Удосконалення організаційно-економічного механізму створення технопарків

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

УДК 658.589:336.581

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Удосконалення організаційно-економічного механізму створення технопарків

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

Симоненко Юрій Григорович

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному авіаційному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Щелкунов Володимир Ігорович -

Національний авіаційний університет,

завідувач кафедри економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Єрмошенко Микола Миколайович -

Національна академія управління,

завідувач кафедри маркетингу

кандидат економічних наук, доцент

Шумейко Андрій Костянтинович -

Київська державна академія водного транспорту,

завідувач кафедри обліку і аудиту

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування

Національної академії наук України,

відділ моделювання розвитку економіки, м. Київ

Захист відбудеться “13” червня 2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.058.01 в Національному університеті харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Володимирська, 68, учбовий корпус В, аудиторія В-502.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету харчових технологій, 01033, м. Київ-33, вул. Володимирська, 68

Автореферат розісланий “5” травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Марченко В.М.

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

технопарк інвестиційний навчальний вищий

Актуальність теми дослідження. Одним з найголовніших пріоритетів економічного розвитку в Україні на сьогодні є розробка моделі національної економіки, адекватної як українським традиціям, так і сучасним світовим тенденціям. Невід'ємною складовою частиною такої моделі є науково-інноваційна сфера, завдяки якій країни - світові лідери створили свої динамічні соціально-економічні системи. Україна повинна реалізувати власний науково-технологічний потенціал, тому що нагромадження інвестиційних ресурсів і відповідні структурні зміни в економіці стають основою інноваційного розвитку сучасного суспільства.

Однією із форм збереження і відновлення наукового потенціалу країни, забезпечення подальшого науково-технічного розвитку є формування в Україні науково-технічних зон (НТЗ), зокрема, наукових і технологічних парків (технопарків), що створюють умови для переходу від економіки з переважним низькотехнологічним устроєм до економіки, зорієнтованої на розробку і використання технологій високого наукомісткого рівня.

Вагомий внесок в розробку проблем інноваційної моделі розвитку економіки внесли вітчизняні та зарубіжні економісти Ю.М. Бажал, В.М. Геєць, А.Ф. Гойко, Т.П. Данько, В.Я. Кардаш, Б. Карлоф, М.І. Крупка, Н.О. Кухарська, А.А. Мазур, А.А. Пересада, В.І, Пила, Б. Санто, В.П. Семиноженко, Д.М. Стеченко, В.Я. Шевчук, Д.М. Черваньов, О.С. Чмир та ін. Але на сьогоднішній день недостатньо висвітлені організаційні та економічні аспекти створення і розвитку на базі вищих навчальних закладів інноваційних структур типу технопарків, які є важливими складовими елементами економіки інноваційного типу.

Аналіз світового досвіду створення і функціонування зарубіжних інноваційних структур показує, що в Україні як у сфері економіки, так і сфері науково-дослідної діяльності склалися необхідні умови для впровадження нової організаційно-правової форми розвитку економіки регіонів - технопарків як найбільш оптимальних форм об'єднання академічної науки та науки вищих навчальних закладів з промисловим виробництвом.

Актуальність дослідження, присвяченого вивченню проблеми створення і функціонування технопарків на базі великих наукових центрів та університетів, грунтується на аналізі наукового та промислового потенціалу, що сформувався в ряді регіонів України, зокрема в м. Києві, та прогнозів його подальшого розвитку.

Створення технопарків на базі провідних національних університетів країни дозволить зорієнтувати інноваційні процеси в економіці на створення нових продуктів і технологій, нових робочих місць, нових наукомістких підприємств і сервісних центрів, надання допомоги вітчизняним виробникам в залученні вітчизняних та іноземних інвестицій на кращих умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Наукові розробки тісно пов'язані з вирішенням задач щодо інноваційного розвитку авіаційного транспорту з метою виконання “Концептуальних положень щодо шляхів вирішення проблем цивільної авіації України”, затверджених рішенням Колегії Міністерства транспорту України від 09.07.2001 р. № 35. Дисертаційна робота виконана відповідно до “Державної комплексної програми розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 року”, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2001 р. № 919.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розроблення організаційно-економічних і методичних основ створення технопарків на базі вищих навчальних закладів.

Основні задачі дослідження обумовлені вказаною метою. А саме:

- вивчення світової практики створення і функціонування НТЗ;

- аналіз чинного законодавства щодо НТЗ в Україні, стану та перспектив розширення масштабів і форм відкритості економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності і спільного підприємництва;

- обґрунтування системи факторів, що впливають на розвиток технопарків в Україні;

- дослідження умов забезпечення інвестиційної привабливості технопарків;

- дослідження об'єктивних передумов та встановлення доцільності створення технопарку вищого навчального закладу;

- формування організаційно-економічного механізму функціонування технопарку на базі Національного авіаційного університету.

Об'єктом досліджень є процеси створення технопарків на базі вищих навчальних закладів України.

Предметом досліджень є теоретичні, методичні, організаційно-економічні основи створення і функціонування технопарків.

Методи дослідження. Теоретичною основою і методичною базою наукового дослідження стали основні праці вчених-економістів у галузі сучасної ринкової економіки, світовий досвід створення НТЗ, нормативні документи законодавчої і виконавчої влади України з питань створення НТЗ.

При написанні наукової роботи використовувались методи економічного і статистичного аналізу, методи системних досліджень в області ефективності функціонування підприємств, основні аспекти мікро, - макроекономіки, порівняльний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні існуючих і розробленні нових теоретичних положень щодо підвищення рівня організації та ефективності інноваційних процесів в економіці країни, зокрема:

вперше:

- запропонована модель створення технопарку на базі університету як єдиного інноваційно-виробничо-навчального комплексу;

- розроблені пропозиції щодо реформування діяльності вищого навчального закладу як ядра технопарку, що забезпечує інноваційні дослідження та підготовку кваліфікованих кадрів для їх реалізації;

- запропоновано концептуальні підходи до визначення економічної та соціальної ефективності створення та функціонування технопарків на базі провідних національних університетів країни;

удосконалено:

- систему розбудови НТЗ та сукупності факторів, які сприяють їх інноваційно-інвестиційному розвитку;

- характеристику НТЗ в залежності від мети та умов їх створення.

