Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підвищення ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу агропромислового комплекса

Спеціальність 08.07.02 економіка сільського господарства

ЧЕРНИШ СВІТЛАНА СТЕПАНІВНА

Тернопіль - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного бізнесу Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Стельмащук Антон Михайлович,

Завідувач кафедри аграрного бізнесу інституту продовольчого бізнесу Тернопільської академії народного господарства.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Калінчик Микола Володимирович,

Інститут землеробства УААН,

завідувач відділом економіки;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Неміш Дмитро Васильович,

Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН,

завідувач відділом економіки.

Провідна установа: Інститут аграрної економіки УААН, відділ продовольчих ресурсів, м. Київ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрний сектор економіки України переживає сьогодні надзвичайно складний процес трансформації системи соціально-економічних, виробничо-технологічних та організаційно-правових засад його функціонування. Процеси капіталізації сільського господарства супроводжуються обвальним зменшенням обсягів виробництва, різким зростанням цін на енергетичні ресурси та матеріально-технічні засоби виробництва, неплатежами, проблемами ефективного збуту сільськогосподарської продукції, падінням виконавчої та технологічної дисципліни виробничого процесу. Все це, у свою чергу, зумовлює низку небезпечних соціально-економічних наслідків, таких як різке зниження реального рівня заробітної плати, зубожіння основної маси населення, зниження рівня споживання основних продуктів харчування та ін. Найбільш соціально гостро усі ці проблеми проявляють себе у хлібопродуктовій ланці агропромислового комплексу України. Ця обставина визначає необхідність пошуку реальних і дієвих варіантів виходу сільського господарства з довготривалої і багатовимірної економічної кризи.

Дослідженням різнопланових проблем розвитку хлібопродуктового підкомплексу АПК займалися багато вітчизняних та зарубіжних економістів: Андрійчук В.Г., Бойко В. I., Гайдуцький П. І., Гарасим П. М., Доманчук Д.П., Дудар Т.Г., Дусановський С.Л., Калінчик М.В., Крисальний О. В., Лукінов І. І., Малік М. Й., Месель-Веселяк В. Я., Онищенко О. М., Паскаль М.Є., Підлісецький Г.М., Поплавський В.Г., Ревенко Н.А., Саблук П.Т., Ситник В.П., Стельмащук А.М., Хорунжий М. Й., Черевко Г. В., Шіфман З. А., Шпичак О. М., Юрчишин В.В. та ін.

Разом з тим, в науковій літературі окремі аспекти формування ефективної системи економічних відносин в рамках хлібопродуктового підкомплексу АПК досліджені не в повній мірі. До сьогоднішнього дня фактично не розмежовано організаційно-правовий та суто теоретичний формати поняття „хлібопродуктовий підкомплекс АПК” - має місце ігнорування принципової різниці між ними. Наявний потужний виробничо-технологічний і природнокліматичний потенціал АПК України загалом і його хлібопродуктового підкомплексу зокрема, може дати бажаний продуктивний ефект лише за умови розв'язання комплексу проблем, пов'язаних з напрацюванням методичних та методологічних принципів визначення ефективності його роботи в умовах конкурентного середовища, розробкою раціональних і життєздатних схем взаємовідносин різних ланок підкомплексу, селекцією адаптабельних зарубіжних моделей організації роботи хлібопродуктового підкомплексу, які б у максимальній мірі забезпечували можливість інтеграції національної економіки у загальноєвропейський та світовий контекст. Зазначені обставини обумовили вибір теми дисертаційної роботи та визначили її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно плану комплексної науково-дослідної теми кафедри аграрного бізнесу Тернопільської академії народного господарства “Розробка організаційно-технологічних і фінансово-економічних засад раціонального розвитку та ефективного функціонування підприємницьких структур АПК в умовах становлення ринкових відносин” (державний реєстраційний номер - 0101U002360 ). Особисто автором виконано підрозділ “Оцінка рівня ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування напрямів підвищення рівня ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК в умовах його реформування і розвитку агропромислової інтеграції.

У зв'язку з цим у дисертаційній роботі визначені такі завдання:

- систематизувати та узагальнити сукупність теоретичних підходів до оцінки суті та ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу в умовах ринку;

- провести оцінку сировинної бази хлібопродуктового підкомплексу АПК, виявити потенційні можливості регіону щодо нарощування обсягів виробництва зерна;

- здійснити факторний аналіз та трендову оцінку динаміки розвитку виробництва хлібопродуктів і спрогнозувати кількісні та якісні зміни у підкомплексі на перспективу;

визначити основні напрями удосконалення економічних відносин у сфері вирощування, переробки і збуту зерна та продуктів зернопереробки;

розробити методику оптимізації структури виробництва зерна та продуктів його переробки з визначенням внутрірегіональних та міжрегіональних потоків;

обґрунтувати механізм та основні напрямки стабілізації роботи хлібопродуктового підкомплексу АПК регіону.

Об'єктом дослідження є процеси реформування, розвитку та взаємодії підприємств, що належать до хлібопродуктового сегменту агропромислового комплексу України.

Предметом дослідження є система економічних та організаційних проблем ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системно-діалектичний підхід до вивчення економічних явищ та процесів, що виникають між усіма ланками хлібопродуктового підкомплексу АПК. Розв'язання задекларованих у роботі завдань забезпечило використання загальнонаукових та спеціальних методів проведення комплексних економічних досліджень, зокрема: логічної абстракції, індукції та дедукції, аналогії та співставлення при дослідженні економічної природи стосунків усіх галузевих компонентів хлібопродуктового підкомплексу АПК; монографічного (для аналізу та оцінки роботи окремих підприємств, що належать до визначеного проблемного поля); статистико-економічного (порівняння, статистичного спостереження, групування) - при оцінці характеру, динаміки, сили та тенденцій взаємних зв'язків між досліджуваними об'єктами, явищами та процесами; графічного - для візуалізації тенденцій та системної зведеної оцінки економічних, організаційних, технологічних пропорцій та зв'язків; економіко-математичного для методичної адаптації застосування основних моделей оптимізаційних розрахунків при обчисленні виробничо-економічних параметрів роботи підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором дослідження на принципах комплексного системного підходу розроблені методичні та практичні рекомендації щодо підвищення рівня ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК в умовах його реформування і розвитку агропромислової інтеграції. Зокрема в дисертації:

