Кооперація в агробізнесі Львівської області

Размещено на http://allbest.ru

1

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.07.02. - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Кооперація в агробізнесі Львівської області

Павленчик Наталія Федорівна

ЖИТОМИР - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор

БЕРЕЗІВСЬКИЙ Петро Степанович,

Львівський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу.

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН

МАЛІК Микола Йосипович,

Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу ІАЕ УААН

кандидат економічних наук, доцент

КАФЛЕВСЬКА Світлана Геннадіївна,

Вінницький державний аграрний університет, завідувач кафедри сільськогосподарського виробництва і підприємництва

Провідна установа

Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра аграрного бізнесу, м. Тернопіль

Захист дисертації відбудеться “16” грудня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7, ауд. 55

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологічного університету (м. Житомир) Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7.

Автореферат розісланий “ 12 ” листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент В.П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світовий досвід розвитку кооперації підтверджує високу результативність її економічних і соціальних функцій. Вона широко використовує малі форми господарювання, активно підтримує дрібні та середні підприємства, є основою формування і функціонування відповідних організаційно-правових структур вертикального та горизонтального типів. За рахунок спільного використання технічних та економічних ресурсів окремих власників кооперація робить виробництво масштабним і на основі спільної праці та поєднання зусиль і ресурсів всіх її учасників забезпечує досягнення спільної мети - одержати на одиницю затрат максимум кінцевого продукту. Усе це робить кооперацію значимим явищем і обумовлює об'єктивну необхідність її розвитку у сфері агробізнесу.

Проте рівень розвитку кооперації в агробізнесі Львівської області є недостатнім. Частка сільськогосподарських виробничих кооперативів у загальній структурі підприємств у 2001 р. склала лише 2,2%. В області функціонує 29 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, кількість і напрям діяльності яких явно не задовольняє потребу сільськогосподарських товаровиробників. Питання організації та ефективність функціонування сільськогосподарських кооперативів у Львівській області ще не достатньо висвітлені. Саме тому дослідження можливостей подальшого розвитку кооперації в агробізнесі області та її ефективного використання, а також розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними завданнями, які вимагають негайного вирішення. Усе це визначає високу актуальність проблеми, що і обумовило вибір теми даної дисертації.

Стан вивчення проблеми. Дослідження показали, що в Україні кооперативний рух зародився майже 150 років тому. Для його розвитку було використано теоретичні основи та практичні рекомендації, що містилися в працях таких видатних мислителів, як Р.Оуен, Ш.Фур'є, Дж. Рассел, Н.Нельсон, Е.Вандервельде, А.Анциферов, М.Балін, П.Кропоткін, О.Чаянов та ін. Значний внесок у становлення та розвиток кооперації в Україні зробили українські вчені минулого, передусім М.Туган-Барановський, А.Жук, К.Коберський, Б.Мартос, К.Паньківський, С.Подолинський, Є.Храпливий, та сучасні вчені: О.Крисальний, М.Малік, В.Зіновчук, Г.Черевко, Ф.Горбонос, В.Гончаренко, Л.Молдаван та ін. Ними розроблено теоретичні засади і досліджено значний фактичний матеріал, на основі чого зроблено відповідні висновки і обґрунтовано низку рекомендацій щодо розвитку кооперації. Проте практично жодна з праць цих та інших вчених не може претендувати на закінченість і остаточність у вирішенні цілого ряду важливих проблем, пов'язаних з досліджуваним явищем. Зокрема, потребує уточнення класифікація кооперативів, немає чіткого визначення умов членства фізичних і юридичних осіб та асоційованих членів кооперативу, частки доходу спрямованого на розвиток кооперативу, участі іноземного капіталу в створенні кооперативів в аграрному секторі тощо. Все це зумовлює необхідність глибокого теоретичного переосмислення суті і значення кооперації, швидкого і потужного розвитку кооперативної науки, формування практичних рекомендацій щодо становлення та поширення кооперативного руху, прогнозування найближчих перспектив його розвитку. Це дає підстави для проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дослідження, результати яких представлені в даній роботі, є частиною комплексної теми наукових досліджень кафедри організації виробництва і агробізнесу Львівського державного аграрного університету на 2000-2005 рр. “Проблеми вдосконалення організаційно-виробничих структур аграрних підприємств та економічних взаємовідносин в сільському господарстві” та кафедри організації виробництва і агробізнесу Львівського державного аграрного університету на 2000-2005 рр. “Проблеми вдосконалення організаційно-виробничих структур аграрних підприємств та економічних взаємовідносин в сільському господарстві” та кафедри економіки АПК на 2000-2002 рр. “Вдосконалення економічних взаємовідносин в АПК”, які є розділами наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету на 2001-2005 рр. “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332).

Мета і задачі дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є обґрунтування напрямів розвитку кооперації та розробка рекомендацій щодо формування і функціонування кооперативів в агробізнесі Львівської області.

