Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

"ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ"

Дубицький В'ячеслав Володимирович

УДК 338.436

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В АПК

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Терещенко Віктор Кирилович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри аграрної соціології та розвитку села.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, академік НАН України Онищенко Олексій Мусійович, Об`єднаний інститут економіки НАН України, головний науковий співробітник відділу продовольчої безпеки;

- кандидат економічних наук, ст. науковий співробітник Щепієнко Павло Васильович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, заступник завідувача відділу форм господарювання.

Провідна установа - Сумський Національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, м. Суми.

Захист відбудеться “30“ березня 2004 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2 поверх, кімн. 212.

Автореферат розісланий “.27.” лютого 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми дослідження. Перед початком ринкових реформ, як вважалося, існували тісні і стійкі інтеграційно-економічні зв'язки між основними ланками АПК. Між тим, за часів функціонування планово-централізованої системи економіки, в агропромисловій інтеграції мали місце й недоліки: по-перше, інтегроване комплексоутворення було здійснено на управлінсько-адміністративних засадах з чітко визначеними для аграрних господарств переробними підприємствами, яким вони поставляли сільськогосподарську продукцію за твердими державними закупівельними цінами; по-друге, існували розбіжності в матеріальних інтересах господарюючих суб'єктів сировинного і переробного виробництв, за яких переробні підприємства займали в АПК монопольне положення, а аграрні господарства були відчужені від кінцевих фінансових результатів з виготовлення продовольчих товарів; по-третє, у ціновому механізмі економічних взаємовідносин між виробниками сировини і її переробниками недостатньо враховувалися витрати виробництва.

З початком ринкових реформ, переходом до вільного ціноутворення інтеграційно-економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами сировинної і переробної ланок АПК зазнали відчутної руйнації, а подекуди й повного розладу. З фактора позитивного впливу на стан виробництва в АПК інтеграційні зв'язки перетворилися в одну з причин поглиблення в ньому кризових явищ. Це гостро поставило питання не лише про відновлення цих зв`язків, але й, що вкрай важливо, застосування в інтеграційних процесах таких форм і механізмів, які б відповідали новим економічним умовам і мали ймовірну перспективу. Якісні зміни у формах і механізмах агропромислової інтеграції, як і практично у всіх процесах життєдіяльності АПК, на сучасному етапі значною мірою визначаються результатами аграрної реформи, яка докорінно змінила відносини власності на селі.

Проблема агропромислової інтеграції займала чільне місце в дослідженнях з аграрної економічної тематики. У розробках учених аграрників-економістів розкрито надзвичайно широке коло теоретичних, науково-методичних і суто практичних питань цієї проблеми, що з'явилося вагомим надбанням вітчизняної науки та суттєво збагатило арсенал економічної думки.

Плідним внеском у дослідження тематики з агропромислової інтеграції є наукові праці відомих в Україні і за її межами вітчизняних учених: І.І.Лукінова, П.Т.Саблука, О.М.Онищенка, П.П.Борщевського, В.К.Терещенка, Б.Й.Пасхавера, М.Й.Маліка, В.Я.Месель-Веселяка, О.В.Крисального, М.Ю.Коденської, А.В.Жаринова та інших. Задовго до початку ринкових перетворень економіки дослідники визначили об'єктивні умови зародження та сформулювали сутність агропромислової інтеграції, установили її закономірний результат - створення великого організаційно-економічного об'єднання - агропромислового комплексу з його ієрархічною вертикаллю та багатогалузевою (з виділенням декількох сфер) структурою. Надзвичайно велика і пильна увага приділена в наукових працях головним питанням агропромислової інтеграції - еквівалентності та ціновому паритету в обміні між сільським господарством та промисловістю, що виробляє для нього матеріально-технічні ресурси, а також переробляє сільськогосподарську продукцію. Проте практично відсутні публікації, у яких би висвітлювалися зміни в агропромисловій інтеграції під впливом результатів аграрної реформи та втратою базовими (районними) АПК цілісної самодостатності у відтворювальному процесі. Відзначені обставини визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з розробкою науково-дослідної теми в Національному аграрному університеті “Формування ринкових механізмів в аграрному секторі АПК”, код 00493706, номер державної реєстрації 199U002510.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення і обґрунтування основних напрямів розвитку інтеграційних процесів в АПК з урахуванням результатів аграрної реформи та утвердження ринкових засад в економіці.

Для досягнення мети було поставлено ряд обов'язкових для вирішення завдань:

- розглянути сутність і еволюцію інтеграційних зв'язків в АПК та установити основні причини і наслідки їх розладу;

- розкрити значення інтеграційно-економічних зв'язків щодо стримування спаду виробництва у сировинній і переробній ланках АПК;

- висвітлити значення результатів аграрної реформи як важливої умови змін у формах і механізмах агропромислової інтеграції;

- охарактеризувати визначальну засаду інтеграційно-економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами сировинного і переробного виробництв у ринковому економічному середовищі;

- розробити основні напрями розвитку інтеграційних процесів в АПК за рахунок створення інтегрованих систем агробізнесу з урахуванням результатів аграрної реформи та ринкових змін в економічному середовищі, показати значення таких систем.

Об'єкт дослідження становлять інтеграційні процеси у виробництві сировинної і переробної ланок АПК.

Предметом дослідження прийнято сукупність питань розвитку інтеграційних процесів в АПК: об'єктивність зародження; еволюція, причини і наслідки розладу; перспективи розвитку в ринковому економічному середовищі з урахуванням результатів аграрної реформи.

Методи дослідження. Науково-методологічною основою дослідження теоретичних питань послугували наукові праці провідних вітчизняних учених. У дисертації висвітлено історію розвитку інтеграційних процесів, що дало можливість дослідити логічний розвиток інтеграції на етапах: зародження, становлення, інтенсивного розвитку, занепаду, розвитку у новій якості внаслідок зміни визначальних соціально-економічних умов.

