Формування регіонального ринку м'ясної продукції

Размещено на http://allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.07.02. - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування регіонального ринку м'ясної продукції

Місюк Микола Васильович

Житомир - 2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України

БОЙКО Віктор Іванович,

Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділом продовольчих ресурсів і зовнішньоекономічних зв'язків

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

АМБРОСОВ Володимир Якович,

завідувач Харківським відділенням

науково-виробничих формувань Інституту аграрної економіки

кандидат економічних наук, доцент

МАРТИНЮК Михайло Анатолійович,

заступник декана факультету аграрного

менеджменту Державного агроекологічного університету (м. Житомир)

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету

Міністрів України, кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “ 17 ” лютого 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 в Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар 7, ауд. 55

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар 7

Автореферат розісланий “ 12 ” січня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент В.П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останнє десятиріччя в сільському господарстві і в інших галузях агропромислового комплексу України відбулися значні соціально-економічні перетворення. Перехід до ринкових відносин в АПК проходить неоднозначно. Формування ринку продовольства - одне з найбільш складних завдань реформування економіки. Це зумовлюється, перш за все, складністю галузі як об'єкту реформування, оскільки сільське господарство представляє собою складну виробничу систему, в якій взаємодіє багато економічних, соціальних і біологічних факторів.

В аграрному секторі економіки спостерігається тенденція зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської сировини і продовольства в основних галузях аграрної сфери і харчової промисловості. Різко зменшились фонди споживання м'яса і молока, яєць і плодово-ягідної продукції, змінились попит і пропозиція на ринку продовольства, виникають проблеми міжобласного (регіонального) обміну. Причина цих явищ пояснюється як макроекономічним рівнем невирішених проблем, зокрема відсутністю чіткої концепції розвитку аграрного ринку взагалі і окремих його галузей, так і недосконалістю ринкової інфраструктури на різних рівнях її функціонування. Ринок не відіграє стимулюючої ролі у розвитку виробництва, виконуючи вузькі функції переміщення товарних ресурсів від виробника до споживача за умови порушення еквівалентності обміну та дії інших чинників недосконалого господарювання.

Якщо брати до уваги, що рівень виробництва сільськогосподарської продукції (за співставними показниками валової продукції) порівняно з 1990 р. становить лише 60%, а по окремих показниках (у фізичному виразі) обсяг її зменшився до 40-60%, то можна стверджувати, що проблеми вимагають невідкладного розв'язання.

Методи їх вирішення в нинішній ситуації докорінно відрізняються, виходячи з стану розвитку продуктивних сил. В умовах ринкових відносин і вільної конкуренції очікувані якісні зміни організації виробництва можуть більш успішно здійснюватись на регіональному рівні товарного виробництва окремих видів продукції, оскільки регіонам надається більше прав і можливостей щодо розвитку підприємництва.

Саме тут на сучасному етапі ринкових реформ виник ряд нових, недосліджених проблем, зокрема стосовно визначення моделі дальшого розвитку суспільного виробництва у тваринницьких галузях аграрного сектора. По-перше, передбачається, що соціально орієнтована економіка держави зумовлює зростання обсягів виробництва і споживання продуктів харчування. По-друге, вирішення проблем у реформованому секторі економіки передбачає новий підхід до відтворення виробництва, раціонального поєднання галузей, реструктуризації кормової бази та реалізацію інших заходів з урахуванням кон'юнктури ринку, формування його інфраструктури, тенденцій експортного й імпортного руху сировини і продукції переробки.

Сукупність вищеозначених проблем зумовила вибір теми дослідження та структуру дисертаційної роботи.

Стан вивчення проблеми. Теоретичні та практичні аспекти розвитку сільськогосподарського виробництва, формування окремих агропромислових підкомплексів та його галузей, продуктових ринків, підприємництва та виробничих структур тощо, досліджували такі вчені-економісти, як В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, П.С. Березівський, М.В. Зубець, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Онищенко, П.Т. Саблук, П.І. Гайдуцький, Л.М. Худолій, П.П. Борщевський, Л.С. Краснокутська, М.П. Коржинський, В.І. Криворучко, О.В. Крисальний, О.М. Шпичак, О.В. Шкільов, А.В. Стельмащук, П.В. Щепієнко.

У працях цих та інших дослідників розкриваються теоретичні основи та методичні підходи до вирішення численних народногосподарських проблем. Проте, реформи в агропромисловій сфері та реструктуризація галузей тваринництва і кормовиробництва обумовили необхідність дослідити ряд важливих питань, що стосуються сучасного стану та особливостей організації виробництва м'ясо-молочної продукції й формування ринку м'яса і м'ясопродуктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН по темі: “Розробити наукові основи розвитку виробництва та формування ринку продовольства” № державної реєстрації 0196U016299 і є складовою частиною досліджень з пріоритетного напряму “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови.”

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні основних принципів формування і розвитку регіонального ринку м'яса і м'ясопродуктів, розробці й обґрунтуванні пропозицій щодо прискорення переходу галузей тваринництва до ринкових відносин а також удосконаленні діяльності підприємницьких структур м'ясного напрямку у регіоні.

Основними завданнями дослідження з формування і розвитку регіонального ринку продовольства (м'ясної продукції) є:

обґрунтувати модель регіонального розвитку товарного виробництва основних видів м'ясної продукції;

опрацювати теоретичні аспекти щодо визначення економічного поняття "товарне виробництво" і "товаровиробник" стосовно до особистого господарства населення;

визначити функції і роль місцевого самоврядування (селищних рад) у формуванні територіально-господарських одиниць товарного виробництва сільськогосподарської продукції;

визначити параметри й організаційно-виробничі структури раціональних типів суб'єктів підприємницької діяльності по виробництву м'яса; ринок м'ясний сільськогосподарський підприємницький

розробити пропозиції щодо удосконалення регіональної інфраструктури ринку продовольства і м'яса, зокрема;

розрахувати на перспективу економічні параметри товарного виробництва м'яса;

розробити основні напрямки реструктуризації кормовиробництва та підвищення його ефективності.

