Порівняльний аналіз сучасних транзитивних економічних систем

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

08.01.01 - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Порівняльний аналіз сучасних транзитивних економічних систем

Черепніна Олена Іванівна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Леоненко Петро Михайлович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри економічної теорії економічного факультету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бєляєв Олександр Олександрович,

Київський національний економічний університет, завідувач кафедри політичної економії факультету управління та маркетингу;

кандидат економічних наук, доцент

Мартиненко Володимир Федорович, Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та історії.

Провідна установа: Об'єднаний інститут економіки НАН України, відділ економічної теорії та методології досліджень, м.Київ.

Захист відбудеться “30” червня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, к. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий “28” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Мазур І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З середини ХХ ст. порівняльний (компаративний) аналіз економічних систем виділився у окремий розділ сучасної економічної теорії. Він став також самостійним навчальним предметом у вузах Заходу як необхідний елемент вивчення у системі економічних дисциплін. Проте розвал планової економіки в СРСР та інших соціалістичних країнах, системні перетворення, пов'язані з формуванням соціально орієнтованої ринкової економіки, і трансформаційні процеси в країнах з розвиненими ринковими відносинами впродовж 90-х рр. ХХ ст. спричинили корінні зміни у галузі порівняльних економічних досліджень, які отримали своєрідний поштовх для подальшого розвитку.

По-перше, залишається актуальним співставлення різновидів (моделей) розвинутої ринкової економічної системи і її функціонування в тих країнах, що представляють кожний такий різновид. Зокрема, йдеться про порівняльний аналіз багатоманітних форм власності, ступеня розвитку підприємництва, національних систем державного регулювання економіки та ін. По-друге, у зв'язку із системними трансформаціями у постсоціалістичних країнах сфера порівняльних економічних досліджень, коло їх проблем та країн-прикладів (case study) значно розширились. В центрі уваги компаративістів опинилися транзитивні економічні системи постсоціалістичних та пострадянських країн. При цьому значне місце займає порівняння соціально-економічних наслідків ринкових перетворень у різних державах, з'ясування причин їх значних відмінностей, виявлення конвергентно-дивергентних процесів. По-третє, всередині кожної із перехідних систем виділяються і співставляються нові види економічних відносин, висвітлюються постіндустріальні та інші важливі тенденції розвитку економіки. По-четверте, розвиток сучасного світового господарства, вплив світогосподарських відносин на функціонування економічних систем різного типу обумовлюють необхідність здійснення порівняльного аналізу в контексті глобалізації. Особливо це стосується співставлення економічної ролі та функцій держави у трансформаційних процесах і з'ясування перспектив інтеграції сучасних транзитивних економік в економічні союзи.

Стан розробки проблеми. Різні аспекти теми дослідження інтенсивно розробляються сучасними представниками вітчизняної та зарубіжної економічної науки.

З позицій порівняльного аналізу сучасні транзитивні економічні системи безпосередньо досліджують такі відомі вітчизняні вчені як В.Д.Базилевич, І.І.Башнянин, О.Г.Білорус, О.О.Бєляєв, В.Г.Бодров, В.С.Будкін, І.В.Бураковський, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, І.В.Грабинський, П.С.Єщенко, А.О.Задоя, Б.Є.Кваснюк, Г.Н.Климко, Б.В.Кульчицький, П.М.Леоненко, І.І.Лукінов, В.Ф.Мартиненко, С.В.Мочерний, Ю.М.Пахомов, О.В.Плотніков, В.В.Рокоча, В.Р.Сіденко, В.М.Тарасевич, А.С.Філіпенко, А.А.Чухно та ін.

У дисертаційній роботі використані також результати наукових досліджень сучасних транзитивних економічних систем відомих російських науковців - Л.І.Абалкіна, О.Т.Богомолова, О.В.Бузгаліна, Є.Т.Гайдара, А.Н.Ілларіонова, В.Л.Іноземцева, О.І.Колганова, В.М.Кудрова, А.В.Кулькова, Д.С.Львова, В.А.Мау, Ю.Я.Ольсевича, М.Я.Петракова, В.В.Радаєва, В.Т.Рязанова, О.В.Сидоровича, В.Н.Черковця та ін.

Теоретико-методологічне обґрунтування необхідності і важливості порівняльного аналізу транзитивних економік, розгляд ряду конкретних його проблем у дисертаційній роботі здійснено також на основі критичного осмислення праць відомих зарубіжних учених А.Аслунда, Дж.К.Гелбрейта, Л.Клейна, Дж.Сакса, Дж.Стігліца (США), Г.Колодко (Польща), Я.Корнаї, Л.Чаба (Угорщина) та ін. Різні питання обраної теми становлять предмет розгляду в спеціальних роботах з порівняльного аналізу економічних систем відомих сучасних західних компаративістів М.Борнстейна, М.Голдмана, П.Грегорі, Р.Карсона, Р.Стюарта, М.Шніцера, Л.Туроу, К.Еклунда, Р.Хейлбронера та ін. Найбільш відомі автори сучасних підручників з економіки та макроекономіки (П.Самуельсон, Д.Нордхауз, К.Р.Макконнелл, С.Брю, С.Фішер та ін.) вводять до них спеціальні розділи з порівняльних економічних систем.

Разом з тим корінні питання порівняльного аналізу сучасних транзитивних економічних систем в зарубіжній та українській науковій літературі ще недостатньо розроблені. Відсутні праці, в яких би комплексно розглядались проблеми формування сучасної економічної системи України в порівняльному контексті і в координатах світового розвитку.

