Екологічна оптимізація системи скидання шахтних вод до річкової мережі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна оптимізація системи скидання шахтних вод до річкової мережі

Вступ

Важливим питанням екологічної безпеки Донецько-Придніпровського регіону є розробка заходів зі зниження негативного впливу вуглевидобувної промисловості на поверхневі води. Підвищення мінералізації води природних водотоків в результаті поповнення шахтними водами займає пріоритетне місце в ряду проблем екологічної безпеки регіону.

Історія досліджень, спрямованих на винахід нових методів знесолення води, нараховує не один десяток років, але більшість розроблених методів залишається капітало- та енергомісткими або малоефективними в умовах промислових обсягів стічних вод вуглевидобувних підприємств. Тому актуальним є розроблення такої системи координованих випусків мінералізованих шахтних вод з накопичувачів, яка була б найбільш екологічно безпечною за існуючих технологічних умов скидання кожного підприємства.

Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства» одним з головних принципів розвитку водного господарства нашої держави є планування і впровадження методів водокористування, охорони вод, відтворення водних ресурсів, що базуються на басейнових принципах управління. Тому територіальний аспект дослідження є одним з принципових моментів: стабілізація рівня екологічної безпеки повинна відбуватись на всій території річкового басейну.

Система координування випусків шахтних вод до природних водотоків в межах річкового басейну забезпечить підвищення екологічної безпеки території через оптимізацію якості природних вод - системоутворюючого фактора водних екосистем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана з науковою тематикою кафедри геоекології та раціонального природокористування ДНУ та виконана в рамках Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (затверджена постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року) та Програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2005-2016 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування найбільш екологічно прийнятної системи регульованого скидання шахтних вод в межах річкового басейну, яка б дозволила мінімізувати небезпеку, пов'язану з високим рівнем мінералізації поверхневих вод.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1) дослідити регіональні особливості закономірностей формування гідрологічного і гідрохімічного режиму річкового басейну в умовах впливу вуглевидобувної промисловості (на прикладі річок басейну р. Самари);

2) визначити регіональні значення фонових показників мінералізації природних вод та обґрунтувати екологічно безпечний рівень солевмісту;

3) обґрунтувати можливість оптимізації сольового складу поверхневих вод досліджуваної території на основі аналізу багаторічних гідрологічних та гідрохімічних даних;

4) розробити математичну модель динаміки мінералізації поверхневих вод досліджуваного басейну в часі і просторі;

5) запропонувати схему методу дослідження та оптимізації впливу мінералізованих шахтних вод на стан екологічної безпеки поверхневих водотоків.

6) на основі відповідних розрахунків довести доцільність впровадження розробленого методу підвищення екологічнї безпеки території річкового басейну.

Об'єкт дослідження - скидання шахтних вод із ставків-накопичувачів у поверхневі водотоки в межах річкового басейну.

Предмет дослідження - регулювання впливу мінералізованих шахтних вод на якість поверхневих вод в межах річкового басейну р. Самари.

Методи дослідження. Методичну основу вирішення поставлених задач складають методичні та теоретичні положення в галузі теорії безпеки, оптимізації природних середовищ і математичного моделювання, зокрема використовувались такі методи обробки і інтерпретації даних: статистичного аналізу, гідрологічної аналогії, комп'ютерного і математичного моделювання.

Обробка даних та розробка математичних моделей для розрахунку результату різних варіантів скидання проводились також за допомогою методів математичної статистики та виконувались з використанням табличного редактора Microsoft Office Exсel, та за допомогою пакетів прикладних програм Statistica та Mathcad 12.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. відповідно до аналізу регіональних особливостей складу річкових екологічних систем та гідрохімічних параметрів вперше обґрунтовано біологічні передумови формування граничного екологічно безпечного рівня мінералізації поверхневих вод для річкового басейну;

2. поглиблено вивчення характеру відносин основних частин природно-технічної системи «джерело небезпеки - водоприймач»: досліджено параметри та закономірності взаємодії частин системи, виявлено, що можливе оптимізування навантаження джерела небезпеки шляхом його перерозподілу у відповідності до асимілюючої здатності водоприймача, як функції гідрологічних та гідрохімічних характеристик природного водтоку.

