Безробіття в трансформаційній економіці: причини, форми, тенденції

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки в постсоціалістичних країнах загострила і актуалізовала проблему безробіття. З одного боку, перехід до ринкової економіки закономірно супроводжується безробіттям, яке є імманентною властивістю цієї системи. З другого боку, характер ринкових трансформацій та структурно-технологічні перетворення породжують нові умови та причини поширення безробіття і надають йому нових особливих характеристик і ознак.

Безробіття прирікає людину на обмежене існування, а суспільство - на недоотримання суспільного продукту, зниження темпів економічного росту і соціального прогресу. В країнах з невисоким та низьким рівнем економічного розвитку, до яких належить також Україна, проблема безробіття пов'язана з проблемами поширення бідності, маргіналізації, зниження якості трудового потенціалу, загрози національній безпеці та консервує відставання. Подальший розвиток національної економіки цих країн пов'язаний з підвищенням ефективності державного регулювання на основі концепції взаємозв'язку між економічним та соціальним факторами перетворень, у якому зайнятість та соціальні досягнення - провідні чинники. Розв'язання цієї проблеми потребує комплексного підходу до вирішення економічних, соціальних та політичних проблем, які безпосередньо впливають на стан безробіття.

Розроблення теоретичних основ вивчення проблеми безробіття в ринкових системах пов'язані з іменами видатних зарубіжних економістів, таких як: А. Сміт, Д. Рікардо, К.Маркс, А. Пігу, Дж. М. Кейнс, Т. Мальтус, Ф. Хайєк, Д. Хікс, М. Фрідмен, А. Маршалл, А. Філліпс, А. Оукен та ін.

Світовий досвід щодо визначення та регулювання безробіття узагальнено в конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці.

Розгляд проблем ринку праці, зайнятості та безробіття в трансформаційній економіці провадять українські дослідники: Д. Богиня, Г. Волинський, В. Геєць, В. Герасимчук, О. Грішнова, І. Давидова, В. Дем'яненко, С. Дзюба, С. Дорогунцов, О. Іванілов, М. Кім, А. Колот, Г. Лук'янова, С. Мочерний, В. Онікієнко, І. Петрова, В. Петюх, В. Савченко, В. Секретарюк, М. Соколін, А. Чухно, Л. Шевченко та ін., а також російські вчені: В. Адамчук, В. Буланов, І. Бушмарін, А. Веренікін, Н. Вишневська, Н. Волгін, Б. Генкін, І. Заславський, Р. Капелюшніков, Ю. Кокін, М. Колосніцина, Р. Колосова, А. Нєщадін, А. Нікіфорова, Ф. Прокопов, О. Ромашов.

Незважаючи на вагомі здобутки в дослідженні окремих аспектів безробіття, слід зазначити, що ця багатоаспектна проблема потребує подальшого комплексного аналізу. Назріла потреба дослідження впливу глобалізації та регіоналізації на стан безробіття, а також ретельнішого вивчення інституційної природи трансформаційного безробіття і можливих напрямків розв'язання цієї проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової науково-дослідної теми кафедри економічної теорії і економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна “Трансформаційна економіка: загальні тенденції і особливості прояву в Україні” (державний реєстраційний № 0199U004422).

Об'єктом дисертаційного дослідження є ринок праці та соціально-трудові відносини перехідних соціально-економічних систем.

Предметом дослідження є трансформаційне безробіття, умови, причини та фактори виникнення і поширення, особливості прояву та соціальні наслідки.

Методи дослідження: використані загальнонаукові методи пізнання: індукція, дедукція, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування - для поширення економічного змісту категорії безробіття, виявлення умов, причин, факторів, нових форм безробіття; системно-структурний підхід - для визначення характеристик та тенденцій безробіття, динаміки його змін у зв'язку з системною кризою, структурними перетвореннями, зовнішнім фактором; угрупування - для виявлення типів безробіття; створення схем взаємозв'язку економічних явищ, математична інтерпретація економічних процесів - для виявлення взаємозв'язку безробіття з основними макроекономічними показниками.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному узагальненні щодо проблем безробіття в трансформаційній економіці, виявленні умов, причин і наслідків його виникнення та поширення, характеристика його особливостей і тенденцій, обгрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття. Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:

вдосконалення методології дослідження безробіття, визначення його економічної природи в трансформаційній економіці;

систематизація умов і причин виникнення і поширення безробіття в перехідній економіці;

виявлення особливостей, форм, тенденцій безробіття і його соціальних наслідків в перехідній економіці;

дослідження впливу на проблему трансформаційного безробіття сучасних світових тенденцій - ринкової лібералізації, глобалізації, регіоналізації;

порівняльний аналіз стану проблеми безробіття в постсоціалістичних країнах;

визначення напрямків державної політики регулювання зайнятості і скорочення безробіття в перехідній економіці.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, одержана особисто здобувачем, полягає в наступному:

1. Методологія дослідження безробіття як соціального ризику втрати роботи в сучасних умовах набула подальшого розвитку через аналіз впливу глобалізації та регіоналізації, трансформації та структурних перетворень, що дозволило розкрити природу зростання невизначеності та прогресуючої незахищеності особистості в умовах неконтрольованих соціальних змін.

