Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Механізм управління техногенною безпекою підприємства

1.Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах динамічного розвитку ринкової економіки та прискорення науково-технічного прогресу об'єктивно збільшується загроза переходу до кризового стану як національної економіки України в цілому, так і окремих підприємств. Особливо це стосується техногенно-небезпечних виробництв, які займають значну долю у складі техносфери нашої держави. За підрахунками в цілому по країні на них припадає 42,2 % вартості промислово-виробничих основних фондів та 33,8 % обсягів виробництва. Саме потенційно небезпечні підприємства за певних умов можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій (НС) - аварій і катастроф та пов'язаних з цим значних еколого-економічних втрат.

Як показала практика, аварія навіть на одному техногенно-небезпечному підприємстві може привести до величезних економічних збитків та суттєво впливати на функціонування всього народногосподарського комплексу держави.

Таким чином, за певних умов техносфера може створювати загрозу як для функціонування окремого підприємства, так і для економічної безпеки держави в цілому.

Вагомий внесок в розробку різних аспектів економічної безпеки внесли вітчизняні та зарубіжні економісти М.А. Бенедиктов, О.Б. Білорус, Ю.Л. Воробйов, В.Я. Горфінкель, А.Г. Градов, Б.М. Данілішин, С.І. Дорогунцов, Л.Г. Мельник, Н. Мухатов, В.І. Ольшевський, С.А. Платонов, В.І. Пила, А. Хочкін, В.І. Щелкунов, І. Шумпетер.

У той же час у розробці зазначеної проблеми на сьогоднішній день залишається ряд невирішених питань. В першу чергу це стосується техногенної складової економічної безпеки, яка за експертними оцінками фахівців може стати основною проблемою у XXI сторіччі.

Актуальність формування в Україні ефективних механізмів управління техногенною безпекою підприємств визначається:

- необхідністю існування потужної техносфери для відродження економіки України;

- відсутністю ефективних економічних стимулів впровадження техногенно-безпечних технологій та виробництв;

- недостатнім розробленням та використанням наукової бази управління техногенними ризиками в системі ризик-менеджменту;

- фінансовою незабезпеченістю компенсаційних та відновлювальних процесів в разі виникнення НС;

- низьким рівнем системи страхування та перестрахування техногенних ризиків.

Зв'язок роботи з науковими та державними програмами, темами, планами.

Дисертаційне дослідження тісно пов'язано з вирішенням задач “Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2002 - 2005 роки та на період до 2010 року”, затвердженої Кабінетом Міністрів України в серпні 2001 року (Протокол №19 п. 2).

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є визначення оптимальних шляхів мінімізації негативного впливу техносфери на функціонування господарюючих суб'єктів та народного господарства країни в цілому на основі комплексного використання економічних механізмів управління техногенною безпекою підприємств.

Для досягнення цієї мети автором поставлено наступні завдання:

- розглянути наукові засади теорії управління техногенною безпекою підприємств та розкрити її економічну сутність;

- дати аналіз методичних підходів до визначення витрат та збитків підприємств, пов'язаних з НС техногенного характеру (до та після їх виникнення);

- проаналізувати наслідки та проблеми, що виникають в результаті техногенних навантажень та НС (на прикладі ЧАЕС);

- визначити основні ризик-фактори техносфери та їх вплив на економічний стан окремих підприємств;

- обґрунтувати основні напрямки удосконалення механізмів мінімізації сумарних витрат на попередження та ліквідацію наслідків НС;

- розробити моделі (та принципи функціонування) економічних механізмів страхування техногенних ризиків та санації постраждалих в результаті НС підприємств та регіонів.

Об'єктом досліджень є техногенна безпека підприємств на сучасному етапі розвитку народного господарства України.

Предметом дослідження є механізм управління техногенною безпекою підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження стали: методи економічного і статистичного аналізу, методи системних досліджень в області ефективності функціонування господарюючих суб'єктів, основні положення мікро - і макроекономіки та загальнонаукові методи: управління ризиками, діалектики наукового пізнання, єдність сходження від абстрактного до конкретного, формалізації економічних процесів і явищ через аналіз відповідних економічних категорій.

