Економічні і соціально-екологічні основи формування та розвитку продовольчої безпеки в Україні

Побудова механізму екологічної відповідальності у сфері забезпечення продовольчої безпеки в умовах формування ринкових відносин вимагає чіткої конкретизації функцій відповідальності у напрямку більш повного урахування специфіки еколого-економічних і правових відносин в агровиробництві, необхідності оптимального забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування, а також господарської самостійності суб'єктів агросфери. Функції економіко-правової відповідальності впливають на поведінку суб'єктів аграрних відносин, орієнтують на забезпечення мотивації щодо дотримання і виконання правил, вимог і норм раціонального агровиробництва. Економіко-правова відповідальність, адміністративно-правові санкції за нераціональне агровиробництво, порушення екологічного законодавства виконують наступні основні функції: стимулюючу, компенсаційну, превентивну, контрольно-інформаційну, оціночну та регулюючу (управлінську).

Ринкове управління має полягати у регулюванні впливу держави на ринкові відносини через економічну політику - генеральну лінію дій і сукупність заходів у сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання, експорту та імпорту. Державна економічна політика включає інституціональну, структурну, інвестиційну, грошово-кредитну, соціальну, зовнішньоекономічну, науково-технічну, податкову і бюджетну складові.

Аргументовано, що, крім екологічних проблем, важливе значення мають загальноекономічні умови перехідного періоду та уповільнення реформування агропромислового комплексу. Стан сільського господарства в Україні є гіршим, ніж у більшості інших країн з перехідною економікою. Серед причин такого стану називають диспаритет цін і дефіцит капіталу. Однак, експерти стверджують, що головне значення має організаційна структура господарств. Помилки перших етапів приватизації призвели до погіршення управління господарствами, що не дозволяє використовувати величезний сільськогосподарський потенціал України. В якості однієї з причин збитковості називається високий рівень трудових витрат. При цьому показано, що у 1990-х рр. продуктивність праці знижувалася такими ж темпами, як і продуктивність ріллі. Такий спад не можна пояснити лише ціновими коливаннями і відстрочкою розрахунків.

Для розвитку аграрної сфери необхідне удосконалення менеджменту господарств одночасно із запровадженням нових технологій управління та акцентуванням зусиль на якості праці на всіх стадіях виробництва. Вирішальне значення для підвищення інтенсивності використання ресурсів підприємств має скорочення трансакційних витрат (тобто витрат на взаємодію між економічними учасниками виробництва) та екстерналій. Модель сучасного збалансованого підприємства з урахуванням як природоохоронних, так і ринкових вимог подана на рис. 3.

З початку перехідного періоду трансакційні витрати сільгоспвиробників стали досить вагомою статтею собівартості. Оскільки трансакційні витрати підприємств в основному залежать від вміння керівників забезпечувати гнучке виробництво, то не існують оптимальні розміри підприємства, а тому невірно намагатися безпосередньо впливати на них. Замість цього слід віддати перевагу тим заходам, які б заохочували розвиток конкурентної боротьби між підприємствами за обмежені фактори виробництва, одночасно стимулюючи їх діяльність щодо забезпечення збереження та підвищення екологічної якості земель. Конкуренція стимулювала б їх перехід до більш ефективного господаря, що б підвищило конкурентоспроможність сільського господарства.

У цьому контексті одним із найважливіших завдань сільського господарства на сучасному етапі його реформування є здійснення заходів щодо його фінансового оздоровлення (санації). Зарубіжна і вітчизняна практика свідчать, що фінансове оздоровлення відноситься, у першу чергу, до антикризових заходів комерційних фірм, розробка яких свідчить про кваліфікаційний і психологічний ступінь готовності апарату управління підприємства до виведення його з критичного фінансового стану, зокрема через залучення кредитних ресурсів та інвестицій. Водночас, реалізація підприємством антикризових заходів створює об'єктивні передумови його реформування та інвестування.