Особистий внесок здобувача.

Знайшли подальший розвиток:

- дослідження шляхів розвитку інтеграційних процесів в економіці в умовах науково-технічного прогресу;

- дослідження організаційно-економічних засад функціонування технопарків

- програмні заходи університету з метою досягнення якісно нового рівня підготовки спеціалістів в умовах поєднання теорії і практики в технопарках.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень дозволяють здійснити практичні заходи щодо створення і забезпечення функціонування технопарків вищих навчальних закладів в Україні.

Теоретичні положення наукової роботи доведені до практичної реалізації у проекті заснування технопарку на базі Національного авіаційного університету, використані при розробці Перспективного плану розвитку та Бізнес-плану розвитку до 2010 року Київського авіаремонтного заводу № 410 ЦА (акт впровадження науково-дослідної роботи від 4 вересня 2002 р., додаток В).

Апробація роботи. Окремі положення роботи використовуються в програмах навчальних дисциплін “Основи підприємницької діяльності” і “Зовнішньоеконо-мічна діяльність підприємств” (акт впровадження у навчальний процес Національного авіаційного університету від 4 квітня 2002 р.). Основні теоретичні і практичні результати досліджень доповідались та отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: на III міжнародній науково-практичній конференції “Авіа-2001”, на IV міжнародній науково-технічній конференції “Авіа-2002”, на V міжнародній науково-технічній конференції “Авіа-2003” (м. Київ).

Публікації. Основні висновки та положення дисертації знайшли своє відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у провідних наукових фахових виданнях України, та двох депонованих рукописах, загальним обсягом 1,8 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Наукова робота включає вступ, три розділи, список використаних літературних джерел, що містить 110 назв, додатки. Основний зміст роботи викладено на 168 сторінках. Робота містить 18 таблиць, 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі до дисертаційної роботи обгрунтовуються актуальність та новизна обраної теми, визначаються мета та завдання роботи, розкриваються у загальному вигляді основні результати, які отримані внаслідок проведеного дослідження, висвітлюється теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи.

Розділ 1 “Технопарки як фактор прискорення розвитку економіки країни” присвячено аналізу світового досвіду створення і функціонування НТЗ та дослідженню основних аспектів створення НТЗ в Україні. Аналізується практика існування одного із важливих елементів здійснення інтеграційних процесів і структурних перетворень у світовій економіці - НТЗ.

Зроблено висновок про широку різноманітність форм, механізмів, стратегій розвитку та способів зонування, що вимагає опрацювання чітких формулювань, встановлення закономірностей розвитку, відпрацювання понятійного апарату, тобто теоретичного усвідомлення НТЗ.

Сформульовані цілі, які досягає держава в результаті створення НТЗ, основними з яких є: стимулювання притоку іноземних інвестицій; розв'язання проблем зайнятості і формування нових робочих місць; ефективне використання місцевих ресурсів; активізація обміну знаннями й технологіями і, як результат, досягнення нової інноваційної якості економіки.

Наведена характеристика найважливіших з практичної точки зору типів НТЗ і зроблений висновок про необхідність окремого детального вивчення передумов створення, спектру задач, механізму визначення витрат, результатів, ефективності кожного конкретного типу. Проаналізовані тенденції до змін у відношенні розвитку НТЗ в різних країнах, відмінності режиму діяльності НТЗ країн, що розвиваються, від режиму НТЗ розвинутих держав.

В дисертації досліджений сучасний стан створення та функціонування НТЗ в Україні, виявлені характерні проблеми та запропоновані можливі шляхи їх вирішення. Обґрунтована доцільність створення НТЗ в Україні як однієї із форм забезпечення ефективності територіально-господарської організації економіки, що цілком відповідає загальнодержавному підходу щодо перебудови економіки України та розширення самостійності регіонів.

В першому розділі проведено аналіз соціально-економічних та правових умов створення НТЗ в Україні, розглянуті функції та роль в економічному розвитку країни діючих НТЗ. Зроблений висновок, що недоліки функціонування цих зон зумовлені відсутністю вітчизняного практичного досвіду у відпрацюванні організаційних, фінансових та виробничих механізмів, слабкій проробці ініціаторами та проектантами створення НТЗ питань оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансових умов та управління зонами, очікуваних результатів їх економічної діяльності. Важливим негативним чинником є також недосконалість діючої нормативно-законодавчої бази.

Автором висловлена думка про доцільність застосування єдиних принципів і вимог щодо створюваних НТЗ, а саме:

- збалансованості інтересів держави, регіону, населення та ініціаторів створення НТЗ;

- визначеності величини очікуваного економічного соціального та технічного ефекту від діяльності НТЗ;

- наявності у складі проекту реальних механізмів динамічного регулювання розвитку НТЗ;

- визначеності загальних обсягів і джерел фінансування у поєднанні бюджетних та позабюджетних коштів.

Акцентована увага на необхідності забезпечення умов відповідності цілей держави і мотивів національних і зарубіжних підприємців та інвесторів шляхом гарантування довгострокових програм економічної політики, збереження економічної та політичної стабільності в Україні, надійних правових гарантій власності, формування ефективних форм взаємодії місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та адміністрації НТЗ на засадах взаємної зацікавленості у досягненні високих соціально-економічних результатів діяльності НТЗ.

Розділ 2 “Дослідження форм та умов діяльності технопарків в Україні” присвячено аналізу організаційно-економічних засад функціонування технопарків в Україні як точкових НТЗ та можливостей створення технопарку на базі Національного авіаційного університету.