З метою належної обґрунтованості процесу агропромислової інтеграції застосовано методи динамічних рядів, порівнянь, середніх і відносних величин, індексний і графічний. Щодо подальшого розвитку інтеграційних процесів в АПК сформульовано перспективні передбачення. Такі підходи і методи задовольнили потреби дослідження стану і змін у формах і механізмах процесів агропромислової інтеграції.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. В дисертації процес розвитку агропромислової інтеграції розглядається з позицій формування інтегрованих систем агробізнесу у контексті сучасних ринкових перетворень.

Новими в науковому відношенні є наступні результати дослідження:

- уточнено сутність поняття агропромислової інтеграції, у якому враховано нові її форми, зумовлені тим, що переробні підприємства виступають інтеграторами у створенні систем агробізнесу за рахунок поєднання власного виробництва із виробництвом сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та господарств населення, а також із виробництвом сільськогосподарської сировини для власних потреб на орендованих землях;

- уведено в систему наукових понять і визначено зміст інтегрованих систем агробізнесу як цілісних конкурентоздатних об`єднань, що здійснюють самодостатній відтворювальний процес і створять у перспективі суцільне ринкове середовище в агропродовольчому комплексі;

- визначено основні засади розвитку інтеграції господарюючих суб`єктів сировинної і переробної ланок АПК у ринковому середовищі, що характеризується забезпеченням вільного вибору партнерів навіть за межами району чи області, а також рівновигідністю для всіх учасників інтегрованих систем;

- висновок про те, що подальший розвиток продуктивних сил АПК, його сировинної і переробної ланок визначатиметься сукупністю організаційних, а також економічних відносин;

- доведена доцільність та перспективна ймовірність запропонованих інтегрованих систем агробізнесу, в яких переробні підприємства виробляють для власних потреб значні обсяги сільськогосподарської сировини на орендованих землях, спрямовують кошти на підтримання родючості ґрунтів та придбання сільськогосподарської техніки, мають переконливі показники продуктивності виробництва на таких землях; застосовано на практиці розподіл прибутків між учасниками формування згідно внеску у виробництво основного і оборотного капіталу;

- опрацьована модель великої диверсифікованої системи агробізнесу “Авіс”, що передбачає виробництво сільськогосподарської сировини, переробку її на готові харчові продукти, матеріально-технічне і технологічне забезпечення виробництва, широку інфраструктурну мережу і розгалужене маркетингове обслуговування щодо реалізації продовольства.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульована в дисертації сутність поняття агропромислової інтеграції, висвітлена еволюція розвитку цього процесу, розкриті причини і наслідки розладу інтеграційно-економічних зв'язків між основними ланками АПК (своєрідні уроки) та охарактеризовані нові умови щодо комплексоутворення можуть бути використані дослідниками для подальшої розробки питань агропромислової інтеграції, а також у практичній реалізації окремих напрямів аграрної політики. Запропоновані проекти інтегрованих систем агробізнесу, з огляду на їх ефективність, заслуговують на поширення в практиці агропромислового виробництва. Ряд сформульованих у дисертації пропозицій щодо державного протекціонізму і фінансової підтримки нових інтегрованих формувань на етапі їх становлення можуть бути придатними у законотворчій діяльності та в роботі Міністерства аграрної політики України. Матеріали дослідження є підстави рекомендувати для використання у тих ВУЗах, де викладаються курси з економіки АПК. Запропоновані у дисертації нові форми інтегрованих систем агробізнесу використовуються в практиці АПК Хмельницької області. Це підтверджується довідками Хмельницької облдержадміністрації, Кам`янець-Подільського районного управління сільського господарства, ВАТ “Адамс”.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, висновки і пропозиції, викладені в матеріалах дослідження, є особистим доробком дисертанта. Запропоновані в дисертації нові форми інтегрованих систем агробізнесу обґрунтовані здобувачем і впроваджені в агропромислове виробництво за його ініціативою і безпосередньою участю.

Апробація результатів дослідження. Окремі результати дослідження та сформульовані на його основі висновки і пропозиції для практики використані у доповідній записці “Про перспективні форми розвитку агропромислової інтеграції”, що була подана Управлінню стратегії розвитку АПК і продовольства Кабінету Міністрів України і одержала позитивну оцінку. Деякі результати розробок були використані дисертантом у виступі на Міжнародній науково-практичній конференції “Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 18-19 жовтня 2000 р.). Ряд наявних у праці розробок послугував предметом повідомлень на засіданнях колегії Хмельницької облдержадміністрації та на засіданнях Кам'янець-Подільської райдержадміністрації.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і пропозиції, сформульовані за результатами дослідження, а також частина текстових викладок відображені в семи наукових працях загальним обсягом 9,6 д.а. (з них монографія обсягом 7,6 д.а.). П`ять статей опубліковано у фахових наукових виданнях, одна у збірнику матеріалів конференції. Усі публікації - авторські, без співавторів.

Структура і обсяг дисертаційної праці. Дисертація викладена на 171 сторінці набраного на комп'ютері тексту, складається із вступу, трьох розділів та висновків. Містить 13 таблиць та 4 рисунки, що займають 10 сторінок. Список використаних джерел включає 167 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні основи агропромислової інтеграції” розглядаються наукові основи агропромислової інтеграції, висвітлюються результативні явища її еволюції, позитивний досвід і наявні недоліки напередодні реформи економічної системи, викладаються точки зору дисертанта щодо окремих теоретичних положень.

Агропромислова інтеграція є об'єктивно закономірним процесом, що зародився на певному етапі розвитку продуктивних сил суспільного виробництва і вдосконалювався у міру кількісних і якісних змін у цих продуктивних силах.

У деяких наукових працях з питань агропромислової інтеграції її сутність і зміст трактуються як кооперація. З приводу цього можна висловити серйозне зауваження. Відсутність чітких визначень понять, з окресленням властивих кожному з них смислових навантажень, не лише утруднює використання в науковому обігу достовірної статистичної інформації, але й може спровокувати некоректні висновки і негативно позначитися на вирішенні питань господарської практики.

