Ефективність екологобезпечного використання земель у сільському господарстві

Таблиця 1. Економічна ефективність вирощування сільськогосподарських культур за різними технологіями в АТЗТ “Агро-Союз”, 2001 р.

Примітка: 1 - традиційна технологія, 2 - мінімальна технологія, 3 - нульова технологія.

Дослідженнями економічної ефективності вирощування сільськогосподарських культур за традиційною, мінімальною та нульовою технологіями встановлено, що найнижчий рівень витрат і найвищий рівень рентабельності досягається при мінімальній технології, яка впроваджена на більшості сільськогосподарських угідь АТЗТ “Агро-Союз”.

Структура витрат при застосуванні традиційної, мінімальної та нульової технологій свідчить про зміну співвідношення між елементами виробничих витрат. При застосуванні нульової технології за рахунок використання сучасної техніки, яка має високі показники продуктивності і дає змогу поєднувати кілька операцій, знижується питома вага затрат на оплату праці в середньому на 0,5 пункта, витрат на пально-мастильні матеріали - на 5,1 пункта.

Внаслідок скорочення кількості операцій, застосування меншої кількості сільськогосподарської техніки з довшим терміном служби, за мінімальної і нульової технології зменшується величина амортизаційних відрахувань (на 3,9-8,6 пункта). Однак, скорочення витрат внаслідок економії на пально-мастильних матеріалах, оплаті праці, амортизаційних відрахуваннях за нульової технології перекривається значними витратами на гербіциди (30,3% загальних витрат), оскільки необхідно посилювати боротьбу з бур'янами. Тому величина матеріальних витрат за нульової технології навіть вища, ніж за традиційної.

Застосування мінімальної технології вирощування сільськогосподарських культур в АТЗТ “Агро-Союз” дозволило знизити з 1997 по 2002 рік у розрахунку на 1 га ріллі: затрати праці - на 52%, витрати пального - на 59% внаслідок застосування сучасної високопродуктивної техніки і поєднання технологічних операцій; витрати мінеральних добрив - на 64% за рахунок заміни гранульованих добрив рідкими і локального їх внесення.

Особливості застосування екологобезпечних технологій вирощування сільськогосподарських культур у зоні Лісостепу досліджувались на прикладі ПП “Агроекологія”. Застосування протягом 1975-2003 рр. ґрунтозахисних технологій у землеробстві дозволило ПП “Агроекологія” забезпечити значно вищі економічні показники порівняно із сусідніми господарствами (табл. 2).

Таблиця 2. Ефективність виробництва основних сільськогосподарських культур в ПП “Агроекологія” та господарствах Шишацького району Полтавської області за 2000-2002 рр.

Примітка: 1- зернові і зернобобові, 2 - цукрові буряки, 3 - соняшник.

Затрати праці на 1 ц виробленої продукції в ПП “Агроекологія” нижчі, ніж в оточуючих господарствах: по зернових культурах - у 3-4 рази, по цукрових буряках - на 31-43%, по соняшнику - у 2-7 разів. Також спостерігається зниження собівартості 1 ц зернових і зернобобових культур на 9-16%, цукрових буряків - на 4-13% і соняшнику - на 13-33%. Рівень рентабельності по основних сільськогосподарських культурах перевищує показники сусідніх підприємств і в середньому по району, що свідчить про високу ефективність застосування ґрунтозахисної технології вирощування сільськогосподарських культур у досліджуваному господарстві.

При застосуванні екологобезпечних технологій має місце екологічний ефект, який проявляється у покращанні фізико-хімічного стану ґрунту, запобіганні його ущільнення та ерозії, прискоренні процесів гуміфікації і, в кінцевому підсумку, підвищенні родючості. Досвід функціонування сільськогосподарських підприємств, які впроваджують екологобезпечні (ресурсо-, енерго-, ґрунтозберігаючі) технології, підтверджує їх ефективність і доцільність застосування в інших сільськогосподарських підприємствах.

У третьому розділі - “Напрями підвищення ефективності екологобезпечного землекористування” - запропоновано комплекс заходів з дотримання екологобезпечного стану земель, розглянуто організаційно-економічні основи формування ринку екологічно чистої продукції, розроблений економічний механізм екологізації землекористування.

