Методологія оцінки регіонального економічного розвитку в умовах трансформації економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Спеціальність 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Методологія оцінки регіонального економічного розвитку в умовах трансформації економіки України

Уманець Тетяна Василівна

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор, академік НАН України Буркинський Борис Володимирович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, директор.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Симоненко Валентин Костянтинович, Рахункова палата України, голова

- доктор економічних наук, професор Василенко Валерій Миколайович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, заступник директора з наукової роботи;

- доктор економічних наук, старший науковий співробітник Кравців Василь Степанович, Інститут регіональних досліджень НАН України, директор.

Захист відбудеться "2" липня 2008 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий "29" травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ковальова Н.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах трансформації України вдосконалення механізмів управління економічною діяльністю регіону набуває особливого значення. Це, зокрема зумовлено тим, що як в умовах економіки перехідного періоду, так і в умовах ринкової економіки, коли продовжують відбуватись процеси реформування всіх сфер національної економіки, основний тягар реформ переміщується на регіональний рівень. Які регіони сьогодні є проблемними, а які, навпаки, є лідерами з точки зору економічного розвитку? В яких спостерігається розвиток підприємницької діяльності, в яких ні? В яких регіонах високий розвиток промисловості чи агросектору економіки, в яких він дуже низький? Де найближчим часом буде мати місце сприятливе інвестиційне і інноваційне середовище? В яких регіонах найбільш вірогідне загострення проблем на ринку праці і виникнення різних соціальних конфліктів? Без відповіді на всі ці питання неможливо розробити ні державну регіональну політику соціально-економічного розвитку, ні економічну стратегію окремих підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності. Але для того, щоб розробити ефективну національну і регіональну концепцію економічного розвитку, точно визначити депресивні території, котрі вимагають пріоритетної державної підтримки, необхідно здійснити оцінку рівня економічного розвитку кожного регіону, а також провести кількісний і якісний аналіз факторів, що його формують. Серед шляхів вирішення цих складних завдань важливе місце належить розробці і впровадженню методів оцінки рівня економічного розвитку регіону, які дозволять надати методику статистичного забезпечення бази даних, методи та методику оцінки економічних показників, що впливають на рівень розвитку регіону, моделі та інструменти управління економічним розвитком регіону.

Важливу роль в галузі обґрунтування та методичних підходів оцінки економічного розвитку регіонів відіграють праці таких вчених і практиків України та країн СНД, як: Б. Адамова, С. Айвазяна, О. Амоши, В. Артеменко, Г. Балабанова, І. Бондаря, Б. Буркинського, В. Василенко, В. Геєця, О. Гранберга, З. Герасимчук, М. Долішнього, Б. Данилишина, С. Дорогунцова, Ю. Донченко, С. Захаріна, Є. Захарова, А. Єріної, О. Євченко, М. Каришева, Т. Клебанової, Л. Кузьменко, Е. Лібанової, В. Максимова, О. Осауленко, Я. Побурко, В. Симоненко, Л. Федулової, С. Харічкова, Л. Чернюк, М. Чумаченко, В. Швець, а також іноземних вчених та практиків: П. Благу, Д. Вульфа, Я. Гаєка, К. Іберли, У. Ізарда, М. Портера, В. Плюти, Г. Хармана, З. Хельвига, Т. Хеттсманпергера, М. Холлендера та ін. Сучасний розвиток теорії і практики аналізу життєдіяльності окремих регіонів також базується на Угоді про створення Європейського Союзу в Маастрихті у 1992 р., методичних рекомендаціях Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України.

В науковій літературі останніх років можна зустріти найрізноманітніші думки з приводу оцінки соціально-економічного розвитку регіону, проте методологічні положення даної проблеми в умовах трансформаційного періоду пропрацьовано недостатньо, тому що чітко не визначено, що мають показати управлінцям результати дослідження за цими методиками, оскільки останні дають змогу визначити рейтинг регіонів, який характеризує зростання (тоді дійсно правомірним є його вимірювання щоквартально або щомісячно), а не соціально-економічний розвиток (коли доцільніше використовувати щорічний термін). Недоліком цих розробок також є і те, що вони носять оглядовий характер динаміки соціально-економічних показників розвитку регіону, не дають рекомендацій щодо використання їх в практичній діяльності, містять дуже великий перелік показників, і, головне, вони не дозволяють виявити закономірності щодо обґрунтування інтегрального індексу соціально-економічного розвитку регіону і використання його при прийнятті управлінських рішень щодо стимулювання соціально-економічного розвитку держави та регіонів і в міжрегіональних співставленнях при удосконаленні механізмів подолання соціально-економічної диференціації регіонів і депресивності просторового розвитку.

Дискусійність проблеми, об'єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень методологічного характеру та прикладних розробок із проблематики менеджменту регіонального економічного розвитку і організаційно-економічних механізмів регулювання управлінської діяльності в сучасних умовах трансформації України з метою забезпечення ефективного державного управління регіональним економічним розвитком України підтверджують актуальність обраної теми, її мету, завдання та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження було виконано відповідно до планів науково-дослідницьких робіт Одеського державного економічного університету (ОДЕУ), а саме таких досліджень, як: "Статистичний аналіз та прогнозування соціально-економічних процесів в регіоні" (номер державної реєстрації 0103U007717), "Економічні індекси розвитку регіону" (номер державної реєстрації 120/2004), "Дослідження економічного механізму реалізації структурних зрушень в регіональному народногосподарському комплексі" (номер державної реєстрації 0104U005273), "Розробка концепції управління розвитком людських ресурсів в Україні" (номер державної реєстрації 0105U008969). Також робота виконувалась відповідно з планом науково-дослідницьких робіт кафедри економічної і фінансової політики Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (ОРІДУ НАДУ), а саме таких тем, як: "Приоритетні напрямки ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект" (номер державної реєстрації 0101U006947), "Підвищення ефективності управління у сфері місцевого та регіонального самоврядування в контексті запровадження адміністративно-територіальної реформи в діяльності Одеської обласної ради" (номер державної реєстрації 0107U001924).