Інтеграція стала наслідком поглиблення поділу праці, зародилася як об'єктивна необхідність досягнення нового змісту організації праці заради підвищення її ефективності, за якої об'єднуються різні за функціональними ознаками виробництва. Єдність технологічного ланцюга з виготовлення готових до споживання харчових продуктів забезпечується за рахунок інтеграції сільськогосподарських і промислових виробництв. Кооперування ж (співробітництво) також ґрунтується на поділі праці, але воно є, як правило, формою об'єднання диференційованих виробництв однорідної за функціональною ознакою діяльності. Найбільш поширеними об'єднаннями такого типу в сільському господарстві є, наприклад, тваринницькі, в яких забезпечується виробнича діяльність учасників на стадіях репродукції тварин, їх дорощування, інтенсивної відгодівлі. Кооперованим слід вважати також виробниче формування, в якому його учасники об'єдналися з метою підвищення концентрації виробництва конкретного продукту.

У своїй еволюції агропромислова інтеграція досягла високого рівня розвитку. Ця обставина дала науковцям підстави для висновку про те, що вже у 70-х роках XX ст. сформувався агропромисловий комплекс (АПК) як цілісна інтегрована організаційно-економічна система з ієрархічною структурою від загальнодержавного до обласних АПК, а також базових, районних агропромислових об'єднань (РАПО).

Практично усі науковці, які досліджували тематику з агропромислової інтеграції, намагалися з найбільшою імовірністю установити, які галузі матеріального виробництва та допоміжні види діяльності доцільно і правомірно віднести до АПК. Найбільшого поширення у наукових працях набула концепція, згідно якої галузі, що входять до АПК, можна об'єднати у три групи (сфери). Перша - галузі, що виробляють для сільського господарства засоби виробництва та надають йому промислові послуги; друга - сільськогосподарське виробництво; третя - галузі, що займаються просуванням сільськогосподарських продуктів на переробку, переробна промисловість і сектор з реалізації кінцевого продукту.

Згодом дослідники почали виділяти у складі АПК чотири і навіть п'ять сфер. При поділі на 5 сфер до першої з них віднесено виробництво засобів виробництва для галузей АПК; до другої - виробництво сировинних матеріалів і предметів кінцевого споживання сільськогосподарського походження; до третьої - виробництво предметів споживання із сільськогосподарської сировини (виробничі товари промислового виробництва, волокно із сільськогосподарської сировини, одяг, взуття і ін.); до четвертої - реалізацію продуктів АПК споживачеві; до п`ятої - виробничо-технологічне обслуговування усіх галузей комплексу. Але потрібно відзначити, що такий високий рівень агропромислової інтеграції міг характеризувати лише народногосподарський агропромисловий комплекс СРСР у цілому. До АПК України того часу входив значно менший перелік галузей і виробництв. Республіканський АПК був складовою частиною загальносоюзного АПК і поза зв'язком з останнім не міг успішно функціонувати. агропромисловий сировинний ринковий економічний

Таким чином, запропонована у наукових працях методологія означення галузей АПК і групування їх у три або п'ять функціональних груп мала велике значення, але в основному для наукових досліджень. У народногосподарській практиці існували свої беззастережні обставини, які не лише утруднювали науково-економічний аналіз, але й розмежовували окремі види діяльності, віднесені науковцями до складу АПК. Так, агропромисловий комплекс не був цілісним організаційно-економічним формуванням згідно із запропонованими дослідниками трисферною чи п'ятисферною моделями. Не мав він і єдиної, спеціально для нього сформованої системи управління. Розосереджено за галузями здійснювалося фінансування їх розвитку.

Важливим результативним підсумком використання інтеграційного ресурсу слід вважати і той факт, що перед початком реформування економічної системи первинні (районні) ланки АПК у своїй більшості були цілісними організаційно-економічними формуваннями, що здійснювали самодостатній відтворювальний процес. Серед них особливо виділялися створені на базі РАПО агропромислові комбінати, які з початком реформи економіки з ряду причин розпалися.

Проте мали місце й недоліки. Не була подолана і справляла негативний вплив на виробництво відомча відокремленість підприємств, організацій і служб, що входили до РАПО. Продовжувалося регулювання виробництва адміністративними засобами. В інтеграційному механізмі недостатньо враховувалися витратний і ціновий компоненти.

У другому розділі “Причини розладу, стан і роль агропромислової інтеграції в умовах формування ринкової економіки” виявляються причини та розкриваються наслідки руйнації інтеграційних зв'язків в АПК. На матеріалах АПК Хмельницької області висвітлюється стан інтегрованого виробництва та досліджується його значення у розвитку виробництва в аграрній і переробній ланках АПК.

З початком ринкових перетворень інтеграційні зв`язки в АПК зазнали руйнації і стали однією з основних причин поглиблення кризи в агропромисловому секторі народного господарства. І аграрні, і переробні підприємства понесли величезні втрати, які важко обрахувати. Прикрим підсумком розладу інтеграційно-економічних зв'язків між основними ланками АПК стало різке зменшення виробництва продовольчих товарів, значне зниження рівня харчування населення, ослаблення продовольчої безпеки держави.

На матеріалах Хмельницького обласного АПК показано, що в результаті руйнації інтеграційних зв`язків різко скоротилося виробництво сільськогосподарської сировини, занепала промислова база з її переробки, зросла реалізація продукції у сировинному вигляді. Підтвердженням цього є наведені у розділі показники розвитку у 1991-2002 рр. бурякоцукрового, м'ясного та молочного продуктових підкомплексів, а також плодоовочеконсервного виробництва. Зазнали розладу також інтеграційно-економічні зв'язки і в районних агропромислових формуваннях Хмельницької області, що викликало в них різке зменшення виробництва сільськогосподарської продукції і готового продовольства.

Визнання того, що ослаблення тісноти і порушення стійкості інтеграційно-економічних зв'язків з'явилося однією з причин кризи в АПК, закономірно підводить до висновку про те, що збереження таких зв'язків на основі взаємовигідних відносин між сировинною і переробною ланками АПК було важливим фактором стримування їх виробничо-продуктивної деградації.