При написанні наукової роботи використовувались нормативно-правова база з питань техногенної безпеки та чорнобильської проблематики, документи та робочі матеріали центральних органів виконавчої влади, звіти та доповіді Європейського центру техногенної безпеки (TESEC), дослідження українських та зарубіжних вчених з питань техногенної та економічної безпеки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні існуючих та розробленні нових теоретичних положень щодо підвищення ефективності управління техногенною безпекою підприємств на основі формування комплексного економічного механізму такого управління, зокрема, особистим внеском здобувача є:

Вперше:

? запропоновано функціональну структуру єдиного інтегрованого механізму економічного регулювання техногенної безпеки підприємства;

Удосконалено:

? класифікацію ризик-факторів економічної діяльності підприємств з урахуванням впливу параметрів їх техносфери;

? підходи до визначення сукупних економічних витрат підприємств, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та їх попередженням (до і після НС);

? стратегію забезпечення інвестиційної привабливості відродження потерпілих в наслідок НС підприємств та регіонів.

Знайшли подальший розвиток:

? дослідження впливу наслідків техногенних аварій і катастроф на соціально-економічний розвиток підприємств і регіонів України в умовах трансформації народного господарства;

? механізми взаємоузгодженного використання заборонно-обмежувальної системи та методів економічної відповідальності, економічного стимулювання, страхування і санації техногенно-небезпечних підприємств;

? напрямки формування сучасної теорії техногенної безпеки та її основної складової - ризик-менеджменту техносфери підприємства.

Запропоновано:

? концептуальні підходи до використання принципу керованих, припустимих і прийнятних техногенних ризиків як основи економічного механізму регулювання техногенної безпеки;

? модель страхування техногенної безпеки підприємств та формування спеціалізованих фондів страхування і перестрахування техногенних ризиків.

? авторський підхід до оптимізації сукупних економічних витрат превентивного і відновлювального характеру та можливих компенсаційних витрат і збитків підприємства (держави) у випадку надзвичайних ситуацій техногенного походження різного рівня імовірності.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень є частиною наукового обґрунтування та концептуальних підходів до змісту програми формування сучасної відповідності до вимог міжнародних стандартів техносфери підприємств та економічного управління техногенними ризиками в доповнення до “Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2002 - 2005 роки та на період до 2010 року”.

Апробація роботи. Основні теоретичні і практичні результати досліджень доповідались та отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: на IV міжнародній науково-практичній конференції “Авіа-2002”, на V міжнародній науково-практичній конференції “Авіа - 2003” (м. Київ).

Публікації. Основні висновки та положення знайшли своє відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях України загальним обсягом 2 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Наукова робота включає вступ, три розділи, список використаних літературних джерел, що містить 123 назви.

Основний зміст роботи викладено на 167 сторінках. Робота містить 11 таблиць, 20 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі до дисертаційної роботи обґрунтовуються актуальність та новизна обраної теми, визначається мета та задачі роботи, розкриваються в загальному вигляді основні наукові результати, які отримані внаслідок проведеного дослідження, висвітлюється теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи.

У розділі 1 “Теоретичні основи управління безпекою функціонування та розвитку техносфери підприємства” розглянуті проблеми управління економічною та техногенною безпекою підприємств.

Особлива увага звертається на необхідність створення економічних механізмів антикризового управління підприємствами. Поряд з цим підкреслюється, що забезпечення економічної безпеки є актуальним не тільки в кризові періоди, але й при роботі підприємства в стабільному економічному середовищі.

Загроза економічній безпеці підприємства може бути визначена в кінцевому вигляді як деякий збиток, інтегрований показник якого характеризує ступінь погіршення його фінансово-економічного стану за визначений проміжок часу.

Дослідження техногенної складової економічної безпеки підприємств показали, що її забезпечення та підвищення потребує раціонального регулювання прискореного розвитку новітніх технологій, відновлення і нарощування технологічного парку.

Детальний аналіз ризик-факторів в управлінні економічною і техногенною безпекою підприємств дозволяє зробити висновок, що в певному розумінні ризик є нічим іншим, як мірою економічної безпеки в діяльності підприємства.

На основі аналізу економічних втрат, пов'язаних з попередженням і ліквідацією техногенних аварій і катастроф, а також понесених при цьому підприємствами збитків і витрат на відновлення виробничого потенціалу, запропонована авторська класифікація таких витрат (рис. 1), що на нашу думку дасть змогу створити більш ефективну систему управління витратами підприємства в докризових, кризових та післякризових ситуаціях, а також розробити відповідні механізми страхування техногенних ризиків, компенсації та санації підприємств, потерпаючих від непередбачуваних аварій техногенного походження.



Рис. 1. Класифікація витрат, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та їх попередженням.

