Установлено, що використання програмно-цільового методу управління, що втілюється в програмах різних рівнів, є одним з важливих елементів науково обґрунтованого впливу на процеси соціально-економічного розвитку регіонів. Конкретні механізми реалізації програмних заходів за централізованим плануванням і в ринкових умовах принципово відрізняються, але багато із минулих підходів до програм можна використовувати. До цього слід віднести конкретну постановку цілей, визначення способів їх досягнення, системний підхід, концентрацію ресурсів для вирішення завдань.

Навіть в умовах обмежених фінансових можливостей держави розробка регіональних програм розвитку регіонів допомагає вирішувати численні задачі, системно виявляти больові точки та точки можливого росту.

Регіональні програми поєднують у собі інструменти впровадження загальнодержавних програм розвитку і стають засобом вирішення регіональних проблем. Програми виконують роль регулятора у формуванні ринкових відносин, мобілізують зусилля для втілення в життя регіональної політики, забезпечують реалізацію політики соціально-економічного розвитку.

У роботі відзначається, що в період реорганізації системи й удосконалення методів управління здійснюються зміни і в організації програмно-цільового управління, яке перетворюється на активну форму впливу на суб'єктів управління. Процес формування регіональних програм повинен включати: концепцію, розроблену у вигляді методичних рекомендацій до складання програми; розрахунки конкретних показників соціально-економічного розвитку регіону; пропозиції з регулюючого впливу з боку державних програм і економічних регуляторів.

Слід зазначити, що частково такий підхід до формування регіональних програм уже реалізується. Так, в Інституті економіки промисловості НАН України разом із Донецькою обласною державною адміністрацією підготовлено Концепцію програми “Донецька область - 2010”, використовуючи принципи якої, розробляються Програми соціально-економічного розвитку Донецької області.

У четвертому розділі “Формування основ регіональної промислової політики” обґрунтовано її цілі, принципи, досліджено розвиток системи управління промисловим комплексом регіону і запропоновано механізм реалізації регіональної промислової політики.

У промисловій політиці на регіональному рівні виділяються такі напрями: економічний, структурний та інвестиційний, соціальний, екологічний, зовнішньоекономічний, конверсії, охорони праці, науково-технічного прогресу, управлінський аспект. Задача ускладнюється багатогалузевим характером промислового комплексу і багатоукладністю економіки.

У дисертації конкретизовано зміст поняття “регіональна промислова політика” через призму державної промислової політики, з'ясовано особливості розвитку регіональної промислової політики.

Регіональна промислова політика - це складова державної промислової політики, що спрямована на зростання економічного потенціалу регіону, стимулювання роботи промислових підприємств усіх форм власності, підвищення науково-технічного рівня промислового виробництва в регіонах, удосконалення форм господарювання.

Регіональна промислова політика базується на певних принципах, основними з яких є:

підтримка розвитку промислового потенціалу регіону;

оптимізація структури промислового виробництва з урахуванням регіональних і загальнодержавних потреб;

підтримка підприємств у здійсненні інноваційної політики;

створення умов для прискореного соціального розвитку регіонів;

відновлення витрат і збереження навколишнього природного середовища;

дотримання інтересів регіону, тобто центральні органи державної влади приймають рішення щодо функціонування і розвитку промисловості в конкретній області тільки з урахуванням умов та інтересів даної області і за узгодженням із її представницькими органами;

урахування особливостей і умов регіону - кліматичних, природних ресурсів, розмірів і стану виробничого апарату, спеціалізації підприємств і їх фінансового стану й інших характеристик;

здійснення державної підтримки. Регіональна промислова політика проводиться при обов'язковій державній підтримці - правовими, фінансовими, науково-технічними, матеріальними ресурсами;

дотримання інтересів населення області, тобто державна підтримка направляється в першу чергу на вирішення задач загальнонаціонального значення, але ці заходи не повинні обмежувати інтереси жителів області, на території якої намічено реалізувати заходи;

регіональні органи влади формують і реалізують свою промислову політику, спираючись і узгоджуючи її з представниками місцевого бізнесу - реальними учасниками здійснення програм промислового розвитку регіону.

