Організаційно-економічне управління розвитком території

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в економіці України вимагає вирішення ряду проблем з удосконалення управління територіями, тобто трансформації місцевого управління. Однією з таких проблем є посилення зацікавленості міської влади, керівників підприємств та організацій території у виявленні й реалізації внутрішніх регіональних виробничих і комерційних можливостей на підставі використання раціонального розподілу повноважень управління між державними, регіональними та місцевими органами. Це викликає необхідність у концентрації уваги вчених і практиків на вдосконаленні управління промисловими територіями в регіоні. Ефективне використання місцевих сировинних і трудових ресурсів створює передумови зниження рівня витрат на виробництво продукції, підвищення її конкурентоспроможності та формування сприятливих умов розвитку як внутрішнього, так і зовнішнього ринків. У даному контексті акцентується увага на управлінні розвитком території зі створенням відповідного механізму постійного вдосконалення управління. При цьому потрібно чітко делегувати певні повноваження щодо розвитку взаємовигідних відносин з регіонами та забезпечити вдосконалення організаційно-економічного механізму управління безпосередньо розвитком території.

Розробка нових підходів до забезпечення ефективного механізму управління територією має особливо важливе значення для великих промислових міст, які обумовлюють розвиток промисловості країни. Результати аналізу сучасного стану взаємовідносин державних та регіональних органів свідчать про те, що за рахунок ефективного залучення у виробничий процес місцевих сировинних і трудових ресурсів, удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком території створюються передумови забезпечення стабільності економіки кожного регіону та України в цілому.

Актуальність і важливість питань удосконалення управління розвитком промислових районів великих індустріальних міст обумовили вибір теми дослідження, його мету та задачі.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методичного підходу до обґрунтування напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком території в умовах ринкової трансформації економіки.

Для досягнення вказаної мети було поставлено і вирішено такі задачі:

- проаналізовано сучасний стан господарських відносин держави та регіонів, виявлено тенденції їх розвитку;

- визначено структуру та організацію управління промисловим районом індустріального міста та виявлено їх особливості;

- визначено проблеми, що стримують розвиток промислової території;

- узагальнено сутність і зміст регіональних програм економічного і соціального розвитку, систематизовано їх основні класифікаційні ознаки;

- доведено необхідність пріоритетного формування та запропоновано методи реалізації програм економічного і соціального розвитку промислового району індустріального міста;

- встановлено взаємозв'язки та взаємозалежності програм економічного і соціального розвитку різних рівнів управління територіями;

- розроблено пропозиції з удосконалення механізму фінансового забезпечення економічного управління розвитком території;

- сформовано регресивну модель для врахування чинників, які впливають на формування місцевих бюджетів;

- удосконалено діючі системи управління якістю організаційної діяльності установ промислового району;

1. Концептуальні основи управління розвитком території

Виявлено тенденції у взаємовідносинах держави і регіонів стосовно управління господарюючими суб'єктами, визначено особливості структури й організації управління промисловим районом індустріального міста, а також проблеми управління розвитком території в умовах ринкової трансформації.

Для стабілізації і розвитку економіки України підвищується роль використання регіональних резервів. Одним із джерел таких внутрішніх резервів є промислові райони індустріальних міст - це характерно для Донецької області. Виявлення зазначених резервів найбільшою мірою залежить від рівня управління промисловою територією і, особливо, від управління її розвитком. Вирішуючи проблему управління промисловим районом міста, керівництво стикається з обмеженими можливостями ефективного управління підприємствами й організаціями регіону, викликаними неузгодженістю взаємовідносин між центральною владою і місцевими органами. Результати проведеного аналізу свідчать, що тільки при формуванні механізму взаємодії між державою і регіонами створюються передумови для функціонування таких системних взаємовідносин, які б сприяли розвитку промислових територій, стабільності і зміцненню держави.

Аналіз тенденцій у взаємовідносинах держави і регіонів стосовно управління господарюючими суб'єктами території свідчить про позитивні зрушення: розвиток теорії і практики державного регулювання і регіонального управління, надання суттєвих господарських повноважень регіонам, застосування непрямого і гнучкого державного впливу на діяльність територій. Але існують і негативні тенденції: недостатнє врахування регіональних інтересів з боку держави, обмеження економічної самостійної діяльності регіонів, прийняття рішень без достатнього врахування можливостей і потреб регіону. Прийнятий Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” створив правову базу соціально-економічних перетворень у регіонах, тому виникла нагальна потреба в розвитку позитивних зрушень у взаємовідносинах держави і регіонів і зниженні впливу негативних чинників на рівень діяльності господарюючих суб'єктів.

