Розвиток економічного механізму іноземного інвестування АПК

Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Розвиток економічного механізму іноземного інвестування АПК

Вишняков Володимир Михайлович

Дніпропетровськ - 2004

Размещено на http://allbest.ru

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

завідувач кафедри аграрного бізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Сазонець Ігор Леонідович,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри економіки та маркетингу;

кандидат економічних наук, доцент

Іваницька Ольга Михайлівна,

Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та економічної історії.

Провідна установа - Кримський державний агротехнологічний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра агробізнесу та зовнішньоекономічної діяльності, м. Сімферополь.

Захист відбудеться 22 квітня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий ___ березня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В ринкових умовах господарювання для реформованих підприємств аграрного сектору України однією з головних проблем є залучення інвестиційних та інноваційних ресурсів. За умов обмеженості внутрішніх джерел найбільш привабливим засобом матеріально-технічного та фінансового забезпечення сільгосппідприємств є іноземні інвестиції. Про те, на сьогодні їх обсяг та рівень ефективності залишаються вкрай недостатніми через наявність цілої низки чинників: нестабільності законодавчої бази, відсутності належного захисту інвесторів та недостатності прибутковості інвестицій.

З іноземними інвестиціями як з одним з головних рушіїв процесу глобалізації пов'язане міжнародне виробництво і співробітництво України з країнами близького і далекого зарубіжжя, її вхід у світову економічну систему. Країни які отримують іноземні інвестиції, можуть мати вагомі економічні результати від їх вкладення за наявності відповідного механізму використання. Саме тому дослідження можливостей подальшого залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки України та їх ефективного використання, а також розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними завданнями, які вимагають вирішення. Ефективний розвиток сільськогосподарського виробництва в Україні неможливий без ефективного розвитку інвестиційного процесу, удосконалення законодавчої бази. В умовах погіршення матеріальної бази аграрних підприємств, високих трудових та матеріальних витрат, недосконалості виробничих зв'язків, економічної слабкості країни загалом проблема залучення іноземних інвестицій до сільськогосподарського виробництва набуває особливої ваги.

Для інвестиційного забезпечення аграрного сектора економіки необхідна виважена державна підтримка. Держава має виконувати функції гаранта стабільності інвестиційного клімату за рахунок введення регламентованої податкової, амортизаційної, митної, цінової та кредитної політики.

Україні потрібна послідовна системна інвестиційна політика, що має на меті формування ефективного аграрного сектору, дозволить створити передумови для виробництва конкурентної продукції, структурної перебудови АПК та входження сільського господарства у світову організацію торгівлі і Європейський Союз.

Потрібно зазначити, що останнім часом у сфері досліджень впливу іноземних інвестицій на розвиток економіки країни-одержувача проведено чимало досліджень й опубліковано значну кількість наукових праць, що стосуються як загальних тенденцій розвитку глобалізації й ролі в них міжнародних інвестицій, так і основних напрямів інвестиційної діяльності та особливостей її національного, регіонального регулювання, їх впливу на окремі галузі та всю економіку загалом.

В українській економічній літературі цим проблемам присвячені роботи О. Білоруса, В. Бойка, А. Волика, О. Гаврилюка, Б. Губского, В. Єременка, Ф. Зінов'єва, В. Зінчука, В. Зимовця, О. Іваницької, М. Коденської, Д. Лук'яненка, П. Макаренка, Ю. Пахомова, І. Сазонця, В. Сіденка, С. Соколенка, А. Фесини, О. Шпичака та ін.

Серед науковців інших країн слід вказати К. Сованта, Д. Лекроу, Дж. Кантвелла, Дж. Клайна, Дж. Сакса, С. Лолла та ін.

Разом з тим, наявність безумовно значущих досліджень не відкидає потребу в подальшому висвітленні низки важливих питань стосовно розробки ефективного механізму інвестування агропромислового виробництва. Масштабність цієї проблеми й незадовільний стан процесу інвестування сільськогосподарського виробництва та відсутність сприятливого інвестиційного клімату в Україні зумовили необхідність подальших досліджень з даних питань, а отже й актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дослідження були одержані в межах держбюджетної наукової тематики Дніпропетровського державного аграрного університету “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка економічного механізму іноземного інвестування АПК.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:

дослідження й уточнення сформованих підходів до економічної сутності та різновидів інвестицій;

дослідження тенденцій розвитку глобалізації світової економіки, їх впливу на розвиток економіки країни-одержувача інвестицій;

оцінка законодавчої бази регулювання залучення іноземних інвестицій;

удосконалення державної підтримки сільськогосподарської галузі з метою формування сприятливого інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій. іноземний інвестування сільськогосподарський

Об'єктом дослідження є процес іноземного інвестування в аграрний сектор України.

Предмет дослідження становить сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем вдосконалення залучення й ефективності використання іноземних інвестицій в агропромисловому комплексі України.

Методи дослідження. У процесі дослідження використані такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення й формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану інвестування сільськогосподарського виробництва), розрахунково-конструктивний (удосконалення методів оцінки ефективності інвестицій на основі виміру економічності розвитку виробництва) та інші.

