Вплив інвестування на зайнятість у перехідній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 330.322:331.5(477)

ВПЛИВ ІНВЕСТУВАННЯ НА ЗАЙНЯТІСТЬ

У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

08.01.01 - економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Діденко Ярослав Олександрович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Садовий Микола Миколайович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Лібанова Елла Марленівна, член-кореспондент Національної академії наук України, заступник директора з наукових питань Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України;

кандидат економічних наук, доцент Кириленко Володимир Іванович, Київський національний економічний університет, доцент кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу.

Провідна установа: Об'єднаний інститут економіки Національної академії наук України, відділ економічної теорії та методології досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться 29 жовтня 2004 року о “_16_” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, к. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий “ 27 ” вересня 2004 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Мазур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Здобутки України в розбудові громадянського суспільства, у створенні інституціональної системи держави демократичного типу, на жаль, не відбиваються на перебудові економічної складової суспільства, де прогрес набагато скромніший. Суспільний добробут населення і його ефективна зайнятість є двома взаємопов`язаними складовими. Однією з головних умов становлення та функціонування ефективної зайнятості виступає розвиненість та інтенсивність інвестиційного процесу.

Ринкові трансформації суспільства та створення нової технологічно-виробничої основи вимагають певних інвестицій, які необхідно раціонально використовувати. Активізація інвестиційного процесу є вирішальною умовою успішного проходження соціально-економічних перетворень, формування ефективної зайнятості і сучасного ринку праці.

У трансформаційній економіці України простежуються як позитивні, так і негативні тенденції щодо формування та використання трудових ресурсів. Суперечливість перетворень у трудовій сфері зумовлює необхідність з'ясування характеру змін, що відбуваються на шляху від державної регламентації зайнятості до вільнонайманої продуктивної праці. Нові соціально-економічні взаємовідносини суб'єктів ринку праці, який поступово формується в Україні, вимагають всебічного вивчення, узагальнення та розробки науково-практичних рекомендацій щодо вирішення проблеми підвищення ефективної зайнятості в умовах активізації інвестиційного процесу.

Теоретичні основи інвестування як практичної діяльності у світовій економічній літературі розроблені досить глибоко і всебічно. Значний внесок у створення існуючих методологічних підходів щодо розв`язання проблем інвестування та зайнятості зробили такі відомі економісти як Дж. Кейнс, К. Маркс, А. Маршалл, П. Массе, Дж. С. Міль, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, М. Фрідмен та багато іншіх.

Оцінюючи можливості й результативність західних економічних теорій для дослідження економічних проблем України, варто мати на увазі, що навіть виразно індивідуальні дослідники світового рівня творять і можуть бути зрозумілими лише у власних національних умовах і переважно є актуальними для того періоду, коли працювали їхні автори. На жаль, в Україні досить часто лише на підставі їхнього іноземного походження вважають аксіомами застарілі чи навіть помилкові висловлювання зарубіжних авторитетів. Зокрема, це стосується монетаристських та лібертаріанських концепцій, які пропагують як методологічну основу економічної стратегії, у той час як на них не базувалася економічна політика навіть у власних державах.

З-поміж сучасних вітчизняних учених, які досліджують різні аспекти проблеми інвестиційного процесу, в тому числі в його взаємозв'язку з проблемою зайнятості, необхідно відзначити В.Д. Базилевича, Л.М. Борщ, О.В. Гаврилюка, Б.В. Губського, М.П. Денисенка, Б.Є. Кваснюка, В. А. Кредісова, О. Г. Махмудова, О.В. Носова, В.О. Онищенка, В.Л. Осецького, А.А. Пересаду, Г.Ю. Попова, Л.І. Яковенка та інших.

Проблему інвестування не можна вважати нерозробленою в економічній літературі. Однак стан національної економіки в цілому та інвестиційної діяльності зокрема за відсутності помітних об'єктивних перешкод для економічного зростання та інвестиційного нарощування продуктивного потенціалу, нечіткість, часом суперечливість теоретичного обґрунтування найважливіших державних рішень свідчать про те, що завдання формування теоретичної основи економічної стратегії і тактики забезпечення стабільного економічного зростання в Україні остаточно не вирішені. При цьому особливої уваги потребує не стільки розробка конкретних механізмів залучення інвестиційних ресурсів, як з'ясування основних рис сприятливого клімату для їхнього використання, тобто аналіз усієї системи суспільних відносин в Україні з погляду їхньої спроможності стимулювати інвестиції та зростання зайнятості.

Різні аспекти багатопланової проблеми досягнення ефективної зайнятості досліджують українські вчені: Д.П. Богиня, І.К. Бондар, К.П. Бондарчук, П.П. Борщевський, З.С. Варналій, В.С. Васильченко, В.І. Герасимчук, О.А. Грішнова, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, С.М. Злупко, М.І. Карлін, А.М. Колот, Е.М. Лібанова, І.Л. Петрова, В.І. Петюх, Т.Б. Токарський, О.М. Уманський, А.А. Чухно та інші. Значний внесок у розробку зазначених проблем зробили вчені близького зарубіжжя: В. Адамчук, В. Автономов, І. Бушмарін, Б. Генкін, Р. Капелюшніков, О. Ромашов, Г. Слезінгер, М. Сорокіна та інші.