На основі результатів вивчення стану економіки регіонального м'ясного підкомплексу і ринку м'яса за 1996-2002 рр. розробити пропозиції щодо формування аграрної мікроекономічної політики на регіональному рівні та розглянути питання розвитку АПК у взаємозалежності галузей сфер виробництва, зберігання, переробки і реалізації.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи обрані: суб'єкти ринкових відносин, такі як сільськогосподарські підприємства, кооперативні об'єднання, селянські (фермерські) господарства, приватно-орендні підприємства, особисті господарства населення, підприємства системи заготівель, зберігання, переробки і реалізації в межах як окремого адміністративного району, області, так і за його межами залежно від вирішення поставлених проблем.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні аспекти розвитку м'ясного підкомплексу регіону з метою удосконалення виробництва й ефективного використання м'ясних ресурсів на ринку.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою проведення дослідження є основні положення діалектики пізнання економічних процесів та ринкової економічної теорії, системний підхід до вивчення економічних процесів у сфері товарного виробництва аграрної продукції, праці вчених-економістів з питань формування ринку м'яса і м'ясопродуктів, його інфраструктури та механізму міжгалузевих зв'язків.

У процесі розробки поставлених у роботі завдань використовувалися різноманітні методи дослідження, зокрема:

аналізу і синтезу - для деталізації об'єкта дослідження шляхом розчленування його на окремі складові частини;

монографічний - при проведенні анкетування особистих господарств населення, детального описування процесу відтворення стада на тваринницьких комплексах і окремих його операцій;

графічний - застосовано для наочного зображення схем взаємозв'язків окремих процесів технологічного і економічного порядку;

розрахунково-конструктивний - використано при визначенні динаміки поголів'я, обсягів виробництва м'яса на перспективу;

різноманітні прийоми статистичного методу, а саме: порівняння - для зіставлення фактичних даних звітного та попередніх років; групування - для встановлення залежності економічної ефективності виробництва молока від продуктивності корів;

абстрактно-логічний - для опрацювання моделі формування попиту на м'ясо і м'ясну продукцію на перспективу та його міжрегіонального ринку.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження одержані результати, наукова новизна яких полягає в наступному:

обґрунтовано моделі регіонального розвитку товарного виробництва основних видів м'ясної продукції на засадах відродження крупних тваринницьких комплексів і ферм, їх інтеграції з особистими господарствами населення, що дасть змогу відродити тваринницьку галузь регіону;

удосконалено теоретичні аспекти щодо визначення економічного поняття “товарне виробництво” стосовно до особистого господарства населення, що дозволяє віднести його до категорії “товаровиробник”;

визначено функції органів місцевого самоврядування (сільських рад) у формуванні територіально-господарських одиниць товарного виробництва сільськогосподарської продукції та їх роль у розвитку інтеграційних зв'язків, суспільно-виробничих відносин та інфраструктури життєзабезпечення і соціального захисту місцевого населення;

визначено параметри й організаційно-виробничі структури раціональних типів суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва м'яса, що забезпечить зростання економічної ефективності галузі в регіоні;

розроблено пропозиції щодо удосконалення регіональної інфраструктури ринку продовольства взагалі, і м'яса зокрема;

розраховано на період до 2010 р. економічні параметри товарного виробництва м'яса великої рогатої худоби, свинини та інших видів худоби і птиці у регіональному агропромисловому підкомплексі за критерієм забезпечення внутрішнього попиту та виходу на міжрегіональний ринок м'ясної продукції;

запропоновано основні напрями реструктуризації кормовиробництва та підвищення його ефективності на період до 2010 р. по галузях тваринництва і категоріях господарств.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані у процесі дослідження результати щодо визначення моделі подальшого розвитку виробництва м'яса і м'ясопродуктів мають забезпечити підвищення його ефективності на етапі практичної реалізації земельної реформи і докорінної зміни економічних відносин на селі. Передбачається досягнення таких параметрів виробництва, які забезпечують необхідний критерій конкурентоспроможності і вихід на міжрегіональні ринки м'яса.

Особистий внесок здобувача у досліджувану проблему. Дослідження за темою дисертації, методика вивчення досліджуваних явищ, інформаційний аналітичний матеріал та проведений на його основі економіко-статистичний аналіз, а також всі пропозиції і висновки розроблені і сформульовані особисто автором. Здобувачем розроблено методичний підхід до визначення принципів відродження виробництва товарної продукції у збиткових галузях сільського господарства і визначено механізм соціально-економічних відносин на селі, що базується на приватній власності на землю та засоби виробництва.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Одержані в роботі наукові результати отримали позитивну оцінку і використані у практичній роботі: при розробці програми розвитку та відродження галузі тваринництва Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на період 2001 - 2004 років згідно Указу Президента України від 17 лютого 2001 року “Про заходи щодо стабілізації на споживчому ринку та розвитку тваринництва у 2001 2004 роках”; організаційно-виробничі заходи при відродженні свиновідгодівельного комплексу потужністю 12 тис. голів; в навчальному процесі Подільської державної аграрно-технічної академії. Це підтверджується відповідними документами - довідками: Управління сільського господарства і продовольства Кам'янець-Подільського району Хмельницької області № 01-03-294 від 24.10.01 р.; ТОВ “Перспектива” Кам'янець-Подільського району Хмельницької області № 181 від 24.10.01 р.; Подільською державною аграрно-технічною академією № 71-08-430 від 14.10.03 р.

