Інноваційна діяльність підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність: Економіка праці, соціальна економіка і політика

Мельникова Катерина Валеріївна

Харків, 2004 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Перехід до ринкової системи господарювання загострив необхідність активізації інноваційних процесів в економіці України.

Складний етап реформування економіки потребує посилення інноваційної активності і нового підходу до інновацій, що поєднують знання і техніку з ринком. Інновації визначають основні показники виробничо-господарської діяльності підприємства, напрямок змін на довгостроковий період, забезпечують конкурентоспроможність підприємства в майбутньому. Значення інноваційної діяльності для промислових підприємств у сучасних умовах постійно зростає. Тим часом статистичні дані останніх років підтверджують той факт, що промислові підприємства зазнають серйозної кризи в інноваційній сфері і, якщо не починати активних заходів для його подолання, як з боку держави, так і керівництва промислових підприємств, несприятливі наслідки будуть мати місце в найближчому майбутньому.

У сучасних умовах від чіткої розробки ефективної системи мотивації залежить не тільки підвищення соціальної і творчої активності конкретних працівників, але і кінцевий результат діяльності підприємства. У зв'язку з цим необхідно постійне збільшення внеску кожного працівника в досягнення мети підприємства, а одним з основних завдань кожного суб'єкта господарювання стає пошук ефективних способів управління працею, а саме таких, що забезпечують активізацію людського фактора.

Актуальність теми обумовлена тим, що в умовах становлення ринкової економіки в Україні невирішеними залишаються безліч теоретичних, методичних і практичних питань управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств, а зокрема її мотивацією.

Мотивація персоналу, як галузь науково-практичної діяльності, вимагає розробки конкретних методів, способів, інструментів, за допомогою яких активізується трудова діяльність новаторів, досягається максимально можливе використання трудового потенціалу працівників.

Узагальнення опублікованих за даною проблематикою робіт дозволило зробити висновок, проте що питання теоретичних і методичних підходів до вирішення задач удосконалення управління мотивацією персоналу, який займається інноваційною діяльністю, недостатньо розроблені як у науковому, так і в прикладному аспектах.

Наукова та практична актуальність цих проблем зумовила вибір теми дисертації, визначила мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Харківського державного економічного університету за такими темами: „Розробка пропозицій по вдосконалюванню економічної діяльності на підприємстві” (номер державної реєстрації 0102U005560), „Удосконалення економічної діяльності підприємства”(номер державної реєстрації 0103U001801).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління мотивацією інноваційної діяльності на підприємствах України. Для досягнення поставленої мети в роботі були сформульовані і вирішені такі завдання:

- уточнення понятійного апарату, використовуваного у ході дослідження питань мотивації інноваційної діяльності;

- узагальнення теоретичних аспектів інноваційної політики підприємства;

- визначення принципів формування елементів інноваційної політики підприємства;

- аналіз стану інноваційної сфери промислових підприємств у сучасних умовах;

- узагальнення існуючих методів державного стимулювання і фінансових методів стимулювання інноваційної діяльності;

- обґрунтування методичного підходу до виявлення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності;

- розробка методичного підходу до мотивації винахідників і раціоналізаторів.

Об'єкт дослідження - процес мотивації інноваційної діяльністі промислових підприємств.

Предмет дослідження - організаційно-економічні і соціальні методи управління мотивацією інноваційної діяльності.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано: загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, узагальнення, абстракція) - для розкриття змісту й сутності поняття „інновація”, „інноваційна діяльність”, „мотивація”, для узагальнення методів стимулювання інноваційної діяльності та узагальнення мотиваційних факторів в інноваційної діяльності, системного аналізу - для виділення основних факторів, що впливають на інноваційну діяльність, і визначення напрямків її вдосконалення, статистичного і графічного аналізу - для дослідження стану інноваційної діяльності промислових підприємств та наочного зображення статистичного матеріалу і схематичного представлення деяких теоретичних і практичних положень дисертаційної роботи, групування та порівняння - для визначення основних методів державного стимулювання інноваційної діяльності та методів її фінансування, метод експертних оцінок - для визначення системи показників, що впливають на мотивацію інноваційної діяльності підприємства.

Теоретичною і методологічною основами дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних та закордонних учених-економістів у сфері управління інноваційної діяльністю, законодавчі та нормативні акти України щодо становлення і розвитку інноваційної діяльності підприємств.

Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали, звітно-статистичні дані підприємств Харківської області.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації теоретичні положення доведені автором до рівня пропозицій по удосконаленню управління мотивацією інноваційної діяльності підприємства в умовах інноваційно-структурної перебудови економіки України.

