Управління інноваційно-інвестиційним потенціалом фінансово-промислових груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАуково-дослідний економічний інститут

міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління інноваційно-інвестиційним потенціалом Фінансово-Промислових ГРУП

Кузьмінський Володимир Олександрович

08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Київ - 2004

Анотація

Кузьмінський В.О. Управління інноваційно-інвестиційним потенціалом фінансово-промислових груп. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. - організація управління, планування і регулювання економікою. - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2004.

Робота присвячена розробці науково-методичних положень управління інноваційно-інвестиційним потенціалом фінансово-промислових груп. Визначено сутність інтеграції фінансового, промислового й інтелектуального капіталів і доведено, що в результаті їхньої взаємодії у межах інтегрованих корпоративних структур (ІКС) утворюється інноваційно-інвестиційний потенціал. Визначено основні форми ІКС та види інтеграції, запропоновано методику оцінки інтеграційного ефекту. Розроблено модель мобілізації ресурсного забезпечення інноваційної діяльності та подано систему заходів з ефективного управління використанням інноваційно-інвестиційного потенціалу ФПГ. Розкрито макроекономічне значення формування вертикальних ФПГ як засобу реструктуризації економіки та розроблено методичний інструментарій для прийняття рішення про вертикальну інтеграцію Сформульовано концептуальні положення активізації формування ФПГ і порядку використання їхнього інноваційно-інвестиційного потенціалу, основні напрями удосконалення законодавства України.

Основні результати роботи використовувалися у науково-методичному забезпеченні навчальних курсів Київського національного університету імені Тараса Шевченка та у практиці державної акціонерної компанії “Титан”, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Ключові слова: управління, інноваційно-інвестиційний потенціал, фінансово-промислова група, інтеграція, інноваційна діяльність, інтегрована корпоративна структура.

інтегрування інвестиційний фінансовий економіка

Аннотация

Кузьминский В.А. Управление инновационно-инвестиционным потенциалом финансово-промышленных груп. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03. - организация управления, планирование и регулирование экономикой. - Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики и по вопросам европейской интегриции Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена разработке научно-методических положений управления инновационно-инвестиционным потенциалом финансово-промышленных групп. В исследовании раскрыты причинно-следственные связи интеграции финансового, промышленного и интеллектуального капиталов. Доказано, что в результате их взаимодействия в рамках интегрированных корпоративных структур (ИКС) образуется инновационно-инвестиционный потенциал. Определены основные формы ИКС и виды интеграции. На основе сравнительного анализа экономико-правовых основ создания ФПГ России сделан вывод о необходимости замены узкого подхода к определению понятия “финансово-промышленная группа”, которое существует в законодательстве Украины, более полным, которое бы отражало мировую практику деятельности таких образований. В работе уточнены экономические категории “финансово-промышленная группа” и “инновационно-инвестиционный потенциал”, рассмотрена роль ФПГ в активизации инновационной деятельности. Предложена методика оценки синегизма объединения и вертикальной интеграции в условиях трансформации экономики и основные направления диагностики ФПГ.

Разветвлённость сзязей ФПГ и значительная автономность хозяйственных единиц намного осложняют механизм взаимодейстия участников группы в целом и в осуществлении инновационной деяльтельности в частности. Поэтому в работе предложено, чтобы функцию организации совместной деятельности стуктурных единиц выполняла центральная компания ФПГ в зависимости от поставленных классов заданий.

В исследовании разработана модель мобилизации ресурсного обеспечения инновационной деятельности на основе операций финансового лизинга и предложена система мероприятий по эфективному управлению использованием инновационно-инвестиционного потенциала ФПГ. Формами основного функционального использования инновационно-инвестиционного потенциала корпорации являются проведение исследований и разработок и реализация инновационных проектов. В работе обосновано, что с целью рационального использования инновационно-инвестиционного потенциала в рамках центральной компании ФПГ необходимо создавать корпоративный инновационный центр (КИЦ). Организационная структура КИЦ должна гарантировать эффективное функционирование двух взаимодополняемых сфер деятельности: стратегической, направленной на развитие будущего потенциала, и оперативной - по реализации существующего инновационо-инвестиционного потенциала через реализацию инновационных проектов.

В диссертации виполнен комплексный анализ химической промышленности Украины и сделан вывод о целесообразности создания ФПГ в этой отрасли. Используя первичные данные, проведена оценка промышленно-финансовой группы “Титан” и её сравнение с основными конкурентами на рынке двуокиси титана, определены проблемы развития компании и указаны пути оптимизации её деятельности.

Раскрыто макроэкономическое значение формирования вертикальных ФПГ как средства реструктуризации экономики и разработан методический инструментрий для принятия решения о вертикальной интеграции. Сформулированы концептуальные положения активизации формирования ФПГ и порядка использования их инновационно-инвестиционного потенциала, а также основные направления усовершенствования законодательства Украины.

Ключевые слова: управление, инновационно-инвестиционный потенциал, финансово-промышленная группа, интеграция, инновационная деятельность, интегрированная корпоративная структура.

Annotation

Kuzminskyy V.O. Management of Innovative Investment Potential of Financial Industrial Groups. - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Economic Science degree in discipline: 08.02.03. - Organisation of Management, Planning and Economy Regulation. - The Economic Scientific Research Institute of the Ministry of Economy and European Integration of Ukraine, Kyiv, 2004.

The main purpose of the thesis is to develop a scientific theory for managing innovative investment potential in financial industrial groups.

It highlights the reasons why financial, industrial and intellectual capital should be integrated and concludes that when they operate together in an integrated corporate structure (ICS) innovative investment potential appears.

