Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливість дослідження інвестиційних процесів на фінансових ринках зумовлена взаємозв'язками виробничого та фінансового секторів економіки. Вивчення таких взаємозв'язків і відповідних важелів впливу на економічну ситуацію розширює можливості підвищення ефективності та стабільності господарської діяльності.

В умовах дефіциту самофінансування вітчизняних підприємств надзвичайно гострою є проблема залучення ними коштів шляхом використання ринкових фінансових інструментів. На даний час загальна сума фінансових вкладень у виробництво недостатня для його нормального функціонування й розвитку. Таким вкладенням притаманний високий рівень ризику за низького рівня ліквідності. Необхідною умовою активізації та підвищення ефективності інвестиційних процесів на фінансових ринках є вирішення комплексу теоретичних і практичних задач.

Зважаючи на незначний період розвитку фінансових ринків в Україні, досить перспективно на даному етапі використовувати зарубіжний досвід. Інвестиційні процеси та фінансові ринки досліджували такі зарубіжні економісти: Бансал В., Бредлі Е., Брігхем Є., Інгерсолл Дж., Кейнс Дж., Кокс Дж., Лінтнер Дж., Манків Ґ., Марковиц Ґ., Маршал Дж., Мишкін Ф., Міллер М., Модільяні Ф., Моссен Ж., Ривуар Ж., Росс С., Сорос Дж., Тобін Дж., Т'юлз Р., Т'юлз Т., Фішер І., Фрідман М., Шарп В. та інші.

Важливе місце у дослідженні циклічності інвестиційних процесів займають праці таких українських науковців як Слуцький Є. і Туган-Барановський М. Вагомий внесок у вивчення інвестиційних процесів та фінансових ринків зробили такі дослідники: Бланк І., Василик О., Вітлінський В., Заруба О., Крупка М., Лагутін В., Мертенс А., Михасюк І., Мороз А., Науменкова С., Опарін В., Реверчук С., Ромашко О., Савлук М., Філіпенко А. та інші. У вітчизняній економічній літературі питання, пов'язані з інвестиційними процесами на фінансових ринках, найчастіше полемізуються на сторінках наукових журналів «Вісник НБУ», «Економіка України», «Економіст», «Фінанси України».

У вітчизняній науковій літературі та управлінській практиці досить ґрунтовно розроблені питання функціонування кредитного ринку та монетарні аспекти регулювання інвестиційних процесів. Разом з тим, існує ціла низка ще не вирішених питань управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. Так, відсутня чіткість у визначенні понятійного апарату, недостатньо досліджено взаємозв'язки процесів відновлення виробничого капіталу та функціонування фінансових ринків, питання ринку цінних паперів як сфери обігу фінансових інструментів інвестиційного призначення. Потребують удосконалення теорія і практика як управління інвестиційними портфелями та джерелами їх фінансування, так і державного контролю за інвестиційними процесами на фінансових ринках. Названі проблеми й зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом «Удосконалення фінансово-кредитного механізму підприємництва» (ЕФ-352Б. Реєстраційний №0197V017013).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення концептуальної бази для підвищення ефективності та стабільності інвестиційних процесів на фінансових ринках.

Для досягнення поставленої мети передбачалось вирішення таких основних задач:

уточнити понятійний апарат у сфері управління інвестиційними процесами на фінансових ринках;

оцінити досягнутий рівень та перспективи теоретичних досліджень у пізнанні закономірностей функціонування фінансових ринків;

розробити модель взаємозв'язків процесів відновлення виробничого капіталу та функціонування фінансових ринків;

дослідити основні тенденції фінансових ринків України;

розробити методику прийняття інвестиційних рішень в умовах сучасних фінансових ринків;

удосконалити моніторинг і контроль фінансових ринків.

Об'єктом дослідження є виробничий і фінансовий капітали та їх взаємозв'язки.

