Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку великої компанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

УДК 658.589+338.45

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку великої компанії

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Савчук Олександр Володимирович

Донецьк 2003

Загальна характеристика роботи

інноваційний розвиток компанія

Актуальність теми. Інтенсивний розвиток інноваційної діяльності у сучасних умовах забезпечує основу стійкого економічного зростання, що надає змогу стверджувати про інноваційний тип розвитку економіки на відміну від застійного, еволюційного, екстенсивного.

Курс на інноваційний розвиток в Україні визначає перехід економіки до нового якісного стану. Він супроводжується активізацією інноваційної діяльності, яка дозволяє реорганізувати економіку на основі розвитку наукомістких виробництв, впровадження у виробництво прогресивних високотехнологічних процесів, розробки та випуску нової конкурентоспроможної продукції. Для реалізації стратегії інноваційного розвитку є всі необхідні передумови, серед яких науково-технічний, виробничий та кадровий потенціал машинобудівного комплексу, що визначають конкурентні переваги країни. Однак машинобудівний комплекс, маючи значні інноваційні можливості, протягом декількох років проводить інноваційну діяльність, яка досить слабо спрямована на розробку та виробництво принципово нових видів техніки та технологій, що забезпечують випуск конкурентоспроможної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Недостатнє фінансування НДДКР, у тому числі в машинобудуванні (на фінансове забезпечення НДДКР приходилося лише 0,4% ВВП) негативно впливає на усі складові життєвого циклу інновацій, які забезпечують реалізацію сучасних технологій.

На подолання стагнації в інноваційній сфері спрямована державна інноваційна політика, яка мусить надати імпульс мобілізації усіх наявних ресурсів, що забезпечують активізацію інноваційних процесів. Згідно з прогнозом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України в 2006 р. обсяг фінансування інноваційної діяльності, створення зразків нової техніки та освоєння нових видів машинобудівного обладнання, нових видів продукції повинен збільшитися до 18 млрд. грн.

Питання інноваційного розвитку економіки України, які ставляться в основоположних документах з цієї проблеми, потребують їх конкретизації стосовно до головних суб'єктів ринкової економіки - великих компаній, під якими мається на увазі структура, що складається з багатьох самостійних та дочірних підприємств, які мають материнську компанію. Це обумовило необхідність великим компаніям формувати організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку, відсутність якого негативно впливає на їх інноваційну діяльність.

У процесі здійснення інноваційної діяльності великими компаніями та заходів її господарського регулювання виникають складні взаємозв'язки. Це об'єктивно потребує при розробці організаційно-економічного механізму теоретичного аналізу сутності та тенденцій розвитку інноваційної діяльності великих компаній, виявлення суперечностей, які негативно впливають на маркетингові дослідження. Визначення та вирішення таких суперечностей особливо актуально для великих компаній, які за своїм статусом є корпораціями, акціонерними товариствами.

Особлива значущість інноваційного розвитку великих компаній проявляється у реалізації інноваційної політики держави. Відсутність системних розробок щодо її вирішення визначила вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темою “Формування економічного потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу України” (номер державної реєстрації 0101U0011124, 2001-2004 рр.). У рамках зазначеної теми набули подальшого розвитку концептуальні основи формування науково-технічного потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу України: пріоритети, методи та пропозиції щодо його зростання та ефективного використання.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування цілісної наукової концепції інноваційного розвитку великої компанії на основі розробки та впровадження у систему корпоративного менеджменту організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку.

Для реалізації мети дослідження було поставлено та вирішено такі задачі:

· виконано комплексний аналіз інноваційних процесів у світовій економіці, виявлено та досліджено основні чинники інноваційного розвитку: глобальні, структурні, галузеві, економічні, соціальні;

· критично проаналізовано інноваційні процеси в Україні, визначено етапи інноваційного розвитку економіки України;

· досліджено дію чинників, характерних для економіки великих компаній розвинених держав, можливість їх використання у кожному з визначених періодів інноваційного розвитку економіки України;

· на основі системного підходу визначено роль великих компаній у реалізації державної та регіональної інноваційної політики;

· у контексті проблем підвищення інноваційної активності з урахуванням зовнішнього та внутрішнього середовища обґрунтовано та розроблено стратегію інноваційного розвитку великої компанії;

· розроблено концептуально нові підходи щодо формування структури організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії;

· обґрунтовано необхідність і доведено ефективність розроблених концептуально нових підходів щодо оцінки результатів інноваційної діяльності великої компанії на основі системного підходу та багаторівневого аналізу;

· розроблено підходи щодо вибору інноваційних проектів, які враховують особливості їх формування та реалізації;

· теоретично розвинено та практично реалізовано нові положення економічної оцінки результатів інноваційної діяльності великої компанії;

· обґрунтовано сучасну стратегію інноваційного розвитку великої компанії, яка забезпечує врахування світового досвіду корпоративного управління;

· розроблено організаційно-економічний механізм реалізації стратегії інноваційного розвитку великої компанії.

Об'єкт дослідження - процеси інноваційного розвитку великої компанії, які визначають науково-технічний прогрес та економічну безпеку України.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні питання і прикладні аспекти формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії, адекватного до ринкових умов економіки інноваційного типу.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є класичні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем інноваційного розвитку.

Джерелом інформації є законодавчі акти України, укази Президента України, постанови та декрети Кабінету міністрів України, рішення місцевих органів влади, офіційні статистичні матеріали, дані обліку та звітності машинобудівних компаній.

