Організаційний механізм інвестування промислового виробництва в економічних регіонах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ІНВЕСТУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА В ЕКОНОМІЧНИХ РЕГІОНАХ

Спеціальність: Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Бабак Сергій Віталійович

Львів, 2004 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Активне реформування та трансформація суспільно-економічного ладу в Україні протягом останнього десятиріччя, формування ринкової інфраструктури зумовили необхідність проведення дослідження проблем їхнього розвитку загалом та потенціалу розвитку промислового виробництва зокрема.

Сучасні умови розвитку ринкового середовища в Україні обумовлені існуючим станом ринку інвестиційної діяльності, значними диспропорціями інвестиційної привабливості та фактичного надходження інвестицій в розрізі регіонів, зниженням необхідного ступеню довіри з боку іноземних інвесторів та недостатнім використанням потенціалу і, як наслідок, повільними темпами розвитку промислового виробництва.

Розглядаючи існуючі умови господарювання, можна відмітити, що інвестиції відіграють виключно важливу роль в діяльності кожного підприємства, вони необхідні, в першу чергу, для простого і розширеного відтворення виробництва, структурних змін, максимізації прибутку і на цій основі - для вирішення багатьох соціальних проблем, стабільності економічного розвитку як держави, так і окремих регіонів в цілому. Це потребує розгляду комплексного і системного підходу, вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду, проведення досліджень та відповідних методичних розробок і рекомендацій щодо створення організаційного механізму інвестування промислового виробництва в економічних регіонах України.

Важливим моментом у цій проблемі є доцільність проведення аналізу та дослідження природно-кліматичного, виробничого, трудового, інтелектуального та інфраструктурного потенціалу економічних регіонів та необхідністю вивчення та обґрунтування наукових засад сучасної системи залучення іноземних інвестицій в регіони України. Розробка та удосконалення економічних основ цього процесу є невід'ємною частиною загального процесу розвитку промислового виробництва.

Широке коло питань, пов'язаних з дослідженням інвестиційного потенціалу промислового виробництва, з пошуком та реалізацією складових інвестиційного потенціалу регіонів висвітлювалося у працях відомих зарубіжних та вітчизняних економістів: І. Ансоффа, П. Друкера, М. Мескона, А.Дж. Стрікленда, А.А. Томпсона, Ареф'євої О.В., Бабіча В.П., Бесєдіна В.Ф., Гейця В.М., Долішного М.І., Пирожкова С.І., Голікова В.І., Дорофієнка В.В., Єрмоленка М.М., Каракая Ю.В., Козоріз М.А., Одинцової Г.С., Перерви П.Г., Пономаренка В.С., Чумаченка М.Г., Щелкунова В.І., Яковлєва А.І. та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи „Розробка рекомендацій з удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в регіони України” (номер реєстрації 49Б-К99), що виконувалася на кафедрі економіки Національного авіаційного університету у 1999-2003 р.

Мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму інвестування промислового виробництва в регіонах України.

Для досягнення поставленої мети у роботі сформульовано та вирішено такі завдання:

- узагальнено теоретичні та практичні засади забезпечення інвестиційної привабливості промислового виробництва;

- досліджено об'єктивні передумови та обґрунтовано доцільність визначення економічних регіонів з точки зору повноти інвестиційного комплексу;

- здійснено критичний аналіз досвіду структуризації іноземних інвестицій;

- розроблено механізм інвестування промислового виробництва в регіонах шляхом створення регіональної системи сприяння іноземним інвесторам;

- сформовано концептуальні засади підвищення інвестиційної привабливості промислового виробництва в розрізі регіонів;

- розроблено послідовність визначення меж економічних регіонів за критерієм повноти інвестиційного комплексу;

- розроблено практичні рекомендації щодо створення та подальшого функціонування механізму інвестування промислового виробництва в регіонах.

Об'єктом дослідження є процес залучення іноземних інвестицій в промислове виробництво в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні проблеми створення і функціонування системи забезпечення іноземних інвестицій в промислове виробництво в межах регіону.

Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу дослідження становлять наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань управління розвитком промислового виробництва, визначення потенціалу зростання, системного аналізу, адаптивного управління. Робота виконана на основі законів України, нормативних актів Кабінету міністрів України і окремих міністерств, даних Державного комітету статистики України, статистичних матеріалів до Послань Президента України до Верховної Ради України за 2000-2003 р., даних статистичної та оперативної звітності підприємств України, матеріалів наукових та науково-практичних конференцій. В процесі дослідження застосовувалися принципи поєднання логічного та історичного, дедукції та індукції, аналізу та синтезу, систематизації й узагальнення, використовувались загальнонаукові методи спостереження, вимірювання та формалізації, методи синтезу, декомпозиції, агрегації, експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів:

Вперше:

- розроблено модель послідовності визначення меж економічних регіонів за критерієм повноти інвестиційного комплексу, що дозволяє знівелювати існуючі диспропорції у величині інвестиційної привабливості регіонів України та інтенсифікувати інвестиційну діяльність у депресивних регіонах;

- запропоновано організаційний механізм інвестування промислового виробництва в економічних регіонах, що являє собою цілісну систему сприяння здійсненню іноземних інвестицій в регіонах України, яка об'єднує у собі спеціально створені регіональні інвестиційні агенції, органи державного управління та самоврядування, бізнес-структури, національні та міжнародні торгові палати;

- розроблено систему показників економічної та соціальної ефективності функціонування організаційного механізму залучення іноземних інвестицій в промислове виробництво в економічних регіонах, яка дозволяє приймати рішення щодо кадрового, фінансового та матеріального забезпечення інвестиційних агенцій, необхідності створення нових або ліквідації існуючих суб'єктів інвестиційного процесу, вдосконалювати законодавчо-нормативне забезпечення цього процесу;

- удосконалено підхід до визначення функціонального призначення інвестиційних агенцій з точки зору забезпечення складових ринкової моделі організації інвестиційної діяльності.

Також набули подальшого розвитку:

- визначення понять „інвестиційний потенціал (комплекс) регіону”, „інвестиційна привабливість регіону”, „інвестиційний імідж регіону”, „інвестиційна конкурентоспроможність регіону”;

- система взаємодії адміністративних, виробничих та суспільно-громадських ланок з підприємствами регіонів України;

Уточнено фактори, що формують інвестиційний потенціал регіональних економічних систем.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення результатів роботи полягає у впровадженні запропонованих положень та методик з визначення ефективного використання резервів функціонального потенціалу регіонів, для реалізації проектів взаємодії суб'єктів господарювання, визначенні заходів, спрямованих на залучення інвестицій комплексного соціально-економічного розвитку пріоритетних галузей регіону. Розроблений автором методичний підхід до побудови організаційного механізму інвестування промислового виробництва в економічних регіонах знайшов своє застосування при формуванні „Програми створення регіональних інвестиційних агентств Українського національного комітету міжнародної торгової палати”. Розроблені автором методичні підходи та практичні рекомендації щодо покращення інвестиційного іміджу економічних регіонів України знайшли своє застосування в Розпорядженні Президента України, Постановах Кабінету Міністрів та відповідних розпоряджень обласних державних адміністрацій щодо створення регіональних інвестиційних агенцій та спільних з обладміністраціями Комісій з досудового регулювання спорів між інвесторами та органами виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Національного авіаційного університету при вивченні навчальних дисциплін “Розміщення продуктивних сил”, „Інвестування”. Основні наукові положення використані в НДР Національного авіаційного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною працею, основні наукові та практичні результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Розроблені автором наукові положення доповідалися і обговорювалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу НАУ: Міжнародні науково-технічні конференції „АВІА-1999” (м. Київ, 20-22 жовтня 1999 р.), „АВІА-2000” (м. Київ, 4-6 жовтня 2000 р.) та IV Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених „Політ-2004” (м. Київ, 16-17 квітня 2004 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковані у 4 наукових працях, загальним обсягом 1,1 д. а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 177 найменувань та 1 додаток.