Таким чином, важливість проведення порівняльного (компаративного) аналізу транзитивних економічних систем для подальшого розвитку економічної теорії та практики в умовах ринкових перетворень, принципова новизна сучасних трансформаційних процесів, а також недостатня теоретико-методологічна розробленість проблем порівняльних співставлень зумовлюють актуальність теми, її теоретичне і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт, є складовою теми наукових дослідження № 01 БФ 040-01 “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (реєстраційний номер 0101U06977), що розроблюється колективом кафедри економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де виконувалась дисертація. Особистий внесок автора полягає у порівняльному дослідженні перехідних форм і трансформаційних процесів суспільного розвитку, зокрема, їх впливу на темпи економічного зростання, в Україні та інших перехідних економіках.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення порівняльного аналізу становлення і функціонування нових економічних систем в контексті розвитку постсоціалістичних країн протягом 90-х років ХХ ст. - початку ХХІ ст.

Відповідно до поставленої мети в дисертації визначені наступні завдання дослідження:

розкрити принципові зміни в галузі порівняльного аналізу економічних систем, еволюцію поглядів компаративістів у зв'язку з трансформаційними процесами; транзитивний економічний трансформація

виявити і класифікувати основні напрями сучасних порівняльних економічних досліджень у контексті системних трансформацій;

здійснити порівняльний аналіз загального і особливого у ринкових трансформаціях, соціально-економічних наслідків системних перетворень;

розкрити протиріччя і неоднозначність явищ та процесів, пов'язаних з приватизацією власності, темпами економічного зростання, виходом із трансформаційної кризи, розподілом доходів в транзитивних економічних системах;

показати взаємозумовленість трансформаційних процесів і розвитку світового господарства, місце та перспективи інтеграції сучасних транзитивних економік до світової економічної системи;

здійснити порівняльний аналіз економічної ролі та функцій держави в сучасних транзитивних економіках.

Об'єктом дослідження є сукупність соціально-економічних відносин, пов'язаних із становленням та функціонуванням сучасних транзитивних економічних систем при переході від командно-адміністративної до ринкової економіки.

Предметом дослідження є тенденції та особливості розвитку економічних систем постсоціалістичних країн в умовах ринкових пертворень.

Теоретичною та методологічною базою дослідження виступають праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з питань порівняльного аналізу сучасних економічних систем.

Методи дослідження. У дисертації застосовувалась сукупність загальнонаукових і спеціальних методів пізнання соціально-економічних явищ та процесів. При дослідженні сутності і структури економічної системи використовувався структурно-функціональний підхід. В ході вивчення теоретичних моделей системної трансформації та їх практичного застосування використовувались методи дедукції та індукції, логічного й історичного.

Методи якісного аналізу і синтезу застосовувались при вивченні трансформаційних реформ в постсоціалістичних країнах та їх співставленні. Порівняння макроекономічних результатів системної трансформації проведені за допомогою статистичного і кількісного аналізу.

Інформаційну базу дослідження складають фактичні і статистичні дані державних органів різних країн, зроблені на їх основі власні розрахунки, дані і факти, почерпнуті із монографій та періодичних наукових видань.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному вивченні, типологізації і порівнянні сучасних транзитивних економічних систем в Україні та інших постсоціалістичних державах.

Основні положення і результати дослідження, що виносяться на захист, характеризують наукову новизну і особистий внесок автора, полягають у наступному:

визначено місце і предмет порівняльного аналізу економічних систем у межах загальної економічної теорії як самостійного напряму;

розкрито еволюцію поглядів представників основних напрямів та шкіл економічної думки у галузі порівняльного аналізу економічних систем впродовж 20-90 рр. ХХ ст.;

уточнено і обґрунтовано критерії, принципи та методи співставлення економічних систем у їх транзитивному стані при докорінній зміні інститутів попереднього соціально-економічного ладу;

у контексті порівняльного аналізу економічних систем розкрито особливості нових теоретико-методологічних підходів відомих представників постіндустріального, інформаційного суспільства (Д.Белл, М.Кастельс, Л.Туроу та ін.) до співставлення перехідних економік;

з'ясовано причини, сутність та наслідки трансформаційної кризи у двох аспектах: внутрісистемному (при переході від одного господарського механізму до іншого) і міжсистемному (при зміні соціально-економічного ладу, що супроводжується ринковими перетвореннями);

здійснено порівняльний аналіз формування ринкової економічної системи в Україні та ряді інших країн Центральної та Східної Європи в галузі відносин власності;

розкрито існування причинно-наслідкового зв'язку між структурними реформами, запровадженям нових технологій і якістю економічного зростання і разом з тим теоретичну та практичну необґрунтованість ряду проголошених неолібералами емпіричних залежностей (між зменшенням витрат держави у ВВП та підвищенням темпів економічного зростання, між зменшенням витрат на соціальні цілі і зростанням трудової активності населення, між зростанням диференціації доходів і масовою активізацією підприємницької діяльності та ін.);

виявлено і висвітлено конвергентно-дивергентні процеси у сферах господарського механізму, темпів економічного росту, зростання ВВП та доходів на душу населення в ході ринкової трансформації постсоціалістичних країн.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці соціально-економічної політики сучасних проблем економічної теорії і у навчальному процесі. Окремі положення дослідження були використані НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції №192 від 26.06.2002) у відповідних розділах теми “Обгрунтування і оцінка заходів економічної політики в частині регулювання макроекономічних пропорцій та розроблення пропозицій щодо їх включення у Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2002 рік” (довідка № А/241 від 27.05.03).

Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використовуються Науково-методичним Центром вищої освіти Міністерства освіти і науки України при організації навчального процесу у вузах України, зокрема при розробці навчальних планів і програм в системі післядипломної освіти (довідка № 14/18.2 - 968 від 06.06.2003 р.).

Матеріали і результати дослідження впроваджено в навчальний процес обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету при розробці методологічного забезпечення і викладанні навчальних дисциплін “Політична економія”, “Економічна політика”, “Економіка перехідного періоду” (довідка КНЕУ від 9.02.04).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченим, самостійно виконаним дослідженням, яке має наукове та практичне значення і результати якого використовуються у науково-дослідних установах та вузах України. Публікації автора відображають основні положення виконаного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Висновки, основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження були апробовані на Всеукраїнській науковій конференції “Структурні та інституціональні фактори економічного зростання” (м. Київ, 20-21 листопада 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 30-31 травня 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” (м. Київ, 27-29 листопада 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Творча спадщина Йозефа А.Шумпетера та трансформація сучасної економіки України” (Чернівці, 23 квітня 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м. Львів, 24-25 жовтня 2003 р.).

Публікації. Основні результати дисертації відображені у 9 публікаціях загальним обсягом 3,4 друк. арк., з них 5 - одноосібні статті у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 214 сторінок, основний зміст роботи викладено на 175 сторінках, список використаних джерел включає 234 найменування на 20 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 10 таблиць, які займають 8 сторінок. Робота має 8 додатків на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми дослідження, сформульовано мету та завдання дисертаційної роботи, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію тощо.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи компаративного аналізу економічних систем” здійснено історіографічне дослідження проблеми, розглянуто сутність, структуру і еволюцію порівняльного аналізу, розкрито методологію вивчення та співставлення сучасних транзитивних економічних систем.

Розкрито, що первісне формування порівняльного аналізу економічних систем на Заході розпочалося на початку ХХ ст. і було пов'язане в першу чергу з відомими у 20-40-х рр. дискусіями про ринкове і планове господарство, як двома протилежними типами економіки.

Для представників порівняльних економічних досліджень характерні дві різні вихідні позиції щодо принципів таких досліджень. Представники першої (А.Гручі, У.Лаукс, А.Вітні та ін.) вважають, що в процесі порівняльного аналізу економічних систем достатньо у різних сполученнях використати теоретико-методологічні засади основних напрямів сучасної економічної думки (неокласики, кейнсіанства та його різновидів, неоінституціоналізму та ін.). На їх думку, порівняльний аналіз стосується альтернативних методів визначення обсягу випуску необхідних товарів, розподілу (аллокації) ресурсів для їхнього виробництва й отриманого доходу. Це - життєво важливі питання, животрепетні проблеми всіх сучасних економік. У більш широкому плані порівняльний аналіз економічних систем включає з'ясування таких фундаментальних питань, як економічна основа системи переваги і недоліки централізованого і децентралізованого прийняття рішень в економіці, форм і обмежень конкуренції, ролі і фунцій держави (уряду), припустимого рівня нерівності та ін. Прихильники другої (У.Бакінгем, Дж.Елліот, А.Екштейн, В.П.Гутнік та ін.) наголошують на необхідності створення особливої методології, яка б відповідала потребам реалізації конкретного порівняння економічних систем у найсуттєвіших сферах їх функціонування і розвитку. Економічна система виступає як комплекс господарських інститутів, що визначають характер системи в конкретних умовах розвитку даної країни і включає також реальні механізми, які забезпечують дієздатність інститутів. Таким чином, це єдність правил, норм, звичаїв господарювання, форм і механізмів взаємодії суб'єктів економічного життя, регулювання господарського порядку і господарських процесів з боку держави.

Автором дисертації виявлено і розкрито основні етапи еволюції порівняльного аналізу економічних систем, які мають важливе значення для з'ясування сучасного стану та перспектив розвитку новітніх порівняльних досліджень.

У дисертації виділено і проаналізовано наступні шість нових напрямків порівняльних економічних досліджень, пов'язаних зі становленням і функціонуванням сучасних транзитивних економічних систем.

1. Співставлення між собою країн з перехідною економікою, процесів здійснюваної системної трансформації в цілому.

2. Порівняння економіки постсоціалістичних країн з новими індустріальними, деякими латиноамериканськими державами і навіть з розвиненими ринковими економіками в певних галузях (сільське господарство, харчова промисловість, енергетичний сектор та ін.) і на певних етапах розвитку під кутом зору отримання певних уроків для країн з транзитивними економічними системами.

3. Співставлення економічних систем Китаю і країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), зокрема порівняння ролі ринкових інститутів у трансформаційному процесі, успіхів та невдач реформ тощо.

4. Зіставлення принципово нових проблем соціально економічного розвитку країн із перехідною економікою (наприклад, порівняння початкових умов системної трансформації, процесів приватизації, вступу постсоціалістичних країн до Європейського Союзу та ін.).

5. Специфічною сферою компаративістики є так звані попарні порівняння. Низку пар становлять Західна та Східна Німеччина, Фінляндія та Естонія, Південна та Північна Корея, Австрія та Чехословаччина та ін.

6. Компаративний аналіз економічних систем окремих країн в цілому або окремих галузей економіки чи проблем в соціалістичних і постсоціалістичних умовах.

