Регіональні ринки продукції машинобудування для ремонтно–експлуатаційних потреб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регіональні ринки продукції машинобудування для ремонтно-експлуатаційних потреб

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливість дослідження регіональних аспектів функціонування промисловості, зокрема машинобудування, пов'язана з трансформаційними процесами в економіці країни, демократизацією і децентралізацією управління, перенесенням тяжіння в управлінні з центру на місця, характером сучасної науково-технічної революції та її впливом на розвиток і розміщення продуктивних сил.

Сьогодні поряд з проблемами удосконалення розміщення машинобудівних виробництв першочергового значення набувають проблеми переспеціалізації, перепрофілювання, переходу на ринкову систему господарювання.

Вагомий внесок у формування теоретичних основ регіональних досліджень промислового комплексу України внесли провідні вітчизняні вчені О.М. Алимов, А.І. Амоша, І.С. Бем, П.П. Борщевський, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Ф.Д. Заставний, Б.М. Крижанівський, І.І. Лукінов, В.К. Мамутов, О.М. Паламарчук, В.І. Пила, В.А. Поповкін, М.Ф. Тимчук, М.І. Фащевський, А.М. Федоріщева, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченко та інші.

Водночас слід зазначити, що більшість наукових праць стосувалася проблем розвитку промисловості, особливостей її розміщення в умовах функціонування планової економіки. Недостатньо опрацьовані наукові положення, пов'язані з регіональними особливостями функціонування галузей промисловості, насамперед машинобудування.

У сучасних умовах набуло актуальності дослідження ринків продукції, оскільки одним із стримуючих чинників розвитку вітчизняного машинобудування є криза збуту. Слід зважати на те, що ринок продукції машинобудування залишається малодослідженим. У вітчизняній економічній науці 80-х років були спроби вивчення попиту на продукцію машинобудування (М. Пашута, В. Козуб, В. Яцков та ін.). Незважаючи на те, що в цих працях ґрунтовно досліджені питання забезпечення потреб економіки держави у продукції машинобудування, вони в основному орієнтувалися на існуючу систему господарювання. Проблема забезпечення ремонтно-експлуатаційних потреб у продукції міжгалузевого призначення взагалі залишилася поза увагою дослідників, хоча в сучасних умовах ремонт основних виробничих фондів став важливим елементом їх відтворення, частка ремонту в структурі витрат має тенденцію до збільшення і безпосередньо впливає на характер попиту на продукцію машинобудування.

Сьогодні вкрай потрібно розширити і поглибити вивчення галузевого ринку в тих напрямах, які до цього часу були недостатньо або взагалі не дослідженні, а саме: регіональні ринки продукції, призначеної для ремонтно-експлуатаційних потреб, основну частину якої складають вироби міжгалузевого призначення. Між тим, стан виробництва і споживання останніх має надзвичайно важливе значення як для економічної, так і воєнної безпеки держави з огляду на наступне: присутність цієї продукції в обладнанні практично всіх галузей економіки країни; необхідність постійної заміни значної кількості виробів міжгалузевого призначення з метою безперервного і безаварійного функціонування технологічного обладнання.

Технічний рівень і якість цих виробів значною мірою визначають конкурентні переваги продукції машинобудування, широкого спектру товарів народного споживання.

Необхідність вирішення названих проблем визначила тему дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота є складовою частиною комплексних фундаментальних досліджень, що проводилися у РВПС України НАН України, зокрема:

тема 3.1.5.58 «Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу» (номер держреєстрації 0100V000089), де роль автора полягала у розробці прогнозу розвитку наукомістких виробництв у машинобудівному комплексі України;

тема 3.1.5.63 «Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу» (номер держреєстрації 0100V000657). Автором як співвиконавцем підрозділу «Машинобудування і металообробка» розділу «Промисловий комплекс» здійснено аналіз і оцінку сучасного стану розвитку і розміщення галузі, обґрунтовано напрями ефективного використання виробничого потенціалу з урахуванням структурних змін;

тема 4.2.1.5 «Стратегія розвитку промисловості України» (номер держреєстрації 0101V007878). Автором як співвиконавцем визначені стратегічні напрями і пріоритети розвитку машинобудування, що є інвестиційною галуззю.

Дослідження проблем формування ринку продукції машинобудування здійснювалися автором також при виконанні окремих розділів інших розробок щодо стану і перспектив розвитку галузі в Україні та окремих регіонах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та обґрунтування теоретико-методичних засад формування регіональних ринків продукції машинобудування міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб (РЕП), визначення їх параметрів і надання практичних рекомендацій щодо стимулювання розвитку цих ринків.

Для досягнення поставленої мети наукового дослідження поставлені і розв'язувалися такі головні задачі:

розкрити особливості й охарактеризувати стан регіональних досліджень у машинобудуванні;

обґрунтувати теоретичні та методичні основи формування регіональних ринків товарів виробничого призначення у сучасних умовах;

визначити характер структурних змін на українському ринку продукції машинобудування;

сформулювати основні ознаки регіональних ринків продукції міжгалузевого призначення для РЕП;

узагальнити сучасні тенденції розвитку ринків виробів міжгалузевого призначення у провідних країнах світу;

з'ясувати стан і тенденції розвитку машинобудування в Україні та її регіонах;

визначити основні територіально-галузеві проблеми розвитку машинобудування в сучасних умовах;

проаналізувати галузеву і територіальну структуру споживачів та виробників продукції міжгалузевого призначення для РЕП;

оцінити поточну місткість регіональних ринків продукції міжгалузевого призначення для РЕП;

розробити прогноз територіальної структури попиту на продукцію мікроелектроніки, електротехніки, інструмент, литво.