Для досягнення цієї мети вирішувався комплекс завдань основними з яких є:

обґрунтувати визначення кооперації як соціально-економічної категорії та економічного явища;

розробити єдину систему класифікації кооперативних формувань в агробізнесі;

дати оцінку досвіду розвитку кооперації в Україні і за кордоном;

обґрунтувати розуміння поняття безприбуткової природи функціонування кооперативу;

розробити комплекс заходів щодо вдосконалення механізму регулювання внутрішніх відносин в кооперативах;

розробити економіко-технологічну модель кооперативу власників особистих селянських господарств;

розробити і обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення правової бази створення і функціонування кооперативів.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку кооперативних взаємовідносин в агропромисловому комплексі та становлення і вдосконалення організаційно-правових форм кооперації.

Предметом дослідження є сукупність проблем, обумовлених об'єктивною необхідністю розвитку кооперації, незначним, як до даного часу, рівнем цього розвитку і низькою її ефективністю в агробізнесі Львівської області. кооперація агробізнес селянський господарство

Методи дослідження. Дослідження проведені із застосуванням діалектичного підходу до явищ, що вивчалися, згідно з яким всі сторони життя суспільства, як єдиного організму повинні розглядатися у взаємодії, взаємозв'язку, в процесі їх розвитку, відмирання старих і виникнення нових форм господарювання. Проблеми розвитку кооперації та її ефективності у сфері агробізнесу досліджувалися з врахуванням конкретних економічних умов і реального стану економічної, політичної та соціальної ситуації в країні. Явище розвитку кооперативної ідеї та її реалізації в агробізнесі вивчене в органічній єдності історичних аспектів з логікою його проходження. Такий підхід використано в ході розгляду трансформаційних процесів у сільському господарстві та аналізу функціонування нових організаційних структур.

Для вирішення поставлених завдань в ході дослідження використовувались такі методи, як абстрактно-логічний, системного аналізу, монографічний, розрахунково-конструктивний, елементи економіко-математичних методів і методів статистики.

За допомогою методу наукової абстракції, разом з методами синтезу і аналізу, в ході дослідження узагальнено та обґрунтовано визначення “кооперації”, вивчено та узагальнено засади діяльності кооперативів і здійснено їх класифікацію. Застосування цих методів має місце також при обґрунтуванні поняття і засад “безприбутковості” діяльності кооперативів та вивчення можливостей вдосконалення нормативно-правової бази їх функціонування.

На основі використання елементів економіко-математичних методів розроблено модель сільськогосподарського виробничого кооперативу власників особистих селянських господарств з виробництва овочів. Використання кореляційно-регресійного аналізу дозволило розробити оптимальну структуру посівних площ овочів та одержати показники ефективності діяльності такого кооперативу.

Монографічний метод дав можливість вивчити досвід та особливості функціонування кооперативів за кордоном, в Україні та в агробізнесі Львівської області зокрема.

Інформаційною базою дослідження послужили офіційні матеріали головного управління сільського господарства і продовольства та інформаційно-ресурсного центру Львівської облдержадміністрації, Львівського обласного управління статистики, Міністерства аграрної політики України, науково-дослідних установ, довідково-нормативні матеріали і наукова література за темою дослідження, звітність підприємств, матеріали первинного і бухгалтерського обліку, результати власних спостережень і досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

дістала подальший розвиток інтерпретація економічного змісту кооперації як соціально-економічної категорії, що виражає відносини між людьми в процесі їх співробітництва для реалізації економічних інтересів і досягнення взаємовигідної мети на основі спільного використання їх ресурсів, за рахунок справедливого розподілу одержаного синергетичного ефекту;

обґрунтовано трактування кооперації як економічного явища, суттю якого є розвиток системи взаємовідносин між її учасниками, що дає підстави для визнання об'єктивної необхідності створення відповідної інфраструктури;

розроблено нову класифікацію сільськогосподарських кооперативів, яка на відміну від існуючих враховує одночасно видову та функціональну ознаки, а також скомпоновано відповідну схему;

науково обґрунтовано комплекс заходів щодо вдосконалення механізму регулювання внутрішніх відносин у кооперативному формуванні, які ґрунтуються на кооперативних принципах: добровільність, відкритість і доступність членства, обов'язкова трудова участь, демократичність управління тощо;

розроблено рекомендації щодо використання можливостей розвитку правової бази кооперативного руху в Україні, основою яких є більш чітке визначення майнових прав членів кооперативу та визначення участі іноземного капіталу у створенні кооперативів в аграрному секторі;

вперше науково обґрунтовано адекватне об'єктивній реальності розуміння економічної суті поняття засади безприбутковості функціонування кооперативу, згідно якої одержуваний ним синергетичний ефект у формі прибутку максимально і справедливо розподіляється між членами кооперативу на відміну від засади неприбутковості кооперативу, яка за своєю суттю заперечує саму доцільність його створення і функціонування;

вперше розроблена і математично формалізована економіко-технологічна модель сільськогосподарського виробничого кооперативу власників особистих селянських господарств;

узагальнено закордонний досвід розвитку кооперативів в агробізнесі та розроблено рекомендації щодо використання можливостей його застосування в агробізнесі України, зокрема у Львівській області.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження є науковою основою для вирішення проблеми розвитку кооперації та питань створення і в агробізнесі Львівської області.

