Формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет харчових технологій

УДК 338.242

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

Кудирко Олена Михайлівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис. інноваційний харчовий технологічний

Робота виконана в Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Заїнчковський Анатолій Олександрович, Національний університет харчових технологій, завідувач кафедри економіки і права

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН Трегобчук Валентин Михайлович, радник при дирекції Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України”

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Россоха Володимир Васильович, Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки УААН”, заступник завідувача відділу організації управління

Провідна установа: Подільський державний аграрно-технічний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра економіки підприємств, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

Захист відбудеться “17” березня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.058.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук у Національному університеті харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68, навчальний корпус В, аудиторія 308.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий “6” лютого 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук В.М. Марченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми визначається сутністю наукового завдання, вирішенню якого присвячена дисертація, що полягає у виявленні й науковому обґрунтуванні шляхів удосконалення формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості в конкурентній системі ринкового середовища. Значущість цього наукового завдання зумовлена тим, що в Україні досі не створено достатньо міцного підґрунтя для запровадження основ інноваційного розвитку. Йдеться не про доцільність чи можливість створення системи підтримки технологічних змін, а про концептуальні основи, критерії, інструменти й механізми економічної політики, яка в рамках нинішніх фінансових, структурних та інституційних обмежень була б спроможною забезпечити реальне, а не декларативне зростання інвестицій у технологічні зміни й належну мотивацію інноваційного розвитку підприємств. Необхідність прискорення інноваційної діяльності зумовлена надзвичайно низькими щорічними обсягами інноваційної продукції, що виготовляється українськими підприємствами.

Варто зазначити, що основні економічні дискусії щодо інновацій зосереджені навколо нагальних, проте тактичних проблем, зокрема: бюджетного перерозподілу, реформування податкової системи, банківських кредитів. Безпосередньо інноваційна складова розвитку залишається переважно поза увагою фахового наукового аналізу. Тому, незважаючи на численні урядові рішення і прийняті Верховною Радою України державні програми щодо інноваційного розвитку, реальною залишається загроза перетворення поняття “перехід до інноваційної моделі розвитку” на формальне гасло, відірване від перебігу реального економічного життя країни.

Проблеми інновацій, стратегії нововведень як комплексу заходів, спрямованих на впровадження в господарську діяльність нової техніки, технологій, винаходів постійно перебувають у полі зору світової і вітчизняної економічної думки. Значний внесок у розвиток класичних теоретичних уявлень про інноваційну діяльність внесли А. Маршалл, М. Портер, Р. Нельсон, Дж. Робінсон, Є. Чемберлен, Й. Шумпетер та інші. Серед сучасних українських дослідників варто відзначити праці В. Александрової, Л. Антонюк, Ю. Бажала, А. Гальчинського, В. Гейця, М. Герасимчука, О. Данилова, А. Заїнчковського, С. Захаріна, Т. Єфименка, О. Лапка, І. Лукінова, В. Россохи, В. Семиноженка, В. Трегобчука та інших.

Водночас опрацювання наявних вітчизняних джерел показує, що більшість складових частин даної сфери аналізу мають простір для подальшого розгортання досліджень. Крім того, представлені наукові пошуки потребують узагальнення, урахування нових факторів стосовно формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств, насамперед, зростанням постіндустріальних елементів розвитку, інформатизацією і комп'ютеризацією суспільства, міжнародною конкуренцією і нелінійним її характером, революційними змінами в українському суспільстві.

Актуальність обраної теми зумовлюється, з одного боку, ключовим значенням ефективної економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств, створенням передумов для підвищення їх конкурентоспроможності на державному і глобальному рівнях, а з іншого - усе ще недостатнім ступенем розробленості відповідної проблематики у вітчизняній науці. На подолання зазначеного недоліку і спрямовується представлене дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі економіки і права Національного університету харчових технологій у межах наукових тем: “Удосконалення організаційно-економічного механізму інноваційних процесів у харчовій промисловості” (номер державної реєстрації 0199v003934) і “Формування фінансово-кредитного механізму в умовах переходу харчової промисловості до ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0198v002126).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних і прикладних засад формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості з урахуванням ринкових трансформацій, переходу світової економіки до інтенсивного технологічного оновлення виробництва, в основі якого лежить поєднання знання, техніки і ринку. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання наступних задач:

- розкрити економічну сутність інновацій та інноваційної стратегії, що становить основу економічної стратегії підприємства;

- визначити місце інноваційного розвитку підприємств у системі державного управління;

- здійснити аналіз і оцінку інноваційної діяльності та її ефективності на підприємствах харчової промисловості;

- дослідити інвестиційні стратегії інноваційного розвитку підприємств;

- розкрити роль маркетингових досліджень у реалізації інноваційної стратегії підприємств;

- розробити напрями підвищення ефективності інноваційної політики та державного регулювання економічними стратегіями інноваційного розвитку підприємств;

- обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.

Об'єктом дослідження є інноваційні процеси в діяльності підприємств харчової промисловості.

Предметом дослідження є теоретико-методичні аспекти й практичні засади формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.

Методи дослідження. В основу методології дослідження і вирішення поставлених задач покладено сукупність методів дослідження.

