Стратегія управління оборотним капіталом торговельних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

ім. М. ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

УДК 658.87.008.01

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ

ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність -8.07.05. -Економіка торгівлі та послуг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ГУСЄВА ОЛЬГА ЮРІЇВНА

Донецьк - 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Дядечко Лідія Павлівна, Донецький інститут туристичного бізнесу проректор з навчальної роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Брюховецька Наталя Юхимівна, Донецький університет економіки та господарського права, проректор з наукової роботи;

кандидат економічних наук, доцент Кононенко Алла Федорівна, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, доцент кафедри банківської справи.

Провідна установа: Полтавський університет споживчої кооперації Міністерства освіти і науки України (м. Полтава).

Захист дисертації відбудеться “15” червня 2004 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.055.01 у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шеченка, 30.

Автореферат розісланий “15” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Виноградова О.В.



АНОТАЦІЯ

Гусєва О.Ю. Стратегія управління оборотним капіталом торговельних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.05 - Економіка торгівлі та послуг. - Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського , Донецьк,2004.

Дисертація присвячена дослідженню проблем стратегічного управління оборотним капіталом торговельних підприємств та розробці методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності формування і використання оборотного капіталу в умовах становлення ринкової економіки. У роботі визначено місце і роль оборотного капіталу та оборотних активів в економічному механізмі функціонування підприємств; розраховано показники оцінки політики формування оборотного капіталу залежно від структури оборотних активів і наявності власного оборотного капіталу. Досліджено тенденції та особливості формування і використання оборотного капіталу в торгівлі. Узагальнено стратегії формування оборотних активів та оборотного капіталу на сучасному етапі ринкових перетворень. Доповнено класифікацію видів політики формування оборотного капіталу новим видом - вкрай агресивною політикою. Запропоновано економіко-математичні моделі оптимізації оборотного капіталу і оборотних активів на основі мінімізації витрат обігу та альтернативної вартості залучення капіталу. Розроблено методичні підходи до обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом. економічний капітал актив торгівельний

Ключові слова: торговельне підприємство, оборотний капітал, оборотні активи, оптимізація оборотного капіталу та оборотних активів, стратегія управління, мінімізація витрат.



АННОТАЦИЯ

Гусева О.Ю. Стратегия управления оборотным капиталом торговых предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.05. - Экономика торговли и услуг. - Донецкий государственный университет экономики и торговли им. М. Туган-Барановского, Донецк, 2004.

Диссертационная работа посвящена исследованию вопросов стратегического управления оборотным капиталом торговых предприятий в условиях становления рыночной экономики.

На основе теоретических исследований уточнены понятия “оборотный капитал” и “оборотные активы”, определены сущность, роль и особенности формирования и использования оборотного капитала в системе экономического управления финансами предприятий. Результатом исследования проблем формирования оборотного капитала торговых предприятий явилась разработка обобщенной структуры источников привлечения капитала. Предложенная классификация источников формирования оборотного капитала использована в процессе анализа практики привлечения капитала и установления эффективных подходов к разработке политики обеспечения предприятий оборотным капиталом. Результаты исследования подтвердили необходимость разработки стратегии управления оборотным капиталом как экономической категорией и финансовым ресурсом, предназначенным для авансирования оборотных активов предприятий.

Анализ тенденций и динамики оборотного капитала различных отраслей экономики Украины показали, что торговля в 1999-2003 гг. имела наибольшие темпы роста оборотного капитала. Однако этот процесс сопровождался существенной деформацией как структуры капитала, так и состава оборотных активов, что приводило к неэффективному их использованию.

Современный этап финансовой деятельности торговых предприятий имеет также позитивную тенденцию, связанную с переходом от экстенсивного к интенсивному использованию оборотных активов и послаблению уровня агрессивности политики привлечения и использования оборотного капитала.

Ориентация исследования на идеологию финансового менеджмента в условиях низкого уровня обеспеченности предприятий собственным оборотным капиталом обусловила необходимость дополнения трех существующих видов политики формирования оборотного капитала (агрессивная, умеренная, консервативная) четвертым - крайне агрессивной политикой. Установлено, что именно такая политика в настоящее время доминирует при формировании оборотного капитала торговых предприятий.

Обоснована последовательность разработки стратегии управления оборотным капиталом как подсистемы общей финансовой стратегии предприятия, сформулирована многоуровневая система целей управления оборотным капиталом, приоритетность которых определяется каждым предприятием отдельно на основе выбранных базовой и финансовой стратегий предприятия.

Для обеспечения эффективного управления оборотными активами торговых предприятий как основой оборотного капитала обоснована экономико-математическая модель их оптимизации, сформирована информационная база данных и выбран метод реализации модели. Результатами решения поставленных задач стали оптимальные значения объема оборотных активов в целом и отдельных их элементов на исследуемых предприятиях.

С целью усовершенствования управления оборотным капиталом разработана методика реализации экономико-математической модели оптимизации структуры источников его формирования на основе минимизации средневзвешенной стоимости привлечения капитала.

Использование предложенной методики при оптимизации источников формирования и направлений использования оборотного капитала торговых предприятий с различными базовыми экономическими стратегиями позволили установить общие подходы к повышению эффективности торговой деятельности.

Ключевые слова: торговое предприятие, оборотный капитал, источники формирования, оборотные активы, стратегическое управление, минимизация затрат, оптимизация структуры.



