Економічне регулювання інвестиційної діяльності в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

МЕЛЬНИК МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ

УДК 338.55.112

ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність: 08.07.01 - економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Салига Сергій Якович,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, професор кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти:

академік НАН України, доктор економічних наук, професор Чумаченко Микола Григорович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри обліку в промисловості;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Тарасова Ніна Володимирівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу регіональних проблем розвитку і розміщення галузей обробної промисловості.

Провідна установа:

Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки народного господарства, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 23 лютого 2004 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 16 січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інвестиційна діяльність регулювання промисловість

Актуальність теми. Ефективний розвиток промисловості в умовах розвитку ринкових відносин в Україні неможливий без активізації інвестиційної діяльності, істотного збільшення обсягу інвестицій, обрання найефективніших джерел фінансування. Обсяг капітальних інвестицій в економіку країни у порівняних цінах у 2001 р. становив 30,4% від рівня 1990 р. На 1.01.2000 р. прямі іноземні інвестиції в економіку України досягли 3281,8 млн дол. США. Це означає, що на одного мешканця України припадало всього лише 62 дол. інвестицій, тоді як у Росії - 109, Польщі - 1091, Чехії - 1631, Угорщині - 2129 дол. США. Розмір цього показника можна порівняти тільки з Албанією, де ще в 1996 р. обсяг прямих вкладань зарубіжних інвесторів у розрахунку на душу населення досягав 57 дол. США, але ж у цій країні просто знищили майже весь свій промисловий капітал і вирішили розпочати розбудову сучасної ринково орієнтованої промисловості майже з нуля. Нинішні обсяги вкрай необхідних для розвитку української економіки інвестицій далекі від потреб, які становлять, за підрахунками економістів, 450 млрд. дол. США.

Питанням економічного регулювання інвестиційної діяльності приділяється недостатньо уваги. Причиною тому є зменшення ролі держави як безпосереднього інвестора і недостатній розвиток приватних інвесторів, нових інституціональних структур, формування інвестиційної інфраструктури: комерційних банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інвестиційних інститутів. У зв'язку з недосконалою податковою політикою у цей час зменшується частка власних коштів промислових підприємств у загальній структурі фінансування інвестиційної діяльності.

Робота присвячена вивченню проблеми регулювання інвестиційної діяльності в промисловості. Ця проблема завжди знаходилася у центрі уваги українських та іноземних учених-економістів. К. Маркс глибоко проаналізував соціально-економічні основи процесу накопичення у капіталістичній системі. Фундаментальний економіко-теоретичний аналіз інвестиційного процесу в умовах ринку проводився у працях Дж. М. Кейнса, І. Фішера, Л. Койка, Д. Йоргенсона, В. Міта, Л.Т. Гайера та інших. За умов формування ринкових відносин дана проблема розробляється багатьма вітчизняними вченими, про що свідчать роботи В.П. Александрової, О.М. Алимова, О.І. Амоши, М.С. Герасимчука, М.П. Денисенка, С.І. Дорогунцова, А.О. Заїнчковського, М.І. Іванова, І.І. Лукінова, О.М. Паламарчука, А.А. Пересади, С.Ф. Покропивного, С.Я. Салиги, А.І. Сухорукова, Н.В. Тарасової, М.Г. Чумаченка, Г.А. Швиданенко, В.Я. Шевчука та інших. У їх працях знайшли своє відображення окремі аспекти проблеми економічного регулювання інвестиційною діяльністю промислових підприємств. Останнім часом відбувається економічне зростання в промисловості, поліпшення фінансового стану промислових підприємств, зміцнення зв'язків фінансового ринку і промислових підприємств. Тому окремі проблеми розвитку інвестиційної діяльності вимагають детальнішого опрацювання. Недостатньо розглянуті основи інвестиційної діяльності в промисловості через механізм інвестиційного ринку. Наукою й практикою майже не досліджено фактори, що визначають інвестиційний попит і пропозиції. З позицій системного підходу не досліджено аспектів державного регулювання інвестиційної діяльності в промисловості. Саме недостатня наукова вивченість питань економічного регулювання інвестиційної діяльності в промисловості зумовлює актуальність цієї дисертації, а важливість вирішення сукупності виявлених проблем - тему, мету, завдання, структуру та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з державними і регіональними програмами проведення наукових досліджень з проблем удосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності промисловості України та її регіонів і спрямоване на виконання завдань, які визначаються Стратегією економічного і соціального розвитку України на 2000-2004 роки. Дослідження тісно пов'язано з тематикою науково-дослідних робіт Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, зокрема з виконанням фундаментальних наукових тем: “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер держ. реєстрації 0102U003195), в рамках якої автором розроблено теоретичні аспекти державного регулювання інвестиційної діяльності та проведено аналіз фінансового потенціалу інвестиційної діяльності промисловості України, і “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур - системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер держ. реєстрації 0102U003197), при виконанні якої роль автора полягала у визначенні ринкових механізмів фінансування інвестиційної діяльності та розробці моделі регулювання інвестиційної діяльності промисловості Запорізької області.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та обгрунтування теоретичних, методичних та практичних засад удосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності в промисловості України в умовах розвитку ринкових відносин. Відповідно до цієї мети в дисертації були поставлені та розв'язувалися задачі:

- визначення економічного змісту інвестицій та класифікації форм інвестицій в умовах розвитку ринкових відносин;

- удосконалення механізму здійснення інвестиційної діяльності в ринковій економіці та основ інвестиційної діяльності через механізм інвестиційного ринку, визначення макро- та мікроекономічних факторів, що впливають на інвестиційний попит та пропозицію;

- розробка теоретичних аспектів державного регулювання інвестиційної діяльності;

- виділення факторів, що стимулюють інвестиційну діяльність промисловості в ринкових умовах;

- аналіз фінансового потенціалу інвестиційної діяльності промисловості;

- побудова математичної моделі регулювання інвестиційної діяльності в промисловості.