Хмельницький АПК відноситься до тих регіональних агропромислових формувань, в якому інтеграційно-економічні зв'язки удалося зберегти дещо краще, ніж в ряді інших обласних АПК, і це з'явилося чинником їх позитивної дії. Аналіз показав, що в 1992-2000 рр. виробництво валової сільськогосподарської продукції в Україні і Хмельницькій області мало синхронні тенденції спаду, але на Хмельниччині зниження було меншим (табл. 1). Середньорічний темп зниження валових обсягів сільськогосподарської продукції за десятиріччя 1991-2000 pp. в області становив мінус 5,4%, в Україні - мінус 6,1%. У 2001 р. обсяг валового виробництва сільськогосподарської продукції порівняно з попереднім роком в області зріс на меншу величину, ніж в Україні; порівняно з базовим 1990 р. величини зменшення рівні. У 2002 р. Хмельниччина з валового виробництва сільськогосподарської продукції мала гірші показники, ніж Україна в цілому; середньорічний темп зниження за 1991-2002 рр. становив відповідно -5,15 і -5,05%.

Питома вага області у загальній сумі валової продукції в Україні зменшилася з 4,6% у 2000 р. (дев'яте місце серед регіонів України) до 4,3% у 2001 і 2002 рр. (одинадцяте місце). Незадовільний рівень показників по Хмельницькій області в 2002 р. порівняно з 2001 р. пов`язаний із значним спадом виробництва цукрових буряків - на 28%, овочів - на 9%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах відповідно на 35 і 55% (безпрецедентне зменшення за всі досліджувані роки).

Але більш ґрунтовний аналіз показує, що сума валової сільськогосподарської продукції з розрахунку на одну особу населення за всі досліджувані роки в області була більшою, ніж в Україні: у 1990 р. - на 47%, у 2000 р. - на 57%, у 2002 р. - на 44%. З виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу населення у 2000 р. область посідала 4 місце в Україні, у 2002 р. - шосте. Обсяг валової продукції, що припадає на одну особу, становив в Україні у 2000 р. 56,2% рівня 1990р., у Хмельницькій області - 60,1%, у 2002 р. відповідно 64,0 і 62,9%. Вищим в області порівняно із середніми показниками по Україні є виробництво на одну особу населення більшості видів сільськогосподарської продукції у натуральному виразі.

Таблиця 1 Динаміка обсягів валового виробництва сільськогосподарської продукції в Україні і Хмельницькій області у 1991 - 2002 рр. (усі категорії господарств; у порівнянних цінах 2000 р.; 1990 р. = 100%)

Показник	1991	1992	1993	1994	1995	1996
Україна, млн. грн.	906713	831502	842992	704060	67817	61349
Хмельницька обл., млн. грн.	3704	3790	3871	3376	3152	2964
у % до попереднього року:
Україна	86,8	91,7	101,4	83,5	96,4	90,5
Хмельницька область	82,4	102,3	102,1	87,2	93,1	94,0
у % до 1990 року:
Україна	86,8	79,6	80,7	67,4	64,9	58,7
Хмельницька область	82,4	84,2	86,0	75,0	70,0	65,8
Україна, млн. грн.	60272	54468	50736	55690	61398	62106
Хмельницька обл., млн. грн.	2776	2399	2266	2584	2644	2645
у % до попереднього року:
Україна	98,2	90,4	93,1	109,8	110,2	101,2
Хмельницька область	93,7	86,4	94,5	114,0	102,3	100,0
у % до 1990 року:
Україна	57,7	52,1	48,6	53,3	58,8	59,5
Хмельницька область	61,7	53,3	50,3	57,4	58,7	58,8

У роки кризи в області докладалися зусилля до недопущення розвалу сільськогосподарських підприємств, які залишаються продуцентами значної частки сільськогосподарської сировини у загальному її обсязі, мають доволі тісні інтеграційно-економічні зв'язки з переробними підприємствами, є важливими постачальниками сільськогосподарської продукції на переробку. Підтвердженням цьому є наведені в розділі розрахунково-аналітичні дані з тваринництва. Втрати Хмельниччини у тваринництві суспільного сектора у відносних величинах менші, ніж в Україні в цілому. Завдяки цьому м'ясопереробні підприємства краще забезпечувалися сировиною, рівень використання їх виробничих потужностей значно виший, ніж загалом в Україні. Так, по поголів'ю великої рогатої худоби втрати у сільськогосподарських підприємствах України за 1991-2002 рр. вищі, ніж в області, на 5,9 відсоткового пункта, по коровах - на 7,7, по чисельності свиней - на 3,9 відсоткового пункта. У зв'язку з кращим збереженням поголів'я сільськогосподарських тварин у сільськогосподарських підприємствах області зросла її частка у загальній кількості тварин у таких підприємствах України. У сільськогосподарських підприємствах області відбувся відносно менший, ніж у цілому в Україні, спад виробництва молока і м'яса.

Якщо узяти поголів`я тварин по всіх категоріях господарств, то і в цьому випадку втрати України за роки аналізу значно більші, ніж Хмельниччини. У 2002 р. поголів`я великої рогатої худоби в Україні становило лише 37% її чисельності в 1990 р., у Хмельницькій області - 45%, гурт корів становив відповідно 56 і 67%, поголів`я свиней - 47 і 67%. Отже, втрати України по перелічених видах тварин більші, ніж в області, відповідно на 8, 11 і 20 відсоткових пунктів. Як свідчать наведені у дисертації дані, основні обсяги тваринницької продукції в області виробляються нині в господарствах населення: у 2002 р. 74,5 м`яса, у тому числі 91,2% свинини, 77,9% молока.

Про стан інтеграційно-економічних зв'язків в АПК області свідчить порівняння даних з виробництва продовольчих товарів. (табл.2). З виробництва м'яса Хмельниччина серед областей України перемістилася за досліджувані роки з двадцятого на п`яте місце, сирів жирних - із одинадцятого на шосте, з випуску консервованої продукції - із п'ятого на друге місце. Водночас із виробництва цукру-піску область перейшла з другого на шосте місце. Незначними є частки Хмельниччини у загальнодержавному виробництві продукції з незбираного молока і масла тваринного. Це пояснюється тим, що значні обсяги молокосировини використовуються для виготовлення сирів жирних. Але виробництво молока на одну особу населення за всі досліджувані роки в області було більшим, ніж в Україні; у 2002 р. воно становило в Україні 62% рівня 1990 р., на Хмельниччині - 71%.

