Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 10 особистих роботах автора загальним обсягом 3,0 д.а., з них 7 - у фахових виданнях.

У першому розділі "Теоретико-методичні основи функціонування спеціальних економічних зон (СЕЗ) у перехідній економіці" розкрито теоретичні засади дослідження проблем запровадження, функціонування і розвитку СЕЗ, ТПР та інших спеціальних економічних утворень, особливостей їх впливу на перехідні економічні системи. Зважаючи на відсутність системних ознак у пострадянських перехідних економіках на початковому етапі їх становлення, спеціальні економічні утворення слід вважати доповнюючим до економічної політики держави напрямом трансформаційних заходів системоутворюючого характеру. Причому системоутворююча орієнтація СЕЗ чи ТПР повинна стосуватися найважливіших складників економічного розвитку - соціального капіталу, капітальних ресурсів, науки і технологій, довкілля, - посилюючи стимулюючі і послаблюючи дестимулюючі фактори розвитку.

Специфіка рольової функції спеціальних економічних режимів господарювання або обмежених певною територією - спеціальних економічних утворень у перехідних економіках не дозволяє застосувати теоретико-методологічні основи оцінки ефектів створення класичних вільних економічних (торговельних) зон для розробки методичних підходів до розрахунку економічної ефективності. Певною мірою ефект від запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності можна ототожнювати з впливом прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ) на економіку приймаючої країни (чистий внесок до національного доходу), проте, як відомо, зарубіжний капітал не є визначальним чинником інвестиційної активності, а сам інвестиційний процес ще не означає досягнення соціальних цілей економічного розвитку. Тому стратегічною метою спеціальних економічних утворень будемо вважати підвищення якості життя, а їх роль у національній економіці, як системоутворюючу, - сприяння процесу формування соціального капіталу, інституційним перетворенням при забезпеченні конкурентоспроможності економічної діяльності у межах території зони чи спеціального режиму в умовах інтегрованої у зовнішнє середовище економіки.

Об'єктивно існуюча незавершеність теорій функціонування перехідних економічних систем зумовлює потребу детальнішого розгляду характерних особливостей перехідного етапу в контексті місії та завдань спеціальних економічних утворень, їх впливу на розвиток підприємництва. Узагальнення та критичний аналіз характеристик перехідної економіки дозволяє доповнити їх такими, як: втрата орієнтирів економічної мотивації підприємств в умовах нестабільної і незавершеної законодавчо-нормативної бази; надмірна "сервісизація" економіки, зумовлена перевагами діяльності у сфері послуг; загострення протиріч процесу формування відносин між державою і підприємництвом, особливо на регіональному рівні; структурні деформації трудових ресурсів у територіальному та галузевому розрізах.

На основі систематизації та узагальнення світового досвіду функціонування вільних (спеціальних) економічних зон виявлена типова функція подібних утворень - посилення економічної, у тому числі інвестиційної, інноваційної, активності господарюючих суб'єктів. Причому у розвинених країнах спеціальні утворення еволюціонували у напрямі вирівнювання регіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку, посилення факторних переваг територій у глобальній конкуренції, у країнах з нижчим рівнем розвитку - у напрямі стимулювання дефіцитних факторів виробництва, насамперед, капіталу.

Для пострадянських країн специфічні особливості перехідного періоду визначають і специфіку генеральної мети спеціальних режимів господарювання - сприяння формуванню системоутворюючих ознак соціально-орієнтованої ринкової економіки, створення інституційних передумов і стимулів для: мобілізації капіталів і легалізації їх первісного нагромадження; переструктурування економіки відповідно до вимог глобальної конкурентоспроможності; пом'якшення негативних соціальних наслідків трансформаційної кризи і покращання "якості" соціального капіталу, насамперед, посилення ділової активності громадян.

