Регулювання зайнятості населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 331.5 (447)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Спеціальність 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Зоідзе Діана Романівна

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Григорян Григор Моргарович,

Харківський державний економічний університет, професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Горєлов Дмитро Олександрович,

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, завідуючий кафедрою економіки;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Аннєнкова Олена Вікторівна,

Харківське відділення Інституту економіки НАН України, старший науковий співробітник відділу соціально-економічних проблем та регіональної економіки.

Провідна установа - Дніпропетровський національний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки і маркетингу.

Захист відбудеться 15.04.2004 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 64.055.02, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а

Автореферат розісланий 15.03.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Красноносова О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

зайнятість безробіття ринковий соціальність

Актуальність теми. Зайнятість є головною характеристикою ринку праці і визначає соціально-економічний розвиток країни. В сучасних умовах питання регулювання зайнятості набуває особливої значимості, оскільки циклічний характер ринкової економіки породжує безробіття і пов'язані з ним негативні економічні і соціальні наслідки.

Проблема регулювання зайнятості також актуальна і для перехідної економіки, де причини неповного використання робочої сили суспільства посилюються недостатньою розвиненістю ринкової економіки та її інститутів. Зокрема, процес трансформації економічної системи в Україні, що супроводжувався формуванням ринку праці, обумовив виникнення такої гострої соціальної проблеми, як хронічне безробіття. Крім того, особливістю української економіки є пристосування до негативних шоків трансформаційного періоду за рахунок зниження рівня реальної заробітної плати і тривалості робочого часу. Усі ці проблеми знижують рівень життя більшості населення країни, збільшують кризові явища в економіці, стримують структурні перетворення, перешкоджають створенню умов для стабілізації й економічного зростання, а тому вимагають невідкладного вирішення.

Наукові і практичні проблеми, пов'язані з удосконаленням регулювання відносин зайнятості в умовах ринкової економіки відображені в роботах більшості зарубіжних вчених-економістів: Дж.М. Кейнса, Я. Корнаи, К. Маркса та ін. Сутність і проблеми відносин зайнятості в умовах трансформаційної економіки досліджені в роботах Р.І. Капелюшникова, В.В. Секретарюка, В.І. Герасимчука, А. Колота, О.С. Белокриловой, А.А. Заиченко, А.А. Никифоровой, В.М. Петюха, Д. Богині, М. Лукашевича, О.В. Кашепова, Л.С. Чижова, Л. Лісогор. Разом з тим недостатньо дослідженими й обґрунтованими залишаються причини виникнення трансформаційного безробіття і конкретні підходи до його подолання. Відсутні науково обгрунтовані напрямки реформування державної політики зайнятості, які б враховували специфіку переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки. Таким чином, вибір теми для наукового дослідження в дисертаційній роботі обумовлений як потребами економічної практики, так і невирішеністю окремих питань економічної теорії. Зазначена обставина визначила мету і задачі дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до планів наукових досліджень Харківського державного економічного університету за темою “Теоретичне обґрунтування стратегії корпоративного управління” (номер державної реєстрації 0101V003157).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в розробці і науковому обгрунтуванні теоретичних основ регулювання відносин зайнятості в умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані і вирішені такі задачі:

узагальнення теоретичних положень з питань зайнятості, продуктивної зайнятості і соціальної політики;

узагальнення існуючих теоретичних підходів до класифікації видів і форм зайнятості;

узагальнення існуючих теоретичних підходів до класифікації видів безробіття;

визначення показників оцінки продуктивної зайнятості;

з'ясування соціально-економічної природи протиріч на ринку праці;

аналіз зарубіжних теоретичних досліджень регулювання відносин зайнятості;

теоретичне обгрунтування необхідності державного регулювання зайнятості в умовах ринкової економіки;

визначення критерію соціальності ринкової економіки;

визначення головних причин і факторів кризи відносин зайнятості в економіці сучасної української держави;

визначення функцій державної політики зайнятості в умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки;

розробка методичних рекомендацій регулювання відносин зайнятості в умовах переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Об'єкт дослідження - процес розвитку відносин зайнятості і його наслідки в умовах ринкової економіки.

Предмет дослідження - науково-методичні підходи і практичні рекомендації щодо регулювання зайнятості населення в умовах ринкової економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, Кодекс законів про працю України, Державні програми й Укази Президента України з питань регулювання зайнятості населення.

Основними методами дослідження, використаними в роботі, є: системний - для виявлення соціальної й економічної сторони у відносинах зайнятості; діалектичний метод пізнання - для встановлення причин та наслідків процесу соціалізації ринкової економіки; єдність історичного і логічного підходів - для розкриття причини виникнення безробіття й етапів розвитку наукових досліджень з проблеми його подолання; аналізу і синтезу - для деталізації об'єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові частини; статистичні - для вивчення, порівняння й оцінки показників функціонування ринку праці; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення і формування висновків; графічний - для наочного зображення викладених положень.

Інформаційну базу дослідження склали дані статистичних збірників і періодичних видань, а також статистичні матеріали з тематичних проблем дисертації, що наведені в українській науковій літературі.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше:

обгрунтовано два аспекти зайнятості: аспект сутності, що визначає соціальний стан людей найманої праці та аспект ринкових форм її прояву - купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва.