Основні результати дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції (18 - 19 вересня 2001 р., м. Хуст), Всеукраїнській конференцій молодих вчених економістів аграрників (22 листопада 2001р., м. Київ), науково-практичній конференції (13 березня 2002 р., м. Кам'янець-Подільський).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,4 друкованих аркуша, з яких особисто автору належить 7 робіт обсягом 2,1 друкованих аркуша, з них 4 у фахових наукових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел, додатків і викладена на 155 сторінках комп'ютерного тексту, містить 29 таблиць 9 рисунків, 9 додатків та 134 джерел використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Економічні основи товарно-грошових відносин і формування аграрного ринку “ - розглянуто теоретичні аспекти товарного виробництва, проаналізовано вітчизняні та зарубіжні джерела, що розкривають їх сутність та особливості, формування аграрного, зокрема регіонального ринку.

Сільське господарство, як і інші галузі матеріального виробництва, є складовою частиною товарного виробництва. Це обумовлює визнання того факту, що селяни, селянські (фермерські) господарства, приватні та орендні сільськогосподарські підприємства, кооперативи, акціонерні товариства є товаровиробниками, продукція яких є товаром зі всіма відповідними функціями, що надходить до споживача через купівлю-продаж на ринку.

У розділі концентрується увага на ролі особистого господарства населення як категорії товаровиробника, що бере участь у суспільному поділі праці у процесі товарного виробництва. Аналізуються основні риси цього господарства з огляду на низький рівень товарної продукції в загальному обсязі її виробництва, особливо в сільських районах, віддалених від промислових центрів, у зонах відчуження та радіаційно забруднених районах. Виробничі відносини тієї частини суспільства, яка залишилась непрацевлаштованою, знаходяться у колі вузьких споживчих інтересів і обмежуються примітивним товарним обміном. Так, частка спожитого м'яса і м'ясопродуктів, вироблених в усіх домогосподарствах Хмельницької області за 1999 р., становила 41,8%, а в сільській місцевості цей показник був у 1,5-2 рази вищий. Водночас на практично "неуречевленій", а лише живій фізичній праці в сучасних умовах створюється товарна маса продукції, попит на яку має епізодичний характер і залежить від існуючої недосконалої інфраструктури того чи іншого ринку агропромислової продукції.

Тобто, абстрагуючись від класичної формули натурального господарства можна зробити висновок, що навіть на сучасному етапі розвитку продуктивних сил господарство населення так чи інакше знаходиться на найнижчому щаблі організації виробництва та продуктообміну.

З теоретичної точки зору суспільний поділ праці і розвиток ринкових відносин мають перетворити натуральне господарство у товарне, але в тому разі, коли має місце його економічна відокремленість (юридична відособленість) виробника як власника не лише своєї робочої сили, а й інших засобів виробництва, включаючи землю. Цей процес має свої відміни, залежно від регіону, що уособлює певну територіальну одиницю, обмежену відповідними кількісними параметрами, сутність яких полягає в особливостях природно-кліматичних, демографічних або соціально-економічних умов розвитку продуктивних сил, сільськогосподарського або агропромислового виробництва.

В багатьох наукових працях регіон розглядається як адміністративно-територіальна одиниця, як складова загальнодержавної системи, що відіграє важливу структуроутворюючу функцію

Узагальнення літературних джерел стосовно ринкової теорії та сутності товарного виробництва в сільському господарстві свідчить, що воно базується виключно на економічній ефективності праці і залежить від інтересу товаровиробника до безпосереднього процесу праці, застосування засобів виробництва і пов'язане з ризиком землеробства в умовах природного середовища тощо.

Водночас економічною основою будь-якого товарного виробництва, в тому числі і в сільському господарстві, є суспільний поділ праці, а закон вартості регулює зв'язок між окремими товаровиробниками на основі співставлення суспільно необхідних затрат праці на виробництво того чи іншого товару. Цей закон лежить в основі товарно-грошових відносин, і його регулюючий механізм полягає в коливанні ринкових цін, в їх відхиленні від суспільної вартості в умовах конкуренції. З іншого боку, зміна попиту і пропозиції впливає на перерозподіл праці і засобів виробництва між різними галузями.

Стосовно ринку продовольства, то його регіональний рівень формується залежно від потреб населення, розвитку місцевої промисловості, а також необхідності залучення в товарний обіг наявного ресурсного потенціалу, створеного і за рахунок трудової зайнятості населення в особистому господарстві.

Цілком нове, але закономірне явище (для постсоціалістичного періоду) спостерігається у процесі товарообігу. Його межі значно розширюються, і товарна маса тієї чи іншої продукції, одержана виробниками в межах окремого регіонального ринку, виходить за межі адміністративно-територіального поділу. В іншому разі це суперечило б декларованій свободі товаровиробника і його права конкуренції на іншому "регіональному" ринку, навіть якщо цей вихід за межі забезпечується посередницькими структурами.

Узагальнюючи сутність ринкової теорії, можна зробити висновок, що в умовах перехідного періоду вибір напрямів розвитку товарного виробництва має визначати довгострокові пріоритети організації виробництва і базуватися на ефективному використанні регіональних грунтово-кліматичних умов і економічних та демографічних факторів.

У другому розділі - “Сучасний стан виробництва м'ясної продукції” - проаналізовано стан кон'юнктури м'ясної продукції на світовому, регіональному та місцевому ринках, динаміку розвитку тваринництва та ефективність виробництва м'яса худоби і птиці у сільськогосподарських підприємствах.

Поняття кон'юнктури, яке ґрунтується на співвідношенні попиту і пропозиції, й інші чинники інфраструктури ринку розглядаються на різних регіональних рівнях. З'ясовано, що виробництво м'яса всіх видів, в живій вазі (реалізація на забій) в усіх категоріях господарств Хмельницької області зменшилось від 237,7 тис. т у 1990 р. до 126,0 тис. т у 1999 р. і 123,4 тис. т у 2002 р. Знизились вагові кондиції худоби і птиці та якість продукції.

