Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Лакіш Софія Миколаївна

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Ковалюк Олексій Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, в.о. завідувача кафедри обліку і аудиту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Ткачук Ірина Григорівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Захарчин Галина Миронівна, Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри менеджменту організацій.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Стасишин

Анотація

економічний інвестиція глобалізація

Лакіш С.М. Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено розробленню теоретичних основ та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.

Уточнено визначення поняття прямі іноземні інвестиції, доповнено перелік важливих для практики критеріїв класифікації ПІІ, розкрито основні складові державної політики щодо регулювання ПІІ в країнах з перехідною економікою. Розкрито зміст та розроблено структуру організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій. Проаналізовано надходження ПІІ в економіку України та їх вплив на економічне зростання, здійснено оцінку стану інвестиційної безпеки та запропоновано методику визначення якості ПІІ, які залучаються в національну економіку. Розглянуто зарубіжний досвід залучення прямих іноземних інвестицій та можливості його використання у сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки, визначено основні шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Ключові слова: прямі іноземні інвестиції, інвестиційне середовище, організаційно-економічний механізм залучення ПІІ, інвестиційна безпека.

Аннотация

Лакиш С.М. Организационно-экономический механизм привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2008.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ и практических рекомендаций, направленных на усовершенствование организационно-экономического механизма привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины.

В первом разделе диссертационной работы "Теоретические основы привлечения прямых иностранных инвестиций" рассмотрена экономическая сущность прямых иностранных инвестиций, их преимущества и недостатки перед другими формами экономического сотрудничества. Дополнен перечень важных для практики критериев классификации ПИИ. Исследована инвестиционная среда, и предложен перечень факторов при проведении ее анализа. Обоснована необходимость непосредственного участия государства относительно регуляции ПИИ в развивающихся странах, раскрыты основные ее составляющие.

Во втором разделе работы "Организационно-экономический механизм привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины" исследован организационно-экономический механизм привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины и предложена структура его организации. Проанализировано поступление ПИИ в страну и их влияние на экономический рост. Произведена оценка состояния инвестиционной безопасности и предложено, на основе Закона золотого сечения, усовершенствовать методику определения инвестиционной безопасности, установив оптимальное соотношение между внутренними и внешними инвестициями. Предложена система критериев оценки качества прямых иностранных инвестиций при определении их полезности и принятии решения относительно допуска иностранного инвестора в экономику Украины, а именно: оценка инвестора (деловая репутация и инвестиционный опыт), оценка проекта (отрасль и регион вложения, величина капитала, срок деятельности, количество занятых и другие).

В третьем разделе диссертационной работы "Усовершенствование организационно-экономического механизма привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины" рассмотрен зарубежный опыт привлечения прямых иностранных инвестиций и возможности его использования в современных условиях развития отечественной экономики, в частности опыт организации СЕЗ и особенностей приватизации в странах Центральной и Восточной Европы. Обоснована необходимость государственного регулирования привлечения ПИИ, а также определены основные пути усовершенствования организационно-экономического механизма привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины.

Ключевые слова: прямые иностранные инвестиции, инвестиционная среда, организационно-экономический механизм привлечения ПИИ, инвестиционная безопасность.

Summary

Lakish S.M. Organizational and Economic Mechanism of bringing of foreign direct investments in the economy of Ukraine. - Manuscript.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Economic Sciences in Speciality 08.00.03 - economy and management by the national economy. - The Ivan Franko National University of L'viv. - L'viv, 2008.

Dissertation is devoted to development of theoretical bases and practical recommendations directed on the improvement of organizational and economic mechanism of bringing of foreign direct investments in the economy of Ukraine.

In work the maintenance is exposed and the structure of organizational and economic mechanism of bringing of foreign direct investments in is developed, determination of notion is specified direct foreign investments, the list of criteria of classification FDI important for practice is complemented, the basic constituents of state policy are exposed in relation to adjusting FDI in countries, that develop.

The receipt FDI is analyses in the economy of Ukraine and their influence on the economy growing, estimation of the state of investment safety is carried out and the method of determination of quality FDI is offered, which are attracted in a national economy.

Foreign experience of bringing of direct foreign investments and possibility of his use in is considered in the modern terms of development of domestic economy, the basic ways of improvement of organizational and economic mechanism of bringing of direct foreign investments in are certain in the economy of Ukraine.

Keywords: foreign direct investments, investment environment, organizational and economic mechanism of bringing FDI, investment safety.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні проблеми підвищення ефективності інвестиційної діяльності стали одними з ключових у забезпеченні інноваційного розвитку вітчизняної економіки. Завершення структурної перебудови економіки країни неможливе без ефективного залучення фінансових ресурсів, в тому числі прямих іноземних інвестицій. При їх допомозі можлива сучасна інноваційно-технічна і технологічна модернізація не тільки виробництва продукції, а й трансформація соціальної інфраструктури країни.

Головним завданням при залученні вкрай необхідних для структурної перебудови вітчизняної економіки іноземних інвестицій є створення таких умов щодо іноземного інвестування, які б при гарантуванні засад економічної безпеки країни одночасно сприяли максимальному зближенню пріоритетів держави з інтересами іноземних інвесторів. З огляду на це особливої уваги набуває формування ефективного організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України. Додаткової актуальності цій проблемі надає те, що вона є предметом гострої полеміки між різними політичними силами України.

