Використання показників продуктивності праці в управлінні господарською діяльністю підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Національна Академія Наук України

Інститут Економіки промисловості

УДК 658.511.6+331.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКІВ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В УПРАВЛІННІ ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Масалаб Раїса Миколаївна

Донецьк 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) у відділі фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Іванов Микола Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Прокопенко Микола Дмитрович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу проблем економіки підприємств;

кандидат економічних наук Єськов Олексій Леонтійович, ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" (м. Краматорськ), начальник відділу організації праці та заробітної плати.

Провідна установа - Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Харків), кафедра менеджменту.

Захист відбудеться "29" січня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "26" грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА роботи

Актуальність теми. Сучасний стан економіки України свідчить про позитивні зрушення, які започатковані з 1999 р. Упродовж 2000-2002 рр. ВВП зріс на 20,9%, а обсяг промислового виробництва - на 38,4%. Водночас такі економічні результати не компенсують тих витрат, яких зазнала економіка за попередні роки трансформаційних перетворень.

Ураховуючи нестабільність зовнішнього середовища, значну залежність від іноземних інвестицій та кредитів, а також обмеженість внутрішніх ресурсів, стає очевидним, що підвищення ефективності національної економіки в цілому і окремого підприємства залежить від використання інтенсивних факторів, перш за все - зростання продуктивності праці.

Однією з причин існування несприятливих тенденцій і труднощів у часи трансформаційних процесів є зосередження управління тільки на фінансових інструментах. Фінансові показники та фінансові результати є вторинними і залежать від виробничо-господарської діяльності підприємства. Тому прагнення забезпечити високий прибуток без кардинальних змін у виробничому секторі економіки, не враховуючи показники продуктивності праці, призведе до втрати прибутковості підприємств у майбутньому. Без аналізу і оцінки даного показника неможливо достовірно відобразити ступінь економічного зростання. Проте на сьогодні існує відчутний розрив між необхідним рівнем дослідження цих проблем і реальним станом їх наукового та практичного вирішення.

У таких умовах стає надзвичайно актуальною розробка науково-методичного забезпечення щодо вдосконалення та економічного обґрунтування оцінки продуктивності праці відповідно до ринкової стратегії підприємств, що надасть можливість об'єктивно визначити шляхи виходу підприємства з кризового стану, розробити надійну довгострокову стратегію економічного зростання. Дослідження проблем підвищення продуктивності праці на мікрорівні та встановлення взаємозв'язку між її зростанням і матеріальним стимулюванням є важливим питанням сучасної економічної теорії та практики, що і підтверджує актуальність теми, визначає мету та задачі дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темою "Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в промисловості" (номер державної реєстрації 0102U001230, 2002-2004 рр.), у рамках якої автором розроблено методичні рекомендації щодо визначення розміру матеріальної винагороди за підвищення продуктивності праці у структурних підрозділах машинобудівних підприємств, а також здійснено методичний підхід до аналізу впливу ресурсовіддачі на собівартість продукції.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є подальший розвиток теоретичних і методичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення обґрунтованості управлінських рішень на основі використання показників продуктивності праці.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішено такі задачі:

проаналізовано фактори і резерви підвищення продуктивності праці на підприємствах;

здійснено факторний аналіз продуктивності праці у структурних підрозділах і підприємстві в цілому;

узагальнено існуючі методи виміру продуктивності праці у вітчизняній та зарубіжній практиці;

визначено взаємозв'язок продуктивності праці і фінансово-економічних показників підприємства;

розроблено концепцію програми підвищення продуктивності праці;

визначено причини незатребуваності показників продуктивності праці у практичній діяльності й обґрунтовано об'єктивну необхідність їх використання в управлінні підприємством.

Об'єкт дослідження - продуктивність праці як фактор підвищення ефективності стратегічного управління підприємством.

Предмет дослідження - методологія і методи аналізу продуктивності праці на підприємстві та механізм використання її показників у прийнятті управлінських рішень.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали положення сучасної економічної теорії, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем продуктивності праці, методів її виміру й оцінки. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи системного підходу, аналізу і синтезу з метою визначення факторів і резервів підвищення продуктивності праці. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу досліджено пріоритети у підвищенні продуктивності праці й сформовано їх рейтинг. Обґрунтовано рівень продуктивності праці при оптимальному обсязі виробництва за допомогою граничного, кореляційного аналізу й прикладних програм Microsoft Excel і Маthсаd. Проведено графічне моделювання середньої, граничної продуктивності праці та загального випуску продукції з метою визначення чисельності робітників підприємства.