Показано, що у сучасних умовах має місце розвиток двох основних напрямків у порівняльному дослідженні трансформаційних процесів: 1) аналіз внутрішніх змін, пов'язаних з подоланням внутрішніх обмежень в розвитку суспільства та його економіки, з підвищенням їх життєздатності; 2) аналіз способів, шляхів та форм виникнення постіндустріального суспільства.

У ході уточнення критеріїв, принципів та методів співставлення економічних систем у їх транзитивному стані показано, що наприкінці ХХ - початку ХХІ століття “чорно-біла”, полярна типологізація економічних систем на капіталістичні, у яких засоби виробництва перебувають у приватній власності, і на соціалістичні, у яких засоби виробництва належать всьому суспільству - виступає застарілою. Вона не може відбити усю багатоманітність і багатобарвність практики. Запропонований комплекс основних і додаткових критеріїв кількісного і якісного характеру, що враховують існування різних економічних систем, які відрізняються між собою насамперед співвідношенням різних форм власності, роллю та функціями держави у ринковій економіці тощо.

Другий розділ “Трансформаційні реформи в постсоціалістичних країнах та їх основні результати” присвячений компаративному аналізу моделей системної трансформації та їх практичному впровадженню, порівнянню системної трансформації та макроекономічних результатів у ряді перехідних економік.

У контексті порівняльного аналізу розглянуто моделі, перебіг і результати роздержавленя та приватизації в ряді постсоціалістичних країн, включаючи й Україну. З'ясовано, що специфічний підхід до роздержавлення і приватизації, його конкретні етапи і методи зумовлюють суттєві особливості моделей економічної трансформації постсоціалістичних держав та їх втілення в життя. Показано не лише негативні, але й безсумніві позитивні результати докорінної зміни відносин власності на засоби виробництва в аспекті становлення та функціонування сучасних транзитивних економічних систем.

Проаналізовані результати економічних реформ у сфері макроекономічної стабілізації та темпів економічного зростання в різних країнах. З'ясовано існування тісного зв'язку між темпами економічного зростання, вдосконаленням технологій і припливом прямих іноземних інвестицій (ПІІ), показано перебіг дивергентно-конвергентних процесів у цій сфері.

Обгрунтовано існування тісного зв'язку між темпами економічного зростання, вдосконаленням технологій і припливом прямих іноземних інвестицій (ПІІ), розкрито перебіг дивергентно-конвергентних процесів у цій сфері. Для всіх транзитивних економічних систем характерним є відносно незначне у порівнянні з реальними потребами надходження ПІІ. У 2001 р. ПІІ до країн ЦСЄ, включаючи Україну і Росію, досягли 28,2 млрд. дол., що у кілька десятків разів було меншим від потреби. Одночасно виявилася крайня нерівномірність щодо припливу ПІІ в окремі країни. Левова частка їх припала на Польщу, Угорщину та Чехію (більше половини іноземного капіталу, який поступив у країни ЦСЄ), а в останні роки - на Словаччину. Припливу ПІІ у країни-лідери сприяють відносно високі інвестиційні рейтинги великих міжнародних агентств (Moody's, Standard and Poor's, Fitch - IBCZ та ін.). Вони відбивають політичну і економічну стабільність країни, а також існування у ній сприятливого інвестиційного клімату. Надходження порівняно значної кількості ПІІ в економіку країн-лідерів призводить до вдосконалення технологій, обладнання, зростання продуктивності. Проте навіть у групі найбільш розвинених перехідних країн спостерігаються розбіжності у використанні ПІІ. Так, ПІІ в Угорщині значною мірою спрямовані на виробництво з метою задоволення потреб високо конкурентних західних ринків, а у Польщі більш спрямовані на виробництво продукції для внутрішнього ринку.

Проаналізовані результати і виявлені переважаючі тенденції в залученні прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в українську економіку в порівняльному контексті з рядом інших постсоціалістичних країн. На основі випереджаючого зростання іноземних інвестицій (порівняно із зростанням ВВП і зовнішньої торгівлі) відбувається посилення їх значення для більшості країн світу. За підрахунками, для економіки України потрібно не менше 40 млрд. дол. іноземних інвестицій. Їх потребують майже всі галузі національної економіки, зокрема, металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудування, транспорт, агропромисловий комплекс та ін. Фактично впродовж 1991-2003 рр. українська економіка одержала лише 6,658 млрд. дол. або близько 140 дол. на одного жителя (попри значне скорочення населення, за даними офіційної статистики). Для порівняння: ПІІ на душу населення становили у Чехії 4000 дол., Угорщині - 2400, Польщі - 1200, Росії - 370 дол. Виявлені основні причини незначних обсягів залучення ПІІ в українську економіку: бюрократизація процесу залучення, корупція, непрозорі податки, низький рівень захисту прав власності, політичні ризики вкладень тощо. Продовжує діяти попередня тенденція у структурі використання іноземних інвестицій, а саме зосередження їх у харчовій і тютюновій промисловості, торгівлі, фінансах, енергетиці, тобто в галузях із швидкою оборотністю капіталів і забезпеченими ринками збуту без митних і протекціоністських обмежень. Між тим, за підрахунками, лише на якісне переоснащення вітчизняного гірничо-металургійного комплексу, що дає основну експортну виручку, необхідно близько 10 млрд. дол., в окремі галузі хімії та нафтохімію - 2 млрд. дол.

Порівняльний аналіз функціонування сучасних ринково розвинених і транзитивних економічних систем свідчить про існування причинно-наслідкового зв'язку між структурними реформами, запровадженням нових технологій і якістю економічного зростання. З'ясовано, що в українській економіці використовуються головним чином резерви екстенсивного розвитку. Рівень та обсяги залучення ПІІ, нових технологій поки що незадовільні.

