Науково-методичні основи формування корпоративного сектору в процесі приватизації

Размещено на http://allbest.ru

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРУ В ПРОЦЕСІ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Виконав Чердаков Володимир Анатолійович

Київ - 2005

АНОТАЦІЯ

Чердаков В.А. Науково-методичні основи формування корпоративного сектору в процесі приватизації.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2005.

Робота присвячена розробці механізму державного регулювання формування корпоративного сектору економіки в процесі її ринкової трансформації, що ґрунтується на забезпеченні узгодженості промислової, конкурентної, інноваційної та приватизаційної політики, вдосконаленні законодавства, посиленні державного впливу стосовно стратегічно важливих підприємств.

В дисертації уточнено методику визначення питомої ваги державного сектору, розглядаються питання реалізації інтересів держави в корпоративних структурах стратегічно важливих сфер економічної діяльності, формування прогресивної структури власників приватизованих підприємств та демократизації власності; розроблені методичні підходи щодо проведення оцінки позитивних і негативних наслідків концентрації на основі розрахунку узагальнюючого показника суспільного очікуваного ефекту від концентрації суб'єктів господарювання тощо.

корпоративний економіка приватизація державний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.

Забезпечення динамічного розвитку економіки України на основі інноваційно-інвестиційної моделі можливо лише при формуванні конкурентоспроможного корпоративного сектору. Саме йому притаманна можливість швидкої концентрації необхідних фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, а також здійснення інтеграційних процесів для забезпечення якісних змін в реальному секторі економіки.

Разом з тим, в Україні ці процеси проходять недостатньо динамічно, що зумовлено їх складністю та багатоаспектністю, відсутністю належної орієнтації приватизації на забезпечення ефективності виробництва та узгодженості з іншими напрямами ринкових перетворень. Тому зараз необхідно вдосконалити механізм державного регулювання формування корпоративного сектору в процесі приватизації з урахуванням особливостей сучасного етапу ринкових перетворень та з позицій його орієнтації на підвищення ефективності функціонування підприємств, а також сприяти залученню фінансових ресурсів на інвестування реального сектора економіки.

Теоретичним, методичним та практичним питанням функціонування корпоративного сектору присвячена значна кількість праць як в світовій, так і в вітчизняній науці. В той же час питанням орієнтації приватизації на забезпечення формування конкурентоспроможного корпоративного сектору не приділено достатньо уваги. Спираючись на результати досліджень в цій сфері та враховуючи особливості сучасного етапу приватизації, коли до неї залучаються стратегічно важливі підприємства, актуальним є подальша розробка як теоретичних, так і методичних та практичних аспектів формування корпоративного сектору, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження пов'язане з планами науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України протягом 2003-2004 рр., зокрема з виконанням наступних тем: «Аналіз соціально-економічних наслідків реформування відносин власності та пропозиції щодо формування державної політики» (2003р., № держреєстрації 0101U004721), «Основні засади визначення та оцінка структури власності в економіці України з її довгостроковим прогнозом, моніторинг структури власності та ефективності функціонування недержавного та державного секторів економіки за видами економічної діяльності в Україні у 2003-2004 рр.» (2004р. № держреєстрації 0104U008081). Особливий внесок автора полягає у розробці питань державного регулювання процесів формування корпоративного сектору в процесі реформування відносин власності, методичних підходів щодо визначення розміру державного сектору; аналізу ефективності функціонування акціонерних товариств державного та недержавного секторів економіки і обґрунтування механізму державного регулювання цього аспекту ринкових перетворень.

Мета і задачі дослідження.

