Економічна ефективність виробництва свинини на комбікормах із різними білковими добавками

За валовим виробництвом свинини найбільш ефективною теж була соєва група, де вироблено живої маси на 11,8-3,1% більше, ніж в інших групах (табл. 3). У цілому не лише за продуктивністю тварин, а й за якісними показниками (забійним виходом, кількістю мякоті, вмістом білка, енергією у мякоті) ефективність використання кормової площі була найвищою у соєвій групі, де в розрахунку на 100 га вироблено 292,6 ц живої маси, що на 8,7 - 0,7% більше, ніж в інших групах.

Таблиця 3. Економічна ефективність виробництва свинини на комбікормах із різними білковими добавками (для ферми на 600 основних свиноматок зі шлейфом)

За собівартістю продукції найбільш ефективною була (соняшникова) група, де повна сума витрат на 1 ц свинини (включаючи витрати на перевезення, забій і реалізацію мясопродукції) була найнижчою і становила 476 грн. (100,0%), на контролі - 537 грн. (112,8%), у дріжджовій групі - 536 грн. (112,6%), у соєвій - 490 грн. (102,9%). У деякій мірі в соєвій групі були кращими, ніж в інших групах, забійні якості свинини, що дало можливість реалізувати її в середньому по 830 грн. в розрахунку на 1 ц живої маси, що дорожче, ніж в інших групах, на 2,0 - 0,5%. Виручка за 1 кг мякоті туші (без сала-шпику) майже не відрізнялася по групах і становила 15,04-15,06 грн., за 1 кг сала-шпику - 9,00 грн.

Загальний прибуток від реалізації свинини, виробленої в соєвій групі, був більшим, ніж на контролі та в дріжджовій групі, відповідно на 37,1 та 22,2%, а соняшникова група поступалася соєвій лише на 0,8%. Прибуток у розрахунку на 1 ц живої маси був найвищим у соняшниковій групі: відповідно на 2,1%; 19,7; 25,3% більшим, ніж у соєвій, дріжджовій і контрольній групах.

Рівень рентабельності виробництва та реалізації свинини був найвищим у соняшниковій групі - 73,0%, що в 1,42 раза вище, ніж на контролі; в 1,35 раза вище, ніж у дріжджовій групі; на 3,7 відсоткових пункта вище, ніж у соєвій групі.

При однаковій вартості виробничих фондів на фермах (по всіх групах) фондовіддача була найвищою в соєвій групі (1,49), а фондоємність найнижчою (0,67). Термін окупності основних фондів прибутками був найменшим по соєвій групі - 1,64 року, найбільшим у контрольній - 2,25 року; соняшникова група за цим показником майже не поступалася соєвій.

При виробництві свинини за умов, що соняшниковий і соєвий шроти виробляються безпосередньо в господарстві і використовуються для забезпечення тварин кормовим білком, залишається не використаною у свинарстві рослинна олія, яку доцільно реалізувати як товарну продукцію. Розрахунок економічної ефективності виробництва сукупної продукції (свинина+олія рослинна) наводиться в табл. 4.

За прибутком, одержаним від реалізації свинини та рослинної олії, соняшникова група перевищувала контрольну на 56,7%, соєву - на 32,7%, дріжджову - на 30,4%. Рівень рентабельності виробництва в соняшниковій групі був вищим в 1,49 раза, ніж на контролі, в 1,35 раза, ніж у дріжджовій групі, в 1,26 раза, ніж у соєвій.

Прибуток від реалізації сукупної продукції на 100 га кормової площі у соняшниковій групі був більшим, ніж у соєвій, на 25,9%; ніж у дріжджовій - на 20,4%; ніж у контрольній групі - на 42,0%.

Отже, за більшістю показників економічна ефективність виробництва сукупної продукції найвищою була в соняшниковій групі, найнижчою - в контрольній, а соєва та дріжджова групи займали проміжне положення.

