Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм структурних трансформацій промислового комплексу в умовах переходу до ринку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна ситуація в економіці України і задача переходу до сталого економічного розвитку диктують необхідність особливої уваги до проблем структурних перетворень промислового комплексу країни.

Після тривалого періоду кризового стану починаючи з 1999 року в Україні спостерігається поліпшення показників розвитку економіки. За підсумками 2000 року в Україні зафіксоване збільшення ВВП на 5%, за 2001 рік зростання цього показника склало 9,2%, за 2002 рік - 4,8%. Протягом останніх років відбувається зростання обсягів промислового виробництва, що у цілому за 2000 рік склало 12,9%, за 2001 рік - 14,2, за 2002 рік - 7,0%. Зростання обсягів виробництва досягнуто в багатьох галузях промисловості: на 11,3% у 2002 році збільшився випуск продукції в машинобудуванні, на 8,4 - у харчовій промисловості, на 6,5 - на підприємствах хімії та нафтохімії, на 3,8% - у металургії.

Проте кількісне зростання економічних показників значною мірою віддзеркалює низький базовий рівень: обсяг промислового виробництва в 2002 році складав лише 69,3%, а ВВП - 49% від рівня 1990 року. Структура промислового виробництва України за роки незалежності стала ще більш розбалансованою: частка базових галузей із переважанням енерго- і матеріаломістких виробництв збільшилася в 1,3 раза, питома вага соціально орієнтованих і високотехнологічних галузей скоротилася майже вдвічі.

Нестійка динаміка економічного розвитку, високий ступінь залежності вітчизняної промисловості від зовнішньоекономічних чинників, нестача внутрішніх джерел зростання обумовлюють необхідність формування фундаменту подальшого сталого розвитку, що може бути створений шляхом докорінної структурної перебудови промислового комплексу країни.

Існуючий на сьогодні відчутний розрив між реальним станом наукового та практичного вирішення проблем структурних перетворень промислового комплексу України, складність, багатоаспектність і наукова дискусійність цієї проблеми вимагають подальшого опрацювання. Потребують поглибленого вивчення особливості структурних трансформацій промислового комплексу в умовах сучасних системних перетворень у країнах із перехідною економікою. Існує необхідність розробки теоретичних, методичних і практичних питань регулювання структурних змін у промисловості.

Оскільки питання регулювання структурних трансформацій у промисловості тісно пов'язані з проблемами розробки загальнонаціональної довгострокової програми реформ, що не одержали на сьогоднішній день остаточного розв'язання, своєчасною є розробка методичного підходу до формування стратегії структурних перетворень промислового комплексу, а також формування відповідного організаційно-економічного механізму її реалізації.

Теоретичне і практичне значення вирішення цих проблем обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи, вибір мети і задач дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами і темами. Дисертаційну роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) відповідно до планів науково-дослідних робіт у межах тем: «Управління економічними і соціальними процесами структурної перебудови виробництва в промислово розвиненому регіоні (на прикладі Донецької області)» (1991-1995 рр., номер державної реєстрації 01.9.10012486), у ході виконання якої дисертантом було проаналізовано динаміку і стан процесів структурних змін у промисловості України і Донецького регіону і узагальнено світовий досвід регулювання структурних змін у промисловості; «Розробка науково-методичних основ регіонального маркетингу» (1996-1998 рр., номер державної реєстрації 0196U021001), при виконанні якої автором запропоновано методичний підхід до розробки стратегії структурних перетворень промислового комплексу; «Проблеми, тенденції та умови переходу до економічного зростання в промисловості України» (1999-2001 рр., номер державної реєстрації 0199U001190), де дисертантом було обґрунтовано заходи щодо формування і реалізації державної структурно-інвестиційної політики, а також проекту 8.4/6 (1997-2000 рр., договір Ф4/166-97) Державного фонду фундаментальних досліджень «Проблеми демонополізації в ході структурних перетворень в економіці України», у рамках якого автором було розроблено пропозиції з удосконалення державного регулювання структурних перетворень у промисловості України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних основ, методичних положень і розробка практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня обґрунтованості рішень у сфері структурних перетворень промислового комплексу в умовах становлення ринкових відносин.

