Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

удк 658.51.014.1(043.3)

МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМ КАПІТАЛОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

спеціальність 08.02.03 - Організація управління,

планування та регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Бившев Роман Олександрович

Донецьк -2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донбаській державній машинобудівній академії Міністерства освіти і науки України (м. Краматорськ).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Гузь Микола Григорович, Донецький національний університет, професор кафедри економічної кібернетики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Брюховецька Наталя Юхимівна, Донецький університет економіки та права, завідувач кафедри фінансів (м. Донецьк);

кандидат економічних наук, доцент Сайгіна Тетяна Борисівна, Донецький національний технічний університет, доцент кафедри фінансів та банківської справи (м.Донецьк)

Провідна установа - Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра підприємств та корпорацій (м. Тернопіль)

Захист дисертації відбудеться 21 вересня 2005 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.07 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, зал засідань ради

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 20 травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Беспалова А.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основний капітал є головною складовою сукупного капіталу і потребує у сучасних умовах вирішення проблеми формування оптимальних структурних пропорцій, що забезпечують життєздатність підприємства. Ріст обсягів основного капіталу носив переважно екстенсивний характер. Останні роки відбувалося безперервне нарощування обсягів основних виробничих фондів, в разі чого їх обсяг виріс у 1,7 рази. При цьому в промисловості темпи росту фізичного обсягу були вище, ніж в економіці в цілому. Сталось також стрімке зниження частки нового обладнання. У теперішній час рівень зносу активної частки основного капіталу складає близько 70 %. Середній термін служби устаткування у промисловості перевищує у 2,5 разів нормативний.

В останні роки виявилася інвестиційна та технологічна відсталість більшості промислових підприємств, згортання державних і власних вкладень у модернізацію основних виробничих фондів, освоєння нових виробів. На даний момент багато підприємств знаходяться в ситуації, коли капітальний ремонт не може врятувати положення, оскільки потрібні капіталовкладення в нове обладнання. Потрібно більш ефективно використовувати резерви, поширювати можливості технічного переос- нащення та модернізації виробництва за рахунок внутрішніх джерел.

Дослідженню проблем ефективного управління капіталом підприєм- ства присвячені наукові праці Амоші О.І., Бланка І.О., Бригхема Ю., Брюховецької Н.Ю., Ван Хорна Д., Гузя М.Г., Єгорова П.В., Ковалева В.В., Коупленда Т., Коллера Т., Крувшица Л., Лисенко Ю.Г., Муррина Дж., Теплова Т.В., Хобти В.М., Чумаченко М.Г., Швець І.Б. та інших.

Актуальності набуває необхідність розробки ефективних механізмів управління основним капіталом підприємства з метою створення конкурентноздатної продукції і формування підприємства з високою ринковою вартістю. Актуальность теми визначається також розвитком інвестиційних процесів в Україні з метою впровадження сучасних виробничих технологій, методів управління, створення нових робочих місць. Розробка механізмів управління основним капіталом потребує структурної збалансованості фінансових і виробничих ресурсів з урахуванням пріоритетних напрямків їхнього розміщення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри “Менеджменту” Донбаської державної машинобудівної академії “Підвищення конкурентноздатності фахівців в області управління промисловим підприємством” (номер державної реєстрації 0103U004696) і кафедри економіки промисловості “Удосконалення системи обліку і розподілу витрат промислового підприємства з метою підвищення ефективності управлінських рішень і інвестиційних процесів” (номер державної реєстрації 0104U004042), у яких автор брав участь як співвиконавець.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концепції і механізмів управління основним капіталом промислових підприємств для прийняття управлінських рішень, що сприяють зниженню витрат на виробництво і підвищенню конкурентноздатності продукції. При цьому поставлені і вирішені наступні задачі:

здійснено аналіз стану основного капіталу та особливостей його використання і відновлення на підприємствах;

обгрунтовано концепцію управління основним капіталом підприємства;

визначено основні принципи і практики управління основним капіталом підприємства;

здійснено моделювання механізму фондоутворення;

запропонована системна модель “основні виробничі фонди - показники роботи підприємства”;

запропоновано гомеостатичний підхід до управління основним капіталом;

розроблено практичні рекомендації з застосування розробленої методики в машинобудівному виробництві;

обгрунтовано адаптивно-ситуаційне управління та контролінг ефективності використання основного капіталу.

Об'єктом дослідження є процеси управління основним капіталом підприємства в умовах ринку.

