На основі оцінки результатів фінансово-господарської діяльності сільгосподарських підприємств встановлено, що розвиток сільського господарства АР Крим пов'язаний з низкою ризиків, які зростали під впливом дії різних факторів (погодних умов, фінансових негараздів). При цьому виявлено, що найголовнішим результатом загострення ризиків стало істотне зниження виробництва сільськогосподарської продукції на одного місцевого жителя (табл. 3).

Таблиця 3

Виробництво сільськогосподарської продукції АР Крим на 1 особу населення (кг на 1 особу)

У четвертому розділі “Оцінка особливостей територіального розвитку АР Крим” розкривається роль дослідження патогенних (природних і соціальних) зон Криму для удосконалення територіальної організації регіональної суспільної системи “АР Крим”, виявлені і проаналізовані точки соціально-економічного зростання, вивчена будова опорного каркасу території Криму, здійснена оцінка особливостей територіальної організації видів економічної діяльності Криму, виявлені проблеми територіальної організації АР Крим в контексті ризиків регіонального розвитку, встановлені особливості та проблеми адміністративно-територіального поділу АР Крим відносно національних пріоритетів та регіональних детермінант.

Територіальна організація регіональної суспільної системи, як і суспільних систем будь-якого іншого ієрархічного рівня залежить від наявності та розташування в межах цієї системи активних по відношенню до людини та її діяльності зон, вплив яких може бути позитивним, або негативним (патогенним). Виявлена мережа патогенних зон та досліджена їх структура за генезисом: природного походження (пов'язані з пустотами, водними потоками, покладами корисних копалин); техногенного походження (пов'язані з антропогенними спорудами чи іншими наслідками антропогенної діяльності - підземними ходами, метро, шахтами, трубопроводами, кабельними мережами, звалищами, захороненнями тощо); соціального походження (пов'язані з девіантною поведінкою). Дана оцінка патогенним зонам згідно з їх впливом на людину.

Розкрите значення подальшого вивчення і врахування розташування сприятливих та несприятливих (патогенних) територіальних утворень, оскільки:

1) їх можна розглядати як потенціальний туристичний ресурс, який зможе давати фінансові прибутки;

2) знання їх природи дозволить не тільки удосконалити сучасну територіальну організацію регіональної суспільної системи АР Крим, але й побудувати новітню світоглядну систему для населення.

В наш час зросла необхідність глибшого дослідження патогенних (несприятливих) зон АР Крим соціального походження. До них можна віднести: столицю АР Крим - м.Сімферополь; урбанізовані території південного берега АР Крим (ПБК), котрі відзначаються великим антропогенним та техногенним навантаженням на оточуюче середовище; місця етнічних та релігійних конфліктів. Від їх вивчення залежить можливість розробки низки заходів, спрямованих на гармонізацію стосунків як між людьми, так і між людьми й природним середовищем, а в кінцевому рахунку, - ефективність територіальної організації суспільства в цілому.

На основі ретельного вивчення досвіду функціонування ТПР та СЕЗ (рис. 5) запропоновані заходи, спрямовані на підвищення ефективності регулювання їх розвитком (соціально-економічний моніторинг, нові інструменти регіонального розвитку).

Пропонується здійснити нові регіонально-економічні дослідження для виявлення й активізації поступу ядер соціально-економічного розвитку з метою підвищення обґрунтованості концепції соціально-економічного зростання АР Крим та забезпечення умов її реалізації.

В результаті аналізу систем розселення адміністративних утворень АР Крим автором визначені такі їх типи за особливостями будови опорного каркасу території: моноцетрично-магістральна, моноцентрично-двомагістральна, моноцентрична-полімагістральна, моноцентрична з транзитною магістраллю, моноцентрично-поліпроменева приморська. Така типізація свідчить про наступне:

1) з позиції території адміністративного району можна розглядати тільки частинки каркасу території АР Крим;

2) в АР Крим відсутні типи каркасів районних систем характерних для інших регіонів України;

3) важливо вивчити регіональний каркас АР Крим в цілому. Тільки тоді можна буде виявити особливості міжрайонних економічних, соціальних, екологічних та інших процесів.

В процесі вивчення опорного каркасу регіону виявлені особливості розташування магістралей та роль його вузлів. Головним вузлом (політичним, економічним, соціальним тощо) опорного каркасу АР Крим визначена столиця - м. Сімферополь, вузлами другого рангу - великі міста Севастополь, Керч, Євпаторія, вузлами третього рангу - міста-курорти, розташовані на морському узбережжі, та Джанкой - транспортно-промисловий вузол (табл.4).