Узагальнення світового досвіду дозволяє виділити три групи проблем функціонування і розвитку СЕЗ:

1) невдала реалізація проектів у перехідних економіках, пов'язана з недостатньою обґрунтованістю проектних рішень, низьким рівнем стратегічного менеджменту їх реалізації в умовах динамічних змін загальнонаціональної економічної політики;

2) неповне досягнення генеральних цілей створення зон і/або певні негативні соціально-економічні наслідки;

3) диспропорції соціально-економічного розвитку територій зон і позазональної території навіть при досягненні мети створення СЕЗ.

Регресійний аналіз результатів функціонування однієї з найуспішніших СЕЗ - Масанської (Республіка Корея) за п'ятнадцятирічний період показує, що інвестиційна активність поєднується зі зменшенням кількості створюваних робочих місць, а конкурентоспроможність підприємств на світових ринках залежить від капіталоозброєності праці, концентрації капіталу та виробництва. Звідси, слід вважати недостатньо обґрунтованою орієнтацію вітчизняних СЕЗ і ТПР на залучення прямих зарубіжних інвестицій у великих обсягах, створення нових або збереження існуючих робочих місць. Тенденцію до імпорту капіталів переважно малих чи середніх розмірів теж слід враховувати у проектах СЕЗ з огляду на ціль інституційного характеру - становлення і розвиток фондового ринку як передумову розширення портфельного інвестування.

Загалом проблеми функціонування вітчизняних СЕЗ, зважаючи на їх односторонню орієнтацію на залучення зарубіжних інвестицій, тотожні проблемам зарубіжного інвестування в Україні, що дає можливість аналізу останніх як бази для вдосконалення методів проектування і управління діяльністю зональних утворень. Відсутність істотних позитивних змін протягом 1997-2002 рр. у кількісній та якісній характеристиках переліку проблем приводить до висновку про необхідність здійснення більшою мірою виваженої, прогнозованої і, головне, стабільної загальнодержавної інвестиційної політики.

Основу для контурів такої політики може дати досвід запровадження спеціальних режимів господарювання, оскільки підходи до розв'язання більшості з проблем суто інвестиційного характеру, як показано у роботі, можуть бути апробовані у межах СЕЗ чи ТПР з наступним поширенням на позазональні території. Насамперед, це стосується першої групи проблем, які включають: законодавчу нестабільність; недотримання державними органами зобов'язань; недостатній рівень державної підтримки; ускладнену систему регулювання; незадовільний сценарій економічного розвитку. Проте більшу актуальність має друга група проблем, пов'язаних з недосконалістю інфраструктури, надмірним регулюванням підприємництва на регіональному рівні, ненадійністю партнерів. Наголосимо, що деякі з цих проблем, що за сутністю відносяться до адміністративно-правових, а не економічних, зберігають свою актуальність і у межах діючих чи проектованих СЕЗ (наприклад, ускладненість процедур розгляду і затвердження інвестиційних проектів; жорстке регулювання діяльності суб'єктів зон; надмірна статистична звітність).

У другому розділі "Методи проектування та оцінки ефективності спеціальних економічних утворень" здійснена оцінка загальних показників зовнішньоекономічної діяльності підприємств Закарпатської області та впливу СЕЗ і ТПР на зовнішньоекономічне становище. На основі критичного аналізу п'яти проектів СЕЗ, розроблених і/чи запроваджених у 1997-2000 рр. у Львівській області, запропоновані підходи до вдосконалення методики проектування та оцінки ефективності зон.