Для досягнення мети поставлено і вирішено такі задачі:

визначено особливості структурних трансформацій як економічного феномену;

обґрунтовано необхідність і напрями державного регулювання процесів структурних перетворень в економіці перехідного періоду;

узагальнено методичну базу і накопичено досвід здійснення структурної перебудови промислового комплексу;

виявлено тенденції структурних змін у промисловості України в ході системних економічних реформ;

проведено аналіз і здійснено оцінку забезпеченості структурних реформ в Україні інвестиційними ресурсами;

розроблено методичний підхід до формування стратегії структурних перетворень промислового комплексу;

визначено основні напрями створення організаційно-економічного механізму здійснення структурних трансформацій промисловості в умовах перехідного періоду.

Об'єкт дослідження - процеси структурних змін у промисловості країн із перехідною економікою.

Предметом дослідження є механізм регулювання структурних трансформацій промислового комплексу в умовах переходу до ринку.

Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу дисертаційної роботи склали положення сучасної економічної теорії, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем структурних перетворень промислового комплексу, законодавчі і нормативні акти України з питань структурної та інвестиційної політики.

Інформаційною базою дослідження стали вітчизняні і зарубіжні наукові публікації, матеріали органів державної статистики, спеціальна довідкова література, звіти установ, матеріали семінарів і конференцій.

У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи дослідження, системний підхід, методи формальної логіки, методи теорії нечітких множин, традиційні методи статистичної обробки інформації. На основі методів формальної логіки і загальнонаукових методів уточнено поняття структурних трансформацій в економіці, виділено їхні види, а також інструменти регулювання. На базі системного підходу і методів стратегічного планування запропоновано методичний підхід до розробки стратегії структурної перебудови промислового комплексу, а також заходи щодо формування її інформаційного й організаційного забезпечення. Математичний апарат теорії нечітких множин використано при розробці процедур аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів, оцінки синергетичного ефекту й аналізу альтернатив у процесі формування стратегії структурних перетворень промисловості. Традиційні статистичні методи використовувалися при обробці інформації для виявлення стану і тенденцій зміни структурних характеристик промислового комплексу.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є розробка пропозицій з удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання структурних змін у промисловому комплексі на основі системного розв'язання питань формування і реалізації взаємопов'язаних загальнонаціональної і регіональних стратегій структурної перебудови промисловості, створення відповідного інформаційного й організаційного забезпечення.

Конкретні наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження і виносяться на захист, полягають у такому:

уперше:

запропоновано підхід до аналізу й оцінки ходу структурних змін в економіці за допомогою системи показників величини структурного зсуву, швидкості, інтенсивності, результативності структурних зрушень, що дозволяє більш наочно виявити динаміку і результати структурних трансформацій промислового комплексу;

запропоновано методичний підхід до розробки стратегії структурних перетворень із використанням апарату теорії нечітких множин при аналізі внутрішніх, зовнішніх чинників і стратегічних альтернатив, а також оцінці синергетичного ефекту, що дозволяє більш повно врахувати весь спектр чинників в умовах відсутності їх точних кількісних характеристик;

дістали подальшого розвитку:

теоретичні положення з визначення ролі і змісту структурних трансформацій, які являють собою суттєві зміни внутрішньої будови економічної системи, взаємозв'язків між її елементами, механізмів цих взаємозв'язків, що призводять до зміни основних системних властивостей;

теоретичне обґрунтування об'єктивної необхідності державного регулювання структурних зрушень у промисловості внаслідок недостатньої дії ринкових механізмів саморегулювання в сфері основних чинників, які визначають хід і результати структурних змін промислового виробництва і в той же час знаходяться в зонах так званих «провалів ринку»;

методичний підхід до формування інформаційного забезпечення прийняття рішень у сфері структурних трансформацій промислового комплексу, що передбачає створення підсистеми планування і моніторингу структурних змін у промисловості в системі ситуаційних центрів різних рівнів у рамках Національної програми інформатизації;

