Економічні засади використання різних за якістю земель в сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.В. ДОКУЧАЄВА

Спеціальність 08.07.02. - Економіка сільського господарства і АПК

земля сільськогосподарський власність

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Економічні засади використання різних за якістю земель

в сільськогосподарських підприємствах

Сафронська Ірина Михайлівна

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному аграрному університеті

ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Гуторов Олександр Іванович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва, доцент кафедри економіки

сільського господарства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник,

Калінчик Микола Володимирович,

Інститут землеробства Української академії аграрних наук, завідувач відділу економіки

кандидат економічних наук, професор,

Вервейко Анатолій Петрович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В.Докучаєва, завідувач кафедри

землевпорядкування та земельного кадастру

Провідна установа: Сумський національний аграрний університет,

кафедра економіки природокористування,

Міністерство аграрної політики України

Захист дисертації відбудеться “ 2 ” липня 2003 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп.1, ауд.213.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва

Автореферат розісланий “ 31 “ травня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В.Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В механізмі реформування земельних відносин одне з провідних місць належить ефективному використанню землі і, особливо її найбільш продуктивній частині, - сільськогосподарським угіддям. Земля була і залишається основним надійним ресурсом оздоровлення економічної ситуації та подолання економічної кризи через залучення в ефективний оборот земельно-ресурсного потенціалу. Удосконалення земельних відносин має розглядатись як пріоритетний напрямок соціально-економічного розвитку України. Земля як головний засіб виробництва в сільському господарстві, в залежності від її якості, суттєво впливає на результати господарювання. Проте питання, пов'язане з кількісною оцінкою різниці в якості земель і визначення впливу її на наслідки господарювання вирішується неоднозначно. По багатьох складових цього питання розбіжність в поглядах дуже істотна, що впливає на характер вирішення конкретних проблем. До того ж при такого роду дослідженнях необхідно в повній мірі враховувати регіональні аспекти відносно формування ефективного землеволодіння і землекористування. Все це і обумовило вибір теми дослідження, а також структуру роботи.

Питанню про місце землі в системі економічного обігу та вчення про землю як засіб виробництва, її родючості, присвячені роботи представників різних шкіл економічної думки У. Петті, Д.Рікардо, А.Сміта, Дж. С. Мілля, К.Маркса, М.І.Туган-Барановського та ін.

Проблемам реформування та ефективного використання земель сільськогосподарського призначення присвячені наукові праці І.І.Лукінова, Л.Я.Новаковського, А.М.Третяка, В.Я. Амбросова, П.Т. Саблука, П.П. Макаренка, О.Л. Кашенко, В.П.Мартьянова, М.Ф.Соловйова, М.М. Федорова, А.П. Вервейка та ін. Методологічні та методичні підходи до рентної проблематики і грошової оцінки землі знайшли відображення у дослідженнях Д.С.Добряка, М.В.Калінчика, П.О.Мосіюка, В.Я.Месель-Веселяка, Б.Й.Пасхавера, І.А.Розумного, В.Й.Шияна, О.І. Гуторова.

Однак в процесі здійснення земельної реформи виникає цілий ряд проблем і питань, які зостаються недостатньо дослідженими і постійно висуваються практикою. Потребують подальшого вивчення питання формування ефективного землеволодіння і землекористування в ринкових умовах господарювання. Як одне з найважливіших завдань слід розглядати подальше удосконалення механізму регулювання земельних відносин відповідно до умов ринку. Недостатньо досліджені питання впливу якості земель та місця розташування сільськогосподарських угідь як однієї з важливих умов формування доходу сільськогосподарського товаровиробника.

Науково-теоретична та практична значимість вказаних проблем обумовила вибір теми, її актаульність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до плану наукових досліджень кафедри економіки сільського господарства Харківського національного аграрного університету „Відтворення та підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу АПК” (№ДР 0102U001835). Дисертаційне дослідження пов'язане з державною галузевою темою Міністерства агропромислового комплексу України “Розробити методику визначення витрат і диференціальних (рентних) доходів на землях різної якості” (№ДР 0198U007200). На різних етапах виконання вона була також складовою завдання “Обґрунтувати і впровадити систему моделей і методику розробки бізнес-плану сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання (на післяприватизаційному етапі їх розвитку)”, яке виконувалося на замовлення Міністерства аграрної політики України (№ДР 0199U004349).

Мета і задачі дослідження. Розробка пропозицій по уточненню системи показників ефективного використання сільськогосподарських угідь в умовах реформування земельних відносин, вивчення сукупності чинників (факторів), які впливають на рівень економічної ефективності використання земель, обґрунтування напрямів її підвищення.

Відповідно до мети дослідження в роботі поставлені і вирішувалися такі задачі:

вивчити стан земельних відносин та ефективності використання землі в ринкових умовах господарювання;

виявити основні тенденції використання сільськогосподарських угідь в умовах трансформації форм власності і господарювання;

визначити основні чинники, під впливом яких формується рівень економічної родючості, як головний показник якості земель;

кількісно оцінити якість землі в системі показників ефективності сільськогосподарського виробництва;

уточнити систему показників визначення економічної ефективності сільськогосподарських угідь з урахуванням її якості;

визначити стан і рівень ефективності використання земель в умовах різних форм господарювання; земля сільськогосподарський влсність

вивчити вплив якості та місця розташування сільськогосподарських угідь на формування доходу;

визначити вплив факторів інтенсивності на ефективність використання земель.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних організаційно-економічних питань ефективного використання різних за якістю земель в суб'єктах господарювання ринкової орієнтації.