SUMMARY

Guseva O. Strategic management of working capital of the trade plants. - Manuscript.

Thesis for candidate degree of economical sciences on speciality 08.07.05 - Economics of trade and services. - Donetsk state university of economics and trade named by M. Tugan-Baranovsky , Donetsk, 2004.

The thesis is dedicated to study of problems of strategic control by a working capital of the trade plants and mining of the methodical recommendations concerning a heightening of performance of forming and usage of a working capital in conditions of becoming of market economics. The role of working capital and reverse assetses in economic mechanism of plants is defined; the indexes of an estimation of policies of forming of a working capital are determined depending on pattern of reverse assetses and availability of an own working capital. The tendencies are investigated and the features of forming and usage of a working capital in trade are detected. The strategy of forming of reverse assetses and working capital at the present stage of market transformings are generalized. Economic and mathematics model of working capital and reverse assetses optimization are designed with the purpose of minimization of expenditures on their forming. The methodical approaches concerning a strategic management of working capital are elaborated.

Keywords: the trade plant, working capital, reverse assetses, working capital and reverse assetses optimization, strategic management, minimization of expenditures.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На завершальному етапі визнання України державою з ринковою економікою, набуття реальних шансів стати повноправним членом Світової організації торгівлі та наближення до вступу в Європейський Союз пріоритетом виступає розвиток споживчого ринку, який потребує розробки і впровадження прогресивних методів стратегічного управління кожним суб'єктом підприємницької діяльності.

Нестача дієвих механізмів стратегічного управління формуванням та використанням головного фінансового ресурсу торговельних підприємств - оборотного капіталу пояснює актуальність проведеного дослідження.

Сутність і роль оборотного капіталу, ефективність його формування та використання не залишилися поза увагою економічної науки. Різним аспектам управління оборотними коштами та активами присвячено роботи таких вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, як Баканов М. І., Бланк І. О., Брігхем Є. Р., Брюховецька Н. Ю., Власова Н. О., Ковальов В. В., Коллас Б., Лахтіонова Л. А., Лігоненко Л. О., Манесс Т., Омелянович Л. О., Павлова Л.М., Покропивний С. Ф., Стоянова Є.С., Ушакова Н. М., Хорн Д., Фрейзер Л.

Вивчення наукової спадщини та практики управління формуванням і використанням оборотного капіталу показало, що головна увага приділяється визначенню сутності, ролі та функцій фінансового управління на підприємствах виробничої сфери, обгрунтуванню загальних методів управління оборотними активами та капіталом підприємств. Особливості формування та використання оборотного капіталу в торгівлі не знайшли достатнього висвітлення в економічній літературі, а обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств в сучасних умовах адаптації до світових вимог не привернуло достатньої уваги науковців. Навіть в роботах, присвячених управлінню оборотними активами і оборотним капіталом торговельних підприємств, мало уваги приділяється стратегії управління оборотним капіталом з урахуванням нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, хоча глобалізаційні процеси, що охопили й економіку України, потребують гармонізації вітчизняних стандартів до європейських і світових вимог щодо інформаційної бази для оцінки фінансового стану підприємств і розробки ефективної стратегії залучення та використання оборотного капіталу. За таких умов наукові пошуки механізмів обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств з урахуванням чинної в Україні законодавчо-нормативної бази дозволять підвищити ефективність торговельної діяльності і функціонування споживчого ринку.

Актуальність обґрунтування стратегії управління процесами формування та використання оборотного капіталу торговельними підприємствами, недостатнє його дослідження і висвітлення в економічній літературі, теоретичне та практичне значення для розвитку ринку споживчих товарів обумовили вибір теми дисертації, визначили мету, завдання та напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до плану науково-дослідних і методичних робіт Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Бара-новського з таких тем: “Підвищення ефективності управління торгівлею в регіоні” (1-2003-Д), “Рекомендації по регулюванню діяльності торговельних підприємств м. Донецька” (1-1999-Д). Особисто автором внесено пропозиції щодо оцінки стану оборотних активів та джерел їх авансування, обґрунтування стратегії формування оборотних активів та оборотного капіталу торговельних підприємств.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних і практичних підходів до розробки стратегії управління формуванням і використанням оборотного капіталу торговельних підприємств в перехідній економіці України.

Для досягнення наміченої мети в роботі поставлено такі завдання:

визначити місце і роль стратегії управління формуванням і використанням оборотного капіталу в розвитку торгівлі;

узагальнити існуючі тлумачення поняття “оборотний капітал” і розкрити сутність вкладення капіталу в оборотні активи підприємств;

систематизувати класифікацію оборотних активів і капіталу відповідно до чинних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

дослідити залежність структури оборотних активів від життєвого циклу підприємств і оцінити сучасні умови формування та використання оборотного капіталу в торгівлі;

провести діагностику достатності та ефективності авансування оборотного капіталу у відповідні елементи активів торговельних підприємств;

вивчити теоретико-методологічні і практичні підходи до обґрунтування фінансової політики та стратегії управління оборотним капіталом в торгівлі;

розробити стратегію управління оборотним капіталом торговельних підприємств на основі механізмів оптимізації з використанням моделей мінімізації витрат.

Об'єктом дослідження є процес удосконалення стратегічного управління оборотним капіталом торговельних підприємств в контексті ринкових перетворень.

