Управління інвестиційною діяльністю малих підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою

Управління інвестиційною діяльністю малих підприємств

Селінкова Олена Миколаївна

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент Нейкова Лідія Іванівна, Академія муніципального управління, професор кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Ніколенко Юрій Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедри економіки

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Демідіон Володимир Олександрович, Київський університет туризму, економіки і права, доцент кафедри менеджменту, маркетингу і економіки туризму

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ інституціональних змін та розвитку форм господарювання (м. Київ)

Захист відбудеться “10“ червня 2004 р. о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий травня 2004 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук О.Ю.Рудченко

1. Загальна характеристика роботи

інноваційний малий бізнес інвестиційний

Актуальність теми. Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане з активізацією підприємницької діяльності в усіх сферах економіки. Одним з перспективних напрямів створення конкурентного середовища є розвиток малих підприємств, які є важливим елементом ринкової економіки. Вони не потребують значних стартових інвестицій, мають швидку окупність витрат, є більш активними в інноваційній діяльності, здатні сприяти процесам демонополізації економіки і стимулювати конкуренцію, звільняти великі підприємства від виробництва нерентабельної для них продукції; створювати додаткові робочі місця, додатково залучати в економічний обіг матеріальні, фінансові, людські і інформаційні ресурси.

Водночас в Україні процес становлення малих підприємств проходить досить складно: з одного боку, значна частка серед них є збитковими, маючи від'ємний рівень рентабельності, а з іншого - спостерігається більш активне вкладення інвестицій, ніж в цілому по економіці, і збільшення їх кількості у сфері матеріального виробництва. Тому на сучасному етапі необхідно закріплювати та розвивати досягнуті позитивні тенденції, створити умови для залучення фінансових ресурсів у інвестування малого підприємництва в реальному секторі економіки, скоригувати механізм державного управління їх інвестиційною діяльністю, зорієнтувавши його на забезпечення підвищення ефективності виробництва. Все це визначає актуальність теми дослідження, її новизну і практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова наукової проблематики економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною науковою темою ”Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділу ”Інноваційно-інвестиційні фактори соціально-економічного розвитку України” (2001 р., номер державної реєстрації 01 БФ 040-01), у рамках якої автором особисто обґрунтовано концептуальні засади управління інвестиційним забезпеченням розвитку малих підприємств на макрорівні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення науково обґрунтованих шляхів та напрямів удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю малих підприємств, спрямованих на забезпечення їх інноваційного розвитку.

Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення таких теоретичних і практичних завдань:

розкрити економічну сутність малих підприємств та виявити особливості їх розвитку порівняно з країнами розвинутої ринкової економіки;

визначити концептуальні засади інвестиційної діяльності малих підприємств;

обґрунтувати вплив існуючих методів оподаткування на формування інвестиційних джерел малих підприємств, проаналізувавши окремо ефективність дії спрощених методів оподаткування і вплив сучасної амортизаційної політики;

визначити вплив фінансово-кредитних установ в інвестуванні малих підприємств, порівнявши одночасно умови надання кредитів з ефективністю їх використання;

розробити шляхи та напрями удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю малих підприємств в Україні.

Об'єктом дослідження є інвестиційна діяльність малих підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання управління інвестиційною діяльністю малих підприємств для забезпечення активізації їх розвитку.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використано логічний та історичний методи - для виявлення особливостей і тенденцій розвитку вітчизняних малих підприємств; методи системного аналізу інвестиційного забезпечення, методи конкретного і абстрактного - для вивчення системи управління інвестиційною діяльністю і окремих її елементів; методи аналізу і синтезу - для розроблення пропозицій щодо удосконалення управління інвестиційною діяльністю малих підприємств в Україні; критичний підхід до експертних оцінок, а також принцип наукового пізнання.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти з питань розвитку малого підприємництва, інвестиційної діяльності, оподаткування прибутку підприємств; українські та зарубіжні статистичні бюлетені, фонди провідних науково-дослідних закладів, матеріали науково-практичних конференцій, періодичні наукові видання.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження одержано наступні наукові результати, які можна кваліфікувати як нові положення:

одержано вперше:

- розроблено методичні рекомендації щодо визначення доцільності використання малими підприємствами спрощеного методу оподаткування порівняно зі звичайним та визначення граничної межі (за критерієм ефективності), яка зумовлює його позитивний вплив, що значно підвищить інвестиційні можливості підприємства, збільшуючи його фонд нагромадження.