Об'єктом дослідження є економічні засади використання різних за якістю земель в сільськогосподарських підприємствах Харківської області.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання і системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, фундаментальні положення економічної теорії та наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем земельних відносин. Як джерела використовувалися законодавчі і нормативні акти державних органів України. В процесі дослідження застосовувалися такі методи: абстрактно-логічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, статистико-економічний, графічний, економіко-математичного моделювання та ін.

Інформаційною базою дослідження були дані Державного комітету статистики України, Державного комітету земельних ресурсів України, звітні та оперативні дані Головного управління сільського господарства та продовольства Харківської обласної держадміністрації, Харківського обласного управління статистики, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств, матеріали наукових конференцій, семінарів, сімпозіумів, наукових публікацій.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі системного підходу і комплексного аналізу виявлені загальні закономірності та особливості ефективного використання різних за якістю земель в суб'єктах господарювання ринкової орієнтації. Основу наукової новизни результатів дослідження складають такі положення:

дістали подальшого розвитку теоретичні, методологічні та методичні аспекти земельних відносин в системі ринкового механізму господарювання та економічні засади підвищення ефективності використання різних за якістю земель в сільськогосподарських підприємствах на регіональному рівні;

вперше проведено комплексне дослідження якісного стану та економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь за період реформування земельних відносин;

подальшого розвитку набули концептуальні підходи до оцінки напрямків підвищення економічної ефективності використання сільськогосподарських земель в умовах реформування земельних відносин;

доповнено методичні підходи до визначення впливу якості землі на результати господарської діяльності шляхом виявлення залежності між рівнем деградації земель та ефективністю їх використання;

удосконалено методичні підходи до оцінки окремих показників використання землі з урахуванням її якості;

набула подальшого розвитку методика оцінки ефективності використання сільськогосподарських земель за рейтинговим принципом з урахуванням використання сприятливості природних умов;

вперше розроблено методику по визначенню кількісної оцінки впливу якості земель та місця розташування земельних ділянок на формування диференціального доходу та ефективності використання землі.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційного дослідження використані при розробці галузевих тем: “Розробити методику визначення витрат і диференціальних (рентних) доходів на землях різної якості” (замовник - Міністерство агропромислового комплексу України, довідка №3 від 21.03.2003 р.); “Обґрунтувати і впровадити систему моделей і методику розробки бізнес-плану сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання (на післяприватизаційному етапі їх розвитку)”(замовник - Міністерство аграрної політики України, довідка № 4 від 21.03.2003 р.).

Результати дослідження і пропозиції щодо визначення рейтингу районів Харківської області за підсумками діяльності у сільському схвалені і прийняті для впровадження регіональним центром наукового забезпечення агропромислового виробництва Харківської області (довідка № 5 від 25.11.2002 р.).

Окремі теоретичні та методичні положення дисертаційного дослідження використовуються при вивченні окремих дисциплін на кафедрах економіки сільського господарства, статистики та економічного аналізу, а також в Інституті післядипломної освіти при Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (довідка № 275 від 28.03.2003р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, які складають наукову новизну і мають практичне значення, автором отримані особисто. З опублікованих у співавторстві наукових праць у дисертації використані лише ті положення, які є особистим здобутком автора. У спільній публікації № 1 (у списку праць, поданому в авторефераті) - автору належить узагальнення сучасних проблем ефективного використання сільськогосподарських угідь в умовах різноманітності форм господарювання; № 10 - розкриті методичні підходи визначення виробничих витрат в залежності від місця розташування земельних ділянок; № 13 - викладений аналіз використання землі в особистих господарствах населення.

Апробація результатів дослідження. Головні положення та висновки дисертації доповідалися і схвалені: на підсумкових науковий конференціях Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва в 1996-2002 рр.; на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (Харківський державний технічний університет сільського господарства, 2000 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти” (Запорізький інститут державного та муніципального управління, 2000 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (Харківський державний технічний університет сільського господарства, 2001 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК”( Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, 2001р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (Харківський державний технічний університет сільського господарства, 2002 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 11,75 ум.-друк. арк., особисто автору належить 2,62 ум.-друк. арк., з них п'ять у фахових виданнях, затверджених ВАК України, обсяг - 0,87 ум.-друк. арк. (особисто автору належить 0,87 ум.-друк. арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 192 сторінках комп'ютерного тексту. Складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 215 найменувань, містить 39 таблиць, 12 рисунків, 12 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі ”Теоретичні основи якості землі в системі ринкового механізму господарювання” розглядаються специфічні особливості землі як основного засобу виробництва. Визначаючи місце землі в системі сільськогосподарського виробництва, необхідно зауважити, що в сільському господарстві вона виступає як активний фактор сільськогосподарського виробництва, триєдиний за своєю суттю, бо одночасно є і виробничим базисом, і засобом праці, і предметом праці. Притаманні землі специфічні особливості, зокрема найцінніша - її родючість, свідчать про її виключну роль і відрізняють від інших засобів виробництва.

За час проведення земельної реформи виконано значний обсяг робіт із реформування земельних відносин, відбулися принципові зміни у формах власності на землю, істотно змінилася структура землеволодінь і землекористувань в аграрній сфері. В умовах трансформації земельних відносин мало місце деяке скорочення площі сільськогосподарських угідь і ріллі. Однак, незважаючи на демографічні зміни, це не вплинуло суттєво на розмір сільськогосподарських угідь та ріллі у розрахунку на одного жителя України.