За науковими темами, що здійснювались у рамках ОДЕУ, особисто автором досліджено методи оцінки ефекту та ефективності господарської діяльності регіону; структурні зрушення національної економіки; запропоновано методику інтегральної оцінки регіонального розвитку підприємництва, промисловості, інвестиційної привабливості, ринку праці, економічного розвитку регіону; систему показників для оцінки економічного розвитку регіону у розрізі шести блоків, що характеризують різні аспекти життєдіяльності регіону; розроблено методичне забезпечення та рекомендації щодо проведення комплексного аналізу малого та середнього бізнесу, ринку праці на регіональному рівні. Проведено комплексне оцінювання рівня розвитку підприємництва, промисловості, інвестиційних переваг, інноваційного розвитку та ринку праці на регіональному рівні за допомогою інтегральних індексів. За науковими темами, що здійснювались у рамках ОРІДУ НАДУ при Президентові України, особисто автором було розглянуто етапи становлення державної регіональної економічної політики, її теоретичну основу. Проаналізовано існуючі теорії регіонального зростання, виявлено їх позитивні та негативні сторони. Розроблено та обґрунтовано концепцію синтезу механізмів управління економічним розвитком регіону на базі системно-діяльністного підходу, надано авторське бачення теоретико-методологічних підходів та прикладних розробок щодо оцінювання економічного розвитку регіону і ролі держави при цьому, а також економічного потенціалу територіальної громади, системи показників для рейтингової оцінки економічного потенціалу територіальних громад; розроблено методичне забезпечення та рекомендації щодо проведення комплексного аналізу економічної діяльності регіону на основі факторного моделювання показників розвитку регіонів, чинників формування регіональних рівнів продуктивності праці, регіонального аналізу ефективності використання основних засобів та інвестицій за допомогою прийому ланцюгових підстановок.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад вимірювання регіонального економічного розвитку та обґрунтування науково-методичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення інформаційного забезпечення управління економічним розвитком на регіональному рівні.

Для досягнення визначеної мети у дисертації поставлено і вирішено такі завдання:

обґрунтувати та розробити систему оцінки і економічний механізм управління розвитком регіону на базі системно-діяльністного підходу;

узагальнити та удосконалити понятійний апарат щодо визначення категорії "регіон";

обґрунтувати принципи класифікації регіонів України за ознаками, що враховують структурні зрушення національної економіки України в сучасних умовах господарювання і виділяють типи опорних мезорегіонів, які важливі для функціонування макрорегіону;

дослідити міжнародні класифікації соціально-економічного розвитку згідно з методологією Європейської регіональної політики і можливість їх застосування в аналітиці України;

дослідити сучасний стан та перспективи розвитку інформаційно-аналітичної бази регіонального управління економічним розвитком;

виявити спільні риси та суттєві відмінності в сучасних методах та методиках оцінки регіонального економічного розвитку, обґрунтувати можливості і доцільність їх використання;

обґрунтувати необхідність застосування узагальнюючих статистичних показників для кількісної оцінки регіонального економічного розвитку;

виявити напрями впливу новітніх регіональних і глобальних чинників на регіональний економічний розвиток та розробити заходи щодо їх удосконалення;

виявити та дослідити особливості методик побудови узагальнюючих статистичних показників, пов'язані з оцінкою регіонального економічного розвитку;

розробити модель процесу рефлексивного управління економічним розвитком регіону;

обґрунтувати доцільність удосконалення рейтингової оцінки економічного розвитку регіонів;

визначити критерії структуроутворюючих чинників економічного розвитку регіону і розробити методику інтегральної оцінки регіонального економічного розвитку регіону, яка б дозволила оцінити вплив ринкових перетворень на структуру національної економіки і ефективність втручання держави в господарську діяльність регіону; інформаційну базу даних і визначити сфери її використання;

провести оцінку розвитку підприємництва, промисловості, агросектору, інвестиційної привабливості, інноваційного розвитку, ринку праці та економічного розвитку регіону за допомогою інтегральних індексів і розробити пропозиції щодо їх удосконалення;

провести оцінку економічного розвитку регіону за допомогою інтегральних індексів і розробити інструментарій щодо управління ним.

Об'єктом дослідження є процеси оцінки регіонального економічного розвитку в умовах ринкових трансформацій в Україні.