обґрунтовано доцільність регулювання процесів структурних трансформацій промисловості шляхом проведення активної державної структурної політики, заснованої на формуванні і реалізації системи взаємозалежних заходів у вигляді загальнодержавної стратегії структурних реформ у промисловості і комплексу відповідних регіональних стратегій;

запропоновано організаційний механізм регулювання структурних трансформацій промислового комплексу, який містить систему спеціальних органів загальнонаціонального і регіонального рівнів, що дозволить на практиці надати процесу структурних змін у промисловості позитивного керованого характеру.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дослідження спрямовані на створення ефективного механізму регулювання процесів структурної трансформації промисловості. Вони були використані при підготовці рекомендацій із забезпечення структурних перетворень у промисловості України (лист Державного фонду фундаментальних досліджень №13.2/4 від 15.01.2001 р.), а також при розробці Державної програми «Українське вугілля» (лист Міністерства палива й енергетики №10-1/783 від 23.12.2002 р.). Рекомендації з формування стратегії структурних перетворень промислового комплексу використовувалися Донецькою обласною державною адміністрацією при підготовці Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 р. (довідка №23 від 28.03.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною роботою, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових задач, спрямованих на підвищення рівня обґрунтованості рішень щодо здійснення структурної перебудови промисловості в умовах ринкових перетворень. Внесок автора в роботи, виконані в співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися і одержали схвалення на науково-практичному семінарі «Социально-экономические аспекты региональной промышленной политики» (26 червня 1997 р., м. Донецьк); регіональній науково-практичній конференції «Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 г.» (28-30 вересня 1999 р., м. Донецьк); II Міжнародній науково-практичній конференції «Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий» (6-7 жовтня 2000 р., м. Донецьк); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія і практика управління у трансформаційний період» (4-6 жовтня 2001 р., м. Донецьк); 8-му Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины (региональный аспект)» (24-28 січня 2002 р., м. Слов'яногірськ).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, у тому числі 9 - у фахових виданнях, загальним обсягом 5,07 д.а., з них автору належить 4,34 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (154 найменування), 5 додатків. Зміст роботи викладено на 190 сторінках комп'ютерного тексту, містить 6 таблиць і 30 рисунків.

Основний зміст дисертації

економіка реформа інвестиційний

У дисертаційній роботі розроблено новий науково обґрунтований підхід до формування механізму державного регулювання структурних трансформацій промислового комплексу в умовах переходу до ринкових відносин.

Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання структурних трансформацій промислового комплексу. Проведений аналіз соціально-економічних змін, що сталися в Україні за роки ринкових реформ, а також теоретичних і методологічних підходів до вивчення і оцінки структурних змін в економіці доводить необхідність удосконалення інструментарію і практики оцінки сутності, змісту і перспектив структурних трансформацій промислового комплексу.

Структурні трансформації в економіці являють собою суттєві зміни внутрішньої будови економічної системи, взаємозв'язків між її елементами, механізмів цих взаємозв'язків, що ведуть до виникнення нової якості економічної системи в цілому. Вони є основою формування нового рівня суспільних продуктивних сил і виробничих відносин. Структурні трансформації в економіці виявляються у формі змін кількісних характеристик господарської системи, часток, пропорцій, місця розташування елементів структури. Особливостями структурних трансформацій є двоїстість їхньої природи, оскільки вони характеризують структурні зрушення як динамічний процес і як результат розвитку, а також їхня діалектична необоротність.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано доцільність класифікації структурних зрушень залежно від історичних, територіальних ознак, швидкості та масштабів змін, а також за відносинами власності та за організаційно-технологічними принципами, що об'єднує структурні зрушення в групи, кожна з яких характеризує певні аспекти економічної структури.

Як економічний феномен структурні трансформації можуть бути досліджені за допомогою запропонованої в роботі системи показників: величини структурного зсуву, індексу, швидкості, інтенсивності та результативності структурних зрушень, що більш наочно віддзеркалюють їхню сутність і зміст.