В дисертаційній роботі узагальнено різні складові попиту і пропозиції на ринку м'яса, формування ціни, структури товарних ресурсів та їх розподіл між споживачами, на основі чого виявлено певні відміни і закономірності формування регіонального ринку.

У Хмельницькій області кожен вид худоби та птиці, на якому б ринку вона не була реалізована, є збитковим, а виручка від реалізації не відшкодовує значної маси витрачених на її вирощування коштів (табл.1).

Таблиця 1

Показники реалізації худоби і птиці сільськогосподарськими

підприємствами Хмельницької області

Показники	Роки	Худоба і птиця -всього	У тому числі продано на м'ясо
			велика рогата худоба	свині	вівці і кози	коні
Обсяг реалізації, жива вага; тис. ц	1998	523,4	217,9	14,3	0,2	2,0
	2000	456,2	234,8	35,3	0,4	8,7
	2002	378,3	214,2	15,7	0,1	1,4
Повна собівартість реалізованої худоби і птиці, млн. грн.	1998	168,3	58,3	7,4	0,10	0,30
	2000	196,2	88,8	21,0	0,12	1,50
	2002	206,9	84,6	11,7	0,1	0,25
Прибуток (+), Збиток (-), млн. грн.	1998	-94,5	-28,4	-3,7	-0,05	-0,16
	2000	-83,7	-30,4	-8,7	-0,05	-0,13
	2002	-85,9	-17,9	-4,0	-0,04	-0,1
Рентабельність (збитковість), %	1998	-56,1	-48,7	-49,6	-68,5	-50,6
	2000	-42,6	-34,2	-24,6	-42,0	-9,1
	2002	-41,5	-21,2	-34,0	-53,1	-40,0

По-перше, звертає увагу кількісне співвідношення реалізованої худоби і птиці на м'ясо і племінні цілі та інший продаж. В цілому реалізація на м'ясо у 2002 р. становить 61,2 % , зокрема, великої рогатої худоби - 66,3 %, свиней - 37,0 %. Тобто по окремих видах значна частина вирощеної худоби і птиці реалізується за статтею ”на племінні цілі та інший продаж ”. По-друге, найбільша частка у структурі реалізації м'яса по видах припадає на велику рогату худобу - 85,3%, свиней - 11,3 %, коней - 2,2 %. Крім цього проблема полягає ще й у низькій якості продукції, яка реалізується безпосередньо на м'ясо.

Тобто ефективність виробництва є найбільш суттєвим кінцевим показником підприємницької діяльності, використання засобів виробництва і живої та уречевленої праці у процесі виробничих відносин. З іншого боку, ефективність виробництва є умовою його динамічного розвитку.

Структурні співвідношення реалізації худоби і птиці простежуються на прикладі господарств району (табл.2).

Таблиця 2

Показники реалізації худоби і птиці сільськогосподарськими підприємствами Кам'янець-Подільського району

Показники	Роки
	1998	2000	2002
1. Худоба і птиця (в живій вазі) - продано - всього, ц.	27129	23875	16307
- собівартість, тис.грн.	10489	11178	9243
- виручено, тис.грн.	3711	5080	4931
- прибуток (+), збиток (-), тис.грн.	-6778	-6098	-4312
- рентабельність, %	-64,6	-45,5	-46,6
В тому числі:
Велика рогата худоба
- продано на м'ясо (в живій масі) на племінні та інші цілі, ц	23801	20145	13781
- собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	8497	8757	7208
- виручено від реалізації, тис.грн.	2842	4108	3516
- прибуток (+), збиток (-), тис.грн.	-5655	-4649	-3692
- рентабельність, %	-65,5	-53,1	-51,2
Свині
- продано на м'ясо (в живій масі), на племінні та інші цілі, ц	2785	2765	1835
- собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	1855	2301	1642
- виручено від реалізації, тис.грн.	807	903	1042
- прибуток (+), збиток (-), тис.грн.	-1048	-1398	-600
- рентабельність, %	-56,5	60,7	-36,5
Вівці, кози
- продано на м'ясо (в живій масі), на племінні та інші цілі, ц	46	47	5
- собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	17	33	6
- виручено від реалізації, тис.грн.	5	12	1
- прибуток (+), збиток (-), тис.грн.	-12	-21	-5
- рентабельність, %	-70,5	63,6	-83,3

Продаж на племінні цілі та інший продаж безумовно відволікають значну частину продукції з безпосередніх “товарних” ресурсів. Але вони опосередковуються на м'ясному ринку через господарства населення, де частина великої рогатої худоби, свиней, отримана в рахунок оплати праці, відгодовується і реалізується, що підтверджується рухом поголів'я, який фіксується статистичними органами.

Отже, поки-що збитки в основних галузях тваринництва від каналів реалізації майже не залежать. Для повноти викладу слід звернути увагу на одну обставину, яка стосується скотарства і пов'язана з тим, що в цій галузі виробляється два види продукції: яловичина (телятина) і молоко. По суті, галузь утримується за рахунок виробленої молочної продукції (за умови її прибутковості). В дослідженні розглянуто основні економічні показники виробництва молока, виключно з огляду на його зв'язок із загальним станом галузі скотарства. По-перше, з'ясувалося, що групування сільськогосподарських підприємств області за показником продуктивності корів, з іншого боку, підтвердило суттєвий вплив її (навіть за низького загального рівня надою) на собівартість 1 ц молока і трудозатрати. По-друге, за показниками цього ж групування виявлено ще одну закономірність, яка вже стосується виробництва м'яса, а саме: чим більше поголів'я корів у господарстві - тим більше в ньому стадо великої рогатої худоби і поголів'я інших груп тварин. Зокрема, якщо у сільськогосподарських підприємствах з поголів'ям корів до 50 гол. (група І) в середньому утримувалось всього 148 гол. великої рогатої худоби і 113 гол. свиней, то у групі підприємств з поголів'ям корів понад 400 гол. (група VIII) утримувалося (в середньому) по 1933 гол. великої рогатої худоби і 1009 гол. свиней. Тобто м'ясний потенціал зростав відповідно з збільшенням маточного поголів'я.