The main types of ICS and ways of integrating capital are explored and methods for evaluating the effect of integration are proposed. A model is set out of how resources which provide for innovative activity can be mobilized and a system of actions for effective management using innovative investment potential in financial-industrial groups is suggested.

The thesis investigates the macroeconomic sense of vertical structuring of financial industrial groups as a way of restructuring the economy and sets out a practical tool for making decisions concerning vertical integration.

It proposes a conceptual set of measures which would stimulate the creation of financial industrial groups and procedures for utilizing their innovative investment potential and points out the main direction for further development of legislation in Ukraine.

The main results of this thesis have been used in the academic resource base of teaching courses at Kyiv National Taras Shevchenko University and in the practice of the state shareholder company Titan and Ministry of Economy and European Integration of Ukraine, State Committee of Ukraine on Regulation Policy and Entrepreneurship.

Key words: management, innovative investment potential, financial industrial groups, integration, innovative activity, integrated corporate structure.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Пошук оптимальних організаційних форм інтеграції суб'єктів господарювання, що здатні забезпечити розробку та застосування новітніх технологій, максимальну ефективність виробництва, а отже, сталий розвиток вітчизняної економіки набуває дедалі вагомішого значення в сучасних умовах. Найреальнішим способом досягнення цієї мети є формування інтегрованих корпоративних структур (ІКС), зокрема фінансово-промислових груп (ФПГ). Саме великі корпорації (мезорівень економіки) є носіями інноваційно-інвестиційного потенціалу для розробки нової техніки, впровадження інновацій.

Проблема формування інноваційно-інвестиційного потенціалу фінансово-промислових груп та його ефективного використання з метою досягнення конкурентних переваг складна й потребує організаційно-цілісного підходу на наукових засадах. Це питання знаходиться у площині кількох напрямів досліджень економічної науки: управління формуванням інтегрованих корпоративних та інноваційних структур; теоретико-методичні аспекти управління інноваційною та інвестиційною діяльністю.

Аналіз опублікованих робіт засвідчив, що у зазначеній проблематиці існує чимало невирішених питань науково-методичного характеру. Поки що не повною мірою відпрацьовано науково-методичні основи інтеграції, управління формуванням ФПГ в умовах трансформаційної економіки. Недостатньо обґрунтовано економічні важелі ефективної реалізації системи управлінських заходів з організації та раціонального використання інноваційно-інвестиційного потенціалу цих утворень. Назріла потреба всебічного розкриття способів створення об'єднань підприємств, установ і організацій різних сфер діяльності для виконання інноваційної діяльності.

Отже, необхідність подальших науково-методичних розробок щодо формування ФПГ й управління їхнім інноваційно-інвестиційним потенціалом визначила актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною темою “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (2001 р., номер державної реєстрації 01 БФ 040-01). У розділі “Розробка концептуальних положень державної інноваційно-інвестиційної політики” автором обґрунтовано напрями удосконалення системи управління використанням інноваційно-інвестиційного потенціалу фінансово-промислових груп.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - розробка науково-методичних положень активізації інтегрування підприємств, установ й організацій у формі фінансово-промислових груп, визначення порядку утворення й алгоритму управління інноваційно-інвестиційним потенціалом (ІІП) цих об'єднань для забезпечення сталого розвитку економіки України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

– визначити сутність об'єднання фінансового, промислового й інтелектуального капіталів;

– довести, що в результаті створення інтегрованих корпоративних структур формується інноваційно-інвестиційний потенціал нового виміру;

– розробити методичні рекомендації для оцінки ефекту інтеграції науки, промисловості й фінансово-інвестиційних установ в умовах формування ФПГ;

– розробити механізм інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності у межах ФПГ;

– удосконалити систему управлінських заходів ефективної взаємодії учасників фінансово-промислової групи у здійсненні інноваційної діяльності;

– розробити наукові рекомендації щодо організації формування ФПГ та управління використанням їхнього інноваційно-інвестиційного потенціалу;

– обґрунтувати необхідність вертикальної інтеграції як засобу реструктуризації економіки;

– визначити напрями удосконалення законодавства України, що регулює порядок утворення ФПГ.

Об'єктом дослідження є інтегровані корпоративні структури у формі фінансово-промислових груп. Предмет вивчення - теоретичні, методичні та практичні питання управління інноваційно-інвестиційним потенціалом ФПГ.

Методи дослідження. У процесі підготовки дисертації використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: аналізу і синтезу (при дослідженні сутності утворення інноваційно-інвестиційного потенціалу інтегрованих корпоративних структур та розробці системи управління інноваційно-інвестиційним потенціалом на основі виділення класів завдань центральної компанії ФПГ); історико-логічний та монографічний (при виділенні еволюційних періодів розвитку і формування фінансово-промислового капіталу); логічного узагальнення (при уточненні ключових понять дисертаційного дослідження); економіко-математичного та структурно-логічного моделювання (для забезпечення узгодження інтересів членів фінансово-промислової групи у здійсненні інноваційної діяльності та при розробці підходів до мобілізації інвестиційних ресурсів розвитку інноваційної діяльності у межах ФПГ); системного аналізу (при виділенні підсистем інноваційно-інвестиційного потенціалу та розробці управлінських заходів із його використання); метод порівняння (при визначенні організації використання ІІП зарубіжних ФПГ та аналізі законодавчих актів України й зарубіжних країн); техніко-економічного й логічного аналізу (при обґрунтуванні пріоритетних напрямів стимулювання розвитку інтегрованих корпоративних структур в Україні). У роботі широко застосований графічний метод для наочного зображення структури і зв'язків між явищами та процесами.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження отримано наступні результати, які складають його наукову новизну:

одержано вперше:

– розроблено науково-методичні засади інтеграції науки, промисловості й фінансових інституцій, що мають забезпечувати формування у межах інтегрованих корпоративних структур інноваційно-інвестиційного потенціалу на основі синергійного ефекту, реалізація якого дозволяє посилити інноваційний характер економіки за рахунок внутрішніх складових;

– розроблено рекомендації щодо мобілізації ресурсів у межах ФПГ для проведення досліджень і розробок, орієнтованих на формування й використання внутрішніх інвестицій, зокрема шляхом створення корпоративної лізингової компанії учасниками ФПГ, що дає змогу збільшити обсяг кредитних засобів банку групи і відкриває нові можливості залучення додаткових інвестиційних ресурсів;

удосконалено:

– механізм узгодження інтересів членів ФПГ у здійсненні інноваційної діяльності, що базується на використанні економіко-математичних моделей і структурно-логічного моделювання управління рухом матеріальних, фінансових та інформаційних потоків;

– методичні рекомендації експрес-оцінки вертикальної інтеграції, яка полягає у визначенні рейтингового числа кожного підприємства, що передбачається внести до складу ФПГ і порівнянні їх суми із розрахунковим рейтинговим числом вертикальної групи як цілісності. Це дає змогу здійснювати попередню оцінку ефективності організаційно-технічних проектів створення ФПГ;

– визначення сутності економічних категорій “інноваційно-інвестиційний потенціал”, “фінансово-промислова група”. Доведено необхідність введення уточнених понять на основі врахування вітчизняного й зарубіжного досвіду, що має значення для удосконалення законодавчого поля та системно-цілісного використання понятійного апарату з даного напряму дослідження;

– науково-методичні підходи підвищення ефективності управління інноваційно-інвестиційним потенціалом ФПГ, зокрема шляхом створення специфічного управлінського підрозділу - корпоративного інноваційного центру в структурі центральної компанії об'єднання для координації досліджень і розробок та реалізації інноваційних проектів;

дістало подальший розвиток:

– обґрунтування доцільності використання механізму вертикальної інтеграції для активізації інноваційної діяльності, перетворення системи взаємодії науки і промисловості для ефективного ресурсного забезпечення інтеграційних утворень. Замість контрактних відносин при здійсненні наукової й науково-технічної кооперації, що характеризується значним ступенем невизначеності, пропонується мінімізувати витрати на придбання необхідних розробок через механізм об'єднання, злиття, поглинання та/або утворення власних структурних підрозділів;

– пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють порядок утворення ФПГ відповідно до міжнародної практики, забезпечують можливості оптимізації фінансових потоків (зокрема за рахунок віднесення на собівартість продукції витрат НДДКР), отримання державних гарантій (в індивідуальному порядку) для залучення іноземних інвестицій, законодавчого закріплення стимулів для фінансових інститутів в організації і діяльності ФПГ.

Практичне значення результатів роботи полягає у тому, що основні положення дисертації доведено до рівня прикладних розробок та методичних рекомендацій, які використані Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України при підготовці проекту Стратегії соціально-економічного розвитку України на 2004-2011 роки (довідка № 79-24/93 від 27.11.2003 р.); Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва при розробці методичних рекомендацій реалізації проекту Світового банку “Програмна системна позика” та під час підготовки нормативно-правових актів з питань формування єдиної державної політики у сфері підприємництва (довідка № 6456 від 10.11.2003 р.); Всеукраїнською асоціацією лізингу “Укрлізинг” при розробці методичних рекомендацій збільшення кредитних ресурсів банку (довідка №18 від 20.04.04); ДАК “Титан” для уточнення “Програми перспективного розвитку на 2001-2005 роки” (довідка № 01-4704 від 23.09.2002 р.). Практичне впровадження теоретичних положень дисертаційного дослідження здійснювалося у навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а саме під час викладання курсів “Інноваційний менеджмент”, “Теорії управління”, “Інноваційні форми регіонального розвитку”, написанні курсових робіт, випускних кваліфікаційних робіт бакалаврів і магістрів з менеджменту (довідка № 013/855 від 06.11.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки й рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої роботи і вказані в авторефераті у переліку основних публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (Київ, 2000 р.), “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть” (Київ, 2001 р.), “Сучасні проблеми управління” (Київ, 2001 р.), “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” (Київ, 2002 р.), науково-методичній конференції “Розвиток менеджменту в Україні: формування теорії, методики, практики” (Київ, 2000 р.), II міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (Київ, 2000 р.), III міжвузівській науково-практичній конференції “Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі” (Київ, 2001 р.), IX Всеукраїнській конференції “Менеджмент та маркетинг: досягнення та перспективи” (Київ, 2002 р.) та на науково-методичних конференціях кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

2. Основні положення дисертаційної роботи

У першому розділі “Теоретичні основи процесу утворення інноваційно-інвестиційного потенціалу інтегрованих корпоративних структур” розкрито економічну основу і причинно-наслідкові зв'язки інтеграції фінансового, промислового й інтелектуального капіталів, утворення інноваційно-інвестиційного потенціалу (ІІП) при їхній взаємодії в межах інтегрованих корпоративних структур (ІКС); визначено основні форми ІКС й підходи до їх класифікації.