Затрати енергії в розрахунку на 1 ц свинини найменшими були у дослідній групі із соняшниковим шротом і становили 14,38 ГДж (100,0%), на контролі - 16,20 ГДж (112,7%), у групі з кормовими дріжджами - 15,29 ГДж (106,3%), у соєвій групі - 14,70 ГДж (102,2%). За одержаною у мякоті туші енергією (в цілому по фермі) і за калорійністю мясо-сальної продукції дослідні групи істотно не відрізнялися між собою. За енергією, яка містилася в сукупній продукції, соняшникова група переважала соєву у 2,17 раза, контрольну - в 1,70 раза, дріжджову - в 1,39 раза. Це пояснюється тим, що в соняшниковій групі одержано більше олії (1ц рослинної олії містить 3,7 ГДж енергії, що в 1,7 раза більше, ніж в 1 ц мякоті туші).

Таблиця 4. Економічна ефективність виробництва сукупної продукції для ферми на 600 свиноматок зі шлейфом на кормах власного виробництва

За показником біоенергетичної ефективності (відношення енергії, яка міститься в харчових продуктах, до енергії, витраченої на їх виробництво) олія рослинна значно переважала тваринницьку продукцію. Так, для соняшникової олії це відношення дорівнювало близько 1, для соєвої - 0,5. Для одержання 1 ГДж енергії, яка міститься у мякоті туші, у соняшниковій групі було витрачено 12,00 ГДж (100,0%), у соєвій - 12,61 (105,1%), у дріжджовій - 13,00 (108,3%), у контрольній - 13,27 ГДж (110,6%).

За витратами енергії первинних ресурсів на 1 ГДж у сукупній продукції (свинина+олія) соняшникова група була найбільш ефективною: тут витрачено 4,8 ГДж енергії, що менше, ніж у соєвій групі, у 2,08 раза; ніж у контрольній - в 1,63 раза; ніж у дріжджовій групі - в 1,38 раза.

За енергією в сукупній продукції (свинина+олія) на 100 га кормової площі соняшникова група переважала соєву групу у 2,06 раза, контрольну - в 1,54 раза, дріжджову - в 1,28 раза.

Отже, у лісостеповій зоні України використання соняшникового шроту та макухи як основної білкової добавки при виробництві комбікормів для свиней є економічно найбільш вигідним, що підтвердила зроблена нами економічна й енергетична оцінка. Ця білкова добавка найбільш доступна у лісостеповій зоні України, і її виробництво дає також змогу забезпечити населення таким цінним продуктом, як олія.

Проведені нами розрахунки свідчать, що для одержання такого ж прибутку при використанні сої, як при використанні соняшнику при його фактичній урожайності 12,3 цга, урожайність сої на зерно слід підвищити з фактичної 7,9 цга до 17,5-18,0 цга, що є реальним для нашої зони, і це підтверджується досвідом кращих господарств Харківської області (дг «Кутузівка» та ін.).

Практично в жодному свинарському господарстві балансування раціонів свиней протеїном не можна забезпечити тільки за рахунок будь-якої однієї білкової культури. Так, при виробництві свинини в господарстві, де як основну білкову добавку використовують соняшниковий шрот (або макуху) власного виробництва, для включення його до раціону в кількості 12% за масою, під соняшником має бути зайнято близько 22-23% ріллі. Але це суперечить агротехнічним нормам, оскільки така структура посівних площ «не лягає на землю» (соняшник може займати не більше 10,0-12,5% ріллі). Тому необхідно комплексно використовувати білкові культури. У свинарському господарстві білкову проблему можна вирішити, вирощуючи на кормових площах соняшник, сою та горох на зерно у загальній кількості 23-24% у структурі посівних площ.

У четвертому розділі «Раціональні розміри, структура й основні параметри підприємств з виробництва свинини» обгрунтовуються розроблені нами раціональні розміри, галузева структура, структура посівних площ та основні параметри господарств з виробництва свинини.

Для повного забезпечення білком вміст жмихів або шротів у комбікормах для свиней має становити за масою близько 11-12%. У кормових раціонах свиней повинно бути не менше 3% білкових кормів тваринного походження, у тому числі молочних кормів, які є цінним видом кормів (особливо для поросят у підсисний період і на дорощуванні).