Певний стан структури економіки може бути досягнуто шляхом здійснення взаємопов'язаних структурних зрушень. Результуюче зрушення характеризується новою системною (синергетичною) якістю, що не дорівнює простій сумі його складових. Синергетичний ефект взаємодії структурних зрушень полягає також у тому, що змінюються не тільки кількісні, але і якісні характеристики економічної системи в цілому.

Відповідно до етапів розвитку економіки в її структурі мають місце кілька основних видів структурних зрушень: прогресивні, традиційні і регресивні, а також кілька типів структурної рівноваги і зростання, кожний із яких характеризується певним співвідношенням характеристик взаємодіючих структурних зрушень.

Задача ефективної структурної трансформації полягає в оптимізації системи з декількох структурних зрушень, а також завданні послідовності їхнього здійснення, при цьому найвищий ефект мультиплікатора буде спостерігатися між зрушеннями з найбільшою взаємозалежністю.

Процес структурних трансформацій може відбуватися стихійно і за допомогою регулятора. На основі критичного аналізу й узагальнення зарубіжного досвіду показано, що навіть у країнах із розвиненою економікою регулювання структурних трансформацій здійснюється державою, оскільки чинники, що визначають напрям і якість структурних перетворень, входять у сферу «провалів ринку» і не підлягають ефективному ринковому саморегулюванню.

В умовах становлення ринкових відносин у країнах із перехідною економікою структурні перетворення економіки, і у першу чергу її основної ланки - промисловості, мають бути одним з ключових елементів державної економічної політики. За своїм впливом на основні параметри і тенденції соціально-економічного розвитку структурна політика має в сучасних умовах вирішальне значення в системі заходів, які здійснюються урядами цих країн.

У сучасних умовах держава має в своєму розпорядженні потужний арсенал засобів впливу на процес структурних змін у промисловості, які в дисертаційній роботі систематизовано і об'єднано в групи: економічних методів та інструментів прямої і непрямої дії, а також заходів щодо правового, організаційно-адміністративного та соціально-психологічного забезпечення структурних реформ.

Виходячи з національних інтересів, держава має визначати як стратегічні цілі і пріоритети, так і тактику структурної перебудови економіки і всіляко сприяти їхньому досягненню, використовуючи весь наявний комплекс методів економічного і неекономічного впливу в поєднанні з дією ринкових регуляторів і в такий спосіб створюючи умови для якнайшвидшого формування нових якісних пропорцій в економіці.

Розділ 2. Умови, методи і фактори регулювання структурних перетворень у промисловості України. Проведений у дисертації аналіз чинників, що зумовили розвиток процесів структурних трансформацій у промисловості України, а також методів їхнього регулювання доводить, що перехід до ринкових відносин в Україні супроводжувався суттєвими змінами в структурі промислового виробництва. Накопичений на час початку реформ структурний дисбаланс, розрив традиційних господарських зв'язків, втрата керованості економічними процесами, неефективна приватизація, недостатня увага до впровадження адекватних ринкових методів і інструментів управління на всіх рівнях призвели на першому етапі реформ до обвального спаду промислового виробництва, наслідки якого не переборені повною мірою дотепер.

Початок переходу до ринкових принципів господарювання в Україні викликав різке погіршення не тільки кількісних показників виробництва, але й структурних характеристик промислового комплексу. У порівнянні з дореформеним періодом більш ніж у два рази збільшилася частка паливної промисловості; майже чверть обсягу виробленої продукції складає продукція чорної металургії. У той же час майже в два з половиною рази зменшилася частка машинобудування, більш ніж у сім разів знизилася питома вага легкої промисловості в загальній структурі промислового виробництва. Таким чином, економічний спад істотно посилив структурні деформації у промисловості України, а кількісне збільшення економічних показників останніх років не призвело до поліпшення структурних характеристик промислового комплексу.

Структурні трансформації промислового комплексу України, що сталися за роки незалежності, відбувалися у вигляді стихійних регресивних зрушень, які мали найбільшу інтенсивність на початковому етапі реформ.

