Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Нетудихата Костянтин Леонтійович

УДК 330.341.1

ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

08.01.01 - економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному гуманітарному університеті ім. Петра Могили Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Верланов Юрій Юрійович,

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, декан факультету економічних наук.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Носова Ольга Валентинівна,

Національний університет внутрішніх справ (Харків), начальник кафедри економічної теорії.

кандидат економічних наук, доцент

Сабадін Микола Гнатович,

Дніпропетровський державний аграрний університет, доцент кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства.

Провідна установа: Інститут економіки промисловості

Національної академії наук України (м. Донецьк), відділ економічних проблем охорони праці та соціальної політики.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Початок ХХІ століття ознаменувався отриманням нового практичного досвіду, що відноситься до феномену соціально-економічної трансформації. Розрив господарських зв'язків, лібералізація, приватизація тощо суттєво вплинули на характер розвитку новостворених країн. Внаслідок цього народжувалися нові та специфічні за суттю економічні відносини, що вимагає особливої уваги до формування адекватних теоретичних уявлень щодо їх змісту та наслідків.

Значною мірою це відноситься до підвищення ролі регіонів у забезпеченні економічного зростання. На відміну від розвинутих країн, перехідні демонструють відносно нові тенденції та результати - нерівномірність регіональних економік у період трансформації є одним з визначальних факторів, що стримують економічне зростання. Важливу роль у забезпеченні зближення регіонів має відігравати регіональна інноваційна політика, зміст якої формується на розумінні закономірностей інноваційного регіонального розвитку. Як свідчить сучасний досвід розвинутих країн, в умовах зростання світової конкуренції та динамічності суспільства регіони відіграють провідну роль у мобілізації науково-дослідних зусиль, у стимулюванні інноваційної активності суб'єктів господарювання, в організації міжрегіональних кооперативних зв'язків різних типів тощо.

Проблема інноваційного регіонального розвитку є порівняно новою в економічній теорії і тому малодослідженою як в Україні, так і за її межами. Разом з тим, протягом останніх років у світі різко зростає кількість та якість теоретичних досліджень інноваційного регіонального розвитку. Розробляються нові інтерактивні моделі інноваційного процесу, теорії, зокрема регіональних інноваційних мереж та інноваційних систем, елементи методології, форми та методи державного регулювання інноваційного розвитку регіонів. Зокрема, вони розглядались в роботах Г. Хакенсона, Р. Кемегні, Д. Бекаттіні, М. Портера, Д. Хоувеллса, Ф. Кука та інших.

Широке відображення даної проблеми знайшло в працях українських вчених: О. Амоши, Л. Безчасного, М. Долішнього, О. Лапко, І. Гришина, В. Мельника, С. Кацури, О. Одарича, А. Мазура, Б. Малицького, І. Колота, В. Чижова та інших. Проблемами інноваційного розвитку економіки як такого займаються такі вчені, як В. Александрова, Г. Андрощук, Ю. Бажал, В. Герасимчук, Б. Гриньов, Д. Данько, Л. Нейкова, О. Носова, Н. Тувакова, Д. Черваньов, А. Шпак, В. Денисюк, В. Соловйов, А. Поручник, Л. Антонюк, С. Ільяшенко та інші. інноваційний регіональний перехідний політика

Незважаючи на значну кількість робіт теоретичного та емпіричного характеру, більшість авторів обмежуються розглядом теорії науково-технічних інновацій, методів їх стимулювання, лінійною моделлю інноваційного процесу. Поза увагою залишаються інші типи інновацій, зокрема організаційні, управлінські, інституційні. На відміну від науково-технічних, їх розробка та впровадження пов'язані з відчутними синергетичними ефектами і не потребують значних фінансових ресурсів. Відтак, для країн, що перебувають у стані трансформації, ці типи інновацій набувають особливого значення. Зосередженість сучасних досліджень переважно на науково-технічних інноваціях породжує певний розрив між реальними змінами соціально-економічних відносин, що мають місце в перехідний період, та теоретичним осмисленням їх рушійних сил.

Отже, наукова актуальність та прикладна значущість теоретичних, методологічних та емпіричних досліджень закономірностей інноваційного регіонального розвитку, узагальнення сучасного досвіду розвинутих країн у формуванні політики інноваційного розвитку регіонів, з огляду на особливий характер перехідного періоду, визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямку науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та економетрики Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили за темою “Проблеми теорії та практики інноваційного розвитку регіональної економіки в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0104U003272). Робота є складовою частиною комплексної наукової теми “Регіональна динаміка, нерівномірність та проблеми економічного зростання: приклад глибокої трансформації” (реєстраційний номер R00-410) Російської програми економічних досліджень фонду “Євразія”.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб узагальнити сучасний досвід розвинутих країн в економічній теорії та політиці інноваційного регіонального розвитку, виявити його тенденції та закономірності, характерні для умов перехідного періоду, та обґрунтувати пріоритетні напрямки та заходи регіональної інноваційної політики України.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

· систематизовано сучасні теорії інноваційного регіонального розвитку;

· встановлено закономірності впливу нерівномірності регіонального розвитку на економічне зростання країн, що перебувають у стані трансформації;

· узагальнено теоретичні концепції підприємств (фірм) у розрізі базових уявлень та моделей їх поведінки, розкрито сутність інновацій з огляду на специфічні умови перехідного періоду;

· досліджено характер зміни мезоінновацій в системі чинників регіонального розвитку та виявлено закономірність циклічного інноваційного розвитку регіонів;

· встановлено особливості інноваційної діяльності в перехідній економіці України;

· виконано економетричний аналіз моделі інноваційного регіонального розвитку та виявлено закономірності інноваційного розвитку регіонів України;

· проаналізовано досвід регіональної інноваційної політики Європейського Союзу та країн Центрально-Східної Європи;

· обґрунтовано на основі встановлених закономірностей напрямки та заходи регіональної інноваційної політики.