Зважаючи на економічні й екологічні кризові явища в сільському господарстві, розвивати землеробство інтенсивним шляхом одночасно на всій площі орних земель практично неможливо. За даними наукових установ УААН, понад 15% орних земель України - це деградовані та малородючі ґрунти, на яких одержують низькі урожаї сільськогосподарських культур, витрачаючи значні кошти. Використання таких ґрунтів призводить до щорічних збитків у середньому 27 грн. на 1 га. Тому існує необхідність трансформації частини орних земель в інші угіддя, зокрема, у сіножаті, культурні пасовища та відведення земельних ділянок під консервацію, використання яких є економічно неефективним та екологонебезпечним (за показниками згідно з “Порядком консервації земель” від 17.10.2002 р., №175).

За результатами дисертаційного дослідження пропонується вносити зміни в структуру земельних угідь у 2 етапи. До 2007р. зі складу ріллі необхідно вивести найбільш деградовані землі з малопродуктивними грунтами: сильнозасоленими, солончаками, сильносолонцюватими, із солонцевими комплексами, осолоділими, кислими, заболоченими, кам'янистими та сильнозмитими грунтами. Сумарна площа цих земель становить у зоні Степу 2,6 млн. га. До 2012 р. необхідно зменшити розораність території до науково обґрунтованих норм, які встановлені дослідженнями Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. А.Н.Соколовського, тобто до 40%. Для зони Степу при такій розораності площа ріллі має становити не більше 10 млн. га. Кам'янисті ґрунти пропонується залісити, а інші деградовані ґрунти відвести під природні кормові угіддя (сіножаті та пасовища).

У результаті здійснення заходів щодо зміни структури земельних угідь для зони Степу розораність території зменшиться від 62,4% в 2002 р. до 52,1% у 2007 р. і до 40% у 2012 р., а загальна лісистість збільшиться від 7,4 до 7,9%. У структурі сільськогосподарських угідь питома вага ріллі зменшиться від 81,4% у 2002 р. до 52,5% у 2012 р., а сіножатей і пасовищ - збільшиться відповідно від 1,5 до 20% і від 14,2 до 24,6%, що сприятиме екологічній стабілізації степової зони. При цьому зменшення площі орних земель не означає скорочення виробництва сільськогосподарської продукції, оскільки концентрація матеріальних і трудових ресурсів на родючих ґрунтах дасть змогу підвищити урожайність сільськогосподарських культур.

Дослідженнями встановлено, що державні органи мають запровадити чітку систему контролю за станом використання земельних угідь та їх якісними характеристиками. Для цього необхідно впровадити систему моніторингу, регулярно здійснювати агрохімічні обстеження земель сільськогосподарського призначення, видавати агрохімічні паспорти на земельні ділянки. Слід посилити контроль з боку державних структур за дотриманням землекористувачами вимог земельного і природоохоронного законодавства, екологічних стандартів, нормативів і показників; впровадити офіційну статистичну звітність про обсяги здійснення землеохоронних і ґрунтозахисних заходів, запровадження екологобезпечних технологій при використанні земель.

Результати дисертаційного дослідження свідчать про недостатність фінансування екологічних програм і природоохоронних заходів в Україні. Особливо це стосується фінансування заходів з охорони та раціонального використання земель. Якщо у 1990 р. витрати на ці заходи становили 155 млн. грн., то у 2002 р. вони знизились до 59 млн. гривень.

З метою підвищення ефективності екологобезпечного землекористування пропонується згрупувати окремо заходи щодо дотримання екологобезпечного стану земель на такі, що потребують додаткових фінансових вкладень і ті, що можна здійснити власними силами землекористувачів без додаткових вкладень, використовуючи науковий підхід до організації господарювання.

Встановлено, що навіть виконання заходів другої групи, тобто самими землекористувачами, сприятиме покращанню екологічного стану сільськогосподарських угідь та економічних показників діяльності господарств. Є підстави сподіватись, що у подальшому, в міру економічного зростання, в Україні з'явиться можливість державного фінансування заходів, віднесених до першої групи.

Застосування екологобезпечних технологій використання земель забезпечує не тільки підвищення родючості ґрунтів, раціональне використання земель та позитивний вплив на довкілля, але й дає змогу одержувати екологічно чисту продукцію, потреба в якій зростає у зв'язку з негативними соціально-демографічними процесами та підвищенням рівня захворюваності населення.

