Планування розвитку та ефективна реструктуризація аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРОКОПЕНКО МАКСИМ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 631.15:63.001.8

Планування розвитку та ефективна реструктуризація аграрних підприємств

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор

Червен Іван Іванович,

Миколаївський державний аграрний університет,

завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Мармуль Лариса Олександрівна,

Херсонський державний аграрний університет,

завідувач кафедри обліку і аудиту;

кандидат економічних наук, доцент

Курносенко Володимир Герасимович,

Одеський державний аграрний університет,

доцент кафедри менеджменту і маркетингу.

Провідна установа:Рада з вивчення продуктивних сил України НАН

України, (м.Київ).

Захист відбудеться 27 червня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м.Миколаїв, вул.Паризької комуни, 9, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м.Миколаїв, вул.Карпенка,73.

Автореферат розісланий 27 травня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У забезпеченні ефективного розвитку аграрних формувань важлива роль належить плануванню, яке в умовах ринку повинно бути ядром прийняття управлінських рішень. Але, на жаль, планування нині у більшості господарств знаходиться в занепаді, що негативно відбивається на процесах подальшої їх реструктуризації та ефективності розвитку в умовах конкуренції.

Економічне обґрунтування процесів, що відбуваються у ході трансформації АПК, і розробка найбільш ефективних напрямків розвитку підприємств вимагають від фахівців якісно нових знань і застосування широкого кола методів дослідження. Пов'язаними з організацією планування проблемами займається ряд відомих вчених економістів, серед яких О.І.Амоша, В.М.Геєць, М.М.Гук, В.С.Дієсперов, В.І.Дробот, Ф.В.Зінов'єв, Д.П.Карич, Ю.С.Коваленко, Т.Д.Кошляк, В.В.Матвєєв, В.М.Нелеп, С.Н.Немирович, С.Ф.Покропивний, П.Т.Саблук, Г.А.Семенов, В.А.Ткаченко, Р.Б.Тян, М.І.Толкач, Б.І.Холод, В.К.Ярмолицький та ін. Проте, слід визнати, що ціла низка питань поки що залишається невирішеною. Методологія планування не відповідає ринковим вимогам, не докінця продуманою є і роль держави в координації розробки прогнозів і поточних планів господарств.

Між тим саме науково-обгрунтоване планування повинно бути основою при здійсненні реструктуризації сільськогосподарських підприємств. Питаннями, пов'язаними з останньою займаються В.Г.Андрійчук, О.Ю.Амосов, В.Я.Амбросов, А.П.Бабенко, П.С.Березовський, Ю.Д.Білик, В.І.Благодатний, В.Г.В'юн, П.І.Гайдуцький, В.П.Галушко, М.В.Гладій, Ю.Е.Губені, О.Д.Гудзинський, А.С.Даниленко, В.В.Зіновчук, І.Г.Кириленко, О.В.Крисальний, І.І.Лукінов, М.Й.Малік, Л.О.Мармуль, В.Я.Месель-Веселяк, О.М.Онищенко, Б.Й.Пасхавер, Г.М.Підлісецький, Л.В.Романова, П.Т.Саблук, В.Г.Ткаченко, І.І.Червен, О.М.Шпичак, О.В.Шкільов, В.В.Юрчишин та інші науковці. Але, незважаючи на це, чимало проблем як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях поки що залишаються недостатньо дослідженими, а тому - і невирішеними.

Все вказане обумовило вибір теми даного наукового дослідження, його мету та задачі, які необхідно вирішити.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївського державного аграрного університету з проблеми “Реформування аграрних підприємств і удосконалення економічних відносин в АПК”, яка є складовою підпрограми “Розробити пропозиції щодо організації виробництва та земельних відносин у ринкових умовах” (реєстраційний номер 01.04.01) Програми Інституту аграрної економіки УААН на 2001-2005 роки “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є узагальнення і поглиблення теоретичних і методичних положень, а також розробка пропозицій щодо удосконалення планування розвитку аграрних формувань та ефективної їх реструктуризації в умовах ринкової економіки. У відповідності до поставленої мети вирішувались наступні задачі:

узагальнити та обґрунтувати економічну сутність і методичні основи планування розвитку сільськогосподарських підприємств, їх адаптації до роботи в ринкових умовах;

проаналізувати процеси реструктуризації аграрних формувань і організації планування їх розвитку;

обґрунтувати основні заходи щодо удосконалення планування аграрних підприємств у сучасних умовах;

дослідити напрями подальшої реструктуризації господарств і удосконалення їх економічних відносин.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні положення, пов'язані з реструктуризацією аграрних формувань та планування їх виробничої діяльності в умовах ринкового середовища з метою досягнення ефективного функціонування.

Об'єктом дослідження обрано процес розвитку сільськогосподарських підприємств Миколаївської області з колективною формою господарювання. Відпрацювання окремих положень наукових досліджень проводилось на матеріалах аграрних підприємств Березанського, Миколаївського і Очаківського районів.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є класичні і сучасні положення економічної науки, законодавчі та нормативно-правові акти України.

У процесі дослідження використовувався комплекс методів, серед яких: статистико-економічний (при групуванні аграрних підприємств області за наявністю в них економічних служб, оцінці їх впливу на кінцеві результати господарювання); монографічний (при вивченні та висвітленні процесів розвитку, реструктуризації та планування діяльності аграрних підприємств); економіко-математичне моделювання (при оптимізації структури виробництва окремого сільськогосподарського підприємства); аналогії (при розробці напрямків подальшої реструктуризації аграрних підприємств в ринкових умовах, підвищення ролі економічної служби в них і в першу чергу - удосконалення планування); соціологічний (при анкетуванні керівників господарств).