Об'єктом дослідження є регіональні ринки продукції машинобудування в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методичні, організаційні та практичні проблеми формування регіональних ринків продукції машинобудування для ремонтно-експлуатаційних потреб.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали фундаментальні положення загальної економічної теорії, праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених щодо територіально-галузевих проблем розвитку машинобудування. У процесі вивчення стану регіональних досліджень у машинобудуванні, формування теоретичних і методичних основ дослідження регіональних ринків використовувався системний підхід; при визначенні ключових проблем ринку продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб - методи експертних оцінок; при розгляді сучасних тенденцій розвитку світових ринків продукції міжгалузевого призначення, стану і тенденцій розвитку машинобудування - методи аналізу і синтезу; при дослідженні споживачів і виробників продукції міжгалузевого призначення - методи вибіркового обстеження; при оцінці місткості й розробці прогнозу ринку продукції - багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування регіональних ринків продукції машинобудування для РЕП та розробці практичних рекомендацій щодо їх розвитку. Найбільш значущими науковими результатами дисертаційного дослідження, що характеризуються новизною, є наступні:

вперше критично оцінено стан регіональних досліджень у машинобудуванні, визначено основні етапи їх становлення та напрями подальшого розвитку в рамках наукової школи з міжгалузевих виробництв;

з позицій системного підходу дано наукове трактування предмета дослідження регіональною економікою галузей промисловості, відповідно до якого галузь в певному регіоні розглядається як складова частина системи більш високого рівня;

науково обґрунтовано стратегію залучення місцевих інформаційних, наукових, виробничих ресурсів до формування регіональних ринків, що передбачає створення великих організаційних утворень на регіональному, міжрегіональному і загальнодержавному рівнях;

запропоновано методичні підходи до оцінки поточної місткості ринку продукції міжгалузевого призначення для РЕП, які на відміну від традиційних передбачають виділення базових підприємств за галузевою ознакою з метою узагальнення попиту великої кількості споживачів;

вперше розроблено класифікацію ринку продукції машинобудування за даними міжгалузевого балансу, в якій виділено сегмент ринку, пов'язаний з ремонтно-експлуатаційними потребами, що дозволяє більш повно оцінити характер структурних змін на цьому ринку;

розроблено науково обґрунтовані пропозиції з удосконалення інформаційного забезпечення вивчення регіональних ринків продукції машинобудування для РЕП, зокрема пропозиції щодо включення у статистичну звітність даних про обсяги поточного і капітального ремонту машин та устаткування як на замовлення, так і для власних потреб;

запропоновано нову класифікацію продукції міжгалузевого призначення, в якій передбачено виділення виробів мікроелектроніки і електротехніки як таких, що мають широке розповсюдження і попит на які може концентруватись на регіональному рівні;

сформульовано основні ознаки регіональних ринків продукції міжгалузевого призначення для РЕП, що характеризуються значною кількістю потенційних споживачів, багатономенклатурністю таких потреб, можливістю задоволення попиту на регіональному рівні;

вперше згідно із новою класифікацією продукції здійснено оцінку поточної місткості регіональних ринків продукції машинобудування, призначеної для РЕП, що дозволило встановити регіони, які є найбільшими споживачами;

вперше розроблено прогноз територіальної структури попиту на електротехнічну продукцію, мікроелектроніку, інструмент, литво з використанням моделі множинної лінійної регресії, а також прогноз стану ринку на цю продукцію за окремими позиціями номенклатури;

обґрунтовано концептуальні положення стимулювання розвитку регіональних ринків продукції машинобудування для РЕП, які, зокрема, передбачають створення регіональних інформаційних баз щодо виробничого потенціалу регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені й обґрунтовані в дисертації наукові положення та практичні рекомендації є основою для вирішення теоретичних і практичних проблем, пов'язаних із формуванням регіональних ринків продукції машинобудування для РЕП, а також мають загальнонаукове значення.

Розроблені методичні підходи щодо оцінки місткості й прогнозу ринку продукції для ремонтно-експлуатаційних потреб можна використати при дослідженні ринків продукції машинобудування та інших видів продукції виробничого призначення.

Результати дослідження увійшли до наукових звітів відділу регіональних проблем розвитку і розміщення галузей обробної промисловості по темах: «Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів», «Стратегія розвитку промисловості України», «Концепція розвитку народногосподарського комплексу у приміській зоні м. Києва», а також відображені в наукових доповідях, пропозиціях і рекомендаціях, доповідних записках направлених в Адміністрацію Президента України, Кабінет Міністрів України (довідка від 04.04.2003 р. №25/217-4-12).

Розробки, пропозиції і рекомендації, які містяться в дисертаційній роботі, у тому числі щодо інформаційного забезпечення дослідження регіональних ринків, використовуються у діяльності Науково-технічного товариства машинобудівників України (довідка від 07.05.2002 р. №035).

Пропозиції щодо стану і прогнозу ринку виробів мікроелектроніки використані в діяльності НДІ «Квант» - головного підприємства з питань управління застосуванням елементної бази в радіоелектронній апаратурі, що розробляється і випускається на підприємствах Міністерства промислової політики України (довідка від 26.02.2003 р. №95-131).

Окремі теоретико-методичні положення застосовуються у процесі викладання дисципліни «Регіональна економіка і розміщення продуктивних сил» (довідка від 27.11.2002 р. №000993).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації ідеї, положення та розробки належать особисто автору і є його внеском у розвиток теорії і практики регіональної економіки.

Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок автора у праці, опубліковані у співавторстві, відображено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (м. Київ, 1999, 2001 рр.), міжнародній конференції під егідою МВФ «Форми складання та поширення даних» (м. Київ, 2002 р.), науково-практичній конференції «Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку» (м. Хмельницький, 2002 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів України» (м. Донецьк, 2002 р.), науково-практичній конференції «Промисловості міста - інноваційний шлях розвитку» (м. Київ, 2002 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Освіта як фактор національної безпеки» (м. Київ, 2002 р.), науково-практичній конференції «Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил» (м. Київ, 2003 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено автором у 32 наукових працях, з яких 5 монографій, у тому числі одна індивідуальна, та 22 статтях у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 27 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 519 стор., у тому числі 53 таблиці, викладені на 67 стор., 3 рисунки - на 3 стор., 3 додатки - на 108 стор., список використаних джерел із 245 найменувань - на 20 сторінках.

