Еколого-економічне обґрунтування раціонального землекористування територіальних соціально-природних комплексів регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

“ГОЛОВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ

ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ”

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.08.01 - економіка природокористування

і охорони навколишнього середовища

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНО-ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ РЕГІОНУ

Бавровська Наталія Михайлівна

Київ - 2005

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах завершення ринкових трансформацій економіки та в контексті європейської інтеграції України виникає потреба у збалансуванні загальнодержавних інтересів з інтересами населення регіонів щодо використання і охорони земельних ресурсів, ґрунтуючись на цілісності території, природно-ресурсних можливостях і соціальних факторах. Тому розв'язання проблем еколого-економічного обґрунтування раціонального землекористування найбільш доцільне в межах територіальних соціально-природних комплексів (ТСПК), в яких забезпечується збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів, враховуються їх історичні, економічні, природні, екологічні та соціальні особливості, досягається оптимальне співвідношення децентралізації і централізації управління економікою регіону.

Перехід суспільства до ринкових відносин, необхідність реструктуризації землекористування регіональних соціально-економічних комплексів потребують наукового обґрунтування територіальної організації продуктивних сил в нових умовах господарювання, виходячи із принципів регіональної цілісності та комплексного економічного і соціального розвитку території. В системі нових економічних відносин значно зростає роль природно-ресурсного потенціалу, зокрема земельно-ресурсного. Однак комплексна еколого-економічна оцінка сучасного стану земельно-ресурсного потенціалу, рівня використання земельних ресурсів, екологічної ситуації в цілому свідчить про дуже небезпечні тенденції. По-перше, варто наголосити на інтенсифікації процесів деградації і забруднення ґрунтового покриву та зниження його родючості. По-друге, в системі природокористування та охорони довкілля продовжують мати місце негативні тенденції у використанні, охороні та відтворенні земельно-ресурсного потенціалу, бездієвість економічного механізму регулювання землекористування.

здійснення запропонованого дослідження внесе суттєвий вклад в теорію та практику раціоналізації використання й охорони земель у нашій країні.

Проблеми раціонального використання та охорони земельно-ресурсного потенціалу вивчаються такими вітчизняними дослідниками - Д.І. Бабміндрою, П.П. Борщевським, С.Ю. Булигіним, А.С. Даниленком, Д.С. Добряком, С.І. Дорогунцовим, О.П. Канашем, В.М. Кілочком, В.В. Кулінічем, В.О. Леонцем, А.Г. Мартином, В.В. Медведєвим, C.О. Осипчуком, А.І. Пантелеймоновим, Б.І. Пархуцем, С.П. Погурельським, І.А. Розумним, А.Я. Сохничем, А.М. Третяком та іншими. В той же час багато аспектів згаданої проблеми залишаються невирішеними або дискусійними як у теоретичному, так і в практичному відношенні, в тому числі ті, що пов'язані з обліком соціально-просторової диференціації територій.

Значної актуальності набувають дослідження, що пов'язані з екологічним та економічним обґрунтуванням раціонального землекористування територіальних соціально-природних комплексів, ефективною організацією використання їх земельно-ресурсного потенціалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане із комплексними дослідженнями, що виконувалися у 2001-2004 рр. в ДП “Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” в рамках НТП “Розробити наукові основи удосконалення земельних відносин на селі, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою, створення територіальних умов землекористування і охорони земель” (№ ДР 0101U007175), в межах якої автором розроблені науково-практичні підходи до еколого-економічної регламентації напрямів використання земель сільськогосподарського призначення для умов Лісостепу України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка наукових підходів щодо раціонального землекористування ТСПК регіону та еколого-економічне обґрунтування здійснення відповідних заходів.

Для досягнення мети були поставлені такі головні завдання:

проаналізувати традиційні та сучасні підходи до розуміння сутності комплексного економічного й соціального розвитку території, визначити основні риси цього процесу в сучасних умовах;

поглибити і обґрунтувати теоретико-методологічні засади охорони земель від дії деградаційних процесів за ринкових умов господарювання;

провести аналіз та дати еколого-економічну оцінку сучасного стану використання й охорони земель Черкаської області;

здійснити типізацію ландшафтів території Черкаської області як необхідної складової природно-сільськогосподарського районування для обґрунтування виділення ТСПК;

визначити наукові засади еколого-економічного удосконалення структури земельних угідь регіону на основі екологічного та економічного аналізу використання земель;

розробити наукові пропозиції щодо еколого-економічної регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу Черкаської області.

Об'єкт дослідження - процес удосконалення використання земельно-ресурсного потенціалу ТСПК в ринкових умовах як основної ланки територіального управління, що дасть можливість обґрунтувати оптимальні напрями регіональної земельної політики.

Предмет дослідження - сукупність теоретико-методологічних, методичних та прикладних аспектів еколого-економічного обґрунтування раціонального використання, відтворення і охорони земельно-ресурсного потенціалу та її регіональні аспекти в умовах ТСПК Черкаської області.

Методологія та методи дослідження. Теоретичними основами дисертаційного дослідження є положення економічної теорії, економіки природокористування, економічного відтворення, сталого розвитку. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення та принципи сучасної концепції сталого й еколого-безпечного розвитку, теорії ринкової трансформації аграрної економіки та раціонального природокористування.