У дисертації розроблений механізм фінансово-кредитного забезпечення продовольчої безпеки та удосконалення кредитної системи, яка об'єднує комерційні кредити, у т.ч. сезонні (фінансові і товарні), кредити під колективну гарантію, субсидії споживачам продукції, дотування виробництва продукції, пільгові кредити під інвестиційні та інноваційні проекти, кооперативні кредити і гарантії по кредитах з боку владних регіональних структур. Також у цю систему входить розширення лізингових фондів та організація іпотечного кредитування.

Визначене поняття сталого кредитування сільськогосподарського сектора, яке полягає у фінансуванні діяльності, чий вплив на довкілля та природний капітал не перевищує адаптаційних можливостей навколишнього середовища, та визначено методологію екологічно орієнтованої оцінки ефективності інвестицій для забезпечення продовольчої безпеки на регіональному рівні;

Інноваційне управління екологізацією виробництва (з метою досягнення продовольчої безпеки) передбачає не лише прогнозування і планування, а й розробку методології спеціального екологічного менеджменту, найкращим методом якого є розробка цільових комплексних програм як бази організації використання адміністративно-правових, екологічних і технологічних методів управління якістю довкілля.

Головною методичною основою розробки цільових комплексних програм є використання програмно-цільового методу планування, сутність якого полягає у першочерговому формулюванні цілей з подальшим підпорядкуванням розподілу ресурсів їх досягненню. Цільові комплексні програми охорони навколишнього середовища служать при цьому інструментом інтеграції ресурсів для досягнення цілей раціонального природокористування та екологізації виробництва, а також забезпечення оптимального середовища існування людини. Нормативний стан навколишнього середовища та найбільш раціональне використання природних ресурсів досягаються шляхом виконання ряду програм, де мають відображатися: стан проблеми, основні передумови її програмного вирішення; головна мета програми, її місце у загальній системі цілей і завдань соціально-економічного розвитку суспільства; система цілей і основних завдань програми; цільові показники результатів реалізації програми; шляхи досягнення цілей програми, система програмних заходів; організаційно-виконавча структура; дані про необхідні ресурси; оцінка ефективності і наслідків реалізації програми.

4. Соціально-екологічне забезпечення формування та розвитку продовольчої безпеки

Існують декілька причин доцільності створення належного соціального середовища при забезпеченні продовольчої безпеки:

· вищий ступінь поляризації означає більш повільні темпи зменшення бідності, а звідси ? і доступності продуктів харчування;

· менша поляризація є фактором соціально-економічної стабільності, що позитивно впливає на усталеність заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки, оскільки несправедливий розподіл вигод і витрат розвитку може підірвати соціальну стабільність;

· соціальна справедливість є передумовою довгострокового економічного розвитку, що є фактором зменшення бідності.

Взагалі, формування і розвиток соціальних умов у контексті створення системи продовольчого забезпечення є доволі широким поняттям. Ми поділяємо ці умови на чотири проблемних сфери: зменшення рівня бідності і несправедливості; систему соціального забезпечення; базові соціальні послуги; інституціональну базу.

У дисертації зроблено акцент на тому, що, оскільки безпосередньою основою оцінки землі є диференційна рента, то ця категорія теж має враховувати екологічну ситуацію (тим більше, що саме у рослинництві, тобто при безпосередньому використанні землі, формується більша частина збитку від забруднення та деградації довкілля). В роботі запропоновано методичний підхід до урахування екологічних змін земельних угідь при визначенні диференційної ренти.

Для пошуку шляхів скорочення витрат на екологічні платежі підприємство у функціональних рамках екоменеджменту може періодично здійснювати аудит розрахунків за використання природних ресурсів, що включає аудит розрахунку платежів за землю, аудит розрахунку платежів за користування водними об'єктами, аудит розрахунку платежів за розміщення відходів, аудит розрахунку за користування енергією і т.п.

У дисертації визначена змістовна спрямованість екологічного аудиту як правового організаційно-управлінського інструменту, що полягає не лише в оцінці відповідності роботи підприємства вимогам екологічної безпеки, а й в інформаційному забезпеченні прийняття управлінських рішень щодо функціонування підприємства як еколого-економічної системи з відповідним рівнем еколого-економічної безпеки виробництва.