Одним із незаперечливих досягнень земельної реформи стало запровадження оренди землі приватизованих земельних ділянок як форми реалізації права власності і ефективного використання земель. Таким чином, оренда землі одночасно вирішила проблему незабезпечених землею і виробників, і власників, які не мали можливості її ефективно використовувати. Крім того, оренда землі вважається одним з дієвих регуляторів земельних відносин при відсутності врегульованого ринку землі. Нові підприємства, сформовані за умов оренди, використовують нині 21,4 млн. га землі, а це 5,3 млн. паїв.

Впровадженню ринку землі повинна бути притаманна соціальна та економічна врегульованість руху земеньних ділянок. Земельне законодавство щодо формування і регулювання цивілізованого обігу земельних ділянок повинно врахувати обов'язкову соціальну орієнтацію земельного ринку та реалізацію економічних інтересів сільського населення, а також чітке державне регулювання ринку землі, створення нормативно-правової бази ціноутворення на землю та обмеження спекулятивно -"тіньових" угод щодо земельних ділянок.

В умовах формування ринку землі, удосконалення форм господарювання, методології та методики ціноутворення та економічного механізму регулювання земельних відносин в основі оцінки ефективного використання земельних ресурсів особливу увагу слід приділяти якості землі. На нашу думку, саме грошова оцінка дає змогу охарактеризувати якість земельних угідь, бо вона об'єднує в собі і природну, і економічну родючість. Тому ми пропонуємо використовувати такий показник, як індекс землевіддачі, який розраховується відношенням величини валової продукції в порівнянних цінах до вартості земельної площі, з якої одержана ця продукція в грошовій оцінці.

У другому розділі „Якісна характеристика земельних ресурсів та ефективність їх використання ” здійснено аналіз стану та ефективності використання земельних ресурсів Харківської області за роки проведення земельної реформи.

Визначено, що територія Харківської області займає 5,2% питомої ваги площі України і характеризується родючими ґрунтами. Показник сільськогоподарської освоєності земельного фонду області складає 77,1% і перевищує середній по Україні на 0,8 пункту. Розораність сільськогосподарських угідь становить 77,8%, що значно перевищує рівень розораності в країнах з високорозвинутим сільським господарством. За якісним складом земельних угідь область посідає одне з провідних місць в Україні. На її території зосереджено значні площі чорноземів та інших родючих ґрунтів. Однак внаслідок порушення науково обґрунтованих систем ведення землеробства природна родючість їх знижується. Протягом останніх років землекористування ведеться при різко від'ємному балансі гумусу, азоту, фосфору і калію в ґрунті, що зумовило втрату понад 10% його енергетичного потенціалу.

Значна площа ґрунтів області піддана сумарному впливу визначальних факторів на потенційну небезпеку вітро- і водоерозійних процесів. Загальна площа деґрадованих і малопродуктивних ґрунтів в області становить більш як 45% загальної площі ріллі. З цієї площі 56 тис.га підлягає консервації з подальшою реабілітацією. В області налічується 1027,6 тис.га дефляційно небезпечних та дефльованих площ, що складає 42,4% сільськогосподарських угідь. Особливо поширені дефляційні процеси у Кегичівському районі (93,1% від загальної площі сільськогосподарських угідь), Лозівському (89,0%), Близнюківському (88,6%), Барвенківському (87,5%), Сахновщинському районі (86,9%). Проведене групування сільськогосподарських підприємств області за 2000-2001 рр. визначило тенденцію зниження економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь від збільшення питомої ваги дефляційно небезпечних ґрунтів.

Змиті площі сільськогосподарських угідь у Харківській області займають 1210 тис.га (50,0%). За різним ступенем змитості вони характеризуються слідуючими цифрами: розмиті грунти займають 0,4%, сильнозмиті - 1,9%, середньозмиті - 9,3%, слабозмиті - 38,4%. Найбільший відсоток змитості ґрунтів спостерігається у Куп'янському районі - 70,6%, Близнюківському - 68,1%, Дергачівському - 66,4%. Дослідження впливу ступеня змитості ґрунтів на ефективність землекористування, свідчать, що в залежності від збільшення питомої ваги площ, підвержених водній ерозії за ступенем змитості ефективність використання земельних угідь суттєво знижуються.

Оцінюючи якість земельних угідь за грошовою оцінкою землі, можна зазначити, що проіндексована вартість одного гектара ріллі на 1.01.2002 р. становила 9514 грн., з варіюванням від 7530 грн. в Борівському і 10597 грн. в Краснокутському районах. З урахуванням грошової оцінки землі, вся площа ріллі розподіляється у такому співвідношенні: І група (до 9000 грн. за 1 га) включає п'ять адміністративних районів, на долю яких припадає 14,5%; ІІ група (9001-10000 грн. за 1 га) включає одинадцять районів, на які припадає 44,2%; ІІІ група (понад 10000 грн.за 1 га) включає одинадцять адміністративних районів, на долю яких припадає 41,3%. Групування сільськогосподарських підприємств за цією ознакою виявило чітку залежність показників ефективності використання землі від грошової оцінки.