Результати досліджень і рекомендації дисертанта включені до “Концепції розвитку національного кооперативного руху” (довідка № 05/03 від 23 травня 2003 р.). Рекомендації автора щодо створення моделі сільськогосподарського виробничого кооперативу власників особистих селянських господарств схвалені та прийняті до використання головним управлінням сільського господарства та продовольства Львівської облдержадміністрації (довідка № 01-16/320 від 21.05.2003 р.) та управлінням сільського господарства Жовківської районної адміністрації Львівської області (довідка № 72 від 20.05.2003 р.). Подані дисертантом пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання внутрішніх відносин у кооперативі використані у фермерському господарстві “Стремільче” Радехівського району Львівської області, яке організовано і функціонує на кооперативних засадах (довідка № 37 від 28.08.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі представлені результати наукових досліджень, проведених особисто автором. В роботі викладено авторський підхід до проблеми розуміння значення і суті кооперації в агробізнесі, обґрунтовано наукові підходи щодо забезпечення ефективного функціонування кооперативних формувань та проведено розробку моделі кооперативу власників особистих селянських господарств з виробництва овочів. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації і результати проведених досліджень висвітлювалися на наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського державного аграрного університету протягом 2000-2002 рр.; на міжнародних науково-практичних конференціях “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м.Київ, 21-22 березня 2000 р.); “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года” (м.Донецьк, 2000 р.); “Трансформація рільництва Польщі і України в роках 90-х” (м.Варшава, 17 травня 2002 р.); “Ринкова трансформація економіки АПК” (м.Харків, 2002 р.).

Публікації. Результати проведених дисертаційних досліджень опубліковані у 15 працях, з яких - 10 статей у наукових фахових виданнях та 5 тез доповідей на міжнародних науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій - 4,73 др. ар., в т.ч. у фахових виданнях - 3,09 др. ар., з них особисто автора 1,82 др. ар.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, виконана на 182 сторінках комп'ютерного тексту, з них: 166 с. - основного тексту, 16 с. - список використаних джерел, що включає 184 позиції; містить 24 таблиць, 14 рисунків; 3 додатки на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Методологічні та методичні основи кооперації” - досліджено соціально-економічну сутність і зміст кооперації, її значення у функціонуванні агробізнесу, теоретичні аспекти і правові засади розвитку кооперації, зарубіжний досвід та особливості її розвитку в Україні, викладено методологію і методику дослідження та методичні підходи щодо створення моделі сільськогосподарського виробничого кооперативу власників особистих селянських господарств.

Система агробізнесу в аграрному секторі економіки України являє собою багатогранну форму підприємницької діяльності і складається із органічно взаємопов'язаних між собою структурно-утворюючих елементів, функціонування кожного із яких взаємо обумовлює розвиток всієї системи (рис. 1).



Рис. 1. Функціональна структура та взаємозв'язки агробізнесу

Особливу роль і місце у взаємозв'язках елементів агробізнесу відіграє кооперація, завданням якої є допомога сільськогосподарським товаровиробникам у розвитку економіки і підвищення ефективності їх підприємств. Вона дає можливість реалізувати переваги крупного виробництва над дрібним, дозволяє органічно поєднати особисті, колективні і суспільні інтереси, розвиває демократичні основи управління. У будь-якому вигляді кооперація - це шлях до одержання вигоди в будь-якій її формі.

Проведений аналіз усіх існуючих точок зору і концептуальних підходів до розуміння кооперації дає можливість виділити три точки зору поглядів: перша - кооперація розглядається як організаційна структура; друга - кооперація ототожнюється з існуванням сукупності аналогічних кооперативів; третя - кооперація розглядається за змістом і формою, згідно якої кооперація за змістом це економічне явище, за формою - кооператив.

На наш погляд, кооперація - це соціальна економічна категорія, яка виражає відносини між людьми в процесі їх співробітництва для реалізації економічних інтересів і досягнення взаємовигідної мети на основі спільного використання їх ресурсів, за рахунок справедливого розподілу одержаного синергетичного ресурсу. Для подальшого успішного розвитку цього явища потрібні відповідні економічні, правові, політичні і соціальні умови, без яких воно не буде розвиватися. Її ж організаційною структурою є кооператив, який, як свідчить досвід багатьох країн світу, існує паралельно з іншими підприємницькими формами господарювання, має давню історію, традиції, вироблено основні принципи його діяльності, які базуються на нормативних актах, що випробувані роками і забезпечували йому високу ефективність функціонування.