Предметом дослідження виступають інвестиційні процеси на фінансових ринках.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження є положення вітчизняних та зарубіжних теорій інвестиційних процесів та фінансових ринків. Вихідною інформаційною основою удосконалення управління інвестиційними процесами на фінансових ринках є статистичні дані, фахові літературні джерела, аналітичні розрахунки автора. У роботі використано законодавчі та нормативні акти України, інших держав та міжнародні правові документи.

У дослідженні застосовано методологічний апарат сучасної економічної науки, систему економічних законів та наукових принципів. У дисертації використано різноманітні методи дослідження: методи аналізу і синтезу, статистичні методи, графічний і табличний методи, метод аналогії, системний аналіз.

Наукова новизна. У результаті дослідження одержано результати, які мають наукову новизну, а саме:

уточнено зміст таких економічних категорій і понять як «капітал», «інвестиційний процес», «інвестиційна діяльність», «інвестиційне рішення», «фінансовий інструмент», «фінансовий ринок», «інвестиційна діяльність на фінансових ринках», «фінансовий капітал», «фінансові ресурси», «інвестиційні процеси на фінансових ринках», «управління інвестиційними процесами на фінансових ринках»;

розроблено модель взаємозв'язків процесів відновлення виробничого капіталу та функціонування фінансових ринків;

сформульовано стратегічні параметри інвестиційного портфеля: надлишкова прибутковість та критична імовірність втрати вартості активів;

запропоновано методику визначення лімітів інвестицій залежно від рівня їх ризику;

запропоновано методику визначення мінімально необхідної прибутковості інвестиційних проектів;

запропоновано методику управління валютними ризиками;

розроблено показники для удосконалення моніторингу фінансових ринків;

запропоновано критерії визначення нестандартних угод для здійснення державного контролю за ринком цінних паперів.

Теоретичне і практичне значення роботи. Теоретичне значення результатів роботи полягає в уточненні низки категорій і понять та розробленні моделі взаємозв'язків процесів відновлення виробничого капіталу та функціонування фінансових ринків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні стратегічних параметрів, ситуативних методик управління інвестиційними процесами на фінансових ринках та показників їх функціонування. Результати дослідження можуть бути використані підприємствами та державними органами для удосконалення управління інвестиційними процесами.

При аналізі інвестиційних проектів ТзОВ «Західно-Український регіональний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» використано запропоновані у дисертації показники і методики: стратегічні параметри інвестиційного портфеля (надлишкова прибутковість та критична імовірність втрати вартості активів); методика визначення лімітів інвестицій залежно від рівня ризику; методика розрахунку ставки дисконтування грошових потоків інвестиційного проекту; методика оцінки інвестиційного проекту при існуванні кількох внутрішніх норм прибутковості (акт №87 від 17.09.2002 р.).

Науково-практичні розробки та рекомендації дисертації використані Львівським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при розробленні програм соціально-економічного розвитку області та програмно-цільових документів. У систему моніторингу фінансових ринків включено запропоновані у дисертації показники: результат банківського кредитування; результат випуску боргових цінних паперів; результат випуску пайових цінних паперів; міжнародне сальдо фінансових інвестицій; результат ринкової мобілізації фінансових ресурсів; критерії визначення нестандартних угод при боротьбі з ціновими маніпулюваннями на ринку цінних паперів (акт №830 від 26.09.2002 р.).

Результати дисертаційної роботи використано у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка при викладанні дисципліни «Фінансовий ринок» (довідка №2794-Н від 31.10.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені у дисертації, автор отримав особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на таких конференціях: Міжвузівська конференція «Проблеми розвитку фінансової системи та обліку» (Львів, 2000); Міжнародна наукова студентсько-аспірантська конференція «Економічна система України: європейський вибір» (Львів, 2000); Міжнародна науково-методична конференція «Формування нової парадигми економічної освіти в Україні (до 150-річчя від дня народження Сергія Подолинського)» (Львів, 2000); Всеукраїнська наукова конференція студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем і глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (Донецьк, 2000); Міжнародна наукова студентсько-аспірантська конференція «Україна в ХХІ ст.: Формування економічної системи» (Львів, 2001); Науково-практична конференція «Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи» (Львів, 2001); Міжнародна наукова студентсько-аспірантська конференція «Актуальні проблеми формування економічної системи України» (Львів, 2002).