Станом на 01.01.2002 р. у всіх власників землі та землекористувачів Харківської області налічувалось 2423,0 тис.га сільськогосподарських угідь, з них у товаровиробників - 1990,9 тис.га. або 82,2 %. Сільськогосподарські підприємства мають в своєму користуванні 71,8% сільськогосподарських угідь, в тому числі 74,6% загальної площі ріллі. З них найбільша питома вага у користуванні припадає на недержавні сільськогосподарські підприємства - 66,1 та 68,5% відповідних угідь. Стосовно форм підприємств - у користуванні сількогосподарських товариств знаходиться найбільша частина сільськогосподарських угідь - 936,3 тис.га (38,6%) та ріллі - 772,8 тис.га (39,8%). Другою за величиною групою землекористувачів є приватні і приватно-орендні підприємства - відповідно 553,9 тис.га (22,9%) і 450,3 тис.га (23,2%).

На основі реорганізації 441 колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) Харківської області на кінець 2000 р. було створено 577 нових агроформувань, при цьому понад 70% колишніх КСП зберегли цілісність свох земельних і майнових комплексів. Поглиблення аграрної реформи в області сприяло посиленню процесів концентрації сільськогосподарського виробництва за рахунок скорочення чисельності неефективно працюючих агроформувань і приєднання їх земель і майна до господарств, що мають кращі результати господарювання.

Процесу концентрації землі в руках господарів, які зможуть ефективно обробляти землю, в подальшому значною мірою сприятиме розвиток орендних земельних відносин. Динаміка укладання договорів оренди земельної частки (паю) показує: якщо на початку 1999 р. у Харківській області було укладено всього 386 договорів, то станом на 1.01.2002 р. кількість орендодавців збільшилась до 215,6 тис., а кількість укладених договорів оренди до 216,2 тисяч. Терміни дії договорів різноманітні. Так, у Харківській області укладено 20,9% договорів оренди земельних ділянок терміном на один-три роки, а на десять і більше - лише 4,2%. Основна кількість договорів має термін від чотирьох до п'яти років (48,4%) та від шести до десяти років (26,5 %).

За період з 1990 по 2001 р. характерним було поступове зниження економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь. Більш повно це характеризують вартісні показники, які дають змогу порівнювати та об'єктивно оцінювати рівень використання земельних ресурсів у господарствах, що виробляють різні види продукції. Вони є, з економічної точки зору, найбільш важливими показниками, бо завдяки вивченню саме їх, можна робити висновок про те, чи є використання угідь ефективним (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в господарствах Харківській області (в порівнянних цінах 2000 р.), тис. грн.

Як свідчать наведені дані, в цілому по всіх категоріях господарств виробництво валової продукції сільського господарства в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2001 р. знизилось порівняно з 1990 р. на 23,1%, в тому числі про дукції тваринництва - на 49,7% (виробництво продукції рослинництва збільшилось на 3,3%). При цьому в сільськогосподарських підприємствах при скороченні виробництва валової продукції на 50,4%, а продукції рослинництва - на 30,1%, особливо суттєвим було зниження виробництва продукції тваринництва - в 3,5 раза. Ті ж самі тенденції були характерні і для господарств населення. Хоча загальний обсяг виробництва валової продукції в цих господарствах збільшився в 1,7 раза за рахунок розширення площ сільськогосподарських угідь більш, ніж у 4,2 рази.

Таким чином, нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах населення не забезпечило достатньої компенсації спаду виробництва в сільськогосподарських підприємствах, що привело до загального зниження обсягу її виробництва на 32,1%. За цей же період питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі валової продукції скоротилася з 79,8 до 46,0%, а господарств населення підвищилась з 20,2 до 50,4%.

Порівнюючи аналогічні показники 2001 р. з 1999 р., необхідно зазначити, що ефективність використання сільськогосподарських угідь по всіх категоріях господарств підвищилась на 40,8%, в тому числі в рослинництві - на 64,4%, в тваринництві - на 8,4%. Зазначене підвищення відбулось за рахунок збільшення виробництва валової продукції у сільськогосподарських підприємствах на 41,0%, в тому числі в рослинництві - на 58,3%, в тваринництві - на 11,0%. В господарствах населення відбулось зниження ефективності використання сільськогосподарських угідь на 16,6%, в тому числі в рослинництві - на 0,1%, в тваринництві - на 34,8%. Саме на ці роки приходиться значне розширення площі сільськогосподарських угідь у господарствах населення.

З даних табл. 1 видно також, що господарства населення виробляють на 100 га сільськогосподарських угідь значно більше валової продукції. Це обумовлено декількома причинами. По-перше, вони мають у структурі посівних площ більшу питому вагу сільськогосподарських культур інтенсивного типу (картопля, овочеві культури та ін.). Крім того, вони трансформують значну кількість продукції рослинництва, яку отримують від сільськогосподарських підприємств за різними каналами (натуроплата, орендна плата та ін.), в продукцію тваринництва.

Ефективність використання земельних угідь суттєво коливається в залежності від організаційно-правових форм (табл. 2).

Таблиця 2

Ефективність використання земельних угідь а аграрних формуваннях Харківської області різних організаційно-правових форм господарювання, 2001р.*

* СФГ - селянські (фермерські)господарства; ТОВ - товариства з обмеженою відповідальністю; ПСП - приватні сільськогосподарські підприємства; СВК - сільськогосподарські виробничі кооперативи; ЗАТ - закриті акціонерні підприємства; ВАТ - відкриті сільськогосподарські підприємства

Аналіз даних показує, що більш високу ефективність використання земельних угідь мають акціонерні товариства і сільськогосподарські виробничі кооперативи. Це пояснюється більш високою щільністю поголів'я худоби на 100 га угідь, а також більш високою питомою вагою продукції тваринництва в загальному обсязі виробництва. Крім того, основна маса акціонерних товариств і сільськогосподарських кооперативів була створена на базі крупних спеціалізованих і вузькоспеціалізованих підприємств області. Тому можна з впевненістю стверджувати, що саме ці обставини значно вплинули на формування сучасної виробничої структури цих підприємств та більш високий рівень ефективності використання земель.