Проведені дослідження ще раз підтверджують, що підвищення ефективності тваринництва слід шукати на шляху нарощування поголів'я, бо чим більша його кількість, тим кращі показники продуктивності праці, собівартості і, врешті, виходу м'ясної і молочної продукції.

Підсумовуючи викладене, і повертаючись до першопричини занепаду тваринництва, зазначимо, що чисельність поголів'я худоби в Україні завжди була визначальною у вирішенні проблеми збільшення обсягів виробництва молока і м'яса.

Крім цього розвиток тваринництва, рівень його продуктивності, ефективність виробництва продукції худоби і птиці в першу чергу залежать від стану годівлі та утримання худоби. Спроба пошуку шляху удосконалення й нарощування обсягів виробництва тваринницької продукції без докорінного поліпшення кормової бази приречена на невдачу.

Очевидно, що на сучасному етапі реформування економіки та розвитку суспільно-виробничих відносин сільське господарство та його структури ще не готові до переходу на ринковий тип кормозабезпечення, але така ситуація не може довго перебувати у стані невизначеності.

В дисертаційній роботі ставилась мета подати об'єкт дослідження у просторовому вимірі, що визначає особливості сільськогосподарського виробництва регіону, з одного боку, а з іншого - показує, що економічні процеси, які відбуваються в ньому, мають не локальний, а загальний характер.

Аналіз показав, що трансформація соціально-економічної бази досліджуваного регіону, як і багатьох інших, полягає в зміні демографічної ситуації, відносин власності на землю, майно та інших факторів і чинників, пов'язаних з економічними реформами. З іншого боку, як і в інших регіонах, тут відбулися суттєві зміни у формах господарювання, організації виробництва. Це стосується і господарчих функцій адміністративно-територіальних одиниць (селищних рад) як стійких структурних елементів регіональних комплексів. Загальна інтерпретація цих функцій зводиться до забезпечення розвитку інтеграційних зв'язків, суспільно-виробничих відносин та інфраструктури життєзабезпечення і соціального захисту населення даної місцевості.

У третьому розділі - “Удосконалення територіально-організаційної структури виробництва і економічного механізму формування ринку м'ясної продукції" - обґрунтовано організаційно-економічні засади розвитку скотарства і свинарства на перспективу в системі регіонального м'ясного підкомплексу, накреслені основні напрями реструктуризації кормовиробництва та підвищення його ефективності.

Для конкретного регіону важливо визначити вектор, тобто напрям відродження галузей тваринництва, виходячи з кон'юнктури ринку. Наприклад, в умовах конкуренції на внутрішньому ринку виграшну позицію матимуть ті регіони, які швидше позбудуться шокового стану, займуть не очікувальну, а активну позицію в забезпеченні нарощування виробництва продукції тваринництва. Завдання полягає в тому, щоб не тільки досягти показників виробництва продукції, які б задовольнили внутрішні потреби в цій продукції, але й вийти на міжрегіональний м'ясний ринок.

Виходячи з того, що в кінцевому підсумку мотивація загальної поведінки товаровиробника в умовах сучасної ситуації зводиться до того, щоб одержати прибуток від реалізації виробленої продукції для підприємств і господарств області, настав момент скористатися з вигідної кон'юнктури на ринку м'яса і наростити потенціал м'ясної продукції по всіх видах худоби і птиці незалежно від категорій господарств.

Розрахунки обороту стада з використанням нормативів виходу приплоду і падежу, середньодобового приросту на вирощуванні і відгодівлі, а також з урахуванням інших факторів дали можливість вийти на такий оптимальний варіант показників щодо розширеного виробництва м'ясних ресурсів (табл. 3).

Результати дослідження свідчать, що практична можливість наростити за десятирічний період виробництво м'яса більше ніж удвічі проти 2000 р. є цілком реальною за деяких умов.

По-перше, основний тягар лягає на виробничі структури нового типу, тобто суспільний сектор, де певна кількість реструктуризованих сільськогосподарських підприємств ще визначається з характером майбутньої діяльності і саме тут загальний обсяг продукції на кінець періоду повинен зрости в 4 рази. При цьому по всіх видах худоби і птиці він може становити лише 80% до рівня 1990 року, а по великій рогатій худобі - 76,6 і свинях - 80,9%.

Таблиця 3

Обсяги виробництва (вирощування) худоби і птиці (у живій вазі)

господарствами Хмельницької області, тис. т.