Інтенсивність структурних зрушень у промисловому виробництві України

Дослідження показали, що найбільшою кореляцією характеризуються структурні зрушення в машинобудуванні і легкій промисловості, а також у чорній металургії і галузях паливно-енергетичного комплексу України (див. таблицю). Такі особливості структурних трансформацій промисловості України доцільно враховувати при розробці і реалізації державної структурної політики.

Результати структурних змін у промисловості України підтверджують невиправданість підходу, що панував на початку реформ, до структурних трансформацій як до саморегульованого процесу, що автоматично приведе до підвищення якості економічної системи, і свідчать про необхідність їхнього регулювання шляхом розробки і реалізації активної державної структурної політики.

Ефективність структурних перетворень багато в чому визначається наявністю інвестиційних ресурсів і відповідною структурно-інвестиційною політикою, що забезпечує їхній раціональний розподіл. Аналіз ходу інвестиційних процесів в Україні свідчить про їх недостатню структуроутворюючу спрямованість, а також про обмеженість фінансових джерел і можливостей, що залучаються для здійснення структурних трансформацій у промисловості. Сучасний стан інвестиційного потенціалу України з точки зору перспектив структурних перетворень потребує суттєвого коригування державної інвестиційної політики, а саме: збільшення обсягу державних інвестицій при підвищенні їхньої ефективності і контролю за їхнім цільовим розподілом і використанням; розробка і впровадження моделей змішаного фінансування довгострокових інвестиційних проектів; упровадження методів оптимального розподілу ресурсів за інвестиційними програмами з урахуванням їхньої пріоритетності; підвищення ефективності залучення і використання іноземних інвестицій і коштів населення.

Матриця коефіцієнтів кореляції структурних зрушень у промисловості України за 1990-2001 рр.

В умовах становлення ринкових відносин, відсутності достатніх інвестиційних ресурсів і докорінної перебудови механізму управління в країнах із перехідною економікою задача здійснення структурних трансформацій у промисловості не може бути цілком вирішена на загальнодержавному рівні. Нова роль регіонів в умовах становлення ринкових принципів господарювання, а також наявність суттєвих відзнак у соціально-економічних характеристиках, потенціалі і задачах подальшого розвитку різних регіонів України роблять актуальним питання про сполучення загальнодержавної і регіональної складової у формуванні і реалізації державної політики структурних реформ. З урахуванням досвіду розвинених країн і особливостей територіальної організації промислового комплексу України політику структурних реформ у промисловості України доцільно розробляти як цілісну систему взаємопов'язаних заходів, що забезпечують гармонізацію загальнодержавних і регіональних інтересів у сфері структурних трансформацій промисловості і передбачають визначення загальних цілей і генеральної лінії структурних реформ на рівні центру і перенесення основної їхньої ваги на рівень регіонів з делегуванням регіональним органам управління додаткових повноважень із самостійного формування стимулів і важелів для розширення і залучення в регіон інвестицій відповідно до намічених заходів щодо структурної перебудови економіки регіону.

Розділ 3. Напрями удосконалення державної структурної політики в промисловості. Зберігання структурного дисбалансу в промисловості України, незважаючи на збільшення кількісних показників її розвитку, свідчить про необхідність удосконалення методичних підходів і практики регулювання структурних змін у промисловості України. У дисертаційній роботі обґрунтовано, що механізм здійснення структурних трансформацій промисловості в країнах із перехідною економікою доцільно формувати у вигляді багаторівневої системи, яка забезпечує сполучення ринкових механізмів саморегулювання і державного регулювання ходу структурозмінюючих процесів. Створення такого механізму передбачає постановку, законодавче забезпечення і моніторинг реалізації загальнодержавних задач структурних перетворень, виходячи з національної стратегії реформ, а також розробку і реалізацію відповідних регіональних програм структурних трансформацій промисловості, що містять конкретні задачі і заходи щодо структурної перебудови промислового комплексу з урахуванням особливостей його територіальної організації і регіональних цілей соціально-економічного розвитку.