Відмінності показників прибутковості і рівня рентабельності мають свою специфіку, що обумовлено іншими причинами. Аграрні формування всіх форм господарювання мали рентабельне виробництво продукції рослинництва і збиткове продукції тваринництва. При цьому рівень збитковості продукції тваринництва в акціонерних товариствах і сільськогосподарських виробничих кооперативах був нижчим. Однак, у зв'язку з тим, що ці підприємства мають більш високу питому вагу продукції тваринництва в загальному обсязі, це негативно впливає на кінцеві результати господарювання (всі вони у 2001 році були збитковими). Вирішення цієї проблеми знаходиться у прямій залежності від формування належного цінового механізму на продукцію тваринництва.

Аналіз ефективності використання земель сільськогосподарського призначення різними аграрними формуваннями свідчить, що рівень її знаходиться у прямій залежності від ставлення до землі. В 1990 р., в умовах високого рівня інтенсифікації землеробства було досягнуто високу врожайність основних сільськогосподарських культур: зернові (у середньому) - 37,9 ц/га, цукровий буряк - 253,0 і соняшник - 17,6 ц/га. Варіювання урожайності по сільськогосподарських підприємствах окремих районів області було незначним: зернові культури - 1:1,26; цукровий буряк - 1:1,37 і соняшник - 1:1,67. В наступні роки, по мірі посилення кризових явищ і трансформації інтенсивних форм землеробства в екстенсивні, спостерігається стійка тенденція зниження урожайності основних культур (рисунок).

Рис. Індекси урожайності основних сільськогосподарських культур у сільськогосподарських підприємствах Харківської області (1990=100%)

Одночасно збільшується амплітуда коливань урожайності в сільськогосподарських підприємствах окремих районів області. В 2001 р. вона була такою: зернові культури - 1:1,63; цукровий буряк - 1:2,67 і соняшник - 1:2,51 (в попередні роки амплітуда коливань була ще більшою).

В зв'язку з тим, що в рядах динаміки абсолютні показники зниження урожайності нестабільні, для виявлення більш достовірної тенденції проведено вирівнювання динамічних рядів за рівнянням параболи другого порядку. Наведені розрахунки з вищою достовірністю (коефіцієнт апроксимації коливається від 0,511 до 0,629) виявили тенденцію зниження урожайності по всіх основних культурах.

Дослідженнями встановлена залежність урожайності сільськогосподарських культур від величини показників грошової оцінки землі. Групування сільськогосподарських підприємств Харківської області за підсумками господарської діяльності 2002 року надало можливість встановити, що в господарствах першої групи, в гірших умовах господарювання (грошова оцінка І га ріллі до 9000 грн.), урожайність складала: зернових (в середньому) - 33,1 ц/га, цукрового буряку - 180,4 і соняшнику - 14,7 ц/га. В третій групі, з кращими умовами господарювання (грошова оцінка І га понад 10000 грн.), урожайність була вища відповідно на 20,2%, 18,0 і 13,2%.

У третьому розділі „Вплив якості земель на ефективність їх використання в сільськогосподарських підприємствах Харківської області” встановлено: як різниця в якості земель впливає на розмір витрат та диференціального доходу господарства; в якій мірі фактори інтенсифікації впливають на ефективність використання земель; яким чином за допомогою рейтингового принципу можна встановити ступінь ефективності використання земель; як впливає галузеве співвідношення та удосконалення структури посівних площ на ефективність сільськогосподарського виробництва.

Якість земель - комплексне поняття, кількісне визначення якого формується під дією сукупності факторів: рівня родючості ґрунтів, розташування земельних ділянок, впливу особливостей ґрунтів на питомий опір при виконанні сільськогосподарських робіт, розміру та конфігурації земельних ділянок, наявності на них перешкод, придатності земель для вирощування на низ різних культур. Різниця в якості земель впливає на розмір виручки від реалізації продукції та на величину витрат в розрахунку на одиницю земельної площі, а отже, і на прибутковість та рентабельність виробництва.

Використовуючи “Методику визначення диференціальних доходів на землях різної родючості”, розраховано розмір диференціального доходу на 1 га посівної площі зернових культур по окремих сільськогосподарських підприємствах Харківського району з урахуванням місця розташування земельних ділянок від центру господарств. При аналізі встановлено, що господарства з однаковою якістю земель (ТОВ “Нива”, АТ “Колос”: коефіцієнт співвідношення балів економічної оцінки земель дорівнює 1,10) і різною віддаленістю від господарських центрів (ТОВ “Нива” - на 11 км, АТ “Колос” - на 22 км), мають значні відхилення у коливаннях доходів: диференціальний доход ТОВ “Нива” збільшиться на 12,4%, а в АТ “Колос” зменшиться на 6,1%, що свідчить про те, що умови в АТ “Колос” гірші за умови ТОВ “Нива”. Наведені розрахунки диференціального доходу, сформованого під впливом різного розташування земельних ділянок від господарського центру, надали можливість вдосконалити методику грошової оцінки землі, що забезпечить підприємствам створення рівних умов формування доходів на різноякісних землях.