Наукові результати дисертаційної роботи прийняті до впровадження на ХК „АвтоКрАЗ” (довідка №1849-72 від 11.09.2003 р.), ВАТ „ХТЗ” (довідка №60/48-Л від 02.10.2003 р.), ВАТ „Турбоатом” (довідка №1-40/22-54 від 22.03.2004 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, висновки і пропозиції проведеного дисертаційного дослідження пройшли апробацію на Четвертій міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2003), Першої обласної конференції молодих вчених „Тобі, Харківщино, - пошук молодих” (Харків, 2002), XІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, 2002), 2-ої Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (Дніпропетровськ, 2001), Науково-практичній конференції „Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” (Харків, 2001).

Публікації. За результатами виконаних досліджень, опубліковано 8 наукових робіт (5 статей у наукових фахових виданнях), що відбивають основний зміст дисертації загальним обсягом 2,4 ум. друк. арк., особисто автору належить 2,03 ум. друк. арк.

Структура й обсяг роботи.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Робота викладена на 188 сторінках машинописного тексту, матеріал дисертації ілюстрований 34 таблицями і 22 рисунками. Список використаних джерел містить 157 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - „Інноваційна політика підприємства: сутність і принципи формування” - обґрунтовано необхідність управління мотивацією інноваційної діяльності підприємства, досліджено сутність основних підходів до процесу управління інноваційної діяльністю підприємства, розглянуто існуючі підходи щодо визначення сутності мотивації і принципів та етапів формування інноваційної політики підприємства.

В дисертації проведено аналіз і узагальнення теоретичних підходів до змісту понять „інновація”, „інноваційна діяльність”, „мотивація”. Поняття „інновація” можна розглядати як явище, процес і вид діяльності. Для більш повного врахування особливостей інновацій в роботі узагальнена їх класифікація, розглянуто інноваційний цикл.

Під час дослідження змісту інновацій в роботі доведено, що значення інновацій для підприємства можливо охарактеризувати як життєву необхідність щодо розвитку підприємства, забезпечення його конкурентоспроможності у довгостроковому періоді. На інноваційну активність підприємства впливає ряд зовнішніх і внутрішніх чинників, а також властивостей інновацій.

Виходячи з положень загальної теорії управління, в роботі визначено функції інноваційної діяльності підприємства.

Обґрунтовано етапи управління інноваційної діяльністю: розробка інноваційної політики, формування місії підприємства, створення коротко-, середньо- та довгострокових цілей підприємства, визначення мети, розробка плану інновацій, приведення цілей підприємства у відповідність до організаційної структури, прийняття кадрових рішень, розробка документообігу на підприємстві.

У роботі зазначено, що у процесі проведення інноваційних заходів від персоналу підприємства потрібна підтримка здійснюваних інновацій, підвищення кваліфікаційного рівня внаслідок необхідності освоєння нових процесів, пов'язаних з роботою підприємства в умовах, що змінюються. Під управлінням мотивацією розуміється навмисний вплив на працівників підприємства з метою рішення задач і досягнення цілей підприємства.

Мотиваційними факторами, що впливають на нововведення, є: особистісні потреби, зацікавленість і прагнення працівників, відносини з іншими працівниками, характер і зміст праці новаторів, творча робота і взаєморозуміння, відносини між ініціаторами, організаторами впровадження нововведень, керівниками і співробітниками. Інноваційна політика підприємства - це форма стратегічного управління, що визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності, найбільш повне використання наявного виробничого і кадрового потенціалу. Інноваційна політика підприємства повинна сприяти послідовній запланованій цілеспрямованій комплексній інноваційній діяльності підприємства по зміні кожного з елементів виробництва даного підприємства, викликаної попитом, обумовленої науково-технічним прогресом (науковими вишукуваннями) і спрямованої на діючу організаційну структуру, технологічні процеси, стиль і методи управління, продукцію, що випускається, джерела сировини і матеріалів, ринки збуту, документообіг та інше. У роботі визначено основні елементи інноваційної політики підприємства, що включають:

- наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), які об'єднують в собі: наукову, конструкторську, технологічну політику та дослідне виробництво;

- маркетингову політику, що включає: товарну, збутову, сервісну, комунікаційну політику та політику ціноутворення;

- культуру виробництва та організаційну структуру, яка складається з: організаційної структури, кадрової політики, культури виробництва.

Задачі і функції елементів інноваційної політики підприємства різні внаслідок різниці інтересів структурних підрозділів підприємства, що реалізують ці елементи.

У другому розділі - „Дослідження стану і методів стимулювання інноваційної діяльності” - проаналізовано інноваційну діяльність підприємств України і Харківський області, наведено досвід зарубіжних країн стосовно заходів державного стимулювання інноваційної діяльності, узагальнено методі стимулювання інноваційної діяльності, обґрунтовано джерела фінансування інноваційної діяльності на основі визначення їх переваг і недоліків.

