Формування ефективного сукупного попиту в умовах ринкової трансформації економіки

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

08.01.01. - Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування ефективного сукупного попиту в умовах ринкової трансформації економіки

Сайкевич Марина Іванівна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Варналій Захарій Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Малий Іван Йосипович, Київський національний економічний університет, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

кандидат економічних наук, доцент

Кірєєв Станіслав Іванович, Інститут економічного прогнозування НАН України, старший науковий співробітник відділу економічного зростання та структурних зрушень в економіці

Провідна установа

Об'єднаний інститут економіки НАН України,

відділ інституційного та макроекономічного регулювання, м. Київ

Захист відбудеться 14 травня 2004 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розіслано 13 квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазур І. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Об`єктивною основою подолання кризових явищ в економіці, що трансформується, є перетворення попиту на визначальний чинник економічної динаміки. Попит (який має певний обсяг та структуру і є відображенням суспільних потреб) виступає детермінантою економічного зростання та ринкоутворюючим чинником.

Історичний досвід свідчить про те, що перехідна економіка стає переважно ринковою лише за умови, коли головним регулятором динаміки економічного зростання стає величина сукупного попиту, а не розв'язання проблем ресурсозабезпечення. Досягнення високого рівня добробуту населення, задоволення потреб споживачів на основі забезпечення необхідної платоспроможності є стратегічним завданням соціально-економічного реформування економіки України.

Сукупний попит, як відображення кінцевих потреб, виступає чинником структурних змін економіки, оскільки має більш соціально-орієнтовану структуру, ніж валовий випуск - менш енерго- та матеріаломістку. Ступінь конструктивності чи деструктивності впливу сукупного попиту на процеси трансформації і господарську динаміку залежить від обсягів сукупних видатків в економіці в цілому, а також від співвідношення окремих видів видатків.

Обсяги і динаміка інвестиційних витрат визначають виробництво і зайнятість в поточному періоді, а також потенціал економіки у майбутному. Кінцеві споживчі витрати визначають не тільки здатність економічної системи задовольняти потреби населення (що також надзвичайно важливо), але за умов позитивної динаміки, формують оптимістичні очікування як споживачів, так і підприємницького сектору і забезпечують керованість економічної системи та цілеспрямованість процесу ринкової трансформації.

Особливість трансформації економіки країн колишнього СРСР (в тому числі і України) полягала в безсистемності проведення економічних реформ, механічному перенесенні на національний грунт теоретичних моделей сукупного попиту країн з розвиненими ринковими відносинами. Так на початку трансформаційного періоду мала місце абсолютизація попиту як єдиної і достатньої рушійної сили ринкових реформ, яка у подальшому змінилася рішучими заходами щодо його обмеження. Все це призвело до затримки запровадження механізмів ринкової саморегуляції, які і до цього часу не набрали необхідних обертів.

Неспроможність запозичених моделей дати позитивні результати на теренах української економіки зумовлює необхідність пошуку власних наукових концепцій, ґрунтовних досліджень процесів формування ефективної структури і обсягів сукупного попиту, що здатні забезпечити стійке економічне зростання та сприяти ринковим перетворенням.

Актуальність дослідження обумовлена значенням процесів формування сукупного попиту для забезпечення економічного зростання і ринкових перетворень, а також недостатньою теоретичною розробленістю цієї проблеми.

Стан наукової розробки проблеми. Дослідження процесів формування ефективного попиту в умовах нестабільного ринкового механізму передусім пов`язані з іменами Дж. Кейнса та його послідовників, зокрема Е. Хансена і П.Семюелсона. Суттєвий внесок в розробку цього питання, особливо з точки зору грошового (монетарного) аспекту, зробив М. Фрідмен. Питання участі попиту в забезпеченні економічного зростання піднімалися в працях Д. Юма, Р. Кантільона, А. Сміта, Д. Рікардо, Т. Мальтуса, Ж.-Б. Сея, М.Тугана-Барановського.

Роль сукупного попиту в процесі трансформації економіки, а також значення окремих складових сукупних видатків розглядається в працях сучасних українських вчених: В. Гейця, М. Звєрякова, Б. Кваснюка, С. Киреєва, І.Лукінова, І. Малого, Б. Панасюка, О. Пивоварського, Т. Приходько, М. Скрипніченко, А.Чухна та інших. Значна увага вищеозначеним питанням приділяється в роботах зарубіжних вчених, зокрема В. Кузнєцова, В. Дубровіна, Я. Корнаї, Дж. Сакса, Л. Терджента, К. Штайльмана та інших.

Однак зазначена проблема в українській науковій літературі залишається недостатньо розробленою. Відсутні праці, в яких би комплексно розглядалися детермінанти сукупного попиту (обсяг якого тривалий час знаходиться в нестабільному стані); недостатньо обґрунтованими є наслідки заходів економічної політики, спрямованої на стимулювання або стримування сукупного попиту в цілому чи окремих його компонентів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою держбюджетної теми № 01БФ040-01 “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділ “Структурні фактори та інституціональні умови економічного зростання в Україні” (номер державної реєстрації 0101U096977). Особистий внесок автора полягає у дослідженні змін у структурі сукупного попиту та умов перетворення державного боргу на фактор економічного зростання.

Мета та завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є визначення і теоретичне обґрунтування критеріїв ефективності сукупного попиту у трансформаційній економіці, аналіз функціональних проявів впливу різноманітних чинників на сукупний попит та визначення інструментів, які можуть використовуватися діючою владою в рамках існуючої господарської системи з метою формування ефективного сукупного попиту (який сприятиме стійкому економічному зростанню та ринковим перетворенням в Україні).