Предмет дослідження - методологія формування інструментарію оцінки економічного розвитку регіону як підґрунтя для прийняття управлінських рішень.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації є фундаментальні положення економічної теорії, економічної кібернетики, теорії систем, організаційного розвитку, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем оцінки регіонального економічного розвитку, законодавчі та нормативно-правові документи. Методологічним підґрунтям дослідження є сукупність методів пізнання: узагальнення, перехресні порівняння, індукції і дедукції. Історико-логічний і ретроспективний методи використовувались для виявлення особливостей розвитку досліджень з методологічних аспектів управління економічним розвитком регіону; методи системного аналізу, а саме: індексний, балансовий, економічного районування території країни, типології і класифікації, факторного аналізу - для оцінки рівнів та чинників регіонального економічного розвитку та розробки системи підтримки прийняття рішень при їх управлінні; статистичні методи: масового спостереження, зведення і групування, абсолютних і відносних величин, середніх величин та показників варіації, показників ряду динаміки, індексний метод, кореляційно-регресійний метод - для діагностики факторів економічного розвитку регіону; рейтинговий метод - для оцінки економічного розвитку регіону за допомогою інтегральних індексів, а також факторів, що його формують. Дослідження змін у рівні економічного розвитку регіону базувалось на комбінаторному поєднанні теоретичного і емпіричного методів пізнання та моделюванні статистичних оцінок - рейтингів. Інформаційною базою дослідження є статистичні дані за регіонами за 1998-2006 рр.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих в дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що їхня сукупність являє собою нове рішення в розробці концепції синтезу механізмів управління економічним розвитком регіону на базі системно-діяльністного підходу, на основі якої було розроблено та реалізовано на практиці методику проведення інтегральної оцінки регіонального економічного розвитку на базі структуроутворюючих чинників, сучасних інформаційних технологій та економіко-математичних методів і яка дозволяє здійснювати інтеграцію моделей і аналітичних методів із стандартним доступом до даних, пристосовуватись до змін середовища, надавати допомогу в процесі прийняття обґрунтованих рішень, застосованих на детальному аналізі динаміки розвитку показників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, що впливають на економічний розвиток регіону, вдосконалити процес формування стратегії і програм соціально-економічного розвитку регіону або району.

Одержані наукові результати в сукупності вирішують важливу науково-практичну проблему обґрунтування теоретико-методичних засад оцінки регіонального економічного розвитку щодо удосконалення інформаційного забезпечення управління економічним розвитком на регіональному рівні. В дисертаційному дослідженні сформульовано такі, найбільш значимі наукові результати, які виносяться на захист:

Вперше:

? розроблено та обґрунтовано концепцію синтезу механізмів управління економічним розвитком регіону на базі системно-діяльністного підходу, що полягає у виділенні трьох режимів існування регіону як соціо-економічної системи: функціонування, вдосконалення та розвитку, який передбачає розробку ефективного теоретичного інструментарію побудови механізмів та систем управління економічним розвитком регіону із застосуванням ієрархічної системи вдосконалення процесів управління;

? обґрунтовано необхідність застосування при розробці стратегій і програм соціально-економічного розвитку регіонів їх класифікацій на принципі цільового підходу відповідно до існуючого економічного потенціалу за допомогою методів системної динаміки й сценарного підходу за такими ознаками, як: територіально-галузева структура валової доданої вартості; територіально-галузеві співвідношення; рівнями індустріалізації, промислового виробництва та його економічної ефективності;

? для оцінки регіонального економічного розвитку регіону запропоновано використання інтегральної оцінки економічного розвитку регіону, побудованої за принципом структуроутворюючих факторів в ринкових умовах господарювання;

? запропоновано здійснювати оцінку регіонального економічного зростання за допомогою методики пофакторного аналізу валового внутрішнього продукту (ВВП) в основних цінах або суми валової доданої вартості (ВДВ) на мезо- чи макрорівнях України за допомогою методу різницевого розкладання за факторами результативного показника;

? розроблено модель процесу управління економічним розвитком регіону на принципах рефлексивного та системно-діяльністного підходів, а саме: модель "поляризованого" розвитку регіону, яка має прийти на заміну політики загального вирівнювання, де точками зростання мають стати не тільки міста обласного підпорядкування, але й районні центри, та міста, що претендують на роль міст - "регіональних лідерів";

Удосконалено:

? понятійний апарат - регіон як дефініція управлінської категорії, автором запропоновано розглядати регіон не як окрему одиницю адміністративно-територіального устрою, а як деяку просторову локалізацію процесів господарювання, яка безпосередньо підпорядкована центральному рівню влади країни і де є виборний орган;

? методику дослідження структурних зрушень у обсязі валового внутрішнього продукту за допомогою індексного методу;

? методичні підходи щодо комплексного аналізу структуроутворюючих чинників економічного розвитку регіону відповідно до удосконаленої сутності категорії "Регіон" та поведінки центральних і регіональних органів влади, а також бізнесу з метою виявлення напрямів впливу новітніх регіональних і глобальних чинників на його рівень;

? систему показників економічного потенціалу окремо для малого міста, селища і селищної ради на принципах сценарного підходу.

Дістало подальшого розвитку:

? визначення характеру і типу моделі взаємовідносин між загальнодержавними і регіональними органами управління в процесі проведення державної регіональної політики в сучасних умовах згідно з теоретико-методологічними підходами до вдосконалення механізму регіонального менеджменту, що дозволило визначити форму організаційного, фінансового і правового забезпечення, а також методи реалізації державної політики;

? сутність таких термінів як "економічне зростання" та "економічний розвиток"; автором запропоновано доповнити їх понятійний апарат на підставі сценарного і динамічного підходів у межах регіональних теорій та практичної реалізації заходів регіональної політики, а саме: розглядати "економічне зростання" як збільшення значень кількісних показників за певний період часу у відносному вираженні, тобто як динаміку соціально-економічних показників, а "економічний розвиток" як процес не лише збільшення кількісних показників, а й якісних перетворень у самій системі, тобто такий, який дозволяє задовольнити зростаючі потреби індивідів у максимізації власної корисності (якісні перетворення розуміються як зміна структури економічної системи, приріст корисних властивостей продукції, що виробляється, та послуг, які надаються, на території регіону шляхом розвитку та впровадження у ринок продуктів науково-технічного прогресу), а не ототожнювати ці терміни.