Предметом дослідження є механізми обґрунтування стратегії формування та використання оборотного капіталу суб'єктів торговельної діяльності.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації стали положення економічної теорії управління капіталом, праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем ефективності формування та використання оборотного капіталу, законодавчо-нормативні акти з питань фінансової діяльності підприємств. У процесі дослідження застосовувалися загальноприйняті методи системного і комплексного аналізу стану, структури й оборотності активів та авансованого в них оборотного капіталу, що дозволило оцінити зміни фінансового становища досліджених підприємств; порівняльного аналізу (динаміка оборотного капіталу в торгівлі співставлялася з іншими галузями економіки, внаслідок чого виявлено переваги притоку цього капіталу в торгівлю); групування економічних показників діяльності підприємств, що дозволило об'єднати вибірку досліджуваних підприємств у чотири групи за однорідністю класифікаційних ознак (обсягів і динаміки товарообороту, рівня забезпеченості власним оборотним капіталом, рентабельності (збитковості); факторного аналізу при виявленні впливу інтенсивності залучення оборотного капіталу на ефективність його використання; економіко-математичного моделювання для оптимізації обсягу і структури оборотних активів та джерел їх авансування; логічного узагальнення при обґрунтуванні принципових підходів до вибору моделей розробки стратегії управління оборотним капіталом підприємств.

Інформаційною базою дослідження були опубліковані матеріали Кабінету Міністрів України, Державного комітету статистики України, Донецького обласного управління статистики, матеріали фінансової звітності репрезентативної вибірки в кількості 17 торговельних підприємств Донецької області.

Обробку даних і розрахунки здійснено за допомогою персонального комп'ютера з використанням електронного пакета Exсel.

Наукова новизна одержаних результатів у процесі дослідження полягає у таких теоретичних, методологічних і методичних розробках:

уперше:

розмежовано поняття “оборотний капітал” і “оборотні активи”, оскільки цільовим призначенням капіталу є авансування активів, а призначенням оборотних активів є забезпечення логістичних процесів;

запропоновано методику обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом в контексті чинних законодавчо-нормативних документів щодо фінансової діяльності підприємств з використанням механізмів оптимізації на основі моделей мінімізації витрат на його формування і підвищення ефективності використання;

удосконалено:

понятійний апарат, зокрема, вкладення оборотного капіталу в діяльність підприємств визначено як його авансування в оборотні активи, що найчіткіше характеризує завчасне вкладання грошових коштів в товарні запаси та інші елементи оборотних активів;

методику факторного аналізу шляхом залучення показників інтенсивності та екстенсивності використання оборотних активів при оцінці тривалості обігу оборотного капіталу;

набуло подальшого розвитку:

визначення критеріальних показників оцінки політики формування оборотного капіталу в залежності від структури оборотних активів і наявності власного оборотного капіталу торговельних підприємств;

удосконалення методичних засад та практичних підходів до оптимізації потреби в оборотному капіталі на основі раціоналізації джерел його формування та підвищення ефективності використання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні запропонованої системи показників оцінки видів політики формування оборотних активів з виділенням збиткових підприємств, які не мають власного оборотного капіталу, а також у застосуванні економіко-математичних моделей оптимізації обсягів і структури оборотного капіталу на основі мінімізації витрат.

Результати дослідження є практичним внеском в систему стратегічного управління авансуванням оборотного капіталу на основі оптимізації обсягів оборотних активів. Вони відображають специфіку торговельної діяльності і знайшли практичне використання при прогнозуванні розвитку торгівлі Донецьким обласним управлінням торгівлі та побутового обслуговування населення (довідка від 18.02.2004 р.), ЗАТ “ЦУМ” (акт впровадження від 20.02.2004 р.), ТОВ “ВВ” (довідка від 06.02.2004 р.). Пропозиції щодо удосконалення аналізу і оптимізації оборотного капіталу різних за економічним рівнем розвитку торговельних підприємств використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Фінансовий менеджмент” і “Економічна стратегія підприємства”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного дослідження автора, в якому на основі вивчення теорії оборотного капіталу, аналізу та узагальнення практики його формування та використання обґрунтовано принципові підходи до розробки стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств в період становлення ринкових відносин в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації з теоретичних і практичних розробок дисертанта апробовані на 10 науково-практичних конференціях: друга міжнародна наукова конференція студентів і молодих вчених “Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі” (м. Донецьк, 2001 р.); ІІІ міжнародна науково-практична конференція “Дослідження і оптимізація економічних процесів (Оптимум-2001)” (м. Харків, 2001р.); III міжнародна наукова конференція студентів і молодих вчених “Фінансовий і банківський менеджмент: досвід і проблеми” (м. Донецьк, 2001 р.); міжнародна науково-практична конференція “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Ялта, 2003 р.); науково-практична конференція “Сучасні соціально-економічні проблеми Криму та шляхи їх вирішення” (м. Сімферополь, 2001 р.); наукові конференції викладачів і аспірантів Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за підсумками науково-дослідної роботи за 1998-2001 рр. і 2003 р.

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 13 наукових працях, серед яких 9 опубліковано у фахових виданнях загальним обсягом 4,1 друк. арк., з яких 7 автором підготовлено самостійно обсягом 3,7 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох глав та висновків. Загальний обсяг основного тексту складає 166 машинописних сторінок. Робота містить 39 таблиць і 15 рисунків обсягом 37 сторінок, 5 додатків обсягом 25 сторінок та список використаних джерел із 148 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано мету, визначено задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичну значущість результатів проведеного дослідження.