Основний зміст роботи

машинобудування ринок регіональний виробничий

У першому розділі «Стан регіональних досліджень у машинобудуванні» визначено етапи розвитку регіональних досліджень у галузі, розкрито діяльність наукової школи із міжгалузевих виробництв, розглянуто концептуальні підходи до розвитку і розміщення машинобудування. У процесі проведеного аналізу автором встановлено, що за останні 5-7 років зменшилися обсяги досліджень проблем машинобудування взагалі та регіональних питань розвитку й розміщення галузі зокрема. Це відбувається на фоні процесів приватизації і реструктуризації, зниження ролі й впливу держави на ситуацію у машинобудуванні. Все більше проблем розвитку галузі перекладається безпосередньо на регіони (області), де розміщені підприємства. Такі тенденції вимагають посилення регіонального аспекту досліджень.

Важливо також, що при розробці прогнозів розвитку й розміщення машинобудування недостатньо враховується кон'юнктура ринку, обсяг потенційного попиту на продукцію галузі як в Україні загалом, так і окремих регіонах. Тому вкрай необхідно активізувати дослідження регіональних ринків продукції машинобудування, насамперед міжгалузевого призначення як такої, що дозволяє зробити узагальнюючі висновки в окремому регіоні на основі підсумовування усіх потенційних споживачів.

Дослідження питань розвитку і розміщення міжгалузевих виробництв на певному етапі внесли суттєвий вклад в економіку регіонів як науку і, зокрема, ту її частину, що вивчає регіональні проблеми машинобудування й металообробки. Однак, як уже зазначалося, в останні роки через об'єктивні та суб'єктивні обставини ці дослідження почали втрачати свою актуальність і зрештою фактично припинилися.

Таку ситуацію спричинили наступні фактори:

перехід від планово-адміністративної системи господарювання до ринкової економіки;

обмеження досліджень переважно заготівельним виробництвом, що не відповідає загальним тенденціям розвитку машинобудування, які полягають у розширенні номенклатури міжгалузевої продукції;

кризовий стан економіки обумовив особливості відтворення основних фондів, пов'язані з підвищенням частки ремонту, на який витрачаються характерні види продукції міжгалузевого призначення;

різке подорожчання енергоносіїв, питома вага яких у собівартості заготовок суттєво зростає і є досить значною, внаслідок чого витрати на виробництво перевищують світовий рівень, тому у багатьох випадках їх доцільно завозити з-закордону, незважаючи на збільшення відстані перевезення і транспортних витрат;

створення таких умов в економіці України, коли у дослідженнях акцент зміщується із вивчення виключно проблем розміщення об'єктів машинобудування до проблем удосконалення наявного потенціалу галузі та пошуку шляхів залучення у процес виробництва потужностей, які простоюють.

Розглянуті основні напрями науково-технічного прогресу в машинобудуванні дозволяють зробити висновок про те, що розвиток нових технологій вимагає концентрації зусиль як на державному, так і регіональному рівнях шляхом утворення інтегрованих (горизонтальних і вертикальних) науково-виробничих комплексів.

У світі відбуваються процеси глобалізації пропозиції машинобудівної продукції на ринках, на відміну від попиту на неї, тобто зростання виробництва і послуг транснаціональними корпораціями стримується місткістю вже освоєних ними ринків. Для подальшого економічного зростання потрібні нові ринки збуту, тому з цією метою використовується найменша можливість із застосуванням усього виробничого, організаційного і наукового потенціалу. Незважаючи на значний внесок розглянутих концептуальних підходів у теорію і практику розвитку й розміщення машинобудування, вони мають суттєві недоліки, які полягають у наступному:

не враховуються тенденції розвитку світових товарних ринків, стан конкурентного середовища тих напрямів розвитку машинобудування, які в Україні визнані пріоритетними;

не визначені реальні джерела фінансування структурних змін у машинобудуванні, що передбачені у наведених концепціях;

надання односторонніх переваг тільки малим і середнім підприємствам без урахування того, що у машинобудуванні вони можуть ефективно функціонувати лише в середовищі крупних організаційних утворень - концернів, корпорацій і т.д.;

недостатньо виважене намагання до самозабезпечення окремими видами продукції машинобудування і нехтування виробничо-коопераційними зв'язками між країнами СНД.

На регіони неможливо покладати весь комплекс питань, пов'язаних із розвитком машинобудування, як не слід виводити їх із сфери регулювання галузі. Потрібно чітко розмежувати функції, що реалізуються на рівні держави або міжгалузевих інтегрованих структур, та які підлягають вирішенню на регіональному рівні.

На рівні регіонів доцільно вирішувати наступні питання розвитку галузі:

виробництво продукції та надання послуг міжгалузевого характеру;

вивчення регіональних ринків продукції машинобудування, створення інформаційних банків даних про її виробників і споживачів;

розробка методів стимулювання розвитку в регіонах машинобудівного виробництва.

У другому розділі «Теоретичні та методичні аспекти дослідження регіональних ринків продукції виробничого призначення» виконано дослідження теоретичних аспектів ринку товарів виробничого призначення, визначено особливості його інформаційного забезпечення, розглянуто методичні підходи щодо визначення попиту на таку продукцію.

Ринок товарів виробничого призначення, зокрема продукції машинобудування, має свою специфіку. На відміну від ринку товарів народного споживання його виділяють, у першу чергу, за географічними і певними соціально-економічними ознаками, галузевим характером підприємств-споживачів, їх розміром, структурою каналів збуту, технікою і технологією закупок.

За обсягом товарної номенклатури й обігу ринок товарів промислового призначення перевищує відповідні показники ринку товарів широкого вжитку і характеризується меншою кількістю, але більш крупних споживачів, які сконцентровані територіально і є професійними фахівцями.

Із позицій системного підходу визначено основні етапи аналізу регіональних ринків. За результатами проведеного аналізу теоретичних основ дослідження ринку товарів виробничого призначення встановлені особливості регіональних ринків продукції машинобудування, а саме: вони є складовою частиною загального національного ринку, але оскільки вивчення його завжди має конкретний характер, необхідно встановити, які саме регіональні ринки машинобудування досліджуються. У даному випадку ринок визначений досить чітко - це продукція машинобудування міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб.