? класифікація факторів-аргументів, що характеризують рівень економічного розвитку на принципах Марксової теорії чинників виробництва на базі системно-діяльністного підходу за такими ознаками, як: соціально-економічна, техніко-організаційна, демографічна, природна, структурна;

? визначення та обґрунтування пріоритетних напрямків регіональної політики України згідно з основною метою сучасної державної регіональної політики та сутністю моделі "поляризованого" економічного розвитку регіону, означивши їх мету та інструментарій;

? обґрунтування доцільності використання певних методів і моделей оцінки економічного розвитку регіону згідно з принципами сценарного і системно-діяльністного підходів.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що методологічні положення, запропоновані в дисертації, доведені до рівня конкретних пропозицій і рекомендацій, які реалізуються в органах регіонального управління.

Практичне впровадження результатів дисертаційної роботи підтверджено відповідними документами Головного управління статистики України в Одеській області (довідка про використання науково-методичних розробок №21-02/28 від 09 жовтня 2007 р.), Головного економічного управління Одеської обласної державної адміністрації (довідка про використання №19-9/3302 від 21 листопада 2007 р.), Одеської обласної ради (довідка про використання №Р-29-874 від 8 січня 2008 р. і акт про впровадження 8 січня 2008р.), Ради міністрів АР Крим (довідка про застосування результатів дисертаційних досліджень і акт про впровадження №22-8/2394 від 12 січня 2006 р.).

Теоретичні розробки і практичні рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, використовуються в навчальному процесі Одеського державного економічного університету (довідка №01-18/328 від 10 вересня 2007 р.) та Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка №01-12-11 від 10 січня 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, результати і висновки дисертаційного дослідження є підсумком особистих досліджень автора щодо методології оцінки регіонального економічного розвитку. Авторові належать наукові ідеї, обґрунтування цілей, завдань і вибір методів дослідження, теоретичні і методологічні розробки, методичні і практичні рекомендації щодо удосконалення інформаційного забезпечення управління економічним розвитком на регіональному рівні. Всі результати дослідження отримані автором самостійно. Внесок автора у колективно опублікованих працях відображений в списку публікацій. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні методологічні положення та практичні результати дослідження обговорені та апробовані у виступах дисертанта протягом 2002-2007 рр. на 21-й міжнародно-практичній конференції, симпозіумах і конгресах, 4-х всеукраїнських науково-практичних конференціях, 17-и науково-практичних конференціях, у тому числі: на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" в м. Полтава, РВВ ПУСКУ, 12-14 травня 2004 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку" в м. Одеса, ОРІДУ НАДУ при Президентові України, 18 жовтня 2005р.; на Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні" у Львові, ЛРІДУ НАДУ при Президентові України, 20 січня 2006р.; на УІ Міжнародному науковому конгресі "Державне управління та місцеве самоврядування" в м. Харків, ХарРІ НАДУ при Президентові України, 23 лютого 2006р.; на Міжнародній науково-практичній конференції "Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство" в м. Донецьк, Донецький національний університет, 26-27 квітня 2006р.; на ХУ Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція" в м. Чернівці, 11-12 травня 2006р.; на П Міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційна модель розвитку промислового регіону: проекти, управління, результати" в м. Донецьк, Донецький державний університет управління, 20-21 квітня 2007 р.; на Ш Міжнародній науково-практичній конференції "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики" в м. Київ, КНЕУ, 17-18 травня 2007р.; на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми підвищення ефективності господарювання на мезо- та мікроекономічному рівні" в м. Одеса, смт. "Чабанка", 16-17 травня 2007р.; на Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" в м. Одеса, ОРІДУ НАДУ при Президентові України, 31 жовтня 2007р.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 52-х наукових працях, у тому числі в монографії, 5-ти брошурах, 12-ти статтях у наукових журналах (11 статей - без співавторів), 19-ти - у збірниках наукових праць (18 статей - без співавторів), 15-ти - у матеріалах конференцій (7 статей - без співавторів). Загальний обсяг публікацій 51,3 др. арк., з яких автору належить 44,7 др. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації 484 сторінки. У роботі розміщено 45 таблиць та 30 рисунків (з них 40 таблиць та 14 рисунків - займають 60 окремих сторінок), 11 додатків. Список використаних джерел містить 328 найменувань. Додатки і список літератури займають 99 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі розглянуто стан наукової проблеми, обґрунтовано її актуальність, визначено положення наукової новизни, подано теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Методологічні основи управління економічним розвитком регіону" досліджено теоретичні основи управління і виміру сучасного розвитку регіонів.

