Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації щодо удосконалення економічного механізму господарювання здатні підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва, перетворити галузь у прибуткову.

Орієнтація на відновлення концентрації виробництва дозволить впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема в селекції і племінній справі, технічному обслуговуванні, що сприятиме збільшенню обсягів виробництва і підвищенню його ефективності.

Обґрунтування напрямку в стратегії трансформацій на розвиток фермерського укладу і кооперації (виробничої, переробної, обслуговуючої), збереження достатньо великих (без гігантоманії) сільськогосподарських підприємств дозволить створити належний мотиваційний механізм, поліпшити демографічну ситуацію в селі, успішніше вирішувати соціальні проблеми, забезпечити продовольчу безпеку держави.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, виконаною впродовж 4-х річного навчання в аспірантурі (1999-2003 рр.). Всі результати дослідження, що представлені на захист, отримані автором самостійно. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї, положення та розрахунки, які є особистими результатами досліджень дисертанта.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень доповідались на щорічних наукових конференціях у Львівському державному аграрному університеті (1999-2003 рр.). Автор виступав з доповідями на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: „Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” 18-21 вересня 2001 р. у Львові, „Еколого-економічні проблеми розвитку АПК”, присвяченої 10-й річниці конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища 25-27 вересня 2002 р. у Львові, „Динаміка наукових досліджень 2003” 20-27 жовтня 2003 р. у Дніпропетровську.

Результати досліджень використовувались у роботі Головного управління сільського господарства і продовольства Львівської обласної державної адміністрації при розробці стратегії розвитку аграрного виробництва на 2004-2015 рр., що підтверджується документально (довідка № 09-05/100-9 від 16.04.04 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в монографії на 14 д.а. та у 8 наукових працях, опублікованих у фахових та інших виданнях, загальним обсягом 17,5 д.а., в т.ч. 3 праці у співавторстві і 6 - самостійних.

Структура та обсяг дисертації. Повний обсяг дисертаційного дослідження викладений на 201 сторінці комп'ютерного тексту, має 31 таблицю та 7 рисунків. Список використаних джерел включає 174 найменування. Додатки займають 5 сторінок.

Основний зміст дисертації

У першому розділі „Теоретичні засади регулятивної політики та трансформаційних процесів в АПК” обґрунтовані концептуальні підходи до формування державної регулятивної політики в АПК України та регіонах, методологічні та правові засади реформування аграрної сфери; визначені цілі і пріоритети в здійсненні нової аграрної політики в регіонах на основі посилення регуляторних функцій держави.

На основі аналітичного огляду сучасної економічної літератури, систематизації досліджень з питань розвитку ринкових відносин в розвинутих державах і в Україні, в дисертації визначена позитивна роль регуляторних функцій держави в розв'язанні соціальних суперечностей ринкових механізмів господарювання. Системи державного регулювання ринкових механізмів в напрямах забезпечення визначених суспільством соціальних стандартів використовуються в більшості країн світу, встановлюючи вимоги до організації і оплати праці, соціального захисту окремих верств населення.

В дисертації доведена відсутність науково - обґрунтованої регуляторної політики держави на етапі реформування вітчизняної економіки у відповідності до ринкових механізмів господарювання, що призвело до зниження ефективності господарювання, скорочення обсягів виробництва, зниження рівня зайнятості населення, а з багатьох позицій - втрати зовнішніх та внутрішніх ринків.

Державне управління сільськогосподарським виробництвом виявилось найслабшою ланкою аграрних реформувань, що призвело до ускладнень при здійсненні реформи. Випереджаючий ріст цін на промислову продукцію порівняно зі зміною цін на продукцію сільського господарства відносно 1990р. досяг 6-7-кратного розміру. Фінансово-економічна ситуація в сільськогосподарських підприємствах набула небаченої гостроти, зменшилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, більшість її видів стали збитковими.

Назріла гостра потреба розробки нової аграрної політики, в якій економічні інтереси і потреби селянства повинні бути первинними. Інтереси держави (за всієї їх важливості) мають розглядатися похідними від них. Селяни назавжди мають бути виведені зі стану безнадії, постійного остраху за їх майбутнє та майбутнє їхніх дітей. З цих позицій в дисертації обґрунтовано концептуальні підходи до формування соціально-економічної політики розвитку АПК, виходячи із пріоритетності інтересів сільськогосподарських товаровиробників та цільової спрямованості регулятивних функцій держави на їх забезпечення. Реалізацію концептуальних положень запропоновано здійснювати на варіантній основі з тим, щоби вибрати найбільш раціональний шлях розв'язання проблем розвитку АПК та забезпечити досягнення поставлених цілей та завдань.