Аналізуючи тенденції створення технопарків як точкових НТЗ обгрунтовується сутність науково-технічної зони як визначеної території з сукупністю сконцентрованих на ній об'єктів науково-дослідного, техніко-впроваджувального та виробничого характеру, на який запроваджено спеціальний режим, спрямований на розвиток науково-технічного потенціалу, формування дієвого механізму стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень та впровадження їх результатів у виробництво.

Досліджується роль таких різновидів науково-технічних зон, як технополіси, технопарки, кластери фірм, та бізнес-інкубатори у стимулюванні інноваційного процесу та прискоренні соціально-економічного розвитку територій.

Технологічний парк - це інноваційна структура, яка характеризується високим рівнем концентрації дослідних і впроваджувальних фірм, що спеціалізуються у сфері розробок, доведення до практичного використання в масовому виробництві новітніх наукомістких технологій.

Відмінною рисою технопарків є швидке впровадження наукових розробок завдяки безперервному зв'язку вчених та підприємців на всіх етапах досліджень і виробництва, розміщенням замовлень на проведення досліджень з конкретної тематики з відповідним контролем і супроводженням.

Аналіз світового досвіду створення технопарків свідчить про те, що в якості дослідницького центру, що є основним компонентом технопарку, виступає вищий навчальний заклад, державна лабораторія, науково-дослідний підрозділ організацій державного чи приватного сектора. Варіант технопарку, що дістав найбільшого поширення, пов'язаний з університетами, які традиційно є не тільки навчальними закладами, але і провідними центрами фундаментальної і прикладної науки.

Проведений аналіз практики зарубіжних технопарків дозволив виявити, що дослідницькі центри, виступаючи як власники чи співвласники парку, є не тільки джерелом технічних ідей, реалізованих фірмами парку, але й організують кваліфіковану консультативну допомогу клієнтам з технічних, юридичних, фінансових та інших проблем, надають право користування технічними об'єктами своєї інфраструктури, забезпечують частково чи повністю клієнтів парку сервісними послугами. В роботі розглянуті існуючі моделі західних технопарків, характерною особливістю яких є тісний зв'язок з університетами і державними дослідницькими центрами (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Моделі технопарків на базі університетів

Порівнюючи сильні і слабкі сторони моделей створення технопарків, можна зробити наступні висновки:

ступінь фінансового ризику для університетів та їх вагомість у технопарку поступово знижується від першої до п'ятої моделі;

вплив технопарку на промисловість навпаки зростає від першої до п'ятої моделі.

Зроблено висновок про доцільність участі держави як найбільш впливової дійової особи у всіх аспектах створення і розвитку технопарків шляхом як пільгового, так і безпосереднього фінансового сприяння в межах різноманітних програм заохочення розвитку нових технологій, кооперації між академічною наукою і промисловістю та програми допомоги районам та містам, що структурно реконструюються.

В результаті аналізу режиму діяльності та джерел фінансування науково-технічних зон, в тому числі і технопарків, автором зроблено висновок: формально є всі підстави вважати, що спеціальний режим цих зон співпадає з загальним режимом діяльності вільних економічних зон і складається з таких елементів як диференційоване зменшення або взагалі відміна податків та надання митних пільг, встановлення прискорених строків амортизації наукомісткого обладнання; пільгові умови кредитування та страхування; низька орендна плата для суб'єктів зони; зменшення розмірів плати за користування різного роду ресурсами тощо.

Однак з метою забезпечення ефективного функціонування технопарку потрібен особливий сприятливий інвестиційний клімат для залучення та закріплення у сфері свого впливу і на власній території різних компаній інноваційного спрямування.

В процесі аналізу організаційно-економічних засад функціонування технопарків в Україні розглянута характеристика особливостей ринку науково-технічної продукції, що формується сьогодні в Україні, обгрунтована роль технопарків як одного із засобів концентрації фінансового та інтелектуального капіталу на нових пріоритетних напрямках науково-технічного та інноваційно-промислового розвитку країни. Досліджена нормативно-правова база організації і функціонування технопарків в Україні.

Автором зроблені висновки про неможливість створення в існуючому соціально-економічному середовищі країни технопарків, які в повній мірі відповідали б західноєвропейським чи американським аналогам. Необхідно розроблення концепції створення технопарків, яка б враховувала реалії української економіки і законодавства.

Узагальнено досвід функціонування сформованих в останні роки за ініціативою Національної Академії наук України технопарку “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка” (м. Київ), технопарку “Інститут монокристалів” (м. Харків) та технопарку “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” (м. Київ).

На думку автора, система фінансування територіальних інноваційних центрів - найбільш слабке місце проектів створення і розвитку технопаркових структур в Україні. Без залучення банківського капіталу, національного і міжнародного, без державного субсидування, передусім на рівні місцевих органів влади, створення системи бюджетних і позабюджетних інноваційних фондів фінансування і кредитування, а також системи кредитних гарантій з боку місцевої влади, важко розраховувати на їх успішне функціонування.

Далі у другому розділі проведено аналіз можливостей створення технопарку на базі авіаційного університету.

Державною комплексною Програмою розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 року передбачено фінансування галузі за рахунок усіх джерел коштів у розмірі 74 176,0 тис. грн. Наукове забезпечення розвитку авіаційного транспорту згідно з Програмою повинно бути спрямоване на ефективне використання науково-технічного потенціалу держави в галузі авіаційного транспорту.

Аналіз структури фінансування розвитку галузі показує явну недостатність коштів як на фінансування науково-технічного розвитку авіаційного транспорту на десятирічний період (на рівні 8,45 % від загальної суми Програми), так і в цілому на всю Програму.