Державні програми структурних перетворень на всіх рівнях доцільно будувати із застосуванням принципів і методів стратегічного планування і управління, які є в сучасних умовах найбільш адекватним і ефективним інструментом регулювання процесів системних трансформацій.

З метою удосконалення існуючої практики формування програм структурних реформ запропоновано методичний підхід до розробки стратегії структурних перетворень промислового комплексу, що містить процедури формування і аналізу системи цілей структурних перетворень; аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, а також аналізу стратегічних сфер діяльності з урахуванням синергетичного ефекту із застосуванням апарату теорії нечітких множин; вибору й обґрунтування на цій основі найбільш ефективних стратегій структурної перебудови промислового комплексу.

На прикладі промислово розвиненого регіону відповідно до запропонованого в дисертації підходу набір пріоритетів і стратегій структурної політики формується в ході поетапного процесу стратегічного аналізу й оцінки привабливості стратегічних сфер промислового виробництва - сегментів промислового комплексу регіону, а також перспектив ефективної діяльності в них, що оцінюється за допомогою конкурентного статусу регіону в цих сферах.

Розробка концепції структурної перебудови промислового комплексу сама по собі не вирішує існуючих проблем. Необхідною умовою здійснення науково обґрунтованих структурних трансформацій промисловості є створення організаційно-економічного механізму державного регулювання процесів структурних змін.

У роботі доведено, що формування інформаційного забезпечення рішень із структурної перебудови промислового комплексу України доцільно розглядати як складову частину загальнонаціональної програми інформатизації і створювати відповідно до принципів і вимог, закладених в її основу, забезпечуючи їхню повну сумісність.

Як найбільш відповідну сучасним вимогам і зручну для користувачів запропоновано організацію інформаційного забезпечення питань структурних перетворень у вигляді окремих підсистем у рамках ситуаційних центрів різного рівня, що дає можливість використовувати залежно від поставлених задач різні бази даних, моделі, методи й алгоритми їхньої обробки, а також можливості локальних і глобальної інформаційних мереж.

Особлива значущість структурних перетворень промисловості в ході системних економічних реформ обумовлює необхідність створення відповідного організаційного забезпечення процесу управління структурними трансформаціями промислового комплексу, яке має містити ряд спеціальних органів різного рівня, що забезпечить комплексність розробки, координації і реалізації заходів щодо структурної перебудови промислового комплексу України. На загальнодержавному рівні таким органом має стати постійно діючий міжвідомчий Комітет з питань структурної перебудови промисловості при Кабінеті Міністрів України. На рівні регіонів основною ланкою розробки і реалізації структурної політики мають бути регіональні асоціації структурних реформ, які на базі партнерства держави, бізнесу, науки і громадськості, зацікавлених у підвищенні конкурентоспроможності і рівня соціально-економічного розвитку регіонів, будуть сприяти прогресивним структурним трансформаціям їхнього промислового комплексу.

Висновки

Головна концепція проведеного дослідження полягає в формуванні комплексного підходу до регулювання процесів структурних трансформацій промислового комплексу, що сприятиме підвищенню обґрунтованості рішень у системних перетвореннях економіки в умовах становлення ринкових відносин і концентрації ресурсів на пріоритетних напрямах реформ. Відповідно до загальної мети і конкретних задач основні результати роботи полягають у такому.

1. Аналіз ходу соціально-економічних перетворень в Україні, стану й особливостей розвитку промислового комплексу в умовах становлення ринкових відносин дозволив виявити недостатнє формування внутрішніх джерел сталого економічного зростання, найважливішим з яких є структурна перебудова промислового комплексу, що створює фундамент для позитивних змін у соціально-економічній системі країни. У сучасних умовах при формуванні цілей, задач реформ і заходів щодо державного регулювання змін, які відбуваються, необхідно перенести акцент із забезпечення кількісного зростання на поліпшення структурних характеристик промислового комплексу.