Зазначена мета обумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

розкрити підходи різних шкіл та напрямків світової економічної думки та погляди українських економістів щодо ролі сукупного попиту в різних конкретно-історичних умовах;

запропонувати методику дослідження сукупного попиту з урахуванням його особливих рис у трансформаційний період;

визначити критерії економічної ефективності сукупного попиту у трансформаційній економіці;

розробити класифікацію чинників сукупного попиту у трансформаційний період; сукупний попит ринковий економіка

визначити ступінь впливу окремих чинників на сукупний попит; розкрити передумови і тенденції прояву такого впливу;

проаналізувати практику державного регулювання сукупного попиту у країнах з розвиненою ринковою економікою та в країнах, що перебувають у трансформаційному періоді;

запропонувати методи та засоби впливу на сукупний попит, що можуть бути застосовані в умовах перехідної економіки України.

Об`єкт та предмет дослідження. Об`єктом дослідження є економічна система країни в умовах ринкової трансформації.

Предметом є теорія і практика формування ефективного сукупного попиту в системі відтворення суспільного виробництва.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є системний підхід до визначення закономірностей і особливостей формування сукупного попиту в різних конкретно-історичних умовах. Логіка дослідження передбачає поступовий перехід від визначення поняття ефективного сукупного попиту до розгляду чинників, які на нього впливають; і далі до конкретних пропозицій щодо політики формування ефективного попиту в умовах трансформації економіки.

Теоретичною основою дослідження стало вивчення і історико-еволюційне осмислення тих теоретико-методологічних засад, на яких ґрунтувалися і нині ґрунтуються підходи вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів до проблем формування ефективного сукупного попиту.

При вирішенні поставлених завдань використовуються наступні методи: наукової абстракції - для визначення існуючих закономірностей в еволюції поняття сукупного попиту та підходів до критеріїв його ефективності (розділ 1); методи аналізу і синтезу - для визначення ступеня впливу особливостей поведінки окремих господарюючих суб'єктів на сукупний попит (п. 2.3.); економіко-статистичні та економіко-математичні методи - для дослідження кількісних характеристик сукупного попиту та його детермінантів (п 2.1, 2.2); метод конкретного і абстрактного - для аналізу існуючих заходів державного регулювання процесів формування сукупного попиту та практики їх застосування в різних економічних системах (розділ 3).

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що у роботі з сучасних методологічних позицій проведене комплексне дослідження особливостей сукупного попиту в умовах трансформації економіки України. Це дозволило зробити ряд нових узагальнень і висновків, головними з яких є:

виділено і обґрунтовано відмінності в методології дослідження сукупного попиту між класичним, кейнсіанським і неокласичним (монетаристським) підходами. Методологічна база дослідження розширена за рахунок включення до аналізу процесів формування сукупного попиту у трансформаційний період інституційних чинників (стереотипів споживацької поведінки та інституційних бар'єрів, що знижують еластичність реакції економічних агентів на ринкові регулятори);

теоретично обґрунтовано основні етапи еволюції поглядів на сукупний попит як складову механізму відтворення у трансформаційній економіці, визначено характерні особливості досліджень сукупного попиту на кожному етапі: 1) сукупний попит як ринкоутворюючий чинник; 2) сукупний попит як деструктивний елемент механізму відтворення; 3) стимулювання сукупного попиту як передумова економічного зростання;

сформульовано критерій ефективності сукупного попиту в умовах ринкової трансформації економіки. Вимога ефективності означає забезпечення стійкого економічного зростання (розширене відтворення національного виробництва, відтворення робочої сили на вищому якісному рівні - за ознаками професіоналізму, фізичного здоров'я і психологічного спокою), а також сприяння ринковим перетворенням (розширення сфери конкурентного і обмеження адміністративного ціноутворення, формування довгострокових пріоритетів економічних агентів, що забезпечуватимуть стабільність функціонування ринкових механізмів, зменшення проявів неринкових патологій при розподілі доходів і формуванні витрат). Ефективність сукупного попиту забезпечується позитивною динамікою кінцевих споживчих витрат, що відповідає динаміці ВВП, та еластичною реакцією інвестиційних видатків на зміни у споживчому попиті;

обгрунтовано слабкий рівень залежності динаміки внутрішніх реальних сукупних видатків до динаміки грошової маси та низьку еластичність обсягів капіталовкладень до змін облікової ставки НБУ (на основі розробленої методики виявлення кореляції сукупних видатків у реальному вимірі у відношенні до грошової маси в обігу з використанням агрегованого індексу цін);

визначено чинники зниження платоспроможності економічних агентів та звуження фінансових потоків, що мають спрямовуватися на розширене відтворення (на основі розробленої схеми розподілу валового наявного доходу). Найбільший вплив на звуження сукупного попиту здійснюють витікання частини валового наявного доходу у вигляді “тіньових” заощаджень і неефективних видатків на обслуговування зовнішнього державного боргу, переважання у домогосподарств поточного споживання над майбутнім і рентна поведінка менеджерів підприємств, а також обмежені обсяги банківських кредитів виробничому сектору внаслідок недосконалості заставного законодавства і порядку використання монетарних інструментів;

введено до аналізу сукупного попиту інституційні чинники психологічного і організаційного характеру. Виявлено основні суперечності процесу прийняття рішень про видатки в період ринкової трансформації економіки. З одного боку, довгостроковий вплив традицій і стереотипів споживання робить поведінку економічних агентів нераціональною у нових умовах. З іншого - нестабільність динаміки сукупного попиту, чередування періодів розширення і стискання його обсягів скорочують горизонт прогнозування економічних агентів і заважають формуванню нових раціональних норм поведінки;

виявлено і обґрунтовано зв'язок між ставленням економічних агентів до уряду і результативністю економічної політики управління сукупним попитом. Керованість економічної системи обумовлюється авторитетністю уряду і рівнем когерентності управляючої підсистеми з економічною системою країни в цілому на всіх етапах розвитку останньої. За таких умов політика управління сукупним попитом має еволюціонувати разом з еволюцією процесу трансформації економіки країни (щоб уникнути розбіжностей між екстернальними і інтернальними інституціями);

запропоновано систему економічних, організаційних і правових заходів регулювання ефективного сукупного попиту в умовах ринкової трансформації економіки України.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати можуть бути використані в процесі удосконалення державної політики щодо формування сукупного попиту, при розробці загальнодержавних і регіональних програм розвитку.

