Управління розвитком інноваційно-інвестиційних систем на залізничному транспорті України: теорія і практика

Комерціалізація інновацій потребує розвиненого інноваційного ринку та необхідної інфраструктури, функціонування якої сприяє ринковій реалізації інноваційної продукції. Для прискорення процесів комерціалізації інновацій на залізничному транспорті необхідно: створити умови та механізми формування галузевих інноваційних структур; розробити та впровадити економічні механізми підтримки інноваційної інфраструктури, а також забезпечити її організаційну підтримку; розробити законодавче та нормативно-правове забезпечення подальшого розвитку інноваційної діяльності в галузі.

Становлення та розвиток інноваційно-інвестиційних утворень на різних рівнях інтеграції інноваційно-орієнтованих суб'єктів господарювання (ФПГ, технопарк, технополіс і т. ін.) виступають як основою створення ІІС, так і інструментом їхнього подальшого розвитку, що в свою чергу прискорює технологічне оновлення залізничного транспорту. Ініціація інноваційного процесу та вплив на технологічний розвиток здійснюється через організаційно-економічні механізми, які є системою дії організаційно-економічних заходів, що виявляються в організації, плануванні та стимулюванні розробки і впровадження інновацій. Дія механізму інноваційного розвитку проявляється в зародженні та функціонуванні інноваційно-орієнтованих структур типу бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів тощо, які виступають центрами економічного зростання. Складовими організаційно-економічного механізму є: організаційно-економічні методи ініціації та підтримки інноваційного розвитку; організаційно-економічні важелі активізації інноваційної діяльності; нормативно-правове та інформаційне забезпечення.

Організаційно-економічні методи включають: планування та прогнозування наукових досліджень та розробок, їх організацію та проведення, інвестування, стимулювання та ін., а важелі виступають засобами дії або впливу організаційно-економічних методів на інноваційний розвиток суб'єктів господарювання. Організаційно-економічними важелями виступають такі показники, як прибуток, доход, ціна, дивіденди, відсоткові ставки, рівень та якість надання транспортних послуг, конкурентоспроможність тощо. Ефективна діяльність ІІС, які включають складові механізму управління інноваційним розвитком, визначає темпи технологічного відновлення та розвитку залізниць.

Четвертий розділ “Розвиток інноваційно-інвестиційних систем на залізничних підприємствах” визначає основні проблеми та чинники розвитку ІІС. Слід зазначити, що проблеми розвитку ІІС пов'язані зі створенням та удосконаленням діяльності інноваційних та інвестиційних підсистем. Що стосується інноваційної, то основні проблеми пов'язані: з розвитком відповідної інфраструктури; підвищенням результативності роботи наукових установ, дослідних та конструкторських підрозділів підприємств; підвищенням мотивації наукової діяльності, престижу та статусу вчених, раціоналізаторів, винахідників; з організацією забезпечення інноваційної діяльності; створенням відповідної нормативно-правової бази.

Прискорення розвитку інвестиційної підсистеми потребує розробки дієвих механізмів залучення коштів та ефективних схем фінансування галузевих проектів і програм; створення фондів венчурного фінансування проектів; інтеграції кредитно-фінансових установ - банків, страхових компаній, інноваційних фондів тощо у відповідну інвестиційну підсистему; створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення фінансових ресурсів на оновлення основних фондів залізниць.

Розвиток ІІС пов'язаний також з розробкою та впровадженням нових методів управління інноваційно-інвестиційними процесами. Організація за новими схемами та механізмами інноваційно-інвестиційних процесів і їх управління, впровадження нових технічних засобів, інформаційних та комунікаційних технологій суттєво розширюють технологічні можливості ІІС.

Розвитку ІІС сприяють зовнішні та внутрішні чинники. До зовнішніх чинників відносяться: науково-технічні (розвиток науково-технічного прогресу); технологічні (необхідність створення нових технологій, машин та устаткування); економічні (фінансове забезпечення інноваційних процесів). Внутрішні чинники: організаційно-управлінські (удосконалення організації і управління інноваційними й інвестиційними процесами); техніко-технологічні (впровадження прогресивних технологій та засобів автоматизації); методологічні (застосування нових підходів та методів при здійсненні інноваційно-інвестиційних процесів), комерційні (реалізація прибуткових проектів з високою віддачею на вкладений капітал).

Як показали дослідження, розвиток ІІС є закономірним, послідовним, цілеспрямованим і безперервним процесом нарощування їх техніко-технологічних та економічних можливостей по інтенсифікації оновлення основних фондів залізниць. Розвиток ІІС може здійснюватись за екстенсивною та інтенсивною схемами. Екстенсивна схема не передбачає якісних змін в засобах та технології реалізації інноваційних та інвестиційних процесів. За інтенсивною схемою розвиток ІІС супроводжується впровадженням нових засобів та технологій інтенсифікації інноваційно-інвестиційних процесів, застосуванням нових організаційних технологій по їх управлінню тощо.

При цьому будь-якому досягнутому етапу розвитку відповідає якісно новий стан ІІС, що відбивається у вигляді таких змін, як склад системи, ступінь впровадження нових технічних засобів та технологій, рівень управління тощо. Розвиток ІІС пов'язаний також і з витратами матеріальних, трудових, інтелектуальних фінансових та інших видів ресурсів на створення технічних, технологічних і інформаційних засобів для ефективної реалізації інноваційних процесів.