Класифікація передбачає розподіл витрат підприємства за двома часовими відрізками: до і після надзвичайної ситуації. Саме такий підхід дозволяє співставити планові витрати попереджувального характеру з можливими вірогідними втратами в результаті виникнення і розвитку надзвичайної ситуації та необхідними компенсаційно-відновлювальними заходами, і таким чином оптимізувати управління витратами з позиції забезпечення техногенної безпеки, як складової економічної безпеки підприємства взагалі.

Розділ 2 “Дослідження соціально-економічних наслідків порушень техногенної безпеки” присвячено аналізу стану техногенної безпеки та факторів її підвищення у народному господарстві України.

Аналіз природно-техногенної безпеки свідчить про те, що в Україні внаслідок збільшення частки застарілих технологій та обладнання, зниження темпів відновлення і модернізації виробництва протягом останніх десятиріч постійно зростав ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Зношеність основних виробничих фондів усіх галузей народного господарства досягла 50%. В результаті техногенне навантаження на території нашої країни сьогодні у 5-6 разів перевищує аналогічний показник у високорозвинутих країнах, а рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій відповідно на два порядки перевищує прийнятний у зазначених країнах допустимий рівень.

При цьому кількість надзвичайних ситуацій залишається значною (рис. 2). За останні шість років зареєстровано 5024 надзвичайних ситуацій, у тому числі 2789 техногенного характеру, що складає 55,5% від загальної їх кількості. І хоча у порівнянні з 1997 роком кількість надзвичайних ситуацій у 2002 році зменшилась майже вдвічі, а кількість постраждалих зменшилася на третину, в цілому ситуація з надзвичайними подіями техногенного характеру продовжує залишатися загрозливою.

Наявність в Україні потужних промислових комплексів, більшість з яких потенційно небезпечні, розвинута мережа нафто-і газотранспортних комунікацій, велика кількість енергетичних об'єктів, використання у виробництві в значних кількостях потенційно небезпечних речовин - усе це збільшує вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, які містять у собі загрозу для населення, економіки і природного середовища.

Крім того, надмірні техногенні навантаження також нерідко призводять до виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру з тяжкими соціально-економічними та екологічними наслідками. В умовах трансформації економіки існують додаткові дестабілізуючі фактори, які можуть підвищити аварійність потенційно небезпечних підприємств та знизити ефективність робіт щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій. Ці фактори пов'язані перш за все з приватизацією, зупинками виробництв, послабленням механізмів державного регулювання питань безпеки у виробничій сфері, професійно-психологічними факторами, загальним зниженням відповідальності, низьким рівнем життя більшості населення.



Рис.2. Динаміка та структура НС техногенного походження.

У другому розділі наведена оцінка соціально-економічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які зумовили величезні витрати, пов'язані із:

? виведенням із народногосподарського користування територій в постраждалих регіонах та розташованих на них виробничих потужностей;

? скороченням обсягу виробництва електроенергії на Чорнобильській АЕС та її закриттям;

? призупиненням будівництва нових атомних енергоблоків та підвищенням рівня безпеки діючих атомних енергоблоків;

? фінансуванням чорнобильських програм.

Щорічні витрати на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС складали протягом 90-х років минулого століття від 6 до 10 відсотків загальних асигнувань державного бюджету, що призвело до суттєвого збільшення податкового тиску на підприємства і відповідного погіршення умов їх господарювання. При цьому сумарні економічні втрати на сьогодні оцінюються в 137 млрд. доларів США і продовжують зростати. До 2015 року вони можуть перевищити 200 млрд. доларів США.

Аналізуючи заходи щодо мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій, автор дійшов висновку, що не зважаючи на величезні витрати, які щорічно здійснюються з державного бюджету, вони забезпечують в середньому лише близько третини від потреби в коштах на вказані цілі. Необхідне системне вирішення цієї проблеми, спрямоване в першу чергу на мінімізацію ризиків виникнення техногенних аварій і катастроф.

На думку автора, воно передбачає подальше удосконалення, економічних і організаційно-правових засад управління техносферою підприємств та подолання наслідків надзвичайних подій на основі виявлення комплексу факторів техногенної безпеки.