Аналіз еволюції капіталу засвідчив, що існує тісний взаємозв'язок між НТП, розвитком нових форм капіталу та його організаційним оформленням. Суттєві зміни господарських процесів у післявоєнний період під впливом НТП спричинили подальшу еволюцію капіталу і перетворення фінансового капіталу в складнішу й високоорганізованішу форму - інтегрований, або фінансово-промисловий капітал. Перехід до прогресивних технологічних способів виробництва, трансформація структури окремих галузей і сфер зумовлює прискорення централізації капіталу, що проявляється у злитті корпорацій-гігантів. В цілому це спричиняє зміни в закономірностях руху капіталу і супроводжується появою нових організаційних форм ІКС (концерни, консорціуми, конгломерати, стратегічні альянси, ФПГ тощо), у межах яких цей капітал взаємодіє.

Рушійною силою об'єднання капіталів є отримання синергійного ефекту, наявність або відсутність якого залежить від вибору форми інтегрованої корпоративної структури. На основі критичного аналізу теорій злиття і поглинання (синергійна теорія, теорія агентських витрат вільних грошових потоків, теорія гордині) узагальнено основні типи ефектів, що можуть виникнути у процесі інтеграції. Це - операційні та фінансові синергії. Одержання операційних синергій означає отримання таких ефектів: економія операційних витрат (ефект агломерації), економія витрат на проведення НДДКР, ефект комбінування і комплексного використання ресурсів, що взаємодоповнюють один одного, збільшення розмірів ринкової ніші корпорації (гіпотеза монополізації). У результаті інтеграції можна отримати також так звані фінансові синергії, а саме: створення податкових щитів (уникнення надмірного оподаткування), можливість купівлі корпорації за ціною, нижчою від балансової, фінансова диверсифікація.

Обмеженість ресурсної бази (передусім фінансової) більшості суб'єктів господарювання України, нерозвиненість фондового та фінансового ринків гальмують інтеграційні процеси і формування конкурентоспроможних ІКС, що мають значний інноваційно-інвестиційний потенціал.

Україна стала на шлях ринкових перетворень в умовах нового розвитку світового ринку капіталів. Економічна ситуація в державі характеризується накладанням один на одного процесів, що були характерні для становлення великого капіталу початку століття, і процесів, притаманних сучасному розвитку капіталу. Тому необхідно створення ФПГ шляхом об'єднання промислових підприємств, фінансових інститутів і науково-дослідних організацій як найприйнятніший спосіб, що відображає специфіку трансформаційної економіки України. Формування ФПГ дасть змогу вирішити одразу комплекс проблемних питань: здійснити прискорений еволюційний перехід від галузевої до корпоративної структури виробництва; сформувати необхідний внутрішній ІІП розвитку інноваційної діяльності в результаті об'єднання різних форм капіталу та його ефективного використання; сконцентрувати капітал і наростити масу фінансових ресурсів для збільшення обсягу інвестицій в інноваційні проекти за рахунок приросту амортизації і впровадження лізингу; підвищити роль контролюючого центру об'єднаних капіталів, рівень керованості рухом коштів тощо.

Порівняльний аналіз економіко-правових засад створення ФПГ Росії і України дає підстави констатувати необхідність заміни вузького підходу до визначення поняття “промислово-фінансова група”, що існує в нашому законодавстві. Узагальнення світової практики діяльності різних форм корпоративних структур дало змогу визначити ФПГ як економічну систему інтегрованого капіталу, надфірмове утворення юридичних осіб: підприємств, установ, організацій, кредитно-фінансових й інвестиційних інститутів, які добровільно повністю або частково об'єднали свої ресурси на основі договору, або системи участі з метою посилення конкурентоспроможності продукції, розширення ринків збуту. Ключовою рисою ФПГ є система управління через центральну компанію.

Оцінка ефективності ФПГ у розвитку інноваційної діяльності безпосередньо пов'язана з реалізацією її ІІП, що утворюється у процесі об'єднання фінансового, промислового й інтелектуального капіталів. Виходячи з необхідності вдосконалення понятійного апарату уточнено економічну категорію “інноваційно-інвестиційний потенціал” корпорації (галузі, регіону), як здатність і готовність корпорації здійснювати ефективну інноваційну діяльність. Здатність - це наявність і збалансованість структури потенціалу (ресурсів, необхідних для інноваційної діяльності), а готовність - достатність рівня розвитку потенціалу та наявних ресурсів для здійснення інноваційної діяльності. ІІП є ядром загального потенціалу корпорації і характеризується ресурсом інноваційної діяльності, до якого входять: кадрова складова, матеріально-технічна база, фінансування, наукова інформація, інтелектуальна власність та інноваційна інфраструктура.

Практика формування перших ФПГ у Росії свідчить, що ці процеси відбуваються переважно вздовж технологічного ланцюжка експортноорієнтованих і високотехнологічних галузей шляхом об'єднання незалежних промислових, наукових підприємств, організацій та фінансових установ. Оскільки структура української економіки є подібною до російської, розвиток ФПГ в Україні відбуватиметься аналогічно. Вертикальна інтеграція шляхом об'єднання має одну суттєву перевагу в порівняні з іншими способами. При такому способі об'єднання немає потреби інвестувати великі додаткові кошти. Тому за умов дефіциту інвестиційних ресурсів у країні стимулювання з боку держави створення вертикальних ФПГ є найраціональнішим.

У розділі розроблено методику оцінки ефективності утворення вертикальної ФПГ на основі експрес-аналізу. Використання цього методу характеризується простотою розрахунків. Для експрес-аналізу ефективності створення вертикально інтегрованих компаній достатньо інформації, що офіційно публікується про діяльність компаній.

У другому розділі “Організація управління у створенні інноваційно-інвестиційного потенціалу фінансово-промислових груп” розглянуто організацію взаємодії учасників ФПГ у здійсненні інноваційної діяльності, розроблено модель мобілізації ресурсного забезпечення інноваційної діяльності й запропоновано систему заходів з ефективного управління використанням інноваційно-інвестиційного потенціалу ФПГ.