удосконалено:

методику оцінки соціальної орієнтованості ринкової економіки шляхом виділення середнього класу як критерію соціальності економічної політики держави;

методику оцінки динаміки зайнятості шляхом розрахунку чисельності робочих місць, що скорочуються;

теоретико-методичний підхід і запропоновані практичні рекомендації щодо реформування політики зайнятості на всіх рівнях регулювання в умовах переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки: визначені функції державної політики зайнятості; напрямки і критерії удосконалення з урахуванням причин виникнення трансформаційного безробіття в Україні;

одержали подальший розвиток:

уточнення сутності категорії “продуктивна зайнятість” шляхом обґрунтування необхідності забезпечення двох основних умов досягнення продуктивної зайнятості в умовах ринкової економіки: продуктивної праці й ефективної соціальної політики з боку держави;

обгрунтування положення про неспроможність неокласичної моделі ринку праці з урахуванням двох рівнів зайнятості і на основі виділення домінуючої взаємозалежності між попитом та пропозицією робочої сили;

обгрунтування положення про необхідність державного регулювання зайнятості на основі аналізу позитивних і негативних сторін цього явища;

обгрунтування сучасної парадигми ринку праці на основі виділення поряд з безробіттям ще однієї проблеми сучасного ринку праці - непродуктивної зайнятості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання сформульованих та обгрунтованих у дисертації теоретичних положень і практичних рекомендацій сприятиме вирішенню проблем регулювання зайнятості населення. Практичну значимість мають: критерій соціальності економічної політики держави; методика розрахунку чисельності робочих місць, що скорочуються; рекомендації з реформування державної політики зайнятості на всіх рівнях: макроекономічному, регіональному і рівні підприємства.

Запропоновані в дисертації висновки і рекомендації знайшли практичне застосування в діяльності служби зайнятості Московського району м. Харкова (довідка №08/2502 від 22.09.2003 р.) і в кадровій політиці ВАТ “Автрамат” (довідка № 3756/12 від 20.11.2003 р.)

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання наукової проблеми - розробки теоретико-методологічних основ та напрямків реформування регулювання зайнятості населення в умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Всі наукові статті виконані автором одноособово.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки, пропозиції і рекомендації дисертаційного дослідження оприлюднено на Першій всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова' 2001” (Київ - Дніпропетровськ - Донецьк, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ - Донецьк - Харків, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна наукова' 2003” (Дніпропетровськ-Запоріжжя, 2003 р.), ЙЙ Міжнародній науково-практичній конференції (Дніпропетровськ-Київ-Кривий Ріг, 2003 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць (5 статей у спеціалізованих наукових виданнях і 4 тези доповідей на науково-практичних конференціях) загальним обсягом 2,78 ум.-друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Робота викладена на 218 сторінках друкованого тексту, містить 15 таблиць і 27 рисунків, 4 додатки, список використаних джерел містить 230 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і сутність наукової проблеми, сформульовано мету, задачі, предмет і об'єкт дослідження, а також наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи зайнятості в ринковій економіці” - виділено і розкрито сутність двох аспектів зайнятості; визначено головне протиріччя, з яким стикається зайнятість в ринковій економіці; проаналізовано види безробіття і концептуальні підходи щодо його подолання; уточнено поняття “продуктивна зайнятість”; визначено причини і напрямки перегляду сучасної парадигми ринку праці.

Зайнятість у ринковій економіці - це сукупність соціально-економічних відносин із приводу включення суб'єкта праці в сферу матеріального і нематеріального виробництва за допомогою купівлі-продажу робочої сили (в якості роботодавця або за наймом, на індивідуальній/сімейній основі) з метою задоволення ним потреби в праці й одержання доходу.

Це визначення, сформульоване на основі методу системного аналізу, включає всі параметри відносин зайнятості в умовах ринкової економіки, а саме: вказує на соціальну й економічну сторони відносин зайнятості, виділяє два рівні зайнятості в сучасному суспільстві; підкреслює ринковий характер відносин зайнятості; виявляє головну тенденцію постіндустріальної епохи: із засобу для задоволення потреби праця сама перетворюється в потребу.

Відносини зайнятості мають дві сторони: сторону сутності, якою визначається соціальний стан людей та сторону ринкового прояву - купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва. Причому аспект сутності зайнятості (соціальний рівень) підпорядкован аспекту її ринкового прояву (економічному рівню).

Зайнятість за наймом займає найбільшу питому вагу на ринку робочої сили, оскільки існування цього типу ринку обумовлено саме природою найманої праці і неможливо без нього. Праця і укладання трудового контракту виступають тільки метою договору купівлі-продажу на ринку робочої сили, у той час як саме робоча сила залишається безпосереднім його об'єктом.

Зайнятість в ринковій економіці стикається з головним протиріччям - відділенням виробника від засобів виробництва, що призвело до відчуження праці і, як наслідок, до безробіття - явища протилежного зайнятості. Наймані робітники, що створюють продукт, позбавлені права власності на нього; їхня діяльність регулюється і контролюється в інтересах власника засобів виробництва, основна мета якого - прибуток, а не сприяння повній зайнятості.

Саме породження безробіття як суспільного явища і суспільної проблеми в сфері трудових відносин викликало необхідність дослідження питання зайнятості, що до середини ХІХ-го століття практично зводилося до констатації факту праці в суспільстві.

В цих умовах подолання безробіття виступає головною метою регулювання структурних компонентів зайнятості. Основою аналізу внутрішньої структури зайнятості є класифікація її форм і видів.