Як показали дослідження, процес розвитку ІІС здійснюється під впливом зовнішніх та внутрішніх протиріч. Внутрішні протиріччя характеризують взаємодію та боротьбу протилежностей при створенні інновацій, їх взаємозв'язок та взаємозалежність з інвестиціями. Вирішення цих протиріч обумовлює перехід на якісно новий рівень інноваційних розробок, суттєво підвищує ефективність інноваційного пошуку, збільшує можливості інвестиційного забезпечення інновацій та ін., що врешті решт визначає появу ІІС з розширеними відновлювальними можливостями.

Зовнішні протиріччя визначають хід процесу створення інновацій, їх рівень та спрямованість, а також умови залучення інвестиційного капіталу. Прогресивному розвитку ІІС сприяють зовнішні протиріччя, які прискорюють інноваційні та інвестиційні процеси в галузі. Такі протиріччя обумовлюють наявність диспропорцій в розвитку ІІС. Міра протиріч служить основною передумовою переходу від існуючих схем та механізмів організації інноваційно-інвестиційних процесів до більш прогресивних і нового стану розвитку ІІС. Головним виступає протиріччя між зростаючими потребами інноваційного розвитку і рівнем інвестиційного забезпечення.

Темпи інноваційного розвитку економіки залежать від зростання функціональних можливостей ІІС різних рівнів. При цьому важлива узгодженість їх функціонування, що припускає взаємодію ІІС різних рівнів. Наприклад, накопичений науковий потенціал ІІС національного та галузевого рівня у вигляді ідей та розробок проявляється в рамках корпоративних ІІС.

Дослідження процесів кластеризації на залізничному транспорті, як одного з видів горизонтальної інтеграції суб'єктів господарювання на основі технологічної агрегації виробництв, показує їх доцільність з точки зору об'єднання зусиль в сфері інноваційного відновлення. Концепція “кластера” для інноваційного розвитку економіки залізничного транспорту є ефективною формою прискорення інноваційно-інвестиційних процесів за умов реалізації функцій ІІС, що створюється на їх базі.

В роботі обґрунтоване сучасне поняття “ІІС залізничного транспорту”, як нової економічної категорії, яка покликана зайняти особливе місце серед сукупності нових понять в економіці транспорту, що сприяє забезпеченню синтезуючої функції в науковому пізнанні відновлювальних процесів, підвищує упорядкованість одержаних знань, фіксації досягнутого рівня наукових розробок.

Поняття “ІІС залізничного транспорту”, як нова економічна категорія, враховує ефективні складові розвитку і виступає теоретичним підґрунтям сучасного наукового підходу до реалізації інноваційної моделі розвитку. Цьому поняттю властиві також і такі ознаки, як взаємодія, взаємозв'язки та взаємовідношення, що обумовлюються сутністю та призначенням складових системи, характером реалізації їхніх функцій. Вказані ознаки проявляються в результаті реалізації інноваційно-інвестиційного процесу, спрямованого на технологічний розвиток залізничного транспорту.

Результати досліджень показали, що тільки комплексний підхід до відновлення основних фондів залізниць забезпечує найбільш ефективне вкладення капіталу; це пов'язано з тим, що сумісна експлуатація спрацьованої та нової техніки не дозволяє реалізувати закладені експлуатаційні можливості інноваційної продукції.

Комплексне відновлення основних фондів залізниць потребує чіткої координації як інвестиційних, так і інноваційних процесів, що відбивається на характері діяльності ІІС, посилюючи одночасно організаційну складову інноваційного розвитку; в цих умовах забезпечується взаємодія суб'єктів господарювання різних галузей економіки. Міжгалузевий характер процесу відновлення сприяє комплексоутворюючим процесам, створенню міжгалузевих інтегрованих систем. Це стосується взаємодії науково-дослідних організацій галузі з підприємствами транспортного машинобудування, будівельного комплексу і т.ін.

Комплексоутворюючі процеси за участю ІІС проявляються в технологічній єдності ланок інноваційного ланцюга, які охоплюють стадії фундаментальних та прикладних досліджень, дослідно-конструкторські роботи, технологічну підготовку виробництва та виготовлення дослідних зразків (партій), тиражування, тобто промислове виготовлення (дифузія інновацій) і комерційну реалізацію, що є втіленням теорії ІІС в практику відновлювального процесу.

Комплексоутворення має об'єктивний характер і здійснюється на різних етапах розвитку науки і виробництва по-різному, виходячи з соціально-економічних умов, рівня розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу.

На основі поглиблення спеціалізації, кооперування і комбінування суб'єктів інноваційної, інвестиційної та виробничої сфер формуються об'єднання галузевого і міжгалузевого характеру, тобто виникають ІІК як науково-виробничі утворення.

ІІК певного спрямування розглядаються , як сукупність суб'єктів господарювання інноваційної, інвестиційної та виробничої сфер, що реалізують відновлюваний процес на основі раціонального використання фінансових, матеріальних, трудових, інтелектуальних та інших видів ресурсів. В рамках ІІК більш тісно пов'язані наукова і виробнича сфери, реалізується міжгалузева організація процесу технологічного оновлення галузі (рис. 1).



Рис. 1. Зв'язки основних складових інноваційно-інвестиційного комплексу залізниць

Єдність цілей всіх учасників відновлювального процесу, які взаємодіють в рамках ІІК, обумовлюється економічними стимулами, ефективністю взаємозв'язків, що забезпечує раціональне використання всіх видів ресурсів та часу в процесі відновлення та розвитку основних фондів залізниць.