· систематизовано сукупність різнопланових теоретичних підходів, що висвітлюють сутність поняття “хлібопродуктовий підкомплекс” і на цій основі синтезовано диференційовану, відмінну від загальноприйнятої, логіку трактування природи цього поняття. Зокрема, визначено структурно-функціональний та правовий його формат, проведено змістовну оцінку місця і ролі хлібопродуктового підкомплексу в економіці країни та регіону, обґрунтовано необхідність його реформування;

· уточнено методику оцінки економічної ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу на основі системного підходу, комплексної багатопрофільної оцінки сировинної бази хлібопродуктового ринку, що дало можливість здійснити не лише логічне, але й кількісне зіставлення продуктивних можливостей і потенціалу основних сільськогосподарських продуцентів з одного боку і підприємств, що займаються переробкою та зберіганням зерна, з іншого;

· обґрунтовано та апробовано на практиці модель факторного аналізу та трендової оцінки динаміки виробництва зерна та проаналізовано основні варіанти хронологічної екстраполяції цього процесу. Зокрема, проведено кваліметричну оцінку корелятивного впливу динамічних змін посівних площ та врожайності на валові збори зерна, а також на основі визначеного тренду, з урахуванням коефіцієнта апроксимації, зроблено обґрунтований середньотерміновий прогноз обсягів зернового виробництва;

· сформульовано цінові засади економічних стосунків у сфері вирощування, переробки і збуту зерна та продуктів зернопереробки на основі структурного аналізу ціни основних продуктів кінцевого споживання та зваженої оцінки розрахункового рівня показників рентабельності окремих технологічних фаз;

· розроблено методику оптимізації асортиментно-кількісної політики фірми, що дозволило адаптувати існуючі абстрактні математичні методи до потреб суб'єктів господарювання, котрі належать хлібопродуктовому підкомплексу АПК і, таким чином, запропонувати їм реальний алгоритм вирішення виробничих проблем та реалізації їх економічних інтересів;

· визначено основні напрями стабілізації роботи хлібопродуктового підкомплексу АПК регіону. Зокрема, обґрунтовано пропорції щодо структурних зрушень у підкомплексі, визначено основні напрямки розвитку інфраструктурних елементів регіонального ринку зерна і продуктів його переробки та вказано найбільш реальні і прийнятні джерела їх фінансування (фінансовий та оперативний лізинг, овердрафт, латентні доходи населення); уточнено та вдосконалено методику оцінки конкурентної спроможності та інвестиційної привабливості підприємств хлібопродуктового комплексу, що ґрунтується на використанні комплексу SWOT-аналізу - системної бальної оцінки переваг і недоліків, сильних і слабких сторін роботи суб'єктів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виробничій спрямованості теоретико-методологічних розробок, можливості підвищення ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК за рахунок використання системи організаційно-економічних чинників стабільного розвитку хлібопродуктових підкомплексів у ринкових умовах.

Висновки та пропозиції, отримані в процесі дослідження, сприяють підвищенню ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК.

Більшість теоретичних та методичних положень дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі кафедри аграрного бізнесу Тернопільської академії народного господарства при викладанні дисциплін “Аграрний ринок”, “Економіка та організація інноваційної діяльності”.

Розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК використано Тернопільським управлінням сільського господарства та продовольства облдержадміністрації при підготовці прогнозних показників розвитку агропромислового комплексу області (довідка №10 - 4/25 - 12 від 03.02.2003 р.), агропромисловими формуваннями Чортківського району Тернопільської області для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності, прогнозування параметрів стабільного розвитку хлібопродуктового підкомплексу АПК (довідка № 31 від 28.01.2003 р.), Чортківським комбінатом хлібопродуктів для оптимізації його сировинної бази і розвитку матеріально-технічної бази зберігання і переробки зерна (довідка № 16 від 05.02.2003 р.).

Результати дослідження можуть бути використані регіональними центрами наукового забезпечення агропромислового виробництва при розробці економічних програм і проектів сталого розвитку сільськогосподарського виробництва та обґрунтування ринкової стратегії розвитку організаційно-правових форм господарювання.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ідеї та положення, що є безпосереднім результатом особистих наукових пошуків автора. Конкретний внесок здобувача вказаний у переліку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Базові положення дисертаційної роботи пройшли апробацію і знайшли позитивну оцінку на науково-практичних конференціях, зокрема: на науково-практичній конференції на тему: “Ефективність реформування аграрної сфери і шляхи раціонального використання природних ресурсів Поділля” (м. Тернопіль, 24 травня 1996 р.); міжрегіональній науково-практичній конференції на тему: “Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (м. Тернопіль, 29-30 червня 2000 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції на тему: “Сучасний стан та перспективи розвитку обліку, контролю та аналізу в Україні” (м. Чортків, 15 лютого 2001 р.), а також на науково-практичній конференції на тему: “Україна в умовах ринкової трансформації економіки і сучасних форм господарювання” (м. Чортків, 7 червня 2002 р.) та ін.

Публікації. Результати виконаного дослідження відображені в 14 опублікованих працях, з яких 7 - у фахових наукових виданнях, 4 - тези науково-практичних конференцій, 3 - навчально-методичні видання. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, складає 4,2 друк. арк., з них 2,0 друк. арк. надруковано у фахових виданнях.

Обсяг та структура роботи. Суть дослідження викладено на 174 сторінках комп'ютерного тексту. Робота складається із вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 179 найменувань, 42 додатків на 62 сторінках тексту. Робота містить 39 аналітичних таблиць і 10 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі роботи - “Науково-теоретичні основи підвищення ефективності роботи хлібопродуктового підкомплексу” - досліджено питання теоретичної сутності хлібопродуктового підкомплексу регіону, економічної та юридичної квінтесенції його функціонування, вивчаються основні методичні підходи до аналізу та оцінки рівня економічної ефективності роботи окремих ланок підкомплексу, їх конкурентної спроможності та інвестиційної привабливості.