На основі системно-аналітичного методу виконано теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій, присвячених формуванню економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств. Для вирішення окремих задач використовувалися наступні методи:

- статистичного аналізу - для дослідження динаміки, структури й ефективності інноваційної діяльності на підприємствах;

- проблемно-орієнтований - для наукового обґрунтування стратегічних напрямів вирішення питань інноваційного розвитку;

- економіко-математичний - для розрахунків кількісних параметрів інноваційної діяльності й обґрунтування стратегій її розвитку;

- компаративний - для зіставлення інноваційного розвитку на рівні підприємств, галузей і регіонів.

Крім того, застосовувалися методи комплексного системного аналізу економічних явищ і процесів.

Інформаційними джерелами дослідження стали Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств, дані Державного комітету статистики України та Вінницького обласного статистичного управління, галузеві і регіональні програми, а також аналітичні огляди й науково-методичні публікації з досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- подана комплексна класифікація інновацій, яка сформована з урахуванням наступних ознак: ступеня новизни і радикальності, за сферами застосування, масштабністю інновацій, результативністю інновацій, видами новизни, джерелами ідей, залежно від технологічних змін, темпами здійснення інновацій, джерелами появи, ефективністю інновацій;

- виходячи з ролі і можливостей обласних органів влади, органів самоврядування й підприємницьких структур, сформована система цілей, з урахуванням принципу координації діяльності всіх названих структур, реалізація яких дасть змогу на основі інноваційних процесів регіону забезпечити його економічний розвиток;

- з метою досягнення синергетичного ефекту інноваційних процесів у галузі запропоновано створення об'єднань кластерного типу на базі консалтингових, юридичних, інформаційних, патентних, маркетингових організацій і виставкових підприємств різних форм власності, які забезпечували б активізацію інноваційних процесів на основі комплексного підходу до їх розробки й реалізації.

дістали подальший розвиток:

- методичні підходи до формування стратегії інноваційної діяльності підприємств з метою техніко-технологічного оновлення виробничого потенціалу, ефективного використання виробничих потужностей, запровадження оптимальних економічних методів управління;

- наукові засади стратегічного планування інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості із застосуванням процедур стратегічного передбачення, маркетингових досліджень, інноваційних системно-аналітичних оцінок інноваційних процесів, технологій планування, визначення часових горизонтів й методів розробки стратегічних планів;

- удосконалено організаційні підходи інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, що ґрунтуються на встановленні партнерських відносин між підприємствами й органами державної влади, органами самоврядування, громадськими організаціями, населенням;

- обґрунтовано шляхи підвищення ефективності економічного механізму реалізації стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості і пріоритети державної політики, спрямовані на забезпечення можливостей економічного зростання;

- розроблено засади економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості на основі нових конкурентноспроможних харчових продуктів, впровадження нетрадиційних їх видів і створення екологічно чистої продукції.

Відмінність одержаних результатів від відомих наукових розробок полягає в комплексному охопленні проблем стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості та розробці механізмів підвищення ефективності цих процесів на макро- і мікроекономічному рівнях на основі стратегічного планування, програмно-цільових методів, ефективного менеджменту й маркетингу. Такий аспект інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості ще не досліджувався у вітчизняній економічній науці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені автором, створюють базу подальшого збагачення теорії і практики інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості. Викладені методичні положення та розробки можуть бути основою оцінки можливостей інноваційного розвитку підприємств та підвищення ефективності. Рекомендації щодо напрямів і пріоритетів інноваційного розвитку підприємств можуть забезпечити розробку та практичне втілення регіональних програм інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.

Науково-практичне значення мають доробки щодо теоретико-методологічних засад економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств, аналіз і оцінка інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості, інвестиційні стратегії інноваційного розвитку, маркетингу підприємств харчової промисловості, а також пропозиції з удосконалення стратегічного управління і стратегічного планування інноваційного розвитку, підвищення ефективності інноваційної політики та державного регулювання інноваційним процесом, організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.

Результати дисертаційного дослідження призначені для використання Міністерством економіки України, Міністерством аграрної політики та Вінницькою обласною державною адміністрацією.

Окремі результати дисертаційного дослідження використані в науково-дослідних розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (лист № 25/654-9-4 від 07.11.2005р.); Головним управлінням економіки Вінницької обласної державної адміністрації в рамках регіональної Програми соціально-економічного розвитку Вінницької області на 2005 рік і Стратегії розвитку Вінницької області на період 2005-2015 років (довідка № 2691-01-12 від 07.09.2005 р.); у навчальному процесі з дисциплін “Економіка підприємства”, “Економіка, організація інноваційної діяльності підприємств”, “Стратегічний менеджмент” (довідка від 05.09.2005 р.), а також на окремих підприємствах харчової промисловості: ВАТ “Вінницька харчосмакова фабрика” (довідка № 1/073 від 05.09.2005 р.); ВАТ “Вінницький завод фруктових концентратів і вин” (довідка № 268 від 30.08.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом уперше науково обґрунтовано основні напрями підвищення ефективності формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості та розроблено наукові рекомендації щодо вдосконалення механізмів її регулювання. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його особистим внеском в економічну науку, зокрема економіку, організацію й управління підприємством.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження апробовані в доповідях і виступах на наукових і науково-практичних конференціях: “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м. Київ, 2004); “Проблемы повышения эффективности деятельности предприятий в современных условиях” (м. Севастополь); “Проблемы теории и практики учёта, аудита, анализа и пути их решения” (м. Севастополь); “Регіональні проблеми та перспективи розвитку сфери товарного обігу: теорія і практика” (м. Вінниця).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 11 наукових працях. Загальний обсяг публікацій 5,4 д.а., з них 6 у фахових виданнях, обсягом 3,9 д.а.

Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 253 стор., в т.ч. 24 таблиць, викладених на 12 стор., 11 рисунків на 7 стор., список використаних літературних джерел, що налічує 300 найменувань, викладених на 21 стор., 15 додатків на 27 стор.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств” висвітлені зміст інновацій як основи економічної стратегії підприємства й сутність інноваційної стратегії, проаналізовано інноваційний процес і класифікацію інновацій, охарактеризовані інноваційна політика підприємств у системі державного управління і методичні підходи до оцінки економічної ефективності інноваційних процесів й інноваційної діяльності.

Показано, що інновації - це результат інноваційної діяльності, реалізований у вигляді нових або вдосконалених продуктів чи послуг, упроваджених на ринку, а також техніко-технологічних, наукових, організаційних і соціально-економічних нововведень, що використовуються в практиці. Встановлено, що інновації стають головною „дієвою особою” теоретичних сценаріїв і практичної реалізації сучасної науково-технічної революції, дещо відтіснивши інвестиції, що панують багато років у ролі головного фактору економічного зростання. Принципове підвищення ролі нововведень викликано насамперед зміною ринкової ситуації: характером конкуренції, переходом від звичної статичної до динамічної конкуренції, особливостями взаємодії інновацій і ринку на сучасному етапі. Дослідження інноваційного розвитку економіки дало змогу виділити наступні ознаки інновацій: вони дозволяють долати депресію і започатковують економічне зростання на якісно новій основі; поява базових нововведень веде до виникнення нових підприємств, що супроводжується розвитком економіки; інновації мають тенденцію до утворення кластерів, оскільки спочатку деякі фірми, а потім більшість з них наслідують успішну інновацію. Доведено, що інноваційна стратегія - це розрахована на перспективу система дій суб'єкта, що забезпечують реалізацію мети, завдань і пріоритетів моделі його інноваційного розвитку з урахуванням ендогенних і екзогенних факторів для досягнення ринкового успіху й набуття конкурентоспроможності. Метою інноваційної стратегії є ефективне освоєння нових товарів, послуг, підвищення обсягів виробництва й експорту наукомісткої продукції на світові ринки.

Показано, що стратегія має розроблятися відповідно до певного комплексу умов, вимог і критеріїв, а її реалізація - відбуватися при забезпеченні відповідних інституційних рамок. Загальними чинниками ефективності стратегії будь-якого рівня є: чітко сформульовані завдання, які можуть змінюватися навколо поставлених цілей; підтримка ініціативи виконавців, що підвищує свободу маневру; концентрація витрат, що дозволяє досягти максимального результату за мінімальних зусиль; гнучкість, що дає запас міцності для свободи маневру; скоординованість дій та відповідальність керівництва за результат. На відміну від НТП інноваційний процес не закінчується впровадженням, тобто першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Цей процес не переривається і після впровадження, оскільки в міру поширення (дифузії) новина вдосконалюється, робиться більш ефективною, набуває раніше не відомих споживачам властивостей. Інноваційна діяльність передбачає здійснення інноваційного процесу, як правило, у такій поетапній послідовності: фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, науково-конструкторські розробки, експериментальне виробництво, промислове виробництво та збут.

У сучасній економіці відстані між різними ланками інноваційного процесу, у тому числі від наукової до виробничої, значно скорочуються. Більше того, окремі етапи інновацій поєднують велику кількість можливостей і змін, що відбуваються не тільки в науково-виробничій, а й інших сферах суспільного життя, що створює синергетичний ефект і порушує традиційну послідовність інноваційного процесу.

З урахуванням існуючих класифікацій нами запропонована класифікація інновацій за 10 ознаками (рис. 1). Слід відзначити, що класифікацію інновацій автори подають по-різному і в Україні до цього часу відсутня єдино прийнята офіційною статистикою класифікація інновацій та інноваційних процесів. У зв'язку з цим виникає потреба в удосконаленні класифікації інноваційних процесів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Класифікація інновацій за основними ознаками

Основою вивчення інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості має бути науково обґрунтована класифікація інноваційних процесів за рядом вагомих класифікаційних ознак, що залежать від головних критеріїв, котрі використовуються для їх типологізації на мікрорівні.

Як показують дослідження, незважаючи на прийняті законодавчі акти щодо державної підтримки інноваційної діяльності в Україні, протягом останніх років інноваційну діяльність здійснювало тільки кожне десяте підприємство, а в економічно розвинених країнах частка інноваційно активних підприємств становить 70% і більше. Розрахунки засвідчують, що при всіх складнощах, пов'язаних із дефіцитом державного бюджету, потрібно забезпечити збільшення обсягу бюджетного асигнування на інноваційну діяльність у межах не менше 1,5 - 1,7% від ВВП на першому етапі, а на другому - до 2,0 - 2,5%, що відповідатиме обсягу фінансування науково-дослідних розробок у країнах ЄС.