Серед важливих напрямів, що визначають перспективи розвитку АПК регіонів в роботі виділені:

створення умов для формування реальних власників на селі, здатних приймати ефективні управлінські рішення у використанні виробничих і, перш за все, земельних ресурсів;

поглиблення та забезпечення ефективності приватизації державної власності;

надання можливостей для ефективного розвитку приватного сектора та його продуктивної взаємодії з іншими суб'єктами АПК;

підвищення екологічної надійності та продовольчої безпеки країни;

забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки, враховуючи посилення впливу процесів міжнародної інтеграції та глобалізації;

надання пріоритетності створенню та використанню інноваційних, високоефективних та безвідходних технологій з переробки сільськогосподарської сировини в продукти кінцевого споживання.

Повний перелік напрямів вдосконалення управління розвитком АПК автор розглядає як нову аграрну політику, механізми реалізації якої пропонується здійснювати на принципах системності та ефективності, охоплюючи весь ієрархічний поділ АПК.

У другому розділі „Соціально-економічна оцінка наслідків аграрних перетворень в АПК регіону” на основі розроблених методичних підходів здійснено аналіз динамічних змін, які відбулись в процесі реформування агропромислового комплексу, визначені тенденції його розвитку, причини виникнення кризового стану в умовах перехідної економіки.

Поглиблений аналіз результатів виробничо-господарської діяльності суб'єктів АПК зроблено на прикладі Львівської області за 1991-2003 рр.

Дослідження показали, що за роки реформування АПК у Львівській області відбулись процеси, які негативно вплинули на результати господарювання агропромислового комплексу регіону. Зокрема, дослідження показали:

зменшення чисельності працюючих в сільському господарстві, яке не компенсується підвищенням рівня механізації виробничих процесів;

старіння основних засобів виробництва та високий рівень руйнації виробничих приміщень і споруд (особливо тваринницьких), машин, обладнання, транспортних засобів, скорочення поголів'я тварин та площі багаторічних насаджень;

зростання кількості нових організаційних форм господарювання, які за принципами побудови належать до підприємницьких структур.

Автор відзначає, що більшість новостворених виробничих структур в сільському господарстві є дрібними. Теоретично маючи переваги перед колгоспами та радгоспами, що функціонували в старій системі господарювання, в умовах економічної кризи в державі, не насиченості фінансових ринків, вони практично не мають доступу до кредитних ресурсів і не можуть в повній мірі реалізувати свої можливості.

Розвиток фермерства гальмується відсутністю чіткої державної програми і його підтримки з боку держави, невідповідністю системи матеріально-технічного, фінансово-кредитного обслуговування та системи оподаткування, потребами і можливостями фермерських господарств, відсутністю фермерської кооперації, виробничої і соціальної інфраструктури аграрного ринку.

Непродумана трансформація форм господарювання, їх подрібнення, руйнування матеріально-технічної бази, економічна криза призвели до різкого зменшення виробництва сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах Львівщини. У 2003 році вони виробили валової продукції сільського господарства в 11,6 разу менше, ніж в 1990 році. Господарства населення хоч і збільшили виробництво продукції на 38,5%, але не компенсували втрат, допущених сільськогосподарськими підприємствами. При цьому це підвищення досягнуте не інтенсивним шляхом, оскільки їх площа збільшилась у 5,2 разу. Говорити про ефективність цієї форми сільськогосподарського виробництва немає підстав.

Виробничі сільськогосподарські кооперативи, які в постсоціалістичних європейських країнах стали основною формою господарювання і виправдовують себе, у Львівській області не прижилися, оскільки нібито нагадують колгоспи. З 65 у 1995 р. їх чисельність зменшилась до 11 у 2003 р.

Дослідження показали докорінні зміни в структурі суб'єктів господарювання АПК області та їх ролі у виробленні валової продукції.

З наведених даних видно різкий спад обсягів валової продукції у сільськогосподарських підприємств і зростання їх у суб'єктів господарювання, які відносяться до домашніх господарств.

Автор відзначає, що домашні господарства в сільськогосподарській сфері на теперішній час забезпечують вищі показники урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин в господарствах населення порівняно з підприємствами, але при цьому їхні досягнення базуються на великих затратах праці в розрахунку на одиницю площі по поголів'я, на само експлуатацію селянства, а не на ефективному використанні всіх видів ресурсів.