Для вирішення задач дослідження використовувалися такі методи: комплексно-цільовий підхід (аналіз тенденцій розвитку інноваційної діяльності в Україні та за рубежем, комплексна оцінка інноваційного рівня продукції, виробництва та підприємства); статистичний та економіко-математичний аналіз (оцінка інноваційного рівня продукції, виробництва та підприємства, розробка інвестиційно-інноваційних проектів); системний підхід і системний аналіз (розробка стратегії інноваційного розвитку підприємства та організаційно-економічного механізму її реалізації); методи моделювання (побудова моделей інноваційних процесів на підприємстві, оцінка економічних результатів інноваційної діяльності у системі взаємопов'язаних підприємств великої компанії); експертних оцінок (розробка інвестиційної стратегії підприємства), порівняльних оцінок, індексів та розрахункових коефіцієнтів (обґрунтування інтегрального показника комплексної оцінки інноваційного рівня продукції, виробництва та підприємства).

Наукова новизна одержаних результатів. Результати наукового дослідження полягають у вирішенні важливої науково-прикладної проблеми - розробці теоретичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо стратегії інноваційного розвитку великої компанії та механізму її реалізації, який забезпечує випуск конкурентоспроможної продукції, сталий розвиток підприємств та їх колективів в умовах нестабільності ринкового середовища трансформаційної економіки.

Основні наукові результати, які мають наукову новизну, такі:

уперше:

· обгрунтовано принципи та реалізовано механізм паритетного співробітництва приватних структур та підприємств з часткою державної власності в ефективному використанні інноваційного розвитку великих машинобудівних компаній;

· запропоновано організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку великих компаній та методологічні підходи щодо його формування, які полягають у такому: визначення нормативної бази, формування багаторівневого підходу щодо впровадження інновацій у розробку, виробництво та управління великою компанією на основі інвестиційних стратегій;

· розроблено методичні положення щодо оцінки стану інноваційної діяльності великої компанії, в основу яких покладено систему класифікації інновацій у промисловому виробництві, комплекс економічних категорій, що відображають реалізацію інноваційних процесів на підприємстві, відповідні їм часткові та узагальнюючі показники, що дозволять одержати кількісні характеристики таких категорій, а також якісні методи їх дослідження;

· розроблено теоретичні та методичні основи оцінки економічних результатів інноваційної діяльності в системі взаємопов'язаних виробничих підприємств великої компанії, найбільш суттєвими положеннями яких є: система локальних і комплексних економічних ефектів впровадження інновацій у великій компанії; система показників локальної і комплексної ефективності функціонування підприємств великої компанії; методи розрахунку даних показників на базі використання інструментарію економіко-математичних моделей міжгалузевого балансу;

удосконалено:

· теоретичну та методологічну базу дослідження інноваційних процесів в умовах становлення України як незалежної держави та ринкової трансформації економіки, до якої входить обґрунтування чинників інноваційного типу світової економіки, виділення етапів розвитку економіки України та визначення дії виділених чинників у кожному із встановлених періодів;

· понятійний і термінологічний апарат, що стосується проблем інноваційного розвитку підприємства; уточнено поняття: “інновації”, “інноваційний розвиток”, “інноваційний рівень продукції”, “інноваційний рівень виробництва”, “інноваційний рівень підприємства”;

дістали подальшого розвитку:

· системно-цільовий підхід, що використовується при розробці інноваційного розвитку підприємства, який являє собою багаторівневу та багатофункціональну систему, містить методи і способи реалізації стратегії у сфері наукових розробок, виробництва, розвитку ринку, якості та конкурентоспроможності продукції;

· методи оцінки економічної ефективності інвестиційно-інноваційних проектів у напрямі поширення системи показників даної оцінки, безпосереднього врахування в їх розрахункових співвідношеннях типових схем взаємодії інвестора та великої компанії, внутрішніх і зовнішніх чинників (співвідношення власних і позикових коштів, тривалість підготовчого періоду проекту, рівень інфляції, вартість позикових коштів), які впливають на економічні результати здійснення проекту, максимального відображення в показниках різних ризиків реалізації проектів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає в розробці цілісної концепції інноваційного розвитку великої компанії та організаційно-економічного механізму її реалізації, які дозволили сформувати комплекс заходів, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється, а також сприяння виходу великої компанії на внутрішній та зовнішній ринки з новою наукомісткою продукцією.

Пропозиції щодо розробки концепції інноваційного розвитку великої компанії та організаційно-економічного механізму її реалізації прийнято базовими для розробки та реалізації стратегії інноваційного розвитку машинобудівного комплексу України (довідка Міністерства промислової політики України № 12/4-2-292 від 29.08.2003 р.).

Пропозиції та положення щодо інноваційного розвитку машинобудівного підприємства включено у розробку та реалізацію Програми соціально-економічного розвитку регіону “Донецька область - 2010” (довідка №1-9я-2267 від 29.08.2003 р.).

Положення щодо розробки організаційно-економічного механізму забезпечення активізації інноваційної діяльності на підприємствах України були використані при підготовці пропозицій Донецькою обласною організацією Українського Союзу промисловців і підприємців, які були подані до Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Міністерства промислової політики України, Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 01-59 від 01.09.2003 р.) та частково використано при розробці Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 рік.

Методологічні підходи та науково-методичні розробки щодо стратегії інноваційного розвитку великої компанії за такими напрямами, як стратегія ринку, стратегія розробки нової продукції, стратегія виробництва, стратегія якості та конкурентоспроможності, стратегія інвестицій, стратегія кадрів, а також процедурні, організаційні, технічні та інформаційні аспекти реалізації указаних стратегій упроваджено на ВАТ "Азовмаш" (довідка №201/43 від 10.09.2003 р.).