У п'ятому розділі “Соціально-економічна ефективність функціонування інноваційно-інвестиційних систем і комплексів” визначена сутність ефективності функціонування ІІС та досліджені різні види ефектів, що супроводжують процес інноваційного оновлення залізниць. Оцінка соціально-економічної ефективності здійснюється з метою пошуку резервів всіх складових ІІС та ІІК, прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо економії ресурсів, підвищення результативності наукових досліджень і розробок. Ефективність їх функціонування спрямована на досягнення найбільшого ефекту в процесі інноваційного відновлення та розвитку матеріально-технічної бази залізниць при найменших сукупних витратах фінансових, матеріальних та інших видів ресурсів, що зумовили цей процес. В загальному вигляді економічна ефективність ІІС визначається співвідношенням кінцевих результатів інноваційно-інвестиційного процесу і витрат - поточних і одноразових. При цьому економічна ефективність ІІС розраховується на всіх основних стадіях інноваційного циклу.

Критерії ефективності функціонування ІІС надають характеристику та оцінку результатів в єдності з якісною визначеністю і повинні задовольняти наступним вимогам: адекватність головній меті, яку вирішують ІІС - забезпечення інноваційного відновлення та розвитку матеріально-технічної бази залізничного транспорту; представництво - чітка ієрархія цілей, завдань і місця, яке займає ІІС в системі відновлювальних процесів основних фондів залізниць; порівнянність в динаміці розвитку ІІС на різних рівнях їх функціонування.

Таким чином, ефективність функціонування ІІС на залізничному транспорті виявляється у прискоренні процесів розробки та впровадження нової техніки та прогресивних технологій у виробництво. ІІС перевершують відновлювальний потенціал будь-якого інноваційного утворення, що пов'язано з комплексними можливостями задіяних в системі підприємств, установ, організацій і т. ін. Це посилює синергетичний ефект від взаємодії елементів ІІС, діяльність яких спрямована на реалізацію спільної мети - інноваційно-інвестиційне відновлення матеріально-технічної бази залізниць.

Оцінка функціонування ІІС може бути проведена за такими важливими напрямками:

інтеграційності інноваційно-інвестиційного процесу, результативність якого можна визначити за техніко-економічними показниками, що характеризують дієвість усіх суб'єктів відновлювальної сфери, тобто “організаційно-технологічну” ефективність;

багаторівневості загальної оцінки економічної ефективності інновацій, що забезпечують ІІС на певному організаційно-економічному рівні функціонування - національному, регіональному, галузевому тощо;

комплексності інноваційних проектів, які реалізуються в умовах сталого функціонування ІІС. Щодо першого напрямку оцінки ефективності функціонування ІІС, то необхідно використовувати техніко-економічні показники, які відображають різні сторони цього процесу і передбачають певну ієрархію та взаємозв'язок між собою. До таких основних показників оцінки “організаційно-технологічної” ефективності ІІС слід віднести: створення інноваційних об'єктів на одиницю інвестиційних ресурсів; формування інноваційних об'єктів за визначений період; впровадження інновацій за одиницю часу; обсяг інвестиційних ресурсів, вкладених за певний період; кількість розроблених інновацій на одиницю інвестиційних ресурсів та ін. Для визначення цих показників найбільш доцільна матрична модель, що формується з таких складових: верхні реквізити (“шапки”), тобто вектор-рядок параметрів-представників функціональних підсистем; бокові реквізити, тобто вектор-стовпець тих самих параметрів-представників; квадратна матриця відношень параметрів-представників вказаних підсистем (рис. 2).

Матриця включає такі параметри:

n_io - кількість створених інноваційних об'єктів;

q_ti - загальна трудомісткість створення інновацій;

n_pi - кількість розроблених інновацій;

n_iв - кількість впроваджених інновацій;

v_ip - обсяг інвестиційних ресурсів;

n_нy - кількість наукових установ, задіяних в інноваційному процесі;

n_iд - кількість інвестиційних джерел, залучених до інвестування;

T - загальний термін створення інноваційного об'єкта.

Ефективність функціонування ІІС на основі матричної моделі обчислюється співвідношенням дійсних (фактичних) та еталонних (базових) значень організаційно-технологічних характеристик. Ефективність функціонування ІІС збільшується, якщо її вхідні (ресурсні) параметри зменшуються, а інтенсивність інноваційно-інвестиційного процесу зростає. Визначення показників ефективності функціонування ІІС здійснюється на основі індексної матричної моделі, яка одержується шляхом поелементного ділення матриць, що порівнюються між собою

(1)

де - матрична модель фактичної системи, яка досліджується;

- матрична модель еталонної (базової) системи;

- елементи матричної моделі фактичної системи, яка досліджується;

- елементи матричної моделі еталонної (базової) системи.

		nio	qti	npi	nів	vip	nнy	niд	T
	№	0	1	2	3	4	5	6	7
T	7	nio /T	qti/T	npi/T	niв/T	vip/T	nнy/T	niд/T	1
niд	6	nio/niд	qti/niд	npi/niд	nів/niд	vip/niд	nнy/niд	1
nну	5	nio/nнy	qti/nny	npi/nny	nів/nнy	vip/nнy	1
vip	4	nio/vip	qti/vip	npi/vip	nів/vip	1
nів	3	nio/nів	qti/nів	npi/nів	1
npi	2	nio/npi	qti/npi	1
qti	1	nio/qti	1
nio	0	1

Рис. 2. Проблемно-орієнтована матрична модель функціонування ІІС

Матрична модель дозволяє також виявити режими функціонування ІІС шляхом порівняння темпів зміни ефективності трьох груп елементів, що характеризують: перша - стан входу ІІС; друга - взаємодію ресурсів та їхніх взаємозв'язків в ІІС; третя - стан виходу ІІС (рис. 3). Кількісними показниками оцінки режимів функціонування ІІС виступають відповідні елементи індексної матриці.