Висока собівартість одиниці продукції складається в основному під впливом нестачі техніки і примітивізації технологій, що призводить до невиконання частини робіт, передбачених технологіями, або їх несвоєчасного виконання, що негативно впливає на врожайність культур і продуктивність худоби. Вимушена економія матеріальних ресурсів примушує підприємства економити на заробітній платі (в сільському господарстві вона найнижча). Це призводить до зниження рівня життя працюючих.

Аналіз рентабельності продукції, яку виробляють сільськогосподарські підприємства Львівської області за 1990 - 2003 рр. дозволив зробити наступні узагальнення.

Наростання збитковості виробництва продукції сільськогосподарськими підприємствами зумовлене непродуманою політикою управління процесами реформування АПК у Львівській області і в державі в цілому. Лише починаючи з 2000 р. вдалось подолати негативні тенденції і забезпечити прибутковість по основних видах сільськогосподарської продукції, що виробляється в області. Але в цілому проблема залишається гострою. Збитковим є вирощування цукрових буряків, виробництво яловичини та свинини.

Розв'язання проблеми потребує вдосконалення державної політики щодо розвитку АПК, розширення повноважень і відповідальності регіональних структур за її реалізацію.

На думку автора, підвищення ефективності функціонування АПК і, зокрема, сільськогосподарських суб'єктів може бути досягнуто на базі вдосконалення земельних відносин не тільки шляхом приватизації земельних ресурсів, а й формування сприятливих умов для їх оренди. Малі сільськогосподарські підприємства, які набули розвитку в умовах реформування АПК, можуть у перспективі забезпечити високі результати господарювання при створенні на їх базі сучасних інтегрованих структур, що дозволить забезпечити концентрацію зусиль на реалізації інноваційних технологій в галузі сільського господарства та переробки сировинних ресурсів в кінцеві продукти споживання. Саме інтеграційні процеси в сфері дрібного сільськогосподарського підприємництва повинні стати в найближчій перспективі основним напрямом реструктуризації АПК області і України в цілому. Реалізація цього напряму потребує вдосконалення системи державного регулювання діяльності суб'єктів АПК у відповідності із поставленими стратегічними завданнями.

У третьому розділі „Основні напрями вдосконалення системи регулювання розвитку АПК регіону” обґрунтовані перспективи розвитку регіонального АПК, визначені наступні пріоритетні напрями: удосконалення економічного механізму господарювання; знаходження і розвиток ефективних організаційно-правових форм господарювання; формування матеріально-технічної бази на ринкових засадах; поглиблення інтегральних процесів в АПК; розвиток соціальної сфери та її фінансове і матеріально-технічне забезпечення.

Дослідження показали, що діючий економічний механізм управління розвитком сільськогосподарських галузей є невдосконаленим як на макрорівні, так і на рівні АПК, а тому більшість його суб'єктів функціонують з низькою ефективністю.

З метою підвищення ефективності АПК України та регіонів в дисертації обґрунтована необхідність вдосконалення економічного механізму АПК, виходячи із реалізації наступних принципів:

системного підходу, що дозволяє розглядати АПК України та його регіональні підрозділи як невід'ємну складову національної економіки; забезпечувати взаємозв'язок і односпрямованість стратегічних цілей їх розвитку; формувати раціональну структуру економічних взаємовідносин на всіх ієрархічних рівнях управління;

комплексності в напрямах забезпечення максимального використання ресурсного потенціалу АПК та його структурних підрозділів, формування партнерських відносин між виробниками, постачальниками та споживачами сільськогосподарської продукції;

інтегрованості в напрямах об'єднання дрібних сільськогосподарських товаровиробників в сучасні інтегровані структури з метою забезпечення інноваційного розвитку АПК, створення рівних умов для доступу до ресурсів фінансових ринків, забезпечення ефективності і конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках.

В процесі створення інтегрованих угрупувань в АПК забезпечується досягнення синергетичного ефекту від взаємодії спільних економічних інтересів всіх суб'єктів господарювання. В роботі виділено такі його складові:

ефект від зростання масштабів виробництва;

ефект від зменшення економічних ризиків, які притаманні дрібним формам господарювання;

ефект від зменшення трансакційних витрат за рахунок забезпечення раціональної структури просування продукції до кінцевих споживачів.