Підсумки аналізу розвитку окремих вузлів опорного каркасу АР Крим мають наступний вигляд:

Таблиця 4

Характеристика вузлів опорного каркасу АР Крим
(на 1 січня 2003р.)

1. Розроблено новий напрямок наукового дослідження соціально-економічного розвитку регіону як суспільної реальності і як об'єкту регіональної економіки, суть якого полягає у обов'язковому застосуванні наступних методологічних ходів при побудові концепцій соціально-економічного зростання регіону: всебічної оцінки системи “регіон” в сучасній системі відліку, визначення стратегічної мети, врахування національних пріоритетів, регіональних детермінант та ризиків регіонального розвитку.

2. Автором зроблено власний внесок в розвиток понятійно-термінологічного апарату регіональної економіки, зокрема сформовано і уточнено понятійно-термінологічну систему “регіон” та обґрунтована доцільність її застосування в сучасній регіональній економіці, окреслено авторське розуміння змісту низки понять, зокрема таких, як “соціально-економічний розвиток регіону”, “соціально-економічне зростання регіону”, “економічний розвиток регіональних структур”, “стратегія зростання”, “економічне зростання”, “прогрес” та інших й висвітлені співвідношення між цими поняттями на основі вивчення поглядів на таке співвідношення провідних вчених України. Крім того, окреслено зміст понять, пов'язаних з виявленням суті регіону як об'єкту дослідження регіональної економіки („специфічний регіон”, „проблемний регіон”, „депресивний регіон”, „унікальний регіон”, „віртуальний регіон”) та з стратегічними установками його розвитку („національні пріоритети”, „регіональні детермінанти”) та запропоноване авторське тлумачення дефініції „ризики регіонального розвитку”.

3. Грунтовна оцінка поглядів в економічних теоріях і концепціях на соціально-економічне зростання регіону дозволила констатувати: їх економічною метою є обґрунтування економічного розвитку та економічного зростання у всіх можливих формах, хоча при цьому зроблено акценти на різні фактори, методи чи сфери діяльності. При цьому зазначено, що наш час необхідна нова, сучасна теорія національного відтворення, яка б обґрунтовувала соціально-економічний розвиток національної держави з економікою перехідного до ринкового господарства типу та теорії регіонального відтворення в кордонах такої держави. Ця нова теорія національного відтворення, як і нова теорія відтворення регіональних економік повинні будуватися не тільки на врахуванні здобутого досвіду в сфері теоретичної економічної думки, але і на основі економічних законів.

4. У ХХІ столітті необхідні якісно нові оцінки природно-ресурсного потенціалу, які повинні розроблятися через призму національних пріоритетів та регіональних детермінант на основі здійснення як відносної, так і конкретної, тобто кількісної й якісної інтегральної та покомпонентної оцінки природноресурсного потенціалу в межах досліджуваної системи (наприклад, регіону). Для цього автором запропоновано наступну схему дослідження: оцінка запасів ресурсів та ступеня їх використання; визначення складових природно-ресурсного потенціалу, які можуть розглядатися як національні пріоритети та регіональні детермінанти соціально-економічного зростання досліджуваного регіону; верифікація виявлених національно-пріоритетних та регіонально-детермінантних компонентів природно-ресурсного потенціалу регіону в контексті оцінки ефективності економічної діяльності, що базується на відповідних ресурсах. Ця схема апробована на прикладі АР Крим, де до національно-пріоритетних віднесено рекреаційні та лісові ресурси, пам'ятки природи, природні ресурси моря, а до регіонально-детермінантних - земельні, сільськогосподарські, паливно-енергетичні ресурси, ресурси будівельних матеріалів й питної води. Оскільки, рекреаційний потенціал АР Крим має унікальне значення як на глобальному рівні, так і для збереження генофонду нації та регіональної спільноти, то автором пропонується його розглядати у якості унікального національно-пріоритетного щодо збереження і використання компоненту ресурсного потенціалу АР Крим.

5. Нові концептуальні підходи до оцінки рекреаційного потенціалу включають низку принципів, на яких повинні базуватися ці підходи, а саме: двопозиційність, комплексність, етапність, оптимальність, конкретизація, концептуальну схему комплексного підходу до оцінки рекреаційного потенціалу регіону з позиції споживача тощо. Запропоновано реалізувати розробку проекту Закону України „Про використання рекреаційних ресурсів АР Крим” та його впровадження в життєдіяльність та низку заходів, спрямованих на розв'язання виявлених проблем в рекреаційному комплексі.