Предмет, об'єкт та методи дослідження. Предметом дослідження визначено теоретичні, теоретико-методологічні, емпіричні, теоретико-політичні аспекти інноваційного регіонального розвитку. Об'єктом дослідження виступає регіональний розвиток національної економіки країни.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах пізнання: методі гіпотез, системному підході, аналізі і синтезі, індукції та дедукції, моделюванні, абстрагуванні, формалізації, узагальненні, статистичному аналізі. Широко використовуються метод спостережень, порівняння, економічно-математичні методи, єдності історичного та логічного, сходження від абстрактного до конкретного.

Зокрема, вплив нерівномірності у рівнях регіонального розвитку на економічне зростання країн перехідного періоду доведено за допомогою методів гіпотез, аналізу, абстрагування, спостереження та порівняння. Систематизацію сучасних теорій інноваційного розвитку регіональних економічних систем виконано із застосуванням системного підходу та методів абстрагування, аналізу та синтезу. Узагальнення моделей поведінки підприємств (фірм), формування концепції підприємства та розкриття сутності інновацій здійснено на основі конкретно-історичного та системного підходів, абстрагування, аналізу та синтезу, спостереження. Виявлення закономірності циклічного інноваційного розвитку регіонів здійснено на основі використання методів гіпотез, єдності історичного та логічного, сходження від абстрактного до конкретного, порівняння. Теоретичне обґрунтування структури моделі інноваційного розвитку виконано із застосуванням методів гіпотез, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, формалізації, моделювання. Побудову економетричних просторових моделей інноваційного регіонального розвитку та виявлення основних факторів, що формують динаміку регіональної нерівномірності, здійснено за допомогою системно-структурного підходу та методу аналізу панельних даних. Наявність процесів концентрації факторів інноваційної активності встановлено з використанням методів гіпотез, формалізації, моделювання, аналізу багатофакторних регресій. Обґрунтування напрямків та заходів щодо формування регіональної інноваційної політики здійснено за допомогою системного підходу, узагальнення, аналізу та синтезу.

Інформаційним джерелом дослідження, проведеного в рамках дисертаційної роботи, є публікації Державного комітету статистики України, Комітету зі статистики та аналізу, Агентства зі стратегічного планування та реформ Республіки Казахстан, Держкомстату Росії, Національного статистичного комітету Киргизької Республіки, матеріали конференцій та публікації вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

· знайшло подальший розвиток теоретичне та емпіричне обґрунтування гіпотези, що для країн з перехідною економікою нерівномірність у рівнях регіонального розвитку негативно впливає на економічне зростання;

· виявлено закономірності інноваційного розвитку регіонів України: статику та динаміку регіональної нерівномірності обумовлюють такі фактори інноваційної активності, як інвестиційний клімат та людський капітал, адміністративне та фіскальне дерегулювання, фінансове забезпечення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та винахідництва;

· виявлено закономірність циклічності інноваційного регіонального розвитку, глобальний сценарій розташування інновацій на векторі часу виглядає наступним чином: комунікаційна (з XII-XIII століття), науково-технічна (з кінця XVIII століття), організаційно-управлінська (з 80-х років XX століття);

· вперше розроблено теоретичну модель інноваційного регіонального розвитку, яка дозволяє встановити вплив факторів, що сформульовані в системах детермінант інноваційної активності та інструментів економічної, науково-технічної та освітньої політик, на міжрегіональну нерівномірність у рівнях економічного розвитку та у рівнях добробуту;

· доповнено систему теоретичних концепцій підприємств (фірм) авторською: підприємство розглядається як своєрідний системний інтегратор, цілісний економічний суб'єкт, який об'єднує в часі та просторі різнорідні соціально-економічні процеси. Концепція дозволяє розкрити сутність інновації як результату інтерактивного процесу та цілеспрямованої реакції підприємства на дійсну або очікувану зміну зовнішнього середовища;

· уточнено основні риси європейської моделі регіональної інноваційної політики. Цільовою спрямованістю політики виступає вирішення проблем регіональної соціально-економічної нерівномірності через створення сприятливого інноваційного клімату в регіонах, залучення їх у науковий та інноваційний простір;

· дістало подальший розвиток обґрунтування напрямків та заходів регіональної інноваційної політики на середньострокову перспективу через використання встановлених закономірностей інноваційного розвитку регіонів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у наданні конкретних пропозицій щодо регіональної інноваційної політики, реалізація яких можлива як на рівні окремого регіону, так і на національному рівні. Результати проведеної роботи можуть також бути використані для подальших теоретичних досліджень інноваційного регіонального розвитку.