У кращому становищі, ніж Україна в цілому, знаходиться Хмельницька область і стосовно виробництва ряду продуктів харчування з розрахунку на одну особу населення (у 2002 р. це м'ясо, молоко, картопля, масло, сири жирні, плоди і ягоди, цукор-пісок, макаронні вироби). Споживання м'яса, молока, картоплі у 2002р. в області з розрахунку на особу також було вищим, ніж у цілому в Україні, а по цукру-піску, хлібних продуктах, яйцях, овочах, плодах і ягодах показники нижчі.

Таблиця 2 Виробництво продовольчих товарів в Україні і Хмельницькій області

Продовольчий товар	Роки	2002 р. у % до 1990 р.
	1990	2002
Борошно, тис.т.	Україна	7671	2960	38,6
	Хмельницька обл.	262	115	43,9
Хліб і хлібобулочні вироби, тис.т.	Україна	6701	2356	35,2
	Хмельницька обл.	224	68	30,3
Цукор-пісок, тис.т.	Україна	6791	1621	23,8
	Хмельницька обл.	620	97	15,6
М'ясо, тис.т.	Україна	2763	457	16,5
	Хмельницька обл.	79	29	36,7
Ковбасні вироби, тис. т	Україна	900	209	23,2
	Хмельницька обл.	20,8	5,5	26,4
Продукція з незбираного молока, тис.т.	Україна	6432	1178	18,3
	Хмельницька обл.	123	15	12,2
Масло, тис.т.	Україна	444,1	131,3	29,5
	Хмельницька обл.	22,1	4,5	20,3
Олія, тис.т.	Україна	1070,4	980,1	9,1
	Хмельницька обл.	1,5	0,3	20,0
Жирні сири, тис.т.	Україна	183,8	128,6	70,0
	Хмельницька обл.	7,6	7,6	100,0
Консерви, млн. умовних банок	Україна	4836	1710	35,3
	Хмельницька обл.	269	198	73,6
Макаронні вироби, тис.т.	Україна	360	115	32,0
	Хмельницька обл.	18,5	19,2	103,8

Питома вага спожитих продуктів харчування в обсягах їх виробництва з розрахунку на особу населення на Хмельниччині нижча, ніж в Україні (окрім яєць).

Отже, у Хмельницькому АПК між основними його ланками упродовж досліджуваного періоду забезпечувався такий рівень інтеграційно-економічннх зв'язків, за якого наявний у комплексі потенціал аграрних господарств і переробних підприємств використовувався ефективніше, ніж загалом у національному АПК.

У третьому розділі “Визначальні умови та перспективні напрями розвитку інтеграційних процесів в АПК” розглянуто значення аграрної реформи у докорінних організаційно-виробничих перетвореннях в АПК, показано роль економічної доцільності у формуванні інтеграційно-економічних зв'язків, викладено сутність ідей і розробок щодо нових форм і механізмів агропромислової інтеграції, які вже використовуються в господарській практиці і мають перспективу, висвітлено значення внутрішньогосподарської агропромислової інтеграції.

З'ясовано, що формування нових інтеграційно-економічних процесів в АПК визначається рядом умов і чинників, пов'язаних із ринковими та аграрними перетвореннями. Зміст викладок з цього приводу у наступному. З орендою землі переробними підприємствами для виробництва необхідної сільськогосподарської сировини змінюється форма агропромислового синтезу і механізм інтеграційно-економічних зв'язків. Як сільське господарство, так і переробне виробництво переорієнтовуються на ведення господарства в умовах кон'юнктурного ціноутворення і жорсткої ринкової селекції конкурентоздатних виробників; збиткове виробництво є недоцільним. Переробні підприємства і постачальники сировини керуються у виробничій діяльності лише матеріальними інтересами. З позицій економічної доцільності виходять також власники земельних ділянок і майнових паїв, віддаючи їх в оренду. Кожний із них прагне одержати від експлуатації об'єктів своєї власності найбільшу матеріальну вигоду, а тому передає їх в оренду тому, хто пропонує вищу орендну плату. Економічну вигоду переслідують і власники індивідуальних господарств, які інтегруються з переробними підприємствами щодо поставок їм молокосировини. Отже, можна стверджувати, що поряд із результатами аграрної реформи економічна доцільність також є важливою умовою змін в інтеграційних процесах, багато в чому визначає їх форми і механізми.

Наявний практичний досвід дає підстави для висновку про те, що агропромислова інтеграція розвиватиметься, як правило, у напрямі формування складних систем агробізнесу. Причому, необхідно усвідомлювати, що приватна власність має поєднуватися із можливостями одержання додаткового ефекту від масштабів виробництва. У досліджуваному АПК формуються складні, диверсифіковані системи агробізнесу шляхом поєднання виробничого потенціалу переробних підприємств та продуктивних можливостей аграрних підприємств різних форм власності і приватних господарств населення, а також виробництва сільськогосподарської продукції переробними підприємствами на орендованих землях. До складу таких систем входять і господарюючі суб'єкти із сусідніх районів і навіть з інших областей. І якщо сьогодні ці системи агробізнесу є ще спорадичним явищем, то в майбутньому, по мірі їх поширення, створюватиметься єдине, суцільне економічне середовище з виготовлення продовольчих товарів для задоволення ринкових потреб, а також державних потреб щодо створення резервів.

Враховуючи результати аграрної реформи, у дисертації обґрунтовано доцільність та опрацьовано конкретні пропозиції щодо створення інтегрованих систем агробізнесу із використанням оренди землі.

Навесні 2000 р. Кам`янець-Подільський плодоовочеконсервний комбінат - одне з найбільших в Україні підприємств такого профілю - виступив інтегратором у створенні інтегрованої системи агробізнесу, у якій для виробництва необхідної сільськогосподарської сировини було задіяно землі, орендовані у власників земельних паїв. Було орендовано 1250 га ріллі великими суцільними масивами і 500 га садів у селах Кам'янець-Подільського і Ново-Ушицького районів. Згодом підприємство набуло статусу відкритого акціонерного товариства за назвою “Адамс”. У 2002-2003 рр. площа орендованих товариством земель сягнула 7 тис. га - це 4 виробничі сільськогосподарські підрозділи ВАТ “Адамс”. Керівництво товариства вважає, що в нинішніх умовах, коли не всі постачальники виконують зобов`язання з постачання сільськогосподарської сировини, виробництво її власними силами на орендованих землях для завантаження переробних потужностей є найбільш доцільним.