Методологія дослідження обумовлена суттю проблеми, що розкривається, та метою роботи і задачами, що вирішуються. У процесі дослідження використовувались такі наукові методи: абстрактно-логічний (при розробці наукових основ формування та структуризації ТСПК); статистичний, економічного аналізу, розрахунково-конструктивний, групування, індексів, визначення відносних величин, середніх величин, індукції та дедукції, системно-структурного аналізу і економіко-статистичні (при дослідженні еколого-економічної ефективності використання земель і напрямків оптимізації землекористування); при структурному аналізі природо-ресурсного потенціалу (ПРП) використаний метод компонентно-територіального балансу з двома видами показників: перший характеризує питому вагу земельно-ресурсного потенціалу в загальнодержавному його об'ємі, другий - питому вагу земельно-ресурсного потенціалу в ПРП Черкаського регіону; монографічний (при опрацюванні наукових публікацій з питань встановлення цільового використання земель, класифікації земель за придатністю, еколого- та економіко-математичного моделювання, консервації деградованих та малопродуктивних земель, нормативних документів з питань землекористування, статистичних збірників, енциклопедій); економіко-статистичний (для виявлення динаміки поширення еродованих земель, встановлення залежностей між факторами та при обробці результатів дослідження); розрахунково-конструктивний і варіантний методи застосовано для аналізу існуючого стану деградованих земель та обґрунтування перспективного їх використання.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, матеріали органів законодавчої та виконавчої влади України, методичні та статистичні матеріали Державного комітету статистики, Державного комітету України по земельних ресурсах та інших міністерств і відомств з питань земельних відносин, використання й охорони земельних ресурсів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку досліджень теоретичних засад і практичних способів удосконалення еколого-економічного обґрунтування раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу регіону, а саме:

поглиблено теоретичні основи еколого-економічного обґрунтування раціонального землекористування на основі організації регіональних територіальних соціально-природних комплексів, обґрунтовано їх роль та значення в розвитку регіональної господарської системи;

виявлено особливості сучасної функціонально-компонентної структури регіонального ТСПК, визначено проблеми взаємозв'язків їх виробничих, інфраструктурних, соціальних і екологічних підсистем як єдиної саморегульованої та самокеруючої системи;

вперше розроблено і обґрунтовано наукові підходи формування структури ТСПК для умов аграрного регіону на основі природно-сільськогосподарського районування його території;

поглиблено та конкретизовано оцінку сучасних тенденцій щодо закономірностей формування і розвитку ТСПК регіону, яка враховує еколого-економічні особливості їх землекористування;

подано авторське визначення поняття “земельно-ресурсний потенціал сільськогосподарських угідь”, що трактується як спроможність земельної площі продукувати певний обсяг рослинної маси при діючій технології вирощування сільськогосподарських рослин і забезпечувати певну кормову базу тваринництва;

вперше обґрунтовано поняття “землі середньої якості”, які можуть бути резервом їх використання у сільському господарстві або в інших галузях економіки;

вперше розроблено економічні підходи до регламентації сільськогосподарського землекористування, які базуються на диференціації використання продуктивного потенціалу орних земель середньої якості;

обґрунтовано та запропоновано комплексну систему заходів щодо еколого-економічної регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу ТСПК регіону;

обґрунтовано основні напрями підвищення ефективності управління раціональним використанням природних, зокрема земельних, ресурсів і охороною навколишнього природного середовища ТСПК аграрного регіону, які спираються на диференціацію його еколого-економічних та соціальних умов.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження враховані при розробці Держкомземом України нормативно-правових актів з питань раціонального використання та охорони земель. У Методичних рекомендаціях щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель України (затв. Наказом Держкомзему України від 10.11.2004 р. № 366) були використані розроблені здобувачем положення щодо врахування в умовах лісостепової та степової зон важливого показника районування - рівня еродованості (в тому числі дефльованості) території. У Методичних рекомендаціях щодо здійснення ерозійного районування (зонування) земель України (затв. Наказом Держкомзему України від 28.12.2004 р. № 420) були використані показники антропогенної перетвореності довкілля, які мають враховуватися при здійсненні районування, та ряд протиерозійних заходів в межах виділених таксонів районування (довідка Держкомзему України від 11.03.2005 р. № 14-14-11/1663).

В темі “Розробка методів і технологій запобігання забрудненню та руйнації агроландшафтів" (№ ДР 0103U008868) здобувачем розроблені підходи екологічно-доцільних напрямів використання земель в умовах Лісостепової зони при виконанні пілот-проекту, а саме методи і технології запобігання руйнації ландшафту шляхом консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Пологівської сільської ради Васильківського району Київської області (зона Лісостепу) (довідка ДП “Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” від 02.03.2005 р. № 55.1-97).

Практичне значення мають розробки автора щодо розробки системи заходів з екологічної оптимізації агроландшафтів, консервації деградованих та малородючих ґрунтів орних земель та уточнення нормативів ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території із переліком протиерозійних заходів і меліоративних робіт на яружно-балкових системах на території Черкаської області (довідка ДП “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” від 11.03.2005 р. № 118).

Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес у Національному аграрному університеті і використовуються при викладанні дисциплін “Управління земельними ресурсами” та “Земельний кадастр” (довідка від 30.06.2005 р. № 25).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладений авторський підхід до розв'язання важливого науково-виробничого завдання - еколого-економічне обґрунтування раціонального землекористування територіальних соціально-природних комплексів регіону.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економічної науки з питань природокористування і охорони навколишнього середовища.

Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень дисертанта пройшли апробацію і одержали позитивну оцінку на чотирьох Міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: “Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених” (м. Київ, 25 лютого 2003 р.); “Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні: стан та перспективи” (м. Херсон, 13 травня 2003 р.); “Проблеми розвитку земельних відносин, землеустрою і земельного кадастру в умовах ринкової економіки” (м. Харків, 14-15 вересня 2004 р.); “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (м. Суми, 24-27 травня 2005 р.) та на Міжнародній науково-теоретичній конференції “Стан та перспективи розвитку аграрного права” (м. Київ, 26 травня 2005 р.).

Публікація результатів досліджень. Основні положення дисертації опубліковані в 10 наукових працях загальним обсягом 2,9 друкованого аркуша, з них 5 у фахових виданнях. Вісім публікацій належать особисто дисертанту.

Структура та обсяги дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 189 сторінок комп'ютерного тексту, містить 25 таблиць, 13 рисунків, з них 21 займає всю площину сторінки. Повний обсяг дисертації 300 сторінок, до нього входить 11 додатків на 95 сторінках, які містять розрахунково-аналітичний матеріал. Список використаних джерел становить 161 назву на 16 сторінках друкованого тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

землекористування регіональний господарський природний

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи формування раціонального землекористування ТСПК в умовах трансформації економіки” обґрунтовано сутність, критерії і принципи формування ТСПК. Територіальний соціально-природний комплекс - це взаємопов'язана, відносно збалансована цілісна функціонуюча економічна система, що забезпечує більш раціональне використання природно-ресурсного потенціалу, розв'язання соціально-екологічних проблем різних галузей економіки, що розташовані на певній території. Водночас за своєю сутністю - це результат інтеграції виробничого процесу, соціальної сфери і природних ресурсів на певній території.

Визначено, що за функціональною ознакою ТСПК поділяється на ряд взаємопов'язаних підкомплексів. В його структурі потрібно розглядати кілька основних взаємозалежних підкомплексів, що утворюють складний системний об'єкт, оскільки на ефективність функціонування комплексу в цілому безпосередньо впливають особливості виробництва, відтворення природних ресурсів, якість соціальної інфраструктури тощо.

До виробничого підкомплексу належить цілісна сукупність об'єктів виробничого призначення, окремими елементами якого є виробничі підприємства різних галузей економіки. Природно-ресурсний підкомплекс розглядається як сукупність природних ресурсів. Його окремими елементами є територіальні природні системи - земельні, лісові, водні та інші ресурси. Соціальний підкомплекс інтерпретується через сукупність об'єктів соціального призначення. Його окремими елементами є галузеві та міжгалузеві ланки соціальної інфраструктури, що спрямовані на задоволення потреб населення певної території. Екологічний підкомплекс визначено як цілісну сукупність ресурсів екологічної рівноваги - екологічних компонентів або екосистем та агросистем, що створюють передумови для підтримки компонентної (функціональної) або територіальної екологічної стабільності.

Обґрунтовано, що ТСПК за природно-ресурсними можливостями, соціально-економічними умовами, рівнем розвитку виробничої і невиробничої інфраструктури істотно різняться. Це потребує диференційованого підходу до постановки цілей, прийняття управлінських рішень, оцінки місцевих особливостей, розробки пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку.

Приділено увагу питанню екологічного імперативу при регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу ТСПК. Зазначено, що однією з головних проблем у забезпеченні реалізації екологічного імперативу у системі цільових настанов комплексного розвитку регіонів є питання його коадаптації з усталеними стереотипами управління соціально-економічним розвитком.

Обґрунтовано, що в умовах аграрного регіону одним із найдієвіших способів виділення ТСПК потрібно вважати природно-сільськогосподарське районування. Пропонується проводити оцінку земельно-ресурсного потенціалу в межах природно-сільськогосподарських районів (ПСГР), що дозволяє враховувати велике розмаїття ґрунтово-кліматичних та інших умов.

Використовуючи природно-сільськогосподарське районування як територіальну основу та враховуючи розміщення основних природних об'єктів регіону і специфіку розселення, виділені три ТСПК - Придніпровський, Центральний, Західний (рис. 1).

Рис. 1. Територіальні соціально-природні комплекси Черкаської області

Придніпровський ТСПК (689,9 тис. га) сформований у межах Драбівського і Черкаського природно-сільськогосподарських районів (ПСГР), яким властивий рівнинний характер рельєфу, помірна розораність земель. Тут розташовані адміністративний центр регіону - м. Черкаси, а також міста Золотоноша, Чорнобай, Драбів та інші.

Центральний ТСПК (734,5 тис. га) формується за рахунок Канівсько-Чигиринського, Шполянського і Звенигородського ПСГР і характеризується розчленуванням рельєфу, значною питомою вагою лісовкритих земель, дещо більшою розораністю. Саме тут найбільшого поширення набули процеси водної ерозії. Містами в межах ТСПК є Сміла, Канів, Ватутіне та Звенигородка.