Об'єктом дослідження є процес регулювання інвестиційної діяльності в промисловості України за умов формування ринкових відносин.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми та напрями удосконалення економічного регулювання та управління інвестиційною діяльністю в промисловості.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження та розв'язання поставлених задач є економічні положення теорії суспільного відтворення, досягнення основоположників економічної науки у визначенні закономірностей розвитку інвестиційної діяльності. При дослідженні окремих аспектів проблеми удосконалення процесу регулювання інвестиційної діяльності в промисловості були використані праці відомих економістів, а також фахівців у галузі економічного регулювання та управління інвестиційною діяльністю промисловості.

У процесі дослідження застосовувалися методи: діалектичний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний, монографічний, системно-функціональний, порівняльного аналізу, рядів динаміки, експертних оцінок та вартісних підходів, математичного моделювання.

Діалектичний метод дозволив автору простежити об'єкт дослідження протягом останніх десяти років, виявити резерви та запропонувати шляхи його подальшого розвитку. Абстрактно-логічним методом відпрацьовані методичні підходи до формування системи показників ефективності інвестиційної діяльності промисловості. Економіко-статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей динаміки інвестиційної діяльності промисловості на сучасному етапі. Монографічний метод використовувся при аналізі фінансового потенціалу інвестиційної діяльності промисловості. За допомогою системно-функціонального методу узагальнено теоретико-методологічні засади удосконалення регулювання інвестиційної діяльності промисловості. Метод порівняльного аналізу використовувався для зіставлення фактичних даних звітного та попередніх років; метод рядів динаміки був застосований в аналізі багаторічних даних для виявлення змін показників та параметрів розвитку об'єкта дослідження в часі; метод експертних оцінок та вартісних підходів був використаний при визначенні основних напрямів і шляхів удосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності промисловості в Україні в умовах ринкових перетворень. Метод математичного моделювання був використаний при розробці моделі регулювання інвестиційної діяльності в промисловості. Сукупність цих методів стала методичною основою проведеного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі особисто автором отримані такі нові наукові результати:

- поглиблено поняття “інвестиції”, яке, на відміну від існуючих, слід визначати як процес перетворення ресурсів у витрати з метою одержання доходу;

- розроблена авторська класифікація форм інвестицій, що полягає у системному підході до розгляду їх структури і внутрішнього змісту;

- дістала подальший розвиток система формування сукупного інвестиційного попиту і пропозиції, що впливає на механізм інвестиційного ринку;

- удосконалено теоретичні аспекти державного регулювання інвестиційної діяльності, що, на відміну від існуючих, полягають у посиленні опосередкованого втручання держави у формування фінансового ринку, банківської системи, ринків матеріальних і трудових ресурсів для галузей промисловості, ліквідацію диспропорцій їхнього розвитку;

- дістало подальший розвиток визначення комплексного впливу факторів стимулювання інвестиційної діяльності в промисловості: підвищення доходів населення, зміцнення платіжно-розрахункової дисципліни, поліпшення фінансового стану промислових підприємств, зміцнення зв'язків фінансового ринку і промислових підприємств;

- удосконалено економічний механізм фінансування інвестиційної діяльності в промисловості, що, на відміну від існуючого, полягає у розширенні фондового ринку, прискоренні процесів приватизації, подальшому розвитку грошово-кредитної системи.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні дослідження, які виконані в рамках дисертації, становлять основу наукових положень і висновків стосовно удосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності промисловості України. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони озброюють практику управління та регулювання інвестиційної діяльності галузі новими інструментами оцінки, прогнозування, моделювання та дають змогу удосконалити механізм інвестиційної діяльності промисловості України.

Результати досліджень використані при реалізації Програми стабілізації та розвитку промисловості Запорізької області на період до 2010 року (довідка Запорізької облдержадміністрації № 03-4811 від 27.06.2003 р.). Розроблена модель регулювання інвестиційної діяльності в промисловості знайшла своє практичне застосування на ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” (довідка ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” № Д/1561 від 18.09.2003 р.).

Механізм мобілізації інвестиційних ресурсів використаний у практичній діяльності промислових підприємств Запорізької області. Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” при викладанні таких курсів: економіка підприємства, менеджмент та маркетинг, планування діяльності підприємства (довідка Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” № 783 від 10.05.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. У ній викладено авторський підхід до розв'язання важливого наукового завдання - удосконалення механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності в промисловості України.