Одержані наукові результати також обговорювались й отримали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри фінансів і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка у 1999-2002 роках.

Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційної роботи опубліковано у 10 наукових працях загальним обсягом 3,8 друкованого аркуша.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Основний текст роботи викладено на 167 сторінках комп'ютерного набору. Робота містить 12 таблиць, 8 рисунків. Список використаних літературних джерел налічує 150 найменувань.

Основний зміст дисертації

фінансовий капітал інвестиційний управління

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і задачі, конкретизовано об'єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано практичне і теоретичне значення основних положень дисертації, її новизну, ступінь апробації.

У першому розділі дисертаційної роботи «Методологія дослідження інвестиційних процесів на фінансових ринках» уточнено низку понять по темі дисертації, проаналізовано відомі теорії інвестиційних процесів та фінансових ринків, запропоновано модель взаємозв'язків процесів відновлення виробничого капіталу та функціонування фінансових ринків, проаналізовано основні тенденції фінансових ринків України.

У науковій літературі існують суперечливі думки стосовно трактування важливих понять у сфері управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. Зокрема, багато авторів ототожнюють інвестиційну діяльність та інвестиційний процес. Ми ж розглядаємо інвестиційний процес як результат інвестиційної діяльності, і саме цей результат вважаємо головним орієнтиром управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. До найважливіших результатів нашої роботи з уточнення понять належать такі.

Інвестиційна діяльність - діяльність з вироблення та реалізації інвестиційних рішень, спрямована на відновлення, збереження й приріст вартості капіталу.

Інвестиційний процес - послідовні зміни стану капіталу в результаті інвестиційної діяльності.

Інвестиційні процеси на фінансових ринках - послідовні зміни форм, підконтрольності, приналежності та грошового вираження вартості фінансового капіталу.

Фінансовий капітал - це сукупність ринкових фінансових інструментів.

Фінансовий інструмент - засіб обміну, розподілу і контролю ресурсів і (або) ризиків на основі реалізації відповідних прав та обов'язків.

Фінансовий ринок - сфера обміну фінансових інструментів.

Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках ми розглядаємо як цілеспрямований вплив на стан фінансового капіталу. Актуальність такого управління зумовлена організаційними функціями фінансового капіталу в економіці.

Проведений аналіз наукових праць дозволяє стверджувати, що стан фінансового капіталу досліджують з урахуванням таких найважливіших чинників: фундаментальні економічні умови, ринкова психологія, випадкові зміни, інформація, інституційні чинники. Правильним вектором наукових досліджень є формування моделі, яка б максимально повно синтезувала зазначені чинники. За результатами дослідження ми стверджуємо, що циклічна модель більш адекватно характеризує фінансові ринки, ніж рівноважна.

У сучасних наукових працях недостатньо чітко висвітлено природу взаємозв'язків грошових доходів і заощаджень домогосподарств та підприємств, стану виробничого капіталу та результатів функціонування фінансових ринків. Ми пропонуємо математичну модель, яка виражає ці взаємозв'язки через рух грошей. Припустивши для її спрощення, що кредити, грошова емісія та міжнародні грошові потоки надходять безпосередньо лише на підприємства, будемо мати таку залежність:

, (1)

де - грошові доходи домогосподарств у період t;

- сума платежів за реалізовану протягом періоду t продукцію (виплати на особисте споживання та придбання виробничого капіталу);

- сума виплат на відновлення виробничого капіталу в період t;

- приріст грошових заощаджень підприємств у період t;

- приріст кредитів за період t;

- обсяги державної емісії грошей у період t;

- сальдо платіжного балансу національної або регіональної економіки за період t (у разі перевищення суми вхідних платежів над сумою вихідних ця величина додатна).