У першому розділі “Роль і функції оборотного капіталу в системі економічного управління торговельними підприємствами” уточнено сутність понять “оборотний капітал” і “оборотні активи”, обґрунтовано необхідність стратегічного управління оборотним капіталом, визначено роль і особливості формування та використання оборотного капіталу в системі механізмів управління фінансами підприємств, виявлено головні підходи до розробки стратегії управління фінансовими ресурсами на основі оптимізації .

Проблеми, з якими зіткнулась економіка торгівлі на перших етапах ринкових перетворень в Україні, зумовлені ідеалізацією можливостей ринку, завищенням ролі механізмів ринкової соморегуляції в розвитку економіки та недоліками в теоретико-методологічних підходах до формування головного фінансового ресурсу забезпечення логістичного процесу в торгівлі - оборотного капіталу. Реалії ринкової трансформації за умов нестачі й дорожнечі залучення ззовні оборотного капіталу в торгівлю викликали необхідність розробки теоретико-методичних і практичних засад обґрунтування стратегії формування й використання оборотного капіталу на мікро-рівні, тобто кожним суб`єктом підприємницької діяльності. Головним при розробці таких засад є визначення місця, оцінка ролі та функцій оборотного капіталу в системі економічного управління торговельними підприємствами.

Узагальнення теоретичних положень і вивчення історії трансформації тлумачення понять “оборотний капітал” та “оборотні активи”, які й до цього часу ототожнюються багатьма економістами і використовуються як синоніми, дозволило чітко їх розмежувати за змістом і призначенням.

Сутність оборотного капіталу в теоретичному сенсі розглядається в дослідженні як економічна категорія ринкових відносин, а в практичному - як фінансовий ресурс для формування оборотних активів підприємств. Будучи економічною категорією, оборотний капітал виражає відносини купівлі-продажу грошових коштів, які на ринку виступають своєрідним товаром. Придбання такого товару підприємцем означає появу фінансових ресурсів для авансування оборотних активів, які на відміну від капіталу мають натурально-речову форму і повністю споживаються в одному торговельно-комерційному циклі.

Хибність ототожнення оборотного капіталу з оборотними активами викликана тим, що авансований в оборотні активи капітал приймає їхню натурально-речову форму і тільки по закінченню операційного циклу використання оборотних активів повертається в тому ж обсязі і формі. Але оборотний капітал на відміну від активів не споживається і не витрачається, а лише авансується, аби повернутися після закінчення кожного свого обороту в тій же формі для наступного авансування. Не можна оминути й того, що поняття “оборотний капітал” після закінчення радянської пори господарювання “реабілітовано” Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”. Та все ж капіталом стають не всі авансовані в оборотні активи грошові кошти, а тільки ті, що забезпечують економічний, соціальний або екологічний ефект.

Результати дослідження властивостей оборотного капіталу та ринковий підхід до розкриття його сутності та ролі в економічному механізмі управління підприємствами при розв'язанні логістичних проблем узгодження організаційних, технологічних, економічних і сервісних процесів товароруху підтверджують необхідність розробки стратегії управління цим капіталом як економічною категорією і фінансовим ресурсом, призначеним для авансування оборотних активів підприємств.

В системі функціонування торговельних підприємств оборотному капіталу належить провідна роль не тільки при формуванні оборотних активів, а й при розв'язанні практично всіх стратегічних, тактичних і оперативних завдань розвитку підприємств, зростання їх ринкової вартості та інвестиційної привабливості.

Навіть узагальнений підхід до оцінки ролі оборотного капіталу в діяльності торговельних підприємств дає підстави стверджувати, що він виступає головним ресурсом забезпечення розвитку торговельної діяльності на мікрорівні, оскільки об'єднує всі ресурси в єдиний економічний механізм через свій кругооборот.

Рівень обґрунтованості будь-якої стратегії неможливий без повної достовірної інформації. На жаль, бухгалтерський облік нині не забезпечує достатньої інформації для всебічного аналізу оборотних активів і авансованого в них капіталу. Тому назріла потреба в застосуванні внутрішньогосподарської системи обліку і спостережень, яка б забезпечувала інформацією служби стратегічного управління. Привертає увагу необхідність узгодження логістичних потокових процесів, починаючи з закупівлі товарів, включаючи їх транспортування, складування, зберігання, підготовку до продажу і закінчуючи реалізацією та післяпродажним сервісом, з фінансовим забезпеченням, яке полягає в авансуванні оборотного капіталу у ці процеси і відповідні активи. Активи, пов'язані з товарорухом, мають логістичні властивості, що дає підстави виокремити їх у групу логістичних активів і розглядати як головний об'єкт авансування оборотного капіталу. Таке авансування супроводжується ризиками втрат, які більше пов'язані з інфляцією та зростанням безнадійної дебіторської заборгованості, ніж з природними втратами товарно-матеріальних цінностей під час товароруху. Розробка запобіжних заходів інфляційної захищеності оборотного капіталу та скорочення ризиків від неповернення боргів стає нині стратегічним завданням управління фінансами підприємств.