Наукові результати дисертаційної роботи належать особисто автору і є його внеском в економічну науку, зокрема в теорію і практику розвитку продуктивних сил та економіки промисловості. У дисертаційній роботі використані тільки особисті ідеї автора, які були представлені в опублікованих наукових працях як одноосібних, так і в співавторстві. У статті, опублікованій у співавторстві, автором запропоновано модель регулювання інвестиційної діяльності в промисловості.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані на науково-практичних конференціях: “Наука і освіта'99”, м. Дніпропетровськ (1999 р.), “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”, м. Запоріжжя (2001, 2002 рр.), “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, м. Запоріжжя (2001, 2002 рр.), “Динаміка наукових досліджень”, м. Дніпропетровськ (2002 р.), “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”, м. Дніпропетровськ (2002 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в 15 наукових працях, з них 10 - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, які належать особисто автору, становить 6,3 обл.-вид. арк.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Повний обсяг дисертації становить 232 стор. комп'ютерного тексту, який включає 29 таблиць, 5 рисунків та 16 додатків - на 47 стор. Із загальної кількості таблиць та рисунків - 2 займають всю площу стор. Список використаних джерел із 155 найменувань займає 12 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Інвестиційна діяльність у ринковій економіці" виявлено, що на сьогодні з'ясування основних зв'язків і залежностей вимагає попереднього уточнення ключових понять, пов'язаних з інвестиційною діяльністю, що є відносно новими у вітчизняній економічній теорії і практиці та має неоднозначне трактування. Зміст інвестицій розглядався в роботах класиків політичної економії. Зокрема, А. Сміт у своїх дослідженнях багато уваги приділяв процесу “накопичення“, аналізуючи тенденції зростання основного капіталу, як чинника відтворювання, що спричинило появу так званої “догми Сміта“. Д. Рікардо передбачав, що накопичення основного капіталу призведе до зменшення норми прибутку і припинення зрештою, економічного росту капіталістичної системи. Цікава позиція К. Маркса, який багато уваги приділяв капіталізації додаткової вартості, виводячи з цього об'єктивність укрупнення капіталістичних форм господарювання й зростання класового антагонізму.

У роботах українських економістів зазначено, що “інвестиції становлять собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення”. Саме таке трактування знайшло своє відображення в Законі України “Про інвестиційну діяльність”, де визначено, що “інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект”.

Однак розгляд інвестицій у вигляді окремої, цілком завершеної економічної категорії в роботах не проводиться. При цьому в умовах активізації діяльності підприємств з пошуку і залучення інвесторів, ми пропонуємо визначати інвестиції як процес, у ході якого здійснюється перетворення ресурсів у витрати з урахуванням цільових установок інвесторів - одержання доходу (ефекту). Процес перетворення інвестиційних ресурсів у витрати становить собою власне інвестиції.

Форми інвестицій класифіковано за об'єктами вкладень (реальні і фінансові), строками (коротко-, середньо-, довгострокові), цілями інвестування (прямі і портфельні), сферою вкладень (виробничі і невиробничі), формами власності на інвестиційні ресурси (приватні, державні, іноземні, змішані), регіонами (в межах країни і за її кордонами). Визначено, що найбільший обсяг інвестицій отримають високотехнологічні галузі з високим рівнем прибутковості та обороту капіталу.

Регулювання є однією з функцій управління. Регулювання інвестиційної діяльності в промисловості здійснюється державою та через ринковий механізм регулювання. Державу і ринок поєднує те, що вони є регуляторами інвестиційної діяльності у промисловості, а тому мета у них одна, один і той самий результат - досягнення збалансованості, рівноваги у співвідношенні попиту і пропозиції товарів за обсягом, структурою і якістю. Саме це зумовило не тільки одночасне співіснування державного і ринкового регулювання, але і доповнення, взаємодії і взаємозамінення один одного, створення двомеханізмової моделі регулювання інвестиційної діяльності в промисловості, що у подальшому слід називати регулюванням інвестиційної діяльності в промисловості.

У ринковому господарстві інвестиційна діяльність реалізується за допомогою механізму інвестиційного ринку, що становить собою форму взаємин між окремими суб'єктами інвестиційної діяльності, які самостійно приймають економічні рішення. За допомогою інвестиційного ринку в ринковій економіці здійснюється кругообіг інвестицій, перетворення інвестиційних ресурсів (інвестиційний попит) у вкладення, що визначають майбутній приріст капітальної вартості (реалізовані інвестиційний попит та пропозиція).

У схему руху інвестицій в ринковій економіці слід включити систему формування сукупного інвестиційного попиту та пропозиції (рис. 1). На першому етапі розміщення інвестицій інвестиційний попит формується під впливом цілого комплексу макро- і мікроекономічних факторів. Визначена система складається з розвинутого фінансового ринку, стійкої і надійної банківської системи, ринків матеріальних і трудових ресурсів для галузей промисловості. Така система знижує негативний вплив несприятливих факторів і сприяє встановленню рівноваги на інвестиційному ринку.

На макроекономічному рівні факторами, що визначають інвестиційний попит, є національний обсяг виробництва, величина нагромаджень, грошових доходів населення, розподіл одержуваних доходів на споживання і заощадження, очікуваний темп інфляції, ставка позикового відсотка, податкова політика держави, умови фінансового ринку, обмінний курс грошової одиниці, вплив іноземних інвесторів, зміна економічної і політичної ситуації й ін.

На мікроекономічному рівні факторами, що визначають інвестиційний попит, є норма очікуємого прибутку, процентна ставка, витрати на здійснення інвестицій, сподівання підприємців, засновані на прогнозах майбутнього попиту, обсягу продажів, рентабельності, зміни в технології.

На другому етапі виділено дві основні форми функціонування інвестиційного ринку: первинного - у формі обороту реального капіталу, і вторинного - у формі обороту опосередковуючих переливань реального капіталу фінансових активів.

