Управління процесами оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств (на прикладі ремонтних підприємств залізничного транспорту України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Хоменко Людмила Миколаївна

УДК 658.589

Робота виконана на кафедрі менеджменту Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Соболь Сергій Миколайович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Александрова Валентина Петрівна, Інститут економічного прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики;

кандидат економічних наук, доцент, Рєпіна Інна Миколаївна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри економіки підприємств.

Провідна установа - Київський університет економіки і технологій транспорту, Міністерство транспорту України, кафедра економіки підприємств транспорту, м. Київ.

Захист відбудеться “ 17 ” червня 2004 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “ 17 ” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

економічний організаційний ремонтний залізничний

Актуальність теми. Перехід до нової інноваційної моделі розвитку економіки України обумовлює особливу актуальність наукових досліджень з проблематики формування нових підходів до управління процесами оновлення техніко-технологічної бази промисловості та інших галузей національної економіки. Зокрема, перспективи розвитку залізничного транспорту, який складає основу транспортної системи України і призначений забезпечувати ефективне функціонування економіки, вирішувати стратегічні завдання як економічного, так і оборонного характеру, багато в чому залежать від техніко-технологічного потенціалу виробництв, які створюють його матеріально-технічну базу.

Багатоаспектна проблематика управління оновленням техніко-технологічної бази суб'єктів господарювання знайшла широке висвітлення як у зарубіжній, так і вітчизняній науковій літературі. Для розуміння сучасних проблем оновлення засобів виробництва велике теоретичне і методологічне значення мають праці таких західних учених, як: А. Бьюітандам, П. Друкер, Е. Менсфілд, Й. Піннінгс, Б. Санто, Р. Солоу, Б. Твісс, Е. Хоффнер, В. Хартман, Р. Фостер, Й. Шумпетер та ін. За радянських часів проблеми відтворення основних фондів інтенсивно досліджували: Р.З. Акбердін, В.П. Александрова, Д.А. Баранов, О.Л. Гапоненко, Л.М. Кантор, Р.М. Колегаєв, Ю.В. Куренков, Д.С. Львов, В.В. Новожилов, Д.М. Палтерович, С.Ф. Покропивний, Є.С. Сапіро, В.Ф. Спірін, О.П. Степанов, О.С. Федонін, А.Е. Фукс, Т.С. Хачатуров, С.А. Хейнман, С.М. Ямпольський та ін. Проте їх теоретичні досягнення і прикладні розробки далеко не повністю відповідають специфічним умовам перехідного періоду.

Окремі аспекти управління оновленням техніко-технологічної бази розглядаються вітчизняними науковцями в межах дослідження: макроекономічних структурних зрушень та інноваційної теорії - В.П. Александровою, О.М. Алимовим, О.І. Амошею, Ю.М. Бажалом, В.М. Геєцем, Н.П. Гончаровою, М.С. Даньком, С.В. Козаченком, Д.М. Черваньовим, особливостей розвитку окремих галузей економіки - Б.Є. Бачевським, О.А. Бондаренком, О.Ю. Рудченком, Є.М. Сичом, О.П. Степановим, М.Г. Чумаченком, А.В. Чупісом, ефективності використання виробничого потенціалу - Ю.Ю. Донцем, М.І. Івановим, І.М. Рєпіною, О.С. Федоніним та ін.

Водночас недостатньо розробленими залишаються питання формування цілісної концепції управління та стратегії оновлення техніко-технологічної бази на макрорівні, застосування адекватних організаційно-економічних механізмів технічного оновлення суб'єктів господарювання і врахування галузевої специфіки таких процесів. Сучасний стан наукової розробки проблематики управління оновленням техніко-технологічної бази підприємств в умовах трансформаційної економіки вимагає систематизації та узагальнення її теоретико-методологічних і прикладних аспектів з метою досягнення нових наукових результатів, придатних для практичного впровадження у господарську діяльність вітчизняних підприємств. Актуальність цієї проблеми обумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри менеджменту Київського національного економічного університету за темою: “Методологія стратегічного управління фірмою в умовах трансформації економіки України” (номер державної реєстрації 0199U004324) (особисто автором розроблені методичні підходи до формування та реалізації стратегії оновлення техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту України); за темою: “Розробка теоретико-методологічних основ організації ефективного функціонування та трансформації систем управління корпораціями в умовах перехідної економіки” (номер державної реєстрації 0101U002440) (особисто автором досліджені особливості процесів оновлення техніко-технологічної бази та їх вплив на зміни організаційних структур управління акціонерних товариств різних типів).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці теоретичних, методичних і прикладних аспектів управління оновленням техніко-технологічної бази промислових підприємств в умовах трансформаційної економіки.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні завдання:

· досліджено теоретичні засади відтворення засобів виробництва і розмежовано поняття “оновлення техніко-технологічної бази” та “відновлення техніко-технологічної бази”;

· виявлено закономірності оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств в умовах трансформаційної економіки, на основі яких розроблені концептуальні засади управління цим процесом;

· оцінено вплив основних факторів зовнішнього середовища на параметри оновлення техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту України;

· оцінено існуючу систему управління технічним оновленням ремонтних підприємств залізничного транспорту України;

· розроблено модель управління технічним оновленням групи ремонтних підприємств залізничного транспорту України і обґрунтовано пропозиції щодо організаційних та економічних механізмів її реалізації;

· розроблено пропозиції та обґрунтовано ефективність реалізації пріоритетних напрямів технічного оновлення ремонтних підприємств залізничного транспорту України.

Об'єктом дослідження є процеси оновлення техніко-технологічної бази вітчизняних промислових підприємств в умовах перехідної економіки.

Предметом дослідження є організаційні та економічні механізми, за допомогою яких здійснюється управління оновленням техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення неокласичної економічної теорії підприємств. Для вирішення поставлених завдань використано комплекс методів: загальнонаукових - абстрагування, аналізу та синтезу, індуктивний та дедуктивний, порівняння, історичний, логічний, сходження від абстрактного до конкретного та ін. - при дослідженні теоретичних аспектів управління оновленням техніко-технологічної бази промислових підприємств; спеціальних - графічний, табличний, економіко-математичного моделювання, прогностичний та ін. - при аналізі системи управління оновленням техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту України та розробці пропозицій щодо її удосконалення.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти України, що регулюють діяльність промислових підприємств залізничного транспорту України, наукові роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, монографії, матеріали науково-практичних конференцій та періодичних видань, статистичні щорічники, офіційні матеріали Держкомстату України, Міністерства транспорту України, Укрзалізниці, ремонтних підприємств залізничного транспорту України.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, що характеризують наукову новизну дисертаційної роботи, полягають у наступному:

вперше:

· за критерієм якісної основи відтворення розмежовано поняття “оновлення техніко-технологічної бази” та ”відновлення техніко-технологічної бази”, що дозволяє чітко класифікувати види, форми та напрямки технічного розвитку підприємств і розкрити взаємозв'язок понять “технічний розвиток”, “відтворення”, “інновації”;

· виявлено закономірності технічного оновлення підприємств в трансформаційній економіці: різке падіння інвестиційної активності на початковому етапі ринкових перетворень; збільшення частки власних коштів суб'єктів господарювання в структурі інвестицій в основний капітал; збільшення питомої ваги витрат на технічне переозброєння і реконструкцію. Визначено особливості технічного оновлення вітчизняних підприємств, які обумовлені специфікою державної інвестиційної, амортизаційної та податкової політики, а також впливом специфічних галузевих факторів;

удосконалено:

· систему управління технічним оновленням організаційно об'єднаних ремонтних підприємств залізничного транспорту України стосовно використання переваг, пов'язаних з отриманням синергічного ефекту;

· методику прогнозування потреби в оновленні парку пасажирських вагонів, яка на відміну від існуючої дозволяє врахувати не тільки екстраполяційні тенденції, але і зміни у стратегії здійснення пасажирських перевезень;

дістало подальшого розвитку:

· концептуальні засади управління оновленням техніко-технологічної бази промислових підприємств, в основу яких покладено визначені закономірності та особливості цих процесів в трансформаційній економіці України;

· методичний інструментарій рейтингової оцінки інвестиційної привабливості підприємств. Запропонована методика визначення рейтингу ремонтних підприємств залізничного транспорту дозволяє визначати інвестиційні пріоритети при розподілі фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел на технічне оновлення зазначених підприємств.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що викладені в роботі наукові положення, узагальнення і висновки доведені до рівня прикладних рекомендацій з управління процесами оновлення техніко-технологічної бази, можуть бути використані в практичній діяльності ремонтних підприємств залізничного транспорту України.