Оскільки у нашій країні і, зокрема, у досліджуваних регіонах зони функціонують недостатньо тривалий час, їх вплив слід розглядати у контексті загального аналізу зовнішньоекономічного становища підприємств. У Закарпатській області спостерігається висока динаміка зростання зовнішньоторговельного обороту (ЗТО) за 1996-2000 рр. - у середньому за рік на 10% (до рівня 415,6 млн дол. США у 2000р.), причому зростання експорту істотно перевищувало ріст імпорту (21,6% за рік проти 8%). Стабільне збільшення експорту властиве промисловим галузям: машинобудуванню та металообробці (частка до загальних обсягів - 23,3%, а збільшення за 5 років - на 74%); деревообробній (відповідно 20,9% та 150%) та легкій промисловості (29,2% і 100%). Істотно, що найбільший ріст експорту забезпечили підприємства з приватною формою власності - майже у 5 разів, проти збільшення у 1,61 рази для підприємств з колективною і зменшення на 85% - з державною формою власності. Опосередковано конкурентоспроможність продукції виявляється у збільшенні питомої ваги країн Європи у загальному обсязі експорту (з 74,2% у 1996 р. до 95,4% у 2000 р.), що певною мірою пов'язано з інвестиціями з цих країн.

Позитивним слід вважати скорочення частки прямого товарообміну, хоча орієнтація зарубіжних партнерів на використання кваліфікованої і дешевої робочої сили зумовлює достатньо значні обсяги експорту продукції з давальницької сировини (ріст за 5 років у 2,5 р.). Вагомою причиною цього є несприятливий "клімат" як для зарубіжного, так і для вітчизняного інвестування. Проте, як показано у роботі, раціональне використання для експортної експансії факторних переваг низької вартості робочої сили (у легкій промисловості), природних ресурсів (у деревообробній та целюлозно-паперовій), георозміщення та високої кваліфікації робочої сили (у машинобудівній) поєднується з надмірною концентрацією експортноорієнтованих підприємств в обласному центрі та трьох районах Закарпатської області, низьким рівнем доданої вартості у продукції деревообробки, нестабільністю динаміки зростання експорту електротехнічного устаткування тощо. При позитивній динаміці збільшення обсягів послуг (у середньому за рік на 4%) та додатньому сальдо ЗТО послуг зменшуються обсяги туристсько-рекреаційних послуг та будівельних робіт, незважаючи на вагомі факторні переваги рекреаційно-туристського комплексу та якісні параметри трудових ресурсів.

Як показано у дослідженні, позитивні тенденції ЗЕД підприємств області прямо пов'язані з активізацією інвестиційного процесу після запровадження СЕЗ чи ТПР: ріст сукупних ПЗІ у 2000 р. до рівня 1996 р. на 319,3% (на 23,5 млн дол. США) супроводжувався зростанням товарного експорту на 228,8%, імпорту - на 146,0%, експорту послуг на 102,4%, імпорту - на 216,1% (рис. 1).

Втім, звернемо увагу, що збільшення обсягів імпорту послуг значною мірою пов'язане з поставками енергосировинних ресурсів з Російської Федерації, а темпи збільшення експорту послуг значно нижчі темпів зростання інвестицій. Отже, стимулювання інвестицій у сферу послуг повинно стати одним із пріоритетів розвитку СЕЗ і ТПР у області.

Незважаючи на нетривалий період функціонування ТПР та СЕЗ у Закарпатській області, певні позитивні наслідки вже спостерігаються: на початок 2002 р. укладені інвестиційні договори кошторисною вартістю біля 200 млн дол. США, а з початку реалізації проектів надійшло 57,4 млн дол. США, з них 49,4% вітчизняних. Суб'єктами СЕЗ "Закарпаття" задекларовані інвестиції у обсязі 14,9 млн дол. США, а з початку реалізації інвестовано 3,4 млн дол. США (табл. 1). У той же час, існують істотні відхилення фактичних показників від проектних, повільне зростання рейтингових оцінок інвестиційної привабливості регіону, що зумовлює необхідність критичного аналізу стратегічних і тактичних проектних рішень.