Метою роботи є розробка науково-методичних основ регулювання процесів формування корпоративного сектору економіки України в процесі приватизації з позицій забезпечення сприятливих умов для його ефективного функціонування.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних основних задач:

- узагальнення теоретичних підходів щодо визначення розміру та процесу формування корпоративного сектору;

- опанування іноземного досвіду формування та ефективності функціонування корпоративного сектору;

- оцінка чинної законодавчо-нормативної бази та методичного забезпечення процесів формування корпоративного сектору;

- проведення аналізу практики здійснення процесів формування та ефективності функціонування корпоративного сектору в економіці України;

- обґрунтування механізму державного регулювання процесів формування корпоративного сектору в процесі приватизації;

- визначення напрямів та розробка рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання процесів формування та ефективності функціонування корпоративного сектору.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є корпоративний сектор економіки України, а його предметом - теоретичні, методичні та практичні питання регулювання процесів формування корпоративного сектору економіки в процесі приватизації.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є логічно-діалектичні методи наукового пізнання, методи системного аналізу, а також спеціальні методи, зокрема логічного узагальнення (дозволив визначити структуру корпоративного сектору, удосконалити механізм державного регулювання його формування, методику оцінки розміру державного сектору економіки тощо), порівняльного економічного аналізу (оцінити ефективність функціонування суб'єктів господарювання корпоративного сектору), експертних оцінок (визначити структуру державного сектору з урахуванням державної частки), статистичні методи (розробити схеми, графіки та таблиці) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів.

Наукова новизна дослідження полягає в наступних основних положеннях:

одержано вперше:

- розроблені методичні рекомендації щодо порядку продажу пакетів акцій високотехнологічних підприємств на основі структуризації пакетів, що дозволить (при неспроможності власників ефективно управляти функціонуванням підприємств), не застосовуючи механізми націоналізації чи банкрутства, гнучко перерозподіляти блокуючий пакет акцій, забезпечивши при цьому отримання (шляхом подальшої приватизації) контрольного пакету акцій фінансово спроможним власникам, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування стратегічно важливих об'єктів;

- розроблені методичні підходи щодо проведення оцінки позитивних і негативних наслідків концентрації на основі розрахунку узагальнюючого показника суспільного очікуваного ефекту від концентрації суб'єктів господарювання, що дозволить більш обґрунтовано приймати рішення стосовно дозволу на покупку акцій підприємств, що приватизуються, та буде сприяти підвищенню їх конкурентоспроможності;

удосконалено:

- визначення поняття «корпорація» як структурного елементу корпоративного сектору, яка представляє собою господарське товариство (акціонерне товариство чи товариство з обмеженою відповідальністю) або добровільне об'єднання окремих підприємств, яке створене на основі інтеграції капіталу фізичних чи юридичних осіб та функціонує як самостійний господарюючий суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну, комерційну діяльність, у тому числі і централізоване регулювання діяльності його учасників. Таке визначення більш точно відображає сутність поняття «корпорація» та відповідає його трактовці, що застосовується у світовій практиці;

- механізм державного регулювання формування корпоративного сектору економіки в процесі її ринкової трансформації, що ґрунтується на забезпеченні узгодженості промислової, конкурентної, інноваційної та приватизаційної політики, вдосконаленні законодавства, посиленні державного впливу стосовно стратегічно важливих сфер діяльності. Це дозволить підвищити рівень обґрунтованості заходів державного регулювання, спрямованих на поліпшення процесів формування та підвищення ефективності функціонування як державних, так і недержавних суб'єктів господарювання корпоративного сектору національної економіки;

- методику визначення питомої ваги державного сектору в економіці шляхом обґрунтування доцільності використання в розрахунку лише трьох показників (обсягу реалізованої продукції, робіт послуг, без ПДВ та акцизу; вартості усіх активів та середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу) замість п'яти (кількості суб'єктів господарювання, обсягу реалізованої продукції, робіт послуг, без ПДВ та акцизу; чистого прибутку; залишкової вартості основних засобів і нематеріальних активів та вартості оборотних активів; середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу), що дозволить отримати більш об'єктивні результати;

- оцінку нематеріальних активів вітчизняних підприємств на основі застосування експертного методу, зокрема визначення їх питомої ваги у активах балансу на рівні не менше аналогічних іноземних товаровиробників, котрі мають ідентичні показники виробничої потужності, а також обсягу виробництва та якості продукції чи частки на відповідному ринку, що дозволить більш обґрунтовано визначати вартість об'єктів приватизації та уникати ущемлення майнових інтересів держави при приватизації;