Дослідження сутності та оцінка ролі оборотних активів у контексті формування оборотного капіталу та економічного управління діяльністю торговельних підприємств в сучасних умовах дозволили:

уточнити склад елементів оборотних активів відповідно до вимог нових стандартів бухгалтерського обліку;

виявити залежність структури оборотних активів від життєвого циклу підприємств і встановити, що для стадії створення підприємства характерним є мінімальний обсяг товарних запасів і відсутність дебіторської заборгованості, а для періоду старіння - завищені обсяги товарних запасів і дебіторської заборгованості з великим ризиком неповернення боргів;

обґрунтувати ознаки відповідності оборотних активів стратегічним завданням управління логістичними потоковими процесами, виявити безнадійну дебіторську заборгованість і недопустимі обсяги витрат майбутніх періодів;

установити зміну джерел формування оборотного капіталу в торгівлі, пов'язану з появою нових форм власності та організаційно-правових форм господарювання. Найменша кількість джерел формування оборотного капіталу притаманна приватним підприємствам.

Ринкова трансформація економіки України ліквідувала радянську систему кредитування оптової і роздрібної торгівлі, за якою кредити надавалися за символічну плату (1-2% річних), а державний норматив участі кредитів у забезпеченні потреби підприємств в обігових коштах практично узаконював постійне перебування кредиту у розпорядженні позичальника. Ринок відкинув таку практику і створив систему залучення кредитів з оплатою відсотків, встановлених на ринкових засадах.

Результатом вивчення теоретичних проблем формування оборотного капіталу торговельних підприємств в межах законодавчого поля України та національних стандартів бухгалтерського обліку стала розробка узагальненої структури джерел залучення оборотного капіталу на основі їх вартісної оцінки, яку використано при обґрунтуванні стратегії управління оборотним капіталом.

Узагальнення сутності, ролі та особливостей формування й використання оборотного капіталу в економічному механізмі підприємств стали методичною основою ринкових підходів до аналізу оборотного капіталу торговельних підприємств.

У другому розділі “Оцінка ефективності формування і використання оборотного капіталу торговельних підприємств” досліджено тенденції та виявлено особливості формування і використання оборотного капіталу в торгівлі на макро-, мезо- і мікрорівнях, проведено діагностику достатності та аналіз ефективності авансування капіталу в оборотні активи підприємств; проаналізовано і узагальнено стратегії формування оборотних активів та політику авансування в них капіталу на сучасному етапі ринкових перетворень.

В єдиному механізмі стратегічного управління торговельними підприємствами ланка управління оборотним капіталом як засобом авансування всього логістичного процесу не може бути ефективною без всебічного аналізу і прогнозування.

Дослідження макроекономічних та галузевих умов формування і використання оборотного капіталу в торгівлі дозволило виявити проблеми, з якими зіткнулася економіка України при переході до ринкових відносин. З одного боку, розвиток ринку вимагає від торгівлі накопичення товарних запасів, необхідних для задоволення невпинно зростаючого попиту споживачів, що потребує відповідних обсягів оборотного капіталу. З іншого боку, тяжка економічна криза перших років незалежності України, яка супроводжувалася незнаною в світі гіперінфляцією, позбавила державу, фінансові структури і господарюючі суб`єкти головного ресурсу підприємницької діяльності - оборотного капіталу. Такі умови поставили складну проблему пошуків ефективних джерел формування оборотного капіталу та цілеспрямованого його використання.

Аналіз тенденцій та динаміки оборотного капіталу різних галузей економіки України показав, що протягом 1999-2003 рр. торгівля з урахуванням громадського харчування мала найвищі темпи зростання оборотного капіталу, які забезпечили їй вихід на початок 2003 р. на друге місце (після промисловості) за обсягами цього показника. Але нарощування оборотного капіталу в торгівлі супроводжувалося деформацією структури його використання, яка була викликана відволіканням цього капіталу від основного призначення - авансування логістичного процесу і вкладенням в непомірно обтяжливі обсяги дебіторської заборгованості. Дійсно, починаючи з 1999 р. дебіторська заборгованість посіла перше місце в структурі оборотних активів роздрібної торгівлі України. На 1 січня 2003 р. її частка зросла порівняно з 1 січня 1996 р. майже у 2,5 раза і досягла 69,5 % в загальному обсязі оборотних активів. Таке становище пояснюється уповільненням платіжного обороту в економіці країни і подовженням інкасації дебіторської заборгованості, що спричинило дефіцит бюджетів підприємств, у тому числі й дебіторів торговельних підприємств.

Проведений аналіз оборотних активів дослідженої сукупності торговельних підприємств Донецької області за 1999-2002 рр. дозволив установити поступове збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості і скорочення товарних запасів у структурі оборотних активів більше 40 % цих підприємств, що стало основною причиною негативної деформації структури активів. А якщо врахувати невідпрацьованість ринкових і законодавчих механізмів стягнення боргів та введення обов'язкової попередньої оплати при закупках товарно-матеріальних цінностей, то стає зрозумілим, що тільки ті підприємства, які застосовують оплату товарів з відстроченням платежів або на умовах комерційного (товарного) кредиту спроможні забезпечувати раціональну структуру оборотних активів.

З`ясовано, що причиною скорочення товарних запасів у структурі оборотних активів виступає найперше відсутність і нестача власного оборотного капіталу. Виявлені причини негативних змін структури оборотних активів підтверджують необхідність розробки дієвих механізмів управління формуванням раціональної структури оборотних активів як основи оптимізації потреби в оборотному капіталі.