На підставі результатів проведеного аналізу інноваційної діяльності підприємств Харківського регіону й України встановлено, що за останні роки дещо активізувалась інноваційна діяльність підприємств, збільшилась кількість інноваційної продукції, зріс обсяг інноваційних витрат, збільшилась кількість ліцензійних договорів, фінансування інноваційної діяльності на 75% здійснено за рахунок власних коштів підприємств.

У дисертації доведено, що існуюча система винагород винахідникам і раціоналізаторам не може значною мірою стимулювати їх займатися інноваційної діяльністю.

Дослідження зарубіжного досвіду державного стимулювання інноваційної діяльності дало змогу визначити державні інструменти завдяки яким можливо активізувати інноваційну діяльність в Україні, а саме: фінансувати пріоритетні галузі промисловості, стимулювати залучення приватних капіталів в інноваційний процес, стимулювати технічні кооперації українських підприємств з іноземними компаніями, сприяти підприємствам у придбанні передових іноземних технологій, фінансувати програми підготовки і перепідготовки фахівців на базі використання новітніх досягнень науки і техніки, стимулювати співробітництво університетської науки і підприємств, виробляючих наукомістку продукцію, забезпечити страхування інноваційних ризиків, скористатися закордонним досвідом надання податкових, кредитних і амортизаційних пільг для підприємств, забезпечити сприятливі умови для міжнародної інвестиційної діяльності. Крім того, необхідним є: створення інноваційної інфраструктури, що включає інноваційні, венчурні фонди, галузеві і регіональні інноваційні компанії, маркетингові і кластерні компанії, створення державної інформаційної інфраструктури, створення установи для надання консультаційних, організаційних послуг інноваторам, надання фінансової допомоги вченим, винахідникам, інноваційним фірмам у вигляді грантів, субсидій, гарантованих кредитів, позик, використання матеріальних і моральних заохочень для інноваторов, зниження державного патентний збору для індивідуальних винахідників, захист прав й інтересів вітчизняних інноваторов у міжнародній кооперації праці.

У роботі узагальнено існуючи методи стимулювання інноваційної діяльності: економічні (прямі і непрямі), прямі директивні, соціально-психологічні. Розглянуті фактори, що визначають закупівлю технологій за кордоном і проблеми адаптації іноземних технологій і ліцензій до умов експлуатації в Україні.

На основі проведеного в роботі дослідження фінансових методів стимулювання інноваційної діяльності узагальнені основні потенційні джерела фінансування інноваційної діяльності, розглянуті їх переваги й недоліки у різних умовах.

Після реалізації інноваційної продукції з прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства, можливо також створити фонди, завдяки яким фінансувати інноваційну діяльність, заохочувати інноваторів у майбутньому.

Насамперед обирається найбільш доступне державне або приватне джерело фінансування.

Процес фінансування розробки та впровадження інновацій на підприємстві може проводитися за рахунок різних джерел (рис.).

Рис. - Процес фінансування розробки і впровадження інновацій на підприємстві:

В основі цієї схеми наведено, за рахунок яких коштів можливо профінансувати розробку й впровадження інновацій. У дисертації визначено, що фінансові методи стимулювання інноваційної діяльності підприємств містять у собі регламентовану державну форму відбиття фінансових відносин, що визначають конкретні способи формування і використання цільових ресурсів, забезпечують компенсацію підвищення витрат, пов'язаних із впровадженням інновацій, а також гнучке використання системи диференційованого оподаткування, створення довгострокової економічної зацікавленості підприємств у здійсненні інноваційної діяльності.

ВИСНОВКИ

інноваційний економіка інфраструктура

Отримані в ході дослідження результати в сукупності вирішують важливу науково-практичну задачу - удосконалення процесу управління мотивацією інноваційної діяльності на вітчизняних підприємствах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лукашева Е.В. Венчурное финансирование инновационной деятельности // Зб. наук. статей „Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України”. - Харків: Основа, 2001. - С. 180-181.

2. Лукашева Е.В. Ресурсы совершенствования механизма государственного и частного финансирования инновационной деятельности // Зб. наук. праць „Економіка: проблеми теорії та практики”. Вип. 113. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 85-88.

3. Лукашева Е.В., Анохин Е.А. Организационные аспекты инновационной деятельности // Зб. матер. 2-ої Міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”. - Дніпропетровськ: Економічний вісник НГАУ. - 2001. - №1. - С. 140-142.

4. Лукашева Е.В. Инновационная мотивация работников предприятий // Зб. наук. праць „Управління розвитком”. - 2002. - №2. - С. 83-85.

Размещено на Allbest.ru