Проведені нами розрахунки свідчать, що для ферми на 600 основних свиноматок зі шлейфом необхідно мати не менше 240 голів корів з удоєм близько 6000 кг молока на одну корову за рік.

При фактичній урожайності сільськогосподарських культур, яка склалася в Харківській області протягом восьми останніх років, для забезпечення кормами ферми на 600 основних свиноматок зі шлейфом і 240 дійних корів з молодняком необхідно мати 8991 га ріллі з відповідними сівозмінами.

При великому поголівї свиней, оптимальній кількості великої рогатої худоби, великій кількості соломи господарства з виробництва свинини можуть виробляти за рік 11-12 т гною на 1 га ріллі. Для підтримання високого агротехнічного рівня необхідно також додатково вносити 210-230 кгга діючої речовини NPK з мінеральними добривами. Це дасть змогу отримувати по 34-38 цга зернових замість фактичної врожайності 17-18 цга, соняшнику - 23-25, сої - 17-18, цукрових буряків - 260-280, кукурудзи на силос - 240-260, багаторічних трав на сіно - 45-50, багаторічних трав на зелену масу - 225-250, кормових коренеплодів - 600-800 ц/га.

Для того, щоб забезпечити кормами ферму на 600 основних свиноматок зі шлейфом і 240 дійних корів з молодняком, необхідно мати при вказаній урожайності 4100 га ріллі з такою структурою посівних площ: зернові всього - 56-57%, у тому числі озима пшениця - 18-20, кукурудза на зерно - 11-12, ячмінь та овес - 18-19, просо та гречка - 1,0, горох - 5,8-6,0; технічні всього - 21-23, у тому числі соняшник - 9-11, соя - 7-8, цукровий буряк - 4-5; картопля й овочі - 0,3; кормові всього - 11-12, у тому числі кормові коренеплоди - 0,7-0,9, кукурудза на силос і зелену масу - 2-3, багаторічні трави - 6,5-7,0, однорічні трави - 1-2; пари - 9-11%.

Наші розробки свідчать, що в структурі товарної продукції господарств з виробництва свинини питома вага виручки від реалізації свинини повинна складати 72-75%; молока та молочних продуктів - 5,6-6,0; мяса великої рогатої худоби - 4,5-4,8; олії - 11-13; цукрових буряків -2,6-3,0; товарного зерна - 0,5-0,7; картоплі й овочів - 0,5-0,7%.

Обсяги виробництва продукції рослинництва становитимуть: зерно - близько 8640 т, цукрові буряки - 4995 т, соняшник - 1025 т, соя - 594 т; у розрахунку на 100 га ріллі: зерно - 2100 ц, цукрові буряки - 1200 ц, олія рослинна - 140 ц. Виробництво мяса в живій масі за рік становитиме 16200ц, у тому числі свинина - 15000 ц, яловичина - 1200 ц; виробництво свинини на 100 га ріллі - 360-370 ц.

Таким чином, в Україні комплексне використання соняшнику, сої та гороху як основних джерел кормового білка дає можливість досягти найбільшої ефективності при виробництві свинини.

Висновки

1. Комплексна оцінка ефективності виробництва свинини при використанні різних білкових добавок свідчить, що для одержання середньодобових приростів свиней на рівні 480-500 г. структура комбікормів за масою повинна бути такою: зернові корми - 79-82%; білкові корми тваринного походження - 2,5-3,0; макуха або шрот соняшниковий - 6-7; шрот соєвий - 5-6; травяне або сінне борошно - 1,5-2,2; мінеральні корми - 1,8-2,0; премікси - 1,0%.