Пілотні проекти відносно аеропортів передбачають фінансування за рахунок коштів підприємств, розроблення інвестиційних проектів модернізації інфраструктури регіональних аеропортів у розмірі 18 150 тис. грн.

Фінансування пілотних проектів розвитку авіакомпаній може здійснюватися за рахунок залучення виключно кредитних ресурсів на загальну суму 977 млн. дол., тому ці кошти не увійшли до обсягу фінансування Програми. Фактично це може привести до втрати конкурентоспроможності українських авіакомпаній на ринку авіаційних перевезень, руйнування потенціалу підприємств авіаційної промисловості та підприємств суміжних галузей.

На наш погляд, вирішення поставлених в даній Програмі задач галузі, в умовах хронічного дефіциту коштів, можливе за допомогою нових інноваційних структур типу технопарку. Технопарк може бути створений на базі Національного авіаційного університету, який розглядається в якості ядра цієї інноваційної структури.

Національний авіаційний університет, створений у 1933 р., є одним із найбільших вищих навчальних закладів України. За роки свого існування університет підготував більше 70 тисяч спеціалістів для цивільної авіації нашої держави, а також для цивільної авіації більше 70 іноземних країн. У теперішній час університет готує на 10 факультетах за 36 спеціальностями кваліфікованих фахівців технічного, економічного, юридичного та лінгвістичного профілю для роботи на підприємствах цивільної авіації та інших галузей економіки країни.

За участю університету і на його базі створено ряд навчально-наукових закладів, метою яких є підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації персоналу для різних галузей економіки держави, проведення наукових досліджень. До таких закладів відносяться, наприклад, інститут інформаційно-діагностичних систем, Європейський субрегіональний навчальний центр IКAO з авіаційної безпеки, інститут новітніх технологій.

Університет здійснює навчання громадян України та інших країн світу за рахунок коштів державного бюджету та власних коштів юридичних та фізичних осіб на контрактній основі. Підготовку висококваліфікованих спеціалістів в університеті здійснюють більше 1000 викладачів, у тому числі 180 докторів наук, професорів та біля 600 кандидатів наук, доцентів (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка структури науково-педагогічного складу

та фінансування наукової діяльності університету

Показники	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Професорсько-викладацький склад у т. ч. доктори наук, професори кандидати наук, доценти	860 92 378	889 125 456	907 144 476	1017 180 592
Науково-технічний персонал науково-дослідного сектору	360	251	234	259
Обсяги фінансування наукових досліджень, тис. грн	2588	2685	2234	2590

Аналіз даних табл. 1 показує наявність прогресивної тенденції стійкого зростання сумарної чисельності докторів, кандидатів наук та недостатність фінансування їх науково-дослідної діяльності.

Окремим напрямком міжнародного співробітництва університету є виконання спільних науково-технічних проектів за рахунок іноземних фірм. Обсяг фінансування цих проектів протягом останніх трьох років становить близько 420 000 дол.США.

Фінансування діяльності університету здійснюється за рахунок надходження коштів із загального фонду державного бюджету країни та спеціального (позабюджетного) фонду. Державне фінансування через загальний фонд забезпечує покриття витрат університету на рівні 40-45%, тому без отримання додаткових доходів, які акумулюються в спеціальному фонді, успішне функціонування університету неможливе. За останні чотири року розмір коштів спеціального фонду досить стрімко зростав, ланцюгові темпи росту склали відповідно 135,4%, 167% та 120,4%, випереджуючи темпи росту загального фонду.

Враховуючи те, що університет має необхідну матеріально-технічну і фінансову базу, висококваліфікований науково-педагогічний склад, можна зробити висновок про наявність усіх умов, як для проведення науково-дослідних робіт, так і для подальшого удосконалення навчального процесу з метою підготовки та підвищення кваліфікації фахівців для цивільної авіації та інших галузей економіки України, а також інших країн світу.

Розвиток системи освіти в цілому залежить значною мірою від рівня інноваційної діяльності вищих навчальних закладів, яка здійснюється за трьома основними напрямками: організаційні інновації, інновації в технології навчання і наукові дослідження. Високий науковий потенціал університету дозволяє здійснювати інноваційну діяльність за всіма названими напрямками.

Створення технопарку на базі Національного авіаційного університету потребує подальшого розширення інтеграції освіти, науки та виробництва в процесі підготовки спеціалістів. Університетом спільно з авіаційними і промисловими підприємствами, науковими закладами Національної академії наук України створено досить велику кількість філій кафедр, міжгалузевих науково-технічних та навчальних науково-виробничих комплексів і лабораторій безпосередньо на виробництві.

Вихідною передумовою прийняття рішення про створення технопарку є наявність ресурсного і науково-технічного потенціалу, трудових ресурсів необхідної кваліфікації, об'єктів соціальної інфраструктури, транспортної мережі та сучасних систем зв'язку. Для оцінки інвестиційної привабливості університету в якості базової структури технопарку в дисертації розрахована вибіркова сукупність показників оцінки майнового стану, фінансової стійкості і ліквідності активів, які мають позитивну динаміку за останні три роки (табл. 2).

Таблиця 2

Аналітичні показники фінансового стану університету

Показники	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Оцінка майнового стану
1.Частка основних засобів в активах	0,731	0,736	0,732
2. Знос основних засобів	0,608	0,625	0,643
Фінансова стійкість
1. Коефіцієнт фінансової автономії	0,944	0,964	0,982
2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,056	0,051	0,045
3. Коефіцієнт фінансової стабільності	16,814	19,207	20,623
4. Коефіцієнт фінансової стійкості	0,944	0,964	0,982
Ліквідність
1. Коефіцієнт поточної ліквідності	2,048	2,381	2,402
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,219	0,233	0,239
3. Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості	0,362	0,544	1,671

Національний авіаційний університет об'єктивно має необхідні умови для ініціювання процесу створення технопарку, здатного вирішувати, як проблеми розвитку аерокосмічної галузі, так і інших галузей економіки.