Результати дослідження прийняті до впровадження у ВАТ “Київський ЕВРЗ” (довідка №П-14/129 від 25.11.2003 р.), рекомендовані для використання на всіх промислових підприємствах залізничного транспорту України ДХК “Укрзалізреммаш” (довідка №509/11 від 08.04.2003 р.).

Науково-методичні положення дослідження використовуються у навчальному процесі у Київському національному економічному університеті при викладанні дисциплін “Антикризове управління підприємством”, “Операційний менеджмент”, “Стратегічне управління” (довідка КНЕУ від 14 листопада 2003 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та висновки дисертаційної роботи обговорювались на VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика управління з погляду тисячоліть” (Київ, 2001р.), X Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: регіональні аспекти” (Київ-Чернігів, 2002р.), XIII Міжнародній науково-технічній конференції “Проблеми розвитку рейкового транспорту” (Крим, Ялта, 2003 р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,73 друк. арк., які належать особисто автору, в тому числі 5 в фахових і 2 - в інших виданнях.

Структура, зміст та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 190 сторінок комп'ютерного тексту, включаючи 67 таблиць на 47 сторінках, 30 рисунків на 24 сторінках, список використаних джерел з 158 найменувань на 14 сторінках, 16 додатків на 36 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів дослідження, подано відомості щодо апробації результатів дослідження.

У розділі 1 “Теоретичні засади управління оновленням техніко-технологічної бази промислових підприємств” досліджено сутнісні характеристики оновлення та відновлення техніко-технологічної бази, розкрито їх взаємозв'язок з технічним розвитком, відтворенням та інноваціями, виявлено закономірності технічного оновлення підприємств в умовах трансформаційної економіки та особливості здійснення цих процесів на вітчизняних підприємствах, розроблено концептуальні основи управління процесами оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств.

Узагальнення існуючих теоретичних положень дозволило розмежувати такі поняття, як “оновлення техніко-технологічної бази”, “відновлення техніко-технологічної бази”. Застосування критерію якісної основи відтворення дозволило визначити оновлення техніко-технологічної бази як процес відтворення застарілих і зношених засобів праці на новому технічному рівні, поповнення діючих новими, більш прогресивними засобами праці, а також їх удосконалення при функціонуванні з метою усунення наслідків зносу. Зазначений підхід дав змогу визначити поняття ”відновлення техніко-технологічної бази”, класифікувати види, форми та напрямки технічного розвитку підприємства.

Взаємозв'язок визначених понять полягає у наступному: “відновлення”, тобто відтворення натурально-речової форми техніко-технологічної бази на попередній технічній основі, та “оновлення”, тобто відтворення техніко-технологічної бази на новому технічному рівні шляхом впровадження технічних нововведень, є складовими “технічного розвитку”, які забезпечують просте та розширене відтворення засобів праці підприємства. Відповідно до цього уточнено види, форми, напрямки технічного розвитку підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Види, форми, напрямки технічного розвитку підприємства

З'ясування економічної сутності оновлення техніко-технологічної бази підприємства дозволило дати визначення управління оновленням техніко-технологічної бази підприємства як процесу цілеспрямованого впливу на формування його техніко-технологічної бази, яка забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства у довгостроковій перспективі.

На основі проведеного в дисертації аналізу процесів оновлення основних фондів в економіці України та дослідження цих процесів в країнах СНД виявлені такі закономірності технічного оновлення підприємств за умов ринкових трансформацій: різке падіння інвестиційної активності на початковому етапі ринкових перетворень; збільшення частки власних коштів суб'єктів господарювання в структурі інвестицій в основний капітал; збільшення питомої ваги витрат на технічне переозброєння і реконструкцію. Разом з тим, специфіка перехідного періоду в Україні обумовила особливості оновлення техніко-технологічної бази вітчизняних підприємств, які зводяться до: зменшення обсягів ліквідаційних списань застарілих засобів за наявності значної кількості номінально резервних, але фактично бездіяльних або непридатних для подальшого використання виробничих потужностей на підприємствах; спрямування переважної більшості інвестицій не на реновацію, а на розширення парку діючого обладнання; пожвавлення інвестиційної активності перш за все в експортоорієнтованих галузях і підприємствах, які забезпечують споживчий ринок; звужування можливостей фінансування оновлення техніко-технологічної бази підприємств за рахунок власних коштів внаслідок неадекватних амортизаційної та податкової політики держави.

