Ефективність основного виду діяльності електропостачального підприємства в умовах державного регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Головною особливістю енергетичної галузі є природний монополізм, обумовлений жорсткою прив'язкою споживачів електроенергії до електричних мереж електропостачальних підприємств, що порушує основне правило ринкових відносин - вільний вибір як продавця, так і покупця товару. Для обмеження функціонування природних монополій і контролю їхньої взаємодії із суб'єктами товарних ринків в Україні використовуються методи державного регулювання, які здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ). Незважаючи на те що деякі з електропостачальних підприємств офіційно є прибутковими, у них, як і у неприбуткових, існують серйозні внутрішні проблеми з фінансуванням власного розвитку внаслідок дефіциту коштів. Для виявлення існуючих проблем необхідно в першу чергу правильно оцінювати ефективність основного виду діяльності електропостачальних підприємств, що залежить від їх призначення, місця в економіці ринкового типу і задач, які реалізуються.

Існуючі в даний час підходи, способи і методи не дозволяють адекватно оцінити ефективність основного виду діяльності електропостачальних підприємств через непогодженість цих методів з діючими способами державного регулювання. Необхідність удосконалення існуючих методів оцінки, розробки критеріїв і економічних показників ефективності основного виду діяльності електропостачального підприємства в умовах державного регулювання визначила мету, задачі і предмет дослідження, що розглядаються в дисертаційній роботі.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення методів оцінки ефективності основного виду діяльності електропостачального підприємства в умовах державного регулювання.

Основні задачі досліджень:

аналіз теоретичних і методологічних підходів до оцінки ефективності основного виду діяльності електропостачального підприємства в умовах державного регулювання природного монополізму енергетичної галузі;

розробка економічної моделі формування доходів, витрат і коштів на поточному рахунку електропостачального підприємства в умовах державного регулювання його основного виду діяльності і факторних моделей доходів і витрат на закупівлю електроенергії із застосуванням діючих методик і нормативних документів;

обґрунтування критеріїв оцінки ефективності основного виду діяльності електропостачального підприємства на базі розробленої економічної моделі;

розробка системи економічних показників і їхніх факторних моделей для кількісної оцінки ефективності основного виду діяльності;

розробка методики дослідження факторних моделей економічних показників для оцінки факторів, що впливають на ефективність основного виду діяльності електропостачального підприємства;

розробка економічної стратегії ефективного здійснення основного виду діяльності електропостачального підприємства і методики визначення значень відповідних їй факторів.

1. Особливості державного регулювання господарської діяльності електропостачальних підприємств і теоретичні аспекти оцінки її ефективності

Встановлено роль держави в регулюванні економіки і систематизовано державні засоби її регулювання. Досліджено й узагальнено існуючі методики і нормативні документи регулювання основного виду діяльності електропостачальних підприємств. Проаналізовано існуючі теоретичні уявлення і методологію оцінки ефективності. Визначено мету і задачі подальших досліджень.

Для електропостачальних підприємств як природних монополістів держава використовує різні засоби регулювання економіки тільки для основного виду діяльності. Головними економічними важелями є податки, ціноутворення, перерозподіл доходів і витрат, що визначається діючими законами, постановами, методиками і нормативними документами. Їх основним економічним змістом є нормування величини доходів, що забезпечують примусове покриття витрат на закупівлю електроенергії в оптового постачальника і самостійне покриття витрат, пов'язаних з наданням послуг із постачання і передачі електроенергії, що разом із закупівельною ціною враховуються при розрахунку роздрібних тарифів для споживачів. Такий підхід з боку держави до регулювання впливає на ефективне здійснення основного виду діяльності електропостачальних підприємств, яку неможливо достовірно оцінити з використанням сучасних підходів, методів і способів. Незважаючи на те що деякі електропостачальні підприємства в галузі є офіційно прибутковими, у них немає коштів для фінансування власного розвитку. Тому для ефективного здійснення основного виду діяльності необхідно, у першу чергу, правильно оцінити його ефективність.