Хлібопродуктовий підкомплекс має важливе значення, оскільки з усіх продуктів сільського господарства зерно дає найбільшу кількість поживних речовин, а основний продукт його переробки - хліб є найважливішим продуктом харчування. За розрахунками науковців, саме зернове господарство забезпечує близько 70% потреби населення в харчовому рослинному білку.

Необхідність дослідження проблем хлібопродуктового підкомплексу має подвійну обумовленість: по-перше, стан використання продуктивного потенціалу підкомплексу є вкрай незадовільним; по-друге, дана проблема на мезорівні на матеріалах саме Тернопільської області практично не досліджувалась.

Аналіз різних літературних джерел засвідчує, що в науковому середовищі, на сьогоднішній день, не існує принципової одностайності щодо визначення суті поняття “хлібопродуктовий підкомплекс”. Важко відслідкувати різницю між поняттями власне „хлібопродуктовий” і „зернопродуктовий” підкомплекси. Більшості наведених визначень понять зерно- і хлібопродуктового підкомплексів АПК властива, так би мовити, “економічна конгруентність”. В економічній літературі доволі часто питання відмінності між згаданими поняттями залишаються поза увагою. Іноді має місце їх ототожнення.

Проведений нами аналіз дає можливість зробити висновок про те, що змістовно поняття “зернопродуктовий підкомплекс” є дещо ширшим, а тому включає в себе поняття “хлібопродуктовий підкомплекс”.

Хлібопродуктовий підкомплекс слід розглядати як складну систему, яка в узагальненому вигляді включає багато галузевих компонентів. Важливим його елементом є виробнича інфраструктура, під якою прийнято розуміти сукупність структурних елементів, що полегшують рух товарів і коштів від продавця до покупця: науково-дослідні інститути з дослідними станціями, що займаються селекцією зернових, спеціалізований транспорт, агротехнічне та меліоративне обслуговування виробничого процесу у зерновому господарстві, ремонт спеціалізованої техніки, торгівлю хлібобулочними виробами і борошном, а також виробництво пакувальної тари для торгівлі продуктами зернопереробки (такими як борошно, крупи, хлібобулочні та макаронні вироби).

Економічну доцільність формування хлібопродуктового підкомплексу визначають загальноекономічні інтеграційні процеси як форма усуспільнення сільськогосподарського виробництва та подолання його парцелярного характеру. В рамках хлібопродуктового підкомплексу інтеграційні процеси проявляють себе переважно на технологічному ґрунті, тобто є результатом організаційної ув'язки підприємств, що представляють різні ланки технологічного процесу. Крім того, консолідуюче начало може формуватися і на основі поєднання підприємств, котрі репрезентують один і той же технологічний крок (стадію виробництва чи збуту) єдиного виробничого процесу. В першому випадку ми маємо справу з вертикальною, а у другому - горизонтальною інтеграцією.

Встановлено, що об'єднання підприємств на основі інтеграції має економічний сенс у зв'язку із виникненням специфічного явища, яке у теоретичній економіці прийнято називати “ефектом масштабу” або ж “ефектом економії на розмірах”. Крім того, за умов реальної інтеграції виявляє себе синергетичний ефект, що проявляється у вищій економічній ефективності інтегрованого виробництва порівняно з відокремленим.

Таким чином, систематизація формулювань багатьох авторів дозволяє, на нашу думку, виділити три підходи до визначення сутності та принципів хлібопродуктового підкомплексу, як регіональної агросистеми.

По-перше, дане поняття трактується як сукупність галузей, що займаються виробництвом, переробкою і реалізацією продукції. Характерно, що таке трактування економічної природи агропромислової системи набуло найбільшого поширення в науковій літературі на початкових етапах розвитку процесів міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції.

По-друге, введення цільової орієнтації характеризує хлібопродуктовий підкомплекс як організаційну систему галузей з позиції їх органічного поєднання і єдиної місії розвитку міжгалузевого формування. Цільовий принцип виявляється у визначенні ролі та місця окремих галузей для досягнення єдиної кінцевої мети.

По-третє, одночасне вивчення хлібопродуктового підкомплексу, як регіональної агропромислової системи в галузевому, територіальному та організаційно-економічному аспектах, найбільш повно відображає його економічну суть і принципи формування.

Саме системний підхід, на нашу думку, дає можливість для визначення найбільш ефективної структури хлібопродуктового підкомплексу за рахунок галузевого та територіального регулювання темпів та пріоритетів розвитку взаємопов'язаних підприємств.

У прикладній же площині, як показують дослідження, інтеграційні процеси у хлібопродуктовому підкомплексі АПК набувають цілком визначених організаційно-правових форм аграрного підприємництва. При цьому надзвичайно важливо зазначити, що власне поняття “хлібопродуктовий підкомплекс” є швидше економіко-теоретичним, а не юридично-правовим. Тобто, іншими словами, функціональна приналежність підприємства до складу певного територіального чи регіонального хлібопродуктового підкомплексу зовсім не означає, що дане об'єднання є унітарним з правової точки зору.

Таким чином, вивчення та змістовний аналіз відповідних нормативних актів свідчить, що: по-перше, діяльність усіх ланок і підприємств хлібопродуктового підкомплексу АПК є надмірно “зарегульованою”, а регуляторна політика держави обтяжена дирижиськими методами впливу на економічну систему; по-друге, система державного регулювання розвитку хлібопродуктового підкомплексу України є надзвичайно неефективною; по-третє, відповідні правові норми за своїм змістом є доволі часто непослідовними або і суперечливими; по-четверте, національна законодавча база, водночас, дуже поверхнево вирізняє специфіку аграрного підприємництва і бізнесу саме у хлібопродуктовому підкомплексі України.