 (2)

де - індекс, що описує вхід у систему;

- індекс, що характеризує інноваційно-інвестиційний процес;

- індекс, що визначає результативність ІІС - вихід із системи;

Размещено на http://www.allbest.ru/

1 - вхід в систему;

2 - управлінська підсистема;

3 - інноваційна підсистема;

4 - інвестиційна підсистема;

5 - вихід із системи (результати - кількість та характеристика інноваційних об'єктів, що створюються).

Рис. 3. Основні складові інноваційно-інвестиційної системи залізничного транспорту

Різні сполучення вказаних індексів визначають режими реалізації інноваційного розвитку. Наприклад, якщо: темп приросту кількості інноваційних об'єктів випереджає темп розробки інновацій, то здійснюється тиражування інноваційних розробок (дифузія інновацій); переважання темпів приросту інновацій, які впроваджуються, над темпами росту виходу інноваційних розробок збільшує наукоємність інноваційної продукції; перевищення темпів приросту витрат інвестиційних ресурсів над темпами росту виходу інноваційних розробок та інноваційних об'єктів визначає витратний характер інноваційного розвитку і т. ін.

Порівнюючи значення індексів, можна виявити і охарактеризувати наступні режими функціонування ІІС: наукоємно-економний; наукоємно-витратний; дифузійно-інноваційний; витратно-інноваційний; витратно-низькоінноваційний і дифузійно-витратний. З точки зору прискореного інноваційного розвитку основних фондів підприємств, найбільш прийнятним режимом функціонування ІІС є дифузійно-інноваційний, який забезпечує достатньо широке впровадження інновацій на основі наукомістких розробок.

При реалізації другого напрямку оцінки функціонування ІІС, необхідно знайти загальну економічну ефективність, що є відношенням приросту вартості інноваційних об'єктів до сумарної величини інвестицій, які забезпечують їх створення. Для сталого зростання економічної ефективності функціонування ІІС потрібно забезпечити розширення використання інноваційних об'єктів при відповідній мінімізації витрат.

Третій напрямок ефективності функціонування ІІС визначається комплексною оцінкою інноваційних проектів, які реалізуються в нових умовах відновлення основних фондів залізниць.

Для оцінки таких проектів економічну ефективність розраховують, як співвідношення приросту прибутку до обсягу інвестицій, що викликали цей приріст. Оцінка витрат на виконання проекту складається за тими стадіями інноваційного циклу, які мали місце при певній формі відновлення основних фондів залізничних підприємств.

В умовах комплексної оцінці інноваційних проектів особливого значення набуває обчислення як економічного ефекту, так і наукового, науково-технічного, соціального тощо. Вказані ефекти різноякісні по суті, але взаємопов'язані між собою. Якщо маємо приріст тільки наукової інформації або науково-технічної, то проявляється відповідно науковий або науково-технічний ефект. Оцінка таких ефектів здійснюється експертним методом.

Необхідно зазначити, що при реалізації інноваційної продукції, важливе місце займають маркетингові дослідження ринку споживачів, рекламна діяльність та інші заходи, що сприяють процесу комерціалізації інновацій. Визначення соціального ефекту інноваційних проектів є найбільш складним у методологічному плані. Оцінка соціальних наслідків таких проектів ґрунтується на нормативних вимогах до стандартів, що стосуються як екологічних, так і санітарно-гігієнічних нормативів. Основним методом оцінки соціальної ефективності інноваційних проектів залишається експертний.

В кінцевому результаті підвищення ефективності функціонування ІІС дозволяє прискорити інноваційний розвиток залізничного транспорту, забезпечити конкурентоспроможність залізниць на ринку транспортних послуг, що загалом сприяє розвитку інших базових галузей національної економіки та інтеграції залізниць України у світову транспортну мережу.

Висновки

В дисертаційній роботі розв'язано актуальну науково-прикладну проблему - підвищення ефективності розвитку відновлювальних процесів на залізничному транспорті, що забезпечує стале функціонування галузі в умовах постійно зростаючої жорсткої конкуренції на ринку транспортних послуг.

На основі застосування системного, комплексного підходів до інноваційно-інвестиційної сфери залізниць було досліджено становлення нових системних утворень - ІІС та виявлені механізми їх формування та розвитку.

Розроблені та науково-обґрунтовані теоретико-методологічні засади управління ефективним розвитком відновлювальних процесів на базі використання ІІС, а також визначені практичні рекомендації по підвищенню рівня конкурентоспроможності залізничного транспорту в сучасних умовах господарювання.

У дисертації одержано наступні теоретичні і практичні результати.

Відновлення та розвиток залізничного транспорту на новій науково-технологічній основі сприяє зростанню провідних галузей економіки і визначає стратегічний напрямок в інноваційній політиці. Відновлення повинно враховувати технологічні пріоритети і передбачати докорінне переоснащення матеріально-технічної бази залізниць, що обумовлює тривалий термін її ефективної експлуатації.

Комплексне інвестування це найбільш ефективний метод відновлення та розвитку основних фондів залізничних підприємств, який забезпечує узгоджене та пропорційне оновлення всіх складових галузі - рухомого складу, транспортної мережі та інших об'єктів інфраструктури.