Вагомий внесок у розроблення теоретичних і практичних питань розвитку та регулювання прямих іноземних інвестицій зробили такі відомі зарубіжні економісти, як Е. Берлоу, Є. Брігхем, Р. Вернон, О. Вільямсон, Д. Гофман, Х. Грей, Дж. Данінг, М. Кесон, К. Кодзім, Р. Коуз, Т. Озава, М. Портер, А. Ругман, Ф. Рут, П. Семюелсон, П. Фішер, С. Хаймер, У. Шарп та інші.

Дослідження різноманітних аспектів сфери прямого іноземного інвестування знайшло відображення у працях провідних українських учених, зокрема О. Барановського, І. Бланка, Л. Борщ, В. Волошина, О. Гаврилюка, П. Гайдуцького, В. Гейця, Б. Губського, Б. Данилишина, М. Денисенка, В. Загорського, С. Захаріна, Г. Захарчин, В. Кузнєцова, Д. Лук'яненка, А. Мерзляка, В. Осецького, А. Пересади, А. Поручника, С. Реверчука, О. Рогача, А. Румянцева, А. Степаненка, Н. Свірідової, А. Сухорукова, І. Ткачук, М. Туріянської, В. Федоренка, А. Філіпенка, М. Чумаченка, Л. Шинкарук та ін.

Незважаючи на значну кількість праць, присвячених проблемам оцінки та регулювання іноземної інвестиційної діяльності, практично відсутні науково обґрунтовані пропозиції щодо механізму залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ), який сприяв би оптимізації обсягів і пропорцій внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Виникає потреба у подальшому вивченні й опрацюванні термінологічного апарату іноземного інвестування, питання підвищення привабливості вітчизняного інвестиційного середовища, адаптації досвіду державного регулювання іноземних інвестицій у трансформаційних економіках, оцінки впливу ПІІ на інвестиційну безпеку країни, а також удосконалення організаційно-економічного механізму залучення ПІІ в економіку України.

Актуальність і практичне значення цих питань, необхідність їхнього системного дослідження на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, структуру та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота - складова частина науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом „Фінансово-кредитне забезпечення інноваційного підприємництва в Україні” (реєстраційний № 0105U004944), у межах якої теоретично обґрунтовано рекомендації щодо залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних основ і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України в умовах глобалізації.

Досягнення зазначеної мети потребує вирішення комплексу таких завдань:

дослідити економічну сутність поняття “прямі іноземні інвестиції” та критерії їх класифікації з позиції практичного значення;

визначити основні елементи державного регулювання іноземних інвестицій та дослідити їх вплив на процес залучення ПІІ;

розкрити сутність та розробити структуру сучасного організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України;

проаналізувати надходження ПІІ та їх вплив на економічне зростання України;

оцінити наявні методики визначення інвестиційної безпеки України та запропонувати напрями їхнього вдосконалення;

розробити теоретичні основи системи оцінки якості прямих іноземних інвестицій;

проаналізувати зарубіжний досвід залучення ПІІ та можливості його адаптації до вітчизняних умов;

обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України в умовах її інтеграції у міжнародне економічне співтовариство з врахуванням інвестиційної безпеки країни.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи є прямі іноземні інвестиції в економіці України.

Предметом дослідження є теоретико-методичні основи та практичні аспекти організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Методологічну основу дисертаційної роботи становлять загальнонаукові методи пізнання, застосування яких дало змогу отримати відповідні результати: загальний підхід до визначення змісту і структури роботи ґрунтується на основі методу системного аналізу; методи наукового абстрагування та узагальнення використано для обґрунтування понятійного апарату інвестування, уточнення та розвитку окремих категорій; методи аналізу та синтезу - при розробці системи оцінки якості прямих іноземних інвестицій та визначення основних елементів державного регулювання іноземних інвестицій; економіко-математичне моделювання - для оцінки взаємозв'язків ВВП, внутрішніх інвестицій, обсягів ПІІ; графічний і табличний методи - при побудові таблиць, графіків і діаграм.

Джерелом інформації для дисертаційної роботи слугували наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі та нормативні акти України, що регулюють інвестиційну діяльність. Використано також матеріали Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Національного банку України, офіційні публікації МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій. Широко опрацьовано дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, довідкової літератури, періодичних і монографічних видань, матеріали міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій, інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено системне дослідження організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України, яке дало змогу одержати теоретичні та практичні результати, що характеризуються науковою новизною.

Уперше:

сформульовано поняття “організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій” як система гармонізації державного регулювання та ринкового механізму саморегуляції економіки, спрямована на формування сприятливого інвестиційного середовища для надходження в країну ресурсів зовнішнього інвестування; розкрито структуру цього механізму з включенням у неї таких чотирьох груп чинників: політико-правові, економічні, організаційні та інформаційні, ефективне використання яких сприяє залученню прямих іноземних інвестицій;

запропоновано систему критеріїв оцінювання якості прямих іноземних інвестицій при визначенні їх корисності та прийнятті рішення щодо допуску іноземного інвестора в економіку України, а саме: оцінка інвестора (ділова репутація та інвестиційний досвід), оцінка проекту ( галузь та регіон вкладення, величина капіталу, термін діяльності, кількість зайнятих та інші).