Західний ТСПК (667,2 тис. га) сформований у межах Жашківського, Маньківського і Тальнівського ПСГР, характеризується слабким розчленуванням рельєфу, найвищою розораністю земель. У системі розселення основним є місто Умань, значно меншими є міста Жашків і Тальне.

У другому розділі “Еколого-економічна оцінка сучасного стану землекористування Черкаської області” розглянуті природні та соціально-економічні чинники розвитку регіону, подана характеристика його земельно-ресурсного потенціалу, визначені еколого-економічні особливості землекористування у контексті ефективного функціонування ТСПК, а також наведена оцінка сучасних тенденцій і закономірностей формування та розвитку ТСПК.

На основі аналізу соціальних умов регіону зроблений висновок, що соціальна структура населення Черкаської області є характерною для переважно аграрного регіону із відносно слабкою питомою вагою працівників переробної промисловості. Вказується, що сільське господарство регіону спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, картоплі та овочів. Крім рослинництва, область має високорозвинене тваринництво.

Черкаська область характеризується такою компонентною структурою природно-ресурсного потенціалу: частка потенціалу земельних ресурсів становить 67,7% від сукупного потенціалу, водних ресурсів - 12,7, лісових - 4,6, мінеральних - 5,8, природно-рекреаційних - 8,3 і фауністичних - 0,9%.

У структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські землі, якими зайнято 2/3 території. За питомою вагою сільськогосподарських угідь від загальної площі Черкаська область значно перевищує інші області України. Сільськогосподарські угіддя складають 1456,4 тис. га (69,6 %), з них ріллі - 1278,4 тис. га (61,1 %).

Суттєві відмінності спостерігаються і в показниках структури земельних угідь ТСПК Черкащини. Найвищою сільськогосподарською освоєністю характеризується Західний ТСПК - тут вона становить 84,3%. У Придніпровському та Центральному ТСПК цей показник суттєво нижчий - відповідно 60 та 70%.

Питома вага лісів найвища у Центральному ТСПК - 22,8%, у Придніпровському ТСПК - 17,1%, у Західному ТСПК цей показник становить лише 7,8%. Урбанізованість території області досить однорідна - забудовані землі займають близько 4% площі по всіх ТСПК. Високий показник обводненості у Придніпровському ТСПК (15,8%) пояснюється розміщенням у його межах р. Дніпро та Канівського водосховища.

Аналіз тенденції у використанні земельного фонду Черкаської області за останні роки засвідчив незбалансованість структурної динаміки перетворень у землекористуванні. Інтенсивно зменшуються площі найбільш екологічно цінних угідь - лісів. Динаміка площ земель сільськогосподарського призначення має безсистемний характер і обумовлена, насамперед стихійними мотивами. Зменшення розораності території в сучасних умовах можна розглядати як позитивне явище, хоча причиною цього процесу є не стільки диференційований підхід до використання земель, скільки економічні негаразди сільськогосподарських землекористувачів.

У структурі земельного фонду Черкаської області значні площі займають ґрунти, які характеризуються незадовільними властивостями, що обумовлено впливом здебільшого антропогенних факторів. Це деградовані та малородючі ґрунти. За розрахунками, площа деградованих ґрунтів на орних землях становить 256,3 тис. га (17,6 % площі сільськогосподарських угідь).

Вказується, що серед ґрунтів виділяються й ті, які мають найвищу родючість, оскільки характеризуються оптимальним набором властивостей. Це - особливо цінні ґрунти. Поняття “особливо цінні ґрунти” розглянуте в двох аспектах: загальнодержавного і регіонального значення. Показано, що площа таких ґрунтів по області становить 700 тис. га, займаючи майже половину сільськогосподарських угідь.

Ґрунти середньої якості сільськогосподарських угідь займають площу 517,2 тис. га (35,6 %).

У третьому розділі “Еколого-економічна регламентація землекористування ТСПК Черкаського регіону та її оцінка” дається визначення поняття “земельно-ресурсний потенціал сільськогосподарських угідь” як спроможності їх площі продукувати певний обсяг рослинної маси при діючій технології вирощування сільськогосподарських рослин, а також забезпечувати певну кормову базу тваринництва. Як базовий економічний критерій для оцінки використання земельно-ресурсного потенціалу сільгоспугідь запропоновані показники бонітування ґрунтів, що проводиться у складі земельно-кадастрових робіт і являє собою порівняльну оцінку якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

У більш точному розумінні земельно-ресурсний потенціал території слід визначати використовуючи комплексну одиницю - балогектар, що являє собою добуток площі угіддя на його агроекологічну оцінку в балах бонітету. В цьому випадку дається оцінка сукупному продуктивному ресурсу території, яка враховує і наявну площу сільгоспугідь, і їх агрономічну цінність щодо вирощування основних сільськогосподарських культур.

Найбільша частка земельно-ресурсного потенціалу припадає на особливо цінні продуктивні землі - 42,6 млн. бал-га, а найменша - на деградовані землі - 4,8 млн. бал-га, які мають найгірші едафічні умови для вирощування сільськогосподарських культур.