Аналіз впливу факторів інтенсифікації на ефективність використання сільськогосподарських угідь свідчить про те, що збільшення навантаження землі в розрахунку на середньорічного працівника, негативно впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва. Такий стан пов'язаний з деіндустріалізацією та екстенсивною формою відтворення.

В процесі аналізу результатів досліджень, за допомогою методу Forward Stepwise Regression (ступенева регресія), були виявлені найбільш адекватні кореляційно-регресивні моделі, які підтвердили суттєву залежність виходу валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь (у) від дії наступних факторів: землезабезпеченості (х1), матеріально-грошових витрат на 100 га сільськогосподарських угідь (х2) і продуктивності праці (х3), що характеризується рівнянням:

у = 194,08 - 11,76 х1 + 0,19 х2 + 0,04 х3 (1)

Згідно з розрахованими даними загальний коефіцієнт детермінації (RІ = 0,6558) на 65,6% пояснює загальну варіацію показника ефективності використання сільськогосподарських угідь варіацією наведених факторів.

Між результативною і факторними ознаками існує досить тісний зв'язок (коефіцієнт кореляції R = 0,8098). Перевірка на істотність доводить наявність невипадкової залежності, а також високий рівень адекватності побудови моделі (фактичний F- критерій Фішера F (3,43) =370,88). Аналіз стандартизованих коефіцієнтів бета показав, що найбільший вплив на вихід валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь має продуктивність праці (в3 = 0,505176), наступний показник - землезабезпеченість (в1=-0,416689), а потім матеріально-грошові витрати (в2 = 0,363885).

Значення параметра рівняння дають підставу зазначити, що із збільшенням навантаження землі на гектар в розрахунку на одного середньорічного працівника, при умові, що інші фактори знаходитимуться на середньому рівні, вихід валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь зменшується на 11,8 тис.грн., а підвищення величини матеріально-грошових витрат та продуктивності праці на одиницю, сприяє збільшенню виходу валової продукції відповідно на 0,19 і 0,04 тис.грн.

Важливою складовою передумовою стабілізації стану справ у сільському господарстві стало залучення додаткових коштів у розвиток його галузей. У 2000 р. реформовані господарства Харківської області отримали 46,3 млн.грн. кредитів комерційних банків на пільгових умовах. У 2001 р. обсяги кредитування сільськогосподарських товаровиробників зросли на 195 млн. грн. Ще майже 230 млн. грн. Інвестували за два роки у розвиток реформованих господарств промислові, переробні і агросервісні підприємства та інші інвестори, які стали засновниками і співзасновниками новостворених агроформувань. З урахуванням власних коштів господарств загальна сума витрат на сільськогосподарське виробництво зросла порівняно з 1999 р. на 20%. Збільшились і обсяги реалізації сільськогосподарської продукції, при цьому виручка від реалізації зростала більш прискореними темпами, ніж собівартість реалізованої продукції

Оцінка економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь районами області має важливе значення для управління економічними процесами на регіональному рівні. Проте складність господарської діяльності не дозволяє виділити найбільш істотний показник, який би повною мірою оцінив результати господарювання. Звідси виникає необхідність оцінки системи показників, які характеризують ефективність діяльності об'єктів господарювання регіону. У світовій практиці для управління розвитком економічних об'єктів широко використовується рейтинг.

За участю автора були розроблені методичні підходи щодо оцінки ефективності використання сільськогосподарських земель за рейтинговим принципом з урахуванням використання сприятливості природних та погодних умов, бо специфіка сільськогосподарського виробництва і, зокрема, використання сільськогосподарських земель полягає у безпосередній залежності від природно-кліматичних умов, тому розрахунок інтегрального показника без урахування їх впливу видається неприпустимим. Величину впливу природних та погодних умов на ефективність використання сільськогосподарських угідь визначено за допомогою інтегрованого коефіцієнта сприятливості природних та погодних умов (Кспу). Цей коефіцієнт є похідною від коефіцієнту родючості ґрунтів та кількості опадів. Коефіцієнт родючості (Кр) являє собою якісну характеристику сільськогосподарських земель районів, розраховану на основі відношення балів бонітета ґрунту окремого району до середнього значення по області. Кліматичні умови характеризуються коефіцієнтом опадів (Ко), визначеним за кількістю опадів за основний період вегетації рослин - квітень-червень. Наявність кількості опадів визначалась по даним 10 метереологічних станцій області. Згідно зазначеної методики, розрахунок коефіцієнта сприятливості природних умов здійснюється за формулою:

Кспу = 1+[(Кр - 1) + (Ко - 1)] (2)

Наступним кроком є визначення нормативного показника, що розраховується як добуток середньої урожайності окремої культур по області і коефіцієнта сприятливості природних умов району. Коефіцієнт використання природних умов визначається шляхом відношення фактичної урожайності окремої культури по району до нормативної урожайності.

Співставлення розрахованих коефіцієнтів окремо по кожному показнику дозволяє визначити рівень використання сприятливості природних умов для ефективного використання сільськогосподарських земель. Вплив природних умов, за нашою думкою, має відношення до усіх показників ефективності сільськогосподарського виробництва, але в найменшій мірі він стосується витрат в розрахунку на одиницю ріллі. В зв'язку з цим, при визначені рейтингу, показник витрат ми залишили без змін, не корегуючи його на коефіцієнт сприятливості природних умов. В процесі оцінки за рейтинговим приципом і визначення місця окремого району по ефективності використання землі ми розробили два варіанти розрахунків.