Концептуальний методичний підхід до визначення рівня економічної ефективності формально можна відобразити так:

Ее = Р / В, (1)

де Ее - економічна ефективність;

Р - результат (ефект);

В - витрати.

Стосовно методики оцінки економічної ефективності роботи хлібопродуктового підкомплексу АПК потрібно обов'язково зазначити кілька принципових моментів, котрі стосуються відповідних досліджень:

по-перше, оцінку потрібно проводити у розрізі трьох галузевих фаз підкомплексу: сільськогосподарської, борошномельної і хлібопекарської;

по-друге, зміст і структура оцінки, у вирішальній мірі, залежать від організаційно-правової форми та юридичного статусу інтеграційного об'єднання;

по-третє, оцінка повинна враховувати територіальні та регіональні особливості хлібопродуктового підкомплексу АПК;

по-четверте, оцінка ефективності роботи підприємств хлібопродуктового підкомплексу повинна слугувати інформаційною базою для подальшого державного моніторингу стану усіх підприємств, ланок та сфер даного підкомплексу АПК.

У другому розділі роботи - “Сучасний рівень ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу” - комплексно проаналізовано стан сировинної бази хлібопродуктового підкомплексу регіону, зроблено структурно-динамічну оцінку ефективності роботи підприємств, що представляють різні технологічні фази виробництва та переробки зерна, проаналізовано рівень конкурентної спроможності та інвестиційної привабливості відповідних суб'єктів господарювання.

З точки зору менеджменту, будь-яке сучасне підприємство, не залежно від його галузевої приналежності та організаційно-правового статусу, є складною і одночасно відкритою полікомпонентною системою. Це, насамперед, означає, що сучасне підприємство залежить від зовнішнього середовища. Серед усієї множини чинників зовнішнього середовища прямої дії, для підприємств хлібопродуктового підкомплексу загалом, найбільш значимою є її сировинна компонента.

Виявлено, що в структурі виробництва зерна в Тернопільській області чітко домінують пшениця і ячмінь, що займають 52,0 та 29,3 відсотка загальнообласного виробництва зерна. Це видається цілком логічним з огляду на природнокліматичні умови та спеціалізацію сільського господарства регіону. Інші культури зернової групи (жито, кукурудза на зерно, овес, гречка та зернобобові) займають відносно малу частку у структурі виробництва (від 7,6% до 2,1%). Статистичні дані засвідчують, що протягом останніх 10 років у виробництві зерна в області пройшли доволі відчутні структурнодинамічні зрушення.

Дослідженням встановлено, що основними продуцентами зерна на сьогоднішній день продовжують залишатися реформовані сільськогосподарські підприємства - близько 70,0 % від загального виробництва. Водночас, потрібно зазначити, що дедалі вагомішу роль у сировинному забезпеченні хлібопродуктового підкомплексу починають відігравати господарства населення. Так, за період з 1990 по 2001 рік обсяги виробництва зерна даною категорією виробників зросли з 62,4 тис. тонн у 1990 році до 271,2 тис. тонн у 2001 році відповідно, що складає 435 відсотків до базового рівня. Той факт, що у 2000 році господарствами населення було вироблено майже 30,2 %, а в 2001 році - 33,6% від всього валу зернових в області свідчить, що дана категорія виробників зерна починає відігравати дедалі вагомішу роль. В той же час, фермерські господарства дають лише 1,5-2% валового виробництва зернових в області.

Загальну динаміку валового виробництва зерна в області характеризує обґрунтований нами поліномінальний тренд, котрий має достатньо чітку регресивну спрямованість.

Проведений аналіз емпіричних даних засвідчує кризовий характер тенденцій розвитку виробничо-сировинної ланки зернопродуктового підкомплексу АПК. Агрегатний індекс зростання (спаду) обсягів валового виробництва (Тз) зерна складає 0,6. Показово, що обсяги виробництва зерна в області за період з 1990 по 2001 рік зменшилися аж на 478,4 тис. тонн, або на 40,0 відсотків до базового рівня. Оцінюючи загальний спад виробництва зернових в регіоні ми можемо сказати, що превалюючий вплив на формування згаданої тенденції належить урожайності зернових (агрегатні індекси врожайності Ласпейреса та Пааше складають відповідно 0,576 та 0,293) і лише частково компенсація відбулася за рахунок збільшення посівних площ (відповідні агрегатні індекси посівної площі складають 2,045 та 1,042).

Переробну ланку підкомплексу характеризують дані про динаміку чисельності млинів, крупорушок та пекарень за останні 6 років, а також дані про обсяги виробництва основних видів відповідної продукції (борошна, круп, хліба). Їх зіставлення виявляє щонайменше три різнопланові тенденції і форми зв'язку: при відносно стабільній чисельності млинів обсяги виробництва борошна зменшуються (з 169,7 тис. тонн у 1995 році до 108,3 тис. тонн у 2001 році); при збільшенні чисельності пекарень обсяги виробництва хліба зменшуються (з 46,0 тис. тонн у 1995 році до 18,8 тис. тонн у 2001); при збільшенні чисельності крупорушок виробництво круп в області має тенденцію до повільного зростання (8,3 тис. тонн у 1995 році і 8,9 тис. тонн у 2001 році відповідно).

Проведені нами дослідження та синтетичний аналіз тенденцій у розвитку хлібопродуктового підкомплексу Тернопільської області дозволяють дати відповідне економічне обґрунтування такого становища у розрізі кожної із виявлених тенденцій.

Тенденція перша. Оскільки виробництво борошна, з точки зору його обсягів, є найбільш масштабним з усього номенклатурного асортименту продукції хлібопродуктового підкомплексу, то очевидно, що саме це виробництво найбільше “прив'язане” до сировинного забезпечення. З огляду на це, спад виробництва борошна за останні 6 років на 26% - пряма проекція зменшення загального виробництва зерна в області за цей же період (- 38,5%).

