Ефективність залучення і використання інвестицій у розвиток економіки регіону

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Інвестиції - один з найбільш важливих і дефіцитних ресурсів економіки регіону, використання якого дозволяє вдосконалити виробництво, підвищити конкурентоспроможність виробленої продукції, створити додаткові робочі місця, що в кінцевому підсумку сприяє зростанню рівня та якості життя населення регіону.

Тому дуже важливо знати, як краще і раціональніше розпорядитися наявними інвестиційними ресурсами, вміти розрахувати їх ефективність, обрати кращі варіанти вкладень, прогнозувати їх наслідки.

Існуючі диспропорції в економічному розвитку регіонів України небезпідставно пояснюються відсутністю або недостатніми обсягами інвестиційних надходжень. Натомість не завжди залучені в економіку регіону інвестиції приводять до позитивних зрушень в окремих галузях чи господарстві регіону в цілому. Причина цього криється у низькій ефективності використання залучених інвестицій.

Розробка наукових методів залучення інвестицій та формування шляхів підвищення ефективності їх використання як у галузевому, так і в регіональному аспектах знайшла відображення у роботах закордонних та вітчизняних вчених-економістів: М. Фрідмана, Г. Бірмана, С. Шмідта, Л. Дж. Гітмана, М. Джонка, О. Амоші, П. Бєлєнького, І. Бланка, Є. Бойка, В. Геєця, М. Долішнього, М. Козоріз, О. Кузьміна, А. Пересади, М. Туган-Барановського та ін.

Водночас слід констатувати, що в економічній літературі висвітлюються в основному проблеми залучення інвестиційних ресурсів, створення сприятливого інвестиційного клімату і пов'язаного з ним збільшення обсягів інвестицій. Значно менше досліджень і публікацій присвячено питанням підвищення ефективності використання інвестиційного потенціалу регіону. Разом з тим саме цей напрямок аналізу інвестиційної діяльності потребує поглиблених досліджень в умовах обмежених інвестиційних надходжень.

Тому виникла потреба уточнити термінологічний апарат, класифікувати та систематизувати наявні в регіоні інвестиції за відповідними ознаками, визначити суть і зміст інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості, їх місця і ролі у регіональному інвестиційному ринку; удосконалити механізми оцінки і підвищення інвестиційної привабливості регіону; розробити концептуальні підходи щодо залучення та контролю за раціональним та ефективним використанням інвестицій в регіоні.

Детальнішого опрацювання, на нашу думку, потребує аналіз напрямів та заходів регіональної інвестиційної політики, пов'язаних із зміною економічної та соціальної функцій держави, невизначеністю меж державних гарантій і регіональних інвестиційних ініціатив, наявними суперечностями між обсягами виконуваних регіонами функцій і кількістю виділених на ці цілі ресурсів.

Недостатня розробленість та актуальність зазначених питань зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили предмет, об'єкт, мету і конкретні завдання роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методичне обґрунтування напрямів підвищення ефективності залучення інвестицій в економіку регіону та розроблення механізмів їх використання.

Досягнення поставленої мети обумовило постановку і вирішення таких завдань:

- розкриття суті і змісту понять інвестицій та інвестиційної політики України на основі вивчення, селекції й адаптації відповідного понятійного апарату світової науки;

- визначення, обґрунтування та класифікація форм і методів залучення інвестицій в економіку регіону;

- обґрунтування принципів регулювання інвестиційної діяльності в регіоні;

- порівняльний аналіз інвестиційної діяльності в регіонах, оцінка їх інвестиційної привабливості та інвестиційної забезпеченості окремих адміністративно-територіальних одиниць;

- вдосконалення методики оцінки ефективності інвестиційних проектів в умовах трансформаційної економіки;

- обґрунтування концептуальних підходів щодо залучення інвестицій в економіку регіону;

- вдосконалення контролю за ефективністю використання інвестицій.