Предмет дослідження - механізми управління формуванням та використанням основного капіталу підприємства.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання дійсності і методи системної організації соціально-економічного середовища, фундаментальні положення економічної теорії, закони функціонування ринкової економіки, сучасні теорії моделювання і управління, а також теоретичні положення і праці вітчизняних і зарубіжних вчених, що розкривають закономірності розвитку виробництва і структуру формування та використання основного капіталу. У динаміці розглянуто стан основного капіталу у вітчизняній промисловості, з системних позицій побудовано концептуальну модель його розвитку.

Наукова новизна. У дисертації здійснено постановку та вирішення нової актуальної задачі розробки механізмів управління основним капіталом промислового підприємства. При цьому отримані наступні наукові результати:

вперше:

- запропоновано методологію стратегічного управління основним капіталом підприємства, в основі якої лежать принципи системного розвитку і концепція гомеостата, що дозволяють на основі врахування прямих і зворотних зв'язків множини ендогенних і екзогенних факторів підвищити життєздатність системи;

- розроблено механізм вибору основних напрямків підвищення конкурентоздатності продукції, який враховує економічні і технічні показники виробництва та дає можливість поліпшити структуру основного капіталу і конкурентні позиції підприємства;

удосконалені:

- методика дослідження і прогнозування системних характеристик виробничої діяльності, зв'язаних з використанням основного капіталу, що забезпечує вибір стратегії розвитку промислового підприємства, управління розвитком технічних і технологічних ресурсів, використання резервів основних виробничих фондів;

- імітаційна модель взаємозв'язку стану основних виробничих фондів і їхньої структури з факторами управління персоналом і виробництвом продукції, що побудована на принципах гомеостата і реалізує функції управлінського обліку;

одержав подальшого розвитку:

- механізм фондоутворення основного капіталу, який враховує стан зовнішнього економічного середовища і можливості самої системи, що підвищує гнучкість управління, а також дозволяє виробляти адекватні управлінські впливи.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені теоретичні положення доведені до рівня практичних пропозицій і рекомендацій. Запропонована концепція управління на основі гомеостатичного моделювання слабкоформалізуємих об'єктів дозволяє в максимальному ступені врахувати складний характер системних явищ, властивих виробничий сфері, і підвищити якість прогнозування їхньої діяльності.

Результати роботи впроваджені на ВАТ „Донецькгірмаш” (акт від 23.09.04р.), ВАТ „Дружківський завод газової апаратури” (акт від 22.10.04р.) з економічним ефектом 316 тис. грн., а також в навчальний процес кафедри „Технологія і управління виробництвом” Донбаської державної машинобудівної академії (акт від 15.09.04р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, отримані автором самостійно на основі загального вивчення, логічного аналізу, узагальнення теоретичного і практичного матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати дисертації доповідалися й обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми технології, управління й економіки” (м. Краматорськ, 1999р.); VIII Всеросійській конференції “Ней- рокомпьютеры и их применение” (м. Москва, 21-22 березня 2002р.); Всеукраїнській науковій конференції “Нейромережові технології і їхнє застосування” (м. Краматорськ, 2002р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування економіки і трансформації суспільства України в перехідний період” (м. Краматорськ, 16-17 травня 2002р.); Міжнародній науковій конференції “Нейромережові технології і їхнє застосування” (м.Краматорськ, 2003р.); ІХ Всеукраїнській науково-методичній конференції „Проблеми економічної кібернетики” (17-18 вересня 2004р., м.Запоріжжя).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 4,2 д.а., з яких особисто авторові належить 3,6 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 148 найменувань, додатків і викладена на 183 сторінках друкованого тексту, що включає 2 таблиці, 26 рисунків.

управління основний капітал конкурентноздатність

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Методологічні основи управління основним капіталом підприємства” проведено аналіз стану основного капіталу на підприємствах, розглянуто особливості його використання та поновлення в сучасних умовах та розроблено концептуальну модель управління основним капіталом підприємства.

Після періоду економічного спаду, а також загострення соціально-економічних проблем задача виходу на траєкторію стійкого економічного росту здобуває першорядне і життєво важливе значення.

Економічна політика повинна бути спрямована на зміну галузевої структури економіки, її модернізацію, підвищення частки галузей з високим ступенем доданої вартості. Звідси випливає необхідність значного відновлення основного капіталу. В даний час важливою є задача загального відновлення активної частини основних виробничих фондів, якісної зміни технологічного рівня виробництва, підвищення його ефективності.

При високих темпах введення нових фондів, зберігалися низькі темпи ліквідації устаткування. Велика частина запровадженого основного капіталу направлялася не на заміну застарілого устаткування, а на збільшення їхнього загального обсягу. При цьому накопичувався вантаж проблем, пов'язаних з перебуванням у складі основних виробничих фондів значної частки застарілого устаткування, а також їхньою низькою ефективністю, збільшенням витрат на експлуатацію і ремонт.

