Державне регулювання енергоспоживання в рекреаційній зоні мегаполіса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

УДК 330.117:661.311.1(477.54)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Державне регулювання енергоспоживання в рекреаційній зоні мегаполіса (на матеріалах Харківської області)

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування та регулювання економікою

Руднєв Андрій Станіславович

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти та науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Антоненко Леонід Анисимович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, професор кафедри економіки та менеджменту гуманістичний ноосферний стратегічний

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, Амбросов Володимир Якович, Харківський відділ Інституту аграрної економіки УААН, завідувач відділу

кандидат економічних наук, професор Горкавий Володимир Кузьмич, Харківський національний університет ім. В.В. Докучаєва, Міністерство аграрної політики України, завідувач кафедри статистики і економічного аналізу

Провідна установа - Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки, м. Суми

Захист відбудеться "14" травня 2004 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 3-23.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "___" ______________ 2004 р.

Т.в.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради В.В. Лантух

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Наприкінці ХХ століття людство почало усвідомлювати об'єктивну необхідність переходу від технократичного природопідкорювального, еколого-руйнівного індустріального суспільства до постіндустріальної гуманістично-ноосферної цивілізації, стратегічно орієнтованої на раціональну коеволюцію природи й людської діяльності. Це знайшло своє відображення в документах міжнародного Самміту 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, і було розвинуто 10 років потому на Самміті в Йоганнесбурзі. Останнє десятиліття показало, що Концепція стійкого розвитку, прийнята в 1992 р., не може бути реалізована без ноосферного вчення В.І. Вернадського та енергетичного вчення всесвітньо відомого українського науковця С.А. Подолинського. У містах України мешкає 68% населення країни. Трудовий потенціал мегаполісів найбільше залежить від їх рекреаційних зон, де енергоспоживання відіграє ключову роль. Ефективність державного регулювання енергоспоживання визначає стратегію розвитку рекреаційних послуг населенню мегаполісів і безпосередньо впливає на їх трудовий потенціал.

У наукових працях лауреатів Нобелівської премії з економіки Д. Кейнса, Т. Шульца, Ф. Модільяні, Г. Беккера, А. Сена та ін. переконливо показано обмеженість ринкових механізмів вирішення стратегічних довгострокових фундаментальних проблем розвитку суспільства, до яких належать еколого-енергетичні проблеми біосфери. Це передбачає активізацію наукових розробок державного планування й регулювання цих процесів на всіх рівнях управління.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Питанням розробки методології державного регулювання присвячені роботи таких відомих українських і зарубіжних учених-економістів, як Л. Абалкін, І. Ансофф, В. Бабич, С. Брю, С. Галуза, В. Геєць, М. Гуревичов, С. Дорогунцов, Б. Данилишин, А. Маршалл, С. Мочерний, І. Михасюк, К. Макконел, І. Лукінов, М. Павловський та інші.

Використання енергетичного підходу, заснованого на переведенні всіх елементів витрат в енергетичні показники, виводить на вчення С. Подолинського. Дослідженню різних аспектів енергетичної проблеми з урахуванням екологічних наслідків присвячені роботи українських учених-економістів В. Амбросова, Л. Антоненка, В. Більського, В. Гришка, В. Мартьянова, О. Мороза, В. Перебийноса, В. Рабштини, В. Рижкова, а також зарубіжних учених Г. Бокова, Є. Бобильова, Г. Булатніна, В. Горшкова, В. Краснова, С. Мягкова, Д. Медоуза, О. Медведовського, Н. Реймерса, В. Пирхавки, М. Сєвернєва, А. Созінова та інших.

Однак багато ключових питань теорії і практики раціонального енергоспоживання, що спираються на вчення С. Подолинського про первинність енергії Сонця в еволюції багатства людини, усе ще залишаються не розробленими. Практика стратегічного планування розвитку мегаполісів України провадиться у відриві від їх рекреаційних зон, що прийшли в занепад і не виконують своїх колишніх функцій щодо оздоровлення міського населення.

Так, "Основні положення комплексної програми розвитку сільського господарства Харківської області в 2001-2005 рр. і на період до 2010 року" спрямовані на забезпечення населення області продуктами харчування в кількісному вимірі. Економічні проблеми розглядаються в загальному плані збереження й відновлення родючості ґрунту в цілому без урахування специфіки рекреаційних зон мегаполіса. Енергетичний підхід у цьому документі не використовується взагалі, що звужує методологічну базу наукового обґрунтування перспективи розвитку трудового потенціалу Харкова як мегаполіса в контексті переходу на стандарти ЄС.