Ринковий механізм сам по собі не може забезпечити умови високого розвитку промисловості, що зумовлює необхідність заходів державного впливу на ринкове середовище. У західній економічній практиці як базисні концепції економічного регулювання використовуються, як правило, протилежні наукові напрями - кейнсіанство й монетаризм. Кейнсіанство передбачає регулювання економіки шляхом втручання держави та встановлення контролю за емісією грошей та рівнем інфляції. Монетаризм передбачає забезпечення кількості грошей відповідною кількістю товарів в обігу. Цим регулюється рівень інфляції. На думку структуралістів, варто робити активне інвестування у відстаючі сектори, ліквідувати диспропорції, навіть шляхом фінансування інвестицій за допомогою грошової емісії.

На сьогодні слід використовувати механізми тих чи інших концепцій у промисловості залежно від стану її розвитку. Використання кейнсіанських рекомендацій в Україні є можливим в умовах кризових періодів, що вимагають посилення втручання держави, встановлення контролю за емісією і темпами інфляції, державної підтримки конкуренції. Автори “теорії пропозиції”, заперечуючи кейнсіанські ідеї про бюджетне дефіцитне фінансування, власне кажучи, повертаються до них у модифікованому вигляді - не як до активного інструмента стимулювання економічної діяльності, а як до можливого результату. Тому рекомендації монетаризму слід використовувати в сучасних умовах економічного зростання промисловості поряд з рекомендаціями структуруалістів для ліквідації диспропорцій відстаючих галузей промисловості шляхом прямого інвестування.

У другому розділі "Особливості інвестиційної діяльності та її економічне регулювання в промисловості" нами виявлено, що особливості сучасного етапу розвитку промисловості зумовлюють істотну специфіку здійснення інвестиційної діяльності. Сучасне економічне зростання активізувало фактори, що стимулюють інвестиційну діяльність у промисловості.

Зростання обсягів виробництва у промисловості сприяло зростанню обсягів інвестицій в основний капітал (табл. 1). З 1998 року спостерігалося прискорення зростання інвестиційної діяльності, ініційоване фінансовою кризою в країні, а отже, за наявними оцінками, у цілому за рік інвестиції в основний капітал збільшилися на 6,1%. У 2000-2001 рр. у зв'язку зі зростанням обсягів ВВП збільшилися також інвестиції в основний капітал. Разом з тим ця тенденція не призвела до перелому в економічній динаміці, оскільки не були усунуті глибинні причини економічного спаду.

Таблиця 1. Індекси валового внутрішнього продукту й інвестицій в цілому по Україні, у відсотках відносно попереднього року

Показники	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.
Валовий внутрішній продукт	87,8	90,0	97,0	98,1	99,8	105,9	109,1
Продукція промисловості	88,0	94,9	99,7	99,0	104,0	112,4	114,2
Інвестиції в основний капітал	71,5	78,0	91,2	106,1	100,4	114,4	120,8
Основні засоби	99,0	99,6	100,2	100,8	101,3	101,0	101,1
Грошові доходи населення	491,7	152,1	124,2	108,6	113,8	140,5	125,9

Галузева структура інвестицій промисловості багато в чому сприяє розвитку національної структури економіки, яка характеризується перевагою обробних галузей (табл. 2).

Таблиця 2. Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності у 2001р. в цілому по Україні

Види діяльності	Інвестиції в основний капітал
	млн. грн. (у фактичних цінах)	відсотків до загального обсягу
Всього	32573	100,0
Промисловість, у тому числі:	13651	41,9
добувна промисловість	4234	13,0
обробна промисловість	7084	21,7
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	2333	7,2
Операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам	4545	14,0
Інші	12761	39,1

Сировинні та паливно-енергетичні галузі промисловості концентрують половину інвестицій в основний капітал, у той час як інша половина припадає на обробні галузі промисловості. Як наслідок, відбувається поглиблення структурних деформацій у промисловості: її деформованість, високий рівень монополізації виробництва були успадковані від попередньої адміністративної системи.

Аналіз тенденцій у цій сфері в 1995 - 2001 рр. свідчить, що в структурі валового внутрішнього продукту спостерігалося значне скорочення частки нагромадження основного капіталу при зростанні витрат на кінцеве споживання. Реальні доходи, витрати та заощадження населення мають тенденцію до зростання. Досягнення низької інфляції та стійкості грошової одиниці є необхідним заходом стабілізації економіки, але в цілому в основі оздоровлення ринкових відносин має бути стимулювання промислового виробництва, що передбачає врахування при визначенні кінцевих цілей взаємопов'язаного комплексу економічних параметрів, який містить обсяг виробленого продукту, інвестицій, зайнятості та ін.

Тому факторами, що в комплексі стимулюють інвестиційну діяльність в промисловості на сьогодні, є: зростання обсягу валового внутрішнього продукту, підвищення доходів населення, зміцнення платіжно-розрахункової дисципліни, поліпшення фінансового стану промислових підприємств, зміцнення зв'язків фінансового ринку і промислових підприємств. Зокрема, зростання обсягів кредитування банками промислового виробництва здійснюється за рахунок збільшення депозитних вкладів населення (зростання їх доходів, підвищення довіри до банків, законодавчо визначений механізм захисту внесків, депозитна політика банків, що стимулює збільшення внесків шляхом встановлення системи гнучких депозитних ставок), зростання капіталізації банківської системи та обсягів довгострокового кредитування завдяки зміцненню зв'язків фінансового ринку і промислових підприємств.

Розглядаючи сучасний стан інвестиційної діяльності в промисловості, можна зазначити, що він характеризується зменшенням ролі держави як безпосереднього інвестора і розвитком приватних інвесторів, появою нових інституціональних структур, формуванням інвестиційної інфраструктури: комерційних банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інвестиційних інститутів. Ці процеси поступово модифікують структуру інвестиційного капіталу за формами власності і джерелами фінансування.