Основні теоретичні результати та висновки дослідження використовуються при викладанні курсів "Основи економічної теорії", "Регіональна політика", "Державне регулювання економіки" у Миколаївському державному гуманітарному університеті ім. Петра Могили (акт від 17.12.2003р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею автора. Сформульовані у дисертації положення, висновки і рекомендації відповідають її змісту та

випливають з основних результатів. Усі результати, одержані здобувачем, знайшли відображення в опублікованих роботах. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, в дисертації використані тільки ті положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Особистий внесок автора у спільній роботі [5] полягає у доведенні, що для країн з перехідною економікою нерівномірність у рівнях регіонального розвитку негативно впливає на економічне зростання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на VI, VII наукових конференціях Національного університету “Києво-Могилянська академія” (Київ, НаУКМА, 2000, 2001), Міжнародному дослідницькому семінарі Російської програми економічних досліджень (Алмати, 2002), Thirty-Ninth Annual Conference of Missouri Valley Economic Association (Kansas, USA, 2003), Міжнародному науковому семінарі Програми Дослідження Економік Перехідного Типу (Москва, 2001), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Місто, регіон, держава: проблеми розподілу повноважень” (Донецьк, 2000), Міжнародній конференції молодих вчених “Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей” (м. Миколаїв, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у третьому тисячолітті” (м. Рівне, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології” (м. Миколаїв, 2001), щорічних Могилянських читаннях (Миколаїв, МФ НаУКМА, 1999, 2000, 2001, 2002), І Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми інноваційного розвитку в Україні” (Харків, 2002) та науково-практичних семінарах кафедри економіки та економетрики МДГУ ім. Петра Могили.

Публікації. Основні результати досліджень за темою дисертації опубліковані у 8-ми наукових працях, загальним обсягом 3,9 д.а., з них - 7 публікацій в фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Повний обсяг дисертації складає 173 сторінки. Робота містить 22 таблиці та 4 рисунки. Список використаних джерел налічує 188 найменувань і викладений на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, методологічну та теоретичну базу, сформульовано мету і основні задачі дисертаційної роботи, показано наукову новизну одержаних результатів, розкрито їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи дослідження інноваційного регіонального розвитку” систематизовано сучасні теорії інноваційного регіонального розвитку, розкрито сутність та місце інноваційного регіонального розвитку в економічних дослідженнях, узагальнено теоретичні концепції підприємства (фірми), на цій основі запропоновано
авторську концепцію, розкрито сутність інновації.

Систематизуючи сучасні теорії інноваційного регіонального розвитку, акцентовано увагу на чотирьох теоріях: інноваційних регіональних кластерів (М. Портер, Дж. Хелд), регіонального розвитку з ендогенним технологічним прогресом (П. Ромер, Ф. Агійон, П. Хоувіт), інноваційних мереж (Г. Хакенсон, Р. Кемегні, Д. Бекаттіні), регіональних інноваційних систем (Д. Хоувеллс, Ф. Кук, Н. Тріфт). Їх предметом виступають ендогенні інноваційні процеси, вихідним є мікроекономічний рівень дослідження.

У дисертації обґрунтовано пропозицію, що у дослідженнях закономірностей інноваційного регіонального розвитку України є доцільним використання методологічних засад теорії регіональних інноваційних систем: інтерактивної інноваційної моделі, поєднання мікро-, мезо- та макропідходів, економіко-статистичного та історико-генетичного методів, методу моделювання. Оцінка випливає з того факту, що зміст сучасних інноваційних процесів значною мірою відповідає даній теорії, яка виступає ефективним теоретичним інструментом для формування та аналізу регіональної інноваційної політики розвинутих країн.

Однією з особливостей країн посткомуністичної трансформації є суттєве зростання регіональної дивергенції у рівнях розвитку. Висунуто та на основі фактичних даних доведено гіпотезу, що для країн перехідного періоду нерівномірність у рівнях регіонального розвитку негативно впливає на економічне зростання. Статистичний аналіз зв'язків між коефіцієнтом варіації регіонального розвитку та базисними індексами ВВП України підтверджує наявність суттєвого зв'язку (за період 1994-1999 років коефіцієнт кореляції складає 0,841, за період 1999-2002 років - 0,994).

Згідно з власною природою інновації виводять економічну систему з відносно врівноваженого стану, змінюють її просторові та функціональні зв'язки. Отже, вони виступають у ролі певного дестабілізатора економічної системи. Цим фактором пояснюється відчуження інновацій та інноваційна інертність суб'єктів господарювання. Крім того, інновація повинна органічно влитися в середовище використання, а економічна система має відновити свою стійкість і здатність до функціонування без обмежень, що накладаються власне нововведеннями. Подолання суперечностей між функціонуванням і розвитком економічної системи - завдання ефективної інноваційної політики.

Доведено, що без впровадження ефективної політики регіонального розвитку, яка спрямована на вирішення проблем регіональної нерівномірності, неможливо створити умови для виходу економіки України на шлях стійкого економічного зростання. Інтенсифікація економічного розвитку регіонів перш за все передбачає активізацію інноваційного фактора.

На основі узагальнення підприємницької, неокласичної, інституційної та еволюційної концепцій підприємств (фірм) в розрізі базових положень, моделей, їх поведінки та уявлень щодо інновацій запропоновано авторську концепцію, яка в більшій мірі відповідає специфічним умовам перехідного періоду. У ній підприємство виступає своєрідним системним інтегратором, цілісним економічним суб'єктом, який об'єднує в часі та просторі різнорідні соціально-економічні процеси. Сутність інновації, що випливає із запропонованої концепції, полягає в інтерактивній, цілеспрямованій реакції підприємства на дійсну або таку, що передбачається, зміну зовнішнього середовища. З огляду на подібну постановку питання основними детермінантами інноваційної діяльності виступають мета підприємства, інноваційний потенціал, зовнішнє середовище та очікування. Вони, у свою чергу, обумовлюють зміст механізмів політичного впливу.