Показано, що інноваційна діяльність підприємства - це система заходів щодо використання наукового, науково-технічного й інтелектуального потенціалу з метою отримання нового або поліпшеного продукту чи послуги, нового способу їх виробництва для задоволення як індивідуального попиту, так і потреб суспільства в новинах загалом. Економічний ефект від інноваційної діяльності є підсумок спільної діяльності науки і виробництва. Виступаючи як кількісний вимірювач суспільної корисності, він використовується для відбору проблем, які підлягають розробці, розподілу ресурсів між науковими темами і напрямами, розробки цін на наукову продукцію, оцінки діяльності наукових колективів і побудови систем стимулювання. Ринкові критерії - максимізація прибутку й конкуренція - передбачають у складі економічної оцінки: ринкові потреби й обсяг продажу у часовому аспекті; реальних потоків продукції, інвестицій, поточних витрат, фінансової діяльності; прогнозної ціни, сполученої з величиною витрат, розмірами валового і чистого прибутку, змінами позичкового проценту, темпів інфляції; інтегрального показника народногосподарської ефективності.

У другому розділі “Аналіз і оцінка інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості” розкрито стан розвитку інноваційної діяльності та її ефективність на підприємствах харчової промисловості, інвестиційні стратегії в інноваційній діяльності, інфраструктуру інноваційного підприємництва, а також роль маркетингових досліджень у реалізації інноваційної стратегії на підприємствах харчової промисловості.

Аналіз розвитку інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості дає підстави стверджувати, що системне впровадження заходів з модернізації і техніко-технологічного оновлення виробничого апарату й ефективне використання наявних потужностей виступає головним напрямом забезпечення зростання обсягів виробництва продовольчих товарів, формування потужного експортного потенціалу, розширення внутрішнього й зовнішнього ринків і відповідного збільшення надходжень до держбюджету. Гальмування процесу науково-технічної діяльності в харчовій промисловості може мати негативні наслідки в майбутньому, що виявляться у зменшенні ефективності й уповільненні темпів оновлення номенклатури продукції та модернізації основного капіталу галузі, зниженні конкурентноспроможності. Дані свідчать, що інноваційний розвиток підприємств харчової промисловості ще не набув позитивної динаміки (табл. 1). Разом із зниженням абсолютної кількості підприємств, що впроваджували виробництво нових видів продукції, зростає кількість таких, що впроваджували нові технологічні процеси.

Таблиця 1 Кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації

	Вся промисловість	Харчова промисловість
	2001	2002	2003	2004	2001	2002	2003	2004
Всього	1503	1506	1120	958	522	550	332	227
З них проводили комплексну механізацію та автоматизацію виробництва	189	209	315	356	72	90	88	81
впроваджували нові технологічні процеси	392	354	476	473	76	73	112	116
освоювали виробництво нових видів продукції	1391	1362	917	742	503	521	273	165

Складено і розраховано за даними: НІДУ - 2002, с. 199 - 200; НІДУ - 2003, с. 224; НІДУ - 2004, с.360

Показано, що на сучасному етапі організація технологічного процесу харчових підприємств докорінно змінюється, а головні особливості цих змін полягають у наступному: механізм управління інноваційним процесом базується переважно на економічних методах; перетворення в інноваційному процесі мають комплексний характер, тобто здійснюються як по горизонталі (між регіонами, галузями, підприємствами, науковими установами), так і по вертикалі (економічні взаємозв'язки регіонів, галузей, підприємств, наукових установ).

Дослідження показали, що однією з проблем недостатнього рівня інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості є нерозвиненість інфраструктури інноваційного підприємництва в галузі. Питання її створення повинно розв'язуватися паралельно з подоланням низького рівня технологічного розвитку харчової промисловості і залежатиме від комплексу факторів: впровадження ефективної державної технологічної й інноваційної політики; створення механізмів, що сприятимуть виробництву продукції з високим ступенем переробки сировини (податкових, кредитних, митних); наявності регіональних стимулів до заохочення інноваційної діяльності; ступеня розвитку вже наявної інфраструктури інноваційного підприємництва; законодавчого забезпечення її діяльності та захисту інтелектуальної власності; розвитку фінансової й інформаційної сфери, які забезпечують діяльність подібної інфраструктури; розвитку фондового ринку, на якому обертатимуться активи харчових підприємств.

Одним із заходів розвитку інформаційної складової інфраструктури інноваційного підприємництва в харчовій промисловості запропоновано створення інформаційно-ресурсного центру, завданням якого є забезпечення інформацією харчових підприємств і підприємств агробізнесу, що утворюють ресурсну базу галузі, і роль якого зростатиме з переходом до постіндустріального етапу розвитку економіки.

Ефективною інвестиційною стратегією виступає формування корпоративних структур з великим капіталом, перевагами яких є підвищення впливу переробних підприємств на розвиток сировинних зон, зменшення впливу посередницьких структур на виробників продуктів харчування, підвищення інвестиційної привабливості галузі. Організаційно-правовими формами таких корпорацій є холдинги та фінансово-промислові групи, які є більш пристосованими до ринку структурами, що здатні забезпечити інноваційний розвиток і продукування інновацій.

Доведено, що успішне функціонування вітчизняних харчових підприємств потребує розробки комплексу заходів щодо товарної, асортиментної, цінової, збутової, рекламної політики. Першочергового значення набуває вироблення оптимальної стратегії завоювання підприємством власної ринкової ніші, застосовуючи максимальну концентрацію в тих регіонах, які є найбільш привабливими з точки зору обсягів збуту продукції. Як свідчить світова і вітчизняна практика, безсистемна політика продажу харчової продукції одночасно в багатьох регіонах невеликими партіями без концентрації зусиль на ефективній мережі збуту є малоефективною. Тому підприємства повинні створювати потужну мережу збуту продукції на найбільш перспективних ринках.