Нинішній рівень взаємодії держави і регіонів ще не створює таких умов, які б сприяли розвитку господарської діяльності підприємств і організацій району міста, удосконаленню їх управління, використанню місцевих природних, сировинних і трудових ресурсів, виробничих і комерційних резервів. Регіони будь-якого рівня ще не повною мірою мобілізують свої внутрішні можливості в напрямі необхідної реструктуризації господарюючих суб'єктів окремих галузей виробництва, зростання зайнятості населення і соціальної справедливості. Останнім часом відбулися позитивні зміни в регіональній політиці після схвалення Указом Президента України Концепції державної регіональної політики і затвердження Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України Методичних рекомендацій щодо формування регіональних стратегій розвитку. Але становище з управлінням регіоном на мікрорівні, якими є райони в індустріальних містах, залишається суперечливим і нестабільним.

У процесі дослідження структури та організації управління промисловим районом індустріального міста виявлено їх характерні риси, до яких слід віднести: високий рівень технічного потенціалу, який можна зіставити із середнім промисловим містом, район є відкритою системою серед усіх територіальних одиниць, населення працює не тільки в межах адміністративного району, забезпечення ряду капіталомістких об'єктів виробничої і соціальної сфери здійснюється містом (транспорт, енергія, вода, газ), слабко виражена галузева спеціалізація території.

Аналіз виявлених особливостей дозволив аргументувати напрями їх урахування при вдосконаленні методів управління територією. До них для індустріального району великого промислового міста відносяться передумови створення спеціальних економічних зон з формуванням виробничої і соціальної інфраструктури для реалізації технічного потенціалу та формування інвестиційних проектів і соціально-економічних програм на основі підприємств чорної металургії, машинобудування, деревообробної промисловості і промисловості будівельних матеріалів, харчової і мукомельно-круп'яної галузей. На рівні району створюються умови для комплексного розвитку сфери послуг і відповідних галузей у системі міського господарства (забудова мікрорайонів, створення великих торговельних і культурних центрів).

Об'єднання зусиль з відродження промисловості території на основі вдосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком району створюють передумови для стабільної і прибуткової господарської діяльності підприємств і організацій регіону.

Дослідження ситуації, що склалася на території, і напрямів управління нею показали, що при вдосконаленні ланок організаційно-економічного механізму управління розвитком району необхідно враховувати взаємовідносини між місцевою і державною владою та можливості територіального розподілу праці.

Апробація концептуальних положень у Ленінському районі м. Донецька показала високу ефективність використання визначених пріоритетів при управлінні розвитком території. Основною умовою їх реалізації є вдосконалення ланок діючого механізму управління розвитком території на підставі системно-цільового підходу до вирішення задачі підвищення ефективності діяльності території.

Удосконалення складових механізму передбачає взаємодію законодавчих, економічних і організаційних заходів, які проводяться місцевими органами на основі розподілу повноважень за всіма напрямами господарювання між центральною владою та регіонами і між регіонами та виконкомом регіонів, виявлення і мобілізації невикористаних можливостей маркетингу та менеджменту, підвищення кваліфікації кадрів і рівня підприємницької діяльності. Кожна складова механізму є частиною виробничої системи, за допомогою якої враховуються зовнішні та внутрішні чинники і створюються передумови для досягнення стабільного розвитку території.

2. Удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком території

За результатами дослідження доведено, що соціально-економічна програма є основною складовою механізму управління розвитком регіону, яка визначає напрями реструктуризації підприємств і об'єднань, терміни реалізації та необхідні інвестиційні джерела. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо формування регіональних стратегій розвитку Програма економічного і соціального розвитку регіону розробляється відповідно до регіональної стратегії розвитку з урахуванням особливостей району міста.

Економічний і соціальний розвиток території обумовлюється вдосконаленням організаційно-економічного механізму управління за допомогою обґрунтування, розробки та реалізації соціально-економічних програм, які є комплексними ланками механізму управління. Дослідження форм і видів соціально-економічних програм показало, що діючі поняття сутності, змісту та їх класифікаційних ознак в умовах становлення ринкових відносин вимагають розвитку та уточнення.