Разом з тим наявність позитивних тенденцій розвитку української економіки у 2000 - 2003 рр. відбивається у поступовому підвищенні інвестиційних рейтингів країни, певним просуванням її у рейтингах міжнародної конкурентоспроможності Давоського економічного форуму, у рейтингу людського розвитку ПРООН та ін.

Розкрито, що в умовах формування і функціонування сучасних транзитивних економічних систем виникла цілком нова актуальна тема досліджень: проблеми так званої бета-конвергенції або реальної конвергенції країн ЦСЄ і ЄС у сфері темпів економічного зростання та розподілу доходів.

З'ясовано невідповідність прогнозів переважної більшості західних експертів про зближення темпів економічного зростання та рівня доходів на душу населення у країнах з перехідною економікою, зроблені на початку ринкових перетворень. Насправді для всіх постсоціалістичних країн характерними виявилися різке падіння виробництва, ВВП, реальних доходів населення, їх зростаюча диференціація тощо. У середньому рівень ВВП постсоціалістичних країн у 1990-2000 рр. зменшився приблизно на одну третину. Неоднаковим у часі та просторі виявився і вихід із трансформаційної (системної) кризи. До 2003 р. її подолали лише 5 країн із 28. Розкрито, що макроекономічна динаміка в транзитивних економічних системах протягом останніх 13 років характеризувалась наступними основними рисами, суттєвими з точки зору досягнення реальної конвергенції.

1. За даними ЄБРР (2002 р.) рівень реального ВВП порівняно з 1989 р. становив (у порядку зростання): Польща - 130%, Словенія - 124, Угорщина - 116, Словаччина - 114, Чехія - 109%. Отже, в цій площині існує не конвергенція, а дивергенція між постсоціалістичними економіками.

2. Стабільні високі темпи зростання виявилися для країн перехідної економіки недосяжною метою. За 1990-2000 рр. середньорічні темпи приросту ВВП за винятком Польщі (4,5%) і Словенії (2,8%) виявилися незначними: Чехія і Естонія - 1,0%, Угорщина і Словаччина - 1,9%.

3. Всі транзитивні економічні системи відзначаються значними коливаннями темпів зростання ВВП, незалежно від результатів трансформаційного спаду.

4. В окремих країнах, особливо Болгарії та Румунії, спостерігались цикли буму з наступною депресією; можливе повторення подібної ситуації і в інших країнах за умови виникнення жорстоких криз платіжного балансу.

5. Співвідношення обсягу заощаджень і інвестицій невелике, а приплив прямих іноземних інвестицій концентрувався лише у кількох країнах.

6. Стійкий дефіцит з поточних операцій є причиною криз платіжного балансу і наносить шкоду стабільному зростанню.

7. Всередині кожної із постсоціалістичних країн різко зросла диференціація в доходах різних груп населення, яка значно перевищує існуючу в межах ЄС. Словенія - єдина країна, де доход на душу населення перевищує 2/3 середнього показника для ЄС. Водночас величина ВВП на душу населення у нинішніх країнах, що вступили до ЄС, становила, за розрахунками європейської комісії, приблизно 40% від цього показника ЄС (2001 р.), що збільшився приблизно на 5%.

Виявлено і висвітлено, що негативні зрушення в структурі виробництва та інших сферах економіки не лише погіршили якість економіки країн СНД, але й поглибили розрив, по-перше, між національними показниками ВВП на душу населення, по-друге, між ними і аналогічними показниками для ЄС. У 1990 р. коефіцієнт варіації ВВП на душу населення для 12 країн Співдружності склав 0,223, у 1995 р. він збільшився до 0,433, а у 1999 р. - до 0,530, тобто дивергенція між країнами у даній сфері економіки зросла у 2,4 рази. Ще разючіше поглиблення розриву відбулося між відносно найменш неблагополучною Росією і найбільш неблагополучним Таджикистаном: у 1990 р. цей розрив становив лише 2,1 рази, у 1995 р. - 4,6 рази, а у 1999 р. - 6,7 рази. Для порівняння: у первісній “шістці” ЄС коефіцієнт варіації середньодушових ВВП становив 0,225, у 1973 р. для ЄС - 9 він дорівнював 0,215, у 1986 р. для ЄС - 12 він зріс до 0,265, але вже у 1995 р. для ЄС-15 - не перевищував 0,233.

Порівняльний аналіз рівнів і темпів економічного зростання та доходів на душу населення в країнах ЦСЄ і ЄС-15 свідчить про труднощі у досягненні реальної конвергенції і необхідність тривалого періоду для її можливого досягнення. За умови довгострокового щорічного зростання доходів в середньому на 5% в країнах ЦСЄ, а аналогічного показника для ЄС - 2% потрібно від 13 років (для Словенії) до 50 років (для Болгарії), щоб здійснити конвергенцію із середнім для ЄС рівнем.

У третьому розділі “Перспективи інтеграції сучасних транзитивних економік в контексті глобалізації” обгрунтована взаємозумовленість трансформаційних процесів і розвитку світового господарства, необхідність впливу держави на формування і функціонування транзитивних економічних систем і здійснено порівняльний аналіз економічної ролі та функцій держави в сучасних трансформаційних процесах.