Інформаційну базу дослідження склали вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, матеріали органів державної статистики, звіти підприємств, матеріали конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів. Основними результатами дисертаційної роботи є новий підхід до оцінки продуктивності праці, новий організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці, який включає організацію координаційно-методичної ради і центрів продуктивності, формування виробничого плану та соціальної політики підприємства на основі розробленої концепції підвищення продуктивності праці.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у такому:

розроблено концепцію підвищення продуктивності праці як основи стратегічного підходу до управління підприємством, особливістю якої є синхронне відновлення виробничо-економічних і соціальних відносин. Складовими частинами концепції є формування стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції та стратегії зміцнення соціальних гарантій;

запропоновано методичний підхід до визначення матеріальної винагороди за підвищення продуктивності праці на основі врахування змін заробітної плати виробничих робітників у загальних витратах на робочу силу;

удосконалено систему аналізу продуктивності праці, що містить оцінку її впливу на прибуток підприємства, його рентабельність і собівартість продукції;

дістали подальшого розвитку:

теоретичні положення щодо обґрунтування рівня продуктивності праці при оптимальному обсязі виробництва на основі комплексного вирішення взаємопов'язаних задач: максимізації прибутку, визначення чисельності робітників і рівня продуктивності праці;

теоретичні положення щодо обґрунтування пріоритетів у прийнятті управлінських рішень на основі стохастичної моделі залежності динаміки виробітку продукції на одного працюючого від матеріального стимулювання, кваліфікації робочої сили, терміну використання устаткування;

загальні ознаки класифікації показників продуктивності праці: за рівнем управління та повнотою обліку витрат; залежно від одиниць виміру обсягу продукції; витрат часу; критерію, що визначає ефективність праці; категорій робітників.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дослідження мають практичну цінність і спрямовані на підвищення ефективності управлінських рішень з урахуванням показників продуктивності праці. Запропоновані методичні рекомендації дають можливість визначити пріоритетні напрями розвитку підприємства, виявити невикористані резерви, прогнозувати розвиток економічних процесів.

Методичні підходи до визначення виробничого плану, чисельності робітників, рівня продуктивності праці, пріоритетів у її підвищенні, а також контролю її впливу на фінансово-економічні показники були розроблені на прикладі ЗАТ “НКМЗ”. Одержані результати дослідження знайшли застосування при плануванні фондів заробітної плати, визначенні критеріїв у трудовому суперництві (довідка № 39 від 14.06.2002 р.).

Рекомендації щодо визначення продуктивності праці при оптимальному обсязі виробництва продукції, а також впливу ресурсовіддачі на собівартість продукції на етапі планування і контролю цих показників у ході виробничого процесу використано на ВАТ “Дружківський машинобудівний завод” (довідка № 62/48 від 10.06.2002 р.).

Теоретичні положення дисертації використовуються у навчальному процесі Краматорського економіко-гуманітарного інституту (довідка № 3/34 від 01.06.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною роботою, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових завдань, що спрямовані на підвищення рівня обґрунтованості управлінських рішень на основі показників продуктивності праці. Внесок автора у роботи, які виконано у співавторстві, показаний у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Інвестиційне проектування стійкого регіонального розвитку” (Краматорськ, 1998 р.), регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економічного та гуманітарного розвитку України на межі тисячоліть” (Краматорськ, 1999 р.), науково-практичній конференції “Економіка України на порозі третього тисячоліття” (Краматорськ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування економіки і трансформації суспільства України в перехідний період” (Краматорськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми формування ринкової економіки. Трансформація курсу “Економічний аналіз діяльності підприємства” (Київ, 2002 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 4,61 д.а., з яких 3,81 д.а. належить особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел (155 найменувань), 13 додатків; містить 40 таблиць, 30 рисунків. Основний зміст дисертації - 165 сторінок комп'ютерного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі викладено новий науково обґрунтований підхід до формування організаційно-економічного механізму управління підприємством в умовах ринкових відносин з використанням показників продуктивності праці.

Розділ 1. Теоретичні аспекти продуктивності праці і проблеми її виміру

У розділі розглянуто роль і значення продуктивності праці у рівноважному розвитку виробничо-економічних і соціальних відносин; розкрито економічний зміст категорії продуктивності праці у вітчизняній теорії, методи її виміру і їх недоліки; надано класифікацію методів виміру результативності використання економічних ресурсів з урахуванням зарубіжної практики.

Продуктивність праці характеризує міру ефективності трудової діяльності. Зниження уваги до даного критерію призводить до дисбалансу між економічною, соціальною і політичною структурами суспільства та порушення рівноваги у соціально-економічному розвитку підприємства.