З кожним власником земельного паю - орендодавцем укладено індивідуальний договір, у якому обумовлено термін оренди і розмір орендної плати. Із самого початку орендна плата була визначена у розмірі 1,5% вартості земельної площі орендодавця, а також 10% вартості виробленої сільськогосподарської продукції для розподілу між усіма орендодавцями. У 2002 р. орендна плата за землю становила 2,0%.

В оренду було взято найгірші в районі землі, що практично не використовувалися, або врожай озимих на яких становив не більше 10 ц/га, виробництво на таких землях було збитковим. За рахунок належного проведення усіх агротехнічних заходів у 2002 р. з кожного гектара орендованих земель було одержано 21,3 ц/га зернових.

Сільськогосподарський кооператив “Жванчик” с. Лісковці у 2000 р. мав 276 тис. грн. збитку. У 2002 р., коли він уже був виробничим підрозділом ВАТ “Адамс”, тут одержано 31,4 ц/га озимої пшениці (по сільськогосподарських підприємствах району 29,4 ц/га), рівень рентабельності виробництва становив 13,2%. По всіх виробничих сільськогосподарських підрозділах ВАТ “Адамс” у 2002 р. отримано прибутку 328 тис. грн., рівень рентабельності виробництва склав 12,9%. У той же час по сільськогосподарських підприємствах району збиток становив 12,1%. Заробітна плата сільськогосподарських працівників у ВАТ “Адамс” у 2002 р. становила 176 грн. за місяць, виплачується регулярно (по сільськогосподарських підприємствах району - 164 грн.). Власникам земельних паїв виплачено 178,8 тис. грн. орендної плати за землю і 2,7 тис. грн. за оренду майна, загалом 181,5 тис. грн., що становить 55% одержаного із орендованих земель прибутку. У 2002 році на працівника у сільськогосподарському виробництві вироблено продукції на 14,6 тис. грн., а в сільськогосподарських підприємствах району - 8,7 тис. грн.

З орендованих земель ВАТ “Адамс” повністю забезпечує потреби власного переробного виробництва у зеленому горошку - 850 тонн, моркві - 20 тонн, огірках - 75 тонн, кабачках - 800 тонн, інших овочах. Лише яблук та ягід тут вирощується лише 8-10% від потреби.

У 2002 р. товариство витратило на придбання сільськогосподарської техніки 1934 тис. грн. Серед закупівель - 5 зернозбиральних комбайнів “Дон-1500”. За 7 міс. 2003 р. для цих цілей витрачено понад 700 тис. грн. Це трактори, інші технічні засоби. Під урожай 2004 р. закуплено мінеральних добрив на 330 тис. грн. Технічна забезпеченість сільськогосподарського виробництва у ВАТ “Адамс” (причому новими машинами і знаряддям) набагато вища, ніж у сільськогосподарських підприємствах району.

Значні кошти вклало товариство “Адамс” у 2000-2003 рр. і в розвиток соціальної сфери сіл. Інвестиції в газифікацію села Пилипківці в 2000 р. склали 86 тис. грн., у 2002-2003 рр. на будівництво доріг у двох селах відраховано 453 і 853 тис. грн. Загалом ця сума становить 1392 тис. грн.

Велика увага приділяється перспективі розвитку сільськогосподарського виробництва. Уже в 2004 р. розпочнеться посадка 250 га смородини із забезпеченням машинного збирання врожаю, а також 300 га суниць.

До кінця 2003 р. передбачено організацію ще двох виробничих підрозділів на орендованих землях, причому це мають бути площі, долучені до вже наявних в оренді з тим, щоб охопити усіх мешканців конкретних сіл. У такому разі стають доцільнішими витрати коштів для вирішення соціальних питань у селах, де проживають орендодавці.

Прикметно, що при отриманні земель в оренду ВАТ “Адамс” приймає на себе зобов`язання конкретного підприємства або його частини перед банком по боргах, а також із сплати податку.

Така ж, як і у ВАТ “Адамс”, модель інтегрованого виробництва була застосована і на Кам'янець-Подільському комбікормовому заводі - товаристві з обмеженою відповідальністю “Агрокорм Поділля” Кам'янець-Подільського району. Площа орендованої землі у власників земельних паїв становить 562 га. Тут у 2002 р. досягнуто у 1,5-2,0 рази вищої, ніж господарствах району, урожайності озимої пшениці, гречки, соняшника. У 2002 р. заробітна плата працівників на сільськогосподарських роботах становила 250,5 грн. за місяць. У 2001-2002 рр. з орендованих земель одержано 310,5 тис. грн. прибутку, закуплено сільськогосподарської техніки на 328,4 тис. грн.

Таким чином, інтегровані системи агробізнесу, що формуються з використанням переробними підприємствами оренди землі і майна у їх власників з метою продукування сільськогосподарської сировини, мають ряд переваг, що полягають у наступному:

- досягається органічне поєднання виробництва сільськогосподарської сировини і її переробки в єдиній організаційно-виробничій структурі, під єдиним управлінням;

- забезпечується цілісність технологічного ланцюга з виробництва кінцевих продуктів -готових продуктів харчування;

- зменшується залежність переробних підприємств від виробників сільськогосподарської сировини;

- збільшуються можливості програмування кількісних і якісних показників виробництва сільськогосподарської сировини, що відповідають вимогам переробних підприємств.

З орендою землі переробними підприємствами змінюється інтеграційний механізм. Підприємства-переробники стали власниками вироблюваної сільськогосподарської продукції і сплачують орендодавцям - власникам земельних паїв суму орендної плати, обумовленої договором оренди. Застосована у Кам'янець-Подільському районі форма агропромислової інтеграції знайшла поширення у Хмельницькому обласному АПК.