Визначено, що найбільша частка використовуваного потенціалу орних земель (44,6%) та багаторічних насаджень (38,1%) припадає на Західний ТСПК. Щодо кормових угідь, то ситуація наступна - у Придніпровському та Центральному ТСПК зосереджено близько 40% ЗРП сіножатей і пасовищ у кожному, а на Західний ТСПК припадає понад 20% його обсягу. При цьому вказується, що подібні оцінки стосуються сучасного стану із використанням ЗРП сільгоспугідь Черкащини. Разом з тим нинішнє землекористування не позбавлене низки суттєвих недоліків, основним з яких залишається залучення до інтенсивного використання значних площ деградованих та малопродуктивних земель. Оскільки ці землі мають бути вилучені зі складу сільськогосподарських угідь у найближчі періоди, планування економічної регламентації використання аграрного ЗРП потрібно здійснювати із урахуванням додаткових обставин, що пов'язані з консервацією деградованих земель (табл. 1).

Таблиця 1. Структура земельно-ресурсного потенціалу сільськогосподарських угідь територіальних соціально-природних комплексів Черкаської області після консервації деградованих земель

Сільськогосподарські угіддя	Одиниці виміру	Територіальні соціально-природні комплекси:
		Придніпровський	Центральний	Західний	Всього
Орні землі	бал-га	17 786 750	17 424 558	29 485 364	64 696 672
	%	27,5	26,9	45,6	100,0
Багаторічні насадження	бал-га	385 632	448 390	513 861	1 347 883
	%	28,6	33,3	38,1	100,0
Сіножаті	бал-га	850 218	909 772	333 923	2 093 913
	%	40,6	43,4	15,9	100,0
Пасовища	бал-га	587 720	1 302 853	639 661	2 530 234
	%	23,2	51,5	25,3	100,0

Найбільшого відносного зменшення зазнає використання ЗРП орних земель у Центральному ТСПК - більш ніж на 11%. Площа ріллі при цьому скорочується на 18,2%.

У цілому по області внаслідок консервації продуктивний потенціал ріллі зменшується на 6,9%, сіножатей - 7,3%, а пасовищ - зростає на 7,9%. Це пояснюється тим, що екологічно доцільним напрямом консервації значної частини деградованої ріллі та сіножатей є їх переведення у пасовища.

Запропоновано розглядати економічну регламентацію ЗРП сільськогосподарських угідь у сучасних умовах як встановлення таких напрямів використання наявних земельних площ, за яких основну продуктивну функцію будуть виконувати найбільш родючі та придатні для цього землі, а землі середньої і гіршої якості будуть залучатися до більш інтенсивного використання лише при необхідності, що визначатиметься ринковою кон'юнктурою.

Вказується, що основним і незмінним напрямом використання особливо цінних земель є аграрний. Подібний підхід закріплений у чинному законодавстві і, по суті, є інструментом гарантування продовольчої безпеки регіону та країни в цілому у стратегічному вимірі.

Крім виділених особливо цінних продуктивних земель та земель, що піддані процесам деградації, запропоновано виділяти землі, що займають проміжне між ними положення - землі середньої якості.

Деградовані землі частково виводяться з інтенсивного використання, а частково трансформуються у ті сільськогосподарські угіддя (переважно кормові), де за нового цільового використання здійснюватиметься процес відновлення їх екологічних властивостей та запобігатиметься подальший розвиток деградаційних процесів.

Обґрунтовано, що в умовах інтеграції України до європейських та світових торговельно-економічних структур набуває актуальності проблема подальшого приведення існуючих площ сільськогосподарських угідь до економічно та екологічно доцільного рівня. Крім площ малопродуктивних земель, які характеризуються несприятливими для вирощування сільгоспкультур ґрунтовими та ландшафтними умовами, з інтенсивного використання також мають бути виведені деякі площі продуктивних земель середньої якості, які в умовах перевиробництва або примусового обмеження обсягів продукованої сільськогосподарської продукції будуть надлишковими.

Показано, що регламентація використання ЗРП у процесі адаптації сільського господарства України до функціонування в умовах світової економіки має передбачати економічне обґрунтування порядку, напрямів та черговості виведення з інтенсивного використання надлишкових площ ріллі.

На практиці відповідно до потреби у зменшенні продуктивного потенціалу земель сільськогосподарського призначення ТСПК регіону з обороту повинна виводитися (трансформуватися) адекватна площа орних земель середньої якості. Напрямком їх трансформації мають переважно бути кормові угіддя - з одного боку це дозволить розширити кормову базу тваринництва, яка на даний час є незадовільною, з другого, забезпечити використання вивільнених площ у складі екологічно-стабільних угідь, що поліпшуватиме екологічну ситуацію.

Здійснено моделювання економічної регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу сільськогосподарських угідь у розрізі всіх ТСПК Черкаської області, метою якого було ранжування сільськогосподарських угідь середньої якості за їх земельно-ресурсним потенціалом та встановлення черговості виведення тих чи інших агрогруп ґрунтів із інтенсивного обороту в умовах лімітування продуктивності рослинництва.