Виходячи з авторської концепції підприємства визначено, що для специфічних умов перехідного періоду доцільною є класифікація інновацій за причиною виникнення, ступенем новизни, типом ефекту, зміною пропорції факторів виробництва, сферами впровадження. Це дало можливість встановити ті типи інновацій, що є найбільш важливими для забезпечення розвитку регіональних економік.

У дисертації зазначено, що інноваційна політика реалізується шляхом цілеспрямованого впливу органів державної влади на детермінанти інноваційної діяльності з метою забезпечення росту добробуту громадян та рівня розвитку національної економіки.

У другому розділі “Концептуальна модель інноваційного регіонального розвитку та її аналіз” теоретично обґрунтовано структуру моделі інноваційного регіонального розвитку, розкрито закономірність циклічного інноваційного розвитку регіонів, встановлено особливості інноваційної діяльності в перехідній економіці України, здійснено економетричний аналіз моделі та виявлено тенденції і закономірності інноваційного розвитку регіонів України.

Дисертантом визначено, що результуючою оцінкою інноваційної активності в контексті регіональної нерівномірності виступає рівень економічного розвитку (валова додана вартість) та соціально-економічний добробут (інтегральний показник добробуту). Для останнього розроблено таку конструкцію:

де Y - інтегральний показник добробуту; l_nc - грошовий дохід на душу населення регіону; i_cp - індекс споживчих цін; i_in - індекс нерівномірності (коефіцієнт Джині); м - індекс тіньової економіки.

У ході дослідження обґрунтовано теоретичну модель інноваційного регіонального розвитку, в основу якої покладено інтегровану концепцію підприємства. Вона дозволяє встановити вплив факторів інноваційної активності, що сформульовані в системах детермінант інноваційної активності та інструментів економічної, науково-технічної та освітньої політик, на міжрегіональну нерівномірність у рівнях економічного розвитку та у рівнях добробуту. У формалізованій формі вона має таку просторово-часову структуру:

Y_i,t = f(w_1,i,t-1…w_n,i,t-1),

де i - регіон; t - рік; 1...n - номер пояснювальної змінної; Y - відхилення регіонального інтегрального індексу добробуту та рівня економічного розвитку регіону від середнього; w - фактор інноваційної активності, що приймався з лагом в один рік.

Теоретична модель має таку розгорнуту структуру:

Y_{i,t =} в₁DER_i,t-1 + в₂INT_i,t-1 + в₃SM_i,t-1 + в₄POR_i,t-1 + в₅INV_i,t-1 + в₆HC_i,t-1 + +в₇RD_i,t-1 +в ₈TEC_i,t-1+е,

де Y_i,t - відхилення регіонального інтегрального індексу добробуту та рівня економічного розвитку регіону від середнього; DER_i,t - cила адміністративного та фіскального дерегулювання; INT_i,t - cтупінь торговельної інтегрованості регіону; SM_i,t - сприятливість середовища для формування нових підприємств; POR_i,t - cтупінь захищеності прав власності, дотримання умов контрактів; INV_i,t - сприятливість інвестиційного клімату; HC_i,t - характер забезпеченості регіону людським капіталом; RD_i,t - наявність джерел фінансування НДДКР та винахідництва; TEC_i,t - стан розвитку елементів п'ятого технологічного укладу.

Виявлено закономірність циклічного інноваційного розвитку регіонів. Одна мезоінновація замінюється іншою. Один етап життєвого циклу поступово вщухає, у той час як інший тип мезоінновації, поширюючись, починає формувати нові перспективи розвитку. Незважаючи на різні періоди їх дії, схема прояву залишається майже однаковою: зародження мезоінновації дає поштовх до зміни регіональних внутрішніх системних відносин, що призводить до результату у вигляді підйому економіки та зростання добробуту населення. Глобальний сценарій розташування мезоінновацій на векторі часу виглядає таким чином: комунікаційна (з XII-XIII століття), науково-технічна (з кінця XVIII століття), організаційно-управлінська (з 80-х років XX століття). Це дає підстави вважати, що організаційно-управлінські інновації та умови, що сприяють їх впровадженню, відіграють особливу роль у сучасному розвитку.

В умовах трансформації економічних та соціально-політичних інститутів, як показав аналіз, склалося в 2000-2002 роках багаторівневе макроекономічне та інституційне середовище для інноваційної діяльності. Діють наступні сприятливі макроекономічні фактори: зростання попиту на продукцію підприємств внаслідок підвищення реальних доходів населення, сприятлива кон'юнктура на міжнародних ринках для вітчизняних експортерів, зменшення реальної процентної ставки комерційних банків, стабілізація курсу національної валюти. А також залишаються діяти несприятливі інституційні фактори: криза неплатежів, державна підтримка неефективних підприємств, збереження стимулів до рентоорієнтованої поведінки, неефективна структура власності тощо.

Аналіз поведінки інноваторів показав, що переважають мотиви до продуктових інновацій, орієнтованих на внутрішній ринок. Дослідження основних тенденцій розвитку інноваційного сектора свідчить, що має місце пожвавлення інноваційної діяльності підприємств, фінансування наукових та науково-технічних робіт, патентування, використання у виробництві об'єктів промислової власності на фоні зростання регіональної нерівномірності в інноваційній активності, фінансовому, кадровому забезпеченні.