Загальний обсяг роботи складає 179 стор. комп'ютерного тексту. Робота містить 17 табл., 39 рис.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано сутність і стан наукової задачі дослідження, актуальність теми, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади дослідження, сформульовано концептуальні положення наукового завдання, новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, ступінь і характер апробації.

У Розділі 1 - „Теоретичні основи організації інвестиційної діяльності на регіональному рівні” проведено критичний аналіз існуючих теоретичних положень щодо визначення інвестиційної діяльності як складової діяльності суб'єктів господарювання, основних термінів та понять, що використовуються при визначенні інвестицій як економічної категорії. Другим об'єктом аналізу є сучасні теоретичні підходи до розділу території держави на економічні регіони.

В сучасній економічній літературі відсутнє принципове розходження авторів щодо визначення термінів „інвестиції”, „інвестиційна діяльність”, „об'єкт та предмет інвестиційної діяльності”, „суб'єкт інвестиційної діяльності”. Автори лише роблять наголос на тих або інших суттєвих ознаках визначень у відношенні до об'єктів своїх досліджень. Дещо інше становище існує у відношенні до визначення понять „інвестиційний клімат”, „інвестиційна привабливість”, інвестиційний імідж”, „інвестиційна конкурентоспроможність” та „інвестиційний потенціал”. Деякі автори зовсім не дають визначення понять, які вони використовують, інші - не аналізують відмінностей та взаємозв'язок цих понять. На думку автора, використання поняття „інвестиційний клімат” у економічних дослідженнях відомих вчених є дещо не коректним. В роботі розглянуто та запропоновано визначення вищевказаних понять та їх взаємозв'язок у відношенні до регіонів (рис. 1).

Рис. 1. - Визначення та зв'язок основних понять інвестиційної спроможності регіону:

Узагальнюючи існуючі підходи до визначення функцій інвестицій у регіональному розвитку, можна констатувати, що здійснення інвестицій сприяє:

- забезпеченню зростання та якісному вдосконаленню основного капіталу як на рівні окремих підприємств, так і на рівні економіки регіону в цілому;

- здійсненню структурних зрушень, що оптимізують пропорції економічної системи регіону;

- реалізації досягнень науково-технічного прогресу і, як наслідок, підвищенню ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

Другим науковим завданням щодо дослідження фахових літературних джерел є аналіз існуючих теоретичних підходів до визначення поняття „економічний регіон” та встановлення методик визначення меж регіонів. В результаті було виявлено, що необхідним є адаптація визначення економічних регіонів з точки зору забезпечення їх інвестиційної привабливості, розробка методики визначення меж економічних регіонів за критерієм сукупності умов, що забезпечують інвестиційну діяльність, тобто повноти „інвестиційного комплексу”.

У Розділі 2 - „Особливості здійснення іноземних інвестицій у регіонах України та світовий досвід організаційного забезпечення інвестиційної діяльності” наведено результати аналізу практики здійснення іноземного інвестування в економіку України, оцінку сучасного стану інвестиційної привабливості регіонів України та світовий досвід організаційного забезпечення інвестиційної діяльності.

В роботі зазначено, що за даними дослідження консорціуму Flemings/SARS, проведеного на кінець 2002 р., визначальним чинником надходження іноземного капіталу в Україну є завоювання нових ринків. В той же час, мотиви підвищення ефективності виробництва більш дешевих ресурсів відіграють другорядну роль. Фактично, така позиція іноземних інвесторів є непрямим визнанням проблематичності ведення в Україні ефективної виробничої діяльності і в розрізі регіонів.

Автором встановлено, що стратегія нагромадження та мобілізації інвестиційного потенціалу України повинна передбачати:

- забезпечення макроекономічних умов, сприятливих для ведення підприємницької діяльності в економічному просторі України, отримання прийнятної норми прибутку, стимулів утворення та нагромадження фінансових ресурсів в країні;

- спрямування ресурсів кредитно-фінансової сфери на здійснення інвестицій в реальний сектор економіки, узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики із завданням інвестиційної стратегії;

- залучення фінансових ресурсів населення, національних підприємств і держави та їх спрямування на здійснення інвестицій до реального сектору економіки;

- створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій та їх використання для здійснення намічених структурних зрушень, підвищення здатності національної економіки до сприйняття цих інвестицій;

- відновлення та розвиток мотивації суб'єктів господарювання та населення до інвестування, спрямування інвестицій до реального сектору економіки, на здійснення позитивних структурних зрушень.