Роки	Худоба і птиця - всього	У тому числі
		велика рогата худоба	свині	вівці і кози	птиця	інші види
І. Усі категорії господарств
1998р.	111,9	63,7	43,0	0,3	2,6	2,3
1999р.	106,9	62,2	39,4	0,3	2,6	2,4
2000р.	109,1	66,6	36,7	0,4	3,0	2.4
2003р.	105,1	57,5	40,0	0,7	4,1	2,8
2005р.	121,4	67,6	44,0	1,0	5,8	3,0
2007р.	150,1	88,3	49,0	1,1	8,5	3,2
2009р.	187,7	116,4	56,0	1,2	10,8	3,3
2010р.	220,0	134,6	68,0	1,4	12,3	3,7
ІІ. Сільськогосподарські підприємства
1998р.	44,5	35,9	7,7	0,1	0,3	0,5
1999р.	36,3	28,2	7,2	0,1	0,3	0,5
2000р.	30,1	24,3	5,3	0,1	0,1	0,3
2003р.	35,5	27,2	6,0	0,5	1,0	0,8
2005р.	43,3	32,0	8,0	0,7	1,6	1,0
2007р.	63,8	47,5	12,0	0,8	2,3	1,2
2009р.	93,7	70,9	18,0	0,9	2,5	1,4
2010р.	120,0	86,2	28,0	1,0	3,0	1,8

Згідно з прийнятою концепцією розвитку галузей тваринництва і формування м'ясного ринку на перспективу передбачається, що суспільний сектор посідатиме пріоритетні позиції з виробництва яловичини і телятини. Їх частка у 2010 р. зросте до 64% проти 41,6% у 2000 р. За особистими підсобними господарствами було і залишається чільне місце з виробництва свинини - 58,8% і м'яса птиці - 75,6%.

По-друге, слід враховувати, що у 1990 р. населення області виробляло 101 тис. тонн худоби і птиці і тому реально збільшити його обсяги до досягнутого раніше рівня з урахуванням тієї обставини, що подальша політика уряду сприятиме розвитку особистих підсобних господарств.

Розглядаючи шляхи розвитку скотарства як основної галузі в системі відтворювального процесу м'ясних ресурсів, виходили з концепції, що в господарствах населення поголів'я великої рогатої худоби планується стабілізувати на рівні 249,3 тис. гол. у тому числі 184,5 тис. корів. Це відповідно на 7 і 5 тис.голів більше, ніж на початок 2001 р. У зв'язку з цим лише на 16 тис. голів збільшується забійний контингент, а приріст живої ваги буде одержано виключно за рахунок підвищення продуктивності і збільшення вагових кондицій худоби.

Дослідження показали, що відособленість особистого господарства у тваринництві від сільськогосподарських підприємств, які функціонують в межах певної територіально-адміністративної одиниці та її інфраструктури, можна вважати досить умовною, а по суті між ними залишаються тісні соціально-економічні відносини і зв'язки.

В дисертаційній роботі запропонована модель, в якій опосередковується технологічний підхід до розвитку виробничих зв'язків у процесі вирощування худоби (рисунок 1).

Основна (економічна) суть процесу полягає у застосуванні ринкових підходів до продуктообміну, встановленні стійких довгострокових товарно-грошових відносин у формі міжгосподарських зв'язків. Спрощена їх схема (без механізму еквівалентності обміну) полягає у передачі молодняка з господарств населення на сільськогосподарські підприємства, що дає можливість останнім створити великі різновікові і різностатеві групи на дорощуванні і відгодівлі, а першим отримати в обмін нетелі, корми, кошти чи іншу продукцію.

Проблеми підвищення ефективності виробництва свинини розглянуті на прикладі як сільськогосподарських підприємств, так і господарств населення. Дослідження в цій галузі показали, що її розвиток залежить від інтенсивності ведення, стабільної повноцінної кормової бази, умов утримання поголів'я тощо. В області за досліджуваний період втрачено значний потенціал свинарства: відбувся спад поголів'я свиней у господарствах суспільного сектора, виробництво свинини у 2000 р. становило 17,7% до рівня 1990 р. При визначенні шляхів розвитку, а по суті - відродження галузі, слід брати до уваги, що в державі не створено умов для підтримки цієї галузі на внутрішньому ринку м'яса і м'ясопродукції.

В процесі дослідження розроблено проектне рішення і визначено модель конкретного комплексу потужністю 10 тис. ц виробництва свинини на рік, який створюється шляхом реконструкції окремих об'єктів, модернізації устаткування та об'єднання відповідних виробничих структур в єдиний технологічний ланцюг.

Розміри товарних ферм сільськогосподарських підприємств з виробництва свинини мають бути не менш 500 голів інтенсивної відгодівлі на рік, а для господарств населення пропонується групове утримання свиней у кількості від 4-х і більше голів.

Кормовиробництво розглядається як галузь, через яку опосередковується конверсія більшої частини продукції рослинництва у тваринний білок.

Суттєва структурна різниця у видах худоби різних господарюючих суб'єктів обумовлює характер організації кормової бази на перспективу (табл. 4).

Таблиця 4

Потреба в кормах на виробництво продукції скотарства

в усіх категоріях господарств Хмельницькій області

Види кормів	Роки
	2003	2005	2007	2009	2010
І. Сільськогосподарські підприємства
Всього кормів, тис. т к..од	811	980	1346	1729	2100
з них концентровані, тис. т к.од	186	225	309	397	482
тис.т	166	201	276	354	430
зелені-всього, тис. т к.од	240	290	396	505	613
тис.т	1331	1608	2201	2804	3405
Всього протеїну,тис.т	85	103	141	182	221
ІІ. Господарства населення
Всього кормів тис. т к.од	795	842	885	922	959
з них концентровані, тис. т к.од	92	100	108	114	120
тис.т	82	89	96	102	107
зелені-всього, тис. т к.од	433	458	481	501	521
тис.т	2403	2544	2672	2785	2895
Всього протеїну,тис.т	83	88	93	97	100
ІІІ. Усі категорії господарств
Всього кормів тис. т корм.од	1607	1822	2230	2651	3059
з них концентровані, тис. т к.од	278	325	416	511	601
тис.т	249	290	372	456	537
Грубі - всього, тис.т к.од.	311	350	427	511	589
Соковиті - всього, тис.т к.од.	345	400	510	623	735
Зелені-всього, тис. т корм.од	672	747	877	1006	1134
тис.т	3734	4153	4873	5589	6300
Всього протеїну, тис.т	168	191	234	279	321

Модель кормовиробництва має балансовий характер і передбачає його реструктуризацію відповідно до показників нарощування поголів'я і виробництва м'яса в період з 2001 р. по 2010 р. Проблема забезпечення скотарства полягає в тому, що за цей період сільськогосподарські підприємства мають наростити виробництво кормів з 811 тис. т корм. од. до 2100 тис. т корм. од., у тому числі концентрованих кормів - з 186 тис. до 482 тис. т, або у 2,6 раза. В осо-бистих господарствах населення потреба у кормах усіх видів зросте відповідно на 164 тис. т корм. од., або на 20,6%.