1. Теоретико-методичні основи інвестиційної політики розвитку регіону

Розглянуто сутність і вплив інвестицій на економічний стан регіону, визначено основні ознаки та здійснено класифікацію форм і методів залучення інвестицій у його розвиток, окреслено та систематизовано принципи регулювання інвестиційної діяльності, що становлять основи регіональної інвестиційної політики.

Узагальнене поняття інвестицій розглянуто в контексті їх взаємозв'язків з процесом трансформації економічних відносин і радикальних змін принципів інвестування, серед яких: перенесення центру ваги інвестиційної активності з держави на приватних інвесторів, поява складної податкової системи, повернення і платність інвестиційних джерел, погашення інвестиційних кредитів за рахунок грошових надходжень від реалізації виробленої продукції, робіт, послуг за проектом і т. ін. За цих умов потрібні механізми раціонального залучення та ефективного використання інвестицій, які, з одного боку, були б орієнтовані на ринкові категорії (відповідно, спиралися б на зарубіжний досвід), а з другого боку, були б адекватні економічній ситуації, що склалася в регіоні, адже гострота проблем адаптації класичних ринкових інструментів зумовлена, в першу чергу, специфічними характеристиками інвестиційної сфери в кожному окремому регіоні.

Для визначення економічної сутності та класифікаційних ознак ідентифікації інвестицій здійснено критичний аналіз фундаментальних вітчизняних та закордонних наукових праць різних історичних періодів господарювання. На основі проведених досліджень визначено, що: інвестиції становлять економічне підґрунтя для прийняття конкретних управлінських рішень щодо реалізації того або іншого інвестиційного проекту; вони "задають" певний рівень інвестування; оцінка ефективності інвестицій слугує основою для формування планів (або регіональних бюджетів) капітальних вкладень, тим самим беручи активну участь у розробці стратегії розвитку пріоритетних напрямків регіональної економіки.

Пропозиції щодо формування та виділення інвестиційного комплексу регіону (ІКР) в окрему підсистему соціально-економічного розвитку дають можливість з нових позицій аналізувати діяльність суб'єктів господарювання, виділяючи специфіку їх функцій та забезпечуючи координацію дій в реалізації інвестування в регіоні.

Доцільну для конкретного регіону структуру ІКР визначатиме сукупність класифікаційних ознак диференціації інвестицій за видами, формами, періодами та методами інвестування. Види інвестицій виділено за такими ознаками: державні, внутрідержавні (регіонального, місцевого рівня), іноземні. Кожен з видів може конкретизуватись за напрямами використання.

Метод інвестування розглядається як інструмент досягнення поставленої мети. Відповідно, методи надання інвестицій диференційовано на прямі, що передбачають наявність двох суб'єктів інвестиційних відносин: інвестор - споживач, і непрямі, які формують інвестиційні відносини інвестора і споживача через посередницькі структури.

На основі запропонованої класифікації інвестицій, в роботі проаналізовано їх вплив на економічний розвиток Львівської області.

Показники інвестицій в основний капітал у Львівській області наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Інвестиції у Львівській області у 1995 - 2003 рр. (млн. грн.)

* трильйонів карбованців

У цілому в Україні інвестиції в основний капітал у 2003 р. становили 51011 млн. грн. і утричі перевищили темпи приросту ВВП. За показником капітальних інвестицій в регіонах Львівська область посідає 7-те місце (300,2 млн. грн., або 4,3% від загальної кількості). Програючи за цим показником м. Києву - 1037,5 млн. грн., Донецькій області - 846,3 млн. грн. та Дніпропетровській області - 607,3 млн. грн., на теренах Західної України Львівська область є лідером (для прикладу, у Закарпатській області цей показник становить лише 90,1 млн. грн., у Тернопільській - 54,2 млн. грн.).