Наявна в Україні правова база для створення і функціонування сільськогосподарських кооперативів потребує вдосконалення. Її положення в частині класифікації кооперативів, їх реєстрації, оподаткування тощо мали б враховувати і відображати надбання як вітчизняного, так і світового досвіду правового регулювання діяльності кооперативів. Є нагальна потреба у підготовці і прийнятті єдиного консолідованого законодавчого акта про кооперацію - Кооперативного кодексу України.

Методика проведеного дослідження ґрунтується на системно-діагностичному підході до вивчення розвитку кооперації. Вона дозволяє на основі мінімальної, але достатньо повної інформації шляхом комплексного аналізу оцінити рівень економічної ефективності в досліджуваній системі та її підсистемах, виявити вузькі місця у розвитку кооперації в агробізнесі Львівської області та визначити способи їх усунення, одержати можливість обґрунтувати комплекс рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності цього економічного явища, виходячи з конкретних реальних і можливих соціально-економічних умов.

У другому розділі - “Оцінка рівня розвитку кооперації в агробізнесі” - здійснено класифікацію кооперативів, вивчено стан, динаміку їх розвитку та ефективність діяльності виробничих й обслуговуючих кооперативів у сфері агробізнесу досліджуваного регіону.

За часів Радянського Союзу основною організаційною формою в сільському господарстві України був колгосп. Проте колективні господарства не можна вважати кооперативними підприємствами, оскільки організація та їх господарська діяльність відбувалася із порушенням основних принципів кооперації. Відродження сільськогосподарської кооперації в Україні та створення кооперативів стало можливим після прийняття ряду законодавчих актів. Згідно із проведеним автором соціологічним дослідженням серед товаровиробників виявлено високу зацікавленість у розвитку кооперації на селі. Переважна більшість респондентів бажають мати тісні кооперативні зв'язки з молокозаводами (85%), з цукровими заводами (87%), з постачальницькими (91%) і з переробними організаціями (77%).

В ході аграрної реформи поступово створювалися умови для розвитку реальної кооперації. В існуючих умовах сільськогосподарський виробничий кооператив може бути сформований на основі реорганізованих сільськогосподарських підприємств або об'єднання земельної та майнової приватної власності фізичних і юридичних осіб - виробників сільського-сподарської продукції. Як форма організації виробництва та економічних взаємовідносин, кооператив повинен функціонувати на засадах приватної власності і при цьому трудові відносини працюючих в ньому членів не відокремлюють від відносин власності. Згідно із Законом України ”Про сільськогосподарську кооперацію” кооперативи за цілями, завданнями і характером діяльності поділяються на виробничі та обслуговуючі і їм надано ознаку “види”. Така класифікація є нераціональною. Доцільніше за характером діяльності поділити кооперативи на “типи”, а за функціональною ознакою - на “види” (Рис.2.).

У процесі реформування аграрного сектора Львівської області кількість сільськогосподарських виробничих кооперативів була незначною і їх частка складала лише 2,2% у кількості новостворених організаційних формувань. В основному це рослинницькі кооперативи, що сформовані на базі галузевих підрозділів реформованих підприємств. Їх частка в структурі виробництва продукції рослинництва в області поки що не значна і складає: зерна - 2,9%, цукрових буряків - 3,4%, овочів - 9,2%. Проте, кооперативна форма організації виробництва сприяє забезпеченню достатнього і стабільного рівня його ефективності. У 2001 р. середня урожайність сільськогосподарських культур і рівень рентабельності у кооперативах були вищими, а собівартість 1ц продукції нижчою, ніж у сільськогосподарських підприємствах усіх інших форм власності. У 2001 р. господарська діяльність кооперативів була прибутковою. З розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2001 р., прибуток зріс на 11,3 тис грн., а на 100 га ріллі - на 14,1 тис грн. у порівнянні з попереднім роком.



Рис. 2. Класифікація кооперативів в АПК

Сільськогосподарські виробничі кооперативи з більшою площею сільськогосподарських угідь мають можливість зберегти і розвивати великомасштабне виробництво, дотримуватись упорядкованої системи полів з відповідними сівозмінами, запроваджувати індустріальні технології, створювати тваринницькі центри, машинні двори, розвивати виробничу і соціальну інфраструктуру, допоміжні галузі і в кінцевому результаті здійснювати значні за обсягами розміри підприємницьких операцій. Дослідження показали, що збільшення розміру площі землекористування кооперативу на 1 га сільськогосподарських угідь виробництво валової продукції зростає на 7,1 грн. з розрахунку на 1 га.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи надаючи послуги сільськогосподарським виробникам, створюють умови і відіграють важливу роль для збільшення прибутку від діяльності власного господарства. Однак, як показали дослідження, у Львівській області їх є ще незначна кількість і в основному вони функціонують як заготівельно-збутові. У дисертації узагальнюється досвід функціонування обслуговуючого кооперативу з надання механізованих послуг населенню “Ріпак” Перемишлянського району Львівської області та торгового дому “Агронафтопродукт”, що функціонує на кооперативних засадах.