Як показує практика, незначна кількість і велика номенклатура виробів, призначених для ремонтно-експлуатаційних потреб, а також оперативність їх отримання, змушують споживачів задовольняти попит насамперед у межах своїх регіонів. Особливо це помітно зараз, коли порушені галузеві зв'язки, не завантажені виробничі потужності більшості машинобудівних підприємств, що створює об'єктивні умови для задоволення попиту на продукцію міжгалузевого призначення на регіональному рівні.

Сучасне інформаційне забезпечення дослідження регіональних ринків є недостатнім і як важливий елемент ринкової інфраструктури насамперед потребує якісного удосконалення. Так, незважаючи на повноту даних про номенклатуру виробленої продукції, яку можна отримати із багатьох джерел, ця інформація є занадто агрегованою, що значно ускладнює її опрацювання. Тому доцільно внести відповідні зміни у статзвітність підприємств і організацій.

Недостатнім є також рівень інформаційного забезпечення дослідження зарубіжних ринків. В Україні сьогодні відсутні інформаційні видання щодо світового ринку продукції машинобудування.

Необхідною умовою інформаційного забезпечення є моніторинг ситуації на ринку інформації послуг, який розвивається дуже динамічно, постійно пропонуючи споживачеві нові їх види.

На основі проведеного аналізу методів дослідження регіональних ринків продукції виробничого призначення можна зробити наступні висновки:

враховуючи надзвичайно складний характер залежностей, що впливають на поточний попит продукції машинобудування для ремонтно-експлуатаційних потреб, а також непередбачуваний у багатьох випадках попит і велику номенклатуру різнорідної за технічним призначенням продукції, найбільш придатним сьогодні слід вважати метод підсумовування ринків;

для розробки прогнозу попиту найбільш прийнятний метод множинної кореляції, який враховує велику кількість факторів, що впливають на прогнозне значення показника попиту;

неодмінною умовою визначення розміру ринку та його прогнозних значень є наявність джерел об'єктивної інформації про ринок і навколишнє середовище.

У третьому розділі «Ключові проблеми ринку продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб» дано оцінку структурних змін на українському ринку продукції машинобудівного комплексу, удосконалено класифікацію продукції міжгалузевого призначення, визначено особливості ремонту виробничого обладнання, сформульовано основні ознаки регіональних ринків продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб.

Для визначення структурних змін необхідно мати класифікацію ринків, яку можна забезпечити потрібною статистичною інформацією. Найбільш відповідає цьому статистика міжгалузевого балансу, яка відображає структуру розподілу ресурсів товарів та послуг (рис. 1).

Основні висновки і пропозиції стосовно ринку продукції машинобудування для ремонтно-експлуатаційних потреб полягають у наступному:

ринок продукції машинобудівного комплексу, необхідної для виробничо-експлуатаційних потреб (ремонту і модернізації), за останні роки має тенденцію до збільшення у загальній місткості ринку та набуває першорядного значення;

зважаючи на важливість цього ринку для розвитку машинобудівного комплексу і всієї економіки, необхідно більше уваги приділяти вивченню його стану й прогнозуванню, зокрема у регіональному розрізі. Для цього треба покращити інформаційне забезпечення, ввести у звітність за формою 1-п дані про обсяги ремонту машин і устаткування, запасні частини, використані для власних потреб і на замовлення, у діючих та порівняльних цінах, а також про обсяги запасних частин до продукції, названої у пункті 2, та іншої, що постачалася для ремонтно-експлуатаційних потреб;

організація виробництва власної продукції міжгалузевого призначення (у широкому розумінні для ремонтно-експлуатаційних потреб) замість імпорту є вагомим фактором нинішнього зростання машинобудівного комплексу і на близьку перспективу.

Автором дисертаційного дослідження розроблено нову класифікацію продукції міжгалузевого призначення, яка розширена завдяки введенню до їх складу електронних комплектуючих і електротехнічної продукції.

Одним із важливих факторів функціонування основних фондів є своєчасний ремонт і підтримання їх у робочому стані. Актуальність ремонтно-експлуатаційних робіт обумовлюється також тим, що в сучасних умовах, коли через відсутність коштів у багатьох випадках не проводяться планово-попереджувальні ремонти, виникає ризик аварійної зупинки машин і обладнання.

Характерними особливостями проведення ремонту обладнання виробничого призначення в сучасних умовах є:

незадоволення попиту на комплектуючі вироби України і держав СНД, які використовуються на ремонтно-експлуатаційні потреби;

зростання частки ремонтних робіт, що проводяться власними силами без допомоги спеціалізованих підприємств;

тенденція до зменшення частки машинобудування в галузевій структурі витрат на капітальний ремонт в усіх регіонах України;

зменшення частки планово-попереджувального ремонту.

Специфіка потреб у продукції, призначеної для ремонтно-експлуатаційних цілей, полягає у наступному: невеликій кількості та значній номенклатурі виробів; оперативності задоволення потреб; можливій потребі у виробах, що зняті з виробництва; концентрації потреб на регіональному рівні.

Регіональний ринок машинобудування формують районоутворюючі галузі зі своїм попитом на відповідне основне і допоміжне обладнання, необхідністю його обслуговування і ремонту.

Актуальність регіонального підходу полягає в тому, що шляхом узагальнення різнорідних за своїм призначенням виробництв, але спільних за характером попиту на продукцію машинобудування, є можливість вийти на більшу місткість ринку. Продукція галузі присутня практично в усіх сферах економіки. Регіональний підхід, на відміну від галузевого, дозволяє тримати ці питання під постійною увагою.