Однак незважаючи на відомі дослідження проблеми становлення ефективної зайнятості, все ще залишаються недостатньо дослідженими, а отже, актуальними з огляду на їх роль в економіці питання посилення ролі інвестиційного процесу у створенні робочих місць, підвищенні продуктивності праці, формуванні раціональної структури зайнятості.

Насамперед необхідною є адекватна українським реаліям розробка інвестиційного механізму, який би органічно поєднав форми приватного і державного інвестування та забезпечив оптимізацію взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, створив відповідну законодавчо-нормативну базу, а також добре продумані інші заходи, що активізували б інвестиційний процес як на рівні окремої фірми чи галузі, так і національної економіки в цілому. Актуальність проблеми інвестування поєднується з нагальною необхідністю створення власної методолого-теоретичної бази інвестиційного процесу, що відповідає специфіці української економіки.

Наукова значущість комплексу проблем, пов'язаних із впливом інвестиційного процесу на забезпечення ефективної зайнятості в трансформаційній економіці України, а значить і з формуванням стабільних основ соціально-економічного розвитку суспільства, поступального економічного зростання, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили об'єкт і предмет, мету і конкретні завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою держбюджетної теми № 01БФ040-01 “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (державний реєстраційний номер 0101U006977), яка виконується колективом кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Особистий внесок автора полягає у виявленні механізмів інвестиційного процесу та його впливу на формування ефективної зайнятості в трансформаційній економіці.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні сутності інвестиційного процесу, розкритті й систематизації комплексу умов, що мають бути створені для формування сприятливого соціально-економічного середовища, яке забезпечить процес формування ефективної зайнятості на основі використання власних і залучених інвестиційних ресурсів.

Досягнення поставленої мети передбачає розв`язання таких конкретних завдань:

- обґрунтувати теоретичні основи дослідження інвестиційного процесу в трансформаційній економіці України як чинника структурних зрушень у системі господарювання та раціоналізації зайнятості;

- встановити економічну природу, характер та способи досягнення ефективної зайнятості;

- виявити основні напрямки взаємозв'язку і взаємозалежності інвестиційного процесу та зайнятості;

- розкрити процеси приватизації та формування малого підприємництва в аспекті підвищення інвестиційної активності й ефективного використання робочої сили, становлення сучасного ринку праці;

- обґрунтувати необхідність створення ефективного механізму кредитування малого підприємництва як важливого стимулятора якісних зрушень у процесі реструктуризації економіки країни;

- виявити умови й особливості формування та ефективного використання інвестиційного потенціалу фондового ринку України;

- визначити шляхи вдосконалення прямого іноземного інвестування та обґрунтувати роль інститутів спільного інвестування у забезпеченні ефективної зайнятості населення України;

- розробити рекомендації щодо забезпечення раціональності інвестиційного процесу та посилення його впливу на формування ефективної зайнятості.

Об'єктом дослідження є соціально-економічне середовище трансформаційної економіки України й наявна система економічних, соціальних і організаційно-правових відносин, що виникають у сфері інвестиційної діяльності та зайнятості населення.

Предметом дослідження є економічна поведінка суб'єктів господарювання, модифікація економічних відносин під впливом нестабільного розвитку інвестиційного процесу як чинника забезпечення ефективної зайнятості в трансформаційній економіці.

Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, праці видатних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем інвестиційного процесу, його впливу на забезпечення ефективної зайнятості населення. У дослідженні використані методологічні принципи неокласичного напрямку економічної думки, нового кейнсіанства, а також сучасних інституціональних теоретичних течій, що дозволяють виявити закономірності якісних зрушень у перехідних економічних системах, обґрунтувати ефективні механізми пом'якшення гострих соціально-економічних проблем та суперечностей, закласти основи стабільного поступального розвитку суспільства.

У роботі над проблемою застосовувався традиційний арсенал взаємопов'язаних загальнонаукових та спеціальних методів економічного дослідження - аналіз і синтез, індукція і дедукція, структурно-функціональний, методи порівняльного аналізу, експертних оцінок, прогнозування, обробки статистичних даних тощо.

Діалектичні методи використані при здійснені цілісного системного підходу щодо аналізу проблем інвестиційного процесу та його впливу на досягнення ефективної зайнятості (п.1.1, 1.2). Абстрактно-логічним методом відпрацьовані класифікація чинників, що впливають на підвищення ефективності зайнятості, методичні підходи формування складових понятійного апарату досліджуваної категорії та системи показників (п.1.3, 2.1). Економіко-статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей впливу приватизації на підвищення інвестиційної активності та ефективної зайнятості населення України на сучасному етапі (п. 2.2). Системно-функціональний метод дозволив узагальнити теоретико-методологічні засади підвищення ефективної зайнятості шляхом розвитку механізму кредитування малого підприємництва, ефективного використання інвестиційного потенціалу фондового ринку, прямого іноземного інвестування та інститутів спільного інвестування (розділ 3).