Уточнено:

визначення сутності поняття “прямі іноземні інвестиції” як матеріального й нематеріального капіталу, що вкладається державою, компанією чи підприємцем у підприємства за кордоном для отримання підприємницького прибутку за умови довгострокового економічного інтересу та можливості брати участь в управлінських рішеннях;

методику оцінювання рівня інвестиційної безпеки України на основі співвідношення обсягів внутрішніх і зовнішніх інвестицій, а саме використання поширеного в природних і суспільних явищах співвідношення, яке називають золотим перерізом, надано рекомендації щодо оптимізації цих пропорцій.

Одержали подальший розвиток:

дослідження взаємозв'язків прямих іноземних інвестицій, ВВП та внутрішніх інвестицій національної економіки методом кореляційно-регресивного аналізу;

класифікація прямих іноземних інвестицій, які запропоновано поділяти за намірами інвестора (добросовісні, недобросовісні та псевдоінвестиції), за юрисдикцією походження (офшорні та інші), за здатністю генерувати грошові потоки (репродуктивні, стерильні).

Теоретичне значення результатів наукового дослідження полягає у поглибленні існуючих та розробленні нових теоретичних засад організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в сучасних умовах розвитку національної економіки.

Окремі положення дисертаційної роботи використано при викладанні дисциплін „Інвестування”, “Фінансовий менеджмент”, “Державні фінанси” у Львівському національному університеті імені Івана Франка (довідка № 4643-Н від 20.12.2006 р.).

Практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні рекомендацій щодо визначення принципів та етапів державного управління процесом залучення іноземних інвестицій, вибору методів та інструментів поліпшення інвестиційної привабливості Львівської області. Зокрема, пропозиції системного плану щодо збалансованого інфраструктурного розвитку території використано Управлінням інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 5/7-5/1-10 від 09.01.2007).

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації наукові результати одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення результатів наукового дослідження та їхнє практичне застосування обговорювались на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка; міжнародних, всеукраїнських науково-практичних і студентсько-аспірантських конференціях, зокрема, Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка пост комуністичних країн в умовах глобалізації” (м. Львів, 23-24 квітня 2004 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, 13-14 травня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.), Міжнародній студентсько-аспірантській конференції „Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (м. Львів, 5-6 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові ресурси регіону: організація та управління” (м. Івано-Франківськ, 9-11 листопада 2006 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 4,27 друкованих аркуша, з них 8 статей - у наукових фахових виданнях, що визнаються положенням ВАК України, 4 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи становить 183 сторінки. Дисертація містить 12 таблиць, 19 рисунків. Список використаних джерел налічує 208 позицій.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання, конкретизовано об'єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано теоретичне та практичне значення результатів дисертації, її наукову новизну, ступінь апробації одержаних результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи - “Теоретичні основи залучення прямих іноземних інвестицій” - з'ясовано та уточнено сутність понять “прямі іноземні інвестиції”, “інвестиційне середовище”; доповнено перелік важливих для практики критеріїв класифікації ПІІ; розкрито основні складові державної політики щодо регулювання ПІІ в країнах з трансформаційною економікою.

Проаналізувавши праці багатьох учених, які досліджували теоретичні основи ПІІ та їх залучення в економіку, дисертант доходить висновку, що прямі іноземні інвестиції доцільно розглядати як матеріальний і нематеріальний капітал, що вкладається державою, компанією чи підприємцем в інші підприємства за кордоном для отримання підприємницького прибутку за умови довгострокового економічного інтересу та наявності права брати участь в управлінських рішеннях.

Узагальнивши наявні підходи до класифікації прямих іноземних інвестицій, автор стверджує, що їхню систематизацію можна доповнити такими критеріями, як: наміри інвестора (добросовісні, недобросовісні та псевдоінвестиції), юрисдикція походження (офшорні та інші), здатність генерувати грошові потоки (репродуктивні, стерильні).

У дисертації відзначено, що залучення ПІІ має низку істотних переваг перед іншими формами економічного співробітництва: по-перше, вони слугують джерелом капіталу для фінансування виробництва товарів і послуг, забезпечують передачу технологій, "ноу-хау", передових методів управління і маркетингу; по-друге, на відміну від іноземних позик і кредитів, ПІІ не збільшують зовнішнього боргу, а сприяють його погашенню; по-третє, забезпечують найбільш ефективну інтеграцію національної економіки у світову.

За результатами проведеного дослідження у дисертації критично оцінено й узагальнено наявні в науковій літературі теоретичні підходи до визначення інвестиційного середовища, яке є стрижневим у процесі залучення прямих іноземних інвестицій, бо зумовлює інвестиційну привабливість країни для іноземних інвесторів.

Дисертант виходить з того, що інвестиційне середовище є складним соціально-економічним явищем, що безпосередньо впливає на відтворювальні процеси в країні, прискорює чи гальмує її входження в світову економіку. Термін „інвестиційне середовище” є ширшим за своїм змістом, ніж „інвестиційний клімат” і є більш коректним для оцінювання макрорівня. Під інвестиційним середовищем доцільно розуміти все те, на що зважає інвестор, коли оцінює наскільки сприятливі чи несприятливі у тій чи іншій країні умови для вкладення капіталу, включаючи ідеологію і політику, економіку і культуру. Отже, категорія інвестиційне середовище дає змогу скласти уяву про ту систему орієнтирів і цінностей, у межах якої діють інвестори, в тому числі й іноземні. А це, в свою чергу, дозволяє виробити оптимальну лінію поведінки держави щодо іноземних інвестицій.