Існуючі різні способи виміру очікуваного чи досягнутого рівня ефективності методологічно пов'язані з визначенням належного критерію і формуванням відповідної системи показників, яка б відповідала вимогам, пропонованим до них. Питанням формування показників ефективності присвячений ряд робіт зарубіжних і вітчизняних авторів, таких як Паретто В., Карлоф Б., Лафта Дж.К., Менар Клод, Амоша О.І., Поклонський Ф.Ю., Гительман Л.Д. та інші, вивчення яких підкреслює неоднозначність підходів у їхньому підборі і формуванні. Однак при відмінності думок у всіх авторів існує один підхід до оцінки ефективності - на підставі обраних критеріїв формуються методи її оцінки, а на підставі показників - аналізується ефективність діяльності підприємства. При цьому, незважаючи на розходження підходів у виборі критеріїв і показників ефективності, усі автори мають єдину думку, що ці критерії визначаються галузевою приналежністю підприємства, яке може використовувати різні оцінки ефективності в рамках установлених державою податкових відрахувань і соціальних обмежень. Як критерій ефективності деякі автори (Бланк І.О., Алексєєв І.М. та інші) пропонують використовувати прибуток. Використання прибутку як узагальнюючого показника має ряд недоліків, що не завжди дозволяє правильно оцінити ефективність діяльності електропостачального підприємства. Задольський О. і Шафронов А. до цих недоліків відносять те, що розмір прибутку підприємства залежить не тільки від трудового внеску колективу, але і від інших факторів, що не залежать від його діяльності, і що підприємствам часто невигідно випускати деяку продукцію з низькою рентабельністю. Шафронов А. під ефективністю пропонує розуміти ступінь використання ресурсного потенціалу підприємства, а прибуток може виступати критерієм ефективності тільки тоді, коли оптимально розподіляється валовий дохід. Зарубіжні автори (Карлоф Б., Лафта Дж.К., Менар Клод, Б. Мильнера, Лінс Ф.) припускають, що загальна ефективність може бути представлена у вигляді двох складових: внутрішньої (тобто управління внутрішніми ресурсами: витратами і капіталом) і зовнішньої (тобто використання зовнішніх можливостей організації). При цьому максимальні результати досягаються при повній реалізації ринкових можливостей і забезпеченні високого рівня внутрішньої ефективності. В умовах державного регулювання пропоноване трактування понять внутрішньої і зовнішньої ефективності й орієнтування на прибуток як пріоритетний показник при оцінці ефективності втрачає зміст. Це обумовлено такими причинами:

1) у силу конфігурації електричних мереж і їхньої балансової приналежності можливості вільного вибору як споживачів, так і постачальників електроенергії обмежені;

2) зовнішні можливості електропостачальних підприємств залежать від зовнішніх можливостей споживачів, що обумовлює їх рівень споживання електроенергії;

3) при регулюванні державою нормативного розподілу плати за спожиту електроенергію і роздрібних тарифів на електроенергію електропостачальні підприємства не розпоряджуються самостійно більшою частиною коштів від реалізації електроенергії споживачам;

4) низька платоспроможність та неможливість відключення електроенергії деяких споживачів призводить до значної величини поточної заборгованості за спожиту електроенергію, що спричиняє дефіцит коштів на поточному рахунку електропостачального підприємства;

5) необхідність сплати податків, які пропорційні величині визнаного доходу, ще більш підвищує дефіцит коштів на поточному рахунку електропостачального підприємства.

Все це негативно впливає на економічний розвиток підприємства та ефективність його діяльності. Таким чином, прибуток не може виступати єдиним критерієм оцінки ефективності, тому що він не забезпечується реальними коштами, а пропонований поділ ефективності на зовнішню і внутрішню для електропостачального підприємства в умовах державного регулювання його основного виду діяльності вимагає відповідного корегування. Такі невирішені в існуючих теоретичних і методологічних розробках питання оцінки ефективності основного виду діяльності електропостачальних підприємств в умовах державного регулювання визначили мету і задачі подальших досліджень.

2. Розробка економічних моделей і загальної методики дослідження ефективності основного виду діяльності електропостачального підприємства

Виконано наукове обґрунтування методу оцінки ефективності в умовах державного регулювання основного виду діяльності електропостачального підприємства і розроблена методика її дослідження.