Використання вказаних методів і значного фактичного матеріалу, що характеризує діяльність господарств Миколаївської області, забезпечило достовірність і обґрунтованість отриманих результатів, висновків і пропозицій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

систематизації і подальшому поглибленні теоретичних і методичних засад планування розвитку аграрних підприємств;

удосконаленні практичних механізмів формування планів з використанням комп'ютерних програм;

адаптації змісту бізнес-планів виробничої діяльності для внутрішньогосподарських підрозділів різного напрямку діяльності до умов ринкового господарювання;

розробці механізму ефективної взаємодії підрозділів аграрних підприємств, основу якого складає договір співпраці;

розробці і застосуванні моделі оптимізації структури виробництва окремого сільськогосподарського підприємства, в основу якої покладений витратно-ціновий аналіз;

науково-обгрунтованих напрямках покращення планово-економічної роботи на сільськогосподарських підприємствах, у тому числі за рахунок застосування ПЕОМ та створення інформаційно-консультаційних центрів.

Практичне значення одержаних результатів. Найбільш вагому практичну цінність мають такі авторські розробки:

пропозиції щодо покращення роботи економічних служб аграрних формувань;

система напрямків подальшої реструктуризації аграрних підприємств;

удосконалені за змістом бізнес-плани діяльності внутрішньогосподарських рослинницьких і тваринницьких підрозділів;

побудова ефективних зв'язків між підрозділами господарства на основі єдиного для всіх них Договору співпраці;

рекомендації щодо посилення трудової захищеності працівників підприємства.

Розробки і пропозиції дисертанта прийняті Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської обласної державної адміністрації до впровадження в практику аграрних підприємств області. Розроблені здобувачем бізнес-плани внутрішньогосподарських підрозділів та Договір співпраці вже застосовуються в роботі НДГ МДАУ “Сонячне” Миколаївського району та ЗАТ “Ольвія” Очаківського району, а рекомендації по складанню Колективного договору - практично всіма аграрними підприємствами Миколаївської області. Ряд положень дисертації щодо удосконалення планування в аграрних формуваннях використовуються в навчальному процесі Миколаївського державного аграрного університету.

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дослідження сформульовані і обґрунтовані автором особисто. У сумісних наукових статях дисертанту належать: в статті за номером 1 (за списком робіт, поданих в авторефераті) - основні складові системи аналізу прогнозування розвитку аграрного виробництва, їх характеристики та інструментальні засоби; в статті за номером 5 (за списком робіт, поданих в авторефераті) - впровадження Договору співпраці для регулювання економічних відносин між господарськими підрозділами підприємства, обґрунтування ефективних систем оплати праці.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації доповідалися і отримали позитивну оцінку на 5 регіональних науково-практичних конференціях, що відбулися у Миколаївському державному аграрному університеті в 1999 - 2003 роках, на Форумі молодих науковців в УДМТУ, м. Миколаїв у червні 2000р. та на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” у 2003 році.

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано в 5 наукових статтях у фахових виданнях (з них 2 - у співавторстві) загальним обсягом 2,0 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 159 найменувань використаних джерел, 11 додатків. Вона викладена на 159 сторінках основного тексту, містить 33 таблиці, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретико-методичні аспекти планування розвитку реформованих аграрних підприємств” розглянуто теоретичні та методичні питання, пов'язані з плануванням сільськогосподарського виробництва у новостворених в процесі реструктуризації господарств та його інформаційним та правовим забезпеченням.

Реформування аграрного сектору економіки, розпочате в Україні в 1992 році, спочатку здійснювалось в основному формально, через штучну приватизацію і проводилось при неповному урахуванні дії економічних законів. У результаті сільськогосподарські підприємства втратили майже половину свого виробничого потенціалу.

Початок другому етапу реформування було покладено в грудні 1999 року відповідним указом президента. За короткий час було трансформовано 11,4 тис. колективних сільськогосподарських підприємств, прискорився процес приватизації землі. В результаті у розвитку сільського господарства України в останні роки відбулись позитивні зрушення. Проте реальні наслідки реформування аграрного сектору все ж є не такими, як очікувалося.

Центральною ланкою будь-якої системи управління підприємствами та їх підрозділами є планування. В ринкових умовах на зміну директивному плануванню повинне прийти індикативне, а традиційному перспективному - стратегічне. Чимало сільськогосподарських формувань нині майже повністю відмовились від складання планів, що призводить до прийняття необґрунтованих господарських рішень, руйнування економічних основ цивілізованого ринку. Практика ж потребує розробки цілої низки різних планів. Основними плановими документами сільськогосподарських підприємств повинні стати організаційні та управлінські бізнес-плани. Для усунення існуючої нині “плутанини” в тлумаченні сутності організаційних бізнес-планів їх доцільно поділяти на два види: ті, що стосуються конкретного об'єкту підприємства (будівництво переробного цеху, придбання технічних засобів та продуктивної худоби тощо); щодо розвитку господарства та його підрозділів в цілому. Якщо перші складаються на весь період їх здійснення (від 0,5 до 5 років), то другі, як правило, - на рік.

Слід визнати, що реальний стан планово-економічної роботи на більшості підприємств залишається незадовільним. Повільно здійснюється перехід від виробничої до маркетингової концепції побудови планів, слабко використовується нова комп'ютерна техніка. Хоча проблемами планування займається певне коло вчених-економістів, але науково-методичні його заходи поки що розроблені недостатньо. Відсутність ж відповідних методик і комп'ютерних технологій аналізу та планування у сполученні з недосконалістю вітчизняної законодавчої бази негативно впливають на здійснення реструктуризації господарств, уповільнюють її темпи, знижують конкурентоспроможність аграрного виробництва.

В умовах ринку економічно обґрунтоване планування повинно здійснюватись на підприємницькому, регіональному, галузевому та національному рівнях. Нові рівні планування покликані мати переважно підприємницьку природу і бути незалежними.

В практиці застосовується більше ніж ста методів планування, основними з яких є балансовий, нормативний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичні, кривих освоєнь.