На наш погляд, до основних серед них належать:

? ефективність використання фінансових ресурсів на зазначені цілі;

? вирішення організаційно-правових питань, пов'язаних із забезпеченням превентивної діяльності щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

? створення економічних передумов (важелів) мінімізації техногенного впливу потенційно небезпечних підприємств на продуктивні сили та природне середовище;

? удосконалення технологій та оновлення основних виробничих фондів на новій технічній основі;

? підвищення вимог до техногенної безпеки з боку відповідних органів державного управління та відповідальності персоналу підприємств.

Аналіз факторів техногенної безпеки дав можливість визначити основні тенденції їх впливу на покращення стану техносфери як в цілому по народному господарству, так і в розрізі окремих підприємств, і на цій основі намітити основні напрямки мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій в сучасних умовах. А саме:

? по-перше, підвищення ефективності використання обмежених коштів Державного бюджету;

? по-друге, створення фондів техногенної безпеки при місцевих органах виконавчої влади та органах самоврядування;

? по-третє, створення умов для економічної реабілітації та розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення;

? по-четверте, організаційно-правове забезпечення зазначених питань;

? по-п'яте, формування механізму економічного регулювання попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Підвищення ефективності використання коштів державного бюджету передбачає насамперед фінансування заходів, пов'язаних з попередженням аварій та пріоритетних напрямків чорнобильської проблематики на основі удосконалення нормативно-правової бази, а саме заходів, пов'язаних з:

? наданням ефективної медичної допомоги;

? радіаційним захистом населення та території, що зазнала радіоактивного забруднення;

? зміцненням та підтримкою бар'єрів радіаційної безпеки;

? першочерговим забезпеченням соціального захисту серед осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів, дітей, хворих, учасників ліквідації, а також населення, яке проживає на забруднених територіях та евакуйованих (відселених) із зазначених територій осіб;

? науковим супроводженням виконання робіт, передбачених Національною програмою мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2002-2005 роки та на період до 2010 року.

Створення фондів природно-техногенної безпеки при місцевих органах виконавчої влади та органах самоврядування може здійснюватись за рахунок платежів підприємств, які мають у своєму складі техногенно-небезпечні виробництва, а також певного відсотку з надходжень до загального фонду місцевих бюджетів, який за оцінками спеціалістів у середньому може складати близько одного відсотка видаткової частини місцевого бюджету.

Формування умов для економічної реабілітації та розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення, насамперед передбачає забезпечення людей роботою, надання можливості районам, містам, іншим населеним пунктам для реалізації свого економічного потенціалу на основі чітко визначеної стратегії їх розвитку.

Невід'ємним елементом такої стратегії, на наш погляд, повинно стати залучення вітчизняних і зарубіжних інвестицій шляхом створення пільгових умов оподаткування та відновлення виробничої і соціальної структури цих територій.

Організаційно-правове забезпечення попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій поряд з іншими заходами передбачає:

? створення національного фонду природно-техногенної безпеки;

? створення і раціональне використання резервів фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайних ситуацій та реагування на них;

? використання Державного фонду навколишнього природного середовища на потреби запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

? формування фондів на підприємствах, які створюють ризик виникнення надзвичайних ситуацій;

? розробку цільових науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайних ситуацій;

? впровадження науково обґрунтованих підходів щодо раціонального розміщення об'єктів економіки з урахуванням можливих зон виникнення надзвичайних ситуацій;

? застосування сучасних вимог до розміщення об'єктів економіки;

? ліцензування діяльності об'єктів господарювання, які створюють потенційну загрозу населенню та навколишньому середовищу;

? експертизу проектів на будівництво потенційно небезпечних об'єктів економіки;

? нагляд за виконанням вимог безпеки в промисловості, будівництві та на транспорті.

У розділі 3 “Удосконалення економічного механізму управління техногенною безпекою” розглянуті об'єктивні умови та основні напрямки реформування механізму економічного регулювання попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного походження, а також концептуальні підходи до визначення його ефективності.

Автор дисертаційного дослідження дійшов висновку, що в умовах обмеженості ресурсів важливого значення набуває задача не тільки оцінки ефективності і оптимальності їх розподілу для зниження ризику від того чи іншого виду небезпеки, а й створення нової стратегії безпеки народногосподарських об'єктів, яка, по-перше, передбачає зменшення імовірності виникнення техногенних аварій, а по-друге, скорочення масштабів їх наслідків.

На думку автора, надзвичайно важлива роль у вирішенні цих завдань має належати механізму економічного регулювання попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Формування цього механізму передбачає впровадження економічних регуляторів, які б дозволили в перспективі досягти мінімального рівня ризику надзвичайних ситуацій та забезпечити відшкодування нанесених збитків.