Тенденція друга. Суперечність між збільшенням чисельності пекарень і зменшенням обсягів випічки хліба, як на нашу думку, можна пояснити трьома основними причинами:

причина перша - очевидна, і пов'язана з уже дослідженим зменшенням обсягів виробництва зерна в області;

причина друга - латентна, пов'язана, як не парадоксально, з розвитком конкурентних відносин у даній ланці хлібопродуктового підкомплексу області. В даному випадку йдеться про те, що за останні роки в області помітно збільшилася чисельність насамперед малопотужних, але конкурентноспроможних малих пекарень, які відчутно „потіснили” своїх більш громіздких і менш гнучких конкурентів і це, таким чином, призвело до логічних наслідків: збільшення обсягів випічки хліба малими пекарнями поглинулося відчутним зменшенням обсягів виробництва на крупних підприємствах;

причина третя - статистична. Йдеться про те, що останні роки характеризуються повальним зубожінням населення (особливо сільського), яке змушене вдатися до домашньої випічки хліба, що фактично не відображено в матеріалах офіційної статистичної звітності.

Тенденція третя. Такий „логічний” зв'язок між чисельністю крупорушок і обсягами виробництва круп в області має таке ж логічне пояснення. Річ в тому, що:

по-перше, традиційно, протягом тривалого періоду, часу ринок круп в Тернопільській області - це ринок продавця, а це означає, що ринкова кон'юнктура спонукає до нарощування обсягів виробництва і реалізації;

по-друге, основною сировиною для крупорушок, поряд з пшеницею, є гречка, обсяги виробництва якої за період з 1995 по 2001 рік, на фоні загального спаду виробництва зерна, мали пересічно тенденцію до зростання з таким динамічним розподілом: 1995 рік - 10,7 тис. тонн; 1996 рік - 16,8 тис. тонн; 1997 рік - 18,5 тис. тонн; 1998 рік - 13,3 тис. тонн; 1999 рік - 12,8 тис. тонн; 2000 рік -19,6 тис. тонн; 2001 рік - 18,0 тис. тонн.

Виявлено, що переробна ланка хлібопродуктового підкомплексу регіону в умовах невизначеності і ризиковості прагне до диверсифікації видів і напрямків господарської діяльності, які починають тісно переплітатися і виходити за межі окремих технологічних фаз. Саме тому з 16 підприємств, що належали до Тернопільського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" станом на 1 січня 2002 року заготівлею займалися всі 16 підприємств. З їх числа 7 підприємств займалися виробництвом борошна, 9 - круп в асортименті, 3 -- макаронів, 4 - комбінованих кормів і 3 товарним виробництвом хліба в асортименті.

На основі проведеного нами аналізу та усереднення оцінки економічної ефективності діяльності підприємств Тернопільської області, що представляють різні технологічні фази виробничого циклу у хлібопродуктовому підкомплексі, було визначено середню інтегральну оцінку рентабельності кожної з фаз (табл. 1).

Таблиця 1

Середня інтегральна оцінка рентабельності різних технологічних фаз у хлібопродуктовому підкомплексі Тернопільської області, %

Технологічна фаза	Рік
	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Вирощування зерна	54,8	43,6	-7,2	-0,2	67,0	60,2
Заготівля (зберігання)	6,4	9,1	3,0	2,7	3,1	3,9
Переробка (виробництво борошна, комбікормів)	11,0	11,4	9,9	9,2	10,2	12,1
Випічка хліба і виробництво макаронних виробів	20,4	13,9	12,6	11,8	10,2	10,3
Реалізація хлібопродуктів	26,1	30,1	17,0	19,9	20,6	23,9

Наведені в таблиці 1 узагальнені дані фіксують родову ознаку інфраструктурно нерозвинутої економічної системи. В умовах сформованого ринку, у довготерміновій перспективі, норма прибутку, з певними варіаціями, має загалом помітну тенденцію до вирівнювання, чого не можна сказати про підприємства системи хлібопродуктового підкомплексу АПК Тернопільщини. Як бачимо, по мірі “віддалення” від виробника і “наближення” до реалізації кінцевої продукції норма прибутку, за винятком 2000-2001 pp., має тенденцію до зростання навіть за умов глобальної економічної кризи в країні загалом.

Таким чином, проведені нами розрахунки аргументовано констатують той факт, що регіональний ринок зерна не можна назвати поліполічним, адже серед усіх виробників (продавців) зерна в регіоні практично жоден з них не має можливості впливу на обсяги сумарної пропозиції чи цінову динаміку, оскільки володіє фактично мізерною часткою регіонального ринку зерна. З іншого боку, покупці зерна, на цьому ж ринку, займають зовсім інше ринкове положення. Не зважаючи на те, що жодне з підприємств-покупців, що працюють на ринку зерна регіону не сягає контрольної, визначеної антимонопольним законодавством монопольної позначки в 35%, всі вони, разом з тим, володіють доволі великою часткою регіонального ринку. Таким чином, ринок зерна регіону представлений, з одного боку, великою кількістю виробників (продавців), що працюють в конкурентних умовах, а з іншого - на цьому ж ринку працюють лише кілька покупців (трейдерів), що одержують відповідну виключність щодо права і можливості впливу на процес ціноутворення. Такий тип ринкового середовища є фактично олігопсонічним з усіма властивими йому, відомими в теоретичній економіці, характеристиками, атрибутами і механізмом поведінки учасників.

У третьому розділі роботи - “Підвищення економічної ефективності хлібопродуктового підкомплексу” - визначено основні шляхи підвищення економічної ефективності роботи усіх ланок хлібопродуктового підкомплексу регіону та стабілізації виробництва зерна і продуктів його переробки, обґрунтовано напрямки структурної адаптації підкомплексу, вироблено модель оптимізації асортиментної політики підприємства та визначено пріоритети регуляторного впливу держави на ці процеси.

Одним з найбільш важливих пріоритетів розвитку хлібопродуктового підкомплексу Тернопільської області сьогодні є якісне оновлення його галузевої структури і зміна співвідношення між елементами, що визначають його функціональну архітектоніку. Досягнення відповідності виробництва і споживання зерна можливе лише шляхом економічної та технологічної оптимізації поєднання окремих галузевих ланок підкомплексу.