Водночас наголошується і на окремих недоліках, що мають місце у випадках оренди землі переробними підприємствами. Основні з них: малі площі (коли надають в оренду земельні паї невеликі за чисельністю групи їх власників) і короткі терміни оренди. Це, по-перше, утруднює або й робить неможливим дотримання науково обґрунтованих сівозмін на орендованих землях. По-друге, переробним підприємствам невигідно вкладати кошти в підвищення родючості землі при незначних термінах оренди (3-5 років), бо у випадку закінчення терміну оренди вже інший господарюючий суб'єкт використовуватиме післядію вкладень, їх інерційний ефект. Мінімальним терміном оренди слід вважати термін повної ротації науково обґрунтованої сівозміни. Тому необхідно стимулювати орендодавців - власників земельних паїв до об'єднання їх у великі групи для надання своїх парцел в оренду переробним підприємствам суцільними масивами і на тривалий термін. З цього приводу орендарям рекомендується передбачати в договорах оренди поетапне підвищення орендної плати, здійснення соціальних заходів у поселеннях, де проживають орендодавці.

У дисертації подається й інша за формою модель диверсифікованої системи аграрного бізнесу, опрацьована в Кам`янець-Подільському районі, - корпоративне формування “Авіс”. Метою проекту є створення повного замкнутого технологічного циклу з вирощування і переробки сільськогосподарської сировини рослинницького і тваринницького походження та реалізації готових до споживання продовольчих товарів. У стислому вигляді концепцію системи можна подати так: земельні ресурси - сільськогосподарська сировина - переробка сировини - реалізація продовольчих товарів. Концепція і проект корпорації “Авіс” були схвалені Прем`єр-міністром України, Віце-прем`єр-міністром з АПК та Міністром аграрної політики України. Вишукуються необхідні кошти для задіяння усіх складових системи: виробництва, переробки, інфраструктурної і маркетингової мереж.

Інтегрованим системам агробізнесу, які згодом можуть виробляти великі обсяги конкурентоспроможних на внутрішньому і зарубіжних ринках продовольчих товарів, доцільно надавати державну підтримку на етапі становлення:

- наданням довготермінових кредитів з прийнятною процентною ставкою або й пільгових;

- тимчасовим зменшенням податкового навантаження, тобто зниженням фіскальної і підвищенням стимулюючої функції податку;

- введенням для таких структур низьких митних тарифів на експорт продовольчих товарів, що не входять до розряду стратегічних і обсяги виробництва яких перевищують споживчий попит на внутрішньому продовольчому ринку.

Регламентацію цих питань, а також відносин з приводу оренди землі промисловими підприємствами у власників земельних паїв бажано внести до відповідних законодавчих та нормативно-правових документів. Потребує вирішення на державному рівні також питання про перепідпорядкування районним органам влади тих переробних підприємств, які нині підпорядковані міським органам влади. Така акція буде і логічною, і економічно доцільною.

У досліджуваному АПК набули поширення також інтегровані системи, в яких переробні підприємства використовують сільськогосподарську сировину приватних господарств населення (як правило, молоко). ВАТ “Віньковецький сирзавод” закуповує у населення пересічно по місяцях 80-90% молока від загальної потреби. Велика кількість дворів утримує по 3-4 корови і поставляє підприємству по 10-12 тонн молока за рік. Такі господарства селян із підсобних перетворилися у високотоварні. Якщо селянський двір поставляє сирзаводу, наприклад, 500 кг молока за місяць (6 тонн за рік) за ціною 0,7 грн. за 1 кг, то виручка від реалізації становить 350 грн. При витратах на корми 175 грн. щомісячний дохід становить 175 грн.

Інтеграція переробних підприємств з приватними господарствами громадян дозволяє збільшувати обсяги виробництва, товарний асортимент та поставки на ринок продуктів харчування, здійснювати взаємну підтримку вітчизняних товаровиробників, вирішувати соціальні питання. Настав час у законодавчо-правовому порядку вирішити питання про включення до трудового стажу громадянам той час, протягом якого вони постачають переробним підприємствам великі обсяги сировини, виробництво якої вимагає значних щоденних затрат праці.

Матеріали дослідження дозволяють уточнити сутність поняття агропромислової інтеграції. Отже, агропромислова інтеграція - це форма органічного поєднання виробничого потенціалу переробних підприємств і сільськогосподарських підприємств різних форм власності (у тому числі господарств населення) на засадах економічної взаємовигоди, або форма синтезу сировинного виробництва на землях, орендованих переробними підприємствами, з їх власним виробництвом та видами допоміжної діяльності з метою створення цілісних систем агробізнесу, що забезпечують самодостатній відтворювальний процес.

Сучасні інтеграційні процеси в АПК, що відбуваються під впливом аграрної реформи, дають підстави для наукового висновку про те, що подальший розвиток продуктивних сил агропромислового комплексу, як інтегрованої господарської системи, великою мірою визначатиметься сукупністю відносин з приводу власності на землю і майно на селі, способів розпорядження такою власністю та використання її об'єктів.

ВИСНОВКИ

1. Агропромислова інтеграція є об'єктивно закономірним процесом, що обумовлений розвитком продуктивних сил суспільного виробництва, зародився в результаті суспільного поділу праці на потребу забезпечення тісних зв'язків між різнорідними виробництвами, які в своїй єдності становлять цілісний технологічний цикл із виготовлення кінцевих продуктів.

2. Виділення у складі АПК трьох, чотирьох і навіть п'яти груп галузей (сфер) здебільшого могло використовуватися для цілей наукового аналізу. У господарській практиці у складі АПК виділялися, як правило, три сфери діяльності: сировинна, переробна і торговельна.

3. У 90-х роках XX ст. інтеграційно-економічні зв'язки в АПК районного (базового) рівня зазнали значної руйнації. Ці інтегровані системи були створені у планово-централізованому порядку з використанням елементів адміністративного примусу. У механізмі взаємозв'язків між ланками АПК недостатньо враховувалися виробничо-витратний і ціновий компоненти. Розлад інтеграційно-економічних зв'язків між партнерами з виготовлення продовольства з`явився однією з причин поглиблення економічної кризи в АПК. Ефективність інтеграційного ресурсу стала надто низькою.