Реалізація програм передбачає створення умов і можливостей для досягнення поставленої мети - підвищення ефективності господарювання на всіх рівнях. Зміст програм містить сукупність пропозицій і рекомендацій, які складають їх основу. Початком формування соціально-економічних програм є системно-цільовий підхід до комплексного вирішення проблем території, що підвищує ефективність управління та реалізацію основних характеристик програми (взаємозв'язок її основних складових положень, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, надійність у досягненні поставленої мети).

Аналізом діючих класифікаційних ознак соціально-економічних програм виявлено їх велику неоднорідність, слабкий взаємозв'язок і взаємодію між ними. Виникла необхідність для побудови таких соціально-економічних програм, реалізація яких забезпечує підвищення ефективності всього організаційно-економічного управління розвитком території (рис. 2). Аналіз існуючої практики застосування і реалізації програмного методу при формуванні цільових комплексних програм збагачує сформовану систему управління, сприяє посиленню її цілеспрямованості, комплексності, системності, забезпечує певний пріоритет вирішенню основних економічних, соціальних та інших проблем в умовах ринку.

Дослідження проблем, що характеризують використання програмного методу при вирішенні загальнодержавних і регіональних задач, реалізацію його основних принципів (системність, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, перспективність) свідчить про те, що розробка і реалізація комплексних цільових програм управління на рівні промислового району великого індустріального міста є важливою ланкою механізму управління його розвитком.

Практичний досвід формування соціально-економічних програм, теоретичні положення їх обґрунтування, а також порядок формування і виконання програм у Ленінському районі м. Донецька свідчать про те, що основними принципами їх формування мають бути:

- адресність завдань і заходів;

- відповідальні виконавці;

- визначення джерел фінансування та очікуваного економічного ефекту за кожною позицією і за програмою в цілому.

Автором доведено, що традиційну систему результуючих показників, що відповідають системі показників програми розвитку області, міста і району, має бути доповнено специфічними розрахунковими показниками, що характеризують досягнення мети програми, і власне політику, стратегію розвитку району. Але при цьому на рівні територіальної соціально-економічної системи слід застосовувати принцип господарської самостійності.

До числа таких показників відносяться: випереджальний розвиток профільних галузей і виробництв, рівень агрегування підприємств і виробництв у районні промислові зони і вузли, рівень господарських зв'язків між окремими підприємствами, фірмами району. Особливий інтерес представляють показники розвитку району порівняно з розвитком міста в цілому та за окремими галузями.

Важливе місце в організаційно-економічному механізмі розвитку території, а також у соціально-економічних програмах регіону займає фінансове забезпечення їх виконання. Рівень надходжень у місцеві бюджети обумовлюється ступенем їх розподілу між державою і регіонами, стабільністю в діяльності підприємств та організацій, наявністю додаткових (позабюджетних) джерел фінансування. Особливе значення для виконання заходів програм має визначення прогнозних надходжень у бюджет.

За результатами аналізу діючих нормативних актів та узагальнення існуючих методів розрахунку очікуваних надходжень у бюджет на майбутній період обґрунтовано визначення прогнозних надходжень у місцевий бюджет, основою якого є метод розрахунку прогнозного обсягу доходів області (міста, району), урахування індексу відносної податкоспроможності та реальної чисельності населення регіону.

Розроблено також порядок використання регресійних моделей для врахування чинників, які впливають на рівень доходів місцевого бюджету. Наведені моделі можуть бути використані в практиці планування органами державної влади та місцевого самоврядування відповідного рівня для прогнозування можливих обсягів надходжень у бюджетну систему території.

3. Ефективність удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком території

Запропоновано пропозиції щодо розвитку взаємозв'язків соціально-економічних програм різного рівня управління територіями, удосконалення системи управління якістю продукції і послуг території, визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо покращення управління розвитком території.

- упровадження нової вітчизняної техніки та технології на підприємствах галузей важкої промисловості;

- розвиток кооперації та територіального розподілу праці;

- економія паливно-енергетичних ресурсів;

- використання регіональних резервів, місцевої сировини та матеріалів;

- використання економічних стимулів;

- урахування економічних інтересів.

Ефективність розроблених соціально-економічних програм залежить від взаємодії та взаємодоповнення програм різного рівня - території, міста, області, держави. Відхилення від єдиної мети або ж ігнорування взаємозв'язками призводить до невиконання намічених програм.