Основні положення роботи з проблем визначення ефективності інноваційних проектів та оцінки економічних результатів інноваційної діяльності у системі взаємопов'язаних промислових підприємств використовуються в навчальному процесі Приазовського державного технічного університету МОН України за спеціальностями "Менеджмент у виробничій сфері" та "Економіка підприємства" (довідка №73-01-1949 від 03.09.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід щодо розробки організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії. Автором у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї, методологічні положення та методичні розробки, які є результатом особистого наукового внеску, що конкретизовані у публікаціях, надрукованих із співавторами.

Дисертант є ініціатором, керівником та безпосереднім учасником упровадження наукових результатів дослідження на одній з великих машинобудівних компаній - ВАТ “Азовмаш”.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та прикладні результати дисертаційної роботи доповідалися і одержали схвалення на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: 7-й Міжнародний науково-практичний семінар “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (24-27 січня 2001 р., м. Слов'яногірськ); Перша всеукраїнська науково-практична конференція "Україна наукова - 2001" (25-27 червня 2001 р., Київ - Дніпропетровськ - Донецьк); 8-й Міжнародний науково-практичний семінар “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (24-27 січня 2002 р., м. Слов'яногірськ); V міжнародна науково-практична конференція "Наука та освіта - 2002" (5-7 березня 2002 р., Дніпропетровськ - Житомир - Донецьк); Третя всеукраїнська науково-практична конференція "Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону" (7-8 листопада 2002 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта" (12-13 грудня 2002 р., м. Дніпропетровськ); 9-й Міжнародний науково-практичний семінар "Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект" (29 січня - 2 лютого 2003 р., м. Слов'яногірськ); на засіданнях техніко-економічної ради при Правлінні ВАТ "Азовмаш", Асоціації керівників промислових підприємств Донецького регіону, Українського Союзу промисловців та підприємців, колегії Міністерства промислової політики України.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 29 наукових праць, у тому числі 2 індивідуальні монографії, 13 статей у наукових журналах, 7 статей у збірниках наукових праць і 7 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 44,36 д.а., з яких особисто автору належить 42,66 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків. Її загальний обсяг - 448 сторінок, у тому числі основний текст - 369 сторінок, 54 таблиці, 44 рисунки, список використаних джерел із 342 найменувань на 28 сторінках, 4 додатки на 50 сторінках.

Основний зміст дисертації

Розділ 1. Науково-теоретичні положення інноваційного розвитку великих компаній в Україні

Велика компанія - це структура, яка складається із декількох самостійних підприємств, що мають материнську компанію. Вона може мати різну організаційну форму. У промисловості України - це акціонерні компанії, акціонерні товариства, холдингові компанії, концерни. Великі компанії складають не тільки основу економіки окремих держав (США, Японії, країн ЄС), але й визначають сучасний стан світової економіки в цілому. За даними Міжнародного ва-лютного фонду в 2001 р. світовий валовий внутрішній продукт збільшився на 2,5%, у 2003 р. збільшення прогнозувалося на рівні 4%, а в середньому за 2004-2006 рр. показник збільшення повинен становити 4%.

У дисертації досліджено чинники, що визначають розвиток світової економіки, в активізації яких головна роль належить великим компаніям, до них слід віднести: глобальні (створення єдиного ринку науково-технологічних знань та новітніх технологій; об'єднання інноваційних і фінансових потенціалів різних країн для вирішення науково-технічних, соціальних та екологічних проблем), економічні (інтенсивний розвиток інноваційної сфери, збільшення інвестицій у нові технології, посилення конкуренції), структурні (формування та розвиток інноваційних структур, конверсія та реконверсія воєнно-промислового комплексу), галузеві (підвищення значущості галузей, що базуються на інноваціях, поява терміна "нова економіка"), соціальні (накопичення колосального обсягу знань, поява нових пріоритетів, зміна рівня життя).

Доведено, що інтеграція економіки України у світовий економічний простір обумовлює об'єктивну необхідність урахування названих чинників при створенні та функціонуванні великих компаній України з метою підвищення їх ролі в інноваційному розвитку економіки країни. Обумовлено це тим, що інноваційний розвиток, який найбільш активним був в останнє десятиріччя у світовій економіці, в Україні не є таким послідовним та однозначним. Проведене дослідження дозволило виділити три етапи цього процесу. Перший етап (1991-1995 рр.) пов'язаний з побудовою Україною своєї державності. У цей період інновації свій розвиток отримали насамперед в організаційно-економічній діяльності та структурних змінах промисловості (табл. 1). Щодо великих науково-виробничих об'єднань, то поряд із приватизацією проводилася політика розукрупнення на основі реструктуризації. У 1991-1995 рр. економіка України мала максимальні втрати - ВВП зменшився на 45,6%, промислове виробництво скоротилося на 36,3%.

Таблиця 1. Динаміка галузевої структури промислового виробництва України, %

	Промисловість, - усього	Електро- Енергетика	Паливна	Чорна металургія	Машинобудування і металообробка
1990	100	3,2	5,7	11,0	30,7
1995	100	11,0	13,2	21,8	16,1

Другий етап, який охоплює період з 1996 по 1999 р., характеризується активним пошуком рішень виходу економіки України з глибокої економічної кризи, у тому числі й шляхом активізації інноваційних процесів у промисловості. За цей період були розроблені та прийняті Концепція державної промислової політики України (1996 р.), Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України (1999 р.), Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" (1999 р.), Програма стратегічного розвитку "Україна 2010". Поряд із розробкою нормативної бази здійснювався перехід від централізованого і планового управління в промисловості до конкурентних і договірних відносин. До кінця 1999 р. у промисловості України було 122 приватні підприємства, 8518 колективних та 1565 державних. За цей час набуло свого розвитку створення великих компаній, у тому числі в промисловості. Однак розроблена нормативна база активізації інноваційних процесів на промислових підприємствах, у тому числі у великих компаніях, не мала позитивних результатів за цей період.