Інформаційною базою роботи послужили наукові публікації українських і зарубіжних учених з проблеми дослідження, матеріали статистичних збірників Державного комітету статистики України, доступні звітні та оперативні матеріали державних відомств, зокрема Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економіки Ради міністрів Автономної Республіки Крим, інформаційні повідомлення підприємств, опубліковані в засобах масової інформації в паперовому та електронному вигляді. Всебічно проаналізовані законодавство України, нормативно-правові документи органів державної влади щодо регулювання інвестиційного процесу та сфери зайнятості.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані автором наукові результати, що виносяться на захист, полягають у розробці теоретико-методологічних і методичних засад дослідження впливу інвестиційного процесу на забезпечення ефективної зайнятості та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму цього взаємозв'язку в Україні, пошуку ефективних форм його реалізації. Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

уперше:

- розкрито методологічні засади взаємозв'язку між інвестиційним процесом та зайнятістю, виявлено його характерні особливості й суперечності у трансформаційній економіці України, зокрема на етапі поступового переходу до стадії стабілізації та економічного зростання. Уточнено обґрунтовання, що в трансформаційній економіці України детермінантними чинниками залучення інвестицій та їхнього впливу на забезпечення ефективної зайнятості є: формування механізмів уникнення невиправданих економічних ризиків у процесі залучення внутрішніх джерел інвестування, становлення ефективного інституційного забезпечення зовнішнього інвестування, дієва система страхування та розвиток підприємницької діяльності;

- визначено основні, першочергові напрямки стимулювання інвестиційного процесу в умовах ринкової трансформації, якими є: випереджальне збільшення споживчого попиту в поєднанні з гнучкими протекціоністськими заходами щодо захисту внутрішнього ринку; орієнтація економічної політики України у сфері зайнятості на подолання синдромів обмеженої мобільності та підсобної зайнятості населення;

- виділено та систематизовано фактори, що стримують покращення інвестиційного клімату в Україні як чинника забезпечення ефективної зайнятості, зокрема: неврегульованість системи захисту прав власності; недосконалість податкової політики; вузькість та неструктурованість внутрішнього ринку; невідповідність вітчизняної моделі конкуренції і правил господарської діяльності загальноприйнятим світовим стандартам; неадекватна перехідним умовам України конкурентна модель іноземних компаній; брак надійної інформації про економічні, фінансові та юридичні умови здійснення іноземних інвестицій в країні; недосконалість правового середовища тощо;

удосконалено:

- визначення основних ознак ринкової моделі зайнятості, яку необхідно створити в Україні: соціальна орієнтованість, спрямування на людський розвиток; забезпечення повної, ефективної, вільно обраної зайнятості; постійне підвищення конкурентоспроможності робітників шляхом професійного навчання та перепідготовки, створення системи освіти впродовж усього життя; забезпечення гідної праці з її належною оплатою, гарантією безпеки умов виробництва, гендерною рівністю, соціальним страхуванням та захистом; розвиток соціального партнерства; подолання надлишкових безробіття та бідності. Побудова такої моделі зайнятості стане основою формування демократичної соціальної структури суспільства за умови врахування єдності індивідуального, внутрішньофірмового та національного рівнів розвитку з економічним та соціальним аспектами;

- доведення, що зорієнтованість на залучення зовнішніх інвестицій шляхом створення штучних переваг для цих інвесторів не має перспектив повної реалізації внутрішніх законсервованих інвестиційних джерел зростання та забезпечення безінвестиційного нарощування обсягів національного виробництва за рахунок раціонального використання наявного продуктивного вітчизняного потенціалу. Сучасний етап розвитку економіки України, коли не утвердився перехід до незворотного стану зростання, вимагає дієвих заходів щодо захисту внутрішнього ринку від надмірної зовнішньої конкуренції. Для запобігання можливим санкціям з боку іноземних держав і міжнародних організацій слід утримуватися від заходів тарифного та митного обмеження імпорту й активно використовувати можливості, що надає свідоме заниження обмінного курсу національної валюти;

отримали подальший розвиток:

- трактування економічного змісту поняття “ефективна зайнятість” як такого стану зайнятості, за якого наявні трудові ресурси найбільш повно задіяні у процесі відтворення та мобілізації інвестиційних ресурсів, забезпечуючи при цьому максимально повне задоволення особистих та суспільних потреб населення. Ця дефініція включає комплекс взаємопов'язаних та взаємозалежних економічних, соціальних, демографічних факторів, що окреслюють її місце в понятійному апараті економічної теорії, обґрунтовують теоретичне та практичне значення її широкого застосування у вітчизняній науці і практиці;

- доведення, що наявна в Україні інфраструктура фондового ринку як складова інвестиційного потенціалу спроможна забезпечити акумулювання необхідних обсягів інвестиційних коштів, насамперед внутрішніх, разом з тим вона потребує зміцнення та відповідного інституційного забезпечення, зокрема, створення дієздатних структур на регіональному рівні та покращення нормативно-правового середовища;

- економічні, інституційні, організаційно-правові заходи, спрямовані на підвищення ролі інвестиційного процесу в забезпеченні формування ефективної зайнятості в умовах ринкової трансформації економіки України, зокрема: дерегуляція підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності; удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі; підвищення ефективності процедур банкрутства; практичне запровадження механізмів іпотечного кредитування; стимулювання залучення грошових вкладів населення; створення конкурентоздатних небанківських фінансових установ; стимулювання притоку іноземного капіталу до банківської сфери; упорядкування інвестиційної діяльності в спеціальних економічних зонах і територіях приорітетного розвитку, на яких запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації можуть бути використані як методичні розробки та практичні рекомендації щодо шляхів забезпечення ефективності інвестиційного процесу та його впливу на формування ефективної зайнятості. Вони придатні для використання при опрацюванні програм соціально-економічного розвитку як на рівні національної економіки, так і окремих регіонів України, для підготовки нормативно-правових актів з питань інвестицій та зайнятості населення.