Наукові висновки та пропозиції, викладені у дисертації, використовувалися при підготовці НДР за темою “Господарські реформи та їх вплив на економічний розвиток України (друга половина ХІХ - ХХ ст.)” (№ 0198U005022), зокрема в частині розробки проблем сукупного попиту в період сучасної трансформації економіки України в наукових дослідженнях учених-економістів (довідка № 1023-56 від 23 грудня 2003 р.).

Науково-практичні висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використовувалися в Апараті Ради національної безпеки і оборони України при підготовці Стратегії забезпечення економічної безпеки України та Закону України “Про основи національної безпеки України” (зокрема у статтях 6-8: “Пріоритети національних інтересів”, “Загрози національним інтересам і національній безпеці України”, “Основні напрями державної політики з питань національної безпеки”) (довідка № 6/10-1094-62 від 1 жовтня 2003 р.).

Наукові розробки та пропозиції дисертаційного дослідження використовувалися при підготовці аналітичних матеріалів в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України, зокрема при підготовці розділів “Макроекономічне забезпечення стратегії випереджаючого розвитку”, “Стратегія інституційних перетворень” і “Стратегія доходів та підвищення якості життя населення” у проекті Стратегії соціального і економічного розвитку України на 2004-2010 роки (довідка № 22-23/443 від 7 жовтня 2003 р).

Результати та рекомендації дисертаційного дослідження використовувалися Головним управлінням економіки Житомирської обласної державної адміністрації при підготовці Стратегії соціального і економічного розвитку області, зокрема при підготовці підрозділів “Інвестиційна політика. Формування інвестиційного потенціалу, збільшення норми нагромадження та підвищення інвестиційної привабливості області”, “Стратегія розвитку внутрішнього ринку” та “Підвищення загальної та технологічної культури населення, формування ринкового мислення” (довідка № 23/555 від 4 листопада 2003 р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджувалися автором у навчальному процесі в Державному агроекологічному університеті (м. Житомир) під час викладання курсу “Аналіз макроекономічних систем”. Розроблені і затверджені рішенням вченої ради факультету аграрного менеджменту (протокол № 6 від 14 лютого 2003 р.) навчально-методичні розробки для проведення семінарських і практичних занять з дисципліни “Аналіз макроекономічних систем” для спеціальностей “Менеджмент ЗЕД” і “Менеджмент організацій” (довідка № 822 від 9 жовтня 2003 р.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені на науково-практичних і науково-методичних конференціях і семінарах: “Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств” (м. Житомир, 23-25 березня 2000 р.), “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” (м. Київ, 26-27 квітня 2000 р.), “Держава в умовах системної трансформації економіки і суспільства” (м. Київ, 23 жовтня 2000 р.), “Структурні та інституційні фактори економічного зростання” (м. Київ, 20-21 листопада 2001 р.), “Ринкова трансформація аграрного сектору регіону” (м. Житомир, 11 квітня 2002 р.), “Регіональні аспекти ринкової трансформації сільського господарства Німеччини і України” (м. Житомир, 9 жовтня 2002 р.), “Проблеми економічної освіти і науковий прогрес” (м. Кривий Ріг, 21 листопада 2003 р.).

Публікації. Основні положення та результати роботи відображені в 11 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, методичних розробках загальним обсягом авторського матеріалу 5,9 д. а., у т. ч. 6 статей у фахових виданнях (загальним обсягом 2,4 д. а.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 191 сторінці машинописного тексту, містить 9 таблиць і 4 рисунки, а також 3 додатки на 3 сторінках і список використаної літератури (266 найменувань) на 22 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, сформульовані мета і задачі, об'єкт і предмет дослідження, розкриті наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, подається їх впровадження у практику.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження сукупного попиту” - аналізуються досягнення економічної теорії у сфері досліджень сукупного попиту. В дисертації зосереджується увага на вивченні методологічних підходів, що використовуються дослідниками, на щільності зв'язку між змінами сукупного попиту і розвитком економічної системи, а також на детермінантах сукупного попиту (що знаходяться в центрі уваги представників певної економічної школи чи напрямку економічної думки), формулюються критерії ефективності сукупного попиту в умовах ринкової трансформації економіки.

В економічній літературі попит розглядається як складова механізму відтворення суспільного виробництва у зв'язку з пропозицією. На основі принципових відмінностей між теоріями різних шкіл, існуючі підходи до визначення природи попиту поділяються на три напрямки: 1) класичний; 2) кейнсіанський; 3) неокласичний. У роботі зазначено, що формування і вдосконалення вказаних підходів відбувалося у конкретно-історичних умовах і об'єктивно відповідало розвитку виробництва, стану розподілу, динаміці НТП.

Сучасний підхід до вивчення сукупного попиту передбачає використання наукового інструментарію макро- і мікроекономічного аналізу. Синтез відбувається на базі відмови від постулатів “чистої” економічної теорії, досконалої конкуренції, протиставлення виробництва і споживання. Відбувається перехід до концепцій реформування економіки з урахуванням усієї сукупності суспільних відносин (включаючи “психологічний закон” Дж.Кейнса, так званий “ефект Веблена”, вплив “полюсів зростання” Ф. Перру), що не виключають аномалій у процесі ціноутворення, роль держави та інші економічні та неекономічні чинники.

В дисертації відмічається, що інституціональна економічна теорія безпосередньо не досліджує сукупний попит, але має у своєму арсеналі інструментарій, який дозволяє заповнити теоретичні ніші у дослідженнях, врахувавши неекономічні чинники.