дістали подальший розвиток :

- питання реалізації інтересів держави в корпоративних структурах стратегічно важливих сфер економічної діяльності, зокрема шляхом передачі до статутних фондів державних холдингових компаній не пакетів акцій, а лише прав на управління ними; запровадження механізму «золотої» акції при здійсненні процесів приватизації. Це дозволить забезпечити належний рівень державного впливу на діяльність акціонерних товариств:

- питання формування прогресивної структури власників (з позицій забезпечення балансу їх інтересів) приватизованих підприємств та демократизації власності шляхом розширення власності працівників за рахунок вдосконалення законодавства, що регламентує створення так званих народних підприємств, стимулювання залучення працівників до власності в процесі приватизації; консолідації пакетів акцій, що належать членам трудового колективу. Це буде сприяти розвитку принципів соціального партнерства стосовно відносин власності, позитивно вплине як на підтримку і сприйняття суспільством приватизаційних процесів та довіру населення до держави, так і забезпечить покращання показників ефективності діяльності приватизованих підприємств за рахунок підвищення мотивації працівників до праці.

Практичне значення одержаних результатів.

Основні результати дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних механізмів, заходів і пропозицій та використані в практиці державного регулювання, про що свідчать довідки про впровадження результатів дослідження від Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (питання приватизації та корпоратизації державних підприємств, формування корпоративного сектору економіки, методичних підходів визначення частки державного сектору, а також вдосконалення управління державними корпоративними правами; довідка № 23-23/2836 від.15.09.2004 р.) та Фонду державного майна України (питання корпоратизації підприємств та формування холдингових компаній, формування структури власників та забезпечення прав держави в процесі ринкової трансформації підприємств тощо; довідка № 239 від 21.09.2004 р.).

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

У першому розділі «Теоретичні основи функціонування корпоративного сектору в ринковій економіці» основна увага приділяється розгляду його ролі та місця в сучасній ринковій економіці розвинутих країн та особливостям його визначення в національній економіці.

Корпоративну (перш за все акціонерну) власність слід визначити як найбільш розвинуту та перехідну форму приватної власності, а її сутність - як асоційовану приватну власність. При цьому вихідним протиріччям корпоративної власності полягає у формуванні і функціонуванні корпоративного капіталу як суперечної єдності двох основних його форм - реального та фіктивного капіталу.

Ефективне функціонування корпоративних структур звичайно досягається при орієнтації на довгострокові стратегічні цілі та забезпечення балансу інтересів таких учасників корпоративних відносин, як працівників і керівників підприємств, стратегічних і дрібних інвесторів та держави, а також наявності так званих «твердих ядер» стабільних акціонерів.

У Господарському кодексі України прийняте широке трактування корпорації, що приводить до включення до цієї групи організаційно-правові форми суб'єктів господарювання, котрі не мають притаманні акціонерним товариствам переваг стосовно залучення фінансових ресурсів (зокрема, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, кооперативи тощо).

Для визначення поняття корпорації як елементу корпоративного сектору доцільно її характеризувати наступним чином: корпорація являє собою господарське товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) або добровільне об'єднання окремих підприємств, яка створене на основі інтеграції капіталу фізичних чи юридичних осіб та функціонує як самостійний господарюючий суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну, комерційну діяльність, у тому числі і централізоване регулювання діяльності його учасників.