Аналіз можливих варіантів створення технопарку свідчить про необхідність врахування особливостей сучасного етапу розвитку цивільної авіації в країні.

На наш погляд, створення технопарку може бути здійснено в декілька етапів. На першому етапі на базі Національного авіаційного університету доцільно створити закрите акціонерне товариство “Технопарк “Авіатранс”, яке візьме на себе всю подальшу організаційну роботу. На другому етапі уточнюється склад учасників технопарку і розробляються всі необхідні документи для представлення на розгляд у спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності.

Остаточно технопарк “Авіатранс” доцільно створювати у вигляді інноваційної структури, що діє на основі договору про спільну діяльність. Організації і підприємства, які дадуть згоду на участь у технопарку, зберігають всі права юридичних осіб і діють згідно власних статутів, угоди про створення технопарку і чинного законодавства України. Такий підхід дозволить зробити організаційну структуру управління технопарку “Авіатранс” більш гнучкою і відкритою для можливого приєднання інших учасників у майбутньому і внесення змін в пріоритетні напрямки діяльності технопарку.

В розділі 3 “Забезпечення інвестиційної привабливості технопарків на базі провідних університетів України“ розглянуті основні напрямки реформування діяльності вищого навчального закладу як ядра технопарку, а також питання формування організаційно-економічного механізму функціонування технопарку на базі Національного авіаційного університету.

Створення технопарків на базі провідних університетів країни, розташованих поблизу культурно-історичних та наукових центрів, дозволить раціонально використати порівняно розвинену технологічну, інформаційну інфраструктури, кваліфіковану робочу силу та інтелектуальний потенціал, залучити вітчизняний та іноземний інвестиційний капітал.

Поряд з проблемою використання наукового потенціалу не менш важливою соціокультурною проблемою є удосконалення системи освіти та підвищення якості професійної підготовки фахівців і науковців, вирішення якої можливо тільки за умови приведення освіти у відповідність із сучасними соціально-економічними вимогами ринкової економіки.

Дослідження та практика освітянської діяльності в Україні показали, що для забезпечення високої якості освіти та її входження до європейського та світового освітянського співтовариства необхідно вирішення двох стратегічних завдань:

- спрямування зусиль науковців на розроблення концептуальних напрямків розвитку освіти та розбудови національної освіти;

- розроблення і постійне впровадження в навчальний процес навчальних закладів усіх рівнів інтелектуальних інформаційних технологій.

В Національному авіаційному університеті за участю автора розроблена і діє програма подальшого розвитку з метою досягнення якісно нового рівня підготовки спеціалістів, нових результатів у пріоритетних напрямках науки і техніки. Програма передбачає вирішення наступних першочергових задач:

- демократизація управління університетом на основі розширення прав, розвитку самоврядування трудових та студентських колективів і підвищення їх відповідальності в усіх сферах навчальної-виховної та наукової роботи;

- фундаменталізація та індивідуалізація вищої освіти на основі гнучких навчальних планів і застосування нових форм і методів навчання;

- удосконалення методичного та технічного забезпечення навчального процесу на базі інформаційних та комп'ютеризованих технологій;

- розширення інтеграції освіти, науки та виробництва у підготовці фахівців шляхом створення спільно з промисловими підприємствами і науковими закладами Національної Академії наук України філій кафедр, міжгалузевих науково-технічних та навчальних науково-виробничих комплексів і лабораторій;

- активізація наукової творчості студентів шляхом виконання кафедральних бюджетних та госпрозрахункових науково-дослідних робіт;

- прискорення впровадження наукових розробок університету у виробництво за допомогою інноваційних структур;

- залучення провідних спеціалістів Національної академії наук України та народного господарства до навчального процесу;

- розвиток внутрішніх і міжнародних зв'язків в сфері підготовки кадрів і науково-технічного обміну.

Запропоновано визначити організаційно-економічний механізм створення технопарків як динамічну систему перетворення інвестиційних коштів у цілісну систему інтелектуальних, матеріальних та інформаційних ресурсів, організаційно об'єднаних та юридично оформлених згідно з чинним законодавством країни реєстрації технопарку (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Організаційно-економічний механізм створення технопарків

На наш погляд, доцільним є визначення основних складових організаційно-економічного механізму: рушія, керівника, контуру перетворення та виходу.

Основною рушійною силою створення технопарків є інвестори, які здійснюють вкладання коштів, перш за все, в ідею, яка є достатньо економічно обгрунтованою, та команду менеджерів, яка є спроможною втілити цю ідею в реальному економічному середовищі.

Для перетворення інвестиційних коштів у кінцевий результат - створення технопарку, реалізація інноваційного проекту - необхідним є відповідне забезпечення такого перетворення - інноваційне, фінансове, матеріальне, організаційне, кадрове та інформаційне. Обсяг і якість інновацій є визначальним чинником, що обумовлює можливість отримання конкурентної переваги як продукції технопарку, так і підприємств, які є учасниками технопарку.

Матеріальне забезпечення створення технопарку головним чином спирається вже на існуючі майнові комплекси учасників технопарку, які повинні бути доведені до вимог здійснення інноваційної діяльності.

Організаційне забезпечення - це вибір найбільш прийнятної організаційно-правової форми технопарку (при створенні технопарку як нової юридичної особи - переважно у вигляді закритого акціонерного товариства), а також вибору відповідного типу організаційної структури новоствореного підприємства або виду об'єднання юридично незалежних учасників технопарку (переважно - у вигляді консорціуму).

Кадрове забезпечення містить у собі систему відбору кадрів, які спроможні ефективно працювати в умовах масового впровадження інноваційних технологій, систему професійної адаптації до роботи в таких умовах і систему кадрового моніторингу, яка відслідковує рівень кваліфікації, продуктивність праці кожного працюючого та ефективність взаємодії членів колективу.