Третій етап здійснюється в умовах стабілізації та економічного зростання. Його початком можна вважати 2000 р., коли зростання промислового виробництва стало реальністю для більшості підприємств. Так, валовий внутрішній продукт за 2000-2002 рр. збільшився на 20,9%, промислове виробництво - більш ніж на третину. Експорт продукції машинобудування та металообробки у 2000 р. порівняно з 1999 р. збільшився на 35,2%. За цей період спостерігалося збільшення кількості підприємств, які впроваджують інновації (2000 р. - 1491, 2001 р. - 1503). Характерною особливістю цього періоду є зростання обсягу виробництва принципово нових видів продукції на основі власних розробок, що свідчить про активізацію НДДКР на підприємствах (табл. 2). Значну роль у стабілізації та економічному зростанні відіграли великі компанії, такі як ВАТ “Азовмаш”, ЗАТ “Група “Норд”, ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод”. На ВАТ “Азовмаш” у 2000 р. порівняно з 1999 р. обсяг виробництва збільшився в 3 рази; експорт збільшився із 7 до 61,2%; бартер зменшився із 36 до 0%; заробітна плата збільшилася в 2,3 рази.

Створення та функціонування великих компаній в Україні з урахуванням чинників розвитку світової економіки та етапів інноваційного розвитку економіки України слід розглядати у контексті удосконалення всієї економічної політики держави, в тому числі приватизаційної. Обумовлено це тим, що наявність в Україні мережі великих структур є необхідною умовою, яка дозволяє проводити активну інноваційну політику в країні та успішно інтегруватися у світовий економічний простір.

Таблиця 2. Виробництво нових видів продукції машинобудування, які вперше освоєні в Україні, %

Рік	Усього	Принципово нова	Модернізована	Модифікована	Виготовлено за ліцензією
1995	100	49	36	15	41
1999	100	75	9	16	44
2000	100	75	12	11	35

Великі компанії - це один із самих ефективних способів відродження зруйнованої взаємодії промислового та інтелектуального потенціалів України, які функціонують ізольовано один від одного внаслідок приватизації та реструктуризації, що проводиться. Це пояснюється тим, що великі компанії мають деякі переваги. Для них є характерним зменшення витрат виробництва на одиницю продукції, інтенсивна розробка та впровадження нових капіталомістких технологій; освоєння зарубіжних ринків. Названі чинники відіграють важливу роль в умовах глобалізації, підвищення конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках, посилення інтеграційних процесів. Саме великі компанії України мають змогу ефективно конкурувати з провідними компаніями світу.

У дисертації доведено, що при вдосконаленні механізму стимулювання створення великих компаній, у тому числі у вигляді акціонерних товариств, може бути використаним досвід із зарубіжної практики, де широко використовуються з цією метою податкові пільги. Так, у Франції в перші два роки створення акціонерного товариства застосовується звільнення від оподаткування, в подальші три роки оподаткування збільшується на кожні 25% прибутку, досягаючи 100% на шостий рік. Податкові пільги також повинні стимулювати ведення науково-дослідних та досвідно-конструкторських робіт. При створенні великих компаній доцільно широко використовувати інвестиційний податковий кредит.

Участь державних органів управління України у створенні великої компанії розглянуто на прикладі ВАТ "Азовмаш", яка була створена згідно з Постановою Кабінету міністрів України на базі відкритих акціонерних товариств “Азов”, “Азовзагальмаш”, “ГСКТІ”, “МТЗ”.

Система управління ВАТ "Азовмаш" має складну організаційно-правову структуру, до якої входять головна компанія та її наукові і виробничі підрозділи. Управління акціями здійснюють два акціонери: держава - це Фонд державного майна України та ЗАТ "Українська промислово-транспортна компанія".

Інтеграція в головній компанії ВАТ "Азовмаш" керівних структур у сфері ринку, виробництва, досліджень і розробки, забезпечення виробництва, матеріально-технічного постачання, інвестицій, економіки та фінансів, якості та сертифікації, кадрів і соціального забезпечення дозволяє проводити єдину цілеспрямовану інноваційну, науково-технічну, виробничу, економічну та соціальну політику, що є характерним і для великих міжнародних корпорацій.

Розділ 2. Теоретичні аспекти формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії

Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку великої компанії розглядається як концентрація взаємопов'язаних організаційних, економічних та менеджерських інновацій, що забезпечують реалізацію стратегічних цілей розвитку великої компанії. Визначення стратегічних цілей розвитку великої компанії виконано на основі розробки стратегії інноваційного розвитку, розуміючи під стратегією інноваційного розвитку великої компанії цільові установки та програми, спрямовані на досягнення довгострокових конкурентних переваг на зовнішньому та внутрішньому ринках. Послідовність дій при розробці інноваційної стратегії пропонується така: визначення мети інноваційного розвитку та відповідних їй задач; розробка організаційно-економічних заходів, які забезпечують вирішення задач щодо досягнення наміченої мети; розробка інноваційних проектів та програм, що забезпечують реалізацію великих організаційно-економічних заходів; визначення інвестиційної стратегії відносно реалізації інноваційних проектів і програм.

Мета інноваційного розвитку підприємства та задачі, спрямовані на їх реалізацію, визначаються виходячи з підходів великої компанії щодо ведення бізнесу, а також економічної політики держави, державної промислової політики, науково-технічної, технологічної та соціальної політики.

