Інвестиційна діяльність у сільському господарстві (на прикладі реформованих аграрних підприємств)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Старіков Олександр Юрійович

УДК 631.164.23

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Інвестиційна діяльність у сільському господарстві

(на прикладі реформованих аграрних підприємств)

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного менеджменту Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, Дем'яненко Сергій Іванович, Київський національний економічний університет, професор кафедри аграрного менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Лайко Петро Афанасійович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри податкової і страхової справи;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кісіль Микола Іванович, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу інвестицій.

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ економічних відносин в АПК, м. Київ.

Захист відбудеться 14 березня 2003 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “14” лютого 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, професор Федонін О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальший розвиток аграрного сектору економіки України визначатиметься рівнем інвестиційних можливостей та інвестиційною привабливістю галузі, що в свою чергу, залежить від ефективності інвестиційних процесів у сільському господарстві. Питання фінансування інвестицій та їх раціонального використання особливо важливе в умовах важкого економічного стану багатьох аграрних підприємств.

Дослідження стану і менеджменту інвестиційної діяльності аграрних підприємств, виявлення перешкод підвищення віддачі капітальних вкладень та обґрунтування шляхів їх усунення, узагальнення та поширення успішного досвіду інвестиційної діяльності у кризових ситуаціях сприятиме підвищенню ефективності сільського господарства та рівня його конкурентоспроможності. Саме цим пояснюється актуальність теми дисертаційної роботи.

Дослідженню проблем інвестиційної діяльності та її менеджменту, як загалом в економіці, так і в аграрному секторі, присвячені численні роботи. За радянських часів в полі зору дослідників були проблеми підвищення ефективності державних вкладень в галузь, а з переходом до ринкової економіки центр аналізу змістився в сферу питань державного регулювання інвестиційної діяльності у сільському господарстві. Але попри все, малодослідженими залишилися такі проблемні питання інвестиційної діяльності, як сучасні особливості інвестиційного менеджменту аграрних підприємств, явище входження інвесторів у сільське господарство з інших галузей, управління інвестиційними процесами в умовах кризового стану галузі. Зазначені явища і процеси також залишилися поза увагою й зарубіжних вчених. Відсутність комплексного ґрунтовного дослідження зазначених проблем обумовили вибір теми дослідження, визначили його мету та завдання.

Зв'язок з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри аграрного менеджменту Київського національного економічного університету (тема: "Реформування економічних відносин в АПК України" (№ державної реєстрації 0198 U 007005), розділ IIІ “Удосконалення системи менеджменту в приватних аграрних підприємствах”). Особисто автором підготовлено підрозділ “Удосконалення інвестиційної діяльності приватних аграрних підприємств”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка напрямків удосконалення інвестиційної діяльності у сільському господарстві, обґрунтування шляхів підвищення ефективності прийняття інвестиційних рішень, розробка практичних рекомендацій з управління інвестиційною діяльністю реформованих аграрних підприємств України на сучасному етапі.

Відповідно до зазначеної мети в роботі поставлені та вирішені наступні завдання:

§ уточнено сутність понять інвестицій, інвестиційної діяльності та її особливостей у сільському господарстві; визначено складові процесу управління інвестиційною діяльністю підприємства;

§ з'ясовано вплив кризової ситуації на інвестиційну діяльність підприємств;

§ визначено основні чинники оточуючого середовища вітчизняних аграрних підприємств, які вплинули на їх інвестиційну діяльність;

§ досліджено сучасні характеристики інвестиційного менеджменту аграрних підприємств України, виявлено його основні недоліки та проблемні аспекти подальшого удосконалення;

§ визначено основні передумови та особливості інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств при реалізації їх антикризової стратегії;

§ визначено напрями удосконалення управління інвестиційною діяльністю реформованих аграрних підприємств;

§ досліджено явище входження сторонніх інвесторів у сільське господарство та обґрунтовано напрями удосконалення і підвищення ефективності цього процесу;

§ визначено шляхи покращення фінансування інвестиційних проектів аграрних підприємств за рахунок кредитних ресурсів.

Об'єкт дослідження - інвестиційні процеси в умовах реформування економічних відносин у сільському господарстві.

Предмет дослідження - інвестиційна діяльність реформованих аграрних підприємств: оцінка, менеджмент і фінансування інвестицій.

Методи дослідження. В роботі використано такі методи: монографічний - для дослідження інвестиційної діяльності окремих господарств; економіко-статистичний - для оцінки показників діяльності аграрних підприємств; анкетування - для виявлення характеристик інвестиційного менеджменту; абстрактно-логічний - для визначення чинників інвестиційної діяльності у сільському господарстві; експертних оцінок - для оцінки масштабів діяльності сторонніх інвесторів у сільському господарстві; розрахунково-конструктивний - для обґрунтування формули розрахунку коефіцієнта вигідності залучення інвестора; економіко-математичний - для оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дослідження, що відображають наукову новизну і виносяться на захист, належать такі:

§ уточнено поняття інвестиційного проекту; систематизовано специфічні чинники сільськогосподарського виробництва, які впливають на здійснення інвестиційної діяльності в галузі;

§ вперше для реформованих аграрних підприємств України визначено характеристики інвестиційного менеджменту, які охоплюють етапи появи інвестиційних ідей, економічної оцінки інвестицій, прийняття інвестиційних рішень та післяінвестиційного контролю;

§ поглиблено обґрунтування положення про відсутність жорсткої лінійної послідовності процесу управління інвестиційною діяльністю аграрних підприємств та запропоновано розглядати такий процес як умовно лінійно-послідовний;