Виходячи з цього основними напрямами регіональної промислової політики є формування раціональної структури та підвищення науково-технічного рівня промислового виробництва, удосконалення його організаційних і господарських форм.

Частка базових галузей промисловості збільшується, що, однак, не сприяє ефективному функціонуванню всієї національної економіки, а вплив промисловості на загальноекономічні показники залишається значним.

Порівняно з розвиненими країнами частка базових галузей в Україні вища у два рази, а машинобудування - значно нижча. Підвищення рівня енерго- і матеріалоємності веде до скорочення доданої вартості в галузях кінцевого призначення. Аналіз галузевої структури промисловості ряду зарубіжних країн свідчить, що в доларовому вирахуванні структура України різко змінювалася, відображаючи підвищення питомої ваги базових галузей.

Промисловий розвиток багато в чому визначає основні соціально-економічні показники регіонів. Аналіз свідчить, що найбільш результативним за останні роки було функціонування економіки в індустріальних областях, в яких виробляється більше однієї третини валового внутрішнього продукту України. Промислове виробництво п'яти областей - Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської і Харківської - дає більше половини (59,6%) загальнодержавного виробництва продукції, більше третини ВВП (36,4%). У цих областях зосереджено 39,2% основних фондів, здійснюється 56,1% експорту. Інвестиції в основні фонди також становлять значну величину порівняно з іншими регіонами - 37,9%. Питома вага виробленої сільськогосподарської продукції в загальнодержавному обсязі приблизно на рівні інших областей, а виробництво товарів народного споживання практично перевищує цей показник по інших областях.

За результативністю економічної діяльності після Донецького і Придніпровського районів на другому місці перебувають Південний (Причорноморський), Східний і Центральний економічні райони. Ці райони виробляють 31,2% промислової продукції, 41,2% - валового внутрішнього продукту і 40,3% - продукції сільського господарства. Частина, що залишилася, виробляється Карпатським, Подільським і Поліським районами: 24,8% валового внутрішнього продукту; 17,4% промислової продукції і 39,4% сільськогосподарської продукції. Вони зосередили 25,4% основних фондів і експортують 14,2% продукції. Такі показники свідчать про різну результативність у діяльності областей і економічних районів і, отже, про необхідність проведення гнучкої регіональної політики.

Регіональну промислову політику здійснюють регіональні органи управління, які як об'єкт управління мають: територію, природні ресурси, виробничий апарат, трудові ресурси. Масштаби компетенції, методи управління, а також методи впливу відрізняються від управління з боку центральної влади. Контролює і здійснює таке управління обласна державна адміністрація. Широке коло повноважень, надаваних облдержадміністраціям, в основному перетворюється в обов'язки, які стосуються: розробки різних програм і їх реалізації; ефективного використання всіх видів ресурсів; контролю стану обліку і звітності, фінансової дисципліни; забезпечення складання різних балансів; узгодження питань щодо можливості розміщення на території області підприємств.

Досвід свідчить, що регіональна промислова політика повинна бути пов'язана з політикою всіх перетворень в економіці країни, тому що роль регіонів у розвитку економіки держави буде зростати.

У п'ятому розділі “Інформаційне забезпечення розвитку регіону” на основі аналізу сучасної інформаційної системи регіону і зарубіжного досвіду формування інформаційних ресурсів викладено результати досліджень і пропозиції щодо розвитку регіональної статистики й використання узагальненого показника розвитку регіону.

Процес регіоналізації, самоврядування вимагає контролю і регулювання ряду макроекономічних пропорцій на регіональному рівні. Це грошові доходи населення і товарообіг; баланси будівельних потужностей і будівництва; трудових ресурсів і зайнятості; пропускної спроможності транспортних ланок і обсягу вантажопотоків. Крім того, існує необхідність постійного порівняльного аналізу й оцінки ефективної діяльності регіонів. Має бути система інформації, яка дозволяє об'єктивно показати, що державні бюджетні ресурси розподіляються справедливо, тобто з урахуванням природних можливостей регіонів, ефективності праці їх населення і рівня забезпеченості соціальною інфраструктурою. Це передбачає правильність розрахунків досягнутого і спожитого національного доходу в регіоні, рівнів забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури, природно-ресурсного та виробничого потенціалу територій. До числа значних інформаційноємних робіт у регіонах слід віднести: план економічного і соціального розвитку; довгострокові цільові регіональні програми; ліцензування форм діяльності, податкові пільги; інвестиційну діяльність рад; регулювання ціноутворення; сприяння підприємництву, формування ринкової інфраструктури; розподіл загальнодержавних доходів між бюджетами міст і районів, виділення субсидій; систему місцевих податків; пряме управління підприємствами, що перебувають у комунальній власності; створення асоціацій підприємств; укладання контрактів з керівниками державних підприємств; регіональне замовлення підприємствам, розташованим на території регіону.