2. З метою вдосконалення існуючого інструментарію дослідження сутності й аналізу ходу структурних зрушень уточнено поняття структурних трансформацій як суттєвих змін внутрішньої будови економічної системи, взаємозв'язків між її елементами, механізмів таких взаємозв'язків, які ведуть до зміни якісних характеристик системи; обґрунтовано принципи їхньої класифікації; запропоновано систему показників, які характеризують хід і напрям структурних зрушень, що в цілому дозволить більш повно і глибоко досліджувати феномен структурних трансформацій промислового комплексу.

3. На основі аналізу досвіду розвинених країн і узагальнення результатів першого десятиліття ринкових реформ у постсоціалістичних країнах визначено доцільність коригування уявлень про структурну перебудову промисловості як про саморегульований процес, що автоматично приводить в умовах ринкових відносин до формування оптимальної структури промислового виробництва, внаслідок того, що основні чинники, які визначають темпи і напрями структурних змін, знаходяться в зонах так званих «провалів ринку», де механізми ринкового саморегулювання неефективні. Обґрунтовано необхідність державного регулювання структурних трансформацій промисловості на основі застосування комплексу економічних, організаційно-адміністративних, правових і соціально-психологічних методів і інструментів.

4. Стихійний характер структурних зрушень у промисловості України в умовах відсутності науково обґрунтованої і офіційно затвердженої державної програми структурних перетворень обумовив поглиблення диспропорцій і посилення дисбалансу, характерних для структури промислового комплексу України на момент початку ринкових перетворень. Результати дослідження свідчать, що найбільшу швидкість і інтенсивність структурні зрушення в промисловості мали на початковому етапі реформ.

Результати дослідження свідчать, що найбільш корельованими є структурні зрушення в машинобудуванні і легкій промисловості, а також у чорній металургії і галузях паливно-енергетичного комплексу України. Виявлені взаємозв'язки доцільно використовувати при формуванні програм структурної трансформації промисловості України для визначення найбільш ефективних напрямів перетворень, спроможних ініціювати структурні зрушення в суміжних галузях і таких, що викликають найбільший синергетичний ефект.

5. Зміна ролі регіонів у сучасних умовах, а також обмеженість централізованих інвестиційних ресурсів обумовлюють доцільність перенесення центру ваги структурних перетворень у промисловості на регіональний рівень. При цьому на рівні центру доцільно сконцентрувати увагу на формуванні загальнонаціональної концепції структурних трансформацій промисловості, а також питаннях координації робіт у цій сфері. На рівні регіонів повинні формуватися і реалізовуватися відповідні регіональні стратегії з урахуванням територіально-природних, виробничих особливостей регіонів і цілей їхнього соціально-економічного розвитку.

6. Сучасні умови підвищення непевності і мінливості загального середовища прийняття рішень, характерні для всіх сфер соціально-економічної діяльності і всіх суб'єктів господарювання і управління, обумовили напрями удосконалення методичного забезпечення системних перетворень промислового комплексу. Запропонований методичний підхід, побудований на принципах стратегічного планування і управління і методах теорії нечітких множин, дозволяє на основі аналізу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища сформулювати стратегічні цілі і задачі структурних перетворень промисловості на прикладі промислово розвиненого регіону; виявити і проаналізувати стратегічні альтернативи; з урахуванням синергетичного ефекту сформувати набір пріоритетів структурної перебудови промислового комплексу у вигляді набору стратегічних сфер промислового виробництва і стратегій їхнього розвитку; на основі моніторингу структурних змін і умов зовнішнього і внутрішнього середовища здійснювати необхідне поточне коригування стратегії структурної перебудови промислового комплексу.

7. В умовах обмеженості фінансових ресурсів і значного розриву в рівні інформатизації України і розвинених зарубіжних країн обґрунтовано необхідність запобігання нераціонального використання сил і коштів на вирішення окремих локальних задач у сфері інформатизації і концентрації їх на створенні єдиної загальнонаціональної інформаційно-аналітичної комп'ютерної системи. Інформаційну підтримку рішень з питань структурної трансформації промислового комплексу запропоновано реалізувати у вигляді підсистеми в рамках єдиної комп'ютерної системи ситуаційних центрів різного рівня, що дасть можливість забезпечити всі етапи розробки і реалізації стратегій структурної перебудови промисловості своєчасною, достовірною і повною інформацією шляхом підключення різноманітних баз даних і баз знань; використання широкого кола методів обробки, аналізу й подання інформації; використання можливостей сітьових технологій.