В економічній літературі існують різні підходи до оцінки інвестиційного середовища національної економіки, які різняться в залежності від мети дослідження, кількості показників, що аналізуються, та їх якісних характеристик, відбору самих показників. Найчастіше комплекс чинників, що визначають інвестиційне середовище у приймаючій країні, поділяють на такі групи: політично-правові, економічні та соціально-психологічні. Однак, дисертант підкреслює необхідність детальніше виділяти чинники інвестиційного середовища, а саме: сучасну економічну динаміку країни, правове поле, соціально-політичну ситуацію в країні, зовнішньоекономічні відносини, стан внутрішнього ринку, наявний економічний потенціал, податкову систему, ринок праці, природно-географічні умови, стратегію і тактику державної політики, фінансову систему країни, розвиток виробничої та соціальної інфраструктури.

У роботі зазначено, що Україна має значний інвестиційний потенціал, однак він нівелюється високим ступенем ризику, про що свідчать дані міжнародних інвестиційних рейтингів (табл. 1).

Результати практично всіх експертних оцінок, проведених на початку ХХІ ст., свідчать про відносно низьку привабливість вітчизняної економіки для іноземних інвесторів. Незважаючи навіть на певні економічні, соціально-політичні досягнення України в останні роки вона посідає одні з найнижчих позицій у провідних рейтингах, а в деяких рейтингах інвестиційної привабливості відсутня взагалі.

Проведений у дисертаційній роботі аналіз наукових праць з питань регулювання іноземних інвестицій дає змогу зробити висновок, що економічна політика в сучасних умовах має здійснюватися з дедалі повнішим урахуванням національних інтересів. Її складові - це цілеспрямоване законодавство, підпорядковане ідеї залучення іноземних інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності, створення інфраструктури, що забезпечить сталий розвиток і належні доходи, імпортозаміщувальні заходи, формування суспільної підприємницької ідеології, протекціонізм. Отже, держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземного капіталу.

У роботі зазначено, що законодавча база є найважливішим напрямом державного регулювання іноземних інвестицій. Переважна більшість заходів державного регулювання впроваджується за допомогою правових форм. Тому вдосконалення системи та принципів правового регулювання іноземного інвестування є вирішальним напрямом пожвавлення надходжень капіталу нерезидентів.

У реферованому розділі також розглянуто дискусійне в економічній літературі питання інвестиційних пільг. Дисертант доходить висновку, що при розробленні державної політики щодо стимулювання залучення ПІІ необхідно використовувати поміркований підхід для використання інвестиційних стимулів. У разі їх застосування важливо забезпечити доступність таких стимулів не лише для іноземних, а й вітчизняних інвесторів, адже лише за цієї умови у місцевого бізнесу з'явиться можливість переймати передовий досвід, технології тощо. Окрім цього, у випадку використання інвестиційних стимулів сферу їх дії доцільно поширювати не на окремий сектор економіки або окремого інвестора, а на певні види діяльності, які сприяють появі позитивних екстерналій, наприклад, освітні програми, наукові дослідження та розробки, стимулювання зв'язків іноземних компаній з місцевими виробниками тощо. Варто також підкреслити, що отримання очікуваного ефекту від застосування інвестиційних стимулів неможливе без розвитку відповідної інфраструктури, підготовки висококваліфікованої робочої сили, загальної політичної та макроекономічної стабільності тощо.

У другому розділі роботи - „Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України” - розкрито зміст і структуру організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій; проаналізовано надходження ПІІ в економіку України та їх вплив на економічне зростання; здійснено оцінку стану інвестиційної безпеки та запропоновано методику визначення якості ПІІ, які залучаються у вітчизняну економіку.

Головним завданням при залученні необхідних для структурної перебудови економіки держави іноземних інвестицій є створення таких умов щодо іноземного інвестування, які б при гарантуванні засад економічної безпеки країни одночасно забезпечували максимальне зближення інтересів держави з інтересами іноземних інвесторів.

У роботі запропоновано трактувати зміст поняття „організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій” як систему гармонізації державного регулювання та ринкового механізму саморегуляції економіки спрямовану на формування сприятливого інвестиційного середовища для надходження в країну ресурсів зовнішнього інвестування.

Основні взаємопов'язані та взаємодоповнювані складники механізму - державне регулювання іноземних інвестицій та ринковий механізм саморегуляції економіки, які за допомогою політико-правових, економічних, організаційних та інформаційних важелів формують в країні сприятливе інвестиційне середовище. Ефективне використання цих важелів впливає на надходження в країну прямих іноземних інвестицій.

Проведений аналіз статистичних даних свідчить, що прямі іноземні інвестиції є порівняно стабільним джерелом поповнення інвестиційних ресурсів вітчизняної економіки. Зокрема, приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці України за 2006 рік становив 4295,9 млн дол., що становить 54,8% до приросту за 2005 рік. При цьому обсяг приросту іноземного капіталу за 2006 рік є одним з найбільших за всі роки іноземного інвестування. Зниження приросту інвестицій порівняно з попереднім роком пояснюється безпрецедентними обсягами надходження в 2005 році коштів від приватизації із залученням іноземного інвестора ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" (4,8 млрд. дол.).