Категорія капіталу в економічній науці є фундаментальною, яка визначає багато умов ефективного функціонування підприємства. Як об'єктові управління основному капіталові властиві такі сутнісні характеристики: фактори виробництва, ліквідності і ризику; приналежність до інвестиційного ресурсу; накопичена цінність, джерело доходу, тимчасова перевага й ін. Будучи частиною капіталу, залученого підприємством у якості позаобігових активів основний капітал має наступні особливості: прийнятний ризик у процесі операційної діяльності; здатність генерувати стабільний прибуток відповідно до кон'юнктури ринку; припустимий рівень захисту від інфляції; великі резерви розширення операційної діяльності в період підйому кон'юнктури товарного ринку; прийнятний рівень втрат запасів товарно-матеріальних цінностей при збереженні.

Особливостями формування основного капіталу з позицій тимчасової переваги є: взаємозв'язок альтернатив вибору варіантів капіталу з можливостями споживання в майбутньому; кількісна оцінка споживчих благ майбутнього і поточного періодів у вигляді “норми тимчасової переваги”; індивідуальний характер норми тимчасової переваги; зв'язок тривалості довжини життєвого циклу основного капіталу з нормою тимчасової переваги; ріст граничної норми тимчасової переваги зі збільшенням періоду використання основного капіталу; критерій оптимальності: граничний доход капіталу не менше граничної норми тимчасової переваги.

Основні напрямки розвитку та управління основним капіталом підприємства відображає концепція. Концепція представляє систему науково-обгрунтованих принципів (представлень, поглядів, цілей, методів) при управлінні основним капіталом підприємства в умовах ринкових відносин.

Основні структурні блоки концепції: механізми, принципи, основні функції, методи і задачі. До стратегічних функцій віднесено: економічний розвиток підприємства, максимізація ринкової вартості, фінансовий ріст, фінансова рентабельність, фінансова ідеологія. Тактичними функціями є: створення нового бізнесу, інвестиції та іновації, сегментування, моніторинг та регулювання. На схемі відображені механізми формування власного і позикового капіталу. Основу формування власного капіталу складають фінансові механізми, на яких базується дивідендна, амортизаційна і емісійна політика і механізм управління операційним прибутком (операційний леверидж). Інструментами позикового капіталу є: фінансовий лізінг, комерційний кредіт, позики та банківський кредіт.

Методами управління основним капіталом є: стійкий ріст підприємства, ліквідність, середня вартість, фінансовий леверідж, дисконтування. Методологічними принципами концепції є: інтегрованість з загальнлю системою управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; динамізм управління; орієнтація на стратегічні цілі розвитку; варіантність вибору управлінських рішень. Ці принципи поєднані з загальними принципами управління: системність, адаптивність, цілісність, оптимальність, надійність, гнучкість, ефективність, управляємість, координація, науковість.

Управління капіталом базується на ідеї інтегрованого підходу, якому властива системна цілісність, що поєднує різнорідні складові процесу формування капіталу. Новизна концепції полягає у всебічному і комплексному розгляді питань процесів виробництва і споживання, що є основою при стратегічному плануванні і прогнозуванні.

У другому розділі „Механізми управління основним капіталом” розглянуті основні принципи і практики управління основними капіталом, наведено модель механізму фондоутворення основного капіталу та розглянуто системний підхід до управління ефективністю використання основного капіталу підприємства на основі гомеостатичного моделювання.

Аналіз основних напрямків стратегії удосконалення основних виробничих фондів показує наступне:

1.Стратегія управління основним капіталом повинна бути пов'язана з загальною стратегією розвитку підприємства і макроекономічних змін ринку.

2.Стратегія управління технічним обслуговуванням і ремонтом повинна бути орієнтована на оптимізацію виробничих ресурсів, забезпечуючи їхнє раціональне використання відповідно до довгострокової стратегії управління основними фондами підприємства.

3.Стратегія управління експлуатаційною готовністю устаткування повинна бути орієнтована на максимізацію безперервної роботи діючих потужностей для забезпечення виконання встановленої програми випуску продукції.

4.Необхідна стратегія інтеграції інформаційних потоків щодо виробництва продукції, технічного обслуговування фондів та інших напрямків управління виробництвом, у формі корпоративної інформаційно-керуючої системи масштабу підприємства для реалізації таких бізнес концепцій як “оптимальне виробництво”, “точно в термін”, “безперервне підвищення якості”.

В управлінні основним капіталом передовими практиками є: запобіжне технічне ослуговування; оптимізація матеріально-технічного постачання; комп`ютерне управління обслуговуванням устаткування; фінансова оптимізація та інші.