Розгалуженість зв'язків, багатогалузевий характер ФПГ, а також така особливість їхньої організаційної структури, як велика автономність господарських одиниць, надзвичайно ускладнюють механізм взаємодії учасників групи в цілому і у здійсненні інноваційної діяльності зокрема. В роботі запропоновано, щоб функцію організації спільної діяльності структурних одиниць виконувала центральна компанія ФПГ відповідно до визначених класів завдань.

Одним із завдань центральної компанії ФПГ є розробка стратегії інноваційної діяльності та координація і проведення НДДКР. Через дефіцитність інвестиційних ресурсів центральна компанія має здійснювати вибір пріоритетних інноваційних програм учасників ФПГ, які будуть фінансуватися, тобто постає питання узгодження інтересів між підприємствами-учасниками ФПГ.

Залежно від способу взаємодії між учасниками та виду ФПГ (конгломератного типу або вертикальна інтеграція) завдання центральної компанії в організації і здійсненні інноваційної діяльності відрізнятимуться. Наведено механізм взаємодії учасників ФПГ у здійсненні інноваційної діяльності із застосуванням економіко-математичного моделювання для максимізації загального ефекту від інновацій, на його основі доведено ефективність концентрації фінансових ресурсів у центральній компанії для розвитку інноваційної діяльності й запропоновано принципи погодження інтересів між суб'єктами ФПГ:

1. Принципи виділення фінансових ресурсів підприємствам для нововведень (реконструкція підприємств, модернізація обладнання тощо), а також їхні обсяги обумовлюються завчасно.

2. Централізовані фонди грошових ресурсів формуються як за рахунок підприємств-учасників ФПГ, так і за рахунок центральної компанії й інших джерел фінансування.

3. Принципи формування і розподілу (перерозподілу) прибутку від нововведень між учасниками ФПГ і центральною компанією визначаються заздалегідь усіма учасниками, що робили грошові внески у нововведення.

Важливим аспектом активізації формування ІІП ФПГ є процес організації і управління рухом матеріальних, фінансових та інформаційних потоків на засадах сучасних принципів і цифрових технологій (рис. 1). Потік фінансових ресурсів складається з двох частин: мінімального (оборотні активи + строго обмежені накладні витрати) і додаткового, що йде на формування інноваційно-інвестиційного потенціалу ФПГ і дає змогу розвиватися.

Спираючись на результати аналізу діяльності зарубіжних ФПГ, у роботі зроблений висновок, що фінансові інструменти, які кожна окремо взята організація або фінансово-кредитний заклад використовують у своїй діяльності, набувають ознак системної взаємодії у межах ФПГ. Із точки зору інвесторів, ФПГ є об'єктом вкладення капіталу та забезпечення гарантій їхніх інвестицій, оскільки надають гарантії чотирьох ступенів: гарантії держави (особливий порядок реєстрації, особливий державний реєстр); гарантії органів влади й управління регіонів, на території яких розміщені підприємства і організації, що входять до складу ФПГ (погодження намірів створити ФПГ, земельні та інфраструктурні відносини); заставні гарантії майнових прав (значний сумарний обсяг, висока ліквідність); контрактні гарантії (експортна орієнтація ФПГ у цілому).

Рис. 1. Логічна схема руху основних потоків у межах організаційної структури ФПГ.

Показано роль фінансових інститутів у формуванні інвестиційних ресурсів ФПГ. Корпоративний банк має можливість залучити до ФПГ досить значні обсяги інвестиційних кредитів (у тому числі й зарубіжних) за порівняно низькими відсотками. Тому учасники ФПГ можуть отримувати у її межах позичковий капітал під більш низький відсоток. Як складова ФПГ банк із великим успіхом може здійснювати будь-які види позабалансових операцій (зокрема, факторингові й лізингові). Собівартість таких операцій у межах групи нижча, а дохідність вища, ніж при вільному функціонуванні банку за рахунок укрупнення ресурсів, що використовуються

Автором розроблено нові підходи до формування ресурсного забезпечення інноваційної діяльності в межах ФПГ, зокрема модель формування кредитних ресурсів банку ФПГ на основі операцій фінансового лізингу. На рис. 2 подано схему нарощування заставних ресурсів ФПГ при створенні корпоративної лізингової компанії - лізингового підрозділу банку (КЛК-ЛПБ).

Рис. 2. Схема нарощування заставних ресурсів ФПГ при створенні КЛК-ЛПБ.

Формула обсягу кредитних ресурсів ФПГ (банку+КЛК) має вигляд:

, ,

умовні позначення наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Вихідні дані моделі формування кредитних ресурсів банку

Позначення	Зміст параметру
1	Наявний обсяг річних кредитних ресурсів (РКР) банку
	Частка РКР, що виділяється для статутного фонду корпоративної лізингової компанії (КЛК), яку очолює банк
, 0, при	Частка РКР, що використовується для кредитування лізингових операцій
	Частка заставної вартості у вартості майна, що передається у лізинг
	Обсяг коштів, що вноситься до статутного фонду КЛК як застава за лізинговою угодою
	Частка заставної вартості у вартості статутного фонду КЛК
	Частка заставної вартості у вартості основних засобів КЛК

Перевищення обсягу кредитних ресурсів ФПГ над РКР банку буде, якщо .

Таким чином, мультиплікаційний ефект корпоративного лізингу виражається величиною приросту кредитних ресурсів ФПГ:

.