Структура ринково орієнтованих функцій екоменеджменту, які мають забезпечити реалізацію екологічно безпечних методів господарювання та управління економікою, має включати групу функцій екоменеджменту щодо: забезпечення реструктуризації виробництва і приватизації; формування конкурентного середовища і ринкового ціноутворення; функції програмно-цільового розподілу фінансів, корпоратизації, децентралізації, гнучкого нормування й оподатковування.

Починаючи з 1992 р., становище в сільському господарстві Сумської області, як і в цілому по Україні, залишається складним, що значною мірою викликано лібералізацією цін на засоби виробництва, які використовуються в сільському господарстві. Так, протягом 1992 р. вони зросли у 32,8 разів, у 1993 р. - у 56,2 разів. У той же час сільське господарство, внаслідок низької платоспроможності населення, не змогло підвищити ціни на власну продукцію. Вони зросли відповідно, у 18,5 та 39,6 разів. Саме тому сільськогосподарські підприємства не в змозі покращити свою матеріально-технічну базу, і в результаті обсяги виробництва продукції знизилися, погіршилися економічні показники.

Так, у 2002 р. господарства Сумської області виробили валової продукції сільського господарства на суму 2114 млн. грн., що на 49 відсотків менше порівняно з 1990 р. (табл. 3).

Зниження обсягів виробництва продукції рослинництва сталося через значне зменшення врожайності (порівняно з 1990 р.) по цукрових буряках (на 24 відсотка), овочах (на 9 відсотків) і зернових (на 19 відсотків). Для того, щоб досягти рівня виробництва зернових 1990 р. (коли з 1 га отримували 31,1 ц), сільськогосподарським підприємствам необхідні додаткові кошти для придбання мінеральних добрив, засобів захисту рослин від бур'янів, хвороб і шкідників, оновлення технічної бази. Кількість тракторів зменшилася з 19568 од. у 1985 р. до 10948 од. у 2002 р., зернозбиральних комбайнів за цей же період - з 4932 од. до 2471 од. Наявна техніка через моральний і фізичний знос не задовольняє потреби агровиробників. Крім того, не вистачає пально-мастильних матеріалів для посіву і збирання врожаїв в оптимальні терміни.

Ще в більш кризовому стані перебуває галузь тваринництва. У 2002 р., порівняно з 1990 р., поголів'я великої рогатої худоби в господарствах Сумської області зменшилося на 61 відсоток, у т.ч. корів - на 48 відсотків, а свиней - на 57 відсотків. Зменшення поголів'я тварин, низький рівень годівлі і продуктивності спричинили значне зменшення виробництва продукції. Так, середній річний удій молока від однієї корови зменшився з 2805 кг у 1990 р. до 2073 кг у 2002 р.

Таблиця 3

Основні показники розвитку сільського господарства Сумської області (1990-2002 рр.)

5. Концептуальні основи стратегії розвитку продовольчої безпеки України

Складність і неординарність способів вирішення завдань розвитку продовольчого комплексу на основі раціонального агроприродокористування вимагає розробки і прийняття концепції екологічно орієнтованої продовольчої безпеки, де б відображалися цілі та орієнтири розвитку продовольчого комплексу на екологічних засадах, політика держави, а також засоби і способи вирішення стратегічних завдань.

Нами була розроблена і доведена до рівня підприємств стратегія реалізації механізму екологоорієнтованої продовольчої безпеки (рис. 5).

Метою концепції має стати визначення шляхів відродження виробництва якісного, екологічно чистого продовольства, а також підвищення еколого-економічної ефективності агровиробництва, формування сприятливого конкурентного середовища, розробка механізмів державного регулювання екологічно сталого розвитку через удосконалення структурної, кредитної, інвестиційної, цінової, зовнішньоекономічної і кадрової політики. Використовуючи ці механізми, ряд розвинених країн створили високотоварне сільське господарство, що враховує специфіку і різноманіття природних, історичних, економічних, екологічних і соціальних чинників (північноамериканська, скандинавська, європейська, ізраїльська моделі функціонування агровиробництва)

Головна ідея концепції має полягати у незмінній пріоритетності, стабілізації і розвитку продовольчого комплексу на засадах раціонального агроприродокористування і соціально орієнтованої багатоукладності сільського господарства. Ринкові реформи в аграрній сфері загострили проблему формування ефективної агропродовольчої сфери. Світова практика переконує, що дана сфера не є системою, здатною до саморегуляції, а, отже, її державне регулювання (якому, до речі, має підлягати і екологізація сільськогосподарського виробництва) є об'єктивною необхідністю.