В дисертації обґрунтовано положення про невідповідність сучасного ринку праці неокласичному ідеалу конкурентного ринку. Навпаки, ринок робочої сили - особливий підрозділ товарного ринку і мова йде скоріше про домінуючу взаємозалежність в тому розумінні, що попит грає незаперечну структуруючу роль, але це, однак, не виключає існування переговорів і пристосувань з боку наймача робочої сили. Попит адаптується до умов пропозиції тільки за умови наявності прямого зв'язку, за допомогою якого держава модифікує сам зміст і умови зайнятості.

Наприкінці ХХ-го століття виник якісно новий вид безробіття - трансформаційний, пов'язаний з етапом системної трансформації економіки з командно-адміністративної в ринкову. Неринкові умови протікання цього виду безробіття визначили неможливість застосування до нього традиційних (кейнсіанських, монетаристських) способів подолання, поставивши тим самим перед економічною наукою нову задачу, вирішення якої вимагає врахування національних особливостей економіки.

На нинішньому етапі розвитку людського співтовариства забезпечення зайнятості саме по собі стає недостатнім. Тільки продуктивна зайнятість відповідає потребам сучасного суб'єкта економічних відносин. Сучасна економічна наука повинна вирішити задачу формування нової парадигми ринку праці, з огляду на те, що коло проблем в цій області розширилось, а успіх в їхньому подоланні залежить безпосередньо від ступеня і якості втручання держави в ринкову економіку.

Уточнено поняття продуктивної зайнятості: це зайнятість населення, що за рахунок продуктивної праці й ефективного державного регулювання трудової сфери створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає кожному працівнику доход у розмірі, необхідному для розширеного відтворення його фізичних, інтелектуальних і професійних якостей.

По-перше, на відміну від існуючих це визначення виключає можливість оплати, розмір якої достатній лише для задоволення фізіологічних потреб працюючого. В період постіндустріального розвитку суспільства зайнятість не може вважатися продуктивною, якщо здатна задовольнити потреби відповідні винятково доіндустріальній епосі розвитку людства.

По-друге, в сформульованому визначенні чітко обговорюються дві основні умови досягнення продуктивної зайнятості в соціально орієнтованій економіці, а саме: продуктивна праця й ефективна соціальна політика з боку держави.

У другому розділі - “Аналіз організації процесу регулювання зайнятості населення в ринковій економіці” - обґрунтовано позитивні і негативні риси державного регулювання зайнятості; уточнено сутність категорії “соціальна політика” на основі узагальнення вже відомих наукових поглядів з цього питання; запропоновано критерій оцінки соціальності держави; проведено аналіз становлення і кризи соціальної держави, в рамках якого виділено причини виникнення і трансформації політики зайнятості.

Необхідність державного регулювання зайнятості полягає в наступному.

По-перше, ринкова економіка представляє собою систему економічних, а не соціальних інтересів членів суспільства: в головному правилі ринкової економіки про мінімізацію збитків і максимізацію прибутку є відсутнім фактор соціального регулювання. Таким чином, у наявності протиріччя між необхідністю соціальної ефективності і реалізацією ефективності економічного характеру.

По-друге, соціальність присутня в ринковій економіці не як ведучий елемент, а як елемент, що підпорядкован інтересам капіталу.

По-третє, ігнорування асоціального характеру ринку веде до ускладнення у всіх сферах життя людського співтовариства і зводить нанівець ефективність реалізації програм в усіх галузях економіки.

Однак аргументація буде неповною без визнання ряду негативних моментів в процесі державного регулювання сфери зайнятості.

До недоліків державного регулювання сфери зайнятості відносяться:

наявність лагів запізнювання в процесі впровадження окремих елементів програми;

“зайва опіка” з боку держави, яка в соціальному плані може дорого обійтися не тільки ринку, але і суспільству в цілому, породжуючи клас утриманців;

суперечливий характер демократії, що нівелює, пом'якшує, але не зживає головної сутності держави - “знаряддя” в економічному протистоянні соціальних груп. Факт демократичної організації держави не гарантує при цьому дотримання інтересів соціальних груп, що знаходяться за межею бідності;

суб'єктивний характер державного регулювання у зв'язку із залежністю його від осіб, що приймають і реалізують рішення в області економічної політики.

Соціальність як об'єктивна характеристика взагалі непритаманна бізнесу. Соціальну спрямованість можна розглядати тільки як підпорядкований елемент ринкової системи. Програми соціального характеру здійснюються настільки, наскільки в цьому є необхідність з боку капіталу. Іншими словами, соціальна відповідальність бізнесу тим менше, чим менше до цього економічних засад.

Розвиток ринкової економіки, як і обумовлене ним зростання матеріальної бази, споконвічно спираються на державну організацію громадського життя.

Проте, соціальна політика виступає особливим напрямком державного регулювання, нехарактерним йому з моменту виникнення, але, що з'явилось на певному етапі суспільного розвитку з метою подолання соціальних протиріч ринкової економіки. Причина появи соціальної політики визначила головну її специфіку, що може змінюватися за формою, але не за змістом.

Соціальна політика - це діяльність держави спрямована на пом'якшення соціальних протиріч ринку. Негативні властивості ринку в соціальній сфері можна лише пом'якшити, але не усунути, оскільки їхня здатність до самовідтворення глибоко укорінена в самій системі.

Державна політика зайнятості виникла як складовий елемент соціальної політики, а потім стала невід'ємною частиною держави добробуту.

Криза соціальної держави обумовила трансформацію політики зайнятості, перегляд колишніх стереотипів і необхідність розробки комплексного підходу до вивчення критеріїв соціалізації.

Зокрема, в середині 70-х років період бурхливого економічного зростання закінчився і почались стагнація, безробіття й інфляція, що зменшило можливості фінансування соціальної сфери, помітно підсиливши опір подальшій експансії соціальної держави.