Важливим аспектом дослідження ринку є необхідна інформація про нього, що особливо актуально на регіональному рівні, де традиційно склався комплекс виробництв, близьких територіально, але розділених галузевою і відомчою підпорядкованістю. Основою територіальної спільності різногалузевих підприємств є наявність у них міжгалузевих виробництв (заготівельних, інструментальних, ремонтних і т.д.). Проте поняття регіональних ринків ширше, ніж регіональний комплекс міжгалузевих виробництв, тому що охоплює попит не тільки спеціалізованих виробництв і служб, які споживають продукцію міжгалузевого призначення, але і неспеціалізованих підрозділів - служб головного механіка, енергетика, метролога тощо практично на кожному підприємстві.

Важливо наголосити на специфіці дослідження регіональних ринків продукції міжгалузевого призначення. Зокрема, на них можна виділити двох крупних споживачів: спеціалізовані підприємства різних галузей, у тому числі спеціалізовані ремонтні підприємства, та ремонтні й обслуговуючі служби на підприємствах різних галузей промисловості (металургійних, хімічних тощо). Якщо показники спеціалізованого ремонту відображені в офіційній статистиці, то неспеціалізованому - відсутні, що вимагає спеціальних методів дослідження - анкетного опитування, експертних оцінок тощо.

За розрахунками, співвідношення обсягу спеціалізованого і неспеціалізованого ремонту нині складає 40 до 60%. Причому частка останнього має тенденцію до збільшення. Це пов'язане як із загальним спадом промислового виробництва, так і тим, що багато спеціалізованих підприємств орієнтувалося на загальносоюзні потреби і сьогодні втратили свій ринок, та іншими факторами.

Здобувачем поставлена мета дослідити попит на продукцію міжгалузевого призначення для потреб неспеціалізованого ремонту, що пов'язане з наступним:

підвищенням частки галузей промисловості з більшою питомою вагою неспеціалізованого ремонту (енергетики, металургії, хімії тощо);

зміною організаційної структури підприємств і установ у напрямі підвищення самостійності філіалів та регіональних підрозділів, які отримали можливість самостійно закуповувати комплектуючі для ремонтно-експлуатаційних потреб;

відсутністю наукових і практичних розробок у галузі неспеціалізованого ремонту.

У дисертаційному дослідженні встановлено, що основними характерними ознаками регіональних ринків продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб є: розпорошеність і значна кількість потенційних споживачів, які вимагають вивчення практично всіх галузей промисловості, транспорту і зв'язку; багатономенклатурний характер потреби; можливість задоволення попиту на продукцію у регіоні його виникнення.

У четвертому розділі «Сучасні тенденції розвитку світових ринків продукції міжгалузевого призначення» проаналізовано стан ринку електрообладнання, інструменту, заготовок, мікроелектроніки як в цілому у світі, так і в окремих країнах.

Огляд сучасних тенденцій розвитку світових ринків електрообладнання, інструменту, заготовок, мікроелектроніки в окремих країнах дав можливість встановити наступне.

Дослідження ринку електротехніки свідчить про динамічний розвиток цієї галузі у провідних країнах світу. Спостерігається стала тенденція до розширення і зростання обсягу продукції галузі.

Найбільшим у світі є ринок США, на який у 1999-2003 рр. припадатиме близько 20% усіх світових замовлень на обладнання для електростанцій. Друге місце за цим показником займає Китай (13%), третє - Японія (5%) та Великобританія - (4%). Частка Західної Європи в цілому складає 15%.

Отже є всі підстави стверджувати про перспективність ринку електрообладнання. Разом з тим, у зв'язку з динамічним розвитком цієї галузі у багатьох країнах світу і загостренням конкурентної боротьби українським підприємствам буде важко вийти на зовнішні ринки. Тому увага, на наш погляд, повинна зосереджуватися на внутрішньому ринку, який має незначну місткість, але володіє великим потенціалом, що обумовлене зношеністю основних фондів у всіх галузях економіки.

Роль держави у цьому питанні повинна полягати, по-перше, у сприянні розширенню ринку електрообладнання в Україні, по-друге - захисті вітчизняного виробника від міжнародних монополій на цьому ринку.

Сьогодні розвиток ринку металоріжучих інструментів відбувається під впливом п'яти основних тенденцій: широкого використання виробничої стратегії «точно в строк», застосування ефективних систем матеріально-технічного забезпечення, зниження вартості поставок, укрупнення фірм, використання глобальної комп'ютерної мережі «Internet».

Ці тенденції нерозривно пов'язані з основними напрямами технічного прогресу інструментального виробництва, а саме:

розширення випуску твердосплавних інструментів, особливо круглих;

зростання використання принципово нових покриттів, у тому числі для інструментів із натурального полікристалічного алмазу, а також кубічного нітриду бора;

поступовий перехід до обробки без системи охолоджуючої рідини, що особливо актуально на європейському ринку;

розробка нових конструкцій інструментів для надшвидкої обробки;

визначення замовником спільно з виробником типу і структури інструментів, які йому постачаються.

Найбільш швидко зростатимуть ринки збуту ріжучих інструментів у країнах Центральної і Східної Європи, Південної Америки й Далекого Сходу. Фахівці вважають, що останній регіон стане світовим центром металообробки.

У світі відбувається зростання виробництва заготовок із використанням новітніх досягнень науково-технічного прогресу, що різко підвищує їхні технічні характеристики, наближаючи до параметрів кінцевих виробів.

На світовому ринку посилюється конкуренція з боку більш дешевих імпортних виливок, що виробляються у Бразилії, Індії, Іспанії, Китаї та інших країнах. Тому деякі з розвинутих країн, зокрема Японія, вже не виробляють окремі виливки (наприклад, кришки каналізаційних люків), а в США скорочується обсяг виливок блоків циліндрів автомобільних двигунів.

На основі огляду тенденцій розвитку електронної промисловості у світі та окремих країнах можна зробити такі висновки:

географічна структура світових продаж напівпровідникових приладів переважно концентрується у трьох центрах: США, Японії, Європі, частка яких складає відповідно 33,3; 25,0; 20,4 відсотки;

в електронній промисловості спостерігається стрімке зростання галузі, пов'язане, насамперед, із розвитком засобів зв'язку і комп'ютерної техніки;

у найближчій перспективі існуватиме дефіцит окремих електронних комплектуючих, що змушує провідні фірми різко збільшувати капіталовкладення у відповідні виробництва;

в усіх високорозвинутих країнах і тих, що розвиваються, електронній промисловості приділяється значна увага на державному рівні, розробляється комплекс заходів щодо стимулювання її розвитку.