Для сучасної економіки України характерна вже сформована в попередні періоди система розміщення продуктивних сил. Конкретні суб'єкти господарювання, на розвиток яких, власно, і будуть орієнтовані інвестори, розташовані в конкретних регіонах. Крім того, на рівні регіонів впливають попередньо сформовані зв'язки з постачальниками та споживачами. Попередніми дослідженнями встановлено фактори визначення конкурентоспроможності промислового виробництва в розрізі регіонів. Розглянемо фактори, які впливають на формування економічного потенціалу та інвестиційну привабливість суб'єктів господарювання.

Рішення інвесторів щодо інвестування в інші економічні системи включає такі основні етапи: вибір країни, вибір галузі, вибір регіону, вибір проекту (підприємства).

Якщо з вибором країни, галузі, підприємства у інвестора проблем в Україні не виникає, то регіон вкладання коштів вибрати досить складно. Це пояснюється невідповідністю фактичних статистичних даних (якими найчастіше користується іноземний інвестор) дійсному рівню інвестиційної привабливості регіонів.

Ці рішення вимагають докладного статистичного аналізу та обґрунтування. Тому можуть бути як загальні „прикидки”, так і ґрунтовні прорахунки та оцінки прийнятності того чи іншого напряму інвестування.

Для оцінки інвестиційного іміджу як регіонів, так і України в цілому та подальшого формування його в позитивному напрямі використовуються сучасні інформаційні технології: анкетне опитування інвесторів, вивчення проблемних питань, робота з кореспонденцією інвесторів.

У травні 2002 р. в Інтернет автором була розміщена анкета, за допомогою якої передбачалося вивчити думки іноземних підприємців про умови вкладення капіталу в Україні. Одночасно анкета була розповсюджена серед інвесторів через іноземні дипломатичні установи та об'єднання іноземних підприємців в Україні, зокрема Американську торговельну палату, штаб-квартири МТП, компанію Ернст енд Янг та компанію Сігма-блейзер.

В анкетуванні взяли участь провідні інвестори, серед яких такі загально-відомі компанії, як Кока-Кола, Мак Дональдс, Сіменс, Алкатель, Міцуї, Лукойл, Хенкель, Кредіт Свіс Ферст Бостон тощо. Всього відповіли на анкети 122 найбільших інвестори.

Шляхом опитування було зібрано і проаналізовано великий масив інформації, що дозволило визначити основні позиції, переваги та недоліки інвестиційного клімату в Україні, сформувати умови, на які очікують інвестори. Загалом анкетування дозволило впевнено довести суттєві позитивні зрушення в українському інвестиційному кліматі та засвідчило оптимістичні прогнози іноземних інвесторів щодо поліпшення умов інвестування та економічної ситуації в Україні.

В роботі була проаналізована інвестиційна конкурентоспроможність адміністративно-територіальних одиниць України. Було виявлено, що конкурентоспроможність адміністративної одиниці залежить від її сукупного інвестиційного потенціалу і рівня розвитку конкретних підприємств та відображає привабливість певного регіону України для вкладення інвестицій порівняно з іншими регіонами держави.

Інвестиційну конкурентоспроможність регіону можна оцінити враховуючи його підприємницький потенціал за такими основними групами показників, які характеризують:

- рівень економічного розвитку;

- ємність внутрішнього ринку;

- фінансово-економічний стан підприємств;

- рівень інвестиційної активності.

Для оцінки інвестиційної активності у регіонах можуть бути використані показники обсягу капіталовкладень на душу населення, темпу росту інвестицій в основний капітал, обсягу іноземних інвестицій на душу населення і темпу росту іноземних інвестицій (табл.).