§ здійснено подальшу розробку напрямів удосконалення управління інвестиційною діяльністю аграрних підприємств з врахуванням розміру інвестиційних проектів, різновиду інвестиційних рішень і фінансового стану суб'єктів господарювання;

§ вперше досліджено процеси входження сторонніх інвесторів у сільське господарство з точки зору мінімізації трансакційних витрат суб'єктами господарювання інших сфер АПК; розроблено подальші заходи щодо удосконалення цього процесу, запропоновано визначення коефіцієнта вигідності залучення інвестора;

§ обґрунтовано залежність ринкової вартості сільськогосподарських земель від їх нормативної грошової оцінки, запропоновано методичний підхід до експрес-оцінки ринкової вартості земельної ділянки у середньостроковій перспективі;

§ вперше зроблено висновок про неможливість успішного функціонування традиційної моделі державного гарантування кредитів сільському господарству України, запропоновано створити фонд гарантування кредитів, який здійснює конкурсний розподіл коштів між банками на умовах субординованого боргу для покриття частини ризиків кредитування.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення та висновки дослідження доведено до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій, що дозволяє: аграрним підприємствам підвищити ефективність інвестиційної діяльності; державним установам - удосконалити елементи аграрної політики; інвесторам і партнерам аграрних підприємств - зменшити ризики при співпраці з господарствами та підвищити ефективність інвестицій; кредиторам - удосконалити процеси оцінки позичальника та прийняття кредитних рішень.

За результатами дослідження розроблені рекомендації з аналізу інвестиційних проектів та механізми отримання кредитів сільськогосподарськими підприємствами, а також налагодження співпраці аграрних підприємств з інвесторами, які виступали засновниками реформованих господарств (довідка Міністерства аграрної політики України від 19.09.2002р.). Результати дослідження використано у процесі реструктуризації та післяреструктуризаційної підтримки господарств Рівненської області, зокрема, розроблено кілька інвестиційних проектів для господарств та залучено кредити для їх фінансування (акт про впровадження у виробництво Головного управлінням сільського господарства і продовольства Рівненської обласної державної адміністрації від 1.03.2002р.). Рекомендації з удосконалення управління інвестиційною діяльністю реалізовано в приватному сільськогосподарському підприємстві “Плешкані” Золотоніського району Черкаської області (довідка №69 від 26.06.2002р.). Окремі результати дослідження використовуються у навчальному процесі на кафедрі аграрного менеджменту Київського національного економічного університету (довідка від 27 вересня 2002р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і отримали позитивну оцінку на Міжнародній науково - практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи" (м. Київ, 2000р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції "Реформування земельних відносин як процес відродження українського села" (м. Тернопіль, 2000р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення" (м. Київ, 2000 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 18 працях загальним обсягом 9,06 д.а. (особисто автором), з яких 2 - у колективній монографії та книзі, 5- у наукових фахових виданнях (загальним обсягом 1,44 д.а.), 11 - в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг становить 195 сторінок машинописного тексту, в тому числі 24 таблиці на 24 сторінках, 15 рисунків на 14 сторінках, 7 додатків. Список використаних джерел, на які зроблено посилання, налічує 165 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації її результатів.

У розділі 1 “Теоретичні основи інвестиційної діяльності та інвестиційного менеджменту в сільському господарстві” обґрунтовано поняття інвестицій та інвестиційної діяльності підприємств, систематизовано особливості управління інвестиційною діяльності у сільському господарстві, зроблено оцінку існуючих моделей інвестиційного процесу та окремих аспектів прийняття інвестиційних рішень, визначено особливості здійснення інвестиційної діяльності в умовах кризового стану підприємства.

Інвестиційна діяльність здійснюється у формі розробки та реалізації окремих інвестиційних проектів. На основі критичного аналізу існуючих підходів до визначення категорії “інвестиційний проект”, а також враховуючи практику здійснення реальних інвестицій, запропоновано визначення інвестиційного проекту реальних інвестицій як плану вкладання активів у основні і оборотні засоби, управління цим процесом та отримання вигоди; проект має специфічні цілі, бюджет та очікувані результати і може існувати у вигляді задуму, оформлений документально чи в електронному вигляді.

Дане визначення враховує те, що інвестиційний проект може передбачати вкладення як в основні, так і в оборотні засоби, і здійснюватися не лише в грошовій формі. Доведено, що проект не обов'язково має бути документально оформленим, і як показало дослідження, часто він існує у формі задуму. Уточнення поняття інвестиційного проекту забезпечило обґрунтований підхід до дослідження інвестиційної діяльності аграрних підприємств, успішну розробку та реалізацію проектів реальних інвестицій у сільському господарстві.

Встановлено, що особливості сільськогосподарського виробництва, які впливають на здійснення інвестиційної діяльності аграрних підприємств, по-перше, спричинені природними і біологічними процесами, притаманними аграрному виробництву (вплив погодних умов на результати діяльності, природний ритм у виробництві), по-друге, пов'язані зі структурою галузі (наближеність до умов чистої конкуренції), по-третє, викликані соціальним середовищем сільської місцевості (консерватизм та особлива мотивація селян) або сформовані політичними процесами у державі (субсидування, збереження укладу сільської місцевості) тощо. З розвитком технічного прогресу прояв окремих особливостей аграрного сектору зменшується (залежність результатів діяльності від погодних чинників та територіального розміщення виробництва), проте можуть виникати і нові (збільшення або зменшення субсидування галузі, зниження цін на сільськогосподарську продукцію).