Дослідження показали, що при розробленні асортиментної політики потрібно провести сегментацію ринку й диференціацію портфеля продукції по товарних групах, виробництво яких здійснюватиметься з урахуванням оптимального використання потужностей та розподілу сировини. Інноваційним напрямом підвищення конкурентоспроможності харчової продукції є впровадження нових нетрадиційних її видів і створення екологічно чистої продукції. До вирішальних чинників, які впливають на реалізацію інноваційних рішень у маркетинговій політиці харчових підприємств, належать регіональні особливості споживання, національні традиції, орієнтація на задоволення вимог у харчуванні різних прошарків населення та відповідність їх платоспроможному попиту, рентабельність продукції.

Проведена оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості свідчить про те, що до найбільш істотних результатів інноваційної діяльності треба віднести збільшення асортименту продукції, збереження й розширення традиційних ринків збуту, поліпшення якості продукції, зростання виробничих потужностей, скорочення матеріальних і енергетичних витрат. Разом з тим, у галузі існує низка проблем, що стримують інноваційний розвиток промислового комплексу.

Недосконалою з точки зору ефективності інноваційної діяльності є організаційне поєднання харчової промисловості з наукою. Цілісна інноваційно-технологічна інфраструктура ще не сформована. Внутрішній промисловий ринок є неплатоспроможним, а кредити - недоступними для підприємств, дуже малою є кількість венчурних фірм, лізингових компаній, промислово-фінансових груп, науково-технічних центрів та інших утворень, які відіграють винятково важливу роль при взаємодії харчової промисловості з суміжними секторами економіки.

Нейтралізація екстенсивних чинників економічного зростання в промисловості, які лежать в основі вказаних проблем, пов'язана з переходом харчової промисловості на інноваційну модель розвитку. Тому забезпечення ефективності інноваційної діяльності та конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості повинно здійснюватися через реалізацію інноваційного шляху розвитку, формування нових технологічних укладів, підтримки, особливо на початкових етапах, а також розвитку наукоємних виробництв.

У третьому розділі “Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємств харчової промисловості” висвітлені напрями стратегічного управління інноваційною діяльністю і шляхи реалізації стратегічного планування інноваційним розвитком, розроблена стратегія інноваційного розвитку підприємств, запропоновані заходи щодо удосконалення організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.

Стратегічне управління інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості спрямоване на досягнення ним ефективності власної діяльності, яка залежить передусім від можливостей підприємства щодо реалізації інноваційних стратегій. Останні визначаються на основі інноваційного потенціалу підприємства, основними характеристиками якого є здатність створювати і сприймати інновації, які витісняють застарілі технології і продукти. Головними складовими інноваційного потенціалу виступають матеріально-технічні, фінансово-організаційні, кадрові, соціально-психологічні фактори. Стратегічне планування є одним з основних елементів системи управління інноваційною діяльністю, зокрема, щодо оновлення техніко-технологічної бази та продукції підприємства. Воно являє собою систему, яка містить сукупність специфічних інструментів, структурних органів, інформації та процесів, спрямованих на розробку і виконання планів. У процесі стратегічного планування здійснюються: обґрунтований вибір напрямів і заходів розвитку техніко-технологічної бази підприємства загалом і для кожної його структурної одиниці зокрема; формування програм досліджень, розробок і виробництва інноваційної продукції; розподіл програм окремих завдань за визначеними відрізками часу й закріплення їх за виконавцями; встановлення календарних термінів проведення робіт за окремими проектами; розрахунки потреб у ресурсах та розподіл їх за виконавцями на основі бюджетних розрахунків оновлення продукції. Залежно від цільової орієнтації планування оновлення техніко-технологічної бази і продукції підприємства може бути стратегічним, поточним і оперативним.

За даними Стратегії економічного і соціального розвитку Вінницької області на 2005-2015 рр. у результаті впровадження інновацій передбачається збільшити частку технологій 5-го покоління в промисловості у 3-4 рази. Частка інноваційної продукції має становити за базовим сценарієм до 30%. Питома частка інвестицій інноваційного спрямування повинна становити більше 25%. Оскільки 75% ВВП області припадає на сільське господарство й харчову промисловість, які споживають майже 80% енергоресурсів, основні пріоритети інноваційного розвитку спрямовані на поліпшення структури, технологій, енергозбереження цих галузей. Реалізація інноваційної моделі розвитку передбачає як зміну технологічного укладу, так і зміну організаційної структури промисловості області.

Економіка області має певну структурну розбалансованість, надлишок енергогенеруючих потужностей і потужностей цукрових і спиртових заводів, у той же час в Україні ставиться завдання - збільшити обсяги збалансованого виробництва харчової промисловості у 2 рази. Цьому буде сприяти політика регулювання розподілу місцевих коштів на інноваційну діяльність (табл. 3).

Таблиця 3 Розподіл інноваційних коштів у Вінницький області, млн. грн.*

Галузі	2003 р.	2010 р.	2015 р.
Сільське господарство		600	1500
Харчова промисловість	18,6	800	2000
Легка промисловість	0,133	20	100
Хімічна промисловість	1,133	100	600
Будівельні матеріали	0,045	5	25
Металообробка	0,145	5	30
Машинобудування	0,425	800	3000
Інше виробництво	0,122	3	10

* Стратегія економічного і соціального розвитку Вінницької області на 2005-2015 рр.