Відкритість національної економіки, інтенсифікація зовнішньо-економічних зв'язків у формі міжнародних потоків, послуг, капіталу, трудових ресурсів, інформації, технологій тощо обумовлюють зростаючу роль впливу економічного середовища на внутрішньогосподарські процеси у перехідних економіках. Дисертант обґрунтував положення про те, що постановка питання про “відкритість” і “закритість” національних економік та вирішення його у площині взаємовиключення політики фритредерства і протекціонізму не є оптимальним. На думку автора, в умовах перехідного періоду необхідно проведення політики селективного, “просвіченого” протекціонізму.

У світлі досвіду світового економічного розвитку, включаючи досвід становлення і функціонування сучасних транзитивних економічних систем, розкрито помилковість апріорних тез про існування стійкого причинно-наслідкового зв'язку між скороченням участі держави у перерозподілі національного доходу і підвищення темпів економічного росту, зростанням добробуту населення. Необхідність підтримувати творчу здатність ринків активним проринковим втручанням держави об'єктивно обумовлена так званими провалами ринку і підсилюється цілим рядом інших чинників, зокрема зростаючою інтенсифікацією внутрішньогосподарського, соціального і політичного життя, інтернаціоналізацією світового господарства, суперечностями розвитку. Світовий досвід ХХ - початку ХХІ ст. свідчить про значну роль цілеспрямованого державного впливу на економіку та інноваційний процес.

З'ясовано, що у теоретичному і практичному плані сучасне порівняльне вивчення впливу держави на соціально-економічний розвиток ведеться у широких межах двох крайніх підходів. На одному кінці екстремуму розміщуються концепції економічного лібералізму з його основним принципом невтручання держави в економічне життя; на протилежному кінці - теорії державного інтервенціонізму; посередині - концепції, в яких обґрунтовується необхідність і ефективність поєднання механізму ринкового і державного регулювання економіки. Згідно з теорією екстремума, яка посідає центральне місце в сучасному порівняльному аналізі економічних систем, на практиці всі вони є мішаними. У них переважає той чи інший (ринковий або плановий) спосіб аллокації обмежених ресурсів і координації економічного процесу.

Виявлено, що в сучасній економічній літературі сформульовано ряд емпіричних залежностей за сукупностями функціонування транзитивних економічних систем. Серед них - обернена залежність між темпами інфляції, дефіцитом бюджету, державним боргом (зовнішнім і внутрішнім), рівнем державних витрат (у відсотках до ВВП) і темпами економічного зростання; пряма залежність між часткою національних фінансових ресурсів, які проходять через державний бюджет, і темпами економічного зростання та підвищення рівня життя населення, між зростанням ступеня нерівності в доходах і підвищенням господарської активності суб'єктів при переході до ринкової економіки. Прихильники цих емпіричних узагальнень стверджують про їх неспівпадаючі кількісні параметри для різних груп країн, для окремих країн і разом з тим їх універсальність в якісних своїх формулюваннях. Більше того, наведені емпіричні залежності нібито безпосередньо включають до свого складу як змінні, що ними управляють, так і змінні, з допомогою яких управляють, тобто можуть бути безпосередньою базою для прийняття стратегічних рішень у галузі економічної політики.

Проведений порівняльний аналіз економічних систем ринково-розвинених країн і сучасних транзитивних економічних систем не виявив стійкого кореляційного зв'язку між зазначеними вище показниками. Зокрема, країни, що мали відносно високу частку соціальних витрат і характеризувались як соціально орієнтовані ринкові економіки, розвивалися в останні 30-50 років у цілому далеко не найнижчими темпами. Подібна закономірність проявилась і в розвитку постсоціалістичних держав ЦСЄ. Звернуто увагу на своєрідний статистичний парадокс: у країнах Західної Європи частка державних витрат була найбільш високою (46% ВВП) у 90-і рр. ХХ ст. при відносно низьких темпах приросту (1,6%).

В останні 40 років частка витрат держави в цілому в розвинених країнах Заходу була значно вище передбачуваного консерваторами “ліміту” (25-30%) і мала тенденцію до зростання, що свідчить про суттєве посилення економічної ролі та функцій держави. При цьому значними і зростаючими продовжували залишатися соціальні витрати - на соціальне забезпечення, допомогу безробітним, пенсії, охорону здоров'я, освіту тощо.

ВИСНОВКИ

Здійснений в дисертації порівняльний аналіз економічних систем в контексті сучасних трансформаційних і глобалізаційних процесів, що охопили практично весь світ, дає можливість зробити наступні висновки методологічного, теоретико-концептуального та практичного характеру:

Формування порівняльного (компаративного) аналізу економічних систем розпочалося на початку XX століття у зв'язку з дискусіями про ринкове і планове господарство, їх реальним розвитком та функціонуванням, спробами співставлення їх за рядом важливих параметрів (темпи економічного зростання, продуктивність праці, розподіл обмежених ресурсів та ін.). В основу подальшого розвитку теорій порівняльних економічних систем був покладений компаративний аналіз явищ, процесів і загального функціонування як різних, так і однакових типів економічних систем.

З початку 90-х рр. в теорії порівняльних економічних систем виникали нові галузі і теми аналізу, змінились теоретико-методологічні підходи, відбулося критичне переосмислення попередніх результатів аналізу. Найважливіші сучасні сфери порівняльного аналізу: співставлення країн з перехідною економікою та процесів системної трансформації, які в них відбуваються; порівняння економік перехідних країн з новими індустріальними, деякими латиноамериканськими країнами і навіть з розвиненими ринковими економіками у певних галузях і на певних етапах розвитку; співставлення економіки і суспільства в КНР, В'єтнамі і країнах ЦСЄ, зокрема України; порівняльний аналіз національної економіки окремих країн у цілому або окремих галузей народного господарства чи проблем у доперехідних і сучасних перехідних умовах.