удосконалено:

- концептуальні положення щодо державного регулювання розвитку малого підприємництва, які полягають у сприянні активізації інноваційного розвитку, підвищенні конкурентоспроможності виробництва та забезпеченні зайнятості населення за рахунок раціональної кооперації між малим, середнім і великим бізнесом, а також реалізації венчурної функції, що дає змогу, на відміну від існуючого положення, яке спрямоване переважно на підтримку самозайнятості, більш конструктивно впливати на розвиток цього сектору національної економіки;

- визначення поняття ”мале підприємство”, доведено недоцільність використання показника середньооблікової чисельності працюючих як єдиного критерію визначення усіх малих підприємств; аргументовано, що головним чинником у визначенні розміру підприємства (крім обсягу виручки від реалізації продукції) має бути градація кількості працюючих з урахуванням сфери функціонування, що надасть можливість більш ґрунтовно підходити до регулювання їх діяльності;

- механізм отримання зовнішнього фінансування інвестиційної діяльності малих підприємств, який полягає, по-перше, у запровадженні системи мікрокредитування шляхом встановлення граничної межі кредиту, за якої вона діє; розроблення прискореної процедури кредитування; використання кредитних ліній замість застави, по-друге, - у стимулюванні фінансово-кредитних установ до роботи з малими підприємствами шляхом визначення пільг банкам, що надають довгострокові кредити на їх інвестування у вигляді звільнення від оподаткування прибутку банку, отриманого від надання кредиту, та від довгострокового кредитування визначених пріоритетних напрямів розвитку економіки. Це дасть змогу ефективно спрямовувати кредитні ресурси і розвиток підприємництва у перспективних для держави напрямах (інвестиційні проекти, пов'язані з упровадженням технологічних інновацій тощо);

- напрями і методи створення гнучкої системи управління інвестиційною діяльністю малих підприємств, яка містить заходи щодо забезпечення основних економічних умов активізації інвестування, зокрема застосування знижених податкових ставок у перші два-три роки функціонування підприємств малого бізнесу, що займаються виробництвом; запровадження пільгового оподаткування частини витрат, спрямованих на реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та звільнення від оподаткування реінвестованого прибутку;

- концептуальні підходи до амортизаційної політики, які полягають у необхідності застосування до малих підприємств спеціальних норм, а саме: додаткових відрахувань від стандартних розмірів амортизаційних відрахувань протягом перших 5 років для визначеного переліку виробництв і видів обладнання; прискореного методу амортизації (2-3 роки) і надання права самостійного визначення методів нарахування амортизації залежно від обраної підприємством стратегії розвитку, що дозволить досягти довгострокових цілей з більш раціональним використанням своїх фінансових можливостей;

дістало подальший розвиток:

- методи стимулювання розвитку малих підприємств на реґіональному рівні, що полягають у розповсюдженні практики застосування диференційованої плати за оренду приміщень та обладнання; зменшенні орендної плати за землю і використання об'єктів виробничої інфраструктури та устаткування, яке належить до державної і комунальної форм власності; впровадженні фінансової оренди з урахуванням діяльності малих підприємств у пріоритетних для економіки регіону напрямах, що дасть змогу малим підприємствам зменшити валові витрати на виробництво продукції і вирішити питання подолання технологічної відсталості.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що висновки і пропозиції дисертанта використані в процесі формування і удосконалення економічної політики щодо розвитку малого підприємництва, розроблення загальнодержавних і реґіональних програм, механізму надання кредитів малим підприємствам через відшкодування частки відсотків за кредитами комерційних банків, а також запровадження механізму мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва спеціалізованими установами (довідки Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 04.02.03 № 11-25/55 та від 16.03.04 № 33-23/43). Крім того, результати розрахунків ефективності спрощених методів оподаткування було використано в роботі підприємства з іноземними інвестиціями ”Scandinavia Capital” (довідка від 01.09.01 № 4-12-3/201).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною одноосібною науковою працею, що має наукове і практичне значення.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень пройшли апробацію на таких всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Підприємство в умовах ринкової системи господарювання” (1999 р., м. Київ), “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення” (2000 р., м. Київ), “Розбудова держави: духовність, екологія, економіка”

(2001 р., м. Київ), “Теорія й практика соціально-економічного розвитку України в умовах трансформації економіки”, (2002 р., м Київ), а також на VII міжнародній науково-теоретичній конференції “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (2000 р., м. Київ) та засіданні “круглого столу” “Україна: стратегія євроінтеграції та співробітництво на пострадянському просторі” (2003 р., м Київ).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано

9 одноосібних робіт (загальний обсяг - 3,3 друк. арк.), із яких 7 - у фахових виданнях (2,8 друк. арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, двох додатків, списку використаних джерел із 127 найменувань на 10 сторінках. Вона викладена на 166 сторінках комп'ютерного тексту, у тому числі містить 17 таблиць і 9 рисунків.