За результатами моделювання зафіксовано максимальний та мінімальний рівні використання земельно-ресурсного потенціалу орних земель і, відповідно, встановлена частка ЗРП, що може зазнавати регламентування щодо її залучення до процесу сільськогосподарського виробництва. Ця частка значною мірою відрізняється по різних ТСПК. Так, у Придніпровському ТСПК вона становить лише 15,2% продуктивного потенціалу орних земель, а в Центральному та Західному ТСПК значно більша - відповідно 43,5 та 44,3%.

Важливим показником слід вважати структуру розподілу частки ЗРП, використання якої регламентується серед ТСПК регіону. Так, на Придніпровський ТСПК припадає 12,2%, Центральний - 43,5%, а на Західний - 44,3%. Це обґрунтовується тим, що у Придніпровському ТСПК значно менше земель середньої якості, напрям використання яких можна варіювати, і більша питома вага особливо цінних земель, цільове призначення яких є незмінним і пріоритетно аграрним.

Середньозважений бал бонітету орних земель при переході від максимального до теоретично мінімального використання їх ЗРП зростає від 57,7 до 63,3 бала, тобто безпосередня продуктивність сільськогосподарського виробництва внаслідок підвищення середньої якості земель, які перебувають в обороті, за таких умов зросте майже на 11%.

Зменшення площ орних земель при граничній мінімізації використання їх ЗРП може становити по області до 40,6%, набуваючи максимального значення у Центральному ТСПК - понад 64,2%.

Особливо важливим є аналіз соціальних наслідків економічної регламентації сільськогосподарського землекористування. У вихідному варіанті на одиницю сільського населення при максимальному використанні ЗРП в середньому по області припадає 99,7 бал-га/люд. При цьому у Західному ТСПК цей показник найвищий - 139,6 бал-га/люд., а у двох інших територіальних комплексах становить лише 80 бал-га/люд.

При максимальному лімітуванні сільськогосподарського виробництва ЗРП на одиницю сільського населення може сягнути 65,6 бал-га/люд., що відповідає зменшенню на 34,2%. Але це зменшення є неоднаковим в розрізі ТСПК: у Центральному ТСПК воно становить 55,3%, Західному - 33,2% і у Придніпровському - лише 15,2%. Тобто за своїми соціально-економічними наслідками процес скорочення обсягів сільськогосподарського виробництва у найбільшій мірі торкнеться сільського населення центральної частини Черкащини. В той же час, для населення східної та придніпровської частин області він буде більш помірним.

Зменшення середнього наділу орних земель на одиницю сільського населення при мінімальному використанні ЗРП становитиме близько 0,70 га/люд. по області. Найвищим цей показник буде у Центральному (1,01 га/люд.) та Західному (0,85 га/люд.) територіальних комплексах.

Запропоновано еколого-економічні підходи до оцінки удосконалення землекористування ТСПК, що має здійснюватися на основі порівняльного аналізу таких показників, як валова продукція сільського господарства, валові виробничі витрати, чистий прибуток та рентабельність.

Оцінку наслідків удосконалення землекористування ТСПК здійснено в три етапи. Насамперед, аналізували сучасні результати фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств регіону з метою диференціації показників статистичної звітності згідно з виділеними територіальними комплексами. Після цього проводився аналіз економічної ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу сільськогосподарських угідь після консервації деградованих земель та при максимальному лімітуванні сільськогосподарського виробництва.

Екологічну ефективність пропонованих заходів визначали шляхом порівняння сучасних та перспективних площ екологічно-стабільних угідь та розрахунку індексу екологічної стабільності агроландшафту територіальних комплексів регіону після консервації деградованих орних земель та при максимальному лімітуванні сільськогосподарського виробництва.

Показники соціальної ефективності визначали шляхом розрахунку відносних показників продуктивності сільського господарства на одного сільського мешканця та площі екологічно-стабільних угідь на одного мешканця ТСПК (табл. 2).

Таблиця 2. Еколого-економічна ефективність заходів щодо удосконалення землекористування ТСПК Черкаської області

Показники	Значення показників:
	сучасні	після консервації деградованих земель	при максимальному лімітуванні виробництва
Площа орних земель, тис. га	1 278,4	1 121,5	666,6
Використання ЗРП орних земель, бал-га	69 526,1	64 696,7	42 570,2
Валова продукція сільського господарства, млн. грн.	1532,7	1426,3	938,5
Валові виробничі витрати, млн. грн.	1 301,1	1 141,4	678,4
Чистий прибуток, млн. грн.	231,6	284,9	260,0
Рентабельність, %	17,8	25,0	38,3
Площа екологічно-стабільних угідь (кормові угіддя, лісовкриті землі, болота, води), тис. га	647,9	804,8	1259,7
Індекс екологічної стабільності агроландшафту	0,45	0,63	1,51
Валова продукція сільського господарства на одного сільського мешканця, грн./люд.	2361,6	2197,5	1446,0
Чистий прибуток на одного сільського мешканця, грн./люд.	356,8	438,9	400,7
Площа екологічно-стабільних угідь на одного мешканця, га/люд.	0,46	0,57	0,90

Обґрунтовано, що внаслідок консервації деградованих та малопродуктивних земель зросте чистий прибуток товаровиробників (з 231,6 до 284,9 млн. грн.) і рентабельність їх діяльності (з 17,8 до 25,0 %).