У процесі дослідження було вивчено й узагальнено праці вітчизняних і зарубіжних авторів за темою, що вивчається: мегаполіс - здоров'я людей - рекреаційна зона - енергетичне вимірювання ресурсів. Поряд із цим було проаналізовано законодавчі акти Президента країни, Постанови уряду, а також нормативно-методична література за темою дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної проблеми кафедри економіки й менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Розробка методологічних підходів трансформації системи соціально-економічних відносин в Україні", номер державної реєстрації 0199U004423.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуальних основ удосконалення стратегічного й індикативного планування в системі державного регулювання енергоспоживання сільськогосподарських товаровиробників у рекреаційній зоні мегаполіса для збереження та підвищення його рекреаційного потенціалу в контексті збереження трудового потенціалу.

Виходячи з поставленої мети, у роботі було визначено й вирішено такі завдання:

- виявлено основні чинники у сфері стратегічного планування, що стримують перехід на енергетичну парадигму С.А. Подолинського й ноосферне мислення В.І. Вернадського;

- встановлено тенденції в зміні потоків енергії при виробництві продуктів харчування в США для концептуальної оцінки ефективності енергоспоживання в зоні рекреації мегаполіса;

- виконано порівняльний аналіз коефіцієнта енергетичної ефективності в розвинутих країнах і Україні в рамках енергетичного підходу;

- розширено класифікацію макро- та мікроекономічних чинників, що стримують перехід до енергоощадних технологій у зоні рекреації;

- розроблено структурну схему організаційно-економічного механізму державного регулювання енергоспоживання рекреаційної зони мегаполіса;

-обґрунтовано концептуальні підходи до зміни структури товарної продукції аграрного виробництва зони рекреації з метою збільшення частки відновлюваних природних енергоресурсів;

- виявлено характер суперечностей між довгостроковими цілями держави, представленими в стратегічному плануванні й поточними ринковими цілями суб'єктів господарювання рекреаційної зони мегаполіса.

Логіка і структура дослідження являє собою рух від "загального" до "часткового" в трьох взаємопов'язаних аспектах.

У першому (глобальному) аспекті як "загальне" виступає біосфера Землі, а в ролі "часткового" - біосфера окремої країни - України, де значення розміру і структури енерговитрат в АПК помітно зростає.

У другому (регіональному) аспекті в ролі "загального" виступає рекреаційний потенціал мегаполіса як предмет стратегічного планування держави, а в ролі "часткового" - споживані ресурси з їх диференціюючим руйнівним впливом на екосистему рекреаційної зони мегаполіса й через неї - на здоров'я людини.

У третьому (мікроекономічному) аспекті як "загальне" виступає економічна категорія собівартість сільськогосподарської продукції, що виробляється в рекреаційній зоні мегаполіса, а як "часткове" - ключова складова собівартості - споживані покупні енергоресурси, розмір яких визначається ККД непокупної енергії.

У цій триєдності полягає відмітна особливість методологічного підходу й логіки дослідження автора. При такому підході енергоресурси, з одного боку, виступають чинником собівартості аграрної продукції й через ціну справляють прямий вплив на доступність рекреаційних послуг для міського населення. З другого боку, продукти їх згоряння й хімікати руйнують рекреаційний потенціал мегаполіса та зумовлюють значне зростання бюджетних витрат на його відновлення.

Складність і особливість теперішнього періоду економічного розвитку полягає в тому, що свобода господарської поведінки товаровиробників у своєму стратегічному вимірі не враховує довгочасні непомітні екологічні наслідки, які впливають на водний, повітряний басейни рекреаційної зони мегаполіса, а через них - на здоров'я міського населення, що відпочиває, і це викликає неминуче зростання бюджетних коштів на охорону здоров'я.

Об'єктом дослідження виступають процеси енергоспоживання в рекреаційній зоні мегаполіса в рамках енергетичного вчення С. Подолинського.

Предметом дослідження є процеси державного регулювання енергоспоживання в рекреаційній зоні мегаполіса в рамках довгострокового планування трудового потенціалу мегаполіса.