2. Основний зміст роботи

Перший розділ “Концептуальні основи управління інвестиційною діяльністю малих підприємств” присвячено теоретико-методичним засадам і закономірностям функціонування малого підприємництва, оцінці ефективності інвестування в їх інноваційний розвиток. Встановлено, що мале підприємництво в умовах трансформації економіки України ще не набуло притаманного йому місця в ринковій економіці, у зв'язку з чим на сьогодні спостерігається домінування серед суб'єктів підприємництва підприємців-фізичних осіб, які насамперед вирішують проблему самозайнятості. У той же час такі надзвичайно важливі функції малого підприємництва як інноваційна спрямованість виробничого процесу, високоякісне задоволення зростаючих потреб споживачів і вміння їх прогнозувати, швидка адаптація до конкурентного середовища, активна інвестиційна діяльність знаходяться на початковому етапі розвитку.

Причина цього полягає в уповільненому розвитку малих підприємств, питома вага яких у загальній кількості суб'єктів підприємницької діяльності, на відміну від підприємців-фізичних осіб, залишається досить незначною, але які, з урахуванням їх значення у формуванні ринкового інноваційно-конкурентного середовища є найперспективнішими для економічного розвитку. Це зумовлено особливістю організаційно-виробничої структури малих підприємств, яка передбачає ефективну організацію праці та безперервне удосконалення засобів праці і технологій, здатність до вдосконалення виробничо-технологічного процесу шляхом упровадження нововведень. Водночас малі підприємства поряд з необхідністю створення сприятливої податкової та регуляторної політики потребують активного стимулювання інвестиційних процесів. Повільність та суперечливість переходу до ринкових відносин значною мірою обумовлені саме недооцінкою ролі та значення малого підприємництва як структуроутворюючого елемента ринкової економіки.

Серед основних об'єктивних причин незадовільного стану розвитку і слабкої інвестиційної активності малих підприємств - недосконалість і неузгодженість державного управління ними. Незважаючи на певні позитивні зміни у нормативно-правовому регулюванні малого підприємництва, зокрема прийняття нових кодексів, законодавство щодо нього є неефективним, що позначається на структурі малих підприємств, низькому рівні прибутковості, зменшенні кількості працюючих, старінні основних засобів, практичної неможливості отримання кредитів тощо.

Виявлено розбіжності у визначенні категорії малих підприємств у Господарському кодексі та Указі Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Ці розбіжності автоматично виключають можливість застосування спрощених методів оподаткування для малих підприємств, обсяг виручки яких від реалізації продукції знаходиться в межах до 500 000 євро. Усунення встановлених недоліків надасть можливість застосовувати спрощене оподаткування усім малим підприємствам.

Незважаючи на всі труднощі, частка малих підприємств, що інвестують капітал у техніко-технологічний розвиток, поступово зростає, через що особливо актуальним стає питання збереження цих тенденцій і створення умов для їх подальшої активізації (табл. 1).

Таблиця 1 Інвестиції у виробництво, здійснені малими підприємствами

Результати аналізу свідчать, що відсутність довгострокової стратегії держави щодо розвитку малих підприємств в Україні негативно впливає на їх фінансовий стан та формування інвестиційних ресурсів (джерел накопичення капіталу). На сьогодні відсутня узгодженість заходів щодо розвитку малих підприємств з інвестиційною, амортизаційною та соціальною політикою, а також між змістом соціально-економічних реформ, забезпеченням зайнятості населення. Застарілі та взаємовиключні для ринкового середовища положення нормативно-правових актів вносять певні непорозуміння у поточну діяльність підприємств і не дають змоги розробити стратегію їх розвитку на перспективу. Зокрема, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” негативно впливає на ідею спрощеного оподаткування в частині необхідності здійснення додаткових обов'язкових платежів, наслідком чого є збільшення фіскального навантаження на діяльність підприємств і створення сприятливого середовища для відходу їх у “тінь”. Отже, одним з напрямів удосконалення державної політики щодо розвитку малих підприємств і недопущення протиріч у загальноекономічному регулюванні є використання комплексного підходу до стимулювання розвитку малих підприємств.

Відсутність чітко визначеної стратегії розвитку малого підприємництва на загальнодержавному рівні призводить до нівелювання його значення і на місцевому рівні. Зокрема, місцева влада не завжди переймається складним становищем малих підприємств, часто не пов'язує перспективи розвитку регіону з використанням можливостей малого підприємництва, незважаючи на те, що, згідно з чинним законодавством, їй делеговані повноваження щодо розвитку цього сектору економіки. В дисертації аргументовано, що напрямами стимулювання і активізації діяльності малих підприємств на рівні регіону може бути використання таких важелів впливу, як визначення умов користування природними ресурсами; застосування диференційованої орендної плати щодо приміщень, об'єктів виробничої інфраструктури та обладнання державної та комунальної форм власності; впровадження фінансової оренди (лізингу) з урахуванням пріоритетності видів діяльності для економіки регіону. Таким чином, у період становлення малих підприємств політика держави повинна гнучко поєднувати використання адміністративних та економічних методів регулювання, здійснювати коригування залежно від економічної ситуації в кожний конкретний період та ступеня інвестиційної активності суб'єктів господарювання.