В 90-ті роки рівень безробіття у світі був порівнянний тільки з показниками 30 -х років. Найбільш серйозне положення з безробіттям склалося в Європейському союзі, де з 1975 року йшов процес безупинного зростання показників, внаслідок чого кількість безробітних до середини 90-х років майже потроїлася.

Пріоритетним стало послаблення прямого втручання державних інститутів у сферу зайнятості, що дозволить зробити ринок праці гнучким і адаптованим до сформованих умов господарювання. Перед соціальними державами стоїть складна задача - створити модель, засновану на впливі на ринок праці як стихійних ринкових сил, так і державного регулювання.

Формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає розуміння сутності цього поняття.

Держава не може відноситися до розряду соціальних тільки за фактом проведення соціальної політики. Необхідні чіткі критерії, які дозволили б оцінити її результати на практиці.

Таким критерієм повинен виступати факт наявності у суспільстві середнього класу, як соціальної спільності, що представляє більшість і володіє середнім рівнем доходу (за національними стандартами), власністю, високим рівнем професійної підготовки, які дозволяють їй виступати надійним гарантом домінування в суспільстві продуктивної зайнятості.

Середній клас є носієм норм, принципів, цінностей і ідеалів соціальної держави, оскільки його вирізняє не тільки високий рівень добробуту, але й високий ступінь задоволеності своїм соціальним станом. “Середній клас” в однаковій мірі як соціально-змістовна категорія, так і об'ємний розрахунково-статистичний показник, що дозволяє оцінити соціальність економіки тієї чи іншої країни.

Саме наявність середнього класу поєднує всі постіндустріальні держави під статусом “соціальні”.

Організація державної політики в інтересах повної і продуктивної зайнятості дозволить сформувати в Україні середній клас.

У третьому розділі - “Напрямки удосконалення регулювання зайнятості в промисловості України” - виявлено основні форми і причини кризи у відносинах зайнятості на вітчизняному ринку праці; запропоновано основні напрямки і конкретні підходи до регулювання зайнятості.

У дисертаційному дослідженні на вітчизняному ринку праці в структурі відносин зайнятості виділено наступні проблеми: наявність неформальної зайнятості; наявність хронічного безробіття трансформаційного типу, переважно прихованого характеру; перевага непродуктивної зайнятості; зростання середньої тривалості зареєстрованого безробіття; високий рівень молодіжного безробіття; зростання трудової еміграції, в структурі якої переважає кваліфікована робоча сила; значна регіональна диференціація в рівнях безробіття і термінах його тривалості; наявність диспропорцій в професійно-кваліфікаційній структурі робочої сили.

Аналіз статистичних даних свідчить, що протягом 1990-2002 р. зайнятість населення в галузях економіки України знижувалася більш низькими темпами, ніж скорочувався обсяг виробництва (рис. 1).

В процесі дослідницької роботи була удосконалена методика оцінки змін зайнятості шляхом розрахунку чисельності робочих місць, що скорочуються в економіці країни.



Рис.1. Динаміка реального ВВП та чисельності зайнятих у всіх сферах економічної діяльності в Україні

У дисертації цей показник запропоновано розраховувати за формулою:

С= В - (П + Н), (1)

де С- кількість робочих місць, що скорочуються;

В - кількість працівників, що вибули на протязі року;

П - кількість працівників, що були прийняті на протязі року;

Н - потреба у робочій силі на зареєстрованому ринку праці в кінці року.

Для визначення інтенсивності заміщення робочої сили в дисертації була запропонована формула:

К=, (2)

де К - коефіцієнт заміщення робочої сили;

П - кількість працівників, що були прийняті на протязі року;

Н - потреба у робочій силі на зареєстрованому ринку праці в кінці року;

В - кількість працівників, що вибули на протязі року.

Якщо К>1, то в економіці створюються нові робочі місця.

Якщо К<1, в економіці спостерігається скорочення робочих місць.

Аналіз отриманих даних (табл. 1) дозволив прийти до висновку, що скорочення кількості робочих місць було більш суттєвим, ніж зменшення кількості осіб, які були зайняті у всіх сферах економічної діяльності. Це пов'язано із тим, що кількість зайнятих могла збільшуватися за рахунок самозайнятості і неформальної зайнятості. Та в цілому скорочення зайнятості обумовлювалося скороченням кількості робочих місць.

Таблиця 1

Динаміка скорочення кількості робочих місць і зайнятого населення стосовно відхилення реального ВВП на 1 млн. грн. в економіці України в 1995-2002 рр.

Роки	Зміни в обсязі реального ВВП (ДВВП), млрд. грн.	Кількість робочих місць, що скорочуються (С), млн.		К	Зміни в кількості зайнятого населення (Z), млн. чол.
1995	-10,7	0,509	-48	0,8	0,7	-65
1996	-8,3	0,873	-105	0,7	-0,5	60
1997	-2,3	0,737	-320	0,7	-0,6	260
1998	-0,9	0,511	-568	0,8	-0,3	330
1999	-0,3	0,507	-1690	0,82	-0,5	1670
2000	3,79	0,616	162	0,82	-0,5	-132
2001	6,68	0,489	73	0,85	-0,4	-60
2002	3,62	0,364	100	0,89	0,48	133

Крім того, чітко простежується істотна різниця в темпах падіння обсягів виробництва і скорочення робочих місць, наявність істотних лагів між цими двома процесами. В той же час динаміка коефіцієнта заміщення робочих місць виявляє певну тенденцію. Так, у 2000-2002 р., коли спостерігався приріст ВВП, зменшилася кількість робочих місць, що скорочуються, а коефіцієнт заміщення найбільше за всі досліджувані вісім років наблизився до одиниці.