У загальній структурі фінансування інвестиційної діяльності в промисловості знизилася частка фінансування за рахунок власних коштів промислових підприємств у зв'язку з недосконалою податковою політикою. На сьогодні слід забезпечити адресне використання амортизаційних коштів відповідно до їх функціонального призначення. Можливими шляхами вирішення проблеми є: включення амортизаційних відрахувань при нецільовому використанні в оподатковувану базу, введення спеціальних амортизаційних рахунків промислових підприємств в обслуговуючих банках, формування за рахунок частини амортизаційних відрахувань регіональних інвестиційних фондів.

При дослідженні можливостей залучення зовнішніх ресурсів інвестування у промисловість як пріоритетні напрями ми розглядаємо: нарощування централізованих інвестицій; активізацію приватних інвесторів (населення, комерційних банків, інвестиційних фондів і компаній та ін.); залучення іноземних інвестицій. Перспективним механізмом залучення іноземних інвестицій є використання концесійної системи в рамках розвитку компенсаційних угод, договорів про розділ продукції, схем проектного фінансування тощо.

Існуючі в розвинених країнах способи трансформації заощаджень в інвестиції в цей час в промисловості практично не реалізуються. Завдання підвищення ефективності трансформації внутрішніх заощаджень у інвестиції визначає необхідність відновлення і зміцнення фінансового сектора.

Механізм трансформації заощаджень в інвестиції повинен включати відновлення акумуляції коштів на ринку позикових капіталів, у кредитній сфері, на ринку цінних паперів, формування умов для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, посилення ролі фінансового посередництва у процесі трансформації заощаджень в інвестиції, забезпечення передбачуваності фінансового ринку, що дає змогу здійснювати фінансове планування, орієнтуючись на реалістичні прогнози.

Процес створення механізму мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення передбачає розвиток інвестиційної інфраструктури, різних інституціональних органів інвесторів, що відповідають ринковій економіці.

У третьому розділі "Удосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності в промисловості" визначено, що в українській економіці склалася деформована модель інвестування. Заощадження населення, що є в ринковій економіці найважливішим інвестиційним ресурсом, в українських умовах практично не залучені до інвестиційного процесу. Менше ніж 10% приросту заощаджень надходить на фінансовому ринку відбувається шляхом купівлі цінних паперів та внесків у банки.

В Україні спостерігалося інтенсивне зростання ринку корпоративних цінних паперів, що виражається у зростанні їх вартості. В умовах спаду ділової активності, погіршення фінансового стану підприємств можливості залучення ними коштів шляхом випуску акцій суттєво знизилися, акції безперспективних підприємств мали низький рейтинг або взагалі не одержували ринкової оцінки, тому що угоди за ними не відбувалися. Спекулятивний характер ринку корпоративних цінних паперів, посилення його залежності від закордонних інвесторів зумовили високий ступінь нестійкості ринку, його вразливість при змінах кон'юнктури на світових фінансових ринках. У цілому можна констатувати, що цей варіант залучення ресурсів у виробництво практично не реалізується. Обіг цінних паперів власне кажучи, не пов'язаний з відтворювальним процесом, кошти, одержані від спекулятивних операцій з цінними паперами, залишаються у сфері фінансового обігу.

Важливішу роль у залученні тимчасово вільних коштів, у тому числі коштів населення, продовжують відігравати інститути кредитної системи, головним чином, банки, що акумулюють 80-90% організованих заощаджень. Разом з тим близько половини внесків локалізовані в Національному банку України.

На сьогодні гострота проблеми відтоку капіталу з виробничої сфери не зменшується. Збереження високого розриву між відсотковими ставками і рівнем рентабельності виробництва, що визначає спрямованість інвестиційних потоків у економіці, перешкоджає становленню механізму рівноважних цін на інвестиційні товари. Досягнення низьких позитивних значень реальних відсоткових ставок в економіці, що стимулюють попит на позикові ресурси ускладнюється дефіцитом державного бюджету, наявністю високих кредитних ризиків у реальному секторі, зниженням довіри до економічної політики й іншими факторами.

Умови, що склалися в українській економіці у цей час характеризуються відносною нерозвиненістю мережі небанківських та інвестиційних інститутів, визначають провідні позиції банківської системи в розв'язанні проблем акумулювання коштів з метою їх подальшого інвестування.

За великим рахунком, у будь-якого банку завжди є гроші і можливість кредитувати на тривалі терміни. У світовій практиці "довгими" вважаються кредити на термін від 5 років - до 10-15, а то й до 30 років. У нас же - усе, що "довше" року. І хоча 5-річні кредити все-таки трапляються в житті, "тривалість" кредиту, рівна 3 рокам, уже є достатньо "напруженою" для вітчизняних банкірів і їхніх клієнтів. Проте частка таких грошей у загальному кредитному портфелі українських банків становить 25%. Джерело "довгих" грошей для банківської системи, на наш погляд, міститься у внесках населення.