ВИСНОВКИ

1. В області відбувається активна адаптація господарюючих суб'єктів до ринкової економіки. Господарства населення за обсягом виробництва валової продукції сільського господарства займають домінуюче положення, у тому числі з виробництва продукції тваринництва (72,4%). В області, порівняно з іншими регіонами, спостерігаються кращі показники щодо виробництва цієї продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь та на душу населення. Водночас, як і в інших регіонах, відбулося значне скорочення натуральних обсягів виробництва, зокрема м'яса, молока, вовни.

2. Основними причинами кризової ситуації у тваринництві стали в першу чергу економічні чинники через недостатність державного впливу на ціноутворення, відсутність правових і соціальних передумов, необхідних для ефективного функціонування економічного механізму на ринку м'яса.

Дослідження показують, що регіональний ресурсний потенціал м'ясного підкомплексу як в аграрній сфері, так і в переробній промисловості в ближчі роки буде спрямований на стабілізацію поголів'я худоби і птиці, підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом інтенсифікації виробництва.

3. В останні роки суттєво змінилися економічні структуроутворюючі чинники, а отже, і функції та чинність адміністративно-територіальних одиниць в межах місцевого самоврядування селищних рад. Формується певний тип соціуму та інтегрованих виробничих систем на основі утворення різних підприємницьких структур, ринкової інфраструктури, зокрема з надання послуг по закупівлі продукції, зооветеринарному обслуговуванню, використанню матеріально-технічних ресурсів тощо.

В результаті реформування земельних та майнових відносин основним виробником і постачальником продукції на ринку м'яса і молока у наступні 5-7 років все ще залишатимуться особисті господарства населення, де обсяг її виробництва стабілізується.

4. Прогнозований рівень виробництва м'яса в області на період до 2010 р. передбачено в обсязі 220 тис. т, з них яловичини і телятини - 134,6 тис. т, або 61,2%. Ресурси міжрегіонального обміну становитимуть близько 30% виробленої продукції.

Основний приріст виробництва м'ясної продукції в господарствах регіону на період до 2010 року очікується у сільськогосподарських підприємствах, де він зросте у 4 рази, і має забезпечуватися шляхом підвищення ефективності використання традиційних ресурсів (спеціалізація, раціональне розміщення і концентрація виробництва, нові форми організації та оплати праці, удосконалення господарювання тощо).

5. З метою поступового нарощування продукції в галузі скотарства пропонується модель розширеного відтворення м'ясного потенціалу за рахунок оптимізації структури і кількості поголів'я. Схема передбачає зворотний зв'язок між сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення у процесі розвитку між ними товарно-грошових відносин, в першу чергу шляхом обміну маточного поголів'я на молодняк худоби для дорощування і відгодівлі у великих різновікових групах тварин, з метою одержання високого середньодобового приросту та вгодованості худоби, що реалізується на м'ясо.

6. Відтворення свинарства пропонується здійснювати шляхом створення (відродження) в кожному регіоні виробничих комплексів з інтенсивного вирощування і відгодівлі свиней, шляхом залучення зовнішніх (вітчизняних) інвестицій. Окупність комплексу за умови реконструкції існуючих приміщень потужністю 10 тис. ц виробництва свинини в рік становитиме близько 4 років.

7. Вирішення проблеми реструктуризації кормовиробництва не може бути ні адміністративною, ні разовою акцією, оскільки на це немає відповідних ресурсів і це суперечило б ринковій орієнтації економіки аграрного сектора. Як у часі, так і просторі вона буде вирішуватись залежно від активності господарюючих підприємницьких структур, базового стану та вихідних позицій, на яких знаходяться ті чи інші галузі тваринництва і кормовиробництво зокрема. Проблема створення ринку кормів, без формування якого неможлива інтенсифікація тваринництва і структурна перебудова рослинництва, потребує невідкладного вирішення.

8. Дослідження і розрахунки показують, що, по-перше, у перспективі істотно зміниться кількість і співвідношення потрібних кормів на виробництво тієї чи іншої продукції. По-друге, окремі категорії господарств матимуть різну структуру потреби кормів по галузях, що в кінцевому підсумку визначатиме відповідні відміни по видах фізичних кормів, а отже, і структуру посівів тощо. Так, основна частка приросту потреби в кормах припадає на виробництво м'яса великої рогатої худоби. Загальна потреба по всіх категоріях господарств збільшується на 120 тис.тонн корм. од., або у 2,71 раза, а в сільськогосподарських підприємствах - у 4,3 раза.

Загальна потреба на виробництво продукції скотарства за період з 2001 по 2010 р. зросте в 2,08 раза, у сільськогосподарських підприємствах - втричі, а в особистих господарствах населення - на 25%.

На потреби молочної галузі (виробництво молока) сільськогосподарським підприємствам у 2010 р. потрібно 776 тис. тонн корм. од., або 30,7% всієї потреби в кормах, тоді як у 2001 р. вона становила 81%. Потреба в кормах на продукцію свинарства становитиме всього 13,6%, а на продукцію інших галузей разом - 3,4%, оскільки вони мають підсобний характер.