При та маємо . Тобто при таких значеннях параметрів моделі річний кредитний ресурс корпорації може вирости до величини, що на 70% перевищує РКР банку ФПГ.

Формою основного функціонального використання інноваційно-інвестиційного потенціалу корпорації є проведення досліджень і розробок, реалізація інноваційних проектів. З метою раціонального використання інноваційно-інвестиційного потенціалу в межах головної компанії ФПГ має бути створений корпоративний інноваційний центр (КІЦ). Для ФПГ проведення НДДКР є хоча й лінійною, проте опосередкованою ціллю стосовно головної - отримання прибутку. В КІЦ дослідження і розробки, планування інноваційних проектів переходять до розряду безпосередньої лінійної виробничої функції, ефективне виконання якої безпосередньо впливатиме на кінцевий фінансовий результат усієї групи. Організаційна структура КІЦ має гарантувати ефективне функціонування двох взаємодоповнювальних сфер діяльності - стратегічної, спрямованої на розвиток майбутнього потенціалу, й оперативної - з реалізації наявного інноваційно-інвестиційного потенціалу через реалізацію інноваційних проектів.

Процес створення нововведеннь є дискретним, що орієнтується на нестабільний за характеристиками попиту ринок. Тому система управління й організаційна структура КІЦ має бути здатною адаптуватись до змінних умов ринку нововведень без розривів у отриманні прибутку. Це передбачає ефективне і гнучке управління за такими напрямами:

– стратегічний контроль за розвитком ситуації “нововведення - ринок”, що дає змогу визначити основні точки концентрації ресурсів і капіталу ФПГ;

– розвиток системи управління інноваційними проектами, координація і контроль за їхнім портфелем відповідно до корпоративної стратегії та календарних планів ФПГ;

– стала підтримка активної інноваційної стратегії, характерними рисами якої є випереджаюча реакція на попит споживачів нововведень, а також постійний пошук нових наукових ідей і перспективних розробок;

– створення інноваційного управлінського клімату, що передбачає безперервний пошук нового, культивує “погляд із зовні”, не допускає спроб “проштовхування” амбіційних проектів, що потребують невиправданих інвестиційних ресурсів;

– максимальна децентралізація управлінських повноважень при збереженні цілісності тісних інтеграційних зв'язків.

У третьому розділі “Удосконалення механізму формування фінансово-промислових груп і використання інноваційно-інвестиційного потенціалу” виконано комплексний аналіз хімічної галузі України щодо доцільності створення ФПГ, проведено оцінку вітчизняної ПФГ “Титан” та її порівняння з основними конкурентами на ринку двоокису титану, визначено проблеми її розвитку, вказано шляхи оптимізації діяльності.

Хімічна промисловість посідає важливе місце у промисловому потенціалі України. Її частка у 2001 році в загальному товарообігу промислової продукції становила 5,1%, в експорті - 9,1%. Хімічний комплекс України налічує понад 2000 промислових підприємств і об'єднань, 26 науково-дослідних і проектних інститутів. У галузі працює понад 350 тис. осіб, 300 із яких - кандидати і доктори наук.

На сьогодні хімічна галузь України не відповідає сучасним вимогам і потребує структурної переорієнтації, яка має здійснюватися у таких напрямах: наближення виробничо-технологічної структури до рівня розвинених країн; розробки і впровадження наукомістких безвідходних технологій; інвестування інноваційної модернізації функціонуючих виробництв; розвитку вітчизняної бази сировини, напівпродуктів, каталізаторів тощо; усунення економічно невиправданої залежності від імпорту хімічної сировини і матеріалів; налагодження довгострокових зв'язків із постачанням необхідних продуктів між країнами СНД і Європи; забезпечення зниження енерго- і водоспоживання; комплексної переробки відходів і поліпшення екологічного стану в регіонах.

Стимулювання розвитку хімічної промисловості здатне привести до ланцюгової реакції і розвитку багатьох споживчих галузей промисловості. Тобто створення інтегрованих корпоративних структур у галузі хімічної промисловості є стратегічно важливим завданням реструктуризації економіки та механізмом формування інноваційно-інвестиційного потенціалу для забезпечення розширеного відтворення, створення гнучкого фінансово-економічного забезпечення інноваційної діяльності.

Спираючись на результати комплексної оцінки діяльності першої офіційної ПФГ “Титан” та її порівняння із зарубіжними компаніями, що діють на ринку двоокису титану, розроблено рекомендації щодо подальшого посилення науково-технічного потенціалу компанії. На основі порівняння показників рентабельності власного капіталу основних конкурентів ПФГ “Титан” - компаній Du Pont (25% світового виробництва двоокису титану) та Millennium Chemicals (16% світового виробництва) (рис. 3) виявлено обернено пропорціональну залежність між рентабельністю акціонерного капіталу ФПГ Du Pont та Millennium Chemicals.

Рис. 3. Порівняльна характеристика дохідності акціонерного капіталу

У результаті цього зроблено висновок про олігопольність ринку двоокису титану та жорстку конкуренту боротьбу між найбільшими виробниками цієї продукції. На цьому тлі ПФГ “Титан” має економічно привабливі перспективи збереження і навіть розширення власного сегмента ринку. Для цього компанії необхідно провести модернізацію матеріально-технічної бази і вдосконалити технологію виробництва продукції.

В роботі розроблено рекомендації щодо застосування досвіду провідних компаній світу українськими ФПГ і, зокрема, ПФГ “Титан”, а також запропоновано напрями реструктуризації економіки України на основі вертикальної інтеграції і розроблено алгоритм визначення її доцільності.