З огляду на роль, яку відіграє прибуток серед власних джерел фінансування інвестицій, було з'ясовано, що загальний прибуток, отриманий підприємствами Львівської області у 2003 р., становить 381,1 млн. грн. Відповідно, 68,6% інвестиційних проектів було профінансовано за рахунок власних коштів підприємств.

Протягом 2003 р. обсяги кредитних вкладень у національну економіку становили 57,3 млрд. грн., збільшившись у 1,6 разу, у т. ч. довгострокових кредитів - у 2,6 разу, причому частка останніх зросла з 28 до 45%. Ця позитивна тенденція спостерігалася й у Львівській області. Сума кредитів, наданих львівськими банками у 2003 р., становила 2001,9 млн. грн., що свідчить про зростання активності банків на кредитному ринку та збільшення прибутковості їх операцій.

Не менш вагомим джерелом, яке справляє істотний вплив на розвиток інвестиційного процесу, є іноземні інвестиції. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 1 січня 2004 р. становив 6657,6 млн. дол. США. Питома вага Львівської області у загальному обсязі іноземного інвестування складає близько 4,8%. В економіку міста Львова спрямовано 186 млн. дол. (61% обсягу інвестицій, вкладених в область), у Стрийський район - 29,2 млн. дол. (9,6%), Яворівський - 25,5 млн. дол. (8,4%), Кам'янсько-Бузький - 9,4 млн. дол. (3,1%), Миколаївський - 7,6 млн. дол. (2,5%), Пустомитівський - 7,2 млн. дол. (2,4%) та м. Трускавець - 11,4 млн. дол. (3,7%).

Упродовж 9 місяців 2004 р. в економіку Львівщини було внесено іноземних інвестицій на суму 47,3 млн. дол. США, що на 20,8% менше порівняно з цим періодом 2003 р. Надані кошти спрямовано у галузі виробництва машин та устаткування - 23,1%, харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів - 15,9%, фінансову діяльність - 11,4%, виробництво деревини та виробів з неї - 6,7%, легку промисловість - 5,4%, сферу гуртової та роздрібної торгівлі і посередництва - 5,3%, галузь наземного транспорту - 4,1%.

За очевидної наявності окремих позитивних зрушень, залишається тенденція дисбалансу між попитом і пропозицією інвестицій на інвестиційному ринку регіону. Пояснюючи цю ситуацію, автор виокремлює притаманні національним умовам два види попиту: потенційний попит і конкретний - як реальна пропозиція капіталу. Аналізуючи за таким підходом інвестиційний потенціал регіону, автор віддає перевагу потенційним інвестиційним ресурсам, що представлені на інвестиційному ринку регіону визначеним обсягом потенційних інвестиційних потреб, задовольнити які можливо за умови впровадження адекватної регіональної політики, що ґрунтується на відповідних принципах.

На думку автора, під принципом регіонального управління інвестиційною діяльністю треба розуміти набір вимог або бажаних результатів (завдань), які необхідно враховувати або прагнути досягнути при формуванні інвестиційної політики регіону, прогнозуванні інвестиційного потенціалу, визначенні пріоритетних щодо спрямованості інвестицій напрямків розвитку економіки регіону.

З огляду на запропонований підхід щодо трактування інвестиційного потенціалу регіону передбачається здійснювати його діагностику і регулювання, спираючись на наступні вихідні методологічні принципи: системний підхід, динамічний підхід, урахування регіональної специфіки, науково-технічного прогресу і ступеня інноваційності розвитку економіки регіону.

Врахування цих принципів дає додаткові можливості органам державної адміністрації щодо впровадження першочергових проектів на території регіону, визначення адресності і раціональних обсягів їх інвестування з огляду на пріоритетність та профільність напрямів регіонального розвитку.

Проведений аналіз завдань та функцій управління інвестиційною діяльністю в регіоні, а також механізмів регіонального регулювання дозволив визначити порядок формування інвестиційної політики в регіоні.