Основні наукові результати дисертаційного дослідження використовувалися в практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики України, зокрема під час підготовки проекту нового Закону України “Про зайнятість населення” та Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Відкритість, дієвість, результативність” (Довідка № 03-3/2508-08-8 від 23.03.2004 року).

Результати дисертаційного дослідження використані Міністерством економіки Ради міністрів Автономної Республіки Крим при підготовці таких програм (Довідка № 193-040-11 від 20.05.2003 року): Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1804-2/01 від 16.05.2001 року “Регіональна програма розвитку малого підприємництва на 2001-2002 роки”; Постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим №70 від 12.03.2002 року “Про основні напрямки економічного та соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2002 рік”; Постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим №117 від 29.03.02 року “Про програму зайнятості населення Автономної Республіки Крим на 2002 рік”; Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1528 від 15.10.2001 року “Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2001-2002 роки”.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні курсів “Економічна теорія”, “Макроекономіка”, “Інфляція та безробіття” (Довідка №013/669 від 20.09.2004 року).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовані автором: у виступах на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у доповідях і виступах на 14 науково-практичних конференціях, симпозіумах. Зокрема, на ІІ Міжнародній конференції “Стратегічний маркетинг та інноваційний менеджмент: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців” (м. Київ, 26-27 жовтня 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Держава в умовах системної трансформації економіки суспільства” (м. Київ, 27 жовтня 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підприємництво в умовах трансформації економіки України” (м. Київ, 10-11 листопада 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Волинський державний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк, 23-24 травня 2001 р.); Днях Науки. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, економічний факультет (м. Київ, 4 квітня 2001 р.); 3-ій Міжвузівській науково-практичній конференції “Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі” (м. Київ, 27 листопада 2001 р.); Днях науки “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах трансформації економіки” (м. Київ, 23 квітня 2002 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих учених та студентів “Наукова діяльність молоді на переломі тисячоліть” (м. Київ, 24-26 квітня 2002 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (м. Львів, 16-17 квітня 2002 р.); Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м. Київ, 29 травня 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины” (м. Алушта, 3-6 жовтня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку” (м. Київ, 14-15 травня 2003 р.); на круглому столі на тему: “Регуляторна політика у сфері підприємництва: стан, проблеми та перспективи” (м. Київ, 23 грудня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку внутрішнього ринку промислових товарів в Україні” (м. Київ, 26 березня 2004 р.).

Наукові публікації. За результатами наукового дослідження автором опубліковано 10 наукових праць, що висвітлюють основний зміст дисертації, загальним обсягом 4,5 друк. арк. З них 9 статей у наукових фахових виданнях, 1 стаття в науковому журналі.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків, загальним обсягом 221 сторінка, із яких 190 сторінок займає основний текст. Робота містить 19 ілюстрацій та таблиць, з них на повну сторінку - 4; 10 сторінок додатків. Список використаних джерел - 292 позиції.

інвестиційний зайнятість економічний трансформаційний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульована його мета, завдання, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження інвестиційного процесу та ефективної зайнятості” розглянуто економічну природу інвестиційного процесу та наслідки його впливу на формування ефективної зайнятості.

Прискорення інвестиційних процесів і мобілізація інвестиційних ресурсів є однією з найважливіших теоретичних і прикладних проблем для перехідних економік. Ефективне розв'язання цих проблем визначатиме майбутні перспективи економічного розвитку країни. Інвестування з політекономічного погляду - це сукупність економічних відносин, що виникають між суб`єктами господарювання в процесі вкладання фінансових і матеріально-технічних засобів з метою отримання бажаного соціально-економічного ефекту. Інвестиції є результатом вибору в умовах обмеженості виробничих ресурсів на користь збільшення можливостей споживання в майбутньому за рахунок поточного споживання.

Детальний аналіз впливу інвестування на зайнятість дозволяє зробити висновок про необхідність врахування взаємозв`язку між інвестиційною активністю та економічним зростанням. На думку дисертанта, вихідним у цій взаємозалежності виступає стан економічної активності в суспільстві, від рівня якого залежить ступінь використання як безінвестиційних, так і інвестиційних чинників економічного зростання.

Розв`язання проблем взаємозв'язку інвестиційного процесу та зайнятості в Україні передбачає, по-перше, поєднання підходів, що властиві різним галузям знання; по-друге, комплексний підхід до різних чинників підвищення інвестиційної активності та ефективного використання робочої сили.

Від того, наскільки ефективно проходитиме інвестиційний процес, залежить стан економіки в цілому. Відповідно - за стабільної економіки ефективніше функціонуватиме інвестиційний процес. Без створення сприятливого інвестиційного середовища, ефективного механізму заохочення вітчизняних і закордонних інвесторів, розв`язання гострих соціально-економічних суперечностей досягнення стабільних темпів економічного зростання є проблематичним. Забезпечення комплексного підходу до формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні, активізація інвестиційної діяльності вимагають застосування цілісної системи економічних, соціальних, організаційних та правових заходів.