Матеріалами для дослідження стали спеціальна література з проблем теорії та практики процесу іноземного інвестування, ефективності використання залучених інвестицій у сільське господарство, законодавчі та нормативні документи, статистичні дані.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

уточнено зміст поняття “інвестиції”, що використовується при описі й аналізі макроекономічної діяльності не тільки в масштабах окремих країн, але й світової економіки загалом. Під інвестиціями в агропромислове виробництво слід розуміти вкладання реальних і фінансових активів у виробничу, підприємницьку й іншу діяльність з метою організації і розширення виробництва, робіт, послуг та одержання прибутку (доходу) або інших соціально значущих результатів. У зв'язку з цим скореговано кількісну характеристику інвестиційної участі відповідно до частки загальної суми акцій;

набув подальшого розвитку економічний механізм злиття інституціональних і неокласичних елементів теорій інвестування з боку економічної стратегії фірм-інвесторів та більш чіткого визначення факторів, що впливають на зміни між показниками зростання компаній, розвитку технологій, нововведень в галузі розробки й модернізації продуктів і сфер діяльності;

удосконалено механізм впливу іноземних інвестицій на соціально-економічний розвиток обґрунтуванням положення, що повернення до іноземних джерел капіталовкладень для України багато в чому пов'язане з необхідністю вирішення як стратегічних завдань створення ринкової економіки, яка характеризується якісним рівнем життя населення, так і поточних - вихід із соціально-економічної кризи, подолання спаду виробництва й покращення життєвого рівня населення;

удосконалено механізм залучення іноземних інвестицій через запровадження функцій: аналізу, визначення стратегічних цілей і завдань, розробку і реалізацію програм, “наглядової” системи, координації і контролю, прийняття управлінських рішень з корегування стратегій;

набуло подальшого розвитку обґрунтування необхідності підвищення ролі державного регулювання іноземних інвестицій, що полягає у створенні сприятливих умов для ефективного функціонування іноземного капіталу з метою посилення його позитивного впливу на економічній розвиток країни та нейтралізації негативних наслідків його використання.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що рекомендації автора щодо регулювання прямих іноземних інвестицій застосовуються підприємствами АПК Запорізької області (дов. № 423 від 12.11.2003 р.). Рекомендації стосовно удосконалення механізму формування політики залучення іноземних інвестицій використані в розробці регіональних програм стабілізації й розвитку АПК. Найважливіші результати досліджень з розробки системи міжнародного регулювання інвестицій використані при розробці напрямів залучення іноземних інвестицій у галузі АПК виконавчими органами влади (дов. № 42/4 від 26.02.2004 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких курсів: “Економіка сільського господарства і АПК”, “Фінанси АПК”, “Управління сільськогосподарським виробництвом” (дов. № 3459 від 29 серпня 2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблені автором особисто й містяться в одноосібно опублікованих роботах.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Наука і освіта `2000”, м. Дніпропетровськ, (2000 р.); “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації”, м. Київ (2002 р.); “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України”, м. Київ (2002 р.); “Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі”, м. Дніпропетровськ (2003 р.); “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”, м. Дніпропетровськ (2003 р.); “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”, м. Дніпропетровськ (2003 р.); “Україна у світовій економічній спільноті”, м. Дніпропетровськ (2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 14 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій загальним обсягом 4,76 обл. вид. арк., з них 5 - у наукових фахових виданнях.

Обсяг дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 182 сторінки, з яких: 2 рисунки займають 2 сторінки, таблиць - 4, список використаних джерел (196 найменувань), 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи іноземного інвестування АПК” встановлено, що інвестиції слід розглядати як вкладення реальних і фінансових активів у виробничу, підприємницьку й іншу діяльність з метою організації і розширення виробництва, робіт, послуг та одержання прибутку (доходу) чи інших соціально значущих результатів.

Кількісний критерій у визначенні прямих іноземних інвестицій у Законі України "Про режим іноземного інвестування” запозичений з господарсько-правової практики розвинутих країн. Подібне визначення (10% від статутного капіталу) цілком відповідає економічній дійсності індустріальних держав з добре розвинутим фондовим ринком і великою “розпорошеністю” акціонерного капіталу.

В українських умовах при недостатньо розвинутому фондовому ринку, відсутності прозорості підприємств і високої концентрації капіталу в переважній більшості випадків пакет у 10% не є контрольним чи тим, що має істотний вплив на прийняття рішень.

У міру подальшого розвитку фондового ринку, більшої диверсифікованості акціонерних капіталів, реформування основ діяльності підприємств запропонована кількісна характеристика інвестиційної участі повинна зазнавати корегування.

Політика залучення іноземних інвестицій має включати:

- системний аналіз результатів соціально-економічного розвитку, висновки, що передують прийняттю рішень по залученню іноземних інвестицій;

- визначення стратегічних цілей і завдань, виходячи з реальної обстановки в країні з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов;

- при невідповідності внутрішніх факторів поставленим цілям і завданням необхідно розробити і реалізувати заходи по вдосконаленню системи залучення іноземних інвестицій та її узгодження з поставленими цілями і завданнями. Зовнішні фактори, як правило, не піддаються впливові. Якщо спостерігається явна невідповідність поставлених цілей і завдань умовам зовнішнього середовища, то слід їх переглянути й уточнити;

- конкретизацію умов державного і регіонального рівнів, що можуть негативно вплинути на розробку та реалізацію політики залучення іноземних інвестицій;

- розробку політики залучення іноземних інвестицій (стратегічний рівень);

- визначення завдань учасників політики залучення іноземних інвестицій, структуризацію завдань за ступенем пріоритетності, узгодження та співвідношення пріоритетів між всіма учасниками політики;

- розробку програми залучення іноземних інвестицій. Добір інвестиційних проектів, що відповідають цілям і завдання політики (оперативний рівень);

- реалізацію програм з урахуванням можливих корегувань та аналіз їх ефективності;

- розробку “наглядової” системи, координації і контролю за процесом досягнення кінцевих результатів з виявленням причин і винуватців можливих відхилень фактичних значень від підконтрольних показників;

- проведення аналізу отриманих відхилень і прийняття управлінських рішень по корегуванню стратегії.