Показано, що внаслідок максимального лімітування сільськогосподарського виробництва прибутковість сільського господарства збережеться на рівні, що перевищує сучасний на 12,3 %, розрахунковий чистий прибуток по області становитиме 260,5 млн. грн. Найбільшим він буде у Західному ТСПК - 140,1 млн. грн., а найменшим у Центральному - 47,8 млн. грн.

Наслідком консервації деградованих земель стане суттєве зростання площ екологічно стабільних угідь (на 24,2 %), причому найбільшим воно буде у Західному ТСПК (37,7 %), а найменшим у Придніпровському - 14,4 %. Індекс екологічної стабільності агроландшафту при цьому повсюдно зросте (з 0,45 до 0,63 в середньому по області).

Чистий прибуток сільського господарства в розрахунку на одного сільського мешканця зросте з 356,8 до 438,9 грн./люд. по області після консервації деградованих земель і до 400,7 грн./люд. при максимальному лімітуванні сільськогосподарського виробництва.

Площа екологічно-стабільних угідь з розрахунку на одного мешканця області, яка в даний час становить 0,46 га/люд., після консервації деградованих земель становитиме 0,57 га/люд., а при лімітуванні сільськогосподарського виробництва - до 0,90 га/люд.

Таким чином, запропоновані підходи до економічної регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу Черкащини можна розглядати як важливий інструмент, що, по-перше, дозволяє обґрунтовано лімітувати сільськогосподарське виробництво в умовах інтеграції України до європейських та світових торговельно-економічних структур та, по-друге, прогнозувати соціально-економічні результати цього процесу.

Система заходів з екологічної регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу ТСПК Черкаської області включає: екологічну оптимізацію агроландшафту, консервацію деградованих та малородючих ґрунтів орних земель, які знаходяться у кризовому та передкризовому стані, трансформацію лукопасовищних угідь на засадах еколого-доцільного використання, уточнення нормативів ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території, здійснення протиерозійних заходів та меліоративних робіт на яружно-балкових системах, рекультивацію порушених земель, систему контрзаходів в умовах радіаційного забруднення земель, встановлення водоохоронних та інших зон особливого режиму землекористування, удосконалення природно-заповідної мережі, здійснення екологічної експертизи та ін.

Основою еколого-економічного механізму регулювання землекористування ТСПК у нових умовах господарювання повинно стати збереження природоохоронної та відтворювальної функцій земельних ресурсів. У свою чергу це дозволить підвищити не тільки екологічну, але й економічну ефективність використання земельних ресурсів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення та представлено авторське розв'язання наукового завдання, що полягає у еколого-економічному обґрунтуванні раціонального землекористування територіальних соціально-природних комплексів регіону. Головні наукові та практичні результати такі:

1. Вирішення проблем раціоналізації природокористування у сучасних умовах найбільш доцільно здійснювати на рівні територіальних соціально-природних комплексів (ТСПК), сутність яких полягає у формуванні відносно однорідних за економічними, природними та соціальними особливостями територій, у межах яких забезпечується збалансованість соціально-економічного розвитку.

2. Узагальнено наукові підходи до еколого-економічного регламентування використання земельних ресурсів на регіональному рівні, обґрунтовано, що географічне положення Черкаської області і особливості її природно-ресурсного потенціалу зумовлюють провідну роль земельного фонду як одного із найважливіших ресурсів національного багатства.

3. Враховуючи просторову неоднорідність за природно-кліматичними умовами та особливостями ведення сільськогосподарського виробництва як однієї з основних галузей економіки, доведено, що формування територіальних соціально-природних комплексів в умовах аграрного регіону може здійснюватися на основі природно-сільськогосподарського районування території.

4. “Земельно-ресурсний потенціал сільськогосподарських угідь” розуміється як спроможність земельної площі продукувати певний обсяг рослинної маси при діючій технології вирощування сільськогосподарських рослин, а також забезпечувати певну кормову базу тваринництва.

5. Еколого-економічне удосконалення використання земельно-ресурсного потенціалу сільськогосподарських угідь слід розглядати як встановлення таких напрямів використання наявних земельних площ, за яких основну продуктивну функцію будуть виконувати найбільш родючі та придатні для цього землі, а землі середньої та гіршої якості будуть залучатися до інтенсивного використання лише за необхідності, що визначатиметься ринковою кон'юнктурою.

6. “Землі середньої якості” визначаються як такі, що займають проміжне положення між особливо цінними продуктивними землями та деградованими і малопродуктивними землями, а також можуть бути резервом для використання як у сільському господарстві, так і в інших галузях економіки.

7. В умовах інтеграції України до європейських та світових торговельно-економічних структур визначається необхідність подальшого приведення існуючих площ сільськогосподарських угідь до економічно та екологічно доцільного рівня. Окрім площ малопродуктивних земель, із інтенсивного використання також мають бути виведені деякі площі продуктивних земель середньої якості, які в умовах перевиробництва або лімітування обсягів продукованої сільськогосподарської продукції виявляться надлишковими.

8. Економічна регламентація використання земельно-ресурсного потенціалу Черкащини дозволяє обґрунтовано лімітувати сільськогосподарське виробництво в умовах інтеграції України до європейських і світових торговельно-економічних структур та прогнозувати соціально-економічні наслідки цього процесу.