Таблиця 1. Реалізація інвестиційних проектів на території СЕЗ "Закарпаття" за видами економічної діяльності (тис. дол. США)

Аналіз основних рішень проектів, що реалізовані або передбачалося реалізувати у Львівській області за 1992-2002 рр., виявив посилення регуляторного впливу держави на господарську діяльність, недостатній рівень спеціалізації режимів господарювання та їх узгодженості з властивими тій чи іншій території факторами конкурентоспроможності, міжнародною системою регулювання господарських зв'язків. З цього погляду спірною вважаємо односторонню орієнтацію головної мети проектів на залучення зарубіжних інвестицій, а для деяких СЕЗ - створення нових чи збереження робочих місць. У поєднанні із вимогою мінімальної кошторисної вартості інвестиційного проекту це обмежує можливості самофінансування вітчизняних підприємств, особливо малих і середніх.

Поряд з обґрунтованою галузевою і функціональною специфікою СЕЗ, їх узгодженістю з проблемами розвитку територій розміщення, спостерігається надто оптимістична оцінка ефективності запровадження без урахування мотивації інвесторів і специфіки інвестиційної привабливості підприємств, вірогідного погіршення стану довкілля, а також надмірна уніфікація преференцій. Аналогічні недоліки, а також надто короткий термін реалізації проекту, затримка з впровадженням і втрата факторних переваг, невідповідність рівня преференцій потенційним факторам інвестиційної привабливості властиві й деяким іншим проектам СЕЗ ("Сиваш", "Інтерпорт-Ковель", "Славутич").

У роботі показано, що, попри узгодженість логічної послідовності та принципів проектування

СЕЗ і ТПР теоретичним і прикладним підходам стратегічного менеджменту, існує необхідність удосконалення методичного забезпечення розробки проектів з урахуванням досвіду функціонування зональних утворень.

Ключовими аспектами удосконалення методичних рекомендацій повинні стати:

1) міжнародний маркетинг зони як об'єкта інвестиційної активності на ринку капіталів та як сукупності підприємств-виробників продукції;

2) встановлення тісної залежності між нагромадженими обсягами інвестицій та їх впливом на соціально-економічний розвиток території спеціального режиму господарювання, включаючи малі та середні підприємства, що не є суб'єктами його застосування;

3) уникнення диспропорційності розвитку територій;

4) забезпечення стабільності розвитку і незворотності змін на основі формування інституційної інфраструктури та економічно значущого сектора малого бізнесу;

5) розгляд проектів як інноваційних соціально-економічного характеру з відповідним посиленням їх інноваційного складника.

Підкреслимо, що названі аспекти слід відобразити як у методиках проектування, так і у рекомендаціях щодо оперативного моніторингу ефективності функціонування СЕЗ і ТПР. Причому, для перехідних економічних систем бажано відійти від класичних базових схем оцінки ефекту "затрати-випуск" чи від застосування часткових критеріїв ефективності як-то: прибутковість, рентабельність господарської діяльності; зіставлення фактичних надходжень до бюджету і сумарної величини "умовно нарахованих пільг"; кількість створених чи збережених робочих місць. Це обумовлено, з одного боку незбалансованістю перехідної економіки, диспропорційністю розвитку її окремих підсистем у процесі ринкової трансформації і, з іншого, недосконалістю існуючої статистичної бази для оцінки впливу ПЗІ на формування "чистого доходу" території.

У роботі пропонується оцінку ступеня досягнення стратегічної мети створення СЕЗ і ТПР здійснювати на основі розрахунків часткових показників "якості" життя населення. При існуючій статистичній базі опосередковано про зміну рівня добробуту можуть свідчити: обсяги роздрібного товарообороту, побутових послуг, житлового будівництва, заощаджень у банківських установах у розрахунку на одного мешканця. Для оцінки конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів, що користуються спеціальним режимом, застосовано модифікований підхід на основі експортної квоти продаж на зовнішніх ринках з різним рівнем конкуренції. Ступінь збалансованості розвитку господарського комплексу регіону, де запроваджений спеціальний режим оцінюється за модифікованою автором формулою:

І_QOL > I_K > I_BІ > I_ЗІ > I_P, (1)

де І_QOL - індекс зміни рівня "якості життя"; I_K - індекс зміни конкурентоспроможності; I_BІ, I_ЗІ - індекси зміни обсягів вітчизняних та зарубіжних інвестицій; I_P - індекс зміни кількості робочих місць.