Розвиток інноваційно-інвестиційної діяльності в ринкових умовах супроводжується прискоренням інтеграційних та системоутворюючих процесів, що приводить до створення інноваційних структур - бізнес-інкубаторів, інноваційних центрів, технопарків і т. ін., формування яких можна розглядати як початкову стадію життєвого циклу ІІС.

Становлення ІІС є об'єктивною закономірністю взаємодії інноваційних та інвестиційних процесів у відновлювальній сфері галузі, що створюють економічні, техніко-технологічні та соціальні передумови їх розвитку.

Дослідження різновидів ІІС, систематизація та всебічний аналіз за виявленими відмінностями дозволили провести їх класифікацію за ознаками, що відбивають процеси ефективного формування, функціонування та розвитку. З подальшим розвитком ІІС, розширенням їх інноваційно-інвестиційних можливостей та напрямків діяльності, появляються нові типи систем, які доповнюють і збагачують діючу систему класифікації.

ІІС представляє собою динамічне утворення особливого типу, яке функціонує у відновлювальній сфері залізничного транспорту і має складні ієрархічні зв'язки, що обумовлюють існування підсистем першого та другого рівнів з різноманітним складом структурно-формуючих елементів.

Сутність зв'язків між складовими ІІС, основні з яких - організаційно-управлінські, фінансово-економічні та нормативно-правові визначаються функціями відповідних підсистем, їхнім призначенням, характером відновлювальних процесів та оточуючим середовищем. Існуючі зв'язки та відносини відображають залежність і незалежність складових елементів, відповідність та невідповідність їх потребам та розвитку і т.ін.

ІІС, що створюються на корпоративному, муніципальному, галузевому, регіональному та національному рівнях характеризуються відповідними масштабами інноваційних перетворень та техніко-технологічними можливостями по створенню нової техніки та технологій, є найбільш масштабними системними формуваннями, які знаходяться на різних стадіях життєвого циклу і виступають у різних організаційно-економічних формах.

Дослідження відновлювальних процесів у галузі дало змогу установити принципи формування, функціонування та розвитку ІІС, розкрити їх сутність та значення, що сприяє підвищенню рольової участі таких систем у посиленні інноваційних пріоритетів, прискоренню технологічного розвитку залізничного транспорту з метою підвищення статусу як базової провідної галузі, де закладаються соціально-політичні основи економічної безпеки та обороноздатності країни.

Розкриття сутності сучасного поняття “ІІС залізничного транспорту”, визначення змісту, значимості та ролі в теоретичному осмисленні відновлювальних процесів, дало змогу підійти до вказаного поняття як до нової економічної категорії.

В результаті проведених досліджень виявлена сукупність категоріальних ознак, яка властива введеному поняттю “ІІС залізничного транспорту”, що дало можливість обґрунтувати його як сучасну економічну категорію, визначити відповідне місце і застосування у транспортно-економічній науці та практиці.

Введення такої економічної категорії сприяє розвитку, з одного боку, понятійного апарату, а з іншого - посилює теоретичне підґрунтя розвитку ІІС, дозволяє виявити і розкрити їхню техніко-технологічну, організаційно-економічну та соціально-правову сутність.

Нова економічна категорія відбиває провідну участь ІІС в процесі інноваційного оновлення залізниць, дає змогу більш глибокого пізнання сутності відновлювальних галузевих процесів, розкриває функціональні взаємозв'язки між суб'єктами інноваційно-інвестиційної діяльності та механізм прискорення організаційно-технологічного розвитку залізничного транспорту, як провідної галузі матеріального виробництва.

Комерціалізація інноваційних процесів, що реалізуються в рамках ІІС є ефективним напрямком залучення фінансових ресурсів для інвестування інноваційних проектів і програм галузі за умов розвиненого транспортного ринку, відповідної інфраструктури та нормативно-правового забезпечення. Комерціалізація інновацій прискорює оновлення залізничного транспорту, підвищує роль інтелектуальної праці та її результатів, сприяє розвитку інноваційної інфраструктури та венчурного підприємництва, відкриває нові можливості отримання фінансових ресурсів.

Маркетингова діяльність, яка в рамках ІІС спрямовується на дослідження інвестиційного та інноваційного ринків, набуває нових функцій і розширює можливості управлінської підсистеми по ресурсному забезпеченню процесу оновлення основних фондів залізниці.

Необхідність застосування логістичного підходу до реалізації інвестиційних процесів обумовлена наявністю проектів з різними термінами реалізації та окупності, доходності та ризикованості, розосередженістю інноваційних об'єктів по всій території країни, складною структурою матеріально-технічної бази залізничного транспорту і т.ін.

Використання такого підходу до фінансування інноваційних проектів дозволяє реалізувати раціональні методи організації та управління інвестиційними та інформаційними потоками, що забезпечує раціональне використання всіх видів ресурсів, а також оптимізацію грошових та інформаційних потоків.

Створення ІІК на залізничному транспорті це результат подальших інтеграційних процесів між суб'єктами інноваційно-інвестиційної та виробничої сфер, які відкривають новий якісний етап у розвитку відновлювальної діяльності, що забезпечує технологічну єдність ланок інноваційного ланцюга - від фундаментальних і прикладних досліджень до тиражування нової техніки і технологій. Формування ІІК є втіленням теорії ІІС в практику відновлювальних процесів на залізницях країни.