Для організаційного забезпечення структурної перебудови обґрунтовано доцільність створення системи спеціальних органів загальнодержавного і регіонального рівнів, що дозволить на практиці здійснити весь комплекс задач, пов'язаних із розробкою і реалізацією стратегії структурних трансформацій промисловості, а також забезпечити умови для її фінансування шляхом акумулювання необхідних ресурсів у спеціалізованих регіональних банках і фондах.

Список опублікованих праць за темою дисертаційної роботи

1. Солод М.А. Экономические условия реструктуризации промышленности Украины // Организационно-экономические и социальные проблемы промышленного производства в период реформирования. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1996. - С. 46 - 55.

2. Солод М.А. Современные информационные технологии в системе управления регионом // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998. - С. 288 - 299.

3. Дегтярьова В.М., Солод М.А. Регіональні аспекти управління процесами структурних перетворень в економіці України // Економіка промисловості. - 1999. - №3 (5). - С. 27 - 34.

Особистий внесок автора: розглянуто особливості територіальної організації промислового комплексу України і відповідні їм задачі регіональної структурної політики.

4. Солод М.А. Основные принципы формирования стратегии управления развитием промышленного комплекса региона // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1999. - С. 415 - 421.

5. Дегтярева В.М., Солод М.А. Структурные преобразования промышленности в странах с переходной экономикой // Состояние и перспективы развития предпринимательской и коммерческой деятельности на Дону. - Ростов-на-Дону: Ростиздат. - 2000. - С. 37 - 41.

Особистий внесок автора: визначено основні напрями державної політики в сфері регулювання структурних пропорцій промисловості в країнах з перехідною економікою.

6. Дегтярьова В.М., Солод М.А. Шляхи активізації державної підтримки інвестиційної діяльності промислових підприємств // Экономика промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2000. - С. 96 - 101.

Особистий внесок автора: розглянуто заходи державного стимулювання участі підприємств у здійсненні структурної перебудови промислового комплексу.

7. Солод М.А. Инвестиционное обеспечение структурных реформ в промышленности // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2000. - С. 286 - 297.

8. Солод М.А. Роль держави в регулюванні структурних перетворень промислового комплексу // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. - С. 226 - 235.

9. Дегтярьова В.М., Солод М.А., Гавриленко С.М. Інструменти регулювання структурно-інвестиційних процесів у промисловості // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины: региональный аспект. - Донецк: ДонНУ. - 2002. - С. 235 - 237.

Особистий внесок автора: узагальнено і систематизовано методи і інструменти державного регулювання структурних перетворень промислового комплексу, запропоновано шляхи активізації державної структурно-інвестиційної політики.

10. Солод М.А. Информационное обеспечение региональной политики в условиях рыночных отношений // Социально-экономические аспекты региональной промышленной политики. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1997. - С. 110 - 113.

11. Дегтярева В.М., Солод М.А. Демонополизация промышленности в ходе структурных преобразований экономики Донбасса // Материалы второй международной научно-практической конференции «Регион: стратегия выживания и развития Донбасса» (11-13 июня 1996 г.). - Донецк: ООО «Лебедь». - 1996. - С. 309 - 310.

Особистий внесок автора: визначено основні риси сучасного етапу структурних перетворень промислового комплексу.

12. Солод М.А. Взаимодействие предприятий и государства в процессе структурной перестройки промышленности // Теорія та практика управління у трансформаційний період: Тези доп. всеукраїнської наук.-практ. конф. (Донецьк, 4-6 жовтня 2001 р.). - Донецьк: ІЕП НАН України. - 2001. - Том 2. - С. 202 - 206.

Размещено на Allbest.ru