Основними завданнями в галузі ефективного залучення іноземних інвестицій повинні стати:

- розробка науковообґрунтованої і практично корисної політики залучення іноземних інвестицій, що має бути однією зі складових елементів системи державної економічної політики;

- удосконалення системи державного регулювання іноземних інвестицій, що дає змогу забезпечити їх залучення й ефективне освоєння та, в підсумку, вихід України з кризи, стабілізацію її економічного становища і подальшого розвитку законодавчих і нормативних правових актів, спрямованих на створення системи страхування інвестицій в Україні.

До цього часу ще не розроблена загальна теорія, що могла б адекватно пояснити процес іноземного інвестування з позиції фірми-інвестора. У кожній з концепцій, що претендують на право називатися загальною теорією, міститься низка невирішених проблем. Для розробки загальної теорії необхідно досліджувати злиття інституціональних і неокласичних елементів теорій. Варто більше наголошувати на економічній стратегії фірм-інвесторів і більш чітко визначати роль факторів, що впливають на зміни показників росту компаній, розвитку технологій, нововведень в галузі розробки та модернізації продукції сільського господарства.

У другому розділі “Стан іноземного інвестування в АПК України в умовах глобалізації світової економіки” виявлено, що глобалізація є найгострішою з обговорюваних тем в економічних колах усього світу. Безсумнівно, глобалізація вже стала невід'ємною частиною нашого життя, реальним аспектом сучасної світової економічної системи і однією з найбільш впливових сил, що визначають подальший хід розвитку світової економіки.

Глобалізація стала можливою переважно завдяки технологічному прогресові, що призвів до різкого скорочення транспортних і комунікаційних витрат, значному зниженню витрат на обробку, збереження і використання інформації, а також лібералізації торгівлі й інвестиційних режимів, що викликали обмеження політики протекціонізму та зробили світову торгівлю і світовий рух капіталів більш вільними.

Здійснений в дисертації аналіз міжнародних відносин виявив суттєві тенденції їх розвитку. Міжнародне виробництво як механізм постачання товарів і послуг на іноземні ринки відіграє більш важливу роль, ніж міжнародна торгівля. Міжнародне співробітництво стає важливим способом реалізації великих наукових проектів, а через постійне зростання вартості досліджень та скорочення бюджетного фінансування науки, воно є просто необхідним і єдино вірним з економічної й соціальної точок зору. Прямі іноземні інвестиції є найважливішим чинником глобалізації сучасної світової економіки. Їхня роль тісно пов'язана з діяльністю транснаціональних корпорацій і формуванням міжнародного виробництва.

Прямі іноземні інвестиції, крім позитивного впливу на економіку країни-одержувача можуть потенційно призвести до негативних наслідків. У цьому випадку виникає необхідність регулювання інвестиційних потоків, особливо на глобальному рівні.

Основними ознаками міжнародних сільськогосподарських торгово-економічних відносин є такі явища і процеси: в основі міжнародних сільськогосподарських торгово-економічних відносин лежать поділ праці та міжнародний обмін, множинність економічно відособлених учасників відносин, більш повно діють закони попиту і вільного ціноутворення; через великі обсяги і асортимент сільгосптоварів і послуг, що обертаються на міжнародному ринку конкуренція тут є більш жорсткою ніж внутрішньонаціональна; безліч потоків сільськогосподарської продукції між країнами, що формують світові сільськогосподарські товарні ринки; функціонує світовий сільськогосподарський фінансовий ринок; виникнення і розвиток міждержавних потоків сільськогосподарської робочої сили; зростання ролі інформаційного забезпечення й інтелектуальної власності; наявність власної інфраструктури, спеціальні інститути, як загальносвітового (СОТ, Міжнародна торговельна палата, Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд тощо.), так і регіонального значення (Єврокомісія, ЄБРР і т.п.), схильність до монополізації, як у частині концентрації виробництва і збуту приватними підприємницькими структурами (наприклад, створення і діяльність ТНК), так і в результаті дво- та багатосторонніх угод і союзів між найбільшими постачальниками деяких видів продукції; залежність від міжнародного, регіонального, державного втручання, регулювання (виявляється в міждержавних економічних, торгових, кредитних, валютних, митних і платіжних угодах і союзах); вплив результатів внутрішньодержавного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в окремій країні.

Усе вищесказане принципово характеризує зміст і поле дії сучасних міжнародних сільськогосподарських, торгово-економічних відносин, їхні особливості. Створюються міжнародні спеціальні організаційні форми і структури, за допомогою і при участі яких здійснюються економічні зв'язки між країнами

Зараз у світі існує два основних напрями державного регулювання зовнішньоторговельної політики: політика вільної торгівлі і протекціонізм. Проведення політики вільної торгівлі дає можливості одержати найбільшу вигоду від міжнародного економічного обміну насамперед країнам економічно більш розвинутим.