Дисертантом розроблено типологію регіонів України за динамікою та відхиленням від середньоукраїнського рівня ВДВ (добробуту) per capita. Регіони розподілені на чотири групи: АА - регіони з рівнем розвитку (добробуту) вище середнього на початку та в кінці періоду аналізу (“багаті” регіони); АБ - регіони, які втратили позиції лідерів і до кінця періоду опинилася нижче середнього рівня (регіони, що “бідніють”); БА - регіони, рівень розвитку (добробут) яких за період аналізу став вище середнього (такі, що “багатіють”); ББ - регіони, рівень розвитку (добробуту) яких залишався нижче середнього (“бідні” регіони).

Таблиця 1

в-конвергенція регіонального розвитку та добробуту по групах регіонів

Напрямок аналізу	Показники	Регіони
		Усі	Багаті	Бідні
Регіональний розвиток (за ВДВ)	в	-0,067	-0,175	-0,113
	t-cтатистика	-2,040	-1,946	-4,055
	R2	0,179	0,43	0,534
	F-статистика	5,016	3,788	16,044
	Число регіонів	25	7	16
Добробут населення	в	-0,025	-0,220	-0,135
	t-cтатистика	-1,779	-2,819	-3,453
	R2	0,234	0,532	0,498
	F-статистика	3,256	7,950	11,926
	Число регіонів	25	9	14

Оцінка регіональної нерівномірності за рівнями економічного розвитку та добробутом виконувалася на основі показників в-конвергенції (див. таблицю 1). Оцінки в для багатих і бідних груп регіонів свідчать про те, що, незважаючи на загальну тенденцію до посилення нерівномірності - дивергенцію, для групи багатих регіонів коефіцієнт в < 0, для бідних - в < 0. Результати проведеного аналізу свідчать про те, що в 1997-2002 рр. зросла нерівномірність у рівнях економічного розвитку регіонів України в цілому та усередині груп багатих і бідних.

На основі економетричного аналізу запропонованої теоретичної моделі (використовувався метод аналізу панельних даних) отримано дві економетричні просторово-часові моделі залежності регіональної нерівномірності у добробуті та рівнях економічного розвитку від факторів інноваційної активності:

- для регіональної нерівномірності у добробуті:

Y_i,t = 2,686 DER_i,t-1 + 1,165 INV_i,t-1+1,588 HC_i,t-1 - 6,185 RD_i,t-1;

^{(6,134) (2,898) (5,811) (-2,424)}

- для регіональної нерівномірності у рівнях економічного розвитку:

Y_i,t =4,113 DER_i,t-1 - 0,392 INT_i,t-1 + 0,721 POR_i,t-1 + 0,925 INV_i,t-1 +3,326 HC_i,t-1 - 15,609 RD_i,t-1.

^{(5,390) (-4,170) (3,214) (2,534) (6,656) (-3,485)}

На підставі їх аналізу зроблено висновок щодо наявності наскрізних факторів інноваційної активності, тобто тих, які є значущими для двох моделей. На цій основі зроблено висновки щодо закономірностей інноваційного розвитку регіонів України: статику та динаміку регіональної нерівномірності обумовлюють такі фактори інноваційної активності, як інвестиційний клімат та людський капітал, адміністративне та фіскальне дерегулювання, фінансове забезпечення НДДКР та винахідництва. Результати моделювання свідчать, що разом зі зростанням перших трьох факторів спостерігається активізація інноваційної діяльності та збільшення регіональної нерівномірності в добробуті та в рівнях економічного розвитку. Зростання фінансового забезпечення НДДКР та винахідництва сприяє активізації регіональної інноваційної діяльності та скороченню нерівномірності.

Отже, з огляду на встановлені закономірності пріоритетними напрямками інноваційної політики регіонів мають бути: прискорення адміністративного та фіскального дерегулювання економіки, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату і розвиток людського капіталу, реалізація механізмів фінансування НДДКР та винахідництва.

У третьому розділі “Формування пріоритетних напрямків та заходів регіональної інноваційної політики” виявлено проблеми ієрархічних рівнів та цілей регіональної політики, можливості використання моделі та закономірностей інноваційного регіонального розвитку при її обгрунтуванні, встановлено закономірності регіональної концентрації факторів інноваційної активності, проаналізовано досвід регіональної інноваційної політики Європейського Союзу та країн Центрально-Східної Європи, обґрунтовано, виходячи із встановлених закономірностей інноваційного регіонального розвитку, напрямки та заходи формування регіональної інноваційної політики.

У межах розглянутих проблем ієрархічних рівнів та цілей регіональної політики модель регіонального інноваційного розвитку, що досліджується, створює можливість розвитку концептуальних засад регіональної політики, що дозволяє:

- по-перше, зменшити через розуміння сутності встановлених закономірностей інноваційного регіонального розвитку суперечності інтересів різних ієрархічних рівнів - між національною економічною політикою і політикою, що проводять регіони;

- по-друге, реалізувати, спираючись на врахування виявлених факторів інноваційної активності, які пояснюють процеси регіональної конвергенції-дивергенції, два основоположних принципи регіональної політики: “справедливість”, “ефективність”;

- по-третє, скоротити регіональну нерівномірність та укріпити соціальну та економічну єдність, тим самим реалізувати головну мету регіональної політики на національному та наднаціональному рівнях.