Позитивним моментом прийняття Господарського кодексу є чітке визначення розмірів державного сектору. Зокрема, до державного сектору економіки відносяться суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також ті, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на їх господарську діяльність. Разом з тим, чинну методику визначення питомої ваги державного сектору в економіці (вона розраховується з використанням таких показників як кількість суб'єктів господарювання, обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг у діючих цінах, без ПДВ та акцизу; чистий прибуток; залишкова вартість основних засобів і нематеріальних активів та вартість оборотних активів; середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу) слід вдосконалити. Для цього в роботі пропонується при розрахунку питомої ваги державного сектору доцільно використовувати такі показники як питому вагу за звітний період обсягу реалізованої продукції, робіт, послуг у діючих цінах, без ПДВ та акцизу, вартості активів та середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу в загальному значенні цих показників суб'єктів господарювання всіх форм власності в Україні за відповідний період.

Розрахунки питомої ваги державного сектору в економіці України у 2003 році за різними методичними підходами наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Питома вага державного сектору в економіці України у 2003 році

У другому розділі «Методичне забезпечення та аналіз процесу формування корпоративного сектору економіки в Україні» розглядаються методичні та аналітичні питання здійснення ринкової трансформації секторів економіки країни.

Аналіз свідчить, що в Україні сформовано достатньо значну законодавчу та нормативно-інструктивну базу стосовно формування корпоративного сектору економіки як в процесі роздержавлення, так і приватизації, хоча вона не завжди в повній мірі відповідає вимогам забезпечення ефективного функціонування національної економіки та її структурній перебудові. Це у свою чергу безпосередньо позначилося на процесах її ринкової трансформації та формуванні моделі корпоративного управління. В той же час звертає на себе увагу більш високий рівень показників результативності діяльності акціонерних товариств (в тому числі стратегічно важливих підприємств для економіки та безпеки країни і монополістів, що діють на загальнодержавних ринках), а також спостерігається як правило підвищення показників результативності в залежності від глибини приватизації (табл.2).

Таблиця 2. Результативність діяльності акціонерних товариств в економіці України (станом на 1.10.2003 р., у відсотках)

В розрізі видів економічної діяльності акціонерні товариства за розглянутими показниками характеризується більш високими їх значеннями в добувній промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами і послугами з ремонту; на транспорті; в фінансовій діяльності та у сфері операцій з нерухомістю, здаванням під найм та послуг користувачам.

Хоча спостерігається чітка тенденція покращання показників залучення інвестицій у корпоративний сектор, він ще не в повній мірі реалізував свої потенційні можливості. Це зумовлене як макроекономічними чинниками (зокрема, недостатньо сприятливим інвестиційним кліматом, нерозвиненістю фондового ринку), так і незавершеністю ринкової трансформації та адаптації підприємств, низьким рівнем корпоративного управління.

Для закріплення тих позитивних зрушень, котрі мають місце останнім часом, необхідно здійснювати комплекс заходів, спрямованих на формування в країні сприятливих умов та законодавчого поля для підприємницької діяльності, активізації інвестування реального сектору економіки; орієнтуватися в процесі приватизації на формування прогресивної структури власників, створення таких корпоративних структур як холдингові компанії, промислово-фінансові групи.

В третьому розділі роботі «Удосконалення державного регулювання формування корпоративного сектору в Україні» наводяться розроблені автором питання формування цілісної системи регулювання цього важливого напряму економічної політики, зокрема механізм державного регулювання формування корпоративного сектору. Крім того, визначені основні напрями та заходи його вдосконалення, що повинні реалізовуватися шляхом розробки і реалізації як відповідних законодавчо-нормативних документів, методичних рекомендацій, а також моніторингу формування та функціонування корпоративного сектору.

При розробці і реалізації політики приватизації, котра є визначальним чинником формування конкурентоспроможного корпоративного сектору національної економіки, необхідно передбачати можливість подальшого розвитку як в розрізі галузей (тобто, при формуванні умов створення «ланцюгів» приросту вартості за рахунок програм розвитку відповідних галузей), так і територіальних угруповань ( використання кластерного методу). При такій методології здійснення приватизації будуть закладені надійні основи для розвитку конкурентоспроможних суб'єктів господарювання. Цей підхід слід було б передбачити із самого початку приватизації, хоча він є важливим і зараз, коли до процесів ринкової трансформації залучаються стратегічні об'єкти і галузі. Таким чиним, вдосконалення концептуальних підходів та реалізація комплексу заходів щодо регулювання процесів приватизації повинно передбачати використання потенційних підприємницьких можливостей корпорацій і полягати у орієнтації її механізму на формування конкурентоспроможних інтегрованих корпоративних структур оптимізованих як з позицій гармонізації приватного капіталу і державного впливу, науки та виробництва з врахуванням галузевих і територіальних особливостей розвитку та балансу інтересів в середині суб'єктів господарювання.