Виокремлення впливу психологічних особливостей формування рішень про видатки, виділення стереотипів споживацької поведінки здійснюється за допомогою конкретного вивчення кількісних показників доходів домогосподарств і споживчих видатків, динаміки показників заощадження. Прямі спостереження та математична обробка статистичних даних про динаміку капіталовкладень і процентної ставки виявляє патології і закономірності їх коливань (на основі методології кон'юнктурно-статистичного напрямку традиційного інституціоналізму У. Мітчелла).

Концептуальний підхід Дж. Гелбрейта до підприємницьких і зрілих корпорацій, розмежування їх за ознакою мотивів, що визначають рішення менеджменту, використовується для дослідження процесу формування інвестиційного попиту (який не формалізується у термінах максимізуючої раціональної поведінки, притаманної традиційній економічній теорії).

Дослідження визначили, що розвиток теоретичних ідей трансформаційного періоду (у тому числі стосовно необхідності та методів регулювання сукупного попиту) умовно можна поділити на три етапи, які відрізняються методологічними підходами до дослідження сукупного попиту. Перший етап пов'язаний з демонтажем економічної системи радянського типу. Він розпочався ще наприкінці 1980-х років і характеризувався великим обсягом незадоволеного попиту, передусім споживчого. На цьому етапі сам попит розглядався як ринкоутворюючий чинник.

На другому етапі (1992-1995 рр.), який характеризувався високим рівнем інфляції, надмірний попит почали розглядати як один з основних дестабілізуючих чинників. Важливим завданням економічної теорії і практики ставився пошук ефективних методів стримування надлишкового попиту.

На третьому етапі (починаючи з 1995 р.), коли інфляцію вдалося приборкати, але економічного зростання не відбулося, більшість економістів-теоретиків дійшла висновку про те, що саме обмеженість попиту (як споживчого, так й інвестиційного) є однією з ключових причин надто повільного розвитку багатьох галузей економіки. Тому в центрі уваги дослідників став пошук можливих шляхів збільшення обсягу сукупного попиту як основної передумови пожвавлення економіки.

Серед заходів, що сприяють зростанню сукупних видатків, вчені-економісти виділяють: відновлення за податками стимулюючої і регулюючої функції (поряд з домінуючою фіскальною); зростання заробітної плати і пенсій частково за рахунок грошової емісії (при умові недопущення інфляції), а частково за рахунок зменшення нарахувань на фонд заробітної плати; зменшення кількості посередників, особливо у сфері торгівлі енергоресурсами; підтримка лізингу; стимулювання експорту, зайнятості, а також введення спеціальних грошових замінників (виключно для фінансування капітальних вкладень).

Критичне осмислення існуючих поглядів на роль сукупного попиту в процесі трансформації економіки України дозволяє зробити наступні узагальнення та виділити ряд суттєвих особливостей сукупного попиту, що визначають методологію дослідження сукупного попиту в період трансформації.

По-перше, суттєвий вплив на обсяги, структуру і динаміку сукупного попиту мають три групи чинників. Чинники, що визначають загальну платоспроможність пред'явників попиту мають монетарний характер і проявляються у зміні номінальної платоспроможності (зумовленої зміною кількості грошей в обігу, політикою уряду щодо процентної ставки тощо) та реальної платоспроможності, що визначається динамікою цін. Чинники розподілу сукупного наявного доходу визначають частинні платоспроможності окремих груп пред'явників попиту. Третю групу складають інституційні чинники, що визначаються психологічними особливостями індивідів, які переживають революцію механізму узгодження економічних рішень.

По-друге, у формуванні сукупного попиту домінують поточні інтереси і потреби. Раціоналізація строкової структури потреб не відбувається передусім через неусталеність критеріїв раціональності. В цих умовах поточні кінцеві споживчі витрати відіграють вирішальну роль в економічній динаміці і можуть спричинити як стимулюючий, так і дестабілізуючий вплив.

По-трете, сучасна економічна система містить в своїй основі інформаційно-інтелектуальні технології, знання і докорінно змінює становище людини в суспільстві, підносить її роль і значення. Тому особлива увага має бути приділена соціально-психологічним детермінантам сукупного попиту, які існують у вигляді норм поведінки, звичаїв, традицій, умовних рефлексів, тобто тим неформальним нормам, які (на відміну від формальних) неможливо змінити за короткий час. Не прагнучи до надмірної психологізації економічних досліджень, варто відмітити позитивність використання (поряд із математичними методами аналізу основних економічних показників) певних прийомів соціологічних досліджень.

По-черверте, трансформаційному періоду притаманні недосконалість методик підрахунку показників результатів господарської діяльності, значний ступінь тінізації економічної діяльності і доходів від неї, що навіть при застосуванні “передових” методик розрахунку не гарантує достовірних результатів. Це означає, що теорії мають будуватися не лише на емпіричному економічному матеріалі, а й передбачати перевірку на відповідність соціальним і психологічним детермінантам.

У другому розділі - “Соціально-економічні детермінанти сукупного попиту у трансформаційній економіці” - досліджено вплив монетарних, фіскальних та інституційних чинників на процес формування ефективного сукупного попиту, розкриті передумови і тенденції прояву такого впливу.

Одним з головних детермінантів сукупного попиту є рівень платоспроможності усіх економічних суб'єктів, що визначається монетарними чинниками, зокрема, обсягом агрегату М2 і рівнем банківської процентної ставки. Як показав аналіз, між кількістю грошей в обігу (агрегат М2) та обсягом внутрішніх видатків в поточних цінах існує тісний кореляційний зв'язок.