4. Матеріали дослідження дають підстави стверджувати, що в Хмельницькому обласному АПК інтеграційно-економічні зв'язки збереглися краще, ніж в Україні в цілому; інтеграційний ресурс з'явився важливим фактором стримування спаду виробництва у сільському господарстві і переробному виробництві. Аналітичні дані дослідження роблять правомірними наступні висновки: АПК Хмельницької області має такий рівень інтеграційно-економічних зв'язків, за якого наявний у ньому ресурсний потенціал дає більшу віддачу, ніж у національному АПК в цілому; обсяги виробництва продукції аграрними господарствами і готового продовольства промисловими підприємствами свідчать про те, що Хмельниччина має повну самодостатність у забезпеченні наявного в області населення практично усіма основними продуктами харчування.

5. Результати аграрної реформи справляють вплив на всі процеси економічного і соціального розвитку АПК, у тому числі на розвиток агропромислової інтеграції, зумовлюючи зміну її форм і механізмів. Зі здійсненням реформи кожний об'єкт власності має свого суб'єкта, який прагне одержати від експлуатації належної йому власності якомога більшу матеріальну вигоду. Визначальною засадою агропромислової інтеграції стала економічна доцільність, одержання матеріальної вигоди.

6. На даному етапі високоефективними є системи агробізнесу, в яких переробні підприємства - інтегратори орендують землю для виробництва необхідної сільськогосподарської сировини. Нові формування пройшли практичну перевірку і показали, порівняно з традиційними інтегрованими об'єднаннями, ряд суттєвих переваг організаційно-виробничого, управлінського і технологічного характеру.

7. За певних умов є підстави вважати життєздатними також великі диверсифіковані системи агробізнесу, до складу яких входять господарства з виробництва рослинницької і тваринницької продукції, переробні підприємства різного профілю, інфраструктурні підрозділи, торговельна мережа.

8. Життєздатними і високоефективними є функціонуючі системи агробізнесу, в яких переробні підприємства інтегруються з приватними господарствами громадян на засадах обопільної економічної вигоди (як правило, з приводу постачання переробникам молокосировини).

9. Оренда землі переробними підприємствами висунула на порядок денний питання, які потребують вирішення на законодавчому рівні і на місцях. Це малі розміри площ, що надаються невеликими групами орендодавців-власників земельних паїв, незначні терміни оренди, орендна оплата. Оптимальним терміном оренди слід вважати термін повної ротації науково обґрунтованої сівозміни у конкретному регіоні. Як стимули для орендодавців щодо об'єднання їх у великі групи для надання в оренду землі великими площами і на тривалий термін рекомендовано поетапне підвищення орендарями орендної плати, а також здійснення соціальних заходів у поселеннях, де проживають орендодавці.

10. Агропромислова інтеграція у формі оренди землі переробними підприємствами не означає, що відпадає потреба у традиційних її формах. Інтеграційні зв`язки переробних підприємств із сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності і господарствами населення зберігаються навіть в агропромислових формуваннях, у яких значна частина сільськогосподарської сировини виробляється на орендованих землях. Мова може йти про удосконалення економічного механізму таких зв`язків, усе більш повної його адаптації до ринкових умов функціонування АПК.

11. Наявний досвід дає право стверджувати, що нові форми і механізми агропромислової інтеграції, а також новостворені та успішно функціонуючі інтегровані системи агробізнесу мають не лише етапну, але й стратегічну перспективу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дубицький В.В. Агропромислова інтеграція: теорія, еволюція, імовірні перспективи розвитку. - Кам`янець-Подільський: Видавець Мошак М.І., 2003. - 208 с. (7,6 д.а.).

2. Дубицький В. Якісні зміни у формах і механізмах агропромислової інтеграції //Економіка України. - 2001. - №4. -С. 63-67 (0,5 д.а.).

3. Дубицький В. Становлення інтегрованих агропромислових формувань ринкового типу //Економіка АПК. - 2000. - №10. - С.16-19 (0,3 д.а.).

4. Дубицький В. Стан і можливі напрями розвитку агропромислової інтеграції //Економіка України. - 1999. - №12. - С.62-65 (0,4 д.а.).

5. Дубицький В. Внутрішньогосподарська агропромислова інтеграція //Економіка АПК. - 1999.-№10. - С. 28-31 (0,3 д.а.)

6. Дубицький В. Інтеграційні зв'язки в агропромисловому комплексі в нових економічних умовах // Економіст. - 1999. - №8. - С.58-61 (0,4 д.а.).

7. Дубицький В.В. Перші результати аграрної реформи і їх використання у формуванні інтегрованих систем агробізнесу //Проблеми формування ринкової економіки. /Редкол.: Покропивний Ф.С. (відп. ред.) та ін. Спец. вип. “Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи” /Редкол.: Нелеп В.М. (відп. за вип.) та ін. - К.: Київськ. нац. екон. ун-т, 2000. - С.105-106 (0,1 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Дубицький В.В. Розвиток інтеграційних процесів в АПК. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, Київ, 2004.

На основі вивчення широкого кола опублікованих джерел з'ясовано сутність та охарактеризовано еволюційний результат агропромислової інтеграції - створення агропромислового комплексу на усіх адміністративних щаблях; на завершальній стадії дослідники виділяли у його складі три, чотири і навіть п'ять груп галузей (сфер). Подано ґрунтовний аналіз позитивного досвіду і недоліків у діяльності агропромислового комплексу, особливо його районних структур. Виявлено основні причини руйнації інтеграційних зв'язків між суб'єктами господарювання в аграрній і переробній ланках агропромислового комплексу. Уведено поняття інтегрованої системи агробізнесу та економічної вигоди у формуванні інтегрованих організаційно-господарських об'єднань. Доведено значення агропромислової інтеграції у стримуванні спаду аграрного і переробного виробництва. Запропоновано ініційовані та розроблені автором моделі інтегрованих систем агробізнесу, які вже перевірені практикою і мають стратегічну перспективу. Уточнено зміст поняття агропромислової інтеграції з урахуванням результатів аграрної реформи і змін у відносинах власності у сільському господарстві. Сформульовано пропозиції по наданню державної підтримки новим великим структурам агробізнесу.

...