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2007 р. склав 21186,0 млн. дол., що становить 125,4% до обсягів інвестицій на початок 2006 року і становить 454,6 дол. на одну особу.

У вітчизняну економіку вкладені інвестиції зі 119 країн світу, при цьому на 10 з них припадає 84,1% їх загального обсягу, зокрема країни Європейського Союзу та США.

Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено у фінансових установах (2419,8 млн. дол.), на підприємствах оптової торгівлі і посередництва (2264,0 млн. дол.) та в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям (1773,4 млн дол.). Сталою є зацікавленість інвесторів до підприємств металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, у які нерезидентами вкладено 1398,3 млн. дол., і виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 1274,6 млн дол.

За результатами аналізу інвестиційної привабливості регіонів найбільш вигідними для іноземних інвесторів є провідні науково-промислові центри з розвиненою інфраструктурою, а саме: м. Київ (26,1% обсягу іноземного капіталу в економіку країни), Дніпропетровська (11,0%), Харківська (4,8%), Київська (4,2%), Донецька (4,0%) та Одеська (3,3%) області.

За допомогою кореляційного аналізу у дисертації досліджено зв'язок між обсягом надходження прямих іноземних інвестицій, темпами зростання ВВП та капітальними інвестиціями. Встановлено, що між цими показниками існує тісний прямий взаємозв'язок, оскільки між темпами зростання ВВП та обсягом ПІІ країни коефіцієнт детермінації R² = 0,97, а показник надходження ПІІ та капітальних інвестицій відповідно становить 0,99. Це означає, що в міру збільшення надходжень ПІІ в економіку України темпи ВВП та капітальних вкладень теж зростали. З іншого боку, активізація іноземної інвестиційної діяльності можлива лише за умов оздоровлення економіки, поліпшення інвестиційного середовища, активізації внутрішнього інвестування та адекватної інвестиційної політики.

У реферованому розділі зазначено, що при залученні прямих іноземних інвестицій у вітчизняну економіку необхідно враховувати критерії національної безпеки. За результатами проведеного дослідження у дисертації критично проаналізовано наявні в науковій економічній літературі методики визначення інвестиційної безпеки України.

Дисертант виходить з того, що для стабільного економічного зростання країни річні інвестиції за певний період часу мають бути на рівні 19-25% до ВВП, тобто для підтримання інвестиційної безпеки загальний обсяг інвестицій в економіку країни щодо ВВП має бути на рівні:

Р_i = (I/ ВВП) х 100 % ? 19-25%,

де Р_i - рівень інвестиційної безпеки у відсотках,

І - загальний обсяг реальних інвестицій в економіку країни за аналізований період у грошовому вимірі.

Величина Р_i повинна утримуватися на рівні 19-25%, що є пороговим значенням інвестиційної безпеки.

Максимальне порогове значення інвестиційної безпеки відповідає етапу, коли економіка перебуває на стадії реформування і потребує значних інвестицій. Коли економіка перебуває на етапі стабільного розвитку, порогове значення інвестиційної безпеки може бути дещо меншим.

Автор виходить з того, що для України питання інвестицій стоїть вкрай гостро, тому порогове значення інвестиційної безпеки в найближчі три роки має бути максимальним - на рівні 25%.

Ця позиція відстежується у методичних рекомендаціях Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України. Показники динаміки стану інвестиційної безпеки України, згідно з цими рекомендаціями, наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Динаміка стану інвестиційної безпеки України

Індикатор, одиниця виміру	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	Порогове значення
Згідно з методикою Міністерства економіки України
Відношення чистого приросту ПІІ до ВВП, %	1,22	1,25	1,78	1,49	1,90	1,79	2,16	2,64	3,47	9,11	4,05	5 - 10
Частка ПІІ у загальному обсязі інвестицій, %	7,31	8,58	11,59	9,98	12,02	10,08	11,61	12,14	13,66	30,18	14,76	20 - 30
Згідно з методикою Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України
Рівень інвестиційної безпеки (Рi),%	16,6	14,5	15,4	14,9	15,8	17,7	18,6	21,7	25,4	30,2	27,4	19 - 25

Джерело: Розраховано за даними Держкомстату та Національного банку України.

Незважаючи на те, що тільки в 2004 р. в Україні досягнуто порогового значення інвестиційної безпеки (25,4%), в попередні роки простежувалось його рівномірне зростання. Однак ця методика враховує лише загальний обсяг інвестицій, що є недостатнім для обрахунку інвестиційної безпеки країни.

Показники стану інвестиційної безпеки України, визначені Міністерством економіки України, подано у таблиці 2.

Як видно з результатів розрахунків, індикатори щодо ПІІ в Україні є нижчі порогових значень (винятком був 2005 рік, коли відбувся продаж металургійного комбінату “Криворіжсталь” і банку “Аваль”).

У дисертації зазначено, що дані методики не дають відповіді на питання, яке ж оптимальне співвідношення між внутрішніми і зовнішніми інвестиціями, а також, яка допустима частка вкладу іноземних інвесторів при обрахунку інвестиційної безпеки України.