Аналіз досвіду країн ЦСЄ та ЄС дозволяє розкрити основні риси європейської моделі регіональної інноваційної політики: головною метою політики є зростання єдності, цілісності країни (європейської спільноти) через створення сприятливого інноваційного клімату в регіонах, залучення їх у науковий та інноваційний простір, ефективне використання їх потенціалу; держава та наднаціональні органи грають активну роль у вирішенні проблем інноваційного розвитку регіонів; у складі політики переважають інструменти координації дій; активно використовуються програмні та інституційні форми політики; цілі, напрямки, заходи політичних дій прив'язані до певного рівня регіональної ієрархії. Модель передбачає перехід від підтримки фізичної інфраструктури НДДКР та інновацій до стимулювання кооперації та процесу “колективного навчання” між локальними агентами, тобто від концепції “технологічного поштовху” до “ринкової тяги”. Це частково пояснює переважання в організаційно-управлінських заходах країн Центрально-Східної Європи таких, як формування технологічних парків та асоціацій регіонального розвитку.

Необхідною передумою для виходу економіки України на шлях стійкого зростання являється впровадження ефективної регіональної інноваційної політики, яка спрямована на вирішення проблем регіональної соціально-економічної нерівномірності через створення сприятливого середовища для активізації інноваційної діяльності в регіонах, залучення їх у науковий та інноваційний простір. Перспективним слід вважати перехід від підтримки фізичної інфраструктури НДДКР та інновацій до стимулювання кооперації та процесу “колективного навчання”, активного використання програмної та інституційної форм політики.

З урахуванням сучасних проблем інноваційного розвитку регіонів України представляється доцільним скористатися досвідом формування регіональної інноваційної політики європейських країн, де цілі, напрямки, політичні заходи розробляються для груп регіонів у відповідності до класифікації NUTS. Для вітчизняної практики напрямки та заходи регіональної інноваційної політики мають розглядатися щодо регіонів NUTS І та NUTS ІІ. Це адекватно поняттям економічного району та області. Таке відокремлення дасть можливість розширити дію синергетичних ефектів, здатних створити новий імпульс інноваційному регіональному розвитку України.

Кожен регіон в силу історичних умов та ресурсної забезпеченості характеризується особливостями, які виявляються у тому, що той або інший фактор інноваційної активності може мати тенденцію до концентрації в будь-якому регіоні. Виявлення закономірностей такої концентрації дозволяє визначити пріоритетність завдань регіональної інноваційної політики і підвищити її ефективність через врахування специфічних регіональних умов.

Дослідження закономірностей регіональної концентрації факторів інноваційної активності здійснюється на основі такої моделі:

w = f (s_1i.....s_ni ),

де w - фактор інноваційної активності, що контролюється владою через регіональну політику; s - блочна змінна, що визначає приналежність регіону до того чи іншого економічного району (регіону NUTS І).

На основі системи регресійних рівнянь емпірично обґрунтовано на середньострокову перспективу першочергові пріоритетні напрямки внутрішньої та державної регіональної інноваційної політики для регіонів NUTS І. Найбільш значущими серед них є: посилення адміністративного та фіскального дерегулювання економіки; забезпечення підтримки порядку, захист прав власності, контрактів; створення сприятливого середовища для формування нових підприємств.

Спираючись на виявлені закономірності та визначені пріоритетні напрямки, розроблено заходи регіональної інноваційної політики для України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі - виявлення закономірностей інноваційного регіонального розвитку, що характерні для умов перехідного періоду, та обґрунтування пріоритетних напрямків регіональної інноваційної політики. Проведене дослідження дозволяє зробити такі основні висновки і пропозиції теоретичного та науково-практичного спрямування:

1. Дослідження закономірностей інноваційного регіонального розвитку України мають спиратися на методологічні засади теорії регіональних інноваційних систем: інтерактивну інноваційну модель, поєднання мікро-, мезо- та макропідходів, економіко-статистичний та історико-генетичний методи, метод моделювання, оскільки вона найбільшою мірою відповідає змісту сучасних інноваційних процесів і відтак виступає ефективним теоретичним інструментом формування, аналізу регіональної інноваційної політики країн.

2. Важливою для пострадянських країн, що перебувають у стані соціально-економічної трансформації, закономірністю є суттєве за рівнем і незмінне в останні роки посилення нерівномірності у рівнях регіонального розвитку, що прямо пов'язано з уповільненням економічного зростання країни.

3. Серед відомих концепцій підприємств, у світлі узагальнення яких розглядалася категорія інновації, жодна повною мірою не відповідає задачам дослідження. Для теоретичного аналізу інноваційних процесів використано авторську концепцію, підприємство виступає своєрідним системним інтегратором, цілісним економічним суб'єктом, який об'єднує в часі та просторі різнорідні соціально-економічні процеси. Сутність інновації, що випливає з інтегрованої концепції, полягає в інтерактивній цілеспрямованій реакції підприємства на дійсну або таку, що передбачається, зміну зовнішнього середовища. З огляду на таку постановку питання основними детермінантами інноваційної діяльності виступають мета підприємства, інноваційний потенціал, зовнішнє середовище та очікування.

4. Інноваційний розвиток регіонів протягом ІХ-ХХ століть характеризується загальною закономірністю. Одна інновація циклічно замінюється іншою. Один тренд життєвого циклу починає спадати, в той час як інший тип інновації починає поширюватися. Глобальний сценарій розташування інновацій на векторі часу виглядає таким чином: комунікаційна (з XII-XIII століття), науково-технічна (з кінця XVIII століття), організаційно-управлінська (з 80-х років XX століття). Організаційно-управлінські інновації та умови, що сприяють їх впровадженню, відіграють особливу роль у сучасному розвитку.