За результатами дослідження з урахуванням зазначених закономірностей та особливостей розроблено концептуальні основи управління оновленням техніко-технологічної бази промислових підприємств, зокрема, визначено мету, завдання, суб'єкт та об'єкт, функції, принципи управління оновленням техніко-технологічної бази промислових підприємств. До основних принципів віднесено: підпорядкування ринковим орієнтирам діяльності; стратегічну спрямованість технічного оновлення; гнучкість і адаптивність техніко-технологічної бази; прискорення впровадження прогресивних технологічних процесів; комплексний характер технічного оновлення.

У розділі 2 “Діагностика системи управління оновленням техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту України” досліджено сучасний стан і тенденції розвитку ремонтних підприємств залізничного транспорту, критично оцінено систему управління їхнім технічним оновленням та здійснено аналітичну оцінку впливу зовнішнього середовища на параметри оновлення техніко-технологічної бази зазначених підприємств.

Аналіз господарської діяльності ремонтних підприємств залізничного транспорту України впродовж 1991-2002 рр. свідчить про дві різноспрямовані тенденції їх розвитку. У період 1991-1997 рр. на досліджуваних підприємствах спостерігався значний спад обсягів виробництва товарної продукції, обумовлений не тільки несприятливою макроекономічною ситуацією, але і посилений втратою замовлень на ремонт рухомого складу для країн СНД. Навпаки, починаючи з 1998 р. спостерігається поступове збільшення обсягів виробництва.

Незважаючи на економічне зростання в останні роки впродовж усього досліджуваного періоду (1991-2002 рр.), для всіх ремонтних підприємств залізничного транспорту характерною є стійка тенденція до збільшення ступеня зносу їх основних фондів (табл. 1). Причиною такої тенденції були і залишаються недостатні обсяги фінансування впровадження нової техніки і технології внаслідок обмеженості власних коштів для розширеного відтворення.

Таблиця 1. Динаміка рівня зносу основних виробничих фондів ремонтних підприємств залізничного транспорту у 1997-2003 рр., %

В сучасних умовах прийняття рішення щодо технічного оновлення досліджуваних підприємств як відкритих систем повинно спиратися на ефективне взаємоузгодження внутрішньої політики розвитку з умовами зовнішнього середовища. У цьому контексті принципово важливим є

урахування перспективних потреб Укрзалізниці в ремонті та придбанні нового рухомого складу.

Аналіз наявності, стану та потреби у оновленні рухомого складу залізниць свідчить про те, що рухомий склад Укрзалізниці досяг критичної межі. Рівень зносу електровозів і дизель-поїздів досяг 82%, тепловозів і електропоїздів - 72%, пасажирських вагонів - близько 60%, тобто граничний знос (50%) з точки зору економічної безпеки транспорту істотно перевищено.

Оновлення інвентарного парку можливо шляхом придбання нового рухомого складу або шляхом проведення капітально-відновлювального ремонту. При цьому на величину потреби Укрзалізниці в оновленні пасажирських вагонів впливає не тільки вікова структура наявного парку, але і зміни у стратегії пасажирських перевезень в останні роки, пов'язані із запровадженням швидкісних залізничних маршрутів. З огляду на це, прогнозування потреби в оновленні парку пасажирських вагонів здійснено відповідно до існуючої методики (табл. 2), а також відповідно до удосконаленої методики, яка на відміну від існуючої враховує не лише екстраполяційні прогнози, але й ґрунтується на новій стратегії здійснення пасажирських перевезень (табл. 3).

У дисертації доведено, що пріоритетні напрямки оновлення рухомого складу залізничного транспорту України мають бути пов'язані у короткостроковій перспективі (2004-2008 рр.) із здійсненням капітально-відновлювального ремонту, а у довгостроковій перспективі (починаючи з 2009-2010р.) - із придбанням нових транспортних засобів. Така стратегія оновлення рухомого складу залізниць вимагає обґрунтування можливості поступового освоєння виробництва нового рухомого складу ремонтними заводами з метою розміщення замовлення Укрзалізниці на виготовлення і капітальний ремонт рухомого складу на вітчизняних підприємствах.