Державне регулювання інвестиційного процесу має бути спрямоване не тільки на екстенсивне залучення капіталовкладень і фінансових активів, а й, насамперед, на вдосконалення структури інвестицій, створюючи передумови для їхнього ефективного використання та сприяння формуванню ефективної зайнятості. Протягом останніх чотирьох років в Україні намітилася позитивна динаміка обсягів інвестицій в основний капітал. Так, зокрема, індекси інвестицій в основний капітал склали: у 2000 році - 114,5 %, у 2001 році - 120,8 %, у 2002 році - 108,9 %, у 2003 році - 127,7% (відсотки до попереднього року).

Соціально-економічні аспекти формування та використання трудового потенціалу суспільства адекватні категорії ефективної зайнятості, на яку впливають дві групи факторів - ті, що формують трудовий потенціал, і ті, що спрямовані на його раціональне використання. До факторів, що сприяють ефективній зайнятості, формуючи трудовий потенціал, можна віднести природно-кліматичний, національно-культурний, сімейно-демографічний, професійно-освітній; а також фактор, пов'язаний із загальною макроекономічною ситуацією та економіко-соціальною політикою держави. Факторами, що впливають на раціональність використання наявного трудового потенціалу і, відповідно, на ефективну зайнятість, є фактор рівня ринкових перетворень; фактор, пов'язаний із формуванням ринку праці та процесами у сфері зайнятості; фактор розвитку трудових відносин; техніко-технологічний фактор.

У другому розділі “Особливості взаємозв`язку інвестування та зайнятості в умовах ринкової трансформації” систематизовано й описано основні ознаки ринкової моделі зайнятості та специфіка її формування в трансформаційній економіці. Обрання Україною європейського шляху розвитку і курсу на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки, що проголошено в усіх державних програмних документах, вимагає такого необхідного елементу національної моделі зайнятості як соціалізація ринку праці. При цьому ефективне відтворення потенціалу людини виступає першоосновою розвитку економічної системи та умовою формування соціально орієнтованого ринку праці.

В Україні після тривалого періоду скорочення обсягів зайнятості на фоні зростання ВВП з деяким запізненням розпочалося збільшення обсягу зайнятості (за даними Державного комітету статистики України загальна чисельність зайнятих в Україні становила: у 2001 році - 20238,1 тисяч осіб, у 2002 році - 20400 тисяч осіб, у 2003 році - 20554,7 тисяч осіб). Такий порівняно короткий хронологічний лаг істотно вирізняє реакцію українського ринку праці з-поміж інших країн з перехідною економікою, де збільшення попиту на робочу силу простежується тільки через кілька років після початку економічного підйому.

Формування соціально-орієнтованої ринкової моделі зайнятості передбачає комплексну, цілеспрямовану і виважену державну політику зайнятості, яка має здійснюватися шляхом законодавчого регулювання трудових відносин; розробки та впровадження національної та регіональних соціально-економічних програм; сприяння розвитку підприємницької діяльності; політики в галузі освіти (і не лише професійної); удосконалення інфраструктури ринку праці; контролю за станом виконання законодавства в галузі праці тощо. Національна законодавча база повинна враховувати реальні потреби становлення й розвитку ринку праці в країні, світові тенденції до економічної інтеграції і глобалізації. Необхідно відходити від стереотипу зайнятості як найманої праці протягом повного робочого часу.

Основні чинники, що визначають рівень зайнятості населення, поділяються на дві групи: 1) чинники, що сприяють чи гальмують залучення і закріплення працівників на виробництві в окремих регіонах, галузях, підприємствах; 2) чинники, спрямовані на формування і зміну структури робочих місць на всіх рівнях національної економіки (країни, регіонів, галузей, підприємств) відповідно до потреб перехідного періоду. Головним шляхом вирішення проблеми зайнятості в Україні, в тому числі зайнятості найбільш кваліфікованих працівників, є активізація внутрішнього інвестиційного процесу. При цьому треба враховувати, що інвестиції будуть вкладатися не стільки в ті галузі і підприємства, де є належний фаховий рівень кадрів, скільки в ті, що матимуть кращі ринкові передумови, відповідне сприятливе інвестиційне середовище.

Значний вплив на інвестиційну активність та стан ринку праці в Україні має роздержавлення та приватизація. Аналіз процесу приватизації в Україні дає підстави сформулювати й узагальнити проблеми зайнятості, пов'язані з процесами роздержавлення власності:

відсутність зростання ефективної зайнятості населення. Діючі механізми приватизації, орієнтовані на перехід власності насамперед до трудового колективу, не сприяють трансформуванню прихованого безробіття у відкрите. “Диктат” трудових колективів у приватному секторі гальмує процес надходження інвестицій, що разом з іншими несприятливими факторами часто призводить до банкрутства;

зменшення середньої спискової чисельності працівників роздержавлених підприємств, пов'язане передусім з припиненням їх існування багатьох роздержавлених підприємств;

зростання неповної зайнятості і прихованого безробіття, викликані низькою ефективністю використаного часу на роздержавлених підприємствах, вимушеними відпустками, непродуктивними, зумовленими наявністю “зайвого” персоналу, неодекватного обсягу діяльності підприємства, витратами;

значна структурна і цінова диспропорція між регіонами і галузями. Так, наприклад, найвищий рівень заробітної плати серед працівників роздержавлених підприємств спостерігається у регіонах їз яскраво вираженою промисловою орієнтацією, тоді як найнижчий - у сільськогосподарських регіонах;

регіональна нерівномірність темпів реформування власності, що позначається на структурі зайнятості й загальному рівні економічного розвитку регіонів.