Розподіл грошових доходів домогосподарств у свою чергу впливає на вхідні платежі підприємств. З одного боку, приріст заощаджень домогосподарств зменшує ці платежі:

, (2)

де - сума платежів за реалізовану протягом періоду t+1 продукцію;

- сума виплат на відновлення виробничого капіталу в період t+1;

- сума виплат домогосподарств на споживання у період t+1;

- приріст грошових заощаджень домогосподарств у період t.

Із формул 1 і 2 випливає, що приріст заощаджень у певному періоді обмежує грошові доходи підприємств і домогосподарств у наступному періоді. З іншого боку, заощадження домогосподарств та інших суб'єктів збільшують обсяги кредитування підприємств. Враховуючи коефіцієнт мобілізації фінансових ресурсів інвестиційного призначення та кредитний мультиплікатор, будемо мати:

, (3)

де - загальна величина кредитного портфеля в економічній системі у період t;

- обсяг заощаджень в економічній системі у період t;

- коефіцієнт мобілізації заощаджень (співвідношення між сумою заощаджень інвестиційного призначення і загальною сумою заощаджень);

- кредитний мультиплікатор (співвідношення між величиною кредитного портфеля та сумою заощаджень інвестиційного призначення).

Для оцінки адекватності запропонованої нами моделі проаналізовано статистичні показники вітчизняної економіки (див. табл. 1).

У другому розділі - «Управління інвестиційним портфелем» сформульовано стратегічні параметри інвестиційного портфеля: надлишкову прибутковість та критичну імовірність втрати вартості активів. Запропоновано методики: визначення лімітів інвестицій залежно від рівня їх ризику; визначення мінімально необхідної прибутковості інвестиційних проектів; управління валютними ризиками.

Актуальною проблемою управління інвестиційним портфелем є визначення функцій такого управління, їх оптимальної взаємодії та послідовності реалізації. Ми пропонуємо деталізовану функціональну структуру управління інвестиційним портфелем, яка сприятиме побудові раціональної організаційної структури інституційних інвесторів.

Системний аналіз функціональної структури управління інвестиційним портфелем дозволяє чітко розподілити повноваження працівників інституційного інвестора та впорядкувати інформаційні потоки між ними з урахуванням трьох основних напрямків роботи: аналіз та моніторинг інвестиційного середовища, розроблення інвестиційної стратегії, вибір існуючих та розробка нових фінансових інструментів.

Фахівці кожного з напрямків повинні взаємодіяти із фахівцями з інших напрямків роботи. Інформаційні потоки між ними повинні мати зустрічний та циклічний характер.

Для оптимального розподілу інвестицій можна використовувати сучасну портфельну теорію. Однак ми пропонуємо методику, яка потребує меншої кількості попередньо визначених параметрів та менше залежить від теоретичних припущень. Відповідно запропонована нами методика обмежує імовірність помилок в інвестиційних рішеннях. У цій методиці формула для розрахунку ліміту окремої інвестиції має вигляд:

, (4)

де х - допустимий ліміт окремої інвестиції, виражений як частка вартості активів інвестора;

р(А) - стратегічний параметр допустимої імовірності повної втрати вартості активів інвестора (чим обережніша стратегія інвестора, тим меншим повинне бути значення р(А));

р(І) - імовірність повної втрати вартості окремої інвестиції, результати якої не пов'язані з результатами інших інвестицій.