Основні критерії його побудови полягають у відносній мінімізації витрат на проведення заходів у даній сфері та створенні умов і стимулів для прискорення впровадження новітніх технологій у виробництво товарів і послуг, які мають стати одним із головних чинників підвищення рівня техногенної безпеки.

У практичному плані механізм економічного регулювання попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру, на наш погляд, доцільно формувати за наступними основними напрямками, як представлено на рис. 3:

? впровадження економічної відповідальності за ризик виникнення надзвичайних ситуацій і завдані збитки, що передбачає гарантії їх відшкодування;

? економічне стимулювання шляхом застосування податкових інструментів прискореної амортизації тощо, розроблення і впровадження сучасних техногенно- та еколого-безпечних технологій, а також систем безпеки на техногенно-небезпечних виробництвах;



? впровадження системи страхування та перестрахування техногенно-небезпечних виробництв;

? створення фондів страхування техногенно-екологічного ризику;

? санація техногенно-небезпечних підприємств та підприємств, які постраждали внаслідок аварій і катастроф;

? формування системи економіко-правового регулювання і фінансування заходів щодо зменшення техногенного ризику підприємств та ліквідації надзвичайних ситуацій.

На думку автора, економічна відповідальність підприємств за завдані надзвичайними ситуаціями збитки повинна пов'язуватися з обсягом заподіяної шкоди, що має спонукати керівників підприємств до здійснення заходів по зменшенню техногенного ризику даного виробництва і відповідно зменшення його впливу на навколишнє природне середовище та здійснюватися у вигляді компенсаційних платежів.

Що стосується стимулювання кардинальних технологічних змін у виробництві, то економічна відповідальність підприємств не відіграє суттєвої ролі. Відповідно, значення компенсаційних платежів в регулюванні розмірів негативного техногенного впливу виробництва на довкілля є обмеженим.

Особливо важлива роль у вирішенні цього питання, на наш погляд, належить комплексному застосуванню економічного стимулювання впровадження сучасних технологій.

Впровадження економічно-правових регуляторів в систему управління техногенною безпекою підприємств передбачає широке використання наступних економічних інструментів:

? з одного боку, податкових пільг, податкових кредитів податкової амністії на розробку та впровадження нових технологій, а з іншого - спеціального податку на продукцію, що створює ризик виникнення надзвичайних ситуацій і на вироби, які виготовляються з використанням небезпечних технологій;

? системи пільгового кредитування: за напрямками надання кредитів, об'єктами кредитування, кредитними ставками, термінами кредитування;

? виплат за покращення техногенно-екологічних результатів діяльності підприємств;

? прискореної амортизації техногенно-безпечних і екологічно чистих технологій.

Значна роль у забезпеченні належного рівня техногенної безпеки підприємств належить перерозподілу техногенного ризику, що ґрунтується на страхуванні. Механізм страхування надає можливість створення страхових фондів, здатних компенсувати ймовірні збитки ще до виникнення негативного впливу на народногосподарські об'єкти, природне середовище і населення. Завдяки страхуванню підприємство може одержати необхідні кошти для компенсації збитків, яких воно може зазнати, або з його вини зазнають інші господарюючі суб'єкти, населення чи природне середовище.

Світовий та вітчизняний досвід показує, що першочерговими об'єктами страхування від надзвичайних ситуацій є об'єкти підвищеної радіаційної небезпеки, підприємства металургійної, хімічної та нафтогазової промисловості, трубопровідний транспорт, а першочерговими регіонами - території з найбільшим зосередженням вказаних джерел підвищеної техногенної небезпеки.

Модель страхування техногенної безпеки пропонується на рис. 4.

Економічна ефективність впровадження механізму регулювання техногенної безпеки, на наш погляд, може бути виражена наступним чином:

1) на рівні підприємств

,

де Е_мп - економічна ефективність введення механізму економічного регулювання техногенної безпеки підприємств;

В_к - відвернені компенсаційні витрати підприємства внаслідок виникнення НС;

З_п - відвернені збитки підприємства внаслідок НС;

В_п - превентивні витрати підприємства на попередження НС;

В_в - витрати підприємства відновлювального характеру.