Оскільки інфраструктура підтримки інноваційного розвитку в області не сформована, досягти швидкого прогресу у вирішенні цього завдання можна завдяки синергетичному ефекту, об'єднавши в одну мережу: консалтингові, юридичні, інформаційні, патентні, маркетингові організації і виставкові підприємства різних форм власності, створивши для них спільну систему обміну інформацією, координації й управління. Завдяки такій концентрації буде розроблена критична маса новаційних регіональних пропозицій і можливих варіантів управлінських рішень щодо економічного зростання області і системи управління інноваційним розвитком регіонів.

Реалізація означеної стратегії вимагає розробки чіткої системи цілей з визначеними галузевими пріоритетами розвитку, реалізація яких може мати місце лише на основі поєднання можливостей обласних органів влади, органів самоврядування та підприємств області. Тільки використання цілісно-орієнтованого підходу до реалізації стратегії інноваційного розвитку області шляхом всебічної підтримки продукування та реалізації інновацій в аграрному, переробному секторах економіки дасть змогу досягти цільових орієнтирів Стратегії економічного і соціального розвитку Вінницької області на 2005 - 2015 роки.

Стратегічна ціль 1: Розробка і впровадження сприятливих для людини сільськогосподарських технологій, в тому числі точних та новітніх технологій рослинництва, безвідвального обробітку землі та використання сучасної інформаційної техніки в сільському господарстві.

Стратегічна ціль 2: Розробка і впровадження технологій переробної й харчової промисловості, які базуються на безпосередньому підводі енергії до сировини, що переробляється, в тому числі автоматизованих технологій, електротехнологій, НВЧ - технологій, ультразвукових технологій.

Стратегічна ціль 3: Розробка і впровадження нових сортів і виробництво насінництва (соя, ріпак, соняшник, буряк). Розробка сучасних технологій переробки бобових і вики.

Стратегічна ціль 4 : Сприяння створенню кластерів основних галузей промисловості.

До регіональних промислових кластерів належать групи фірм, які сконцентровані географічно, зазвичай, усередині регіону, що входить до складу метрополії з активними каналами для ділових трансакцій, комунікацій і діалогу, що спільно використовують спеціалізовану інфраструктуру, ринки праці, послуг і будь-які інші функціональні економічні структури.

Розвиток промислових кластерів, асоційованих мереж, технологічних парків став найбільш популярною у світовому співтоваристві концепцією як на міжнародному, так і на національному й регіональному рівнях. Розвиток кластерів викликаний необхідністю створення нового класу виробничих систем в умовах глобалізації і регіоналізації економічної активності.

Кластерна концепція фокусується на зв'язках і взаємозалежності між компаніями, об'єднаними в мережеву структуру для виробництва продукції, послуг й інновацій (рис. 2.). Кластери відрізняються від інших форм співробітництва компаній тим, що фірми, які беруть участь у ньому, створюють виробничо-торгову мережу. Кластерна концепція виходить за межі “простих” горизонтальних мереж, у яких фірми, діючи на спільному ринку готових виробів і входячи до однієї промислової групи, кооперуються в таких напрямах діяльності, як дослідження й дослідні розробки, демонстраційні програми, спільний маркетинг чи закупівельна діяльність.

Агропромислові кластери пропонується створити в Гайсинському, Немирівському, Оратівському, Бершадському, Липовецькому, Барському, Хмільницькому, Іллінецькому, Шаргородському, Крижопільському, Тростянецькому, Тульчинському, Томашпільському, Могилів-Подільському, Калинівському районах Вінницької області.

		Промисловий кластер
	Торгові сектори		Споріднені сектори		Допоміжні установи
	Постачання засобів виробництва		Підприємства зі спільними технологіями		Освіта
	Постачання комплектуючих		Підприємства зі спільними стратегіями		Підготовка робочої сили
	Постачальники послуг		Об'єднаний трудовий резерв		Регулярні структури
	Консультанти				Неприбуткові громадські організації

Рис. 2. Промисловий кластер: взаємозалежність фірм та інститутів

Підстави для створення зазначених кластерів: наявність власної сировинної бази, кадрів, виробничої і збутової інфраструктури, сприятлива екологія, сприяння самозайнятості населення у сфері ведення присадибного господарства, розвитку фермерства.

Очікуваними результатами діяльності кластерів можуть бути:

- підвищення конкурентоздатності вироблених товарів і наданих послуг;

- можливість залучення інвестицій (як вітчизняних, так і закордонних) у виробничу й соціальні інфраструктури;

- стимулювання зростання обсягів виробництва та збуту товарів і послуг;

- підвищення професійної підготовки кадрів;

- стимулювання розвитку суміжних галузей економіки районів;

- раціональне використання наявних сировинних ресурсів;

- створення нових робочих місць;

- відпрацювання механізму самозайнятості сільського населення.

Інноваційна політика розвитку підприємств харчової промисловості повинна здійснюватися відповідно до стратегії розвитку галузі, основні цілі якої полягають у наступному: перехід харчової промисловості на інноваційну модель розвитку, здійснення техніко-технологічного оновлення матеріальної бази підприємств галузі відповідно до новітніх досягнень науки і техніки та вимог світових стандартів і ринків; забезпечення потреб населення в основних харчових продуктах на рівні науково обґрунтованих фізіологічних норм харчування; нарощування обсягів виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції широкого асортименту для максимального насичення внутрішньо- та міжрегіональних продовольчих ринків. Серед заходів державного регулювання інноваційної активності варто виділити такі: розвиток сучасної інноваційної інфраструктури; державне страхування можливих ризиків інноваційної діяльності; захист прав інтелектуальної власності; створення спеціальних інвестиційних банків; розширення зв'язків у технологічній сфері з зарубіжними країнами з метою реалізації технологічних можливостей і отримання інвестицій.