На першому етапі, спираючись на результати економічного аналізу і оцінки розвитку господарського комплексу регіону, здійснюється вибір типу базової стратегії структурних перетворень та інвестиційної політики. На другому етапі визначаються ключові завдання, що становлять сутність і технологічні принципи її побудови. Вони полягають у тому, щоби: розробити концепцію розвитку економіки регіону, на основі якої стане можливим виявити і обґрунтувати коло пріоритетних об'єктів для інвестування в регіоні; сформувати основні напрями інвестиційної політики, метою якої є активізація інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки, зокрема, пошук, формування і концентрація коштів, включаючи отримані з різних джерел інвестування.

Для забезпечення дієвості і результативності регулювання інвестиційної політики в дисертації пропонується запровадження в регіоні системи управління інвестиціями за трьома напрямками, кожний з яких забезпечує вирішення певного кола завдань цієї політики:

регіональний брендинг: створення нормативно-правової бази для залучення інвестицій в регіон; створення регіонального фонду страхування інвестицій; створення спеціалізованого регіонального органу з координації інвестиційної діяльності;

корпоративний брендинг: стимулювання створення інвестиційно активних корпоративних структур і покращання їх іміджу за межами регіону; підтримка перспективних корпоративних структур, виведення їх з мікро- на мезорівень; стимулювання регіональної вертикальної і горизонтальної інтеграції для збільшення гнучкості інвестиційних ресурсів;

фіскальні заходи: інвестиційне податкове кредитування; реструктуризація взаємних боргів; нетарифне регулювання економічних відносин.

2. Аналіз і оцінка ефективності використання інвестицій у регіоні

Здійснено аналіз методичних підходів до оцінки економічної ефективності інвестицій, досліджено сутність та найбільш відомі методи оцінки інвестиційної привабливості регіону, викладено розроблену автором методику оцінки інвестиційної привабливості окремих територіальних одиниць регіону.

Визначаючи важливість всесторонньої оцінки ефективності окремих проектів як одного з головних факторів прийняття рішень як реципієнтами, так і інвесторами, автор проаналізувала теоретично обґрунтовані і перевірені багаторічною вітчизняною і закордонною практикою показники економічної ефективності інвестицій, виявила їх переваги та недоліки, які наочно підтверджено прикладом використання в умовах стабільної ринкової та трансформаційної економіки.

На підставі цього аналізу в роботі запропоновано методичний підхід до оцінки ефективності інвестицій в регіоні.

Використання такого підходу дозволить розв'язати наступні завдання: оцінку поточного стану інвестиційної діяльності у країні та регіонах; порівняльний аналіз інвестиційної ситуації в різних регіонах; визначення факторів, що справляють позитивний та негативний вплив на інвестиційну діяльність у регіонах.

При аналізі інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості регіону автор підкреслює, що перший є узагальнюючою характеристикою інвестиційної діяльності і становить в основному передумови для її здійснення. Натомість інвестиційна привабливість виступає критерієм ефективності цієї діяльності.

При цьому автор відзначає таку особливість підходів до кількісної оцінки сприятливості інвестиційного клімату, як наявність причинно-наслідкового взаємозв'язку інвестиційної привабливості й інвестиційної активності: інвестиційна привабливість є узагальненою факторіальною ознакою (незалежною змінною), а інвестиційна активність в регіоні - результативною ознакою (залежною змінною).

Інвестиційна активність регіону визначається як інтенсивність залучення інвестицій в основний капітал регіону.

Інвестиційна привабливість регіону являє собою сукупність різноманітних об'єктивних ознак, засобів, можливостей і обмежень, які обумовлюють інтенсивність залучення інвестицій в основний капітал регіону, і формується двома комплексними факторами: інвестиційним потенціалом регіону та інвестиційними ризиками.

Відповідно пропонується виділяти і оцінювати:

1) інвестиційну привабливість самого регіону (при цьому аналізуються, передусім, правове поле діяльності інвесторів, оподаткування, можливості репатріації прибутку, правовий захист прав інвесторів тощо);

2) інвестиційну привабливість конкретних об'єктів інвестування (аналізується економічне і фінансове становище підприємств і організацій).