На даний час показник продуктивності праці в Україні відтиснутий такими фінансовими інструментами, як прибуток, рентабельність, курс національної валюти, заробітна плата. На жодному рівні його не розглядають як засіб виходу з кризи, як джерело реального економічного зростання. Така ситуація обумовлена низкою суб'єктивних і об'єктивних причин:

криза командно-адміністративної системи призвела до руйнування централізованої системи управління, у той час як механізм ринкової економіки ще не запрацював, і тому контролювати у централізованому порядку питання підвищення продуктивності праці було неможливо;

відсутність явної залежності між продуктивністю праці і прибутком підприємства призвела до незатребуваності цього показника у практичній діяльності;

багатомісячні затримки виплати заробітної платні, низький її рівень і недосконалість діючої системи оплати праці послабили мотиваційний механізм і цілком зруйнували взаємозв'язок між продуктивністю праці та її матеріальною і моральною винагородою;

відсутність координуючого центру з питань підвищення продуктивності праці та єдиної методики її виміру, велика погрішність розрахунків в умовах зміни національної валюти, інфляційних процесів, структурних змін в економіці знизили практичну цінність даного показника у стратегії управління.

Однак, як свідчить досвід розвитку багатьох країн, вийти з кризового стану вони змогли, зосередивши свої зусилля на підвищенні продуктивності праці. Південна Корея, Німеччина, Японія, США, проводячи політику випередження темпів підвищення продуктивності праці порівняно зі зміною заробітної плати, змогли забезпечити високе економічне зростання і конкурентоспроможність своєї продукції. Після другої світової війни падіння ефективності функціонування американських корпорацій порівняно з іншими країнами привернуло увагу багатьох дослідників до проблеми поліпшення використання економічних ресурсів, і результатом такої роботи стала більш глибока і всебічна розробка самої концепції продуктивності.

Економічний зміст категорії продуктивності по-різному трактується у вітчизняних і зарубіжних дослідників. У вітчизняній теорії, що спиралася на марксистський підхід до даної проблеми, продуктивність характеризує плодотворність трудової діяльності, а витрати праці розглядаються як наближена оцінка сукупних витрат.

Серед багатьох методів визначення показника продуктивності праці у вітчизняній теорії і практиці можна виділити дві принципово різні схеми його виміру. Перший підхід полягає у залежності “результати / витрати”, а другий - “економія / витрати”. У показниках, побудованих за схемою “результати / витрати”, повний і неповний обсяг продукції послідовно співвідноситься з повними й неповними витратами. Показники, побудовані за схемою “економія / витрати”, відбивають динаміку, тобто зміну продуктивності праці, за рахунок економії живої і упредметненої праці на одиницю витрат. Ці два підходи мають кілька недоліків, і тому питання про універсальний показник продуктивності праці у вітчизняній теорії залишається відкритим.

Визначено загальні ознаки класифікації показників продуктивності праці: за рівнем управління та повнотою обліку витрат праці; залежно від одиниці виміру обсягу виробництва продукції; витрат часу; критерію, що визначає результат праці; категорій робітників.

У зарубіжній теорії продуктивність - це ефективність, з якою буде вироблена потрібна споживачеві продукція. Тому продуктивність праці у такому випадку - це локальний показник, який визначає, наскільки ефективно використовується робоча сила, а продуктивність капіталу - наскільки ефективно він розміщений. Продуктивність вимірюється у вигляді одного показника (локальна, багатофакторна, сукупна продуктивність), у вигляді агрегованого показника (багатофакторний, багатокритеріальний, нормативний методи виміру продуктивності) і виробничих функцій.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній теоріях немає вичерпної відповіді з проблеми виміру продуктивності. Слід погодитися з думкою деяких дослідників, що вимірювати продуктивність праці можна системою показників, яка дозволяє дати економічно обґрунтоване сполучення натуральних і вартісних вимірників витрат і результатів.

Ключова мета виміру й оцінки продуктивності праці - це знаходження факторів і резервів її підвищення, визначення впливу даного критерію на фінансово-економічні показники для вирішення задач управління та регулювання соціально-економічних процесів на підприємстві.

Розділ 2. Оцінка продуктивності праці в механізмі управління підприємством

У розділі розглянуто існуючі підходи до класифікації факторів і резервів зростання продуктивності праці, що покладені в основу різних методичних розробок з їх аналізу й оцінки; наведено результати факторного аналізу продуктивності праці та запропоновано напрями реалізації виявлених резервів.

Економічною наукою визначено класифікацію факторів підвищення продуктивності праці та методики їх аналізу, на основі яких проведено дослідження та виявлено резерви. Необхідність економічної оцінки рівня та динаміки продуктивності праці у ринкових відносинах є однією з умов ефективного функціонування організації, незалежно від її фінансового стану.