Методи дослідження. З метою забезпечення достовірності й обґрунтованості результатів дослідження було використано широкий спектр загальнонаукових методів:

- теоретичних узагальнень і порівнянь - для розкриття змісту понятійного апарату державного регулювання економічними процесами з метою збереження рекреаційного потенціалу мегаполіса;

- порівняльний аналіз - при виявленні загальних і специфічних складових у моделях державного регулювання економіки України на тлі розвинутих країн і тих, що розвиваються;

- системний підхід - для розкриття суперечностей між стратегічною й поточною орієнтацією товаровиробників за вибором енергоресурсів;

- метод логічного моделювання й конструювання - при класифікації чинників зовнішнього і внутрішнього економічного середовища, які визначають спрямованість та динаміку економічних процесів; обґрунтуванні структурної схеми енергоспоживання й розробки пропозицій на основі логічного узагальнення досвіду різних країн; для виявлення, у світлі вчення С.А. Подолинського, розходжень у розумінні сутності енергетичного підходу, який українськими й зарубіжними вченими різних галузей і наукових шкіл трактується неоднозначно;

- графічний метод - для вивчення й візуального відображення причинно-наслідкових зв'язків у досліджуваних явищах і процесах;

- соціологічного дослідження - для вивчення думок респондентів і експертів за темою дослідження, якими були працівники органів державного управління району, суб'єкти господарювання АПК та викладачі вузів.

Інші питання дисертації вивчались із використанням традиційних для економічної науки методів дослідження.

Методологічну й теоретичну основу дослідження становлять ноосферне вчення В.І. Вернадського та вчення про енергію С.А. Подолинського, організаційно-правові документи про ринкове реформування економіки, енергоспоживання й екологізацію в Україні, праці провідних українських і зарубіжних учених-економістів, що присвячені проблемам стратегічного й індикативного планування в системі державного регулювання економічних процесів.

Інформаційну основу дисертації становлять матеріали і документи державних законодавчих та виконавчих органів України, статистичні щорічники, річні звіти підприємств, дані первинного бухгалтерського й аналітичного обліку діяльності підприємств, наукові статті і публікації в періодичних виданнях. Дисертантом використано положення основ законодавства України з питань енергоспоживання.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, отримані особисто автором:

уперше:

? розроблено концептуальні підходи до енергоспоживання у вигляді структурної схеми державного регулювання енергоспоживання в рекреаційній зоні мегаполіса;

? обґрунтовано класифікацію чинників зовнішнього й внутрішнього економічного середовища, які визначають наперед вектор і рівень енергоспоживання господарської діяльності в АПК рекреаційної зони мегаполіса;

удосконалено:

? уточнено зміст: "стратегічне планування енергопостачання" та коефіцієнта енергетичної ефективності в рекреаційній зоні мегаполіса;

? розроблено пропозиції щодо вдосконалення методики моніторингу рекреаційної зони мегаполіса;

набуло подальшого розвитку:

? обґрунтовано методичні рекомендації щодо зменшення енерговитрат і екологічного навантаження в АПК рекреаційної зони;

? розроблено пропозиції щодо зміни структури товарної продукції в рекреаційній зоні мегаполіса з метою збільшення частки поновлювальних непокупних енергоресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені дисертантом пропозиції і рекомендації щодо зміни структури енергоресурсів, що використовуються в зонах рекреації великих міст (на прикладі м. Харкова), використано Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України в процесі формування основних напрямів державної екологічної політики й програм раціонального природокористування в регіонах (Довідка про впровадження цього міністерства № 19-08-176 від 16.07.1997 р.). Концептуальні підходи щодо переходу на енергетичну оцінку господарської діяльності в рекреаційній зоні мегаполіса використано при складанні "Програми розвитку м. Харкова до 2005 р." обласним науковим товариством "Діалог".

Методичні рекомендації автора "Організаційно-економічні основи формування раціонального енергоспоживання в АПК", видані в 1997 р., використовуються в навчальному процесі на економічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні концептуальних засад переходу на енергетичну оцінку господарської діяльності в рекреаційній зоні мегаполіса, реалізація якої сприятиме підвищенню енергетичної ефективності виробництва і збереженню рекреаційного потенціалу мегаполіса. Усі наукові результати одержано особисто автором. Внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві, зазначений у переліку публікацій наприкінці автореферату.

Апробація результатів дисертації. Одержані в процесі дисертаційного дослідження основні теоретичні висновки, пропозиції й рекомендації доповідались автором на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях:

? міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу" (Харків, 25-27 травня 2000 р.);

? міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління" (Харків, 3-4 листопада 2000 р.);

? Всеукраїнській науково-практичній конференції "Методологія і методика наукових досліджень реструктуризації промисловості України" (Харків, 16 червня 2000 р.);

? міжнародній науковій конференції "Учення Сергія Подолинського й цивілізаційна еколого-економічна перспектива" (Київ, 7 грудня 2000 р.);

? міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності і господарювання" (Харків, 17-18 травня 2001 р.);

? науково-практичній конференції "Погляди вчених-економістів і розвиток України: минуле, теперішнє, майбутнє" (Харків, 10 грудня 2002 р.);

? науково-практичній конференції "Націоналізація і приватизація: минуле, теперішнє, майбутнє" (Харків, 23 квітня 2004 р.).