Методологію формування стратегії інноваційного розвитку великої компанії побудовано на основі таких концептуальних положень. По-перше, стратегія інноваційного розвитку великої компанії тісно пов'язана зі стратегією зростання, яка може базуватися на внутрішніх (власні інвестиції у поширення виробництва) або зовнішніх (зовнішні інвестиції придбання нових бізнес-підрозділів) джерелах. Внутрішнє зростання здійснюється переважно у формі створення нових або зміни існуючих товарів, виводу продукту на нові ринки. Зовнішнє зростання звичайно відбувається у формі диверсифікації, коли компанія поглинає подібні товарні лінії або які надають можливості виходу у нові сфери бізнесу. При цьому реалізується стратегія диверсифікації. По-друге, стратегія інноваційного розвитку великої компанії має ринкову орієнтацію, тобто маркетингові дослідження відносно нового продукту визначають мету і задачі інноваційного розвитку та реалізують стратегію сегментації ринку. По-третє, стратегія нового продукту - це стратегія дослідження та розробок. Великі компанії переважно розробляють та виробляють декілька видів інноваційної продукції (стратегія диференціації), прагнучи мати стійке положення на світовому ринку. Тому в умовах глобалізації для великих компаній є характерним створення філій за кордоном у тих країнах, де найбільш сприятливі умови для таких складових єдиного інноваційного ланцюга, як "розробка інноваційного продукту - виробництво - ринок". Для великих компаній найчастіше цей ланцюг у територіальному плані буває розірваний, а стратегія інноваційного розвитку виступає як спосіб досягнення економічного зростання на основі інновацій, що впроваджуються на всіх етапах їх життєвого циклу.

При розробці стратегії інноваційного розвитку великої компанії необхідно враховувати стратегію виробництва інноваційної продукції на основі визначення ефективності вкладення інвестицій у виробничий процес. Стратегія виробництва розробляється з урахуванням найбільш ефективного інвестування інноваційних проектів (стратегія інвестицій), реалізація яких забезпечить випуск нової продукції.

Стратегія якості та конкурентоспроможності є основоположною при реалізації стратегій ринку, розробці та виробництві нової продукції. Вона забезпечує відповідність траєкторії інноваційного розвитку великої компанії тенденції сталого економічного зростання, що характеризується динамікою економічних показників: збільшення прибутку, рентабельності, скорочення терміну окупності інвестицій.

Однією з найважливіших складових стратегії інноваційного розвитку великої компанії є стратегія кадрів, яка спрямована на забезпечення всіх ланок інноваційного ланцюга висококваліфікованими кадрами.

Дослідження свідчать про структурний зв'язок стратегії інноваційного розвитку великої компанії зі стратегією глобального бізнесу. Вибір компанією стратегії глобалізації свідчить, що вона повинна здійснювати стандартизацію конструкцій, виконувати дизайн своїх товарів та розробляти рекламні стратегії усіх своїх підприємств незалежно від країн перебування. Даний підхід ґрунтується на передбаченні існування єдиного глобального ринку відносно продукції, що випускається. Тим часом поряд зі стратегією глобалізації необхідно враховувати й мультирегіональну стратегію, яка передбачає адаптацію компанії до умов конкуренції у кожній країні окремо. Формування стратегії інноваційного розвитку великої компанії, яка враховувала б і стратегію глобалізації, і мультирегіональну стратегію, слід здійснювати на основі транснаціональної стратегії.

Таким чином, організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку великої компанії складається із декількох стратегічних складових (рис. 1). Кожна із виділених стратегій має свої форми і методи управління, які забезпечують досягнення поставленої мети. Технології управління, до яких входять процедурні, організаційні, інформаційні, технічні аспекти реалізації стратегій, є предметом інновацій у зв'язку із використанням нововведень у дослідженні ринку, розробці нового продукту, техніко-технологічному оснащенні виробництва і невід'ємною частиною стратегічного менеджменту великої компанії та корпоративного управління.

У сучасних умовах організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку реалізує інвестиційну стратегію підприємства шляхом розробки та виконання інноваційних проектів, головна особливість яких полягає в тому, що до них входять роботи, пов'язані з реалізацією дослідної фази життєвого циклу інновацій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Стратегічні складові організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії

Як свідчать дослідження, принципи визначення життєвого циклу інновацій суттєво залежать від структури великої компанії. Саме великі компанії можуть собі дозволити формувати організаційно-економічний механізм на основі стратегії інноваційного розвитку, який розроблено з урахуванням глобальних процесів світової економіки та інноваційної політики, що проводиться державою та регіоном. Однак і для великих підприємств актуальним є зниження ризику інноваційної діяльності. Тому для великої компанії при розробці організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку гостро постає питання оцінки інноваційного рівня як виробництва, так і продукції на основі єдиних методологічних і методичних підходів.

Розділ 3. Концептуальні основи аналізу інноваційних процесів великої компанії

Результати дослідження дозволили обґрунтувати, що розробка організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії повинна засновуватися на проведенні внутрішньокорпоративного аналізу інноваційної діяльності. З цією метою розроблено методологічні положення цього аналізу, до яких входять удосконалення понятійного апарату, класифікація інновацій, якісна та кількісна характеристика інновацій.

Запропоновано методику оцінки інноваційного рівня продукції, інноваційного рівня виробництва, інноваційного рівня підприємств великої компанії, яка базується на єдиній методологічній основі "продукція - виробництво - підприємство - велика компанія".

Інтегральний показник інноваційного рівня промислової продукції () розраховується за однією із двох таких формул:

, (1)

(2)

,

де z_i и z_i⁰ - значення параметрів споживчих властивостей продукції, що аналізується, та її найкращого аналогу (сформованої суспільної потреби) відповідно; r - кількість параметрів, що характеризують споживчі властивості продукції; - вагомі коефіцієнти значущості окремих параметрів продукції.