3. вперше запропоновано метод дослідження та екологічної оптимізації системи скидання шахтних вод в границях річкового басейну і доведено його ефективність в межах басейну р. Самари.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці методу зниження екологічної небезпеки поверхневих вод, що спричинена забрудненням мінеральними солями при функціонуванні системи ставків-накопичувачів шахтних вод.

Методичні та практичні результати дисертаційного дослідження з розробки загальних схем управління водними ресурсами річкових басейнів впроваджені у роботу Державного управління охорони навколишнього природного середовища Мінприроди України у Дніпропетровській області. Теоретичні положення дослідження застосовуються в навчальному процесі Дніпропетровського національного університету в курсах: «Загальна гідрологія», «Екологічні проблеми Придніпровського регіону», «Раціональне використання природних ресурсів».

Особистий внесок здобувача. Автором особисто сформульовані мета і завдання досліджень, практичне значення роботи, наукові положення і висновки; обґрунтовані методи теоретичних досліджень, розроблена математична модель і схема методу дослідження та екологічної оптимізації системи скидання шахтних вод в межах річкового басейну, доведено його ефективність.

У публікаціях у співавторстві дисертантові належить обробка фактичної інформації про мінералізацію і об'єми шахтних вод підприємств Центрального та Західного Донбасу: розрахунок гідрометричних параметрів приймачів небезпеки і обґрунтування методів гідрологічних розрахунків; розробка режиму оптимального функціонування природно-технічної системи скидання шахтних вод басейна р.Самари на підставі методу регулювання впливу випусків шахтних вод на якість природних вод , розрахунок площі водного дзеркала, на якій відчувається вплив аварійного забруднення шахтними водами з підвищеною мінералізацією.

В основу розрахунків покладені дані багаторічних гідрохімічних і гідрологічних спостережень, проведених в мережі Гідрометеослужби, Павлоградською ГСЕС, НДІ біології ДНУ та фактичні дані підприємств: ВАТ «Павлоградвугілля», ДП «Донецьквугілля», ДП “Добропіллявугілля”, ДП “Селідоввугілля”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень були представлені в доповідях на II Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми природокористування, стійкого розвитку і техногенної безпеки регіонів" (Дніпропетровськ, 2003), VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта-2004” (Дніпропетровськ, 2004), „Динамика наукових досліджень-2004” (Дніпропетровськ, 2004), IV Міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми екології і екологічної освіти" (Кривий Ріг, 2005), Міжвузівській науковій конференції студентів і аспірантів “Географія, екологія, геологія: першій досвід наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2005), III Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми природокористування, стійкого розвитку і техногенної безпеки регіонів" (Дніпропетровськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Здоровий спосіб життя: проблеми та досвід” (Дніпропетровськ, 2007), IV Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми природокористування, стійкого розвитку і техногенної безпеки регіонів" (Дніпропетровськ, 2007).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 15 наукових робіт: 7 - у наукових журналах і збірках наукових праць (4 ? в наукових виданнях, рекомендованих ВАК України за фахом 21.06.01 - екологічна безпека), 8 - матеріали конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків і переліку використаних джерел з 180 найменувань літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів. Основний зміст викладено на 144 сторінках, робота містить 56 таблиць та 50 рисунків, має 8 додатків.

Автор щиро вдячна першому науковому керівнику, доктору технічних наук, професору ; науковому керівнику, доктору біологічних наук, професору Г. Г. Шматкову; доктору математичних наук, професору А. М. Пасічнику за вагомі поради та допомогу при виконанні дисертаційного дослідження.