Передумовами створення ринку екологічно чистої продукції мають бути: розробка правового забезпечення, регулювання ведення екологобезпечного сільськогосподарського виробництва; створення відповідної інфраструктури, під якою слід розуміти запровадження системи акредитації господарств, які ведуть екологобезпечне землеробство, стандартизацію, сертифікацію і маркування екологічно чистої продукції, інформаційне забезпечення; державна підтримка розвитку таких господарств у вигляді дотацій, субсидій, пільг та системи стимулювання товаровиробників щодо виробництва екологічно чистої продукції, що включає механізм ціноутворення на неї. Ціна на екологічно чисту продукцію має відрізнятися від ціни на звичайну продукцію на величину надбавки, яка передбачає додаткові витрати на її виробництво, пов'язані з екологізацією виробничих процесів, технологій, впровадженням природоохоронних заходів у господарстві. Пропонується запровадити державне замовлення на екологічно чисту продукцію за підвищеними цінами, що сприятиме збільшенню обсягів виробництва такої продукції для потреб населення, в першу чергу дітей, людей похилого віку, хворих, які потребують якісного дієтичного і профілактичного харчування.

З метою зупинення і запобігання поширення деградаційних процесів на сільськогосподарських землях, нами розроблений і пропонується економічний механізм екологізації землекористування, який ґрунтується на поєднанні адміністративних й економічних методів впливу на суб'єкти господарювання. До складу адміністративних методів належить система екологічних обмежень при використанні сільськогосподарських земель, державний контроль за якістю ґрунтів та екологічною безпекою продукції, розробка та реалізація національних і регіональних програм з охорони земель та система юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства. До економічних методів відноситься система економічного стимулювання і санкцій, а також система фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони земель та підвищення родючості ґрунтів, яка передбачає різні джерела фінансування.

Функціонування запропонованого механізму забезпечить поліпшення якісного стану земель, підвищення ефективності їх використання та сприятиме збільшенню обсягів виробництва екологічно чистої продукції.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нові шляхи вирішення наукової проблеми ефективного та екологобезпечного використання сільськогосподарських земель, що полягає в розробці системи заходів з дотримання екологобезпечного стану земель, визначення складових і передумов формування ринку екологічно чистої продукції, економічного механізму екологізації землекористування. Впровадження їх у практику діяльності сільськогосподарських підприємств різних форм власності дасть змогу підвищити економічну ефективність використання земель, підвищити родючість ґрунтів, покращити їх якісні характеристики, вирощувати екологічно чисту продукцію.

Проведені дослідження дають змогу зробити такі висновки і пропозиції:

В Україні спостерігається різке загострення екологічної ситуації та посилення забрудненості всіх сфер навколишнього природного середовища, в тому числі і земель, що може призвести до негативного впливу на стан здоров'я населення через вживання неякісних та забруднених шкідливими сполуками продуктів харчування. Це потребує якнайшвидшого впровадження відповідних заходів з поліпшення стану сільськогосподарських земель.

При використанні земель у сільському господарстві головним критерієм має бути не тільки отримання економічної вигоди, а й врахування екологічних вимог до їхнього стану та якісних характеристик. На основі аналізу існуючих систем землеробства можна стверджувати, що в Україні оптимальним буде впровадження інтегрованого землеробства, заснованого на поєднанні позитивних сторін альтернативних й інтенсивних систем землеробства.

3. Внаслідок недостатньо обґрунтованого використання земель з 1961 по 1981 рік спостерігалося зменшення вмісту гумусу в ґрунтах від 3,5 до 3,2%. Ерозійні процеси набули поширення на 32% площ орних земель; через різке зменшення в 2002 р. обсягів внесення мінеральних добрив (у 10 разів), а органічних - у 7 разів, порівняно з 1990 р., знизився вміст поживних речовин у ґрунтах. Негативного впливу зазнають ґрунти від забруднень радіонуклідами, важкими металами та шкідливими сполуками. Внаслідок впливу цих чинників економічна ефективність використання сільськогосподарських угідь у динаміці має тенденцію до зниження. Із зниженням урожайності основних сільськогосподарських культур за період з 1990 по 2002 рік проявляється тенденція до зменшення виходу валової продукції у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 35,0%, в тому числі в рослинництві - на 22,4%.

