Методологічні основи регулювання потенціалу економічного розвитку регіону

Харків - 2004

• Анотація

Дьомін О.О. Методологічні основи регулювання потенціалу економічного розвитку регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економіки. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.

Подано результати дослідження методологічних основ системи управління розвитком регіону. Узагальнено теоретичні підходи до управління потенціалом регіону. Вивчено та поглиблено основні принципи і підходи до управління розвитком регіону. Визначена система функцій регіонального управління. Визначені фактори й умови ефективного використання потенціалу регіону. Здійснено дослідження потенціалу регіону, факторів, умов прискорення і розвитку. Проаналізовано систему показників оцінки економічного потенціалу по Україні в цілому і по її регіонах. Оцінено динаміку використання економічного потенціалу в регіонах України. Досліджені складові економічного потенціалу (виробничого, трудового, інноваційного, фінансового, і потенціалу зовнішньоекономічної діяльності). Розглядається застосування кластерного аналізу спрямованого на групування регіонів України за рівнем використання потенціалу. Запропоновано шляхи удосконалювання механізмів досягнення економічної рівноваги в розвитку і використанні потенціалу регіону. Розроблено концепцію державного регулювання потенціалу регіону. Визначено напрямки удосконалення механізму регіонального розвитку. Розроблено програму сприяння розвитку та ефективному використанню економічному потенціалу регіонів.

Ключові слова: регіон, потенціал, резерв, економічний розвиток, кластерний аналіз, рейтингова оцінка, механізм регулювання.

Аннотация

Демин О.О. Методологические основы регулирования потенциала экономического развития региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономики. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2004.

Диссертационная работа посвящена исследованию условий развития и использования резервов экономического потенциала региона.

Представлены результаты исследования методологических основ системы управления развитием региона. Обобщенны теоретические подходы к управлению потенциалом региона. Изучены и углублены основные принципы и подходы к управлению развитием региона. Определена система функций регионального управления. Освещены проблемные вопросы резервов повышения эффективного использования экономического потенциала. По результатам деятельности регионов Украины определены факторы и условия эффективного использования потенциала региона. Осуществлены исследования потенциала региона, факторов, условий ускорения и развития, изучены особенности функционирования регионов.

Проанализирована система показателей оценки экономического потенциала по Украине в целом и по ее регионам. Оценена динамика использования экономического потенциала в регионах Украины. Представлены результаты анализа использования составлящих экономического потенциала (производственного, трудового, инновационного, финансового и потенциала внешнеэкономической деятельности). Обоснована целесообразность использования построенных экономико-математических моделей, характеризующих общие факторы и условия формирования потенциала региона.

Разработаны методологические рекомендации, направленные на регулирование потенциала экономического развития региона, включающие систему принципов, функций и методов государственного регулирования регионального развития. Рассматривается применение кластерного анализа направленного на группировку регионов Украины по уровню использования потенциала. Разработан финансово-экономический механизм развития потенциала региона, включающий финансовое обеспечениие, регулирование использования резервов по критериям, оценку резервов потенциала. балансирование использования региональных ресурсов на основе обобщающих критериев.

Предложены пути совершенствования механизмов достижения экономического равновесия в развитии и использовании потенциала региона. Представлена концепция государственного регулирования потенциала региона, которая содействует созданию организационной государственной структуры управления развитием региона. Определены направления усовершенствования механизма регионального развития. Разработана программа стратегии развития модели управления, направленная на содействие развитию и эффективному использованию экономического потенциала регионов.

Ключевые слова: регион, потенциал, резерв, экономическое развитие, кластерный анализ, рейтинговая оценка, механизм регулирования.

Annotation

Diomin O.A. Methodological fundamentalses of regulation of a potential of economic development of region. - Manuscript.

The dissertation for scientific degree of Candidate of Economic Sciences on Speciality 08.02.03 - Organization of management, planning and regulation of economy. - V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2004.