Мобілізаційним чинником ефективної зайнятості населення на сучасному етапі має стати підприємництво. Підприємництво здійснює безпосередній вплив на використання трудового потенціалу шляхом своєї інвестиційно-ресурсної бази та створення специфічних виробничо-трудових відносин між найманою робочою силою та роботодавцями, а також, переважно опосередковано, впливає на кількісно-якісний склад трудових ресурсів, активізуючи фактори, що прямо пов'язані з формуванням трудового потенціалу.

Важливу роль у формуванні ринку праці та сприянні ефективній зайнятості відіграє сектор малого підприємництва. Сектор малого підприємництва має високі потенційні можливості щодо сприяння становленню соціально спрямованої ринкової економіки та розв'язанню низки проблем трансформаційного, економічного та соціально-психологічного характеру, якими позначений перехідний період. Тому становлення та активний розвиток малого підприємництва в Україні є одним з пріоритетних завдань сучасної вітчизняної державної економічної політики.

У третьому розділі “Забезпечення ефективності інвестування у сфері зайнятості України” обґрунтовано необхідність реалізації дієвих механізмів забезпечення ефективності інвестиційного процесу. В Україні ринок капіталів розвинений ще недостатньо, суб'єкти підприємництва мають обмежені інвестиційні можливості. Це, у свою чергу, гальмує процес створення нових конкурентоздатних, а отже, й інвестиційномістких робочих місць. Збереження вже існуючих робочих місць має обов'язково передбачати їхній якісний розвиток, що також вимагає додаткових капіталовкладень.

Одним зі шляхів забезпечення ефективності інвестиційного процесу та зайнятості є становлення механізму кредитування малого підприємництва. Аналіз стану кредитування малого підприємництва в Україні дозволяє зробити висновок, що розвиток малого підприємництва позначений протиріччям між великою соціально-економічною значущістю та слабкою життєздатністю його суб'єктів. Серед факторів, що зумовлюють таке становище, - ускладнений доступ до джерел фінансування. За умов обмеженості традиційних кредитних джерел малі підприємства повинні використовувати такі особливі механізми їх кредитування, як мікрокредитування, використання ресурсів іноземних кредитних ліній, співпрацю з кредитними спілками, державну кредитну підтримку. Але залучення кожного із зазначених джерел має свої як переваги, так і недоліки, тому існує потреба комплексного підходу до кредитної підтримки суб'єктів малого підприємництва.

Для України на сучасному етапі саморозвиток фондового ринку поки що не відбувається, але при досягненні необхідних передумов в економіці в цілому він здатен реалізуватися досить швидко. У сучасних умовах не фондовий ринок гальмує інвестиції, а навпаки - відсутність інвестицій стримує розвиток ринку цінних паперів. Якщо вдасться налагодити економіку на режим стабільного зростання, фондовий ринок на власних ресурсах негайно розвинеться до необхідних масштабів, стане реальним чинником інвестиційного забезпечення ефективної зайнятості.

Розв`язання проблем інвестиційного процесу як чинника забезпечення ефективної зайнятості потрібно здійснювати з урахуванням єдності регіональної та галузевої структур господарських сил, адже їхнє нераціональне розміщення, ігнорування регіональних особливостей відтворення трудового потенціалу призводить до незбалансованості відтворення робочих місць і трудових ресурсів, неефективного їх використання, деформацій розвитку матеріального виробництва і сфери обслуговування населення, диспропорції в економічному та соціальному розвитку регіонів.

Актуальним для сучасного етапу розвитку економіки України є стимулювання інвестицій у найважливіші з погляду загальнодержавних інтересів сфери, передусім такі, що забезпечують досягнення структурної збалансованості матеріального виробництва.

Створення пільгового режиму для окремих регіонів чи галузей призводить до гальмування розвитку інших регіонів та сфер, оскільки забезпечує окремим учасникам ринкової діяльності невиправдані конкурентні переваги. Наслідком цього є негативна тенденція до консервації існуючої неефективної структури виробничого потенціалу.

Розумне пом'якшення грошово-кредитної політики, навіть за наявності незначного підвищення показника інфляції і девальвації національної валюти, не стане на заваді як внутрішнім, так і зовнішнім інвестиційним вкладанням, навпаки - стимулюватиме економічну активність у державі і через неї збільшення в подальшому інвестицій, у тому числі і зарубіжних.

Певна слабкість українських банків і мляві обсяги операцій на фондовому ринку країни є не причиною, а наслідком низької активності економічної діяльності в цілому та інвестування зокрема. Вітчизняна банківська система здатна досить швидко збільшити обсяги фінансових розрахункових операцій в декілька разів, а за необхідності - навіть на порядок, тобто ніяким чином не стане перешкодою на шляху навіть для багаторазового зростання інвестиційних потоків.

Система ринку цінних паперів організаційно поступається банківський, і ця слабкість також є наслідком, а не причиною стагнації економічної активності в українському суспільстві. Інституційно вона повністю готова до розширення і за потреби (майже одночасно зі зростанням інвестиційних потоків, лише з деяким запізненням) здатна наростити свій потенціал до необхідного.

Приховані, але реально існуючі заощадження українських громадян можуть бути залучені до інвестиційного процесу швидше через інструменти ринку цінних паперів, який потребуватиме прискореного розвитку порівняно з банківською сферою та іншими інституціями залучення заощаджень населення. Особливої уваги потребує також зміцнення системи захисту корпоративних прав.