В роботі обґрунтовано, що з позиції підприємства кризова ситуація полягає у низькому рівні платоспроможності, за якого виникає загроза його існуванню. Кризовий стан впливає на здійснення інвестиційної діяльності, зокрема, на вибір інвестиційної стратегії та показників оцінки інвестиційних проектів. Захисна інвестиційна стратегія визначається в межах загальної стратегії припинення втрати власного капіталу та підтримання платоспроможності підприємства і полягає у мінімізації інвестиційних витрат та вилученні активів з окремих видів діяльності. За умов низької платоспроможності в якості основного показника економічної ефективності інвестицій доцільніше використовувати показник періоду окупності. Переваги його над іншими показниками полягають у можливості отримання підприємством за низької його платоспроможності більших грошових потоків у перші періоди реалізації проекту, а також в тому, що проекти із меншим строком окупності є менш ризикові. Розрахунки показують, що за нерівномірних чистих грошових потоків інвестиційного проекту показники внутрішньої норми окупності і чистої поточної вартості можуть суперечити показнику періоду окупності. При оцінці інвестиційних проектів доцільно відхиляти проекти, окупність яких перевищує альтернативний період окупності. Останній варто визначати як обернену величину вартості інвестованого капіталу або його альтернативної дохідності.

У розділі 2 “Сучасний стан і умови інвестиційної діяльності та характеристика інвестиційного менеджменту аграрних підприємств” охарактеризовано основні умови та їх вплив на здійснення інвестиційної діяльності у сільському господарстві, наведено основні характеристики інвестиційного менеджменту аграрних підприємств та визначено умови і напрями здійснення інвестиційної діяльності для успішної реалізації антикризової стратегії у сільському господарстві.

Незважаючи на наявність загальновизнаних порівняльних переваг, сільське господарство України виявилося однією з найменш інвестиційно привабливих галузей економіки: загальна сума щорічних капітальних вкладень у сільському господарстві скоротилася у 2001 році порівняно з 1990 роком у 19,1 рази, в той час як в цілому по економіці скорочення складало 3,97 рази (табл.1). інвестиційний сільськогосподарський аграрний антикризовий

Значне скорочення інвестицій призвело до зміни співвідношення між питомою вагою сільського господарства у валовій доданій вартості та інвестиціях (рис. 1). Протягом 1990-2001 рр. у загальному обсязі інвестицій в основний капітал частка сільського господарства скоротилася істотніше, ніж частка у валовій доданій вартості: в 4,84 та 1,73 рази відповідно.

Таблиця 1 Показники інвестиційної діяльності у сільському господарстві України

	Од. вим.	1991р.	1995р.	1999р.	2000р.	2001р.
Капітальні інвестиції у порівнянних цінах	млн. грн.	11639	1296	560	496	590
	%	100,0	11,1	4,81	4,26	5,07
Структура капітальних інвестицій за формами власності: - приватна - державна - колективна	%	- 39,3 60,7	2,5 29,5 67,3	3,2 15,4 79,6	17,1 11,5 69,0	14,9 7,8 76,0
Капітальні інвестиції на 1 га сільськогосподарських угідь	грн.	290	32	13	12	14

Несприятливими умовами здійснення інвестиційної діяльності у сільському господарстві визначені: низький рівень ефективності фінансової системи, наявність державного фінансування галузі, нерозвиненість ринків сільськогосподарських активів, втручання органів державної влади в господарську діяльність підприємств, особливості соціального середовища у сільській місцевості. З часу реформування аграрних підприємств (1999-2000 рр.) та здійснення нової аграрної політики вплив цих чинників зменшується.

Рис. 1. Частка сільського господарства у загальному обсязі капітальних вкладень в економіку України та у валовій доданій вартості, %

Державне фінансування сільського господарства у тій формі, в якій воно здійснювалося до 2000 року, призводило до неефективного використання коштів платників податків, стримувало розвиток приватного фінансування аграрних підприємств та погіршувало їх інвестиційний менеджмент, а також зменшувало стимули підтримання прибутковості та кредитоспроможності господарств, поширило фінансову безвідповідальність та корупцію. Це яскраво показує досвід діяльності Державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства, створеного у 1997 році, який продемонстрував свою низьку ефективність та негативний вплив на розвиток ринку фінансового лізингу в сільському господарстві. За таких умов було б доцільним запровадити систему розподілу коштів фонду на конкурсній основі.

Визначено основні характеристики інвестиційного менеджменту реформованих аграрних підприємств України, зокрема, встановлено, що 81% керівників господарств спеціально займаються пошуком вигідних інвестиційних проектів. Переважна більшість інвестиційних ідей у керівників з'являється в результаті аналізу діяльності власного господарства (30%), відвідування виставок і успішних господарств (31%); також вплив формування інвестиційних ідей мають партнери господарств (15%); роль друкованої літератури незначна.

Встановлено, що економічна ефективність не завжди є головним критерієм прийняття інвестиційних рішень у сільському господарстві, оскільки керівники господарств мають враховувати багато інших чинників, які навіть суперечать прибутковості як цілі. В табл. 2 показана середня важливість врахування керівниками окремих чинників в управлінні господарством за шкалою від 0 (зовсім не важливе) до 5 (дуже важливе). Для частини керівників підтримання зайнятості та особистих селянських господарств є найбільш важливим, оскільки варіація відповідей на ці питання найбільша (табл. 2). Анкетування також показало, що третина керівників аграрних підприємств при прийнятті рішень все ще залежать від місцевої влади. Прибуток для менеджерів в таких умовах стає не метою і критерієм господарювання, а засобом утримання контролю над ресурсами організації. Ця ситуація ускладнює реалізацію непопулярних заходів внутрішньої реструктуризації підприємства.