Процес розвитку основного капіталу підприємства на відрізку [t₀,t₁] описується наступним оператором функціонування:

Цей оператор представляє механізм, відповідно до якого згідно з заданими потоками вхідних продуктів і трудових витрат визначаються потоки вихідних продуктів як функції часу. Вхідні продукти утворює множина сировинних продуктів , і множина фондоутворуючих продуктів :

= { , }.

Механізмові функціонування Ш взаємо-зворотним є механізм планування О, відповідно до якого згідно з заданими потоками вихідних продуктів визначаються потоки вихідних продуктів і трудові витрати . Очевидно, що потік фондоутворуючих продуктів об'єкта, що господарує, пов'язаний з інвестуванням власних фінансових ресурсів Fi(t) у різні види активів основного капіталу.

Таким чином, модель механізму фондоутворення для розвитку виробництва описується наступним оператором:

,

V_i(t)= V_i(t₀)+ , u_i?0, t є [t₀,t₁], (1)

=a_i , =l_i , =b_i .

? F_i(t) , .

Модель розвитку основного капіталу враховує наступні параметри: капіталооснащеність робочого місця k; швидкість зносу капіталу д; віддача капіталу f(k); норма заощаджень s; час t; швидкість росту населення n.

Ріст продуктивності праці сприяє збільшенню віддачі капіталу. Точка k^* є стаціонарною точкою і при k_t ? k^* має місце ріст продуктивності праці, а при k_t ? k^* - його падіння. До зміщення точки рівноваги k^* вліво і зменшення оснащеності праці капіталом приводять наступні обставини: збільшення швидкості зносу капіталу д і росту чисельності населення n; зменшення норми заощаджень s. Стан рівноваги k^* зміщюється вправо і відбувається збільшення оснащеності праці капіталом при: зменшенні швидкості зносу капіталу д і зростанні чисельності населення n; збільшенні норми заощаджень s.

У загальному випадку на довгостроковому проміжку часу мають місце три стани рівноваги. Мінімальний і максимальний стани рівноваги - стійкі, а середній стан k^* - хитливий. Стійкі стани і відповідно характеризуються низкою і високою оснащеністю праці капіталом. Крім того перший стан характерен для підприємства, у якому використовуються відсталі технології і висока частка ручної і низкокваліфікованої праці. Інший стійкий стан підприємства характеризується підвищеною оснащеністю праці капіталом і використанням высококваліфікованої праці.

Оснащеність основним капіталом підвищує продуктивність праці, що забезпечує більш високий рівень доходів. Для переходу зі стану з мінімальною оснащеністю праці капіталом у стан з максимальною оснащеністю необхідно перейти розрив оснащеності праці капіталом. Якщо цей розрив не ліквідується, то можливий відхід зі стану з низькою оснащеністю праці капіталом. Розрив може бути подоланий шляхом зовнішніх позик і інвестицій.

Ріст продуктивності праці і норми заощаджень, а також зниження швидкості зносу капіталу і швидкості росту населення приводять до підйому функції F(k_t) і, навпаки, зниження продуктивності праці і норми заощаджень або збільшення швидкості зносу капіталу і швидкості росту населення приводять до здвигу вниз кривої функції F(k_t).

В результаті, у першому випадку, відбувається зближення точок і k^* , тобто зменшення поділяючого бар'єру, а в іншому випадку - віддалення точок і k^* і збільшення поділяючого бар'єру. Точка при цьому зміщується вправо або вліво , що відповідає поліпшенню оснащеності праці капіталом або його погіршенню.

Одним з основних джерел росту випуску конкурентноздатної продукції є збільшення частки витрат основного капіталу. Сумарну оцінку витрат основного капіталу в збільшенні випуску продукції дає рівняння:

ДY/Y= (1- д)· ДN/N + д · ДK/K + ДA/A, (2)

де Y - випуск продукції; ДY - приріст випуску продукції; K - витрати капіталу; ДK - приріст витрат капіталу; N - трудові витрати; ДN - приріст трудових витрат; д - частка витрат капіталу; A - рівень технології; ДA - приріст рівня технології.

Дані статистики показують, що головним джерелом росту основного капіталу в даний час є власні кошти підприємств: 24470 млн.грн (65,8%) у 2003р.

При аналізі конкурентноздатності використовують множину технічних параметрів, до яких відносять параметри призначення (властивості товару, області його застосування і функції), а також ергономічні і естетичні параметри. Велике значення споживач надає економічним характеристикам товару: ціна, витрати споживання і т.п., тобто множині економічних параметрів товару. Економічні параметри продукції повинні відповідати економічному рівню споживачів сегмента ринку, на якому продукція реалізується. З метою підвищення рівня конкурентноздатності своєї продукції виробник розробляє заходи на основі маркетингового аналізу ринку, що включають наступні етапи: вибір сегментів ринку; збір даних про конкурентів на обраному сегменті ринку; формулювання вимог до виробу; визначення переліку параметрів, що підлягають оцінці (економічних, технічних і нормативних); визначення одиничних і зведених показників конкурентноздатності продукції; визначення інтегрального показника конкурентноздатності продукції; розробка заходів щодо підвищення конкурентноздатності і її оптимізації з урахуванням витрат.