Орієнтація агропродовольчої сфери на ринкові відносини неминуче призведе до її інтеграції з наукою з метою вирішення фундаментальних і прикладних проблем на всіх рівнях. Зокрема, до об'єктів дослідження на макрорівні відносяться: еколого-економічні та соціально-демографічні принципи функціонування агропродовольчої сфери; моделі реформування агропродовольчої сфери на принципах сталого розвитку; законодавчі засади функціонування суб'єктів господарювання і природокористування; формування і регулювання регіональних ринків екологічно безпечного продовольства; методико-методологічні аспекти переходу на міжнародні стандарти обліку та оцінки якості (екологічності) продукції.

Розробкою аграрної та екологічної політики доцільно займатися структурним підрозділам УААН, НАН України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, а також Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції.

До об'єктів дослідження на мікрорівні відносяться: екологічно збалансовані та безпечні технології переробки; сорти і породи; корми і кормові добавки; маловідходні та екологічно безпечні технології зберігання і переробки; моделі розвитку інфраструктури реалізації екологічно чистої продукції.

Крім того, управління агропродовольчою сферою неможливе без організації багаторівневої інформаційної інфраструктури, оскільки вона визначатиме раціональну ринкову поведінку суб'єктів господарювання та рівень екологічності агропромислового виробництва. Структура подібної системи має включати відповідні районні та обласні підрозділи, які координуються з єдиного інформаційного центра. Інформаційний продукт має задовольняти управлінські, підприємницькі і природоохоронні структури всіх рівнів з метою виявлення тенденцій розвитку агропродовольчої сфери, оцінки соціально-економічної та екологічної ситуації, а також розробки прогнозів, індикативних планів і заходів державного регулювання агропродовольчої сфери та аграрного природокористування.

Існуюча практика показує, що мотивації споживання екологічно безпечної продукції слід приділяти особливу увагу. Це означає, що, приймаючи рішення про розробку екологічної продукції, завжди необхідно аналізувати достатність мотивації її споживання. Якщо мотивів, які б підштовхували споживачів купувати таку продукцію, немає, то необхідно задуматися: а чи слід таку продукцію розробляти? Ефективність формування відповідних спонукальних мотивів необхідно оцінювати шляхом порівняння прогнозованих витрат на виконання відповідних заходів і очікуваних результатів від просування на ринку екологічно орієнтованих товарів. У цьому випадку перевагу слід віддавати тій альтернативі, де споживання екологічної продукції мотивується найбільшою мірою.

Існуючі публікації в основному орієнтовані на вирішення питань стимулювання екологізації виробництва, і значно меншою мірою ? на стимулювання споживання екологічно чистої продукції. Проте, саме споживачі “голосують” за певні товари своїми грошима, і саме тому виробник завжди має випускати лише ту продукцію, що користується попитом.

Монографії

1. Щербань В.П. Організаційно-економічний механізм продовольчої безпеки регіону. - Суми: Козацький вал. - 2000. - 288 с.

2. Царенко О.М., Щербань В.П., Тархов П.В. Економіка та менеджмент екологізації АПК (монографія) - Суми: Університетська книга, 2002. - 256 с. (автор - с. 119-234)

Статті у наукових фахових виданнях

3. Щербань В.П. Екологічні проблеми землекористування в Україні // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія ”Фінанси і кредит”. - 2000. - № 1. - С. 153-156.

4. Щербань В.П. Економічні інструменти регулювання якості довкілля в регіоні // Вісник СДАУ. Серія ”Фінанси і кредит”. - 2000. - № 2. - С. 152-156.

5. Щербань В.П. Основи сталого фінансово-економічного розвитку АПК // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія ”Фінанси і кредит”. - 2001. - № 1. - С. 24-27.

6. Щербань В.П., Царенко О.М. Світові тенденції розвитку сільського господарства: економіка і екологія // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія ”Економіка та менеджмент”. - 2001. - №1. - С. 50-59 (автор - с. 54-58).