Одним з основних важелів ефективного розвитку аграрного виробництва і формування продовольчого ринку країни є їх забезпечення відповідними інформаційними ресурсами та технічними засобами. Однак існуюча нині база даних планів і звітів сільськогосподарських підприємств не містить необхідної для аналізу, планування і прогнозування інформації. Вибір оптимального планового рішення залишається досить трудомістким, відсутні доступні, науково-обгрунтовані комп'ютерні інформаційні технології і програми. Враховуючи нестачу у сільськогосподарських підприємств коштів, необхідно на рівні відповідних управлінських структур створювати спеціальні інформаційні центри, покликані здійснювати регулярне висвітлення досвіду діяльності передових господарств, досягнень і проблем розвитку ринкових структур аграрного сектора економіки регіону.

У другому розділі “Аналіз реструктуризації аграрних підприємств Миколаївської області і організації планування їх розвитку” досліджуються ретроспектива реформування господарств і трансформації їх складу та організація планування в них.

За розміром питомої ваги у загальній кількості аграрних виробничих формувань області та земельних площ на першому місці знаходяться нині товариства з повною і обмеженою відповідальністю, на другому - приватно-орендні підприємства, на третьому - акціонерні товариства. По адміністративних районах стан справ у цьому плані є досить різним: в Арбузинському, Врадієвському, Жовтневому, Миколаївському, Новоодеському та Очаківському районах значно більша (ніж по області в цілому) частка припадає на акціонерні товариства, у Баштанському, Березнегуватському, Братському, Веселинівському та Казанківському районах - на товариства з повною і обмеженою відповідальністю, у Снігурівському, Єланецькому, Новобузькому, Березанському, Вознесенському та Доманівському районах - на приватно-орендні господарства. Неодинаковим по районах є і сам набір форм господарювання. Наприклад, в Арбузинському, Баштанському і Новоодеському районах зовсім відсутні приватно-орендні товариства, а у Врадієвському - товариства з різним ступенем відповідальності. Лише у 8-ми районах є держгоспи.

Важливий етап реформування - формування приватної власності на землю. Селянам Миколаївщини передано у власність 1440,1 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, 195,8 тисяч громадян отримали право на земельну частку, з яких 193,9 тис.одержали земельні сертифікати. Середній розмір земельного паю - 6,9 ум.кад.га. У власності тих, хто зараз приймає участь у сільськогосподарській діяльності аграрних підприємств, знаходиться нині лише трохи більше половини земель (інша ж їх частина належить пенсіонерам, працівникам соціальної сфери тощо), що істотно ускладнює організаційно-економічні відносини між власниками та трудовим колективом підрозділів господарств. Найбільш великим (за розміром земельної площі) в Миколаївській області є господарства Єланецького, Братського і Очаківського рійонів, а найменшими (менше 1000 га) - Березнегуватського і Вознесенського.

В процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств області право на майновий пай отримали 153 тис. громадян-співвласників. Близько 20,3 тис. селян стали засновниками новостворених підприємств, 11,8 тис. вийшли одноосібно й отримали майно в натурі. Станом на 1.01.2002 року майнові сертифікати одержали 69,2% загальної кількості осіб, які мають на це право. Найкращий стан у вирішенні цього питання склався у Врадіївському, Доманівському, Братському, Снігурівському і Жовтневому районах, де частка осіб, які одержали вказані сертифікати перевищує 90 відсотків. У той же час в області є райони (Веселинівський, Казанківський, Новоодеський та Очаківський), в яких ці документи отримали менше половини працівників. Неодмінною умовою створення господарських формувань співвласників є недоцільність фізичного поділу майна, без чого збереження виробничого потенціалу є неможливим. Тому правильним шляхом йдуть господарства, власники майнових паїв яких укладають договори про спільне (часткове) володіння, користування та розпорядження майном (в області вже укладено 265 таких договорів).

Реформування аграрних підприємств майже не торкнулось організації праці та госпрозрахункових відносин, негативним наслідком чого з'явився ріст безробіття їх колишніх працівників. Тільки за період з 1.01.2001р. по 1.07.2002р. рівень безробіття сільського населення України в цілому зріс на 1,2% (або з 4,5 до 5,7%%), у тому числі в Миколаївській області - на 0,7% (з 3,6 до 4,3%%). Причому ступінь безробіття селян є нині значно (по Україні - на 2,7%, по області - на 1,6%) більшим, ніж міських, що свідчить про гірший стан з працевлаштуванням на селі. В останній час рівень безробіття сільського населення Миколаївщини трохи зменшився, а середньомісячні заробітки - зросли. У порівнянні з загальнодержавними показниками стан справ у цьому питанні в області є кращим. Проте і тут слід прийняти заходи щодо створення розгалуженої мережі підприємств комунального та господарського обслуговування, які дозволять забезпечити селян додатковими робочими місцями і збільшити розміри їх доходів.

У складі сільськогосподарських підприємств значну питому вагу займають селянські (фермерські) господарства, розміри сільгоспугідь яких з роками зростають - в розрахунку на одне господарство вони збільшились з 15,5 га в 1993 р. до 42,2 га в 2002 р. Найбільшим він є зараз у Кривоозерському (105,9 га), Первомайському (94,9 га) та Казанківському (70,0 га) районах, а найменшим - у Вознесенському (18,3 га), Баштанському (20,1 га), Жовтневому (21,4 га) та Очаківському (23,2 га). Враховуючи, що у виграшному стані знаходяться більш великі господарства, слід прийняти заходи щодо збільшення розмірів селянських господарств.