У другому розділі “Механізм управління інвестиційною діяльністю в забезпеченні ефективного функціонування малих підприємств” проведено аналіз системи управління процесом формування джерел інвестування малих підприємств. Встановлено, що незважаючи на значну кількість збиткових підприємств (близько 40 %), найбільша частка інвестицій походить з власних ресурсів, на формування яких суттєвий вплив мають два види податків - на прибуток і нарахування на заробітну плату. Це підтверджує тенденція зростання витрат на виробництво, які збільшились з 91,8 копійки на одну гривню виробленої продукції у 1999 році до 103,4 копійки - у 2002 році. Таким чином, якщо малі підприємства мають збиток від реалізації продукції через надмірне податкове вилучення, то це не залишає можливості не тільки на розширення виробництва, але навіть на його просте відтворення. До того ж, значне податкове навантаження на роботу підприємств потенційно стимулює їх для відходу у “тінь”. Крім того, у структурі витрат малих підприємств оплата праці (разом з відрахуваннями на соціальні заходи) становить майже одну чверть собівартості виробленої продукції. При цьому, незважаючи на тенденцію зменшення середньорічної кількості працюючих на малих підприємствах (з 25 осіб у 1991 році до 8 у 2002 році), тягар нарахувань на фонд заробітної плати негативно впливає на їх фінансовий стан, що також свідчить про недосконалість податкової політики.

Необхідно удосконалити діючу амортизаційну політику, в результаті застосування якої закладаються передумови до зменшення інвестиційних можливостей підприємств через скорочення бази нарахування амортизації та її розмірів. На жаль, амортизація в Україні перестала виконувати свою головну відтворювальну функцію. Аналіз використання амортизаційних відрахувань на малих підприємствах свідчить, що спрямовуються вони головним чином на поповнення обігових коштів - 45,1%, незначна частка (17,5%) використовується для придбання нових активів, при чому найбільшою вона є на малих підприємствах, що займаються науково-технічною діяльністю. Отже, амортизаційні відрахування більшою мірою впливають на забезпечення поточної діяльності (а не на відновлення основного капіталу) і не сприяють інноваційному розвитку підприємств.

Результати аналізу використання ресурсів фінансово-кредитних установ для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності малих підприємств свідчать, що серед клієнтів банків переважають торговельні та посередницькі організації, у зв'язку з чим промислові і сільськогосподарські малі підприємства, які не належать до сфер зі швидкою окупністю капітальних вкладень, втрачають інвестиційну привабливість як для вітчизняного, так і для іноземного інвестора. Високий ступінь економічного ризику майже виключає можливість довгострокового кредитування комерційними банками малих підприємств. Крім того, відсутня стратегія держави щодо методів управління процесом кредитування малих підприємств (зокрема виробничих), недостатньо обґрунтовані теоретичні та практичні засад надання кредиту малим виробничим підприємствам. Поза увагою держави залишається розроблення теоретично-правових та практичних передумов формування інституцій мікрокредитування. Детальний аналіз фінансової і технічної допомоги міжнародних організацій в Україні свідчить, що труднощі з отриманням їх кредитів зумовлені їх короткостроковістю (від 6 до 18 місяців), високою вартістю позичкового капіталу (від 23% до 36 %) і необхідністю існування ліквідної застави (від 120 до 200% вартості застави). Зважаючи на умови міжнародного фінансування скористатися такими кредитами може небагато вітчизняних підприємств: фонди фінансування є обмеженими, більшість малих підприємств не мають змоги забезпечити цінну заставу та виконати інші вимоги кредитора. Отже, виникають проблеми, аналогічні отриманню звичайного кредиту у вітчизняних банківських установах.

Не маючи доступу до зовнішніх джерел фінансування, малі підприємства розраховують на власні джерела здійснення інвестицій, зокрема частка банківських кредитів у фінансуванні інвестицій є найменшою - 5,7%. Таким чином, для удосконалення системи формування власних фінансових ресурсів малих підприємств необхідне здійснення такої державної політики, що стимулюватиме їх інвестиційну діяльність. При цьому важливим є розроблення нових механізмів, що ґрунтуються на застосуванні досвіду розвинених країн з регулювання і підтримки малих підприємств з урахуванням трансформації моделі розвитку економіки в інтенсивну (інноваційну) модель.

Третій розділ “Перспективи удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю малих підприємств в Україні” присвячено розробленню рекомендацій для активізації інвестиційної діяльності вітчизняних малих підприємств та посилення стимулюючого впливу системи державного управління щодо них. Формування дійсно активних у конкурентному середовищі малих підприємств, здатних здійснювати інвестиції і впроваджувати інновації у виробництво, потребує застосування комплексу важелів державного регулювання у питаннях удосконалення нормативно-правового середовища, сприятливої податкової і амортизаційної політики тощо.