Обґрунтовано і розроблено концепцію синтезу механізмів управління економічним розвитком регіону на базі системно-діяльністного підходу, основою для якої став симбіоз двох концепцій - моделі життєздатної системи С. Біра і методології розвитку полісистеми Г.П. Щедровицького. Це дозволяє розробити механізм економічного розвитку регіону, який містить комплекс якісно нових способів діяльності, спрямованих на усунення внутрішніх обмежень регіону як соціо-економічної системи й розширення можливостей такої системи щодо реалізації її призначення. Основу наведеного системно-структурного подання концепції синтезу механізмів управління економічним розвитком регіону на базі системно-діяльністного підходу складає розподіл режимів існування соціо-економічної системи на режим функціонування, режим вдосконалення та режим розвитку, кожний з яких забезпечується реалізацією відповідної діяльності: функціонування, вдосконалення і розвитку. Реалізація запропонованого підходу до управління економічним розвитком регіону здійснюється шляхом організації управлінської діяльності на рефлексивній основі. Рефлексивність може бути забезпечена тоді, коли об'єктом починає виступати сама діяльність і засоби її здійснення, тобто відбувається зміна робочої позиції на рефлексивну. Реалізація запропонованого принципу може бути здійснена за умови розрізнення простору існування вихідної соціо-економічної системи діяльності та релевантного рефлексивного простору (див. рис. 1). Рефлексивний принцип організації діяльності припускає вихід суб'єкта діяльності на рефлексивну позицію з метою підвищення ступеня об'єктивності рефлексивної інфологічної моделі, а саме: побудова на базі інфологічної моделі (ІМ) рефлексивної інфологічної моделі (РІМ) та її використання. При цьому має відбуватися переосмислення та підвищення ступеня розуміння причин і механізмів утворення проблемної ситуації у вихідній ситуації. Під механізмом економічного розвитку регіону вважається усвідомлене перетворення системи, засноване на розробці і впровадженні нових засобів діяльності, які спрямовані на усунення внутрішніх обмежень і розширення можливостей системи з реалізації заданої макрофункції.

Досліджено, що формування категорії "регіон" як об'єкта управління з боку держави зазнало певної еволюції, але до теперішнього часу не має її чіткого окреслення, а, відповідно, і не є загальновизнаною. Вона автоматично ототожнюється із його адміністративно-територіальними кордонами і традиційно розглядається як сфера впливу місцевих органів влади. Наведено авторську трактовку дефініції категорії "регіон" як деякої просторової локалізації процесів господарювання, яка безпосередньо підпорядкована центральному рівню влади країни і де є виборний орган. Дістала подальшого розвитку сутність таких термінів як "економічне зростання" та "економічний розвиток". Автором запропоновано доповнити їх понятійний апарат на підставі сценарного і динамічного підходів у межах регіональних теорій та практичної реалізації заходів регіональної політики, а саме: розглядати "економічне зростання" як збільшення значень кількісних показників за певний період часу у відносному вираженні, тобто як динаміку соціально-економічних показників, а "економічний розвиток" як процес не лише збільшення кількісних показників, а й якісних перетворень у самій системі, тобто такий, який дозволяє задовольнити зростаючі потреби індивідів у максимізації власної корисності (якісні перетворення розуміються як зміна структури економічної системи, приріст корисних властивостей продукції, що виробляється, та послуг, які надаються, на території регіону шляхом розвитку та впровадження у ринок продуктів науково-технічного прогресу), а не ототожнювати ці терміни як це роблять сьогодні. У роботі дістало подальшого розвитку також визначення характеру і типу моделі взаємовідносин між загальнодержавними і регіональними органами управління в процесі проведення державної регіональної політики в сучасних умовах згідно з теоретико-методологічними підходами до вдосконалення механізму регіонального менеджменту, що дозволило визначити форму організаційного, фінансового і правового забезпечення, а також методи реалізації державної політики.

Запропоновано, розглядаючи регіональну політику розвитку на сучасному етапі реформування системи адміністративно-територіального устрою України, виділяти крім макро- (економічні райони), мезо- (області) та мікрорівнів (адміністративні райони), ще такі рівні як сільська (селищна) рада, мале місто. Це є достатньо актуальним на теперішній час, тому що державна стратегія управління місцевим і регіональним розвитком передбачає реформування системи адміністративно-територіально устрою України та конституювання територіальної громади як низової самоврядної адміністративної одиниці з метою формування територіальної основи місцевого самоврядування, що, в свою чергу, передбачає формування територіальних громад - громад, які б володіли матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами в обсязі, достатньому для ефективної реалізації завдань та повноважень місцевого самоврядування, надання соціальних послуг населенню на рівні загальнодержавних та європейських стандартів.

Обґрунтовано необхідність застосування при розробці стратегій і програм соціально-економічного розвитку регіонів їх класифікацій на принципі цільового підходу відповідно до існуючого економічного потенціалу за допомогою методів системної динаміки й сценарного підходу за такими ознаками, як: територіально-галузева структура валової доданої вартості; територіально-галузеві співвідношення; рівнями індустріалізації, промислового виробництва та його економічної ефективності. Досліджено міжнародні класифікації соціально-економічного розвитку регіону згідно з методологією Європейської регіональної політики і можливість їх застосування в аналітиці України.

Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку інформаційно-аналітичної бази регіонального управління економічним розвитком дозволив виявити спільні риси та суттєві відмінності в сучасних методах та методиках оцінки регіонального економічного розвитку і обґрунтувати можливості і доцільність їх використання. Доведено, що проблема інформаційного забезпечення регіонального розвитку є надзвичайно важливою для регіонів України. Саме цим пояснюється гостра необхідність в удосконаленні методологічних положень створення інформаційно-аналітичної системи моніторингу соціально-економічних показників регіонального розвитку.