У третьому розділі - “Перспективи організації і функціонування кооперативів” - обґрунтовано, що кооперативи як суб'єкти ринку підпорядковані меті одержання прибутку, викладено підходи до вдосконалення законодавчо-правової бази та розроблено модель сільськогосподарського виробничого кооперативу власників особистих селянських господарств .

В ході дослідження зроблено спробу методологічно зняти принципову суперечність між підходами вчених до інтерпретації поняття неприбутковості (чи безприбутковості) кооперативу. Трактування поняття кооперативу як неприбуткової організації є не зовсім економічно коректним, оскільки його функціонування, як підприємства без отримання прибутку не має змісту. Кооперативи, які діють за законами ринкової економіки і вкладають частину прибутку в розвиток підприємства, повинні бути зорієнтовані на одержання прибутку, який складає основу здорової конкуренції і конкурентоспроможності кооперативних структур. Інша частина прибутку, а це біля 20%, як результат співробітництва, розподіляється між членами кооперативу. Таким чином, з однієї сторони, в процесі співробітництва товаровиробників і на основі спільного використання їх ресурсів досягається взаємовигідна мета і реалізуються виробничі інтереси, а за рахунок справедливого розподілу синергетичного ефекту (прибутку) - економічні. Лише тоді кооператив, як суб'єкт господарювання, залишається в кінцевому підсумку без прибутку.

Одним із важливих стимулюючих чинників розвитку кооперації є створення належних правових умов організації і функціонування кооперативів. Наявне в Україні правове поле ще потребує удосконалення.

Зокрема, слід: визначити умови членства фізичних та юридичних осіб у кооперативі; дати тлумачення про суб'єкти власності на землю і майно та визначити природу власності на об'єкти; передбачити механізм створення сільськогосподарського виробничого кооперативу на основі взаємозв'язків між різними суб'єктами кооперації; чітко визначити частку доходу, яка буде використана на розвиток кооперативу і яка - на формування фондів; надати більші права асоційованим членам кооперативу тощо. За умови обмеження інвестиційних ресурсів одним із завдань держави є законодавчо обумовити участь іноземного капіталу в створенні кооперативів в аграрному секторі економіки та на стадії їх формування надати пільги і зменшити податковий тиск.

У дисертаційній роботі представлено розроблену автором економіко-технологічну модель сільськогосподарського виробничого кооперативу власників селянських господарств (табл. 2.). Це підприємство особливої організаційно-правової форми, яке здійснює підприємницьку діяльність на засадах приватної власності і де трудові відносини членів кооперативу не відокремлені від відносин власності.

За основу обґрунтування розміру і структури посівних площ овочів сільськогосподарського виробничого кооперативу взято обсяги реалізованої овочевої продукції підприємствами Жовківського району в дореформений період і прийнято до уваги посіви та закупка овочів у всіх категоріях господарств заготівельними організаціями Жовківського району в теперішній час.

Результати досліджень показують, що кооператив одержить прибуток в сумі 1,7 млн. грн., а розрахункова площа посівів овочів та її структура наведені в табл. 3.

При такій структурі посівів забезпечується виробництво овочів кооперативом власників особистих селянських господарств при прийнятому максимальному обмеженні (табл. 1.) і при цьому з існуючого обороту вивільняється 40,5 га площі.

Таблиця 1.

Економіко-математична модель оптимальної структури посівних площ овочевих культур кооперативу власників особистих селянських господарств Жовківського району

Невідомі Обмеження	Капуста, х1	Цибуля, х2	Огірки, х3	Помідори, х4	Столовий буряк, х5	Морква, х6	Інші овочі, х7	Обсяги і тип обмежень, Ві
Площа посіву, га	1	1	1	1	1	1	1	?728
Затрати праці на 1 га, люд. - год.	605	573	895	797	1061	1238	610	?1450000
в т.ч. в напружений період, люд.-год.	182	171	154	189	210	275	130	?364000
Виробництво капусти, ц	189							?40105
	189							?52200
Виробництво цибулі, ц		63						?1200
		63						?1440
Виробництво огірків, ц			71					?1800
			71					?2070
Виробництво помідорів, ц				48				?210
				48				?273
Виробництво столового буряку, ц					165			?18100
					165			?19910
Виробництво моркви, ц						119		?11400
						119		?14240
Виробництво інших овочів, ц							50	?3150
							50	?4095
Прибуток, тис. грн.	1111,9	80,8	20,0	10,2	200,6	170,9	118,8	Х

Виходячи із структури сільськогосподарського виробничого кооперативу власників особистих селянських господарств (рис. 3.) та існуючої структури посівів овочевих культур в розрізі сільських рад, проведено розрахунки та рекомендовано до розміщення посіви окремих овочевих культур в розрізі відділів кооперативу (табл. 3.).

Таблиця 2.