Для вирішення цих питань, запропоновано використати Закон золотого перерізу, який дедалі частіше застосовують у вирішенні економічних задач.

Це співвідношення прийнято позначати грецькою буквою ц і воно дорівнює: ц ?1,618.

З цієї пропорції отримуємо, що оптимальне співвідношення між внутрішніми (капітальні вкладення) та зовнішніми (ПІІ) інвестиціями становить 61,8% до 38,2%. Однак на етапі трансформаційного циклу, коли внутрішніх інвестицій є недостатньо, а економіка потребує масштабного технологічного оновлення, частка ПІІ може відхилятися від золотої норми у напрямі підвищення. Етап стабільного розвитку економіки може характеризуватися більш усередненою структурою, наближеною до пропорції золотого перерізу. Динаміку цього відношення в Україні наведено в табл. 3.

Таблиця 3 Динаміка інвестиційної безпеки України (згідно з Законом золотого перерізу)

	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	Порогове значення
Капітальні вкладення ,%	92,7	91,4	88,4	90,0	88,0	89,9	88,4	87,9	86,3	69,8	85,2	61,8
Річний приріст ПІІ, %	7,3	8,6	11,6	10,0	12,0	10,1	11,6	12,1	13,7	30,2	14,8	38,2

Джерело: Розраховано за даними Держкомстату та Національного банку України.

Можна стверджувати, що у вітчизняній економіці не дотримується Закон золотого перерізу, недостатнім є обсяг прямих іноземних інвестицій, незважаючи на його рівномірне зростання. Для оптимального співвідношення Україні необхідно збільшити приплив ПІІ більш ніж у 2,5 рази.

За допомогою золотого перерізу на рис.3 визначено ряд гармонійного значення ПІІ в Україні за фактичного рівня капітальних інвестицій.

Дисертант доходить висновку, що при обрахунку інвестиційної безпеки країни необхідно враховувати критерій якості, бо саме якість прямих іноземних інвестицій більшою мірою впливає на національну безпеку країни.

Зазначено, що якість прямих іноземних інвестицій необхідно оцінювати до моменту їх залучення в економіку країни.

Автор запропонував поетапне визначення оцінки якості ПІІ. На першому етапі необхідно дати оцінку інвестора, визначити його мету і цілі інвестицій в економіку України, його ділову, інвестиційну та економічну репутацію. На другому етапі оцінюється інвестиційний проект, пріоритетність для вітчизняної економіки, інноваційність, екологічність, терміни окупності, величина інвестицій тощо.

Основою даного підходу є система бальної оцінки якості об`єктів та суб`єктів інвестиційного процесу (табл. 4).

Таблиця 4. Показники оцінювання якості прямих іноземних інвестицій

Критерії	3 бали	2 бали	1бал
Оцінка інвестора
Ділова репутація	бездоганна	добра	негативна або невідома
Інвестиційний досвід	більше 10 років	5-10 років	менше 5 років або невідомий
Оцінка проекту
Галузь вкладання	пріоритетна	важлива	інші
Регіон вкладання	пріоритетний	важливий	інші
Величина капіталу	більше 500 тис. дол. США	100-500 тис. дол. США	менше 100 тис. дол. США
Термін діяльності	більше 10 років	5-10 років	менше 5 років
Інноваційність	розробка інновацій	впровадження інновацій	не інноваційне
Екологічність	безпечне	допустима норма	небезпечне
Кількість зайнятих	більше 500 осіб	100-500 осіб	менше 100 осіб
Напрямки економічної діяльності	експортно-орієнтовані	всеукраїнський ринок	Регіональний ринок

Іноземний інвестор, який отримав менше 15 балів, є небезпечним, про що повідомляється Рада Національної Безпеки України у рекомендаційній формі, якщо ж отримані бали в межах 16-24 - допуск на загальних умовах, а набравши більше 25 балів, інвестор зможе отримати певні пільги і стимули.

У результаті застосування цієї системи встановлюється якість ПІІ, а також визначається пріоритетність реалізації інвестиційних проектів відповідно до національних інтересів. Запропонований метод визначення якості певних економічних суб`єктів та об`єктів у відповідності до встановленого критерію дає змогу визначати, які інвестори несуть загрозу для економіки країни, а які відповідають національним інтересам, що допоможе на перших етапах не допустити недобросовісних інвесторів в Україну.

У третьому розділі дисертаційної роботи - “Удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України” - розглянуто зарубіжний досвід залучення прямих іноземних інвестицій та можливості його використання у сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки; визначено основні шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Для стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій та усунення негативних тенденцій у вітчизняній економіці необхідно, щоб основні положення законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування не тільки відповідали міжнародним нормам, а й виконувались. Зарубіжний інвестор має сприймати Україну як стабільну і передбачувану країну, а її економіку такою, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й із послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, достатнім платоспроможним попитом, а також економічною структурою, яка постійно модернізується.