Таблиця 2 Важливість окремих чинників при управлінні реформованих аграрними підприємствами за результатами анкетування керівників аграрних підприємств Золотоніського району Черкаської області у 2001 році

	Min	Max	Середнє значення	Стандартне відхилення
Отримання високих прибутків	3	5	4,67	0,60
Підтримання зайнятості місцевого населення	0	5	4,07	1,34
Наявність підтримки місцевої влади	3	5	4,07	0,85
Підтримання підсобних господарств працівників	1	5	3,20	1,47

Фінансовий аналіз інвестиційних проектів у сільськогосподарських підприємствах на низькому рівні. Використовуються лише один, рідко два показники: показник норми прибутку на інвестиції (68,8% відповідей) та період окупності (31,2%), а показники, що враховують вартість грошей у часі, взагалі не використовуються. Кваліфікація персоналу 80% господарств недостатня для оцінки здійснюваних інвестицій, на двох господарствах із трьох взагалі відсутня особа, відповідальна за оцінку інвестицій; майже половина керівників господарств зверталися до консультантів за допомогою з питань аналізу інвестиційних проектів та складання бізнес-планів.

Виявлено, що не проводять чи проводять рідко післяінвестиційний контроль 34% господарств, хоча 39% господарств його здійснюють завжди. В той же час, як свідчить зарубіжна практика, фермери не виявляють інтерес до післяінвестиційного контролю.

Встановлено, що реформування колективних господарств у приватні формування позитивно вплинуло на інвестиційний менеджмент аграрних підприємств: підвищило мотивацію керівників приймати економічно раціональні рішення та надало їм відповідні важелі. При цьому, приватні підприємства (за організаційно-правовою формою) мають кращі характеристики інвестиційної діяльності та інвестиційного менеджменту.

Монографічним методом досліджено досвід виведення підприємства із кризового стану як за рахунок власних ресурсів, так і шляхом залучення капіталу та менеджменту стороннього інвестора. Для самостійного виходу з кризової ситуації необхідною умовою є досягнення високого рівня платоспроможності та запровадження ефективного менеджменту. Аналіз показує, що навіть за умов колективного господарювання високі показники ефективності діяльності забезпечувалися ставленням керівника, близьким за змістом до ставлення власника, щодо максимізації ефективності використання капіталу. В умовах недостатньо міцного фінансового стану часто лише залучення сторонніх інвестиційних ресурсів є засобом подолання кризи і недопущення банкрутства.

Визначено, що поява ознак кризової ситуації вимагає застосування захисної стратегії для зупинення втрати власного капіталу підприємства, а в подальшому - реалізація наступальної стратегії, яка полягає у переході на вищий рівень продуктивності ресурсів підприємства і максимізації його ефективності. Для забезпечення успішного виходу з кризового стану інвестиційна діяльність спрямовується на використання потенціалу підвищення прибутковості підприємства, а також на інвестуванні забезпечення реалізації наступальної стратегії після захисної стратегії. Вдала реалізація цих стратегій окремими підприємствами забезпечила досягнення високого рівні прибутковості.

При залученні стороннього інвестора, поряд з реалізацією захисної стратегії, виведення підприємства з кризового стану передбачає інвестування переважно в ремонт основних засобів та поповнення оборотних коштів. Незадовільний стан підприємства дає змогу інвестору проводити досить радикальну реструктуризацію господарства без значного протистояння таким змінам.

З'ясовано, що процес управління інвестиційною діяльністю на аграрному підприємстві навіть за умови ефективного менеджменту не має жорсткої лінійної послідовності. Хоча існує певна логічна послідовність і взаємозв'язки між кроками (ланками, етапами), але виявлено часті цикли повторення, окремі ланки можуть пропускатися, може бути навіть зворотна послідовність процесу. Непослідовність аналізу особливо характерна для етапу оцінки інвестиційної ідеї та формування інвестиційного проекту. Запропоновано розглядати такий процес управління інвестиційною діяльністю як умовно лінійно-послідовний. Відсутність жорсткої лінійності кроків на аграрних підприємствах можна пояснити низкою причин, які наведені у дисертації.

У розділі 3 “Удосконалення інвестиційної діяльності у сільському господарстві України” запропоновано основні шляхи і напрями удосконалення складових інвестиційного процесу реформованих аграрних підприємств завдяки підвищенню дієвості державної політики і змінам внутрішнього середовища підприємств; проаналізовано причини і визначено шляхи покращення процесу залучення сторонніх інвесторів у сільське господарство; обґрунтовано основні підходи до фінансування інвестиційних проектів аграрних підприємств через кредитування.

Для досягнення якісних змін в управлінні інвестиційною діяльністю аграрних підприємств державна політика повинна, з одного боку, створювати стимули змін внутрішнього середовища підприємств, а з іншого - створити можливості їх реалізації. При цьому, жорсткі умови діяльності і необхідність подолання перешкод краще стимулюють внутрішній розвиток і підвищення конкурентоспроможності сільського господарства, ніж наявність сприятливих можливостей. Штучне покращення умов функціонування підприємств зменшує стимули для розвитку та призводить до збереження існуючої неефективної системи. В дисертації запропоновані заходи у сфері аграрної політики для підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю аграрних підприємств.

Зміни на рівні аграрних підприємств для покращення управління інвестиційною діяльністю мають передбачати вірний вибір та вдалу реалізацію стратегії підприємства, удосконалення впливу власників підприємства на менеджерів для покращення інвестиційних рішень (максимізація ефективності капіталу), визначення процедури оцінки і фінансового аналізу проектів, підвищення кваліфікації персоналу у сфері оцінки інвестиційних проектів, зменшення внутрішньої протидії змінам (реструктуризації) на підприємстві шляхом зміни норм організаційної культури.