З метою дослідження зв'язку між кількістю грошей і обсягами видатків в реальному вимірі здійснено коригування обсягів видатків на індекси зростання цін. Емпіричні дані демонструють відсутність відчутного позитивного зв'язку між кількістю грошей в обігу і обсягами сукупних видатків в реальному вимірі (за весь період 1993-2002 рр. коефіцієнт кореляції між вказаними показниками становить -0,544, а за період з 1996 р. він збільшується до 0,53). В дисертації аргументовано доводиться, що причиною низької кореляції реальних значень М2 і сукупного попиту є обмежена здатність національної грошової одиниці виконувати функції грошей через значні обсяги бартерних операцій, дебіторської і кредиторської заборгованості, тривалий період інфляційних очікувань, відставання середньодушового грошового доходу від розміру мінімального споживчого бюджету, значні обсяги соціальних трансфертів в натурі, які звужують сферу ринкового ціноутворення. Зменшення негативних проявів вищевказаних явищ (скорочення за період 1997-2002 рр. частки соціальних трансфертів в натурі з 18 % ВНД до 13 %; частки продукції промисловості, що реалізується за бартерними угодами, з 42 % до 4,4 %; зниження річного темпу інфляції до рівня меншого 20 %; досягнення реальною процентною ставкою позитивних значень) проявилося у посиленні позитивного зв'язку між коливаннями грошової маси в обігу і сукупного попиту у реальному вимірі.

Проведені дослідження дозволили виявити існуючі суперечності у зв'язку між обсягами інвестицій і процентною ставкою. За поточного рівня процентної ставки (який є достатньо високим у відношенні до середнього рівня прибутковості виробничих підприємств країни) спостерігається низька еластичність інвестицій: процентна зміна обсягів інвестицій (зумовлена зміною відсоткової ставки) є значно меншою, ніж зміна самої ставки.

Рис. 1. Схематична крива івестиційного попиту

Такі результати інтерпретуються ступінчастою кривою попиту на інвестиції з великим вертикальним відрізком на цій кривій (Рис. 1). Для переходу з верхнього “горизонтального” відрізку на нижній необхідне суттєве збільшення ресурсів фінансового сектору, передусім через зростання активних форм заощаджень.

Фінансування банківським сектором виробничих інвестицій гальмується не лише через недостатність ресурсів, а й через наявність певних перешкод у вигляді слабкого механізму правового захисту інтересів кредитора у випадку неповернення кредиту. Існуючий порядок використання таких грошових інструментів, як депозитні сертифікати НБУ та операції з державними цінними паперами, обмежує їх обертання лише банківським сектором і фактично “зв'язує” фінансові ресурси цього сектора.

У дисертаційній роботі детально проаналізовано вплив податків на розподіл наявного доходу різними інституційними секторами економіки, що дало змогу виявити наступні тенденції. По-перше, недостатність обсягів активних заощаджень домогосподарств обумовлюється пережитками “економіки дефіциту”, нерівномірністю розподілу доходів, появою нових предметів споживання, а разом з ними і ефекту змагання та наслідування у споживанні, відсутністю довгострокових планів у споживачів і недовірою до фінансових установ. Полегшення податкового тиску на домогосподарства навряд чи призведе до зростання заощаджень. Нестійкий фінансовий стан економіки за відсутності неформальних норм поведінки (притаманних ринковій економіці) спонукає домогосподарства дотримуватися фіксованих розмірів заощаджень, а тимчасові коливання доходів спрямовувати на споживчі витрати.

По-друге, збільшення обсягів власних фінансових ресурсів підприємств стає пріоритетним напрямком стимулювання інвестицій, тому що сектор нефінансових корпорацій має найвищу норму заощадження і найбільшу здатність перетворювати ці заощадження на капіталовкладення. Власні фінансові ресурси мають нижчу вартість, оскільки в ній не міститься частка на компенсацію ризику неповернення кредиту. Це є досить суттєвим в сучасних умовах недосконалості заставного законодавства і процедури банкрутства.

По-третє, власні фінансові ресурси краще трансформуються в інвестиції на розширення виробництва малими та середніми підприємствами, які являють собою підприємницькі корпорації. В таких корпораціях відносини між власником і менеджером є прозорими, право власника є стабільнішим, що сприяє формуванню довгострокових пріоритетів. У зрілих корпораціях (де зв'язки між менеджерами і власниками є не дуже тісними і слабо контрольованими) спостерігається короткострокова рентна поведінка і перших, і других. Менеджерів - внаслідок слабкої контрольованості їх дій, дрібних власників - через безперспективність намагань захиститися від несумлінного менеджменту. За таких умов, вдосконалення захисту прав власника шляхом розробки і впровадження судових механізмів, розвиток фондового ринку (який стане індикатором успішності менеджменту) сприятимуть підвищенню кореляції між наявними фінансовими ресурсами суб'єкта господарювання і обсягами капіталовкладень в розширення виробництва.

По-четверте, державний борг стане джерелом економічного зростання якщо будуть виконуватися наступні умови: приріст державного боргу буде використовуватися на створення капітальних благ; зростання процентної ставки внаслідок державних позик не буде негативно впливати на обсяг капіталоутворення в приватному секторі; відсутня тенденція до інфляції; частка зовнішнього боргу повинна бути некритичною і вся сума боргу (разом з процентними виплатами) є керованою; перевага віддається розміщенню державного боргу у секторі домогосподарств.

В умовах сучасної української економіки державний борг не спричиняє мультиплікативного впливу на сукупний попит з багатьох причин. Головними серед них є: концентрація грошової маси переважно у відносинах між державою та її кредиторами і позбавлення реального сектору платіжних засобів; використання залучених коштів на фінансування поточних споживчих витрат (а не високоефективних інвестиційних проектів), які не можуть забезпечити повернення боргу з процентами; недотримання в період до 1999 р. вимоги зовнішніх запозичень тільки при умові зростання експорту; висока імпортозалежність вітчизняного виробництва.