Важливим аспектом формування структури власності є визначення ролі держави в управлінні і розвитку корпоративних структур. Незважаючи на те, що в процесі приватизації передбачається зняття з держави безпосередньої відповідальності за суттєву частину суспільного виробництва, ефективність функціонування якого може бути забезпечена недержавним сектором, і передачу відповідного майна фізичним і юридичним особам, вона повинна забезпечувати реалізацію суспільних інтересів, мати важелі запобігання прояву негативних явищ як в економіці в цілому, так і стосовно стратегічно важливих об'єктів.

В цьому зв'язку в роботі запропоновано ряд заходів. Зокрема, важливим методичним питанням державного регулювання процесів ринкової трансформації підприємств є визначення оптимального розміру державного пакету акцій, що залишається у держави, чи впровадження механізму «золотої» акції для забезпечення в окремих випадках заходів державного впливу за функціонуванням корпоративних структур.

Важливим аспектом формування прогресивної структури власності, що повинно забезпечити належні передумови для ефективного функціонування підприємств, є формування механізму перерозподілу власності та «вибракування» неефективних власників, зокрема порядку повернення контрольних пакетів акцій нерентабельних високотехнологічних підприємств у власність держави та продажу їх фінансово спроможним власникам. На наш погляд, для цього можуть бути запропонований такий методичний підхід. По-перше, слід передбачити в плані розміщення акцій закріплення у державній власності блокуючого пакету акцій (25%)+ 1 акція. По-друге, виставляти на конкурс 50% пакет акцій + 2 акції. При цьому цей пакет повинен бути структурований наступним чином: 25% + 1 акція продається власнику (при умові повної оплати усього пакету) безпосередньо після підведення результатів конкурсу, а інший пакет (25%+1) - передавати в управління на умовах забезпечення протягом 3 років беззбиткового функціонування або його досягнення при початковій збитковості (з урахуванням форс мажорних обставин). Якщо ефективне функціонування буде забезпечено, то друга частина пакету переходить у власність інвестора, а в іншому випадку - йому повертається частка коштів (за вирахуванням розміру отриманих дивідендів), пропорційно отриманого пакету з урахуванням індексу інфляції або облікової ставки НБУ України (протягом повного строку управління корпоративними правами). По-третє, виставити пакет акцій, що знаходився у інвестора в управлінні (25%+1), для продажу на приватизаційному конкурсі. При цьому може бути передбачено передачу в управління пакет акцій, що закріплений за державою, а також запровадження механізму «золотої» акції.

Реалізація запропонованого механізму дозволить не застосовуючи механізм банкрутства чи націоналізації гнучко перерозподіляти блокуючий пакет акцій, забезпечивши при цьому передачу (шляхом приватизації)) контрольного пакету акцій фінансово спроможним власникам.

Захисту майнових прав держави в процесі приватизації повинно також сприяти вдосконалення порядку формування холдингових компаній шляхом передачі до них не пакетів акцій, а лише прав користування на управління цими активами. Крім того, в процесі приватизації доцільно застосовувати такий спосіб налагодження зв'язків між технологічно пов'язаними підприємствами як взаємний обмін пакетами акцій. Для його запровадження необхідно більш виважено підходити до застосування п.3 статті 8 Закону про «велику» приватизацію, в якій зазначено про неможливість визначення як продавця юридичну особу, у статутному фонді якої частина державного майна перевищує 25%, тим більше, що стосовно стратегічно важливих об'єктів держава закріплює за собою блокуючий чи контрольний пакет акцій.