Співвідношення (1) для визначення інтегрального показника () застосовується, якщо продукція, що аналізується, та її аналог мають ідентичні набори параметрів споживчих властивостей. Формула (2) повинна використовуватися для розрахунку () у випадку, коли порівнюються два види продукції одного призначення, але які мають декілька наборів споживчих властивостей, що їх відрізняють.

Інтегральний показник інноваційного рівня виробничої діяльності (I_ПП ) визначається формулами:

(3)

, (4)

де C_i - обсяг випуску продукції виду i (у вартісному вираженні);

- інтегральний показник інноваційного рівня продукції виду i;

- вагомий коефіцієнт продукції виду;

n - кількість видів продукції, що випускається.

Інтегральний показник інноваційного рівня підприємства (I_ПР ) розраховується таким чином:

, (5)

де m - кількість часткових показників, що характеризують інноваційний рівень підприємства;

_i - нормована величина коефіцієнта значущості часткового показника i;

z_i - стандартизоване (відносне) значення часткового показника i;

,(6)

де - базове значення часткового показника . У якості цього значення може використовуватися, наприклад, мінімальна величина у множинності значень цього показника, що аналізується.

Досвід показує, що використання даних показників потрібно для наукового обґрунтування розроблених стратегій інноваційного розвитку великої компанії стосовно різних рівнів її управління. Використання цих показників на ВАТ "Азовмаш" дозволило визначити, що майже всі моделі контейнерів-цистерн, що випускаються, перевершують свої аналоги, у тому числі зарубіжні, за винятком моделі 8026-01, яка за своїми технічними характеристиками відстає від аналога США (модель IМО1 АСТ).

Запропоновані методичні підходи дозволили оцінити інноваційний рівень ВАТ “Азовмаш” на основі показників, приведених у табл. 3.

Таблиця 3. Характеристика інноваційної діяльності на ВАТ "Азовмаш"

Показники	1998	1999	2000	2001	2002
Матеріально-технічне забезпечення НДДКР, тис. грн.	8839,0	8613,0	9561,5	10318,6	13619,0
Чисельність робітників, зайнятих НДДКР У тому числі кандидатів і докторів наук	768 3	726 3	786 8	821 10	1045 10
Фондоозброєність робітників, зайнятих НДДКР (тис. грн./чол.)	11,50	11,86	12,16	12,56	13,03

Інтегральні показники інноваційного рівня ВАТ “Азовмаш” (рис. 2) характеризують інтенсивно розвинену тенденцію сталого зростання інноваційних можливостей компанії. Про це свідчать і абсолютні дані. Так, у 2002 р. порівняно з 1999 р. обсяг виконаних НДДКР збільшився в 2,7 рази, у перерахуванні на одного зайнятого у даній сфері він зріс на 88,0 %, майже в 4 рази збільшилася кількість отриманих авторських свідоцтв і патентів.

У дисертації розроблено матричний метод оцінки комплексності та загального стану інноваційної діяльності. Він передбачає побудову аналізу матриць якісної оцінки діяльності великої компанії за можливими напрямами інноваційної сфери та матриці ступеня комплексності (рівня) її інноваційної діяльності. При цьому під ступенем комплексності інноваційної діяльності великої компанії мають на увазі відносну характеристику, яка відображає, наскільки повно її фактична інноваційна діяльність відповідає всім можливим напрямам даної діяльності. Показник рівня інноваційної діяльності компанії за допомогою відповідних оцінок якісної природи характеризує ефективність (результативність) її інноваційної діяльності за усіма можливими напрямами в цілому.

Рис. 2. Динаміка інтегрального показника інноваційного рівня ВАТ “Азовмаш”

Розділ 4. Економічна ефективність інноваційної діяльності підприємств великої компанії

Для великої компанії при розробці організаційно-економічного механізму актуальним є аналіз економічної ефективності інновацій, що здійснюються на рівні взаємопов'язаних її підприємств. Розробка методики такого аналізу в дисертаційній роботі будується на основі використання і розвитку основних положень та елементів теорії міжгалузевого балансу, її економіко-математичної моделі.

Доведено, що освоєння виробничих інновацій підприємством великої компанії може бути представлено за допомогою відповідної модифікації коефіцієнтів матриці прямих витрат усіх підприємств, які входять у компанію.

Для оцінки економічних результатів інноваційної діяльності великої компанії введено поняття локальних і комплексних економічних ефектів. Локальний економічний ефект виявляється в окремих підприємств компанії, які безпосередньо використовують виробничу інновацію. Комплексний економічний ефект від упровадження інновацій формується у межах усієї компанії.

За своїм змістом комплексні економічні ефекти можна розподілити на ефекти зростання та ефекти економії. Перший визначається як економія загальних виробничих (матеріальних) витрат компанії на виготовлення заданої за обсягом і номенклатурою кінцевої продукції, яка відповідає початковому (до впровадження інновацій) стану системи її підприємств; другий - відповідає приросту обсягів кінцевої продукції компанії (у порівнянні з початковим) при фіксованих за величиною та складом валових випусків усіх її підприємств.

Для кількісної оцінки економічних ефектів упровадження виробничих інновацій великою компанією побудовано систему відповідних показників. Упровадження інновацій призводить не тільки до формування відповідних економічних ефектів, але й до зміни ефективності функціонування як окремих підприємств, так і великої компанії в цілому. У зв'язку з цим у роботі розглядається задача оцінки ефективності функціонування системи взаємопов'язаних виробничих підприємств компанії, аналіз її зміни під впливом упровадження виробничих інновацій.