6. Здійснена оцінка виробничого, інфраструктурного, екологічного та інших потенціалів, виявлені проблеми їх використання та запропоновані заходи, спрямовані на відновлення екологічної рівноваги в АР, найважливішим з яких є створення екологічного каркасу території. Запропоновані підходи до розробки моделей перспективного використання ресурсного потенціалу регіону необхідно використовувати в процесі розробки нових концепцій соціально-економічного зростання АР Крим.

7. Виявлення та оцінка в АР Крим наявних негативних та позитивних тенденцій формування галузевої структури регіону дозволили простежити їх суперечливість на фоні поглиблення територіального поділу праці. При цьому, особлива увага приділена рекреаційному комплексу, розвиток якого зумовлений найсприятливішими для цього умовами в цьому регіоні і потребами населення інших регіонів України у відтворенні суспільного та індивідуального здоров'я. Доведено, що рекреаційно-економічний комплекс АР Крим займає вагоме місце в структурі національного рекреаційно-економічного комплексу. Уточнена структура рекреаційного комплексу та виявлені теоретичні й практичні проблеми її формування. Сформульована гіпотеза про необхідність формування різних рекреаційних кластерів (наприклад, туристичного; лікувального, зокрема туберкульозного), які в перспективі стануть відносно самостійними та міцними ланками рекреаційного комплексу. Розкрита важлива роль розвитку заповідної справи як суміжної галузі з рекреаційною.

Від поліпшення функціонування сільського господарства і ведення лісового господарства залежить не тільки стійкість регіонального господарського комплексу АР Крим, збереження його унікального рекреаційного потенціалу, але й економічна безпека населення цього регіону.

Регіональний промисловий комплекс АР Крим, який є складовою промислового комплексу Південного соціально-економічного району, виявися більш вразливим до ризиків його функціонування, котрі проявилися в період кризи 90- років ХХ століття, ніж промислові комплекси інших регіонів цього району. Зроблено припущення, що ця вразливість може зрости при умові збереження сформованих у 1999-2002 рр. тенденцій розвитку промисловості АР Крим в результаті суттєвого збільшення антропогенного навантаження на природне середовище та зростання ризиків втрати рекреаційного потенціалу й зменшення обсягів рекреаційної діяльності. Рівень розвитку паливно-енергетичного комплексу виступає одним з головних лімітуючих факторів соціально-економічного зростання АР Крим і формує високі ризики формування й використання рекреаційного потенціалу цього регіону, а подальший розвиток хімічного комплексу в такому регіоні, як АР Крим, з огляду на унікальність наявних на півострові рекреаційних ресурсів, є неприпустимий. Запропоновано розв'язати питання про розробку концепції промислового розвитку АР Крим, підготовку і прийняття Закону України „Про промисловий розвиток АР Крим”, в якому мають вирішуватися суперечності розвитку останнього.

Рівень розвитку господарства регіону та рівень його галузевих комплексів не задовольняє сучасні потреби як місцевого населення, так і національного господарського комплексу, що обумовлює необхідність визначення “власної ніші” АР Крим у національних пріоритетах та максимально репрезентувати свою регіональну позицію, використовуючи наявні конкурентні переваги. Серед таких конкурентних переваг необхідно, наприклад, належним чином оцінити і розвивати вилов риби та добування морепродуктів. Слід прийняти до уваги, що зростання ризиків регіонального розвитку приводить до деформацій компонентної структури господарства регіону. Для їх попередження слід розробити спеціальну програму, в якій доцільно детально проаналізувати діяльність страхових компаній регіонального та національного рівнів та розробити низку заходів, спрямованих на попередження ризиків регіонального розвитку.

8. В АР Крим слід здійснити величезну роботу, спрямовану на поліпшення територіальної організації господарства та територіальної організації управління, причому позитивні результати можуть бути отримані, на думку автора, лише у випадку, якщо ці два завдання розв'язуватимуться узгоджено одне з одним. При цьому, слід враховувати, що територіальна організація регіональної суспільної системи, як і суспільних систем будь-якого іншого ієрархічного рівня залежить від наявності та розташування в межах цієї системи активних по відношенню до людини та її діяльності зон, вплив яких може бути позитивним, або негативним (патогенним). Саме тому необхідне поглиблене дослідження патогенних (несприятливих) зон Криму різного походження.