У запропонованій методиці важливим є поняття надлишкової прибутковості - співвідношення між математичним сподіванням прибутку за певний період та сумою інвестиції. Чим обережніша інвестиційна стратегія, тим більшою повинна бути ця величина. У прийнятті інвестиційних рішень на основі дисконтування грошових потоків пропонуємо орієнтуватись на таку модель:

, (5)

де r - ставка дисконтування грошових потоків певного періоду реалізації проекту (мінімально необхідна номінальна прибутковість);

- стратегічно визначена надлишкова прибутковість на певний період;

- премія за ризик певного періоду (цей параметр доцільно використовувати лише при дисконтуванні обіцяних виплат по фінансових інструментах з фіксованим доходом або укладених контрактах);

і - прогнозований темп інфляції певного періоду реалізації проекту;

- вартість фінансування капіталу підприємства у певному періоді.

На практиці чітко не задають планове співвідношення між прибутковістю активів та вартістю пасивів. У випадку, якщо активи інвестора фінансуються за рахунок зобов'язань, пропонуємо задавати такий стратегічний показник:

, (6)

де - коефіцієнт маржі прибутковості;

- сума вартості активів на початок планового періоду;

- планова (прогнозна) сума приросту вартості цих активів (приріст вартості активів включає надходження процентів або дивідендів та капітальний дохід від зміни ринкової ціни);

- сума пасивів на початок періоду;

- плата за цю суму пасивів у плановому періоді.

Процеси глобалізації загострюють проблему управління валютними ризиками інвестиційних процесів. Один із шляхів управління валютними ризиками полягає у формуванні додаткової позиції (балансової чи забалансової), яка компенсує ризик базової. Відповідні методи називають управління активами і пасивами та хеджування. Ми пропонуємо вирішення проблеми вибору оптимального співвідношення між величиною базової та компенсуючої позицій. Перевагою нашої методики є урахування прибутковості інвестиційних операцій.

При управлінні валютним ризиком певного активу шляхом відкриття компенсуючої пасивної позиції в аналогічній валюті, пропонуємо таке співвідношення величин двох позицій:

, відповідно , (7)

де - коефіцієнт компенсації валютного ризику за чинником прибутковості (відношення величини компенсуючої до величини базової позиції);

- прибутковість базової позиції в іноземній валюті;

- вартість фінансування в аналогічній іноземній валюті.

При використанні форвардних або ф'ючерсних контрактів на продаж валюти замість створення валютної заборгованості, плата за компенсацію ризику набуває форми альтернативних процентних витрат в іноземній валюті. З урахуванням взаємозв'язків різниць процентних ставок у двох країнах та поточних і форвардних (ф'ючерсних) курсів їх валют, коефіцієнт розраховуємо за формулою:

, (8)

де - вартість фінансування у національній валюті;

S - поточний курс іноземної валюти;

F - форвардний (ф'ючерсний) курс іноземної валюти.

У даному випадку під курсом розуміємо ціну одиниці іноземної валюти в одиницях національної валюти. Різниця між F і S компенсує різницю прибутковості активів у різних країнах. Для інвестора, який хеджує свої позиції, ця різниця зумовлює додаткові доходи або витрати.

Хеджування кредиторської заборгованості в іноземній валюті найкраще здійснювати з допомогою форвардних або ф'ючерсних контрактів на придбання іноземної валюти. При цьому повинна виконуватись умова:

, (9)

де е - індекс ефективності використання кредиту в іноземній валюті;

- прибутковість активної позиції у національній валюті;

- вартість фінансування в іноземній валюті.

За умови 9 відношення компенсуючої позиції до суми кредиту визначається за формулою:

. (10)

Коли неможливо або дуже дорого відкривати компенсуючу позицію у валюті базової, буває доцільною мінімізація ризику з допомогою позиції в іншій валюті. Коефіцієнт компенсації валютного ризику за чинником взаємозв'язку валютних курсів можна визначити згідно із сучасною портфельною теорією. З урахування прямої залежності між тіснотою взаємозв'язку валютних курсів та цим коефіцієнтом, загальний коефіцієнт компенсації валютного ризику знаходиться як добуток:

, (11)

де h - загальний коефіцієнт компенсації валютного ризику;

- коефіцієнт компенсації валютного ризику за чинником взаємозв'язку валютних курсів.