Суттєвим чинником відродження вітчизняного виробничого потенціалу та забезпечення ефективної зайнятості є залучення й ефективне використання прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Загальний обсяг ПІІ, вкладених в економіку України, станом на 01.01.2004 р. становив 6657,6 млн. дол. США, що складає 125% від показника минулого року. Слід зауважити, що динаміка залучення ПІІ є позитивною, у 2003 році їх надійшло в 14 разів більше, ніж у 1995.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Забезпечення комплексного підходу до формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні, активізація інвестиційної діяльності вимагає застосування системи економічних, соціальних, організаційних та правових заходів; створення сприятливого інвестиційного середовища та запровадження механізмів його ефективного функціонування. Державне регулювання інвестиційного процесу має бути спрямоване не лише на екстенсивне залучення капіталовкладень і фінансових активів, а й на удосконалення структури інвестицій, що забезпечить передумови їх ефективного використання, дозволить розв`язати гострі соціально-економічні протиріччя й досягнути стабільних темпів економічного зростання.

2. Основним чинником соціально-економічного формування та використання трудового потенціалу суспільства є ефективна зайнятість населення, що визначається як такий стан зайнятості, за якого наявні трудові ресурси якнайповніше задіяні у процесі виробництва, забезпечуючи максимально можливе задоволення особистих і суспільних потреб населення. Ця категорія охоплює весь комплекс економічних, соціальних, демографічних чинників у їх взаємозалежності, в єдності як кількісніх, так і якісних характеристик зайнятості. Для перехідного етапу розвитку економіки України симптоматичною є вкрай неефективна зайнятість населення. Багатофакторний вплив (природно-кліматичний, національно-культурний, сімейно-демографічний, професійно-освітній, загальна макроекономічна ситуацієя та економіко-соціальна політика держави) на ринок праці, що формується в Україні, ускладнює виявлення причин деструктивних тенденцій у сфері зайнятості.

3. Ефективна зайнятість указує на рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями в системі кооперації суспільної праці, на рівень соціального захисту в реалізації права на працю. При цьому якісне, комплексне відтворення потенціалу людини є першоосновою розвитку економічної системи й умовою формування соціально орієнтованого ринку праці.

4. Вагомим засобом вирішення проблеми зайнятості в Україні є активізація внутрішнього інвестиційного потенціалу, з наданням пріоритету саме тим галузям і підприємствам, які мають для цього необхідний сприятливий інвестиційний клімат.

5. Формування соціально орієнтованої ринкової моделі зайнятості в Україні передбачає комплексну державну політику зайнятості, яка регулюється законодавчо; розробку та впровадження національної та регіональних соціально-економічних програм; сприяння розвитку підприємницької діяльності; політики в галузі освіти (і не лише професійної); удосконалення інфраструктури ринку праці, контроль за станом виконання законодавства в галузі праці тощо. Національна законодавча база повинна враховувати реальні потреби становлення й розвитку ринку праці в країні, світові тенденції економічної інтеграції і глобалізації. Необхідно відходити від стереотипу зайнятості як найманої праці протягом повного робочого дня. Нові форми економічної активності, самозайнятість населення мають знайти своє юридично-правове оформлення, яке не обмежуватиме їхній зміст.

6. Важливу роль у формуванні ринку праці та ефективної зайнятості має відігравати сектор малого підприємництва, який потребує всебічної державної підтримки. Світовий досвід державної підтримки малого підприємництва засвідчує її об'єктивну необхідність, багаторівневість та системність, а також необхідність концентрації зусиль на вдосконаленні методики й інструментарію аналізу зовнішнього середовища та внутрішнього потенціалу зростання малого підприємництва щодо формування ринку робочої сили.

7. Найголовнішими завданнями українського уряду щодо активізації іноземної інвестиційної діяльності має бути: лібералізація руху капіталу, валютного ринку та зняття обмежень на репатріацію прибутків; зменшення тінізації економіки; формування умов для існування платоспроможного внутрішнього попиту; зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях; мінімізація бюрократичних обмежень; зниження податкових ставок та зменшення кількості податків; розвиток ринкової інфраструктури, особливо систем фондового ринку, лізингу, інжинірингу, консалтінгу.

8. Вирішення проблем ефективності інвестиційного процесу в забезпеченні ефективної зайнятості потрібно здійснювати одночасно з формуванням регіональної та галузевої структури господарських сил, адже їхнє нераціональне розміщення та ігнорування регіональних особливостей відтворення трудового потенціалу призводить до незбалансованості відтворення робочих місць і трудових ресурсів, їх неефективного використання, деформації розвитку матеріального виробництва і сфери обслуговування населення, диспропорції в економічному та соціальному розвитку регіонів.