Для характеристики ефективності функціонування великої компанії введено поняття локальної та комплексної ефективності підприємств, які до неї входять (виробництва відповідного виду продукції). Під локальною ефективністю функціонування окремого підприємства (виробництво компанією відповідного виду продукції) маються на увазі сумарні прямі витрати, які приходяться на одиницю продукції, що випускається : комплексна ефективність підприємства (виробництво компанією даного виду продукції) визначається як повні витрати на випуск одиниці кінцевої продукції компанії :

,(7)

A - матриця прямих витрат підприємств компанії, - її елементи,

(8)

- матриця повних витрат підприємств компанії, - її елементи.

Згідно з методом побудови показника комплексної ефективності він, на відзнаку від показника локальної ефективності, враховує всю сукупність виробничих взаємозв'язків системи підприємств великої компанії.

На основі и побудовано систему показників, що характеризують різні аспекти ефективності функціонування великої компанії. Дані показники можуть використовуватися для кількісної оцінки зміни вказаної ефективності під впливом упровадження компанією (її окремими підприємствами) відповідних виробничих інновацій.

Розроблені методи оцінки результатів інноваційної діяльності у системі взаємопов'язаних виробничих підприємств, які входять до великої компанії, апробовано у ВАТ "Азовмаш" і дали позитивні результати.

Розділ 5. Практичне застосування методології розробки організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії

Формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку в трансформаційний період виконано на прикладі ВАТ “Азовмаш”, яке має структуру великої компанії.

Результати дослідження організаційно-економічного механізму в цілому та його основних складових підтвердили теоретичну обґрунтованість і практичну доцільність визначення стратегій інноваційного розвитку великої компанії. Апробація виконаних досліджень свідчить, що при формуванні стратегії інноваційного розвитку великої компанії, яка була створена на основі об'єднання самостійних підприємств, що знаходились у глибокій економічній кризі, доцільно виділяти два етапи. На першому етапі стратегію інноваційного розвитку спрямовано на створення стартових умов економічного зростання на основі інновацій, які використовуються в усіх сферах її діяльності. На другому етапі розробляється стратегія інноваційного розвитку, траєкторія якої повинна відповідати тенденціям сталого економічного зростання на основі досягнення прогнозних параметрів економічного та техніко-технологічного розвитку великої компанії.

Для першого етапу, який для ВАТ "Азовмаш" був визначений із 2000 по 2002 р., на основі аналізу конкурентного середовища та економічного стану було розроблено стратегії інноваційного розвитку, що визначили стартові умови економічного зростання (рис. 3). Виходячи із положення, що організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку - це невід'ємна частина стратегічного менеджменту та корпоративного управління великої компанії, у ВАТ "Азовмаш" було розроблено також стратегічні напрями удосконалення корпоративного управління.

Стратегію дослідження та розробки визначено як сукупність цільових установ, спрямованих на забезпечення необхідних умов для проведення НДДКР у пріоритетних галузях інноваційного розвитку ВАТ "Азовмаш". Згідно з даним визначенням найважливіший аспект інноваційної діяльності був зосереджений на розвитку матеріальної бази науково-дослідних та досвідно-конструкторських робіт. Обсяг щорічного фінансування, спрямованого на придбання приладів та обладнання, програмного забезпечення, НДДКР, що використані, показано в табл. 4.

Стратегія виробництва - це цільові установки, які орієнтують велику компанію на створення умов, що забезпечують випуск планового (програмного) обсягу конкурентоспроможної продукції, яка підлягає реалізації на внутрішньому або зовнішньому ринках. Динаміка показників діяльності ВАТ "Азовмаш" у галузі виробничих інновацій свідчить про їх значне зростання в 2000-2002 рр. У 2002 р. загальні витрати підприємства на придбання, установку нового та модернізацію діючого обладнання перевищили аналогічні витрати 1998 р. у 90 разів. Ще більшою мірою підвищилися щорічні витрати на придбання та установку нового обладнання - за вказаний період вони зросли більше ніж у 150 разів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Стратегії інноваційного розвитку ВАТ "Азовмаш" у період створення стартових умов економічного зростання

Таблиця 4. Показники інноваційної діяльності ВАТ "Азовмаш" у галузі НДДКР (тис. грн.)

	2000	2001	2002
Придбано приладів та обладнання	77,0	107,3	124,1
Придбано програмного забезпечення	6,9	3,7	287,6
Інші витрати на науково-технічний розвиток	0,0	2,4	2,4
Загальні витрати на науково-технічний розвиток	83,9	113,4	414,1

Особливої уваги заслуговує стратегія інвестицій, яка реалізується в період створення стартових умов. Стратегія інвестицій - це осереддя ресурсів та інвестування їх у пріоритетні напрями інноваційної діяльності великої компанії. У табл. 5 показано реалізацію інвестиційної стратегії ВАТ "Азовмаш" у 2002 р. Згідно з цією стратегією на інноваційний розвиток було спрямовано 2,6% коштів, отриманих від реалізації продукції. Більшість інвестицій (1,6%) було спрямовано на оновлення виробництва та розробку нової продукції (0,78%).

Таблиця 5. Інвестиційна стратегія інноваційного розвитку ВАТ "Азовмаш" у 2002 р. (тис. грн.)