Економічною роботою в аграрних підприємствах займаються працівники або планово-економічних або фінансово-планових їх служб. У Миколаївській області, як бачимо з табл.1, абсолютно у всіх типах господарств провідну роль серед них грає планово-економічна служба. Проте конкретна частина формувань з такою службою по підприємствах різних форм господарювання є неоднаковою - від 80,0% у державних підприємствах і 73,3% в акціонерних товариствах до 54,8% у приватно-орендних господарствах. Досить різною по формах господарювання є і вага аграрних підприємств з фінансово-плановими службами. За повної відсутності економістів найгірший стан в приватно-орендних підприємствах та інших господарствах, а найкращий - в державних і акціонерних товариствах. У цілому краще всіх економістами забезпечені в області державні господарства, акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Таблиця 1

Розподіл аграрних підприємств Миколаївської області різних форм господарювання за наявністю економічних служб (станом на 1.01.2002 року)

Форми господарювання	Кількість господарств	Структура, %
	які мають планово-економічну службу	які мають фінансово-планову службу	які зовсім не мають економістів	господарств, які мають планово-економічну службу	господарств, які мають фінансово-планову службу	господарства, які зовсім не мають економістів
Акціонерні товариства	63	14	9	73,3	16,3	10,5
Товариства з повною та обмеженою відповідальністю	77	27	18	63,1	22,1	14,8
Приватно-орендні підприємства	57	22	25	54,8	21,2	24,0
Виробничі кооперативи	24	5	8	64,9	13,5	21,6
Державні господарства	12	2	1	80,0	13,3	6,7
Інші підприємства	6	1	4	54,5	9,1	36,4
Всього	239	71	65	63,7	18,9	17,3

Найкращий стан із забезпеченістю економістами - у Врадіївському та Миколаївському районах, де абсолютно всі аграрні підприємства в тій чи іншій мірі укомплектовані працівниками цього профілю. Найменшу ж забезпеченість економічними кадрами мають Березанський, Вознесенський, Казанківський, Братський, Новобузький, Веселинівський, Березнегуватський і Жовтневий райони.

В багатьох сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області окремі блоки показників їх планів встановлюються на різні часові періоди, занадто повільно здійснюється перехід до маркетингової концепції розвитку, низькою є якість аналітичних та планових розрахунків. Значна частка економічних служб користується традиційними планами 90-х років із застосуванням застарілих методів планування. Все це знижує економічну обгрунтованість господарських рішень і конкурентоспроможність аграрних формувань.

Наявність тієї чи іншої економічної служби визнає доцільним основна частина опитаних нами керівників кращих аграрних підприємств Миколаївської області (табл. 2). Оскільки, за проведеними нами дослідженнями, серед найбільш міцних в економічному відношенні аграрних підприємств Миколаївщини є і ті, що мають окремий планово-економічний відділ, і ті, в яких функціонує єдина фінансово-планова служба, вирішувати питання щодо вибору найбільш прийнятного для себе виду служби кожне господарство повинно самостійно - з урахуванням його особливостей, ступеня забезпеченості економічними працівниками, рівня їх освіти, фінансового стану тощо. При достатніх рівнях кваліфікації бухгалтерів і плановиків та нестачі коштів для обладнання самостійної планово-економічної служби підприємства компютерною технікою, господарству є сенс мати єдину фінансово-планову службу. У випадку ж належного фінансового стану і достатньої укомплектованості підприємства економістами більш доцільною є планово-економічна служба. Якщо невелике підприємство не має коштів для утримання економіста на повну ставку, йому доцільно, хоча б на період складання планів, або залучити працівника (на неповну ставку) зі сторони, або користуватися послугами зовнішнього консультанта.

Таблиця 2

Розподіл поглядів керівників 30 сільськогосподарських підприємств Миколаївської області щодо вирішення головних питань, пов'язаних з їх підприємницькою діяльністю (за результатами анкетування, проведеного в листопаді 2002 р.)

Запитання і варіанти відповідей на нього	Кількість опитаних осіб, що дали дану відповідь, чол.	Структура відповідей, %
Чи необхідна Вашому підприємству : а) окрема планово-економічна служба б) єдина фінансово-планова служба в) економісти зовсім не потрібні	12 14 4	40,0 46,7 13,3
Яку форму господарювання Ви вважаєте для Вашого підприємства найбільш прийнятною ?: а) акціонерне товариство б) товариство з обмеженою відповідальністю в) приватно-орендне підприємство г) виробничий кооператив д) держгосп	10 7 7 4 2	33,4 23,3 23,3 13,3 6,7
Які спеціалізовані обслуговуючі формування необхідні Вам ? а) постачальницько-збутові кооперативи б) ремонтні підприємства в) МТС г) будівельні д) кредитні спілки є) інші	16 5 5 3 - 1	53,3 16,7 16,7 10,0 - 3,3

В одних аграрних підприємствах області застосовується функціональний принцип розподілу обовязків між працівниками планово-економічної чи фінансово-планової служби, в інших - галузевий. На нашу думку, в сучасних ринкових умовах досить прийнятним є і такий підхід до розподілу планово-економічних функцій, при якому одні працівники займаються плануванням і організацією внутрішньогосподарської діяльності, а інші - питаннями, повязаними з зовнішнім середовищем. Якщо у підприємстві використовується єдина фінансово-планова служба, то її начальник, як правило, повинен мати двох заступників - з планування та обліку.

Основними плановими документами, що складаються нині аграрними формуваннями є перспективні, річні (поточні) та оперативні плани. Значному покращенню і полегшенню поточного планування розвитку господарств сприяло видання у 2001 році Департаментом стратегії розвитку аграрної економіки Міністерства аграрної політики України спільно з науковими співробітниками Харківського державного аграрного університету “Методичних рекомендацій по складанню бізнес-плану розвитку сільського господарства”. Порядок розробки річних бізнес-планів, застосовуваний нині в аграрних підприємствах Миколаївської області та використовувані при цьому методи (насамперед - балансовий та прямих калькуляційних розрахунків) висвітлений в дисертації.