На підставі порівняльного аналізу законодавства Росії та України виявлена недосконалість нормативно-правого забезпечення формування і діяльності ФПГ в нашій державі. При створенні вітчизняних ФПГ та їхнього законодавчого забезпечення доцільно відштовхуватися від світового досвіду їхньої організації і досвіду Росії зокрема, де процес формування ФПГ найдинамічніший серед держав СНД. Так, станом на 1 січня 2001 року офіційний статус отримали понад 100 ФПГ Росії. До їхнього складу ввійшли 1350 промислових підприємств і близько 200 кредитно-фінансових інститутів. Загальна чисельність зайнятих у ФПГ становила 7 млн. осіб.

У роботі сформульовано основні принципи створення ФПГ:

1. Першочергове створення груп на базі технологічно і коопераційно пов'язаних промислових підприємств, що випускають складну наукомістку й конкурентоспроможну продукцію, що має попит на внутрішньому й зовнішньому ринках.

2. Багатоваріантність шляхів формування ФПГ, у тому числі можливість їхнього формування із казенних підприємств, використання різноманітних організаційно-правових форм інтеграції фінансового, промислового, торгового, наукового капіталів на засадах взаємної зацікавленості у результатах спільної діяльності.

3. Використання холдингових, трастових відносин, системи участі для організаційно-економічної взаємодії учасників групи із головною компанією.

4. Створення на організаційній базі ФПГ нових інвестиційних механізмів розвитку інноваційної діяльності, що забезпечить саморозвиток і зниження навантаження на державний бюджет;

5. Запобігання негативним монополістичним тенденціям у зв'язку з концентрацією та централізацією, що передбачає цілеспрямоване формування низки ФПГ на одному галузевому товарному ринку або наявність на ньому конкурентів із відповідних видів продукції.

6. Соціально-економічна обґрунтованість проектів створення груп, що має передбачати використання відповідної експертизи і системи кількісних оцінок потенціальної ефективності майбутньої діяльності (оцінки ринку продукції, економічної ефективності інвестиційних проектів, зайнятості, екологічної безпеки нових виробництв).

7. Добровільність входження підприємств (організацій) до складу ФПГ, що передбачає ініціативу підприємств, установ і організацій при розробці проекту ФПГ, підбір учасників спільної діяльності з урахуванням економічних інтересів усіх сторін. Винятком можуть бути випадки формування ФПГ за рішенням уряду.

8. Регулювання юридичних взаємовідносин між ФПГ і державою через систему договорів, що визначають партнерські відносини, взаємні зобов'язання, гарантії і відповідальність ФПГ, з одного боку, й Уряду України - з другого.

9. Можливість залучення представників органів державного управління до структури управління ФПГ.

На основі аналізу техніко-економічної інформації, наведеної у матеріалах організаційних проектів ФПГ, що отримали офіційний статус і внесені до реєстру ФПГ Російської Федерації, виявлено загальні закономірності їхнього функціонування і типологічні ознаки та сформульовано концептуальні положення активізації формування ФПГ в Україні.

За підсумками проведеного аналізу післявоєнного розвитку Німеччини та Японії обґрунтовано концепцію інноваційного розвитку держави, яка має розроблятися орієнтуючись на інтеграцію науки, промислового та фінансового капіталів у структурі ФПГ. Створений таким чином ІІП стане рушієм подальшого сталого розвитку.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої економічної проблеми - розробку науково-методичних засад формування й використання інноваційно-інвестиційного потенціалу ФПГ у нестабільному ринковому середовищі трансформаційної економіки України. Одержані результати дають змогу визначити принципи інтеграції та формування фінансово-промислового капіталу, сформувати систему методичного інструментарію для орієнтації ФПГ на реалізацію власного ІІП з метою досягнення конкурентних переваг.

Виконане дослідження дає змогу зробити такі висновки:

1. У процесі інтеграції фінансового, промислового й інтелектуального капіталів формуються корпоративні утворення, які несуть у собі якісно нову функцію і організаційну сутність інтегрованого капіталу. Формування інтегрованого капіталу в Україні характеризується накладанням один на одного процесів, що були характерні для становлення великого капіталу початку століття і процесів, притаманних його сучасному розвитку. З одного боку, це створює потенційні можливості прискорення темпів для їхнього об'єднання і формування інноваційно-інвестиційних можливостей, з другого - значно ускладнює процес становлення нових інтегрованих корпоративних структур.

2. Рушійною силою інтеграційного процесу є отримання синергійного ефекту і формування інноваційно-інвестиційного потенціалу. Наявність або відсутність такого ефекту залежить від вибору форми інтегрованої корпоративної структури та її організаційної цілісності. У результаті інтеграції виникають два види синергійного ефекту: операційний (ефект агломерації, економія витрат на проведення НДДКР, ефект комбінування і комплексного використання ресурсів, збільшення розміру ринкової ніші) і фінансовий (створення податкових щитів, можливість купівлі компанії за ціною нижчою від балансової, фінансова диверсифікація). Їхня сукупність характеризує загальний інтеграційний ефект.

3. Аналіз форм міжфірмових об'єднань показав, що інноваційно-інвестиційний потенціал ІКС залежить від сили інтеграції та складу учасників утворення. Фінансово-промислова група у вигляді концерну має найбільший інноваційно-інвестиційний потенціал і являє собою не механічне утворення, а певну фінансово-економічну цілісність. Виявлення специфіки розвитку і механізму становлення форм інтеграції капіталів є суттєвою ознакою здійснення класифікації інтегрованих корпоративних структур.