Вид виробництва	Обсяг реалізованої продукції	Інвестиції на оновлення виробництва	Інвестиції в розробку продукції	Загальний обсяг інвестицій, спрямованих на інновації
			старої	нової
Вагонобудування	922 658,0 (100 %)	8 736,5 (0,94 %)	856,3 (0,06 %)	3 064,5 (0,3 %)	12 657,3 (1,3 %)
Важке машинобудування	110 756,3 (100 %)	6 229,4 (5,6 %)	586,9 (0,5 %)	3 739,5 (3,4 %)	10 555,8 (9,5 %)
Загальне машинобудування	8 454,1 (100 %)	1 352,2 (16,0 %)	78,0 (0,9 %)	1 250,0 (14,8 %	2 680,2 (31,7 %)
Товари народного споживання	5 616,0 (100 %)	620,0 (11,0 %)	132,3 (2,0 %)	170,0 (3,0 %)	922,3 (16,0 %)
Усього	1 047 484,4 (100 %)	16 938,0 (1,6 %)	1 653,5 (0,16 %)	8 224,0 (0,78 %)	26 812,0 (2,6 %)

Реалізація інвестиційної стратегії у період створення стартових умов економічного зростання дозволила збільшити обсяг виробництва нової продукції. Так, у 2000 р. кількість найменувань нових виробів було 4, обсяг випуску нової продукції у вартісному вираженні складав 2388,0 тис.грн. а у 2002 р. випущено 12 нових найменувань на суму 37562,5 тис. грн.

Зміна структури виробництва з урахуванням попиту інших країн на продукцію ВАТ “Азовмаш” підвищує роль стратегії якості, конкурентоспроможності і стратегії ринку. Маючи на увазі під стратегією якості та конкурентоспроможності осереддя зусиль на досягненні іміджу компанії, яка випускає продукцію, що відповідає світовим стандартам, у ВАТ "Азовмаш" проведено сертифікацію виробництва згідно зі стандартом ISO 9000. Стратегія ринку - це дії, спрямовані на забезпечення сталого положення у заданому сегменті ринку. Орієнтація ВАТ "Азовмаш" на зарубіжний ринок дозволила збільшити експорт продукції у 2002 р. до 85%.

Значної уваги заслуговує стратегія кадрів, під якою розуміється сукупність дій, спрямованих на забезпечення великої компанії висококваліфікованими кадрами. Її реалізація характеризується важливими показниками, якими є кваліфікація кадрів, середня заробітна плата. За період аналізу вона збільшилася майже у 4 рази і складала в 2003 р. 733,2 грн.

Поряд із розробкою стратегій, що забезпечують створення стартових умов, на 2004-2009 рр. було визначено прогнозні параметри економічного розвитку на основі реалізації стратегії інноваційного розвитку на цей період (табл. 6). Цільові орієнтири та програми було визначено з урахуванням специфіки ВАТ "Азовмаш" у зв'язку з його належністю до важкого, транспортного та загального машинобудування; кожна з програм має розроблені бізнес-проекти.

Таблиця 6. Прогнозні показники інноваційного розвитку ВАТ "Азовмаш" (млн. грн.)

Найменування показників	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Інвестиційні витрати на інноваційну діяльність (НДДКР, техпереозброєння, удосконалення продукції) - усього У тому числі: транспортного машинобудування важкого машинобудування загального машинобудування товарів народного споживання	75,9 48,0 25,3 0,9 1,7	103,0 50,0 49,0 1,0 3,0	109,2 55,0 50,0 1,1 3,1	131,0 66,6 60,0 1,2 3,2	151,6 74,0 73,0 1,3 3,3	165,8 80,0 81,0 1,4 3,4
Обсяг продажу - усього У тому числі: транспортного машинобудування важкого машинобудування загального машинобудування товарів народного споживання	2483,3 2287,2 169,9 10,6 15,6	2800,7 2515,9 250,0 14,8 20,0	3106,8 2767,50 300,0 16,3 23,0	3438,7 3044,3 350,0 18,0 26,4	3798,9 3348,7 400,0 19,8 30,4	4190,2 3683,6 450,0 21,7 34,9

З метою реалізації стратегії інноваційного розвитку ВАТ "Азовмаш" як динамічно розвиненої системи розроблено відповідний організаційно-економічний механізм (рис. 4), який відіграє важливу роль у реалізації державної та регіональної інноваційної політики в цьому секторі економіки, а саме транспортного, важкого та загального машинобудування. Ця реалізація здійснюється на основі участі ВАТ "Азовмаш" у виконанні державних і регіональних науково-технічних програм, які розроблено за цими напрямами, а також у виконанні міжнародних проектів.

Апробація у сфері корпоративного менеджменту ВАТ “Азовмаш” запропонованих методологічних і методичних підходів щодо розробки організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії свідчить про їх практичну значущість і можливість використання в умовах загострення конкуренції, гнучкого реагування на зміни ринку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку ВАТ “Азовмаш”

Висновки

У дисертаційній роботі всебічно досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти і обґрунтовано нове вирішення актуальної науково-прикладної проблеми - формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку великої компанії в умовах трансформаційної економіки. Використання такого механізму дозволяє великим компаніям підвищити конкурентоспроможність своєї продукції, забезпечити вихід на нові ринки, збільшити інноваційний потенціал та його ефективне використання.

Основні наукові та прикладні результати, рекомендації наукового значення та практичного впровадження:

1. Загострення проблем інноваційного розвитку в промисловому комплексі стосується зниження темпів оновлення промислової продукції, техніко-технологічного оновлення виробництва, скорочення НДДКР. Значну кількість проблем інноваційного розвитку пов'язано із реструктуризацією великих науково-виробничих об'єднань у машинобудуванні, що призвело до розриву єдиного інноваційного ланцюга “дослідження - розробка - виробництво - ринок” і призвело підприємства, які реструктуруються, до неконкурентоспроможності.

2. Аналіз економічних перетворень у державі дозволив установити, що становлення та інноваційний розвиток великих компаній в Україні мають свої особливості, які пов'язані зі становленням ринкових відносин протягом трьох етапів розвитку: перші два етапи кризового стану економіки характеризуються побудовою Україною своєї державності та пошуком шляхів і рішень виходу із економічної кризи, третій етап - це період стабілізації та економічного зростання.

...