Складанням планів розвитку внутрішньогосподарських формувань в останні роки займаються, на жаль, лише окремі сільськогосподарські підприємства. У більшості господарств області основним плановим документом для підрозділів є договір (угода) на продаж продукції (надання послуг), який оговорює лише обоязки і відповідальність сторін. Необхідна перебудова внутрішньогосподарського планування (насамперед - шляхом складання внутрішньогоспо-дарських бізнес-планів, що мають розроблятися з урахуванням загальних завдань підприємства і особливостей кожного підрозділу).

У третьому розділі - “Основні заходи щодо удосконалення планування та подальшої ефективної реструктуризації аграрних формувань в ринкових умовах” найбільшу увагу приділено покращенню роботи планово-економічних служб підприємств, застосуванню нових моделей планування, подальшої раціональної реструктуризації та удосконаленню економічних відносин в аграрних формуваннях.

Діяльність економічної служби кожного сільськогосподарського підприємства повинна бути спрямованою перш за все на підтримку високого іміджу господарства і його керівництва. При цьому адміністративне планування покликано поступово замінюватись адаптивним та стратегічним, а традиційні територіальні рівні - доповнюватись галузевими та підприємницькими. Для забезпечення належної достовірності і дієвості різноманітних планів та прогнозів необхідно підвищувати кваліфікацію працівників, рівень володіння ними сучасними методами планування. Станом на 1.01.2002 р. 82,9% економістів аграрних підприємств Миколаївської області мали вищу освіту. Найкращу (100%-ву) забезпеченість фахівцями з вказаною освітою мають господарства Березанського і Снігурівського районів, а найгіршу - Вознесенського (62,5%), Братського (64,3%), Арбузинського і Врадіївського (по 66,7%), а також Первомайського (68,8%) районів.

Більшість планових служб сільськогосподарських формувань області поки що не має необхідної компютерної бази, тоді як для забезпечення належної ефективності їх роботи необхідні автоматизовані робочі місця (АРМ) спеціалістів економічного профілю, які відповідають сучасним вимогам. Для створення мінімального набору технічних засобів АРМ економіста (який включає компютер Pentium II, принтер Canon-800, ксерокс Canon-6112 та відповідне програмне забезпечення), необхідно затратити 9510 грн., що за нашими підрахунками вже в рік його придбання на 18790 грн. менше, ніж витрати підприємства на сплату різноманітних послуг консультативних і інформаційних установ (в наступні ж роки сума економії буде значно більшою). Крім того, при цьому підприємство виграє і на економії часу.

Між тим, як показав проведений нами по аграрних підприємствах з колективною формою господарювання трьох районів Миколаївської області (Березанському, Миколаївському і Очаківському) аналіз, компютерну техніку мають лише 10 (з 59). До того ж вона зосереджена в бухгалтерії, і лише в одному господарстві (НДГ МДАУ “Сонячне”) її має і планово-економічна служба.

Річний бізнес-план, що складається нині сільгосппідприємствами, є занадто великим. З його складу було б доцільно виключити таблиці 3.2, 3.3, 9.8, 9.9, 9.10, 10.3 і 10.4, які за необхідністю доцільно розраховувати окремо. У кожному господарстві необхідно створювати групи з планування розвитку рослинництва, тваринництва, допоміжних підприємств і обслуговуючих виробництв, що очолюються головними спеціалістами або керівниками допоміжних формувань. Головний економіст при цьому повинен виконувати роль ланки звязку між окремими групами з планування.

Підвищенню ролі внутрішньогосподарського планування, яке нині є майже забутим, у певній мірі сприятиме розробка бізнес-планів внутрішньогосподарських структур за запропонованою нами Методикою. Саме за розробленим за нею нами бізнес-планом для мехбригади №1 Науково-дослідного господарства Миколаївського державного аграрного університету “Сонячне” вона функціонувала у 2002 році і продовжує працювати в 2003 р.

В Україні в останні роки набули поширення пять моделей планування, сутність, переваги і недоліки яких висвітлені в роботі. Найбільш досконалою з них є та, що розроблена за нашою безпосередньою активною участю. У результаті проведених нами за вказаною моделлю розрахунків, зокрема, одержані основні показники плану сільськогосподарської діяльності НДГ МДАУ “Сонячне” Миколаївського району на 2003 рік. При цьому використовувались три варіанти визначення цін на основні ресурси та вироблену сільськогосподарську продукцію, урожайності культур, а в підсумку - і собівартості одиниці їх продукції, розмірів умовного прибутку з 1 га та межі беззбитковості. Такі розрахунки були проведені нами по всіх основних сільськогосподарських культурах вказаного підприємства. Результати, наприклад, по озимій пшениці наведені в табл.3. Застосування цієї програми значно прискорює складання та корегування планів сільськогосподарської діяльності підприємства, полегшує роботу його економічної служби, підвищує якість розрахунків.

Таблиця 3

Прогнозні рівні прибутку з 1 га та межі беззбитковості озимої пшениці у НДГ МДАУ “Сонячне” Миколаївського району на 2003 рік

Урожайність, ц\га	Ціна реалізації 1 т насіння, грн	Значення показників
		мінімальний	середний	максимальний
Умовний прибуток з 1 га, грн
Мінімальна 20	500	403,21	304,91	206,61
	650	703,21	604,91	506,61
	800	1003,21	904,91	806,61
Середня 28	500	806,57	708,27	609,97
	650	1226,57	1128,27	1029,97
	800	1646,57	1548,27	1449,97
Максимальна 36	500	1209,93	1111,63	1013,33
	650	1749,93	1651,63	1553,33
	800	2289,93	2191,63	2093,33
Межа беззбитковості, ц/га
Мінімальна 20	500	8,0	9,4	11,0
	650	5,7	6,3	7,2
	800	4,4	4,8	5,3
Середня 28	500	7,2	8,0	9,0
	650	5,3	5,7	6,2
	800	4,2	4,5	4,8
Максимальна 36	500	6,9	7,5	8,1
	650	5,1	5,4	5,8
	800	4,0	4,3	4,5

Підтримку господарств у розробці прогнозів та поточних планів розвитку повинні здійснювати відповідні регіональні аналітичні Центри (як це робиться, наприклад, у Хмельницькому). В системі цілісного прогнозування на рівні країни функції координуючої ланки повинна взяти на себе держава.