Публікації за темою дисертації. За результатами проведеного дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових і методичних праць, у тому числі 5 статей та розділів у колективних монографіях у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій у фахових виданнях становить 1,4 умовних друкованих аркуші.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, у якому нараховується 203 найменування, й додатків. Загальний обсяг дисертації - 203 сторінки, у тому числі 27 таблиць, 7 рисунків, 9 додатків.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Державне регулювання економічних процесів в ринковій економіці" викладено світовий досвід та вдосконалення впливу держави в Україні з питань ресурсоспоживання. Зокрема, показано особливості держрегулювання нетрадиційних видів енергоресурсів. Викладено понятійний апарат та методологічний підхід автора.

У другому розділі "Місце та роль рекреаційної зони в житті мегаполіса" автором досліджено функції рекреаційної зони мегаполіса за матеріалами Харківської області та світового досвіду. При цьому виділено центральну Печенізьку рекреаційну зону, за матеріалами якої виконано аналіз енергетичної ефективності сільськогосподарського виробництва. З урахуванням досвіду використання рекреаційних зон у розвинутих країнах пропозиції автора щодо вдосконалення державного регулювання енергоспоживання зводяться до такого:

Реалізація концептуальних підходів може здійснюватися через:

1. Перспективне планування розвитку системи енергозабезпечення рекреаційної зони на рівні області.

2. Виділення цільових коштів міста-мегаполіса на засвоєння інноваційних технологій зі зміною структури використання енергоресурсів у рекреаційній зоні.

3. Фінансування містом і областю програм щодо переходу на екологічно чисті види енергоресурсів, які відновляються (енергія сонця, вітру, води малих рік, біотехнологій тощо).

4. Індикативне планування енергоспоживання на рівні рекреаційних об'єктів, що хазяюють, з використанням:

? системи мотивації населення відмови від шкідливих хімічних препаратів у рослинництві;

? системи змішаного фінансування енергетичних об'єктів зони рекреації великих підприємств, галузей, бюджету міста.

Кінцевою метою при цьому є обґрунтування організаційно-економічного механізму енергоспоживання для підвищення якості життя населення мегаполіса - технологічного, культурного й інформаційного ядра держави в рамках міжнародно прийнятих критеріїв - базових складових індексу людського розвитку.

У третьому розділі "Обґрунтування енергоспоживання в рекреаційній зоні м. Харкова" розраховано коефіцієнт енергетичної ефективності за всіма основними видами продукції за 2000-2002 рр. у Печенізькій рекреаційній зоні м. Харкова.

При фактично отриманій урожайності в несприятливому 2002 році й витратах енергії на 1 га, коефіцієнт енергетичної ефективності (ке) за різними культурами суттєво відрізняється. Серед зернових культур найбільший коефіцієнт (2,57) має ячмінь, найменший (1,64) - кукурудза. У кормовій групі коефіцієнт енергетичної ефективності у два рази перевищує вищенаведений показник. Так, багаторічні трави на зелений корм дали найвищий показник - 4,44. Близький до цього показника (4,0) мають поліпшені пасовиська. Самий низький показник (1,22) одержано при вирощуванні кормових коренеплодів.

Порівнюючи динаміку коефіцієнта енергетичної ефективності за останні три роки, що досліджувалися (2000-2002 рр.), у контексті мети дослідження можна зробити такі узагальнення. Хоча ефективність використання виросла, все ж цей показник залишається у 2-2,5 рази нижче у порівнянні з передовими країнами ЄС, що в умовах європейської інтеграції потребує глибокої стратегічної оцінки наслідків вступу України до ВТВ і ЄС.

Враховуючи, що у теперішній час основним видом товарної продукції тваринництва у досліджуваному районі є молоко, потреба в якому з розширенням рекреаційних послуг буде тільки зростати, нами виконаний енергетичний аналіз цього виду продукції. Наведені в таблиці 1 дані показують, що в структурі енерговитрат на виробництво молока у суспільному секторі досліджуваного району 54,3% займають корми, 19,1% - витрати енергії на ремонт стада. Інші складові енерговитрат на цей вид продукції займають від 0,7% до 8,2%. Оскільки коефіцієнт енергетичної ефективності залежить від енергії виробленої продукції, тобто від продуктивності дійного стада і енерговитрат на її виробництво, в рамках мети нашого дослідження представляється доцільним відмітити наступне.

Зростання ефективності енергії може базуватися тільки на зростанні частки непокупних енергоресурсів, що передбачає енергетичну оцінку.