2. Встановлено, що безробіття як складне соціально-економічне явище притаманне різним економічним системам: традиційним, ринковим, командно-адміністративним, змішаним, перехідним. Згідно з цим розроблено класифікацію типів безробіття: доіндустріальний, ліберально-ринковий, ринково-регульований, планово-адміністративний, системно-кризовий.

3. Визначено та систематизовано основні чинники виникнення безробіття в трансформаційній економіці на рівнях:

міжнародному: низький рівень конкурентоспроможності національної економіки, надмірна відкритість економіки і слабкий державний захист внутрішнього ринку, відсутність національних пріоритетів розвитку;

макрорівні: системна криза, просторо-структурна криза, деіндустріалізація, тінізація економіки, маргіналізація певних верств населення;

мікрорівні: криза праці і системи менеджменту, поглиблення відчуження найманих працівників від праці і власності;

особистісному: зниження рівня освіти та кваліфікації, несформованість нових ціннісних орієнтирів та ринкової мотивації.

4. Виділено і змістовно розкрито форми структурного безробіття в трансформаційній економіці: регресивно-галузеве, регресивно-професійне, регресивно-кваліфікаційне, депресивно-галузеве, депресивно-регіональне.

5. Дано визначення маргінального безробіття, яке охоплює відкрите та більшість прихованого безробіття за критерієм рівня сукупного доходу, значно нижчим за прожитковий мінімум, що веде до декваліфікації працівників та їх виключення із суспільного життя.

6. Систематизовано наслідки безробіття в Україні: недовикористання виробничого потенціалу і зменшення обсягу ВВП; зниження якості населення та продуктивних сил; тенденції поширення антисоціальної поведінки (правопорушення на економічному грунті, розпад родини), поглиблення деформації соціально-трудової свідомості (у формі утриманства, хапужництва, безвідповідальності, пасивності) і загального соціального регресу (втрата традицій високих стандартів освіти та трудового виховання, зниження рівня та якості життя, криза трудової мотивації).

7. Обгрунтовано висновок про значні кореляційні відхилення рівней загального та зареєстрованого безробіття по Україні в цілому та в її регіонах, що є основою для виявлення регіональних і місцевих резервів зайнятості.

8. Запропоновано комплекс заходів щодо соціального захисту безробітних: безробіття економіка зайнятість державний

на регіональному рівні: оптимізація перенавчання безробітних на базі формування соціально-ринкової свідомості, розвиток громадських робіт, стимулювання розвитку малого бізнесу, розвиток фінансово-кредитних інструментів підтримки безробітних;

на національному рівні - упорядкування системи соціального страхування, активна політика держави на ринку праці, спрямована на попередження значних масштабів безробіття, повернення незайнятих до складу функціонуючої робочої сили, створення нових робочих міст, задіяння недіючих робочих міст, підвищення коефіцієнту змінності та інші.

9. Розроблені практичні пропозиції щодо підвищення рівня зайнятості шляхом гнучкого поєднання різноманітних методів макроекономічного оздоровлення і стимулювання підприємницької ініціативи, оптимізація використання трудових ресурсів через стимулювання самозайнятості та малого бізнесу, впровадження сучасних науково обгрунтованих методів менеджменту персоналу з урахуванням національних особливостей, традицій і потреб, вдосконалення системи працевлаштування молоді та соціально уразливих верств населення, створення законодавчої та статистичної бази для достовірного вивчення рівня і стану безробіття в Україні.

Результати наукового дослідження, відображені в п.п. 2, 3, 4, 5, є новими, а в п.п. 1, 6, 7, 8, 9 - суттєво доповнюють існуючі положення і вносять у них часткову новизну.

Практичне значення отриманих результатів. Результати роботи можуть бути використані для наукового обгрунтування та підготовки вищими органами державної влади законодавчих документів, орієнтованих на розв'язання проблем трансформаційного безробіття, створення концепцій кадрової політики держави, підприємств та життєвого успіху особистості.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Української державної академії залізничного транспорту, Харківського інституту бізнесу та менеджменту.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримано автором особисто. З опублікованих у співавторстві наукових праць в дисертації використано ідеї і положення, які є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на 5 науково-практичних конференціях: “Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах” (м.Харків, 2000), “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття” (Всеукраїнська, м.Полтава, 2001), “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (міжнародна, м.Харків, 2001), “Формування механізму регіонального управління в Україні” (м.Харків, 2001), “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку на пострадянському просторі” (Харків, 2002).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 9 наукових працях, в тому числі в 4 статтях у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 3,49 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація має вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, що включає 283 найменування. У дисертації є 15 малюнків, 20 таблиць, 2 математичні формули. Загальний обсяг дисертації 235 сторінок машинописного тексту, основний текст викладено на 220 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, його методологічну базу, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.