4. Використання інноваційних переваг фінансово-промислових груп потребує узгодженої взаємодії структурних підрозділів. Центральна компанія ФПГ має бути зацікавлена у ефективній організації досліджень і розробок та впровадження їх у виробництво. Для цього необхідно, щоб вона виконувала координацію, здійснюваних усіма підрозділами ФПГ, НДДКР. Координація і проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в межах головної компанії ФПГ потребує створення корпоративного інноваційного центру (КІЦ).

5. Взаємодія учасників ФПГ у здійсненні інноваційної діяльності науково-методично може бути регульована за допомогою економіко-математичного моделювання. Сформульовані задачі лінійного програмування, залежно від форми інтеграції у структурі ФПГ (конгломератне утворення чи технологічний ланцюг) дають можливість оптимізації загального ефекту діяльності ФПГ.

6. Досвід діяльності відомих зарубіжних ФПГ переконує, що механізм взаємодії учасників групи базується на засадах передових інформаційних технологій. Управління функціонуванням ФПГ має здійснюватися регулюванням руху матеріальних, фінансових та інформаційних потоків.

7. ФПГ є середовищем формування внутрішніх і залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів для інноваційної діяльності. Провідна роль у формуванні інвестиційних ресурсів належить фінансовим закладам, що входять до складу ФПГ. Залежно від стратегічних інтересів фінансових інститутів, що об'єднуються у межах ФПГ визначається їхня роль у формуванні цих структур. За умови довгострокової й широкомасштабної участі у діяльності ФПГ, банки-учасникам відкриваються перспективи використання широкого спектра фінансових інструментів і банківських технологій залучення інвестиційних ресурсів Виправданим є застосування фінансового лізингу для нарощування інвестиційних ресурсів ФПГ. Проведений аналіз способів технологічного оновлення виробництва дає підстави зробити висновок про те, що створення корпоративної лізингової компанії учасниками ФПГ дає змогу збільшити обсяг кредитних ресурсів банку групи.

8. Створення вітчизняних ФПГ має відбуватися насамперед у галузях з ескпортноорієнтованою продукцією. Комплексний аналіз функціонування першої вітчизняної ПФГ “Титан” став основою формулювання науково-методичних рекомендацій щодо її подальшого розвитку.

9. Приклад діяльності ФПГ Росії переконливо свідчить про доцільність використання вертикальної інтеграції як ефективного засобу реструктуризації економіки країни, поєднання науки і виробництва на взаємовигідних засадах із метою організації і використання інноваційно-інвестиційного потенціалу компанії.

Список опублікованих праць на тему дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Кузьмінський В.О. Інноваційно-інвестиційний потенціал інтегрованих корпоративних структур. - К.: Центр стратегічної підтримки, 2003 - 76 с.

2. Кузьмінський В.О. Формування інвестиційних ресурсів фінансово-промислових груп на засадах фінансового лізингу // Банківська справа. - 2003. - №3(51). - С. 72 - 77.

3. Кузьмінський В.О. Інноваційно-інвестиційний потенціал фінансово-промислових груп // Фінанси України. - 2003. - №6. - С. 114 - 123.

4. Стеченко Д.М., Кузьмінський В.О. Фінансово-промислові групи в умовах трансформації економіки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Економіка”. Вип. 66-67. - 2003. - С. 25 - 27 (особистий внесок: здійснено аналіз чинників, що стримують розвиток вітчизняних ФПГ, розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства).

5. Стеченко Д.М., Кузьмінський В.О. Організація взаємодії структурних елементів фінансово-промислової групи у здійсненні інноваційної діяльності // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2003. - №1(5). - С. 228 - 234 (особистий внесок полягає у розробці науково-методичних підходів підвищення ефективності управління інноваційно-інвестиційним потенціалом ФПГ).

6. Кузьмінський В.О. Теоретичні основи інтеграції капіталів // Фінанси України. - 2003. - №2. - С. 124 - 132.

7. Кузьмінський В.О. Науково-методичні засади оцінки діяльності інтегрованих корпоративних структур // Фінанси України. - 2002. - №10. - С. 120 - 130.

8. Кузьмінський В.О. Фінансово-промислові групи та їх роль у розвитку інноваційної діяльності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Економіка”. Вип. 55-57. - 2002. - С. 17 - 20.

9. Кузьмінський В.О., Кузьмінська О.О. Роль фінансових інститутів у формуванні інтегрованих корпоративних структур // Теорії мікро-макроекономіки. Зб-ник праць проф.-викл. складу і асп. Вип. 4. - К.: АМУ. - 2000. - С. 86 - 89 (особистий внесок: запропоновано комплекс заходів посилення участі банків у формуванні ФПГ).

10. В інших виданнях:

11. Кузьмінський В.О. Особливості формування інноваційної інфраструктури фінансово-промислових груп // Управління організацією: регіональні аспекти. Матеріали X міжнародної наук.-практ. конф. - К.: Політехніка. - 2002. - С. 166 - 167.

12. Кузьмінський В.О. Особливості управління фінансово-промисловими групами // Менеджмент та маркетинг: досягнення і перспективи. Матеріали IX Всеукр. наук.-практ. конф. - К.: Політехніка. - 2002. - С. 138.

13. Кузьмінський В.О. Актуальні аспекти формування корпоративної структури економіки // Зб-ник матер. першої міжнародної наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми управління”. - К.: Політехніка. - 2001. - С. 55 - 56.

14. Стеченко Д.М., Кузьмінський В.О., Ступак О.П. Розвиток корпоративних структур в економіці України: аспекти управління та регулювання // Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть. Матеріали VIII міжнародної наук.-практ. конф. - К.: Політехніка. - 2001. - С. 225 (особисто автору належить ідея запровадження нових корпоративних принципів в управлінні).

Размещено на Allbest.ru

...