В процесі приватизації не були в повній мірі враховані вартість нематеріальних активів (зокрема, ринкова вартість інтелектуальної власності, а також службової і комерційної таємниці, ноу-хау тощо). Слід зазначити, що основа технічного потенціалу (особливо стосовно високотехнологічних виробництв) була закладена протягом тривалого часу, на що було витрачено значні державні фінансові ресурси. Саме тому необхідно оцінювати права інтелектуальної власності не за останніми фінансовими витратами, а враховувати кумулятивні витрати і реальну ринкову вартість, зокрема виходячи з їх рівня в країнах ЄС. На наш погляд, необхідно переоцінити нематеріальні активи підприємств, перш за все високотехнологічних, що є стратегічно важливими для економіки та безпеки держави і знаходяться в процесі ринкової трансформації. Зокрема, питома вага нематеріальних активів, на наш погляд, не повинна складати менше ніж 5% активів балансу. В роботі обґрунтована доцільність застосування для вітчизняних підприємств експертної оцінки нематеріальних активів на основі визначення їх питомої ваги у активах балансу аналогічних іноземних товаровиробників, котрі мають приблизно однакові показники виробничої потужності, обсягу виробництва та якості продукції чи частки на ринку.

Для забезпечення конкурентоспроможності корпоративного сектору (завдяки концентрації виробництва та централізації капіталу навіть при посиленні їх монополізму, який не завжди слід однозначно визначати як негативне явище) в роботі розроблені методичні підходи для проведення оцінки позитивних і негативних наслідків концентрації суб'єктів господарювання, що можуть бути використані в процесі корпоратизації та приватизації. Зокрема, запропоновано розраховувати узагальнюючий показник суспільного очікуваного ефекту від концентрації суб'єктів господарювання на основі співставлення позитивних і негативних економічних ефектів. Так, елементами позитивного (негативного) ефекту є приріст (зменшення) бюджетних надходжень та інших платежів, а також доходів населення; зменшення (зростання) витрат по безробіттю; приріст основного капіталу за рахунок створення нових робочих місць; зменшення (зростання) вартості оплати продукції (товарів, робіт, послуг) споживачами за рахунок зниження (зростання) її ціни тощо.

Забезпеченню реалізації принципу соціального партнерства в сфері відносин власності повинно сприяти здійснення заходів щодо розширення власнності працівників. Для цього в роботі розглядаються різні моделі формування власності працівників та пропонуються заходи щодо посилення їх ролі у діяльності господарств. Зокрема, в проекті Закону України «Про акціонерні товариства» слід передбачити включення статей, що регламентують створення сприятливих умов для формування так званих «народних підприємств» або акціонерних товариств із суттєвою часткою власності працівників.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої економічної проблеми формування конкурентноспроможного корпоративного сектору національної економіки в процесі приватизації. Вона узагальнює і розвиває науково-методичні питання формування корпоративного сектору та містить пропозиції стосовно вдосконалення державного регулювання цього важливого аспекту економічної політики.

Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. Корпоративний сектор, якій в країнах ринкової економіки представляє собою переважно акціонерні товариства та їх інтеграційні структури, відіграє провідне місце завдяки притаманним йому позитивним якостям, зокрема спроможності акумулювання значних фінансових ресурсів, обмеженої відповідальності власників цінних паперів, стійкості стосовно зміни структури власників; можливості залучення до управління кваліфікованих фахівців.

2. З позицій узгодження чинного законодавства зі світовою практикою пропонується таке визначення поняття корпорації як структурного елемента корпоративного сектора: корпорація представляє собою господарське товариство (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) або добровільне об'єднання окремих підприємств, яке створене на основі інтеграції капіталу фізичних чи юридичних осіб та функціонує як самостійний господарюючий суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну, комерційну діяльність, у тому числі і централізоване регулювання діяльності його учасників.