Незалежно від методу оцінки ефективності первинними факторами, що впливають на її формування, є доходи і витрати підприємства. В умовах державного регулювання відбувається розподіл доходу від нарахованої плати за споживання активної електроенергії () основного виду діяльності, обумовлений величиною нормативних відрахувань (), на дві частини - дохід () для примусового покриття витрат на закупівлю електроенергії на оптовому ринку електроенергії (ОРЕ) (), яким електропостачальне підприємство не розпоряджається, і дохід () для покриття витрат на постачання (), передачу () і закупівлю електроенергії у власних електростанцій чи інших виробників (), яким воно розпоряджається. Нарахована плата за переструми реактивної електроенергії () та штрафні санкції до споживачів електроенергії () не підлягають нормативному розподілу і відносяться до доходу, яким електропостачальне підприємство розпоряджається. У цьому полягає основний економічний зміст розробленої економічної моделі формування доходів, витрат і коштів на поточному рахунку електропостачального підприємства.

На величину доходів і витрат основного виду діяльності впливають методи формування відпускної ціни оптового постачальника електроенергії і плати споживачів за неї, які регулюються існуючими державними нормативними документами і методиками. У процесі їхнього дослідження за результатами діяльності ДП ППЕМ ВО "Донецьквугілля" і ВАТ "Донецькобленерго" розроблені загальні для всіх електропостачальних підприємств факторні моделі (1) одержуваних доходів у виді нарахованої плати за споживання активної () і переструми реактивної електроенергії (), а також витрат на закупівлю електроенергії ().

(1)

де - загальний обсяг споживання електроенергії, кВтч; - регульований тариф на електроенергію, що відпускається, для -го класу напруги і -го побутового споживача, грн./кВтч; , , , - питомі ваги спожитої електричної енергії промисловими споживачами в загальному обсязі споживання, промисловими споживачами з диференційованим 3-зонним і 2-зонним обліком споживання електроенергії і побутових споживачів у загальному обсязі її споживання, у частках одиниці; - питома вага спожитої в загальному обсязі закупленої електроенергії, у частках одиниці; - середньозважені коефіцієнти пропорційності споживання електроенергії по зонах доби для 3- і 2- зонного обліку електроенергії, у частках одиниці; - коефіцієнт пропорційності між нарахованою платою за споживання активної і реактивної електроенергії (установлений шляхом кореляційного аналізу), у частках одиниці; , , - загальна закупівельна ціна електроенергії на ОРЕ і її корегування з урахуванням додаткових платежів і розподілу небалансу платежів і з урахуванням вартості електроенергії, закупленої безпосередньо у виробника або у власних електростанцій, грн./кВтч.

Існуючий незалежно від електропостачального підприємства розподіл доходів, витрат і коштів від здійснення основного виду діяльності визначає необхідність поділу ефективності на зовнішню і внутрішню. Критерієм оцінки зовнішньої ефективності є прибуток, а внутрішньої - кошти, що залишаються на поточному рахунку електропостачального підприємства від здійснення основного виду діяльності після покриття відповідних поточних витрат (крім витрат на закупівлю електроенергії) і податків на додану вартість ()і одержаний прибуток (). Для їхньої кількісної оцінки використовується економічний показник - власні кошти (). Він розраховується як різниця між сумою частини доходу від реалізації активної електроенергії () за винятком приросту дебіторської заборгованості в звітному періоді після нормативного розподілу (), доходу від нарахованої плати за переструми реактивної електроенергії () і штрафних санкцій (), за винятком приросту відповідної дебіторської заборгованості (,) у звітному періоді і сумою витрат на постачання, передачу і виробництво електроенергії (), а також податків на прибуток і додану вартість (). Загальними при оцінці ефективності є основні економічні показники - чистий прибуток () і власні кошти (). Частковими показниками є відхилення величини чистого прибутку від величини власних коштів (), за допомогою якого встановлюється взаємозв'язок зовнішньої і внутрішньої ефективності, і внутрішнє покриття витрат електропостачального підприємства (). Його економічним змістом є внутрішня беззбитковість здійснення основного виду діяльності при покритті витрат на виробництво, постачання, передачу електроенергії і нарахованих податків (податок на прибуток і на додану вартість).