Шляхи вирішення проблеми інформаційного забезпечення мають два аспекти. По-перше, необхідно визначити, які масиви інформації (або аналітичні розрізи) потрібні для регіональних керівних органів. По-друге, слід уточнити, чи є в первинній звітності (звітності підприємств і організацій) набір показників, що формують аналітичні розрізи. У цьому випадку виникає ситуація, коли потрібно змінити деякі статистичні форми або створити нові.

Ураховуючи, що регіональна статистика повинна максимально забезпечувати інформацією місцеві органи управління, було проаналізовано необхідність її розширення для управлінь і відділів Донецької обласної держадміністрації. Кількість найменувань необхідної інформації характеризується окремими показниками з певного кола об'єктів. Цими об'єктами є міста, райони, міністерства (відомства) і нові ринкові структури (біржі, фонди). У цьому випадку розглядалася не стільки необхідність інформації, скільки сучасна можливість її надання обласними управліннями статистики. Ґрунтуючись на технічних можливостях управління статистики і забезпеченості кадрами, можна зробити висновки, що можливість задоволення місцевих органів управління інформацією становить не набагато більше 60%.

Автором розглянуто і проаналізовано потреби в інформації на регіональному рівні і запропоновано систему забезпечення нею регіональних органів управління. Відзначено, що головним у формуванні інформаційної бази регіону повинен бути споживач, його попит, на підставі чого сформується інформаційний “портфель замовлень”. Але з урахуванням здійснюваних реформ у статистиці виконання таких замовлень має ґрунтуватися за принципом, що інформація - це товар і він не може бути повністю наданий безоплатно. Зростаючий інтерес до статистичної інформації характеризується не тільки в кількісному, але й у вартісному вираженні.

Органи управління повинні цілком контролювати ситуацію на підвідомчій території і мати інформацію для здійснення регулюючих впливів у межах своєї компетенції, тобто система регіональної статистики повинна забезпечувати їх інформацією, необхідною для контролю і аналізу ефективності використання державного майна.

Стан і розвиток економіки регіону оцінюється і аналізується з використанням певного кола показників. Ознайомлення зі змістом статистичного щорічника КНР і порівняння його із щорічником України дозволяє зробити висновок, що регіональна статистика в Китаї досягла високого рівня - 46,5% таблиць надають дані по регіонах. Оригінальним є розділ щорічника, в якому представлено дані про соціально-економічний розвиток міст Китаю. Проте справа не тільки в кількості регіональних таблиць, а в їхньому змісті. У статистиці КНР використовується міжнародна система національних рахунків. Додана вартість у ряді секторів економіки обчислюється на основі виробничого підходу, по інших секторах - за доходами. Це дає можливість представити структуру ВВП по кожному регіону.

Перехід української статистики на міжнародну систему національних рахунків збігається із процесами децентралізації в державі, розширенням самостійності регіонів. Тому такою актуальною є проблема затвердження концепції розвитку регіональної статистики як однієї із складових розвитку державної статистики. Регіональна статистика повинна сприяти ефективному функціонуванню механізму планового регулювання в тих випадках, де закони ринку неспроможні, а ринковий механізм не в змозі нейтралізувати негативні наслідки дії ринкових законів.

Відповідно до логіки системи національних рахунків головним регіональним індикатором стає валовий регіональний продукт (ВРП). Саме він дає узагальнюючу характеристику економіки регіону. Його можна розрахувати виробничим методом: як суму валової доданої вартості (ВДВ), створеної економічними одиницями - резидентами регіональної економіки.