9. На основі ретельного вивчення досвіду функціонування ТПР та СЕЗ запропоновані заходи, спрямовані на підвищення ефективності регулювання їх розвитком (соціально-економічний моніторинг, нові інструменти регіонального розвитку тощо). Запропоновано здійснити нові регіонально-економічні дослідження для виявлення й активізації поступу ядер соціально-економічного розвитку з метою підвищення соціально-економічного зростання АР Крим загалом.

10. На базі аналізу систем розселення адміністративних утворень АР Крим визначені наступні їх типи за особливостями будови опорного каркасу території: моноцетрично-магітральна, моноцентрично-двомагістральна, моноцентрична полімагістральна, моноцентрична з транзитною магістраллю, моноцентрично-поліпроменева приморська, а також досліджені особливості розташування магістралей та вузлів в межах вказаних типів. Головним вузлом (політичним, економічним, соціальним тощо) опорного каркасу АР Крим визначена столиця - м. Сімферополь, вузлами другого рангу - великі міста Севастополь, Керч, Євпаторія, вузлами третього рангу - міста-курорти, розташовані на морському узбережжі, та Джанкой - транспортно-промисловий вузол. Доведено, що опорний каркас АР Крим є більше розвиненим в південній частині і доволі слабким в північній, що, на думку автора, ускладнює функціонування всього регіонального господарського комплексу і посилює необхідність оптимізації будови опорного каркасу АР Крим. Для цього необхідна організація соціально-економічного моніторингу: без ефективного управління територіально-структурними процесами не можна оптимізувати територіальну структуру, що робить проблематичним реалізацію прогнозних моделей соціально-економічного зростання цього регіону.

11. Автором оцінені ризики регіонального розвитку та дані рекомендації щодо їх пом'якшення в найближчій перспективі. Обгрунтована доцільність поступової реорганізації існуючого адміністративно-територіального устрою АР Крим шляхом окремих змін в межах його кожного ієрархічного рівня.

Під час розв'язання такої складової основної мети, як обґрунтування вибору стратегічного напрямку розвитку регіону на прикладі АР Крим в умовах реформування економіки, автором отримані такі висновки:

12. Оскільки, в наш час відсутня чітко сформульована і загальновизнана соціально-економічна мета розвитку АР Крим, яка б узгоджувалася з єдиною метою розвитку національного господарського комплексу України, її слід окреслити в найближчий час. При цьому слід мати на увазі, що нові концепції соціально-економічного зростання регіону можуть відгравати: роль гальмуючого фактора розвитку національного господарського комплексу при здійсненні управління регіональною економікою України, якщо вони суперечать національній концепції, чи роль стимулюючого фактора, якщо вони узгоджуються з національною концепцією. З огляду на перспективний розвиток України та її регіонів, найбільший інтерес викликає європейська модель, оскільки ця модель, по-перше, властива для більшості розвинених країн Європи, а Україна - європейська держава з потужним потенціалом; по-друге, в найповнішій мірі використовує духовний потенціал і власний досвід сучасної цивілізації; по третє, в найбільшій мірі концентрує в своїй основі позитивні сторони ринкових відносин, по-четверте, забезпечує випереджаючу динаміку економічного зростання більшості країн Західної Європи у порівнянні з США.

13. Моделі перспективного соціально-економічного зростання Криму повинні будуватися з огляду на те, що цей регіон є системною частиною чи підсистемою національного господарського комплексу України, з одного боку, та відносно самостійною господарською системою, - з іншого боку. Вони повинні враховувати сучасні соціально-економічні та суспільно-політичні процеси на глобальному рівні. При цьому, наголошується, що при розробці нових концепцій соціально-економічного зростання АР Крим необхідно розглянути максимальну кількість можливостей врахування особливостей використання в їх рамках наявних ресурсів Криму. Нові концепції соціально-економічного зростання АР Крим повинні передбачати гармонізацію взаємодії людини і довкілля, причому не тільки в межах регіону, але й на суміжних територіях.

14.Автором розглянуто сім можливих сценаріїв соціально-економічного розвитку АР Крим, в основі кожного з яких лежать різні шляхи стабільного зростання соціально орієнтованої ринкової економіки АР Крим в таких масштабах, які будуть здатні забезпечити підвищення якості та поліпшення способу життя населення регіону в умовах науково обґрунтованого використання природних ресурсів та збереження стійкості природного середовища. Обґрунтовані авторські моделі можливого соціально-економічного розвитку АР Крим в найближчій перспективі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

Бережна І.В. Національні пріоритети та регіональні детермінанти соціально-економічного зростання регіону (на матеріалах АР Крим). Львів: Інститут регіональних досліджень, 2004. 650 с.