В першому варіанті визначені місця окремих районів на основі фактичних показників ефективності використання землі. В другому варіанті місця визначені з урахуванням інтегрованого коефіцієнту сприятливості за природними і погодними умовами. Порівнюючи ці варіанти можна зазначити, що спостерігаються суттєві коливання в рейтингу районів. Наприклад, Балаклійський район за першим варіантом займав сьоме місце, а за другим - четверте, а Борівський район займав в першому варіанті - сімнадцяте місце, а в другому - п'яте. Сталість рейтингового місця характерна Чугуївському району, який по першому і по другому варіанту займав перше місце. Теж саме стосується і Первомайського району, який за обома варіантами займав останні місця.

Методичні підходи до визначення рейтингу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств на протязі 2001-2002 років використані в Харківській області і отримали позитивну оцінку.

Важливим фактором підвищення ефективності використання землі являється оптимальна галузева структура, яка в повній мірі відповідає кон'юнктурі ринку та ефективному використанню обмежених матеріально-технічних ресурсів. З урахуванням цих умов нами побудована економіко-математична модель удосконалення галузевого співвідношення та структури посівних площ, яка апробована в дослідному господарстві ім. Чапаєва Харківського району Харківської області. Розрахунки виконані за декільками варіантами. Отримані результати рішення свідчать про існування суттєвих резервів підвищення ефективності використання землі. В оптимальному варіанті виробництво валової продукції можна збільшити на 29,8 %, величину прибутку на 26,2%, рівень рентабельності складає 25,2%. Ці зміни обумовлені різними факторами. В рослинництві структура посівних площ в більшій мірі буде адаптована до вимог ринку, основні зернові і технічні культури розміщуються по кращих попередниках, а підвищення урожайності забезпечується відповідним ресурсним забезпеченням.

Розроблена модель, за незначного коригування, може бути використана в будь-якому сільськогосподарському підприємстві різних організаційно-правових форм.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі на основі проведених досліджень обґрунтовано комплекс питань та практичних рекомендацій по визначенню впливу якості земель на ефективність їх використання, відповідно до умов реформування земельних відносин. На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Основним напрямком реформування земельних відносин є зміна форм землеволодіння і землекористування, розвиток орендних відносин із запровадженням економічного стимулювання власників землі та землекористувачів за раціональне використання, охорону земель і збереження їх родючості. Земельні відносини у сільському господарстві значною мірою є рентними відносинами. В умовах трансформування земельних відносин у ринкове середовище, правильний перерозподіл диференціальної ренти, що утворюється на кращих і середніх за якістю землях, залежить від грошової оцінки, обчисленої на основі рентного доходу.

2. Якість земель - комплексне поняття, кількісне визначення якого формується під дією сукупності факторів. Родючість ґрунту - це результат взаємодії природних і економічних процесів, які протікають в конкретних умовах ведення землеробства. Різниця в якості земель впливає на розмір виручки від реалізації продукції та на величину витрат з розрахунку на одиницю земельної площі, а отже, і на розмір прибутковості. Реформування земельних відносин призвело до загострення економічної ситуації в сільському господарстві, сприяло ускладненню і протилежної взаємодії природних і економічних процесів, що, в свою чергу, негативним чином вплинуло на родючість ґрунту. Тому, в подальшому, ефективне використання земель повинно передбачати гармонічне поєднання економічних інтересів землевласників і землекористувачів з відтворенням і покращенням природних властивостей ґрунту.

3. В умовах формування ринку землі, удосконаленню форм господарювання, методології та методики ціноутворення та економічного механізму регулювання земельних відносин в основі оцінки ефективного використання земельних ресурсів особливу увагу слід приділяти якості землі. На нашу думку, саме грошова оцінка дає змогу охарактеризувати якість земельних угідь, бо вона об'єднує в собі і природну і економічну родючість. Тому ми пропонуємо використовувати такий показник, як індекс землевіддачі, який розраховується відношенням величини валової продукції в порівнянних цінах до вартості земельної площі, з якої одержана ця продукція в грошовій оцінці.

4. Внаслідок порушення науково обґрунтованих систем ведення землеробства природна родючість ґрунтів знижується. Протягом останніх років землекористування ведеться при різко від'ємному балансі гумусу, азоту, фосфору і калію в ґрунті, що зумовило втрату понад 10% його енергетичного потенціалу. Це є, перш за все, наслідком сучасного етапу хімізації землеробства. У 2001 р. в порівнянні з 1990р. внесення органічних і мінеральних добрив на 1 га посівної площі в сільськогосподарських підприємствах області скоротилося в 5,7 і 12,8 разів. Частка удобреної площі мінеральними добривами за цей період скоротилася з 88 до 24%, органічними - з 18 до 3%. Значна площа ґрунтів області піддана сумарному впливу визначальних факторів на потенційну небезпеку вітро- і водоерозійних процесів. Групуванням сільськогосподарських підприємств області за питомою вагою дефляційно небезпечних ґрунтів встановлено, що з підвищенням питомої ваги таких земель в загальному обсязі ріллі більш ніж 60%, виробництво валової продукції рослинництва знижується на 29,7%, урожайність зернових культур - на 23,1%, цукрових буряків - на 20,9 і соняшнику - на 7,4%. Погіршуються і інші економічні показники ефективності використання землі.