До основних напрямів вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості доцільно віднести: 1) законодавчий; 2) економічний; 3) технологічний. Цей поділ є умовним, оскільки конкретні заходи, що передбачаються в межах кожного з наведених напрямів, є тісно пов'язаними. У зв'язку з масштабністю завдання вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості доцільно виділити три його структурні рівні: 1) загальнодержавний рівень; 2) регіональний рівень; 3) рівень окремого підприємства. На загальнодержавному рівні розвитку харчової промисловості використовуються такі організаційно-економічні важелі, як податкова, фінансово-кредитна й страхова політика. На рівні регіонів і територій вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості повинно відбуватися у формі поступових змін у структурі галузей. На рівні підприємства вдосконалення організаційно-економічного механізму повинно полягати, насамперед, у підвищенні ролі маркетингу як провідної сфери функціонування підприємства.

Висновки

Одержані наукові результати в сукупності дозволили розв'язати наукове завдання, що має важливе значення для розвитку вітчизняної науки, а саме: виявлено і науково обґрунтовано шляхи підвищення ефективності формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, запропоновано механізми підвищення ефективності управління цими процесами на державному, галузевому і мікроекономічному рівнях. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні загальні висновки.

1. Перехід світової економіки на новий ступінь технологічного розвитку вимагає посилення інноваційної активності і нового підходу до нововведень, який поєднує знання з ринком із використанням довгострокового інноваційного планування. Вирішити цю проблему можна за рахунок розроблення та реалізації інноваційних стратегій.

Автором інноваційна стратегія розглядається як розрахована на перспективу система дій суб'єкта економіки, що забезпечує реалізацію мети, завдань і пріоритетів моделі його інноваційного розвитку з урахуванням ендогенних і екзогенних факторів для досягнення ринкового успіху і набуття конкурентноспроможності.

2. Проведений аналіз дав змогу визначити, що незважаючи на прийняті законодавчі й нормативні акти щодо інноваційної діяльності в Україні, до цього часу відсутній дієвий механізм управління й інвестування масштабних технологічних змін і інновацій.

3. Аналіз розвитку інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості Вінницької області дає підстави стверджувати, що системне впровадження заходів з модернізації і техніко-технологічного оновлення виробничого апарату й ефективне використання наявних потужностей виступає головним напрямом забезпечення зростання обсягів виробництва продовольчих товарів, розширення присутності підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках.

4. У харчовій промисловості впроваджуються переважно технології і винаходи відносно прості і завершені, для яких матеріали і технічні пристрої легко відтворити на підприємствах, що випускають аналогічну продукцію, проте виникає проблема створення вагомих інноваційних розробок для стійких конкурентних переваг.

5. Існує низка проблем, які ускладнюють інноваційну діяльність малих підприємств: у чинному законодавстві зовсім не передбачено механізмів стимулювання інноваційної діяльності для підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, а система науково-технічної й економічної інформації України не пристосована до надання послуг малим підприємствам.

Інноваційна діяльність проводиться в основному приватними інвесторами, які вкладають кошти в наукові розробки тільки в розрахунку на майбутній прибуток. Закріплення прав інвесторів на результати наукових досліджень і використання їх надалі для виробництва нових товарів чи наступного перепродажу розробки є обов'язковий і необхідний елемент новації.

6. Перехід підприємств харчової промисловості на інноваційний шлях розвитку зумовлює необхідність розвитку їх ефективного маркетингу, який поряд із іншими чинниками повинен забезпечити належні результати виробничої діяльності суб'єктів господарювання.

7. Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості свідчить про те, що в галузі існує низка структурних проблем, а також проблем розвитку відповідної інфраструктури, що стримують інноваційний процес промислового комплексу. Недосконалою, з точки зору ефективності інноваційної діяльності, є організаційне поєднання харчової промисловості з наукою. Цілісна інноваційно-технологічна інфраструктура ще не сформована. Внутрішній промисловий ринок є неплатоспроможним, а кредити - недоступними для підприємств, недостатньою є кількість венчурних фірм, лізингових компаній, промислово-фінансових груп, науково-технічних центрів та інших утворень.

8. Інноваційна політика розвитку харчової промисловості повинна здійснюватися відповідно до стратегії розвитку галузі, основні цілі якої полягають у наступному: перехід харчової промисловості на інноваційну модель розвитку, здійснення техніко-технологічного оновлення матеріальної бази підприємств галузі; забезпечення потреб населення в основних харчових продуктах на рівні науково обґрунтованих фізіологічних норм харчування; нарощування обсягів виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції широкого асортименту для максимального насичення внутрішніх та міжрегіональних продовольчих ринків.

9. Визначено, що розвиток агропромислових кластерів можливий тільки на засадах: інноваційності; загального високопрофесійного трудового пула; прискореного обміну інформацією, знаннями; оптимального використання внутрішніх і зовнішніх інвестицій; інтеграції економічної і соціальної політики заради сприятливого ділового клімату для підприємництва і піднесення добробуту; зміщення акцентів від централізованої до регіональної чи локальної економіки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 11 наукових працях. Загальний обсяг публікацій 5,4 д.а., з них 6 у фахових виданнях, обсягом 3,9 д.а.