У третьому розділі - «Удосконалення державного управління інвестиційними процесами на фінансових ринках» запропоновано функціональну структуру такого управління; показники ролі фінансових ринків у зростанні національної або регіональної економіки; синтетичний показник ліквідності організованого ринку цінних паперів за підсумками окремої торгової сесії; критерії визначення нестандартних угод для здійснення контролю за ринком цінних паперів.

В Україні запроваджено різні ланки системи державного управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. Однак не вирішені питання розподілу повноважень та координації взаємодії відповідних державних органів, обміну інформацією між ними. Вирішенню цих питань сприяє формування цілісного бачення функціональної структури державного управління інвестиційними процесами на фінансових ринках.

Таке бачення дозволяє виявити ті елементи та зв'язки системи державного управління інвестиційними процесами на фінансових ринках, удосконалення яких найбільш актуальне. Важливе значення мають системне дослідження зазначених об'єктів у їх взаємозв'язках, координація наукових досліджень та діяльності різних органів управління інвестиційними процесами на фінансових ринках.

Основою управління є інформація про його об'єкт. Тому надзвичайно актуальним є удосконалення вітчизняної системи моніторингу фінансових ринків. Потребують удосконалення показники результатів їх функціонування. Ми пропонуємо показники, які враховують мобілізацію фінансових ресурсів, їх вилучення і плату за користування ними протягом певного періоду.

1. Результат банківського кредитування (РБК):

РБК =? КП - П, (12)

де Д? П - зміна загальної суми кредитів банків, наданих виробничим підприємствам національної (регіональної) економіки;

П - проценти за банківські кредити, надані виробничим підприємствам національної (регіональної) економіки.

2. Результат випуску боргових цінних паперів (РБЦП):

РБЦП = СЗ - ВО - СП, (13)

де СЗ - суми, залучені виробничими підприємствами національної (регіональної) економіки шляхом випуску боргових цінних паперів на внутрішньому ринку;

ВО - вартість обслуговування боргу виробничих підприємств національної (регіональної) економіки, оформленого цінними паперами на внутрішньому ринку;

СП - повернення виробничими підприємствами національної (регіональної) економіки основних сум боргу, оформленого цінними паперами, на внутрішньому ринку.

3. Результат випуску пайових цінних паперів (РПЦП):

РПЦП = СЕ - ДВ - В, (14)

де СЕ - суми, залучені виробничими підприємствами національної (регіональної) економіки шляхом випуску пайових цінних паперів на внутрішньому ринку;

ДВ - дивіденди на пайові цінні папери виробничих підприємств національної (регіональної) економіки, розміщені на внутрішньому ринку;

В-суми викупу пайових цінних паперів власного випуску виробничими підприємствами національної (регіональної) економіки на внутрішньому ринку.

4. Міжнародне сальдо фінансових інвестицій (МСФІ). Цей показник характеризує не лише обсяги, а й конкурентноздатність фінансових ринків окремих країн. Одночасно, надмірна залежність від іноземного інвестування є небезпечною.

МСФІ =?ІН - ФДН - ?ІР + ФДР, (15)

де Д? Н - зміна суми фінансових інвестицій нерезидентів у національну (регіональну) економіку;

ФДН - фінансові доходи нерезидентів від інвестицій у національну (регіональну) економіку;

Д? Р - зміна суми фінансових інвестицій резидентів (суб'єктів регіону) за кордоном;

ФДР - фінансові доходи резидентів (суб'єктів регіону) від інвестицій за кордоном.