Табл. - Показники інвестиційної активності у регіонах за 2002 р.:

За рівнем економічного розвитку регіонів на перше місце за інвестиційною конкурентоспроможністю виходить Київ. Показники столиці більш як у двічі вищі показників більшості регіонів держави за рахунок значної питомої ваги у ВВП, суттєвого відриву від інших регіонів за темпами приросту експорту і промислового виробництва.

Досить чітко виділяється група лідерів, до якої належать Полтавська, Дніпропетровська, Луганська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Харківська і Одеська області - суттєва перевага за більшістю показників. Серед аутсайдерів - Хмельницька, Закарпатська, Тернопільська, Житомирська, Чернівецька. Рівненська області та АР Крим (за рахунок зниження показників експорту або виробництва у сільському господарстві). В дослідженнях виконана спроба розглянути вплив „Столичного фактору” на загальну інвестиційну привабливість економіко-виробничих систем.

На основі проведеного в дисертаційній роботі аналізу надходження іноземних інвестицій, встановлено, що за останні 10 років структура іноземних інвестицій не змінилася: депресивні регіони з точки зору залучення інвестицій стали більш депресивними, а група лідерів збільшила відрив від інших регіонів. Тобто, диспропорції збільшуються. Для недопущення їх поглиблення та з метою вирівнювання інвестиційної привабливості адміністративно-територіальних одиниць автором пропонується розбити територію України за критерієм повноти інвестиційного комплексу (набору умов, що необхідні для здійснення інвестицій). Для інвесторів має важливе значення вибір серед великої кількості районів і міст найбільш прийнятного територіального вкладення своїх капіталів. Такий вибір можна здійснити на основі аналізу та оцінки інвестиційної конкурентоспроможності країни на нижчому - міжрегіональному рівні. Результати аналізу конкурентоспроможності адміністративно-територіальних одиниць показали великий розрив у інвестиційній конкурентоспроможності м. Києва та найбільш депресивних регіонів України. Світовий досвід співпраці з іноземними інвесторами показує, що одним з найбільш дієвих організаційних механізмів сприяння залученню іноземних інвестицій є інвестиційні агенції. В переважній більшості вони створюються на рівні держави або у регіонах пріоритетного розвитку (вільних та спеціальних економічних зонах). Основними функціями таких агенцій є інформаційне та організаційне забезпечення інвесторів. Нажаль, існуючі агенції практично не займаються проблемами регіонального розвитку і усунення наявних диспропорцій у залученні іноземних інвестицій.

Проведений аналіз практики іноземного інвестування в Україні та світового досвіду організаційного забезпечення інвесторів дозволив зробити висновок, що актуальним науковим та практичним завданням є розробка методик визначення інвестиційного комплексу регіону, об'єднання існуючих адміністративно-територіальних одиниць у економічні регіони за критерієм повноти такого комплексу, побудови організаційного механізму сприяння інвестиціям у регіонах на основі створення регіональних інвестиційних агенцій та критеріїв оцінки ефективності їх функціонування.

У Розділі 3 - „Методичні підходи до створення організаційного механізму інвестування промислового виробництва в економічних регіонах” наведено розроблені автором методичні підходи до вирішення наукового завдання дослідження.

Процес визначення меж регіонів складається з чотирьох основних етапів. Першим етапом є аналіз існуючих адміністративно-територіальних одиниць щодо наявності та якості складових інвестиційного комплексу:

- галузевої (галузь спеціалізації, суміжні галузі, замкнутість технологічного циклу галузі спеціалізації, ступеня регіональної автономності управління галузями, наявності та ступеня автономності наукового супроводу виробництва, інформаційного забезпечення інвестиційних та виробничих процесів);

- територіальної (розвиненості транспортної інфраструктури, наявності або відстані до міжнародних транспортних коридорів, відстані до державних кордонів, стану соціальної та інженерної інфраструктури, природно-кліматичних умов, родючості ґрунтів);

- економіко-історичної (сталістю культурних та виробничих зв'язків з сусідніми адміністративними одиницями, трансграничних зв'язків з сусідніми державами, ментальності населення, мережі вищих та середніх спеціальних закладів, освітянського та професійно-кваліфікаційного рівня населення, ступеня розвиненості міжнародних зв'язків.