5. В умовах трансформації економічних та соціально-політичних інститутів (в 2000-2002 роках) діють наступні сприятливі макроекономічні фактори: зростання попиту на продукцію підприємств внаслідок підвищення реальних доходів населення; сприятлива кон'юнктура на міжнародних ринках для вітчизняних експортерів; зменшення реальної процентної ставки комерційних банків; стабілізація курсу національної валюти. Крім того, відчувається вплив несприятливих інституційних факторів, серед котрих криза неплатежів, державна підтримка неефективних підприємств, збереження стимулів до рентоорієнтованої поведінки, неефективна структура власності тощо. Аналіз поведінки інноваторів показав, що переважають мотиви до продуктових інновацій, орієнтованих на внутрішній ринок. Має місце пожвавлення інноваційної діяльності підприємств, фінансування наукових та науково-технічних робіт, патентування, використання у виробництві об'єктів промислової власності на фоні зростання регіональної нерівномірності в інноваційній активності, фінансовому, кадровому забезпеченні.

6. На основі авторської концепції підприємства розроблено теоретичну модель інноваційного регіонального розвитку, яка дозволяє встановити вплив факторів інноваційної активності, що сформульовані в системах детермінант економічної, науково-технічної та освітньої політик, на міжрегіональну нерівномірність у рівнях економічного розвитку (ВДВ) та у рівнях добробуту (інтегральний показник добробуту). Конструкція останнього включає грошовий дохід на душу населення регіону, індекс споживчих цін, індекс нерівномірності (коефіцієнт Джині), а також індекс тіньової економіки.

7. Інноваційний розвиток регіонів України характеризується закономірностями, що виявлені на основі економетричного аналізу просторово-часових моделей: статику та динаміку регіональної нерівномірності обумовлюють такі фактори інноваційної активності, як високий інвестиційний клімат та людський капітал, адміністративне та фіскальне дерегулювання, фінансове забезпечення НДДКР та винахідництва. Разом зі зростанням перших трьох факторів спостерігається активізація інноваційної діяльності та збільшення регіональної нерівномірності у добробуті та в рівнях економічного розвитку. Зростання фінансового забезпечення НДДКР та винахідництва сприяє активізації регіональної інноваційної діяльності та скороченню нерівномірності. Він характеризується також закономірностями регіональної концентрації факторів інноваційної активності, що виявлені на основі системи регресійних рівнянь.

8. Європейська модель регіональної інноваційної політики має наступні основні риси: головною метою політики є зростання єдності, цілісності країни (європейської спільноти) через створення сприятливого інноваційного клімату в регіонах, залучення їх до наукового та інноваційного простору, ефективне використання їх потенціалу; держава та наднаціональні органи відіграють активну роль у вирішенні проблем інноваційного розвитку регіонів; у складі політики переважають інструменти координації дій; активно використовуються програмні та інституційні форми політики; цілі, напрямки, заходи політичних дій прив'язані до певного рівня регіональної ієрархії. Модель передбачає перехід від підтримки фізичної інфраструктури НДДКР та інновацій до стимулювання кооперації та процесу “колективного навчання” між локальними агентами, тобто від концепції “технологічного поштовху” до “ринкової тяги”.

9. Перелік першочергових пріоритетних напрямків регіональної інноваційної політики на середньострокову перспективу, яка враховує закономірності інноваційного регіонального розвитку, включає два основні рівні:

- внутрішня політика регіонів NUTS II: посилення адміністративного та фіскального дерегулювання економіки, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату і розвиток людського капіталу, реалізацію механізмів фінансування НДДКР та винахідництва;

- державна політика на рівні регіонів NUTS I: посилення адміністративного та фіскального дерегулювання економіки; забезпечення підтримки порядку, захист прав власності, контрактів; створення сприятливого середовища для формування нових підприємств.

Розроблено заходи регіональної інноваційної політики для України на основі встановлених закономірностей та визначених пріоритетних напрямків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нетудихата К. Інноваційний фактор в контексті моделей поведінки фірми (регіональний розвиток) // Наукові праці: Збірник. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 1999. - Т. ІІ. - С. 83-86.

2. Нетудихата К. Регіональний розвиток: основні фактори та тенденції // Наукові праці. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 1999. - Т. 4. - С. 47-48.

3. Нетудихата К. Інтегральна оцінка добробуту в умовах формування регіональної соціально-економічної політики // Наукові записки НаУКМА. - К.: Видавничий дім “KM Academia”. - 2000. - Т. 18. - Спец. вип.: У 2 ч. - Ч. 2. - С. 238-243.

4. Нетудихата К. Інституційні інновації як фактор зростання економічної активності: результати міжрегіональних співставлень // Регион, город, предприятие в условиях переходной экономики: Cб. науч. тр. - Донецк: НАН Украины, Институт экономико-правовых исследований, 2000. - С. 168-173.

5. Верланов Ю., Нетудихата К. Регіональна динаміка, нерівномірність та економічне зростання // Наукові праці: Збірник. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. - Т. 9: Економічні науки. - С. 18-26.

6. Нетудихата К. Національна система інновацій: проблеми формування // Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури: Зб. наук. пр. - Миколаїв: Тетра, 2001. - С. 271-278.