У першому розділі роботи “Методологічні основи дослідження безробіття в перехідній экономіці” розглядаються методологічні принципи аналізу безробіття та його вимірювання; надається порівняльна характеристика основних видів і форм безробіття у ринкових та транзитивних системах; встановлюються умови, причини та чинники безробіття в трансформаційній економіці.

Безробіття розглядається як соціально-економічне явище, при якому ті, хто бажає працювати, не можуть себе реалізувати внаслідок сукупності об'єктивних та суб'єктивних причин. Безробіття у широкому розумінні є недовикористання трудових ресурсів суспільства. Від часів нерегульованого ринку до нинішніх часів безробіття з соціального наслідку перетворилося на чинник, що визначає динаміку системи, її конкурентоспроможність та ефективність.

У роботі доведено, що безробіття, як складне соціально-економічне явище притаманне різним економічним системам: традиційним, ринковим, командно-адміністративним, змішаним, перехідним (див. табл. 1). Відповідно до цього безробіття слід класифікувати за типами: доіндустріальний, ліберально-ринковий, ринково-регульований, планово-адміністративний, системно-кризовий.

У дослідженні відстоюється точка зору, що безробіття у трансформаційній економіці виникає і розвивається під впливом багатьох умов, причин та чинників, які є відображенням економічних, соціальних, демографічних процесів, політичних та управлінських дій, а також національних особливостей кожної країни. Перехід до ринкових відносин створив загальні умови несбалансованості ринку праці, внаслідок чого безробіття перетворюється на іманентну складову нового суспільства. Серед найважливіших причин поширення та поглиблення безробіття у перехідний період базовими є наступні: “просторо-структурна” (порушення єдиного економічного простору СЕВ), трансформаційна (спад виробництва, поглиблений структурно-технологічною відсталістю), циклічна (вплив стиснення сукупного попиту на рівень виробництва та зайнятості). Велику роль відіграють чинники кон'юнктури ринку праці, під якими розуміються соціально-економічні процеси, що впливають на попит, пропозицію робочої сили та їх співвідношення, демографічні та природно-ресурсні чинники.

Кількісне вимірювання безробіття в перехідній економіці здійснюється двома методами: а) методом державної служби зайнятості, що полягає у вимірюванні зареєстрованого згідно з діючим національним законодавством безробіття; б) методом Міжнародної організації праці (МОП), який полягає у вимірюванні загальної кількості безробітних, (незалежно від реєстрації), виявлених через періодичні вибіркові опитування населення, що проводять

Таблиця 1.

Безробіття в економічних системах різного типу

ВИСНОВКИ

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нове розв'язання наукового завдання встановлення взаємозв'язку безробіття із процесом ринкової трансформації економіки. За результатами дослідження були сформульовані такі висновки теоретичного і науково-практичного значення.

Безробіття - один із головних соціальних ризиків, що підстерігає людину у сучасному суспільстві. Воно виникає у будь-яких системах, але у складно організованій конкурентній ринковій економіці стає її неминучим супутником. Рівень безробіття - найважливіший індикатор стану ринку праці та економіки в цілому. Він відображає, наскільки ефективно використовується головна продуктивна сила суспільства - трудові ресурси.

Найбільші соціальні витрати з приводу виникнення безробіття несуть суспільно-економічні системи з низьким рівнем розвитку та такі, що трансформуються від соціалістичних до ринкових.

Методологія дослідження безробіття в трансформаційній економіці має бути збагачена аналізом впливу сучасної глобалізації та регіоналізації на стан і динаміку безробіття в національній економіці. В разі відсутності конкурентних переваг та недостатнього державного захисту внутрішнього ринку ці фактори чуттєво впливають на безробіття, стан трудового потенціалу і структуру зайнятості, посилюють соціальні ризики безробіття в умовах неконтрольованих соціальних змін.

Світова статистична практика дослідження безробіття базується на чотирьох альтернативних підходах вимірювання масштабів та рівня безробіття: по результатам перепису населення або вибіркових обстежень робочої сили; на основі офіційних оцінок, які розраховуються органами державної статистики шляхом комбінування даних із різних доступних джерел; по реєстраціям в службах зайнятості; по чисельності осіб, які отримують страхові виплати по безробіттю. Статистична база перехідних країн знаходиться у процесі становлення та вдосконалення.