Основними заходами, що забезпечують успішну реструктуризацію сільськогосподарських підприємств, є наступні: використання переваг оптимальних розмірів господарств та їх підрозділів, спеціалізації і кооперації, а також замкненого циклу виробничих процесів; гнучке пристосування до ринкових умов, створення власних потужностей з переробки сільгоспсировини та торгівлі готовою продукцією; залучення необхідних інвестицій і забезпечення найбільш ефективного їх використання; організація (на належному рівні) маркетингової діяльності, удосконалення системи ціноутворення; підвищення їх фінансової стійкості; розробка науково-обгрунтованого механізму регулювання земельних відносин; узгодження позицій їх членів; опрацювання варіантів кооперації новостворених господарських формувань; вирішення питань щодо умов оренди землі і майна, працевлаштування і соціальної підтримки робітників новостворених формувань; проведення регулярної індексації майнових паїв працівників; аналіз і оцінка рівня фінансового стану підприємства.

Враховуючи, що значну частину пайового фонду важко і частіш за все - недоцільно ділити на окремі майнові паї в натурі, майно необхідно передавати працівникам у спільну власність (з попереднім укладенням ними відповідного договору).

Проведене нами анкетування керівників кращих господарств Миколаївської області (табл. 2) показало, що 80,0% опитаних найбільш доцільними формами вважають акціонерні товариства, приватно-орендні підприємства та товариства з обмеженою відповідальністю. Враховуючи, що практично кожна з поширених нині форм господарювання має свої переваги і недоліки, вибір тієї чи іншої з них покликані здійснювати самі учасники реформованих підприємств з урахуванням особливостей кожного з них.

Відповідну нішу в АПК повинні зайняти і фермерські та підсобні особисті господарства населення, для розвитку яких держава покликана створювати висвітлені в дисертації належні умови. Але основну увагу в найближчі роки всеж слід зосередити на розвиткові великого товарного виробництва (як з колективною, так і індівидуальною формами господарювання). Тому подальшу реструктуризацію великих господарств слід здійснювати таким чином, щоб при цьому зберегалися виробничо-технологічні комплекси і забезпечувалось ефективне їх використання.

Для забезпечення ефективного розвитку кожне аграрне підприємство повинно мати оптимальний набір галузей. За підсумками проведеного нами анкетування керівників 30-ти кращих господарств Миколаївщини найбільш пріоритетними галузями були визначені: з рослинницьких - зерновиробництво (за спеціалізацію на якому висловилось 73,3% опитаних) та виноградарство (20,1%); з тваринницьких - скотарство (86,7%).

В роботі наведені результати вирішеної нами за трьома варіантами (на максимум прибутку та грошової виручки, мінімум витрат) для СЗАТ “Ольвія” Очаківського району економіко-математичної задачі щодо визначення оптимальної структури посівних площ сільськогосподарських культур та поголівя худоби на перспективу. Найкращим з них є перший (на максимум прибутку), який дозволить господарству одержувати щорічно по 71,4 тис.грн додаткового прибутку при рівні рентабельності в 61,4%.

Важливе значення повинен мати також розвиток агропромислової інтеграції, насамперед - створення на території сільськогосподарських підприємств відповідних переробних цехів та обслуговуючих формувань (про що свідчать дані табл. 2). Заслуговує запозичення і Білгородський (Російська Федерація) варіант кредитування особистих підсобних господарств населення під будівництво житла та господарських приміщень, придбання молодняку тварин, засобів малої механізації.

Оптимальними повинні бути і організаційна побудова та розміри внутрішньогосподарських підрозділів. В аграрних підприємствах можуть застосовуватися досить різні внутрішньогоспо-дарські організаційні виробничі структури і форми управління - територіальна, галузева (цехова), бригадна, комбінована (змішана) та деякі інші. На наш погляд, перша з них є прийнятною лише для відносно великих господарств, що мають територіально розосереджені виробничі дільниці із задовільним технічним забезпеченням і власною виробничою інфраструктурою, друга - майже для всіх підприємств з високим рівнем концентрації виробництва, третя - для господарств з глибокою спеціалізацією і технологічною самостійністю підрозділів, четверта - для підприємств, виробничі структури яких територіально розосереджені і мають різні рівні спеціалізації виробництва. В умовах ринкових відносин значної уваги заслуговує товарна структуризація аграрних підприємств, яка передбачає формування підрозділів навколо кінцевої товарної продукції.

Найбільших успіхів досягають аграрні підприємства, первинні виробничі колективи яких наділені відповідними юридичними правами, здійснюють діяльність на основі своїх статутів, а взаємостосунки між собою - на договірних засадах. У цьому плані на увагу заслуговує досвід Сумської області щодо створення так званих Центрів прибутку. При здійсненні кадрової роботи в аграрних підприємствах доцільно було б ураховувати методику, підготовлену ВНІЕТУСГ (м.Москва), яка передбачає проведення анкетування працівників апарату управління з наступним складанням відповідної картки і прийняттям кінцевого рішення за її результатами.

Регулюванню відносин між структурними формуваннями підприємства сприятиме запровадження запропонованого нами і складеного для НДГ МДАУ “Сонячне” на 2003 рік Договіру співпраці.

Вимагає подальшого врегулювання питання взаємовідносин орендарів з орендодавцями. За проведеними нами дослідженнями, станом на початок 2002 року у жодному з адміністративних районів області власникам земельних часток не було виплачено повну суму орендної плати, яку вони повинні були одержати за умовами укладених договорів. Ступінь ж сплати орендної плати за майно є ще нижчим. Уявлення про стан справ з виплатою орендної плати за землю та майно в цілому по аграрних підприємствах Миколаївщини надає табл. 4.