Ефективна взаємодія вищевказаних складових процесу створення технопарку є неможливою без сучасної системи інформаційного забезпечення, яка, в першу чергу, забезпечує інформаційне забезпечення прийняття командою управлінських рішень шляхом постійного інформаційного моніторингу зовнішніх та внутрішніх умов створення технопарку та первинного аналізу отриманої інформації.

Центральною ланкою організаційно-економічного механізму створення технопарків є команда професійних управлінців, яка працює як одне ціле, як правило, має певний досвід впровадження інвестиційних проектів і є досить амбіційною. Якщо така команда вже втілила декілька комерційно вдалих інвестиційних проектів, гарантіями для інвесторів у новому проекті є „добре ім'я" (імідж) такої команди. Мірилом професіоналізму такої команди є не тільки економічні результати діяльності технопарку, а й наявність та розмір синергічного ефекту від поєднання ресурсів учасників технопарку.

Пріоритетні напрямки діяльності технопарку “Авіатранс” визначаються залежно від складу потенційних учасників, які мають спільні науково-технічні і виробничі інтереси. На наш погляд, учасниками технопарку за цією кваліфікаційною ознакою можуть бути: Національний авіаційний університет, Інститут механіки, Інститут матеріалознавства, Інститут теплофізики Національної академії України, авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова, Київський авіаремонтний завод 410 цивільної авіації, Київський авіаційний завод “Авіант”, державний міжнародний аеропорт “Бориспіль”, міжнародний аеропорт “Київ”, державне підприємство “Украерорух”, закрите акціонерне товариство “Технопарк “Авіатранс”.

Запропоновані наступні пріоритетні напрямки діяльності технопарку “Авіатранс”:

1. Проведення фундаментальних і прикладних досліджень, конструкторсько-технологічних робіт, розроблення ресурсозберігаючих технологій, матеріалів і обладнання, виробництво і постачання продукції на внутрішні і зовнішні ринки в наступних областях: електроніка і лазерна техніка; машинобудування і приладобудування; авіаційна і ракетно-космічна техніка; інформаційні технології; охорона навколишнього середовища; технічна діагностика і неруйнівний контроль; нові конструкційні і функціональні матеріали; міцність, надійність і довговічність конструкцій.

2. Розроблення баз даних і методів управління технологічними процесами на транспорті, в інших галузях економіки.

3. Стандартизація, атестація, сертифікація та інші заходи забезпечення конкурентноздатного рівня якості продукції.

4. Розроблення методичних матеріалів, підготовка вчених і фахівців до роботи в ринкових умовах, виконання комплексних робіт з комерціалізації наукових розробок, залученню інвестицій у науково-технічну сферу, створення нових високотехнологічних підприємств малого і середнього бізнесу.

5. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів.

Інвестиційна привабливість технопарку забезпечується завдяки особливому порядку оподаткування діяльності технопарку, його учасників, дочірніх і спільних підприємств, заходів державної підтримки інвестиційної та інноваційної діяльності.

В основу розрахунків фінансових та інших ресурсних потреб діяльності технопарку “Авіатранс” покладені: структурний метод у вигляді укрупнених оцінок за питомою вагою окремих елементів інвестиційного процесу у загальних ресурсних потребах проекту, нормативний метод та метод експертних оцінок.

При виконанні фінансових розрахунків використані внутрішні та зовнішні ціни, що фактично склалися на товари та послуги, які будуть застосовуватись для забезпечення створення та функціонування технопарку “Авіатранс”. Розрахунки здійснюються у відповідності зі структурою, послідовністю та наповненням визначених етапів заснування і розвитку діяльності технопарку.

Факторами невизначеності при здійсненні прогнозу були відсутність чіткої програми реформування економіки, багатоваріантність оцінок темпів економічного розвитку, невизначеність законодавчої бази, вплив цінового фактору, інтенсивність зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів технопарку.

Прогнозна оцінка вартості робіт при створенні технопарку становить: 450 тис. грн, у тому числі: перший етап - 100 тис. грн; другий етап - 150 тис. грн; третій етап - 200 тис. грн.

Поточні витрати розраховані на період 2004-2018 років і складають від 802 тис. грн в 2004 р. до 1382 тис. грн у 2018 р.

Комплексна оцінка перспективних інноваційних проектів технопарку здійснювалась за допомогою показників чистої поточної вартості, відношення вигоди/витрати, терміна окупності, індексу рентабельності інвестицій, внутрішньої ставки рентабельності (табл. 3).

Таблиця 3

Прогнозні параметри інвестиційного проекту "Акем" технопарку “Авіатранс”

Параметри	0 рік	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік	Всього за цикл
Вигоди, тис. дол./рік	0,0	2 000,0	1 960,0	1 920,8	1 882,4	1 844,7	9 607,9
Інвестиції, тис. дол./рік	600,0	-	-	-	-	-	600,0
Експлуатаційні витрати, тис. дол./рік	0,0	1 680,0	1 713,6	1 747,8	1 782,8	1 818,5	8 742,8
Всього витрати проекту, тис. дол./рік	600,0	1 680,0	1 713,6	1747,8	1 782,8	1 818,5	9 342,8
Чисті номінальні вигоди. тис. дол./рік	0,0	320,0	246,0	172,9	99,5	26,3	265,3
Коефіцієнт дисконтування	1,0	0,893	0,797	0,712	0,635	0,567	-
Потік дисконтованих вигод,тис. дол./рік	0,0	1 785,7	1 562,5	1 367,2	1 196,3	1 046,7	6 958,4
Потік дисконтованих витрат, тис. дол./рік	600,0	1 500,0	1 366,1	1 244,1	1 133,0	1 031,8	6 875,0
Дисконтований потік чистих вигод, тис. дол./рік, Nрv	- 600,0	285,7	196,3	123,1	63,3	14,9	83,4
Відношення вигоди / витрати дисконтовані, В/С, од.	-	-	-	-	-	-	1,01
Період окупності дисконтованих витрат, Pp, рік	-	-	-	2,96	-	-	-
Внутрішня ставка рентабельності, IRR , %	-	-	-	-	-	-	19,6
Індекс рентабельності інвестицій, PI, од.	-	-	-	-	-	-	0,139

При інших рівних умовах кінцеве рішення щодо реалізації проекту доцільно приймати на основі показника чистої поточної вартості N_PV:

N_PV = ( (B_i - C_i) / (1 + r) ⁱ ) - I_о,

де B_i - повні вигоди проекту в i-й рік; C_i - повні витрати проекту в i-й рік; r - ставка дисконту; i - відповідний рік (1,2,3, ... t) реалізації проекту; I_о - початкові інвестиції.