7. Щербань В.П. Принципи реформування АПК // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія ”Економіка та менеджмент”. - 2001. - №2. - С. 8-11.

8. Щербань В.П. Социально-экономические проблемы аграрного производства // Вісник аграрної науки Причорномор'я Миколаївської державної аграрної академії. - 2001. - № 3(12). - С. 17-24.

9. Щербань В.П., Царенко О.М., Тархов П.В. Екологізація виробництва як основа продовольчої безпеки України // Економіка АПК. - 2001. - №5. - С. 15-20 (автор - с. 17-19).

10. Щербань В.П. Класифікація та оцінка економічних втрат у сфері забезпечення продовольчої безпеки // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія ”Економіка та менеджмент”. - 2001. - №3-4. - С. 28-32.

11. Щербань В.П. Особливості аналізу і факторної оцінки економіко-соціально-екологічних ризиків в аграрній сфері // Економіка АПК. - 2002. - №1. - С. 10-16.

12. Щербань В.П. Соціально-економічні аспекти розвитку тваринництва у контексті формування продовольчої безпеки України // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія ”Економіка та менеджмент”. - 2002. -№ 1-2. - С. 10-13.

13. Щербань В.П. Аграрна політика як інструмент сталого розвитку продовольчої сфери // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія ”Фінанси і кредит”. - 2002. - № 1. - C. 173-176.

14. Щербань В.П. Організаційно-економічний механізм формування продовольчої безпеки // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія у 4-х частинах. Ч. 4. Стабілізація доходів сільських товаровиробників в умовах ринку. - К.: ІАЕ, 2002. - С. 188-192.

15. Щербань В.П. Розвиток аграрної політики в Україні на сучасному етапі // Економіка АПК. - 2002. - №12. - С. 13-16.

16. Щербань В.П. Державна стратегія кредитування сільського господарства // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”. - 2002. - №2. - С. 32-36.

17. Щербань В.П. Економіко-екологічні аспекти регулювання державою агропромислового виробництва // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2002. - №3-4. - С. 13-18.

18. Щербань В.П., Касьяненко Т.В. Оцінка інвестиційної привабливості інноваційних проектів // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 122. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 192-197 (автор - с. 193-196).

19. Щербань В.П. Проблеми досягнення стану продовольчої безпеки в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2003. - №1-2. - С. 17-23.

20. Щербань В.П. Соціально-економічні аспекти оцінки якості життя // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія ”Економіка і менеджмент”. - 2003. - № 3-4. - С. 6-14.

21. Щербань В.П. Концептуальні основи стратегії розвитку продовольчої безпеки країни // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”. - 2003. - №1. - С. 228-232.

22. Щербань В.П. Економіко-правові засади управління системою продовольчої безпеки // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”. - 2003. - №2. - С. 163-171.

23. Щербань В.П. Соціальні умови розвитку системи продовольчого забезпечення // Економіка АПК. - 2003. - №12. - С. 5-10.

Статті в інших виданнях, тези доповідей

24. Щербань В.П., Царенко А.М. Организационно-экономический механизм безопасности применения агрохимикатов // Труди Всеукраїнської наукової конференції ”Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємство, стале економічне зростання. - Донецьк, 2000. - С. 49-51 (автор - с. 50).

25. Щербань В.П., Глазун В.В. Екологізація галузі птахівництва в ході реструктуризації агропромислового комплексу України // Матеріали міжнародної конференції ”Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?” - Донецьк, 2001. - С. 114-117 (автор - с. 115-116).

26. Щербань В.П., Тархов П.В. Проблеми конкурентоспроможності продукції АПК // Сборник научных статей по материалам Восьмой международной научно-методической конференции ”Современные технологии, экономика и экология в промышленности, на транспорте и в сельском хозяйстве”. - К: НМЦВОУ, Алушта, 2001. - С. 6-9 (автор - с. 7-8).

27. Щербань В.П. Экономико-правовая ответственность в сфере обеспечения продовольственной безопасности // Материалы Международной научно-практической конференции ”Проблемы обеспечения экономической безопасности” (23-24 ноября 2001 г.). - Донецк: РИА ДонНТУ, 2001. - С. 83-85.