Податковий механізм належить до економічних стимулів, що не дають негайного ефекту, а націлені на перспективу. Удосконалення податкової системи, яка б стимулювала інвестиційну активність підприємств, полягає у збереженні спрощених методів оподаткування, застосування яких є економічно вигідним і зручним для малих підприємств і доцільним для держави. Економічну ефективність дії спрощених методів (єдиного податку) можна довести через визначення мінімального рівня рентабельності, при якому малому виробничому підприємству вигідно переходити на єдиний податок.

У процесі дослідження виявлено, що економічний ефект спрощеного методу буде досягнуто, коли економія при сплаті податку на прибуток буде більшою, ніж втрати при сплаті єдиного податку. Розрахунки доли змогу встановити, що за умови сплати єдиного податку за ставкою 10 % рівень рентабельності виробництва має перевищувати 67 %, а за умови сплати за ставкою 6 % - більше 32 %. Саме ці значення мінімального рівня рентабельності при застосуванні єдиного податку є вигідними і економічно виправданими для підприємства. До досягнення наведених значень рівня рентабельності застосування єдиного податку лише збільшує податкове навантаження на мале підприємство. Таким чином, доцільність застосування єдиного податку на даному етапі розвитку національної економіки з надмірно складним і заплутаним податковим законодавством, значною кількістю збиткових підприємств, а також з урахуванням рівня розвитку малого підприємництва в Україні є виправданим методом регулювання діяльності малих підприємств.

В роботі доведено, що перспективним і доцільним напрямом удосконалення податкової політики є реформування загальної податкової системи шляхом зменшення податкового тиску, зниження нарахувань на заробітну плату і прибуток підприємств, спрощення процедур сплати податків, а також виділення окремих механізмів стимулювання розвитку малих підприємств (застосування знижених податкових ставок у перші два-три роки діяльності для підприємств, що займаються виробництвом; запровадження пільгового оподаткування прибутку в частині витрат, спрямованих на реконструкцію, модернізацію; звільнення від оподаткування реінвестованого прибутку). За допомогою цих методів держава не створюватиме ілюзії постійної опіки і підтримки, а відіграватиме роль заохочувального механізму до розвитку і зростання вітчизняної економіки.

Удосконалення амортизаційної політики пропонується розглядати з позиції виключно цільового використання цього джерела інвестування. Зважаючи на те, що від використання різних методів нарахування амортизації підприємство може досягти різної мети залежно від стратегії свого розвитку, пропонується надати підприємствам право самостійно визначати амортизаційну політику, яка дає їм змогу вибирати терміни експлуатації основних засобів і методи нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами. Потребує невідкладного прийняття Закон України ”Про амортизацію”, у якому слід передбачити прискорену амортизацію основних виробничих фондів малих підприємств у розмірі, який у два рази перевищує встановлені загальні норми, що надасть можливість підприємствам більш раціонально використовувати свої фінансові можливості залежно від довгострокових цілей підприємства.

У роботі доведено доцільність використання одного з ефективних напрямів стимулювання інвестиційної діяльності - адресного надання кредитних ресурсів на основі визначення пріоритетів розвитку, якими, зокрема, можуть бути інвестиційні проекти, пов'язані з впровадженням технологічних інновацій. Водночас слід передбачити спрямування кредитних ресурсів на інвестиційні цілі (закупівлю нового обладнання, реконструкцію і модернізацію об'єктів виробничого призначення, запровадження нових технологій), тобто чітко обумовити адресне, цільове інвестиційне використання кредитних ресурсів. Крім того, механізм надання мікрокредитів часто є більш успішнішим у вирішенні потреб підприємців, ніж кредитні програми комерційних банків, особливо на умовах надання гарантій. Підкреслено позитивну можливість доступу до кредиту малих підприємств і прискорення процедури кредитування.

Для адаптації цього механізму до українських умов доцільно визначити граничну межу кредиту через те, що більшість малих підприємств потребує незначних за розміром кредитів для придбання засобів виробництва, нової техніки. У дисертації запропоновано використання кредитних ліній замість застави, а як один із засобів забезпечення повернення кредиту - розкрито переваги механізму їх дії: якщо кредитоотримувач виконує свої зобов'язання з погашення кредиту, йому може бути згодом надана позика на більшу суму. Крім того, у кредитоотримувача з'являється досвід освоєння кредиту та стимул для повернення позики. Надання доступу до більш великих кредитів у майбутньому (у разі вчасного повернення попереднього кредиту) є важливим стимулом своєчасного погашення позики.

Таким чином, політика держави, яка спрямована на стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності малих підприємств, може ефективно реалізовуватись через оподаткування прибутку підприємств і оплати праці, амортизаційну політику, стимулювання банків до кредитування інвестиційної діяльності малих підприємств і створення можливостей для суб'єктів господарювання ефективно використовувати як власні, так і залучені інвестиційні ресурси.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої проблеми - удосконалення механізму державного управління інвестиційною діяльністю малих підприємств. У дослідженні були узагальнені та отримали подальший розвиток науково-методичні питання розвитку малих підприємств, активізації їх інноваційно-інвестиційної діяльності та удосконалення державного механізму стимулювання інвестування та кредитування. Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки і пропозиції.