Висновки

Реформування всієї економічної системи України викликало перебудову і системи регіонального управління, змістом якого стало поєднання інтересів держави і регіонів для забезпечення економічної стабільності. Така особливість визначила нові підході до організації системи управління розвитком регіону.

Регіон розглядається як частина території держави, виділена за сукупністю різних ознак в адміністративну одиницю. У самій країні регіоном є адміністративна область, адміністративний район, визначена територія за колом проблем, які вирішуються. Такі територіальні одиниці є, з одного боку, об'єктом управління, а з іншого - чітко визначеним суб'єктом управління. Законодавчий і нормативно-правовий аспект управління регіоном повинен забезпечувати чітке розмежування компетенцій між різними рівнями регіонального управління, функціонування і розвиток моделі самоврядування та часткового самофінансування територіальних одиниць із наданням максимально можливих прав нижчим територіальним ланкам.

Концептуальна база державної регіональної політики повною мірою не відповідає вимогам забезпечення децентралізації регіонального управління. Важелі централізованого управління мають місце в практиці формування та реалізації регіональної політики. Пропонується до чинної Концепції державної регіональної політики внести зміни та доповнення щодо забезпечення соціальної орієнтації розвитку регіонів, удосконалення заходів регіонального розвитку з одночасним відповідним процесом упорядкування діяльності органів усіх рівнів управління.

У Законі України “Про стимулювання розвитку регіонів” необхідно визначити правові положення щодо механізму врахування національних інтересів (шляхом використання системи державних заходів) при формуванні регіональної політики; створення умов розвитку договірних відносин між центром і регіонами; запровадження моніторингу стимулювання регіонального розвитку; формування умов для розвитку демократичних засад регіонального управління.

Розвиток регіону - це процес зміни економічних, соціальних, екологічних, політичних, духовних сфер, які призводять до якісних перетворень у напрямі поліпшення умов життєдіяльності людини. Він розглядається як багатомірний і багатоаспектний процес, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних цілей. Розвиток передбачає, що регіональна політика повинна трансформуватися із політики згладжування в політику, змістом якої є розширене відтворювання ресурсів.

Важливого значення набувають інноваційні можливості регіону. Для інноваційного розвитку регіонів характерні ті ж тенденції, що і розвитку економічного потенціалу. Регіональний підхід до вирішення інноваційних проблем передбачає доведення макроекономічних реформ до кожного регіону і створення у всіх регіонах передумов для ефективної діяльності виробника.

На розвиток регіону безпосередньо впливає його інфраструктура, основне призначення якої полягає у створенні загальних матеріально-фінансових, організаційно-правових, інформаційних умов для ефективного функціонування суспільного виробництва і життєдіяльності людини. За рівнями управління розрізняють інфраструктуру державного, регіонального управління та місцевого самоврядування. Подібне класифікаційне групування потрібне для того, щоб показати наявність на території об'єктів різних форм підпорядкованості.

Пріоритетним у задачах соціально-економічної політики є вирішення проблем розвитку трудових відносин, зайнятості населення і ринку праці. У сучасних умовах структура зайнятості не відповідає наміченому курсу на інноваційний розвиток (у промисловості зайнятість зменшується). Попит на робочу силу у промисловості перевищує її пропозиції.

В Україні централізована система зберігає фінансову залежність регіонів від центру, що значно знижує ініціативу областей, їх відповідальність за розвиток регіону. І незважаючи на те що згідно з Бюджетним кодексом України з 2002 р. діє нова система міжбюджетних відносин, можливості для прийняття необґрунтованих рішень залишаються. За останні три роки знизилася питома вага власних доходів місцевих бюджетів, а кількість суб-
венцій зросла. Це призводить до послаблення заінтересованості місцевої влади у нарощуванні податкової бази і мобілізації доходів, негативно впливає на економічний розвиток регіонів.

Ядром управління економікою регіону мають стати регіональні програми. Механізм реалізації таких програм відрізняється від пропонованого у минулому. Проте слід використовувати досвід стосовно постановки цілей, визначення способів їх досягнення, системний підхід, концентрування ресурсів для вирішення завдань.