The outcomes of a research of methodological bases of a control system of development of region are represented. Hammering the theoretical aproaches to management of a potential of region. Are investigated the main principles and approaches to management of development of region are profound. The system of functions of regional management is determined. The factors and conditions of an effective utilization of a potential of region are determined. The researches of region, potential, factors, conditions of acceleration and development are carried out. The system of parameters of an evaluation of an economic potential on Ukraine as a whole and till it to regions is analysed. Appreciated dynamics (changes) of use of an economic potential in regions of Ukraine. Are investigated consisting of an economic potential (industrial, labour, innovation, financial, and potential of foreign trade activities). The application of cluster analysis directed on a grouping of regions of Ukraine on a level of use of a potential is considered. The paths of perfecting of mechanisms of reaching of an economic equilibrium in development and use of a potential of region are offered. The concept of state regulation of a potential of region is developed. The directions of improvement of the mechanism of regional development are determined. The program of assistance to development and effective utilization to an economic potential of regions is developed.

Key words: region, potential, reserve, economic development, cluster analysis, rating grate, mechanism of regulation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Необхідність наукового обґрунтування методологічних основ регулювання економічного розвитку регіону зумовлена відсутністю єдиних наукових засад та практичної узгодженості функціонування усіх ланок економіки. Дослідження і розробка загальнотеоретичних принципів ефективного регулювання ринкової економіки є одним з найважливіших завдань сучасного етапу розвитку України, оскільки нині у суспільстві відбулося визначення сил, котрі можуть забезпечити реалізацію конкретного механізму його розвитку. Проблемою є невідповідність існуючих методологічних підходів і методичного інструментарію економічного розвитку регіону вимогам та особливостям ринкової інфраструктури України і новітнім досягненням розвитку механізмів управління.

Дослідження економічного потенціалу регіональних виробничих комплексів є однією з ключових проблем подальшого розвитку держави. Найбільш важливе значення в цьому процесі належить дослідженню чинників та умов підвищення ефективності використання наявних регіональних ресурсів та всебічного обгрунтування перспективних напрямків послідовного нарощування виробничих потужностей на базі використання сучасних ринково-економічних важелів.

Проблемам розробки методологічних засад та окремим складовим механізму регіонального управління економічним потенціалом приділяли належну увагу багато провідних вчених-економістів: Л. Абалкін, О. Алимов, В. Бабич, Ю. Бажал, В. Беседін, Д. Богиня, П. Гайдуцький, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Голіков, Б. Данилишин, М. Долішній, Б. Кваснюк, Е. Лібанова, І. Лукінов, В. Лушкін, С. Мочерний, С. Пирожков, А. Філіпенко, В. Черняк, М. Чумаченко, В. Щелкунов та ін.

У центрі уваги більшості вчених знаходиться вивчення окремих напрямків використання потенціалу регіонів: виробничого потенціалу, інтелектуального, податкового, інвестиційного та інших. Між тим, дослідження окремих аспектів цієї комплексної проблеми є недостатнім для оцінки якісних характеристик загального потенціалу сучасного регіонального розвитку. Головна мета регулювання економічного розвитку регіону полягає в забезпеченні соціально-ефективного використання ресурсів. Відсутність єдиних підходів щодо управління регіонами створює значні труднощі на шляху формування загальної методології в розрізі оцінки регіонального потенціалу. Розробка методичної бази управління регіональним розвитком потребує оптимального поєднання інтересів держави і кожного регіону, урахування вимог сталого функціонування економічних, соціальних, демографічних, екологічних, науково-технічних та інших факторів, що формують економіко-адміністративну інфраструктуру регіону.

Недостатня розробленість цих питань свідчить про складність і актуальність вибраної теми, а також зумовлює необхідність змістовного дослідження регіонального розвитку, аналізу основних умов та чинників цього процесу, розробки відповідних методологічних і науково-методичних основ раціонального використання резервів економічного потенціалу регіонів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна в рамках науково-дослідницької роботи за темами: “Розробка методологічних підходів трансформації системи і соціально-економічних відносин в Україні”, (номер державної реєстрації 0199U004423); “Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку”, (номер державної реєстрації 0101U002800); “Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного та виробничого потенціалу України”, (номер державної реєстрації 0104U000676).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальненні і обґрунтуванні теоретико-методологічних підходів до оцінки використання економічного потенціалу регіонів, а також розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення функціональної структури загальнодержавного організаційно-економічного механізму управління розвитком місцевих виробничих комплексів.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

- провести теоретичне обґрунтування принципів та функцій використання економічного потенціалу регіону;

- проаналізувати існуючі підходи до використання резервів потенціалу регіону;