Оцінка практики формування оборотного капіталу у взаємозв'язку з оборотними активами показала, що торговельні підприємства, як правило, не займаються нормуванням оборотних активів і потреби в капіталі для їх авансування. Відсутність таких нормативів і контролю на їх основі за фінансовим станом підприємств призвела до того, що сучасна структура оборотного капіталу більшості торговельних підприємств характеризується не тільки нестачею, а й відсутністю власного (чистого) оборотного капіталу, що є ознакою високого рівня кредитозалежності. Так, на початку 2002 р. більше 50% досліджених підприємств не мали власного капіталу для авансування оборотних активів. Це особливо характерно для збиткових підприємств, 75% яких протягом 1999-2002 рр. не мали власного оборотного капіталу, а тому авансували оборотні активи виключно за рахунок кредиторської заборгованості навіть простроченої. Це призвело до того, що в бухгалтерському балансі таких підприємств появилось негативне значення власного капіталу загалом, а це означає: підприємства не мають власного капіталу навіть на відшкодування збитків і “живуть” в борг.

Оптимальний рівень власного оборотного капіталу мали протягом чотирьох досліджених років не більше 23,5% підприємств - це рентабельні підприємства зі стабільно зростаючим товарооборотом. Решта досліджених підприємств формували оборотний капітал переважно за рахунок позик, головне місце в яких посідають безоплатно запозичені ззовні кошти - кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги. Така ситуація на досліджених підприємствах відповідає структурі оборотного капіталу в роздрібній торгівлі загалом в Україні, де кредиторська заборгованість покривала на початок 2002 р. 83,4%, а на той же період 2003 р.- 81,5% потреби в оборотному капіталі.

Для оцінки ефективності фінансової діяльності торговельних підприємств, крім загальновідомих показників, застосовано показники ефективності авансування оборотного капіталу за основним призначенням, тобто в логістичні потокові процеси, до яких віднесено коефіцієнти інтенсивності та екстенсивності використання оборотного капіталу в забезпеченні розвитку товарообороту підприємств. За розрахованими коефіцієнтами установлено, що сучасний етап фінансової діяльності характеризується позитивною тенденцією переходу від екстенсивного до інтенсивного використання оборотних активів і авансованого в них капіталу. Якщо у 1999 р. менше половини досліджених підприємств використовували оборотні активи і капітал інтенсивно, то у 2001 р. таких підприємств було вже 58,8%, а ще біля 40% підприємств наблизили свої показники екстенсивності до нейтрального рівня, тобто до 1, що означає їх устремління до інтенсивного способу формування і використання оборотного капіталу. Оскільки позитивним для підвищення ефективності торговельної діяльності є інтенсивний шлях формування оборотного капіталу, то його слід використовувати при обґрунтуванні оптимізаційних моделей управління оборотним капіталом.

Оцінка рівня забезпеченості торговельних підприємств грошовими коштами як найбільш мобільною часткою оборотних активів показала, що на початку 2002 р. 60% підприємств були неспроможними вчасно повертати свої борги, а це вимушувало їх застосовувати агресивний підхід до формування і використання оборотних активів, який супроводжується високою ймовірністю економічного ризику і загрозою банкрутства. Незважаючи на ризикованість, у 2001 р. 94,1% досліджених підприємств застосовували саме агресивну стратегію формування і використання оборотних активів.

Орієнтація дослідження на загальну ідеологію фінансового менеджменту при низькому рівні забезпеченості підприємств власним оборотним капіталом поставила проблему доповнення чинної класифікації видів політики формування оборотного капіталу, за якою виділяється три види: агресивна, помірна та консервативна, четвертим видом - вкрай агресивною політикою, яку пропонується застосовувати на підприємствах, що не мають чистого оборотного капіталу. Виявилося, що саме вкрай агресивна політика поки що домінує при формуванні оборотного капіталу торговельних підприємств. Друге місце посідає агресивна політика. Застосування помірної та консервативної видів політики носить поки що обмежений характер.

Удосконалення формування і використання оборотного капіталу потребує впровадження стратегії бюджетного планування на кожному підприємстві з використанням спеціальних оптимізаційних моделей.

У третьому розділі “Механізм обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств” за результатами узагальнення теорії та дослідження практики фінансової діяльності торговельних підприємств конкретизовано систему стратегічних цілей управління оборотним капіталом, визначено головні параметри моделей оптимізації оборотних активів і джерел їх авансування, запропоновано методичні підходи та практичний інструментарій розробки стратегії формування і використання оборотного капіталу на основі мінімізації витрат обігу.

Створення цивілізованої системи фінансового забезпечення торговельної галузі потребує розробки стратегії управління оборотним капіталом кожним підприємством. Світовий досвід довів, що завдяки впровадженню стратегічного управління підприємницькі структури досягли значних результатів у бізнесі. В Україні поки що діє багато чинників, які ускладнюють процес обґрунтування стратегії управління, зокрема, оборотним капіталом. Серед них слід виділити недосконалу нормативно-правову базу, велику частку тіньового бізнесу та нестачу фінансових ресурсів навіть для забезпечення поточної діяльності підприємств.

Виходячи з сутності стратегічного управління оборотним капіталом як логічно побудованої програми перспективних заходів щодо досягнення поставленої мети ефективного формування і використання оборотного капіталу відповідно до цілей стратегічного розвитку підприємств, така стратегія розглядається в дослідженні як сукупність фінансових механізмів для досягнення загальної цілі підприємницької діяльності - підвищення ринкової вартості та інвестиційної привабливості підприємств, що потребує максимізації прибутку. Виходячи з теоретичних положень і практики використання оборотного капіталу в торгівлі, запропоновано методику розрахунків оптимальних значень основних показників його структури (табл.1).