Розрахункова посівна площа овочів кооперативу та її структура

Сільськогосподарська культура	Площа посіву, га	Структура посівів, %
х1 - посіви капусти	276,2	40,3
х2 - посіви цибулі	22,9	3,3
х3 - посіви огірків	29,1	4,2
х4 - посіви помідорів	5,7	0,8
х5 - посіви столового буряка	152,0	22,1
х6 - посіви моркви	119,7	17,4
7 - посіви інших овочів	81,9	11,9
Разом	687,5	100,0

Головним завданням кооперативу з виробництва овочів є, перш за все, виробнича діяльність, в процесі якої одержують овочеву продукцію відповідної якості при мінімізації матеріальних затрат на її одиницю.

Таблиця 3.

Посіви овочевих культур за відділами сільськогосподарського виробничого кооперативу, га

Відділ кооперативу	Капуста	Цибуля	Огірки	Помідори	Столовий буряк	Морква	Інші овочі	Вся посівна площа
Грядівський	13,5	-	1,1	1,6	16,6	20,2	8,9	61,9
Куликівський	54,1	4,5	5,7	1,6	5,5	8,5	7,1	87,0
Надичівський	97,8	9,8	4,5	0,8	89,1	44,5	24,9	271,4
Артасівський	18,8	0,2	0,4	-	2,1	5,3	1,9	28,7
Зіболківський	52,0	8,4	14,6	1,7	29,7	30,2	33,8	170,4
Зашківський	40,0	-	2,8	-	9,0	11,0	5,3	68,1
Разом	276,2	22,9	29,1	5,7	152,0	119,7	81,9	687,5

У запропоновану модель (рис. 2.) кооперативу власників особистих селянських господарств з виробництва овочів передбачається включити шість його відділів та чотири служби. Кооперативом управляють виробники сільськогосподарської продукції, що є його членами.

Рис. 3. Структурна схема моделі кооперативу власників особистих селянських господарств з виробництва овочів у Жовківському районі

Кількість членів кооперативу не є обмеженою, але регулюється, в основному, лише обсягами виробництва овочевої продукції. Основним при вступі у кооператив має стати вступний членський внесок. Розмір вступного внеску визначають члени кооперативу на загальних зборах, але він має бути таким, щоб забезпечити покриття поточних витрат.

Менеджер призначається правлінням і очолює кожний окремий відділ. Він складає реєстр та визначає площу посіву овочів і в розрізі окремих членів кооперативу; розробляє угоди і умови виробництва і реалізації продукції та постачання матеріально-технічних ресурсів для виробників; досліджує ринки збуту та обсяги реалізації продукції, вивчає попит та можливі канали реалізації, складає реєстр населених пунктів і найбільш перспективних місць реалізації, визначає обсяги і доводить графік завезення продукції в окремі точки торговельної мережі; визначає умови транспортування продукції, погоджує маршрут руху і визначає потребу в транспортних засобах. У кооперативі даного типу створюється інформаційний відділ. Його обов'язки: вивчення придатності економічних і природних умов для виробництва овочів у даному регіоні, структури їх посівних площ, забезпеченості виробників необхідними засобами тощо. Він відповідає за безперервність і оптимальну кількість доставки продукції до пунктів реалізації. За умов, коли діяльність кооперативу охоплює значні території, доцільно створити мережу інформаційних пунктів в окремих зонах населених пунктів.

ВИСНОВКИ

Кооперація - це соціально-економічна категорія, яка виражає відносини між людьми в процесі їх співробітництва для реалізації економічних інтересів і досягнення взаємовигідної мети на основі спільного використання ресурсів, за рахунок справедливого розподілу одержаного синергетичного ефекту.

В Україні створена правова база для організації і функціонування сільськогосподарських кооперативів. Однак її положення в частині визначення майнових прав, участі іноземного капіталу тощо доцільно удосконалити. Існуюча класифікація сільськогосподарських кооперативів є нераціональною, тому що поділяє кооперативи за характером діяльності і не відображає функціональної ознаки.

Рівень розвитку кооперативних відносин у сфері агробізнесу та кількість кооперативів у Львівській області за 2000-2001 рр. мають чітко виражену тенденцію до зниження.

Сільськогосподарський виробничий кооператив виступає підприємством особливої організаційно-правової форми, яке здійснює підприємницьку діяльність на засадах приватної власності з метою отримання доходу і відрізняється від будь-яких інших форм організації виробництва тим, що трудові відносини членів кооперативу не відокремлені від відносин власності. Основна мета кооперативу - отримання прибутку і задоволення потреб його членів на основі підвищення ефективності використання ресурсів.

Не зважаючи на складні економічні умови в аграрній сфері, сільськогосподарські виробничі кооперативи області зберігають тенденцію до стабільності господарювання. Кооперативна форма організації виробництва сприяє забезпеченню достатнього і стабільного рівня його ефективності.