Протекціонізм сприяє розвитку в країні певних галузей виробництва, а в аграрних країнах часто є необхідною умовою індустріалізації. Однак, надто довго застосування цієї політики може призвести і призводить до економічного застою, оскільки за відсутності іноземної конкуренції падає зацікавленість вітчизняних підприємців у підвищенні технічного рівня й ефективності виробництва.

З метою здійснення державного регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією використовується арсенал різноманітних засобів (методів) зовнішньої торгової політики, під якими розуміються державні заходи щодо зовнішньоторговельного регулювання.

При усьому своєму різноманітті методи зовнішньоторговельної політики можуть бути, на наш погляд об'єднані в дві великі групи.

До першої входять адміністративні заходи регулювання, що являють собою пряме втручання в економічні відносини. Виконання державних вимог забезпечується силою державної влади. Вимоги підрозділяються на три основні групи: заборона, дозвіл і примус.

Другу групу утворюють інструменти економічного характеру, що регулюють динаміку, обсяг, структуру та географію зовнішньоторговельних потоків, тобто впливають на об'єкт зовнішньоторговельної політики побічно (через вартісний фактор). Цей інструментарій, порівняно з адміністративними методами, є кращім варіантом регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У 1990-і рр. лібералізація стала магістральною тенденцією в державному регулюванні прямих іноземних інвестицій. Практично всі країни поліпшили клімат для них: стали скасовувати раніше існуючі обмеження, зміцнювати гарантії від експропріації і націоналізації, давати більший простір для ринкової конкуренції.

Чинні міжурядові угоди по іноземних інвестиціях включають великий різновид двосторонніх, регіональних і багатосторонніх угод, конвенцій та інших документів, що відрізняються правовим характером, сферою дії і змістом.

Великого розвитку в світовій практиці залучення іноземних інвестицій набули двосторонні інвестиційні угоди. Однак вони є тільки одним з факторів у створенні сприятливого інвестиційного клімату і не поширюють свою дію на інші фактори, що можуть відігравати велику роль у залученні іноземних інвестицій - розмір ринку і перспективи росту, якість інфраструктури і професійний рівень робочої сили, політичну, економічну і правову стабільність.

Зі зростаючим визнанням ролі прямих іноземних інвестицій в економічному розвитку в усьому світі спостерігається переміщення розгляду багатьох інвестиційних проблем з національного на міжнародний рівень.

Після Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ була укладена Угода про торгові аспекти інвестиційної діяльності (Agreement on Trade-Related Investment Measures - TRIMs), що регулює урядові заходи в галузі інвестицій.

Аналіз змісту угод ТRІМ, СКМ показав, що ці угоди мають складні і часом неоднозначні прямі чи непрямі взаємозв'язки з процесами інвестування. При цьому формується деяка взаємодоповнюваність угод: Угода ТRІМ передбачає деякі обмеження по використанню вимог робочих характеристик, а угода СКМ обмежує практику надання інвестиційних пільг (у вигляді субсидій). Угоди ТRІМ і СКМ формують первинні основи по створенню вільного і чесного інвестиційного середовища, обмежуючи практику застосування інвестиційних методів, що призводить до великих витрат і деформує світовий інвестиційний ринок.

У третьому розділі “Підвищення ефективності залучення і використання іноземних інвестицій в АПК” проведений аналіз показав, що державна підтримка АПК в економічно розвинених країнах світу включає здійснення такі заходів: підтримка доходів виробників; цінове втручання; компенсація платежів; сприяння розвитку ринку; сприяння розвитку виробничої інфраструктури; здійснення регіональних програм; макроекономічна політика.

Економічні показники ефективності залучення інвестицій в економіку України в цілому, і в сільське господарство зокрема, наведені в таблиці 1. Так, частка капітальних вкладень у валовому внутрішньому продукті за останні роки (1990 - 2002) має тенденцію до збільшення і в 2002 році вона дорівнювала 16,8 відсотків, а частка іноземних інвестицій коливається по роках і становить відповідно 1,4 - 2,6 відсотків.

Нестача власних коштів, різке скорочення довгострокового кредитування і бюджетної підтримки призвели до припинення нормальної інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Обсяг інвестицій за 1991-1995 роки скоротився більш ніж у 10 разів, що зруйнувало відтворювальний процес, підірвало навіть просте відтворення.

В Україні через брак коштів не було реальної та системної державної підтримки аграрного виробництва. За останні роки вона не перевищувала 2,5-3% видаткової частини бюджету та 1,5 % загального обсягу сільськогосподарського виробництва.

З розрахунку на душу населення всі заходи на здійснення аграрної політики в Україні становили близько 15 дол., тоді як прямі субсидії на підтримку виробників у США дорівнювали 271 дол., Канаді - 238, у країнах ЄС - 48 дол. Але й така підтримка здебільшого носила запізнілий, пасивний характер і суттєво не впливала на розвиток виробництва (списання заборгованості, бюджетні виплати після завершення виробничого процесу).

Внаслідок недоінвестування та зносу сукупні основні засоби сільського господарства скорочувалися в середньому за рік на 13,9 млрд. грн. Інвестиції в основний капітал на рік не перевищували 700 млн. грн., тоді як у 1990 році вони становили 11,7 млрд. грн. За розрахунками, сукупна ж мінімальна потреба в інвестиціях для часткового відродження аграрного потенціалу (на рівні близько 40% наявного в 1990 році) дорівнює 225-250 млрд. грн., а технологічна - понад 500 млрд. грн.