На думку автора, інвестиційна привабливість окреслюється оптимальним сполученням і мобілізацією наявних у регіоні сприятливих умов інвестування, тобто засобів і можливостей, які в сукупності обумовлюють потенційний платоспроможний попит та інвестиції в дану країну, регіон, місто тощо.

Таке тлумачення інвестиційної привабливості спирається на загальновизнану, притаманну інвестиційній діяльності ризикованість. Власне ризик, як один з важливих факторів інвестиційного клімату, що оцінює можливість втрати інвестицій і прибутку від них, показує, чому доцільно інвестувати в ці підприємства, галузь, регіон або країну.

У дисертації проаналізовано найбільш відомі оцінки інвестиційної привабливості регіонів, проведені як вітчизняними, так і закордонними центрами та інститутами. Дослідження показали, що більшість з них лише констатує наявний щодо інвестицій стан у регіоні, що не дає підстав для обґрунтування перспектив інвестиційної діяльності, особливо стосовно територіальних одиниць регіону.

Автор вважає, що оцінку інвестиційної привабливості окремого району потрібно здійснювати, аналізуючи ефективність використання виробничих фондів і трудових ресурсів кожного району в розрізі галузей. Головною метою такого аналізу є отримання оцінок відносної ефективності роботи кожного ресурсу в районі і місті з наступним використанням цих оцінок для різних варіантів ранжування і класифікації районів і міст. Бал ефективності в рамках кожної задачі визначається двома способами, що різняться за ступенем урахування специфіки галузі економіки:

спосіб простих середніх, коли в якості першого варіанту бала ефективності береться величина:

, (1)

де ai -розмір ресурсу в і-му районі чи місті; bі -обсяг результату в і-му районі чи місті.

спосіб з врахуванням середньої галузевої віддачі ресурсу. В цьому способі оцінка ефективності ресурсу в районах чи містах використовує середні по всій системі рівні віддачі по галузях економіки відповідного умовного ресурсу. Тому поряд з балами ефективності, які позначені в цьому способі через , визначаються величини wj, що характеризують в середньому по системі кожну з галузей. Оскільки це середня віддача умовного ресурсу по галузі, то повинні виконуватись рівняння:

(2)

Тут у знаменнику правої частини знаходяться витрати умовного ресурсу по j-й галузі в цілому, а в чисельнику - сумарний результат цієї галузі. В свою чергу, бали визначаються з врахуванням цих середніх, тобто за формулою:

(3)

Відношення bij/wj виражає нормативну витрату умовного ресурсу для досягнення результату bij. Сума в чисельнику останньої формули дає нормативну витрату умовного ресурсу для всієї діяльності i-го району чи міста. Вся права частина виражає саме визначення бала ефективності.

Ранжування і класифікація районів і міст здійснюється на різному рівні комплексності: в межах характеристик однієї задачі, в розрізі кожного виду результату (тобто за характеристиками відповідної пари задач) і в цілому за характеристиками обох задач. Визначена таким чином ефективність використання кожного ресурсу дозволяє здійснити ранжування районів за рівнем інвестиційної забезпеченості як головного критерію об'єктивної оцінки інвестиційної привабливості регіону.

Результати ранжування районів Львівської області наведено у табл. 2.

Малий обсяг інвестицій пояснюється низькими середніми галузевими нормативами. Так, нормативи забезпеченості інвестиціями основних фондів становлять в промисловості 46 грн., у сільському господарстві - 7 грн. на мільйон фондів.

Таблиця 2. Класифікація районів за балами ефективності

Перше місце за забезпеченістю виробничих фондів інвестиціями займають Городоцький і Стрийський райони. У групу лідерів також входять Дрогобицький, Сколівський, Яворівський, Самбірський і Жидачівський райони.