За результатами проведеного нами експерименту встановлено, що за весь період вирощування та відгодівлі (до віку 285 днів) середньодобовий приріст був найвищим у соєвій групі - 490 г., що вище в порівнянні з контрольною групою на 7,0% (р 0,999); жива маса однієї голови при реалізації становила від 131,90,95 кг у контрольній групі до 141,01,14 кг у соєвій групі; витрати кормів на 1 ц приросту (включаючи корми на основне стадо) - відповідно 5,96 і 5,33 ц к. од.; інші групи займали проміжне положення.

2. Виявлено, що затрати праці на 1 ц живої маси по групах становили від 4,92 люд.-год. у соєвій групі до 5,50 люд.-год. у контрольній.

Собівартість 1 ц к. од. найменшою була у соняшниковій групі - 57,9 грн. (100,0%), найбільшою у дріжджовій групі - 67,4 грн. (116,4%). Вартість кормів на 1 ц приросту живої маси була найменшою в соняшниковій групі - 312,0 грн. (100,0%), найбільшою у дріжджовій - 368,2 грн. (118,0%).

3. У найближчі 10-15 років, як показали наші розробки, раціональний розмір свиноферми із замкнутим циклом виробництва з урахуванням реально можливого рівня врожайності зернових, технічних та інших культур буде в межах 500-700 основних свиноматок зі шлейфом.

Вартість одного скотомісця, з урахуванням фактичних цін на будівельні матеріали, в розрахунку на одну свиноматку з приплодом при раціональних розмірах свиноферми (600 основних свиноматок з приплодом) становить 15,8-16,1 тис. грн. Витрати на амортизацію та на поточний ремонт основних засобів у структурі собівартості були порівняно невисокими і становили від 8,26% (у дріжджовій групі) до 9,25% (у соняшниковій групі). Виявлено, що в розрахунку на одну свиноматку з приплодом потрібно 220 кг паливно-мастильних матеріалів, 1570 кВтгод. електроенергії.

4. Виробнича собівартість 1 ц приросту живої маси найнижчою була у соняшниковій групі - 439,21 грн. (100,0%), найвищою у контрольній групі - 500,70 грн. (114,0%). У повну суму витрат крім виробничої собівартості включено витрати на транспортування свиней до мясокомбінату (на 50 км), витрати на забій тварин і на продаж мяса та мясопродуктів на ринку. У розрахунку на 1 ц живої маси витрати на транспортування, забій тварин і продаж мясопродукції (мяса, сала, субпродуктів) складають 36-37 грн., що призводить до підвищення собівартості на 7,6-7,8%.

5. Установлено, що за діючими на ринках протягом 2003 р. цінами середня виручка в розрахунку за 1 кг живої маси, що надійшла з ферми, становила по групах від 8,14 до 8,30 грн., а за 1 кг проданої мясопродукції (туша, сало, всі субпродукти) за мінусом втрат - 9,12-9,27 грн.; виручка за 1 кг туші, включаючи мясо, сало-шпик і кістки, - 11,27-11,44 грн., у тому числі за 1 кг мякоті туші (без сала-шпику) - 15,04-15,06 грн.; за 1 кг сала-шпику - в середньому 9,00 грн. (з коливаннями за 1 кг сала з різних частин туші від 5,00 до 11,00 грн.), за 1 кг кісток - у середньому 0,5 грн.

Рентабельність виробництва свинини по групах становила: контрольна група - 51,5%, дріжджова - 54,1, соєва - 69,3, соняшникова - 73,0%. Такий рівень рентабельності свідчить про те, що при належній організації виробництво свинини в Україні є економічно вигідним (при застосуванні білкових добавок, які були використані в експерименті).

6. Фондовіддача була найнижчою в контрольній групі - 1,31, найвищою в соєвій - 1,49. Термін окупності основних фондів прибутками був найменшим у соєвій групі - 1,64 року, найбільшим у контрольній - 2,25 року; соняшникова та дріжджова групи займали проміжне положення, причому в соняшниковій групі цей показник становив 1,65 року.