У дисертації обгрунтовано, що вимушена неповна зайнятість з ініціативи адміністрації підприємства представляє собою неформальну форму безробіття, а число трудових емігрантів в умовах сформованої кризової ситуації варто розглядати як потенційних безробітних.

Кризова ситуація у відносинах зайнятості на вітчизняному ринку праці пояснена в дисертації низкою причин.

По-перше, сучасна ситуація на вітчизняному ринку праці обумовлена не тільки власне ринковими перетвореннями. Навпаки, багато проблем відображають деформації в системі зайнятості, що склалися ще в період існування планової економіки.

По-друге, економічна політика, що проводиться, не відповідає інтересам зайнятості.

По-третє, безробіття в Україні викликане тривалістю процесу реалокації і представляє собою проміжну ланку при розподілі трудових ресурсів зі стагнуючих сегментів економіки в ті, що розвиваються. При цьому процес дезорганізації визначив характер трансформаційного процесу в цілому по економіці. Виходячи з цього, в Україні панує не просто трансформаційне безробіття, а трансформаційне безробіття інституціонального типу, подолання якого, як і в цілому вихід із кризи, залежить від легалізації економічного життя суспільства й удосконалення діючого українського законодавства.

По-четверте, збереження старої “авторитарно-патріархальної” моделі трудових відносин, в рамках якої керівники підприємств і профспілок діють як союзники, позбавляє найманих робітників права голосу в трудовому спорі.

По-п'яте, перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні ускладнюється процесом глобалізації, яка обмежує можливості макроекономічної політики і робить її залежною від економічних рішень більш розвинутих в економічному плані країн і кон'юнктури світового ринку.

Таким чином, процес дезорганізації і бездіяльність інститутів соціального партнерства поставили найманого робітника в умови вільного нерегульованого ринку, підсиливши залежність термінів сплати і розмірів заробітної плати, а також режиму й умов праці від інтересів конкретного роботодавця.

До недоліків Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 рр. в дисертації відносяться:

довгостроковий характер дії програми;

відсутність реальних джерел для достатнього фінансування зазначених у програмі напрямків.

Позитивною стороною в державному регулюванні вітчизняного ринку праці є діяльність служб зайнятості. Так, щорічно з 1992 по 2002 р. завдяки їхній діяльності працевлаштовувалося від 18,9% до 35,8% загальної чисельності зареєстрованих незайнятих громадян.

Для подолання зазначених джерел кризи на вітчизняному ринку праці необхідно удосконалити механізми регулювання зайнятості на всіх рівнях.

Стратегія реалізації політики зайнятості повинна відноситися в однаковій мірі до компетенції всіх рівнів - від підприємства до держави, оскільки тактичні рішення повинні йти в руслі виробленої стратегії, забезпечуючи її реалізацію. Разом з тим форми стратегічних і тактичних рішень різні: перші повинні реалізуватися на основі розробки методами прогнозу й аналізу загальнодержавної програми зайнятості, а другі - шляхом моніторингу відносин зайнятості в регіоні і на підприємствах, а також за допомогою розробки поточних заходів щодо реалізації загальнодержавної програми зайнятості на мікрорівні. Результати проведення тактичних заходів на мікрорівні повинні бути прийняті на макрорівні з метою перегляду програми зайнятості. Такий підхід дозволить цій системі діяти ефективно і узгоджено, реалізуючи при цьому основні загальнодержавні цілі.

Цілі соціальної політики повинні визначати ціль і зміст політики зайнятості як одного з її компонентів. Формування середнього класу вимагає забезпечення повної і продуктивної зайнятості - двох невід'ємних елементів стабільного розвитку сучасного ринку праці. Забезпечення повної і продуктивної зайнятості цілком узгоджується з основними цілями демографічної і міграційної політики.

Якщо виходити з аналізу факторів, що визначають кон'юнктуру ринку праці, то для вирішення проблем зайнятості в Україні необхідно становлення реально діючої правової держави, удосконалення політики зайнятості і формування економічної політики в інтересах зайнятості (рис. 2).

На сучасному етапі розвитку української економіки державна політика зайнятості повинна виконувати чотири основні функції: функцію легітимації, або функцію узаконення; компенсаторну функцію, або функцію відшкодування; інвестиційну функцію; емансипаторну функцію.

Для забезпечення повної і продуктивної зайнятості в роботі запропоновано здійснювати державну політику зайнятості в наступних напрямках: удосконалення трудового законодавства; оптимізація зайнятості; розвиток системи соціального партнерства; розвиток підприємництва; сприяння зростанню рівня реальних доходів населення.

Досягти підвищення рівня реальної, а не номінальної заробітної плати можна лише на основі зростання продуктивності праці. В дисертації виділяються чотири основні резерви підвищення продуктивності праці: розвиток науки і її технологічних змін; скорочення надлишкової чисельності працюючих; поліпшення якості робочої сили; формування співробітництва між працею і капіталом.

Методи оптимізації державної політики зайнятості, запропоновані в роботі, повинні бути використані і на регіональному рівні. Причому в цьому аспекті вони одержать найбільш повну реалізацію з двох причин:

По-перше, регіональні органи управління мають безпосередній вплив на ринок праці, що прискорює формування зворотного зв'язку між суб'єктами й об'єктами регулювання.