За забезпеченістю інвестиціями трудових ресурсів Стрийський район на другому місці, а на першому Сколівський. Далі йдуть Турківський, Яворівський та Кам'янко-Бузький райони.

За сукупністю двох показників перше місце займає Стрийський район. За ним йде Сколівський, до групи з порівняно доброю забезпеченістю інвестиціями можна віднести Городоцький, Дрогобицький, Яворівський, Кам'янко-Бузький і Пустомитівський райони. Ще 7 районів формують групу із середньосприятливою ситуацією.

3. Шляхи підвищення ефективності інвестиційної діяльності в регіоні

Подає методичні напрацювання автора стосовно підходів до активізації інвестиційного процесу в регіоні, розкриває основні напрямки підвищення ефективності залучення і використання інвестицій.

У нинішніх умовах інвестор при прийнятті рішення про інвестування робить вибір не між регіонами, а між регіоном, який він добре знає, і процедурою розміщення коштів у ліквідні цінні папери на фінансовому ринку. Тому в умовах існуючих високих ризиків за залучення капіталів регіонам доречніше змагатися не стільки між собою за абсолютними показниками рентабельності капіталовкладень, скільки намагатися підтримувати норму прибутку в регіоні не нижче, ніж норма прибутку (доходність) на фінансовому ринку, і відповідати прийнятному для даного інвестора рівню ризиків.

Відповідно, сприятливість інвестиційного клімату при цьому залежить від взаємодії суб'єктів інвестиційної діяльності, ефективність якої визначатиметься розвитком як у межах регіону, так і в країні в цілому такого фактора, як інвестиційне партнерство головних учасників інвестиційного процесу (держави, реального та фінансового секторів економіки), суть якого полягає у визначенні і дотриманні кожним з учасників відповідних погоджених правил і норм поведінки, а його реалізація приведе до зростання рівня довіри до державної та регіональної інвестиційної політики і узгоджених дій партнерів стосовно один до одного.

Аналізуючи регіональні інвестиційні проекти з огляду залучення і комбінування наявних ресурсів автор запропонувала, як один з організаційних заходів формування сприятливого інвестиційного клімату, модель забезпечення інтегрованого фінансово-інвестиційного процесу в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Дієвості та ефективності цієї моделі сприятиме координація дій всіх учасників інвестиційного процесу, мета якої - мобілізація і раціональне використання інвестиційного потенціалу регіону, консолідація інвестиційних ресурсів у напрямі реалізації інвестиційних пріоритетів регіонального розвитку.

Окреслені механізми партнерства та координації становлять підґрунтя для формування відповідного регіонального механізму управління інвестиційною діяльністю, ефективність функціонування якого забезпечить реалізацію ключових напрямів регіональної інвестиційної політики, серед яких: заходи з покращання інвестиційного клімату, підвищення платоспроможності регіону, підвищення конкурентоспроможності регіону і сприяння розвиткові бізнесу, стимулювання стратегічних інвесторів щодо розміщення основного бізнесу на території регіону, створення більш сприятливого іміджу регіону.

Застосування для залучення інвестицій порівняльних переваг регіону дозволяє: по-перше, ефективніше використовувати наявний у регіоні природно-ресурсний та людський потенціали; по-друге, розвивати конкурентне середовище і конкурентоспроможні виробництва; по-третє, прискорити структурну перебудову економіки регіонів і країни; по-четверте, розвивати інтеграцію і налагоджувати міжрегіональні і зовнішньоекономічні зв'язки. Отриманий ефект полягатиме в рості валового регіонального продукту.