9. Вирішення проблеми організації кормовиробництва, яка у період переходу до розширеного відтворення виробництва продукції тваринництва передбачає практичне освоєння ландшафтної (контурно-меліоративної) системи землеробства, а це висуває на перший план проблему насінництва багаторічних трав. Літнє утримання худоби повинно базуватися на системі зеленого конвеєра (природні пасовища, сіяні трави, зелена маса пізніх культур тощо).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Місюк М.В. Регіональний вибір напрямів відродження свинарства. // Економіка АПК. - 2000. - №10. - С.39-41.

Місюк М.В. Формування м'ясних ресурсів регіону // Агроінком. - 2001. - №7. - С.67-69.

Місюк М.В. Поліпшувати структуру підприємницької діяльності у виробництві м'яса // Економіка АПК. - 2001. - №8. С.117-120.

Місюк М.В. Трансформація соціально-економічної бази виробництва в умовах аграрної реформи. - Харьков.: Вестник международного славянского университета. Серия “Экономика”. - 2001 -Т.IV., №3. С.77-79.

Місюк М.В. Організаційно-економічні засади відродження виробництва продовольчої продукції // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. У чотирьох томах. За редакцією П.Т. Саблука. ч.І. Організаційно-економічні проблеми села. К.: ІАЕ. 2001. С.213-215.

Бойко В.І., Місюк М.В. Проблеми виробництва м'яса в регіоні. / Проблеми агропромислового комплексу Карпат / Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - 2000 - 2001. - Випуск 9 - 10 . - с. 37 - 42.

Місюк М.В. Основні напрями відродження галузі свинарства. - Збірник наукових праць ПДАТА - 2002 - №10, С. 143-146.

Місюк М.В. Організація відродження скотарства в регіоні при формуванні ринку м'яса // Економіка АПК. - 2002. - №8. С. 86-88.

АНОТАЦІЯ

Місюк М.В. Формування регіонального ринку м'ясної продукції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

У дисертації досліджені теоретичні аспекти та організаційно-економічні проблеми формування регіонального ринку м'ясної продукції, розглянуто питання кон'юнктури ринку м'яса, проведено аналіз витрат на виробництво, визначено його економічну ефективність та вплив різних факторів на собівартість одиниці продукції, рентабельність, затрати праці тощо. Розглянуто проблеми розвитку виробництва в умовах різноукладної економіки і трансформації соціально-економічної бази аграрного сектора. З'ясовано сутність товарно-грошових відносин та місце особистого господарства населення, як товаровиробника на ринку аграрної продукції.

В загальному плані основними складовими організаційного механізму розширеного відтворення товарних ресурсів м'яса і м'ясної продукції розглядаються: визначення конкретної мети кожного підприємства в кожній окремій галузі і розробка відповідних заходів по оптимізації структури виробництва; застосування прогресивних технологій; балансова ув'язка міжгалузевих пропорцій та ін.

Основна увага в роботі приділена проблемі удосконалення територіально-організаційної структури виробництва і механізму формування ринку м'яса шляхом інтенсифікації розвитку скотарства та свинарства. Обґрунтовано концептуальний підхід до проблеми нарощування поголів'я всіх видів худоби і птиці на основі оптимізації галузевої структури та прогноз виробництва продукції на період до 2010 року. На цей же період запропонована організаційно-технологічна модель реструктуризації кормовиробництва, збалансованого за обсягом з потребами тваринництва у процесі його розвитку в регіоні.

Ключові слова: регіональний ринок, м'ясний підкомплекс, товарно-грошові відносини, кон'юнктура ринку, попит, пропозиція, реструктуризація, підприємництво, конкурентоспроможність.

АННОТАЦИЯ

Мисюк Н.В. Формирование регионального рынка мясной продукции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2002.

В диссертации рассмотрены экономические проблемы формирования регионального рынка мясной продукции.

Исследования показали, что в аграрном секторе происходит активная адаптация хозяйств к рыночной экономике, в результате которой личные подсобные хозяйства заняли доминирующее положение. В Хмельницкой области на этот сектор приходится 62% стоимости всей валовой продукции сельского хозяйства, в том числе 72,4% продукции животноводства. Однако область не избежала значительного сокращения натуральных объемов производства продукции, снижения уровня ее потребления в расчете на душу населения.

В работе рассматриваются вопросы конъюнктуры рынка мяса, основные причины кризисной ситуации в животноводстве, к числу которых относятся низкий уровень экономической эффективности производства продукции, недостатки в ценообразовании, просчеты в хозяйственной и маркетинговой деятельности, нарушение технологической дисциплины и др.

В диссертации исследуются вопросы эффективности производства мясной продукции в условиях разных форм хозяйствования, освещены вопросы трансформации социально-экономической базы аграрного производства в условиях изменения отношений собственности.

Исходя из повышения спроса на внутреннем рынке мяса в промышленно развитых, густонаселенных районах Украины, обоснован выбор вектора дальнейшего развития отрасли в направлении её интенсификации для ускоренного наращивания мясных ресурсов. Сущность предложенной концепции выхода отрасли из состояния кризиса состоит в выборе “экспортной” ориентации производства, а следовательно и его наращивания в объемах, превышающих региональные потребности. Ставится задача достичь расширенного воспроиз-водства поголовья крупного рогатого скота, преимущественно в сельскохозяйственных предприятиях, а свиней и птицы - в личных хозяйствах населения. Поставленную задачу по увеличению производства мяса в два раза к 2010 году намечено решить на основе оптимизации отраслевой структуры животноводства, внедрения организационно-технологической модели интенсификации производства.

В общем плане основными составляющими организационного механизма расширенного воспроизводства товарных ресурсов мясной продукции рассматриваются: определение конкретных целей каждого предприятия в каждой отдельной отрасли и разработка соответствующих мер по оптимизации структуры производства и управления; применение прогре...