Встановлено, що для досягнення довгострокової конкурентоспроможності інвестиційна діяльність господарств не повинна бути надто чутлива до коливань прибутковості у кризові періоди. Підприємства повинні концентрувати фінансові та управлінські ресурси на оновленні та постійному удосконаленні кількох основних видів діяльності завдяки значному підвищенню продуктивності використання ресурсів. З подоланням кризових тенденцій потрібно орієнтуватися на максимізацію ефективності інвестованого капіталу. Виявлено, що дійова система контролю дозволяє покращити управління інвестиційною діяльністю та підвищити її ефективність.

На відміну від існуючих методичних підходів, запропоновано здійснювати різний за детальністю аналіз інвестиційних проектів залежно від їх розміру та виду рішень, а також визначено рівні деталізації такого аналізу (табл. 3).

Таблиця 3 Деталізація аналізу проектів відповідно до їх характеристик

Вид інвестиційних рішень	Розмір проекту
	Великий	Невеликий
Заміна основних засобів	загальний	поверховий
Зниження собівартості продукції	детальний	загальний
Розширення виробничої потужності	дуже детальний	загальний/ детальний
Запровадження нових виробництв	дуже детальний	детальний
Інвестиції, пов'язані з накладними витратами	загальний	поверховий

Поверховий аналіз - оцінка відповідності проекту стратегії і технології підприємства, впливу його на грошові потоки. Загальний (не повний) - додатково здійснюється розрахунок економічного ефекту від інвестицій (показник періоду окупності або норми прибутку). Детальний (повний) - додатково враховується вартість капіталу та альтернативні варіанти інвестування (з особливою увагою до технічних і технологічних аспектів). Достатніми для оцінки проектів є період окупності, але бажаним є розрахунки чистої поточної вартості і внутрішньої норми окупності, оскільки вони враховують вартість капіталу. Дуже детальний - здійснюється повний всебічний аналіз з урахуванням перспектив розвитку середовища діяльності підприємства, зокрема ринків відповідної продукції, а також аналіз досвіду реалізації подібних проектів іншими підприємствами. Критерієм віднесення проектів до великих і невеликих є їх вплив на фінансовий стан господарства.

Визначено недоцільним обґрунтування напрямків інвестиційної діяльності для аграрних підприємств у сукупності, запропоновано обирати напрями інвестування залежно від їх фінансового стану (табл. 4).

Таблиця 4 Вибір напряму інвестування залежно від фінансового стану підприємства

	Підприємство не покриває мінімальну потребу в оборотних коштах	Підприємство покриває мінімальну потребу в оборотних коштах, але має недостатньо їх для інвестування	Підприємство має достатньо коштів для активного інвестування
Коефіцієнт загальної ліквідності	до 1	1-2	більше 2
Платоспроможність	критична або низька; знижується	низька або задовільна; стабільна або підвищується	висока; зниження до небезпечного рівня не очікується
Основні заходи	скорочення виробництв підвищення кваліфікації і зміцнення дисципліни працівників; звільнення працівників; пошук сторонніх інвесторів	підвищення ефективності виробництва і збуту; технологічне оновлення; пошук зовнішніх джерел фінансування	значне збільшення обсягів виробництва; підвищення якості продукції
Напрям інвестування	оборотні засоби; навчання та консультації; ремонт і оренда основних засобів; продаж окремих активів	оборотні засоби; заміна активних основних засобів; навчання	технічне оновлення; розширення діяльності

Встановлено, що високі трансакційні витрати при роботі з аграрними підприємствами були однією з основних причин активного входження у сільське господарство сторонніх інвесторів з інших галузей АПК. В окремих випадках такі витрати досягали 50% суми операцій. Причинами високих трансакційних витрат були низький рівень захисту прав кредиторів, недосконалість механізмів примусу виконання угод, мораторій на порушення справ про банкрутство аграрних підприємств, низька платіжна дисципліна аграрних підприємств, вплив органів місцевої влади тощо. Тому з появою можливостей здійснення економічного впливу на аграрні підприємства комерційні структури з метою мінімізації цих витрат стали входити в сільськогосподарське виробництво шляхом безпосереднього ведення сільського господарства (оренда землі та майна) або ж стали засновниками аграрних підприємств. Крім того, інвестори отримували й інші суттєві вигоди за рахунок пільгового оподаткування, диверсифікації діяльності, високої прибутковості аграрного виробництва, низької вартості оренди майна реформованих господарств, встановлення контролю над земельними ресурсами та інше.

Оскільки власники реформованих аграрних підприємств нерідко отримують декілька видів доходів від підприємства, для обґрунтованого прийняття рішень ними щодо залучення інвесторів запропоновано визначення коефіцієнта вигідності залучення інвестора (ВЗІ). Він дає змогу порівнювати існуючі доходи власників з можливими доходами, які можна отримати завдяки залученню інвестора:

(1)

де ЧВ₁ і ЧВ₂ -- частка власника у підприємстві до і після залучення інвестора, коефіцієнт; ЧП₁ і ЧП₂ -- чистий прибуток господарства, відповідно до і після залучення інвестора, грн; ЗП₁ і ЗП₂ -- заробітна плата відповідно до і після залучення інвестора, грн; ОП₁ і ОП₂ -- отримувана орендна плата відповідно до і після залучення інвестора, грн; ІД₁ і ІД₂ -- інші доходи відповідно до і після залучення інвестора, грн.; n - кількість існуючих власників.

Якщо значення коефіцієнта становить більше 1, власники діючого господарства матимуть вигоду від залучення інвестора і чим більший цей показник, тим більша потенційна вигода, і навпаки. Наведена формула дозволяє визначити коефіцієнт ВЗІ по кожному власнику. Розрахунок коефіцієнта ВЗІ для ПП “Плешкані” Золотоніського району Черкаської області показує невигідність залучення інвестора, оскільки фінансування виробництва не є лімітуючим чинником і збільшення власного капіталу господарства не призведе до підвищення його прибутковості, рівень якої у 2001 році становив 67%.