Дослідження існуючих тенденцій комплексоутворення, організаційних форм і структур управління інноваційним розвитком залізничного транспорту показує на необхідність прискорення процесів формування і розвитку ІІС та ІІК і потребує як удосконалення процесу управління інноваційним розвитком, так і стимулювання міжгалузевих зв'язків в ході інноваційної діяльності тощо.

Темпи економічного зростання залізничного транспорту залежать від техніко-технологічного рівня та ефективного функціонування його складових - суб'єктів господарювання, з яких сформований відновлювальний потенціал. Впровадження поняття “відновлювальний потенціал залізничного транспорту” дозволяє охарактеризувати, розкрити та дослідити організаційно-економічні, науково-технологічні та виробничі можливості галузі.

При обґрунтуванні та розрахунку ефективності функціонування ІІС доцільно застосовувати системний підхід, який передбачає певну ієрархію і взаємозв'язок між окремими техніко-економічними показниками, враховує різноплановий характер інноваційно-інвестиційних процесів в залежності від інтегративності, багаторівневості та комплексності.

Для визначення організаційно-технологічної ефективності функціонування ІІС рекомендується матрична модель, яка включає такі складові: верхні реквізити - вектор-рядок параметрів-представників функціональних підсистем; бокові реквізити - вектор-стовпець таких самих параметрів, а також квадратна матриця відношень параметрів-представників означених систем.

На базі матричної моделі виявлені і обґрунтовані режими функціонування ІІС шляхом порівняння значення трьох груп індексів, що характеризують: перша - стан входу до ІІС; друга - взаємодію ресурсів в інноваційно-інвестиційному процесі і третя - стан виходу із ІІС, тобто кінцеві результати функціонування системи.

Таким чином, залізничний транспорт як головна ланка єдиної транспортної мережі завдяки своєму статусу а також інноваційно-інвестиційному потенціалу має необхідні та достатні передумови для ефективного техніко-технологічного розвитку, що сприяє активізації економічних процесів в усіх сферах, галузях і підрозділах господарського комплексу країни.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1. Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційні системи залізничного транспорту: становлення та розвиток / За ред. д.е.н., проф. Сича Є.М. - К.: Логос, 2004.- 381 с.

2. Сич Є.М., Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційний розвиток залізничного транспорту. - К.: Логос, 2002.- 256 с. (Особисто здобувачу належить визначення основних видів інновацій в галузі, фактори формування конкурентоспроможності транспортних послуг, визначення показників комплексного інвестування, оцінка ризиків інвестування та їх класифікація - 8,2 д. а.).

3. Ільчук В.П. Комплексний підхід до інвестування залізнично-транспортного комплексу // Зб. наук. праць. Т. 4 Економіка й управління. Вип. 1. - К.: КІЗТ, 2000. - С. 29 - 35. (0,46 ум.-друк. арк.).

4. Ільчук В.П. Еволюційний розвиток інвестиційних процесів в нових умовах господарювання // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник. Серія Економіка, № 11. - Чернігів: ЧДТУ, 2000.- С. 32-37. (0,34 ум.-друк. арк.).

5. Ільчук В.П. Організаційно-економічні аспекти механізму комплексного інвестування залізнично-транспортного комплексу // Збірник наукових праць Київського інституту залізничного транспорту. Т. 5. Економіка й управління Вип. 1. - К.: КІЗТ, 2001. - С. 26-29. (0,63 ум.-друк. арк.).

6. Ільчук В.П. Становлення інноваційно-інвестиційних систем залізничного транспорту // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник. Серія Економіка, № 14. - Чернігів: ЧДТУ, 2001. - С. 59-68. (0,57 ум.-друк. арк.).

7. Ільчук В.П. Особливості розвитку інноваційно-інвестиційних систем у процесі відновлення основних фондів залізниць // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва // Міжнародний науковий журнал, № 3-4 (Суми) 2001. - С. 151-157. (0,4 ум.-друк. арк.).

8. Ільчук В.П. Трудовий кредит - новий нетрадиційний метод інвестування матеріального виробництва // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник - Чернігів: ЧДТУ, 2002. - № 17. - С. 5-13. (0,51 ум.-друк. арк.).

9. Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційні системи в структурних утвореннях реального сектору економіки // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник - Чернігів: ЧДТУ, 2003. - № 19. - С. 34-42. (0,51 ум.-друк. арк.).

10. Ільчук В.П. Різновиди інноваційно-інвестиційних систем // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник - Чернігів: ЧДТУ, 2003. - № 20. - С. 4-10. (0,4 ум.-друк. арк.).

11. Ільчук В.П. Ефективність функціонування інноваційно-інвестиційних систем залізничного транспорту // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту: Економіка і управління. Вип 4. - К.: КУЕТТ, 2003. - С. 47-59. (0,86 ум.-друк. арк.).

12. Ільчук В.П. Аналіз процесу формування інноваційно-інвестиційних комплексів // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту. Серія Економіка і управління. Вип 5. - К.: КУЕТТ, 2004. - С. 124-133 (0,66 ум.-друк. арк.).

13. Ільчук В.П. Формування інноваційно-інвестиційних комплексів залізничного транспорту // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту. Серія Економіка і управління. Вип 6. - К.: КУЕТТ, 2004. - С. 106-116 (0,72 ум.-друк. арк.).

14. Ільчук В.П. Основні напрямки інноваційної діяльності на залізничному транспорті // Передвісники економічного розвитку промисловості та залізничного транспорту України. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н Каразіна. Економічна серія 512. - Харків, 2001. - С. 123-125. (0,13 ум.-друк. арк.).