Зведений технічний показник , зведений економічний показник і інтегральний показник конкурентноздатності -го виду продукції розраховуються по формулах:

, , , (3)

де - множина кількісних характеристик технічних параметрів -го виду продукції; - множина кількісних характеристик економічних параметрів -го виду продукції; - ваговий коефіцієнт g-го технічного показника -го виду продукції; - ваговий коефіцієнт h-го економічного показника -го виду продукції.

Вплив факторів росту основного капіталу на випуск конкурентноздатної продукції показує модель вибору найкращих напрямків розподілу обмежених засобів на поліпшення технічних і економічних параметрів продукції на ринковому сегменті:

,

, (4)

,;

,;

де - - витрати на зміну g-го технічного показника -го виду продукції; - витрати на зміну h-го економічного показника -го виду продукції; - загальний обсяг витрат на підвищення технічних показників продукції; Q - загальний обсяг витрат на підвищення економічних показників продукції; - булева змінна, що приймає значення 1, якщо виділяються витрати на поліпшення g-го технічного показника -го виду продукції і значення 0 - у противному випадку; - булева змінна, що приймає значення 1, якщо виділяються витрати на поліпшення h-го економічного показника -го виду продукції і значення 0 - у противному випадку; - інтегральний показник продукції, конкурентної -у найменуванню продукції підприємства.

Задача може розглядатися як для окремого ринкового сегменту реалізації продукції , так і для всії ринкових сегментів або їх частки:

Підвищення ефективності роботи підприємств на основі системного підходу до управління капіталом є актуальною задачею. Одним із підходів до її розв`язання є розгляд взаємозв'язків “основний капітал - ефективність роботи підприємства” з використанням гомеостатичного моделювання. Основні положення системного моделювання об'єкта дослідження:

- гомеостаз - властивість будь-яких систем підтримувати динамічну сталість найбільш важливих їхніх параметрів у різних умовах;

- підприємство за структурою своїх елементів являє собою гомеостатическую систему, у якій виходи одних елементів є входами інших (внутрішні взаємозв'язки);

- необхідним є збереження рівноваги економічної системи в умовах її функціонування;

- змінюючи параметри такої системи можна досягти серії станів гомеостазіса (гомеостатичної рівноваги). Фактично це означає моделювання різних якісних станів системи.

Визначення 1. Гомеостатична модель об'єкта, характеризуемого множиною показників X_ij, i=1,2,..,n; j=1,2,…,m являє собою систему рівнянь виду:

X_1j=F₁(X_2j;X_3j….X_nj),

X_2j=F₂(X_1j;X_3j….X_nj), (5)

X_nj=F_n(X_1j; X_2j….....X_(n-1)j).

Таке визначення моделі припускає, що кожна з змінних X_i може стати “виходом”, але може стати і “входом” системи: усе залежить від постановки задачі дослідження (моделювання).

Визначення 2. Часткова модель гомеостата - це модель, що описує систему як один “вихід” - інші “входи”. Часткова модель може мати різну кількість входів, що залежить від допустимої погрішності моделювання.

У третьому розділі „Практична реалізація механізмів управління основним капіталом” представлені результати нейромережевого гомеостатичного моделювання використання основних виробничих фондів підприємства. Наведено показники ефективності використання основних виробничих фондів. Показано вплив стану основних виробничих фондів на показники ефективності діяльності підприємства. Надано рекомендації з удосконалення виробничо-господарської діяльності підприємства. Гомеостатична модель управління основним капіталом підприємства має вигляд:

Х₁=F₁(Х₂, Х₃, Х₄, Х₅, Х₆, Х₇);

Х₂=F₂(Х₁, Х₃, Х₄, Х₅, Х₆, Х₇);

Х₃=F₃(Х₁, Х₂, Х₄, Х₅, Х₆, Х₇);

Х₄=F₄(Х₁, Х₂, Х₃, Х₅, Х₆, Х₇); (6)

Х₅=F₅(Х₁, Х₂, Х₃, Х₄, Х₆, Х₇);

Х₆=F₆(Х₁, Х₂, Х₃, Х₄, Х₅, Х₇);

Х₇=F₇(Х₁, Х₂, Х₃, Х₄, Х₅, Х₆),

де: Х₁- собівартість продукції (тис.грн.); Х₂- балансовий прибуток (тис.грн.); Х₃- середньосписочна чисельність (робітників); Х₄- основні фонди: будинки (тис.грн.); Х₅- основні фонди: споруди (тис.грн.); Х₆- основні фонди: машини й устаткування (тис.грн.); Х₇- основні фонди: інші (тис.грн.).