Виходячи з основних завдань хлібопродуктового підкомплексу регіону можна сформулювати основну теоретичну парадигму оптимізації хлібопродуктового підкомплексу. Її суть полягає в тому, що досягнути об'ємно-структурної відповідності між виробництвом і потребою у продукції підкомплексу можна лише врахувавши співвідношення між суспільними (регіональними) потребами з одного боку і обсягами виробництва з іншого. В умовах ринку така відповідність може проявити себе лише у сфері обігу через кількісну рівність обсягів роздрібного товарообігу та платоспроможного попиту населення на відповідний тип продукції.

Структурна перебудова хлібопродуктового підкомплексу регіону можлива лише за умови відчутної інвестиційної підтримки. Теоретично можна розглянути такі основні джерела залучення інвестиційних ресурсів у хлібопродуктовий підкомплекс АПК:

власні фінансові ресурси (частина прибутку після сплати податку, амортизаційні відрахування, продаж частини активів, заощадження колективу працівників, зворотний лізинг);

залучені фінансові ресурси (внески фізичних та юридичних осіб в рахунок їхнього паю, кошти від реалізації інвестиційних цінних паперів);

позичкові фінансові кошти (боргові зобов'язання; гранти; пільгові чи безпроцентні кредити, що можуть надаватися міністерством сільського господарства або іншими урядовими чи неурядовими структурами і таке інше);

асигнування з бюджету;

розширення кількості власників бізнесу.

За умови збалансованої і продуманої фінансово-кредитної політики держави, вже в найближчому майбутньому, реальним зовнішнім джерелом інвестицій у хлібопродуктовому підкомплексі можуть стати тимчасово вільні кошти населення. Причому, реальним джерелом відповідного інвестування підприємств підкомплексу можуть слугувати не лише заощадження жителів Тернопільщини, але й України загалом, оскільки ринок інвестиційних ресурсів країни інфраструктурно є достатньо розвинутим і мобільним. За даними офіційних джерел, у людей на руках знаходиться близько 10 млрд. дол. США. До того ж частина з цих грошей уже сьогодні фактично є доступними для залучення у якості інвестиційних ресурсів, оскільки перебуває на рахунках Ощадного та інших комерційних банків України. За нашими оцінками, у найближчій перспективі (2005-2007рр.), обсяги заощаджень населення, що реально можуть стати внутрішнім інвестиційним ресурсом, помітно зростуть і сягнуть позначки на рівні 10 млрд. грн.

Дослідженням встановлено, що з-поміж усіх теоретично можливих джерел інвестування на увагу заслуговують, насамперед, так звані латентні, напівлегальні доходи, отримані нашими громадянами за кордоном в результаті трудової міграції. Згідно з офіційними даними, рівень безробіття в Тернопільській області у 2001 році складав 7,0% (42620 осіб). Крім того, за нашими оцінками, близько 5 відсотків працездатного населення працездатного віку не належить до категорії “безробітних”, оскільки офіційно не зареєстровані і перестали шукати роботу в Україні. Тобто, більше 42000 чол. працездатного населення працездатного віку в середньому на 1-1,5 року виїжджає на пошуки роботи за кордон (Польща, Німеччина, Італія, Іспанія, Ізраїль, Португалії і т. ін.). За оцінками фахівців обласного центру зайнятості, трудові мігранти Тернопільщини щороку заробляють близько 100 млн. доларів, тобто понад півмільярда гривень, в той час, як обласною програмою залучення інвестицій для економічного розвитку Тернопільщини на 2002-2005 роки обсяги офіційних іноземних інвестицій складуть 13,4 млн. грн., або лише близько 2% від вищеназваної суми. В межах України ця цифра, уже за нашими оцінками, складатиме близько півтора-двох мільярдів американських доларів.

Запровадження повноформатної системи обґрунтованих вище організаційних, фінансових, виробничо-технологічних та структурних змін дозволить у найближчій перспективі (до 2005 - 2007 pp.) досягнути позитивних якісних змін у структурі споживання основних хлібобулочних виробів (табл. 2). Прогнозований на 2010 р. рівень та якісна структура виробництва хлібопродуктів у розрахунку на 1 людину, визначені нами методом скоригованої екстраполяції, репрезентують певне поліпшення загального стану.

Таблиця 2

Прогнозовані обсяги виробництва хліба та хлібопродуктів у розрахунку на душу населення Тернопільської області, кг

Види хлібопродуктів	Рекомендована норма, кг	Фактично, рік	Прогноз на 2010 рік
		1991	1999	2000	2001
Хліб та хлібобулочні вироби	45	128,9	16,6	17,5	16,4	49,7
Макаронні вироби	5,0-7,0	4,9	1,8	2,0	2,1	2,3
Борошно	103-115	177,5	124,0	108,8	94,5	136,4
Крупи	10,3-13	5,8	8,6	7,8	8,0	9,5
Рис	3,5-4,4	2,9	2,1	2,2	2,0	2,3

За нашими оцінками, у прогнозованому періоді рівень виробництва хліба та хлібобулочних виробів зросте на 7,8 % і сягне нормативного значення, а обсяг виробництва борошна перевищить відповідний нормативний показник на 15-20 відсотків.

Рисунок 1 відображає прогнозований сумарний економічний ефект від реалізації розроблених та обґрунтованих нами організаційно-технологічних заходів.