У третьому розділі - “Система регулювання ефективного сукупного попиту у трансформаційний період” - обґрунтовано напрямки запровадження державної економічної політики, спрямованої на досягнення ефективного сукупного попиту в межах національного господарства України.

Управління попитом (яке є органічною складовою макроекономічного регулювання) полягає у забезпеченні достатнього обсягу сукупного попиту, оптимального співвідношення між його складовими елементами, умов відтворення цих складових у динаміці. Метою управління попитом є досягнення економічного зростання та сприяння ринковим трансформаціям економіки України. Оскільки структура і спосіб організації економіки України остаточно не набули стабільних рис, управління в такій нестабільній системі має здійснюватися з урахуванням її поточних особливостей та спрямовувати зміни в системі у напрямку вдосконалення її структури і способу організації.

Характерними особливостями економічної системи України (які є суттєвими для формування ефективного сукупного попиту) є такі: висока схильність до споживання (яка обумовлена ефектом змагання), значна частка соціальних трансфертів у натуральній формі, відсутність довгострокових пріоритетів у економічних агентів, неефективний корпоративний менеджмент (через слабкий контроль з боку власників), низький ступінь залучення заощаджень домогосподарств до кругообігу, значний і нерівномірний фіскальний тиск на суб'єктів підприємницької діяльності, домінування держави на ринку фінансових ресурсів, відірваність фінансового сектора від виробничого, слабка реакція виробничого сектора на монетарні регулятори, наявність прихованої інфляції витрат, високий рівень вхідних та вихідних бар'єрів на галузевих ринках.

В дисертаційному дослідженні аргументовано доводиться, що серед заходів стимулювання обсягів сукупного попиту мають обиратися ті, які забезпечують чітку трансмісію змін попиту на виробництво. Оптимізація обсягів сукупного попиту має здійснюватися у напрямку зменшення “витікань” з економічної системи у вигляді імпорту, “пасивних” заощаджень, чистих втрат суспільства внаслідок оподаткування, втечі капіталу за кордон.

Критеріями ефективності сукупного попиту в умовах трансформації економіки України обрано: а) умова рівності щорічних темпів приросту кінцевих споживчих витрат і темпів приросту ВВП (збереження стабільної норми споживання при зростаючих обсягах споживчих видатків); б) еластична реакція інвестиційних витрат підприємницького сектору за споживчими витратами на внутрішньому ринку.

Стабілізація норм споживання і нагромадження може бути досягнута шляхом запроваження автоматичної системи соціальних трансфертів, здійснення податкового вирівнювання споживання в часі, мінімізації частки соціальних трансфертів у сукупному доході домогосподарств, переходу до прямих і прозорих методів підтримки підприємств, встановлення інвестиційно стимулюючого оподаткування прибутку підприємств, запровадження ефективної амортизаційної політики, мінімізації частини національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет і спрямовується на виплату процентів за зовнішніми позиками.

Еластична реакція інвестиційних витрат на динаміку споживчих видатків може бути забезпечена шляхом розширення сфери дії вільного ціноутворення на всіх ринках (у тому числі й фінансовому), оптимізації частки державного запозичення, відновлення за монетарними інструментами регулюючих властивостей (через зменшення фіскального і адміністративного “навантаження” таких інструментів і “знешкодження” інфляційного потенціалу методами таргетування інфляції), формування довгострокових пріоритетів у економічних агентів через запровадження відкритої і “жорсткої” (щодо результатів) економічної політики (без радикальних “пожежних” заходів, з широким застосуванням індикативного планування і стратегічного програмування), розвиток фондового ринку та інших ринкових інститутів (які сприятимуть зростанню ефективності корпоративного менеджменту).

Аналіз досвіду макроекономічного регулювання та використання альтернативного інструментарію у розвинутих країнах дозволив визначити переважні напрямки застосування бюджетного і грошово-кредитного інструментарію для досягнення стабільної норми споживання та еластичної реакції інвестиційних видатків на динаміку кінцевих споживчих витрат. Позитивні результати очікуються від бюджетних програм, що здійснюють селективний вплив безпосередньо на домогосподарства (у напрямку формування "середнього класу" зі сталою нормою споживання), орієнтованих на "суспільні інвестиції" та створення однаково сприятливих умов для розвитку усіх форм бізнесу.

Застосування виключно монетарного стимулювання споживчих витрат не може забезпечити необхідної динаміки реального сукупного попиту і потрібної норми заощадження. Разом з тим, подолання інституційних бар'єрів (переважно у сфері фінансових відносин), у поєднанні з утриманням стабільної норми споживання та керованої інфляції, дозволяє оптимістично оцінювати перспективи використання керованого приросту грошової маси для забезпечення адекватного приросту інвестицій.

Важливу роль у процесі формування ефективного попиту відіграє настрій членів суспільства, соціальний спокій, оптимістичність і зваженість прогнозів, які забезпечують результативність економічної політики і одночасно від неї залежать. Це має зобов'язати уряд до використання довгострокового прогнозування і планування та широкого інформування суспільства щодо своїх цілей. При цьому, гнучке дискреційне регулювання кон'юнктурних коливань вважається менш ефективним (з огляду на недосконалість формальних механізмів його здійснення і низьку довіру до органів управління). Активна економічна політика має проявлятися у створенні умов для формування визначених пропорцій.

ВИСНОВКИ

Сукупний попит і сукупна пропозиція можуть виступати рушіями розвитку і зростання економічної системи в різних конкретно-історичних умовах. Перевага сукупної пропозиції виявляється за наявності потужних чинників пропозиції: НТР, нові дешеві ресурси, тощо. В інших випадках економічне зростання забезпечує позитивна динаміка сукупного попиту. В умовах зміни структури, способу організації і мети функціонування економічної системи позитивну динаміку сукупного попиту забезпечують чинники загальної платоспроможності всіх економічних агентів (монетарні) та чинники розподілу платоспроможності: між інституційними секторами (фіскальні) і між періодами часу (інституційні, переважно психологічні). За умов еластичної сукупної пропозиції позитивна динаміка розвитку економічної системи досягається переважно через стимулювання загальної платоспроможності. Трансформація моделі економіки країни визначає сукупну пропозицію як нееластичну, тому дуже важливою є проблема розподілу використовуваного доходу і ефективної структури сукупного попиту та підтримка її у динаміці.