Наведена послідовність забезпечує системну узгодженість досягнення стратегічної мети запровадження спеціальних режимів, рівня зовнішньої конкурентоспроможності, ступеня досягнення інституційних змін і, наголосимо, легалізації економічної діяльності (через оцінку рівня іммобілізації вітчизняних фінансових ресурсів у формі інвестицій) всіх суб'єктів підприємництва, розміщених на території.

Аналіз даних оперативного моніторингу результатів функціонування СЕЗ та ТПР у Львівській та Закарпатській областях, проведений за пропонованою методикою, дозволив виявити як позитивні тенденції (вагома частка інвестицій до загального обсягу по країні в межах аналогічних режимів: 5% для СЕЗ "Яворів" і 9% для ТПР Закарпатської обл. станом за І кв. 2001 р.; високий рівень досягнення планових показників створених (50%) і збережених робочих місць (100%) у Закарпатській обл.; позитивна динаміка зменшення від'ємного сальдо суми пільг і фактичних надходжень в бюджети різних рівнів та ін.), так і негативні процеси. До останніх відносяться низький рівень експортної орієнтації СЕЗ "Яворів" (до 20% виробленої продукції), переміщення екологонебезпечних виробництв, незначна кількість інноваційних проектів та їх кошторисна вартість (три - у СЕЗ "Яворів" з часткою 0,3% загальної кошторисної вартості проектів, один - у СЕЗ "Курортополіс Трускавець").

Проте, важливішими є прояви незбалансованості розвитку: відсутність сталого перевищення індексу зміни податку на прибутки громадян над індексом зміни податкових надходжень всього; недостатня динаміка зміни зовнішньої конкурентоспроможності; превалювання динаміки ПЗІ над динамікою вітчизняного інвестуванням. Висновок про переміщення виробництва, часто екологонебезпечного, як основний мотив зарубіжного інвестування підтверджується домінуванням частки обладнання, сировини і матеріалів у структурі освоєних інвестицій - від 62 до 82% для СЕЗ і ТПР у Львівській та Закарпатській областях. При цьому експортна квота залишається невисокою або забезпечується одним видом продукції (для прикладу, 86% експорту СЕЗ "Яворів" станом на 1 листопада 2001 р. становила тара поліетиленова).

Незначний період функціонування спеціальних економічних утворень, зрозуміло, не дає підстав для остаточних висновків, проте це не заперечує необхідності виявлення негативних наслідків їх впливу на господарську діяльність, особливо суб'єктів МСП, що не користуються преференціями. Саме у малому і середньому підприємництві концентруються реальні інвестиції внаслідок наявності ефективного приватного власника. Проте, дослідження виявило як позитивний, так і негативний вплив спеціальних режимів на розвиток МСП. Зростання кількості МСП у Яворівському районі поєднується з іх скороченням у м. Трускавці, низьким показником кількості малих підприємств на 10 тис. мешканців (11 місце у області для Яворівського району). Збільшення частки МСП територій СЕЗ у загальнообласному виробництві супроводжується перевищенням кількості збиткових підприємств до загальної кількості (Яворівський район - 43,0%, Трускавець - 38,9%,) над середньообласним показником (32,7%).