Після підстановки факторних моделей (1) нарахованої плати за споживання активної, переструми реактивної електроенергії і витрат на закупівлю електроенергії в систему вони являють собою комплексну систему факторних моделей економічних показників для дослідження впливу факторів на ефективність основного виду діяльності електропостачального підприємства. Для поділу цих факторів за рівнями керованості за допомогою абстрактно-логічного методу використовуються такі критерії оцінки:

1) некеровані фактори, що обумовлені зовнішнім середовищем, яке не залежить від менеджерів електропостачального підприємства;

2) керовані фактори:

важко керовані фактори, що обумовлені зовнішнім середовищем, яке не залежить від менеджерів електропостачального підприємства, та внутрішнім середовищем, на яке вони можуть впливати;

середньо керовані фактори, що обумовлені як зовнішнім, так і внутрішнім середовищем, на яке можуть впливати менеджери електропостачального підприємства;

легко керовані фактори, що обумовлені внутрішнім середовищем, на яке можуть впливати менеджери електропостачального підприємства.

Для оцінки впливу факторів на економічні показники ефективності в розроблених факторних моделях використовується поняття еластичності функції, що дозволяє для їхніх статичних значень достовірно оцінити ступінь значущості факторів. Для кількісної оцінки їх впливу на відхилення результативного показника використовується метод, що базується на понятті повного диференціала функції і дозволяє при прийнятому допущенні про пряму пропорційність повного диференціала повному збільшенню результативного показника забезпечити достатню для узагальнення результатів дослідження точність розрахунків. Разом з існуючою методикою запропоновані методи складають удосконалену методику факторного аналізу моделей економічних показників ефективності, яка з розробленою послідовністю аналізу складає методику дослідження ефективності основного виду діяльності електропостачального підприємства.

3. Дослідження ефективності основного виду діяльності електропостачального підприємства

У результаті дослідження найбільш типових представників електропостачальних підприємств Донецького регіону за допомогою запропонованої методики дослідження ефективності основного виду діяльності підтверджено доцільність її поділу на зовнішню і внутрішню ефективність, виявлено протиріччя між ними і встановлено фактори, які їх викликають. Розроблено стратегію і методику визначення економічних показників ефективного здійснення основного виду діяльності.

У результаті статистичного аналізу встановлено:

1) для сформованої структури і кількості споживачів характерна сезонність обсягів споживання, а також обсягів закупівлі електроенергії протягом року;

2) зміна закупівельної ціни на електроенергію протягом місяця носить випадковий характер, а протягом року - має сезонний характер.

Незважаючи на можливість прогнозування ціни на електроенергію і обсягів закупівель протягом року, встановлений щомісячний граничний рівень споживання електроенергії не дозволяє здійснювати управління витратами на закупівлю електроенергії за рахунок щомісячної зміни обсягів замовлення при відповідній прогнозній закупівельній ціні. Таким чином, витрати на закупівлю електроенергії є некерованим фактором. Реальне підвищення доходів від реалізації електроенергії можливо, головним чином, тільки за рахунок збільшення кількості споживачів електроенергії, що в умовах жорсткої прив'язки споживачів до електричних мереж електропостачальних підприємств важко здійснити. Таким чином, підвищення ефективності основного виду діяльності можливо лише за рахунок управління виявленими в процесі досліджень керованими факторами (табл. 1).

Таблиця 1. Керованість факторів і тенденції їх впливу на ефективність основного виду діяльності в умовах його державного регулювання

Примітка: - підвищення, - зниження, - фактори, що викликають протиріччя між внутрішньою і зовнішньою ефективністю.