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації і необхідність проведення досліджень, визначені об'єкт, предмет, мета та завдання, наукова новизна та практичне значення роботи.

Проаналізовано сучасний стан питання підвищення екологічної небезпеки водотоків, розташованих у промислово навантажених районах, дана характеристика існуючої інформації, яка стосується основних проблем екологічної небезпеки впливу вуглевидобування на стан природних вод, обґрунтовані предмет і об'єкт досліджень. Розглянуто нормативно-правове регулювання в області екологічної безпеки та охорони поверхневих вод в Україні. Серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки особливо зазначена необхідність поліпшення екологічного стану річок України, в першу чергу басейну р. Дніпро, а також стабілізація і поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону.

У загальному обсязі скидання забруднених стічних вод частка вугільних підприємств складає 7,3%. В даний час в Україні шахтні і кар'єрні води вугільної промисловості відносять до основних джерел засолення природних водоймищ: так, гірничовидобувними підприємствами вугільної промисловості скидається в гідрологічну мережу більше 700 млн. м3/рік мінералізованих вод (С. І. Дорогунцов, О. М. Ральчук, 2002). З кар'єрними і шахтними водами в природні водоймища, що є джерелами водопостачання та зрошення, скидається близько 5 млн. тонн солей на рік. Це істотно впливає на показники якості води у водних джерелах, відбивається на стані екологічної безпеки водоймищ, величині витрат на водопідготовку і стані здоров'я населення.

Проблемам екологічної безпеки присвячений ряд робіт А. В. Яцика, Б. М. Данилишина, В. Я. Шевчука, А. Б. Качинського, В. О. Бокова, А. В. Лущика, С. І. Дорогунцова, Г. І. Рудька, А.А. Сергієнка, В. М. Шмандія, Є. В. Ковтуна та ін. Але питання безпеки водних об'єктів, які знаходяться під впливом шахтних вод вуглевидобувних підприємств, вивчене авторами недостатньо і потребує подальших досліджень.

Проблемам негативного впливу скидання шахтних вод, функціонування ставків-накопичувачів присвячено немало наукових робіт. Значний внесок у розвиток напрямку досліджень внесли такі вчені, як М. М. Лапшов, М. С. Черкінський (1977), В. І. Мухопад (1996), І. О. Садовенко, В. Г. Пасічний (1986, 1998). Питанням створення і обґрунтування схем управління водно-технічними системами присвячений ряд робіт В. Р. Пряжінської, І. Л. Храновича, Д. М. Ярошевського (2002). Згідно з роботами С. Я.Серьогіна (1980) та Л. М. Коритного (1986) основним принципом при розробці водозахисних заходів має бути басейновий підхід. На сьогодні розвиток цього підходу знаходить підтримку в роботах багатьох інших авторів, серед яких Р. А. Сухоруков (1988), А. В. Яцик (1990), І. П. Айдаров (2002) й інші, та відображений у законодавстві України як основний принцип водокористування. Виходячи з цього положення, стає очевидним, що доцільно розглянути зазначену вище проблему шахтних вод не в межах вуглевидобувних регіонів, а на рівні річкових басейнів.

В розвиток теорії і практики теоретико-методичних основ оптимізації значний внесок зробили В. І. Лаврик (1986), В. Г. Пряжинська, В. І. Галицький, Л. М. Горєв, С. І. Дорогунцов, М. А. Хвесик (1997) та ін.

Аналіз літературних джерел показав, що незважаючи на досить велику кількість досліджень окремих аспектів функціонування природно-технічних річкових систем, питання підвищення екологічної безпеки річкових басейнів, окремі регіони яких відчувають вплив техногенних вод з підвищеною мінералізацією, залишається освітленим лише частково. Ця частковість є підтвердженням актуальності та необхідності подальших розробок.