Удосконалення економічного механізму фінансування інвестиційної діяльності промисловості ми вбачаємо в ефективному розвитку фондового ринку, удосконаленні процесів приватизації, розвитку грошово-кредитної системи України. В цілому економічний механізм фінансування інвестиційної діяльності в промисловості здійснюється інструментами фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямків державної економічної політики. Слід удосконалити інші інструменти, зокрема розширення фондового ринку шляхом обороту на ньому облігацій. Термін оборот облігацій - у середньому 2 роки (оскільки неможливо прогнозувати макроекономічну ситуацію на більш тривалий час). Ми пропонуємо залучення більш "довгих" грошей -- до 3 і 5 років. Це створить такі умови розвитку інвестиційної діяльності в промисловості: обсяг залучення може бути дуже великим; відсутня необхідність у наданні ліквідного забезпечення під приваблювані засоби; є можливість здешевлення своїх позикових засобів у порівнянні з банківськими ресурсами; можливе створення публічної кредитної історії; залучаються засоби без зміни структури власності, відсутній конфлікт між власниками й акціонерами; при використанні залучених у такий спосіб засобів залишаються ще можливості додаткового залучення за тими самими банківськими кредитами.

З метою прискорення приватизації промислових об'єктів правила та умови її проведення потрібно покращити, зокрема: ухвалити новий закон про приватизацію. Сьогодні діяльність Фонду державного майна регулює відповідний указ, який не має сили закону. Тому ризики інвесторів залишаються досить великими; прискорити процес прийняття законів про скорочення переліку заборонених до приватизації об'єктів; намагатися не допускати порушень щодо принципів прозорості приватизації та орієнтації на стратегічних інвесторів, які оголосили Президент та уряд.

Ми наголошуємо на необхідності розробити стратегію управління держмайном за тих умов, коли більшу його кількість заборонено приватизувати. Головними рисами цієї стратегії мають стати прозорість та відкритість управління, запровадження конкурсних процедур відбору і громадського контролю за діяльністю управителів, створення для них легальних стимулів.

Основні напрями діяльності держави в галузі грошово-кредитної системи: збалансована політика у сфері кредитування пріоритетних галузей національної економіки, зокрема промисловості; відмова НБУ від кредитування Уряду шляхом своєї участі в аукціонах первинної емісії ОВДП; створення умов для становлення ФПГ, а також спільної участі в капіталі банків і нефінансових організацій.

За нашими прогнозами до 2010 року кількість великих банків практично не зміниться. Однак у зв'язку зі збільшенням мінімального розміру статутного капіталу, кількість банків скоротиться на 20%. Недосконалість системи приватизації вплине на формування та створення різних організаційно-правових форм підприємств у промисловості. При цьому кількість акціонерних товариств буде зменшуватися у зв'язку з ускладненням процедури реєстрації та випуском акцій. Кількість підприємств з колективною формою власності буде зростати. При цьому з метою залучення інвестицій такі підприємства будуть збільшувати обсяги випуску облігацій.

Одним з головних принципів управління є постановка завдань (цілей). Відсутність цілей призводить до неможливості порівнювати відносну цінність будь-якого курсу дій з їхнім альтернативним курсом. В управлінській літературі пропонується спеціальний підхід - принцип логічної основи (ПЛО), що дає змогу не тільки структурувати вирішення кожної проблеми відповідно до поставлених цілей, але обрати найбільш ефективний шлях їхнього досягнення. ПЛО знайшов своє практичне застосування як інструмент регулювання і контролю інвестиційної діяльності в промисловості.

Запропонована математична модель регулювання інвестиційної діяльності в промисловості, що дає змогу описати інвестиційні процеси, а також визначити час виходу на заданий потік промислової продукції.

Розроблена математична модель може бути представлена у вигляді диференційного рівняння, розв'язання якого при нульових початкових умовах становить собою таку експоненційну функцію:

,

де Т - величина вихідного потоку промислової продукції у вартісному вираженні (функція від часу);

ф - час, що минув від початку залучення інвестицій;

D - потік інвестицій;

С - коефіцієнт, що характеризує інерційність інвестиційної діяльності підприємства, який визначається розрахунково.

Загальний обсяг інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування в основний капітал промисловості Запорізької області становитиме: у 2005р. - 1550213 тис. грн., у 2010 р. - 1920714 тис. грн. Загальний приріст продукції за рахунок інвестицій до 2010 р. у промисловості Запорізької області повинний становити 1306741,1 тис. грн. Це може бути здійснено за рахунок економічного регулювання інвестиційної діяльності в промисловості за допомогою таких заходів: запобігання створенню виробництв за морально застарілими технологіями; раціональне управління інвестиційними потоками; забезпечення міжгалузевих пропорцій і темпів розвитку кожної галузі та організації міжгалузевих зв'язків; визначення пріоритетних об'єктів будівництва; ефективне управління механізмом інвестиційної діяльності; створення елементів ринкового механізму управління інвестиціями як окремої складової загальної системи регулювання промислового виробництва в умовах трансформації економіки; створення механізмів залучення інвестицій, акумулювання підприємствами власних інвестиційних ресурсів і розвитку процесу реінвестування; сприяння накопиченню кредитних ресурсів, забезпечення довгострокового кредитування підприємств; організація страхування інвестиційних ризиків; створення спеціальних фондів сприяння розвитку інвестиційних процесів.

ВИСНОВКИ

Останнім часом відбувається економічне зростання в промисловості, поліпшення фінансового стану промислових підприємств, зміцнення зв'язків фінансового ринку і промислових підприємств. Уточнення економічного змісту інвестицій та класифікації форм інвестицій в умовах розвитку ринкових відносин дають підстави глибше дослідити основи інвестиційної діяльності в промисловості. Удосконалення механізму здійснення інвестиційної діяльності в промисловості через механізм інвестиційного ринку дозволив визначити макро- та мікроекономічні фактори, що впливають на інвестиційний попит та пропозицію в галузі.