Ринкові перетворення перехідних економік створили загальні умови для виникнення безробіття: просторо-структурні порушення; спад виробництва, поглиблений структуро-технологічною відсталістю; стиснення сукупного попиту.

В процесі дослідження виявлено, що еволюція безробіття в Україні є нетиповою порівняно з країнами ЦСЄ. Його величина не пропорційна масштабу економічного спаду виробництва, залежність між рівнем безробіття і основними макроекономічними показниками є слабкою та недостатньо чіткою. Українській моделі ринку праці притаманний високий рівень адаптації до негативних шоків перехідного періоду не за рахунок скорочення зайнятості, а за рахунок скорочення робочого часу та зниження рівня оплати праці.

Загальний стан безробіття в Україні визначають: високий рівень освіти; наявність усих класичних видів з перевагою структурного; значне поширення добровільного безробіття. Серед форм структурного безробіття в перехідній економіці типовими є: регресивно-галузева, регресивно-професійна, регресивно-кваліфікаційна, депресивно-галузева, депресивно-регіональна. Важливими характеристиками є його довгостроковість та застійність, критичність рівня, гострота молодіжної та сімейної форми.

Загальний характер безробіття оцінюється як інверсійно-інституційний, соціально-регресивний, визначений специфічними умовами ринкових перетворень та складних структурних порушень. Інституційний фактор в Україні і СНД визначив беспрецедентне поширення прихованого безробіття, що виступає в різноманітних спотворених формах з тяжкими соціальними наслідками.

Значного поширення в Україні та СНД набула нова форма безробіття - маргінальна, що охоплює більшість зареєстрованого безробіття та вимушеної неповної зайнятості, яка відрізняється мізерним доходом, супроводжується зниженням продуктивності праці, декваліфікацією, демотивацією, глибоким падінням рівня життя цієї соціальної групи та їх виключенням із активних соціально-економічних процесів.

Трансформаційне безробіття є системно-кризовим, тому його подолання пов'язане з виробленням та реалізацією широкого кола антикризових програм державного, регіонального, місцевого рівней, в організаціях та оволодінням особистістю навичками подолання проблеми безробіття.

Наслідками безробіття в трансформаційних системах є недовикористання виробничого потенціалу, зниження продуктивності праці і зменшення обсягу ВВП; зниження якості продуктивних сил; поширення правопорушень на економічному грунті; розпад родини; поглиблення деформації соціально-трудової свідомості і відчуження від праці та суспільного життя; загального соціального регресу.

В перехідних системах СНД глибокі економічні та інституційні порушення супроводжувалися погіршенням стану соціального захисту населення. Це обумовило обмеженість цільових соціальних програм, низький рівень соціальних трансфертів, складність їх одержання, затримки виплат. Тому трансформаційне безробіття визначається як соціально малозахищене.

Вирішення проблеми безробіття в трансформаційній економіці пов'язане з комплексними заходами макроекономічної стабілізації (на базі кейнсіанських, монетаристських та інституційних підходів), політичних рішень щодо накопичення та раціонального використання трудового потенціалу, а також зі створенням державних програм поширення зайнятості і скорочення безробіття. В складних умовах політичної та макроекономічної нестабільності зростає необхідність у посиленні регулюючої ролі держави на ринку праці і в створенні належної системи соціального захисту безробітних. Методологічною основою державного вірішення проблеми безробіття, що в транзитивних системах складає загрозу соціально-економічній безпеці країни, є моделювання соціально-економічного розвитку, в якому соціальний фактор посідає центральне місце.

Міри по регулюванню ринку праці мають бути націлені на поширення економічної активності та підвищення якості офіційної зайнятості через стимулювання підприємницької ініціативи, інноваційної активності, самозайнятості та малого бізнесу; впровадження сучасних методів менеджменту персоналу з урахуванням національних особливостей, традицій і потреб; вдосконалення системи працевлаштування молоді та соціально уразливих верств населення; створення законодавчої та статистичної бази для достовірного вивчення рівня і стану безробіття в Україні.

Комплекс державних заходів по забезпеченню соціального захисту безробітних має включати: упорядкування системи соціального страхування; поширення послуг державної служби зайнятості та їх фінансового забезпечення; формування соціально-ринкової свідомості і підприємницької ініціативи безробітних; розвиток громадських робіт, вдосконалення фінансово-кредитних інструментів підтримки безробітних, тощо.

Вирішення проблеми депресивно-регіонального безробіття визначається реалізацією цільових державних програм розвитку регіонів, що мають включати широкі міри активної політики зайнятості та соціального захисту. Методологічною основою розробки таких програм в Україні є дослідження кореляційних відхилень між загальним та зареєстрованим безробіттям в регіонах, а також їх динаміки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