У наукових фахових виданнях:

1. Кудирко О.М. Сучасний стан інноваційної діяльності у підприємствах харчової промисловості України // Економіка АПК. - 2004. - №11. - С. 102-107 (0,6 д.а.);

2. Кудирко О.М. Організаційні форми інноваційної діяльності // Продуктивні сили і регіональна економіка. - К.: НАУ, 2004. Ч. ІІ. - С. 59-64 (0,6 д.а.);

3. Кудирко О.М. Інноваційні шляхи розвитку підприємств (на прикладі Вінницької області) // Вісник Львівської державної фінансової академії. - 2005. - №7. - С. 342-350 (0,7 д.а.);

4. Кудирко О.М. Фінансування інноваційної діяльності в Україні // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. - 2005. - №2 (29). - С. 42-48 (0,6 д.а.);

5. Кудирко О.М. Формування інноваційної стратегії та її реалізація на промислових підприємствах // Наукові праці Національного університету харчових технологій. - 2005. - № 17. - С. 97-100 (0,7 д.а.);

6. Кудирко О.М. Економічна стратегія інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості // АгроІнКом. - 2005. - № 11-12. - С. 11-14 (0,7 д.а.);

В інших виданнях:

7. Томчук В.В., Кудирко О.М. Місце статистико-економічних методів в аналізі прийняття управлінських рішень // Регіональні перспективи. - 2003. - № 2-3 (27-28). - С. 45-48 (0,5 д.а.), (особисто авторові належать ідеї застосування статистичних методів у горизонтальному та вертикальному аналізі результативності діяльності підприємства (0,3 д.а.));

Тези доповіді:

8. Кудирко О.М. Організаційно-економічні аспекти інноваційної політики у харчовій промисловості України // Матер. наук.-прак. конф. “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління”. - К.: НАДУ, 2004. - С. 250-251 (0,2 д.а.);

9. Кудирко О.М., Дуляницький Я.П. Стимулювання інноваційної діяльності (на прикладі Вінницької області) // Всеукр. науч.-практ. Конф. “Проблемы повышения эффективности деятельности предприятий в современных условиях”. - СевНТУ, 2005. - С. 200-201 (0,2 д.а.);

10. Кудирко О.М. Організація, функції та об'єкти внутрішнього аудиту в підприємницьких структурах // Матер. всеукр. науч.-практ. конф. “Проблемы теории и практики учёта, аудита, анализа и пути их решения”. - Севастополь: СевНТУ, 2003. - С. 129-132 (0,3 д.а.);

11. Кудирко О.М. Напрямки вдосконалення системи оплати праці в Україні // Матер. всеукр. наук.-практ. конф. “Регіональні проблеми та перспективи розвитку сфери товарного обігу: теорія і практика”. - Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ, 2003. - С. 392-397 (0,3 д.а.).

Анотації

Кудирко О.М. Формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.11 - економіка, організація і управління підприємствами. - Національний університет харчових технологій. - Київ, 2005.

У роботі розв'язані наукові завдання, що мають важливе значення для розвитку економіки, організації і управління підприємствами, а саме: описано процес формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, запропоновано механізми підвищення ефективності управління інноваційним розвитком підприємств на державному, галузевому і мікроекономічному рівнях. Розроблено теоретико-методологічні основи формування економічної стратегії інноваційного розвитку на рівні підприємств, проаналізовано і здійснено оцінку інноваційної діяльності й інноваційні стратегії підприємств харчової промисловості, обґрунтовано засади стратегічного управління інноваційним розвитком підприємств харчової промисловості. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що автором розроблено наукові підходи до формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості в умовах сучасного етапу ринкової трансформації економіки.

Ключові слова: інноваційний розвиток, економічна стратегія, підприємство, інноваційна політика, економічна ефективність, інфраструктура, маркетинг, стратегічне управління, стратегічне планування, організаційно-економічний механізм.

Кудырко Е.М. Формирование экономической стратегии инновационного развития предприятий пищевой промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. - Национальный университет пищевых технологий. - Киев, 2005.

В работе осуществлено решение научных задач, имеющих важное значение для развития экономики, организации и управления предприятиями, а именно: описан процесс формирования экономической стратегии инновационного развития предприятий пищевой промышленности, предложены механизмы повышения эффективности управления инновационным развитием предприятий на государственном, отраслевом и микроэкономических уровнях.

Сформулированы и обоснованы теоретико-методологические основы экономической стратегии инновационного развития предприятий. Инновации освещены как основа экономической стратегии предприятия. Раскрыты сущность инновационной стратегии и процессы ее формирования. Раскрыто новая роль инноваций, которые превращаются в главное действующее лицо теоретических сценариев и практической реализации современной научно-технической революции несколько оттеснивши инвестиции, господствующее много лет в качестве главного фактора экономического роста. Значительное место уделено инновационной политике предприятий в системе государственного управления. Освещены методические подходы к оценке экономической эффективности инновационной деятельности и инновационных процессов.

Исследовано развитие инновационной деятельности и ее эффективность на предприятиях пищевой промышленности, а также инвестиционные стратегии в инновационной деятельности. Показано, что в пищевой промышленности внедряются преимущественно технологии и изобретения относительно простые и завершенные, для которых материалы и технические устройства легко воспроизводятся на предприятиях, что выпускают аналогичную продукцию. Недостатком в деятельности предприятий пищевой промышленности является внедрение сложных технологий, требующих участия не только в разработке и первом выпуске изделий, но и в последующем процессе усовершенствования технологий.

...