7. Нетудихата К. Інноваційна складова регіонального розвитку // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Вип. 5. Економічні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2002. - Т. 18. - С. 106-119.

8. Нетудихата К. Вплив факторів інноваційної активності на нерівномірність регіонального розвитку // Вчені записки: Наукове видання. Вип. 9. - Харків: ХІУ, 2002. - С. 158-165.

АНОТАЦІЯ

Нетудихата К.Л. Інноваційні аспекти регіонального розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2004.

Дисертацію присвячено узагальненню сучасного досвіду розвинутих країн в економічній теорії та політиці інноваційного регіонального розвитку, дослідженню його закономірностей в умовах перехідної економіки та обґрунтуванню пріоритетних напрямків і заходів регіональної інноваційної політики. Доведено вплив нерівномірності у рівнях регіонального розвитку на економічне зростання країни перехідного періоду. Cистематизовано сучасні теорії інноваційного регіонального розвитку. Узагальнено теоретичні концепції підприємств (фірм) у розрізі базових уявлень та моделей їх поведінки, розкрито сутність інновації як цілеспрямовану реакцію на дійсну або очікувану зміну зовнішнього середовища.

Виявлено закономірність циклічного інноваційного розвитку регіонів та виділено особливу роль, що отримали наприкінці ХХ століття організаційно-управлінські інновації. Проведено теоретичне обґрунтування структури моделі інноваційного регіонального розвитку, яка дозволяє встановити вплив факторів інноваційної активності на нерівномірність у рівнях регіонального розвитку та у добробуті. Надано перелік факторів інноваційної активності, які сформульовано в системах детермінант інноваційної активності та інструментів економічної, науково-технічної та освітньої політик.

Побудовано економетричні просторово-часові моделі інноваційного регіонального розвитку і виявлено його закономірності, що характерні для України. Обґрунтовано перелік першочергових пріоритетних напрямків та заходів регіональної інноваційної політики на середньострокову перспективу.

Ключові слова: інновація, модель інноваційного регіонального розвитку, регіональна інноваційна політика.

АННОТАЦИЯ

Нетудыхата К.Л. Инновационные аспекты регионального развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2004.

Диссертация посвящена обобщению опыта развитых стран в экономической теории и политике инновационного регионального развития, исследованию его закономерностей в условиях переходного периода, а также обоснованию приоритетных направлений и мер региональной инновационной политики. Систематизированы современные теории инновационного регионального развития: инновационных региональных кластеров, регионального развития с эндогенным технологическим прогрессом, инновационных сетей, региональных инновационных систем. Доказана целесообразность использования методологических основ теории региональных инновационных систем при исследовании закономерностей инновационного регионального развития Украины: интерактивной инновационной модели, соединения микро-, мезо- и макроподходов, экономико-статистического и историко-генетического методов.

В работе нашло дальнейшее развитие теоретическое и эмпирическое доказательство гипотезы, что для переходной экономики неравномерность в уровнях экономического развития регионов негативно влияет на экономический рост страны. Предложена авторская концепция предприятия, которое рассматривается как некоторый системный интегратор, целостный экономический субъект, который объединяет во времени и пространстве разнородные социально-экономические процессы. Концепция позволяет раскрыть сущность инновации как результат интерактивной и целенаправленной реакции на явное или ожидаемое изменение внешней среды.

Выявлена цикличность инновационного регионального развития. Глобальный сценарий размещения инноваций на векторе времени: коммуникационная (с XII-XIII столетий), научно-техническая (с конца XVIII столетия), организационно-управленческая (с 80-х годов XX столетия). Организационно-управленческие инновации и условия, которые способствуют их внедрению, играют особенную роль в современном развитии.

Обоснована теоретическая модель инновационного регионального развития, которая позволяет выявить влияние факторов, сформулированных в системах детерминант инновационнной активности и инструментов экономической, научно-технической, образовательной политик, на межрегиональную неравномерность в уровнях экономического развития и благосостояния.

Определены макроэкономические и институциональные факторы инновационной активности. Установлено, что у инноваторов преобладают мотивы к продуктовым инновациям, ориентированы на внутренний рынок. Выявлена тенденция к росту региональной неравномерности в инновационной активности, финансовом и кадровом обеспечении.

Выявлены закономерности инновационного развития регионов Украины, которые исследованы с помощью современных методов эконометрического анализа пространственно-временных моделей. Статику и динамику неравномерности объясняют такие факторы инновационной активности, как благоприятный инвестиционный климат, высокий человеческий капитал, фискальное дерегулирование, финансовое обеспечение НИОКР и изобретательства.

Раскрыты основные черты европейской модели региональной инновационной политики. Главной целью политики является рост целостности (европейского сообщества) через формирование благоприятного инновационного климата в регионах, привлечение их в научное и инновационное пространство.

Обоснованы приоритетные направления региональной инновационной политики Украины на среднесрочную перспективу, которая учитывает закономерности инновационного регионального развития и включает два уровня. Внутренняя политика областей: обеспечение благоприятного инвестиционного климата и развития высокого человеческого капитала, административное и фискальное дерегулирование экономики, реализация механизмов финансирования НИОКР и изобретательства. Государственная политика на уровне экономических районов: административное и фискальное дерегулирование экономики; обеспечение поддержания порядка, защиты прав собственности, создание благоприятной среды для формирования новых предприятий. На основе обоснованных направлений сформулированы меры региональной инновационной политики Украины на среднесрочную перспективу.

...