Оборотні активи та капітал належать до головних ресурсів, які забезпечують торговельну діяльність підприємств і отримання прибутку. Для обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств в роботі проведено оцінку діючих видів загальних стратегій їх діяльності, зорієнтованих на потреби ринку, визначені на основі маркетингового менеджменту. Найбільш поширеною виявилася стратегія обмеженого зростання. Вона властива прибутковим підприємствам зі стійким положенням на ринку і стабільно зростаючим товарооборотом невисокими темпами. Друге місце за значенням посіла так звана стратегія “збереження становища”, яка характерна для збиткових підприємств з базовою економічною стратегією виживання.

Тенденції позитивних макроекономічних зрушень, які формують нині споживчий ринок і головний його показник - роздрібний товарооборот, визначають передумови переходу підприємств до стратегій вищого рівня. Зокрема, збиткові підприємства мають умови для переходу до стратегії обмеженого зростання, а рентабельні - до прискореного зростання. Наведені економічні умови покладено в основу обґрунтування стратегій управління оборотним капіталом торговельних підприємств. Загальним для розробки таких стратегій є виділення основних етапів: визначення стратегічних цілей і задач управління оборотним капіталом, узагальнення результатів аналізу його формування та напрямків використання, розробка стратегічного плану управління оборотним капіталом, контроль і коригування стратегічних рішень на основі реалізації задач як поточного, так і оперативного управління.

Запропонована в роботі система обґрунтування стратегій формування та використання оборотного капіталу торговельних підприємств має дворівневий характер. Початковий рівень охоплює оптимізацію основних параметрів, які характеризують обсяг, структуру та показники ефективності використання оборотних активів, а другий - розробку політики управління оборотним капіталом на основі оптимізації оборотних активів та мінімізації витрат на залучення капіталу.

Стратегічний підхід до управління оборотним капіталом охоплює також поточне та оперативне управління. Серед факторів формування оборотного капіталу особлива увага приділена швидкості обертання та інфляційній захищеності активів і капіталу, ліквідності та фінансовій стійкості підприємств.

Центральне місце в методиці обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом відведено оптимізації оборотних активів і джерел їх авансування у взаємозв'язку з обсягами товарообороту. Виходячи з таких підходів, в роботі обґрунтовано економіко-математичні моделі. Перша модель для оптимізації оборотних активів (А), а друга - для визначення ефективних обсягів і джерел залучення оборотного капіталу (Б). Запропоновані моделі відповідають принципам комплексності, оптимальності, об'єктивності, багатоваріантності розрахунків, цілеспрямованості на базові економічні стратегії та загальні стратегії підвищення ефективності торговельної діяльності підприємств за рахунок мінімізації операційних і альтернативних витрат, пов'язаних з формуванням і використанням оборотних активів. В окремий аспект виділено мінімізацію середньозваженої вартості залучення оборотного капіталу.

Моделі А і Б збалансовані між собою і призначені для розв'язання взаємопов'язаних стратегічних задач управління оборотним капіталом. Мінімальні і максимальні значення обмежень, які використано в запропонованих моделях, визначено з використанням економіко-статистичних і факторно-аналітичних методів, в основу яких покладено допустимі в перспективі значення показників з урахуванням мінімізації операційних та альтернативних витрат, пов'язаних з придбанням і використанням оборотних активів і залученням оборотного капіталу.

До параметрів, які оптимізуються при застосуванні моделі А, віднесено обсяг запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів. Цільова функція моделі А спрямована на мінімізацію логістичних та альтернативних витрат:

, (1)

де - цільова функція моделі А;

- витрати обігу, віднесені на товарні запаси, долі одиниці;

- обсяг товарних запасів, тис.грн.;

- розмір дебіторської заборгованості, тис.грн.;

- запас грошових коштів, тис.грн.;

- обсяг інших оборотних активів, тис.грн.;

- альтернативна вартість капіталу, який використовується для авансування відповідно дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів, долі одиниці.

Обмеження моделі відображають умови рівності загального обсягу оборотних активів оптимальній сумі окремих елементів; необхідність додержання в оптимальній межі коефіцієнтів поточної і швидкої ліквідності, інфляційної захищеності оборотних активів, відносно стабільного значення коефіцієнта участі товарних запасів в покритті поточних зобов'язань; умови прискорення оборотності товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості і грошових коштів з урахуванням їх достатнього обсягу для нормальної торговельної діяльності; допустимі обсяги товарних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів, необхідних для нормального функціонування торговельно-технологічного процесу підприємства.

Модель Б призначена для оптимізації структури джерел формування оборотного капіталу на основі мінімізації вартості його залучення до авансування оборотних активів:

, (2)

де - цільова функція моделі Б;

- обсяг власного оборотного капіталу, тис.грн.;

- вартість формування власного оборотного капіталу, долі одиниці;

ОА - загальний обсяг оборотних активів, тис.грн.;

- довгострокові зобов'язання, тис.грн.;

- вартість довгострокових зобов'язань, долі одиниці;

- ставка податку відповідно на прибуток і на додану вартість, долі од.;

-обсяг товарного кредиту, тис.грн.;

- вартість залучення товарного кредиту, долі одиниці;

- інша короткострокова кредиторська заборгованість, тис.грн.;

- вартість іншої короткострокової кредиторської заборгованості, долі од.;

- короткострокові кредити банку, тис.грн.;

- вартість залучення короткострокових кредитів банку, долі одиниці.