У п'ятому розділі «Стан і тенденції розвитку машинобудування, як основного джерела продукції для ремонтно-експлуатаційних потреб» наведена оцінка сучасного стану машинобудування, сформульовані пріоритети розвитку, проаналізована галузева структура та її розвиток у регіонах України, визначені територіально-галузеві проблеми машинобудування у сучасних умовах.

Внаслідок проведеного аналізу нинішнього стану і тенденцій розвитку машинобудування зроблені наступні висновки.

Зважаючи на те, що в останні роки наростало старіння машин і устаткування в усіх галузях економіки, а в деяких з них воно наблизилось до критичної межі, виробництва запасних частин для ремонту, вузлів для реконструкції і реставрації техніки, виконання робіт по ремонту і реконструкції з огляду на обмеженість ресурсів фінансування капіталовкладень у період 2005-2007 рр. займатимуть значне місце у випуску і структурі машинобудування. Але вже на нинішньому етапі слід збільшити обсяги заміни машин і обладнання на зразки нових поколінь.

Встановлено три джерела продукції міжгалузевого призначення (МП) для ремонтно-експлуатаційних потреб (РЕП):

спеціалізовані підприємства по випуску електротехнічної продукції, мікроелектроніки, інструменту тощо;

спеціалізовані цехи машинобудівних підприємств по виготовленню продукції МП для власних потреб (металообробний інструмент, литво, поковки, штамповки тощо);

ремонтно-механічні цехи, дільниці немашинобудівних підприємств, переважно заготівельні підрозділи по виробництву литва для власних потреб.

Перші два джерела відносяться до підприємств машинобудування. За свідченням фахівців, частка останнього у загальному обсязі продукції міжгалузевого призначення, що надходить на ринок, складає понад 90%. Тому потрібно більш детально проаналізувати стан і тенденції розвитку галузей машинобудування у регіональному розрізі.

Основною причиною змін територіальної структури машинобудування є особливості розміщення галузей. Так, у Західній Україні (Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська області) та Автономній Республіці Крим відбувся найбільший спад продукції галузі. Саме в цих регіонах спостерігалася висока частка приладобудування, промисловості засобів зв'язку, радіо- й електронної промисловості, які в структурі машинобудування і металообробки України різко зменшились.

Меншими темпами спад виробництва продукції машинобудування відбувався у Східному регіоні та Придніпров'ї. Крім специфіки галузевої структури, тут потрібно врахувати рівень концентрації виробництва, наявність регіональних ринків збуту продукції. У цих регіонах сьогодні сконцентрована значна кількість споживачів продукції машинобудування, що, без сумніву, позначилося на обсягах виробництва продукції галузі.

Характерною ознакою досліджуваного періоду розвитку машинобудування є збільшення частки галузей, продукція яких значною мірою використовується на ремонтно-експлуатаційні потреби. Винятком є електронна промисловість, частка якої суттєво зменшилася, що обумовлене характером спеціалізації галузі, орієнтованої на загальносоюзні потреби.

Актуальність вивчення регіональних ринків пов'язана з концентрацією потреби у продукції машинобудування саме на цьому рівні. Адже в сучасних кризових умовах, на жаль, попит на машини, обладнання, комплектуючі зводиться в основному до ремонтно-експлуатаційних потреб, де значне місце займають вироби міжгалузевого призначення. Тому, в масштабах регіону доцільно акумулювати потреби різних галузей саме в продукції міжгалузевого призначення, що може стати передумовою випуску конкретного її виду.

Поряд із загальноекономічною ситуацією і організаційними чинниками однією із головних причин кризового стану машинобудівних підприємств є проблема ринку. Вивченню ринку галузевої продукції приділяється вкрай недостатньо уваги як з боку держави, так і підприємств, що належать до різних форм власності, а також комерційних структур. Про це свідчить також розпорошеність виробництва різноманітної техніки, особливо товарів господарського і культурно-побутового призначення (телевізорів, радіоприймачів, годинників тощо). Більшість підприємств розпочинають виготовлення тієї чи іншої продукції без достатнього економічного обґрунтування і вивчення місткості ринку. Їм важко в цьому дорікати, адже за часів планової системи головним було виробництво, а збут гарантувала держава. У ринковому середовищі передумовою виробництва має стати не потенційна можливість виготовлення продукції, а реальна можливість її збуту. Тому вивчення ринку, насамперед його місткості, сьогодні є одним з актуальних питань розвитку економіки. Інформація про ринок машинобудівних товарів, у тому числі в регіональному розрізі, сприятиме пожвавленню виробництва саме тієї продукції, яку вимагає ринок.

Основні територіально-галузеві проблеми розвитку машинобудування полягають у необхідності чіткого розмежування їх на такі, які доцільно вирішувати в рамках галузі або на регіональному рівні. Серед останніх слід виділити наступні:

створення регіональних і міжрегіональних інтегрованих структур щодо виробництва продукції та надання послуг міжгалузевого характеру;

проведення досліджень по вивченню регіональних ринків продукції міжгалузевого призначення з метою акумулювання попиту;

інформаційне забезпечення діяльності різноманітних структур щодо виробництва, надання послуг міжгалузевого характеру, визначення місткості ринку шляхом створення регіональних банків даних.

Враховуючи нинішню економічну ситуацію, коли більшість машинобудівних підприємств має проблеми зі збутом продукції, одним з основних територіально-галузевих завдань слід вважати дослідження ринку продукції машинобудування.

У шостому розділі «Характеристика споживачів і продавців продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб» визначено основний склад суб'єктів ринку продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб та особливості закупівлі цієї продукції.