Так, при цілком сприятливому фінансовому стані Дружківського машинобудівного заводу, шахти "Добропільська", Слов'янського арматурно-ізоляторного заводу, ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" аналіз дозволив розкрити низку негативних моментів. На всіх об'єктах дослідження є недоліки в організації виробництва, праці й управління. Кількісна оцінка виявлених резервів дозволила визначити ключові напрями зростання продуктивності праці:

по Дружківському машинобудівному заводу, де виявлені резерви становлять 54,8%, необхідні кардинальні зміни у товарній політиці підприємства і посилення маркетингової діяльності;

по Слов'янському арматурно-ізоляторному заводу поліпшення організації виробництва і праці приведе до зростання продуктивності праці на 11,1%;

по ЗАТ "НКМЗ", де аналіз був проведений на рівні цеху, поліпшення організації виробництва, структури кадрів, підвищення освітнього рівня сприятимуть зростанню продуктивності праці на 24,5%;

по шахті "Добропільська" необхідне технічне переоснащення підприємства, підвищення кваліфікації працівників, посилення матеріального стимулювання.

Ускладнення соціально-економічних умов господарювання та підвищення вимог до управління підприємством потребують удосконалення аналізу продуктивності праці й розробки нових аналітичних підходів, які враховували б її вплив на фінансово-економічні показники та дозволили б знайти оптимальні варіанти економічної стратегії. Найбільш раціональними межами використання методик факторного аналізу продуктивності праці є структурні підрозділи підприємства, оскільки дають можливість вивчення та обліку широкого спектра параметрів, що впливають на результативність праці: якісний склад персоналу, його рухомість, матеріальне стимулювання, технічний стан устаткування тощо.

Вивчення механізму використання показників продуктивності праці у практичній діяльності дозволяє констатувати, що факторний аналіз такого показника на підприємствах не проводиться. Це призводить до відсутності комплексного підходу до планування, виміру, оцінки і контролю показників продуктивності праці, до використання нових методів економічного аналізу.

Зважаючи на нестабільність зовнішнього середовища, стихійність і непередбачуваність виробничих зв'язків, потреба в аналітичній оцінці показників продуктивності праці стає усе більш актуальною. З метою підвищення ефективності управління продуктивністю праці запропоновано створення методичної ради та центрів продуктивності на основі аналітико-економічних служб підприємства. Основними напрямами їх діяльності визначено такі:

обґрунтування стратегічних цілей і програми підвищення продуктивності праці на основі активного використання методів математичного аналізу і можливостей комп'ютерної техніки;

побудова системи показників, що характеризують продуктивність праці для різних рівнів управління;

забезпечення системи контролю за безперервністю процесу управління продуктивністю праці.

Розділ 3. Методичні рекомендації щодо використання показників продуктивності праці в управлінні підприємством

У розділі розглянуто основні напрями програми підвищення продуктивності праці, схему оцінки її показників, на підставі якої запропоновано методичні підходи до визначення впливу продуктивності праці на фінансово-економічні показники підприємства; обґрунтовано методику розрахунку виплат за підвищення продуктивності праці, викладено висновки проведених досліджень.

Ринкові умови господарювання вимагають перегляду ролі показника продуктивності праці в економічному механізмі управління підприємством, тобто необхідний перехід від пасивного його використання як аналітичного критерію до активного застосування у проведенні ринкової політики підприємства. Сучасна ситуація обумовлює необхідність розробки адекватного механізму адаптації підприємства до зовнішнього середовища, що змінюється, з одного боку, а загострення соціальних проблем вимагає зміцнення соціальних гарантій і безпеки життєдіяльності, з іншого. Тому розробка й реалізація програми підвищення продуктивності праці повинна ґрунтуватися на принципі синхронного відновлення економічних і соціальних відносин.

Концепція програми підвищення продуктивності праці - це стратегічний підхід до управління підприємством. Її головна мета полягає у підвищенні ефективності виробництва й поліпшенні добробуту працівників підприємства (рис. 1).

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 1. Концепція програми підвищення продуктивності праці

Розробка програми підвищення продуктивності праці передбачає:

зміну в організаційній структурі підприємства, тобто створення центрів продуктивності та координаційно-методичної ради на базі аналітико-економічних служб;

формування стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок зниження витрат виробництва, широкої диференціації продукції, зосередження на конкретній групі споживачів, ринковому асортименті чи географічному ринку;

підготовку пакету документів і заходів щодо зміцнення соціальних гарантій і безпеки праці: формування тимчасових робочих місць на базі сезонних та одноразових; орієнтація на створення нових високопродуктивних робочих місць; використання гнучких графіків робочого часу; надання допомоги у працевлаштуванні за контрактами в інших організаціях; розробка напрямів поліпшення умов праці; надання фінансової допомоги у житловому будівництві; розробка нових моделей виходу на пенсію;

визначення механізму оцінки показників продуктивності праці з метою підвищення обґрунтованості управлінських рішень.