Перш за все на аграрному ринку слід запропонувати ті самі економічні правила гри, що й 148 країнах СОТ. Це означає, що починаючи з виробника продукції, всі учасники ринку мають одержувати на функціонуючий власний капітал рівнозначну норму прибутку. Проблему можна вже вважати розв'язаною, коли щорічний обсяг прибутку по галузі гарантуватиметься в обсязі не менше 7 млрд. грн., а його норма до функціонуючого власного капіталу - 1,7%, тобто на рівні середньої по народному господарству України.

Таблиця 1

Основні економічні показники залучення інвестицій в економіку України

Показники	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. в % до 1999 р.
ВВП на душу населення, грн.	2 639	3 476	4 214	4 602	174
Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) на душу населення, грн.	355	483	672	774	218
Прямі іноземні інвестиції на душу населення, дол. США	9,5	12,1	11,0	22,0	232
Частка у ВВП, %
капітальних вкладень	13,5	13,9	16,0	16,8	124
іноземних інвестицій	1,5	1,9	1,4	2,6	173
експорту товарів	36,7	46,6	42,8	43,3	118
Обсяг продукції сільського господарства, млн. грн.	37 683	54 536	66 306	66 000	175
Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) сільського господарства, млн. грн.	814	871	1 617	1 930	237
Частка у обсязі продукції сільського господарства, %
капітальних вкладень	2,2	1,6	2,4	2,9	132
іноземних інвестицій	0,0	0,1	0,1	0,2	-
експорту	15,5	13,7	14,8	19,3	125
Частка в загальному обсязі реалізованої продукції сільськогосподарськими підприємствами:
капітальних вкладень у сільське господарство	9,3	6,7	10,4	12,7	137
експорту сільськогосподарської продукції	66,7	58,0	63,0	83,9	126

Участь у СОТ, на нашу думку, стане важливим стимулом прискорення економічного розвитку України, подальшого закріплення процесів реформування. Українське законодавство має бути гармонізоване з відповідними положеннями СОТ до моменту приєднання до нього. В економічне життя України доцільно впровадити багаторічний досвід, накопичений міжнародним співтовариством у регулюванні ринкової економіки, але з урахуванням специфіки вітчизняних економічних, політичних і інших умов.

Державне регулювання всього комплексу зовнішньоекономічних зв'язків треба підняти до сучасного світового рівня. Без цього кроку успішна реалізація прогресивних економічних реформ у країні навряд чи може бути можливою. При проведенні переговорів про приєднання України до СОТ українська держава повинна чітко визначити національні економічні інтереси і пріоритети, межі поступок і умови, що гарантують національну економічну безпеку, не допустити одностороннього відкриття українських ринків, невиправданих поступок, добиватися визнання того, що деякі галузі сільського господарства країни мають переваги (насамперед - це великі масштаби і низькі витрати виробництва), що дає можливість експортувати товари за конкурентоздатними цінами і відчутно впливати на формування рівня цін на світовому ринку. Не менш важливо відстояти право України на економічно обґрунтований протекціонізм та право на підтримку сільського господарства в перехідний період.

В цілому сільське господарство України буде негативно реагувати на посилену інтернаціоналізацію. Однак різні галузі відчують це по-різному. Більшість галузей тваринництва будуть значною мірою неконкурентоспроможними. Більш сприятливе становище можливе в зерновому господарстві та виробництві олійних культур.

На сільське господарство буде негативно впливати збільшення імпорту і ріст цін на енергоносії, а також на сталь, унаслідок наближення українських цін до світового і значно більшої энерго- і металоємності українського сільського господарства в порівнянні з західним.

Звідси зрозуміло, з якими серйозними наслідками буде мати справу Україна при вступі у СОТ. До оформлення там свого членства необхідна глибока аналітична робота з проекту варіантів такого вступу і можливих стабілізуючих заходів, спрямованих на підтримку вітчизняного сільськогосподарського виробництва.

Рішенню проблем продовольчої безпеки України й інтеграції країни в міжнародну продовольчу систему сприяв б її якнайшвидший вступ у ФАО. Участь України у ФАО дозволило б перевести в практичну площину накопичений у ФАО досвід аграрних реформ і приватизації у світі, прискорити розвиток українського фермерства і сучасної системи агробізнесу, у рамках міжнародних інвестиційних проектів залучати іноземний капітал і експертизу для розвитку вітчизняного сільського господарства і харчової промисловості. Вступ у ФАО також дозволить користуватися регулярно прогнозами врожаїв, одержувати попередження про епізоотії, брати участь у регіональних програмах, у тому числі -- по підвищенню врожайності, розробити стандарти по якості сільськогосподарської продукції.

ВИСНОВКИ

1. Інвестиціями слід вважати вкладення реальних і фінансових активів у виробничу, підприємницьку й іншу діяльність з метою організації і розширення виробництва, робіт, послуг та одержання прибутку (доходу) або інших соціально значущих результатів.

2. В Закон України "Про режим іноземного інвестування” слід внести зміни щодо кількісного визначення прямих іноземних інвестицій з рівня 10% до 25% участі в статутному капіталі, оскільки цей рівень надає реальні можливості здійснювати контроль над підприємством, як і передбачено Законом України “Про господарські товариства”. У міру подальшого розвитку фондового ринку, більшої диверсифікованості акціонерних капіталів, реформування основ діяльності підприємств запропонована кількісна характеристика інвестиційної участі має бути корегованою.