7. Виробництво свинини в живій масі на 100 га кормової площі становило в контрольній групі 274,1 ц (100,0%), в соєвій - 292,6 ц (106,8%); розмір прибутку від виробництва та реалізації свинини в розрахунку на 100 га кормової площі найменшим був у контрольній групі - 75,9 тис. грн. (100,0%), найбільшим у соєвій - 99,3 тис. грн. (130,8%); у соняшниковій групі він склав 93,5 тис. грн. (123,2%), у дріжджовій - 84,2 тис. грн. (110,9%).

8. Виробництво продукції рослинництва та тваринництва слід вести за принципом безвідходних технологій. У рослинництві побічна продукція (солома) нами враховувалася при виробництві гною. При виробництві макухи та шротів для забезпечення тваринництва білковими добавками залишається невикористаною у свинарстві суміжна продукція - соняшникова та соєва олія. Дослідження свідчить, що рівень прибутку від реалізації сукупної продукції (свинини та олії) в розрахунку на 100 га кормової площі найнижчим був у контрольній групі - 89,7 тис. грн. (100,0%), найвищим у соняшниковій - 127,4 тис. грн. (142,0%); у дріжджовій групі прибуток склав 105,8 тис. грн. (117,9%), у соєвій - 101,2 тис. грн. (112,8%). Отже, розмір прибутку в розрахунку на 100 га кормової площі виріс по групах за рахунок рослинної олії на 1,9-36,3%.

9. Енергетична оцінка показала, що найбільш енергозберігаючим є виробництво свинини на комбікормах із соняшниковою макухою (або шротом), найбільш енерговитратною була контрольна група. Так, витрати енергії на 1ц приросту живої маси у соняшниковій групі становили 14,38ГДж (100,0%), а в контрольній групі - 16,20 ГДж (112,7%); інші групи займали проміжне положення. При цьому калорійність 1 ц мякоті туші по групах відрізнялася неістотно і становила 2,2-2,3 ГДж.

Витрати енергії, використаної на виробництво 1 ГДж енергії у мякоті туші, склали у соняшниковій групі 12,00 ГДж (100,0%), у соєвій - 12,61 (105,1%), у дріжджовій - 13,00 (108,3%), у контрольній - 13,27 ГДж (110,6%). Отже, найбільш економно енергія кормів витрачалася на енергію їстівної частини туші у соняшниковій групі.

10. За структурою собівартості продукції енергетична оцінка істотно не відрізняється від грошової. Так, питома вага витрат на зарплату при грошовій оцінці становила по групах від 3,07 до 3,44%, а при енергетичній - від 1,66 до 1,75%; на корми при грошовій оцінці - 71,0-73,8%, при енергетичній - від 71,0 до 72,4%; на утримання основних фондів при грошовій оцінці - 8,3-9,3%, при енергетичній - 8,2-8,4%; на енергоносії при грошовій - 4,9-5,5%, при енергетичній - 8,4-8,8%.

11. При енергетичній оцінці закономірності щодо розмірів прибутку в деякій мірі відрізнялися від таких при грошовій оцінці. Так, при грошовій оцінці прибуток від виробництва свинини на 100 га кормової площі склав у порівнянні з контрольною групою у соєвій групі 130,8%, у соняшниковій - 123,2, у дріжджовій - 110,9%. При енергетичній оцінці (за енергією у мякоті туші) умовний прибуток на 100 га кормової площі становив у соєвій групі 110,8%, у соняшниковій - 112,6, у дріжджовій - 105,7%.

12. Ефективність використання енергії при виробництві сукупної продукції (свинини та олії рослинної) найвищою була в соняшниковій групі: витрати енергії на виробництво 1 ГДж, що міститься в сукупній продукції, становили у соняшниковій групі 4,80 ГДж, у дріжджовій - 6,60, у контрольній - 7,83, у соєвій - 9,98 ГДж; отримано енергії в сукупній продукції на 100 га кормової площі у соєвій групі 453 ГДж (100,0%), у контрольній - 606 (133,8%), у дріжджовій - 732 (161,6%), у соняшниковій - 934 ГДж (206,2%). Варто зазначити, що по затратах енергії на 100 га кормової площі при виробництві сукупної продукції різниця між групами становила лише 0,9-7,7%.