Необхідність здійснення регіональної промислової політики обумовлена вирішенням завдань підвищення ефективності економіки країни у цілому і рівня життя населення її регіонів. Тому промислова політика повинна відігравати важливу роль у реалізації завдань регіональної економічної політики, яка займає провідне місце у регіональному управлінні.

У промисловій політиці на регіональному рівні виділено такі напрями, як економічний, структурний, інвестиційний, соціальний, екологічний, зовнішньоекономічний, конверсії, охорони праці, науково-технічного прогресу. Ця політика базується на певних принципах, дотримання яких дозволяє формувати раціональну структуру промислового виробництва, підвищувати його науково-технічний рівень, удосконалювати організаційні і господарські форми промислового виробництва.

Для ефективного управління регіоном органи управління повинні мати інформацію, за допомогою якої здійснюється їх регулюючий вплив на підвідомчій території. Слід доповнити існуючу систему показників такими, на основі використання яких розробляються напрями розвитку економіки регіону з використанням усіх видів його ресурсів; інвестиційної діяльності; спеціалізації і кооперації підприємств одного регіону з іншими; ринку праці; доходів населення; податків. Необхідно також сформувати показники, які ілюстрували б ефективність рішень місцевих органів управління: використання комунальної власності, розпорядження місцевими фінансами і природними ресурсами, формування бюджету.

Відповідно до потреб державного регіонального управління пропонується з урахуванням досвіду зарубіжної статистики розширити регіональні розділи Статистичного щорічника України. Регіональний розріз щорічника доцільно доповнити показниками обсягу валового внутрішнього продукту, інвестицій в основні фонди, доходи і витрати регіональних бюджетів по статтях, основними показниками діяльності обласних столичних міст і міст із чисельністю більше 200 тис. жителів, обсягу виробництва промислової продукції, сільського господарства, транспорту і зв'язку, будівництва, сфери послуг, екологічного стану.

Перехід української статистики на міжнародну систему національних рахунків збігається з процесами розширення самостійності регіонів. Відповідно до логіки системи національних рахунків головним регіональним індикатором стає валовий регіональний продукт. Саме він дає узагальнюючу характеристику економіки регіону. Такий показник можливо розраховувати виробничим методом: як суму валової доданої вартості, створюваної економічними одиницями - резидентами регіональної економіки.

Список основних опублікованих праць за темою дисертаційної роботи

Монографії

1. Кузьменко Л.М. Управление функционированием и развитием экономики региона. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. 253 с.

2. Кузьменко Л.М. Финансовое обеспечение функций региона // Государственное управление экономикой в Украине: опыт, проблемы, решения. -Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. С. 261-273.

3. Кузьменко Л.М. Информационная система региона // Государственное управление экономикой в Украине: опыт, проблемы, решения. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. С. 274-285.

4. Кузьменко Л.М. Сложившаяся система управления промышленным комплексом // Региональная промышленная политика: концепции формирования и реализации. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. С. 21-38.

5. Кузьменко Л.М. Региональная бюджетно-налоговая система // Региональная промышленная политика: концепции формирования и реализации. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. С. 64-81.

6. Кузьменко Л.М. Реорганизация системы управления экономикой региона // Региональная промышленная политика: концепции формирования и реализации. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. С. 96-109.

7. Кузьменко Л.М. Статистика регионального уровня // Региональная промышленная политика: концепции формирования и реализации. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. С. 118-131.

8. Кузьменко Л.М. Взаимодействие центральных и региональных органов власти по вопросам управления промышленностью // Государственный сектор промышленности в системе экономического регулирования. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. С. 110-122.

9. Кузьменко Л.М. Оценка эффективности управления государственным сектором промышленности // Государственный сектор промышленности в системе экономического регулирования. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. С. 157-168.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Кузьменко Л.М. Региональная статистика: современные условия, проблемы, решения // Современные проблемы управления экономикой. Донецк: ИЭП НАН Украины. 1994. С. 48-51.

2. Кузьменко Л.М., Камышанская В.А. Обеспечение статистической информацией местных органов управления // Проблемы управления государственным сектором экономики. Донецк: ИЭП НАН Украины. 1996. С. 51-61.