Переважна більшість заходів державного регулювання іноземного інвестування впроваджується за допомогою правових форм. Тому вдосконалення системи та принципів правового регулювання іноземного інвестування є вирішальним чинником пожвавлення надходження капіталу нерезидентів. Для посилення припливу інвестицій у вітчизняну економіку на законодавчому рівні першочерговим кроком має бути прийняття таких принципово важливих для інвесторів законів, як закон про інвестиційний клімат, в якому мають бути чітко визначені пріоритети розвитку на тривалий період, принципи підтримки вітчизняних та іноземних інвесторів, система узгодженості з іншими законодавчими документами; та законодавчі акти, які стимулювали б систему створення інфраструктури на концесійних умовах. Створити надійну систему страхування та перестрахування інвестиційних ризиків; необхідно вирішити питання створення технопарків на базі НДІ й вищих навчальних закладів, що сприяло б виникненню та зростанню високотехнологічних виробництв та перенесенню частини НДДКР в Україну.

Дисертант акцентує на тому, що європейська практика доводить необхідність удосконалення регулятивної бази функціонування ВЕЗ та ТПР. Оскільки важливим пунктом економічної політики України є стимулювання інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність, на нашу думку, необхідно приділити увагу створенню саме науково-технічних зон. Обладнання, на якому вироблятиметься продукція у відповідній зоні, не повинно бути старішим одного року та не мати конкурентних аналогів українського виробництва. При цьому вартість імпортованого обладнання має становити не менше 500 тис. євро (з урахуванням практики країн ЦСЄ). Має бути чітко закріплений рівень технологізації виробництва, а продукція, яка вироблятиметься, повинна належати до середньо чи високотехнологічних галузей промисловості.

У дисертації зазначено, що найбільш ефективним напрямом залучення іноземних інвестицій для підтримки інноваційної діяльності є встановлення сталих зв'язків з венчурними компаніями зарубіжних країн. Тому необхідно розповсюджувати серед них інформацію про можливість реалізації конкретних інноваційних проектів в Україні та її досягнень щодо створення стабільного нормативного поля для розвитку інноваційної діяльності у вітчизняній економіці.

Для поліпшення механізму залучення ПІІ в Україну запропоновано зосередити увагу на інформаційному забезпеченні. Необхідно створити, на наш погляд, центр інформування іноземних інвесторів. До функцій цього центру входитимуть: надання інформаційних, оперативних та консультативних послуг, формування каталогів підприємств, що приватизуються, бази електронних даних, постійне оновлення інформації та її реклама, проведення аукціонів, конференцій, маркетингових заходів. Зауважимо, що недостатня поінформованість іноземних інвесторів про внутрішні особливості країни, куди вкладаються інвестиції, замінюється більш інтенсивною консультативною допомогою. Так, велике значення для іноземних інвесторів має детальне ознайомлення з економічними та правовими умовами країни. Мова йде про значне розширення інформаційного простору інвестиційної діяльності для нерезидентів, систематизацію та регулярне оновлення банку даних інвестиційних проектів, розроблених відповідно до міжнародних стандартів. Одним із несприятливих моментів є те, що іноземні інвестори отримали майже повну інформацію про масштаби тіньової економіки, що, звичайно, стримує їхню ініціативу. При цьому необхідно розширити інформацію про об`єкти приватизації. Так, має бути надано не лише традиційну інформацію, а й план розміщення акцій ВАТ, що відображає структуру його співвласників (в тому числі і державну частку), а також наявну систему державного регулювання в сфері діяльності зазначеного підприємства.

Отже, чітка і виважена політика щодо іноземного інвестування сприятиме поступовому розширенню економічних зв'язків нашої держави та надходженню коштів, необхідних для формування ринкової економіки. Лібералізація інвестиційної діяльності дасть змогу залучити іноземний капітал, нові технології та передовий досвід управління, завдяки яким можна пришвидшити розвиток вітчизняної економіки і ввійти у світовий економічний простір.

Висновки

У дисертації здійснено науково-теоретичне обґрунтування, проведено оцінку та запропоновано можливі шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

За результатами дослідження сформульовано такі висновки та пропозиції:

Поглиблення процесів глобалізації протягом останніх десятиліть зумовило випереджувальні темпи зростання обсягів прямих іноземних інвестицій порівняно з іншими показниками розвитку світової економіки. У той же час залучення ПІІ стало одним з пріоритетних напрямків економічної політики як розвинених країн, так і країн з трансформаційною економікою.

Прямі іноземні інвестиції - це матеріальний й нематеріальний капітал, який вкладається державою, компанією чи підприємцем у підприємства за кордоном для отримання підприємницького прибутку за умови довгострокового економічного інтересу та наявності права брати участь в управлінських рішеннях. Перелік критеріїв їх класифікації визначено за намірами інвестора (добросовісні, недобросовісні та псевдоінвестиції), за юрисдикцією походження (офшорні та інші), за здатністю генерувати грошові потоки (репродуктивні, стерильні).

Політика державного регулювання іноземними інвестиціями в сучасних умовах має здійснюватися з дедалі повнішим урахуванням національних інтересів. Її складники - це цілеспрямоване законодавство, підпорядковане ідеї залучення іноземних інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності, створення інфраструктури, що забезпечить сталий розвиток і належні доходи, імпортозаміщувальна політика щодо промислових товарів, формування суспільної підприємницької ідеології, протекціонізм. Іншими, не менш важливими, елементами державної політики у сфері регулювання іноземних інвестицій є політичне середовище, послідовна макроекономічна політика, стабільна валютна та митна політика, ефективна приватизаційна політика та політика на ринку цінних паперів, виважена політика регулювання ВЕЗ та система гарантування та страхування іноземних інвестицій.

Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестиції є системою гармонізації державного регулювання та ринкового механізму саморегуляції економіки спрямованою на формування сприятливого інвестиційного середовища для надходження в країну ресурсів зовнішнього інвестування. Основні взаємопов'язані та взаємодоповнювані складники механізму - державне регулювання іноземних інвестицій та ринковий механізм саморегуляції економіки, які за допомогою політико-правових, економічних, організаційних та інформаційних важелів формують в країні сприятливе інвестиційне середовище. Ефективне використання цих важелів впливає на надходження в країну прямих іноземних інвестицій.

За допомогою кореляційного аналізу у дисертації досліджено зв'язок між обсягом надходження прямих іноземних інвестицій, темпами зростання ВВП та капітальними інвестиціями. Встановлено, що між цими показниками існує тісний прямий взаємозв'язок. Отже, надходження ПІІ сприяє економічному зростанню в Україні.

Для обрахунку інвестиційної безпеки країни запропоновано визначати оптимальне співвідношення між внутрішніми і зовнішніми інвестиціями, а також допустиму частку вкладу іноземних інвесторів. За допомогою золотої пропорції визначено, що оптимальне співвідношення становить 61,8% внутрішніх до 38,2% зовнішніх інвестицій.

На основі розробленої системи оцінювання якості прямих іноземних інвестицій запропоновано поетапне її здійснення. На першому етапі оцінки якості ПІІ необхідно дати оцінку інвестора, визначити його мету і цілі інвестицій в економіку України, його ділову, інвестиційну та економічну репутацію. На другому етапі оцінюється інвестиційний проект, пріоритетність для економіки держави, інноваційність, екологічність, терміни окупності, величина інвестицій тощо.

Основою цього підходу є система бальної оцінки якості об`єктів та суб`єктів інвестиційного процесу. За допомогою цієї системи встановлюється їх якість, а також визначається пріоритетність реалізації інвестиційних проектів відповідно до національних інтересів. Запропонований метод визначення якості певних економічних суб`єктів та об`єктів дає змогу визначати, які інвестори несуть загрозу для економіки, а які відповідають національним інтересам, що допоможе не допустити недобросовісних інвесторів у вітчизняну економіку.

На підставі результатів проведеного дослідження можна запропонувати розширити функції Українського центру сприяння іноземному інвестуванню та створити відділ з контролю якості прямих іноземних інвестицій.

Доцільно створити єдиний регулятивний орган щодо співпраці з іноземними інвесторами, а також розгалужену його регіональну мережу. До функцій цього органу мають належати: надання інформаційних, оперативних та консультативних послуг, формування каталогів підприємств, що приватизуються, бази електронних даних, постійне оновлення інформації та її рекламування, проведення аукціонів, конференцій, маркетингових заходів тощо.

Європейська практика доводить необхідність удосконалення регулятивної бази функціонування ВЕЗ та ТПР. Оскільки важливим пунктом економічної політики України є стимулювання інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність, на нашу думку, необхідно приділити увагу створенню саме науково-технічних зон.

Реалізація зазначених заходів сприятиме, на наш погляд, формуванню дієвого організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій, забезпечить якісні перетворення і розвиток вітчизняної економіки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лакіш С.М. Стратегія формування та розвитку іноземного інвестування в Україні // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник. - Спецвипуск 15 (Ч.1). - Львів: Інтереко, 2005. - С. 271-276.

2. Лакіш С.М. Роль регіонів у розвитку національної економіки // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. - Львів: Український державний лісотехнічний університет. - 2005. Вип. 15.2. - С. 165-168.

3. Лакіш С.М. Розвиток інвестиційної діяльності в регіоні // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. - Львів: Національний лісотехнічний університет України. - 2005. Вип. 15.5. - С. 273-281.

4. Лакіш С.М. Формування інвестиційної привабливості регіонів України в умовах трансформаційних змін // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 34. - Львів, 2006. - С. 675-681.

5. Лакіш С.М. Актуальність залучення прямих іноземних інвестиції в економіку України // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 35. - Львів, 2006. - С. 465-470.

6. Лакіш С.М. Cтратегічні інтереси держави та залучення прямих іноземних інвестицій // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник - Івано-Франківськ, ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2007. - Вип. ІІІ. - Т. 1. - С. 80-86.

7. Лакіш С.М. Інвестиційне середовище та його роль в залученні прямих іноземних інвестицій // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія економічна. - Вип. 37(2). - Львів, 2007. - С. 29-34.

8. Лакіш С.М. Урахування критеріїв національної безпеки при залученні прямих іноземних інвестицій // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник. - Івано-Франківськ, ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2008. - Вип. IV. - Т. 1. - С. 44-51.

9. Лакіш С.М. Венчурне фінансування інноваційної діяльності в Україні // Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2004. - С. 187-188.

10. Лакіш С.М. Формування інвестиційного середовища регіонів в умовах ринкової економіки // Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005. - С.205-206.

11. Лакіш С.М. Економічні аспекти залучення іноземних інвестицій в Україну // Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005. - С. 195-197.

12. Лакіш С.М. Використання досвіду країн Центральної та Східної Європи у залученні прямих іноземних інвестиції в економіку України // Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. - С. 118-119.

...