На відміну від існуючої системи аналізу продуктивності праці оцінка повинна здійснюватися не тільки за факторами і резервами її зростання, але й бути тісно пов'язаною з ринковою стратегією підприємства. Такий взаємозв'язок знайшов відображення у запропонованій схемі оцінки продуктивності праці (рис. 2), що поряд із традиційним аналізом передбачає методичний підхід до:

визначення продуктивності праці при оптимальному випуску продукції;

розрахунку впливу продуктивності праці на валові витрати підприєм- ства, його рентабельність і прибуток;

впливу ресурсовіддачі на собівартість продукції.

Вибір оптимальної стратегії управління підприємством припускає вивчення великої кількості причинно-наслідкових зв'язків у розвитку економічних процесів. Моделювання взаємозв'язку між результативним показником і факторними ознаками дозволяє створити умовний образ об'єкта дослідження

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 2. Схема оцінки продуктивності праці

у формі математичного рівняння і надає прийнятим рішенням більшої надійності.

З огляду на те, що формування попиту на економічні ресурси в умовах ринкової економіки залежить від обсягу виробництва, який максимізує прибуток, для визначення рівня продуктивності праці при оптимальному обсязі продукції застосовано граничний аналіз, що припускає такі етапи аналітичної оцінки. На першому етапі за допомогою прикладних програм Microsoft Excel і Mathcad були побудовані функції попиту, витрат на прикладі ЗАТ "НКМЗ" (рис. 3 і 4). Математична формалізація даної задачі дозволила визначити прогнозований обсяг виробництва, витрати виробництва, ціну однієї тонни механовиробів, прибуток.



Рис. 3. Графік функції попиту

Рис. 4. Графік функції витрат

З метою визначення пріоритетів у підвищенні результативності праці здійснено моделювання на основі класичної лінійної регресійної моделі для

встановлення зв'язку між відносними показниками: зміною виробітку продукції на одного працюючого в порівнянні з попереднім періодом (у) і зміною частки робітників 5,6 розрядів (х₁), зміною середньої зарплати (х₂), середнім терміном служби устаткування (х₃). У результаті обробки статистичних даних за допомогою прикладних програм пакета Microsoft Excel отримано регресійну статистику і рівняння зв'язку

У₂ = - 4,219 + 0,481х₁ + 0,724х₂ - 1,238х₃.

Експериментальні значення F-критерію Фішера і t-критерію Стьюдента вищі за табличні, що свідчить про адекватність даної моделі й можливості її використання для оцінки, прогнозу динаміки продуктивності праці й формування стратегічних рішень. Відповідно до рейтингу факторних ознак пріоритетність впливу на продуктивність праці визначена у такій послідовності: матеріальне стимулювання, підвищення кваліфікації працівників, технічне відновлення виробництва.

З огляду на пріоритетність матеріального стимулювання, у роботі запропоновано методичний підхід до розрахунку виплат за підвищення продуктивності праці в структурних підрозділах підприємства, розмір яких можна визначити за формулою

С = ФЗП_пл * Д * К_р.в * І_п ,

де С - сума доплат за підвищення продуктивності праці;

ФЗП_пл - плановий фонд заробітної плати, скорегований на фактичний випуск продукції;

Д - коефіцієнт виплат за підвищення продуктивності праці;

К_р.в - коефіцієнт використання робочого часу;

І_п - індекс зростання продуктивності праці.

Розподіл суми матеріальної винагороди за підвищення продуктивності праці можливий на основі системи преміювання або коефіцієнта трудової участі.

Господарське рішення буде ефективним, якщо спиратиметься на кількісні характеристики різних параметрів. Потреба в аналітичній оцінці дій підприємства і прогноз їхніх наслідків набуває все більшої актуальності у сучасних умовах. У ході дослідження було встановлено, що однією з причин зниження уваги до продуктивності праці є відсутність явного взаємозв'язку між даним критерієм і фінансово-економічними показниками підприємства.

Для виміру впливу виробітку продукції на рентабельність підприємства, прибуток і валові витрати у роботі запропоновано детерміновані моделі, які дозволяють кількісно оцінити ступінь впливу факторів, виявити недоліки і визначити пріоритети в управлінні (рис. 5).

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 5. Моделі виміру впливу продуктивності праці на фінансово-економічні показники підприємства

Умовні позначки:

П / Ч - фінансова продуктивність, що характеризує розмір прибутку на одного працівника;

П - прибуток підприємства;

Ч - чисельність робітників;

Р - рентабельність підприємства;

У_р - частка виручки у собівартості товарної продукції;

ЧВ - годинна продуктивність праці;

Т_см - тривалість робочого дня;

Д - кількість робочих днів;

РП - обсяг реалізованої продукції;

Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Е - середня вартість оборотних фондів;

П / РП - прибуток на одну гривню реалізованої продукції;

Ф / Ч - фондоозброєність праці;

РП / Ч - продуктивність праці, розрахована за реалізованою продукцією;

Е / РП - коефіцієнт закріплення оборотних фондів;

С - витрати на випуск продукції;

ВП - обсяг виробництва продукції.