Сьогодні проблемами оцінки соціально-економічного стану та розвитку регіону систематично займаються Державний комітет статистики України, головні управління статистики в регіоні, наукові установи, регіональні та центральні органи державного управління (адміністрації). Кожен з них створює свій портрет регіону, але через особливості даних інститутів створені ними моделі істотно відрізняються, тобто кожна з наведених моделей має свої переваги та недоліки і не може взаємодіяти з іншими моделями, тому що це блокується інституціональними та законодавчими рамками. У зв'язку з цим необхідно знайти шляхи більш тісної координації і взаємної ефективної співпраці науки, головних управлінь статистики в регіоні та регіональних органів державного управління (адміністрацій), що можуть збагатити та доповнити результати їх автономного функціонування. Одним з варіантів такої співпраці може стати моніторинг регіональних ситуацій і регіональних проблем як інформаційно-аналітична база регіональної і національної політики.

Рис.1. Концептуальна схема синтезу механізмів управління економічним розвитком регіону на базі системно-діяльністного підходу

У другому розділі "Методи і моделі виміру та оцінки регіонального економічного розвитку" обґрунтовано доцільність використання певних методів і моделей оцінки економічного розвитку регіону згідно з принципами сценарного і системно-діяльністного підходів. Так, аналіз методів і моделей оцінки регіонального економічного розвитку показав, що у сучасних умовах методологічні питання оцінювання економічного розвитку регіону як складової соціально-економічного розвитку мають велике значення для проведення активної регіональної політики, з одного боку, з метою укріплення економічної і політичної цілісності держави, а, з іншого, - для визначення самостійного економічного статусу кожного регіону. Доведено, що поряд з традиційними методами оцінки економічного розвитку регіонів (економічного районування території країни, типології і класифікації, балансового методу) значно зростає роль як традиційних статистичних інструментів, так і багатомірних математико-статистичних методів. Обґрунтовано, що структурний підхід в системному аналізі, як методологічному направленні, займає провідне місце і тому об'єктивно забезпечує можливість використання апарату системного дослідження при вивченні закономірностей регіональної економіки, зокрема економічного розвитку регіону.

Проаналізувавши різні погляди на категорію „рівень економічного розвитку" і систему показників, що їх характеризують, виявлено, що регіональна ефективність виробництва тісно пов'язана з рівнями економічного розвитку регіонів, але зовсім не тотожна до них. Запропоновано здійснювати класифікацію факторів-аргументів, що характеризують рівень економічного розвитку на принципах марксової теорії чинників виробництва на базі системно-діяльністного підходу за такими ознаками, як: соціальна-економічна, техніко-організаційна, демографічна, природна, структурна. Доведено, що ВВП, структурований за видами економічної діяльності, дає змогу провести певні розрахунки з метою оцінки структурних зрушень в економіці країни. Запропоновано індекс структурних зрушень ВВП в основних цінах розраховувати за формулою:

(1),

де: - індивідуальний індекс фізичного обсягу ВДВ і-го виду економічної діяльності; і - структура ВВП в основних цінах за видами економічної діяльності відповідно за базовий і звітний періоди; - ВВП в основних цінах базового періоду; k - кількість видів економічної діяльності.

Наведено результати досліджень впливу структурних зрушень на економіку України, а також аналізу індексів структурних зрушень ВДВ за видами економічної діяльності, що дозволило визначити ступінь ефекту дій уряду, спрямованих на структурну перебудову економіки.

Обґрунтована доцільність врахування мультиплікативних моделей показників ефективності уречевленої і живої праці, а також фінансової діяльності підприємства при розробці мультиплікативної моделі економічної діяльності регіону, в основу якої покладено марксову теорію чинників виробництва. У зв'язку з тим, що чисті податки на продукти мають дещо іншу природу походження ніж види економічної діяльності, запропоновано вилучити їх з подальшого аналізу ВВП, а як підсумкові дані взяти ВВП в основних цінах. Слід також не враховувати при моделюванні умовно обчислену оплату послуг фінансових посередників, оскільки зазначений показник неможливо структурувати за видами економічної діяльності. ВВП в основних цінах на рівні України варто вважати результативним показником мультиплікативної моделі ВВП. Запропоновано здійснювати оцінку регіонального економічного зростання за допомогою методики пофакторного аналізу ВВП в основних цінах в абсолютному і відносному вираженні за допомогою методу різницевого розкладання за факторами результативного показника за допомогою мультиплікативних математичних моделей 2-4:

(2); (3);

(4),

де - ВВП в основний цінах або сума ВДВ за різними видами економічної діяльності України (i-го регіону); - випуск продукції за і-тим видом економічної діяльності України (j-го регіону); - питома вага обсягу ВДВ у випуску продукції за і-тим видом економічної діяльності України (і-го регіону); - продуктивність праці за і-тим видом економічної діяльності України (і-го регіону); - середньорічна кількість найманих працівників за і-тим видом економічної діяльності; - фондовіддача основних засобів за і-тим видом економічної діяльності України (і-го регіону); - середньорічна вартість основних засобів за і-тим видом економічної діяльності України (і-го регіону); - фондоозброєність праці за і-тим видом діяльності України (і-го регіону); k - кількість видів економічної діяльності.