У розділі 3 “Удосконалення системи управління технічним оновленням ремонтних підприємств залізничного транспорту України” розроблено модель управління технічним оновленням групи вітчизняних ремонтних підприємств залізничного транспорту, обґрунтовано пропозиції щодо організаційно-економічного механізму реалізації вказаної моделі, оцінено ефективність удосконалення системи управління оновленням техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту.

Ліквідація ДХК ”Укрзалізреммаш” в середині 2003 року і утворення групи промислових підприємств при Укрзалізниці, а також групи відокремлених ремонтних підприємств вимагає різних підходів до формування системи управління оновленням їхньої техніко-технологічної бази.

З одного боку, організаційне об'єднання восьми ремонтних підприємств у формі промислової групи дозволить створити систему управління технічним оновленням групи взаємопов'язаних підприємств як цілісного комплексу. Відповідно до цього запропоновано модель управління технічним оновленням групи ремонтних підприємств залізничного транспорту (рис.2). Перевагою такого підходу можна вважати можливість одержання додаткового синергічного ефекту від реалізації єдиної для всієї промислової групи технічної політики.

Запропонована модель управління технічним оновленням організаційно об'єднаних ремонтних підприємств у промислову групу передбачає формування дворівневої системи управління. До сфери компетенції першого рівня такої системи управління відноситься стратегічне планування та опрацювання єдиної технічної політики для всіх підприємств промислової групи. На рівні підприємств здійснюється оперативне управління процесами оновлення їхньої техніко-технологічної бази.

Таблиця 2. Прогнозна потреба в оновленні парку пасажирських вагонів Укрзалізниці, визначена на основі методу екстраполяції, фізичних одиниць

Таблиця 3. Прогнозна потреба в оновленні парку пасажирських вагонів Укрзалізниці, визначена з урахуванням нової стратегії здійснення пасажирських перевезень, фізичних одиниць

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Модель управління технічним оновленням групи ремонтних підприємств залізничного транспорту

З метою визначення інвестиційних пріоритетів в процесі оновлення техніко-технологічної бази організаційно об'єднаних підприємств запропоновано використовувати новий принцип інвестиційної політики - принцип створення конкурентних переваг підприємства. Згідно з ним в процесі прийняття рішень щодо розподілу фінансових ресурсів, що виділяються Укрзалізницею на технічне оновлення зазначених підприємств, пропонується використовувати рейтинг їхньої інвестиційної привабливості. Він визначається за такими групами показників: 1) базові показники (обсяги випуску товарної продукції, рентабельність реалізованої продукції, витрати на 1 грн. реалізованої продукції, продуктивність праці); 2) показники розвитку (рівень механізації праці, коефіцієнт прогресивності технології, загальна та технічна озброєність праці, рівень зносу основних фондів, обсяги потрібних інвестицій в основні фонди).

Спільна мета діяльності відокремлених ремонтних підприємств залізничного транспорту у найближчій перспективі створює передумови для їх активної взаємодії, зокрема, на закладі кооперування діяльності. Такий підхід, на нашу думку, є можливим внаслідок перевищення потреби в оновленні рухомого складу з боку Укрзалізниці виробничих можливостей ремонтних підприємств. У більш віддаленій перспективі, коли попит на ремонтні роботи буде меншим за пропозицію, діяльність ремонтних підприємств буде спрямовуватися дією конкурентних механізмів.

Тому у найближчій перспективі відокремлені ремонтні підприємства повинні дотримуватися стратегії кооперування в межах інтеграційної (мережевої) структури, не порушуючи дії ринкових механізмів. Така стратегія дозволить здійснювати відповідні зміни в структурі техніко-технологічної бази кожного з підприємств з метою отримання синергічного ефекту (підвищення конкурентоспроможності та ефективності діяльності) усією сукупністю підприємств, які входять в інтеграційну (мережеву) структуру. Виходячи з цього, прийняття рішень щодо технічного оновлення відокремлених ремонтних підприємств, що функціонують на засадах кооперації і утворюють внаслідок цього певну взаємопов'язану сукупність, має ґрунтуватися на опрацьованій моделі системи управління технічним оновленням для ремонтних підприємств, що функціонують у складі промислової групи.