Таблиця 4

Стан справ з виплатою орендної плати за землю та майно по сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області (на 1.01.2002 р.)

Об'єкт оренди	Орендна плата, тис.грн.	Ступінь сплати, %
	передбачена договором	фактично виплачена
Земля	69211,7	4458,0	83,3
Майно	753,3	520,4	69,1

Розмір орендної плати за землю доцільно підвищити до 2,5% від вартості (грошової оцінки) землі, як це встановлено в країнах ЄС. Орендну ж плату за рухоме майно слід визначати з таким розрахунком, щоб орендодавцю компенсувалися витрати, повязані з його придбанням, і забезпечувалось отримання доходу в межах мінімального банківського відсотка.

Важливим документом, який регулює трудові та соціально-економічні відносини між керівництвом підприємства і його працівниками, повинен бути Колективний договір. З метою надання господарством допомоги в його складанні за нашою участю були підготовлені “Методичні рекомендації щодо розробки та укладання Колективного договору підприємствами агропромислового комплексу Миколаївської області”, які враховують зміни в економіці, що відбулися в нашій країні в останні роки, передовий досвід та дослідження провідних науковців. Складений за розробленою нами схемою колективний договір сприятиме покращенню трудових, економічних і соціальних відносин у підприємствах АПК.

Обовязковою умовою ефективного розвитку сільського господарства є суттєве (до розмірів заробітків працівників базових галузей промисловості) підвищення заробітної плати селян. В Україні слід прийняти закони щодо встановлення мінімального рівня оплати праці селян та забезпечення її своєчасної виплати.

ВИСНОВКИ

З аграрних виробничих формувань Миколаївської області за розмірами питомої ваги у загальній кількості та земельних площах на першому місці знаходяться нині товариства з повною і обмеженою відповідальністю, на другому - приватно-орендні підприємства, на третьому - акціонерні товариства. Значну питому вагу займають і селянські (фермерські) господарства.

Центральною ланкою будь-якої системи управління є планування. Для забезпечення ефективного розвитку аграрних підприємств необхідна ціла низка планів, серед яких особливо важлива роль належить організаційним бізнес-планам. Для усунення існуючої нині “плутанини” в їх тлумаченні останні доцільно поділяти на два види: що стосуються конкретного об'єкту підприємства; щодо розвитку господарства в цілому та його підрозділів. Якщо перші складаються на весь період їх здійснення (від 0,5 до 5 років), то другі, як правило, - на рік.

Економічною роботою в аграрних підприємствах займаються працівники планово-економічних або фінансово-планових їх служб. Практично у всіх типах господарств Миколаївської області з них провідну роль грає планово-економічна. Краще всіх економістами забезпечені в області державні господарства, акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Але значна частка економічних служб користується традиційними планами 90-х років і застарілими методами планування, слабко використовується нова компютерна техніка, поки що недостатньо розробленими залишаються науково-методичні аспекти планування. Враховуючи це, на рівні відповідних управлінських структур доцільно створити спеціальні інформаційні центри, а при Міністерстві аграрної політики - інформаційні агентства.

Основними плановими документами що розробляються нині агроформуваннями є перспективні, річні (поточні) та оперативні плани. Складанням планів розвитку внутрішньогоспо-дарських формувань в останні роки займаються лише окремі сільськогосподарські підприємства. У більшості ж господарств основним плановим документом для підрозділів є не бізнес-плани (як це повинно бути), а договори на продаж продукції.

Діяльність економічної служби кожного сільськогосподарського підприємства покликана бути спрямованою на підтримку високого іміджу господарства і його керівництва. З переходом до ринкових відносин адміністративне планування повинно поступово замінюватись адаптивним та стратегічним, а традиційні територіальні рівні - доповнюватись галузевими та підприємницькими. Для забезпечення належної дієвості планів та прогнозів необхідно підвищувати кваліфікацію працівників економічних служб.

Стратегія подальшого розвитку господарства повинна бути диференційованою в залежності від його економічного стану. Річний бізнес-план, що складається нині сільгосппідприємствами, є занадто великим. З його складу доцільно виключити таблиці 3.2, 3.3, 9.8, 9.9, 9.10, 10.3 і 10.4. Більшого значення повинно набувати внутрішньогосподарське планування, чому у певній мірі сприятиме розробка бізнес-планів підрозділів господарств за запропонованою в роботі методикою.

Основну увагу в найближчі роки доцільно зосередити на розвиткові великого товарного виробництва (як з колективною, так і індівидуальною формами господарювання). Подальшу реструктуризацію великих господарств слід здійснювати таким чином, щоб при цьому зберігалися їх виробничо-технологічні комплекси і забезпечувалось ефективне їх використання.

Кожне аграрне підприємство повинно мати оптимальний набір галузей. За підсумками проведеного нами анкетування керівників 30-ти кращих господарств Миколаївщини найбільш пріоритетними галузями були визначені: з рослинницьких - зерновиробництво та виноградарство; з тваринницьких - скотарство. Результати вирішеної нами за трьома варіантами (на максимум прибутку та грошової виручки, мінімум затрат) для СЗАТ “Ольвія” Очаківського району економіко-математичной задачі щодо визначення оптимальної структури посівних площ сільськогосподарських культур та поголівя худоби на перспективу показали, що найкращим з них є перший варіант, впровадження якого дозволить господарству одержувати щорічно по 71,4 тис. грн додаткового прибутку при рівні рентабельності в 61,1%.

Для регулювання відносин між структурними формуваннями будь-якого підприємства доцільно запровадити запропонований нами Договір співпраці. Важливим документом, який регулює трудові та соціально-економічні відносини між керівництвом господарства і його працівниками повинен бути Колективний договір, допомогу у складанні якого можуть надати підготовлені за нашою участю “Методичні рекомендації щодо розробки та укладанню Колективного договору підприємствами агропромислового комплексу Миколаївської області”, які враховують зміни в економіці, що відбулися в останні роки, передовий досвід та дослідження провідних науковців.