1. На сьогодні інвестиції слід визначати як процес, у ході якого здійснюється перетворення ресурсів у витрати з урахуванням цільових установок інвесторів - одержання доходу (ефекту). Процес перетворення інвестиційних ресурсів у витрати становить собою власне інвестиції.

Форми інвестицій класифіковано за об'єктами вкладень (реальні і фінансові), строками (коротко-, середньо-, довгострокові), цілями інвестування (прямі і портфельні), сферою вкладень (виробничі і невиробничі), формами власності на інвестиційні ресурси (приватні, державні, іноземні, змішані), регіонами (в межах країни і за її кордонами).

2. Регулювання інвестиційної діяльності в промисловості здійснюється через державний та ринковий механізми регулювання. Державу і ринок поєднує те, що вони є регуляторами інвестиційної діяльності в промисловості, а тому мета у них одна, один і той самий результат - досягнення збалансованості, рівноваги у співвідношенні попиту і пропозиції товарів за обсягом, структурою і якістю. Саме це зумовило не тільки одночасне співіснування державного і ринкового регулювання, але і доповнення, взаємодії і взаємозамінення один одного, створення двомеханізмової моделі регулювання інвестиційної діяльності в промисловості, що у подальшому слід називати економічним регулюванням інвестиційної діяльності в промисловості.

3. У цей час основи інвестиційної діяльності доцільно розглядати через механізм інвестиційного ринку. За допомогою інвестиційного ринку в ринковій економіці здійснюється кругообіг інвестицій, перетворення інвестиційних ресурсів (інвестиційний попит) у вкладення, що визначають майбутній приріст капітальної вартості (реалізовані інвестиційний попит та пропозиція).

У схему руху інвестицій в ринковій економіці слід включити систему формування сукупного інвестиційного попиту та пропозиції. На першому етапі розміщення інвестицій інвестиційний попит формується під впливом цілого комплексу макро- і мікроекономічних факторів. Визначена система складається з розвинутого фінансового ринку, стійкої і надійної банківської системи, ринків матеріальних і трудових ресурсів для галузей промисловості. Така система знижує негативний вплив несприятливих факторів і сприяє встановленню рівноваги на інвестиційному ринку.

4. Теоретичні аспекти державного регулювання інвестиційної діяльності повинні грунтуватися на зваженому підході до використання рекомендацій кейнсіанства, монетаризму та структуралізму. Використання кейнсіанських рекомендацій в Україні є можливим в умовах кризових періодів, що вимагають посилення втручання держави, встановлення контролю за емісією і темпами інфляції, державної підтримки конкуренції. Рекомендації монетаризму слід використовувати в сучасних умовах економічного зростання промисловості поряд з рекомендаціями структуруалістів для ліквідації диспропорцій відстаючих галузей промисловості шляхом прямого інвестування.

5. Факторами, що в комплексі стимулюють інвестиційну діяльність в промисловості на сьогодні, є: зростання обсягу валового внутрішнього продукту, підвищення доходів населення, зміцнення платіжно-розрахункової дисципліни, поліпшення фінансового стану промислових підприємств, зміцнення зв'язків фінансового ринку і промислових підприємств.

6. Розглядаючи сучасний стан інвестиційної діяльності в промисловості, можна відзначити, що він характеризується зменшенням ролі держави як безпосереднього інвестора і розвитком приватних інвесторів, появою нових інституціональних структур, формуванням інвестиційної інфраструктури: комерційних банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інвестиційних інститутів. У зв'язку з недосконалою податковою політикою у цей час знизилася частка власних коштів промислових підприємств у загальній структурі фінансування інвестиційної діяльності. Тому слід здійснити ряд заходів щодо вдосконалення податкової політики держави і приведення її у відповідність до національних стандартів бухгалтерського обліку. У подальшому державі слід сприяти зростанню обсягів коштів населення та іноземних інвесторів з метою розвитку інвестиційної діяльності в промисловості.

7. Існуючі в розвинених країнах способи трансформації заощаджень в інвестиції на сьогодні в промисловості практично не реалізуються. Завдання підвищення ефективності трансформації внутрішніх заощаджень в інвестиції визначає необхідність відновлення і зміцнення фінансового сектора.

Механізм трансформації заощаджень в інвестиції повинен включати відновлення акумуляції коштів на ринку позикових капіталів, у кредитній сфері, на ринку цінних паперів, формування умов для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, посилення ролі фінансового посередництва в процесі трансформації заощаджень в інвестиції, забезпечення передбачуваності фінансового ринку, що дає змогу здійснювати фінансове планування, орієнтуючись на реалістичні прогнози.

Процес створення механізму мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення в промисловості передбачає розвиток інвестиційної інфраструктури, різних інституціональних органів інвесторів, що відповідають ринковій економіці.

8. Удосконалення ринкових механізмів фінансування інвестиційної діяльності промисловості полягає в розширенні фондового ринку, прискоренні процесів приватизації, подальшому розвитку грошово-кредитної системи. За нашими прогнозами до 2010 року кількість великих банків практично не зміниться. Однак у зв'язку зі збільшенням мінімального розміру статутного капіталу, кількість банків скоротиться на 20%. Недосконалість системи приватизації вплине на формування та створення різних організаційно-правових форм підприємств у промисловості. При цьому кількість акціонерних товариств буде зменшуватися у зв'язку з ускладненням процедури реєстрації та випуском акцій. Кількість підприємств з колективною формою власністю буде зростати. При цьому з метою залучення інвестицій такі підприємства будуть збільшувати обсяги випуску облігацій.