По-друге, регіональна політика носить комплексний характер і охоплює своїм регулюючим впливом усі сфери, що забезпечують життєдіяльність людини і розвиток суспільного виробництва.

Діяльність будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки спрямована на отримання прибутку. При цьому забезпечення гарантії стабільної і продуктивної зайнятості повинно розглядатися роботодавцями не як додаткова стаття витрат, а як мотивація найманого робітника до продуктивної праці і підвищення прибутку. Чим раніше такий підхід стане принципом господарювання, тим з меншими витратами і для людини, і для виробництва буде розвиватися суспільство.

Тактика і стратегія реформування будується за умови виконання підприємством наступних вихідних положень:

гарантія зайнятості не зводиться тільки до зростання заробітної плати і збереження робочого місця. До елементів її структури також відносяться формування корпоративної філософії, наявність соціальних гарантій, просування по службі, можливість підвищити рівень знань і ін.;

виключення можливості збереження неефективних робочих місць;

суворе дотримання верхньої вікової межі, по досягненні якої працівник виходить у відставку;

створення умов для впровадження нових технологій;

орієнтація на довгострокову перспективу.

Запропоноване в роботі реформування зайнятості на підприємствах містить реформування кадрової політики підприємства в цілому, включаючи відносини найму і звільнення, організацію заробітної плати і систему навчання.

Реформування кадрової політики підприємства в сфері відносин найму повинно здійснюватися за двома напрямками: налагодження тісного контакту з навчальними закладами і зміна умов найму.

Відношення до гарантії стабільної зайнятості характеризує, насамперед, порядок скорочення персоналу на підприємстві. Це не означає збереження неефективних робочих місць всупереч економічній доцільності. Сьогодні гарантію стабільної зайнятості можна забезпечити шляхом зваженого підходу до необхідності звільнення. Рішення про звільнення повинне бути прийнято тільки після скорочення понаднормових робіт і їхньої оплати, припинення найму нової робочої сили, зменшення заробітної плати всім підрозділам підприємства, включаючи управлінський склад, максимально можливого переведення працівників на роботу в дочірні підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення науково-практичного завдання щодо теоретичних і методичних основ регулювання зайнятості населення в умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки. Основні висновки і результати, отримані в ході дослідження, зводяться до наступного:

Уточнено визначення категорії “зайнятість”. Це визначення включає всі параметри відносин зайнятості в умовах ринкової економіки, а саме: вказує на соціальну й економічну сторони зайнятості, розкриває ринковий характер реалізації механізму зайнятості; виявляє головну метаморфозу постіндустріальної епохи: із засобу для задоволення потреби праця сама перетворюється в потребу.

Визначено, що зайнятість має двосторонній характер: сторону сутності (соціальну), якою визначається соціальний стан людей і сторону ринкового прояву (економічну) - купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва. Причому соціальна сторона підпорядкована в умовах ринкової економіки економічній.

Встановлено, що зайнятість в ринковій економіці стикається з головним протиріччям - відділенням виробника від засобів виробництва, що призвело до відчуження праці і, як наслідок, до безробіття - явища протилежного зайнятості. Виділено новий вид безробіття - трансформаційний.

Обгрунтовано, що сучасний ринок праці не відповідає неокласичному ідеалу конкурентного ринку. Попит адаптується до умов пропозиції тільки за умови наявності прямого зв'язку, за допомогою якого держава модифікує сам зміст і умови зайнятості.

Уточнено визначення категорії “продуктивна зайнятість”.

По-перше, на відміну від існуючих запропоноване визначення виключає можливість оплати, розмір якої достатній лише для задоволення фізіологічних потреб працюючого. В період постіндустріального розвитку суспільства зайнятість не може вважатися продуктивною, якщо здатна задовольнити потреби відповідні винятково доіндустріальній епосі розвитку людства.

По-друге, в сформульованому визначенні чітко обговорюються дві основні умови досягнення продуктивної зайнятості в сучасній економіці, а саме: продуктивна праця й ефективна соціальна політика з боку держави.

Визначено, що на нинішньому етапі розвитку людського співтовариства забезпечення зайнятості саме по собі стає недостатнім. Тільки продуктивна зайнятість відповідає потребам сучасного суб'єкта економічних відносин. Сучасна економічна наука повинна вирішити задачу формування нової парадигми ринку праці, з огляду на те, що коло проблем у цій області розширилося, а успіх в їхньому подоланні залежить безпосередньо від ступеня і якості втручання держави в ринкову економіку.

Наголошено на необхідності державного регулювання зайнятості. Доведено, що державне регулювання є об'єктивно необхідним, але має ряд недоліків. Майбутнє світової економіки за соціально орієнтованими ринковими програмами, гарантом виконання яких виступить держава.

Доведено, що соціальна політика виступає особливим напрямком державного регулювання, нехарактерним йому з моменту виникнення, але, що з'явилося на певному етапі суспільного розвитку з метою пом'якшення соціальних протиріч ринкової економіки. Як критерій соціальності державної політики запропоновано використовувати факт наявності в країні середнього класу.

На вітчизняному ринку праці в структурі відносин зайнятості виділено наступні проблеми: наявність хронічного безробіття трансформаційного типу, переважно прихованого характеру; перевага непродуктивної зайнятості; зростання середньої тривалості зареєстрованого безробіття; високий рівень молодіжного безробіття; зростання трудової еміграції, в структурі якої переважає кваліфікована робоча сила; значна регіональна диференціація в рівнях безробіття і термінах його тривалості; наявність диспропорцій в професійно-кваліфікаційній структурі робочої сили.