Рис. 1. Прогнозована динаміка рентабельності різних технологічних фаз у хлібопродуктовому підкомплексі Тернопільської області, %

У 2010 році варіативність показників рентабельності різних технологічних фаз вирощування та переробки зерна значно зменшиться і дещо вирівняється, що є неминучим наслідком розвитку та якісного зростання ринку: вирощування зернових забезпечуватиме рентабельність на рівні 28-30% з урахуванням коригуючого впливу кліматичної компоненти; заготівля та зберігання забезпечить рентабельність на рівні 15 відсотків; переробка, тобто виробництво борошна та комбікормів гарантуватиме двадцятивідсоткову рентабельність; випічка хліба та виробництво макаронних виробів буде здійснюватися з рентабельністю в 23%; фаза реалізації хлібопродуктів дасть відповідній категорії продуцентів 25 копійок прибутку на 1 вкладену гривню. Все це у своїй результативній сукупності, у свою чергу, може і повинно оцінюватися як фактор, що забезпечить не просто покращення рівня продовольчого забезпечення в регіоні, але й помітно покращить систему економічної безпеки держави загалом.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення вітчизняної і зарубіжної теорії та практики і запропоновано нове вирішення проблем оцінки і підвищення економічної ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу регіону. Це дозволяє зробити наступні висновки:

Хлібопродуктовий підкомплекс України є провідною ланкою агропромислового комплексу країни, джерелом хліба та хлібопродуктів для населення, сировини - для промисловості, кормів - для тваринництва. Він є полікомпонентним міжгалузевим об'єднанням, що включає: підприємства І сфери АПК (займаються виробництвом спеціалізованої сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання для зернового господарства, елеваторів, млинів, хлібозаводів і т. ін.); підприємства ІІ сфери АПК (власне сільське господарство), що займаються вирощуванням зернових і зернобобових культур; підприємства ІІІ сфери АПК, що займаються заготівлею, зберіганням, переробкою сільськогосподарської продукції та її реалізацією (підприємства елеваторно-складського господарства, борошно-круп'яної промисловості, макаронної промисловості, хлібопекарської промисловості, виробництво зерна для спирту, крохмалю, пива, харчових концентратів, мережа магазинів роздрібної торгівлі хлібом і т. ін.).

Емпіричні дані по хлібопродуктовому підкомплексу Тернопільщини чітко демонструють регресивні тенденції у його розвитку протягом останніх десяти років. В структурі виробництва зерна в області переважають пшениця і ячмінь. Домінуючим зерновим продуцентом продовжують залишатися колишні колективні, а нині реформовані сільськогосподарські підприємства. Фермерські господарства відіграють, поки-що, малопомітну роль. Обвальне зменшення обсягів виробництва зерна в області відбулося за рахунок зменшення посівних площ під зерновими культурами та зниження їх врожайності. Водночас в області протягом останніх 5 років відчутно зросла чисельність підприємств, що займаються переробкою зерна і виробництвом кінцевої продукції. Динамічний аналіз їх роботи виявляє три різнопланові тенденції і форми зв'язку: при відносно стабільній чисельності млинів обсяги виробництва борошна зменшуються; при збільшенні чисельності пекарень обсяги виробництва хліба зменшуються; при збільшенні чисельності крупорушок обсяг виробництва круп в області має тенденцію до повільного зростання. Продуктивний потенціал усіх підприємств і ланок підкомплексу використовується не повністю. зерно переробка збут виробництво

Зменшення обсягів виробництва зерна в області відбулося у системі складних причинно-наслідкових зв'язків і зумовлено цілою множиною факторів. Основними з них є зменшення посівних площ під зерновими культурами та зниження їх врожайності. Домінантний вплив на формування згаданої тенденції належить надзвичайно низькій урожайності зернових. Ринок зерна регіону представлений, з одного боку, великою кількістю виробників (продавців), що працюють фактично в конкурентних умовах, а з іншого - на цьому ж ринку працюють лише кілька покупців (трейдерів), що одержують, таким чином, відповідну виключність щодо права і можливості впливу на процес ціноутворення. Біржовий сегмент ринку розвинутий слабо.

Для врегулювання змісту та забезпечення паритетності у стосунках між суб'єктами господарювання, що присутні на даному сегменті ринку, необхідно запровадити, через заставні ціни, гарантований для сільськогосподарського виробника 25-процентний рівень доходності на базі розрахункового значення показника собівартості в середньому по галузі.

З метою формування сприятливого економічного середовища на регіональному ринку зерна та хлібопродуктів запропоновано використовувати апробовану економіко-математичну модель оптимізації асортиментно-кількісної політики фірми, що дозволить вирішити виробничі проблеми та реалізувати економічні інтереси.

Для забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку хлібопродуктового підкомплексу доцільно використовувати різні джерела фінансування: власні фінансові ресурси (частина прибутку після сплати податку, амортизаційні відрахування); залучені фінансові ресурси (внески фізичних та юридичних осіб в рахунок паю, кошти від реалізації цінних паперів); позичкові фінансові кошти (гранти, боргові зобов'язання, кредити банків і т. ін.); розширення кількості власників; використання фінансового та оперативного лізингу, овердрафту. Особливої уваги, у зв'язку з цим, заслуговують зовнішні джерела інвестування, сформовані за рахунок заощаджень та латентних і тіньових доходів.

З метою підвищення ефективного функціонування хлібопродуктового підкомплексу важливо розвивати інфраструктуру ринку зерна та продуктів його переробки, сформувати на загальнонаціональному та регіональному рівнях мережу консультативно-дорадчих служб на базі обласних (районних) управлінь сільського господарства і продовольства. Рекомендується застосовувати в управлінській практиці систему аналітичної моніторингової оцінки роботи підприємств з використанням, окрім традиційних показників (собівартість, рентабельність, продуктивність), показник Грос Мардж.

Для формування конкурентного середовища сприяти розвитку мережі міні-пекарень, млинів, крупорушок та інших переробних виробництв малої та середньої потужності різних типів власності та господарювання. При цьому варто водночас забезпечити їх перспективну орієнтацію на поступове (через 7-9 років) укрупнення по мірі формування цілісної інфраструктури ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

Черниш С. С. Методика оцінки динаміки розвитку зернового підкомплексу України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 1999. - №12 (спеціальний випуск). - С.125-126.