У дисертації доведено, що у короткостроковій перспективі стратегія ремонтних підприємств має бути спрямована на здійснення капітально-відновлювального ремонту рухомого складу, а у довгостроковій перспективі - на здійснення вертикальної диверсифікації їх діяльності (організація виробництва (складання) рухомого складу на ремонтних заводах).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання щодо формування системи управління оновленням техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту України. Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі основні висновки.

1. Перехід до нової інноваційної моделі розвитку економіки і забезпечення реальної конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств неможливий без формування адекватної сучасним вимогам їхньої техніко-технологічної бази.

2. Процеси ринкової трансформації вітчизняної економіки негативно позначилися на параметрах оновлення техніко-технологічної бази суб'єктів господарювання. Незважаючи на економічний підйом останніх років, зберігається негативна тенденція до старіння техніко-технологічної бази підприємств, рівень зносу якої в багатьох галузях досяг критичної межі. Перехід до ринкової системи господарювання змінює мету, завдання, принципи і характер оновлення техніко-технологічної бази підприємств і вимагає формування нових підходів до управління цими процесами.

3. Оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств в трансформаційній економіці як свідчить досвід країн СНД має такі закономірності: різке падіння інвестиційної активності на початковому етапі ринкових перетворень; збільшення частки власних коштів суб'єктів господарювання в структурі інвестицій в основний капітал; збільшення питомої ваги витрат на технічне переозброєння і реконструкцію.

4. Специфіка перехідного періоду в Україні обумовила наступні особливості оновлення техніко-технологічної бази вітчизняних підприємств: зменшення обсягів ліквідаційних списань застарілих засобів за наявності значної кількості номінально резервних, але фактично бездіяльних або непридатних для подальшого використання виробничих потужностей на підприємствах; спрямування переважної більшості інвестицій не на реновацію, а на розширення парку діючого обладнання; пожвавлення інвестиційної активності перш за все в експортоорієнтованих галузях і підприємствах, які забезпечують споживчий ринок; звужування можливостей фінансування оновлення техніко-технологічної бази підприємств за рахунок власних коштів внаслідок неадекватних амортизаційної та податкової політики держави.

5. В Україні існує розвинена структура ремонтних підприємств залізничного транспорту, виробничі потужності яких здатні забезпечити потреби в ремонті рухомого складу. Проте потужності вітчизняних підприємств залізничного транспорту з ремонту та виробництва окремих типів рухомого складу (магістральних тепловозів, цистерн), які створювалися для задоволення потреб колишнього СРСР, значно перевищують потреби Укрзалізниці, а спеціалізовані потужності з ремонту інших типів рухомого складу (деяких видів колійних машин) взагалі відсутні.

6. Аналіз оновлення техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту підтвердив наявність стійкої тенденції до збільшення рівня зносу їх основних фондів, який вже досяг критичної межі і складає в середньому 54,4%. Принципово важливим в цій ситуації є формування нової системи управління оновленням техніко-технологічної бази, спроможної забезпечити ефективний технічний розвиток зазначених підприємств.

7. Ключовим фактором зовнішнього середовища, який впливає на формування стратегії технічного оновлення досліджуваних підприємств, є перспективні потреби Укрзалізниці в ремонті та придбанні нового рухомого складу. В свою чергу, на величину потреби в придбанні і оновленні рухомого складу впливає не тільки вікова структура наявного парку, але і зміни у стратегії пасажирських перевезень в останні роки, які пов'язані із запровадженням швидкісних залізничних маршрутів.

8. Стратегія ремонтних підприємств залізничного транспорту, виходячи із задоволення потреб залізниць у ремонті рухомого складу, у короткостроковій перспективі (до 2009 р.) має бути спрямована на здійснення капітально-відновлювального ремонту рухомого складу, а у довгостроковій перспективі - на здійснення вертикальної диверсифікації їхньої діяльності (організація виробництва (складання) нового рухомого складу).

9. Раціональною системою управління оновленням техніко-технологічної бази організаційно об'єднаних 8-ми ремонтних підприємств у промислову групу при Укрзалізниці є дворівнева система управління. До сфери компетенції першого рівня такої системи управління відноситься стратегічне планування та опрацювання єдиної технічної політики для всіх підприємств промислової групи. На рівні підприємств здійснюється оперативне управління процесами оновлення їхньої техніко-технологічної бази. Запропонована модель управління технічним оновленням для організаційно об'єднаних ремонтних підприємств уможливлює одержання додаткового синергічного ефекту від реалізації єдиної технічної політики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Хоменко Л.М. Проблеми оновлення матеріально-технічної бази промислових підприємств у сучасних умовах // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 6 / Відп. ред. О.П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 403-408 (0,51 друк. арк.).