- узагальнити цілі та функції державного регулювання регіонального потенціалу ;

- дослідити особливості функціонування економічного потенціалу регіонів та здійснити їх порівняльну характеристику;

- виявити закономірності взаємодії факторів та умов підвищення ефективності використання регіонального потенціалу;

- розробити науково-методичні принципи кількісного визначення рівня впливу чинників потенціалу регіону на темпи зростання обсягів виробництва;

- визначити та обґрунтувати концепцію державного регулювання потенціалу регіону;

- обґрунтувати та запропонувати схему організаційно-економічного механізму регіонального розвитку;

- визначити шляхи удосконалення організаційно-економічної структури системи управління потенціалом регіону на підставі виконаного кластерного аналізу;

- визначити шляхи удосконалення державної регіональної політики.

Об'єктом дослідження є процес взаємодії складових економічного потенціалу регіону, що зумовлює його стійкий розвиток.

Предметом дослідження є методологічні принципи та науково-методичні механізми управління резервами сталого економічного розвитку виробничих комплексів на державному та регіональному рівнях.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнотеоретичні принципи діалектичного пізнання, поєднання логічного та історичного аналізу, дедукції і індукції. Інформаційною базою стали матеріали офіційних видань Державного комітету статистики та його регіональних управлінь, Національного банку України, дані вітчизняної і зарубіжної наукової літератури.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження використано методологію системного аналізу при визначенні властивостей потенціалу регіону, методи порівняння та рейтингової оцінки при дослідженні тенденцій нарощування потенціалу регіону, методи кластерного аналізу у поєднанні з корреляційно-регресійним аналізом, методи інтеграції та синтезу при визначенні впливу чинників потенціалу на регіональний розвиток, а також трендовий аналіз при моделюванні економічних процесів в регіоні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці методологічних основ та обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо створення сучасної системи ефективного управління розвитком регіону.

Вперше:

- розроблено методологічні засади щодо регулювання потенціалу економічного розвитку регіону, які включають систему принципів, функцій та методів державного та місцевого регулювання регіонального розвитку;

- розроблено науково-методичні основи комплексного визначення досягнутого рівня економічного потенціалу регіону та формування гнучкої системи державного і регіонального регулювання економічного розвитку.

Удосконалено:

- на базі існуючих підходів розроблено фінансово-економічний механізм управління розвитком регіонів, що забезпечує більш повне використання наявного потенціалу;

- з нових методологічних позицій запропоновано концнптуальну схему удосконалення управління розвитком регіону, що, на відміну від існуючих, забезпечує реалізацію узгодженого розвитку регіонів з урахуванням виробничого, трудового, фінансового, інноваційного ресурсів та потенціалу зовнішньоекономічної діяльності регіонів;

- економічні оцінки рівня впливу чинників економічного потенціалу на обсяги виробництва регіону та методичні підходи до визначення кількісних характеристик цих взаємозв'язків, що створює передумови для оптимізації регіонального управління.

Дістало подальший розвиток:

- обґрунтовані методичні підходи щодо формування організаційно-економічної структури управління регіоном, яка забезпечує найбільш ефективне використання наявного потенціалу регіонального розвитку;

- поглиблено визначення категорії “економічний потенціал регіону” та запропоновано класифікаційний підхід до визначення принципів державного регулювання розвитку регіону, що на відміну від прийнятого в сучасній економічній практиці, виділяє функціональну, організаційну, загальноуправлінську та інші складові.