Використання методики енергетичних еквівалентів дає можливість встановити окупність енергетичних витрат на виробництво молока у Печенізькому районі.

Таблиця 1 Структура витрати енергії та ефективність її використання при виробництві молока в середньому по Печенізькому району в 2002 р.

	Показники	Енергоємність ГДж/гол. на рік	Питома вага, %
1.	Ремонт стада	29,5	19,1
2.	Машини та обладнання	2,8	1,8
3.	Будівлі і споруди	1,1	0,7
4.	Електроенергія	6,6	4,3
5.	ППМ	4,3	2,8
6.	Теплова енергія	8,3	5,4
7.	Корма	83,7	54,3
8.	Праця	5,3	3,4
9.	Підстилка	12,6	8,2
10.	Разом	154,2	100,0
11.	Енерговміст виробленої продукції, ГДж	7,04
12.	Коефіцієнт енергетичної ефективності Ке	0,046

Таким чином, коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва молока склав 0,046%. З підвищенням продуктивності корів коефіцієнт енергетичної ефективності буде збільшуватися, проте не прямо пропорційно, так як зі зростанням продуктивності тварин збільшуються енерговитрати в абсолютному обсязі і зменшуються у розрахунку на одиницю продукції.

Для обґрунтування системи мір державного регулювання енергоспоживання в рекреаційній зоні мегаполіса нами виконана класифікація факторів зміни структури і питомого рівня енергоспоживання (табл. 2). Як системоутворюючий фактор цієї класифікації нами прийняті економічні інтереси посадових і фізичних осіб на основі теорії потреб. Це означає, що за теорією А. Маслоу учасники виробничих процесів керуються первинними потребами, а посадові особи органів державного управління - вторинними, але дії повинні бути однонаправленими.

Хоча будь-яка класифікація, як відомо, носить умовний характер, на даному етапі розвитку системи державного регулювання важливіших стратегічних економічних процесів вважаємо її доцільною і корисною. Її корисність, на наш погляд, може проявитися, насамперед, для більш глибокого осмислення прихованого взаємозв'язку широкого кола різнорідних умов і причин, які впливають на процес енергоспоживання в зоні рекреації.

Запропонована класифікація дозволяє:

? по-перше, зрозуміти багатомірний характер досліджуваного процесу, що виключає одномірне рішення самої проблеми - підвищення коефіцієнта енергетичної ефективності на основі змін якоїсь однієї складової;

? по-друге, зрозуміти прихований причинно-наслідковий зв'язок між економічними інтересами суб'єктів господарської діяльності, органів державного управління і руйнівними енерговитратними процесами які продовжують мати місце в рекреаційній зоні мегаполіса в теперішній час;

Таблиця 2 Класифікація чинників державного регулювання енергоспоживання в рекреаційній зоні мегаполіса (авторська розробка)

	Класифікаційна ознака	Характеристика ознаки
1.	Випливають із цінової переваги різних видів енергоресурсів	Ціна одиниці споживаних енергоресурсів без урахування їх екологічного впливу
2.	Зумовлені рівнем прямої державної підтримки	Частка державних дотацій до ціни придбання енергоресурсів, компенсацій витрат тощо
3.	Мотивація керівників і спеціалістів районної державної адміністрації за збереження та підвищення рекреаційного потенціалу	Облік збереження рекреаційного потенціалу при оцінці посадових осіб районних органів управління
4.	Мотивація населення й виробничого персоналу АПК рекреаційної зони щодо підвищення ККД непокупних видів енергії та збільшення частки відновлюваних первинних джерел енергії	Структура річних прибутків населення зони рекреації, можливість збільшення прибутків при екологізації виробництва
5.	Рентабельність і рівень ліквідності підприємств АПК рекреаційної зони як чинник інвестиційної привабливості	Оснащеність виробництва енергоощадною технікою нового покоління; частка товарної продукції, одержаної на нових технологіях, рентабельність та ін.

? по-третє, побачити необхідність розмежування відповідальності за рівнями управління в механізмі державного регулювання енергоспоживання, яке формується, у зоні рекреації. (Рис. 1).

На думку автора, обмежені бюджетні кошти доцільно сконцентрувати на рекреаційних зонах мегаполіса як особливих об'єктах державного регулювання, де сконцентровано проблеми здоров'я міського населення в рамках оздоровлення загальної екологічної ситуації приміських зон великих міст. Спираючись на енергетичне вчення С. Подолинського, необхідно підвищувати ККД використання непокупних відновлюваних джерел енергії, що об'єктивно передбачає збільшення площ окультурених сінокосів, луків і пасовиськ. Саме в рамках такого підходу розвивається приміське тваринництво провідних країн ЄС, де частка ріллі становить менше 50% при 82% в Україні.