Існуюча структура сукупного попиту склалася стихійно, відповідає аналогічній структурі розвинутих країн, тому може вважатися природною: 80% доходу витрачається на задоволення поточних потреб, 20 % - майбутніх.

Враховуючи недосконалість механізму координації рішень економічних агентів (не ринковий, не ієрархічний) важливо забезпечити керованість економічної системи. Більшою передбачуваністю і більшим впливом на психологічний спокій суспільства (а отже і на керованість системи) характеризується динаміка споживчих витрат.

Соціальна значущість споживчих витрат обумовлює необхідність вибору саме їх в якості основного керівного агрегату. Достатність керування споживчих витрат визначається тим, що інвестиційні витрати залежать від споживчих, оскільки останні визначають їх прибутковість та величину заощаджень (що виступають джерелом фінансування інвестицій).

Дослідивши вплив різних інструментів економічної політики на складові сукупного попиту, зроблено висновок, що для формування ефективного сукупного попиту необхідно фіскальними важелями забезпечити позитивну динаміку споживчих витрат на основі стабільної норми споживання і заощадження; за рахунок інституційних змін забезпечити перетворення заощаджень у інвестиції; монетарними важелями стимулювати платоспроможність пред'явників інвестиційного попиту і таким чином - необхідну динаміку інвестицій.

В умовах недосконалого координуючого механізму управлінські заходи можуть мати неоднозначну реакцію з боку економічних агентів, на яких вони розраховані через психологічні особливості економічної поведінки в період трансформації, такі як переважання поточних пріоритетів, орієнтація на отримання ренти (а не доходу), нехтування формальними нормами і законами, ефект “змагання”, що особливо потужно проявляється за високої нерівномірності розподілу доходів. Тому програма економічної політики повинна містити три групи заходів: інформативні, які дозволяють визначити, “що треба робити”; стимулюючі, які заохочують робити саме “це”; антистимули, “щоб не робити інакше”.

Запропонована Концепція формування ефективного попиту в Україні, яка визначає головну мету та основні принципи формування і управління ефективним попитом в Україні у трансформаційний період, має на меті створення умов стабільного розвитку економіки країни на ринкових засадах.

Концепція передбачає досягнення наступних цілей.

1. Стабілізація динаміки споживчих витрат на рівні 3-5 % щорічного приросту, що відповідатиме темпу економічного зростання та середній нормі споживання на рівні 80 %; стимулювання працездатних індивідів до отримання самостійно зароблених доходів; стимулювання вкладень в людський капітал та “активних” заощаджень; індексація обсягів соціальних трансфертів відповідно до темпів економічного зростання.

2. Стимулювання діяльності страхових, пенсійних та пайових фондів, забезпечення їх фінансовими ресурсами у вигляді заощаджень фізичних та юридичних осіб.

3. Перехід до системи прямих і прозорих методів надання державної фінансової підтримки підприємствам за умов економічної доцільності такої підтримки. Критерієм доцільності має передусім виступати наявність попиту на продукцію підприємства.

4. Вирівнювання діяльності підприємств, що орієнтовані на внутрішній і зовнішній ринки; зменшення податкових втрат пільгового характеру у зовнішній торгівлі; усунення елементів податкової системи, що спотворюють умови конкуренції експортно- та внутрішньоорієнтованих сегментів ринку за ресурси та умови господарювання.

5. Нормалізація відтворювальних пропорцій у виробничому секторі економіки, заборона будь-якої централізації нарахованих амортизаційних коштів, запровадження інвестиційних податкових кредитів і динамічної регресивної моделі оподаткування прибутків підприємств (в залежності від ефективності інвестиційної діяльності).

6. Вдосконалення існуючих та розробка нових форм і механізмів трансформації національних заощаджень в інвестиції, розширення спектру фінансових послуг, активізація діяльності невеликих акціонерних товариств по залученню коштів місцевих інвесторів на фондовому ринку, стимулювання розвитку регіональних відділень фондового ринку, консорціального кредиту і промислово-фінансових груп (ПФГ).

7. Закріплення за монетарними інструментами функцій регуляторів динаміки інвестицій; формування еластичної реакції видатків приватного сектора до дії монетарних регуляторів; оптимізація структури грошової маси в нарямку зменшення частки М0 до 10 %, а М1 до - 25 %; приведення у відповідність фактичних темпів інфляції з очікуваними 12-15 % на рік; вивільнення прихованого інфляційного потенціалу (шляхом зрівноваження протягом 3-х наступних років динаміки попиту і пропозиції грошей).

8. Оптимізація обсягів і структури державних боргових зобов'язань, наближення обсягів державних заощаджень до інвестицій, приведення у відповідність доходності державних боргових зобов'язань з темпами економічного зростання, стабілізація і зменшення суми державного боргу.

9. Організація при державних навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації (що мають спеціальності економічного і правового спрямування) мережі консультативних та інформаційних служб правового і економічного характеру з метою надання суб'єктам підприємницької діяльності, власникам підприємств та звичайним акціонерам інформативної допомоги (для вдосконалення специфікації і захисту прав власності та забезпечення ефективнішої діяльності корпоративного менеджменту).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях

Сайкевич М. І. Вплив інституційних факторів на споживчі витрати домогосподарств // Фінанси України. - 2001. - № 4. - С. 3-8. (0,4 д.а.)

Сайкевич М. І. Сукупний попит у механізмі суспільного відтворення // Економіка АПК. - 2001. - № 8. - С. 34-37. (0,3 д.а.)