Практичне значення наукових результатів дослідження полягає в тому, що отримані висновки й узагальнення дисертаційної роботи доведені до рівня методичних і практичних пропозицій. Вони були використані при розробці Концепції державної регіональної політики. Висновки аналітичних досліджень та методичні розробки можуть бути корисними для практичної діяльності керівних кадрів регіонів та загальнодержавного управління. Практичне впровадження отриманих наукових результатів підтверджується відповідними довідками Міністерства палива та енергетики України (№02/02-180 від 26 квітня 2004р.), Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції (№22-33/330 від 27 вересня 2004р.), Адміністрації Призидента України (№341 від 25 травня 2004р.), Харьківського державного економічного університету (№86/02-128 від 27 вересня 2004р). Основні методологічні положення та науково-методичні розробки, викладені в дисертаційному дослідженні, використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною працею, в якій викладено авторський підхід до вивчення та удосконалення методичних засад регулювання економічного потенціалу регіонів на новій методологічній основі. Всі наукові результати дисертаційної роботи отримані автором особисто.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях Харківського обласного наукового товариства з вивчення спадщини М.І. Туган-Барановського. Результати та висновки дисертації оприлюднені і отримали позитивну оцінку на наступних конференціях: ІІ Міжнародна конференція “Проблеми економіки та транспорту” (Дніпропетровськ, 2002), науково-практична конференція “Погляди вчених-економістів на розвиток України: минуле, теперішнє, майбутнє” (Харків, 2003), IV Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2003), Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми регіональної політики України” (Київ, 2003), економічний форум “Регіони України - їх можливості та перспективи розвитку” (Кам'янець-Подільский, 2004), Міжнародна конференція “Розвиток місцевого самоврядування в Україні у контексті євроінтеграції” (Київ, 2004), науково-практична конференція “Націоналізація і приватизація: минуле, теперішнє, майбутнє” (Харків, 2004), Міжнародний форум “Інновації. Інвестиції. Інтеграція” (Київ, 2004).

2. Основний зміст

Перший розділ дослідження “Методологічні основи системи регулювання розвитку регіону” присвячено визначенню теоретичних та методологічних основ відродження та стійкого економічного розвитку регіонів в умовах ринкових форм господарювання.

Автором розглянуті закономірності формування потенціалу регіонів України. Дослідження потенціалу регіонів України зумовлене політикою розміщення виробничих сил колишнього СРСР.

Аналіз показав, що суттєвий вплив на використання потенціалу регіону чинить економіко-географічне положення регіону.

Вивчення умов формування потенціалу довело необхідність визначити існуючі методологічні засади регулювання регіонального розвитку. Для вирішення цього питання автором було запропоновано систему принципів, функцій та цілей регіонального розвитку. Проведений в розділі аналіз дає підставу стверджувати, що регіон має складові елементи економічного потенціалу: виробничий, природний, трудовий, соціальний, інформаційний, інтелектуальний, інноваційний, фінансовий, бюджетний та потенціал зовнішньоекономічної діяльності.

Розроблена автором система принципів регіонального управління включає основні напрямки: Загально управлінський, що орієнтований на реалізацію раціональної організації процесів, ритмічності, концентрації виробництва, гнучкості, свободи прийняття рішень, делегування повноважень, тощо. Організаційний блок націлено на самоорганізацію, зворотній зв'язок, контроль, програмний підхід та оптимальність. Цільовий блок спрямовано на орієнтацію на кінцевий результат, цілісність об'єкту управління, системність управління, координацію зусиль. Функціональний блок передбачає неповну визначеність, обмеження інформації, релевантність інформації, соціальну відповідальність, раціональну структуру, мінімізацію кількості ступенів в ієрархії управління, зосередження на одному рівні всіх функцій управління, концентрацію функціональних ланок у функціональних вузлах, виділення функціональних ланок в єдиному управлінні, запобігання дублюванню інформації, мінімізацію потоків команд з кожної ланки управління та первинність стратегії перед структурою. Стратегічний блок припускає орієнтацію на довгострокову перспективу, чітке визначення цілей і пріоритетів, виявлення сильних і слабких сторін, планування дій з урахуванням ризику, раціональне розподілення відповідальності, ефективну організацію робіт і контролю, урахування інформаційного фактору та ведення моніторингу. Інтеграційний напрямок забезпечує реалізацію системи взаємовідносин потенціалів: виробничого, фінансового, трудового, інноваційного та зовнішньоекономічної діяльності. Принципи функціонування яких у свою чергу, несуть відбитки функціонування відповідних економічних категорій та сегментів економіки.

В роботі розглянуто існуючі підходи до класифікації цілей регіонального розвитку, які класифіковані по змісту, термінам, важливості та рівню управління, а також обґрунтована ієрархія цілей.

Аналіз організаційної ефективності функціонування структур регіональних органів державного управління підтвердив доцільність удосконалення функціональної організації системи управління регіоном. Дослідження системи функцій регіонального управління виявило, що пріоритетом регіонального розвитку повинні стати конкретні цільові сегменти економічного потенціалу, а саме: виробничий, трудовий, фінансовий, інноваційний, інтелектуальний та зовнішньоекономічний. У відповідності зі вказаним, розроблені пропозиції щодо удосконалення організаційної структури регіонального управління.