Економічний стан певної галузі та тенденції її розвитку об'єктивно є найвагомішим чинником, що спонукає до закупки того чи іншого товару. Падіння частки одних галузей і підвищення інших безпосередньо впливає на масштаби і характер закупок. Так, згідно із статистичними даними, з 1990 по 2000 рр. частка машинобудування в структурі промислової продукції зменшилась з 30,7 до 13,4%, а електроенергетики і чорної металургії - зросла більш як у два рази.

Продукція міжгалузевого призначення споживається в усіх галузях промисловості, а також транспорту і зв'язку. Більше 70% цього виду продукції припадає на електроенергетику, паливну промисловість, чорну металургію, хімічну, нафтохімічну і харчову промисловість. Крім того, потребу кожної з цих галузей суттєво визначає кожен компонент досліджуваної продукції (електротехніка, інструмент, електроніка, литво). Для характеристики розміщення галузей-споживачів продукції міжгалузевого призначення по регіонах України використаний показник середньорічної вартості основних виробничих фондів, що відображає масштаби можливого попиту.

На основі аналізу споживачів зроблено висновки про наступне:

головними галузями-споживачами продукції для ремонтно-експлуатаційних потреб є паливно-енергетичний комплекс, металургія, хімічна і нафтохімічна, харчова промисловість, а також підприємства транспорту і зв'язку, які сконцентровані переважно у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській і Одеській областях;

сьогодні більшість замовлень по всіх видах продукції міжгалузевого призначення надходить тільки при виникненні загроз зупинки основного виробничого обладнання. Це, безперечно, негативна тенденція, оскільки в усьому світі зростає частка планово-попереджувального ремонту, який дає змогу запобігти виникненню простою обладнання внаслідок пошкодження тих чи інших вузлів і деталей. Замовлення тільки на першочергові (аварійні) потреби ускладнює роботу служб постачання, оскільки терміново вимагає незначну кількість і велику номенклатуру виробів, а також призводить до їх подорожчання.

проведений аналіз номенклатури продукції для ремонтно-експлуатаційних потреб (мікроелектроніка, електротехніка, інструмент, литво) свідчить, що незважаючи на різноманітність споживачів, спостерігається значна однотипність номенклатури необхідної продукції. Це обумовлює доцільність проведення аналізу на регіональному рівні;

дослідження практики закупок продукції міжгалузевого призначення дало можливість встановити їх особливості залежно від виду продукції і окремих груп споживачів.

Для задоволення попиту на певну продукцію, в тому числі міжгалузевого призначення, важливо знати потенційних постачальників (продавців), а також параметри їх діяльності: платоспроможність, ціни, наявність товарних запасів і т.д. Продавцями продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб виступають безпосередньо машинобудівні підприємства і фірми-посередники.

Машинобудівні підприємства можна розділити на три групи:

спеціалізовані підприємства, що виробляють продукцію міжгалузевого призначення;

ті, які виготовляли продукцію міжгалузевого призначення для власних потреб;

підприємства, де внаслідок зміни, скорочення або припинення виробничих програм утворилися залишки комплектуючих, у тому числі міжгалузевого призначення.

Продукція міжгалузевого призначення займає значну частку в собівартості вироблених машин та обладнання - по різних видах від 30 до 80%.

На підприємства машинобудування ця продукція надходила у великих обсягах. Більше того, враховуючи певні ускладнення в матеріально-технічному постачанні, значна кількість комплектуючих накопичувалась на майбутнє. З початком різкого спаду промислового виробництва, у тому числі в машинобудуванні, у 1990-1993 рр. на підприємствах залишилося багато комплектуючих, які були придбані під відповідні виробничі програми. У зв'язку з конверсією військового виробництва значна кількість виробів, особливо мікроелектронної техніки, залишилась також незадіяною.

У процесі проведеного аналізу постачальників продукції для РЕП виявлено наступні тенденції:

у зв'язку із кризовим станом спеціалізованих підприємств все більшої актуальності набуває пошук необхідних комплектуючих на колишніх підприємствах-споживачах, що відносяться переважно до підприємств ВПК і ще мають певні залишки необхідних виробів. Розміщення залишків по регіонам обумовлено в значній мірі особливостями зосередження основним галузей споживачів відповідної продукції. Так, по електронним комплектуючим найбільше залишків сконцентровано на підприємствах Києва, Харкова і Львова, що були потужними центрами приладобудування та радіоелектронної промисловості;

на ринку спостерігається зростання частки продукції зарубіжного виробництва, у першу чергу мікроелектроніки і окремих видів електротехнічної продукції. Найбільш суттєво представлені такі фірми, як Філіпс, Сіменс, виробники Південно-Східної Азії;

ринок продукції міжгалузевого призначення характеризується збільшенням частки виробів, що реалізуються фірмами-посередниками, насамперед мікроелектроніки, електротехніки і частково інструменту. Часто ці фірми утворюються з крупних машинобудівних підприємств і фактично здійснюють розпродаж їхнього майна. Торгівля виробами міжгалузевого призначення все більше концентрується у небагатьох великих фірмах, що акумулювали виробничі запаси;

помітною стала тенденція до зростання цін на окремі види продукції міжгалузевого призначення, зокрема литва. Так, вартість однієї тонни литих заготовок давно вже сягнула світового рівня, а то і перевищила його, особливо кольорових.

Щоб забезпечити присутність на українському ринку продукції міжгалузевого призначення власного виробництва, потрібна стабільна робота машинобудівного комплексу, насамперед спеціалізованих підприємств-виробників мікроелектроніки, електротехніки, інструменту, литва.

У сьомому розділі «Оцінка місткості і прогноз ринку продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб» наведена оцінка поточної місткості ринку, розроблений прогноз перспективного попиту на продукцію міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб.