Сайкевич М. І. Еволюція теорій попиту в контексті розвитку економічних систем // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. Випуск 49. - 2001. - С. 55-58. (0,4 д.а.)

Сайкевич М. І. Інвестиційні рішення в підприємницьких корпораціях та їх вплив на сукупний попит // Малий та середній бізнес. - 2001. - № 3-4. - С. 31-33. (0,3 д.а.)

Сайкевич М. І. Формування заощаджень і оподаткування доходів громадян //Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 11. - С. 29-33. (0,5 д.а.)

Сайкевич М.І. Теоретичні засади інвестиційної активності у період системної трансформації // Вісник Державного агроекологічного університету. - 2003. - № 2. - С. 117-124. (0,5 д.а.)

В інших виданнях

Сайкевич М.І. Вплив аграрної політики на сукупний попит: теоретичний аспект // Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств (матеріали науково-практичної конференції 23-25 березня 2000 р.) Житомир: ДАУ, 2001. - С. 56-58. (0,2 д.а.)

Сайкевич М.І. Аналіз макроекономічних систем: Навчально-методичні розробки для проведення семінарських і практичних занять (для студентів спеціальностей “Менеджмент ЗЕД” і “Менеджмент організацій”). - Житомир: ДАУ, 2003. - 30 с. (1,7 д.а.)

Сайкевич М.І., Сайкевич О.Д. Історія економічних вчень: Методичні рекомендації для проведення семінарських занять (для студентів економічних спеціальностей).- Житомир: ДАУ, 2003. - 29 с. (автором написано теми 6-10. - С. 15-28) (0,8 д. а.)

Сайкевич М.І., Сайкевич О.Д. Тести з курсу “Історія економічних вчень” (для студентів економічних спеціальностей). - Житомир: ДАУ, 2003. - 24 с. (автором написано теми 6-10. - С. 12-24) (0,6 д. а.)

Сайкевич М.І. Інтернальні інституції в контексті загальнолюдського прогресу // Проблеми економічної освіти і науковий прогрес (матеріали міжвузівської науково-методичної конференції 21 листопада 2003 р.) Кривий Ріг: КТУ, 2003. - С. 156-158. (0,2 д.а.)

АНОТАЦІЯ

Сайкевич М. І. Формування ефективного сукупного попиту в умовах ринкової трансформації економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню процесу формування ефективного сукупного попиту та його регулюванню в період ринкової трансформації економіки. У роботі сформульовано критерії ефективності сукупного попиту у період трансформації, які забезпечують стабільність очікувань економічних агентів, керованість економічної системи з боку уряду, еластичну реакцію обсягів інвестиційних видатків по відношенню до змін кінцевих споживчих видатків, а також сприяють ринковим перетворенням. Досліджено на основі як макро-, так і мікроекономічного аналізу, особливості впливу основних груп чинників на обсяги, структуру і динаміку сукупного попиту в умовах трансформаційної економіки. Доведена провідна роль звичок, традицій і стереотипів поведінки економічних агентів у формуванні економічних рішень. Опрацьовані основні напрямки впливу уряду на сукупний попит з метою досягнення його ефективності та подані практичні рекомендації щодо управління сукупним попитом в період ринкової трансформації економіки.

Ключові слова: сукупний попит, ринкова трансформація економіки, критерії ефективності сукупного попиту, еластичність видатків за монетарними змінними, крива інвестиційного попиту, ефект “змагання”, “рентоорієнтована” поведінка, державний борг, економічна політика.

АННОТАЦИЯ

Сайкевич М. И. Формирование эффективного совокупного спроса в условия рыночной трансформации экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию процесса формирования эффективного совокупного спроса и его регулирования в период рыночной трансформации экономики.

В работе выделены и обоснованы различия в методологических подходах к анализу совокупного спроса, свойственные представителям различных экономических школ и направлений; доказано решающее значение положительной динамики совокупного спроса для экономического роста и успешности рыночных преобразований в условиях изменения структуры, способа организации и цели функционирования экономической системы.

Исследования позволили выявить закономерности взаимосвязи между этапом экономической трансформации, теоретическими концепциями спроса, как составляющей механизма воспроизводства, и мерами по регулирования совокупного спроса.

В результате специального анализа особенностей совокупного спроса в условиях рыночной трансформации экономики, сформулированы критерии эффективности совокупного спроса, которые обеспечивают стабильность ожиданий экономических агентов, управляемость экономической системы правительством, эластичную реакцию объемов инвестиций по отношению к изменениям конечных потребительских расходов, а также способствуют рыночным преобразованиям.

На основе макро- и микроэкономического подходов проанализированы особенности влияния основных групп факторов на величину, структуру и динамику совокупного спроса в условиях трансформационной экономики. Рассматриваемые факторы объединены в три группы: факторы общей платежеспособности (монетарные), факторы распределения платежеспособности между институциональными секторами экономики (фискальные) и между временными периодами (институциональные, преимущественно психологические и организационные). Обоснована слабая зависимость динамики внутреннего реального спроса от динамики денежной массы в обращении (из-за неспособности национальной денежной единицы в полной мере выполнять функции денег) и низкая эластичность объёмов капиталовложений к изменениям учетной ставки НБУ. Последнее объясняется наличием вертикального разрыва на кривой инвестиционного спроса, который разделяет инвестиционные ресурсы, задействованные на финансовом рынке и в сфере реальных инвестиций. Определены причины снижения общей платежеспособности и сужения финансовых потоков, которые должны направляться на расширенное воспроизводство: теневые сбережения, неэффективные расходы по обслуживанию государственного долга, предпочтение текущего потребления над будущим у домохозяйств, рентоориентированное поведение менеджмента предприятий и ограниченные объёмы банковских кредитов сектору производства, вследствие несовершенной правовой защити кредиторов.

...