3. Проведено аналіз міжнародних відносин і виявлено тенденції їх розвитку. Міжнародне виробництво як механізм постачання товарів і послуг на іноземні ринки відіграє більш важливу роль, ніж міжнародна торгівля. Міжнародне співробітництво стає важливим засобом реалізації великих наукових проектів, а в результаті постійного росту вартості досліджень і скорочення бюджетного фінансування науки, таке співробітництво стає просто необхідним і єдино вірним з економічної й соціальної точок зору. Прямі іноземні інвестиції є найважливішим чинником глобалізації сучасної світової економіки. Їхня роль тісно пов'язана з діяльністю ТНК і формуванням міжнародного виробництва.

4. Досліджено вплив прямих іноземних інвестицій на економіку країни-одержувача. Виявлені фактори як позитивного так і негативного впливу прямих іноземний інвестицій на розвиток економіки країни, в зв'язку з чим обґрунтовано необхідність регулювання інвестиційних потоків, і особливо на глобальному рівні.

5. Основними ознаками міжнародних агропромислових торгово-економічних відносин є такі: в основі міжнародних агропромислових торгово-економічних відносин лежать поділ праці і міжнародний обмін; конкуренція більш жорстка ніж внутрішньонаціональна; функціонує світовий сільськогосподарський фінансовий ринок; збільшуються міждержавні потоки сільськогосподарської робочої сили; зростає роль інформаційного забезпечення й інтелектуальної власності; наявні власна інфраструктура, спеціальні інститути; схильність до монополізації; залежність від міжнародного, регіонального, державного втручання, регулювання.

6. Зараз в світі існує два основних напрями державного регулювання зовнішньоторговельної політики: політика вільної торгівлі і протекціонізм. Проведення політики вільної торгівлі дає можливість одержати найбільшу вигоду від міжнародного економічного обміну на сам перед країнам економічно більш розвинутим. Протекціонізм сприяє розвитку в країні визначених галузей виробництва, а в аграрних країнах часто є необхідною умовою індустріалізації. Однак, застосування цієї політики надто довго може призвести і призводить до економічного застою, оскільки за відсутності іноземної конкуренції падає зацікавленість вітчизняних підприємців у підвищенні технічного рівня й ефективності виробництва.

7. З метою здійснення державного регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією використовується арсенал різноманітних засобів (методів) зовнішньої торгової політики, під якими розуміються державні заходи щодо зовнішньоторговельного регулювання. При усьому своєму різноманітті методи зовнішньоторговельної політики можуть бути, на наш погляд об'єднані в дві великі групи. До першої входять адміністративні заходи регулювання, що являють собою пряме втручання в економічні відносини. Виконання державних вимог забезпечується силою державної влади. Вимоги підрозділяються на три основні групи: заборона, дозвіл і примус. Другу групу утворюють інструменти економічного характеру, що регулюють динаміку, обсяг, структуру та географію зовнішньоторговельних потоків, тобто впливають на об'єкт зовнішньоторговельної політики побічно (через вартісний фактор). Цей інструментарій, порівняно з адміністративними методами, є кращім варіантом регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

8. Державне регулювання агропромислового виробництва є одним з найбільш пріоритетних напрямів аграрної політики в розвинутих країнах.

Проведений аналіз показав, що державна підтримка АПК в економічно розвинених країнах світу включає здійснення таких заходів: підтримка доходів виробників; цінове втручання; компенсація платежів; сприяння розвитку ринку; сприяння розвитку виробничої інфраструктури; здійснення регіональних програм; макроекономічна політика.

9. Нестача власних коштів, різке скорочення довгострокового кредитування і бюджетної підтримки призвели до припинення нормальної інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Обсяг інвестицій за 1991-1995 роки скоротився більш ніж у 10 разів, що зруйнувало відтворювальний процес, підірвало навіть просте відтворення. Участь у СОТ, на нашу думку, стане важливим стимулом прискорення економічного розвитку України, подальшого закріплення процесів реформування. Українське законодавство має бути гармонізоване з відповідними положеннями СОТ до моменту приєднання до нього. В економічне життя України доцільно впровадити багаторічний досвід, накопичений міжнародним співтовариством у регулюванні ринкової економіки, але з урахуванням специфіки вітчизняних економічних, політичних і інших умов.

10. Державне регулювання всього комплексу зовнішньоекономічних зв'язків треба підняти до сучасного світового рівня. Без цього кроку успішна реалізація прогресивних економічних реформ у країні навряд чи може бути можливою. При проведенні переговорів про приєднання України до СОТ українська держава повинна чітко визначити національні економічні інтереси і пріоритети, межі поступок і умови, що гарантують національну економічну безпеку, не допустити одностороннього відкриття українських ринків, невиправданих поступок, добиватися визнання того, що деякі галузі сільського господарства країни мають переваги (насамперед - це великі масштаби і низькі витрати виробництва), що дає можливість експортувати товари за конкурентоздатними цінами і відчутно впливати, на формування рівня цін на світовому ринку. Не менш важливо відстояти право України на економічно обґрунтований протекціонізм та право на підтримку сільського господарства в перехідний період.

11. В цілому сільське господарство України буде негативно реагувати на посилену інтернаціоналізацію. Однак різні галузі відчують це по-різному. Більшість галузей тваринництва будуть значною мірою неконкурентоспроможними. Більш сприятливе становище можливе в зерновому господарстві та виробництві олійних культур.