2. Хоменко Л.М. Аналіз процесів відтворення виробничого апарату промислових підприємств залізничного транспорту України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 4(11) / Голов. ред. О.П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 84-91 (0,53 друк. арк.).

3. Хоменко Л.М. Формування стратегії технічного оновлення промислових підприємств залізничного транспорту України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 181: В 2 т. Том II. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 306-317 (0,60 друк. арк.).

4. Хоменко Л.М. Пріоритетні напрямки оновлення рухомого складу залізничного транспорту України // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Науковий журнал. Вип. №9 (67): В 2 т. Том 2. - Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2003. - С. 246-250 (0,29 друк. арк.).

5. Хоменко Л.М. Напрямки удосконалення системи управління технічним оновленням промислових підприємств залізничного транспорту України // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту Міністерства транспорту України: Серія “Економіка і управління”. - Вип. 3. - К.: КУЕТТ, 2003. - С. 87-93 (0,60 друк. арк.).

У інших виданнях:

6. Хоменко Л.М. Особливості оновлення виробничого апарату підприємств в сучасних умовах // Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть. Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції. 24-26 травня 2001р. - К.: Політехніка, 2001. - С. 245-246 (0,1 друк. арк.).

7. Хоменко Л.М. Необхідність системного підходу до управління процесами оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств // Управління організацією: регіональні аспекти. Матеріали X міжнародної науково-практичної конференції. 12-13 квітня 2002р. Київ-Чернігів. - К.: Політехніка, 2002. - С.327-328 (0,1 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Хоменко Л.М. Управління процесами оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств (на прикладі ремонтних підприємств залізничного транспорту України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01. - Економіка, організація і управління підприємствами. Київський національний економічний університет. - Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних і прикладних аспектів управління процесами оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств в умовах трансформаційної економіки. У роботі узагальнено теоретичні засади оновлення техніко-технологічної бази промислових підприємств і розмежовано поняття “оновлення техніко-технологічної бази” та “відновлення техніко-технологічної бази”. Ідентифіковано закономірності технічного оновлення підприємств у трансформаційній економіці та особливості здійснення цих процесів на вітчизняних підприємствах. Теоретично обґрунтовано концептуальні підходи щодо управління оновленням техніко-технологічної бази підприємств в умовах трансформаційної економіки, в межах яких визначено мету, суб'єкт, об'єкт, завдання, функцій та принципи управління технічним оновленням. Досліджено діючу систему управління оновленням техніко-технологічної бази ремонтних підприємств залізничного транспорту України. Розроблено модель управління технічним оновленням організаційно об'єднаних ремонтних підприємств залізничного транспорту, яка уможливлює одержання додаткового синергічного ефекту від реалізації єдиної технічної політики. Обґрунтовано пріоритетні напрямки технічного оновлення ремонтних підприємств залізничного транспорту України у короткостроковій і довгостроковій перспективі. Удосконалено методику прогнозування потреби в оновленні парку пасажирських вагонів залізничного транспорту України, яка ґрунтується не лише на екстраполяційних прогнозах, але й на стратегії здійснення швидкісних пасажирських перевезень. Розроблено рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму технічного оновлення ремонтних підприємств залізничного транспорту України.

Ключові слова: оновлення техніко-технологічної бази, відновлення техніко-технологічної бази, технічний розвиток, управління оновленням техніко-технологічної бази, організаційно-економічний механізм технічного оновлення.

АННОТАЦИЯ

Хоменко Л.Н. Управление процессами обновления технико-технологической базы промышленных предприятий (на примере ремонтных предприятий железнодорожного транспорта Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. - Экономика, организация и управление предприятиями. Киевский национальный экономический университет. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методических и прикладных аспектов управления процессами обновления технико-технологической базы промышленных предприятий в условиях трансформационной экономики.

В работе предложен авторский подход к разграничению понятий “обновление технико-технологической базы” и “восстановление технико-технологической базы” на основе применения критерия качественной основы воспроизводства, что позволило уточнить виды, формы, направления технического развития предприятия.