Найсуттєвішим для всіх електропостачальних підприємств є таке:

1) через існуючий нормативний розподіл доходів від нарахованої плати за спожиту активну електроенергію виникають протиріччя між зовнішньою і внутрішньою ефективністю основного виду діяльності. Ці протиріччя спричиняють регульовані тарифи на електроенергію, що відпускається, для обох класів напруги () і питома вага спожитої електроенергії в обсязі закупленої (), які відрізняються між собою на величину комерційних і технологічних втрат. Збільшення втрат електроенергії знижує зовнішню і підвищує внутрішню ефективність. Однак через існуючі санкції з боку НКРЕ доцільно зберігати сформований їх рівень у межах нормативних значень;

2) найбільш значущими реально керованими факторами є витрати на постачання і передачу електроенергії () і регульовані тарифи на електроенергію, що відпускається, для обох класів напруги (), які пов'язані між собою існуючою методикою розрахунку. Зниження регульованих тарифів підвищує тільки внутрішню ефективність, а зменшення витрат на постачання і передачу електроенергії підвищує як зовнішню, так і внутрішню ефективність основного виду діяльності;

3) підвищення питомої ваги спожитої електроенергії з диференційованим обліком на обох класах напруги в загальному обсязі споживання () знижує зовнішню і внутрішню ефективність основного виду діяльності. Тому політика електропостачального підприємства відносно стимулювання споживачів установлювати прилади обліку споживання електроенергії по зонах доби повинна бути пасивною. Сформована ситуація виникає через неефективний державний підхід до компенсації зниження доходів через зменшення величини оплати при установці таких приладів обліку у споживачів;

4) одним з найбільш значущих факторів, збільшення якого підвищує внутрішню ефективність, є норматив відрахувань коштів на поточний рахунок (). Встановлено, що його підвищення можливе в основному тільки за рахунок зміни рівня оплати за куплену на ОРЕ електроенергію, який залежить головним чином від приросту заборгованості споживачів електроенергії (), що в умовах неплатоспроможності багатьох промислових підприємств і населення є проблематичним і дозволяє віднести його до важко керованих факторів.

При існуючих методах державного регулювання для менеджерів пріоритетною є внутрішня ефективність. Оптимальне поєднання внутрішньої і зовнішньої ефективності забезпечується запропонованою економічною стратегією ефективного здійснення основного виду діяльності:

(2)

Величини регульованих тарифів, що відповідають ефективному здійсненню основного виду діяльності, розраховуються виходячи з критичної величини витрат на постачання і передачу електроенергії, яка є граничним значенням, що визначає збалансованість зовнішньої і внутрішньої ефективності. Це складає основний зміст розробленої методики визначення економічних показників ефективного здійснення основного виду діяльності, за допомогою якої для ВАТ “Донецькобленерго” визначено критичні значення витрат на постачання і передачу електроенергії, планові величини регульованих тарифів та економічних показників, при яких забезпечується збалансованість зовнішньої і внутрішньої ефективності (табл. 2).

Таблиця 2

Висновки

електропостачальний економічний монополізм факторний

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування методу оцінки ефективності основного виду діяльності електропостачального підприємства в існуючих умовах його державного регулювання на підставі поділу її на зовнішню і внутрішню ефективність. Узагальнення отриманих результатів дозволило зробити такі висновки.

1. В умовах державного регулювання природного монополізму електропостачальні підприємства самостійно розпоряджаються тільки частиною доходів від здійснення основного виду діяльності внаслідок їхнього нормативного розподілу на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання. У зв'язку з цим вони прагнуть збільшити доходи і відповідні їм кошти на поточному рахунку, якими вони можуть самостійно розпоряджатися, і завищити витратну частину бюджету підприємства для зменшення податків, що платяться з коштів на поточному рахунку.

2. Існуючі теоретичні методи, орієнтовані на прибуток, не дозволяють вірогідно оцінити ефективність основного виду діяльності електропостачального підприємства, що впливає на вибір економічних показників для її оцінки і планування.

3. Побудована економічна модель формування доходів, витрат і коштів на поточному рахунку електропостачального підприємства вказує на необхідність поділу ефективності на зовнішню і внутрішню. Критерієм оцінки зовнішньої ефективності залишається прибуток, а як критерій оцінки внутрішньої ефективності необхідно використовувати кошти від здійснення основного виду діяльності, що залишаються на поточному рахунку після нормативного розподілу і покриття відповідних поточних витрат (крім витрат на закупівлю електроенергії) та податків на додану вартість і одержаний прибуток.