На сільське господарство буде негативно впливати збільшення експорту і ріст цін на енергоносії, а також на сталь унаслідок наближення українських цін до світового рівня та значно більшої енерго- і металоміскості українського сільського господарства порівняно з західним.

12. Політика залучення іноземних інвестицій повинна відповідати певними вимогам і умовам, що покликані закласти основу стійкого припливу капіталу. Серед них можна виділити наступні: стабільність законодавства; введення конкурентоздатного рівня податків, тарифів і пільг; наявність гнучкої фінансової політики; однозначність компетенції державних органів при вирішенні питань іноземних інвестицій; розробку порядку залучення приватних інвесторів; забезпечення коштів як державних, так і приватних на конкурсній основі; організацію комплексної системи страхування інвестицій від некомерційних ризиків; розробку державної програми і створення спеціальних інститутів по поверненню вивезеного з України капіталу.

13. Головним завданням держави на сучасному етапі розвитку української економіки є структурна перебудова з метою забезпечення економічного росту, виходу на траєкторію стійкого розвитку і досягнення конкурентоздатності на світовому ринку. Відповідно до цього як пріоритетні для залучення і використання іноземних капіталовкладень доцільно виділити такі напрями: освоєння незадіяного науково-технічного потенціалу та розвиток наукомістких виробництв; нарощування експортного потенціалу; забезпечення імпортозаміщення.

14. Політика залучення іноземних інвестицій має включати: системний аналіз результатів соціально-економічного розвитку; визначення стратегічних цілей і завдань, виходячи з реальної обстановки в країні з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов; конкретизацію умов державного і регіонального рівнів, що можуть негативно вплинути на розробку і реалізацію політики залучення іноземних інвестицій; розробку політики залучення іноземних інвестицій (стратегічний рівень); визначення завдань учасників політики залучення іноземних інвестицій; розробка програми залучення іноземних інвестицій; реалізацію програм з урахуванням можливих корегувань та аналіз їх ефективності; розробку “наглядової” системи, координації і контролю за процесом досягнення кінцевих результатів; проведення аналізу отриманих відхилень і прийняття управлінських рішень по корегуванню стратегії.

15. Основними завданнями в галузі ефективного залучення іноземних інвестицій повинні стати: розробка науково-обґрунтованої і практично корисної політики залучення іноземних інвестицій, що має бути однією зі складових елементів системи державної економічної політики, а також технологічно правильне узгодження дій державних органів по створенню сприятливих, економічних і правових умов для залучення іноземного капіталу в народногосподарський комплекс країни; удосконалення системи державного регулювання іноземних інвестицій, що дозволить забезпечити їх залучення й ефективне освоєння; законодавче і нормативне врегулювання відносин, спрямованих на створення системи страхування інвестицій в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Вишняков В.М. ТНК: Прямі іноземні інвестиції // Вісник Академії митної служби України. - 2002. - №4 (16). - С. 35-38.

Вишняков В.М. Совместные предприятия как форма промышленно-инвестиционного сотрудничества // Экономика и право. - 2002. - №1. - С. 113-116.

Вишняков В.М. Торгові угоди СОТ: їх вплив на інвестиційну діяльність // Вісник Академії митної служби України. - 2003. - №3(19). - С. 10-15.

Вишняков В.М. Глобальні тенденції розвитку прямих іноземних інвестицій // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2003.- № 1. - С. 70-73.

Вишняков В.М. Основні методи регулювання прямих зарубіжних інвестицій // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 2002. - Вип. 2. - С. 98-102.

Вишняков В.М. Правове регулювання спільної діяльності в Україні за участю іноземних інвесторів без створення юридичної особи // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2001. - Вип. 11 - С. 382-386.

Вишняков В.М. Роль міжнародних організацій у стандартизації і уніфікації зовнішньоторговельних документів // Держава та регіони. Серія: Право. - 2001. - №2. - С. 15-16.

Вишняков В.М. Державне регулювання іноземного інвестування в Україні // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2002. - № 1. - С. 25-28.

Вишняков В.М. Хозяйственно-правовое регулирование деятельности иностранных субъектов в СЭЗ Украины (на примере СЭЗ "Донецк" и "Азов") // Держава та регіони. Серія: Право. - 2002. - №2 (6). - С. 39-42.

Вишняков В.М. Залучення прямих іноземних інвестицій // Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта 2000”. Том 30. Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 16-18.

Вишняков В.М. Державне регулювання іноземного інвестування // Матеріали конференції “Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 11-13.

Вишняков В.М. Залучення іноземних кредитів // Матеріали конференції “Україна у світовій економічній спільноті”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 74-75.

Вишняков В.М. Іноземні інвестиції в Україні // Матеріали конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 18-19.

Вишняков В.М. Ризики іноземного інвестування // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”. -Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 122-123.

АНОТАЦІЯ

Вишняков В.М. Розвиток економічного механізму іноземного інвестування АПК. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2004.

Дисертацію присвячено розробці організаційно-економічного механізму інвестування АПК в контексті міжнародного досвіду. Досліджено й уточнено економічну сутність і види інвестицій. Скореговано кількісну характеристику інвестиційної участі відповідно до частки загальної суми акцій. Дістав подальший розвиток економічний механізм злиття інституціональних і неокласичних елементів теорій інвестування. Досліджено тенденції розвитку глобалізації світової економіки, їх впливу на розвиток економіки країни-одержувача. Проведено оцінку законодавчої бази регулювання залучення іноземних інвестицій. Удосконалено державну підтримку сільськогосподарської галузі з метою формування сприятливого інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій.