3. Елементами корпоративного сектору є господарські товариства як недержавного, так і державного секторів економіки. При цьому достатньо широкий підхід до визначення розмірів корпоративного сектору в національному законодавстві дозволяє в його межах виділити акціонерний сектор, оскільки саме суб'єкти господарювання у формі акціонерних товариств та похідних від них є найбільш важливим елементом ринкової економіки.

4. Важливим елементом державного сектору є державна корпоративна власність. Разом з тим, методичні підходи до визначення розмірів державного сектору мають суттєві недоліки. Автором обгрунтовується пропозиція щодо визначення розмірів державного сектору як середньоарифметична величина питомої ваги таких показників як обсяг реалізованої продукції, робіт послуг у діючих цінах (без ПДВ та акцизу); вартість активів та середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу.

5. На формування корпоративного сектору економіки суттєво впливає приватизація, в процесі якої закладається як структура власників, так і ефективність функціонування акціонерних товариств, а також потенціал їх розвитку. В природних умовах формування акціонерних товариств та їх конкурентоспроможність зумовлена прогресивністю (інноваційністю) та ефективністю бізнес-ідея, тоді як в процесі ринкових перетворень вона в значній мірі знаходиться в залежності від дієздатності та конкурентоспроможності підприємств, а також створення сприятливих умов для їх розвитку в постприватизаційному періоді (зокрема, завдяки передприватизаційній підготовці, відокремленню від підприємства соціальної сфери та непрофільних виробництв).

6. При розробці і реалізації політики приватизації, котра є визначальним чинником формування конкурентоспроможного корпоративного сектору національної економіки, необхідно передбачати можливість подальшого розвитку як в розрізі галузей (тобто, при формуванні умов створення «ланцюгів» приросту вартості за рахунок програми розвитку відповідних галузей), так і територіальних угруповань (використання кластерного методу). При такій методології здійснення приватизації будуть закладені надійні основи для розвитку конкурентоспроможних суб'єктів господарювання.

7.Важливим аспектом формування структури власності є посилення ролі держави в управлінні і розвитку корпоративних структур, зокрема шляхом визначення оптимального розміру державного пакету акцій чи впровадження механізму «золотої» акції (для забезпечення в окремих випадках заходів державного впливу за їх функціонуванням), а також запропонованого механізму перерозподілу власності та «вибракування» неефективних власників, що особливо актуально стосовно стратегічно важливих підприємств. Захисту майнових прав держави в процесі приватизації повинно також сприяти вдосконалення порядку формування холдингових компаній шляхом передачі до них не пакетів акцій, а лише прав користування на управління цими активами.

8. Забезпеченню реалізації принципу соціального партнерства в сфері відносин власності повинно сприяти здійснення заходів щодо розширення власності працівників. Для цього в роботі розглядаються різні моделі формування власності працівників та пропонуються заходи щодо посилення їх ролі у діяльності господарств.

9. В процесі приватизації не була в повній мірі врахована вартість нематеріальних активів (зокрема, ринкова вартість інтелектуальної власності, а також службової і комерційної таємниці, ноу-хау тощо). Тому доцільним є здійснення переоцінки вартості нематеріальних активів підприємств (особливо високотехнологічних, що є стратегічно важливими для держави і знаходяться в процесі ринкової трансформації) на основі застосування їх експертної оцінки (зокрема, на рівні питомої ваги нематеріальних активів у активах аналогічних іноземних товаровиробників, котрі мають аналогічні показники виробничої потужності, обсягу виробництва та якості продукції чи частки на ринку).

10. Важливою аспектом формування корпоративного сектору в процесі приватизації є врегулювання питань створення і функціонування корпоративних структур холдингового типу, більш виваженого застосування стосовно них заходів антимонопольного регулювання, впровадження державної статистичної звітності, котра забезпечувала б відслідковування процесів створення і функціонування холдингових компаній, що необхідно для здійснення державного регулювання цих важливих аспектів економічного розвитку. В процесі дослідження розроблені методичні підходи для проведення оцінки позитивних і негативних наслідків концентрації суб'єктів господарювання, що можуть бути використані в процесі корпоратизації та приватизації.