Обґрунтована система функцій, які можуть бути застосованими в управлінні регіоном й спрямовані на оптимізацію використання економічного потенціалу. В основу запропонованої схеми покладені якісні та кількісні оцінки розвитку окремих складових потенціалу.

Дослідження функціональних особливостей регіонального управління виявило специфічні цілі, що часто не кореспондують ні з цілями виробництва, ні з галузевими цілями, ні з загальнодержавними цілями.

Регіональне управління має більш широкий спектр цілей, ніж вищеперераховані. Державні, галузеві та цілі суб'єктів підприємницької діяльності, переломлюючись через цілі регіону, частково набувають нового змісту.

Узагальнення існуючих підходів з точки зору запропонованого методологічного підходу, та загальна оцінка фактичного стану економічного потенціалу регіонів дозволили сформувати наступний перелік пріоритетних цілей розвитку регіону з огляду на максимізацію та підвищення ефективності використання потенціалу регіону:

- збереження та примноження існуючого потенціалу, що проявляється у проведенні відповідної інвестиційної, демографічної, екологічної, експортної та фінансової політики;

- формування умов оптимізації використання наявного потенціалу, що забезпечується через всебічне стимулювання розвитку інфраструктури та формування систем досконалого обліку потенціалу, розробці на їх основі систем моніторингу використання потенціалу;

Проведені дослідження дозволили встановити, що оптимальним з точки зору використання потенціалу є формування регулюючих впливів за окремими складовими потенціалу регіонального розвитку, а саме: виробничий, трудовий, фінансовий, інноваційний та зовнішньоекономічної діяльності.

Другий розділ “Дослідження потенціалу регіону, факторів і умов прискорення економічного розвитку” присвячено вивченню умов функціонування кожного з наведених напрямків розвитку потенціалу, індикаторів якості їх використання та визначенню інтегральних характеристик та якісних результатів функціонування потенціалу регіону.

Аналіз тенденцій розвитку економічного потенціалу регіонів був проведений за період 1995 _ 2002 р. Він засвідчив, що по більшості регіонів відбувалося формування негативних умов для зниження рівня використання економічного потенціалу, та лише починаючи з 1999 року спостерігається стабілізація по окремим напрямкам виробничо-підприємницької діяльності. Для більш глибокого вивчення якості використання потенціалу регіонів автором розроблено алгоритм оцінки потенціалу за вищеозначеними напрямками.

Запропонований алгоритм дозволяє визначити не тільки абсолютний рівень використання потенціалу регіону, а й розрахувати порівняльні показники та якісно оцінити рівень державного регулювання використання потенціалу регіону. Автором проаналізовані основні тенденції коливання показників використання потенціалу регіонів України, та зроблено висновки щодо вдосконалення механізму регулювання територіально-виробничого розвитку.

В результаті порівняльної оцінки рівня регіонального розвитку була отримана матриця кількісних характеристик потенціалу регіонів. По результатам її застосування побудовані пелюсткові діаграми порівняльної оцінки використання різних напрямків потенціалу подальшого розвитку по регіонах. Деякі з них представлені на рис.1, як найбільш характерні для графічного зображення рівня невикористаного потенціалу в регіонах.

Кожний із представлених графіків характеризує окремий зріз порівняльної ефективності використання потенціалу регіонів України по окремих напрямках.

Проведені дослідження рівня використання потенціалу регіонів України показали наявність значних резервів забезпечення економічного зростання і підтвердили доцільність розробки заходів щодо оптимального їх використання.

Подальший аналіз засвідчив необхідність визначення характеристики зв'язків між потенціалами регіонів. У результаті проведеної аналітичної оцінки був сформований набір факторів, що мають найбільший вплив на розміри узагальнюючих показників, що характеризують рівень потенціалу регіонів. Була побудована модель, що характеризує загальні чинники та умови формування потенціалу регіонів України:

У=-954,44+9,16х2+3,96х4+0,74х5,

де х2 - середньорічна чисельність працівників, тис.осіб

х4 - обсяг інвестицій в основний капітал, млн.грн.