Пропонуючи конкурсний підхід до відбору інвестиційних проектів та їх інвесторів, автор вважає доцільним запровадити протекціоністський інвестиційний кредит (відсоток по ньому не повинен перевищувати 1% річних) як механізм заохочення інвестиційних проектів соціального розвитку регіону. Для заохочення підприємств і організацій щодо інвестування соціальних проектів пропонується компенсувати такі інвестиції з боку регіону у формі податкових заліків, з визначенням порядку заліку фінансових витрат підприємства (організації) у податкові платежі. Введення протекціоністського інвестиційного кредиту і податкових заліків сприятиме більш широкому використанню принципу адресної фінансової винагороди в рамках державної підтримки окремих підприємств і галузей і надання їм податкових та інших пільг.

В основу концепції розробки інвестиційної політики регіону, поряд із активізацією базових факторів, що визначають порівняльні переваги регіону, пропонуються розробка і реалізація індивідуальних щодо стратегічних, прямих фінансових і портфельних інвесторів програм.

При цьому в роботі підкреслюється, що усі запропоновані заходи регіональної інвестиційної політики та концептуальні підходи до залучення інвестицій, покладені в її основу, приведуть до підвищення ефективності інвестиційної діяльності в регіоні лише за умови постійного досконалого контролю за використанням інвестицій.

В роботі досліджено, з огляду на доцільність використання на різних етапах життєвого циклу інвестиційного проекту, доінвестиційний, поточний та післяінвестиційний види контролю, визначено відповідні завдання, засоби їх виконання, специфічні функції, методи і процедури проходження кожного з них.

Як механізм ініціювання розробки ефективних інвестиційних проектів у регіоні пропонується використовувати постаудит, за допомогою якого з'ясовувати, наскільки результати реалізації інвестиційного проекту збігаються зі стратегічними завданнями, які він має реалізувати, виявити причини невиконання для внесення коректив до вже існуючих проектів і отже, поліпшити якість прийнятих і майбутніх інвестиційних рішень.

Висновки

інвестиційний трансформаційний територіальний

Результатом дослідження є наступні висновки теоретичного і науково-практичного спрямування.

1. В умовах стабільного розвитку економіки інвестиції відіграють важливу роль у здійсненні індивідуального і суспільного відтворення, оскільки забезпечують економічне зростання; дають можливість формувати структуру національної економіки, яка відповідає умовам кон'юнктури; використовуються господарюючими суб'єктами для досягнення стабільності виробництва і конкурентоспроможності; сприяють впровадженню досягнень науково-технічного прогресу; допомагають забезпечити неухильне зростання рівня і якості життя як мети розвитку суспільства.

2. В окрему підсистему соціально-економічного розвитку регіону виділено "інвестиційний комплекс регіону" (ІКР), який становить сукупність суб'єктів господарювання та організаційних структур регіону, діяльність яких спрямована на акумуляцію фінансових ресурсів, їх розміщення та використання у різних галузях економіки з метою забезпечення процесів економічного зростання і розвитку територій, що дозволяє з нових позицій аналізувати діяльність суб'єктів господарювання, виділяючи специфіку їх функцій та забезпечуючи координацію дій в реалізації спільної мети.

3. З метою виявлення та подальшої активізації додаткових можливостей органів державної адміністрації щодо впровадження першочергових проектів на території регіону, визначення адресності і раціональних обсягів їх інвестування з огляду на пріоритетність та профільність напрямів регіонального розвитку пропонується використовувати наступні методологічні принципи діагностики економічного стану регіону: системний підхід, динамічний підхід, урахування регіональної специфіки, врахування науково-технічного прогресу і ступеня інноваційності розвитку економіки регіону.

4. У процесі аналізу інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості регіону важливо усвідомлювати, що перший є узагальнюючою характеристикою інвестиційної діяльності в регіоні - становить в основному передумови для її здійснення, тоді як інвестиційна привабливість виступає критерієм ефективності цієї діяльності і визначається оптимальними умовами інвестування, які в сукупності обумовлюють потенційний платоспроможний попит на інвестиції в дану країну, регіон, місто тощо.