Реалізація гомеостатичної моделі управління показала, що зміна основного капіталу приводить до серії стійких (найбільш ймовірних) станів економічної системи. Дослідженнями підтверджується необхідність комплексної зміни інших системоутворуючих показників діяльності підприємства та необхідність комплексного управління процесами відновлення і розвитку основного капіталу із застосуванням нейромережових технологій. Формування стратегій управління основними фондами ґрунтується на системному підході, де основне значення має не тільки управління по окремих пунктах, але й використання комплексної моделі, що відображає особливості впливу основних виробничих фондів на фактори роботи підприємства.

На підставі результатів гомеостатичного моделювання запропоновано рекомендації з удосконалення виробничо-господарської діяльності та адаптивно-ситуаційне управління основним капіталом підприємства.

Для ефективного функціонування підприємства необхідно періодично обновляти його виробничі ресурси. В основі стратегії відновлення лежить принцип підтримки всіх ресурсів виробничої системи в актуальному стані за допомогою періодично повторюємих циклів технічного переозброєння або реконструкції підприємства.

У цілому реалізація гомеостатичної моделі управління основним капіталом дозволяє виконати мети: мінімізація витрат на робочу силу і запасні частини; мінімізація простоїв критично значимого для підприємства устаткування; мінімізація витрат на обслуговування некритичного або найменш критичного устаткування.

Ефективність використання фондів визначається за допомогою системи узагальнюючих і часних показників. До узагальнених показників відносяться: фондовіддача; фондоємкість; фондооснащенність; фондорента- бельність; випуск продукції на одиницю устаткування; коефіцієнт відновлення устаткування. Часні показники діляться на показники екстенсивного, інтенсивного та інтегрального використання устаткування.

Економічний ефект від впровадження механізмів управління основним капіталом досягнуто за рахунок наступних розробок:

організаційні заходи по удосконаленню управління основними виробничими фондами підприємства, які дозволили підвищити їх продуктивність;

управління основними виробничими фондами на основі принципу гомеостату, що враховує динаміку, суб'ктивні та об'єктивні фактори виробництва;

рекомендації по удосконаленню виробничо-господарської діяльності підприємства, які засновані на методології управлінського обліку при розрахунках собівартості продукціі, управлінні кадровим потенціалом та виборі стратегії оновлення ресурсів.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Головною задачею управління основним капіталом підприємства є забезпечення максимальної відповідності технічного рівня виробництва вимогам ринку. Для її вирішення необхідно постійно аналізувати процеси морального і фізичного зносу виробничого устаткування; виявляти відповідність існуючих і необхідних параметрів стратегічного потенціалу підприємства; визначати потреби підприємства в забезпеченості його прогресивними засобами технологічного оснащення; розробляти цільові програми технічного переозброєння і реконструкції виробництва і забезпечувати їхнє виконання.

2. Управління капіталом базується на ідеї інтегрованого підходу, якому властива системна цілісність, що поєднує різнорідні складового процесу формування капіталу. Концепція управління капіталом відображає механізми, принципи, основні функції, методи і моделі. Основу формування власного капіталу складають фінансові механізми, на яких базується дивідендна, амортизаційна і емісійна політика і механізм управління операційним прибутком. Концепція базується на наступних методологічних принципах: системність, адаптивність, цілісність, оптимальність, надійність, гнучкість, ефективність, управляємість, координація, науковість.

3.При формуванні стратегії управління основними виробничими фондами підприємства необхідно визначити:

- періодичність проведення переозброєння або реконструкції, обумов- леної темпами фізичного і морального зносу всіх ресурсів виробничої системи і темпами зміни зовнішніх умов виробництва;

- можливі терміни початку і завершення робіт у кожнім циклі, що залежать від ресурсних обмежень;

- необхідний обсяг засобів для різних варіантів стратегії відновлення;

- оптимальний рівень конкурентноздатності підприємства з максима- льним ефектом.

4. Оснащеність основним капіталом підвищує продуктивність праці та конкурентоздатність продукції, забезпечує більш високий рівень доходу. Для переходу зі стану з мінімальною оснащеністю праці капіталом у стан з максимальною оснащеністю необхідно перебороти визначений розрив оснащеності праці капіталом за рахунок реалізації механізму раціонального фондоутворення. Якщо цей розрив не переборюється, то можливо відхід зі стану з низькою оснащеністю праці капіталом. Розрив може бути переборений шляхом зовнішніх позик і інвестицій.