2) на макроекономічному рівні:

,

де Емм - економічна ефективність введення механізму економічного регулювання техногенної безпеки підприємств по народному господарству в цілому;

З_п - відвернені збитки і втрати всіх структур по народному господарству, що потрапили в зону прямого негативного впливу (сукупні прямі збитки);

З_н - відвернені збитки, втрати і додаткові витрати суб'єктів господарювання, які не потрапили в зону прямого негативного впливу (сукупні непрямі збитки);

В_л - відвернені сумарні витрати на ліквідацію наслідків аварій;

З_о - відвернені сукупні опосередковані економічні втрати (збитки) по народному господарству в цілому, пов'язані з погіршенням загальних умов господарювання;

Д_в - вірогідні додаткові доходи та економічні переваги, пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності суб'єктів господарювання завдяки застосуванню нових технологій;

В_п - сукупні планові витрати підприємств, спрямовані на попередження НС техногенного походження;

В_д - державні витрати на попередження НС техногенного походження;

В_м - витрати місцевих органів влади на попередження НС техногенного походження.

Рис. 4. Модель страхування техногенної безпеки підприємства (див. стр. 15)

ВИСНОВКИ

Аналіз світової і вітчизняної практики функціонування національної економіки господарства свідчить про те, що техносфера стала важливим фактором успішного розвитку економіки в сучасних умовах. У той же час насичення території певного регіону техногенно-небезпечними виробництвами спричиняє і посилює ризик виникнення техногенних аварій.

Як показав досвід, аварія навіть на одному окремо взятому підприємстві - Чорнобильській АЕС - може мати глобальні екологічні наслідки та суттєво впливати на стан соціально-економічного розвитку підприємств, регіонів і цілих країн протягом багатьох років.

У зв'язку з цим логічною є необхідність створення взаємоузгоджених економічних механізмів, які сприяли б попередженню виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження та забезпечували б компенсацію збитків на випадок, коли вони сталися.

Аналіз ризик-факторів в діяльності підприємств свідчить про те, що техногенна безпека є невід'ємною складовою частиною економічної безпеки господарюючих суб'єктів, а управління техногенню безпекою підприємств є необхідною умовою забезпечення не тільки економічної безпеки кожного окремо взятого підприємства, а й народного господарства в цілому.

Виходячи з аналізу сучасного стану техносфери на території України та тенденцій розвитку економіки нашої держави можна стверджувати, що насичення території України потенційно небезпечними виробництвами спричиняє і посилює ризики виникнення техногенних аварій і катастроф, про що свідчить стан техногенної безпеки в народному господарстві країни.

Не зважаючи на значні витрати, які щорічно здійснюються державою та господарюючими суб'єктами на мінімізацію наслідків надзвичайних ситуацій, вони лише частково забезпечують потребу в коштах на зазначені цілі і не вирішують проблеми в цілому.

Принциповим питанням при формуванні механізмів економічного регулювання, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій передбачає комплексне впровадження економічних стимулів і регуляторів, які забезпечили б прогресивні зрушення технологічної структури і основних фондів техногенно-небезпечних підприємств та створення умов для фінансування заходів щодо підвищення рівня техногенної безпеки підприємств та їх техногенної санації.

Виконані дослідження процесів економічного управління техногенною безпекою підприємств підтверджують можливість і необхідність узгодженої взаємодії механізмів економічного стимулювання, економічної відповідальності, обмеження та страхування техногенних ризиків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

економічний безпека техногенний

1. Плосконос Г.М., Онопрієнко О.Д. Вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на економічний розвиток України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип. 3/10. - К.: КНЕУ, 2002. - с. 134-135.

2. Плосконос Г.М. Концептуальні підходи щодо формування механізмів мінімізації економічних наслідків аварій і катастроф // Проблеми інформатизації та управління: Збірник наукових праць. Вип. 8. - К.: НАУ, 2003. - с.94-98.

3. Плосконос Г.М. Особливості економічного механізму управління техногенною безпекою // Актуальні проблеми економіки: Науковий економічний журнал. Вип. 8(26). - К., 2003. - с. 164-173.

4. Плосконос Г.М. Економічні ризик-фактор діяльності підприємств // Актуальні проблеми економіки: Науковий економічний журнал. Вип. 9(27). - К.: ВНЗ „Національна академія управління”, 2003. - с. 166-171.

5. Плосконос Г.М. Онопрієнко О.Д. Економічні проблеми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи // Актуальні проблеми економіки: Науковий економічний журнал. Вип. 9(27). - К.: ВНЗ „Національна академія управління”, 2003. - с. 192-197.

Размещено на Allbest.ru

...