Інвестиційну привабливість слід трактувати як поєднання ефективності інвестиційних вкладень, їх безпеки та наявності довгострокових економічних перспектив (сталий економічний розвиток регіону), що в подальшому надає можливість інвестору оцінити не тільки місцеві вигоди від здійснення інвестицій, але й перспективні наслідки реалізації інвестиційних проектів, що особливо важливо з позицій довгострокового управління розвитком економіки.

5. Для аналізу інвестиційного стану всередині регіону пропонується розроблена методика, в основі якої лежить бальна оцінка виробничих фондів і трудових ресурсів кожного району за їх порівняльною ефективністю з точки зору інвестицій, яка дає можливість здійснити ранжування районів за рівнем інвестиційної забезпеченості як головного критерію об'єктивної оцінки інвестиційної привабливості регіону.

6. Інвестиційний процес у регіоні забезпечується функціонуванням його інвестиційного комплексу і відповідною регіональною інвестиційною політикою, що формується згідно з обраною в регіоні моделлю інвестиційного розвитку.

Відповідно, здійснювані в регіоні проекти доцільно розділити на дві групи: перша з них - це інвестиційні проекти, що здійснюються головним чином на базі інвестиційного комплексу регіону з використанням внутрішніх інвестиційних ресурсів як держави, так і регіону з емісією грошей пропорційно їх наявності, а продукція і послуги - кінцевий підсумок таких інвестицій - цілком орієнтуються на внутрішній, зокрема, регіональний, ринок і відповідне забезпечення економічного зростання і розвитку регіону.

Друга група орієнтована на зовнішній ринок і на істотну добавку до внутрішніх інвестиційних ресурсів зовнішніх інвестиційних ресурсів, які повинні бути надійно захищені широким спектром заходів державного протекціонізму. Такі проекти повинні забезпечити впровадження новітніх технологій з огляду на подальший розвиток у регіоні пріоритетних галузей народного господарства.

7. Як один із основних елементів регіонального механізму управління використанням інвестиційних ресурсів доцільно запровадити координацію інвестиційної діяльності в регіоні як засіб мобілізації і раціонального використання інвестиційного потенціалу, консолідації інвестиційних ресурсів у напрямі реалізації інвестиційних пріоритетів регіонального розвитку. Розв'язання завдань координації інвестиційної діяльності і покращання інвестиційного клімату забезпечить сформована в регіоні інформаційна система з такими функціями: спостереження, аналіз і прогноз інвестиційних процесів на території регіону. Це забезпечить досягнення максимальної повноти і прозорості інформації стосовно функціонування регіонального ринку для потенційного інвестора та створення іміджу замовника як надійного інвестиційного партнера.

Література

1. Гомольська В.В. Комерційні банки в інфраструктурі фондового ринку. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова інфраструктура і зовнішньоекономічна діяльність регіонів (Щорічник наукових праць). - Львів: ІРД НАНУ, 1998. - Вип. V. - С. 56-69 (0,91 д.а.).

2. Гомольська В.В. Організаційно-економічні основи формування біржі в Україні. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні аспекти розвитку підприємництва (Щорічник наукових праць). - Львів: ІРД НАНУ, 1998. - Вип. VІІ. - С. 190-195 (0,35 д.а.).

3. Гомольська В.В. Шляхи залучення інвестицій в інновації на регіональному рівні. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності (Щорічник наукових праць). - Львів: ІРД НАНУ, 2000. - Вип. ХІІ. - С. 184-190 (0,42 д.а.).

4. Гомольська В.В. Інвестиційна політика України в період трансформації економіки // Регіональна економіка. - 2001. - №3. - С. 237-244 (0,56 д.а.).

5. Гомольська В.В. Вплив податків на стимулювання інвестиційної діяльності. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Податкова та фінансово-кредитна політика держави та механізми її реалізації в регіонах України (Щорічник наукових праць). - Львів: ІРД НАНУ, 2001. - Вип. ХХІV. - С. 145-152 (0,49 д.а.).

Размещено на Allbest.ru