собственности, противоречие остается присущим единству экономической и социальной эффективности. На коллективных предприятиях это противоречие во многом преодолевается.

Предложена модель расчета зоны единства экономической и социальной эффективности, на основании которой доказывается возможность использования социальных резервов предприятия для повышения его экономической эффективности. Установлены факторы, определяющие зону единства экономической и социальной эффективности: структура себестоимости производимой продукции, и в частности доля затрат на социальные нужды работников, органическое строение капитала, уровень рентабельности, степень использования производственной мощности. Эта модель может быть использована с целью смягчения противоречия между экономической и социальной эффективностью предприятия, совершенствования социально-экономических отношений.

Ключевые слова: техническая эффективность, экономическая эффективность, технико-экономическая эффективность, социально-экономическая эффективность, социальная эффективность, зона единства экономической и социальной эффективности.

Lesnay I.F. The unity of economic and social efficiency in the enterprise. - Manuscript.

Thesis for competing for scientific candidate degree in economics, speciality 08.06.01 - economics, organization and management of the enterprises. - Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2003.

Theoretical and methodological problems of improvement of the unity of economic and social efficiency in the enterprise have been investigated in the thesis. The use of system analysis for the investigation of variety of the enterprises efficiency has been grounded for deep understanding of their essence. The system of economic efficiency of enterprise has been improved, which unites technical-economic and social-economic sides of production. It is permitting to extend the means of it's increase. Dialectical tie of technical-economic, social-economic and social efficiency of the enterprise have been uncovered. On the bassis of the analysis of different standpoint, the main matter and the system of social efficiency indexes on the micro-level has been uncovered. The model of improvement of the zone of the unity of economic and social efficiency has been proposed and the factors of her widening have been determined. This model can be used with the purpose of softening of conflict between economic and social efficiency of the enterprise and improve of social-economic relations.

Key words: technical efficiency, economic efficiency, technical-economic efficiency, social-economic efficiency, social efficiency, zone of the unity of economic and social efficiency.

Размещено на Allbest.ru

...