9. Реалізація активної державної інвестиційної політики як чинника забезпечення ефективності економіки та зайнятості повинна відбуватися за такими напрямками:

- реформування діючої амортизаційної системи, її орієнтація на прискорення науково-технічного прогресу, створення економічних, правових та організаційних засад її функціонування, інноваційно-інвестиційний розвиток та фінансове зміцнення економіки України;

- удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності і забезпечення на цій основі надійного інституційного захисту прав інвесторів, створення рівних умов господарювання для вітчизняних та іноземних інвесторів;

- стимулювання зростання обсягів заощаджень громадян та збільшення їхньої інвестиційної складової, посилення ролі у цьому процесі інституційних інвесторів, насамперед - страхових та пенсійних фондів;

- сприяння розвитку ринку страхових послуг;

- прискорене утвердження і розширення фондового ринку, підвищення його ролі в залученні інвестицій та перерозподілі капіталу в національній економіці, забезпечення випереджального розвитку вторинного ринку й ринку корпоративних цінних паперів, освоєння емісії середньо- і довгострокових цінних паперів цільового інвестиційного призначення;

- відновлення інвестиційного потенціалу держави, щорічне виділення централізованих капіталовкладень у розмірі не менше 1,5-2% від ВВП, спрямування бюджетних коштів на фінансування державних цільових програм і їх використання лише на конкурсних засадах;

- запровадження економічних стимулів пріоритетного залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність шляхом створення системи пільгового рефінансування комерційних проектів за умови надання ними пільгових кредитів для реалізації інвестиційних програм з розроблення і впровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції, розширення практики пільгового кредитування, створення пайових інвестиційних фондів для реалізації великих інвестиційних проектів, розширення форм кредитування інноваційних підприємств шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій;

- істотне збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій, для активізації залучення яких необхідно застосувати додаткові макроекономічні та адміністративно-правові стимули і механізми, які б відповідали довготривалим національним інтересам України і не суперечили пріоритетності розвитку національного капіталу;

- підвищення інвестиційної привабливості регіонів і населених пунктів, забезпечення ефективного функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності та депресивних територій, запровадження для цього відповідних економічних стимулів та систем контролю.

Реалізація зазначених заходів значно сприятиме зміцненню інвестиційного потенціалу держави, підвищенню інвестиційної привабливості національої економіки, що, у свою чергу, позитивно вплине на процес подальшого формування ефективної зайнятості в умовах ринкової трансформації України. Саме так слід розглядати взаємозв'язок впливу інвестиційного процесу на формування ефективної зайнятості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Садовий М.М., Діденко Я.О. Практика та перспективи формування венчурних фондів в Україні // Маркетинг в Україні. - 2000. - № 4. - С. 97-99. (Автору належить аналіз сучасних механізмів розвитку венчурних фірм, можливостей венчурного бізнесу в Україні).

2. Діденко Я.О. Особливості державного регулювання інвестиційного процесу в перехідній економіці // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2001. - № 4. - С. 54-57.

3. Діденко Я.О. Удосконалення прямого іноземного інвестування // Фінанси України. - 2001. - № 12. - С. 96-106.

4. Діденко Я.О. Шляхи формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2002. - Вип. 58-59. - C. 69-75.

5. Діденко Я.О. Формування ефективної державної політики зайнятості в України // Україна: аспекти праці. - 2002. - № 2. - С. 3-8.

6. Діденко Я.О. Методи державного регулювання зайнятості в ринкових економіках та можливості їх застосування в Україні // Теорії мікро-макроекономіки. - 2002. - Вип. 2. - С. 254-262.

7. Діденко Я.О. Ринок праці України в аспекті національної ментальності // Україна: аспекти праці. - 2003. - № 8. - С. 26-30.

8. Діденко Я.О. Ринок праці України в очікуванні позитивних зрушень від приватизації та інвестицій // Банківська справа. - 2003. - № 5. - С. 80-86.

9. Діденко Я.О. Ринкова модель зайнятості: основні ознаки та шляхи її формування в Україні // Вісник Академії праці та соціальних відносин. - 2004. - № 3. - С. 60-65.

Статті в наукових виданнях:

1. Балакін Р., Діденко Я., Юргелевич С. Правове регулювання визначення походження товарів у контексті вступу до Світової Організації Торгівлі // Український правовий часопис. - 2002. - № 1(6) . - С. 67-76. (Автору належить аналіз нормативно-правового забезпечення визначення походження товарів в Україні відповідно до вимог та стандартів СОТ).

АНОТАЦІЯ

Діденко Я.О. Вплив інвестування на зайнятість у перехідній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

Дисертація досліджує теоретичні і практичні проблеми, зумовлені впливом інвестиційного процесу на зайнятість населення в перехідній економіці України. З`ясовано економічну сутність, функціональну роль інвестиційного процесу в економіці як чинника забезпечення ефективної зайнятості, сталого економічного зростання. Визначено основні ознаки ринкової моделі зайнятості, специфіку її формування в трансформаційній системі. Встановлено особливості функціонування ринку праці в перехідній економіці й роль інвестиційних ресурсів малого підприємництва в цьому середовищі. Намічено основні напрямки становлення ефективного механізму кредитування малого підприємництва як чинника зайнятості. Проаналізовано інвестиційний потенціал фондового ринку, процеси роздержавлення й приватизації в України. Визначено роль прямого іноземного інвестування, інститутів спільного інвестування у формуванні ефективної зайнятості. Запропоновано заходи, спрямовані на підвищення ролі інвестиційного процесу в забезпеченні формування ефективної зайнятості в умовах ринкової трансформації економіки.

Ключові слова: інвестиційний процес, інвестиційний клімат, пряме іноземне інвестування, ефективна зайнятість, ринкова модель зайнятості, заощадження, ринок праці, мале підприємництво, фондовий ринок.

АННОТАЦИЯ

Диденко Я.А. Влияние инвестирования на занятость в переходной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2004.

...