Використовуючи модель 4, запропоновано визначати загальну зміну показника ВВП в основних цінах у звітному періоді порівняно з базовим не тільки за і-тим видом економічної діяльності, але й в цілому по ВВП в основних цінах в абсолютному та відносному вираженні, а також за рахунок динаміки таких факторів, як: фондовіддача; фондоозброєність праці; середньорічна кількість найманих працівників; питома вага обсягу валової доданої вартості у загальному обсязі випущеної продукції (табл. 1). Наведено результати пофакторного аналізу обсягу ВВП у основних цінах за видами економічної діяльності на основі моделі 4, визначено вплив факторів-аргументів моделі на зміну ВВП в абсолютному і відносному вираженні як в цілому, так і за окремими видами економічної діяльності України. Доведено доцільність здійснення пофакторного аналізу ВРП (без урахування величини непрямого вимірювання послуг фінансового посередництва та податків) за і-тим регіоном і в цілому по Україні на основі моделі 4, далі - порівняльного регіонального аналізу. Запропоновано при дослідженні економічного розвитку мезо- чи макрорівнів України розраховувати виробничий індекс господарської кон'юнктури, індекс попиту господарської кон'юнктури, а також інтегральний індекс господарської кон'юнктури та досліджувати їх динаміку. Наведено результати аналізу співвідношення індексу цінового випередження до індексу обсягу продукції промисловості за 2000-2005 рр., що дозволило дійти такого висновку: стан у побутовій сфері України ще дуже далекий від "перегріву". На Україні, як і в Росії, суттєвий відрив темпів зростання показників сукупного попиту від темпів промислового росту пояснюється тим, що все більша частина купівельної спроможності вітчизняних споживачів віддає перевагу придбанню імпортної продукції, що тим самим зменшує реальні обсяги виробництва відносно потенційних. Доведено доцільність проведення аналізу економічної спроможності регіонів на різних рівнях дослідження національної економіки України при визначенні моделей сталого економічного розвитку, який дозволить оцінити перспективи їх розвитку, що сприяє визначенню пріоритетних направлень регіональної політики, рішенню стратегічних проблем управління регіоном. Важливою особливістю формування бази даних є наявність уявлень про класифікаційні рівні.

Запропоновано виділяти такі рівні економічної спроможності регіону за аналогом класифікації рівнів економічної спроможності великих і соціально- вагомих підприємств:

Таблиця 1.

Приріст (зниження) обсягу ВВП у основних цінах за рахунок окремих техніко-економічних факторів виробництва за видами економічної діяльності

· Абсолютна економічна спроможність. Регіон знаходиться у стані абсолютної рівноваги за усіма складовими оцінки у відповідності до усіх критеріїв.

· Відносна економічна спроможність. Регіон успішно існує у бізнесі, мають місце труднощі, але вони успішно долаються, тому що працюють механізми адаптації.

· Умовна економічна спроможність. Наявність хронічних порушень найважливіших параметрів усіх функціональних складових економічної спроможності.

Обґрунтовано необхідність розробки більш досконалої системи показників для проведення рейтингової оцінки регіону і, зокрема, територіальних громад, які б мали певні переваги перед існуючими, а саме:

? Дозволяли б здійснювати системний підхід до аналізу усіх напрямків розвитку, оскільки до складу необхідно ввести такі показники, які б віддзеркалювали основні фактори і напрямки їх росту і були б базою для розрахунку самодостатності, що особливо важливо при проведенні адміністративно-територіальної реформи.

? В систему показників мають входити ті, що характеризують як ресурси, так і результати зростання; при цьому здійснюється також облік наявної ресурсної бази розвитку.

? Показники оцінки повинні являти собою не просто рівень досягнення, а оцінку його зростання, тобто зміни основних економічних, соціальних, екологічних та інших показників за певні терміни часу і встановлений період оцінки.

Аналіз методів оцінки економічного розвитку регіону на базі парадигми регіону дозволив обґрунтувати доцільність використання рейтингового методу для оцінки розвитку економічного потенціалу територіальної громади за допомогою інтегральних індексів, а для отримання інформації, яка не міститься у статистичних звітах, - вибіркового. Експертний метод оцінки, який сьогодні використовують у регіональних дослідженнях достатньо часто, має свої недоліки. І головний з них - це хто виступає експертом, а звідси - на скільки достовірна інформація, що закладається в процес дослідження. Ліцензованих експертів у нас нема, а значить немає гарантії, що оцінку буде здійснено кваліфіковано. Наведено аналіз позитивних і негативних сторін діючих систем показників оцінки міста чи району, який дозволив розробити систему показників економічного потенціалу окремо для малого міста, селища і селищної ради на принципах сценарного підходу.

Доведено, що саме вибір стратегічних цілей та пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів дозволить зосередити зусилля регіональної влади на найбільш перспективних для конкретного регіону напрямах розвитку і, одночасно, забезпечити вирішення низки проблем регіонів, серед яких найбільш гострими є підвищення ефективності використання ресурсної бази територій, поглиблення спеціалізації, розширення взаємодії суб'єктів економічної діяльності, формування регіональних ринків, подолання територіальних диспропорцій. Запропоновано при формуванні цих стратегій базуватись на результатах досліджень з регіональної тематики, які мають об'єднувати розробки, пов'язані з аналізом поведінки трьох основних груп "гравців" в регіонах - центральних і регіональних органів влади, а також бізнесу. Останньому повинно бути надано особливої уваги, тому що при формуванні стратегії розвитку необхідно враховувати позитивні та негативні сторони стратегій розвитку великого бізнесу; вплив бізнесу на ситуацію у регіоні, його роль в економічних та соціальних регіональних проектах, у політичному житті регіону. Такий методологічний підхід повинен мати загальнонаукове значення під час формування механізму регіональної політики та розробки регіональних стратегій економічного та соціального розвитку. Це пояснюється тим, що регіональна політика має розглядатись як свідома діяльність органів влади, спрямована на розвиток регіонів.