28. Щербань В.П. Качественные ориентиры безопасного развития животноводческого комплекса // Вісник СНАУ. Серія ”Тваринництво”. - 2001. - Спецвипуск до міжнародної науково-практичної конференції ”Перспективи розвитку скотарства у третьому тисячолітті” (2-5 жовтня 2001 р., м. Суми). - С. 9-12.

29. Щербань В.П. Учет экологического фактора в концепции продовольственной безопасности // Материалы 9-ой Международной научно-практической конференции ”Технологии ХХІ века” (м. Алушта). Т. 2 - Сумы: СНАУ, 2002. - С. 17-24.

30. Щербань В.П., Хворост О.О. Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів Сумської області // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ”Еколого-економічні проблеми розвитку АПК”. - Львів: ЛДАУ, 2002. - С. 173-180 (автор - с. 175-178).

31. Щербань В.П. Проблема фінансового забезпечення аграрного сектора / Матеріали Третьої міжнародної науково-практичної конференції ”Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (13-16 травня 2003 р., Сумський національний аграрний університет). - Суми: Козацький вал, 2003. - С. 13-15.

32. Щербань В.П. Соціально-економічні основи продовольчої безпеки регіону / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ”Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (13-16 травня 2003 р.). Ч. 1. - Суми: СНАУ, 2003. - С. 3-8.

АНОТАЦІЯ

Щербань В.П. Економічні і соціально-екологічні основи формування та розвитку продовольчої безпеки в Україні. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Сумський національний аграрний університет, Суми, 2004.

Дисертаційна робота присвячена методологічним і прикладним проблемам становлення якісно нової парадигми створення механізму формування продовольчої безпеки в регіоні в рамках реалізації концепції сталого розвитку економіки України.

В роботі розглянуті соціально-економічні та екологічні передумови забезпечення продовольчої безпеки, визначена методологія її аналізу шляхом структуризації соціально-економічних та екологічних показників продовольчої безпеки та визначення принципів їх формування.

Розроблено теоретичні засади забезпечення продовольчої безпеки, зокрема визначені система її факторів, сутнісно-змістовні положення продовольчої безпеки, а також економіко-правова відповідальність в управлінні продовольчою безпекою.

Ключові слова: продовольча безпека, екологізація, агропродовольча сфера, екоменеджмент, екоаудит, природно-ресурсний потенціал.

АННОТАЦИЯ

Щербань В.П. Экономические и социально-экологические основы формирования и развития продовольственной безопасности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Сумский национальный аграрный университет, Сумы, 2004.

Диссертационная работа посвящена методологическим и прикладным проблемам становления качественно новой парадигмы создания механизма формирования продовольственной безопасности в регионе в рамках реализации концепции устойчивого развития экономики Украины.

В работе рассмотрены социально-экономические и экологические предпосылки обеспечения продовольственной безопасности, определена методология ее анализа путем структуризации социально-экономических и экологических показателей продовольственной безопасности, а также определены принципы их формирования.

При обеспечении продовольственной безопасности взаимодействуют много факторов: хроническая бедность, недостаточная продуктивность сельского хозяйства, низкий уровень развития инфраструктуры, неэффективная экономическая, а также экологическая политика в сфере агроприродопользования. При этом следует отметить, что эти факторы являются не дискретными, а составляющими уравнения продовольственной безопасности.

Одной из основных задач социальной политики в сфере обеспечения продовольственной безопасности может стать адресная поддержка бедного населения. Кардинальное решение проблемы бедности требует перехода экономики в режим постоянного развития. В то же время, определенную роль могут сыграть и мероприятия, направленные на снижение остроты проблемы недостаточного питания, например - целевая продовольственная поддержка, эффективная реализация которой предусматривает использование селективного подхода, усовершенствование мониторинга доходов, критериев и форм предоставления продовольственной помощи, развитие системы социальных служб, учет и координацию благотворительной деятельности.