5. Підвищення ефективності роботи підприємств на основі системного підходу до управління капіталом є актуальною проблемою. Одним із підходів тут є опис взаємозв'язків “основний капітал - ефективність роботи підприємства” з використанням гомеостатичного моделювання, що забезпечує життєздатність системи. Ефективне функціонування підприємства потребує періодичного оновлення виробничих ресурсів та вибору такої її стратегії, яка дозволила б здійснювати цей процес з максимальним ефектом у довгостроковому періоді.

6. Гомеостатична модель управління основним капіталом дає рекомен-дації із зміни параметрів виробничо-економічних факторів системи і впливу цих змін на незмінний фактор по наступним напрямкам: управління собівартістю товарної продукції; управління прибутком; управління середньосписочною чисельністю працюючих; управління основними виробничими фондами.

7. Механізми управління основним капіталом дозволяють виконати три базові мети, досягнення яких дозволяє одержати максимальний ефект від управління основними виробничими фондами:

-мінімізація витрат на робочу силу і запасні частини;

-мінімізація простоїв критично значимого для компанії устаткування;

-мінімізація витрат на обслуговування некритичного або найменш критичного устаткування.

8. Адаптивно-сітуаційне управління основним капіталом дозволяє слідкувати за показниками ефективного його використання та у необхідних випадках приймати відповідні рішення. Сформована в пам'яті комп'ютера модель управління дозволяє передбачати наслідки прийняття тих або інших рішень та вибрати оптимальний варіант із припустимої множини рішень відповідно до заданого критерію управління на підставі формального опису конкретної ситуації, що виникла у виробничій системі.

9. Ефективність використання фондів визначається за допомогою системи узагальнюючих і часних показників: фондовіддача; фондоємкість, фондооснащенність, фондорентабельність, коефіцієнт відновлення капіталу, випуск продукції на одиницю устаткування, коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного й інтегрального використання устаткування.

10.Економічний ефект від впровадження результатів дослідження склав 316 тис.грн.

СПИСОК опублікованих НАУКОВИХ праць ЗА темою дисертації

у фахових виданнях:

1.Бывшев Р.А. Моделирование и анализ процессов использования основных фондов //Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины /Актуальные проблемы реформирования экономики в регионе: Сб. науч. тр. / НАН Украины, Институт экономики промышлен- ности; Краматорский экономико-гуманитарный институт; Редколл.: Н.Д.Прокопенко (отв.ред) и др.: Донецк, 2002. -С.283-287.

2.Бывшев Р.А. Механизмы управления основным капиталом предприятия// Модели управления в рыночной экономике /Сб.науч.ст. под общ. ред. Ю.Г.Лысенко: Донецк: ДонНУ, 2004. -С.171-177.

3.Бывшев Р.А., Гузь Н.Г., Ковалевский С.В. Гомеостатическое моделирование управления капиталом предприятия/ Новое в экономической кибернетике: Модели и методы управления экономическими объектами/ Сб.науч.ст. под общ. ред. Ю.Г.Лысенко, Донецк: ДонНУ, №3, 2004. -С.5-17 (особистий внесок здобувача: визначені принципові положення гомеостатичного моделювання).

4. Гузь Н.Г., Бывшев Р.А. Моделирование механизма фондообразо- вания // Економічна кібернетика. Міжнародний науковий журнал. - №5-6, 2004р.- С.20-24 (особистий внесок здобувача: виконано аналіз проблеми та моделювання механізму).

5. Гузь Н.Г., Бывшев Р.А. Выбор направлений повышения конкурентоспособности продукции/ Вісник Донецького національного університету. - Серія "Економіка і право" - № 2. - 2004.- С.104-110 (особистий внесок здобувача: розроблено модель вибору напрямків підвищення конкурентоздатності продукції).

за матеріалами конференцій:

6.Бывшев Р.А. Моделирование процессов формирования основных фондов предприятия / Труды VIII Всероссийской конференции “Нейрокомпьютеры и их применение” (НКП-2002) Тезисы докладов.-М.: Век книги, 2002. -С.725-728.

7.Бывшев Р.А. Система предпочтений в управлении основным капиталом // Проблеми економічної кібернетики / Тези доповідей IХ Всеукраїнської науково-методичної конференції 17-18 вересня 2004р., м.Запоріжжя, - С.79-80.

8.Ковалевский С.В., Бывшев Р.А. Решение задачи управления основными фондами с применением нейросетевых моделей /Нейросетевые технологии и их применение. Сборник трудов международной научной конференции “Нейросетевые технологии и их применение 2002-2003”.- Краматорск: ДГМА, 2003.-С.116-120 (особистий внесок здобувача: практична реалізація моделі).