Сільськогосподарські виробничі кооперативи з більшою площею сільськогосподарських угідь мають можливість зберегти і розвивати великомасштабне виробництво, дотримуватись упорядкованої системи полів з відповідними сівозмінами, мають можливість запроваджувати індустріальні технології, створювати тваринницькі центри, машинні двори, розвивати виробничу і соціальну інфраструктуру, допоміжні галузі і в кінцевому результаті здійснювати значні за обсягами розміри підприємницьких операцій. Збільшення розміру площі землекористування кооперативу позитивно впливає на зростання виробництва валової продукції з розрахунку на 1 га.

Одержання прибутку є основною метою функціонування для будь-якої організаційно-правової форми господарювання. Поширене сьогодні трактування поняття кооперативу як неприбуткової організації економічно некоректним. Як виробничий, так і обслуговуючий кооператив є структурою підприємницької діяльності і його функціонування без отримання прибутку не має змісту.

З метою вдосконалення правової бази діяльності кооперативу власників особистих селянських господарств в основу статуту кооперативу має бути покладено механізм внутрішніх економічних взаємовідносин, які повинні бути чітко визначені і обов'язковими для дотримання всіма членами кооперативу. Кількість членів кооперативу не повинна бути обмеженою, а регулюватись, головним чином, лише обсягами виробництва продукції.

Обов'язковою складовою кооперативу власників особистих селянських господарств має стати служба менеджменту та інформації, яка повинна виконувати функцію вивчення придатності економічних і природних умов для виробництва продукції певного виду у даному регіоні, структури посівних площ, забезпеченості виробників необхідними засобами, можливості вивозу готової продукції до пунктів збору власним чи залученим транспортом тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Горбонос Ф.В., Павленчик Н.Ф. Принципи організації й діяльності кооперативу // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 1998. - №4. - С. 136-138. - 0,20/0,1 друк. арк. (Автором опрацьовано принцип демократичності в управлінні і членства в кооперативі).

Павленчик Н.Ф. Критерії поділу сільськогосподарських кооперативів на види // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 1999. - № 5. - С. 68-71. - 0,22 друк. арк.

Горбонос Ф.В., Павленчик Н.Ф. Виробничі сільськогосподарські кооперативи // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 1999. - № 6. - С. 32-39.- 0,44/0,2 друк. арк. (Автором запропоновано засади та алгоритм створення кооперативів).

Павленчик Н.Ф., Смолінська Ж. Проблеми вступу Польщі до Європейського союзу // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 2000. - № 7. - С.110-115. - 0,38/0,2 друк. арк. (Автором аналізуються позитивні і негативні моменти вступу Польщі до Європейського союзу).

Зіновчук В., Павленчик Н. Управлінська місія правління сільськогосподарського кооперативу // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 2000. - № 7. - С.197-203. - 0,44 /0,2 друк. арк. (Автором досліджено і визначено функції управлінського персоналу кооперативу).

Черевко Г.В., Горбонос Ф.В., Павленчик Н.Ф. Роль кооперації у розвитку аграрних відносин в Україні // Економіка АПК. - 2000. - №11. - С. 16-19. - 0,34/0,1 друк. арк. (Автором опрацьовано статистичний матеріал соціологічних досліджень).

Гончаренко В.В., Павленчик Н.Ф. Кооперативний рух та псевдокооперація // Вісник ЛДАУ. - 2001. - № 8. - С. 112-116. - 0,31/0,14 друк. арк. (Автором опрацьовано організаційну сторону функціонування кооперативних структур).

Павленчик Н.Ф. Теоретичні основи та суть поняття “безприбутковості” кооперативів // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 2001. - №8. - С. 587-591. - 0,25 друк. арк.

Павленчик Н.Ф. Організаційні засади створення кооперативу з виробництва овочів у приватному секторі // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 2002. - № 9. - С. 373- 377. - 0,32 друк. арк.

Горбонос Ф.В., Павленчик Н.Ф.Оцінка і значення законодавчо-правової бази у розвитку кооперації в Україні // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 2002. - № 9. - С. 331-334. - 0,19/0,09 друк. арк. (Автором розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавчо-правової бази).

АНОТАЦІЯ

Павленчик Н.Ф. Кооперація в агробізнесі Львівської області. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, Житомир, 2003

Досліджено соціально-економічну сутність і зміст кооперації, її значення у функціонуванні агробізнесу, теоретичні аспекти і правові засади, зарубіжний досвід та особливості її розвитку в Україні, викладено методологію і методику дослідження.

Представлено нову класифікацію сільськогосподарських кооперативів, яка одночасно враховує видову та функціональну ознаки, вивчено стан, динаміку розвитку та ефективність діяльності виробничих й обслуговуючих кооперативів у сфері агробізнесу досліджуваного регіону.

Обґрунтовано, що кооперативи як суб'єкти ринку підпорядковані меті одержання прибутку, викладено підходи до вдосконалення законодавчо-правової бази. Запропоновано модель сільськогосподарського виробничого кооперативу власників особистих селянських господарств та його структуру, розроблено механізм внутрішніх економічних відносин та розраховано економічні показники його діяльності.