У дисертації наведено варіантний прогноз діяльності базового суб'єкта господарювання - Національного авіаційного університету і суб'єктів технопарку, який свідчить про такий імовірний сценарій розвитку:

1. 2003 р. - концентрація фінансових ресурсів, здійснення початкових інвестицій у розмірі 802 тис. грн.

2. 2004-2008 рр. - створення суб'єктів підприємницької діяльності, які діють у науково-виробничій сфері, користуються широкими можливостями залучення зовнішніх фінансових та інших ресурсів і реалізують наявний науково-дослідницький потенціал регіону розташування; зростання сумарних податкових платежів суб'єктів технопарку, які перевищують аналогічні суми, що мають сплачуватись за умов збереження звичайного статусу суб'єктів господарювання; суб'єкти підприємницької діяльності, працюючи у спеціальному економічному режимі технопарку, реінвестують кошти, які збережені завдяки спеціальному режиму.

3. 2009-2018 рр. - загальне зростання економічної активності у внутрішньому просторі технопарку, суттєве збільшення всіх базових економічних показників діяльності технопарку - обсягів робіт, доходів від виконання робіт, ріст інвестицій, створення додаткових робочих місць, прискорення оборотності коштів, зростання сумарних податкових платежів суб'єктів технопарку.

Результатом створення технопарку буде певна сукупність ефектів взаємодії ресурсів - матеріальних, фінансових, інформаційних, людських тощо.

Оцінити ступінь взаємодії таких ефектів та результативність діяльності технопарку в цілому, на нашу думку, доцільно за допомогою розрахунку ефективності організаційно-економіч-ого механізму:

,

де Е_оем - ефективність організаційно-економічного механізму створення та функціонування технопарку; Е_е - економічний ефект створення та функціонування технопарку: Е_с - соціальний ефект створення та функціонування технопарку; І_ф - сума фінансових інвестицій; І_м - вартісна оцінка матеріальних інвестицій; І_і - вартісна оцінка нематеріальних (інтелектуальних) інвестицій.

Економічна ефективність створення та функціонування технопарку показує не тільки результат використання інвестицій, але й синергічний ефект господарської діяльності.

Важливою стороною діяльності технопарку є також його соціальна функція, яка може бути оцінена за допомогою внутрішнього та зовнішнього соціального ефектів від його створення та функціонування.

ВИСНОВКИ

Успішність розвитку економіки значною мірою залежить від ефективності організації інноваційних процесів, які забезпечують перетворення результатів науково-дослідних робіт у реальні нові технології, товари. Аналіз світової практики показує, що одним із найбільш ефективних механізмів організації інноваційних процесів є створення технопарків, як одного з різновидів науково-технічних зон. Питанням теорії та практики створення і функціонування науково-технічних зон присвячено ряд робіт іноземних та вітчизняних економістів, в яких досліджені основні принципи та моделі управління такими зонами. Але практично відсутні дослідження методів забезпечення інвестиційної привабливості інноваційних структур, шляхів формування організаційно-економічного механізму функціонування технопарку на базі вищого навчального закладу. Власне це визначає актуальність, практичну цінність та основні задачі даної наукової роботи.

Основні теоретичні висновки, методологічні підходи та практичні пропозиції зводяться до наступного:

1. Виходячи з опублікованих даних світового досвіду щодо розвитку та соціально-економічної ефективності науково-технічних зон, та на основі аналізу сучасного стану економіки України, можна стверджувати, що ця форма стимулювання підприємницької діяльності на визначеній території підтвердила свою ефективність.

2. Науково-технічна зона визначається як частина національної території, на якій встановлюється спеціальний стимулюючий режим діяльності суб'єктів зони, який складається з пільгових митних, податкових та особливих юридичних норм, спрямованих на розвиток інвестиційних процесів за участю іноземного та вітчизняного капіталу, зовнішньоекономічної діяльності та інновацій.

3. Створення технопарків як точкових науково-технічних зон є одним із важливих факторів успішного розвитку економіки. При створенні технопарків переслідуються досягнення трьох основних цілей: створення нових конкурентоспроможних продуктів, технологій і робочих місць, нових інноваційно орієнтованих підприємств, сприяння залученню іноземних та вітчизняних інвестицій в економіку країни.

4. Технопарки та інші інноваційні структури вимагають визначеної фінансової підтримки в процесі своєї діяльності, особливо на її початку. Проте, незважаючи на ризиковий характер інвестицій у технопарки, вони є сектором інноваційної інфраструктури економіки, що найбільш динамічно розвивається.

5. Певну специфіку мають технопарки, створенні на базі великих наукових центрів і провідних університетів. Такі технопарки повинні сприяти формуванню і росту нових наукомістких фірм, що використовують результати науково-дослідних робіт наукового центру, створювати сучасну інноваційну інфраструктуру, діючу як в інтересах наукового центру, так і в інтересах малого і середнього бізнесу.