х5 - обсяг експорту регіону, млн.дол. США

Для більш детального аналізу внутрішніх механізмів формування регіонального потенціалу були вивчені закономірності економічного розвитку територіальних комплексів за визначеними напрямками. З цією метою автором побудовані наступні моделі, що відбивають відмінності впливу різноманітних чинників формування потенціалу у залежності від специфічних ознак регіону.

Для виявлення чинників та умов, що впливають на кінцевий результат показників економічного зростання регіонів були створені наступні моделі:

Таблица 1

Модель Y1 побудована для умов: Донецького, Дніпропетровського, Харківського, Одеського, Запорізького, Луганського, Львівського, Полтавського, Київського.

Модель Y2 побудована для умов: АР Крим, Вінницького, Миколаївського, Сумського, Івано-Франківського, Хмельницького, Черкаського регіонів.

Модель Y3 побудована для умов: Чернігівського, Рівненського, Кіровоградського, Житомирського, Херсонського, Волинського, Закарпатського, Тернопільського, Чернівецького регіонів.

У дисертаційній роботі проведене дослідження чинників та умов формування окремих складових потенціалу.

Аналіз сутності моделі та економічна інтерпретація факторів дозволили сформулювати наступні висновки: у формуванні потенціалу регіонів ключовими складовими є число та кваліфікаційна якість трудових ресурсів, рівень інвестицій в основний капітал і обсяг експорту регіону, що відповідає рівню виробничого потенціалу, рівню відновлення відтворювальних ресурсів, а також рівню використання потенціалу зовнішніх ринків.

Моделювання процесів формування та поточного функціонування потенціалу регіону дозволило визначити найбільш впливові чинники, а також передумови, які сприяють досягненню більш високого рівня його використання.

Розроблений методичний підхід, що базується на співставленні потенційно можливого теоретичного рівня використання потенціалу регіону з наявними фактичними показниками дозволив здійснити оцінку резервів за проаналізованими складовими потенціалу.

Отримані результати дозволили підтвердити первинне припущення, що до основних факторів зростання потенціалу регіону належать такі чинники, як стійке збільшення чисельності зайнятих, нарощування обсягів інвестування основного капіталу, збільшення обсягів експорту.

У третьому розділі “Удосконалення механізму досягнення економічної рівноваги у розвитку та використанні потенціалу регіону” автором запропоновані концепція й економічний механізм регулювання потенціалу, що визначають необхідні передумови стійкого розвитку регіону; систему важелів державного сприяння економічному розвитку вітчизняного виробництва та ефективного використання основних джерел прискорення розвитку держави в цілому.

Порівняльний аналіз статистичних показників використання потенціалу регіонів показав необхідність визначення окремих груп регіонів з метою формування передумов для підвищення дієвості стимулюючих важелів та обґрунтування диверсифікації регіональної політики.

Використовуючи сучасні методи кластерного аналізу автором було проведено групування регіонів України за рівнем використання економічного потенціалу, під час якого використано принцип поділу на групи з урахуванням усіх класифікаційних ознак одночасно.

Інформаційною базою кластерного аналізу є матриця відстаней. Поділ регіонів на групи здійснено двома методами: на основі метода Ворда, де мірою різниці є квадрат евклідової відстані.

Зміст подібного аналізу полягає у виявленні регіонів, врахованих у матриці подібності, відстань між якими є найменшою. Це найбільш подібні, схожі за рівнем використання економічного потенціалу регіони, які вважаються єдиним кластером.

Застосування методу порівняльно-кластерного аналізу дало змогу отримати наступні групи регіонів в залежності від досягнутого рівня використання економічного потенціалу: 1-й кластер Донецька; 2-й кластер _ Харківська, Дніпропетровська; 3-й кластер - Херсонська, Чернігівська, Сумська, Полтавська; 4-й кластер - Луганська, Миколаївська, Запорізька; 5-й кластер - Івано-Франківська, Закарпатська, Київська, Чернівецька, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська; 6-й кластер - Хмельницька, Волинська, Вінницька, Львівська, Одеська, Черкаська, Житомирська, АР Крим.

Слід особливо зауважити, що використання методу кластерного аналізу дозволяє розбудувати науково обґрунтовану класифікацію найбільш важливих факторів нарощування економічного потенціалу та виявити їх внутрішні взаємозв'язки.