Порівняльний (компаративний) аналіз економічних систем становить особливий розділ сучасної економічної науки, що все більше розростається і ускладнюється в результаті осмислення вченими фундаментальних процесів ринкових перетворень. Порівняльний аналіз сучасних транзитивних економічних систем, їх становлення і функціонування - це ядро сучасного компаративного аналізу економічних систем. Адекватне з'ясування суті, спрямованості і кінцевої мети перехідних процесів вимагає комплексного, міждисциплінарного підходу до аналізу всієї сукупності об'єктивних і суб'єктивних чинників, які визначають феномен перехідної економіки і трансформацію економічних систем в цілому. На таку роль претендує порівняльний аналіз економічних систем (компаративістика) і в його складі - транзитилогія.

Теоретико-методологічна основа порівняльного аналізу економічних систем досить неоднорідна. З одного боку, її складають основні теорії і методологічні принципи різних напрямків сучасної економічної теорії. З другого боку, використовуються в ході пізнання економічних явищ та процесів формаційний та загальноцивільний підходи, концепція загальнолюдського процесу, теорія циклічного розвитку людства, положення ряду неекономічних наук.

Важливе значення має чітке розрізнення внутрі- і міжсистемних трансформацій економіки. Внутрісистемна трансформація охоплює перетворення, які не виходять за межі певної економічної системи і спрямовані на вдосконалення існуючих господарських відносин, форм і методів. На противагу їм міжсистемна трансформація вивчає насамперед якісні перетворення, пов'язані із заміною попередньої економічної системи новою. Економічні перетворення в Україні, як і загалом, на всьому пострадянському просторі, мають яскраво виражений характер міжсистемної трансформації, переходу до принципово нового соціально-економічного ладу на засадах мішаної економіки та ринкового механізму.

Наростання нової хвилі трансформацій представники теорії постіндустріального суспільства трактують як реформаторські перетворення на шляху становлення і розвитку постіндустріального (інформаційного, пост капіталістичного і т.п.) суспільства. При цьому питання між системної трансформації розглядаються досить суперечливо. Поряд з дослідженнями, в яких розкриваються суттєві зміни властивостей і характеристик ринкової системи, мають місце дослідження, які досить обґрунтовано спростовують принциповий характер її змін. Постіндустріальні процеси вітчизняні вчені (А.А.Чухно та ін.) пов'язують із перспективою перехідного періоду - створення повноцінної ринкової економіки та після перехідного її розвитку, функціонування стабільної економічної системи.

7. Розвиток економіки постсоціалістичних країн протягом 1989-2003 р. характеризується дивергентними тенденціями у сфері темпів економічного зростання, розподілу доходів, рівнів ВВП на душу населення, припливу та використання ПІІ тощо. Такі тенденції характерні як для країн ЦСЄ, у тому числі найбільш розвинутих, так і ще в більшій мірі для держав СНД. Вступ ряду країн ЦСЄ до ЄС, очевидно, посилить конвергентні процеси в межах спільноти за умови більш швидкого (за темпами економічного зростання приблизно у 2 рази) соціально-економічного розвитку постсоціалістичних держав. Проте процес реальної конвергенції розтягнеться на багато десятиріч, враховуючи значні розриви у рівнях їх розвитку у всіх сферах економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Черепніна О.І. Порівняльний аналіз перехідних економік // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Економічні науки. - 2001. - №4. - С. 61 - 63.

Черепніна О.І. Про вплив держави на темпи економічного зростання та суспільний добробут (наприкінці ХХ ст.) // Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвідомчий збірник наукових праць / Інститут економіки НАН України. - 2002. - Вип. 33 - 34. - С. 26 - 32.

Черепніна О.І.Порівняльний аналіз системних трансформацій в пострадянських республіках // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Україники. Економічні науки. - 2002. - №2. - С. 66 - 70.

Черепніна О.І. Взаємозумовленість трансформаційних процесів і розвитку світового господарства // Актуальні проблеми економіки. 2004. - №1 (31). - С. 92 - 99.

Черепніна О.І. Дивергентно-конвергентні процеси у розвитку перехідних економік // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №2 (32). - С. 27 - 35.

Черепніна О.І. Необхідність інституціональних змін в умовах перехідної економіки України // Науковий вісник Інституту менеджменту та економіки. Серія економічних наук. - Івано-Франківськ, 2001. - №2. - С. 19 - 22.

Леоненко П., Черепніна О. Теорії порівняльних економічних систем // Економічна енциклопедія: У трьох томах / Відпов. ред. С.В.Мочерний. К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. - Т. 3. - С. 583 - 586. (особистий внесок: розкрито суть теорії порівняльних економічних систем і їх новітні варіанти у зв'язку із системною трансформацією (0,3 друк. арк.).

Черепніна О.І. Проблеми адаптації економіки України в умовах вступу до СОТ. // Творча спадщина Йозефа А.Шумпетера та трансформація сучасної економіки України: Матеріали ХIV міжнародної науково-практичної конференції . Чернівці, 23 квітня 2003 р. - Чернівці: Рута, 2003. - 2003. - С. 266 - 274.

Черепніна О.І. Порівняльний аналіз постсоціалістичних економік // Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Львів, 24-25 жовтня 2003 р. - Львів. - 2003. - С. 305 - 307.