1. У ринкових умовах малі підприємства поряд з виконанням соціальних функцій (забезпечення зайнятості, формування середнього класу, досягнення суспільно-психологічної рівноваги) виступають активними учасниками інноваційно-інвестиційних процесів, інтеграції науки у виробництво, кооперації з середніми та великими підприємствами через створення кластерів, технопарків тощо. Разом з тим, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки роль малих підприємств у процесах розширеного відтворення ще незначна, вони характеризуються низьким рівнем впровадження та використання інновацій. Тому необхідно посилити інвестиційну спрямованість регулювання малих підприємств і зосередити увагу не лише на самозайнятих підприємцях, а на розвитку інноваційно спрямованих підприємств.

2. Результати дослідження свідчать про відсутність виваженої стратегії держави щодо стимулювання інвестиційного розвитку малих підприємств, а також про розрив між змістом соціально-економічних реформ, проблемами структурної перебудови, інноваційної моделі розвитку, забезпечення зайнятості населення та політикою сприяння розвитку малого бізнесу. Отже, необхідно узгоджувати державну політику активізації розвитку малих підприємств із загальнодержавними, регіональними і галузевими програмами розвитку, а також обов'язково враховувати питання їх розвитку при розробленні нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних проблем.

3. Обґрунтовано необхідність уточнення визначення малого підприємства як господарюючого суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого в установленому порядку будь-якої організаційно-правової форми і форми власності з обсягом виручки від реалізації за рік до 1 млн. гривень і з обов'язковою градацією з чисельністю працюючих: виробничі - до 200 осіб, невиробничі - до 25 осіб, що свідомо займається ризиковою діяльністю для досягнення певного рівня прибутковості, рентабельності, веде пошук нових сфер вкладання капіталу та впровадження нововведень для збереження, зміцнення і розширення власних позицій на ринку.

4. Діагностика проблеми трансформації структури малих підприємств до торговельно-посередницької діяльності показала, що сфера дії спрощених методів оподаткування і можливість переходу на них обмежується низькою межею кількості працюючих (до 50 осіб), через яку виробничі підприємства, що мають більш складну організаційну структуру і є найбільш інноваційно активними, не зможуть використати потенційні можливості для свого економічного розвитку і зміцнення ринкових позицій у конкурентному середовищі.

5. Проведений аналіз діючого механізму формування джерел фінансового забезпечення процесу інвестування на малих підприємствах свідчить, що для них типовим є те, що найбільша частка їх інвестицій - це власні кошти (прибуток і амортизація). Надзвичайно обмеженим є доступ малих підприємств до ринку кредитних ресурсів через їх високу вартість, короткостроковість, а також необхідність наявності високоліквідної застави.

6. Аналіз фінансових результатів малих підприємств за видами їх економічної діяльності та активності здійснення інвестицій, свідчить, що незважаючи на те, що чистий дохід торговельних підприємств становить 52 % у загальному обсязі чистого прибутку, а промислових малих підприємств - 15,8 %, різниця в обсягах валових інвестицій в основний капітал за вищенаведеними видами економічної діяльності підприємств є незначною. Отже, при нижчих фінансових можливостях (обсягах чистого прибутку) малі промислові підприємства є більш схильними до вкладення коштів у забезпечення свого подальшого розвитку.

7. З метою спрямування податкової політики на формування внутрішніх джерел фінансового забезпечення інвестицій у напряму активізації інвестиційних процесів на малих підприємствах запропоновано збереження спрощених методів оподаткування з одночасним удосконалення загальної системи оподаткування в Україні. Такий підхід обумовлено тим, що на етапі становлення малого підприємства застосування спрощених методів оподаткування дає змогу йому більш раціонально використовувати свій наявний потенціал, забезпечувати стабільність розвитку. Водночас існує гранична межа позитивної дії спрощених методів оподаткування, після досягнення якої, підприємство, що має намір перейти до категорії більш високого рівня конкурентних відносин (набути ознак інноваційності, перетворитися у середнє), має відмовитися від державного піклування і діяти відповідно до загальної системи оподаткування. Регулююча роль держави у цьому процесі полягає у створенні сприятливого податкового клімату для малих підприємств, які мають значний інноваційний потенціал і реальні можливості економічного зростання.

8. Найбільший вплив на процес формування власних фондів фінансового забезпечення інвестиційної діяльності малих підприємств мають податок на прибуток і нарахування на фонд заробітної плати. Економічний ефект від спрощеного оподаткування буде досягнуто лише за умови, коли економія при сплаті податку на прибуток буде більшою, ніж витрати підприємства при сплаті єдиного податку, що можна досягти при рівні рентабельності більше 67 % для тих підприємств, які не є платниками ПДВ і обрали єдиний податок при ставці у 10 % і 32 % при відповідній ставці у 6 %. Саме таке значення мінімального рівня рентабельності у разі застосування єдиного податку є вигідним для підприємства і економічно виправданим. В іншому ж випадку застосування єдиного податку лише збільшує податкове навантаження на мале підприємство.