Особистий внесок: запропоновано формування інформаційної системи регіону, визначено її складові, що становлять підцілі різних рівнів.

3. Кузьменко Л.М., Кузнецова Г.А. Роль налогов в формировании доходов государства // Економіка промисловості. 1997. №1. С. 192-195.

Особистий внесок: визначено роль податків у формуванні державного бюджету.

4. Кузьменко Л.М. Пропозиції щодо концепції розвитку регіональної статистики // Схід. 1998. № 1-2. С. 18-22.

5. Червова Л.Г., Кузьменко Л.М. Подходы к формированию экономических основ региональной промышленной политики // Экономика промышленности. 1998. № 1. С. 42-52.

Особистий внесок: відзначається підґрунтя, яке дозволяє в Україні формувати основи регіональної промислової політики.

6. Кузьменко Л.М. Теоретические подходы к формированию региональной промышленной политики // Управление экономикой переходного периода. Донецк: ИЭП НАН Украины. 1998. С. 44-53.

7. Кузьменко Л.М. Перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів // Управление экономикой переходного периода. Донецк: ИЭП НАН Украины. 1999. С. 43-50.

8. Чумаченко М.Г., Кузьменко Л.М. Розвиток регіональної статистики в КНР // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Застосування статистичних методів (регіональний аспект). Львів: ІРД НАН України. 1999. Вип. X. С. 70-81.

Особистий внесок: здійснено аналіз щорічника КНР за 1997 р. з метою визначення місця регіональної статистики у ньому.

9. Кузьменко Л.М. Потенциал региона на этапе трансформационных преобразований // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. Донецк: ИЭП НАН Украины. 1999. Т.1. С. 19-25.

10. Кузьменко Л.М. Регіональні аспекти соціально-економічних проблем інтеграції України в Європейський Союз // Торгівля і ринок. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Вип. 8. Т. 1. Донецьк: ДонДУЕТ. 1999. С. 51-57.

11. Кузьменко Л.М. Досвід країн Європейського Союзу в регіональній політиці України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 2000. № 15. Ч. 1. С. 94-98.

12. Чумаченко М.Г., Кузьменко Л.М. Про концепцію регіональної промислової політики // Управление экономикой переходного периода. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2000. С. 5-22.

Особистий внесок: запропоновано перелік першочергових завдань, що необхідні для реалізації регіональної промислової політики.

13. Кузьменко Л.М. Організаційне управління промисловістю регіону // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2000. Т.1. С. 37-51.

14. Кузьменко Л.М. Особенности управления промышленностью в регионе // Экономика промышленности. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2000. С. 116-134.

15. Кузьменко Л.М. Совершенствование управления промышленностью в регионе как фактор повышения эффективности его функционирования // Организационно-хозяйственный механизм развития экономики Донбасса: сер. “Экономика”. Т.II. Вып. 3. Донецк: ДонГАУ. 2001. С. 26-31.

16. Кузьменко Л.М. О взаимоотношениях в регионе по управлению предприятиями госсектора // Управление экономикой переходного периода. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2001. С. 15-20.

17. Кузьменко Л.М. Предприятия в регионе особенности функционирования и управления // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2001. Т.2. С. 237-243.

18. Кузьменко Л.М. Цілі та методи управління розвитком регіону // Схід. 2001. №4. С. 17-19.

19. Червова Л.Г., Кузьменко Л.М., Васильченко Е.Р., Камышанская М.А. Анализ эффективности управления государственным сектором промышленности // Управление экономикой переходного периода. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2002. С. 3-34.

Особистий внесок: відзначено особливості управління державними підприємствами на регіональному рівні.

20. Кузьменко Л.М. О взаимоотношениях в регионе по управлению предприятиями госсектора // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2002. Т.1. С. 10-15.

21. Кузьменко Л.М. Взаимодействие центральных и региональных органов власти в сфере управления промышленностью // Управление экономикой переходного периода. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2003. С. 23-36.

22. Кузьменко Л.М. Соціальні аспекти регіональної політики в Україні // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социальная политика и человеческое развитие. Донецк: ИЭП НАН Украины. 2003. С. 77-81.