Выявлены закономерности обновления технико-технологической базы предприятий в условиях трансформационной экономики, а также особенности осуществления этих процессов на отечественных предприятиях.

Обоснованы концептуальные основы управления обновлением технико-технологической базы промышленных предприятий, что нашло отражение в определении цели, субъекта, объекта, заданий, функций и принципов управления техническим обновлением.

Дана аналитическая оценка действующей системы управления обновлением технико-технологической базы ремонтных предприятий железнодорожного транспорта Украины, исследовано влияние основных факторов внешней среды на параметры их технического обновления.

Состояние и необходимость развития подвижного состава железнодорожного транспорта Украины позволили обосновать приоритетные направления его обновления, которые в краткосрочной перспективе (2004-2008 гг.) связаны с осуществлением капитально-восстановительного ремонта, а в долгосрочной перспективе (начиная с 2009-2010 гг.) - с приобретением новых транспортных средств. Такой подход к обновлению подвижного состава железных дорог предусматривает обоснование возможности постепенного освоения производства (сборки) нового подвижного состава отечественными ремонтными предприятиями. Усовершенствованно методику прогнозирования потребности в обновлении парка пассажирских вагонов железнодорожного транспорта Украины, которая базируется не только на экстраполяционных прогнозах, но и учитывает изменения в стратегии пассажирских перевозок.

Разработана модель управления обновлением технико-технологической базы объединенных в промышленную группу ремонтных предприятий, которая дает возможность получить дополнительный синергический эффект от реализации единой технической политики. Организационная реализация предложенной модели предусматривает формирование двухуровневой системы управления обновлением технико-технологической базы указанных предприятий. К сфере компетенции первого уровня такой системы управления относится стратегическое планирование и разработка единой технической политики для всех предприятий промышленной группы, а второго уровня - оперативное управление процессами обновления технико-технологической базы предприятий.

В работе обоснованы приоритетные направления технического обновления ремонтных предприятий железнодорожного транспорта Украины, которые в краткосрочной перспективе должны быть связаны с модернизацией, техническим перевооружением и реконструкцией производства, а в долгосрочной перспективе - с осуществлением вертикальной диверсификации деятельности предприятий (организация производства (сборки) нового подвижного состава).

Ключевые слова: обновление технико-технологической базы, восстановление технико-технологической базы, техническое развитие, управление обновлением технико-технологической базы, организационно-экономический механизм технического обновления.

SUMMARY

Khomenko L.M. The management of processes of renovation of technical and technological base of the industrial enterprises (on the example of the repair railway enterprises of Ukraine). - Manuscript.

This thesis for the scientific degree of Candidate of economics on speciality 08.06.01 - Economics, Organization and Management of Enterprises. Kyiv National University of Economics. - Kyiv, 2004.

The thesis is devoted to investigation of theoretical, methodical and applied aspects of the management of processes of renovation of technical and technological base of the industrial enterprises in the frame of the transformation economics. The theoretical principles of the technical and technological base renovation have been summarized in this thesis. The conceptions “the renovation of the technical and technological base” and “the restoration of the technical and technological base” have been demarcated. The regulars of technical renovation of the enterprises in the frame of the transformation economics and the peculiarities of realizations of these processes at the native enterprises have been investigated. The substantiate theoretically conceptual basic of management of renovation of technical and technological base of the enterprises in the frame of the transformation economics is given in this work. The working systems of management of renovation of technical and technological base of the Ukrainian repair railway enterprises have been researched. The model of the management of technical renovation of organizational united repair railway enterprises has been worked out. This model gives possibility to receive supplementary synergic effect from realization of indivisible technical policy. The priority directions of technical renovation of the repair railway enterprises of Ukraine in a short term and long term-time perspectives have been grounded. The methodic of prognosis need in renovation of passenger carriages of the Ukrainian railway rolling stock, which based not only on the extrapolations prognosis but also on the strategy of speed passenger transport, has been improved. The proposes to the improvement of the organization and economic mechanism of technical renovation of the Ukrainian repair railway enterprises were worked out.

Key words: the renovation of the technical and technological base, the restoration of the technical and technological base, technical development, the management of the renovation of the technical and technological base, the organization and economic mechanism of technical renovation.

Размещено на Allbest.ur