Важливе значення у підвищенні реалізації програм має покращення якості продукції, що випускається, послуг. Це забезпечується створенням такої ланки організаційно-економічного механізму управління розвитком території, як система управління якістю продукції, що випускається на підприємствах промислового району. Це дозволить гарантувати здійснення прийнятих рішень щодо соціально-економічних програм і поточних питань згідно з установленими термінами і вимогами. Результати проведеного дослідження показали, що основою такої системи управління якістю продукції можуть бути процеси сертифікації згідно з міжнародною системою управління якістю МС ІSО 9000.

Ця система дозволяє враховувати багатофункціональність підприємств промислового району, здійснювати контроль за виконанням рішень, координацію діяльності підприємств, оперативно впливати на якість продукції, що випускається, та послуг. Серед ключових складових системи управління якістю головним є питання реагування на звернення до виконкому району заявителів (окремого громадянина, групи мешканців району, підприємств, організації). Вирішення питань може бути здійснено тільки при взаємодії відповідальності керівника, персоналу і наявності матеріальних ресурсів. Для досягнення цього розроблено необхідні посадові положення та рекомендації із впровадження системи управління якістю МС ІSО 9000 на основі врахування особливостей управління промисловим районом індустріального міста.

Результати дослідження свідчать, що успішне здійснення загального управління якістю на етапі надання управлінської послуги створює значні можливості для покращення виконання послуги і задоволення вимог споживача; підвищення продуктивності, ефективності і скорочення витрат, розширення ринку. Для досягнення цих переваг у системі управління якістю послуг ураховуються аспекти людського фактора, залучені до надання послуги, за допомогою: загального управління соціальними процесами, пов'язаними із наданням послуги; розгляду взаємодії людей як однієї з вирішальних складових якості послуги; визнання важливості розуміння образу, що створився у споживача про організацію, культуру і виконання послуги; розвитку умінь і здібностей персоналу; стимулювання зацікавленості персоналу в підвищенні якості і задоволенні вимог споживача.

Заява (громадянина, групи жителів, співробітників) займає центральне місце серед трьох ключових аспектів системи управління якістю. Належне її виконання може бути досягнуто тільки за наявності гармонії у взаємодії відповідальності керівництва, персоналу і матеріальних ресурсів, а також структури системи управління якістю.

Керівництво несе відповідальність за вироблення політики у сфері якості послуги і задоволеність споживача. Її успішна реалізація залежить від сумлінності виконавця, розробки та ефективного використання системи якості.

Реалізація політики в галузі управління якістю вимагає визначення першочергових задач стосовно досягнення поставлених цілей. Вони мають включати послідовну задоволеність споживача з точки зору професійних стандартів і етики, безперервне підвищення якості послуги, врахування вимог суспільства і захисту навколишнього середовища, ефективність у наданні послуги.

Удосконалення управлінської діяльності району на основі сертифікації систем управління якістю дозволить позитивно вплинути на організаційно-господарську діяльність території.

- готові до впровадження в даний час (є інвестиції, розпочато реконструкцію, придбано обладнання, підготовлено колектив);

- заходи, за якими є технічні рішення;

- заходи, пов'язані з придбанням ліцензій, одержанням інвестицій, кредитів, купівлею обладнання.

Кожний із заходів включає конкретні пропозиції щодо вдосконалення управління виробництвом і реструктуризації, використання нової техніки та технології, економного витрачання сировини, матеріалів та енергоресурсів, покращення організації виробництва промислових підприємств району, підвищення якості продукції. Крім того, кожний захід має адресне завдання за певним напрямом, містить дані про потребу в інвестиціях з розподіленням на обладнання та будівельно-монтажні роботи, його постачальників, обсяги та терміни постачання, строки реалізації заходів і очікувану економію (ефективність) із зазначенням, на яких підприємствах вона буде одержана та за рахунок яких чинників.

У дисертації обґрунтовано методичний підхід до визначення економічної ефективності від використання міжнародних стандартів систем управління якістю організаційних служб виконкому району. Його впроваджено в роботу виконкому Ленінського району м. Донецька. Одержані результати свідчать, що в районі змінилася на краще ситуація з транспортом, зв'язком, побутовим обслуговуванням громадян. Економія робочого часу організаційних служб виконкому району та, відповідно, зниження чисельності працюючих у 2003 р. становили 6,1%.

Одним із напрямів підвищення соціально-економічної ефективності заходів є залучення коштів для якісного оновлення фондів. Так, реалізація інноваційного проекту на Донецькому металургійному заводі дозволила: знизити тривалість плавки на металургійних агрегатах з 3,18 до 2,0 години; зменшити витрати коштовних графіторизованих електродів; освоїти виробництво безперервно литої круглої та квадратної заготовки, які значно дешевше аналогічної катаної; освоїти технологію виробництва нових марок сталі; зберегти 1554 робочих місць із середньомісячною заробітною платою 495 грн.