23. Кузьменко Л.М., Дорофєєва Г.А. Аналіз регіональних особливостей державного сектора промисловості України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України Львів: ІРД НАН України. 2003. Вип. 5 (XLIII). Ч.I. С. 271-280.

Особистий внесок: на підставі аналізу виявлено галузеву спеціалізацію регіонів та здійснено їх групування.

24. Кузьменко Л.М. Инфраструктурный комплекс региона в реформируемой экономике // Економіка промисловості. 2003. №3. С. 44-50.

Матеріали наукових конференцій

1. Кузьменко Л.М. Соціально-економічні аспекти регіональної політики в Україні // Третя міжнар. наук. конф. “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: регіональні і соціально-економічні аспекти” (4-16 вер. 1998 р.). Ялта-Форос: ТАНГ. 1998. С. 307-309.

2. Кузьменко Л.М. Формування інвестиційного клімату в регіоні: передумови, джерела // Матеріали четвертої міжнар. наук. конф. “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти” (13-15 вер. 1999 р.). Ялта-Форос: ТАНГ. С. 98-100.

3. Кузьменко Л.М. Местные финансы в Концепции программы “Донецкая область-2010” // Регион. науч.-практ. конф. “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область)” (28-30 сент. 1999 г.). Донецк: ИЭП НАН Украины. 1999. С. 13-18.

4. Кузьменко Л.М. Регіональна політика в умовах кризової економіки // Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів “Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (22-26 трав. 2000 р.). Львів: ІРД. 2000. Ч. II. С. 148-153.

5. Кузьменко Л.М. Про регіональну бюджетно-податкову систему // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі” (26-27 жовт. 2000 р.). Чернівці: БДФЕІ. 2000. С. 145-148.

6. Кузьменко Л.М. Політика пріоритетів у розвитку промислових регіонів України // Матеріали міжнар. конф. “Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?” (21-22 бер. 2001 р.). Донецьк: ДонДУЕТ. 2001. Т.1. С. 124-127.

7. Кузьменко Л.М. Региональная промышленная политика Украины: проблемы и решения // Материалы междунар. науч.-практ. конф. “Региональная экономика: современное состояние и перспективы развития” (2002 г.). Воронеж: ВЭПИ. 2002. С. 64-66.

8. Кузьменко Л.М. Социальный потенциал региона как индикатор его развития // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження” (29-30 жовт. 2002 р.). Донецьк: ДонДУЕТ. 2002. С. 81-85.

Інші видання

1. Состояние системы управления промышленностью в регионах и пути ее совершенствования / Н.Г Чумаченко, Б.М. Биренберг, Л.Г. Червова, Л.М. Кузьменко, С.В. Баранов. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. 60 с.

Особистий внесок: проаналізовано ефективність управління промисловістю в регіоні і запропоновано шляхи її підвищення.

2. Чумаченко М.Г., Кузьменко Л.М. Особливості регіональної статистики в КНР. Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. 52 с.

Особистий внесок: здійснено порівняльний аналіз регіональних статистичних показників України та КНР.

3. Чумаченко Н.Г., Червова Л.Г., Биренберг Б.М., Кузьменко Л.М. Экономические основы формирования и развития промышленного комплекса региона. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. 32 с.

Особистий внесок: визначено теоретичні підходи до формування економічної політики розвитку промислового комплексу регіонів.

4. Кузьменко Л.М., Ращупкина В.Н. Особенности определения экономической целесообразности реструктуризации металлургических предприятий // Економіка, менеджмент, підприємництво. Луганськ: СУНУ. 2002. №8. С. 37-42.

Особистий внесок: запропоновано методичний підхід оцінки ефективності реструктуризації промислових підприємств.

5. Кузьменко Л.М. Функціонування підприємств держсектору в регіоні // Вісник АЕНУ. 2002. №1. С. 116-119.

Анотація

Кузьменко Л.М. Методологічні основи управління розвитком економіки регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2004.

У дисертації досліджено теоретичні проблеми і прикладні аспекти управління економікою регіону. Розглянуто регіон як об'єкт управління і дано оцінку нормативно-правової базі управління регіоном. Визначено сучасні особливості розвитку регіонів, що тісно пов'язані зі зміною економічного курсу і спрямованістю на розвиток реального сектору економіки.