13. У спеціалізованому свинарському господарстві із замкнутим циклом виробництва на 600 основних свиноматок зі шлейфом доцільно мати молочну ферму на 240 корів із продуктивністю 6000 кг молока від однієї корови за рік. У такому господарстві при перспективній урожайності необхідно мати близько 4500 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4100 га ріллі.

У структурі ріллі свинарських господарств питома вага зернових повинна складати 55-57%, у тому числі озима пшениця - 18-20, кукурудза на зерно - 11-12, ячмінь - 17-18, овес - 1,0, горох - 5,8-6,0, крупяні - 1,0; технічні - 21-23, у тому числі соняшник - 9-11, соя - 7-8, цукровий буряк - 4-5; картопля й овочі - 0,3; кормові - 11-12, в тому числі кормові коренеплоди - 0,7-0,9, кукурудза на силос і зелений корм - 2-3, багаторічні трави - 6,5-7,0, однорічні трави - 1-2; пари - 9-11%. З урахуванням сої питома вага культур на зерно в структурі ріллі становитиме 63-64%. При такій структурі посівних площ усі культури розміщуються по відмінних і добрих попередниках.

14. Спеціалізовані господарства з виробництва свинини можуть вносити на кожен 1 га ріллі по 11-12 т гною, а також додатково 210-230 кг діючої речовини NPK з мінеральними добривами. При такому рівні внесення добрив можна одержувати урожайність зернових близько 34-38 цга замість фактичної 17-18 цга, соняшнику - 23-25, сої - 17-18, цукрових буряків - 260-280, кукурудзи на силос - 240-260, багаторічних трав на сіно - 40-50, багаторічних трав на зк - 225-250, кормових коренеплодів - 600-800 цга, тобто врожайність підвищиться в два рази в порівнянні з фактично досягнутою за вісім останніх років.

15. Наші розробки свідчать, що в структурі товарної продукції свинарських господарств питома вага виручки від реалізації свинини становитиме 72-75%; молока і молочних продуктів - 5,6-6,0; мяса великої рогатої худоби - 4,5-4,8; олії рослинної - 11-13; цукрових буряків - 2,6-3,0; зерна - 0,5-0,7; картоплі й овочів - 0,5-0,7%. Виробництво мяса в живій масі на 100 га сільськогосподарських угідь становитиме 360 ц, молока - 320, свинини на 100 га ріллі - 366 ц. У розрахунку на 100 га ріллі виробництво цукрових буряків досягне 1200 ц, зерна - 2100, олії рослинної - 140 ц. Вартість товарної продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь складе 370-380 тис. грн. Рівень рентабельності виробництва свинини в свинарських господарствах становитиме 60-65%, а розмір прибутку в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь - 125-135 тис. грн.

Список опублікованих праць

1. Маковецкий В.Т. Эффективность производства свинины при использовании разных белковых добавок Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Мат-ли всеукр. наук. конф. студентів, магістрів та аспірантів. - У 2-х тт. - К.: ІАЕ УААН, 2003. - Т.1. - С. 338-341.

2. Маковецкий В.Т. Экономическая эффективность производства свинины на белковых добавках собственного производства Вісник ХНАУ. - 2003. - №4. - С. 210-214.

3. Маковецкий В.Т. Эффективность использования земли при производстве свинины // Вісник ХНАУ. - 2003. - №6. - С. 287-294.

4. Маковецький В.Т. Ефективність виробництва свинини в умовах ринкової економіки Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2003. - №1. - С. 279-283.

5. Маковецький В.Т. Енергетична ефективність виробництва свинини на комбікормах із різними білковими добавками // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2004. - №3. - С.

6. Рыжков В.Г., Маковецкий В.Т. Экономическая и энергетическая эффективность производства свинины на разных белковых добавках Зб. наук. пр. Луган. нац. аграр. ун-ту. - 2003. - №24 (36). - С. 13-21.

Размещено на Allbest.ru