Реалізація обґрунтованих заходів щодо покращення управління розвитком території, які становлять основу організаційно-економічного механізму управління регіоном, дозволяють створити передумови для стабільної та прибуткової діяльності господарюючих суб'єктів району.

регіональний індустріальний економічний

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне та методичне обґрунтування вирішення науково-прикладної задачі щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком району індустріального міста на основі розробки нових підходів до використання місцевих сировинних, трудових ресурсів і виробничих резервів.

Основні висновки та рекомендації, які одержано в результаті проведеного дослідження:

1. Результати аналізу ситуації, яка склалася в управлінні промисловими територіями великих індустріальних міст в умовах трансформаційного періоду, визначають можливості використання позитивних тенденцій розвитку державного та регіонального управління, застосування державного непрямого та гнучкого ринкового впливу на економіку регіонів і зниження дії негативних тенденцій з боку держави щодо жорсткої централізації при ігноруванні інтересів регіонів, зниженні рівня їх господарської самостійності.

2. Виявлено особливості структури та організації управління промисловим районом великого індустріального міста, до яких, зокрема, відносяться: високий рівень технічного потенціалу; праця населення не тільки в межах адміністративного району; забезпечення капіталомістких об'єктів виробничої та соціальної сфери здійснюється містом; слабка галузева спеціалізація території.

3. Доведено, що основними проблемами, які стримують розвиток промислової території, є слабке використання місцевих сировинних і трудових ресурсів та виробничих резервів, нераціональне розподілення повноважень між державою і місцевими органами влади, низький рівень підприємництва та кваліфікації кадрів, відсутність інвестиційних джерел.

4. Обґрунтовано, що вдосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком території може бути забезпечено координацією діючих соціально-економічних програм, планів та інвестиційних проектів, використанням місцевої сировини, трудових ресурсів і високим рівнем індустріалізації території.

5. Розроблено методичний підхід до вдосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком території, який включає не тільки результати підвищення якості управління на двох рівнях (ради, виконкому та управління безпосередньо підприємствами і організаціями промислового району), а і наслідки взаємодії держави, регіональних органів управління та можливості розширення міжтериторіального розподілу праці. У дисертації представлено організаційну схему управління промисловим районом міста.

6. Визначено необхідність удосконалення структури соціально-економічних програм як основної ланки організаційно-економічного механізму управління територією, а також обґрунтування вибору та використання основних класифікаційних ознак. Цей підхід до формування соціально-економічних програм забезпечить виявлення та реалізацію таких їх пріоритетних рис, як взаємоув'язка складових частин, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність і надійність у досягненні поставленої мети.

7. Обґрунтовано на основі врахування відносної податкоспроможності та реальної чисельності населення промислового району метод розрахунку прогнозного обсягу прибутку території.

8. Для надання можливості врахування багатофункціональності суб'єкта управління (установ промислового району), контролю прийнятих рішень, координації складових ланок управління та оперативності в досягненні певного рівня продукції та послуг розроблено методичне забезпечення впровадження міжнародної системи управління якістю (МС ІSО 9000).

9. Доведено, що основою підвищення ефективності функціонування організаційно-економічного механізму розвитку території є найбільш дієвий організаційний взаємозв'язок соціально-економічних програм районів, міст, областей і держави.

Література

1. Егоренко Т.В. Управление развитием территории. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - 192с.

2. Єгоренко Т. Проблеми управління промисловим районом міста в нових умовах господарювання // Схід. - 2001. - №6(43). - С. 3-8.

3. Егоренко Т.В. Район в новых условиях хозяйствования // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер.: Економічні науки. - 2001. - №2 (10). - С. 37-41.

4. Егоренко Т.В. Государство и регионы - высокий уровень развития во взаимодействии и взаимопонимании // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. - Т.1. - С. 126-138.

5. Егоренко Т.В. Внешнеэкономическая деятельность предприятий Ленинского района города Донецка // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Ч. 2. - Донецк: ДонНУ. - 2002. - С. 489-491.

6. Егоренко Т.В. Опыт социально-экономического развития района в новых условиях хозяйствования // Вісник Рівненського державного технічного університету. Економіка. “Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління”. - Рівне: Рівненський державний технічний університет. - 2001. - Вип. 2(9). - С. 239-242.

Размещено на Allbest.ru