Як основні наукові елементи своїх пропозицій автор використав висновки інших дослідників про зміну коефіцієнта енергетичної ефективності за весь період еволюції людської діяльності на Землі.

Висновки

1. Удосконалення форм державного регулювання в рекреаційній зоні мегаполіса передбачає розширення фундаментальних і прикладних досліджень з використанням сучасних методик енергетичного аналізу. Це дозволить розширити наше уявлення про якісно інші підходи розвинутих держав, перш за все ЄС, щодо підвищення частки непокупних відновлюваних енергоресурсів у структурі енергетичного балансу основних галузей виробництва, які формуються з урахуванням досягнень біотехнологій, екологізації виробництва в комплексному поєднанні виробничо-технологічних і чисто рекреаційних функцій в енергетичному вимірі. У рамках ноосферного вчення В.І. Вернадського та енергетичного вчення С.А. Подолинського Україна має всі передумови перейти до раціонального енергоспоживання на перших етапах в рекреаційних зонах, а потім - і на іншій території. Реалізація наших пропозицій дозволить при обмежених бюджетних коштах підвищити оздоровчі функції рекреаційних зон мегаполіса, що позитивно позначиться на збереження й розвиток трудового потенціалу міського населення, а в остаточному підсумку - на підвищення соціальної ефективності ринкових реформ країни в цілому.

2. Проведене нами дослідження енергоємності сільськогосподарського виробництва Печенізького району Харківської області дозволяє зробити такі висновки. Ринкові перетворення суспільно-природної взаємодії на рівні окремої рекреаційної зони мегаполіса передбачають, насамперед, оцінку стану природоресурсного потенціалу, а також розробку концептуальних напрямків підвищення його ефективного використання. Особливість Печенізького району як рекреаційної зони мегаполіса визначається структурою й величиною його природоресурсного потенціалу, який має свою специфіку:

а) основними складниками є земельні, водні та рекреаційні ресурси;

б) основними видами природовикористання є сільськогосподарське й рекреаційне.

3. Тому основними напрямами державного регулювання енергоспоживання в цій рекреаційній зоні з позицій енергетичного вчення С. Подолинського повинні бути: збалансованість екологічних та економічних інтересів, що передбачає екологічну безпеку, раціональне використання природних ресурсів, покращення екологічного стану басейну Печенізького водосховища - центра рекреаційної зони. Землі Печенізької рекреаційної зони повинні використовуватися в основному для сінокосіння й випасання худоби; землі, розташовані на крутих схилах (із крутістю понад 15 градусів) доцільно використовувати для суцільного залісення. Використання земель рекреаційної зони повинно здійснюватися на основі пріоритетності вимог екологічної безпеки, обов'язковості дотримання екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів у процесі сільськогосподарської діяльності, а також за умови регулювання водного режиму, збереження та відтворення родючості ґрунтів.

4. З метою зменшення витрат енергії на виробництво кормів у Печенізькому районі виникає необхідність і доцільність переведення частини орних земель, розташованих на малопродуктивних схилових землях, у ґрунтозахисних сівозмінах у культурні пасовиська. Виведення частини земель із сівозмін і переведення їх у культурні пасовиська дасть змогу зберегти їх від водної ерозії та підвищити родючість, екологічну чистоту довкілля, суттєво знизити витрати ресурсів і енергії на одиницю продукції.

5. Дослідження автора показало, що найбільш енергоощадними культурами в Печенізькому районі є зелена маса пасовиськ, багаторічних трав і сінаж, а найбільш енерговитратними культурами виявилися кормові коренеплоди, кукурудза на силос, сіно однорічних трав. У структурі енергетичних витрат на вирощування сільськогосподарських культур найбільшу питому вагу мають паливно-мастильні матеріали, добрива, утримання основних засобів. Енергія праці найбільшу питому вагу має при вирощуванні кормових коренеплодів, а найменшу - на пасовиськах. Витрати енергії на добрива й пестициди мають найбільшу питому вагу при вирощуванні кукурудзи на зерно, силос і зелений корм, а найменшу - багаторічних трав.

6. Враховуючи цінну енергоощадну функцію зернобобових культур, необхідно розширювати площу з посіву в господарствах Печенізького району в сівозміні до 10-15%, що дозволить збільшити вихід білка з одиниці площі, збільшити накопичення органічних речовин у ґрунті й відповідно покращить її родючість. На підставі енергетичної оцінки різних типів годівлі молодняку великої рогатої худоби зроблено висновок, що найбільш ресурсоощадним і енергоощадним є сінажний тип годівлі, а найбільш ресурсо- й енерговитратним - силосний тип годівлі худоби. Найбільша кількість витрат енергії при вирощуванні й відгодівлі молодняку великої рогатої худоби припадає на корма, ПММ, амортизацію основних засобів.