9. Кредитування малих підприємств сьогодні характеризується врахуванням лише фінансового стану потенційного позичальника, його платоспроможністю і ліквідністю, через це серед клієнтів банків переважають торговельні та посередницькі фірми, а промислові та сільськогосподарські підприємства, які не можна віднести до підприємств, що отримують швидкий прибуток та за короткі терміни окупають витрати, втрачають інвестиційну привабливість як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. На ринку кредитних послуг незалежно від того, хто є учасником - вітчизняні фінансово-кредитні установи або міжнародні організації, для малих підприємств виникають аналогічні проблеми, а саме: короткостроковість, висока вартість позичкового капіталу і наявності у підприємства ліквідної застави. Таким чином, не маючи доступу до зовнішніх джерел фінансування, вітчизняні підприємства можуть розраховувати лише на власні джерела фінансового забезпечення інвестицій в інноваційний розвиток. За таких обставин в роботі пропонується максимізувати опосередковане втручання держави у процес активізації інвестування малих підприємств через стимулювання кредитно-фінансових установ, які займаються їх кредитуванням, а також створення нормативно-правового середовища щодо запровадження механізму мікрокредитування.

10. Необхідно переглянути механізм впровадження амортизаційної політики, що можна здійснити у разі прийняття відповідного Закону України “Про амортизацію”, в якому слід передбачити реформування амортизаційної системи за рахунок лібералізації норм нарахування амортизації і встановлення спеціальних норм безпосередньо для малих підприємств, що сприятиме раціональному використанню їх фінансових можливостей.

11. Необхідно посилити вплив регіональних органів влади шляхом розповсюдження практики застосування диференційованої орендної плати за використання приміщень та обладнання, об'єктів виробничої інфраструктури з урахуванням пріоритетності діяльності малих підприємств для економіки регіону, що дасть змогу зменшити валові витрати і вирішити проблеми технологічної відсталості підприємств даного регіону, а місцевій владі - вирішити низку соціальних проблем і стимулювати перспективні напрями розвитку регіону.

Список опублікованих праць

Ткачук О. М. Підвищення ролі власних фінансових ресурсів у формуванні інвестиційного потенціалу підприємства // Персонал.: МАУП. - К., 1999. - № 3. - С. 108-110.

Ткачук О. М. Інвестиційне забезпечення розвитку малих підприємств // Фінанси України. - К., 2000. - № 7. - С. 89-93.

Ткачук О. М. Інвестиційне забезпечення розвитку підприємств малого та середнього бізнесу в Україні // Персонал.: МАУП. - К., 2000. - № 2. - С.153-156.

Ткачук О. М. Формування ресурсів для розвитку малих підприємств в умовах тінізації економіки України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин. - Вип. 26. - 2001. - С. 364-366.

Ткачук О. М. Податкове середовище як фактор інвестиційного розвитку малих підприємств // Фінанси України. - 2001р. - № 2.- С. 24-28.

Ткачук О. М. До питання застосування методів нарахування амортизації на малих підприємствах // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Наук. ред. І. К. Бондар. - К.: НДЕІ. -2001. - Вип. 12.- С. 73-75.

Ткачук О. М. Аналіз наявних фінансово-кредитних джерел і їх вплив на інвестиційний розвиток малих підприємств в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Наук. ред. І. К. Бондар. - К.: НДЕІ. - 2001. - Вип. 14.- С. 73-76.

Ткачук О. М. Деякі проблеми державного управління малими підприємствами в сучасній економіці України // Вісник Київського університету. Серія ”Економіка”. - 2002. - № 58-59.- С. 42-46.

Селінкова О. М. Інвестиційна діяльність малих підприємств на сучасному етапі розвитку економіки України // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Наук. ред. І. К. Бондар. - К.: НДЕІ. -2004. - Вип. 4. -С. 112-115.

Анотація

Селінкова О.М. Управління інвестиційною діяльністю малих підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою. - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. - Київ, 2004.