При цьому, на думку автора, під якістю складових інвестиційного комплексу розуміється ступінь відповідності їх характеристик вимогам інвесторів.

Рис. 2. - Критерії оцінювання ефективності функціонування організаційного механізму інвестування в економічних регіонах:

Наступним етапом вирішення наукового завдання є розробка організаційного механізму інвестування у економічних регіонах. Автором запропоновано структуру механізму, до якої входять:

- суб'єкти (учасники) інвестиційної діяльності - ініціатори, замовники, контрактори та керуючі інвестиційними проектами;

- органи державного управління та самоврядування адміністративно-територіальних одиниць, що входять до економічного регіону;

- спеціалізовані організації сприяння веденню зовнішньоекономічній діяльності - територіальні та національна торгово-промислові палати, Український національний комітет Міжнародної торгової палати;

- центральна ланка організаційного механізму - регіональна інвестиційна агенція, яка працює безпосередньо з усіма учасниками інвестиційного процесу;

- спеціально створений місцевими органами державного управління та самоврядування за участю регіональної інвестиційної агенції орган - комісія з досудового врегулювання спорів між інвесторами і іншими учасниками інвестиційного процесу.

Як зазначалось раніше, створення інвестиційних регіональних агентств є необхідним для забезпечення якісного функціонування механізму. Тому, в роботі пропонується така послідовність створення інвестиційних регіональних агенцій:

1) визначення регіону діяльності (процес визначення меж економічних (інвестиційних) регіонів);

2) визначення місця розташування (історичний центр регіону, центр галузі спеціалізації, розвиненість комунікацій тощо);

3) визначення організаційно-правової форми (бюджетна установа, громадська організація, безприбуткова організація, товариство з обмеженою відповідальністю, закрите або відкрите акціонерне товариство тощо);

4) визначення складу учасників (тільки юридичні або фізичні особи, тільки резиденти або без обмежень до складу учасників);

5) визначення джерел фінансування створення та функціонування (бюджет, кошти засновників, благодійна допомога, міжнародні гранти тощо);

6) побудова організаційної структури (лінійна, лінійно-функціональна, з відокремленими підрозділами тощо);

7) державна реєстрація юридичної особи та відокремлених підрозділів;

8) наповнення фондів та формування штатів;

9) презентація та початок функціонування.

В практичній діяльності необхідним є оцінювання результатів функціонування організаційного механізму з метою прийняття відповідних управлінських рішень. Автором запропоновано оцінювати економічну та соціальну ефективність функціонування такого механізму.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі на основі проведеного критичного аналізу сучасної теорії та практики ведення інвестиційної діяльності в регіонах України, світового досвіду організаційного сприяння іноземним інвестиціям вирішується наукове завдання створення організаційного механізму інвестування промислового виробництва в економічних регіонах, що має суттєве значення для інтенсифікації іноземного інвестування в регіонах України. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Сучасний стан економіки України характеризується трансформаційними умовами, наслідки яких впливають на активність перебігу інвестиційних процесів, що змінює склад і тлумачення категоріального базису інвестування, його ознак, з'являються нові чинники впливу, котрі характеризуються розгалуженістю, невизначеністю терміну дії, слабкою прогнозованістю. Такий стан процесів капіталовкладень вимагає подальшого розвитку й удосконалення науково-методичних засад інвестиційної діяльності;

2. Дослідження категорії іноземних інвестицій та чинників впливу інвестиційного середовища дали можливість удосконалити їх класифікацію за вагомими у трансформаційних умовах ознаками, що розподілені за приналежністю до внутрішнього та зовнішнього середовища промислового підприємства як основного об'єкта, суб'єкта інвестиційної діяльності. До нових запропонованих ознак відносяться: рівень новизни, таксономії, вид економічної діяльності, мотивація, уточнено види інвестицій за ознакою „об'єкт вкладення”, до складу яких запропоновано включити інвестиції в трудові ресурси (людський капітал). Практичне застосування удосконаленої класифікації сприятиме кращому усвідомленню сутності інвестування в умовах нестабільного середовища;