5. Узагальнюючим показником оцінки ролі фінансових ринків у зростанні національної економіки є результат ринкової мобілізації фінансових ресурсів (РМФР):

РМФР = РБК + РБЦП + РПЦП + МСФІ. (16)

6. При дослідженні фінансових ринків окремого регіону доцільно враховувати міжрегіональне сальдо фінансових інвестицій (РСФІ):

, (17)

де - зміна суми фінансових інвестицій у регіон з інших регіонів країни;

- фінансові доходи суб'єктів інших регіонів країни від інвестицій у даний регіон;

- зміна суми фінансових інвестицій суб'єктів регіону в інші регіони країни;

- фінансові доходи суб'єктів регіону від інвестицій в інші регіони країни.

7. Узагальнюючим показником оцінки ролі фінансових ринків в економічному зростанні окремого регіону буде модифікований результат ринкової мобілізації фінансових ресурсів:

РМФР = РБК + РБЦП + РПЦП + РСФІ + МСФІ. (18)

Важливу роль в інноваційному розвитку економіки відіграє ринок цінних паперів. Удосконалення державного управління інвестиційними процесами на ньому надзвичайно актуальне. Удосконаленню контролю ринку цінних паперів сприятиме визначення у законодавчій та нормативній базі низки термінів, зокрема терміну «нестандартна угода». Виявлення нестандартних угод дає підстави для перевірки учасників ринку на предмет маніпулювання цінами або ринком, використання інсайдерської інформації або нечесної торгової практики. Ми пропонуємо перелік критеріїв та деякі формальні ознаки нестандартних угод. До критеріїв нестандартних угод належать:

- різкі відхилення ціни фінансового інструменту від попереднього рівня в результаті угоди (угод);

- різкі відхилення обсягів торгів певним фінансовим інструментом відносно попереднього рівня за аналогічний період (при цьому не слід брати до уваги угоди, що відповідають критеріям нестандартних, але не перевищують певну суму);

- укладання протилежних угод (на купівлю й продаж) з певним фінансовим інструментом тим самим інвестором протягом короткого періоду (до одного місяця);

- укладання угод з пов'язаними особами;

- кампанії рекламного чи антирекламного характеру щодо фінансових інструментів окремого емітента або ринку в цілому;

- неподання або несвоєчасне подання інформації, розкриття якої передбачене законодавством та нормативами.

Висновки

Аналіз тенденцій вітчизняних фінансових ринків, а також огляд наукових праць, присвячених дослідженню інвестиційних процесів та фінансових ринків, дає підстави стверджувати, що теоретична база і практика управління інвестиційними процесами на фінансових ринках перебувають у стадії становлення. Тому в дисертації викладено теоретичні узагальнення і науково обґрунтовані практичні рекомендації з удосконалення управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. Основні висновки, що випливають з проведеного дослідження такі:

1. У науковій літературі відсутня єдність поглядів на суть низки категорій та понять, важливих для управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. Ми вирішуємо цю задачу, запропонувавши обґрунтовані та логічно узгоджені визначення таких економічних категорій і понять як «капітал», «інвестиційний процес», «інвестиційна діяльність», «інвестиційне рішення», «фінансовий інструмент», «фінансовий ринок», «інвестиційна діяльність на фінансових ринках», «фінансовий капітал», «фінансові ресурси», «інвестиційні процеси на фінансових ринках», «управління інвестиційними процесами на фінансових ринках».

2. Доведено, що більш адекватною моделлю фінансових ринків є не рівноважна, а циклічна модель. Це зумовлено певним рівнем інформаційної неефективності реальних фінансових ринків, тоді як основою рівноважних теорій є припущення про їх абсолютну інформаційну ефективність.

3. У науковій літературі відсутнє достатньо чітке висвітлення природи взаємозв'язків виробничого та фінансового капіталів. Зокрема, відсутня проста і, одночасно, достатньо інформативна модель, яка б пояснювала вплив заощаджень на ділову активність. Ми пропонуємо модель, яка враховує взаємозв'язки грошових доходів та заощаджень підприємств і домогосподарств, стану виробничого капіталу та функціонування фінансових ринків.