У дисертаційному дослідженні розв'язано важливе наукове питання щодо комплексного обґрунтування необхідності удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю малих підприємств, що забезпечує процес їх розширеного відтворення, та розроблення пропозицій стосовно шляхів та напрямів вдосконалення діючих механізмів управління інвестиційним забезпеченням їх інноваційного розвитку. Доведено, що малі підприємства в Україні стикаються з невизначеністю держави щодо стимулювання вкладення капіталу в інноваційний розвиток малих підприємств, з відсутністю стратегії розвитку малого підприємництва, а також з відсутністю зв'язку між змістом соціально-економічних реформ, інноваційної моделі розвитку, забезпеченням зайнятості населення та політикою сприяння розвитку малого бізнесу. Аргументовано необхідність узгодження державної політики щодо активізації розвитку малих підприємств із загальнодержавними, реґіональними і галузевими програмами розвитку, а також обов'язковість урахування проблем їх розвитку при розробленні нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення цільових проблем розвитку вітчизняної економіки. Обґрунтовується необхідність удосконалення фіскального механізму, розроблено практичні рекомендації з використання амортизаційної політики як фактора стимулювання інвестиційної діяльності малих підприємств, запропоновано шляхи вирішення проблеми отримання зовнішнього фінансування через заохочення і активізацію діяльності банків.

Ключові слова: малі підприємства, управління, інвестиційна діяльність, джерела фінансування, власні ресурси, кредитування.

Аннотация

Селинкова Е.Н. Управление инвестиционной деятельностью малых предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности - 08.02.03 - Организация управления, планирования и регулирования экономики. Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена роли инвестиционной деятельности в обеспечении процессов расширенного воспроизводства малых предприятий и разработке предложений по усовершенствованию существующей политики и механизмов управления инвестиционной деятельностью малых предприятий в Украине. Рассмотрены концептуальные основы экономической природы малых предприятий, их значение в условиях рыночной экономики и трансформации экономики Украины, при этом выявлены общие черты и различия малых предприятий. Рассмотрены теоретические и методические аспекты особенностей регулирования и стимулирования инвестиционной деятельности малых предприятий в международной практике.

Дан анализ действующему механизму формирования внутренних инвестиционных ресурсов малых предприятий и организации процесса управления инвестиционными ресурсами в Украине. Доказано, что малые предприятия в Украине сталкиваются с неопределенностью приоритетов государства в вопросах стимулирования их развития, а также с отсутствием связи с социально-экономическими преобразованиями, проблемами реструктуризации, инновационной моделью развития, обеспечением занятости населения. Аргументируется необходимость согласования государственной политики развития малых предприятий с общегосударственными, региональными и отраслевыми программами, а также обязательности учета проблем их развития при разработке нормативно-правовых актов, направленных на решение целевых проблем. Анализ источников формирования инвестиционных средств подтвердил, что получить внешнее финансирование деятельности малых предприятий очень сложно из-за большой степени риска, который поясняется отсутствием у них высоколиквидного залога. Поэтому наибольшую часть инвестиционных средств составляют собственные финансовые источники, на формирование которых оказывают наибольшее влияние два вида налогов - налог на прибыль и начисления на фонд заработной платы.

Результаты анализа операционных затрат предприятия на производство подтверждает тенденцию их увеличения, то есть, если малое предприятие имеет положительную валовою прибыль от реализации продукции, то после уплаты налогов оно будет иметь убытки, что говорит об убыточности самого процесса производства. Установлено, что в структуре затрат на производство продукции оплата труда вместе с социальными отчислениями составляют одну четверть себестоимости произведенной продукции и это при том, что в последнее время прослеживается тенденция уменьшения среднегодовой численности работающих на малых предприятиях. Таким образом, политика государства в сфере налогообложения фонда оплати труда негативно влияет на финансовое состояние предприятия, что говорит о её несовершенстве. В работе произведен расчет эффективности применения упрощенных методов налогообложения малых предприятий. Доказано существование минимального уровня рентабельности производства, до достижения которого предприятие не имеет никакой выгоды от ее применения. Обоснована необходимость усовершенствования политики налогообложения, разработаны практические рекомендации по использованию амортизационной политики как фактора стимулирования инвестиционной деятельности, определены пути решения проблемы получения внешнего финансирования через мотивацию деятельности банков, кредитующих инвестиционные проекты, особенно на длительный срок.

Ключевые слова: малые предприятия, управление, инвестиционная деятельность, источники финансирования, собственные средства, кредитование.

Annotation

Оlena Selinkova. Management of investment activity of small enterprises. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of philosophy doctor in economic sciences on a specialty - 08.02.03 - Organization of management, planning and regulation of economy. The Economic Scientific Research Institute of the Ministry of Economy and European Integration of Ukraine. - Kiev, 2004.

The dissertation is devoted to a role of investment activity in maintenance of the development of small enterprises and development of propositions on improvement of an existing policy and mechanisms of management of investment activity of small enterprises in Ukraine. Conceptual bases of the economic nature of small enterprises, their value in market economies and Ukrainian economy in conditions of transformation are considered. The common pattern and distinctions are revealed. Theoretical and methodical aspects of features of regulation and stimulation of investment activity of small enterprises in the international practice are considered. The analysis of forming sources of investment facilities confirmed that getting the external financing of activity of small enterprises is very difficult. Therefore most part of investment facilities is made by own financial sources, influenced by such taxes as tax on an income and extra charges on a wage-fund.