7. У структурі енергетичних витрат на виробництво молока найбільшу питому вагу мають корма, ремонт стада, підстилка, ПММ, а найменшу - праця й електроенергія. Рівень виробництва молока в рекреаційній зоні доцільно мати не менше 20-25% в товарній продукції. Із підвищенням продуктивності тварин коефіцієнт енергетичної ефективності збільшуватиметься, однак не прямо пропорційно, бо зі зростанням продуктивності тварин зростуть і енерговитрати в абсолютному обсязі, але знижуються в розрахунку на одиницю продукції.

8. Подальше нарощування сільськогосподарського виробництва, орієнтоване тільки на збільшення витрат енергоресурсів, потребувало б величезного зростання матеріальних витрат, не завжди пропорційного приросту продукції. Збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва й тваринництва може і повинно супроводжуватися зниженням питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів за рахунок інтенсивних енергоощадних технологій обробітку культур, виробництва м'яса й молока, раціонального комплектування та організації роботи машинно-тракторного парку, більш повного використання непокупних джерел енергії, а в майбутньому - переходу до відновлюваних видів енергії.

9. Основними шляхами енергозбереження в досліджуваній зоні, на наш погляд, можуть бути:

? по-перше, збільшення частки енергоощадних технологій, машин, обладнання, удосконалення існуючих технологій та обладнання, у тому числі збільшення частки вже освоєних енергоощадних технологій, удосконалення технічної бази транспортування й збереження енергоресурсів;

? по-друге, впровадження нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії й палива: вітроенергетики, сонячної енергетики, гідроенергетики, нетрадиційного палива (біогазу ферм);

? по-третє, удосконалення обліку й контролю за витратою енергоресурсів.

Теперішній стан з використанням відновлюваних непокупних енергетичних ресурсів у Печенізькому районі Харківської області характеризується погіршенням ресурсовикористання в цілому як у галузі рослинництва, так і тваринництва, що визначає балансування аграрного сектора на межі збитковості. Через це ситуація вимагає посилення державного регулювання й поглиблення наукових досліджень, спрямованих на визначення резервів і шляхів мінімізації енергоспоживання для підвищення цінової конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції насамперед на внутрішньому ринку - у зоні відпочинку населення мегаполіса.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Антоненко Л.А., Руднєв А.С. Державне регулювання інноваційної діяльності енергоспоживання рекреаційної зони м. Харкова // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу. Кол. монографія у двох томах. Т. 1 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Е. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2000. - С. 306-400.

2. Руднев А.С. Государственное регулирование комплексного использования рекреационной зоны мегаполиса (на примере г. Харькова) // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Українська інженерно-педагогічна академія, 2000. - С. 206-207.

3. Руднев А.С. Методика мониторинга рекреационной зоны мегаполиса // Вісник Східноукраїнського національного університету. Науковий журнал. Економічні науки. - 2001. - № 1(35). - С. 193-197.

4. Руднєв А.С. Структура продукції, що виробляється в рекреаційній зоні мегаполіса в контексті енергетичної теорії С.А. Подолинського // Учення Сергія Подолинського і цивілізаційна еколого-економічна перспектива: Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження С.А. Подолинського. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 115-119.

5. Антоненко Л.А., Руднев А.С. Основные направления государственного регулирования хозяйственной деятельности рекреационной зоны мегаполиса // Проблеми ефективності функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т. 2 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Е. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2001. - С. 12-14.

6. Руднев А.С. Энергетическая эффективность хозяйственной деятельности в Печенежской рекреационной зоне г. Харькова // Социальная экономика. - 2003. - № 4. - С. 29-34.

АНОТАЦІЯ

Руднєв А.С. Державне регулювання енергоспоживання у рекреаційній зоні мегаполісу (на матеріалі Харківської області). - Рукопис.

Дисертація на пошук наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. - організація управління, планування і регулювання економікою. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.

Дисертація присвячена вивченню державного регулювання енергоспоживання у рекреаційній зоні мегаполісу, причин, які визначають рівень та структуру ресурсоспоживання, та розробці підходів щодо їх удосконалення. У дисертації виокремлено функції рекреаційної зони, на які суттєво змінилися під час ринкових реформ в Україні. Аналіз методики моніторингу рекреаційної зони дозволив виділити суперечності у короткостроковому та довгостроковому періодах при здійсненні функцій планування. Також проаналізовано ефективність господарської діяльності Печенізької рекреаційної зони та наведено причини щодо низької частки непокупних поновлюваних енергоресурсів. Класифікація макроекономічних факторів енергоспоживання у рекреаційній зоні мегаполісу є основою для удосконалення механізму державного регулювання енергоспоживання, включаючи прямі та непрямі форми державної підтримки переходу до прогресивних енергоощадних технологій.