1.Аналіз параметрів екологічної небезпеки впливу вуглевидобування на якість водних ресурсів

В другому розділі детально проаналізовано генезис та складові мінералізації поверхневих вод, як фактора екологічної небезпеки: по-перше, умови та особливості формування складу шахтних вод підприємств вуглевидобування досліджуваної території, а по-друге, фізико-географічні умови формування гідрологічного та гідрохімічного режиму поверхневих вод, та закономірності просторової та часової динаміки гідрохімічного режиму річок.

У річкову мережу басейну р. Самари скидають свої води вуглевидобувні підприємства, шахтні поля яких відносяться до наступних вугленосних районів: Західнодонбаського, Червоноармійського, Донецько-Макіївського і Південнодонбаського.

Показники сольового складу шахтних вод підкоряються загальним закономірностям для даного регіону. У тих районах, що оточують найбільш відкриту частину басейну, де зростає потужність чверткових відкладень, спостерігається поступове збільшення мінералізації до 2-3 г/дм3, води мають сульфатний або сульфатно-карбонатний склад. До західної периферії басейну, у міру збільшення потужності відкладень, що покривають карбон, відбувається перехід до хлоридно-натрієвого типу вод з мінералізацією до 40-50 г/дм3. Водопритока і мінералізація шахтних вод знаходяться у зворотній залежності - зі зростанням притоки солевміст шахтних вод зменшується і стабілізується на значенні рівновісному з хімічним складом навколишнього геологічного середовища.

На сьогоднішній день відведення шахтних вод зі ставків-накопичувачів проводиться в більшості випадків по схемі транзитного і залпового скидань, є також досвід з поховання високомінералізованих шахтних вод в глибокі пласти-колектори. Систематизація результатів попередніх наукових досліджень та порівняльний аналіз існуючих способів очищення мінералізованих вод дозволяє зробити висновок, що ставки-накопичувачі є необхідними елементами системи відведення шахтних вод. Тому питання підвищення екологічної безпеки скидання шахтних вод до річкової мережі повинно вирішуватись на основі оптимізації функціонування цих елементів у часі та координації цього функціонування у просторі в межах річкового басейна.

Площа водозбору р. Самари - 22600 км2. Басейн має розгалужену систему приток, найкрупнішими серед яких є Вовча, Мокрі Яли, Гайчур, Бик, Терновка та ін. Основні гідрологічні та гідрохімічні характеристики річок контролюються мережею постів Гідрометеослужби. Середньорічна кількість опадів складає 450-480 мм (характерні значні коливання цього показника). За теплий період (IV-X місяці) випадає 60-70% річної суми, відповідно річний хід рівней води річок басейна р. Самари характеризується весняною повінню і низькою літньою меженню. Стік річок формується в зимово-весняний період, на весняну повінь припадає більше 70% річного стоку, підземний стік складає 5%. Має місце внутрішньорічна диференціація джерел живлення, что дозволяє відслідкувати динаміку компонентів сольового складу в основні фази гідрологічного режиму річок.

Стік річок досліджуваного басейну має чітко виражену річну періодичність, що дозволяє дати характеристику багаторічних коливань витрат. Мінералізація поверхневих вод та середньомісячна витрата річкового потоку знаходяться у зворотньопропорційній залежності, що зумовлює зміну асимілюючої здатності річкових вод протягом року. Приведення системи скидання мінералізованих вод у відповідність до асимілюючої здатності є основою оптимізації гідрохімічного складу поверхневих вод басейну як фактора екологічної небезпеки.

2.Обґрунтування екологічного підходу до оптимізації системи скидання шахтних вод до річкової мережі

В цьому розділі наводиться розрахунок фонових значень мінералізації, обґрунтування критичного значення сольового навантаження на водні екосистеми досліджуваної території та розробка математичної основи оптимізації системи скидання мінералізованих шахтних вод в межі басейну.