Ключові слова: агропромислове виробництво, глобалізація, іноземне інвестування, організаційно-економічний механізм, оцінка.

АННОТАЦИЯ

Вишняков В.М. Развитие экономического механизма иностранного инвестирования в агропромышленный комплекс. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2004.

Диссертация посвящена разработке организационно-экономического механизма инвестирования АПК в контексте международного опыта. В данное время инвестициями следует считать вложение реальных и финансовых активов в производственную, предпринимательскую и иную деятельность с целью организации и расширения производства, работ, услуг, получения прибыли (дохода) или других социально значимых результатов. Определено, что по мере дальнейшего развития фондового рынка, большей диверсификация акционерных капиталов, реформирования основ деятельности предприятий количественная характеристика инвестиционного участия должна подлежать корректировке.

Проведен анализ международных отношений. Выявлены наиболее существенные тенденции их развития. Международное производство как механизм снабжения товаров и услуг на иностранные рынки играет более важную роль, чем международная торговля. Международное сотрудничество становится важным средством реализации больших научных проектов, а в результате постоянного роста стоимости исследований и сокращения бюджетного финансирования науки, такое сотрудничество становится просто необходимым и единственно верным с экономической и социальной точек зрения. Прямые иностранные инвестиции являются важнейшим фактором глобализации современной мировой экономики. Их роль тесно связана с деятельностью ТНК и формированием международного производства.

Исследовано влияние прямых иностранных инвестиций на экономику принимающей страны. Выявлены факторы как положительного так и отрицательного влияния прямых иностранный инвестиций на развитие экономики страны, в связи с чем обоснованка необходимость регулирования инвестиционных потоков, в особенности на глобальном уровне.

Выявлено, что в мире существует два основных направления государственного регулирования внешнеторговой политики: политика свободной торговли и протекционизм. Проведение политики свободной торговли позволяет получить наибольшую выгоду от международного экономического обмена прежде всего странам экономически более развитым. Протекционизм оказывает содействие развитию в стране определенных отраслей производства - в аграрных странах часто необходимое условие - индустриализация. Однако слишком продолжительное применение этой политики может привести и приводит к экономическому застою, поскольку при отсутствии иностранной конкуренции, падает заинтересованность отечественных предпринимателей в повышении технического уровня и эффективности производства.

В диссертации определено, что с целью осуществления государственного регулирования внешней торговли сельскохозяйственной продукцией в мировой практике применяется арсенал разнообразных средств (методов) торговой политики, под которыми понимаются государственные мероприятия по внешнеторговому регулированию. Государственное регулирование агропромышленного производства является одним из наиболее приоритетных направлений аграрной политики в развитых странах. Проведенный анализ показал, что государственная поддержка АПК в экономически развитых странах мира предполагает осуществление следующих мероприятий: поддержка доходов производителей; ценовое вмешательство; компенсация платежей; содействие развитию рынка; содействие развитию производственной инфраструктуры; осуществление региональных программ; макроэкономическая политика.

Недостаток собственных средств, резкое сокращение долгосрочного кредитования и бюджетной поддержки привели к прекращению нормальной инвестиционной деятельности в сельском хозяйстве. В экономическую жизнь Украины целесообразно внедрить многолетний опыт, накопленный международным сообществом в регулировании рыночной экономики, но с учетом специфики экономических, политических и других условий, существующих в Украине. Государственное регулирование всего комплекса внешнеэкономических связей должно при этом быть выведено на современный мировой уровень, без чего успешная реализация прогрессивных экономических реформ в стране едва ли возможна.

Установлено, что в целом агропромышленное производство Украины будет отрицательно реагировать на большую интернационализацию. Однако разные отрасли будут вести себя по-разному. Практически большинство отраслей животноводства будут в значительной степени неконкурентоспособными на мировом рынке. Более благоприятное положение возможно в зерновом хозяйстве и производстве масличных культур. При этом политика привлечения иностранных инвестиций должна отвечать определенным требованиям и условиям, которые призваны заложить основу устойчивого притока капитала. Главной задачей государства на современном этапе развития украинской экономики является структурная перестройка с целью обеспечения экономического роста, выхода на траекторию устойчивого развития и достижения конкурентоспособности на мировом рынке. Выделены направления формирования политики привлечения иностранных инвестиций. Определены основные задачи в области эффективного привлечения иностранных инвестиций.

Ключевые слова: агропромышленное производство, глобализация, иностранное инвестирование, организационно-экономический механизм, оценка.

ANNOTATION

Vishniakov V.M. The development of economic mechanism in foreign investment to agricultural complex - Manuscript.

The thesis of master economic science degree on 08.07.02 - economy of agricultural complex. - Dnepropetrovsk state agricultural university, Dnepropetrovsk, 2004.

The thesis is dedicated to working out organisational and economic mechanism of investment to agricultural complex with accordance of world experience. The economic essence and types of investment were researched. The quality characteristics of investment participation in general stock value were corrected. The author researched economic mechanism by consolidation institutional and neo-classic elements of investment theories. The investment legislation was studied. The government supported farming by activation of favourable investment climate.

Key words: farming, globalisation, foreign investment, organisational and economic mechanism and evaluation.

Размещено на Allbest.ru

...