Головне завдання дослідження ринку - це оцінка його поточного і майбутнього параметрів. При оцінці територіальної місткості ринку за основу береться метод підсумовування ринків. Потрібно виявити всіх можливих споживачів певного товару й узагальнити оцінки потенційних обсягів їх розпродажу. Саме цей підхід використаний для оцінки місткості ринку продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб. Особливості досліджуваного ринку полягають у тому, що споживачів цього товару надзвичайно багато, навіть у невеликому регіоні. З метою спрощення досить складного завдання - підсумовування попиту великої кількості споживачів - за основу використані базові підприємства окремих галузей промисловості, що узагальнюють попит на певні групи продуктів. Зокрема, у чорній металургії такими були комбінати «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь», ім. Ілліча та інші. Анкетування, проведене на цих підприємствах, дозволило встановити досить об'єктивні дані щодо попиту на окремі види продукції міжгалузевого призначення для ремонтно-експлуатаційних потреб як у вартісному виразі, так і в розрізі номенклатури. Для оцінки загального обсягу попиту на РЕП в окремих регіонах використані дані статистичної форми №11-ОФ (річна), затрати на ремонт основних фондів.

Аналіз охоплював попит на продукцію міжгалузевого призначення, яка виготовлялася в Україні та країнах СНД, оскільки вона складає більшу частину загального споживання на ремонтно-експлуатаційні потреби. Таким чином, здійснена оцінка місткості ринку продукції міжгалузевого призначення по окремих її видах: електротехніці, інструменту, електроніці, литву.

В основу прогнозу територіальної структури місткості ринку продукції міжгалузевого призначення, що йде на ремонтно-експлуатаційні потреби, покладений сценарій розвитку, який передбачає, що структура промислового виробництва у 2010 році буде наближена до 1990 року.

В ході розробки прогнозу були вибрані наступні фактори впливу на місткість ринку:

Х1 - витрати на капітальний ремонт основних виробничих фондів;

Х2 - знос основних виробничих фондів;

Х3 - обсяг товарної продукції промисловості в діючих цінах;

Х4 - вартість основних виробничих фондів промисловості;

вартість основних виробничих фондів головних галузей споживачів:

Х5 - електроенергетика;

Х6 - паливна промисловість;

Х7 - металургія;

Х8 - хімічна і нафтохімічна промисловість;

Х9 - харчова промисловість;

Х10 - інші галузі;

Х11 - транспорт і зв'язок;

Х12 - сільське господарство.

Як метод оцінки впливу названих факторів на місткість ринку продукції використаний кореляційно-регресійний аналіз.

Таким чином, з урахуванням прогнозних значень факторів, що впливають на місткість ринку, та отриманих коефіцієнтів розрахована територіальна структура попиту (табл.).

Територіальна структура попиту на продукцію міжгалузевого призначення у базовому і прогнозному періодах, %, (Україна - 100%)

Регіон, область	2000 р.	2010 р.
	Y1	Y2	Y3	Y4	Y1	Y2	Y3	Y4
Автономна Республіка Крим	3,8	2,5	3,0	2,6	4,1	2,5	4,8	5,1
Вінницька	3,2	1,6	2,2	2,5	2,1	1,8	2,7	3,1
Волинська	1,2	0,6	0,7	0,6	1,0	0,4	1,1	1,2
Дніпропетровська	8,2	20,0	17,1	17,1	6,8	19,0	14,5	14,7
Донецька	17,6	20,7	22,8	22,9	16,5	20,0	16,2	14,5
Житомирська	2,0	1,8	1,3	1,2	1,6	0,8	1,7	1,5
Закарпатська	1,0	0,5	0,6	0,3	1,0	0,3	1,2	1,4
Запорізька	3,5	8,5	6,1	7,5	3,2	7,5	6,2	7,2
Івано-Франківська	3,0	1,7	2,0	2,3	3,4	2,7	1,7	1,5
Київська	3,0	3,0	2,3	1,5	3,0	2,9	3,2	3,1
Кіровоградська	3,0	1,0	1,5	1,4	1,8	1,8	2,4	2,3
Луганська	11,3	6,0	8,2	6,4	10,9	8,2	7,4	5,2
Львівська	5,6	4,2	3,7	4,5	6,3	3,9	3,3	3,1
м. Київ	4,2	8,4	1,7	2,9	5,5	3,7	3,7	5,7
Миколаївська	1,6	2,2	1,8	1,7	1,7	2,4	2,6	2,8
Одеська	6,0	3,0	3,0	3,2	5,7	3,2	3,7	3,5
Полтавська	0,9	2,4	5,2	3,8	3,5	3,5	3,1	2,5
Рівненська	1,4	1,7	2,0	2,7	1,9	1,6	1,9	2,3
Сумська	3,1	1,0	1,6	1,5	3,8	1,8	2,4	2,2
Тернопільська	1,9	0,6	1,1	0,8	1,0	0,4	1,4	1,5
Харківська	5,1	3,5	4,4	5,6	6,0	5,3	5,7	6,9
Херсонська	0,9	0,7	1,4	0,9	1,7	1,2	1,4	0,5
Хмельницька	1,9	1,5	2,2	2,5	1,6	1,2	2,6	3,4
Черкаська	3,6	1,5	2,1	1,8	3,4	2,1	2,5	2,5
Чернівецька	0,6	0,3	0,4	0,3	0,7	0,5	1,0	1,3
Чернігівська	2,4	1,1	1,6	1,5	1,8	1,3	1,6	1,0

Розроблено також прогноз по окремих позиціях номенклатури по видах продукції: мікроелектроніка, електротехніка, інструмент, литво.

У галузі мікроелектроніки слід очікувати збільшення попиту на вироби надвисокої частоти і спеціальні мікросхеми для телефонії, що пов'язане з розвитком останньої, розширенням мобільних засобів зв'язку. Сталим залишається попит на низькочастотні транзистори великої потужності. Збільшиться попит на електролітичні конденсатори. У мікроелектроніці очікується посилення тенденції заміни вітчизняних комплектуючих на імпортні. Це в першу чергу стосується електролітичних конденсаторів, спеціальних мікросхем для телефонії, надвисокочастотних транзисторів. До кінця прогнозного періоду частка зарубіжних електронних комплектуючих, які йдуть на ремонтно-експлуатаційні потреби, буде складати не менше 30% (зараз 10 - 15%).

...