Удосконалено методику оцінки зміни зайнятості шляхом розрахунку чисельності робочих місць, що скорочуються в економіці країни. Скорочення зайнятості в Україні в 1995-2002 рр. обумовлювалося значною мірою скороченням кількості робочих місць.

На основі аналізу вітчизняного ринку праці встановлено джерела кризової деформації відносин зайнятості в Україні: деформації в системі зайнятості, що склалися ще в період існування планової економіки; економічна політика, що проводиться, не відповідає інтересам зайнятості; процес дезорганізації, тобто руйнування старих і відсутність нових інституціональних обмежень; збереження старої “авторитарно-патріархальної” моделі трудових відносин, в рамках якої керівники підприємств і профспілок діють як союзники; недотримання правових норм трудового законодавства в регіонах і на підприємствах; процес глобалізації, що обмежує можливості макроекономічної політики і робить її залежною від економічних рішень більш розвинутих в економічному плані країн і кон'юнктури світового ринку.

Обгрунтовано, що цілі соціальної політики повинні визначати ціль і зміст політики зайнятості як одного з її компонентів. Формування середнього класу вимагає забезпечення повної і продуктивної зайнятості - двох невід'ємних елементів стабільного розвитку сучасного ринку праці.

Якщо виходити з аналізу факторів, що визначають кон'юнктуру ринку праці, то для вирішення проблем зайнятості в Україні наголошено на необхідності становлення реально діючої правової держави, удосконалення політики зайнятості і формування економічної політики в інтересах зайнятості.

Сформульовано методичний підхід і запропоновані конкретні заходи щодо регулювання зайнятості в умовах переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки, що містять у собі:

реформування державної політики зайнятості: визначено цілі, функції державної політики зайнятості та основні напрямки її здійснення в сучасних умовах;

удосконалення регіональної політики зайнятості: визначено переваги цього рівня регулювання та головні напрямки його реформування;

оптимізацію кадрової політики підприємства: визначено цілі та напрямки реформування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Зоидзе Д.Р. Основные теоретические моменты в характеристике категории “занятость” // Вісник ХДЕУ. - 2001. - № 4. - С. 33-36.

Зоидзе Д.Р. Особенности социальной политики на современном этапе развития человеческого общества // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 147. - Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2002. - С. 63-67.

Зоидзе Д.Р. Противоречия неоклассической модели рынка труда // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 96. - Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2001. - С. 101-106.

Зоидзе Д.Р. Социально-экономический анализ категории “продуктивная занятость” // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 133. - Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2002. - С. 84-90.

Зоидзе Д.Р. Специфика трансформационной занятости в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 183. - Том ІІІ. - Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2003. - С. 751-765.

Зоидзе Д.Р. Необходимость государственного регулирования занятости // Матеріали Першої всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна наукова `2001” 25-27 червня. Т.1 “Економічні науки”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - С. 15-16.

Зоидзе Д.Р. К вопросу о современной парадигме рынка труда // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень” 28 жовтня-4 листопада. Т. 21 “Економіка”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С. 22-23.

Зоідзе Д.Р. Регулювання зайнятості населення в сучасних умовах України // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова `2003” 16-20 червня. Т. 20 “Економіка”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 19-20.

Зоідзе Д.Р. Напрямки удосконалення регулювання зайнятості населення в сучасних умовах України // Матеріали ЙЙ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень `2003” 20-27 жовтня. Т. 21 “Економіка”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 31-32.

АНОТАЦІЇ

Зоідзе Д.Р. Регулювання зайнятості населення. - Рукопис. Дисертація на здобуття ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна політика і економіка. - Харківський державний економічний університет, 2004. Дисертація присвячена комплексу питань, пов'язаних з регулюванням зайнятості населення. Виділено й обґрунтовано два аспекти зайнятості. Визначено головне протиріччя відносин зайнятості в ринковій економіці, що породжує безробіття. Виділено новий вид безробіття - трансформаційний. Проаналізовано існуючі в економічній науці підходи до подолання безробіття. Обгрунтовано положення про невідповідність сучасного ринку праці неокласичній моделі конкурентного ринку. Розглянуто зміст продуктивної зайнятості як необхідної форми сучасних відносин зайнятості. Визначено соціальну й економічну сторони продуктивної зайнятості. Доведено необхідність і вказано напрямки перегляду існуючої парадигми ринку праці. Обґрунтовано позитивні і негативні риси державного регулювання зайнятості. На підставі вивчення існуючих підходів уточнено поняття “соціальна політика”. Як критерій оцінки соціальності економічної політики держави запропоновано середній клас. Проведено аналіз становлення і кризи соціальної держави. Виділено існуючі в практиці функціонування соціальних держав моделі зайнятості. Визначено причини і напрямки трансформації цих моделей у світі зміни умов господарювання. Виявлено форми і причини кризи у відносинах зайнятості на вітчизняному ринку праці. Розраховано кількість робочих місць, що скорочується. Запропоновано основні напрямки і конкретні підходи до регулювання зайнятості в умовах формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.

Ключові слова: зайнятість, продуктивна зайнятість, соціальна політика, держава добробуту, трансформаційне безробіття, дезорганізація.

Зоидзе Д.Р. Регулирование занятости население. - Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 - демография, экономика труда, социальная политика и экономика. - Харьковский государственный экономический университет, 2004.

Занятость является главной характеристикой рынка труда и определяет социально-экономическое развитие страны. Процесс трансформации экономической системы в Украине, который сопровождался формированием рынка труда, обусловил возникновение таких острых социальных проблем, как хроническая безработица и непродуктивная занятость. Эти проблемы снижают уровень жизни большинства населения страны, усугубляют кризисные явления в экономике, сдерживают структурные преобразования, препятствуют созданию условий для стабилизации и экономического роста, а потому требуют неотложного разрешения.