Черниш С. С. Правові проблеми інтеграційних процесів у хлібопродуктовому підкомплексі України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Реформування земельних відносин як процес відродження українського села. Матеріали доповідей міжрегіональної науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 29-30 червня 2000 р.) (Щорічник наукових праць). Випуск XVIII / ПАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік ПАН України М. І. Долішній. - Львів, 2000. - С.146-149.

Черниш С. С. Про рівень розвитку конкуренції на регіональному ринку зерна // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2001. - №12. - С.134-140.

Черниш С. С. Особливості кредитування сільськогосподарських товаровиробників // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2001. - №13 (спеціальний випуск). - С.113-116.

Черниш С. С. Інвестиційне забезпечення реформування хлібопродуктового підкомплексу Тернопільщини: проблеми, джерела, напрямки та перспективи / Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. - №9. - 2001. - С.143-149.

Черниш С. С. Формування повноцінного ринку зерна // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2002. - №6. - С.162-164.

Черниш С. С. Аналіз грошових коштів підприємства / Наукові записки. Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. Випуск 11. Частина 1. - Тернопіль: Видавництво “Економічна думка”, 2002. - С.158-161.

В інших виданнях

1. Черниш С. С. Шляхи підвищення використання природних ресурсів Поділля та охорони навколишнього середовища / Ефективність реформування аграрної сфери і шляхи раціонального використання природних ресурсів Поділля: М-ли науково-практичної конференції. - Тернопіль, 1996. - С.76-77.

Черниш С. С. Оцінка стану і тенденцій розвитку зернового ринку України: методичні аспекти / Проблеми реформування економіки, обліку, контролю та аналізу підприємств / Наукові записки кафедри бухгалтерського обліку і аудиту в сільському господарстві ТАНГ. Випуск 1. - Тернопіль: ТАНГ, 1999. - С.217-219.

Стельмащук А. М., Данильченко М. Г., Черниш С. С. та ін. Інноваційна діяльність. Навчальне видання. - Тернопіль: “Економічна думка”, 2000. - С. 94-96; 121-122.

Черниш С. С. Структурний стан ефективності виробництва в умовах функціонування продуктових підкомплексів / Наукові записки по матеріалах всеукраїнської науково-практичної конференції на тему: “Сучасний стан та перспективи розвитку обліку, контролю та аналізу в Україні”, присвяченої 5-річчю заснування Чортківського інституту підприємництва і бізнесу ТАНГ. - Чортків, 2001. - С.121-123.

Гладич Б. Б., Данильченко М. Г., Стельмащук А. М., Черниш С. С. та ін. Аграрний сервіс (організаційно-технічний аспект). Навчальний посібник (за редакцією Гладича Б. Б., Данильченка М. Г., Стельмащука А. М.). - Тернопіль, “Економічна думка”, 2001. - С.25-37.

Гладич Б. Б., Данильченко М. Г., Стельмащук А. М., Черниш С. С. Аграрний сервіс (інформаційно-технічний аспект). Навчальний посібник (за редакцією Гладича Б. Б., Данильченка М. Г., Стельмащука А. М.). Тернопіль, “Економічна думка”, 2001. - С.7-9.

Черниш С. С. Сутність і показники оцінки науково-технічного прогресу / Наукові записки за матеріалами науково-практичної конференції на тему: „Україна в умовах ринкової трансформації економіки і сучасних форм господарювання". - Чортків, 2002. - С.105-107.

АНОТАЦІЯ

Черниш С. С. Підвищення ефективності функціонування хлібородуктового підкомплексу АПК.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. Тернопільська академія народного господарства, Тернопіль, 2004.

У роботі досліджені теоретичні і практичні аспекти організації ефективної роботи підприємств хлібопродуктового підкомплексу АПК регіону в умовах ринку.

У результаті досліджень проведена комплексна оцінка сировинного потенціалу регіону, ефективності роботи окремих організаційно-технологічних ланок підкомплексу і обґрунтовані напрямки підвищення економічної ефективності його роботи.

На основі отриманих результатів розроблена і частково запроваджена на окремих підприємствах хлібопродуктового підкомплексу Тернопільської області система економічних, організаційно-технологічних та інших заходів, що дозволяють підвищити ефективність і збалансованість роботи як його окремих ланок, так і господарської системи загалом.

Ключові слова: зерно, виробництво, ефективність, переробка, ціна, хліб.

Черныш С. С. Повышение эффективности функционирования хлебопродуктового подкомплекса АПК.

Диссертацией является рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. Тернопольская академия народного хозяйства, Тернополь, 2004.

В работе исследованы теоретические и практические аспекты организации эффективной работы предприятий хлебопродуктового подкомплекса АПК региона в условиях рынка.

Установлено, что хлебопродуктовый подкомплекс Украины является ведущим звеном агропромышленного комплекса страны в целом. Его место в структуре АПК определяется той функциональной ролью, которую он исполняет, обеспечивая перерабатывающую и пищевую промышленность сырьем, а население хлебом и другими продуктами питания. В структурном отношении подкомплекс включает: предприятия производственной сферы, которые занимаются производством специализированной сельскохозяйственной техники и технологического оборудования; предприятия сельскохозяйственного сектора, которые занимаются собственно производством зерновых и зернобобовых культур; предприятия, которые занимаются заготовкой, хранением, переработкой и реализацией продукции.

Работа содержит комплексную методическую оценку понятия “эффективность” во всех ее проявлениях, особенно применительно к процедуре мониторинга экономического эффекта работы субъектов хозяйственной деятельности, которые заняты в хлебопродуктовом подкомплексе.

Эмпирические исследования, приведенные в диссертационной работе, четко обозначают регрессивные тенденции в развитии практически всех компонентов подкомплекса. В частности, объемы производства зерна в области за период с 1990 по 2001 год уменьшились на 513 тыс. т., или на 38,9% до базового уровня. Среднегодовая урожайность основных сельскохозяйственных культур постоянно уменьшается. Кроме того, существенно уменьшились за тот же период площади пахотных земель, что используются для производства зерновых. Все это, как установлено в работе, обуславливает главную причину уменьшения объемов производства зерна в области.

...