Запропоновані моделі крім кількісної оцінки факторів дозволяють визначити ефект масштабу виробництва, ефективну пропорційність у використанні економічних ресурсів. За результатами дослідження виявлено: якщо зростання фондоозброєності знижує прибутковість підприємства, то це може бути викликано, по-перше, збільшенням пасивної частини основних фондів, по-друге, недовантаженням робочих місць, по-третє, надлишком засобів виробництва, наявність яких не приносить економічної вигоди підприємству, по-четверте, недостатньою кількістю працівників. Усе це свідчить про порушення ефективної пропорційності у використанні економічних ресурсів.

Роль продуктивності праці в управлінні витратами визначається на основі оцінки впливу ресурсовіддачі на собівартість продукції, розробленої на базі агрегатного аналізу. На прикладі структурного підрозділу ЗАТ "НКМЗ" встановлено, що зміна прямих витрат більш ніж на третину (34,0%) залежить від ресурсовіддачі факторів виробництва, на 24,44% - від цін спожитих ресурсів, на 33,33% - від зміни обсягу виробництва, на 8,2% - від непередбачених витрат і дуже незначно - від структури продукції, що випускається (0,03%).

Таким чином, оцінка продуктивності праці дозволяє виявити недоліки в роботі, визначити резерви приведення продуктивності праці до оптимального рівня, встановити пріоритети у прийнятті управлінських рішень. Основними стратегічними напрямами підвищення продуктивності праці є зміни у товарній політиці підприємства, відновлення ефективної пропорційності у використанні економічних ресурсів і підвищення їх ресурсовіддачі, поліпшення організації виробництва і праці, удосконалення матеріального стимулювання.

собівартість машинобудівний управління

Висновки

Проведене дослідження дозволило зробити висновки і обґрунтувати практичні заходи щодо вдосконалення управління підприємством на основі показників продуктивності праці. Відповідно до загальної мети і конкретних завдань основними результатами роботи є:

1. На основі аналізу стану національної економіки та підприємств промисловості визначено, що обмежені можливості екстенсивних факторів підвищують роль та значення продуктивності праці. Зміна результативності праці на державному рівні впливає на репродукційні процеси та соціальні проблеми, а узагальнюючим показником такого взаємозв'язку є життєвий рівень населення, для підприємства - соціально-економічні параметри його діяльності. Недооцінка даного критерію через об'єктивні та суб'єктивні причини призводить до дисбалансу між економічною, соціальною і політичною структурами суспільства та порушень у соціально-економічному розвитку підприємства.

2. Визначено, що основними причинами зниження уваги до продуктивності праці є відсутність координаційного центру з питань її підвищення, явної залежності між продуктивністю праці та прибутком і матеріальним стимулюванням, єдиної методики її виміру.

3. Аналіз методів виміру продуктивності праці у вітчизняній теорії та практиці дозволив встановити дві схеми її визначення ("результати / витрати", "економія / витрати") та загальні ознаки класифікації показників продуктивності праці: за рівнем управління та повнотою обліку витрат праці; залежно від одиниць виміру обсягу виробництва продукції; витрат часу; критерію, що визначає результат праці; категорій робітників.

4. У результаті проведеного дослідження факторів і резервів зростання продуктивності праці запропоновано напрями її підвищення. Встановлено, що найбільш раціональними межами використання методик факторного аналізу є структурні підрозділи підприємства, оскільки це забезпечує вивчення та облік значного спектра параметрів, що впливають на результативність праці: якісний склад персоналу, його рухомість, матеріальне стимулювання.

5. В умовах загострення конкурентної боротьби та соціальних проблем розробка та реалізація програми підвищення продуктивності праці повинна здійснюватися за принципом синхронного відновлення виробничо-економічних та соціальних відносин. Складовими частинами цієї програми є: формування стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції на основі зниження витрат виробництва, диференціації продукції, зосередження на конкретній групі споживачів, ринковому асортименті або географічному ринку; стратегії зміцнення соціальних гарантій на основі формування тимчасових робочих місць, гнучких графіків робочого часу, нових моделей виходу на пенсію; надання фінансової допомоги у житловому будівництві, допомоги щодо влаштування в інших організаціях.