Ключові слова: стратегічне планування, державне регулювання енергоспоживання, функції рекреації, класифікація факторів енергоспоживання, трудовий потенціал мегаполісу, коефіцієнт енергетичної ефективності.

АННОТАЦИЯ

Руднев А.С. Государственное регулирование энергопотребления в рекреационной зоне мегаполиса (на материалах Харьковской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организаций управления, планирования и регулирования экономикой. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена выявлению и обоснованию особенностей государственного регулирования энергопотребления в рекреационной зоне мегаполиса и разработке предложений концептуальных подходов по совершенствованию этого процесса.

В первом разделе "Государственное регулирование экономических процессов в рыночной экономике" рассмотрены объективные предпосылки государственного регулирования экономических процессов, которые определяют уровень и структуру ресурсопотребления. Особое внимание уделено особенностям государственного регулирования энергопотребления, в частности нетрадиционных видов энергоресурсов. Раздел завершается исследованием понятийного аппарата и методологией исследования, которая базируется на ноосферном учении В.И. Вернадского и энергетическом учении С.А. Подолинского.

Во втором разделе "Место и роль рекреационной зоны в жизни мегаполиса" исследованы особенности мегаполисов и проблема их развития в контексте сохранения здоровья городского населения. Выделены основные функции рекреационной зоны, которые за период рыночного реформирования в Украине существенно сужены и деформированы. Исследование методических подходов мониторинга рекреационной зоны позволило выявить ряд противоречий в краткосрочном и долгосрочном периодах при осуществлении функций планирования. Раскрыты преимущества энергетического анализа развития сельского хозяйства развитых стран мира с использованием учения С. Подолинского.

В третьем разделе "Обоснование энергопотребления в рекреационной зоне г. Харькова" выполнен анализ энергетической эффективности хозяйственной деятельности Печенежской рекреационной зоны г. Харькова.

Основными факторами низкого уровня доли непокупных возобновляемых энергоресурсов (энергии солнца, осадков и плодородия почв) выступают:

? отсутствие в стратегическом планировании развития крупных городов разделов, посвященных их рекреационным зонам;

? неадекватность экономических интересов управляемой подсистемы рекреационной зоны (органов государственного управления районов) дифференцированным экономическим потребностям и интересам основных субъектов управляемой подсистемы;

? Несовпадение во времени краткосрочных ежегодных экономических целей хозяйствующих субъектов рекреационной зоны и стратегических долговременных потребностей городского населения в сохранении рекреационного потенциала природной основы укрепления своего здоровья и здоровья будущих поколений.

Выполнена классификация макроэкономических факторов энергопотребления в рекреационной зоне мегаполиса. С ее использованием обоснованы концептуальные подходы совершенствования механизма государственного регулирования энергопотребления, которые включают прямые и косвенные формы государственной поддержки перехода на прогрессивные энергосберегающие технологии.

Ключевые слова: стратегическое планирование, государственное регулирование энергопотребления, функции рекреации, классификация факторов энергопотребления, трудовой потенциал мегаполиса, коэффициент энергетической эффективности.

ANNOTATION

Rudnyev A.S. State Regulation of Energy Consumption in the Recreational Zone of a Megapolis (using the data of the Kharkiv region). - Typescript.

A thesis for the scientific degree of candidate of economics, speciality 08.02.03. - Organization of Economic Management, Planning and Control. - V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2004.

The thesis explores state regulation of energy consumption in the recreational zone of a megapolis, reviews the reasons for the standard and structure of resources consumption, and gives ways to improve it. It lists the functions of the recreational zone, greatly affected during the Ukrainian market reforms. The analysis of the methodology for recreational zone monitoring reveals contradictions in the short-term and long-term planning periods. The work analyses energy efficiency of the business activity in the Pechenehy recreational zone and explains the low proportion of non-purchased renewable energy resources. A classification of the macroeconomic factors of energy consumption in the recreational zone of a megapolis shows ways to improve the mechanism of state regulation of energy consumption, e.g. direct and indirect state support of transition to modern energy-efficient technologies.

Key words: strategic planning, state regulation of energy consumption, functions of recreation, classification of energy consumption factors, megapolis labour potential, energy efficiency coefficient.

Размещено на Allbest.ru

...