15. Ильчук В.П., Сыч А.Е. Особенности и структура региональных инвестиционных потоков // Проблемы информатизации и управления. Сборник научных трудов: Выпуск 3. - К.: КМУГА, 1998. - С. 317-326. (Особистий внесок автора: визначення рівнів інвестиційної діяльності, розробка методу просторо-часового аналізу інвестиційних потоків 0,44 ум.-друк. арк.).

16. Сич Є.М., Ільчук В.П. Маркетинг фінансового інвестування // Вісник Української академії банківської справи. - 1998. - С. 33-36. (Особисто здобувачу належить розробка механізму маркетингового забезпечення залучення інвестицій на фінансування проектів 0,15 ум.-друк. арк.).

17. Сич Є.М., Ільчук В.П., Сич О.Є. Вплив ризиків на процес реального інвестування // Фінанси України - 2000. - № 3. - С 107-113. (Особистий внесок автора: розробка укрупненої класифікаційної матриці ризиків реальних інвестицій 0,19 ум.-друк. арк.).

18. Сич Є.М., Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційна система залізничного транспорту як економічна категорія // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту: Економіка і управління. Вип 3. - К.: КУЕТТ, 2003. - С. 103-108. (Особисто автору належить визначення умов ефективного формування та розвитку інноваційно-інвестиційних систем - 0,38 ум.-друк. арк.).

19. Сич Є.М., Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційні системи як основа розвитку матеріально-технічної бази виробництва // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць: Т 5 - Суми: ВВП „Мрія-1” ЛТД, 2002. - С. 229-234. (Особисто здобувачу належить визначення основних принципів інноваційного розвитку підприємств залізничного транспорту та засобів реалізації інноваційної моделі розвитку залізниць0,19 ум.-друк. арк.).

20. Сич Є.М., Ільчук В.П. Проблеми розвитку інноваційно-інвестиційних систем на залізничному транспорті // Вісник національного транспортного університету та транспортної академії України. К., 2002. - Випуск 6. С. 92-96. (Особистий внесок автора: визначення проблем інтенсифікації розвитку певних складових інноваційно-інвестиційних систем 0,25 ум.-друк. арк.).

21. Сич Є.М., Ільчук В.П. Системні структурні утворення як засіб реалізації функцій інноваційно-інвестиційних систем // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту: Серія „Економіка і управління” Вип. 1-2 - К.: КУЕТТ, 2002. - С. 5-17.(Здобувачу належить розробка можливих варіантів виявлення інноваційно-інвестиційних систем та схеми їх формування0,44 ум.-друк. арк.).

22. Сич Є.М., Ільчук В.П. Комплексне відновлення основних фондів залізниць та розвиток інноваційно-інвестиційних систем // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник - Чернігів: ЧДТУ, 2002. - № 16. - С. 46-55. (Особисто здобувачу належить розробка показників оцінки комплексного інвестування основних фондів залізниць 0,31 ум.-друк. арк.).

23. Сыч Е.Н., Ильчук В.П. Основные этапы развития инновационно-инвестиционных систем на железнодорожном транспорте // Исследования и разработки ресурсосберегающих технологий на железнодорожном транспорте. Межвузовский сборник научных трудов с международным участием. Выпуск 23. - Самара: СамИИТ, 2002. - С. 435-440. (Особисто здобувачу належить розробка основних етапів формування та розвитку інноваційно-інвестиційних систем 0,19 ум.-друк. арк.).

24. Ільчук В.П., Сич О.Є. Джерела грошових коштів при реалізації інвестиційних проектів // Вісник Чернігівського технологічного інституту. Збірник. Серія Економіка - Чернігів: ЧТІ, 1998. - № 5. - С. 71-81. (Особисто здобувачу належить розробка залежностей визначення умов залучення інвестиційного капіталу на реалізацію проектів 0,13 ум.-друк. арк.).

25. Ільчук В.П., Верешняк Л.Є., Кортушенко О.В. Ризики в реальному інвестуванні // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник - Чернігів: ЧДТУ, 1999. - № 8. - С. 15-19. (Особисто здобувачу належить систематизація видів інвестиційних ризиків та визначення проблем реального інвестування 0,18 ум.-друк. арк.)

26. Ільчук В.П., Сич О.Є., Францискевич Н.Г. Принципи фінансового інвестування залізнично-транспортного комплексу // Збірник наукових праць Київського інституту залізничного транспорту. Т 4. Економіка й управління. Вип. 1. - К.: КІЗТ, 2000. - С. 40-43. (Особисто здобувачу належить класифікація інвестицій за цілями та видами відновлювального процесу та розробка основних принципів фінансового інвестування 0,13 ум.-друк. арк.).

27. Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційний комплекс як дієвий засіб технологічного розвитку залізничного транспорту // Вісник Чернігівського державного технологічного університету, № 23, 2005. - С. 4-15. (0,68 ум.-друк. арк.).

28. Сич Є.М., Ільчук В.П. Спеціальний режим інвестиційної діяльності як умова пріоритетного розвитку залізничного транспорту // Збірник наукових праць Київського інституту залізничного транспорту. Т. 4 Економіка й управління. Вип. 1. - К.: КІЗТ, 2000. - С. 3-7. (Особистий внесок автора: визначення заходів, що забезпечують привабливість галузі для вітчизняних та зарубіжних інвесторів 0,13 ум.-друк. арк.).