Диссертация посвящена комплексу вопросов, связанных с регулированием занятости населения.

В работе выделены и обоснованы два аспекта занятости:аспект сущности, определяющий социальное положение людей наемного труда и аспект рыночных форм ее проявления - купля-продажа рабочей силы как одного из факторов производства. Определено главное противоречие отношений занятости в рыночной экономике, которое порождает безработицу. Выделен новый вид безработицы - трансформационный. Проанализированы существующие в экономической науке подходы к преодолению безработицы. Обосновано положение о несоответствии современного рынка труда неоклассическому идеалу конкурентного рынка. Рассмотрено содержание продуктивной занятости как необходимой формы современных отношений занятости. Определены социальная и экономическая стороны продуктивной занятости. Доказана необходимость и указаны направления пересмотра существующей парадигмы рынка работы.

Обоснованы положительные и отрицательные черты государственного регулирования занятости. Государственное регулирование объективно, но имеет ряд недостатков. На основании изучения существующих подходов уточнено понятие “социальная политика”. Как критерий оценки социальности экономической политики государства предложен средний класс. Проведен анализ становления и кризиса социального государства. Выделены существующие в практике функционирования социальных государств модели занятости. Определены причины и направления трансформации этих моделей в свете изменения условий хозяйствования.

Выявлены формы и причины кризиса в отношениях занятости на отечественном рынке труда. Рассчитано количество сокращаемых рабочих мест в экономике Ураины. Цели социальной политики должны определять цель и содержание политики занятости как одного из ее компонентов. Формирование среднего класса требует обеспечения полной и продуктивной занятости - двух неотъемлемых элементов стабильного развития современного рынка труда. Предложены основные направления и конкретные подходы к регулированию занятости в условиях формирования в Украине социально ориентированной рыночной экономики. На современном этапе развития украинской экономики государственная политика занятости должна выполнять четыре основные функции: функцию легитимации, или функцию узаконения; компенсаторную функцию, или функцию возмещения; инвестиционную функцию; эмансипаторскую функцию.

Для обеспечения полной и продуктивной занятости государственная политика занятости должна осуществляться в следующих направлениях: усовершенствование трудового законодательства; оптимизация занятости; развитие системы социального партнерства; развитие предпринимательства; содействие росту уровня реальных доходов населения. В диссертации предложены четыре основных резерва повышения производительности труда: развитие науки и ее технологических изменений; сокращение избыточной численности работающих; улучшение качества рабочей силы; формирование сотрудничества между трудом и капиталом.

В диссертации выделены направления реформирования кадровой политики предприятия. Компании, где гарантии занятости игнорируются, никогда не составят основу социально ориентированной рыночной экономики, поскольку отсутствие у персонала уверенности в завтрашнем дне не позволит эффективно распорядиться человеческим капиталом предприятия и создать надежную базу для экономической эффективности и экономического роста.

Гарантирование занятости предполагает реформирование кадровой политики предприятия в целом, включая отношения найма и увольнения, организацию заработной платы, систему обучения и служебного роста. Тактика и стратегия реформирования строятся при условии выполнения предприятиями следующих исходных положений: гарантия занятости не сводится только к росту заработной платы и сохранению рабочего места; исключение возможности сохранения неэффективных рабочих мест; строгое соблюдение верхнего возрастного предела, по достижении которого работник выходит на пенсию; создание условий для внедрения новых технологий; ориентация на долгосрочную перспективу.

Реформирование кадровой политики предприятия в сфере отношений найма должно осуществляться по нескольким направлениям: установление тесного контакта с учебными заведениями; изменение условий найма.

Наряду с указанными в государственной политике приоритетами в организацию оплаты труда на предприятии предлагается включить еще два элемента: увеличение заработной платы в зависимости от возраста и выслуги лет; индивидуальная заработная плата должна устанавливаться с учетом того, сколько получают другие работники предприятия.

Ключевые слова: занятость, продуктивная занятость, социальная политика, государство благосостояния, трансформационная безработица, дезорганизация.

Zoidze D.R. Employment control. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the candidate of economic sciences in specialty 08.09.01 - demography, labor economy, social policy and economy. - Kharkiv State University of Economy, 2004. The dissertation deals with the complex of issues related to the employment control.

Two levels in the employment were isolated and grounded. The main contradiction of the relations of employment in the market economy that causes unemployment was determined. A new kind of unemployment was determined - transformational. The approaches to the overcoming of unemployment existing in the economic science were analyzed. The provision of inconsistency of the contemporary labor market of the neoclassic model of the competitive market was substantiated. The content of the productive employment as a necessary form of contemporary employment relations was considered. The social and economic aspects of the productive employment were determined. The necessity was proved and the directions of the revision of the existing paradigm of the labor market were indicated. The positive and negative characteristics of the state employment control were substantiated. The definition “social policy” was specified on the basis of the existing approaches. The middle class was proposed as a criterion of the evaluation of the social orientation of the economic policy. The formation and crises of the social state was analyzed. The employment models existing in the practice of social states were separated. The grounds and directions of transformation of these models in the light of change of the economic conditions were determined. The forms and causes of the crisis in the employment relations at the domestic labor market were detected. The number of workplaces being reduced was calculated. The main direction and specific approaches to the employment control under conditions of the formation of socially-oriented market economy in Ukraine were suggested.

...