9. З метою удосконалення регулювання інвестиційної діяльності в промисловості слід використовувати принцип логічного підходу, що базується на таких методологічних концепціях: використання чітко виражених кількісно і якісно вимірюваних запланованих (прогнозних) характеристик промисловості; однозначність визначення відповідальності управлінського персоналу у процесі досягнення поставлених завдань; структурування ключових і основних елементів інвестиційної діяльності промисловості і виявлення їхнього взаємозв'язку для полегшення її аналізу, реалізації й оцінки; підвищення ролі осіб, що приймають рішення, у виборі найбільш ефективних заходів, що компенсують і мінімізують ризики інвестиційної діяльності в промисловості, у процесі її здійснення.

10. Запропонована математична модель регулювання інвестиційної діяльності в промисловості, що дає змогу описати інвестиційні процеси, а також визначити час виходу на заданий потік промислової продукції. Загальний обсяг інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування в основний капітал промисловості Запорізької області становитиме: у 2005р. - 1550213 тис. грн, у 2010 р. - 1920714 тис. грн. Загальний приріст продукції за рахунок інвестицій до 2010 р. у промисловості Запорізької області повинний становити 1306741,1 тис. грн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Мельник М.Ф. Аналіз математичної моделі інвестиційних процесів // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2001. - № 4. -С. 116-118.

2. Мельник М.Ф. Використання принципу логічного підходу для управління інвестиційною діяльністю // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 161. - С. 111-121.

3. Мельник М.Ф., Єфименко Т.І. Вплив рівня розвитку фінансових відносин регіону на функціонування підприємств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2002. - № 3. - С. 143-144. Особистий внесок здобувача: автором запропоновано модель регулювання інвестиційної діяльності в промисловості.

4. Мельник М.Ф. Економічний зміст інвестицій // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 154. - С. 141-149.

5. Мельник М.Ф. Інвестиційна діяльність та її регулювання в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ.- 2002. - Вип. 162. - С. 198-205.

6. Мельник М.Ф. Інвестиційна діяльність та механізм її здійснення в ринковій економіці // Схід. - 2003. - № 2 (52). - С. 47-50.

7. Мельник М.Ф. Особливості інвестиційної діяльності і її економічне регулювання на промислових підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 164. - С. 203-214.

8. Мельник М.Ф. Разработка математической модели инвестиционных процессов // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 115. - С. 51-54.

9. Мельник М.Ф. Розвиток інвестиційного ринку в Україні // Регіональні перспективи. - 2002. - № 6 (25). - С. 55-57.

10. Мельник М.Ф. Чисельний експеримент математичної моделі інвестування // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - Вип. 150. - С. 171-175.

Тези доповідей:

11. Мельник М.Ф. Аналіз впливу чинників на обсяг інвестицій // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2002. - Т. 23. Економіка. - С. 20-21.

12. Мельник М.Ф. Інвестиційні ризики // Зб. наук. пр. наук.-практ. конф. “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”. - Запоріжжя: ЗНТУ. - 2002. - С. 112-114.

13. Мельник М.Ф. Методи оцінки ризиків інвестиційних проектів // Матеріали третьої всеукр. наук.-практ. конф. “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2002. - Т. 2. - С. 28-30.

14. Мельник М.Ф. Направления развития программных продуктов комплексных систем автоматизированного управления предприятием // Зб. наук. пр. наук.-практ. конф. “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”. - Запоріжжя: ЗНТУ. - 2001. - С. 116-117.

15. Мельник М.Ф. Про можливість застосування методів технічних наук до рішення гуманітарних задач // Матеріали другої міжнар. конф. “Наука і освіта'99”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 1999. - С. 41.

АНОТАЦІЯ

Мельник М.Ф. Економічне регулювання інвестиційної діяльності в промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю - 08.07.01. - економіка промисловості - Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено розробці обгрунтованих пропозицій і практичних рекомендацій щодо удосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності в промисловості. Визначено економічний зміст інвестицій в умовах розвитку ринкових відносин. Досліджено механізм здійснення інвестиційної діяльності в ринковій економіці. Розроблено теоретичні аспекти щодо державного регулювання інвестиційної діяльності. Виділено фактори впливу на розвиток інвестиційної діяльності в промисловості. Проведено аналіз фінансового потенціалу інвестиційної діяльності в промисловості. Визначено ринкові механізми фінансування інвестиційної діяльності в промисловості. Застосовано принцип логічного підходу для регулювання інвестиційної діяльності в промисловості. Розроблено модель регулювання інвестиційної діяльності в промисловості.

Ключові слова: економічне регулювання, інвестиційна діяльність, промисловість, фінансування.

АННОТАЦИЯ

Мельник М.Ф. Экономическое регулирование инвестиционной деятельности в промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности - 08.07.01. - экономика промышленности - Совет по изучению продуктивных сил Украины Национальной академии наук Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена разработке обоснованных предложений и практических рекомендаций относительно усовершенствования экономического регулирования инвестиционной деятельности в промышленности.

Инвестиции определены как процесс, в ходе которого осуществляется преобразование ресурсов в расходы с учетом целевых установок инвесторов - получения дохода (эффекта). Формы инвестиций классифицированы по объектам вложений, срокам, целями инвестирования, сфере вложений, формам собственности на инвестиционные ресурсы, регионам.

...