6. Для забезпечення діяльності технопарку на базі університету необхідно створити власні органи управління, які б узгоджували інтереси всіх діючих в складі технопарку структур: ініціаторів заснування технопарку, суб'єктів підприємницької діяльності, що мають вільні кошти для інвестування, користувачів або споживачів послуг технопарку. Головним принципом збалансованості інтересів усіх сторін, що беруть участь у створенні технопарку, вважається економічна доцільність їх співробітництва.

7. Університету, на базі якого створюється технопарк, необхідно мати високий рівень інвестиційної привабливості, науковий потенціал достатній для здійснення інноваційної діяльності за трьома ключовими напрямками: організаційні інновації, інновації в технології навчання і наукові дослідження.

8. В дисертації запропоновані пріоритетні напрямки діяльності технопарку “Авіатранс”, які визначені відповідно до складу потенційних учасників. Проект технопарку відповідає затвердженим пріоритетам економічного і соціального розвитку регіону, серед яких найважливішими є прискорення структурної перебудови галузей народного господарства, збільшення виробництва експортної та імпортозаміщуючої продукції, прискорення темпів розвитку наукового потенціалу, наукомістких, а також екологічно чистих виробництв, які визначають науково-технічний прогрес.

Результати дослідження свідчать про економічну та соціальну доцільність реалізації проекту заснування технопарку на базі Національного авіаційного університету та позитивні наслідки його діяльності у середньостроковій перспективі. Теоретичні підходи та практичні пропозиції можуть бути використані в процесі підготовки проектних документів відносно створення технопарків на базі провідних університетів країни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

Симоненко Ю.Г. Вільні економічні зони: світовий досвід: Україна // Економіка і управління: Наук. вид. Вип. 4 (14). - К.: ЕУ, 2001. - С. 51-57.

Симоненко Ю.Г. Перспективи функціонування вільних економічних зон в Україні // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип. 1(8). - К.: КНЕУ, 2002. - С. 319-323.

Симоненко Ю.Г., Баклан О.П. Управлінське рішення в діяльності керівника // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип. 1(9). - К.: КНЕУ, 2002. - С. 497-499.

Симоненко Ю.Г., Гуріна Г.С. Ринкова інфраструктура зовнішньоекономічних зв'язків України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип. 1 (7). - К.: КНЕУ, 2002. - С. 270-274.

Депоновані рукописи

5. Формування організаційно-економічного механізму створення технопарку / Симоненко Ю.Г.; Київ. авіац-й ун-т. - Київ, 2002. - 5 с.- Бібліогр.: 4 назв. - Укр. - Деп. в ДНТБ України 23.12.02, № 160-Ук2002.

6. Забезпечення ефективності інноваційної діяльності авіапідприємств України шляхом створення технопарку / Симоненко Ю.Г.; Київ. авіац-й ун-т. - Київ, 2003. - 5 с. - Бібліогр.: 6 назв. - Укр.- Деп. в ДНБ Ураїни 1.03.03, № 38-Ук2003.

Тези доповідей

7. Симоненко Ю.Г. Шляхи розвитку інноваційних процесів в Україні // Матеріали IV міжнар. наук.-техн. конф. “Авіа-2002”. Т. 5. Економіка та управління. 23-25 квіт. 2002 р. - К.: НАУ, 2002. - С. 51.63 - 51.66.

8. Симоненко Ю.Г. Організаційно-економічний механізм створення технопарку на базі Національного авіаційного університету // Матеріали V міжнар. наук.-техн. конф. “Авіа-2003”. Т. 5-6. Економіка та менеджмент. 23-25 квіт. 2003 р. - К.: НАУ, 2003. - С. 61.21 - 61.23.

Особистим внеском Симоненка Ю.Г. у роботі „Управлінське рішення в діяльності керівника” є визначення та обґрунтування повноти переліку основних умов забезпечення високої якості та ефективності управлінського рішення, у роботі „Ринкова інфраструктура зовнішньоекономічних зв'язків України” - запропоновано класифікацію вільних економічних зон, розкрито їх роль та місце в ринковій інфраструктурі зовнішньоекономічної діяльності господарюючих суб'єктів держави.

АНОТАЦІЯ

Симоненко Ю.Г. “Удосконалення організаційно-економічного механізму створення технопарків”. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01- економіка, організація і управління підприємствами. - Національний університет харчових технологій, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено питанням створення, розвитку та забезпечення інвестиційної привабливості технопарків на базі провідних університетів України. В дисертації розглянуті головні питання створення та розвитку науково-технічних зон в Україні, визначені тенденції створення технопарків як точкових науково-технічних зон, представлено аналіз організаційно-економічних засад функціонування технопарків в Україні, а також можливостей створення технопарків на базі провідних національних університетів. На основі вивчення вихідного рівня ресурсного та науково-технічного потенціалу Національного авіаційного університету обгрунтовано доцільність та основні напрямки розбудови на базі університету технопарку “Авіатранс”.

Ключові слова: відкрита економіка, науково-технічна зона, технопарк, фірма, техніко-економічне обґрунтування, інвестиційний клімат, інноваційна структура, пілотний проект, ліквідність, чиста поточна вартість.

АННОТАЦИЯ

Симоненко Ю.Г. “Совершенствование организационно-экономического механизма создания технопарков”. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01- экономика, организация и управление предприятиями. Национальный университет пищевых технологий, Киев, 2003.

Проведен анализ социально-экономических и правовых условий создания научно-технических зон, рассмотрены функции и роль в экономическом развитии страны действующих научно-технических зон.

Автором высказана мысль о целесообразности использования единых принципов и требований относительно действующих и вновь создаваемых научно-технических зон.

Представлен анализ организационно-экономических основ функционирования технопарков в Украине как точечных научно-технических зон и возможностей создания инновационных структур типа технопарков на базе ведущих университетов.

В работе рассмотрены существующие модели технопарков зарубежных стран, характерной особенностью которых является тесная связь с университетами и государственными исследовательскими центрами.

...