З метою активізації підприємницької діяльності вітчизняних товаровиробників окремих територіальних комплексів і посилення їхньої ролі в соціально-економічному розвитку держави, запропоновано основні передумови створення фінансово-економічного механізму розвитку комплексного потенціалу регіонів.

Ефективне використання цього механізму орієнтовано на підвищення рівня соціального розвитку регіону, найбільш доцільне використання існуючого природно-ресурсного потенціалу, поліпшення соціальної інфраструктури та підвищення рівня забезпеченості населення послугами.

Регулювання фінансових потоків регіону за допомогою фінансово-економічного механізму розвитку його потенціалу забезпечить отримання поряд з базовими доходами регіонального бюджету також додаткові, альтернативні доходи. Такі доходи можуть бути отримані за рахунок формування мультиплікативного ефекту виробничого комплексу. Використання цього ефекту дозволяє оптимізувати наявні резерви, що стає об'єктивною основою формування додаткових обсягів виробництва і отримання відповідних доходів у виробничому комплексі регіону.

Для ефективного використання перерахованих коштів у регіонах вкрай необхідно мати розвинену ринкову, інвестиційну інфраструктуру. Її можна класифікувати як один з вагомих факторів розвитку інвестиційної діяльності в регіоні. Розвинена ринкова інфраструктура дає можливість цілеспрямовано перейти до практичного регулювання місцевого підприємництва та повною мірою використати банківські, інформаційні, консультативні, сервісні, юридичні, лізингові, страхові й інші послуги, що сприяють розвитку інвестиційної діяльності. Це дозволить надійно збалансувати регіональні ресурси, керувати ресурсним потенціалом регіону, визначати приоритетні напрямки розвитку, а також сприятиме розробці програм регіонального розвитку та стимулювання раціонального використання наявних резервів.

Таким чином, використання фінансово - економічного механізму розвитку потенціалу регіону сприятиме фінансовому акумулюванню ресурсів в регіонах за рахунок держбюджету, місцевого бюджету та залучених коштів.

З огляду на вищенаведене, була запропонована система стимулювання економічних процесів регіону, в основу якої покладена концепція перспективного розвитку окремих територій та регіонів. Її елементи увійшли до Концепції державної регіональної політики.

Передумовою ефективного використання потенціалу регіону є проведення проблемно-орієнтованих оцінок, що базуються на регулярному, упорядкованому і повному інформаційному забезпеченні управління. Для вирішення цього питання обґрунтовані напрямки удосконалення організаційно-економічних умов регіонального розвитку. Розроблена концепція удосконалення управління розвитком регіону, що забезпечує досягнення основних цілей регіону.

Базові принципи та основні цілі моделі розвитку потенціалу регіону враховують об'єктивні соціально-економічні умови, створення й удосконалення нормативно-правової бази. Визначення пріоритетних напрямків ефективного використання резервів й інформаційний блоки враховують об'єктивні наслідки розвитку регіону і підвищення інформованості підприємств в регіонах.

Всі елементи розробленої концепції інтегруються за допомогою механізму удосконалення функціональної структури управління розвитком регіону, що обумовлює доцільність створення спеціалізованих підрозділів. Стратегічним блоком загальнодержавної регіональної політики слід вважати синтез наведеної концепції з довгостроковою програмою розвитку та ефективного використання потенціалу регіону по етапах.

За результатами проведеного дослідження нами запропонована Концепція державної регіональної політики, що містить: мету, принципи, засоби державного регулювання регіонального розвитку (організаційні форми, міжбюджетні відносини, підвищення ролі місцевої влади), механізм реалізації державної регіональної політики (кадри, інформація, законодавство) та етапи реалізації Концепції.

В результаті дослідження механізмів активізації використання потенціалу регіонів було виявлено, що в процесах розвитку регіонів існує істотна територіальна диференціація рівня економічного розвитку окремих територій, що в сполученні з територіальною спеціалізацією збільшує варіантність пошуку оптимальних шляхів розвитку територій.

Запропоновані в дослідженні методологічні основи регулювання потенціалу розвитку регіонів можуть слугувати конкретним інструментом такого пошуку.

економічний потенціал організаційний управління

Висновки