9. Система заходів з екологічної регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу ТСПК Черкаської області включає екологічну оптимізацію агроландшафту, консервацію деградованих та малородючих ґрунтів орних земель, які знаходяться у кризовому та передкризовому стані, трансформацію лукопасовищних угідь на засадах еколого-доцільного використання, рекультивацію порушених земель, удосконалення природно-заповідної мережі. Вказується, що внаслідок консервації деградованих та малопродуктивних земель зросте чистий прибуток товаровиробників (з 231,6 до 284,9 млн. грн.) і рентабельність їх діяльності (з 17,8 до 25,0 %).

10. Внаслідок максимального лімітування сільськогосподарського виробництва прибутковість сільського господарства збережеться на рівні, що перевищує сучасний на 12,3 %, розрахунковий чистий прибуток по області становитиме 260,5 млн. грн. Найбільшим він буде у Західному ТСПК - 140,1 млн. грн., а найменшим у Центральному - 47,8 млн. грн.

11. Наслідком консервації деградованих земель стане суттєве зростання площ екологічно стабільних угідь (на 24,2 %), причому найбільшим воно буде у Західному ТСПК (37,7 %), а найменшим у Придніпровському - 14,4 %. Індекс екологічної стабільності агроландшафту при цьому повсюдно зросте (з 0,45 до 0,63 в середньому по області). Максимальне лімітування сільськогосподарського виробництва матиме позитивні екологічні наслідки: площа екологічно стабільних угідь зросте майже вдвічі, а індекс екологічної стабільності агроландшафту становитиме 1,51.

Чистий прибуток сільського господарства в розрахунку на одного сільського мешканця зросте з 356,8 до 438,9 грн./чол. по області після консервації деградованих земель і до 400,7 грн./чол. при максимальному лімітуванні сільськогосподарського виробництва.

Площа екологічно-стабільних угідь в розрахунку на одного мешканця області збільшиться з 0,46 га/чол. до 0,57 га/чол., а при лімітуванні сільськогосподарського виробництва - до 0,90 га/чол.

12. Досягнення цілей підвищення екологічної та економічної ефективності використання земельних ресурсів у нових умовах господарювання має спиратися на еколого-економічний механізм управління землекористуванням ТСПК, що передбачає збереження природоохоронної та відтворювальної функції земельних ресурсів.

13. Одержані автором наукові результати є певним внеском у розвиток теоретико-методологічних і методичних рекомендацій з проблем раціонального землекористування територіальних соціально-природних комплексів регіону, що вирішуватимуть удосконалення використання і охорони земельних ресурсів в процесі інтеграції України до європейських та світових структур при переході на засади сталого розвитку.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Бавровська Н.М. Місце територіального соціально-природного комплексу в системі економіки України // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2002. - Вип. 59. - С. 322 - 326.

2. Бавровська Н.М. Оцінка стану використання земельно-ресурсного потенціалу Черкащини // Землевпорядний вісник. - 2004. - № 3. - С. 27 - 33.

3. Бавровська Н.М., Осипчук С.О. Ерозійні процеси на території Черкащини та регламентація використання еродованих земель // Землеустрій і кадастр. - 2004. - № 3 - 4. - С. 103 - 114.

Особистий внесок: здобувачем розроблені еколого-економічні пропозиції щодо напрямів використання земель Черкаської області.

4. Бавровська Н.М. Природно-сільськогосподарське районування - основа формування територіальних соціально-природних комплексів Черкаської області // Землеустрій і кадастр. - 2005. - № 1. - С. 106 - 115.

5. Бавровська Н.М., Мартин А.Г. Наукові підходи до економічної регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу сільськогосподарських угідь територіальних соціально-природних комплексів регіону // Землеустрій і кадастр. - 2005. - № 2. - С. 105 - 113.

Особистий внесок: здобувачем розроблено економічний механізм регламентації використання ЗРП регіону та підходи до моделювання такої регламентації.

Тези доповідей:

6. Бавровська Н.М. Деякі аспекти управління територіальними соціально-природними комплексами в Україні // Матеріали Міжнар. науково-практичної конф. “Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених”. - К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2003. - С. 267 - 273.

7. Бавровська Н.М. Проблеми раціонального використання і охорони земельних ресурсів в період реформування земельних відносин // Матеріали Міжнар. науково-практичної конф. “Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні: стан та перспективи”. - Херсон, 2003. - С. 116 - 118.

8. Бавровська Н.М. Природно-ресурсний потенціал Черкаського регіону: оцінка та напрями використання // Матеріали Міжнар. науково-практичної конф. “Проблеми розвитку земельних відносин, землеустрою і земельного кадастру в умовах ринкової економіки” / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Х., 2005. - С. 151 - 153.

9. Бавровська Н.М. Екологічна регламентація використання земельно-ресурсного потенціалу Черкаської області // Матеріали четвертої Міжнар. науково-практичної конф. “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (ЕП-2005). - Суми, 2005. - С. 211 - 213.

10. Бавровська Н.М. Напрями удосконалення земельного законодавства в контексті сучасних проблем землекористування // Матеріали Міжнар. науково-теоретичної конф. “Стан та перспективи розвитку аграрного права” / НАУ, ННІ земельних ресурсів та правознавства. - К., 2005. - С. 130 - 133.

Размещено на Allbest.ru

...