Значна увага в роботі приділена обґрунтуванню методичних підходів до реалізації прогресивних форм розвитку фермерства та посиленню кооперативних взаємозв'язків між ними. Такий напрям розвитку суб'єктів господарювання в межах АПК є, на думку автора, актуальним для малоземельних регіонів, до яких належить і Львівська область.

В дисертації обґрунтовані перспективи розвитку фермерських господарств та форми спеціалізації їх діяльності в таких трудомістких галузях як овочівництво, картоплярство, буряківництво, які на теперішній час залишаються низькорентабельними, але при забезпеченні каналів збуту продукції можуть значно підвищити ефективність виробничо-збутових процесів. В роботі запропоновані форми фермерської кооперації з кредитними спілками, постачальниками техніки, технології, збутовими організаціями.

Зміна виробничо-господарських відносин між суб'єктами АПК в напрямах посилення ринкових важелів зумовлює розвиток відповідних напрямів у формуванні соціальної сфери села та фінансовому і матеріально-технічному забезпеченні. В дисертації обґрунтована доцільність посилення ролі і функцій сільських громад і територій в забезпеченні соціальних потреб сільського населення, висвітлені їхні функції та завдання в забезпеченні соціальних потреб населення, запропоновані нові форми взаємодії з органами виконавчої влади місцевого та державного рівнів.

Висновки і пропозиції

1. Аграрні реформування в Україні, які почали здійснюватися відразу після проголошення нею політичної незалежності, не мали належної підтримки на найвищому рівні, законодавчі акти, що приймались на рівні держави стосовно реформування АПК були відірвані від реальних процесів, що відбувались на селі, не відповідали інтересам населення, а тому і не були реалізованими. Часті зміни в державній політиці щодо забезпечення розвитку суб'єктів АПК та неузгодженість їх з реальною ситуацією в сільській місцевості негативно вплинули на результати господарювання.

2. Дослідження показали, що у Львівській області за період реформування АПК відбулись негативні процеси, що призвели до зниження обсягів виробництва в усіх сферах господарювання. Зокрема, з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2003 р. її вироблено в сільськогосподарських підприємствах, включаючи фермерські господарства, в 3 рази, а в господарствах населення - в 3,5 разу менше, ніж у 1990 р. Основними товаровиробниками сільськогосподарської продукції в області стали дрібні домашні господарства населення. Ними у 2003р. було вироблено 907% обсягів валової продукції, в той час, як сільськогосподарськими підприємствами разом з фермерськими господарствами - лише 9,3%.

3. Аналіз результатів господарювання суб'єктів АПК з різними формами власності та управління нею показали низький рівень рентабельності виробництва, високі витрати праці, наявність зношених виробничих фондів, низьку інноваційність технологічних процесів і продуктів. Вихід із кризової ситуації, в якій опинилась більшість сільськогосподарських товаровиробників потребує розроблення та реалізації нової аграрної політики в АПК та його регіональних підрозділах.

4. В основу нової аграрної політики має бути закладена система фінансово-економічної підтримки сільськогосподарського виробництва державою з метою його фінансового та матеріально-технічного ресурсного забезпечення. У соціальному відношенні це має проявлятися у прискоренні процесів соціального відродження села, суттєвого підвищення соціальної захищеності селян, створення умов, за яких у них почала б проявлятися надія на їх та майбутніх поколінь краще майбутнє.

5. Важливим напрямом забезпечення ефективності функціонування господарських суб'єктів АПК є прискорення процесів інтеграції дрібних сільськогосподарських підприємств в сучасні інтегровані угрупування, що дає можливість більш широкого доступу до інвестиційних і інноваційних ринків, використання кращих досягнень в менеджменті, впровадженні інноваційних технологій та виробництва конкурентноздатної продукції. Одночасно з'являється реальна можливість формування партнерських відносин з іншими суб'єктами господарювання, між інтегрованими структурами та державою.

6. Реалізація вдосконалення державної політики стосовно розвитку суб'єктів АПК повинна формуватись на принципах системності, комплексності, інтегрованості інтересів всіх учасників виробничо-господарських сільськогосподарських процесів при наданні пріоритетності забезпеченню соціальних потреб сільського населення.

7. В перспективі розв'язанню соціально-економічних проблем розвитку села активна роль має належати сільським громадам, громадським організаціям, які у взаємодії з виконавчими органами місцевої влади повинні розробляти програми розвитку села, розв'язувати ті завдання, які вимагають державного фінансування. Удосконалення механізму фінансування об'єктів соціальної структури є одним із головним чинників подолання економічної кризи на селі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