Специфіка розміщення джерел надходження шахтних вод даного регіону полягає в тому, що практично всі вони розташовані у витоках малих річок басейну р. Самари (рис.1), де не ведуться (або ведуться в недостатніх обсягах) спостереження за гідрологічними і гидрохімічними показниками. Тому взначення фонової (без урахування скидання мінералізованих шахтних вод) складової мінералізації природних вод цих районів дещо ускладнена.

Дослідження різних авторів показують, що між витратою Q і мінералізацією M у багатьох випадках існує досить тісний кореляційний зв'язок. В ідеальному випадку цей зв'язок відображає процес розбавлення і виражається гіперболічною функцією. Відхилення від цього типу зв'язку зумовлені особливостями формування хімічного складу води річок, що знаходяться в різних природних умовах і визначаються головним чином хімічним складом і фізичними властивостями ґрунтів і порід річкових водостоків. Таким чином, визначивши параметри залежності M = f(Q) для річки-аналога можна використовувати її для знаходження фонової мінералізації досліджуваних водотоків і визначити мінералізацію на тих ділянках річок, де відсутні гідрометричні дані.

На підставі даних гідрологічного поста в х. Грушевський був побудований графік залежності мінералізації води р. Мокрі Яли від величини середньомісячної витрати (рис.2). Найповніше ці дані апроксимуються показовою залежністю:

М=аQb

де коефіцієнти а та b дорівнюють відповідно 1,56 и -0,15 (коефіцієнт кореляції 0,77)

Наведений вище аналіз дозволяє з достатньою мірою достовірності визначити параметри природного стоку з площ водозборів витоків і фонової мінералізації річкових вод, і отримати вихідні дані для математичної моделі процесу розподілу мінералізації вод по басейну р. Самари в цілому.

Обґрунтування граничного рівня мінералізації природних водотоков з позицій підвищення екологічної безпеки екосистем поверхневих вод спиралось на положення, що біота грає провідну роль у функціонуванні екосистеми, підтримці її якісних і кількісних характеристик, а зрештою і стабільності, біота здійснює круговорот речовини і рух потоків енергії, а процес функціонування дозволяє екосистемам формувати їх інерційні якості і резерви стійкості.

Мета оцінки впливу мінералізації на стан екологічної безпеки поверхневих вод - виявлення критичного значення цього чинника, перевищення якого спричиняє нездатність функціонування біотичної складової природно-технічної системи, а екосистема сягає порогу стійкості, що є передумовою виникнення спрощеної екосистеми з іншими структурно-функціональними особливостями.

Експертна оцінка факторів впливу на стан стійкості водних екосистем, проведена НДІ біології ДНУ (2002) показала, що в досліджуваному районі мінералізація є провідним фактором, який визначає структуру і функціонування всіх основних компонентів екосистеми. Ступінь мінералізації виявився інформативним показником для оцінки змін стану природних систем и рівня навантаження на неї.

На підставі даних звітів (Бобильов, Пахомов) і власних теоретичних досліджень, методом статистичної обробки інформації про біомасу, чисельність і видове різноманіття іхтіофауни, фіто- і зоопланктону та бентосу, побудовані залежності наведених показників від мінералізації води природних водотоків і виявлено критичне значення мінералізації: небезпечні якісні і кількісні зміни живої складової екосистеми природних вод починають відбуватись при збільшенні значень цього показника вище 3,0 г/дм3.

Розробка математичної основи оптимізації системи скидання мінералізованних шахтних вод в межах даного басейну в нашому дослідженні базується на наступних положеннях:

1. Об'єктом оптимізації першого порядку є система скидань мінералізованих шахтних вод вуглевидобувними підприємствами, розташованими в межах водозбірної площі, що вивчається, і формують еколого-гідрохімічний режим басейна.

2. Об'єктами, що входять до складу басейнової системи скидань шахтних вод є окремі джерела скидань (ставки-накопичувачі шахтних вод) і природні водотоки, що їх приймають, об'єднані в природно-технічні підсистеми «джерело небезпеки - приймач».