У третьому розділі " Стратегічне управління розвитком підприємництва у межах СЕЗ та ТПР" обґрунтовано необхідність посилення системоутворюючого характеру програм підтримки МСП, взаємоузгодженості проектних рішень СЕЗ і розвитку позазонального господарського комплексу, яка розуміється як несуперечливість цілей, застосування дійових заходів місцевої влади для зміцнення конкурентних позицій підприємств, що не користуються спеціальним режимом, а також пропорційності, збалансованості і цілеорієнтованості їх розвитку. При цьому, як і для суб'єктів спеціального режиму, зберігають свою актуальність обмеження на дотримання економічної безпеки держави, дотримання міжнародних правових норм і стандартів економічної політики (особливо у частині державного регулювання підприємництва), непогіршення стану довкілля (з урахуванням кризового рівня екологічної безпеки на більшості територій СЕЗ і ТПР).

Аналіз підходів до моделювання регіональної політики щодо розвитку підприємництва з огляду на їх практичну застосовуваність, компліментарність до методів проектування спеціальних економічних утворень дозволяє запропонувати модель розвитку МСП "кластерного типу". Але, з урахуванням специфіки сучасного стану цього сектора у нашій країні, слід говорити про "сіткові" програми підтримки і розвитку інвестиційної діяльності, орієнтовані на джерела ресурсів, не задіяні у межах СЕЗ (заощадження населення, трансферти трудових мігрантів, позичкові кошти та залучені ресурси місцевими органами влади як солідарними учасниками економічної діяльності, міжнародні програми технічної допомоги, ПЗІ з прикордонних регіонів сусідніх країн тощо). Не меншу пріоритетність мають програмні заходи щодо взаємопов'язаних "якісних" характеристик капіталів (технологомісткості; мобільності; зовнішньої конкурентоспроможності продукції; екологічної безпеки виробництва), для чого пропонуються певні критеріальні ознаки. територія підприємництво інвестиційний бізнес

Виявлена у дослідженні взаємозалежність між інвестиційною активністю і рівнем соціально-економічного розвитку (для чого використаний офіційний статистичний показник "композиційного індекса") дозволяє визначити як генеральну мету програмних заходів - позитивні соціально-економічні зміни. Послідовність вироблення стратегії підтримки і розвитку МСП в умовах спеціальних режимів господарювання (рис. 2) базується на таких принципових засадах: 1) окресленні стратегічних пріоритетів довготривалої і концентрованої дії; 2) випереджуючому характері інституційних змін; 3) посиленні конкурентних позицій МСП в умовах більшої "відкритості" СЕЗ і ТПР.

З огляду на визначені принципи та факторні переваги господарського комплексу Львівської області обраний як пріоритетний науково-технологічний комплекс (НТК), розвиток якого у останні роки характеризується досить суперечливими тенденціями. Дослідження виявило невідповідність потенціалу НТК у масштабах країни результатам його реалізації у порівнянні з іншими регіонами (нижча на 2-3 п.п. частка результатів науково-дослідницьких робіт відносно питомої ваги кількісних показників НТК; недостатня участь у міжнародній передачі технологій та ступінь конкурентоспроможності продуктів інтелектуальної праці; скорочення кадрового складу НТК тощо). Попри об'єктивні причини такого становища (прогресуюче зниження обсягів фінансування з 5,24 % до загальноукраїнського показника у 1991 р. до 4,2 % - у 1995 р., 3,4% - у 1996 р., 3,1 % - у 2000 р. при зростанні обсягів по країні у 1995-2000 рр. у 3,7 рази (з 652,0 млн грн до 2432,5 млн грн); специфіка орієнтації наукової та інноваційної діяльності у минулому) існує необхідність у системних ефективних заходах у межах компетенції місцевих органів державної влади у цій сфері.

Рамкові рішення щодо системи стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності охоплюють: створення координаційно-дорадчих органів, відповідних підрозділів у виконавчих органах; преференційні умови інституційного забезпечення інновацій і комерційного використання технологій; форми солідарної участі місцевої влади у реалізації програм тощо. У сукупності йдеться про статус технополісу у межах м. Львова, приміської території Яворівського району з відповідними загальнодержавними преференціями.