Обовязковою умовою ефективного розвитку сільського господарства є суттєве (до розмірів заробітків працівників базових галузей промисловості) підвищення заробітної плати його працівників. В Україні слід прийняти закони щодо встановлення мінімального рівня оплати праці селян та забезпечення її своєчасної виплати. Оскільки, у звязку зі слабким фінансовим станом, значна частина господарств не взмозі здійснювати стимулювання своїх робітників за підсумками року, у Положеннях про оплату праці необхідно передбачити належне авансування працюючих на протязі року, а також найбільш прийнятну для кожного підприємства систему оплати праці (за результатами проведеного нами опитування керівників найбільш доцільною є оплата праці від валового доходу). Досить перспективним є використання контрактної системи організації виробництва і оплати праці - як індивідуальної, так і колективної.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ за темою дисертації

підприємство аграрний реформування реструктуризація

Бєляков В.О., Прокопенко М.М. Динамічна інструментальна система (ІС) аналізу і прогнозування сільськогосподарського виробництва в умовах ринку // Зб. наук. праць ІАЕ УААН. - Київ. -1999. С. 162-165.

Прокопенко М.М. Прогнозування кінцевих результатів діяльності фермерських господарств // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -2000. -№2 (9). - С.82-86.

Прокопенко М.М. Сучасний стан аграрного сектора Миколаївської області та напрями підвищення ролі економічної роботи в його підйомі // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -2002. -№2 (16). - С.135-138.

Прокопенко М.М. Планово-економічним службам аграрних підприємств - комп'ютерне забезпечення // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -2002. -№5 (19). - С.128-133.

Червен І.І., Прокопенко М.М. Про поліпшення роботи планово-економічної служби підприємств // Економіка АПК. -2003. -№3 (101). - С.69-73.

АНОТАЦІЇ

Прокопенко М.М. Планування розвитку та ефективна реструктуризація аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами. - Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2003.

В дисертації висвітлені теоретичні, методичні і практичні аспекти планування розвитку та ефективної реструктуризації аграрних підприємств.

У першому розділі розглянуті питання реформування аграрного сектора економіки і трансформації планування його розвитку, а також методичні основи, інформаційне і правове забезпечення планування розвитку аграрних формувань.

Другий розділ присвячений аналізу реформування аграрних підприємств Миколаївської області, трансформації їх складу і організації планування їх розвитку (як в цілому, так і по структурних підрозділах).

У третьому розділі висвітлені основні заходи щодо удосконалення та подальшої ефективної реструктуризації аграрних формувань в ринкових умовах. При цьому найбільшу увагу приділено таким з них, як: покращення роботи планово-економічних служб підприємств; застосування нових моделей планування; подальша раціональна реструктуризація підприємств і удосконалення їх економічних відносин.

Ключові слова: реформування, реструктуризація, планування, аграрне підприємство, організація планування, планово-економічна служба, фінансово-планова служба, моделі планування, економічні відносини.

Прокопенко М.Н. Планирование развития и эффективная реструктуризация аграрных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. - Николаевский государственный аграрный университет, Николаев, 2003.

В диссертации освещены теоретические, методологические и практические аспекты планирования развития и эффективной реструктуризации аграрных предприятий.

В первом разделе рассмотрены теоретико-методические аспекты планирования развития реформированных аграрных предприятий. Основное внимание при этом уделено таким вопросам, как: реформирование аграрного сектора экономики и трансформация его развития; методические основы, информационное и правовое обеспечение планирования развития аграрных формирований.

Второй раздел посвящён анализу реструктуризации аграрных предприятий Николаевской области и организации планирования их развития. В нём детально исследуются ретроспектива реформирования хозяйств области и трансформация их состава, а также организация планирования производственной и обслуживающей деятельности сельскохозяйственных предприятий и их структурных подразделений. При этом значительное место отведено анализу распределения аграрных формирований области по типам, их размеров, организации земельных, имущественных и трудовых отношений, состава плановых служб предприятий (по региону в целом, его административным районам и формам хозяйствования), а также освещению опыта предприятий области в вопросах составления различных планов (с описанием имеющихся недостатков и направлений их устранения).

Наибольшее место отведено в диссертации третьему разделу “Основные направления совершенствования планирования и дальнейшей эффективной реструктуризации аграрных формирований в рыночных условиях” где детально излагаются такие важные вопросы, как: усовершенствование работы планово-экономических служб предприятий; использование новых моделей планирования; дальнейшая рациональная реструктуризация предприятий и усовершенствование их экономических взаимоотношений.

При написании работы использовалось анкетирование 30-ти лучших в экономическом отношении сельскохозяйственных предприятий Николаевщины по довольно широкому кругу связанных с их деятельностью вопросов. Наибольший интерес представляют разработки диссертанта по перспективному планированию развития аграрных формирований по программе “Прогноз СГП” с практическими расчётами по научно-исследовательскому хозяйству НГАУ “Сонячне” Николаевского района, годовому бизнес-планированию деятельности хозяйства и его растениеводческих и животноводческих подразделений, оптимизации специализации сельскохозяйственного производства (с решением соответствующей экономико-математической задачи по ЗАО “Ольвия” Очаковского района), совершенствованию экономических отношений руководства предприятия с его структурными подразделениями (на основе Договоров сотрудничества), усилению защищённости работников (за счёт составления более совершенного по своему содержанию Коллективного договора). Всё это сделало исследование интересным и имеющим высокую практическую ценность. Работа содержит и целый ряд положений имеющих научную новизну.

Ключевые слова: реформирование, реструктуризация, планирование, аграрное предприятие, организация планирования, планово-экономическая служба, финансово-плановая служба, модели планирования, экономические отношения.

M. Prokopenko. The planning of development and efficient restructuring of agrarian enterprises. - Manuscript.

...