Виходячи з коефіцієнта ВЗІ доведено, що чим гірші результати діяльності підприємства, тим окремим власникам вигідніше залучення інвестора у зв'язку з зростанням ефективності власного капіталу, навіть за незмінності рівня інших доходів власника. За умови скорочення чисельності власників коефіцієнт може виявитися меншим одиниці, що необхідно враховувати потенційним інвесторам.

З'ясовано, що незважаючи на юридичну можливість застави сільськогосподарських земель, відсутність легального ринку їх купівлі-продажу робить неможливим банківське іпотечне кредитування. Виявлено, що при визначенні ринкової ціни сільськогосподарських земель використання методу капіталізації доходу в умовах існування мінімального законодавчого рівня орендної плати (1,5% нормативної грошової оцінки), а також стану розвитку ринку оренди сільськогосподарських земель приводить до прямо пропорційної залежності ціни землі від її нормативної оцінки. Тому запропоновано визначення ринкової ціни (РЦ) земельної ділянки сільськогосподарського призначення за формулою:

(2)

де НГО - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн;

СК - річна ставка капіталізації, %.

Враховуючи визначену експертним шляхом ставку капіталізації 6% у середньостроковому періоді, ринкова ціна землі може визначатися як 1/4 її НГО за умови відсутності можливості отримання від земельної ділянки доходу, вище мінімального рівня орендної плати. За середньої грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь в Україні 8,73 тис. грн. (станом на 1 січня 2002 року), її ринкова ціна становить близько 2,2 тис. грн., що є прийнятним рівнем на середньострокову перспективу. З розвитком земельного ринку це співвідношення може бути порушене лише у бік збільшення ціни землі, якщо продовжуватиме існувати мінімальний рівень орендної плати.

Визначено, що удосконалення фінансування інвестиційних проектів аграрних підприємств за рахунок кредитів необхідно здійснювати у напрямках індивідуального підходу до фінансування кожного проекту з урахуванням його окупності та забезпечення проектного фінансування (коли погашення кредиту здійснюється лише за рахунок чистих грошових потоків окремого інвестиційного проекту), усунення законодавчих перешкод розвитку фінансового лізингу, а також створення однакових умов діяльності учасникам ринку лізингу у сільському господарстві. На основі аналізу світового досвіду та існуючих в Україні передумов зроблено висновок про недоцільність створення в Україні державної установи з гарантування кредитів у сільському господарстві, яка б самостійно здійснювала оцінку позичальників. Відсутність розвинутого ринку кредитування у сільському господарстві, високі очікувані операційні витрати такої установи, відносно низький рівень повернення кредитів призведуть до високої вартості гарантій і відсутності на них попиту. Повільність вирішення господарських спорів та банкрутства неплатоспроможних позичальників ускладнить отримання коштів банками, а обмежені можливості державного бюджету не дозволяють створити гарантійну установу з оптимальним розміром власного капіталу.

Запропоновано створення гарантійного фонду для підтримки розвитку малого бізнесу у сільській місцевості за рахунок коштів державного бюджету або міжнародних фінансових організацій за моделлю, яка передбачає розподіл коштів на конкурсній основі між банками на умовах субординованого боргу. При виникненні гарантійних випадків ці кошти поступово переходять у власність банків. За існуючих умов повернення кредитів, 1 грн. такого фонду надасть змогу гарантувати до 30 грн. кредитів за умови покриття 50% кредитного ризику. Така гарантійна система має бути тимчасовою, щоб не перешкоджати розвиткові ринку приватного гарантування кредитів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що відобразилося у розробці комплексу проблемних питань здійснення інвестиційної діяльності у сільському господарстві України. Основні наукові і практичні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:

1. Необхідно використовувати уточнене поняття інвестиційного проекту, яке повніше враховує існуючу практику інвестиційної діяльності підприємств.

2. Розвиток науково-технічного прогресу та агарного виробництва зменшує вплив окремих особливостей сільського господарства на здійснення інвестиційної діяльність, проте можуть з'являтися нові особливості галузі, виявлення і врахування яких дає змогу забезпечувати достатню ефективність інвестицій.

3. В умовах кризового стану багатьох аграрних підприємств і високої вартості капіталу використання періоду окупності, як основного показника оцінки інвестицій, має ряд переваг порівняно з використанням показників чистої поточної вартості і внутрішньої норми окупності.

4. Підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю аграрних підприємств обмежується рядом чинників, зокрема умовами соціального та політичного середовища, рівнем кваліфікації та внутрішнім опором реструктуризації господарств. Усунення негативного впливу цих чинників є передумовою підвищення ефективності інвестиційного менеджменту та інвестиційної привабливості аграрного сектору.

5. Оцінка процесу здійснення інвестиційної діяльності підтвердила відсутність жорсткої лінійної послідовності його етапів, що викликано особливостями структури управління аграрних підприємств, розмірами проектів, неповнотою і значною вартістю інформації. Врахування цих чинників дозволяє об'єктивно оцінювати інвестиційну діяльність у сільському господарстві.

6. Потребує суттєвого удосконалення менеджмент інвестиційної діяльності у сільському господарстві, ефективність якого обмежується низкою зовнішніх і внутрішніх чинників щодо аграрних підприємств. У дисертації розроблено методологічні засади врахування фінансового стану та інвестиційних можливостей інвестора при визначенні основних заходів діяльності аграрного підприємства та напрямків інвестиційної діяльності і джерел їх фінансування.