Самообеспеченность не гарантирует продовольственной безопасности, поскольку в критических условиях страна вряд ли сохранит надлежащий уровень производства, особенно если сельское хозяйство зависит от импортных энергоносителей, техники, минеральных удобрений и химических препаратов для защиты растений. Кроме того, при проведении политики самообеспеченности страна будет нести значительные экономические потери, субсидируя производство неконкурентоспособных продуктов. Разумней было бы воспользоваться преимуществами мирового разделения труда и торговли, сосредоточив свои ресурсы на производстве той продукции, по которой страна имеет сравнительные преимущества, а на полученные доходы от ее экспорта импортировать блага, производство которых является неконкурентоспособным. Таким образом, гарантами продовольственной безопасности являются свободная торговля и политическая стабильность, а не самообеспеченность.

Сегодняшнее реформирование экономических отношений не в полной мере затрагивает природопользование и охрану окружающей среды в аграрном секторе, а при регулировании природопользования экономические методы применяются недостаточно. Проблема экологизации агропромышленного производства в основном остается предметом теоретических исследований. Технологии будущего должны концентрироваться на использовании информационно-интенсивного ресурсного менеджмента, который бы снизил экономические затраты и нагрузку на окружающую среду.

Экологическая составляющая продовольственной безопасности включает формирование основных направлений экологизации агропродовольственной сферы и представляет собой процесс последовательного внедрения систем технологических, управленческих и других решений, которые повышают эффективность использования агроприродных ресурсов одновременно с улучшением (или хотя бы сохранением) качества природной среды. В частности, необходимо в меньшей мере полагаться на средства химизации и способы временного решения проблем. Вместе с тем, необходимо использовать преимущества естественных процессов (например, выращивания бобовых для повышения плодородия почв). Приоритетом государства при этом может стать субсидирование использования экологически чистых технологий, налогообложение пестицидов и химических удобрений, гарантии четких прав собственности. Роль экологической политики в агропродовольственной сфере может состоять в содействии формированию организационных основ эколого-экономического регулирования системы продовольственной безопасности в соответствии с концепцией устойчивого развития. Основной проблемой при этом является недостаточная биологическая диверсификация сельского хозяйства, поскольку выращивание монокультур привело к сильной зависимости от химических средств.

Постоянное списание долгов сельскохозяйственных и агропромышленных предприятий, их обособленность от общей системы платежей за загрязнение окружающей среды привели к утилитарному отношению к природным ресурсам и ухудшению ассимилирующих свойств природной среды. Все это послужило причиной нарушения экологического равновесия между природой и обществом, поскольку увеличение экономических убытков ставит под угрозу продовольственную безопасность.

Решение экологических проблем требует дополнительных затрат, а в Украине главной причиной деградации агропромышленного производства называют отсутствие капитала у сельского товаропроизводителя. Соответственно, убыточность сельского хозяйства выражается не только диспаритетом цен и высокими трансакционными издержками в сфере обращения сельхозпродукции, но и низким уровнем организации производства и высокими затратами на поддержку технологической обеспеченности и трудовой дисциплины. Вторым признаком низкого уровня организации производства является высокий уровень потерь сырья и низкий коэффициент выхода готовой продукции, что приводит к неконкурентоспособности отечественного агропромыш-ленного производства.

Ключевые слова: продовольственная безопасность, экологизация, агропродовольственная сфера, экоменеджмент, экоаудит, природно-ресурсный потенциал.

SUMMARY

V.P. Shcherban. Economic, Social and Environmental Fundamentals of the Food Security Formation and Development in Ukraine. - a manuscript.

The thesis is presented for receiving the Doctoral Degree in Speciality 08.07.02 - Agricultural and Agro-Industrial Economics. - The Sumy National Agrarian Universuty, Sumy, 2004.

The thesis is devoted to methodological and practical problems of formation of a brand new paradigm of the food security provision in the region in terms of the Ukrainian economy sustainable development concept.

The social, economic and environmental conditions of the food security provision are discussed. The methodology of the food security analysis by means of its social, economic and environmental indicators structuring is analyzed. The indicators' formation principles are considered.

The theoretical theses of the food security provision have been developed, i.e. its factors, essential elements, economic and judicial responsibility system have been determined.

Key words: food security, ecologization, agro-food sphere, ecological management, ecological audit, natural resource potential.

Размещено на Allbest.ru