Ключові слова: агробізнес, кооперація, кооператив, ефективність, безприбутковість, взаємовідносини, модель.

SUMMARY

Pavlenchyk N.F. Cooperation in agrobusiness in L”viv Region. - Manuscript.

The Dissertation for the scientific degrec of the Candidate of Economics - 08.07.02 - agriculture economics and Agro-Industrial Complex. - State University of Agroecology of Ukrainian Department of Agrarian Policy, Zhytomyr, 2003.

The content of socio - economic cooperation, its significance in agrobusiness functioning, theoretical aspects and law grounds, the peculiarities of its development in Ukraine and the experienct afroad and the methods and methodology of research are studied.

The article presents the new classification of cooperatives, which includes kinds and functioning, status, development dynamics, the effectiveness of producing and service activity of cooperatives in the domain of agrobusiness of the tested region.

Grounded that cooperatives as a subject of the market are aimed to gain the profit. The approaches of legacy are presented as well. Shi model of agricultural production cooperative of private subsidiary farmers and its structure; internal economic relation's mechanisms are suggested. The economic indexes of its activity are calculated.

Key words: agrobusiness, cooperation, co-operative, effectiveness, unprofitableness, mutual relations, model.

АННОТАЦИЯ

Павленчик Н.Ф. Кооперация в агробизнесе Львовской области. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Государственный агроэкологический университет Министерства аграрной политики Украины, Житомир, 2003.

Исследованы теоретические основы кооперации, обоснованы значение и её сущность как социально-экономической категории. В условиях ограниченности ресурсов кооперация в агропромышленном комплексе является наиболее приемлемым явлением не инвестиционного характера, которое даёт возможность повысить эффективность хозяйственной деятельности сельских товаропроизводителей. Кооперация - это сложная социально-экономическая категория, которая выражает отношения между людьми в процессе их сотрудничества для реализации экономических интересов и достижения взаимовыгодной цели на основе совместного использования ресурсов, за счёт справедливого распределения полученного синергетического эффекта.

Анализируются теоретические аспекты и правовые основы развития отечественной кооперации в Украине, систематизирован опыт кооперативных отношений в развитых странах мира и даётся оценка возможности его применения в условиях нашей страны.

Акцентировано внимание на кооперативе, как предпринимательской форме хозяйствования, деятельность которого базируется на нормативных актах и принципах. Обращается внимание на недостаточно совершенную правовую базу для создания и функционирования сельскохозяйственных кооперативов, в части их классификации, регистрации и налогообложения. Представлено авторскую схему классификации кооперативов за видовой и функциональной приметой.

В ходе исследования сделана попытка методологически снять принципиальное противостояние между подходами учёных к интерпретации понятия неприбыльности (или бесприбыльности) кооператива. Толкование понятия кооператива как неприбыльной организации является не очень экономически корректным, поскольку его функционирование, как предприятия без получения прибыли не имеет смысла. Кооперативы, которые действуют за законами рыночной экономики и вкладывают часть прибыли в развитие предприятия, должны быть ориентированы на получение прибыли, которая составляет основу здоровой конкуренции и конкурентоспособность кооперативных структур.

Проанализирована динамика и рассчитана экономическая эффективность деятельности сельскохозяйственных производственных кооперативов, показано, что данная форма организации производства способствует обеспечение достаточного и стабильного уровня его эффективности. Обобщён опыт функционирования обслуживающего кооператива по предоставлению механизированных услуг населению “Рипак” Перемишлянського района Львовской области и торгового дома “Агронафтопродукт”, который функционирует на кооперативних засадах.

Научно обосновано получение прибыли сельскохозяйственными кооперативами и неприемлемость интерпретации понятия кооператива, как неприбыльной организации.

Предлагается совершенствование законодательной базы: в части чёткого определения условий членства физических и юридических лиц в кооперативе; дать толкование о субъектах собственности на землю и имущество, определить природу собственности на объекты; предусмотреть механизм создания сельскохозяйственного производственного кооператива на основе взаимосвязи между разными субъектами кооперации; чётко определить часть дохода, которая будет использована на развитие кооператива и которая - на формирование фондов; предоставить больше прав ассоциированным членам кооператива. По причине недостатка инвестиционных ресурсов одной из задач государства является законодательно обусловить участие иностранного капитала в создание кооперативов в аграрном секторе экономики, а на стадии их формирования предоставить льготы и уменьшить налоговый нажим.

Разработана и экономически обоснована модель сельскохозяйственного производственного кооператива владельцев личных крестьянских хозяйств, предлагается механизм внутренних экономических отношений и рассчитаны экономические показатели его хозяйственной деятельности.

Ключевые слова: агробизнес, кооперация, кооператив, эффективность, бесприбыльность, взаимоотношения, модель.

Размещено на Allbest.ru

...