7. При аналізі процесів входження у сільське господарство інвесторів з інших сфер АПК необхідно враховувати високих рівень трансакційних витрат, які пов'язані з високим ризиком контрактних відносин з агарними підприємствами у зв'язку з обмеженою дією законодавства щодо захисту прав кредиторів і державною аграрною політикою.

8. Удосконалення процесу входження сторонніх інвесторів у сільське господарство за сучасних умов, пов'язане з покращенням ефективності прийняття рішень щодо залучення інвестора власниками реформованих господарств, визначенням напрямків співпраці інвесторів і власників землі та майна, а також інформаційною підтримкою і правовим захистом сторін. Запропонований коефіцієнт вигідності залучення інвестора дає змогу врахувати зміни добробуту існуючих власників реформованих аграрних підприємств в результаті залучення інвестора.

9. З метою розвитку кредитування аграрних підприємств необхідними є удосконалення інвестиційної діяльності та підвищення кредитоспромож-ності господарств, а також сприяння розвитку фінансових ринків на селі. Розвиток іпотечного кредитування буде розвиватися лише за умов прозорого ціноутворення на сільськогосподарські землі. У середньостроковій перспективі вартість землі буде становити приблизно 1/4 її грошової оцінки за умови існуючого законодавчо встановленого мінімального рівня орендної плати.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія, книга:

1. Старіков О.Ю. Стан інвестиційного менеджменту аграрних підприємств України // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у 2 т. Т.1 /За ред. П.Т.Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2000. - С. 601-606, (0,31 д.а.).

2. Старіков О.Ю. Напрямки удосконалення інвестиційного менеджменту аграрних підприємств // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК: Наукове видання в 4 частинах / За ред. П.Т.Саблука. Частина 3: Фінанси і фінансова інфраструктура АПК. - К.: ДОД Інституту аграрної економіки, 2001. - С. 229-233, (0,25 д.а.).

Наукові фахові видання:

3. Старіков О.Ю. Гарантування кредитів сільгоспвиробникам // Економіка України. - 2002. - №3. - С. 65-69, (0,37 д.а.).

4. Старіков О.Ю. Розвиток ринку сільськогосподарського лізингу // Економіка АПК. - 2001. - №10. - С. 107-111, (0,35 д.а.)

5. Старіков О.Ю. Шляхи удосконалення інвестиційного менеджменту аграрних підприємств // Проблеми формування ринкової економіки. Міжвідомчий науковий збірник. Спеціальний випуск. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 239-241, (0,16 д.а.)

6. Старіков О.Ю. Інвестиційні аспекти реструктуризації сільськогосподарських підприємств // Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. Вип. 3. - К.: КНЕУ, 1999. - С. 100-105, (0,32 д.а.)

7. Старіков О.Ю. Інвестиційна діяльність у сільському господарстві України / Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК №5. - Львів: Львів. держагроуніверситет, 1999. - С. 175-178, (0,24 д.а.)

Інші видання:

8. Старіков О., Чапко І., Штріве Л. Сільське фінансування в Україні - розширення межі // Політика і розвиток сільського господарства в Україні / За ред. Ш. фон Крамона-Таубаделя, С. Зорі, Л. Штріве. - К.: Альфа-Принт, 2001. - С. 59-79, (особисто автором п. 5.2.3. - 0,06 д.а)

9. Старіков О.Ю. Практика оренди землі в господарствах, реструктуризованих за участю ППСГЗ // Сільське господарство реформується. Вісник проекту паювання сільськогосподарських земель Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). - 2000. - №21. - С. 9-13, (0,35 д.а.)

10. Старіков О.Ю. Вам кредит? Будь-ласка! // Пропозиція. - 2000. - № 2. - С. 19, 22, (0,17 д.а.)

11. Старіков О.Ю. Стан менеджменту аграрних підприємств та джерела інвестицій у сільському господарстві // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Реформування земельних відносин як процес відродження українського села (Щорічник наукових праць): За матеріалами міжрегіональної науково-практичної конференції / Відп. ред. М.І. Долішній. - Випуск XVIII. - Львів, 2000. - С. 480-484, (0,19 д.а.)

12. Старіков О.Ю. Практика залучення інвесторів у сільське господарство // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення”. - К.: Знання. - 2000. - С. 192-193, (0,09 д.а.)

13. Рекомендації з отримання кредитів для малих та середніх сільськогосподарських підприємств / Дем'яненко С.І., Лисенко Т.І., Милованов Є.В., Никоненко А.Г., Шкурка М.С., Старіков О.Ю. (відповідальний виконавець). - К.: Консалтингова корпорація “Ронко”, 2000. - 61 с., (3,76 д.а.)

14. Старіков О.Ю. Антикризовий менеджмент на сільськогосподарському підприємстві// Пропозиція. - 1999. - № 11. - С. 74-76, (0,32 д.а.)

15. Старіков О.Ю. Інвестиції в аграрне виробництво // Сільське господарство реформується. Вісник проекту паювання сільськогосподарських земель Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). - 1999. - №18. - С. 4-8, (0,62 д.а.)

16. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях)/ За ред. П.Т.Саблука. - К.: ІАЕ, 1999. - 532 с., (особисто автором пп. 7.5., 7.6., 7.8.-7.10., 17.2., 17.3., 20.1.-20.8, 20.15-20.17 - 0,57 д.а.).

17. Старіков О.Ю. Залучення інвестицій у сільське господарство та реструктуризація КСП: аналіз досвіду і рекомендації // Пропозиція. - 1999. - № 4. - С. 61-62; №5. - С. 61, (0,42 д.а.)

18. Старіков О.Ю. Практика інвестиційної діяльності в господарствах ППСГЗ // Сільське господарство реформується. Вісник проекту паювання сільськогосподарських земель Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). - 1998. - №16. - С. 4-7, (0,51 д.а.)