4. Практика управління інвестиційними процесами як на мікрорівні, так і на рівні держави характеризується невизначеністю функцій окремих ланок системи такого управління, невпорядкованістю інформаційних потоків між ними, низьким рівнем координації їх взаємодії. Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо схеми функціональної структури та інформаційних потоків управління інвестиційними процесами на фінансових ринках.

5. Прийняття ефективних інвестиційних рішень передбачає визначення та подальше врахування при оцінці інвестиційних проектів запропонованих нами стратегічних параметрів інвестиційного портфеля: надлишкової прибутковості та критичної імовірності втрати вартості активів. Нами запропонована методика прийняття тактичних інвестиційних рішень, яка враховує зазначені параметри.

6. Тенденції глобалізації зумовлюють необхідність урахування валютних ризиків інвестиційних процесів. Нами запропонована методика, перевагою якої, порівняно з іншими, є врахування прибутковості інвестиційних операцій при визначенні коефіцієнта хеджування валютного ризику.

7. Управління інвестиційними процесами потребує моніторингу фінансових ринків. При достатньо налагодженій системі збору інформації у вітчизняній практиці були відсутні узагальнюючі показники результатів функціонування фінансових ринків. Ми пропонуємо систему таких показників.

8. Актуальною проблемою сучасного етапу розвитку вітчизняного ринку цінних паперів є боротьба з ціновими маніпулюваннями. Необхідне формування понятійного апарату нормативної бази у цій сфері. Наш внесок у вирішення даної задачі полягає у рекомендації критеріїв та формальних ознак нестандартних угод, які є підставою для перевірок учасників ринку цінних паперів контролюючими органами.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Підхомний О.М. Управління ризиками при проведенні валютних операцій // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Проблеми економіки та управління, 3391, Львів-2000. - С. 98-103.

2. Підхомний О.М. Оцінка взаємозв'язку структурних криз та функціонування фінансових ринків в сучасних умовах // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Випуск 6. Трансформація економічної системи в Україні. Львів. Інтереко, 2000. - С. 114-121.

3. Підхомний О.М. Стратегічні параметри формування портфеля інвестицій // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Економічні науки. №4, 2001, Луцьк. - С. 355-358.

4. Підхомний О.М. Концептуальні засади підвищення ефективності інвестиційних рішень суб'єктів фінансового ринку // Фінанси України. №9, 2001. - С. 123-130.

5. Підхомний О.M. Аналіз ефективності фінансових інвестицій у вітчизняній економіці // Формування ринкової економіки в Україні. - Спецвип. 8. Формування нової парадигми економічної теорії в Україні. Науковий збірник / За ред. проф. З.Г. Ватаманюка. - Львів: Інтереко, 2001. - 554 с. - С. 404-410.

6. Підхомний О.М. Модель взаємозв'язку процесу відтворення та фінансових ринків // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» №425. Проблеми економіки та управління / Відповідальний редактор - проф., д-р екон. наук. Й.М. Петрович. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2001. - С. 134-139.

7. Підхомний О.М. Особливості застосування фінансових критеріїв вибору інвестицій. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» №463. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку / Відповідальний редактор - проф., д-р екон. наук О.Є. Кузьмін. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2001. - С. 390-395.

8. Підхомний О.М. Проблеми оцінки внутрішньої вартості цінних паперів підприємств // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Випуск 30. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. - С. 197-206.

9. Підхомний О.М. Проблеми державного регулювання інвестиційних процесів на фінансових ринках // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні (Збірник наукових праць). Випуск 2 (ХХХІІІ) / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І. Долішній. Частина 2. - Львів, 2002. - 368 с. - С. 206-211.

10. Підхомний О.М. Інвестиційні процеси на фінансових ринках як об'єкт управління // Формування ринкової економіки в Україні. Спецвип. 11. Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів / За ред. Є.В. Мниха. - Львів: Інтереко. 2002. - 456 с. - С. 123-131.

Размещено на Allbest.ru

...