29. Сич Є.М., Ільчук В.П., Сич О.Є. Шадура Н.Т. Класифікація інвестицій як система супідрядних понять довгострокового вкладення капіталу // Фінанси України - 1999. - № 7. - С. 22-28. (Особисто здобувачу належить розробка ознак класифікації інвестицій 0,19 ум.-друк. арк.).

30. Сич Є.М., Ільчук В.П. Передумови розвитку інноваційно-інвестиційних систем на залізничному транспорті // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник. Серія Економіка, № 14. - Чернігів: ЧДТУ, 2001. - С. 52-58. (Особисто здобувачу належить визначення факторів впливу на формування інноваційно-інвестиційних систем та певних передумов їх розвитку 0,31 ум.-друк. арк.).

31. Сич Є.М., Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційні системи як головний інструмент розширеного відтворення економіки // Збірник наукових праць Київського інституту залізничного транспорту. Т 5. Економіка й управління Вип. 1. - К.: КІЗТ, 2001 - С. 39-43. (Особисто здобувачу належить розробка схеми алгоритму інноваційно-інвестиційної системи 0,13 ум.-друк. арк.).

32. Сич Є.М., Ільчук В.П. Концептуальний підхід до інноваційно-інвестиційного розвитку залізничного транспорту // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник - Чернігів: ЧДТУ, 2003. - № 19. - С. 4-13. (Особистий внесок автора розробка вихідних методологічних положень розробки концепції інноваційно-інвестиційного розвитку залізничного транспорту 0,38 ум.-друк. арк.).

33. Сич Є.М., Ільчук В.П. Становлення інноваційно-інвестиційних комплексів залізничного транспорту // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту. Серія Економіка і управління. Вип 5. - К.: КУЕТТ, 2004. - С. 95-107 (особисто автору належить визначення передумов створення та механізму формування інноваційно-інвестиційних комплексів - 0,38 ум.-друк. арк.).

34. Сич Є.М., Ільчук В.П., Шаповал П.Д. становлення національної інноваційно-інвестиційної системи // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту. Серія Економіка і управління. Вип 6. - К.: КУЕТТ, 2004. - С. 7-14 (особисто автору належить розробка концепції становлення національної інноваційно-інвестиційної системи та визначення її складових підсистем - 0,31 ум.-друк. арк.).

35. Сич Є.М., Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційні кластери як інструмент прискорення технологічного розвитку транспортної галузі України // Вісник Чернігівського державного технологічного університету, № 24, 2005. - С. 5-14. (особисто автору належить визначення механізму створення інноваційно-інвестиційних кластерів та їх можливостей щодо інноваційного відновлення виробництва - 0,44 ум.-друк. арк.).

36. Сич Є.М., Ільчук В.П. Особливості підприємницької діяльності в галузі фінансового інвестування // Підприємництво: проблеми становлення та функціонування. Тез. доп. міжн. наук.-практ. конф., - Житомир, 1998. - С. 118-120. (Особисто здобувачу належить визначення ролі місця фінансового інвестування у відновленні матеріального виробництва).

37. Ільчук В.П. Основні напрямки інноваційної діяльності на залізничному транспорті // Проблема економіки транспорту в умовах реструктуризації . Тез. доп. 1 міжн. наук. конф. - Дніпропетровськ.: ДІІТ, 2001. - С. 46.

38. Сич Є.М., Ільчук В.П. Проблеми інноваційного розвитку залізниць // Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть. Тез. доп. міжн. наук.-практ. конф. - К.: Політехніка, 2001. - С. 221. (Особисто здобувачу належить виявлення проблем та їх взаємозв'язок з розвитком економіки країни).

39. Ільчук В.П. Роль інноваційно-інвестиційних систем у реалізації інноваційних пріоритетів на залізничному транспорті // Проблемы обеспечения экономической безопасности. Тез. доп. міжн. наук.-практ. конф., - Донецьк, 2001. - С. 32-33.

40. Ільчук В.П. Роль інноваційно-інвестиційних систем у розвитку залізничного транспорту // Проблеми економіки транспорту. Тез. доп. ІІ міжн. наук. конф. - Дніпропетровськ, 2002. - С. 129-130.

41. Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційні системи залізничного транспорту та їх різновиди // Проблеми економіки транспорту. Тез. доп. ІІІ міжн. наук. конф. - Дніпропетровськ, 2003. - С. 65-66.

42. Ильчук В.П. Инновационно-инвестиционные системы реального сектора экономики // Теория и практика управления предприятием. Тез. докл. ІІІ междунар. науч.-прак. конф. - Минск: БГЭУ, 2003. - С. 132-133.

43. Сич Є.М., Ільчук В.П. Інноваційно-інвестиційні системи в структурних утвореннях галузей економіки // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління. Тези доп. першої наук.-практ. конф. ч. 2 Економіка і управління. - К.: КУЕТТ, 2003. - С. 159-161. (особисто здобувачу належить визначення ролі інноваційних структур у формуванні інноваційно-інвестиційних систем).

44. Ільчук В.П. Соціально-економічна ефективність функціонування інноваційно-інвестиційних систем // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління. - К.: КУЕТТ, 2004. - С. 85-86.

45. Сич Є.М., Ільчук В.П. Кластери у розвитку інноваційно-інвестиційних систем // Тези доп. четвертої міжн. наук.-практ.конф. Проблеми економіки транспорту. Дніпропетровськ. - 2005. - с. 141-142 (особисто здобувачу належить визначення механізму формування інноваційно-інвестиційних кластерів та їх ролі в інноваційному розвитку виробництва).

Размещено на Allbest.ru

...