АНОТАЦІЯ

Старіков О.Ю. Інвестиційна діяльність у сільському господарстві (на прикладі реформованих аграрних підприємств). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. - Київський національний економічний університет. Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню проблем розвитку та підвищення ефективності інвестиційної діяльності реформованих аграрних підприємств України.

Уточнено поняття інвестиційного проекту реальних інвестицій, систематизовано специфічні чинники сільськогосподарського виробництва, які впливають на здійснення інвестиційної діяльності. Визначено необхідні передумови і шляхи успішного здійснення інвестиційної діяльності в умовах кризового стану підприємства і запропоновано використання періоду окупності як основного показника обґрунтування інвестиційних рішень у кризовій ситуації. Визначено характеристики управління інвестиційною діяльністю реформованих аграрних підприємств України та розроблено напрями його удосконалення. Досліджено причини поширеності входження у сільське господарство сторонніх інвесторів та визначено заходи удосконалення цього процесу шляхом прийняття обґрунтованих рішень власниками щодо залучення сторонніх інвестицій. Розроблено напрями розвитку кредитування інвестиційних проектів у сільському господарстві.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, сільське господарство, кризова ситуація, інвестиційний менеджмент, інвестиційні рішення, сторонні інвестори.

АННОТАЦИЯ

Стариков А.Ю. Инвестиционная деятельность в сельском хозяйстве (на примере реформированных аграрных предприятий). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - Экономика сельского хозяйства и АПК. - Киевский национальный экономический университет. Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию проблем развития и повышения эффективности инвестиционной деятельности реформированных аграрных предприятий Украины.

Предложено определение инвестиционного проекта реальных инвестиций, которое учитывает, что он предусматривает вложения, как в основные, так и оборотные средства; вложения могут осуществляться не только в денежной форме; проект не обязательно оформлен документально, а может существовать в виде замысла.

В работе сделан вывод о том, что некоторые особенности сельскохозяйственного производства, которые влияют на осуществление инвестиционной деятельности аграрными предприятиями, с развитием научно-технического прогресса теряют свое значение, но могут появляться новые особенности.

Обосновано, что кризисное состояние предприятия влияет на осуществление инвестиционной деятельности, в частности, на выбор инвестиционной стратегии и показателей оценки инвестиционных проектов. Как основной критерий обоснования инвестиционных решений в условиях кризисного состояния предложен период окупаемости. Преимущества его состоят в том, что в кризисной ситуации более важным является получение больших чистых денежных потоков в первые периоды реализации проекта, и что проекты с меньшим периодом окупаемости имеют меньший уровень риска.

К факторам, обуславливающим неблагоприятные условия инвестиционной деятельности в сельском хозяйстве, отнесены: низкий уровень эффективности финансовой системы; существование государственного финансирования отрасли; неразвитость рынков сельскохозяйственных активов; вмешательство органов государственной власти в хозяйственную деятельность предприятий; особенности социальной среды в сельской местности. Со времени реформирования аграрных предприятий (1999-2000 гг.) роль этих факторов уменьшается.

Для реформированных аграрных предприятий определены характеристики инвестиционного менеджмента, касающиеся появления инвестиционных идей, экономической оценки инвестиций, критериев принятия инвестиционных решений, а также послеинвестиционного контроля. В частности, экономическая эффективность не всегда является главным критерием принятия инвестиционных решений аграрными предприятиями, поскольку руководители должны учитывать другие факторы, которые могут противоречить прибыльности как цели. Реструктуризация коллективных предприятий позитивно повлияла на инвестиционный менеджмент сельскохозяйственных предприятий.

Выявлено, что защитная инвестиционная стратегия должна предусматривать подготовку предприятия к успешной реализации наступательной стратегии, которая предполагает переход предприятия на новый уровень продуктивности, что существенно повышает прибыльность. Пути реализации наступательной стратегии зависят от состояния аграрных предприятий.

Исследуя процесс управления инвестиционной деятельностью на аграрном предприятии, установлено, что он не имеет жесткой линейной последовательности осуществления его этапов (элементов). В этой связи предложено рассматривать такой процесс как условно линейно-последовательный.

С целью качественных изменений в управлении инвестиционной деятельностью аграрных предприятий, предложено проводить аналитическую оценку инвестиционных проектов в зависимости от их вида и размера. В работе доказано, что критерием отнесения проектов к большому или небольшому является влияние его реализации на финансовое состояние предприятия. При этом последнее должно служить исходным фактором для обоснования направлений инвестирования

В ходе исследования установлено, что осуществление договорных операций приводило к высоким трансакционным издержкам партнеров сельскохозяйственных предприятий. Такие издержки были важной причиной процесса активного вхождения инвесторов в сельское хозяйство. В работе предложены пути совершенствования этого процесса через принятие собственниками решений относительно привлечения внешних инвесторов.

Исходя из существующего законодательно установленного минимального уровня арендной платы за землю по отношению к ее нормативной оценке, а также особенностей функционирования рынка аренды сельскохозяйственных земель, предложен методический подход к определению рыночной цены земельного участка пропорционально ее нормативной денежной оценке.

Ключевые слова: инвестиционная деятельность, сельское хозяйство, кризисная ситуация, инвестиционный менеджмент, инвестиционные решения, внешние инвесторы.

Summary

Starikov O.Y. Investment Activity in Agriculture (The Case of Reformed Agricultural Enterprises). - Manuscript.

Thesis for a Candidate's decree in Economics by speciality 08.07.02 - Economics of agriculture and AIC. - Kyiv National Economic University. Kyiv, 2003.

The thesis deals with research of problems related to development of investment activity and raising it's effectiveness at restructured Ukrainian agricultural enterprises.

...