Доведено, що управління сталим розвитком регіону передбачає реорганізацію системи управління, формування структуроутворюючих факторів в економіці регіону, достатнє фінансове забезпечення і покращення інвестиційного клімату. Визначається, що програми у регіоні виконують роль регулятора у формуванні ринкових відносин, мобілізують зусилля для втілення у життя регіональної політики, забезпечують реалізацію політики соціально-економічного розвитку. Запропоновано методологічні підходи до формування основ регіональної промислової політики. Як складова регіональної політики розглядається інформаційна база регіону; пропонується використання зарубіжного досвіду у формуванні інформаційних ресурсів; акцентується увага на вдосконаленні регіональної статистики.

Ключові слова: регіон, управління розвитком регіону, державне регулювання, інфраструктура, програми, регіональна промислова політика, інформаційна система регіону, регіональна статистика.

Аннотация

Кузьменко Л.М. Методологические основы управления развитием экономики региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управления, планирование и регулирование экономики. Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2004.

В диссертации исследуются теоретические проблемы и прикладные аспекты управления экономикой региона, анализируется эволюционный тип его развития. Отмечается, что при осуществлении региональной статистики необходимо совершенствование ее законодательной базы с целью расширения полномочий и усиления ответственности управленческих структур.

Развитие как многоплановый и многоаспектный процесс исследуется с позиций достижения экономических и социальных целей. Доказывается, что различные этапы развития требуют неодинакового подхода к реализации целей. В качестве дискуссионного рассматривается вопрос совершенствования административно-территориального устройства страны.

Социально-экономические условия развития предполагают реализацию таковых, особенную роль отводя при этом государственному регулированию. Инновационный путь развития рассматривается как повышение вклада научно-технической деятельности региона в решение проблем этого направления государством. При этом важная роль отводится инфраструктуре региона, определению взаимосвязей и взаимозависимостей между фазами регионального воспроизводственного процесса.

С позиции комплексности на территориальном уровне рассматриваются социальные факторы, которые наравне с экономическими являются основными индикаторами устойчивого развития. И поскольку трансформационные процессы экономики являются динамичными, возникает необходимость управления устойчивым развитием для предотвращения негативного воздействия извне и обеспечения достижения поставленных целей.

Региональная промышленная политика в работе представлена как составляющая государственной промышленной политики, которая направлена на рост экономического потенциала региона, стимулирование работы предприятий всех форм собственности, повышение научно-технического уровня промышленного производства, совершенствование форм хозяйствования и способствует эффективному решению социальных проблем в регионе.

На основе анализа современной информационной системы региона и зарубежного опыта формирования информационных ресурсов изложены результаты исследований и предложения по развитию региональной статистики и использования обобщенного потенциала развития региона. Предлагается утверждение концепции развития региональной статистики как одной из составляющих государственной статистики.

Ключевые слова: регион, управление развитием региона, государственное регулирование, инфраструктура, программы, региональная промышленная политика, информационная система региона, региональная статистика.

Summary

Kuzmenko L. M. Methodological principles of management of region economy development. - Manuscript.

Thesis for Doctor's degree in economic sciences in speciality 08.02.03 - Organization of Management, Planning and Regulation of the Economy. Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine, Donetsk, 2004.

Theoretical problems and applied aspects of management of region economy are investigated in the thesis. Region as object of management is considered and legal basis of the management of region is estimated. There are determined modern features of the development of regions that are closely connected with changes of economic policy and with the orientation to development of real economic sector.

It is proved that management of steady development of region provides reorganization of the system of management, formation of factors creating structure in region economy, sufficient financial maintenance and improvement of investment climate. It is defined that programs in region carry out the role of regulator in formation of market relations, mobilize efforts to embody regional policy in life, provide realization of policy of socio-economic development. Methodological approaches to formation of the principles of regional industrial policy are proposed. Information base of region as a part of regional policy is considered; it is offered to use international experience to form information resources; the accent is made on improvement of regional statistics.

Key words: region, management of region development, state regulation, infrastructure, programs, regional industrial policy, information system or region, regional statistics.

Размещено на Allbest.ru