Обмеження моделі Б відображають необхідність рівності загального обсягу оборотних активів сумі джерел їх авансування, додержання нормальної фінансової стійкості торговельного підприємства, відносної стабільності коефіцієнта співвідношення обсягу власного оборотного капіталу і загального обсягу оборотних активів, дотримання підприємством коефіцієнта маневреності, а також оптимальних обсягів окремих джерел авансування оборотного капіталу.

Процес вирішення задач оптимізації оборотного капіталу, починаючи з підготовки і збору вхідної інформації і закінчуючи узагальненням параметрів оптимізації оборотних активів і джерел їх авансування охоплює сім етапів.

На завершальному етапі оптимізації оборотних активів і капіталу збалансованість параметрів на основі моделей А і Б досягається методом ітерацій, що означає: після кожного циклу рішення задачі інформація передається від однієї моделі до іншої за розробленою схемою інформаційних потоків.

За допомогою запропонованої моделі оптимізації оборотних активів визначено оптимальний їх склад з урахуванням логістичних витрат і рентабельності і виявлено доцільність або недоцільність переходу до менш агресивної стратегії формування оборотних активів. Дослідження вірогідності переходу підприємств від агресивної стратегії формування оборотних активів до помірної та консервативної стала основою обґрунтування політики оптимізації оборотного капіталу.

Оптимізаційні розрахунки оборотних активів і джерел їх авансування дозволили виявити загальні підходи до підвищення ефективності формування оборотного капіталу.

Серед таких підходів слід виділити ліквідацію дефіциту оборотного капіталу найперше за рахунок нарощування власного капіталу шляхом реінвестування не менше 75% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств. Кожне підприємство має обґрунтовувати свій норматив власного оборотного капіталу, аби запобігти ризику банкрутства при накопиченні непокритого збитку.



ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено науково-теоретичні підходи і запропоновано методику обґрунтування стратегії управління оборотним капіталом торговельних підприємств на основі оптимізаційних моделей. За результатами виконаної роботи можна зробити такі висновки.

Ринкова трансформація економіки України у поєднанні з глобалізаційними процесами повернула до використання в економічний теорії і практиці господарювання поняття “оборотний капітал” замість терміну “обігові кошти” і зумовила необхідність чіткого розмежування сутності оборотних активів і капіталу, що їх авансує.

Переосмислення сутності економічних категорій “авансування”, “інвестування”, “фінансування” дозволило зрозуміти, що поняття “авансування” найповніше розкриває процес вкладення оборотного капіталу у відповідні активи, бо воно означає надання авансу для забезпечення торговельної діяльності.

2. В системі економічного механізму функціонування підприємств оборотний капітал слід розглядати в теоретичному сенсі як економічну категорію, яка виражає ринкові відносини, пов'язані з залученням грошових коштів як першооснови кругообороту капіталу, і в практичному значенні як показник фінансового стану і найбільш мобільний ресурс економіки підприємств.

3. За умов низького рівня забезпеченості підприємств власним оборотним капіталом виникла необхідність доповнення трьох існуючих видів політики формування оборотного капіталу (агресивна, помірна, консервативна) четвертим - вкрай агресивною політикою, яку пропонується застосовувати при аналізі фінансового стану підприємств без власного капіталу. Виявлено, що саме така політика поки що домінує при формуванні оборотного капіталу торговельних підприємств.

4. Дослідження сутності і ролі оборотних активів як об'єктів авансування оборотного капіталу дозволило уточнити їх склад відповідно до чинних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, виявити залежність структури оборотних активів від життєвого циклу підприємств, обґрунтувати ознаки відповідності оборотних активів стратегічним завданням управління логістичними потоками, установити появу нових джерел формування оборотного капіталу в торгівлі, пов'язаних зі змінами форм власності та організаційно-правових основ функціонування підприємств .

5. Залучення показників інтенсивності та екстенсивності показало, що сучасний етап фінансової діяльності торговельних підприємств має позитивну тенденцію, пов'язану з переходом до інтенсивного використання оборотних активів і пом'якшенням рівня агресивності політики залучення і використання оборотного капіталу.

6. За умов, коли тяжка економічна криза перших років незалежності України, супроводжувана незнаною світом гіперінфляцією, позбавила державу, фінансові структури і господарюючі суб'єкти оборотного капіталу, пошуки коштів для авансування оборотних активів стали досить проблематичними і викликали необхідність наукового обґрунтування стратегії забезпечення підприємств оборотним капіталом як підсистеми загальної фінансової стратегії підприємства. Сформовано багаторівневу систему цілей управління оборотним капіталом, пріоритетність яких визначається кожним підприємством окремо і зумовлюється головним чином обраною базовою та функціональними стратегіями підприємства.

7. На основі врахування економічних тенденцій останніх років та визначених напрямів майбутнього економічного розвитку країни сформульовано головні стратегічні орієнтири побудови політики формування оборотного капіталу і оборотних активів підприємств торгівлі, установлено загальні і специфічні принципи прийняття стратегічних рішень, серед яких слід виділити наукову обґрунтованість, оптимальність, ефективність, комплексне врахування умов функціонування системи управління на основі багатокритеріального підходу. Специфічними принципами виступають дохідність, прибутковість, зведення до мінімуму витрат і ризику, збалансованість оборотних активів і джерел їх авансування.

...