6. З метою підвищення обґрунтованості управлінських рішень запропоновано вдосконалити систему аналізу продуктивності праці з використанням оцінки її впливу на прибуток підприємства, рентабельність, собівартість продукції; розроблено рекомендації щодо визначення рівня продуктивності праці при оптимальному обсязі виробництва та встановлення пріоритетів у її підвищенні на основі стохастичної моделі.

7. Для забезпечення та підвищення матеріальної зацікавленості сформульовано методичні рекомендації щодо визначення розміру матеріальної винагороди за підвищення продуктивності праці на основі врахування змін заробітної плати виробничих робочих у загальних витратах на робочу силу.

8. Як важливу ланку в управлінні продуктивністю праці обґрунтовано необхідність створення координаційно-методичної ради та центрів продуктивності праці на основі діючих аналітико-економічних служб підприємства, що дозволить забезпечити комплексний підхід до проблем планування, виміру, оцінки, контролю показників продуктивності праці та підвищить цінність і своєчасність прийняття управлінських рішень.

Удосконалення існуючого механізму використання показників продуктивності праці в діяльності господарюючих суб'єктів дозволить сформувати цілісний підхід до оцінки ефективності управлінських рішень та буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності продукції підприємств і створенню умов для переходу до стабільного економічного розвитку, підвищенню добробуту робітників і зміцненню економічної безпеки країни.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Масалаб Р.Н. Оценка эффективности использования персонала предприятия // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1999. - С. 432-440.

2. Масалаб Р.Н. Стратегия повышения производительности труда // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2000. - С. 179-188.

3. Масалаб Р.Н. Методы оценки использования средств на оплату труда // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2000. - С. 422-430.

4. Масалаб Р.Н., Сычева Л.Т. Стохастическое моделирование производительности труда // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. - С. 112-117. (Особистий внесок автора: обґрунтовано пріоритети у прийнятті управлінських рішень на базі стохастичної моделі залежності динаміки виробітку продукції від матеріального стимулювання, кваліфікації робочої сили, терміну використання устаткування).

5. Масалаб Р.Н., Юр Г. А. Использование предельного анализа в решении экономических задач оптимизации производства // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - с. 69-78. (Особистий внесок автора: розкрито методичний підхід до визначення рівня виробництва продукції, максимального прибутку, ціни продукції на основі використання граничного аналізу).

6. Масалаб Р.Н. Алгоритм влияния производительности труда на экономические показатели предприятия // Экономика Украины в трансформационный период. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. - с.183-189.

7. Масалаб Р.Н., Литвинов Ю.И., Литвинова Т.Н. Производительность как показатель оценки эффективности инвестиций // Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития: Материалы докл. междунар. науч.-практ. конф. (Краматорск, 27-28 февраля 1998 г.). - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998. - С. 83-87. (Особистий внесок автора: визначено етапи інвестиційного циклу й можливості використання показників продуктивності праці в техніко-економічному обґрунтуванні інвестицій).

8. Масалаб Р.Н., Раровская В.В. Перспектива использования зарубежного опыта управления производительностью затрат капитала в отечественной экономике // Рыночные аспекты развития экономики в регионе: Материалы региональной науч.-практ. конф. (Краматорск, 24-25 апреля 1999 г.). - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1999. - С. 272-277. (Особистий внесок автора: визначено роль та важливість підвищення продуктивності праці на мікро- та макрорівні, сформульовано цілі аналізу продуктивності).

9. Масалаб Р.Н. Методические подходы в оценке тенденций производительности труда // Экономика промышленности. Экономика Украины на пороге третьего тысячелетия: Сб. науч. тр. науч.-практ. конф. (Краматорск, декабрь 2000 г.). - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2000. - С.158-163.

10. Масалаб Р.Н. Прогнозирование изменения численности работников предприятия на базе предельного анализа // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. Актуальные проблемы реформирования экономики в регионе: Сб. науч. тр. междунар. науч.-практ. конф. (Краматорск, 16-17 мая 2002 г.).- Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2002. - с. 238-243.

11. Масалаб Р.Н. Цели, инструменты и методические подходы к оценке производительности труда // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. Спец. вип. Трансформація курсу „Економічний аналіз діяльності підприємств”: Матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 11-12 травня 2002 р.). - Київ: КНЕУ. - 2002. - с. 485-497.

Анотація

Масалаб Р.М. Використання показників продуктивності праці в управлінні господарською діяльністю підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2003.

У дисертаційній роботі розглянуто теоретичні та методологічні питання підвищення ефективності управлінських рішень на основі показників продуктивності праці, визначено роль та важливість її зростання у розвитку соціально-економічних відносин на макро- і мікрорівні. На основі запропонованих методичних підходів проведено аналіз впливу ресуросвіддачі на собівартість продукції з метою визначення напрямів її зниження, встановлено пріоритети у підвищенні продуктивності праці і розраховано розмір матеріальної винагороди за її зростання.