3. Комплексне оцінювання інвестиційної привабливості підприємств доцільно провадити з урахуванням тенденцій перебігу інвестиційних процесів у регіонах, галузях і безпосередньо на об'єктах інвестування за допомогою методів портфельного, багатовимірного, факторного аналізів і розрахунку інтегрального показника, що враховує його динаміку та спрямованість розвитку;

4. Інвестиційна конкурентоспроможність підприємств тісно пов'язана з наявним станом та перспективами розвитку всього логістичного забезпечення їх діяльності - підприємств-постачальників та суміжників, споживачів, транспортної та інформаційної інфраструктури, енергетичних мереж. У більшості випадків такий комплекс формується у декількох сусідніх адміністративно-територіальних одиницях, що у сукупності складають єдиний економічний регіон;

5. Межі економічних регіонів повинні визначатися за критерієм повноти інвестиційного комплексу - сукупності галузевої, територіальної та економіко-історичних складових, що забезпечують ведення інвестиційної діяльності;

6. Ефективність використання інвесторами інвестиційного комплексу регіону можливо лише за допомогою організаційного механізму інвестування, який створюється місцевими органами державного управління та самоврядування за участю організацій сприяння підприємницькій, зовнішньоекономічній та інвестиційній діяльності, підприємств та бізнес-структур;

7. Центральною ланкою організаційного механізму повинна бути регіональна інвестиційна агенція, на яку покладаються функції маркетингового та інформаційного забезпечення суб'єктів інвестиційної діяльності, координації дій місцевих органів влади та самоврядування, спеціалізованих організацій сприяння зовнішньоекономічній та інвестиційній діяльності. Крім того, агенції повинні приймати активну участь у розв'язанні спорів, що виникають між суб'єктами інвестиційної діяльності, як на етапі рекламаційного процесу - за допомогою створених за участю місцевих органів влади та самоврядування комісій з досудового розв'язання спорів, так і в арбітражних органах - за допомогою регіональних та національної торгово-промислових палат, Українського національного комітету Міжнародної торгової палати;

8. Одним з головних завдань створення та функціонування організаційного механізму інвестування в регіонах необхідно вважати створення високого інвестиційного іміджу регіону та України в цілому. Це може бути досягнуто, насамперед, завдяки лояльності до інвесторів місцевих органів влади, максимального сприяння при проходженні інвесторами дозвільних процедур, обмеженню корупції. Традиційні чинники інвестиційної привабливості регіонів необхідно доповнити якісно новими - мобільністю робочої сили, гнучкістю місцевих постачальників, готовністю влади до співпраці з інвесторами тощо;

9. Функціонування організаційного механізму повинно відбуватися з постійним моніторингом економічної та соціальної ефективності, що відображають результати діяльності механізму у вигляді приросту інвестицій, росту виробництва, зайнятості, заробітної плати та кваліфікації працюючих, рівня споживання, розвитку інфраструктури тощо. Доцільним є визначення ефективності функціонування організаційного механізму за такими критеріями. інвестиційний економіка капіталовкладення

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Щелкунов В.І., Бабак С.В. Стратегія регіонів щодо залучення іноземних інвестицій. - К.: Наукова думка, 2001. - С. 101.

2. Бабак С.В. Основні економічні чинники, що впливають на здійснення прямих іноземних інвестицій в Україні // Економіка і управління. - 2001. - №1. - С. 43-45.

3. Бабак С.В. Безпека інвестиційної діяльності // Стратегія економічного розвитку України. - 2003. - №8. - С. 100-104.

4. Бабак С.В. Загальна характеристика інвестиційної конкурентоспроможності економіки України // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури:Зб. наук. пр. - Випуск 10. - Київ НАУ, 2003., С. 45-49.

5. Бабак С.В. Організаційний механізм інвестування промислового виробництва в економічних регіонах // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - №4. - С. 48-56.

6. Бабак С.В. Загальна характеристика інвестиційної конкурентоспроможності економіки України., Авіа - 2004. Збірник наукових праць. НАУ, 2004.

Размещено на Allbest.ru