3. Результатом оптимізації системи скидань шахтних вод є інформація про оптимальний експлуатаційний режим всіх ставків в межах річкового басейну. При розрахунку режиму функціонування одного ставка-накопичувача завдання зводиться до мінімізації значення мінералізації річкових вод з умовою дотримання сумарного річного скидання води із ставка. Розрахунок параметрів системи скидань (витрати та мінералізації вод, що випускаються) потребує системи рівнянь:

де k - розрахунковий період (місяць), i, j - параметри, які задають кількість ставків і значимих приток на території річкового басейну відповідно, S - площа водного дзеркала ставка, х - відстань до місця змішення техногенних та природних вод, 1 - коефіцієнт самоочищення води на ділянці одиничної довжини, який враховує седиментацію, поглинання солей вищою водною рослинністю та ін., 2 - коефіцієнт, який враховує фільтрацію води на ділянці одиничної довжини, r, s - рівень мінералізації води в річці і ставку, qr - витрата води в річці, qs - об'єм скидання води зі ставка, min - мінімально можливе значення мінералізації води в річці з урахуванням сумарного річного впливу шахтних вод.

Значення min визначається з умови технологічної величини загального річного впливу кожного окремого джерела небезпеки.

Висновки

Дисертація є закінченою науково-дослідною роботою. У ній представлено вирішення науково-практичної задачі підвищення екологічної безпеки території басейну р. Самари за рахунок часткового зниження впливу мінералізованих шахтних вод на природні водотоки. Розроблено теоретичне і математичне обґрунтування методу регулювання цього впливу, реалізація якого забезпечить оптимальне функціонування природних екосистем.

Основні результати дослідження:

1. Визначено, що в умовах різних за характером та інтенсивністю антропогенних впливів на стан екологічної безпеки поверхневих водотоків вуглевидобувних районів, одним з провідних факторів є скидання мінералізованих шахтних вод до річкової мережі.

2. На основі аналізу параметрів екологічної небезпеки впливу вуглевидобутку на якість водних ресурсів розроблено метод дослідження та оптимізації впливу вод з підвищеною мінералізацією на стан екологічної безпеки річкового басейну.

Загальні положення методу: створення спеціалізованої бази даних показників джерела небезпеки та водоприймача (як то витрата та мінералізація природних водотоків по періодам, рівень мінералізації шахтних вод підприємств вуглевидобутку та ін.), визначення коефіцієнтів природної нівеляції небезпеки, обґрунтування регіонального критичного рівня мінералізації.

Для реалізації запропонованого методу розроблено схему побудови математичної моделі зміни мінералізації поверхневих вод в межах річкового басейну з урахуванням техногенного впливу вуглевидобувних підприємств та величини асиміляції небезпечного фактора.

3. На підставі експериментальних даних розраховано регіональне критичне екологічно небезпечне значення мінералізації поверхневих вод (3,0 г/дм3), при перевищенні якого в водних екосистемах досліджуваного басейну відбуваються незворотні зміни живої складової.

4. Вирішено завдання мінімізації впливу мінералізованних вод ставків-накопичувачів на якість природних вод методом оптимізації функціонування системи «джерело небезпеки - водоприймач» шляхом екологічної оптимізації параметрів скидання мінералізованих вод у відповідності до гідролого-гідрохімічних особливостей її природної складової.

Виявлено, що основою регулювання системи скидання мінералізованих шахтних вод є зміна асимілюючої здатності водотоків басейну протягом року, як функція їх гідрохімічних та гідрологічних параметрів.

Математичною основою моделювання зміни значення показника мінералізації поверхневих вод у просторі в межах річкового басейну є математичний опис процесу перемішування вод з різними значеннями показника мінералізації.

Реалізація методу регулювання скидання шахтних вод на підставі балансової моделі передбачає перерозподіл об'ємів вод, що скидаються, в відповідності до величини асимілюючої здатності водостоку, при умові збереження загального річного об'єму шахтних вод, що підлягають скиданню.