4. Сільськогосподарські товаровиробники, які стали власниками землі й інших засобів виробництва, прагнуть до підвищення ефективності господарювання і вибирають ті шляхи, які дозволять їм у перспективі нарощувати виробництво продукції за умови збереження та відтворення родючості ґрунтів. На даному етапі в Україні функціонує ряд підприємств, які частково або повністю перейшли на застосування екологічно безпечних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Так, застосування у 1997-2002 рр. в АТЗТ “Агро-Союз” технології, що базується на мінімальному обробітку грунту, дозволило в розрахунку на 1 га ріллі знизити затрати праці на 52% і витрати пального - на 59% внаслідок застосування сучасної високопродуктивної техніки та поєднання технологічних операцій; витрати мінеральних добрив - на 64% за рахунок заміни гранульованих добрив рідкими і локального їх внесення. При використанні екологобезпечних технологій проявляється й екологічний ефект, який полягає у підвищенні родючості ґрунтів і вмісту в них поживних речовин.

5. Для підвищення економічної ефективності та екологічної безпеки сільськогосподарського виробництва в Україні необхідно оптимізувати структуру земельних угідь та посівних площ, впровадити ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур, посилити державний контроль за використанням земель, забезпечити фінансування землеохоронних і ґрунтозахисних заходів.

На земельних угіддях зони Степу, на які найбільше впливають ерозійні та інші деградаційні процеси, пропонується здійснити трансформацію малопродуктивних орних земель у природні кормові угіддя й відведення частини з них під консервацію, або виведення із сільськогосподарського обороту. В результаті розораність сільськогосподарських угідь зменшиться від 81,4% у 2002 р. до 52,5% - у 2012 р., збільшаться площі природних кормових угідь і лісів, що приведе до екологічної стабілізації земельної території.

6. У сучасних умовах особливого значення набуває проблема виробництва та споживання екологічно чистих і безпечних продуктів харчування. Для України, де майже 10% населення зазнає шкідливого впливу наслідків Чорнобильської катастрофи, вирішення цієї проблеми шляхом формування ринку екологічно чистої продукції є пріоритетним завданням соціально-економічної, продовольчої та екологічної політики держави. Передумовами формування ринку екологічно чистої продукції мають бути: відповідне правове забезпечення розвитку екологобезпечного сільськогосподарського виробництва; створення інфраструктури ринку, в яку входять система акредитації господарств, стандартизація, сертифікація і маркування екологічно чистої продукції, мережа консультаційних і науково-виробничих центрів; система стимулювання господарств, що ведуть екологобезпечне землеробство; впровадження системи обліку сільськогосподарських підприємств, які застосовують елементи екологізації у виробництві, та обліку обсягів виробленої підприємствами екологічно чистої сировини за допомогою введення у річних звітах сільськогосподарських підприємств розділу, що стосується екологічної діяльності підприємства.

Розвиток ринку екологічно чистої продукції відкриває широкі перспективи для виходу вітчизняних товаровиробників на європейський ринок і є одним із шляхів інтеграції України у світовий економічний простір.

7. У зв'язку з формуванням і подальшим розвитком ринку екологічно чистої продукції існує потреба в науковому обґрунтуванні ціни на неї. Ціна на екологічно чисту продукцію повинна бути вищою від цін на звичайну продукцію. Елементом ціни обов'язково має бути надбавка за екологічну чистоту продукції. Величину цієї надбавки слід встановлювати в кожному конкретному випадку залежно від виду продукції, додаткових витрат на її виробництво, пов'язаних з екологізацією виробничих процесів, технологій, впровадження природоохоронних заходів у господарстві. Крім того, в умовах ринкової економіки ціни на продукцію залежать не стільки від її собівартості, скільки від співвідношення платоспроможного попиту і пропозиції. Тому необхідно стимулювати попит споживачів на екологічно чисту продукцію і залежно від його зміни регулювати ціну.

8. За останні роки в Україні сформовані основи екологічного й земельного законодавства, здійснені структурні реформи у сфері земельних відносин, охорони довкілля та використання природних ресурсів. Потребують удосконалення механізми підтримки сільськогосподарських підприємств, які впроваджують прогресивні технології використання земель, а нормативно-правові акти - внутрішнього узгодження й доповнення.

9. У дисертації пропонується впровадити економічний механізм екологізації землекористування, який ґрунтується на поєднанні адміністративних та економічних методів впливу на суб'єкти господарювання з метою стимулювання їх до екологобезпечного ведення сільського господарства. До складу адміністративних методів має входити система обмежень екологічно шкідливої діяльності, державний контроль за якістю земель й екологічною безпекою продукції, система планування заходів з охорони земель і забезпечення юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства. До економічних методів належить система економічного стимулювання, яка передбачає заохочувальні та примусові механізми екологобезпечного використання земель, а також система фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони земель і підвищення родючості ґрунтів.

сільський землеробство економічний

Список опублікованих праць за темою дисертації