4. Для кількісної оцінки обраного критерію зовнішньої ефективності необхідно використовувати економічний показник “чистий прибуток”, а для внутрішньої - “власні кошти” від здійснення основного виду діяльності, що залишаються на його поточному рахунку після перерахування на нього частини коштів у результаті нормативного розподілу плати за реалізовану електроенергію, перерахування плати за переструми реактивної електроенергії і штрафних санкцій за винятком витрат на постачання, передачу, виробництво електроенергії, а також податків на прибуток і додану вартість. Відхилення величини чистого прибутку від величини власних коштів є частковим економічним показником, що пов'язує зовнішню і внутрішню ефективність. Іншими частковим відносним показником для оцінки внутрішньої ефективності є “внутрішнє покриття витрат”, який визначається з можливості покриття витрат на постачання, передачу і закупівлю електроенергії у власних електростанцій чи інших постачальників (крім ОРЕ) і нарахованих податків із коштів, що надходять на поточний рахунок від здійснення основного виду діяльності. Сукупність запропонованих загальних і часткових економічних показників складає систему економічних показників комплексної оцінки ефективності основного виду діяльності електропостачальних підприємств.

5. При аналізі економічних показників комплексної оцінки ефективності основного виду діяльності необхідно враховувати вплив факторів, що визначаються діючими методиками і нормативними документами НКРЕ і податковим законодавством.

6. При дослідженні складних детермінованих факторних моделей економічних показників необхідно розділяти фактори за ступенями керованості залежно від впливу зовнішнього і внутрішнього середовища і можливості впливу на неї менеджера електропостачального підприємства. Для оцінки впливу факторів на економічні показники доцільно використовувати поняття еластичності функції, а також використовувати метод, який базується на понятті повного диференціала функції і припускає прямо пропорційну залежність його зміни при відхиленні величини результативного показника внаслідок зміни кожного фактора.

7. При здійсненні основного виду діяльності між внутрішньою і зовнішньою ефективністю виникають протиріччя, що викликані такими найбільш значущими керованими факторами - регульованими тарифами на електроенергію і питомою вагою спожитої електроенергії в загальному обсязі закупленої, яка залежить від величини втрат електроенергії. При цьому існуючий державний спосіб стимулювання споживачів і електропостачальних підприємств шляхом упровадження диференційованого обліку споживання енергії по зонах доби неефективний і невигідний для останніх.

8. Економічна стратегія ефективного здійснення основного виду діяльності електропостачального підприємства повинна бути орієнтована на одержання як чистого прибутку, так і власних коштів, що дозволяє збалансувати існуючі протиріччя між зовнішньою і внутрішньою ефективністю шляхом визначення критичного значення витрат на постачання і передачу електроенергії за умови повного внутрішнього їхнього покриття і сплати податків від здійснення основного виду діяльності.

9. Методику визначення економічних показників доцільно використовувати для розрахунку значень факторів, що впливають на них, при поточному плануванні ефективного здійснення основного виду діяльності електропостачальних підприємств.

Література

1. Канарская Н.В. Особенности государственного регулирования в области поставки и передачи электроэнергии // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецьк: ДонДАУ; ІЕП НАН України. - 2001. - С.245-254.

2. Канарская Н.В. Управление эффективностью закупок электроэнергии // Економічні проблеми розвитку регіону і управління ефективністю діяльності промислових підприємств. - Донецьк: ДонДАУ. - 2003. - Т.4. - Вип. 22. - С.158-172.

3. Канарская Н.В. Управление расходами на закупку электроэнергии электропоставляющих предприятий // Экономика промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2002.-С.338-352.

4. Канарская Н.В., Беленцов В.Н. Совершенствование методов оценки эффективности деятельности электропоставляющего предприятия // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2002. - Т. 2. - С. 337-347.

5. Куденко Г.Е., Канарская Н.В., Беленцов В.Н. Критерии и методы оценки эффективности деятельности электропоставляющего предприятия //Економіка промисловості. 2003. № 1(19). - С. 72-81.

6. Куденко Г.Е., Канарская Н.В., Беленцов В.Н. Повышение эффективности управления финансовыми ресурсами электропоставляющих предприятий // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 156. - С. 112-119.

Размещено на Allbest.ru