Розроблено методичний підхід до визначення рівня продуктивності праці при оптимальному обсязі виробництва, до вдосконалення аналітичної оцінки продуктивності праці з використанням аналізу впливу продуктивності праці на прибуток підприємства, його рентабельність, собівартість продукції.

Запропоновано концепцію програми підвищення продуктивності праці, яка відображає розвиток двох напрямів: розробку стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції та стратегії зміцнення соціальних гарантій і безпеки праці. Визначено загальні ознаки класифікації показників продуктивності праці. Запропоновано створення координаційно-методичної ради і центрів продуктивності на основі діючих аналітико-економічних служб підприємства.

Ключові слова: продуктивність праці, ефективність, стратегія, аналі- тична оцінка, управлінські рішення, підприємства.

Аннотация

Масалаб Р.Н. Использование показателей производительности труда в управлении хозяйственной деятельностью предприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - Экономика, организация и управление предприятиями. - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2003.

В диссертации рассматриваются теоретические и методические вопросы повышения эффективности управленческих решений на основе показателей производительности труда.

Исследовано экономическое содержание категории производительности труда в отечественной и зарубежной практике, методы ее измерения, их недостатки; изучен существующий механизм использования данного показателя в деятельности хозяйствующих субъектов; определены роль и значение повышения результативности труда в развитии социально-экономических отношений на уровне государства и отдельного предприятия. Установлено, что независимо от финансового состояния предприятия аналитическая оценка данного критерия позволяет определить неиспользованные резервы повышения эффективности производства и ключевые направления ее роста.

Отмечено, что современная социально-экономическая ситуация требует не только разработки адекватного механизма адаптации предприятий к постоянно изменяющейся среде, но и учета социальных проблем. Поэтому подготовка и реализация программы повышения производительности труда должна основываться на принципе синхронного обновления экономических и социальных отношений. Разработанная концепция программы повышения производительности труда предусматривает развитие двух основных направлений: стратегии повышения конкурентоспособности продукции и стратегии укрепления социальных гарантий и безопасности труда.

Формирование стратегии повышения конкурентоспособности продукции предполагает разработку программ снижения издержек производства, дифференциации продукции, сосредоточение на конкретной группе потребителей. Определено, что основными направлениями укрепления социальной защиты работников предприятия являются: формирование системы организации временных рабочих мест на основе сезонных и одноразовых, ориентация на создание новых высокопроизводительных рабочих мест, использование гибких графиков рабочего времени, предоставление помощи в трудоустройстве по контрактам в других организациях, разработка новых моделей выхода на пенсию, разработка мероприятий по улучшению условий труда и оказание финансовой помощи в жилищном строительстве.

Учитывая, что ценность и своевременность хозяйственного решения зависит от качества анализа, в работе предложены детерминированные, стохастическая и агрегатная модели, позволяющие не только оценивать, но и прогнозировать величину показателя при изменении факторных признаков.

На основе разработанных методических положений проведен анализ влияния ресурсоотдачи на себестоимость продукции, определены приоритеты в повышении производительности труда и размер материального вознаграждения за ее рост.

В целях повышения эффективности управления производительностью труда предложено создание методического совета и центров производительности на основе аналитико-экономических служб предприятия.

Ключевые слова: производительность труда, эффективность, стратегия, аналитическая оценка, управленческие решения, предприятия.

Summary

Masalab R.N. The use of indexes of labour productivity in management of enterpise's economic activity. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree in economic sciences in speciality 08.06.01 - Economics, Organization and Management of Enterprises. - Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine, Donetsk, 2003.

The thesis deals with theoretical and methodical issues concerning enhancement of managerial decisions efficiency on the basis of the labour productivity indexes use. Role and significance of the enhancement in development of socio-economic relations are shown at the macro- and microlevels. Based on the suggested methodical provisions the analysis of resources-use impact on the product cost is made in order to determine the ways for its reducing; the priorities are marked to raise the labour productivity and the size of material reward for its growth is determined. The author has elaborated a methodical approach to determination of the labour productivity level at which optimal volume output is produced, as well as to improvement of analytical estimation of the labour productivity using the analysis of its impact on the enterprise profit, its profitability and product cost.

The author has proposed the concept of programme of increasing the labour productivity that describes the development in two directions, namely: elaboration of such strategies as raising the products competitiveness and improving the social guarantees and labour safety. General attributes are distinguished to classify the methods for labour productivity measurement. The proposal is made to create coordination and methodical councils, and centres for labour productivity on the base of analitical and economic services which exist now at enteprises.

The key words: labour productivity, efficacy, strategy, analytic estimation, managerial decisions, an enteprise.

Размещено на Allbest.ru

...