Рис. 2. Послідовність вироблення стратегії підтримки і розвитку малого і середнього підприємництва у межах СЕЗ чи ТПР

Об'єктивні передумови (посилення конкуренції, необхідність активізації самофінансування підприємств та залучення портфельних інвестицій, відсутність великих підприємств) існують і для другого стратегічного напряму програмування розвитку МСП - інтеграційного, метою якого є концентрація капіталів, менеджменту і маркетингу у цьому секторі економіки. Зокрема, видається важливим концентрація автошляхового будівництва і транспортно-транзитних послуг (СЕЗ "Яворів", СЕЗ "Закарпаття"), торговельно-посередницька і туристсько-готельна діяльність (СЕЗ "Курортополіс Трускавець"), формування фінансово-промислових груп холдингового типу та експортноорієнтованих фінансово-торговельних груп (ТПР у Закарпатській обл.). Причому концентрація малого і середнього бізнесу не повинна обмежуватися територіями СЕЗ чи ТПР, а виходити за їх межі, поєднуючись з раціонально доцільним дерегулюванням підприємницької діяльності на місцевому рівні та застосуванням досвіду постсоціалістичних країн щодо солідарної фінансової і матеріальної участі місцевих органів у реалізації програм.

Висновки

У дисертації досліджено сукупність питань теоретичного і прикладного характеру, що пов'язані з запровадженням спеціальних умов господарської діяльності, і наведене теоретичне узагальнення та нове розв'язання проблеми посилення їх ефективності і впливу на економічний розвиток, зокрема на мале і середнє підприємництво, обґрунтовані та розроблені теоретичні і методичні положення цільового програмування і розвитку підприємництва у межах спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

До основних висновків і пропозицій можна віднести такі:

Узагальнення тлумачень категорій "спеціальна економічна зона", "спеціальний режим

інвестиційної діяльності" дозволяє розглядати спеціальні економічні утворення різних типів як квазісистеми, вилучені з національної соціально-економічної системи на певних специфічних умовах економічної діяльності з окресленою генеральною метою та засобами її досягнення.

2. Пріоритетними завданнями створення СЕЗ визначимо формування внутрішніх передумов і стимулів для мобілізації вітчизняних і залучення зарубіжних інвестиційних ресурсів, переструктурування господарських комплексів регіонів, зменшення рівня ризику підприємницької діяльності і, як наслідок, посилення ділової активності та пом'якшення негативних явищ трансформаційної кризи.

3. Дослідження проблем інвестиційної діяльності у перехідних економіках дозволяє стверджувати про можливість їх розв'язання в межах спеціальних економічних утворень різних типів при безумовній пріоритетності заходів зі створення інституційних передумов конкурентоспроможності зональних утворень, а також покращенні наукової обґрунтованості проектних рішень. В свою чергу, це потребує врахування критерію економічної безпеки, специфічних для кожного регіону факторних переваг успішного функціонування СЕЗ чи ТПР, як-то: національна належність зарубіжного капіталу; "якість" трудових ресурсів; етноісторична спільність країн-партнерів, географічне розміщення, геополітичні інтереси країн-лідерів світової економіки; регіональні економічні інтереси.

4. Недостатній вплив спеціального режиму господарювання на результати ЗЕД і розв'язання соціальних проблем обумовлює необхідність покращення обґрунтованості проектних рішень з урахуванням тенденцій світового інвестиційного процесу, раціональних форм інвестування, національної належності капіталу, рівня його технологомісткості та екологобезпечності.

5. На основі узагальнення та критичного аналізу підходів до покращення методичного забезпечення проектування запропонований агрегатний показник ефекту та оцінки конкурентоздатності на основі розрахунку "чистого доходу" і "видатків" зони з урахуванням інноваційного складника, а для оперативного моніторингу - модифікація "економічної нормалі" індексів змін рівнів "якості" життя, конкурентоздатності зонального утворення, іммобілізації вітчизняного капіталу, залучення зарубіжних інвестицій, створення робочих місць.