5. В 1990-2001рр. характерним було поступове зниження економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь. Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь у всіх категоріях господарств знизилось на 23,1%, в тому числі про дукції тваринництва - на 49,7% (виробництво продукції рослинництва збільшилось на 3,3%). В сільськогосподарських підприємствах при скороченні виробництва валової продукції на 50,4%, а продукції рослинництва - на 30,1%, особливо суттєвим було зниження виробництва продукції тваринництва - в 3,5 рази. Ті ж самі тенденції були характерні і для господарств населення. Хоча загальний обсяг виробництва валової продукції в цих господарствах збільшився в 1,7 раза за рахунок розширення площ сільськогосподарських угідь більш, ніж у 4,2 рази. Однак це не забезпечило достатньої компенсації спаду виробництва в сільськогосподарських підприємствах, що привело до загального зниження обсягів її виробництва на 32,1%. За цей же період питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі валової продукції скоротилася з 79,8 до 46,0%, а господарств населення підвищилась з 20,2 до 50,4%.

6. Ефективність використання земельних угідь суттєво коливається в залежності від організаційно-правових форм. Більш високу ефективність використання земельних угідь мають акціонерні товариства і сільськогосподарські виробничі кооперативи. Це пояснюється тим, що в цих господарствах значно більша щільність поголів'я худоби на 100 га угідь і питома вага продукції тваринництва в загальному обсязі виробництва. Крім того, основна маса акціонерних товариств і сільськогосподарських кооперативів була створена на базі крупних спеціалізованих і вузькоспеціалізованих підприємств області. Тому можна з впевністю стверджувати, що саме ці обставини значно вплинули на формування сучасної виробничої структури цих підприємств та більш високий рівень ефективності використання земель. Однак, у зв'язку з тим, що ці підприємства мають більш високу питому вагу продукції тваринництва в загальному обсязі, це негативно впливає на кінцеві результати господарювання (всі вони у 2001 році були збитковими). Вирішення цієї проблеми знаходиться у прямій залежності від формування належного цінового механізму на продукцію тваринництва.

7. З урахуванням індексації вартість одного гектара ріллі на 1.01.2002 р. становила 9514 грн., з варіюванням від 7530 грн. в Борівському і 10597 грн. в Краснокутському районах. Групування сільськогосподарських підприємств за цією ознакою виявило чітку залежність показників ефективності використання землі від грошової оцінки. В сільськогосподарських підприємствах ІІІ групи (грошова оцінка понад 10000 грн.) виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь більше на 17,3% у порівнянні з господарствами І групи (грошова оцінка до 9000 грн.), урожайність зернових культур, цукрових буряків і соняшнику - відповідно на 20,2%, 18,0 і 13,2%. В 1990 р., в умовах високого рівня інтенсифікації землеробства було досягнуто високу врожайність основних сільськогосподарських культур: зернові (у середньому) - 37,9 ц/га, цукровий буряк - 253,0 і соняшник - 17,6 ц/га. Варіювання урожайності по сільськогосподарських підприємствах окремих районів області було незначним: зернові культури - 1:1,26; цукровий буряк - 1:1,37 і соняшник - 1:1,67. В наступні роки, по мірі посилення кризових явищ і трансформації інтенсивних форм землеробства в екстенсивні, спостерігається стійка тенденція зниження урожайності основних культур. Одночасно збільшується амплітуда коливань урожайності в сільськогосподарських підприємствах окремих районів області. В 2001 р. вона була такою: зернові культури - 1:1,63; цукровий буряк - 1:2,67 і соняшник - 1:2,51 (в попередні роки амплітуда коливань була ще більшою).

8. Дослідженнями встановлено розмір диференціального доходу в розрахунку на 1 га посівної площі зернових культур в окремих сільськогосподарських підприємствах Харківської області з урахуванням місця розташування земельних ділянок від центру господарств. Виявлені суттєві коливання його величини з урахуванням цього фактору (+,- 6,1-12,4%). Наведені розрахунки диференціального доходу, сформованого під впливом різного розташування земельних ділянок від господарського центру, надали можливість вдосконалити методику грошової оцінки землі, що забезпечить підприємствам створення рівних умов формування доходів на різноякісних землях.

9. За допомогою методу Forward Stepwise Regression (ступенева регресія), були виявлені найбільш адекватні кореляційно-регресивні моделі, які підтвердили суттєву залежність ефективності використання землі від основних факторів інтенсифікації землеробства (землезабезпеченності, розміру матеріально-грошових витрат на одиницю земельної площі, продуктивності праці та ін.) Згідно з розрахованими даними загальний коефіцієнт детермінації (RІ=0,6558) на 65,6% пояснює загальну варіацію показника ефективності використання сільськогосподарських угідь від наведених факторів. Між результативною і факторними ознаками існує досить тісний зв'язок (R = 0,8098).

10. Складність господарської діяльності не дозволяє виділити найбільш істотний показник, який би повною мірою оцінив результати господарювання. Звідси виникає необхідність оцінки системи показників, які характеризують ефективність діяльності об'єктів господарювання регіону або адміністративного району. У світовій практиці для управління розвитком економічних об'єктів широко використовується рейтинг. За участю автора були розроблені методичні підходи щодо оцінки ефективності використання сільськогосподарських земель за рейтинговим принципом з розрахунком інтегрованого показника сприятливості природних та погодних умов. Ці методичні підходи до визначення рейтингу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств на протязі 2001-2002 років використані в Харківській області і отримали позитивну оцінку.