АНОТАЦІЯ

Черепніна О.І. Порівняльний аналіз сучасних транзитивних економічних систем. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертація присвячена порівняльному аналізу становлення і функціонування сучасних економічних систем в умовах трансформаційної економіки. Розкрито теоретико-методологічні засади, зміст і еволюцію порівняльного аналізу економічних систем як особливого розділу сучасної економічної теорії. З'ясовано місце, роль і специфіку дослідження трансформаційних процесів у порівняльному аналізі транзитивних економічних систем.

Проведено порівняльний аналіз трансформації відносин власності в транзитивних економіках України та ряду інших постсоціалістичних країн, формування на їх основі ринкової системи.

Виявлено та висвітлено дивергентно-конвергентні явища і процеси у функціонуванні сучасних транзитивних економічних систем.

Досліджено зміст і особливості економічної ролі та функцій держави в трансформаційних процесах у зв'язку з інтеграцією сучасних транзитивних економік у світове господарство.

Ключові слова: порівняльний (компаративний) аналіз, внутрісистемна трансформація, міжсистемна трансформація, концепції системної трансформації, приватизація, перехідна економіка, транзитивна економічна система, трансформаційна криза, економічна роль держави, глобалізація.

АННОТАЦИЯ

Черепнина Е.И. Сравнительный анализ современных транзитивных экономических систем. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

Диссертация посвящена сравнительному анализу становления и функционирования современных экономических систем в условиях трансформационной экономики. Раскрыты теоретико-методологические основы, содержание и эволюция сравнительного анализа экономических систем как особого раздела современной экономической теории. Выявлены место, роль и специфика исследования трансформационных процессов в сравнительном анализе транзитивных экономических систем. Проанализированы новые направления сравнительных экономических исследований в связи с формированием и функционированием современных транзитивных экономических систем.

Уточнены и обоснованы объективные критерии типологизации современных экономических систем, предложено их ранжирование на основные и вспомогательные. Раскрыты содержание и основные черты транзитивной экономической системы. Проанализированы новые теоретико-методологические подходы к сравнению транзитивных экономических систем наиболее известных представителей теории постиндустриального, информационного общества (Д.Белл, М.Кастельс, Л.Туроу и др.).

Проведен сравнительный анализ трансформации отношений собственности в транзитивных экономиках Украины и ряда других постсоциалистических стран, формирования на их основе рыночной системы.

Выявлены и освещены дивергентно-конвергентные явления и процессы в функционировании современных транзитивных экономических систем.

Выяснены причины, сущность и последствия трансформационного спада экономики в условиях двух различных типов рыночных преобразований - внутри- и межсистемного. Раскрыты особенности макроэкономической динамики в транзитивних экономических системах (1989-2003 гг.). К числу их отнесены: уменьшение в среднем уровня ВВП постсоциалистических стран примерно на одну треть; растянутость во времени и пространстве выхода из трансформационного (системного) кризиса; отсутствие стабильных високих темпов экономического роста и их значительные колебания; незначительное соотношение сбережений и инвестиций; резкое возрастание дифференциации в доходах различных групп населения, превышающее существующие различия в странах ЕС; углубление разрыва между различными странами в ВВП на душу населения и др.

Исследована проблема так называемой бета-конвергенции или реальной конвергенции стран ЦСЕ и ЕС в области темпов экономического роста и распределения доходов.

В контексте сравнительного анализа раскрыта тесная связь между темпами экономического роста, внедрением нових технологий и притоком прямых иностранных инвестиций. Выявлены основные причины незначительных объемов привлечения ПИИ в украинскую экономику: бюрократизация процесса привлечения инвестиций, коррупция, непрозрачность налогов, низкий уровень защиты прав собственности, политические риски вложений и др.

Исследованы содержание и особенности экономической роли и функций государства в трансформационных процессах в связи с интеграцией транзитивных экономик в мировое хозяйство. Показана ошибочность ряда априорных тезисов о существовании устойчивой причинно-следственной связи между сокращением участия государства в перераспределении национального дохода и повышением темпов экономического роста, возрастанием благосостояния населения, между ростом дифференциации доходов и массовой активизацией предпринимательства и др. Обоснована необходимость существенного повышения роли и значения различных косвенных (налоговых, валютных, кредитных и др.) инструментов государственного регулирования в условиях возрастающей открытости переходной экономики.

Ключевые слова: сравнительный (компаративный) анализ, внутрисистемная трансформация, межсистемная трансформация, концепции системной трансформации, приватизация, переходная экономика, транзитивная экономическая система, трансформационный кризис, экономическая роль государства, глобализация.

ANNOTATION

Cherepnina O.I. The comparative analysis of contemporary transitive economic systems. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in economic according to the specialty 08.01.01 - The Economics. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2004.

The thesis is dedicated to comparative analysis of the formation and operating the modern economic systems in condition of the transformational economy. Theorist-methdological bases, contents and evolution of the comparative analysis of the economic systems as a special section of a modern economic theory are revealed. The place, role and specifics of the study of the transformational processes in comparative analysises of transitive economic systems are exposed.

The comparative analysis of transformations of the relations to property in transitive Ukraine's economy and some other postsocialist countries is carried out.

On the base of comparative analysis of the course and social-economic consequence market transformation on length 90-h years XX - begin XXI centuries divergence-convergence phenomena and processes of the functioning contemporary transitive economic systems are revealed.

The keywords: comparative analysis, intrasystem transformation, intersystem transformation, concepts of system transformation, privatization, transitional economy, transitive economic system, transformational crisis, economic role of state, globalization.

Размещено на Allbest.ru

...