Доведено, що формування ринкової економіки також потребує розробки нових систем і методів управління та організації їх ефективного функціонування, а ринкові умови, в свою чергу, передбачають не послаблення, а, навпаки, посилення державного управління, що пояснюється зростаючою складністю організаційних, економічних та соціальних процесів, які здійснюються в житті суспільства. Враховуючи те, що розробка регіональних стратегій розвитку не є відокремленою ланкою діяльності регіональної влади, подальші наукові пошуки необхідно зосередити на вдосконаленні цієї та інших ділянок прогнозної діяльності, які у сукупності забезпечать формування комплексної системи регіонального прогнозування, вдосконалення механізмів його реалізації, побудованих на основі оптимізації взаємодії регіональної влади, суб'єктів господарювання та населення регіонів. Запропоновано розглядати політику регіональних органів влади з точки зору її впливу на підприємницький та інвестиційний клімат. Для цього необхідно удосконалити критерії оцінки результатів рішень органів влади, але їх не повинно бути дуже багато: коли є багато показників і багато цілей, то система стає некерованою.

Обґрунтовано необхідність при формуванні стратегії розвитку регіону розрізняти поняття регіонального і державного устрою. Так суб'єкти держави, тобто регіони представляють собою окремі одиниці системи адміністративно-територіального устрою і є необхідним елементом відношень органів влади у державі. На відміну від державного у регіональному устрої предметом впливу є господарство, і тому тут потрібні зовсім інші підходи та інструментарії. При розробці стратегії розвитку регіонів, на погляд автора, доцільно розглядати регіони не як окремі одиниці системи адміністративно-територіального устрою, а як деяку просторову локалізацію процесів господарювання. Межі регіонів не обов'язково мають співпадати з контурами адміністративно-територіального розподілу, вони можуть визначатись і за іншими критеріями. Такий підхід допоможе і в успішному проведенні територіальної реформи, тому що, розглядаючи територіальну реформу, існує досить поширена точка зору, що її треба провести таким чином, щоб усі адміністративно-територіальні одиниці мали приблизно однакову чисельність населення, але, на погляд автора, вона є дуже примітивною, так як мова йде про чисельність наявного населення, а не працездатного. Крім того, проводячи цю реформу, не треба забувати і про її мету, яка полягає в досягненні збалансованості розвитку територій, усуненні основних регіональних диспропорцій, підвищенні рівня життя населення, забезпеченні додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання. Досягнення поставлених цілей можливе за умови максимального використання потенціалу та переваг розвитку окремого регіону, підвищення ролі регіональних органів влади у визначенні довгострокових перспектив розвитку та відповідальності за їх досягнення. Департамент регіонального розвитку при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України повинен стати ланцюгом взаємодії державного і регіонального устрою, тому що в кінці кінців центральні органи державної влади відповідальні за втілення стратегій регіонального економічного розвитку та їх відповідність стратегічному розвитку держави в цілому з метою забезпечення максимально ефективного використання потенціалу регіону, з одного боку, та загальнодержавних потреб, з іншого.

Проведений аналіз показав, що на регіональному рівні відсутнє належне розуміння особистих пріоритетів, а ті, що заявляються, погано узгоджуються з проектами, що реалізуються на практиці. У зв'язку з вищезазначеним особливої уваги в стратегії розвитку регіону повинна займати ідея проведення політики "поляризованого" розвитку, яка прийде на заміну політики загального вирівнювання. Це пояснюється тим, що за своєю природою господарчі процеси характеризуються нерівномірністю свого розвитку у часі та просторі, концентруються у декількох мікро- чи мезорегіонах - "локомотивах". Такими точками зростання мають стати не тільки міста обласного підпорядкування, але й районні центри, та міста, що претендують на роль міст - "регіональних лідерів". В стратегії необхідно виділити тип опорних мікро- чи мезорегіонів, які важливі для функціонування макрорегіону, забезпечуючи його стійкість.

У третьому розділі "Діагностика факторів економічного розвитку регіонів" надано методичні підходи щодо комплексного аналізу структуроутворюючих чинників економічного розвитку регіону відповідно до удосконаленої сутності категорії "регіон" та поведінки центральних і регіональних органів влади, а також бізнесу з метою виявлення напрямів впливу новітніх регіональних і глобальних чинників на його рівень. В ринкових умовах господарювання на базі парадигм "регіон-ринок" і "регіон-соціум" за принципом структуроутворюючих факторів визначено чинники або аспекти життєдіяльності регіону, які впливають на регіональний економічний розвиток. До них запропоновано віднести шість аспектів: розвиток підприємництва, - промисловості, - агросектору, - ринку праці, інвестиційні переваги, інноваційний розвиток. Аналіз кожного з них (за винятком ринку праці) на прикладі Одеського регіону за 1998-2005 рр., рейтингова оцінка показників, що характеризують їх динаміку, за регіонами України, дозволили кількісно і якісно визначити їх стан, виявити тенденції і розробити пропозиції щодо їх поліпшення.

У розділі обґрунтовано висновки щодо розвитку малого бізнесу та підприємництва на основі результатів аналізу кількості малих підприємств, їх демографії, структурних зрушень, розміру, розподілу за територіальною ознакою, середньомісячною заробітною платою, обсягами і структурою реалізованої продукції, операційних витрат, фінансового результату, валових інвестицій, витрат на інновації. Запропоновано комплекс заходів щодо ліквідації основних причин теперішнього стану розвитку малого бізнесу на Одещині.