у інших виданнях:

9.Бывшев Р.А. Вопросы обновления производственных фондов и повышения производительности труда // Проблемы технологии, управления и экономики /Под общей редакцией к.э.н. Панкова В.А. Ч.1, Краматорск, 1999. -С.70-72.

АНОТАЦІЯ

Бившев Р.О. Механізми управління основним капіталом промислового підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю: 08.02.03 - Організація управління, планування та регулювання економікою. - Донецький національний університет, Донецьк, 2005.

У дисертації досліджується задача удосконалення механізмів управління основним капіталом підприємства, що в сучасних умовах сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції і формуванню підприємства з високою ринковою вартістю. На підставі аналізу стану основного капіталу та особливостей його використання розроблено концепцію управління основним капіталом підприємства. Розроблено механізми управління основним капіталом на підставі гомеостатичного моделювання.

Здійснено практичну реалізацію механізмів управління основним капіталом підприємства, надано рекомендації по удосконаленню виробничо-господарської діяльності. Розглянуто ефективність управління основним капіталом.

Ключові слова: основний капітал, підприємство, механізми, гомеостат, модель, конкурентоспроможність.

АННОТАЦИЯ

Бывшев Р.А. Механизмы управления основным капиталом промышленного предприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управления, планирования и регулирования экономикой - Донецкий национальный университет, Донецк, 2005.

В диссертации исследуется задача совершенствования управления основным капиталом предприятия, которая в современных условиях является фактором повышения конкурентоспособности продукции и формирования предприятия с высокой рыночной стоимостью. На основе анализа состояния основного капитала и особенностей его использования разработана концепция управления основным капиталом предприятия. Основной капитал является главной составляющей совокупного капитала предприятия и требует в современных условиях решения проблемы формирования оптимальных структурных пропорций, обеспечивающих жизнеспособность предприятия. Особенностями формирования основного капитала с позиций временного предпочтения являются: взаимосвязь альтернатив выбора вариантов капитала с возможностями потребления в будущем; количественная оценка потребительских благ будущего и текущего периодов в виде “нормы временного предпочтения”; индивидуальный характер нормы временного предпочтения; связь продолжительности длины жизненного цикла основного капитала с нормой временного предпочтения; рост предельной нормы временного предпочтения с увеличением периода использования основного капитала; критерий оптимальности: предельный доход капитала не меньше предельной нормы временного предпочтения.

В диссертации разработаны механизмы фондообразования основного капитала, механизмы управления основным капиталом на основе гомеостатического моделирования. Увеличение доли затрат основного капитала является одним из основных источников роста выпуска конкурентоспособной продукции. Влияние факторов роста основного капитала на выпуск конкурентоспособной продукции показывает модель выбора наилучших направлений распределения ограниченных средств на улучшение технических и экономических параметров продукции на рыночном сегменте. Актуальной проблемой управления капиталом является повышение эффективности работы предприятий на основе системного подхода. Одним их подходов здесь является описание взаимосвязей “основной капитал - эффективность работы предприятия” с использованием гомеостатического моделирования. Гомеостаз - свойство любых систем поддерживать динамическое постоянство наиболее важных их параметров в различных условиях. Применительно к структурам управления этот принцип может быть сформулирован как свойство структуры, позволяющее реализовать основные цели функционирования организации в условиях внутренних противоречий и внешних воздействий.

В диссертации осуществлена практическая реализация механизмов управлення основным капиталом предприятия, обоснованы рекомендации по совершенствованию производственно-хозяйственной деятельности. Рассмот- рена эффективность управления основным капиталом.

Ключевые слова: основной капитал, предприятие, механизмы, гомеостат, модель, конкурентоспособность.

SUMMARY

Byvshew R.O. Mechanism of fixed capital management of the industrial enterprise. - Manuscript.

Thesis for a candidate`s degree on economic sciences on the speciality 08.02.03- Organization of management, planning and regulation of economy. Donetsk National University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2005.

The dissertation investigates the problem of fixed capital management of the enterprise as the factor that increases competitiveness of production and forms high market cost of the enterprise in modern conditions. On the basis of the analysis of a state of a fixed capital and features of its use the concept of fixed capital management of the enterprise is developed. Mechanisms of fixed capital management based on gomeostasis modelling are developed.

Practical implementation of mechanisms of fixed capital management of the enterprise is carried out, recommendations to improvement of industrial - economic activities are performed.

Key words: fixed capital, the enterprise, mechanisms, gomeostasis model, competitive ability.

Размещено на Allbest.ru

...