ПУБЛІКАЦІЇ

1.Чердаков В.А. Механізм «золотої» акції та доцільність його введення в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 12 /Наук. ред. І.К. Бондар. - К.- НДЕІ. - 2001. - С.45-47 (0,4др.арк).

2. Чердаков В.А. Інвестиційні аспекти розвитку корпоративного сектору економіки // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Спеціальний випуск.17/Наук. ред. І.К.Бондар.Ч.1-К.- НДЕІ.-2002. -С.118-120 (0,2 друк. арк).

3. Чердаков В.А. Функціонування корпоративного сектору економіки України // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 19 /Наук. ред. І.К. Бондар.- К.- НДЕІ.- 2002. -С.125-128 (0,4 друк. арк.).

4. Чердаков В.А. Вдосконалення регулювання діяльності державних холдингових і акціонерних компаній// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 12 /Наук. ред. І.К.Бондар. - К.- НДЕІ. - 2003. -С.94-95 (0,3 друк. арк.).

5. Рудченко О.Ю., Омельянчик Н.І., Катрушин Б.М., Чердаков В.А. Стратегічно важливі підприємства: критерії визначення та державне регулювання //Україна: аспекти праці.-2003. - №5 -С.35-46 (особистий внесок автора - пропозиції стосовно впровадження механізму «золотої» акції щодо стратегічно важливих підприємств; належить автору - 0,2 друк. арк).

6. Чердаков В.А. Формування власності працівників в процесі грошового етапу приватизації //Україна: аспекти праці.-2003.- №8 - С.36-40 (0,7 друк. арк.)

7. Реформування відносин власності в Україні: Монографія. /Під редакцією О.Ю. Рудченка, С.Ю. Лєдомської. - К.: КФ ДП НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції. - 2004. - 502с.(підрозділи: 1.2, 2.2, 4.3, 4.4, 6.1, 7.3, 7.4; співавтори: О.Ю. Рудченко, С.Ю. Лєдомська, Катрушин Б.М., Омельянчик Н.І.,Подоляка Г.В., Полюн Л.Р.; особистий внесок автора - методичні підходи до оцінки розмірів державного сектору; питання впровадження механізму «золотої» акції; формування прогресивної структури власників; розширення власності працівників; облік державних корпоративних прав; належить автору - 1,2 др. арк.).

8. Чердаков В.А. Реформування промислових підприємств у процесі корпоратизації і приватизації // Теорія та практика управління у трансформаційний період: Тези доповідей всеукраїнської наук.-практ. конф.-Т.3. Промислові підприємства в умовах економічної трансформації. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2001. - С.169-173 (0,1 др. арк.).

9. Омельянчик Н.І, Рудченко О.Ю. Чердаков В.А. Державні холдингові й акціонерні компанії як об'єкт управління // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнародною участю. - К.:Вид-во УАДУ, 2002.-С.245-247(особистий внесок автора - пропозиції щодо захисту прав держави; належить автору - 0,1др. арк.).

10. Чердаков В.А. Сприяння формуванню холдингових компаній в процесі приватизації. - С.119-122 // Теорія і практика формування і розвитку корпоративного сектора економіки. - Збірник тез і виступів на Першій міжнародній науково-практичній конференції. Київ - 2003. - 143с.(0,1др.арк.)

11. Чердаков В.А. Формування конкурентноспроможного корпоративного сектора в процесі ринкової трансформації економіки // Тези міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств /Під. ред. Федоренка В.Г.- Біла Церква, Ешке О.М., 2003- С.177-182(0,2 друк. арк.)

12. Чердаков В.А. Стан корпоративного сектора економіки та напрями активізації його інвестування//Доповіді міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств «Випуск №3.- Київ. -ІПК ДСЗУ, 2003. - С.228-231 (0,1друк.арк.)

Размещено на Allbest.ru