Визначені граничні умови моделі стосовно даного регіону і запропонований варіант режиму випусків шахтних вод протягом одного гідрологічного року, який дозволить зменшити негативний вплив вуглевидобування на стан поверхневих вод малих річок басейну р. Самара, оптимізувати значення їх мінералізації. Запропонований метод може бути адаптований до умов будь-якого гірничодобувного регіону відповідно до особливостей господарської діяльності в його межах.

Впровадження розробленого методу регулювання дозволить на 20% скоротити вплив на мінералізацію води - середовищеутворюючий компонент природного комплексу річки.

5. На підставі проведеного аналізу встановлено, що при використанні оптимізованої екологічно безпечної системи регулювання скидання шахтних вод, підтримка мінералізації вод річок басейну Самари при 95% забезпеченості в межах припустимого діапазону значень (2,7-3,0 г/дм3) не є можливою. За умов використання запропонованої системи скидання шахтних вод збільшується зона з екологічно безпечними показниками мінералізації для біотичної складової екосистем. На ділянках, де асимілююча здатність водотоків не дозволяє знизити ці значення до безпечних, тим не менш, відбувається стабілізація показників мінералізації поверхневих вод протягом року, що позитивно впливає на стан екосистем в цілому.

Зменшення рівня мінералізації води природних водотоков до прийнятних значень (3,0 г/дм3) можливо шляхом зменшення рівня мінералізації води ставка, що може бути реалізоване впровадженням фізико-хімічних методів демінералізації шахтних вод.

Список праць

гідрологічний річковий басейн

1. Охотник Е.К., Довгаль Л.И. О некоторых закономерностях формирования минерализованных водопритоков шахт Донбасса. Регулирование сброса шахтных вод в речную сеть // Збірник наукових праць НГУ. - 2006. - Вип. 25. - С. 23-30.

Охотник К.К. належить обробка фактичної інформації про мінерлізацію і об'єми шахтних вод підприємств Центрального та Західного Донбасу, формулювання узагальнень і висновків (75%).

2. Охотник К.К. Некоторые закономерности формирования показателя природной составляющей минерализации речных вод при решении экологических задач // Новини науки Придніпров'я. Науково-практичний журнал. Сер. Інженерні дисципліни. - Вип.4.- Дніпропетровськ, 2005. - С. 44-47.

3. Охотник К.К. К вопросу оптимизации режимов сбросов шахтных вод в речную сеть // Збірник наук. праць Інститута проблем природокористування та екології НАН України. - Дніпропетровськ, 2005 - Вип.8. - С. 202-207.

4. Пасечник А.Н., Охотник К.К., Пасечник В.А., Кондрус Л.Л. К вопросу разработки автоматизированной системы управления речными бассейнами // Актуальні проблеми автоматизації та інформаційних технологій. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2005. - Том 9. - С. 119-125. Охотник К.К. належить постановка задачі дослідження, формулювання вихідних положень, обробка та узагальнення результатів дослідження (50%).

5. А.Н.Пасечник, Е.К.Охотник. К вопросу моделирования природных систем, испытывающих промышленную нагрузку // Экология и здоровье человека. Охрана воздушного и водного бассейнов. Утилизация отходов. Сборник научн. статей XV международной научно-практической конференции. Харьков, 2007. - Том 1. - С.299-302.

Охотник К.К. належить постановка оптимізаційної задачі, складання схеми річкового басейну, розрахунок залежності витрати та мінералізації для ріки-аналога (50%).

6. А.Н.Пасечник, Е.К.Охотник, Л.Л.Кондрус. К вопросу разработки алгоритмов и моделей управления речными бассейнами//Питання прикладної математики і математичного моделювання. Збірник наукових праць, Дніпропетровськ, ДНУ, 2005. - С. 219-226.

Размещено на Allbest.ru